02.08.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

 Субота  8 тижня після П’ятдесятниці 

Мт. 12, 30–37:  «Виплекайте дерево добре, то й плід його добрий».

Знаємо, що коли ми доглядаємо рослини на городі, підживлюємо їх, то вони приносять добрі плоди. Якщо б ми щось посіяли весною і цілковито цього не доглядали, то бур’ян заглушив би ці рослини і не дав би принести плід.

Подібно з життям кожного з нас. Дуже важливо пильнувати свою душу, дбати за свій духовний стан. Коли ми будемо пильнувати себе, то неминуче будемо приносити плоди там, куди нас Господь запровадить.

Завжди пам’ятаймо, що не стільки треба змінювати обставини навколо себе, змінювати когось чи щось, як найважливіше змінювати себе. І коли будемо змінювати себе, тоді неминуче, я б сказав навіть не прикладаючи особливих зусиль, ми будемо приносити добрі та приємні плоди Господеві!

Рим. 13, 1–10 «Не майте жодних боргів ні у кого, крім боргу взаємної любові»

Усі ми створені на образ і подобу Божу, тому усі маємо подібні прагнення: бути люблені іншими та уникати зла. Може, ми маскуємо це наше прагнення, може, не маємо відваги це виразити, але для нас важливо, коли хтось з важливих поважних людей нам приділить увагу, свій час. І за тим криється наше прагнення любові. Ми хочемо чутись похвалені, поцінені, за цим знову ж криється бажання бути любленими.

Тож уміймо любити кожну людину, яку зустрічаємо на нашій життєвій дорозі. Бо коли ми когось любимо, то не лише виявляємо якусь чистоту, бо ж Бог є Любов і даруючи любов ми даруємо Бога кожній людині. Бо насправді ж прагнення любові є прагненням кожної людини за Богом. 

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

01.08.2014р. Б. / Франциск – перший Папа-єзуїт, але…Св. Ігнатій Лойола – найперший єзуїт (+video)

Папа Франциск – найпопулярніший єзуїт у світі, але чим особливий його орден? Харизму можна простежити, починаючи від засновника Товариства Ісуса – Св. Ігнатія Лойоли.

 

Кріс Лоулі, автор книжки «Чому Папа йде шляхом, яким він іде»: «Відомо, що засновник Ордену єзуїтів, Св.Ігнатій Лойола є творцем низки духовних вправ-медитацій, які допомагають людям іти за Ісусом у обставинах життя».

 

Відколи покликанням ордену є робити усе на «славу Божу», не дивно, що ці духовні вправи стали наслідком глибоких стосунків святого з Богом. Завдяки цим розважанням можна подолати внутрішні обмеження. 

Кріс Лоулі: «Можливо, я жадібний і хочу лишень накопичувати гроші для себе або ж, може, я керуюся власними страхами. Або наприклад, найкраще, що можна собі зараз уявити – це спробувати себе в новій кар’єрі чи більше відкритися на спілкування з іншими про власні цінності та релігійні переконання, але через страх помилки й дурного вигляду, я не достатньо вільний, щоб робити те, до чого покликаний».

 

Бачимо, що Папа роздумує над цим вченням. Від всеохопного місіонерського духу, до подолання внутрішніх меж, на яких тримається страх. Він часто наголошує, що краще помилятися, ніж бути закритим на Церкву. 

Папа Франциск (вересень, 2013): «Я говоритиму це тисячі разів. Краще мати поранену Церкву, ніж хвору Церкву».

 

Акцент на виході за власні межі комфортності назустріч ближньому можна простежити й у мисленні єзуїтів. Вони відомі педагоги. Як місіонери, єзуїти були першими, хто євангелізував Латинську Америку, Індію, Африку та далекий Схід. Але не йдеться про те, щоб бути проповідником лише в далеких країнах. Кожен може бути місіонером у себе вдома. 

Отже, коли Папа наголошує на тому, що він мислить, як єзуїт, це тому, що він отримав таку формацію. У день спомину Св. Ігнатія Лойоли єзуїти згадуватимуть спадщину їхнього засновника, який проклав шлях для теперішнього Папи. 

За матеріалами: Rome Reports 

Джерело:   КРЕДО 

31.07.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Четвер 8 тижня після П’ятдесятниці

Мт. 16, 24–28:  «Яка користь людині, як світ цілий здобуде, а занапастить власну душу?»

Ми постійно щось здобуваємо в своєму житті, постійно чогось прагнемо, постійно в щось вкладаємо свої зусилля і старання. Після здобутків одних вершин приходить бажання здобувати наступні, і так до безконечності в нашому житті. Господь про це каже дуже просто: що з того, що здобудете навіть цілий світ, навіть не щось одне чи друге, а цілий світ, якщо занапастите свою власну душу?

Лиш пригляньмося до свого життя, і зауважимо скільки дорогоцінного часу, скільки талантів і зусиль ми вкладаємо в то чи інше. Яке остаточно потім знову лишаємо і хочемо здобути щось інше, а в кінцевому результаті залишимо все тут, нічого не зможемо забрати зі собою після своєї смерті .

Тому важливо застановитись, наскільки ми вкладаємо свій час і таланти, щоби спасати свою душу. Живімо вже тут для Небесного Царства, щоб всі наші зусилля не були марними і ми не занапастили свою душу!

1 Кр. 10, 28–11, 7 «Не будьте причиною спокуси ні для юдеїв, ні для поган, ні для Божої Церкви»

У нашому житті ми бачимо, як часто ми є одними особами зачаровані, а іншими розчаровані, а буває, що в тих, якими були зачаровані, пізніше розчаровуємось. Якщо у нашому житті поведінка і постава інших людей на стільки важливі для нас, то ми можемо навіть відпасти від Церкви, якщо розчаруємось особами, які там присутні. 

Водночас маємо розуміти, що наше життя, наші вчинки і наша поведінка для інших людей теж можуть бути на стільки важливі. Бо нашим життям і нашими вчинками ми або проповідуємо Христа, або не проповідуємо. Нейтрального стану не буває. Іншим ми або вказуємо шлях до Бога, або шлях від Бога. Тож стараймось бути  дороговказами для всіх людей, жити за заповідями Божими і за Євангелієм. 

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

31.07.2014р. Б. / Автопоїзд Миру та Єднання вирушить Україною

Заради допомоги переселенцям і тим, хто перебуває в зоні АТО, з 31 липня до 5 серпня, вирушить Україною Автопоїзд Миру та Єднання. Учасники автопробігу відвідають Херсон, Миколаїв, Одесу та Дніпропетровськ.

Презентація екуменічного Автопоїзду Миру та Єднання, в якому представники багатьох релігійних організацій рушать країною заради допомоги біженцям зі Сходу України та армії у регіонах, відбулася 29 липня у Києві. Організаторами акції виступили Карітас України та Відділ соціального служіння та благодійності Української Православної Церкви Київського Патріархату. 

Окрім того, до ініціативи долучились активісти Духовного управління мусульман України та Собору незалежних євангельських церков України. Від громадського сектору на прес-конференції в Українському кризовому медіа-центрі виступили лідер рок-гурту «Гайдамаки» Ярема та один з відомих письменників братів Капранових Віталій. Активну підтримку надали активісти від громадського комітету «Наступ» та ініціативної групи «Київ Схід Діти». 

У рамках акції релігійні та громадські діячі відвідають чотири міста України: Херсон, Миколаїв, Одесу та Дніпропетровськ, де проведуть круглі столи з питань проблеми переселенців та військовослужбовців, роздадуть допомогу дітям переселенців та зачитають спільні молитви за мир у державі. 

Організатори стверджують, що автопоїзд Миру та Єднання покликаний надати допомогу вимушеним переселенцям зі Сходу, а також тим, хто лишається в зоні АТО – як бійцям, так і місцевим мешканцям. Призначення автопоїзду – скоординувати, допомогти, показати приклад, показати технологію, як це робиться, а також що і як можна зробити найефективніше для постраждалих. 

За час АТО на сході України загинули понад 1130 людей, поранено майже 3500 – повідомив голова моніторингової місії ООН Армен Арутюнян, представляючи 4-ту доповідь про ситуацію в Україні 28 липня. Кількість тимчасово переміщених осіб зі східних областей і Криму ООН оцінюється в 101617 осіб, 86% переселенців – зі східних областей. Терористи на сході, йдеться в доповіді, тримають у страху місцеве населення, вони викрадають, утримують під вартою і катують громадян на захоплених територіях. Також встановлено випадки вчинення страт бранців. 

Такі обставини змушують Карітас України всіма можливими силами опікуватись тими, хто перебуває зараз у східних областях України, там само тими, які були вимушено переселені на захід країни. Опіка переселенцями передбачає насамперед оцінку потреб підопічних і ведення спеціальної бази даних, – що є основою для надання специфічних та індивідуальних соціальних послуг для переселенців щодо їх проживання, забезпечення одягом, взуттям і продуктами харчування, допомоги у правових питаннях, працевлаштуванні, транспортних послугах, надання психо-соціального супроводу. 

6 регіональних організацій Карітасу України в Івано-Франківську, Львові, Коломиї, Нововолинську, Дрогобичі, Сокалі надали і надають допомогу вже для понад 1000 переселенців, загалом програма розрахована на 1200 осіб.

Також Карітас України здійснює гуманітарну місію у Слов’янську та прилеглих районах – забезпечивши місцеве населення питною водою в обсязі понад 100 тонн води. На даний момент іде підготовка і перемовини з місцевою владою щодо встановлення вікон для місцевих мешканців. 

Всі ці діяльності та акції є способами мобілізації сил громадськості, церковних спільнот, громадських організацій і благодійних фондів з метою якнайефективнішої допомоги переселенцям з Криму і східних областей України.  

Джерело:   КРЕДО

30.07.2014р. Б. / Тернопільсько-Зборівська архиєпархія презентувала свій перший шематизм

29 липня в приміщенні фундації «Справа Патріарха Йосифа» (вул. Листопадова 7, Тернопіль) відбулася презентація першого шематизму Тернопільсько-Зборівської архиєпархії. Книга отримала назву «Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм».

Шематизм вийшов з нагоди 25-тиліття виходу УГКЦ з підпілля та з нагоди 20-тиліття канонічного заснування Тернопільсько-Зборівської архиєпархії у видавництві ТОВ «Новий колір», а благословив його створення архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Василій.

«Ця книга підсумовує 25 років існування та розвитку УГКЦ на Тернопільщині, - зазначив архиєрей під час презентації. - Цей рік є дуже значимим для нашої Церкви. Вона відзначає 25-у річницю виходу з підпілля та легалізації. Це дуже відповідальний момент для усіх нас, оскільки дає нам нагоду переосмислити важливість свідчення мучеників та ісповідників нашої Церкви. Їхнє героїчне свідчення стало запорукою незнищимості УГКЦ. Сьогодні ще раз переконуємося , що правда Христової Євангелії сильніша за усі механізми зла».

Видання, як зазначив владика, буде цікаве науковцям, дослідникам та краєзнавцям. Воно відзеркалює багату панораму Тернопілля представляючи його багатогранність, людський та культурний потенціал. У ній Тернопілля представлено, як середовище з глибокими християнським корінням.

Керівник проекту і науковий редактор професор Ярослав Стоцький розповів, що на 520 сторінках представлено історію парафій, церков, монастирів, які діють на теренах Тернопільщини сьогодні, подано їх детальний опис. У вступних розділах подано нарис становлення християнства в Україні, розвиток греко-католицької конфесії на теренах Тернопілля, книга містить перелік осіб із найважливішими даними про них, у тому числі монахів і монахинь, зайнятих на даний час службою в греко-католицьких храмах.

Художні дизайнери – Володимир Бурдяк і Юлія Ковбасіста, технічний редактор – Тетяна Червінська, також до редакційної ради входили архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ Кир Василій Семенюк, протосинкел о. Андрій Романків, синкел о. доктор Віталій Козак, директор видавництва «Новий колір» Богдан Куневич. Книга буде цікавою не тільки для вірних УГКЦ, а також для науковців, які досліджують історичні, релігієзнавчі, теологічні та краєзнавчі аспекти.

Джерела:   прес-служба Тернопільсько-Зборівської архиєпархії

 

Воїни Христа Царя

30.07.2014р. Б. / УГКЦ відзначає 149 років з дня народження митрополита Андрея Шептицького

Вчора, 29 липня, Українська Греко-Католицька церква відзначала 149 років з дня народження митрополита Андрея Шептицького. Отож, від учора і до 1 листопада 2015 року УГКЦ, її вірні, Україна загалом будуть вшановувати праведного Митрополита.

Процес беатифікації Андрея Шептицького розпочався ще 1958 року, за радянських атеїстичних часів, коли УГКЦ в Україні була забороненою. Вже за часів незалежності греко-католики сподівалися на беатифікацію Митрополита, та цього не сталося. Українцям порадили збирати свідчення людей, які зцілилися за допомогою Митрополита.

Втім, у Церкві кажуть, не зарахували Андрея Шептицького до Блаженних не через недостатність свідчень, а тому, що він був українцем.

«Андрей Шептицький – це ієрарх Української Греко-Католицької церкви. І коли би він був проголошений Блаженним – це була б дуже велика репутація для нашої Церкви і для всієї України. Тобто, ми виходимо на дуже високий рівень. Очевидно, є неприхильні цьому кола», – розповідає сестра чину св. Василія Великого Володимира Максимів.

До слова, як повідомляв Християнський портал КІРІОС, український парламент проголосував за відзначення на державному рівні протягом 2015 року 150-річного ювілею з дня народження Митрополита Андрея Шептицького.

Джерело:    КІРІОС

29.07.2014р. Б. / Не даймо терористам затруїти нас ненавистю

Цей тиждень розпочався жалобною датою – 28 липня виповнилася 100-та річниця початку І Світової війни. Війни, яка почалася терористичним актом в боснійському Сараєві –  вбивством спадкоємця престолу Габсбургів та чисельних середньоєвропейських корон, в тому числі і галицько-волинської Франца-Фердинадна та його вагітної дружини. Як і тепер, так і тоді Росія виступила на захист міжнародного тероризму. Тоді її союзниками були Франція та Великобританія з своїми колоніями та сателітами.

Небачена війна, яка коштувала світові мільйони життів, геноциду вірмен. Війна, яка відкрила дорогу страхітливим диктатурам більшовизму, фашизму, націонал-соціалізму. Війна, яка стала початком небаченого досі в історії кровопролиття.

І зараз світ у багато в чому схожій ситуації. Тероризм, здається, заполонив мало не цілу планету. І, як ніколи до тепер, він приміряє на себе шати релігії. Так до тепер він зодягався в шати ісламу, тепер приміряє шати московського православ’я на сході України. Якщо свого часу Самуель Гантінґтон писав про кривавий пояс ісламу, то сьогодні вже можна почати писати про кривавий пояс Росії – Чечня, Дагестан, Осетія, Грузія, Україна, Молдова, Азербайджан.

І якщо колись терористи своїми мішенями обирали окремих осіб, то тепер тероризм обирає своїми жертвами цілі народи, уже навіть не приховуючи своєї геноцидності. Так в Святій Землі сунітський ХАМАС зовсім не приховує, що його ціллю є знищення єврейського народу, не приховує цього ні шиїтська ліванська Хезболла. Одні і другі вважають Адольфа Гітлера своїм кумиром. Новоявлена спадкоємиця зловісної Аль-Каїди – так звана ісламська держава Іраку і Леванту розпочала справжнісінький геноцид християн Іраку. Ісламські бойовики в Сирії ось уже роками провадять геноцид християн цієї країни. Не менш геноцидними є російські православні терористи, які неодноразово заявляли, що їхньою ціллю є не більше, не менше, а визволення України від українців – тобто, геноцид українського народу.

Тероризм нашого часу об’єднав у собі псевдорелігійний фанатизм і прагнення винищити цілі народи або релігійні групи. І сьогодні й Україна опинилася на передовій боротьби з цим світовим злом. Не тільки схід України став ареною терористичних дій московитської держави, яка прикривається знаменом православ’я. Минулого тижня і Львів, і Кременчук стали жертвами тероризму. Так, саме цілі міста, бо, цілячись в міського голову, терористи ціляли в саме місто, яке цього голову обрало.

Терористи полюбляють такі жахливі символізми, бо їхньою ціллю є не тільки знищити, застрашити, але й принизити, викликати образу. Московитські православні терористи, викрадаючи священиків інших конфесій, мордуючи їх і вбиваючи, роблять саме це. Московитська держава-терорист, викрадаючи українську льотчицю та принижуючи її незаконним утриманням в тюрмі, й фарсом під назвою суд, розраховує саме на таке. Рівно ж такими є й брати московитського православного тероризму – терористи ісламські. Так минулого тижня ісламські терористи в Іраку не тільки нищили древні християнські храми і монастирі, але й знищили могили біблійних пророків Йони і Даниїла, поціливши і в християн, і в юдеїв. 

Наслідком дій терористів є переважно не страх, а ненависть. Ненависть за знищені невинні життя людей, за осквернені релігійні святині. Ненависть за вбитих політичних і духовних провідників народу.

Сьогодні ми, українські християни, маємо місію не тільки оборонити свою країну, але й не допустити, щоб тероризм – цей виплодок пекла затруїв наше життя ненавистю. Боронімося, але без ненависті!

о.Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:    Воїни Христа Царя

29.07.2014р. Б. / Престольний празник у Херсоні відбувся за участю Одеського та Харківського екзархів

27 липня 2014 року відбулися урочистості з нагоди престольного свята монастиря Святого Володимира Великого отців василіан. Архиєрейську Божественну Літургію очолив владика Михайло (Бубній), Екзарх Одеський, у співслужінні з владикою Василем (Тучапцем), Екзархом Харківським, та духовенством Одеського екзархату. Про це повідомив о. Йоаким Ковальчук, ЧСВВ.

Архиєрейська Літургія набула надзвичайних тонів завдяки чудовому співу хористів із Дрогобицької семінарії імені блаженних Северина, Якима і Віталія УГКЦ. Промова владики Михайла нагадала кожному  про важливість поєднання почутої  науки з праведним виконанням Слова Божого. «Ніколи не забуваймо, що злий дух закриває нам очі і вуха, щоб ми не чули голосу Бога. Він віднімає мову, щоб людина не могла прославляти свого Творця. Уста, очі і вуха – це ті середники, через які входить до нашого серця Слово Боже. Через них ми починаємо у своєму серці розвивати дар святої віри», - продовжив архиєрей.

Цього ж дня, під час Богослужіння, було здійснено Чин поставлення в дияконський сан випускника Тернопільської семінарії імені Патріарха Йосифа Сліпого  - Дмитра Онуфрика, який душпастирюватиме на теренах Одеського екзархату. На завершення Літургії відбулося водосвяття та мирування.

Отець Макарій Ленів, ЧСВВ, протосинкел Одеського екзархату УГКЦ та ігумен херсонського василіанського монастиря, подякував усім гостям і запевнив, що «продовжуватиме і надалі сіяти зернинки добра серед парафіян та робитиме все можливе, щоб обитель Святого Володимира зустрічала у своїх стінах ще багатьох поважних отців і владик, а вірні мали можливість навчатися тут мудрості та любові Божої задля спасіння своїх душ».

Джерела:  Департамент інформації УГКЦ

Воїни Христа Царя

28.07.2014р. Б. / Потрібно хотіти по-справжньому

Роздуми над Словом Божим на понеділок XVII Звичайного тижня, рік ІІ

 

Кожна людина прагне до кращого і намагається осягнути якнайбільше (кількісно) та якнайкраще (якісно). Для християн Царство Небесне це мета, до якої ми прагнемо, перебуваючи на землі, оскільки воно уособлює наше внутрішнє бажання до прекрасного. Ми віримо, що Царство Небесне — досконале. 

Постає логічне запитання: де ж я можу його знайти? 

У сьогоднішньому Євангелії Ісус говорить до нас притчами про гірчичне зерно та закваску до тіста. 

Чому для пояснення Царства Божого Ісус обрав зерно гірчиці? Відомо, що гірчичне зерно одне з найменших серед усіх відомих зерен. Проте, попри дрібний розмір, це зерно виростає у рослину такої висоти, що навіть птахи на її гілках можуть звивати собі гнізда! Виходить, що найменше зерно, яке ми можемо не помітити, якщо не шукати спеціально, має потенціал розростися більше, ніж інші. Варто лише, аби це зернятко потрапило у благодатний ґрунт нашого серця. 

Господь відразу закладає в нашу душу це невеличке, але перспективне зернятко Царства. У повсякденній біганині існує велика загроза не помітити його серед величезної кількості інших зерен, більших, витонченіших і гарніших на перший погляд. Господь нас закликає бути уважними та знайти у собі це зернятко, яким Він кожного з нас обдарував, і лише від нас залежить, чи стане воно великим гарним деревом, чи так і залишиться непоміченим та забутим. 

Далі Господь порівнює Царство Небесне з закваскою. Чому саме таке порівняння? Воно теж невипадкове. Аби замісити вдале тісто, самої муки замало, необхідно також мати один невеликий, але дуже важливий інгредієнт: закваску. Окремо один від одного вони не мають великої цінності, проте разом… Якщо їх поєднати й дати змогу настоятися і проникнути один в одного, ми дістаємо зовсім інший, новий продукт нової, кращої якості. Власне, ці якісні зміни відбуваються й у нашому житті, коли ми дозволяємо Богу проникати у нього повністю та без жодних обмежень. 

Царство Небесне не є чимось далеким і недоступним! 

Варто лише бути уважними, насправді прагнути знайти і пізнати ті зернята любові, що наш Господь уже посіяв у кожному з нас. І тоді неодмінно ці зернятка Царства Небесного з величини гірчичного зерна розростуться в дерево та якісно змінять наше життя, так, як закваска змінює борошно. Потрібно тільки справді цього бажати! 

Фото: plast.org.ua 

Джерело:   КРЕДО 

28.07.2014р. Б. / У Церкві налічується понад 130 євхаристійних чудес

Перемінення гостії в шматок людського тіла,  вина в людську кров, багаторічні євхаристійні пости, левітації та чудесні зцілення — історія Церкви знає понад 130 чудес, що пов'язані з Євхаристією. Трапляються вони в хвилинах сумнівів у реальну присутність Христа в Пресвятих Дарах, під час спроб профанації, але також як нагорода за віру і любов. 

Тіло і Кров

Першим євхаристійним чудом вважається перемінення гостії і вина в шматок тіла і крові в монастирі в Ланчано в італійській провінції Кьєті в VIII столітті. У тамтешньому монастирі отців-василіанів один зі священиків сумнівався щодо присутності Ісуса Христа під видом хліба і вина. Ті сумніви прийшли до нього також під час Святої Меси, яку звершував він сам особисто. Коли закінчував говорити слова консекрації, гостія перемінилася в шматок тіла, а вино в людську кров. Монах про це повідомив своїх співбратів. Звістка рознеслася також в околицях. Було зроблено спеціальний реліквіарій, в якому Тіло і Кров зберігаються досі. Кров перемінилася в п'ять грудочок, але Тіло залишилося незмінним. У 1970 році було досліджено чудесну Євхаристію. Дослідники встановили, що Тіло це фрагмент людського серця, без слідів консервації, а Кров має групу AB. 

Зареєстровані випадки євхаристійних чудес походять в основному з Італії, де в період від 1000 до 1772 року їх відбулось 16. До найславетніших з них належать випадки в Трані (1000 р.), Феррарі (28 березня 1171 р. ), Алатрі (1228 р.), у Флоренції (30 грудня 1230 р. і 24 березня 1595 р.), в Больсені (1264 р.), Оффіді (1273), Мацерацо  (25 квітня 1356 р.), Турині (6 червня 1453 р.), Аості (25 липня 1535 р. і 10 травня 1718 р.), Сієні (14 серпня 1730 р. ) і Сан П’єтро Патєрно (27 січня 1772 р.). Описи цих чудес можна знайти в книжці «Євхаристійні чудеса» авторства Джоан Керол Круз. 

Одне з останніх випадків цього виду зареєстровано у 1984 р. у Ватикані під час Святого Причастя, яке уділяв Йоан Павло II у своїй приватній каплиці для групи паломників з Азії. Коли Причастя приймала одна кореянка, гостія стала шматком тіла. Святіший Отець в глибокому мовчанні благословив жінку і уділяв Причастя далі. 

Чудо перемінення відбувалися також, щоб зміцнити віру в справжню присутність Христа під час консекрації. Траплялися також випадки осквернення Пресвятих Дарів. У 1194 році в Аугсбургзі одна жінка вирішила тримати гостію в себе вдома. Прийняла Святе Причастя, але його не проковтнула, заховала в хустину і занесла додому. Після років, мучена докорами совісті сказала правду священику, а той після відкриття реліквіарія, який жінка зробила власноручно, побачив, що облатка перемінилася на шматок Тіла. Таке саме чудо трапилося понад сто років пізніше в Італії, коли молода дівчина приховала гостію, щоб передати її жінці, яка повинна була з неї зробити еліксир кохання, а також, коли певна заміжня жінка хотіла з Святого Причастя зробити ліки на невірність свого чоловіка. 

Також профанація, яку вчинено ненавмисно, з недогляду, недбалості або безглуздості самих священиків була приводом перемінення Пресвятих Дарів. У 1330 році в Сієні в Італії одного священика покликали до хворого. Поспішаючи, він не помістив Гостії в спеціальну посуду, але вклав її між сторінками у бревіарій. Навколо неї на сторінках утворилися сліди крові. Одна з них існує до сьогоднішнього дня. 

Євхаристія має силу оздоровлення. Один домініканець о. Франциск Лерм, про якого збереглося небагато інформації, з кожним роком втрачав зір, аж поки став повністю незрячим. Під час  молитви випросив чудо і зір до нього повертався тільки на час звершення Святої Меси, яку служив він сам. 

Інколи в гостії бачили постать дитини або молодого чоловіка. Таке чудо трапилося в Польщі, в місцевості Дубно (сьогодні це на території України). У 1867 році під час сорокагодинного богослужіння, під час виставлення Пресвятих Дарів вірні зауважили промені, які виходили з гостії. За хвилину в центрі Гостії з'явилася постать Спасителя. Це чудо тривало аж до кінця богослужіння і його бачили усі присутні в храмі.

 

  Їжа найдосконаліша

В історії Церкви відомі також чудеса, які називають  євхаристійними постами. Люди, з якими це відбувається, довгий час, а інколи протягом деяких років живуть не приймаючи їжі, а їх єдиною поживою є щоденне Святе Причастя. 

Одна з перших осіб, яка зазнала євхаристійного посту, і про яку збереглися  історичні документи, це сільська французька дівчина Алпаіс, яка жила на початку XIII століття. Після багатьох важких хвороб дівчина була паралізована, а її єдиною поживою залишалася щоденна Євхаристія. До неї приїздили численні паломники, а Церква після дослідження офіційно визнала це чудом. Після смерті Алпаіс була беатифікована. 

Цікавою є також історія святого Миколи з Флюе, який жив в Швейцарії наприкінці XV століття. Він походив з сільської родини, будучи солдатом брав участь в чотирьох воєнних кампаніях. Після повернення одружився і став батьком десятьох дітей. Після двадцяти п’яти років сімейного життя отримав від дружини згоду на пустельницьке життя у недалекій долині. Його знали як брата Клауса і там він прожив 20 років, і весь цей час нічого не їв і не пив. Приймав всього лише раз в місяць Святе Причастя. 

У наші часи людиною, яка впродовж кількох десятків років живилася виключно Євхаристією, була відома французька містичка Марта Робін, яка народилася у 1902 р., а померла у 1991 р. Все життя вона провела у своєму родинному селі поблизу Ліона. З дитинства Марта була побожною. У 16 років дівчина захворіла на запалення мозку. 15 жовтня 1925 р. в акті довіри повністю віддалася Богові. У 1926 р. була паралізована, від 1928 р. не могла спати та ковтати, нічого не їла та не пила – впродовж  51 року єдиною її їжею була Євхаристія раз на тиждень. 2 жовтня 1930 р. Марта отримала стигмати — знаки Господньої Муки на своєму тілі: на стопах, долонях, боці та чолі. Щотижня переживала у своєму тілі і в душі муку Ісуса Христа. У липні 1942 р. втратила зір. 

Понад 50 років, лежачи паралізованою,  весь час жертвувалася свої страждання Богові. Говорила, що «кожне життя є дорогою через Голгофу, а кожна душа Оливковим Садом; саме там кожна людина повинна у тиші пити келих свого життя. Кожне християнське життя є Месою, і кожна душа  на цьому світі це «Гостія». (…) Гостія вашої Меси це ви самі; ви, тобто все те, чим ви є, що ви маєте, що робите». 

Марта Робін відіграла дуже важливу роль в новітній історії французької Церкви. Вона була духовним керівником багатьох відомих постатей, лідерів нових католицьких спільнот, що створювалися в цій країні. 

Безпосередньо з її натхнення виникли «Вогнище Любові» (Foyers de Charite). Перше Вогнище Любові  на прохання Марти Робін заснував її майбутній духівник о. Георгрес Фінет (1898-1990) з Ліона. Тепер вони діють у 40 країнах світу. 

Євхаристійний піст

Євхаристійний піст пов'язаний з браком апетиту, небажанням або просто огидою до їжі. У дуже різкій формі переживала його свята Катерина Сієнська. Зі спогадів її духівника дізнаємося, що незважаючи на старання нормально харчуватися, свята не могла пересилити себе. Шлунок нічого не перетравлював і свята Катерина повертала все, навіть воду.

Євхаристійного посту зазнавали також особи, що жили в XX столітті, зокрема Александріна де Коста (+ 1955 р.) і Тереза Неуманн (+ 1962 р.). 

  Отримати Святе Причастя з рук Ісуса

Святі, які з різних причин на деякий час були позбавленими можливості приступати до Святого Причастя отримували благодать чудесного його прийняття. Одним з них був святий Станіслав Костка (+ 1568 р.). Коли готувався вступити до ордену єзуїтів, захворів і змушений був  зупинитися в одній лютеранській родині. Господарі не погодилися, щоб привести священика зі Святим Причастям. Тоді  св. Станіслав молився палко до святої Варвари, покровительки  таїнства Покаяння і Святого Причастя в годині смерті. Свята появилася в супроводі ангела і принесла Євхаристію. 

Домініканські перекази говорять про схоже чудо, якого зазнала наймолодша домініканська свята, 11-річна Імельда. Був 1333 рік. Імельда вже рік належала до ордену. Її  було прийнято з великим опором, але через молодий вік не допускали до Причастя. Імельда дуже страждала щодня, спостерігаючи як інші домініканки приймають Євхаристію. У день її смерті трапилося чудо: гостія повисла над головою дівчинки. Монахині, які були свідками цієї події, повідомили про те священика, який служив Святу Месу. Той підійшов до дівчинки, торкнувся гостії над її головою і подав Імельді. Молоденька домініканка померла через хвилину після прийняття Святого  Причастя. 

Дар сліз

Деякі святі отримали також дар сліз за власні гріхи або з приводу страждань Ісуса Христа. Під час Євхаристії плакали для прослави Бога і для винагороди за гріхи. Найбільш відома з їх числа свята — Клара (+ 1253 році). Інший святий, Фелікс з Канталіче (+ 1587 р.), дуже плакав під час Святої Меси, що не міг рецитувати месальних  молитов. 

Крім дару плачу, святі вирізнялися своєю незвичайною любов’ю до Христа в Євхаристії, променистими та вогняними аурами та екстазом. Такі чудеса траплялися зокрема зі св.Ігнатієм  Лойолою, засновника ордену єзуїтів. 

Екстаз, який відчувають святі, прославляючи Пресвяті Дари, інколи супроводжувала левітація, тобто висіння в повітрі. Святий Йосиф з Купертіно (+ 1663 р.), якого майже щоденні левітації були задокументовані, став покровителем подорожуючих у повітрі. Дар левітації збуджує у свідків подив, але також страх, інколи також страх за життя людини, з якою це стається. Самі левітуючі зазвичай згадували це явище неначе лагідне носіння. Лише свята Тереза Авільська визнала, що її власні левітації викликали в ній також страх перед незвичайною силою і силою Бога, який «не задовольняється притяганням до себе тільки душі, але прагне також і тіла». 

Джерела:     Католицький Медіа-Центр 

КРЕДО 

27.07.2014р. Б. / Папа - католицьким ЗМІ: «виходьте» в цифровий світ

«Звіщення Євангелії в цифровому світі завжди повинно призводити до пропозиції особистої зустрічі з Христом - зустрічі реальної і преображаючої», - з такими словами папа Франциск звернувся у своєму посланні до учасників IV національного Конгресу душпастирства соціальної комунікації Бразилії (PasCom). Зустріч на тему «Комунікація, завдання і можливості євангелізації в епоху цифрової культури» проходить при Марійському санктуаріїї в Апаресиді. З роботою національного конгресу пов'язаний II Семінар молодих діячів комунікації Бразилії.

У зустрічі беруть участь єпископи, священики, чернецтво та миряни - працівники ЗМІ, а сам симпозіум проводиться в річницю апостольського візиту папи Франциска до Бразилії з нагоди Всесвітнього Дня Молоді в Ріо-де-Жанейро, який Папа розпочав саме із санктуарію в Апаресиді.

У посланні учасникам національного конгресу Святіший Отець закликає їх «не залишатися в стінах парафій і спільнот, наших парафіяльних або єпархіальних організацій, коли стільки людей чекають Євангелія!

Отримавши послання, потрібно виходити. Потрібно не просто відкрити двері і чекати, що в них хтось увійде, але вийти за ці двері самим, щоб шукати людей і зустрічатися з ними».

Ця тема «виходу», така дорога папі Франциску, повинна бути близька і цифровому континенту. «Ніякий рух, - йдеться в посланні, - не може і не повинен бути закритим для тих, хто, в ім'я воскреслого Христа, прагне до все більшої єдності з людиною. З Євангелієм в руці і в серці необхідно підтвердити, що зараз настав час підготовки шляхів, що ведуть до Слова Божого. Особливу увагу потрібно приділяти людям, що знаходяться поки що на етапі пошуку».

Душпастирство цифрового світу, зазначає далі папа Франциск, «покликане бачити людей невіруючих, зневірених і тих, які в глибині прагнуть не до ефемерної, а до абсолютної істини, оскільки нові медіа дозволяють входити в контакт з послідовниками всіх релігій, з невіруючими і людьми всіх культур».

За словами Святішого Отця, цифрові канали людської комунікації є однією з ключових областей нового місіонерського «виходу», тому працівники мас-медіа і, зокрема, душпастирського служіння комунікації покликані «з упевненістю, з свідомою і відповідальною творчістю приєднатися до мережі людських відносин, які стали можливими завдяки цифровій епосі».

На завершення свого послання папа Франциск вказує бразильським католикам, що працюють у сфері комунікації, на кілька напрямків: вивчити особливу мову цього «ареопагу» і, визнаючи «верховенство особистості», ніколи не забувати, що «цифровий континент - це не тільки чисто технологічна реальність, але насамперед  місце зустрічі людей, чиї надії і проблеми зовсім не віртуальні, але реальні і потребують конкретної відповіді».

Джерела:    Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя