09.08.2013р. Б. / Проща «Мелітополь-Запоріжжя»

Літо, степ, спека. Внести свою лепту в духовне відродження Сходу України — гарні слова, але справа втілення їх у реальність була не така вже й проста.

 

Паломники з Мелітополя до Запоріжжя крокували тиждень, від неділі до неділі, щоб їхня молитва та жертва бодай трохи пробудила східні терени нашої держави від духовного сну. Запоріжжя й Бердянськ, Нікополь та Ружин, Хмельницький і Харків… Міжнародна група, об’єднана однією метою під девізом «Вірую в Бога Отця Всемогутнього». 

Від 28 липня до 4 серпня тривала XVI християнська проща «Мелітополь-Запоріжжя». Вона розпочалася Святою Літургією у Мелітополі о 10.00. 

Літургію очолив директор прощі о. Андрій Попов, а співслужили з ним настоятель парафії св. Кирила та Мефодія у Мелітополі о. Адам Гонсьор, настоятель парафії Матері Божої Салетинської i cв. Антонія Падуанського у Нікополі на Дніпропетровщині о. Збігнєв Бескур та вікарій парафії св. Отця Піо у Запоріжжі о. Томаш Кшемінські. Головними намірами прощі стали примирення християн, нові покликання до священства та чернечого життя, встановлення свята на честь Бога Отця для всієї Церкви тощо. 

Хода розпочалася о 12.00. Перший відпочинок відбувся біля римо-католицького храму, який будує в Мелітополі о. Адам Гонсьор. Там прочани молилися про успішне і швидке завершення будівництва.

Під час прощі паломники подолали за вісім днів 200 кілометрів. Жили в наметах і їли просто неба. Кожного дня вони мали змогу участі у Святій Месі, молилися ранковими молитвами, вивчали катехизм, співали Годинки про Непорочне Зачаття Пресвятої Діви Марії, чули роздуми над Євангелієм дня, слухали конференції, молилися чотири частини Святого Розарію до Пресвятої Діви Марії, Коронку до Божого Милосердя та Розарій до Бога Отця в намірах прочан. 

Кожного вечора, разом гуртуючись навколо вогнища, паломники дякували Богу. Дякували за прожитий день; за кожну людину, яка всміхнулася по дорозі, привітно махнувши рукою; за того, хто зовсім не всміхнувся — але все ж таки задумливо подивився на хрест, який завжди іде попереду колони. Особливо дякували за тих, хто зупиняв священиків-прочан, аби запитати в них щось своє… А одного разу один зі священиків подякував «за тих найменших паломників, які своїм прикладом та щирими посмішками не дають занепадати духом, коли вже важко і не хочеться йти далі…» Атмосфера спільної молитви біля вогнища під неперевершеним зірковим небом (у місті такого не побачиш!) була щоденною винагородою для прочан після важкого дня. І підтвердженням того, що жодна жертва, щиро принесена Богові, не буває даремною.  

Кожен ніс свої наміри, молитви, жертовні постанови, турботу про близьких… Можливо, тут було менше учасників, але більше молитви; менше галасу — але більше теплої родинної атмосфери. Звісно, по селах на Запоріжжі рідко де нас зустрінуть хлібом-сіллю, та все ж таки чимало місцевих мешканців, зокрема — представників влади й духовенства, були до прочан гостинні та приязні. Останнього дня прочани подолали 17 кілометрів Запоріжжям, дорогою завітавши до греко-католицької каплиці св. Архангела Михаїла та апостола Павла. 

Останній етап прощі, до якого долучилися численні вірні, пройшов головною вулицею Запоріжжя до санктуарію Бога Отця Милосердного. На вході до співкафедрального собору прочани затрималися, щоб узяти участь в освяченні скульптури архангела Михаїла, яку встановлено на брамі території святині. Статую освятив єпископ-помічник Харківсько-Запорізької дієцезії Ян Собіло; він також очолив святкову Божественну Літургію на завершення прощі та початок VI дієцезіальної Зустрічі молоді в Запоріжжі.

 
За свідченнями паломників та матеріалами Deus Pater 

Джерело:   КРЕДО 

08.08.2013р. Б. / Послання Папи на Всесвітній місіонерський день: вийти за огорожу, щоб всюди нести Євангеліє

Всі охрещені покликані з мужністю і всюди проповідувати Євангеліє. Про це пише Папа Франциск в посланні на Всесвітній місіонерський день, який відзначатиметься 20 жовтня. У документі, опублікованому 6 серпня, Папа вказує, що «Євангелізація ніколи не є ізольованим актом», але «завжди церковним».

«Віра - це дорогоцінний дар Божий, який не можна утримувати тільки для самих себе, - він повинен бути загальним». На цьому міркуванні Папа Франциск засновує своє перше послання на Всесвітній місіонерський день. Християнська громада «може називатися дорослою, якщо вона сповідує віру, з радістю відправляє літургію, живе милосердям, невпинно проголошує Слово Боже і виходить за свою огорожу, щоб нести надію Ісуса також на периферії».

Святіший Отець наголошує, що подвійний привід - Рік Віри і 50-річчя початку другого Ватиканського собору, - повинен підштовхнути Церкву «до нового усвідомлення своєї присутності в сучасному світі, своєї місії серед народів і націй».

Папа підкреслює, що «місія не являється виключно питанням географічної території», оскільки «кордон віри проходить не тільки по місцях і традиціях людей, а й через серце кожної людини». Кожна спільнота покликана проголошувати Ісуса аж до краю землі, - це «невід'ємна частина» християнського життя. Ми всі «послані на дороги світу, щоб йти разом з нашими братами, сповідуючи і засвідчуючи нашу віру в Христа».

Папа Франциск закликає єпископів приділяти особливу увагу «місіонерському напрямку пастирських та виховних програм», зазначаючи, що «місіонерство - це не тільки програмний вимір християнського життя, але й парадигмальний вимір, який охоплює всі аспекти християнського життя».

Святіший Отець звертає увагу на перешкоди, які «євангелізаційна діяльність часто зустрічає не тільки за межами, але й всередині самої церковної громади». Іноді спільноти не мають достатнього захоплення, радості, мужності і надії у проголошенні Христа, а також «у допомозі людям нашого часу зустрітися з Ним».

Святіший Отець пише: «Ще досі існує думка, що донесення істини Євангелія рівнозначне насиллю над свободою», в той час як донесення істини Євангелія, за словами Папи Павла VI, є «даниною цій свободі».

Часто ми бачимо, що на перший план виходять насильство, брехня, помилки, тому «особливо актуально, щоб у наш час засяяло добре євангельське життя з проголошенням та свідоцтвом, - в самій Церкві». Папа нагадує, що «важливо не забувати основний принцип для кожного євангелізатора: неможливо проповідувати Христа без Церкви. Євангелізація ніколи не є ізольованою, приватною, не є індивідуальним актом, але завжди є церковною».

Далі Папа звертає особливу увагу на багато проблем євангелізації і закликає всіх нести людині нашого часу «світло, що освітлює її шлях. Тільки зустріч з Христом може дати його ». «Місіонерська природа Церкви - це не прозелітизм, а свідчення життя, освітлена дорога, яка дарує надію і любов». Саме «Святий Дух веде Церкву на цьому шляху».

У заключній частині послання на Всесвітній місіонерський день, Папа нагадує про місіонерів, священиків, мирян, які «покинули батьківщину, щоб служити Євангелію на інших землях і в інших культурах». «Дарувати місіонерів - це ніколи не втрата, але придбання», - підкреслює Папа і закликає єпископів і монаші конгрегації допомагати церквам, які потребують священиків, чернецтва і мирян для «зміцнення християнської спільноти».

Дуже важливо, - йдеться в документі, - щоб «багаті покликаннями Церкви щедро допомагали тим, хто страждає через їх брак». З іншого боку, підкреслюється важливість «молодих церков», які можуть сприяти новому ентузіазму в церквах стародавнього християнства.

Папа Франциск нагадує про християн, переслідуваних у різних частих світу, зазначивши, що сьогодні мучеників більше, ніж у перші століття. Святіший Отець запевняє у своїй молитовній близькості і повторюєте слова розради Ісуса: «Будьте сильні: Я переміг світ».

За матеріалами http://ru.radiovaticana.va

Джерело:   Воїни Христа Царя

07.08.2013р. Б. / Віра і кінематограф: горизонти сенсів

Італійське видавництво «Effatà» опублікувало книжку Франческо Джіральдо й Аріани Преведелло «Віра у сьогоднішньому кінематографі». У ній досліджуються «людські тривоги та надії» на підставі 14 кінофільмів.

 

Ініціатива видання належить італійській Католицькій асоціації кінематографістів і була задумана з нагоди Року Віри як посібник для катехизації та пастирських роздумів. У книжці розглядаються відомі кінороботи, що порушують тему віри: такі як «Небесне тіло», «Люди та боги», «Хто хоче бути коханим?», «Заповнити порожнечу» й інші. 

Кіно, навіть у наші дні, говорить про Бога набагато більше, аніж ми звикли вважати, і більше, ніж готові визнати самі кінематографісти. Тому що будь-які прояви культури само по собі відкриті для дослідження і можуть стати розповіддю, сповненою питань віри. Звичайно, у більшості випадків вони не дають відповіді. Але справжня проблема полягає не так у невирішених питаннях, як у тому, як саме вони поставлені. Тому що відповіді на них уже існують у зачатковій формі в самих питаннях, якщо лиш вони поставлені щиро й правильно. 

Автори посвятили свою працю не так отриманим рішенням та відповідям, залишаючи їх на розсуд читача, як значущості та якості питань, поставлених перед глядачем. Виходячи з твердження, що істина про людину та життя не є ексклюзивною прерогативою самих лише християн і що завжди існує довгий шлях пошуку, автори книжки впевнені, за словами з передмови (написав єпископ Мантуї та президент Асоціації Роберто Корсета): «З перипетій історії людей нашого часу розгортаються горизонти смислів, які виходять поза межі банального існування, аби нерідко представити себе образом Христа — «figurae Christi», — недосконалим і нерідко болісним, але сповненим значення». Деякі з розглянутих фільмів нескладні для розуміння, інші більш проблемні, як, наприклад, «Лурд» або «П’єта». 

У книжці Франческо Джіральдо й Ариани Преведелло для кожного з фільмів є модуль, який пропонує ключ для інтерпретації, але це завжди зроблено з повагою, без відкидання інших думок або інакшості сприйняття глядачів. Головна ідея книжки італійських авторів, за словами богослова Брунетто Сальварані у його дослідженні пастирського сприйняття фільмів, полягає в тому, що «християнську віру можна по-справжньому зрозуміти тільки розповідаючи історію».

 
За матеріалами: Радио Ватикана 

Джерело:   КРЕДО 

07.08.2013р. Б. / Лицарі на мотоциклах євангелізують Америку

Вони належать до найбільшої організації  католиків-мирян Лицарі Колумба. Як повідомляє Радіо Ватикану, ця євангелізаційна діяльність розпочалася п'ять років тому. Тепер її здійснюють у 30 штатах США, а також у Мексиці, Канаді та на Філіппінах. Її метою є поліпшення іміджу мотоциклістів, а також промоція християнських цінностей та безпеки дорожнього руху.

На перший погляд, вони виглядають як типові байкери, одягнені у шкіряні куртки та шкіряні чоботи, потерті джинси;  часто носять довгі бороди. Однак те, що відрізняє їх від інших любителів їзди на мотоциклах, це знак хреста на видному місці на куртках чи камізельках. Їхнє гасло : "Богові довіряємо  і з Ним їздимо".

Усі, хто хочуть приєднатися до Лицарів на мотоциклах, мають бути вірними католицьким засадам, допомагати священикам, служити Церкві та належати до місцевої групи Лицарів Колумба. Лицарі на мотоциклах беруть участь у парадах, відвідують будинки пристарілих, організовують збір коштів для потребуючих, а також допомагають місцевому єпископу. Як вони говорять, завдяки цій незвичайній формі душпастирства досягають так званих крутих хлопців, які спочатку полюбивши свої машини, потім починають любити Католицьку Церкву.

Джерело:   Воїни Христа Царя

06.08.2013р. Б. / Тижневий огляд: Папа і Апостольський Престіл (29.07 – 04.08.)

Понеділок. Повертаючись до Рима, на борту літака, Папа Римський Франциск провів годинну прес-конференцію з журналістами. Франциск здивував журналістів своєю готовністю відповісти на усі запитання, навіть на ті, які стосувалися найбільш гострих тем: реформа Ватиканського банку, випадок прелата Рікки, гей-лобі, Ватілікс і навіть вміст його чорного портфеля.

Перед полуднем понеділка, в Римському військовому аеропорту Чампіно приземлився літак з Ріо-до-Жанейро, яким повернувся з Бразилії Папа Франциск. По дорозі з римського аеропорту Чампіно до Ватикану, Святіший Отець вирішив вступити до базиліки Santa Maria Maggiore, щоб подякувати Пресвятій Богородиці за Всесвітній День Молоді.

Вівторок. Через Державного Секретаря кардинала Тарчізіо Бертоне Папа Франциск висловив співчуття родичам жертв та постраждалим внаслідом аварії автобуса, що трапилася вночі, 28 липня 2013 р., на півдні Італії.

Середа. Останній день липня в літургійному календарі Церкви є днем спомину святого Ігнатія Лойоли, засновника Товариства Ісусового, більше відомого, як Орден Отців Єзуїтів. З цієї нагоди 31 липня Папа Франциск відслужив Святу Месу в церкві Ісуса. Під час проповіді Папа Франциск закликав своїх співбратів ставити у центрі свого життя Христа, забуваючи про себе самих.

У середу, 31 липня, Папська Рада «Справедливість і мир» оприлюднила повідомлення, в якому вказано, що темою наступного ВДМ, який пройде у Кракові у 2014 році, буде «Братерство – це фундамент і шлях до миру».

«Дорога молоде, дійсно вартує зробити ставку на Христа та на Євангеліє, ризикнути усім задля великих ідеалів!» – таке повідомлення у середу, 31 липня 2013 р., було розповсюджене з аккаунту Святішого Отця в соціальній мережі Твіттер.

Директор Ватиканського прес-центру, о. Федеріко Ломбарді, в інтерв’ю для Радіо Ватикану поділився своїми думками з приводу розмов про «абсолютну новизну» в поглядах Папи Франциска на певні питання, порівнюючи з попереднім вченням Церкви. «Я б не сказав цього, – відповів о. Ломбарді. – Мені здається, навпаки, що саме у випадку, скажімо, ключових моментів, він дуже чітко покликався на традицію Церкви та її вчення».

на цю тему також читайте статтю о. Ореста-Дмитра Вільчинського «Один день, а два скандали».

Разом з координаційним комітетом Ради Єпископатів Латинської Америки CELAM Папа розважав над ситуацією з душпастирством на цьому континенті. Понтифік підкреслив потребу діалогу із сучасним світом і остеріг перед певними спокусами, наприклад, ідеологізацією євангельської проповіді із зведенням її до соціології чи психології. Йшлося також про спокусу клерикалізму, який звільняє вірних мирян від відповідальності, що деяким із ним видається вигіднішим.

Святий Престіл постановив призначити Згромадженню Францисканців Непорочної (Італія) комісара, а також наказав, щоби відтепер там служили Літургії відповідно до звичайної форми латинського обряду – тобто національними мовами, натомість, для служіння Тридентської Літургії обов’язково потрібен дозвіл компетентних органів.

Четвер. Детальна інформація про структуру та діяльність Інституту релігійних справ, більш відомого як Ватиканський банк, тепер доступна в інтернеті. 31 липня почала діяти інтернет-сторінка установи - www.ior.va. За словами директора банку, Ернста фон Фрейберга, ресурс був створений, щоб інформувати співробітників, клієнтів, Церкву і суспільство про його діяльність, цілі й досягнення в процесі реформування.

П’ятниця. «Мені дуже приємно привітати вас з нагоди святкування Ід аль-Фітру, що завершує місяць Рамадан, присвячений, головним чином, постові, молитві та милостині», - цими словами Вселенський Архиєрей привітав мусульман усього світу. Традиційно, Папа запропонував тему для роздумів. «Цього року темою, над якою я хотів би застановитись разом із вами та з усіма тими, що читатимуть це послання, яке стосується як мусульман, так і християн, є сприяння взаємній пошані через виховання», – наголосив Папа Франциск, додаючи, що слід підкреслити важливість виховання на основі взаємної пошани. Повний тест цього послання можна перечитати тут.

У п’ятницю Папа опублікував нове повідомлення у Твіттері: «Впевненість віри не робить нас пасивними і закритими, але каже йти і свідчити, вступаючи в діалог з усіма».

Субота. Святіший Отець призначив нового Апостольського елемозинарія. Ним став о. прелат Конрад Краєвський, який досі був одним з папських церемоніймейстерів і офіціал Служби папських літургійних дій. Він отримав гідність архиєпископа.

Неділя. «Справжнє багатство – це любов Ісуса, якою ділишся з братами», – зазначив Папа Франциск перед традиційною недільною молитвою «Ангел Господній» у неділю. Святіший Отець пригадав свою поїздку в Ріо. Він ще раз подякував усім її організаторам та учасникам. Папа пригадав, що «Всесвітні Дні Молоді це не “феєрверки”, моменти ентузіазму заради самих себе; це етапи довгого шляху, який почався в 1985 р. з ініціативи Папи Івана Павла II. Він довірив молоді хрест і сказав: Ідіть, і я піду з вами!» також Понтифік попросив молитись, щоб молодь, що брала участь у Всесвітніх Днях Молоді, могла перемінити цей досвід в щоденний шлях, в щоденну поведінку, у важливі життєві вибори, відповідаючи на особисте покликання Ісуса. Після молитви Папа привітав групи паломників з інших країн.

Папа Франциск не планує нікуди їхати в часі відпустки, а залишиться у Ватикані, дещо сповільнивши ритм щоденних обов’язків. Про це повідомив прес-секретар о.Федеріко Ломбарді. Франциск задумується над реформою Церкви, щоб вона була більш місійною і колегіальною. Вихідним пунктом його роздумів є пропозиції минулорічного синоду єпископів про нову євангелізацію.

5-9 серпня голова Папської ради «Iustitia et pax», кардинал Пітер Тарксон, перебуватиме в Японії, де візьме участь у низці заходів в рамках ініціативи «Десять днів для миру».

Отець Федеріко Ломбарді підкреслив, що Папа Франциск, наказуючи братам Францисканцям Непорочної відправляти Євхаристію згідно звичайної форми римського обряду за винятком ситуації дозволу на відправу у надзвичайній формі від компетентної влади, не мав наміру протиставитись загальним розпорядженням Бенедикта XVI з Motu Proprio Summorum Pontificum. Папське рішення є відповіддю на певні проблеми і напруження в згромадженні щодо обряду Євхаристії.

Радимо ознайомитись:

Запрошуємо вас у своїх молитвах долучитись до молитовних намірень Папи на серпень.

Статистика ВДМ 2013.

Брат Бенедикта XVI розповів про подробиці відставки Папи.

Сестра Папи: «Він – еволюція для Європи».


Джерело:   Воїни Христа Царя

05.08.2013р. Б. / Чи врятуємо ми Європу?

Під час прес-конференції в Галичі Патріярх Святослав охарактеризував сучасний стан Європи, як стан підлітка, який ламає правила, але який потребує також і того, щоб йому вказали на перевірені засади, на яких можна будувати: «Ми мусимо йти в Європу з своїм обличчям, ми мусимо йти в Європу, як християнська держава, тому що Європа у своєму становленні сьогодні перебуває в підлітковому віці. А підлітки завжди випробовують межі  й ламають правила. Але саме Церква, зокрема думаю, що Українська Церква може от такому підлітковому європейському суспільству показати якісь, я би сказав, перевірені засади, на яких можна будувати спільний Європейський Дім».

Важко не погодитись з Патріярхом. Європа, як бунтівливий підліток шукає сама себе. Після провалу ідеї мультикультуралізму вона вхопилася за ідеї гендеризму, але здається, що і ця ідея замість об’єднати європейські суспільства, усе більше їх розколює. Події у Франції довкола впровадження одностатевих «сімей», закриття Нордійською Радою міністрів Нордійського інституту гендерних досліджень, нова Угорська конституція, опір гендеризму в Хорватії, Словенії, Польщі, Угорщині, Литві, Латвії та Естонії цілком можливо передрікають тотальний крах цієї протирічної у самій собі ідеології. Рокфеллерові та Соросові гроші усе ще тримають цю агресивну тоталітаристську ідеологію на плаву, але європейські народи виявилися набагато здоровішими від їх власних еліт. Опір гендеризму тільки зростає, і не останню роль у консолідації антигендеристських сил Європи відіграє Католицька Церква.

Щось подібного уже діялося в Європі перед лицем турецької загрози. Під керівництвом геніального султана Сулеймана Пишного турки загрожували Європі. Уся Європа могла стати турецькою. А в 1528 році французький король Франциск І заключає таємний договір з турецьким султаном проти… Європи. Поки Серединна Європа кровавила в обороні європейського християнства перед ісламським мілітаризмом, французький король, який радо пишався титулом найхристиянськішого короля, заключає договір з смертельним ворогом європейського християнства. І тільки героїзм середньоєвропейських народів і Божа допомога врятували Європу від кінцевого ісламського поневолення і стала прелюдією визволення Європи від ісламського поневолення.

Боже Провидіння доручило Серединній Європі бути сторожем європейського християнства. Свого часу орди монголів під керівництвом Бату-хана (більш відомого в нас як Батий) саме в Серединній Європі зазнали ряду поразок і втрат, що примусило їх повертатися в степи.

Наступна хвиля завойовників зі Сходу була багато небезпечнішою. Якщо монголи доволі толерантно ставилися до християнства, то османські турки-мусульмани докладали усіх зусиль, щоб ісламізувати підвладні їм народи. Приклад Боснії і Герцеговини є наглядною ілюстрацією того, що б було з європейським християнством, якби Османська імперія захопила Європу, а, можливо, навіть і гірше, можливо, зараз Європа нагадувала б Північну Африку чи Близький Схід. І цілком ймовірно, що Собор Святого Апостола Петра в Римі зараз би «прикрашали» мінарети точнісінько так само, як вони «прикрашають» церкву св. Софії в Константинополі.

Але саме Серединна Європа стала заборолом на шляху мусульманських поневолювачів: Галичина, Польща, Мадярщина, Хорватія стали тим кордоном, об який розбилися турецькі орди. Саме народи Серединної Європи під головуванням блаженного Папи Інокентія ХІ створили 1684 року Священну Лігу, яка поклала кінець мусульманському просуванню в Європу, започаткували визволення християнських народів з мусульманського ярма і поклали кінець мусульманській експансії проти європейського християнства. Австрійці, баварці, венеціанці, поляки, чехи, мадяри, словаки, галичани, волиняни, словенці, хорвати не  тільки оборонили власні землі і почали їхнє визволення, але й врятували Західну Європу, яка за їхніми спинами шурувала з турками.

У цій обороні Європи не малу роль зіграли галичани Ян Собєський і Петро Сагайдачний, волинянин Фелік Потоцький, папське військо реєстрових козаків.

Уже в ХХ столітті Серединна Європа, заплативши жахливу ціну і прийнявши на себе удар нацизму й комунізму, відкритою війною, партизанською, активним і пасивним спротивом в черговий раз врятувала європейське християнство.

Зараз небезпека для європейського християнства насувається із Заходу. Західний постгуманітарний лібералізм силується зламати опір усе ще християнських народів Європи, щоб деконструювати основні підвалини нашої цивілізації – християнську мораль, сім’ю і навіть саму людину; заперечити в ім’я свободи свободу віросповідання, свободу слова, свободу виховувати власних дітей, свободу дотримуватися власної культури.

І знову Серединна Європа – осердя європейського християнства – стала на шляху нових поневолювачів. Завзята боротьба хорватів проти накидання гендерної ідеології, боротьба австрійців й італійців за право мати хрести в суспільних установах, боротьба угорців за право захисту сімейних цінностей, боротьба поляків, литовців, латвійців й естонців за традиційне розуміння шлюбу – це знову ж таки боротьба за європейське християнство.

І ми, українські католики, не можемо сидіти і спостерігати, склавши руки, як наші брати-католики, з якими нас єднає тисячолітня спільна історія, борються проти новітнього антихриста, або  на кшталт французьких королів шурувати з ворогом, шукаючи власних інтересів у співпраці з соросовим Фондом «Відродження» чи іншими поширювачами і фінансувальниками гендерного безумства.

Блаженний Папа Іван Павло ІІ, Папа нашої крові й кості, закликав шанувати кожну людську особу, боротися за достоїнство кожного, боротися за свободу віровизнання. Почувши його заклик, народи Серединної Європи розвалили комуністичну імперію зла. Але й після падіння комунізму Іван Павло ІІ закликав боротися проти культури смерті – культури абортів, евтаназії, ґей-активізму, контрацепції, гендерної ідеології. Цю естафету перейняв Папа Бенедикт ХVІ, закликаючи боротися проти диктатури релятивізму й новітніх антропологій, зафарбованих безумством гендерної ідеології. Як це не парадоксально, але саме Бенедикт ХVІ переконав хорватів проголосувати за вступ до ЄС, оскільки, на його переконання, хорвати мають допомогти рехристиянізувати Старий континент.

Теперішній правлячий Вселенський Архиєрей Франциск неодноразово закликав католиків вийти з окопів. Прийшов час і нам, українським католикам, пробудитися з летаргії й включитися в боротьбу за оборону християнської Європи.

Наші предки врятували Європу від монгольського поневолення, врятували її від мусульманського ярма і ми, їхні нащадки, просто не маємо жодного права зрадити їхню героїчну поставу. «Тіло – Батьківщині, душу – Богу, честь – нікому», – девіз славних оборонців Європи від ісламського поневолення має стати знову девізом їхніх нащадків. Хорвати, угорці, поляки, словенці, литовці, латвійці, естонці виявилися гідними спадкоємцями своїх предків. То невже ми дійсно будемо «славних прадідів великих онуки погані»?

Ми – частина Серединної Європи. Ми – інтегральна частина європейського християнства. Без усвідомлення власної приналежності ми просто приречені на зникнення.

В равинській традиції існує пояснення трагедії зникнення десяти колін Ізраїлю. Бог дав свому народу Тору (Закон), щоб могти його вирізнити з-поміж інших народів. Але десять колін Ізраїльських відкинули заповіді Тори й почали поводитись, як довколишні поганські народи. Поглянув Бог з Свого Престолу Слави на землю і вже не міг розрізнити десяти колін Свого народу від поган. І віддав їх їхній долі. От і зникли вони так, як зникли інші близькосхідні народи: фінікійці, хетити, арамійці, амонійці, моавитяні, едомії, мітанці й інші.

Ця єврейська притча показує нам суть історичного моменту, в який ми живемо. Якщо ми зречемося своєї християнської спадщини і відкинемо Христовий Закон, якщо зречемося своєї середньоєвропейської культури – ми просто зникнемо.

Прийшов час, коли кожна хвилина продовження летаргії зближає наш народ до катастрофи. Нас знову хочуть відірвати від нашого католицького й історичного коріння ті, що роздзямляють пащеку, щоб нас пожерти зі Сходу. Нас хочуть відірвати від нас самих західні деконструктори цивілізації. Але у нас ще є союзники – Бог, Його Свята, Єдина, Апостольська, Католицька Церква і народи Серединної Європи. І тільки на нас лежить відповідальність за власну долю, за власний вибір. Або ми доєднаємося до боротьби католицьких народів Серединної Європи, або пропадемо, зникнемо під ударами тоталітарних монстрів зі Сходу та Заходу.

Патріярх Святослав закликав нас до боротьби за наше майбутнє в християнській Європі. Чи почуємо ми його голос? Чи допоможемо врятувати європейське християнство? Відповідь ми дамо самі своєю поведінкою.

о.Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:   Воїни Христа Царя

04.08.2013р. Б. / Рибалка, що вижив, про інцидент в Азовському морі: прикордонники РФ навмисне пішли на таран

Єдиний український рибалка, що вижив після зіткнення з російськими прикордонниками в Азовському морі 17 липня Олександр Федорович розповів, що прикордонники спершу в них стріляли, а потім свідомо пішли на таран.

"Вони двічі нас так підрізали, було таке враження, що вони хотіли нас просто переїхати. Хлопець, який стояв за кермом, я не знаю, як він двічі від них ухилився. А на третій раз вони обійшли нас ззаду, розвернулися і пішли в лоб тараном. Чистий таран був!" - заявив рибалка в інтерв'ю ТСН.

Перед зіткненням по рибалках стріляли, розповів Олександр Федорович, а після трагедії прикордонники відмовилися витягати інших постраждалих, хоча ті могли бути ще живі. "Хлопці, ви ж поруч, от ви, стрибніть. Тільки що ж все сталося, може, кого дістанете, встигнете відкачати чи що. Ніхто цього не зробив, один тільки крикнув: ми, мовляв, зателефонували до МНС, зараз прибуде МНС і будемо шукати", - повідомив рибалка.

Як повідомляє видання, між тим російські правоохоронці продовжують стверджувати, що українські рибалки загинули через свій "небезпечний маневр".

"Намагаючись відірватися від російських силовиків, судно-порушник виконало небезпечний маневр, різко змінило курс убік переслідувачів, порушивши міжнародні правила попередження зіткнення суден у морі. Внаслідок чого човен навалився на борт прикордонного катера й перекинувся", - заявила прес-офіцер прикордонного управління ФСБ РФ по Краснодарському краю Наталія Стредініна.

Раніше повідомлялося, що проти 49-річного рибалки Олександра Федоровича, який вижив після зіткнення з катером прикордонної служби Росії, порушили кримінальну справу за незаконний вилов риби. Федоровичу загрожує штраф до 125 тисяч гривень в переведенні з рублів або ж до двох років позбавлення волі.

Нагадаємо, ввечері 17 липня катер берегової охорони прикордонної служби Росії зіткнувся в Азовському морі з українським баркасом. Загинули четверо рибалок, один з членів екіпажу було врятований.

У зв'язку із загибеллю українських рибалок в Азовському морі в МЗС викликаний тимчасовий повірений РФ в Україні Андрій Воробйов, якому була вручена нота з вимогою провести об'єктивне розслідування інциденту.

Російські прикордонники заявили, що зіткнення рибальського човна і катера берегової охорони, що спричинило загибель рибалок, сталося з вини українців.

За матерiалами: ТСН.ua

Джерело:   КориспонденТ.net