19.07.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

П’ятниця  6 тижня після П’ятдесятниці 

Мт. 13, 44–54: «Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел. Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її».

Знаючи право і закон, за яким жили до і за часів Ісуса, можемо зрозуміти цю притчу дуже добре. Якщо хтось знайшов би щось на землі іншого, то мусів би віддати тому чия це була земля. Тому зрозуміло, що цей купець, знайшовши перлину хоче купити усю землю, бо перлина вартує набагато більше, ніж сама земля.

Цим Господь промовляє до нас, наскільки вартісне життя з Господом, наскільки вартісне Царство Небесне. На прикладі святих ми бачимо, що вони все продавали, що мали, нічого не шукали в цьому житті. Бо добре зрозуміли, що пізнали для себе цінність вічного життя. Не якісь посади, здобутки, які будуть тривати декілька років чи декілька десятків років, можуть запевнити нам щастя, а лише те, що веде у вічне життя.

Чому ми робимо гріхи? Чому нам бракує ревності, якої не бракувало апостолам і першим християнам. Бо ми не свідомі того, яку перлину Господь нам приготував, що учасниками життя вічного ми здатні бути, що Господь нам може дати. Лиш усвідомивши, що нам Бог приготовив, чого учасниками маємо бути, лиш тоді наступить глибока і велика переміна нашого життя. Бо ні за що не будемо дуже перейматись чи дбати, але найперше будемо шукати Господа, Його Царства і життя вічного!

Рим. 9, 1 – 5 «Я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх»

Бачимо, наскільки великою є любов апостола народів. Він так сильно вболіває за свій народ, що готовий сам бути відлучений від Христа, аби тільки вони пізнали Господа і Його спасіння. Це важлива посвята в житті кожного з нас – цінувати нарід, в якому живемо, любити його, дякувати Богові, що дав нам народитись саме серед цього народу, молитись за свій нарід, співтерпіти з ним, почуватись частиною його.

Мусимо розуміти ту тяглість, якою живе народ. Багато поколінь жило перед нами, багато після нас буде жити, і ми є частинкою цієї історії, яка має відповідальність за майбутнє, але яка відчуває наслідки минулого і має обов’язок дбати і про прощення гріхів минулих поколінь. Тож молімося, щоб весь наш народ пізнавав Господа, чинив Божу волю, жив праведно і свято. А Бог милосердно прощав усі гріхи нашого народу і зцілював нас, робив повністю Своїм народом святим!

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

19.07.2014р. Б. / Папа Франциск: Церква існує для того, щоб кожна людина могла зустріти Ісуса

«Вже зі своєї природи Церква є місійною: вона існує для того, щоб кожен чоловік і кожна жінка мали змогу зустріти Ісуса», – про це пригадав Папа Франциск у повідомленні, яке у четвер, 17 липня 2014 р., було розповсюджене через його обліковий запис в соціальній мережі Твіттер. Зазначимо, що від офіційного відкриття папського аккаунту в цій мережі, яке здійснив Папа Венедикт XVI у грудні 2012 року, на отримання коротких повідомлень від Святішого Отця, які розсилаються дев’ятьма мовами, підписалося вже понад 14 мільйонів користувачів.

У липні, коли не проводяться загальні аудієнції та богослуження за участю Папи Франциска, новітні технології надали можливість спілкуватися з вірними за посередництвом коротких побажань і закликів. Так, 15 липня було розповсюджене наступне звернення до молоді: «Дорога молоде, не впадай у посередність: християнське життя складається з великих ідеалів».

Джерела:   Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

18.07.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

П’ятниця  6 тижня після П’ятдесятниці 

Мт. 13, 44–54: «Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел. Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її».

Знаючи право і закон, за яким жили до і за часів Ісуса, можемо зрозуміти цю притчу дуже добре. Якщо хтось знайшов би щось на землі іншого, то мусів би віддати тому чия це була земля. Тому зрозуміло, що цей купець, знайшовши перлину хоче купити усю землю, бо перлина вартує набагато більше, ніж сама земля.

Цим Господь промовляє до нас, наскільки вартісне життя з Господом, наскільки вартісне Царство Небесне. На прикладі святих ми бачимо, що вони все продавали, що мали, нічого не шукали в цьому житті. Бо добре зрозуміли, що пізнали для себе цінність вічного життя. Не якісь посади, здобутки, які будуть тривати декілька років чи декілька десятків років, можуть запевнити нам щастя, а лише те, що веде у вічне життя.

Чому ми робимо гріхи? Чому нам бракує ревності, якої не бракувало апостолам і першим християнам. Бо ми не свідомі того, яку перлину Господь нам приготував, що учасниками життя вічного ми здатні бути, що Господь нам може дати. Лиш усвідомивши, що нам Бог приготовив, чого учасниками маємо бути, лиш тоді наступить глибока і велика переміна нашого життя. Бо ні за що не будемо дуже перейматись чи дбати, але найперше будемо шукати Господа, Його Царства і життя вічного!

1 Кор. 4, 5–8 «Тож не судіть нічого перед часом»

Знаємо, що у своєму житті ми постійно когось оцінюємо, чіпляємо етикетки, засуджуємо... А з часом, буває, відкриваємо, що наші судження були помилкові. Ми, звичайно, можемо мати свою думку і свій погляд, але маємо розуміти, що наша думка і наш погляд завжди є обмежені. Саме тому апостол вказує, щоб ми не судили передчасно.

У повноті людину і ситуацію бачить лише Бог. І в повноті лиш Він може об’єктивно когось судити. Але бачимо, що Суд Божий буде лише наприкінці життя людини і наприкінці світу. Навіть Бог, знаючи людину і ситуацію, не судить передчасно. Тому не судімо й ми!

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

18.07.2014р. Б. / Покровителем в’язничних капеланів УГКЦ стане бл. Василій Величковський (+video)

Під час прощі до Зарваниці буде проголошено покровителя в'язничного капеланства — блаженного священномученика Василія Величковського.

 

Щороку десятки тисяч прочан з України та з-за кордону збираються для спільної молитви в Марійському духовному центрі − Зарваниці. Цього року Всеукраїнська та Молодіжна проща відбудеться 19−20 липня. 

У цей особливий час вірні Української Греко-Католицької Церкви зможуть присвятити себе Богові, задуматися над своїм життям, принести прохання про прощення своїх провин і про сповнення бажань. 

ЖИТТЄПИС СВЯТОГО

За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ 

Джерело:   КРЕДО   

17.07.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Четвер 6 тижня після П’ятдесятниці 

Мт. 13, 36–43:  «Хто має вуха, нехай слухає!»

Ми в своєму житті багато чули і багато знаємо. Але чи це, що ми чули, ми дійсно почули? У народі часто кажуть, що в одне вухо влітає, а в друге вилітає. Скільки інформації ми чули за своє життя? Для прикладу, як багато було проповідей, наук, реколекцій? Але одна річ слухати, а інша річ почути. Тому Господь говорить:” Хто має вуха, нехай слухає!”

Потрібно завжди вслухатися, «вчуватися», або як кажемо на богослужінні – «Будьмо уважні». Господь постійно нам промовляє і навчає, як Він промовляв до своїх учеників, апостолів. Навколо Ісуса ходили тисячі, але лише одиниці вслухалися, послухали і пішли за Ним.

І до тепер Господь промовляє не тільки до тисяч, а до мільйонів, мільярдів людей, але не всі йдуть за Ним. Йдуть ті, хто не тільки слухають Його, але вслухаються і чують, що Господь промовляє до них. Тож вслухаймося, як через події в нашому житті Господь промовляє до кожного з нас!

1 Кор. 3, 18–23 «Мудрість цього світу – глупота в Бога»

Коли поглянути на цей світ, то багато людей хочуть почуватися і виглядати мудрими. Також зустрічаємо багато дійсно мудрих і досвідчених людей, які нам допомагають чи порадами, чи своїми знаннями. Але однаково, кого б ми не взяли на землі бачимо, що їхнє знання чи їхня мудрість є обмежена. І не тільки обмежена, а й суб’єктивна, бо часто дуже мудрі люди не можуть знайти між собою порозуміння, тому що бачать ту чи іншу проблему зі свого боку.

Саме тому апостол каже, що саме ця мудрість є глупота в Бога, бо ми бачимо по-своєму, дивимось на світ з свого вікна, зі своєї перспективи. І лише коли ми наближаємось до Бога, живемо молитовним життям, церковним життям, духовним життям, все більше здобуваємо ту мудрість, яка може бачити світ з різних боків, тобто Божими очима.

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

16.07.2014р. Б. / Бразилія: урочистості з нагоди утворення нової митрополії УГКЦ (+video)

У неділю, 13 липня 2014 р., Блаженніший Святослав Шевчук, Патріарх УГКЦ, звершив Чин інтронізації владики Мирона Мазура, ЧСВВ, на єпарха єпархії Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці з осідком в Прудентополі, Бразилія.

 

У новопроголошеному катедральному соборі Непорочного Зачаття в спільній Євхаристійній молитві з Верховним Архиєпископом Києво-Галицьким та Єпархом Прудентопільським УГКЦ, єдналися владика Володимир Ковбич, ЧСВВ, Архиєпископ і Митрополит архиєпархії Святого Івана Христителя з осідком у Куритибі, владика Даниїл Козлинський, Апостольський адміністратор єпархії Покрову Пресвятої Богородиці УГКЦ в Аргентині, римо-католицькі єпископи Бразилії та численне духовенство новоствореної єпархії. 

Під час проповіді Блаженніший Святослав розповів, що нову структурну одиницю створено з огляду на нові виклики, які стоять перед УГКЦ у Бразилії. Він закликав молитися за успішний розвиток новоствореної єпархії: «Моліться про те, щоб із створенням цієї нової єпархії життя УГКЦ активізувалося і мало добрі плоди в майбутньому». 

А у вівторок, 15 липня, у празник святого і рівноапостольного князя Володимира Київського за новим календарним стилем, якого дотримуються вірні УГКЦ в Бразилії, відбулися урочистості з нагоди піднесення дотеперішньої єпархії святого Івана Христителя з осідком у Куритибі до гідності архиєпархії, та інтронізація владики Володимира на Архиєпископа і Митрополита.

Пригадаємо, у травні Святіший Отець Франциск підніс дотеперішню Єпархію святого Івана Христителя УГКЦ в Бразилії з осідком у Куритибі до статусу архиєпархії та митрополичого осідку. Першим архиєпископом-митрополитом призначено дотеперішнього Єпарха владику Володимира Ковбича, ЧСВВ. Одночасно, повідомлено про те, що Папа Франциск створив Єпархію Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці УГКЦ з осідком у Прудентополі, виокремивши її територію з новоствореної Архиєпархії святого Івана Христителя та підпорядкувавши її цьому митрополичому осідку. Першим Єпархом новоствореної Єпархії призначено владику Мирона Мазура, ЧСВВ, дотеперішнього єпископа-помічника Куритибської єпархії УГКЦ. 

Історія УГКЦ на латиноамериканському континенті розпочалася з прибуттям душпастирів, які приїхали слідом за мігрантами, які понад 120 років тому вирушили за океан у пошуках кращої долі. Апостольський Екзархат для вірних візантійського обряду в Бразилії 1962 року створив святий Папа Іван ХХІІІ, а через 9 років його піднесено до гідності єпархії. 

За матеріалами: Радіо Ватикану / Департамент інформації УГКЦ  

Джерело:   КРЕДО

16.07.2014р. Б. / Люди часто звертаються до екзорцистів, але справжніх одержимих — мало

На думку священика Франческо Бамонте, президента Міжнародної асоціації екзорцистів, інтерес до вигнання диявола останнім часом явно зріс. Однак, як заявив екзорцист, кількість справжніх випадків одержимості «досить невелика у порівнянні з кількістю звернень до священиків за допомогою».

 

Серед людей, що звертаються до духовенства, багато тих, хто просто втратив віру або сплутав медичні проблеми з духовними, зауважиив о. Франческо Бамонт. 

Нагадаємо, Ватиканська Конгрегація у справах духовенства 13 червня офіційно визнала Міжнародну асоціацію екзорцистів і схвалила статут спільноти. 

Священик Франческо Бамонт вважає важливим присутність екзорцистів в кожній дієцезії: «Якщо його немає, люди часто звертаються до чаклунів, ворожок або у секти». 

Глава асоціації також спростував побоювання римської дієцезії в тому, що присутність екзорцистів може призвести до того, що «люди стануть вважати себе одержимими дияволом». Але перша і головна турбота екзорциста — це не створити ілюзію одержимості. 

Вигнання демонів о. Франческо Бамонт назвав актом любові до ближнього. Для їхнього служіння та отримання освіти екзорцисти потребують підтримки лікарів та експертів психіатрії та психотерапії. 

Міжнародна асоціація екзорцистів була заснована у 1994 році Габріеле Амортом, колишнім екзорцистом в дієцезії Риму. 

Джерело:   КРЕДО

15.07.2014р. Б. / «Передова має проходити у глибині нашого серця», – військовий капелан о. Андрій Зелінський

Отець Андрій Зелінський провів три тижні при штабі Антитерористичної операції (АТО) як військовий капелан – надавав духовну підтримку українським військовослужбовцям. Відбулася ротація, і зараз його змінив інший священик. Отець поділився враженнями з Департаментом інформації УГКЦ.

Отче Андрію, ви вже багато років працюєте військовим капеланом. Чи змінилося сприйняття цієї місії після роботи в зоні АТО?

Військове капеланство – це не просто духовне служіння в армії, це певною мірою питання національної безпеки… У пострадянському суспільстві ми, напевне, ще не навчилися звертати увагу на потреби індивідууму, конкретної людини. А національну безпеку реалізують саме конкретні особи, котрі мають не лише матеріальні, а й духовні потреби. Зокрема йдеться про молоде покоління військовослужбовців, виховане вже в іншому середовищі. Для них питання релігії, духовного виховання мають важливе значення. І для ефективності їхньої місії, – а йдеться про благородну місію захисту життя, миру, – необхідно задовольняти їхні духовні потреби. Тому я намагався працювати з представниками тих підрозділів, які брали найактивнішу участь в АТО.

Було встановлено польовий храм Архистратига Михаїла, в якому звершувалася ранкова й вечірня Служба. Також уділялися Святі Таїнства, зокрема Сповідь та Причастя.

І часто сповідалися?

Не пригадую жодного дня, щоби хтось не сповідався. Хоча була дуже динамічна ситуація в зоні АТО. При виїзді на бойові завдання хлопці зверталися за благословенням. А коли поверталися, просили про поминальну молитву, якщо хтось із їхніх товаришів гинув.

Це зовсім інше служіння, ніж у військовій частині в мирний період, коли час для духовного забезпечення військових є завжди.

Щоб якось розрядити психологічну атмосферу, організував курси англійської та італійської мов. А головне – індивідуальні бесіди. Військові нерідко звертаються до священика, бажаючи докопатися до глибинного сенсу... зрозуміти, що з ними відбувається і яка їхня в цьому роль. Адже часто хлопці емоційно виснажені – через розлуку з рідними, від постійної загрози їхньому життю, від втрати друзів. Тому вони потребують духовної підтримки, духовної інтерпретації подій, з якими вони стикаються.

Тож роль капелана – дати це військовим, схилити небо до них, щоби вони відчули Божу присутність у своєму житті.

Важко розповісти про враження від зони АТО людям, які перебувають в іншій системі координат… Тут, у столиці, вони живуть звичним життям, стежать за перебігом чемпіонату світу з футболу в той час, як наші хлопці віддають свої життя за нас, за нашу країну...

А що нам робити?

Важливо пам’ятати, що ми теж відповідальні за наших військових, адже зла не здолати самотужки. Кожен має запитати себе: що можу зробити я? Люди різні... І добро має бути творчим, різноманітним. Це не означає, що всі ми маємо озброїтися й вирушити на передову. Передова має проходити у глибині нашого серця, нашої свідомості – там, де перед нами стоїть запитання про особисту відповідальність за те, що сьогодні відбувається в нашій державі, про особисту відповідальність за мир та злагоду в нашому суспільстві. І треба працювати в цьому напрямі. Тут дуже широке поле для діяльності, зокрема для волонтерських акцій.

Коли ви встановлювали молитовний намет, чи не мали проблем із військовим керівництвом?

Місія військового капелана при штабі АТО відбувається за погодження з генеральним штабом, тому жодних проблем не могло бути.

Молитовний намет призначений для того, щоб людина могла звернутися тоді, коли захоче – чи для сповіді, чи за молитовником, чи за духовною порадою…

Як вас, греко-католика, сприймали військові?

Із військовослужбовцями я працюю вже протягом восьми років. І так трапилося, що відсотків 30 офіцерів, які були в зоні АТО, я знаю протягом тривалого часу, ще з курсантських років.

На запитання, інтереси якої Церкви я представляю, я відповідав, що жодної. А просто забезпечую духовні потреби військовослужбовців.

Отче, вам як священику не можна брати до рук зброї. Але ж ви їздили на блок-пости з військовими… Тобто все може бути. І ви не будете захищатися?

Я теж неодноразово запитував себе про це. І вирішив: якщо хтось буде зі мною, хто не матиме бронежилета, то і я його не вдягатиму. І точно не мав жодного наміру брати зі собою зброю.

Ви сказали, що капеланство стосується питань національної безпеки…

Ідеться про реалізацію внутрішніх, духовних потреб людей, які обороняють державу, гарантують її національну безпеку. Сьогоднішня ситуація підштовхує нас до переосмислення проблеми духовних потреб військовослужбовців.

Чи багато було охочих вивчати іноземні мови?

По-різному. Це була одна з можливостей відволіктись від бойових дій. Тому хто коли мав час, той і забігав. Висів розклад Богослужінь і уроків. Але якщо хтось мав бажання прийти в позаплановий час, то приходили – навіть серед ночі…

Розмовляла Оксана Климончук

Джерела:   Департамент інформації УГКЦ

 

Воїни Христа Царя

15.07.2014р. Б. / Тижневий огляд: Папа і Апостольський престіл (07.07 - 13.07)

У понеділок, 7 липня 2014 р., в каплиці ватиканської резиденції «Дім святої Марти», Папа Франциск відслужив Святу Месу разом з шістьма особами, які свого часу постраждали від сексуальних домагань з боку представників духовенства. Після Святої Меси і сніданку, Папа провів з кожним з них окремі приватні розмови. Ця зустріч отримала широкий світовий відгук. В інтерв'ю Ватиканському радіо цю подію прокоментував вікарний єпископ Мальти монс. Чарльз Шиклуна, який під час понтифікату Бенедикта XVI обіймав посаду промотора справедливості в Конгрегації віровчення, безпосередньо займаючись боротьбою проти зловживаннь у цій сфері.

8 липня 2014 р., у ході зустрічі з кардиналом Анджело Амато, префектом Конгрегації з канонізації святих, Понтифік затвердив сім декретів, що стосуються визнання героїзму чеснот кандидатів до беатифікації.

8 липня 2014 Папа Франциск підписав рішення про включення Звичайної секції Адміністрації майна Святого Престолу (APSA) до складу новоствореного Секретаріату з економічних питань. Папа вирішив внести зміни до компетенції Адміністрації майна та обмежити її виключно до завдань попередньо існуючої надзвичайної секції.

8 липня 2014 Інститут релігійних справ,  відомий під назвою "Ватиканський банк"  поінформував  про завершення першого етапу запланованих реформ і зміну порядку роботи. У ході першого етапу були перевірені всі рахунки. Установа також вирішила припинити близько 3 тис. банківських відносин, які не відповідають встановленим критеріям.

9 липня Кардинал Джордж Пелл, голова новоствореного Секретаріату з економічних питань, повідомив про зміни, які торкнуться ватиканських установ. Їх метою є «ліквідація виявлених недоліків і ризиків» і «створення нової платформи для покращення економічного управління у майбутньому».

Знову поставити людину в центрі, щоб не впасти в антропологічний редукціонізм, що перетворює людей похилого віку, дітей та молоде покоління в відходи суспільства. З таким закликом Папа Франциск звернувся до учасників міжнародного семінару, присвяченого темі «Загальне благо на шляху до більш інклюзивної економіки». Ця зустріч пройшла 12 липня в Ватикані і була організована Папською радою Справедливість і Мир і Другим відділом Державного секретаріату.

Бог невтомно засіває Своє слово, але чи наше серце готове його приймати? Дати відповідь на це запитання у світлі Христової притчі про сіяча заохотив вірних Папа Франциск, промовляючи до паломників, які опівдні, у неділю, 13 липня 2014 р., зібралися на площі Святого Петра у Ватикані, щоб проказати Богородичну молитву «Ангел Господній». Святіший Отець коментував євангельський уривок, в якому розповідається про те, як Ісус, проповідувавна березі Галилейського озера, промовляючи до слухачів, Він використовував багато притч, тобто, говорив мовою, «зрозумілою для всіх, користуючись образами, почерпнутими з природи й ситуацій щоденного життя». Однак, як зауважив Святіший Отець на закінчення свого навчанння, не слід забувати, «що ми також є сіячами. Бог, – пояснив він, – завжди засіває добре насіння, а ми можемо себе запитати: яке насіння виходить з нашого серця та наших уст? Наші слова можуть принести багато добра, але також – багато зла, можуть зціляти, а можуть і ранити, можуть підбадьорити, а можуть і пригноблювати». Після проказування молитви «Ангел Господній", беручи до уваги драматичні події у секторі Гази, Папа Франциск звернувся з поновним закликом на захист миру в Святій Землі.

Радимо також прочитати:

Папа Франциск у своїй молитовній інтенції на липень закликав до братерства у спорті.

Папа Франциск звернувся зі своїм посланням з нагоди національного свята Венесуели і попросив венесуельського Президента Ніколаса Мадуро стати на шлях взаєморозуміння і примирення.

Послання папської Ради у справах душпастирства мігрантів та подорожуючих на День моря 2014 року.

Представник Святого Престолу: біженці та переселенці є носіями прав і обов’язків, а не лише об’єктом надання допомоги.

Жан-Батіста де Франссю призначено президентом Інституту релігійних справ (IOR).

Ватиканські медіа: від традиційних до найновіших технологій.

Архиєпископ Челлі: новий додаток "The Pope" АРР для Папи.

Джерело:   Воїни Христа Царя

14.07.2014р. Б. / Меч, який Христос приніс на землю, не може не порізати

Роздуми над Словом Божим на понеділок XV звичайного тижня, рік ІІ

На перший погляд ці слова здаються жорстокими. Але, насправді, Христос не бажає того, щоб в наших сім'ях було розділення, не закликає до того, щоб кинути своїх рідних і більше не знати їх. Він просто передбачає можливі наслідки проповідування Євангелія, коли не всі приймають Його Слово. 

Слово Боже — це меч двосічний, який духовно розрізає тих, хто прийняв це Слово і тих, хто не прийняв. Цей меч не може не порізати. Наша справа в тому, щоб коли цей меч прийде до нашої сім'ї — не бути на стороні тих, хто не приймає Слово Боже. Вірність Євангелію Христос ставить вище вірності до своїх рідних. Це дійсно є так. Але це зовсім не означає, що Господь хоче цього болючого розділення. 

Хто не бере хреста — той не може іти за Ісусом. Відмова від терпіння, від страждань, випробувань, від болі в своєму християнстві — це відмова від свого хреста. Це заперечення «Євангелія успіху» або «Євангелії у рожевих окулярах», тобто пошук у християнстві тільки приємних відчуттів і відмова від страждань. Господи, дай мені сили взяти свій хрест і не відмовлятись від нього аж до самого Неба.

Джерело:   КРЕДО

13.07.2014р. Б. / Звернення Конференції Єпископів РКЦ України з приводу жертв війни на Сході України

Невимовним сумом та тривогою огортають нас військові дії на Сході України, які забирають все нові життя і то здебільшого молодих людей.

Від імені духовенства та мирян Римсько-Католицької Церкви в Україні висловлюю співчуття родичам та близьким загиблих у Зеленопіллі та інших місцевостях. В скорботі приклоняємо коліна перед тими, хто віддав життя в обороні Вітчизни та просимо Бога про вічне життя для тих, хто став жертвою війни.

Вірячи, що Всевишній навіть із найбільш складних і непередбачуваних ситуацій, здатен вчинити для нас добро, звертаємося до Нього через Богородицю. Молимося за посередництвом тієї, яку звуть Матір’ю Миру і Примирення, про припинення воєнних дій в Україні та всюди, де збройним способом вирішуються міжусобиці. В цьому наміренні чимало вірних латинського обряду йдуть у піших паломництвах до святих місць, напр. до Летичева, Бердичева, Більшівців, випрошуючи у Господа для кожного мешканця нашої Держави та для наших сусідів благодать жити в правді, спокої, взаєморозумінні та пробаченні.

№. 39 / 2014

12 липня 2014 року

Конференція Римсько-Католицьких Єпископів України

Джерело:   Воїни Христа Царя