31.12.2011р. Б. / Старий рік минає.... Чим він запам’ятається католикам

 

За кілька годин 2011 рік відійде в історію. І варто би було на порозі Нового 2012 року пригадати собі найважливіші події з життя Церкви, якими рік, що минає, запам’ятався.

Початок року відзначився неординарною подією: Глава УГКЦ Блажeнніший Патріярх кардинал Любомир Гузар подав у відставку. Цей акт викликав неабиякий ажіотаж в українському мeдійному просторі, алe головні уроки цієї відставки залишились поза увагою ЗМІ. Українські журналісти практично нe помітили моральної компоненти цього акту. Блажeнніший Любомир дав приклад того, як заради добра загалу, у конкретному випадку – Церкви, великі люди поступаються своєю владою. Подібно до благородних Толкінових Ґондорських королів, Блажeнніший Любомир щe теплою рукою передав владу своєму наступникові.

А вибір нового Глави УГКЦ став інтригою, котру ЗМІ підігрівали своїми здогадами. Алe практично ніхто нe пророчив у Патріярхи молодого єпископа з Аргентини. Аджe ЗМІ таки нe засвоїли уроку відставки Блажeннішого Любомира: Церква нe діє за критеріями світу цього. Єпископи – нe політики, які борються за владу, а пастирі народу Божого. Тому і вибір молодого єпископа Главою Цeркви став черговим уроком для українського суспільства, якого знову, на жаль, ні суспільство, ні ЗМІ так і нe засвоїли. Церква і надалі залишається голосом волаючого посeрeд української пустелі.

Окрім відставки та виборів Глави УГКЦ, українську католицьку реальність ознаменував конфлікт ВО «Свобода» проти УГКЦ. Так, самe проти УГКЦ. Тe, що на поверхні виглядало, як конфлікт довкола УКУ, насправді було спрямоване проти УГКЦ. Хоча УКУ нe є УГКЦ, алe ця інституція усe ж таки єдиний Унівeрситeт УГКЦ. Тому удар по УКУ нe можe бути безболісним для УГКЦ як Спільноти. Дивлячись з цієї перспективи, хто цілиться в УКУ, як інституцію, цілиться фактично в УГКЦ. ВО «Свобода» також непристойно зманіпулювала Блажeннішим Любомиром Гузаром. Глави трьох галицьких обласних рад попрохали Блажeннішого про авдієнцію, яку і отримали. Алe ВО «Свобода» подала цю подію як зустріч Блажeннішого з главами трьох обласних осeрeдків ВО «Свободи», така ось «бeзнeвинна» маніпуляція інформацією та добрим ім’ям Блажeннішого Любомира. Здавалось, можна було би поставити крапку на цьому. Аджe в кінцeвому рeзультаті УКУ таки отримав землю в оренду за спeціяльною низькою вартістю. Та не так сталося, як гадалося. Наприкінці року представники ВО «Свобода» у Львові спробували прикритися УГКЦ у своїх сумнівних оборудках з Львівською комунальною зeмлeю.

І такі відносини ВО «Свобода» з УГКЦ нe дивують. Соціяльний націоналізм, велику частину якого становлять, прихильники РУНвіри, вигаданої Л. Силeнком, нe можe мати нормальних відносин з Католицькою Цeрквою. Ці дві рeальності протиставлeні у своїй суті. Соціялізм як політичне явище – засуджений Цeрквою, а поганство РУНвірівців у своїй суті противиться християнству.

У 2011 році побачив світ «Катeхизм Української Грeко-Католицької Цeркви». Дeхто очікував якоїсь сeнсації, кардинальних змін у віровчeнні УГКЦ, алe цього нe сталося. Тому Катeхизм і викликав шквал критики кіл, які очікували нe більшe нe менше, а якогось православного (нeз’єдинeного) катeхізісу. 

Рік 2011 запам’ятається українським католикам як рік бeзпрeцидeнтного тиску на них з боку сучасного політичного режиму в Україні. Безпідставними відмовами у наданні зeмeльних ділянок під будівництво церков, нeповeрнeнням храмів, заборонами на провeдeння церковних процесій, пeрeбиранням НАНУ на сeбe права визначати, хто є католиком, а хто ні, дискримінаційним привілеюванням державою РПЦ і багато щe чим «приємним»...

Цього року Україна «прославилася» на вeсь світ нe лишe пeрeслідуванням опозиції, алe й безстидною антихристиянською провокацією «Femen» на площі святого Петра в Римі та бушуванням догналівської секти, хвилі від якого докотилися до Ґротафeрратського монастиря під Римом.

А у світі цього року відбулась хвиля революцій в арабському світі. Арабські революції щe більше погіршили стан християн в арабських країнах, алe міжнародна спільнота, як завжди, залишилась сліпою та глухою до цього. Що більше, в Кот-д’Івуарі під охороною миротворців ООН сталася різанина понад тисячі християн. Міжнародна спільнота і на цe щільно заплющила очі.

Сeрeд радісних для Всeлeнської Цeркви подій бeз сумніву пальма першості належить бeатифікації Папи Івана Павла ІІ. Майже мільйон вірних з усього світу взяли участь у цих урочистостях.

Цікаво, що нe мeншу увагу ЗМІ привернула й інша подія: вихід у світ другого тому праці Бeнeдикта XVІ «Ісус з Назарeту». Хоч цe звучить неймовірно для вуха українського обивателя, алe книга викликала широку громадську дискусію у багатьох європейських країнах, хоча в Україні ніхто, крім вузького кола фахівців та фанатів Папи, нe помітив виходу цього видання.

У 2011 році два папських візити стали кісткою в горлі ЗМІ – візит до Хорватії та візит до Бeніну. Візит Святішого Отця до Хорватії викликав різку критику ліберальних ЗМІ, оскільки замість провального заходу, якого з нeтeрпінням вони очікували і прогнозували, вийшов тріюмф Католицької Цeркви на чолі з Папою Бeнeдиктом XVІ. Вeличeзна кількість вірних, а особливо молоді була для багатьох великою несподіванкою. Аджe у лібeральних ЗМІ, особливо хорватських, вeлась посилeна пропаганда проти цього візиту. Та, Богу дякувати, хорватські католики щe нe відівчилися думати своєю головою. Ліберальна атака ЗМІ виявилась вистрілом в порожнечу. Тому ліберальні ЗМІ усього західного світу навіть нe приховували свого розчарування і огірчeння.

Візит жe Папи до Бeніну ЗМІ взагалі пильно обійшли увагою. Нe було скандальних пeрeпрошeнь за сексуальні надужиття, нe було заяв про контрацептиви... А заклики Папи до багатих країн Заходу допомогти нещасній Африці, з якої європейські ліберальні колонізатори віками висмоктували останні соки, кого цe цікавить? Кращe нe хивлювати «чутливу» совість європейського обиватeля, яка його кусає за бідних вбитих на м’ясокомбінатах тваринок, хто його зна, може, нe дай Боже, ще прокинеться, а тоді журналістам пeрепадe на горіхи...

У 2011 маленька Угорщина грубо і бeзцeрeмонно плюнула в обличчя ліберальному європейському Голіяту. Взяла і проти волі «розумних» голів ЄСу прийняла Конституцію, яка покликається на християнські корені мадярської культури і обороняє права нeнароджeних. Який жах! Євро ЗМІ аж звили від такого нахабства мадярів.

Християнство! Захист життя нeнароджeних! Жах! Фашизм! Нацизм! До сьогодні ліберальні європейські ЗМІ не пропускають можливості вкусити мадярів.

І майже на самому фініші 2011 року ЗМІ опублікували дослідження, яке стверджує, що католики та протестанти – найщасливіші європейці. Українцям є над чим задуматися, особливо тим, які хочуть з грeко-католиків зробити православних.

о.Орест-Дмитро Вільчинський


Джерело:  Мандрівники Христа Царя

30.12.2011р. Б. / Колишній голова Єврокомісії закликав Європу повернутися до релігійних коренів

 

Колишній голова Єврокомісії Жак Делор закликає Європу повернутися до своїх релігійних коренів. В інтерв’ю ZEIT він говорив про необхідність відродження душі Європи. 

 

«Існуючий в європейському суспільстві крайній індивідуалізм є однією з причин нинішньої кризи», - заявив Жак Делор в інтерв'ю ZEIT з нагоди 10-ї річниці введення євро. 

«Багато молодих людей говорять: «Ми несемо відповідальність тільки за свої дії. Тільки ми будемо судити про свої вчинки». Проте досвід показує, що такий спосіб життя не завжди успішний», - стверджує Жак Делор. 

86-річний католик Делор підкреслив необхідність реанімувати «душу» Європи. «Коли який-небудь проект не має в своїй основі духовного імпульсу, у нього немає майбутнього», - заявив Делор. 

Європейський політик висловив сподівання, що до людей повернеться почуття релігії. «Коли життя людини має сенс, коли людина приділяє більше уваги іншим і думає про майбутнє, вона буде більш гармонійною і щасливою, і зможе зробити суспільство кращим», - сказав Делор. 

За матеріалами: Седмица.Ru 

Джерело:  КРЕДО  

"...86-річний католик Делор підкреслив необхідність реанімувати «душу» Європи..."

Якщо ж не вдасться реанімувати християнську «душу» Європи, то вона і надалі лишиться для всіх країн світу "зрадливою проституткою" і люди, лише на згадку слова "ЄВРОПА",  будуть блювати від огиди...  

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід. 

29.12.2011р. Б. / Довіра до Церкви в суспільстві за останні півроку дещо зменшилася

 

За останні пів року відсоток тих, хто повністю довіряє Церкві в українському суспільстві, зменшився на 2 відсотки — з 32,1 (у квітні цього року) до 30,1 (у грудні). Відсоток тих, хто скоріше довіряє, за цей період фактично не змінився — з 38,9 до 38,8. Натомість зріс відсоток тих, хто повністю не довіряє — з 6,6 до 7,4, але зменшилась кількість тих, хто скоріше не довіряє: з 13,8 до 13,1. Такі дані оприлюднив Центр Разумкова.

В той же час, за останнє десятиліття, у порівнянні з груднем 2001 року, відсоток тих, хто так чи інакше довіряє Церкві, зріс з 60,6 до 68,9, а відсоток тих, хто не довіряє, зменшився — 27,3 до 20,5 відсотків. Також дещо зменшився відсоток тих, хто не визначився: з 12,2 до 10,6.

Громадяни України переважно негативно оцінюють діяльність Президента і Уряду, до того ж, ця оцінка знизилася порівняно з лютим 2011 року — відповідно, з 2,7 до 2,3 бала та з 2,5 до 2,3 бала за п`ятибальною шкалою. Зараз серед громадян переважає переконання, що нинішня влада або нічим не відрізняється від попередньої (40,3%), або гірша за неї (36,4%).

Протягом 2011 року зростала частка респондентів, які вважають, що влада вдається до політичних репресій — якщо в лютому 2011 року цю точку зору поділяли 43,6%  опитаних, то в грудні 2011 року — 55,1%.

Щодо ситуації в Україні, то дві третини опитаних (66,3%) вважають, що протягом 2011 року ситуація в країні в цілому змінилася на гірше, лише 6,1%  вказують на покращення ситуації, ще 22,1%  вважають, що вона не змінилася (для порівняння: у січні-лютому 2011 року, оцінюючи зміни в країні, що відбулися у 2010 році, погіршення відзначали 52,8%  респондентів).

Рівень оптимізму громадян стосовно розвитку подій в Україні не змінився порівняно з жовтнем 2011 року і залишається низьким: лише 11,7%  респондентів вважають, що події в Україні розвиваються в правильному напрямі і 67,3%  — що в неправильному.

Джерела: РІСУ

Мандрівники Христа Царя

29.12.2011р. Б. / Хто любить Церкву – бере активну участь у житті парафії

 

Щороку в першу неділю після Різдва Католицька Церква відзначає свято Пресвятого Сімейства. Цього року воно припадає на Новий рік – торжество Пресвятої Богородиці. Тому свято Пресвятого Сімейства відзначатиметься у п'ятницю, 30 грудня.

Відновити турботу про сім'ю і церкву закликають єпископи з Ради у справах сім’ї польського єпископату у своєму зверненні з нагоди свята Пресвятого Сімейства, повідомляє wiara.pl.

За словами єпископів, сім’я є незамінною школою життя. "Дім – це не просто спогади, це кровні узи, почуття приналежності, взаємної відповідальності. Це спільний стіл, бесіди і молитви. Дім дає притулок і почуття безпеки, дозволяє розслабитися і відновити сили. У ньому живуть найрідніші, тут виховується усвідомлення свого коріння і почуття власної ідентичності",– зазначають єпископи. Водночас вони додають, що справжню сімейну атмосферу будує любов, пошана до батьків і відповідальність за сім’ю.

"Батьки є першими, хто навчає цих цінностей, вони творять справжній дім. Їхня присутність, турбота про атмосферу взаєморозуміння і любові, а також виховання вчать відповідальності та розвивають її. Дім, дружній до життя і виховання,  – це дім, відкритий на дар життя, в якому діти отримують любов своїх батьків і їх батьківську опіку, а також свідчення віри і вірності, чесності і працьовитості. У атмосфері родинного дому людина також вперше пізнає Бога і усвідомлює реальність Церкви, яка є нашим домом", – підкреслюють єпископи.

Свято Пресвятого Сімейства нагадує нам про роль сімейного дому в житті Ісуса Христа і всіх, хто належить до Його Церкви. "Відчути себе у Церкві, як вдома, означає брати участь у Її житті так само, як у житті своєї сім’ї", – наголошують єрархи, нагадуючи, що в духовному вимірі Церква є нашим домом. "Відкрити у Церкві свій дім – це жити у Ній вірою на щодень. Відкрити у Церкві свій дім – це з повагою і радістю сприймати обов’язковість Недільної Служби Божої та запрошення до Євхаристійного столу. Відкрити у Церкві свій дім – це оточувати Її любов'ю і турботою та відчувати свою відповідальність за Неї", – вважає Рада у справах сім'ї. Водночас наша любов до Церкви має виражатися у турботі про особисту святість і всіх Її членів. "Конкретним виразом цієї любові має бути наша активна присутність на парафії", – звернули увагу єпископів Ради, додаючи: "хто вважає Церкву своїм домом, той, незалежно від того, де він знаходиться, пам'ятає, звідки він виростає і залишається вірним спадщині своєї віри".

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

29.12.2011р. Б. / Якими є релігійні люди?

 

У суспільній свідомості існує стереотип, що релігійні люди - це динозаври, відсталі представники позаминулого століття. Натомість нещодавнє дослідження від The Pew Research Center свідчить про те, що релігійні люди навпаки - є більш активні в громадському житті, не відстають від технологічних новинок і активно використовують інтернет. 

 

53% активних віруючих американців вважають, що інші люди є надійними. Серед невіруючих такий рівень довіри становить 43%.

45% активних віруючих вважають своє співтовариство чудовим місцем для життя, в порівнянні з 34% невіруючими.

38% активних віруючих вважають, що вони можуть впливати на суспільство, в порівнянні з 27% невіруючими.

До активних віруючих зарахували людей, які в середньому витрачають 7,5 годин в тиждень на участь у житті своїх релігійних груп. 

Релігійно-активні люди більше беруть участь у житті суспільства, ніж невіруючі:

35% віруючих беруть активну участь у спортивних заходах або займаються здоровим дозвіллям (проти 17% нерелігійних);

34% беруть активну участь у благодійних та волонтерських організаціях (проти 15% нерелігійних).

30% беруть активну участь у громадських об'єднаннях чи районних асоціаціях (проти 11% нерелігійних).

Щодо новітніх технологій та медіа-інструментів, то релігійні люди користуються результатами прогресу на рівні з невіруючими: 

79% віруючих американців є інтернет-користувачами, в порівнянні з 75% невіруючими;

86% віруючих американців використовують мобільні телефони, в порівнянні з 80% невіруючих;

75% віруючих американців користуються електронною поштою, у порівнянні з 68% невіруючих;

46% віруючих американців користуються соціальними мережами (Facebook), у порівнянні з 49% невіруючими

9% віруючих американців користуються Twitter, в порівнянні з 10% невіруючих 

Використання релігійними громадами інтернету у своїй повсякденній діяльності: 

68% релігійних американців вважають, що інтернет зробив великий вплив на здатність їх релігійної групи спілкуватися між собою.

62% релігійних американців вважає, що інтернет зробив великий вплив на залучення уваги до проблеми (в їх групі).

57% релігійних американців вважають, що інтернет дуже впливає на здатність групи об'єднуватися з іншими групами.

58% релігійних американців вважають, що інтернет зробив великий вплив на здатність групи впливати на суспільство в цілому.

57% релігійних американців вважають, що інтернет зробив великий вплив на здатність груп до організації діяльності.

46% релігійних американців вважають, що інтернет зробив великий вплив на здатність групи збирати кошти.

44% релігійних американців вважають, що інтернет зробив великий вплив на здатність залучати нових членів в релігійні групи.

46% релігійних американців вважають, що інтернет допомагає релігійним групам впливати на місцеві громади. 

За матеріалами: pewinternet.org / jesfor.livejournal.com  

Джерело:  КРЕДО

28.12.11р. Б. / Інститут історії Церкви УКУ відкриває архіви

 

Інститут історії Церкви Українського католицького університету спільно з сайтом «Майдан» розпочинає новий проект «Підпільна Церква в умовах тоталітарної держави». Відтепер читачі можуть запитати у експертів УКУ про те, як служили священики у підпіллі, що тоді мотивувало людей йти у монастирі, де навчалися семінаристи тощо. 

 

Відповіді ґрунтуватимуться на матеріалах архівів Інституту історії Церкви УКУ (ІІЦ), зокрема на свідченнях очевидців з періоду підпілля УГКЦ (1946-1989 рр). Ці свідчення працівники Інституту історії Церкви почали збирати із часу заснування Інституту в 1992 році. На сьогодні це більше 2 тис. інтерв’ю, повідомляє Прес-служба УКУ. 

«Здебільшого факти про період підпілля УГКЦ можна було зібрати на основі свідчень самих очевидців, – пояснює молодший науковий співробітник Інституту Лідія Губич. – Ці інтерв’ю зробили дуже вчасно, адже багатьох людей, котрі були учасниками цих подій, і котрі зуміли широко розкрити історію цього періоду, уже немає серед живих». 

На запитання читачів також відповідатимуть безпосередні учасники подій – люди, які в тоталітарних умовах зберегли церковні традиції, ієрархію, передали спадкоємність молодшим поколінням. «Часом на ваші запитання можуть відповісти люди, яких уже немає серед живих, але їх відповіді є в архівах Інституту історії Церкви. Таким чином, ви зможете стати учасником такого незвичайного діалогу», – зазначають організатори проекту. 

Проект «Підпільна Церква в умовах тоталітарної держави» стартував близько місяця тому. Уже зараз читачі запитують експертів про різні аспекти діяльності підпільної Церкви, зокрема, як виглядав підпільний шлюб, якою була мотивація тих, хто йшов у підпільні монастирі, яким був навчальний процес у підпільних семінаріях, чи є дані, скільки таких семінарій існувало? 

З архівами Інституту історії Церкви зараз працюють здебільшого науковці, дослідники, іноді звертаються журналісти. Також на базі архіву студенти УКУ проходять щорічну практику. Завдяки такому проекту, матеріали архівів та живі свідчення людей стануть доступні кожному. 

Запитати експертів можна тут.


Джерело:  КРЕДО

27.12.2011р. Б. / Відбулася перша спільна проща громад УГКЦ з різних куточків Італії до гробу св. Апостола Петра у Ватикані

 

Як повідомлялося, 16 грудня 2011 p. на площі св. Петра у Ватикані встановлено різдвяну ялинку з українських Карпат – дарунок Української держави та церкви Святішому Отцеві. На знак подяки Папі Бенедикту XVI за прийнятий дарунок від України, у понеділок, 26 грудня 2011 р., в другий день різдвяних свят за новим календарним стилем, відбулася проща громад УГКЦ з різних куточків Італії до гробу св. Апостола Петра у Ватикані.

 

У цей день (о год. 11. 00) Божественну Святу Літургію на престолі Катедри Ватиканської базиліки очолив Преосвященний владика Діонісій (Ляхович), Апостольський Візитатор для українців греко-католиків в Італії та Іспанії, у співслужінні з Високопреосвященним архиєпископом Доменіко Кальканьйо, керівником Адміністрації Майна Апостольської Столиці, о. Марком Ярославом Семегеном, пасторальним координатором для українців в Італії, монсеньйором Ярославом Карп'яком, працівником Конгрегації для Східних Церков, о. Іваном Куликом, адміністратором української персональної парафії в Римі та іншими понад п’ятдесятьма священиками – членами чернечих спільнот, студентами, що навчаються в папських університетах, душпастирями українських громад з різних куточків Італії. На богослужіння також прибула Посол України при Апостольській Столиці Пані Тетяна Іжевська. Були присутні численні богопосвячені особи чернечих Чинів і Згромаджень УГКЦ. Співав хор української парафії святих Сергія і Вакха з Риму. Присутність вірних під час богослужіння перебільшила усі сподівання організаторів прощі, які згідно попередніх реєстрацій паломницьких груп очікували біля 2,5 тисяч осіб, однак враховуючи усіх вірних, які прибули самостійно з Риму та околиць без попереднього запису, загальна сума присутніх, згідно підрахунків служби охорони базиліки св. Петра, склала понад 5,5 тисяч осіб.

 

«Сьогодні ми звершуємо різдвяну Божественну Літургію у найбільшій святині світу, у самому серці християнства, щоб Христа, що народжується, славити нашими колядами, тут, у базиліці св. Верховного Апостола Петра, та по богослужінні колядуватимемо на його площі, де цього року встановлено різдвяну ялинку з України», – зазначив під час проповіді владика Діонісій.

 

«Пройшла довга історія людства від часу, коли Христос народився. Він народився у бідній стаєнці, не у теплоті домівки, чи пишної палати. Тут де ми сьогодні знаходимося - похований св. Апостол Петро, звичайний рибалка, якого Ісус Христос покликав і поставив його провідником Церкви. Спершу поховали його тут у звичайному гробівці, а сьогодні на ньому майорить найбільша святиня світу. Як цікаво міняється історія світу. Коли Христос народився, керував могутньою римською імперією кесар Август. Сьогодні цієї імперії більше не існує. Залишилися тільки руїни. Згодом постали інші могутні царства і вони попадали. Створилися союзи країн і вони розпадаються, надходить час кризи. Споруджувалися великі святині, їх будували і оздоблювали найкращі майстри світу, і багато з цих святинь сьогодні пустопорожні. Проте Ісус Христос залишається той самий. Той самий у Римі, той самий в Україні, той самий в Азії чи Африці. Той самий учора, сьогодні, і назавжди» (Читати повну версію проповіді).

 

Наприкінці Святої Літургії з привітальним словом до паломників звернувся представник Апостольської Столиці, архиєпископ Кальканьйо, який уділив усім присутнім архієрейське благословення. Після завершення Служби Божої прибулих з різних міст Італії привітав пасторальний координатор о. Марко Ярослав Семеген: «… Апостол Павло каже: “За все дякуйте Господеві”. Прикінці цієї Євхаристії, нашої спільної молитви, яку ми з вами так чисельно сьогодні занесли перед престол Всевишнього, дякуємо Богові за благодать, за ласку, що ми молимося тут, на гробі Верховного Апостола Петра. На гробі того, кому Христос поручив владу в Церкві. Ми молимося в храмі де моляться намісники Христові, наступники Апостолів – Вселенські Архієреї. Ми молимося тут, де в ці дні є частинка України – українська ялинка, яка так гарно прикрашає у ці різдвяні дні площу св. Петра і творить міст між Україною та Італією. Я вітаю сьогодні всіх вас, дорогі паломники з різних міст Італії, вітаю вас дорогі матері, батьки, брати і сестри, вітаю усіх вас, кого Боже провидіння заради добра своїх родин, завело в цю землю, яку часто називаємо чужою, але мусимо теж сказати, що гостиною водночас для нас».

 

Після цього до присутніх з вітальним словом звернувся монсеньйор Пієр Пауло Феліколо, директор «Мігрантесу» Римської архидієцезії, запевняючи усіх українців Італії у тому, що Церква завжди надаватиме ім підтримку, та дякуючи за духовний та культурний обмін та працю, яку українці виконують в Італії.

 

Насамкінець священнослужителі разом з хором процесійно перейшли до бічного престолу Святого Василія, де спочивають мощі святого Йосафата, щоб віддати молитовну шану украінському святому, який спочиває у головній католицькій святині світу.

 

Після цього багато численні українські паломники зібралися на площі святого Петра перед різдвяною ялинкою та вертепом де ще довго лунала українська коляда.

Прес-служба УГКЦ в Італії


Джерело:  Мандрівники Христа Царя

25.12.2011р. Б. / Різдвяне послання «Urbi et Orbi» (місту Риму та світові) Вселенського Архиєрея Бенедикта XVI (25 грудня 2011)

 

Дорогі брати й сестри з Риму та всього світу!

Христос народився для нас! Слава Богу на висотах та мир на землі людям, яких Він любить. Нехай же до всіх дійде відлуння Вифлеємської благовісті, яку Католицька Церква звіщає на всіх континентах, долаючи будь-які національні, мовні та культурні кордони. Син Пречистої Діви Марії народився для всіх, Він – Спаситель усіх.

Саме так Його призиває давній літургійний антифон: «Еммануїле, наш царю та законодавче, надія та спасіння народів: прийди спасти нас, Господи, наш Боже». Veni ad salvandum nos! Прийди спасти нас!. Це – волання людини кожного часу, яка відчуває, що не спроможна сама подолати труднощі і небезпеки. Вона потребує вкласти свою руку в руку більшу та сильнішу, руку, яка з висот простягається до неї. Дорогі брати й сестри, ця рука – це Христос, що народився у Вифлеємі з Пречистої Діви Марії. Він – рука, яку Бог простягнув людству, щоб допомогти йому вийти з рухомих пісків гріха та поставити його на ноги на скелі, на міцній скелі Своєї Істини та Своєї Любові.

Так, саме це означає ім’я цієї Дитини, ім’я, яке згідно з Божою волею, Йому дали Марія та Йосиф: Він називається Ісус, що значить «Спаситель» (пор. Мт 1,21; Лк 1,31). Він був посланий Богом Отцем, щоб спасти нас, передусім, від глибокого зла, вкоріненого в людині та історії: від того зла, яким є відокремлення від Бога, самовпевнена гордість чинити по-своєму, ставати до змагання з Богом та займати Його місце, вирішувати, що є добром, а що – злом, бути паном життя і смерті (пор. Бт 3,1-7). Ось це – велике зло, великий гріх, від якого ми, люди, не можемо спастися, якщо не ввіримося Божій допомозі, якщо не взиватимемо до Нього: «Veni ad salvandum nos! – Прийди спасти нас!».

Сам факт підносити до Небес це прохання вже ставить нас у належні умови, ставить нас перед правдою про себе самих: у дійсності, ми є тими, що ввізвали до Бога та були спасенні. Бог – Спаситель, а ми є тими, що перебувають у небезпеці. Він – лікар, а ми – недужі. Визнати це є першим кроком до спасіння, до виходу з лабіринту, в якому ми самі себе закриваємо нашою гордістю. Піднести очі до Неба, простягнути руки та просити допомоги – це шлях до виходу, за умови, що є Хтось, Хто вислуховує та може прийти нам на допомогу.

Ісус Христос є доказом того, що Бог вислухав наші волання. І не лише це! Бог має до нас таку велику любов, що не міг залишатися Сам у Собі, що вийшов із Себе Самого та увійшов в нас, розділяючи до кінця нашу людську природу. Відповідь, яку Бог дав в Ісусі на волання людини безмежно перевищує наші сподівання, доходячи до такої солідарності, яка не може бути просто людською, але – Божою. Тільки Бог, Який є любов’ю, і любов, яка є Богом, могла обрати спасти нас цим шляхом, який, напевно, є довшим, але таким, який шанує істину про Нього і про нас: шлях примирення, діалогу, співпраці.

Ось чому, дорогі брати й сестри з Риму та всього світу, під час Різдва 2011 року звернімось до Вифлеємського Дитяти, до Сина Пречистої Діви Марії, і скажімо: «Прийди спасти нас!» Повторюймо це, духовно єднаючись з багатьма людьми, які переживають особливо складні ситуації, стаючи голосом тих, які позбавлені голосу.

Разом просімо Божої допомоги народам Африканського Рогу, які страждають від голоду та нестачі продовольства, іноді загострених також постійним станом невпевненості. Нехай же не забракне допомоги міжнародної спільноти численним біженцям, що походять з цього регіону, гідність яких зазнає важких випробувань.

Нехай Господь дасть утішення народам Південного Сходу Азії, особливо – Таїланду й Філіппін, які досі зазнають серйозних труднощів з причин нещодавніх повеней.

Нехай же Господь допоможе людству, зраненому багатьма конфліктами, які ще й сьогодні скривавлюють планету. Нехай Він, що є Князем Миру, дарує мир та стабільність Землі, яку Він обрав, щоб прийти у світ, заохочуючи відновлення діалогу між ізраїльтянами та палестинцями. Нехай же вчинить так, щоб припинилося насильство у Сирії, де вже пролилося багато крові. Нехай посприяє повному примиренню та стабільності в Іраку та Афганістані. Нехай же дарує всім складовим частинам суспільства північноафриканських та близькосхідних країн оновлені сили для будування спільного блага.

Нехай же народження Спасителя підтримає перспективи діалогу та співпраці для пошуку погоджених розв’язок у М’янмі. Нехай Різдво Відкупителя забезпечить політичну стабільність країн африканського регіону Великих Озер та супроводжує зобов’язання мешканців Південного Судану для забезпечення прав усіх громадян.

Дорогі брати й сестри, звернімо погляд до Вифлеємської Яскині: Дитятко, яке споглядаємо, є нашим спасінням! Воно принесло у світ всеохоплююче послання примирення і миру! Відкриймо Йому наші серця, приймімо Його у наше життя. З довірою та надією повторюймо: “Veni ad salvandum nos!”

(переклад української редакції Радіо Ватикану)


Джерело:  Мандрівники Христа Царя

24.12.2011р. Б. / Європейська цивілізація не встоїть без віри

Виступ Бенедикта XVI перед Римською курією і зокрема тлумачення Папи причини європейської кризи як краху в ділянці етики і віри прокоментували відомі співпрацівники Папи.

Постійний спостерігач Святого Престолу при Раді Європи, о. Альдо Джордано заявив, що «Папа чітко бачить відсутність у європейців ідеї, сенсу, візії. І це пов'язано з вірою, бо ця цивілізація не може стояти без фундаменту, без віри, яка її підтримує, оживляє і показує шлях». Це також стосується і сучасних європейців, які Папа розглядає як «втомлених від віри», на відміну від сповнених енергією і радістю африканців.

«Подивімося на перших християн. Серед них не було потребуючих, тому що вони знайшли новий вид економіки. Притягували своєю радістю, бо виявили, що вони брати і сестри, вони діти одного Отця, Який об'єднує їх усіх. Я думаю, що брак радості з’являється тоді, коли забуваємо про Отця, і тоді ми перестаємо бути дітьми і досвічуємо самотності. Самотність вулицях Європи є відчутна. Шлях автономії, самотності не оправдовує себе, бо ніхто не в змозі відповісти на реальні питання серця. Якщо Європа віднайде Отця, а ми відкриємо в собі Його дітей, то ми можемо довіритися Єдиному, що може відповісти на бажання наших сердець і подолати смерть», – сказав о. Альдо Джордано.

Друга група коментарів стосується акценту, який зробив Папа Бенедикт XVI на надіях, які покладає на молодь. За словами о. Джордано, образи молоді: чи бунтарів у світі кризи, чи добровольців, що допомагають жертвам стихійних лих, чи учасників Всесвітнього дня молоді в Мадриді, це просто різні особи одного і того ж покоління. Це покоління шукає Отця також і в особі Папи, і треба зробити все можливе для них в спільноті Церкви, – вважає представник Святого Престолу при Раді Європи.

Речник Ватикану відзначає позитивні сторони промови Папи до його співпрацівників, о. Федеріко Ломбарді вбачає у виступі Папи протиотруту від нинішньої кризи та її духовних наслідків, ефекту якої можна досягти дорогою з п'яти етапів.

«Перш за все, «новий досвід католицькості, вселенськості Церкви»: що буття братами і сестрами не тільки ідея, але досвід. Потім, «буття для інших чудове». Це означає, що час і життя мають сенс, коли вони стають подарунком, а не тоді, коли їх тримають за себе. Тоді адорація, акт віри перед Воскреслим Христом, присутнім в Євхаристії. Бог дійсно присутній серед нас, для нас і з нами. Боже прощення для всіх нас є Таїнстві Покаяння, щоби постійно виступати проти нашого егоїзму, зменшити тягар і відкритися до любові. І, нарешті, впевненість, що Бог нас любить, приймає, чекає. Ці п'ять кроків відкривають для радості. А інакше сумніви, чи варто жити, можуть здолати людину, і це стає нестерпним, життя стає жертвою горя. «Де домінують сумніви в Бозі, неминуче приходять сумніви щодо власного буття людиною», – каже Папа. Але Бог став людиною саме для того, щоб допомогти нам подолати обидва ці сумніви. Отже: «Добре бути людською особистістю навіть у важкі часи». Веселих Свят!» – сказав о. Федеріко Ломбарді.

За матеріалами: Radio Watykańskie


Джерело:  Мандрівники Христа Царя

24.12.2011р. Б. / В Україні найсуворіша епідемія ВІЛ/СНІДу серед країн Європи

 

Нещодавно представники БФ «Карітас Київ» взяли участь у звітній конференції, що відбулася у приміщенні агенції «Українські новини» у Києві, котра була присвячена темі протидії епідемії ВІЛ/СНІДу. Під час конференції  представники БФ «Карітас Київ» презентували результати соціологічного дослідження «Сучасна ситуація у сфері лікування, догляду та підтримки дітей з ВІЛ-інфекцією» своїм  партнерам і представникам ЗМІ.

Про це повідомив о. Роман Сиротич, директор БФ «Карітас Київ». На презентації дослідження однозначною була думка стосовно того, що потенціал держави у наданні послуг догляду та підтримки уразливим групам дітей та їх родин вимагає розвитку і що надання потребуючим сім'ям таких послуг досі залишається на незадовільному рівні. За оцінками Міністерства охорони здоров’я України, станом на кінець 2007 року поширеність ВІЛ-інфекції серед дорослого населення України (віком 15-49 років) становила 1, 63%. Сьогодні  ця цифра ще більша, а це свідчить про те, що епідемія ВІЛ/СНІДу серед країн Європи та Співдружності Незалежних Держав в Україні є найбільш суворою. «За даними українського СНІД-центру, лише близько чотирьох відсотків людей добровільно проходять тестування на ВІЛ (якщо не брати до уваги вагітних та хворих, які тестуються в обов’язковому порядку) і наразі знають свій ВІЛ-статус», ─ каже Галина Корбеляк, координатор роботи із дітьми та молоддю в БФ «Карітас Київ».

У рамках дослідження було розроблено систему індикаторів для моніторингу та оцінки стану сфери догляду за ВІЛ-позитивними дітьми, а також рекомендації для дальшого покращення процесу повноцінної інтеграції таких дітей у суспільство. Висновки та розроблені рекомендації передусім розраховані на тих, хто приймає рішення, - державні та неурядові організації, а також тих, хто працює у сфері захисту дітей, адже багато сімей з ВІЛ-позитивними дітьми повідомляють про випадки дискримінації їхніх дітей у школах та інших дитячих закладах України, незважаючи на те, що національне законодавство гарантує право дитини на освіту та соціальну допомогу попри їхній ВІЛ-статус.

Київський «Карітас» більше як 10 років працює на щоденній основі із дітьми та молодими людьми, які перебувають у кризових умовах життя, серед котрих є і ВІЛ-інфіковані.

Департамент інформації УГКЦ

23.12.2011р. Б. / Різдвяне послання до вірних Донецько-Харківського екзархату УГКЦ 2012 р. Б.

 

Всесвітлішим і всечесним отцям, преподобним отцям, братам і сестрам в монашестві, дорогим братам і сестрам у Христі!

«Йосифe, сину Давида, не бійся узяти Марію, твою жінку, бо те що в ній зачалось, походить від Святого Духа. Вона породить сина і ти даси йому ім’я Ісус. Він бо спасе народ свій від гріхів їхніх›› (Мт.2.20-21).

Боже Слово - Син Божий, приходить у світ в простий спосіб через жінку Марію, але Його таємниче зачаття в Ії святому лоні - від Святого Духа. Важко сприйняти таке розуміння цього тексту Святого Письма людським розумом, бо виключається таїнство подружжя і злиття двох людей в одне тіло, які в любові дають нове життя. Тут людина стає співтворцем нового життя разом з Богом. Таїнственний союз Святого Духа з вибраною і Непорочною Дівою Марією дає плід нового життя, яке через смерть і воскресіння вводить весь людський рід до життя вічного. У своєму другому пришесті Христос, як молодий, з'єднається зі Своєю Невістою - Святою Церквою у вічний союз любові. Для цього Він прийшов на землю, щоб відкрити Царства Боже на землі. В небі сидить у славі, по правиці Отця і співістотний Йому. У стаєнці, як немічне дитя. На хресті, як останній розбійник. У святій Євхаристії заховався, як воскреслий Господь під видами хліба і вина.

Щороку ми переживаємо оцю таємницю Різдва Христового - нашого Спасителя і Відкупителя. Але людська спільнота поділена на різні табори. Одні це сприймають, як данину релігійному звичаю, інші приймають цю вістку з недовір’ям, і ще інші з острахом. Христос приходить, як маленьке дитя, до якого всі можуть приходити. Він прийшов в убогому стані, щоб малі й дорослі , молоді й старі, бідні й багаті, бездомні й безробітні могла прийти до нього. Немає ніяких перешкод тільки потрібна віра. Тоді Святий Дух, наповнить кожного з нас силою своєї благодаті.

У Старому Завіті Бог приходить до Мойсея На горі Синай у громі і блискавицях, в новому Завіті - як немічне Дитя. Божа могутність і любов поєдналися в особі Ісуса Христа, який відкриває нам усім таємниче лице Бога Отця, через Святого Духа. Ми не самі.

«З нами Бог розумійте народи і покоряйтеся бо з нами Бог»

Небесне й земне з’єдналося сьогодні щоб заспівати: «Слава во вишніх Богу і на землі мир людям доброї волі!››

Станьмо людьми доброї Волі, даймо відповідь, як діти світла, і темрява не огорне нас, покажімо іншим ясну зірку, яка заведе до Вифлеєму.

Христос Рождається!

Славімо Його!

Дано в Донецьку
в храмі Покрова Пресвятої Богородиці
8.12.2011 р.Б.

+ Степан (Меньок)
Екзарх Донецько-Харківський


Джерело: www.ugcc.dn.ua

23.12.2011р. Б. / Духовність «Матерів в молитві» дослідить церковна комісія

У середу, 21 грудня, у Львові відбулася зустріч Владики Венедикта (Алексійчука), єпископа-помічника Львівської архиєпархії УГКЦ, із єпархіальними координаторами та членкинями руху «Матері в молитві» України. Висловлюючи власні міркування стосовно подальшого розвитку руху, всі координатори представили свої єпархіальні спільноти. 

 

Для подальшого розвитку руху необхідні статутні основи, тому представники руху «Матерів в молитві» нещодавно запропонували Блаженнішому Святославу затвердити «Правильник руху «Матері в молитві» Української Греко-Католицької Церкви». У свою чергу Предстоятель УГКЦ створив комісію для докладного вивчення духовного життя «Матерів в молитві». До складу цієї комісії увійшли: Владика Венедикт (Алексійчук), о. Орест Вільчинський, о. Ростислав Бубняк, с. Василія Струтинська, ЧСВВ. 

Сьогодні в УГКЦ є 1013 спільнот цього руху, з яких 966 в Україні. Матері, які до нього входять, щотижня збираються, щоб разом молитися. Цей рух є найбільшим сучасним мирянським рухом УГКЦ. 

«Матері творять спільноту, в якій відчувається сестринський дух, в якому можна конфіденційно відкрити свою душу і разом віддавати свої проблеми Господу, і це дуже важливо», – сказав у коментарі о. д-р Михайло Димид.

За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ 

Джерело:  КРЕДО 

22.12.2011р. Б. / Празник Зачаття Богородиці Святою Анною

Празник Зачаття Богородиці Святою Анною

 

Давній і глибокий культ Пресвятої Богородиці, що є знаменною віхою Східної Церкви, проявляється у великій кількості Богородичних празників у церковному календарі. Ці празники розказують про найважливіші моменти з життя Божої Матері від її чудесного зачаття до Успення.

Як пише о. Юліян Катрій, ЧСВВ, у книзі "Пізнай свій обряд", Святе Євангеліє не багато говорить про життя Пречистої Діви Марії, тому більшість Богородичних празників не базується на подіях святого Євангелія, а радше на християнській традиції та на оповіданнях апокрифічних книг перших віків. Сюди належить також і празник Зачаття, який відзначається у Православній та Греко-Католицькій Церкві 22 грудня (8 грудня за старим стилем).

Зачаття Марії тісно пов’язане з Її місією — стати Матір’ю Христа. Вона мала привести на світ Божого Сина, тому Бог від світанку життя освятив Пресвяту Діву, надаючи їй привілей свободи від первородного гріха. Головна тема Богослуження празника — чудесна подія, коли свята Анна зачала Пресвяту Богородицю.

Празник Зачаття має окрему історію на Сході та на Заході. На Заході празник Зачаття Богородиці святою Анною пройшов велику еволюцію. Святкуючи цей празник, Схід звертає головну увагу на сам чудесний факт зачаття від старих і неплідних батьків, а Захід у цьому празнику почав наголошувати радше на прикметі того зачаття. Згодом народжується наука про непорочне зачаття Божої Матері, яка вчить, що Пречиста Діва Марія від першої хвилини свого зачаття була вільна від первородного гріха. Наука про непорочне зачаття Божої Матері найбільше розвинулася за Папи Пія IX (1846-1878), який своєю буллою від 8 грудня 1854 року проголосив непорочне зачаття догмою віри.

Східні Православні Церкви не приймають догмату про непорочне зачаття. Українська Греко-Католицька Церква після проголошення догми про непорочне зачаття празник Зачаття Богородиці святою Анною почала називати Непорочним зачаттям Пресвятої Богородиці. Львівський Синод (1891) між Богородичними празниками подає празник Непорочного зачаття і наказує святкувати його на спосіб великих Богородичних празників з одним днем перед- і сьома днями попразденства.

Джерела: РІСУ


Мандрівники Христа Царя

22.12.2011р. Б. / Різдвяне послання Блаженнішого Святослава

 

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА

Високопреосвященним і Преосвященним Архиєпископам та Митрополитам,
боголюбивим єпископам, всечесному духовенству, преподобному монашеству,
возлюбленим братам і сестрам, в Україні та на поселеннях у світі сущим

Христос народжується – славте!
Христос із небес – зустрічайте!
Христос на землі – бадьортеся!
Канон Утрені Різдва Христового

Дорогі у Христі!

Цими словами із канону різдвяної Утрені хочу привітати всіх вас зі світлим святом Різдва Христового. Сьогодні Христова Церква закликає нас не просто вкотре відзначати це свято, а й запрошує прославляти, зустрічати Бога, який прийшов до нас у людському тілі, та кріпитися присутністю цього небесного Дитяти.

«Христос народжується – славте!» Це запрошення набирає для нас особливого значення, коли приєднаємося до безпосередніх учасників і свідків події цього дивного народження. Ті, хто славить новонародженого Божого Сина, – це передусім небесні ангели. Це вони відкривають перед пастирями, які стоять вночі на сторожі своїх отар, чудесну новину про народження Сина Божого, співаючи величну пісню: «Слава на висотах Богові, а на землі мир людям його вподобання» (Лк. 2, 14). Чи не вперше ангельські сили стають поруч з людьми і разом з ними творять один-єдиний народ, небесний і земний хор. Ця вселенська прослава, яка лунає єдиним багатоголоссям неба і землі, наче показує, що у таїнстві воплочення Сина Божого небесна і божественна дійсність поєднується з людиною, з її історією, минулим, сучасним і майбутнім. У цьому таїнственному поєднанні в особі новонародженого Ісуса Христа, Бога і людини, відбувається обмін дарами між ними: Творець відкриває повноту свого вічного життя людині, а життя людини вповні відкривається Богові, стає простором Його присутності та діяння. Ось чому славити новонародженого Спасителя – означає насамперед відкрити Його присутність у нашому житті. Сьогодні Бог дійсно є з нами, у сучасному моменті історії нашого народу, того об’єднаного Божого люду, який від ангелів вчиться, як гідно предстояти перед Богом і Його величати. Прославляючи різдвяною колядою народженого Спасителя, ми разом з ангелами сповіщаємо прихід небесної радості, що усуває земний смуток і розпач, даруючи людині дар вічного життя із Богом.

«Христос із небес – зустрічайте!» Зустрічаючи Сина Божого, який в людському тілі прийшов на світ, ми визнаємо, що сам Бог захотів увійти в життя кожного з нас, аби на себе взяти всі наші провини, недуги, болі й негаразди, а нам дарувати своє вічне блаженство та щастя. Момент, коли Спаситель торкається кожного із нас зокрема та силою і діянням Святого Духа вносить своє вічне життя у наше людське життя, ми називаємо Святим Таїнством. Таких Таїнств у Христовій Церкві є сім: Хрещення, Миропомазання, Євхаристія, Покаяння, Священство, Подружжя та Єлеопомазання. Ці Таїнства є плодами і наслідками народження Бога у людському тілі. Щоразу, коли ми приймаємо і беремо участь у тому чи іншому Святому Таїнстві, нам дається великий дар зустрічі з Христом-Господом, а ця зустріч переображує наше життя, наповнюючи його любов’ю Отця, благодаттю Сина і силою Святого Духа. Таким чином Божа присутність через Святі Таїнства робить нас учасниками Божого життя, згідно зі словами св. Атанасія: «Бог став людиною, щоб людина могла стати богом за благодаттю». Цю благодать Христового Різдва особливо важливо для нас відкрити і оцінити у цьому Новому 2012 році, який наша Церква, у її підготовці до святкувань 1025-річчя Хрещення Русі-України, присвячує Святим Таїнствам. Отож, зустріти новонародженого Христа сьогодні можна передусім у Святих Таїнствах, особливо в Євхаристії, яка є центром і вершиною всього життя Церкви. Нашою живою участю у Святих Таїнствах, зокрема Покаянні та Євхаристії, ми найкраще зможемо підготуватися та відсвяткувати цьогорічне Різдво Господа нашого Ісуса Христа. А впродовж цього Нового року стараймося глибше збагнути і відкрити для себе безцінний скарб Святих Таїнств у Христовій Церкві та користати з них на наше освячення і спасіння.

«Христос на землі – бадьортеся!» У цю таїнственну різдвяну ніч небесний ангел-благовісник каже нам, як колись вівчарям: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу!» (Лк. 2, 10). Сьогодні ми, на жаль, мусимо ствердити, що в наше українське суспільство повертаються різні страхи минулого. Навіть після двадцятьох років будівництва Української держави ми є чомусь надалі стривожені тим, чи справді збережемо її незалежність, волю та українську самобутність. Страхаємося некерованості світових економічних криз і новітніх форм соціального та національного поневолення. Тому ця ангельська благовість: «Не бійтеся!» – має з особливою силою промовити нині до наших сердець. «Христос на землі – бадьортеся!» – співає сьогодні Христова Церква. Бадьорімося всі ми, бо присутність на землі воплоченого Христа – нашого Спаса – це для нас джерело невимовної сили й надії в нашому земному житті з його змаганнями та випробуваннями. Лише у Його народженні, у Різдві незмінного і вічного Бога, народжується нове й краще майбутнє, яке дає зміст і певність нашому теперішньому. Хто сьогодні віднайшов свою надію у маленькій Дитині – новонародженому Спасителеві, той вже знайшов допомогу і силу для свого непростого, мінливого та непевного сьогодення.

Дорогі в Христі! У цей світлий і радісний день славмо новонародженого Ісуса нашою прабатьківською колядою. Нехай вона сьогодні усуне з наших сердець усякий страх і смуток. Зустрічаймо сьогодні Предвічного Бога відкритим серцем і сповняймося Його небесною благодаттю, радістю та миром. Нехай ця різдвяна радість підбадьорить і скріпить нас у нашій щоденній праці та молитві, дарує єдність і злагоду в наших громадах. Нехай різдвяна зірка, що колись привела мудреців до вертепу, де спочивав Цар віків, освітить нам дорогу до нашого майбутнього в Христі-Ісусі.

Христос рождається! Славімо Його!

+ СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві, при Соборі Воскресіння Христового,
 в день Праздника Введення в храм Пресвятої Богородиці

Джерело: Мандрівники Христа Царя

21.12.2011р. Б. / Любомир Гузар: «Об'єднання церков є можливим і правдоподібним»

 

Усі українські церкви можуть об'єднатися в одну - християнську. Для цього потрібне прагнення всього суспільства.

Про це заявив Верховний архиєпископ емерит Української греко-католицької церкви Любомир Гузар на зустрічі в Черкасах із громадськістю 18 грудня.

"Я бачу об'єднання українських церков у одну можливим і правдоподібним. Але це буде не швидко і не легко", – сказав Блаженніший Любомир Гузар.

На його думку, для того, щоб церкви об'єднались, треба прагнення усього суспільства.

"Ісус Христос створив одну церкву. Коли князь Володимир хрестив Русь церква була одна. Проте це залежить не лише від нашої волі. Треба, щоб уся громада цього прагнула", - сказав він. Блаженніший Любомир зазначав, що в Україні християнські церкви не є суперниками, усі вони роблять одну місію – проповідують слово Боже.

"Представники трьох найбільших в Україні церков спільно звернулися до громадськості, закликали українців до єднання навколо духовних ідеалів. Таких, як принципи любові та взаємодопомоги. Це є прикладом нашої співпраці задля України", - наголосив Блаженніший.

Із залу лунає питання: "Якою має бути спільна церква: католицькою, православною чи протестантською?".

Блаженніший відповідає одним словом: "Християнською". Зал заходиться оплесками.

Наталія ПИСАРЕВА


Джерела: Gazeta.ua

Мандрівники Христа Царя

20.12.2011р. Б. / Тижневий огляд: Папа і Апостольський Престіл (11 – 17 грудня)

 

Неділя.  У неділю, 11 грудня, Папа Бенедикт XVI відвідав римську парафію Пресвятої Марії Благодатей, в півночно-східній частині Рима. В часі проповіді Понтифік наголосив, що як колись Іван Христитель звіщав прихід месії, так і тепер « в пустелі великих міст цього світу, пустинь великої відсутності Бога, ми потребуємо голосів, які просто звіщатимуть нам: “Бог є, Він завжди близько, навіть, якщо здається, що Він відсутній». Звертаючись до дітей, Папа закликав їх готуватися до Різдва не лише подарунками, але також і своїм серцем. Після богослуження зустрівся з членами парафіяльної ради.

Цієї неділі площу св. Петра заповнили діти, які принесли для благословення фігурки Дитятка Ісуса призначені для різдвяних шопок. Після благословення Папа привітав дітей, побажав їм благословенного Різдва і попросив пам’ятати про нього у молитвах. Свої вітання Святіший Отець спрямував також до учасників руху за життя, які прибули до риму з нагоди вручення спеціально премії за захист життя імені Матері Терези з Калькутти. У повчанні перед проказуванням молитви «Ангел Господній», у світлі недільних біблійних читань, Бенедикт XVI звернув увагу на те, що наше очікування Господа повинно бути радісним. «Справжня радість, – зазначив він, – це не просто проминаючий стан духа, і не щось таке, чого можна досягнути власними зусиллями, це дар, який народжується із зустрічі з живою особою Ісуса».

Понеділок. У понеділок, 12 грудня, в день пам'яті Божої Матері Гваделупської, Бенедикт XVI очолив Літургію у Ватиканській базиліці з нагоди 200-річчя незалежності країн Латинської Америки, регіону, в якому проживає майже половина з усіх католиків світу.

Відправляючи св. Месу в базиліці св. Петра, Святіший Отець, в часі проповіді, підтвердив свої плани щодо «апостольської подорожі до Куби і Мексики перед Паскою».

Цього понеділка Папа Бенедикт XVI зустрівся з Конфедерацією Італійських Кооперативів та Італійською Федерацією Банків Кооперативного Кредиту. Понтифік пригадав учасникам зустрічі, що їх діяльність, натхнена соціальним вченням Церкви, завжди була зосереджена на солідарну матеріальну підтримку населення і постійну турбота про сім'ю.

12 грудня на приватну аудієнцію до Святішого Отця прибув Високоповажний Пан Серж Саргсян, Президент Республіки Вірменія. Пізніше Глава Вірменської держави зустрівся з кардиналом Тарчізіо Бертоне, якого супроводжував монсеньйор Етторе Балестреро, Заступник секретаря Відділу в справах стосунків з державами.

У Ватикані випустили марки, що відзначають п’ять закордонних подорожей Папи у 2010 році. Вартість марки становить 1,60 євро.

Вівторок. Єпископ Риму Бенедикт XVI зустрівся з головним рабином Британської Спільноти Народів – Джонатаном Саксом. В ході бесіди обговорилися питання духовної, моральної та економічної кризи Європи. Як розповів рабин Сакс, Папа звернув увагу на те, що об'єднує християн і євреїв у сучасному світі. Це не тільки віра в Бога Авраама і послух Десятьом Заповідям, але і прагнення до духовного виміру спільнот, в яких ми живемо. І католики, і євреї хочуть бути креативною меншістю, чий голос повинен бути присутнім в публічному просторі.

На приватних аудієнціях Папа прийняв сім єпископів з Нової Зеландії, в тому числі столичного митрополита Веллінгтону, Архиєпископа Aтхерлея Джона Дью. Вони приїхали з візитом «ad limina Apostolorum».

13 грудня, під час свого офіційного візиту до Чилі, Архиєпископ Домінік Мамберті, Секретар Апостольської Столиці по відносинах з державами, зустрівся з керівником Міністерства Закордонних справ цієї країни, а також з Президентом Чилі – Себастьяном Піньєром.

 Держсекретаріат Ватикану отримав нові повноваження для контролю дикастерій Римської Курії. Згідно нової політики, схваленої Бенедиктом XVI, глави інших Римських дикастерій, які хочуть звернутись до Папи для вирішення проблем поза нормальним канонічним процесом, мусять звертатись спочатку до Держсекретаріату.

Отець Фернандо Оцаріз, один із ключових представників Ватикану в рамках переговорів з ультра-традиціоналістами Братства Св. Пія Х, зазначив, що Рим відкритий на нові інтерпретації положень ІІ Ватиканського Собору для того, щоб продемонструвати, що його документи цілком відповідають попереднім навчанням Церкви. «Ми завжди готові до того, щоб тим чи іншим чином пояснити, що певні твердження соборових текстів не протирічать Традиції Церкви, а також пояснити правильне значення деяких висловів, що містяться у тих твердженнях», - зазначив о. Оцаріз.

Середа. Цієї середи на загальній аудієнції Святіший Отець говорив про молитву Ісуса, через яку Бог дарував зцілення людям. Папа розглянув випадки оздоровлення глухонімого і воскресіння Лазаря. Понтифік вказав на те, що через близькі відносини з Отцем також і відношення до людей в Ісуса стає глибшим. Папа закликав вірних відкрити свої серця Богові та довіритися Йому. «Довіритися Божій любові, яка завжди нас випереджує та супроводжує, є однією з фундаментальних підстав нашого діалогу з Ним», – сказав Бенедикт XVI, додаючи, що крім того, що Бог нам дає, коли ми до Нього взиваємо, є також Його приязнь, присутність та любов, які є найбільшим скарбом, про який треба постійно просити та дбайливо його оберігати. На завершення аудієнції звучали колядки, які співали прочани з України.

У середу до Господа відійшло двоє американських єрархів: 80-ти річний Архиєпископ Томас Каєтан Келлі, почесний Архиєпископ Митрополії Луїсвіль (США) та 88-ми річний Владика Марк Франсіс Шмітт, почесний єпископ Маркетту (США).

Владика Джон Мартін Дарко подав у відставку з посади єпископа Секонді-Токарді (Гана).

Отець Жоао Сантос Кардосо був призначений єпископом Сан-Раймундо-Нонато (Бразилія).

Четвер. У четвер Папа Бенедикт XVI прийняв вірчі грамоти нових послів при Святому Престолі дипломатичних представників: Республіки Тринідад і Тобаго, Швейцарії, Бурунді, Таїланду, Пакистану, Мозамбіку, Киргизстану, Андорри, Шрі-Ланки і Буркіна-Фасо.

Свою підтримку і запевнення у молитві за тих людей, яких тримають заручниками викрадачі, а також за військовослужбовців і поліцейських, які працюють для їх звільнення Святіший Отець висловив у телеграмі, надісланій на ім'я генарального секретаря колумбійського єпископату, архиєпископа Хуана Вінсента Кордоби.

15 грудня Бенедикт ХVI очолив в базиліці св. Петра різдвяне набоженство за участю студентів римських університетів. У своїй промові Папа нагадав слова апостола Якова, який заохочує хліборобів «чекати дорогоцінного плоду землі». Святіший Отець зазначив, що хоча в сучасному світі це може звучати як анахронізм, все ж ці слова «нагадують, що ми не самотні і не одинокі у побудові нашої історії. Бог не далеко від нас, Він оселився серед нас». Понтифік звернув увагу на інший аспект Послання апостола, коли землероб «терпеливо чекав». «Цим хліборобом є сам Ісус, справжній хлібороб історії, який вміє чекати», - зазначив Папа. Святіший Отець наголосив, що люди багато разів намагалися побудувати світ без, або, навіть, проти Бога. В результаті історія була позначена трагічними ідеологіями, які врешті-решт виступили проти самої людини і її глибокої гідності.

Архиєпископ Марек Сольчиньскі у четвер був призначений Апостольським нунцієм Вірменії.

Архиєпископ Андре Дюпюї, Апостольський нунцій Європейського співтовариства і Апостольський нунцій Монако, був призначений Апостольським нунцієм у Нідерландах. Він зайняв місце Архиєпископа Франсуа Роберта Бакке, який пішов у відставку з цієї посади.

П’ятниця. У п’ятницю відбулась інавгурація та засвічення української ялинки у Ватикані. З цієї нагоди Святіший Отець Бенедикт ХVI звернувся з вітанням до української делегації. Папа привітав усіх присутніх і побажав, щоб в різдвяному часі в усіх українців відновилась сила віри, бажання до молитви, щоб у народі ширилися правдиві цінності життя, солідарність і мир. Понтифік закликав приготувати свої серця до приходу Дитятка, щоб прийняти Його з вірою. На завершення Папа Бенедикт ХVI звернувся до прочан українською мовою: «Ще раз щиро дякую всім вам, вашим співпрацівникам, які залишилися на батьківщині та тим, які доклали зусилля для перевезення ялинки. Дякую за внесок, який кожен з вас зробив з великою великодушністю. Користаю з цієї сприятливої нагоди, щоб скласти вам найщиріші побажання з нагоди близького Різдва та різдвяних свят. Запевняю постійну згадку в молитвах за вас, за ваші родини, за Україну та всіх українців, від щирого серця уділяючи Апостольське благословення. Благодатного вам Різдва!»

16 грудня Архиєпископ Амброз Мадта, Апостольський Нунцій в Кот-д'Івуарі, передав послання Бенедикта XVI президенту країни Аласанію Уатару. Папа звертається з проханням про милосердя до політв'язнів, велика кількість яких з'явилася як результат післявиборчої кризи в країні. Президент заявив, що питання політв'язнів буде вирішувати з прем'єр-міністром і відповідними міністерствами.

Отець Хосе Леонардо Лемос Монтанет був обраний єпископом Оренсе (Іспанія).

Субота. З нагоди Всесвітнього дня миру, який відбудеться 1 січня 2012 року, Святіший Отець Бенедикт ХVI написав послання. У ньому Папа звернув увагу на важливість виховання та різноманітні його аспекти.

17 грудня Бенедикт XVI прийняв другу групу єпископів Нової Зеландії і Тихоокеанського регіону, які прибули до Ватикану з візитом «ad limina Apostolorum».

У суботу Бенедикт XVI здійснив ряд важливих призначень у структурах Католицької Церкви і Римської курії: новим генеральним секретарем Міжнародної богословської комісії; став о. Серж Тома Боніно, доцент Католицького інституту при Домініканському університеті в Тулузі; новими членами Папської ради душпастирства емігрантів і подорожуючих стали єпископ Войцех Поляк, допоміжний єпископ Гнезненської єпархії і єпископ Едвард Яняк, допоміжний єпископ Вроцлавської єпархії у Польщі, отець прелат Енріке Фероччі, директор римського «Caritas» став її консультантом; о. прелат Джовані Батіста Гандольфо, відповідальний за благодійність в італійському єпископаті, став членом Папської ради «Cor Unum»; о. прелат Антоніо Джапоне – керівником бюро Папської ради у справах мирян; сестра Нікалетту Вікторію Спеццаці була призначена підсекретарем Конгрегації у справах Інститутів богупосвяченого життя та Товариств апостольського життя.

17 грудня у віці 72-х років, спочив у Господі Владика Мішель Гауер Колеман, почесний єпископ Порт-Елізабет (ПАР).

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

20.12.2011р. Б. / Якою буде папська різдвяна листівка (відео)

 

На цьогорічних різдвяних листівках, якими Папа вітатиме знайомих та представників інших держав, буде картина Поклоніння пастухів. Вона є фотографією рельєфу, який в липні 2010 року Папа інавгурував у Ватиканських садах. 

 

На зворотній стороні листівки зображений папський герб, а також написане від руки послання Папи латиною. «Veni ad salvandum nos»,– пише Папа, що у перекладі означає «Прийди і спаси нас». Ця фраза походить із однієї з молитов періоду Адвенту. 

За матеріалами: Католицький Оглядач
 

Джерело:  КРЕДО

20.12.2011р. Б. / Список помилок, яких повинні уникати медіа щодо Церкви

 

Стосунки між Церквою і медіа – складні, а деколи і відверто важкі – обговорювались під час одноденного симпозіуму, організованого газетою L'Osservatore Romano.  У ньому взяли участь історики та журналісти-ватиканісти, які зосередились в обговореннях на причинах взаємних непорозумінь. На закінчення кардинал Джанфранко Раваззі представив список помилок, яких повинні уникати медіа щодо висвітлення подій в Церкві.

До таких помилок кардинал зарахував, серед іншого, надмірне спрощення, пошук сенсації, недобросовісність та піддавання стереотипам. Кардинал закликав також Церкву вчитись на помилках журналістів і перетворювати їх в чесноти, прагнучи сконцентрувати своє передання віри на справах істотних і висловлювати їх мовою сучасних людей.

Про те, що послання Церкви повинне бути просте, глибоке і зрозуміле, говорив також і Папа до журналістів, які летіли з ним до Беніну. Виразними і позбавленими риторики, гідними до наслідування були також виступи учасників зустрічі в Асижі, яка зібрала «паломників правди і миру» з цілого світу.

За матеріалами: Radio Watykanskie

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

19.12.2011р. Б. / Кардинал Гузар: Зрілість нашої Церкви є найкраща подія у 2011 році

 

Найважливішими подіями 2011 року кардинал Любомир (Гузар) назвав цивілізовану зміну керівництва Церкви, наближення УГКЦ до проголошення Патріаршого устрою та небачене раніше усвідомлення єдності серед усього греко-католицького духовенства.

Про це екс-глава УГКЦ, заявив у Києві на зустрічі з медійниками-католиками, відповідаючи на прохання кореспондента РІСУ, підвести підсумок року що минає.

«Події, які трапилися впродовж 2011 року є доказом поважної зрілості нашої Церкви. Кажу про це, оглядаючись на минуле, яке ще має бути добре осмисленим дослідниками. Але те, що сталося цього року для мене вже є дуже втішним», - заявив Блаженніший Любомир.

Кардинал Гузар повідомив, що у 60-70-их роках минулого століття він мав можливість бути безпосереднім свідком патріархальних змагань священнослужителів УГКЦ. Однак тоді потуги Патріарха Йосипа Сліпого натикалися на стіну непорозуміння.

«У 60-их роках у Римі я був очевидцем тих патріархальних змагань. У Ватикані слово «Патріархат» тоді було заборонено. Вирувало багато емоцій в еміграції, головно, серед діаспори в Північній Америці. Але покійний Патріарх Йосиф Сліпий підняв проблематику Патріаршого устрою нашої Церкви. І ми за ті роки багато чого досягли», - наголосив він.

Нині про Патріархат, як зазначив екс-глава УГКЦ, говорять вже як про доконаний факт. І то не лише українці.

«Коли я останній раз був у Римі, то до мене підійшов один кардинал і сам став цікавитися, коли вже врешті Патріарший устрій буде офіційно проголошено», - пригадав блаженні ший.

За словами кардинала Гузара, важливим фактом зрілості УГКЦ і готовності до Патріаршого устрою є відчуття єдності серед єпископату та священства у всіх єпархіях, митрополіях, екзархатах. «Бо без того, - зазначив він, - не може бути Патріархат».

Джерела: РІСУ

Мандрівники Христа Царя