28.09.2013р. Б. / Слово Митрополита Львівського в день празника Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього

Слово Митрополита Львівського в день празника Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього

1Кр 1,18-24; Ів 19,6-11,13-20,25-28,30-35

Всесвітлі та всечесні отці,
Достойні сестри і брати, сьогодні наша Церква святкує Воздвиження, тобто, піднесення, хреста Господнього, вказування на нього, як на знак спасіння. Знайдення Хреста Господнього приписують, святій Олені, матері цісаря Костянтина Великого (326). Увесь віруючий світ гуртується навколо хреста Господнього, бо з нього, немов промені сонця розповсюджується спасіння та освячення людського роду. Христос, Син Божий,  помер на хресті: «І був розп’ятий за нас… і страждав..», - так щоденно велично промовляємо у «Символі віри». Хрест – основа християнського життя. Хрест – знак любові Бога Отця до своїх людей. Хрест – очевидний знак слухняності Ісуса Христа для Небесного Отця. Хрест сам собою нічого не несе ані позитивного, ані негативного, подібно, як приготований хліб для освячення на Службі Божій. Колись на ньому розпинали розбійників та усякого роду злочинців, тому він був погордою для людей. Люди боялися хреста, бо знали, що це – жорстоке та соромне місце покарання. Крайні юдеї бажали розіп’яти Ісуса Христа на хресті, щоб виставити його на великі терпіння, але ще більше, за їхнім судженням, показати його усім, що він останній із людей, бо вмирав на ганебному місці. І святий апостол Павло згодом написав: «Ми проповідуємо Христа розп'ятого: ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган» (1Кр 1,23). Коли святий апостол Павло опинився в Афінах (Атени), там бачив багато ідолів, але, також і жертовник, на якому виднів напис «невідомому богові». Він почав присутнім вченим мужам говорити про існування Бога, як Сотворителя світу та всюди присутнього Духа і до цього часу його слухали. А, коли він сказав про суд на людством після його смерті, де натякнув про Ісуса Христа та воскресіння з мертвих, греки сміялися та відізвалися: «… Про це послухаємо тебе іншим разом» (Ді 17,32). Це для поган було дурнотою, подібно, для юдеїв терпіти покарання на хресті – ганьбою.

Ісус Христос добровільно прийняв терпіння на хресті, він сам ніс свого хреста на гору, чого не чинили правдиві злочинці, бо таких усе чекало на місці, щоб бути розіп’ятими. Можемо зрозуміти злобу тодішніх юдеїв, вчених у Писаннях, які бажали найбільшої помсти для Спасителя світу. У книзі Второзаконня написано, що непокірливих та бунтівників старійшини міста могли засудити на смерть і їх закидали камінням, щоб викорінювати зло з-поміж Ізраїлю (пор. Втор 21,18-21). Інших злочинців карали повішанням на палі: «… бо повішений (на палі) - то прокляття Боже…» (Втор 21,23). Злобні люди бажали найбільше помститися на Ісусі Христі, як Месії, бо вони його не вважали за такого, тому повісили його на дереві. Отже, по задумах юдеїв, не міг бути Спасителем той, хто помирав на хресті, бо Господь проклинав таких. Вони не полюбили Сина Божого за правду, за навчання, за те, що він докоряв негідним юдеям і говорив народові: «Робіть і зберігайте все, що вони скажуть вам, але не робіть, як вони роблять. Бо вони говорять, а не роблять» (Мт 23,3). Ісус Христос попрікав юдеїв за те, що вони накладали на людей тягарі, а себе, натомість, виставляли на показ через «філактери й китиці», займання «перших місць на бенкетах і перших сиджень в синагогах», любили вітання на майданах та назву учителів, а самі в напрямку чинити добро ближнім й пальцем не порушили (пор. Мт 23,4-8). Такий Месія не був вигідний  юдейській старшині, вони твердили: «Якщо залишимо його так, то всі увірують у нього, тож нагрянуть римляни, місто наше знищать та й народ наш!» (Ів 11,48). А провідники не уболівали за народ, їм ходило про те, щоб добре жити, мати авторитет у  людей, тримати усе під контролем та не допустити інших проводирів. Ісус Христос був дуже не вигідний тодішнім старшим Ізраїлю, бо своїми промовами, правдою життя, зближенням із народом, творенням чудес тощо, ставив людей на правдивий шлях здобування Небесного Царства. Тому зібралася старшина на чолі з первосвящеником Каяфою та: «Від того, отже, дня ухвалили вони його вбити» (Ів 11,53). Спаситель світу своєю смертю освятив дерево хреста, яке від того часу уже не було ганебним деревом, а стало святим деревом, знаком освячення й спасіння для християнського люду. Вмираючи на хресті Син Божий промовив такі слова: «… Отче, у твої руки віддаю духа мого!...» (Лк 23,46).  Знову на хресті Ісус Христос заявляє своє відношення до Небесного Отця, він - його Син. Люди відкинули Ісуса Христа, який вдавався до свого Отця, виявляючи тим самим слухняність Богу Отцю. Він твердив: «Я і Отець - одно» (Ів 10,30), «…  Хто Сина не почитає, той не почитає Отця, який послав його» (Ів 5,23). Отже, хто відкидає Сина, той відкидає Отця. Мимо розп’яття людьми Божого Сина, Небесний Отець не відкидає людей, бо хрест став місцем любові Отця до свого Сина, який «вмер на хресті ради нашого спасіння». Тому таке велике місце займає святий хрест у життя Божого люду, якому ми поклоняємося, любимо та шануємо його.

Хай знамено хреста Господнього глибоко закарбується у наших серцях, щоб зростала любов до Ісуса Христа, Спасителя людського роду! Під хрестом стояла Божа Мати, Марія, яка не цуралася свого Сина, навпаки, визнавала його Божество та прийняла його слова до свого серця, визнаючи усіх людей за своїх дітей (пор. Ів 19,26). Чинімо волю нашого Господа й покажімося йому «братами, сестрами і матерями». 

+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ
27 вересня 2013 р. Архикатедральний собор Святого Юра. м. Львів

Джерела: www.ugcc.lviv.ua

Воїни Христа Царя

27.09.2013р. Б. / Папа зустрінеться з Патріархом Антіохійської православної Церкви

У п'ятницю, 27 вересня, Святіший Отець Франциск прийме на приватній аудієнції у Ватикані Патріарха Антіохійської православної Церкви Іоанна X (Язіджі). Під час зустрічі Папа і Патріарх обговорять ситуацію в Сирії, а також відносини між Католицькою Церквою і Грецьким Православним Патріархатом Антіохії й усього Сходу.

Однією в низці драматичних подій, що безперервно відбуваються в Сирії, було викрадення брата Патріарха, архиєпископа грекоправославной єпархії Алеппо митрополита Булоса (Павла) Язіджі у квітні цього року. З тих пір про його долю не надходило жодної достовірної інформації, так само як і про викраденого разом з ним єпископа сирійської православної єпархії Алеппо Йоганна Ібрагіма.

У ході візиту Патріарх Іоанн X зустрінеться також з кардиналами Тарчізіо Бертоне, Леонардо Сандрі та Куртом Кохом, а у неділю 29 вересня буде присутнім на Святій Літургії, яку очолить Папа Франциск на ватиканській площі Святого Петра.

За матеріалами http://ru.radiovaticana.va 

Джерело:   Воїни Христа Царя

26.09.2013р. Б. / Папа: Ісус справді створює проблеми

Не можна пізнати Спасителя й уникнути проблем, не вийде пізнати Месію у спокої, чи у бібліотеці. На цьому наголосив Папа Франциск 26 вересня під час Святої Меси, яку він очолив у каплиці Будинку Святої Марти. Папа підкреслив, що Спасителя не можна пізнати, живучи у «першому класі», а у щоденному буденному житті.

 

Свою проповідь Святіший Отець побудував на сьогоднішньому біблійному уривку з Євангелії Святого Луки. 

Коментуючи Євангеліє, Єпископ Риму наголосив на тому, що у деяких осіб з’явився страх перед Ісусом. Адже багато було таких, що бачили в Христі провідника, який спричинить політичний конфлікт з окупантами-римлянами. Саме тому Ірод запитує себе: «Хто це такий, що спричиняє такі проблеми?» Святіший Отець наголосив, що Божий Син і справді створює проблеми, бо не можна пізнати Спасителя й уникнути проблем. Не можна пізнати Ісуса у «першому класі», а необхідно зануритись у щоденне життя, вийти на вулиці, де зустрінемо не одну проблему. Не можна пізнати Месію у спокої, чи у бібліотеці…

«Очевидно, можна пізнати Ісуса в Катехизмі», – мовив Папа, заохочуючи вірних до вивчення цієї книги, адже з неї черпаємо багато речей про Ісуса. Однак, не вистарчає пізнати Христа нашим розумом, що є лише першим кроком. Потрібно пройти далі у пізнанні: пізнавати Його у діалозі з Ним, у молитві, на колінах. «Якщо ти не молишся, якщо ти не розмовляєш з Ним, то ти Його не знаєш», – підкреслив Святіший Отець, додавши, що без молитви можна отримати знання про Ісуса, але Його не пізнати; без розмови із Спасителем немає пізнання серцем. 

Святіший Отець додав, що пізнання Ісуса розумом через вивчення Катехизму і пізнання Спасителя серцем через діалог із Ним – це ще не все. Є ще третя дорога пізнання Месії – наслідування, тобто йти за Спасителям, крокувати з Ним. 

Підсумовуючи, Папа зазначив, що є пізнання Ісуса розумом, серцем та вчинками. Тому, якщо хтось хоче пізнати Спасителя, то слід читати те, що Церква про Нього пише, розмовляти з Ним у молитві і крокувати разом з Ним життєвою дорогою. Лише так можна дійти до пізнання того, Ким є Ісус. 

За матеріалами: Радіо Ватикану  

Джерело:   КРЕДО 

26.09.2013р. Б. / Пакистанські християни відповіли за американські безпілотники

Смертники - шахіди поставили країну на межу релігійної війни.

Відносини між релігійними громадами Пакистану загострилися до межі після подвійного теракту в одній з найвідоміших церков країни. Жертвами стали більше 80 людей. Вибухи в місті Пешаварі - найбільший напад на пакистанську християнську громаду - були організовані у відповідь на удари безпілотників США. Теракт став ще однією гучною акцією ісламістів, що відбулася одночасно з бійнею у столиці Кенії Найробі. Атака на церкву Всіх Святих, яка викликала обурення пакистанських християн, загрожує зірвати діалог з талібами, ініційований новим керівництвом країни на чолі з прем'єр-міністром Навазом Шаріфом .

У 180-мільйоному Пакистані, переважна більшість населення якого складають мусульмани, оголошений триденний національний траур за загиблими в Пешаварі представникам християнської громади. В результаті подвійного теракту, скоєного ісламістами-смертниками в одній з найстаріших і найвідоміших у Пакистані церков, - Усіх Святих, більше 80 вірних були вбиті, 140 отримали поранення.

Вибухи прогриміли в той момент, коли кілька сот паломників щільним натовпом виходили з церкви після служби. Щоб завдати максимальної шкоди, терористи використовували бомби, начинені металевими предметами. Бійня у церкві Всіх Святих стала найкривавішим терактом проти християн за більш ніж 60-річну історію країни.

Чисельність християнської громади, за деякими оцінками, становить до 4 % населення країни, тобто понад 7 млн осіб. Це більше, ніж населення 12-ти держав ЄС. Християни оселилися на території нинішнього Пакистану задовго до його виникнення в 1947 році, після розпаду Британської Індії. Хоча засновник Пакистану (Країни чистих) Мухаммад Алі Джина задумав його як державу мусульман, християни традиційно відігравали важливу роль у житті суспільства.

Після терактів у Пешаварі в найбільших містах країни пройшли акції протесту проти нападів на християн. Демонстранти звинувачували уряд у бездіяльності. У столиці Ісламабаді вони на кілька годин перегородили основні магістралі. Прем'єр-міністр Наваз Шаріф закликав не розглядати події у Пешаварі як напад на християн з боку мусульманської більшості. «У терористів немає релігії, вибір невинних людей в якості мішені суперечить принципам ісламу та інших релігій», - нагадав він.

Теракт у Пешаварі, який засудили Папа Римський і генсек ООН Пан Гі Мун, став ще однією гучною акцією ісламістів, що збіглася за часом з бійнею у столиці Кенії Найробі. Відповідальність за напад на церкву Всіх Святих взяло на себе угруповання пакистанських талібів «Джунуд уль-Хіфса». Створена кілька місяців тому під крилом радикального ісламістського руху «Техрік-і-Талібан Пакистан» «Джунуд уль-Хіфса» проголосила своєю метою напад на іноземців та пакистанців-немусульман на знак протесту проти ударів безпілотників США.

Вперше «Джунуд уль-Хіфса» заявила про себе в червні цього року, вбивши десять альпіністів-іноземців, що збиралися підкорити вершину Нангапарбат у пакистанській частині Гімалаїв. «Ми здійснили атаки смертників у Пешаварі і продовжуватимемо нападати на іноземців і немусульман до тих пір, поки удари безпілотників не припиняться», - заявив представник « Джунуд уль-Хіфси» Ахмад Марват.

Теракт у Пешаварі збігся з черговим ударом безпілотника США в області Північний Вазірістан - оплоті пакистанських талібів і «Аль-Каїди». В результаті ракетного обстрілу було знищено шість бойовиків. Проблеми авіаударів, які часто призводять до жертв серед мирного населення, викликають серйозне напруження між Вашингтоном і Ісламабадом.

Напад на церкву Всіх Святих, який загострив відносини між релігійними громадами, загрожує зірвати діалог з талібами, ініційований новим керівництвом країни на чолі з прем'єром Навазом Шаріфом. Прийшовши до влади в травні цього року, пан Шаріф здійснив ряд примирних жестів на адресу талібів, розраховуючи залучити їх у політичний процес. Поки що спроби «приручити талібів» успіхом не увінчалися. Для могутніх пакистанських військових атака в Пешаварі може стати новим аргументом на користь посилення військового тиску на ісламістів. Армійське керівництво переконане: вести з ними діалог марно.

За матеріалами www.kommersant.ru

Джерело: Воїни Христа Царя

25.09.2013р. Б. / Таїнства – це не магічні символи, а зустріч з Ісусом

Боже смирення виявляється також через те, що Ісус завжди на нас чекає. Про це Папа Франциск говорив вчора, 24 вересня , проповідуючи під час ранкової Святої Меси в каплиці резиденції Будинку святої Марти.

 

Відправною точкою його гомілії був приспів Псалма з сьогоднішніх читань: «У дім Господній з радістю ходімо». У цьому контексті Святіший Отець наголосив на постійній присутності Господа Бога в нашому житті. 

Папа зауважив, що в історії вибраного народу були радісні часи, але й не бракувало важких моментів «болю, мучеництва, гріха». Однак, Господь навіть у найтемніші хвилини не залишає Свого народу. «Тому що Господь, ще в день гріха, того першого гріха, постановив і вирішив творити історію разом зі Своїм народом. І Бог, Який не має історії, тому що вічний, бажав творити історію, прямувати близько Свого народу. Навіть більше: стати одним із нас, і в Ісусі, як один із нас, крокувати поруч. І це говорить нам про Божу смиренність», – сказав проповідник. 

За словами Папи, саме через покору виявляється Божа велич. І навіть тоді, коли народ віддалявся від Нього через гріх, через ідолопоклонство, Він також був там, чекаючи на повернення. Ісус також був з усіма, з грішниками, з гордими, багато часу і зусиль віддав на те, щоб достукатися до загорділих фарисейських сердець. «Бог завжди на нас чекає. Він поруч з нами. В цьому полягає Його смирення. А Церква радісно оспівує цю присутність Бога, Який її супроводжує», – підкреслив Святіший Отець, пояснюючи, що через слова псалма: «З радістю увійдемо у дім Господній», вона висловлює саме це: йдемо з радістю, тому що Він з нами. 

Папа зауважив, що присутність Господа Ісуса в нашому щоденному житті здійснюється через Святі Таїнства. «Святі Таїнства, – сказав він, – не є магічним обрядом. Це зустріч з Ісусом Христом. У ній зустрічаємося з Господом. Це Він стоїть біля нас і нас супроводжує». 

Поряд з нами перебуває також і Святий Дух, навчаючи нас «того всього, чого ми не знаємо», пригадуючи нам все, «чого Ісус нас навчав». «Бог – Отець, Син і Святий Дух, є нашими попутниками, Вони творять історію разом з нами», – сказав Папа, додаючи, що Церква з великою радістю відзначає це у своїй Літургії.

За матеріалами: Радіо Ватикану

Джерело:   КРЕДО

24.09.2013р. Б. / Тижневий огляд: Папа і Апостольський Престіл (16 – 22 вересня)

Понеділок. Про те, чим повинен відзначатися правитель та про обов’язки громадян-католиків у суспільно-політичному житті говорив Папа Франциск у проповіді, виголошеній у понеділок, 16 вересня, під час ранкової Святої Меси. За словами Святішого Отця, той, хто управляє, «повинен любити свій народ», оскільки той, який не любить, той не може управляти. Проповідник зазначив, що існує звичка завжди говорити погано про правителів, пліткувати про те, що не йде добре. «Добрий католик, – наголосив він, – втручається в політику, роблячи все, що в його силах для того, щоб правитель міг добре правити. Але що є тим найкращим що можемо дати правителям? Молитва!»

У понеділок Папа зустрівся зі священиками Римської єпархії в базиліці св. Івана на Латерані. Звертаючись до присутніх священиків, Понтифік підкреслив необхідність результату на «екзистенційних периферія». Святіший Отець звернув увагу священиків на важливість подолання втоми у виконанні пастирської місії, а також черпання сил у молитві перед дарохранительницею, дружбу з іншими священиками і єпископом. За словами Папи, на цьому шляху важлива пам'ять про початок: покликання, вступ до семінарії, священичі свячення.

Папа Франциск запросив до Ватикану колумбійського священика, якого намагалися вбити наркоторговці, тому що він виривав з-під їхнього впливу дітей вулиці. Це сталося у Венесуелі, де о. Гораціо Нельсон Суніга де ла Парра працював упродовж багатьох років, допомагаючи покинутим дітям та юним злочинцям. На зустріч з Папою о. Гораціо прийшов з палицею, бо після побиття все ще має проблеми з ходьбою і мовою. О. Гораціо наголошує, що повертається до своїх підопічних зміцненим. «Папа  Франциск надав нового сенсу цій невеликій кількості крові, яку я пролив за Христа», – сказав героїчний священик.

Вівторок. Церкві притаманна мужність жінки, яка захищає своїх дітей, щоб повести їх на зустріч зі своїм Нареченим , – підкреслив Папа Франциск під час ранкової Меси в каплиці Дому св. Марти у вівторок. Основою проповіді Папи стало читання з Євангелія, в якому йдеться про зустріч Ісуса з вдовою з Наїма. Святіший Отець зазначив, що ця вдова є прообразом Церкви, яка ,в певному сенсі, теж є вдовою: «Її Наречений пішов, і вона йде в історії, сподіваючись знайти Його, зустрітися з Ним… Наша матір–Церква саме така! Це Церква, яка вміє плакати. Вона плаче про своїх дітей і молиться! Це Церква, яка йде вперед і допомагає зростати своїм дітям, дає їм силу, і супроводжує їх до останнього «пробач», щоб передати їх у руки свого Нареченого… Це наша матір–Церква! Я бачу її в цій вдові. І що каже Господь Церкві? «Не плач. Я з тобою, Я поруч, Я чекаю тебе там, на останньому шлюбному бенкеті агнця. Перестань , цей син твій був мертвий, зараз він живий!»»

Середа. У середу на загальній аудієнції свою катехизу Святіший Отець знову присвятив темі Церкви-матері. На початку він запропонував приглянутись матерям, до всього того, що вони роблять для своїх дітей. «Що робить матір?» – запитав Папа. Вона навчає, як крокувати дорогою життя, як добре йти життям, вміє добре зорієнтувати свою дитину на життєвій дорозі, намагаючись завжди вказувати їй лише правильний шлях. Коли дитина підросла, розпочала самостійне життя, прийняла на себе свої обов’язки і робить те, що бажає, іноді трапляється, що сходить із доброї дороги. Мама завжди, у будь-якій ситуації, є поруч, готова й наділі супроводжувати свою дитину. Рушійною силою такої поведінки матері є любов. Матір також вміє просити, стукати у кожні двері за своїх дітей, і робить це з любові. Як часто матері вміють стукати у двері Божого серця, моляться за своїх дітей, зокрема, за слабких, за тих, які дуже потребують тих молитов. Таким же чином і матір-Церква піклується про своїх дітей. «Бачимо, що Церква є доброю Матір’ю, яка вказує нам шлях, що мусимо пройти у житті, яка вміє бути завжди терпеливою, милосердною, вирозумілою і яка вміє поручити нас у Божі руки», – сказав Понтифік.

Наприкінці загальної аудієнції Папа Франциск пригадав, що Організація Об’єднаних Націй кожного року 21 вересня відзначає «Всесвітній день миру», а Екуменічна Рада Церков закликала своїх членів, щоб того дня молилися за мир. «Запрошую католиків всього світу приєднатися до інших християн і надалі випрошувати в Бога дар миру для найбільш багатостраждальних місць нашої планети».

18 вересня Папа Римський Франциск висловив співчуття жертвам природних катаклізмів у Мексиці. У телеграмі Папа запевнив жертв катаклізму у своїй молитві, висловив співчуття сім'ям загиблих, а також батьківську турботу і духовну близькість пораненим і позбавленим будинків.

Четвер. Папа Франциск зустрівся з прем'єр-міністром Литовської Республіки Альгірдасом Буткявічюсом.. Під час зустрічі були відзначені хороші відносини між Литвою і Святим Престолом, а також внесок, який Католицька Церква протягом століть вносить у суспільство. Було обговорено також деякі міжнародні та європейські проблеми, що становлять взаємний інтерес.

П’ятниця. Вранці 20 вересня, на ранковій Літургії, Папа Франциск говорив про те, що грошолюбство віддаляє людину від Господа Бога. Є багато хворіб, багато гріхів, але, як вказує сам Ісус, бажання грошей, або краще, жадоба грошей – це корінь усякого зла. Святіший Отець із сумом наголосив, що те грошолюбство має силу звести людину із шляху віри, а той й відняти її у неї: це бажання послаблює віру, а потім особа може її цілком втратити. На закінчення своєї проповіді Святіший Отець підкреслив, що апостол Павло заохочує нас уникати пожадливості багатства і її наслідків та шукати «праведності, побожності, віри, любові, терпеливості, лагідності», бо саме такою є Божа дорога.

У п’ятницю вранці світові (також і українські) видання рясніли заголовками, що «Папа Римський розкритикував позицію церкви щодо абортів та сексуальних меншин». Слова Папи жодним чином не розходяться з традиційним віровченням Церкви, з яким можна ознайомитися в Катехизмі Католицької Церкви. Ось що відповів Святіший Отець на запитання о.Спадаро про пастирський підхід до таких ситуацій, як розлучення і гомосексуалізм. На цю тему радимо також перечитати статтю отця Ореста-Дмитра Вільчинського «НАМАРНО ЛЕМЕНТУЮТЬ «ОРТОДОКСИ» ТА ТІШАТЬСЯ ЛІБЕРАЛИ, ВДИВЛЯЮЧИСЬ У КРИВЕ ДЗЕРКАЛО ЗМІ».

У кожної дитини, засудженої до аборту, «обличчя Господа»: з такими словами Папа Франциск звернувся 20 вересня до лікарів з Міжнародної федерації лікарів-католиків, які зібралися в Римі на X Міжнародну конференцію на тему «Нова євангелізація, акушерська практика і турбота про матерів».

Цього ж дня Папа Франциск прийняв на приватній аудієнції прем'єр-міністра Угорщини Яноша Адера. Під час зустрічі була обміркована міжнародна ситуація, особливо тривала міжнародна економічна криза. Папа і прем'єр-міністр Угорщини обговорили також питання охорони навколишнього середовища, сприяння миру та релігійної свободи у світі.

Під час зустрічі Понтифіка з президентом Гондурасу Порфирієм Лобом був підкреслений цінний внесок, який Католицька Церква зробила у  життя країни. Потім були обговорені деякі етичні питання, такі як захист людського життя і сім'ї.

Папа Франциск прийняв відставку о.Карлоса Авіли з поста глави місії sui iuris в Таджикистані. Одночасно Папа призначив нового керівника, о.Педро Раміро Лопеза з Інституту Воплоченого Слова.

Папа 20 вересня написав ще один Tweet на тему вірності своїм обіцянкам, від яких залежить життя кожного віруючого: «Христос завжди вірний. Молімося, щоб і ми завжди були Йому вірні».

Субота. Під час ранкової суботньої Літургії Понтифік запросив вірних дозволити Ісусові поглянути на нас, бо Його погляд здатний перемінити життя кожної людини. «І прямуймо вперед життям, з впевненістю у тому, що Він на нас дивиться». За словами Папи Франциска, Ісус чекає на нас, щоб дивитись на нас у вічності.

Папа Франциск направив послання Ахмеду Ель-Таїбу, Верховному імаму каїрського ісламського університету Аль-Азхар. Університет повідомив про те, що Папське послання висловлює шану і повагу «до ісламу і мусульман», і закликає поглибити «порозуміння між християнами і мусульманами у всьому світі для творення миру і справедливості».

В суботу Святіший Отець прийняв учасників Пленарної зустрічі Папської Ради суспільних комунікацій, що тривала від 19 до 21 вересня у Ватикані на тему «Мережа та Церква». Папа поділився думками про важливість комунікації для Церкви. Він пригадав, що цього року виповнюється 50 років від прийняття ІІ Ватиканським Собором декрету Inter mirifica, в якому йдеться про уважність Церкви до комунікації та її засобів, зважаючи на їх євангелізаційний вимір. «Думаю, що в будь-якій ситуації, – сказав він, – виходячи за рамки питання технологій, нашим завданням є зуміти включитися у діалог з людьми сьогодення, щоб зрозуміти їхні очікування, сумніви, сподівання».

Папа Франциск відзначає 60-річчя розпізнання священичого покликання. Він усвідомив, що повинен стати священиком у віці 17 років, 21 вересня 1953 р. «Був День студента. Перш ніж піти святкувати, я зайшов до парафії, яку відвідував. Там я побачив одного священика, якого не знав і дуже потребував сповіді. Для мене це стало досвідом зустрічі: я знайшов когось, хто мене чекав. Після сповіді я відчув, що щось змінилося. Я не був тим самим. Я наче почув голос, покликання: був переконаний, що повинен стати священиком. Такий досвід віри є важливим. Ми говоримо, що повинні шукати Бога, йти і просити у Нього прощення, але якщо йдемо, Він нас чекає. Він перший! (...) І це милість - знайти того, хто тебе чекає! Ти йдеш грішником, а Він тебе чекає, щоб пробачити»,- розповів Святіший Отець.

21 вересня  у Ватикані повідомлено про нові призначення у Римській Курії, які здійснив Папа Франциск. Святіший Отець прийняв зречення з уряду, подане у зв’язку із досягненням граничного віку дотеперішнім Верховним Пенітенціарієм кардиналом Мануелем Монтейро де-Кастро, призначивши на його місце кардинала Мауро П’яченцу, дотеперішнього Префекта Конгрегації у справах духовенства. Дикастерію, яка відповідає за справи духовенства, очолить архиєпископ Беніаміно Стелла, дотеперішній Президент Папської Церковної Академії, а замість нього дипломатичну школу Апостольської Столиці, де проходять вишкіл майбутні нунції, очолить монсеньйор Джамп’єро Ґлодер, який дотепер працював у Державному Секретаріаті. Крім того, дотеперішній Генеральний Секретар Синоду Єпископів архиєпископ Нікола Етеровіч призначений Апостольським Нунцієм у Німеччині. Його замінить дотеперішній Секретар Конгрегації у справах єпископів архиєпископ Лоренцо Балдіссері.

Неділя. У неділю Святіший Отець Франциск здійснив прощу на острів Сардинію до Марійського санктуарію Пресвятої Богородиці ді-Бонарія. Першою була запланована зустріч Папи зі світом праці на площі Єнне. Темою проповіді Понтифіка були причини безробіття та його наслідки. Святіший Отець зауважив, що причиною кризи є економічна система, «у центрі якої стоїть ідол», який називається «гроші». Натомість, Бог хотів, щоб у центрі світу був не ідол, «але людина – чоловік та жінка, які своєю працею розвивають світ». А світ став «ідолопоклонником», він шанує гроші, які усім заправляють. У цьому світі немає місця для похилих віком, страждає молодь, яка не знаходить праці, а, отже, й гідності. «Задумаймося, – сказав Папа, – світ, в якому молоді покоління не мають праці, не має майбутнього. Чому? Тому, що вони позбавлені гідності». На завершення Папа закликав молодь не дозволити вкрасти у них надію! Святіший Отець, закінчивши своє слово молитвою за те, щоб усі могли мати гідну працю.

Проповідь під час Святої Меси у місті Кальярі, Папа розпочав такими словами: «Я прибув до вас, щоб разом з вами припасти до стіп Богородиці, Яка дарує нам Свого Сина». Святіший Отець зазначив, що він та численні паломники прибули сюди для того, щоб «зустріти погляд Марії, тому що у ньому відбивається погляд Бога, Який зробив Її Божою Матір’ю, погляд Сина, розп’ятого на хресті, який зробив Її нашою Матір’ю». Не біймося виходити й споглядати на наших братів і сестер поглядом Богородиці, Вона заохочує нас бути насправді братами. І не дозвольмо на те, щоб хтось чи щось стало між нами та поглядом Богородиці», – закликав Понтифік. Після Святого Причастя Папа Франциск здійснив акт посвяти вірних під опіку Пресвятої Богородиці ді-Бонарія, а Євхаристійне богослуження закінчилося проказуванням молитви «Ангел Господній».

Першою подією післяполудневої програми була зворушлива зустріч Папи з бідними, які отримують допомогу від місцевої організації «Карітас» та з деякими ув’язненими з міської тюрми. «У ваших обличчях бачу труд, але також бачу надію», – сказав Папа, побажавши присутнім відчути, що Господь їх любить, що їх люблять багато добрих людей, які своїми вчинками та молитвами намагаються полегшувати страждання ближніх.

В ході візиту Понтифік зустрівся також зі світом культури і науки. На початку лекції Святіший Отець зазначив, що але принаймні впродовж чотирьох століть не було такої сильної економічної, екологічної, освітньої та моральної кризи. «Важливо відчитувати реальність, дивлячись їй просто у вічі. Ідеологічні чи упереджені інтерпретації нічому не служать.  Вони лише посилюють ілюзії і розчарування.» Користуючись присутністю на теологічному відділі, Папа закликав людей культури і науки не боятися відкритися на трансцендентне, на зустріч з Христом. «Віра ніколи не обмежує простір розуму, але відкриває його на інтегральне бачення людини і реальності. Вона оберігає його від небезпеки применшити людину до людського матеріалу», – додав Святіший Отець.

Останнім етапом візиту Папи Франциска на Сардинію була його зустрічі з молоддю. Папа наголосив, що незважаючи на невдалий досвід не можна піддаватися песимізму і недовірі. Ви не повинні залишитись без надії, надія є частиною вашого буття. Молода людина без надії – це не є хтось молодий! – наголосив Папа. І навів приклад Петра, який на слово Ісуса все ж закинув сіті після невдалого рибальства. «Сміливо, з мужністю, виходить з себе і довіряє Ісусові. Він каже: «Добре. На Твоє слово закину сіті». Увага! Він не говорить: власними силами, моїми розрахунками, моїм досвідом як рибалки, але «на Твоє слово», на слово Ісуса! І результатом був дивовижний улов, сіті заповнені та так, що майже рвалися», – сказав Папа.

Радимо ознайомитись:

Велике серце, відкрите Богові: інтерв’ю з Папою Франциском (ч.1)

Папа Франциск розповів, яким має бути добрий єпископ.

Джерело:   Воїни Христа Царя

23.09.2013р. Б. / Усе приховане вийде на яв

 

  Роздуми до Слова Божого на понеділок ХХV звичайного тижня

 

Сьогоднішнє Євангеліє містить в собі щонайменше три, майже незалежні одна від одної, думки. 

Перша думка (Лк 8, 16) стосується не просто світла, яким променіє, наприклад свічка, а світло Божої благодаті, яке дається людині не для того, щоб вона його сховала чим подалі від інших, але, навпаки, щоб несла його поміж людей. Коли я роздумую над цим уривком, зауважую, що сам я не дуже люблю бути посеред інших людей, оскільки за своїм темпераментом я – інтроверт. Проте Господь, даруючи мені благодать священицьких свячень, завжди ставить мене в такі ситуації, щоб я був серед інших людей, яким служу словом або просто своєю присутністю. Прийнявши благодать, ми повинні нею світити тим, що нас оточують, серед яких ми працюємо і живемо. Саме завдяки такій людині, яка світила христовим світлом, я, наприклад, опинився в Католицький Церкві, в якій і служу Господу. Християнин повинен бути таким собі Христофором, тобто тим, хто заносить Христа іншим. Важливо ще раз нагадати, що ми повинні нести не себе, не свою філософію і бачення життя іншим, а самого Христа, Який повинен бути прославлений в нашому житті (пор. Фил 1, 20). 

Наступна думка (Лк 8, 17) стосується прихованих планів і намірів – все раніше чи пізніше вийде на яв. Часто зустрічаюся зі скаргами на те, що якусь людину не зауважили, не подякували за її добре серце. По-людськи цих людей можна зрозуміти – це прикро, коли ті, яким ти з цілого серця хочеш допомогти, віддячують тобі злом. Але такий стан речей тимчасовий: всі наші наміри вийдуть на яв і, можливо, те, що нам здавалось великим і шляхетним вчинком, стане жалюгідним, адже зроблено його було з огляду на меркантильні наміри. У вічності ми все побачимо так, як це бачить Бог, від Якого ніщо не приховане, і ось тоді Божі справедливі, про яких ми навіть і не здогадувалися, що вони ними є, справді будуть сяяти вічним світлом (пор. Мт 13, 43). 

Третя думка (Лк 8, 18) стосується ілюзії посідання. Пригадаймо собі діалог поміж Ісусом і Пилатом: «Зо мною не розмовляєш, – каже йому Пилат, – чи не знаєш, що в мене влада відпустити тебе і влада розіп'ясти тебе?» І відрік Ісус: «Не мав би ти надо мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Через те на отому, хто мене тобі видав, більший гріх.» (Йн 19, 10-11). Пилат говорить до Ісуса, що він має владу над Його життям, проте Ісус звертає увагу на те, що Пилат не мав би цієї влади без допуску Божої волі. Все в нашому житті відбувається або згідно з Божою волею, або ж з допуску Божої волі. Хто з Божою волею рахується, намагається її виконати, той насправді у вічності буде приймати участь у Божій владі (1 Кор 6,3). Натомість той, хто відкидає над собою Божу владу, гадаючи, що її немає, так насправді жодної влади не має, а те, що йому було дане раніше чи пізніше буде забрано від нього назавжди. 

Джерело:   КРЕДО

23.09.2013р. Б. / Святий Піо з П’єтрельчіни, пресвітер

Римо-катол.: 23 вересня (обов’язковий спомин)

 

Є святі, про яких розповідати важко, бо майже немає інформації. Є святі, про яких розповідати важко, бо про них і так «усі все знають». Як про блаженних Матір Терезу, Йоана Павла ІІ або святого Отця Піо (1887-1968). 

Франческо Форджоне народився в П’єтрельчіні. Об’явлення Ісуса мав з дитинства (перше – у п’ятирічному віці). До капуцинів вступив у 16 років, отримавши ім’я Піо. Священиком став 1910 року. Був узятий до війська на загальних підставах, але комісований за станом здоров’я, оселився у Сан-Джованні-Ротондо у липні 1916-го і не полишав цього місця до смерті. 

20 вересня 1918 року під час молитви перед Розп’яттям отримав стигмати на руках, ногах і боці; носив ці рани на своєму тілі півстоліття. Якби не стигмати, він не був би такий всесвітньо відомий, але святим його проголосили не з огляду на знаки Ран Христових, а за те, що був вірний волі Божій. Просто в його випадку це було очевидне і пов’язане з таким виразним знаком, як стигмати. 

Падре Піо мав багато харизм (дарів): відомі його білокація – перебування одночасно у двох місцях; чудесний запах як знак його присутності; численні зцілення за його молитвою, екстази, видіння Матері Божої та свого ангела-хранителя тощо. До нього прибувало щораз то більше людей (ХХ століття мобільніше за всі попередні, разом узяті), але при цьому головним заняттям і «зусиллям» його життя залишалася молитва: тривале підготування перед св.Месою, сама Євхаристія, і довга подяка по її звершенні. Про себе Падре Піо казав: «Я – священик, який молиться». Євхаристія для нього була не просто найважливішою молитвою. Він, отримавши стигмати, тим самим отримав участь у стражданнях Христа. А оскільки кожна Меса є Хресною Жертвою, то Падре Піо це щоразу відчував на собі. Цей священик ніколи не міг би засумніватися, чи присутнє Тіло і Кров у Євхаристії… 

Допомагати людям означає лікувати душу й тіло. «Дім полегшення страждань» – лікарня, в якій люди дізнавали і медичної допомоги, і зцілень – постала 1956 року. Падре Піо відійшов до Бога, а лікарня діє. Сан-Джованні-Ротондо з маленького села стало всесвітньо знаним місцем. Як Арс у Франції. Як колись – маленький Назарет. Бог засоромлює велике, обираючи мале для здійснення своїх задумів. 

Інформаційний процес Падре Піо розпочався 1983 року, закінчився 1990-го. Через наступні сім років було проголошено декрет про героїчність чеснот цього Слуги Божого, ще за рік – декрет, який підтверджував чуда за його заступництвом. Падре Піо беатифікований 1999 року і канонізований 2002-го. 

П’ятдесят років носити на тілі рани Христа і співпереживати Його болі – це не просто винятковий дар. Минуле ХХ століття знає не одного стигматика Піо, як і не одне страхітливе нищення людей людьми. Можливо, це теж «слово» Бога до нас, у певному розумінні. Людство не страждає саме, самотнє, в безглуздості мук без Бога: Бог страждає з кожним і всіма, і показує це тим, хто відкривається на цю Його особливу волю. Падре Піо і Сестра Фаустина, Джемма Галгані і Тереза Нейман, Адрієн фон Шпайр і Марта Робен, Марія Йосифа Менендес, Александріна Марія да Коста, Ванда Бонішевська… Чим далі люди відходять від Бога, тим виразніше Він показує, що Він є. І хто живе так, немовби Бога немає, нехай не звинувачує того ж таки Бога за свою лиху долю.

Отець Піо заснував «групи молитви», які поширилися світом (а сьогодні вони продовжують поширюватися також в інтернеті, наприклад, молитовна група Вконтакті). Про нього написано численні книжки та створено безліч сайтів різними мовами. Падре Піо залишається «сучасним святим». 

Джерело:   КРЕДО

22.09.2013р. Б. / Час боротись за права сім’ї

У сьогоднішньому світі сім’я стає жертвою брутальних атак, тому її треба боронити – заявив глава Папської Ради в справах Сім’ї Архиєпископ Вінчензо Палія. З ініціативи цієї дикастерії у Римі відбувається міжнародна конференція про права родини.

Йдеться про те, щоб родину трактували як окремий суб’єкт прав. Цю ідею висунув Іван Павло ІІ, і під його впливом 30 років відбувалось опрацювання Карти Прав Сім’ї. Однак, світ пішов у іншому напрямку, не визнав прав сім’ї, але навпаки, щоразу більше нею нехтує – вважає Архиєпископ Палія.

«Наприклад, право до оборони дітей перед брутальною інвазією зі сторони інтернету в цій Карті вже має виразні підстави. Це саме стосується відповідної родинної політики в праві, економіці, соціальній і податковій системі. Родина заслуговує теж на спеціальний захист у випадку безробіття, нещасних випадків, хвороб чи інвалідності. Існують також права родин мігрантів. Вони повинні втішатись такими самими захистами і забезпеченнями, як і всі інші сім’ї на світі. Це все не визнається, але власне сім’ї запевняють витривання, особливо в часи кризи, також і в наших країнах»- зазначив єрарх.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело:   Воїни Христа Царя