02.10.2013р. Б. / Папа: мета життя — не смерть, а рай

Такі слова Святіший Отець вимовив учора, 1 листопада 2013 р., у роздумах перед молитвою «Ангел Господній».

Ось повний текст сказаного Папою.

 

Дорогі брати і сестри!

 

Урочистість Усіх Святих, яку ми сьогодні відзначаємо, нагадує нам, що метою нашого існування є не смерть, а Рай. Про це пише св. Йоан Апостол: «Ще не виявилося, чим будемо. Та знаємо, що коли виявиться, ми будемо до Нього подібні, бо побачимо Його таким, як є» (1 Йн 3, 2). Святі, друзі Божі, запевняють нас, що ця обітниця незрадлива. У своєму земному існуванні вони насправді жили у глибокій єдності з Богом, так сильно, що стали до Нього подібними. В обличчі найменших і погорджених вони бачили обличчя Бога, а тепер споглядають його лице в лице у його славній красі.

Святі — то не супермени, вони не народилися одразу досконалими. Вони такі, як кожен з нас. Вони люди, які, перш ніж осягнули славу Неба, провадили нормальне життя, з радощами і смутком, із трудами і надіями. Що змінило їхнє життя? Пізнавши Божу любов, вони пішли за Ним цілим серцем, безумовно і без облуди. Вони пожертвували своє життя на служіння іншим, зносили страждання і труднощі без ненависті й відповідали добром на зло, поширюючи радість і мир. Без ненависті, бо ж ми знаємо, що любов походить від Бога, а ненависть походить від диявола. Святі були якнайдалі від диявола. Святі — це чоловіки й жінки з серцями, сповненими радості, яку вони переказують іншим. Ніколи не можна ненавидіти. Треба служити іншим, найбільш потребуючим, молитися і бути радісними — саме це і є шлях святості. 

Буття святим то не привілей нечисленних, ми ж усі отримуємо при хрещенні спадок, який робить для нас можливим стати святими. Це покликання нас усіх. Отже, ми всі покликані, аби йти шляхом святості, а цей шлях має ім’я та обличчя: Ісус Христос. То Він навчає нас, як жити і ставати святими. Він у Євангеліє вказує нам шлях: дорогу Блаженств (пор. Мт 5, 1-12). Фактично, Царство Боже є для тих, які не довіряються речам, бо довіряють любові Бога. Для тих, хто має серце просте, смиренне, не гадає, що він уже праведний, і не осуджує інших, які здатні співстраждати з тими, хто страждає, і радіти з тими, хто радіє, хто не різкий, а милосердний, і старається будувати примирення і мир. Святий, свята завжди допомагає людям помиритися, і щоби настав мир. Тому святість є прекрасною дорогою. 

У сьогоднішню урочистість святі переказують нам послання. Вони нам кажуть: довіртеся Господу, бо Він не підводить! Своїм свідченням вони заохочують нас, аби ми не боялися йти всупереч заяложеним схемам, або буттю несприйнятими, коли ми говоримо про Нього і про Євангеліє. Своїм життям вони нам показують, що той, хто залишається вірний Богові і Його Слову, зазнають уже тут, на землі, втіхи Його любові, і стократ більше — у вічності. В це ми віримо і про це просимо Господа для наших померлих братів і сестер. Церква мудро помістила обік урочистість Усіх Святих і спомин усіх померлих вірних. З нашою молитвою прославлення Бога і вшануванням блаженних духів єднається молитва за тих, які випередили нас у переході з цього світу до життя вічного. 

Довірмо нашу молитву заступництву Марії, Цариці Всіх Святих.

 
За матеріалами: wiara.pl 

Джерело:   КРЕДО 

01.10.2013р. Б. / Всесвітня Рада Церков: є засідання, бракує єдності

У південній Кореї триває зібрання Всесвітньої Ради Церков. Участь у ньому беруть представники 345 членів — Церков і релігійних організацій, загалом понад 3 тисячі осіб. Присутня також і католицька делегація.

 

Хоча подія має виключно екуменічне спрямування, та прагнення до єдності не для всіх є очевидним. Про це говорив голова католицької делегації на з’їзді, єпископ Брайан Фарелл LC:

«Наша головна мета — підтримувати саму волю прагнення до єдності. Ми мусимо нагадувати всім, що це справа основоположної ваги, а не що там щось може комусь подобатися чи ні. Прагнення до єдності становить суттєвий елемент життя Церкви». 

Своєю чергою, префект Папської ради у справах підтримки єдності християн кардинал Курт Кох, який зачитав папське послання на відкритті заходу, підкреслює, що екуменізм — то дуже складне, багаторівневе явище. Не всюди маємо справу з застоєм, підкреслює кардинал Кох. 

«Ситуація різниться залежно від країни, — сказав ватиканський ієрарх. — Вчора ми зустрілися з корейськими християнами різних конфесій, які, для прикладу, відзначаються глибоким прагненням єдності. Я думаю, що найбільші проблеми з екуменізмом ми маємо у Європі. Ми повинні вчитися в корейців. Не тільки екуменізму. Корейці дуже динамічні. У них дуже багато покликань. Є чимало священиків, багато чернечих спільнот».

 
За матеріалами: Radio Watykańskie

Джерело:   КРЕДО 

31.10.2013р. Б. / На Донеччині між священиками УПЦ МП та УПЦ КП назрів конфлікт

Сьогодні, 30 жовтня, приблизно о 12-й годині дня у двір власного будинку, де мешкає протоієрей Андрій Чуй - священик УПЦ КП, без його відома зайшли священнослужителі Московського патріархату і почали ображати віруючих парафіян, які прийшли допомогти о. Андрію поставити паркан біля будинку.

 

Також ці "священики" висловлювались брудними термінами на адресу духовенства, яке служить у Київському патріархаті. Після цього пообіцяли, що знайдуть можливість через представників правоохоронних органів натиснути на священика, щоб він зняв хреста, який розташовано у нього на власному будинку, - повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на оф. сайт Донецько-Маріупольської єпархії УПЦ КП.

 Після цього монологу "канонічні православні" душпастирі образили місцевого парафіянина п. Володимира Диркача в присутності багатьох осіб і поїхали. Двох із т. зв. "священиків" парафіяни впізнали. Цього ж дня дільничий та представник райадміністрації чинили тиск на прихожанку парафії Нерукотворного Спаса УПЦ КП, що у Пролетарському р-ні м. Донецьк. Зараз заяву про незаконне втручання на власну територію та розпалювання ворожнечі на релігійному ґрунті духовенство УПЦ КП передало у відповідні органи.

Джерело:   КИРІОС

Читайте також:

• Почаївська Лавра: погляд в історію
• Про Всеправославний Собор, 1025-ліття хрещення Русі, співпрацю українських Церков. Ексклюзивне інтерв'ю з Архиєпископом Євстратієм (Зорею)
• Як Російська Церква Україну дурила
• Московський Патріархат в Україні завжди існував як Російська національна церква
• Патріарх Єрусалимський запросив Блаженнішого митрополита Володимира помолитися на Святій Землі

30 жовтня - святого пророка Осії, святого преподобномученика Андрія Критського

Цього дня Свята Східна Церква віддає честь пам'яті святого пророка Осії та святого преподобномученика Андрія Критського.

Святий пророк Осія син був Веїрії, від Валемота, племені Ісахарового, муж, котрий боявся Бога. У той час багато людей ізраїльських відвернулися від Бога й забули добродіяння та й чудеса Його, а кланялися ідолам. Він-бо єдиному й правдивому служив Богові, Який і землю, й небо сотворив і вивів із Єгипту батьків їхніх рукою міцною, і карав людей, котрі від істини заблудили, і знову їх своїми мудрими наставляннями навернув до отчого благочестя. Наповнившись же Святого Духа, багато пророкував про Ізраїль та Христове пришестя, та воскресіння, як це є в його книзі. Написав же пророцьких своїх слів чотирнадцять глав, котрі, оскільки через Духа Святого мовлені, прийняті є до Святого Писання. Прожив Осія літа достатні, перед Різдвом Христовим за літ 822, а ім'я його тлумачиться: той, що спасається, чи охоронитель, чи той, що отінює. Помер у добрій старості і похований був у землі своїй із миром.

======================

Після багатьох гонінь, коли заради ісповідання божества і воплочення Ісуса Христа безмірно проливали царі та князі нечестиві кров святих мучеників, коли Церква Божа, ніби на доброплідній землі, наповнена чесною кров'ю Господніх рабів, розширилася по всіх кінцях земних, і був уже мир і з'єднання віри в домі Господньому, і цвіло благочестя, множились у людей добрі звичаї, дотримувалися Господніх заповідей і йшли вірні від сили в силу, в усіх чеснотах пробуваючи, тоді тому позаздрив диявол і хотів уже не явно, як колись, але хитро, під подобою ревності в Бозі, людей приводити до відкинення Христа, і підняв люте іконоборство, щоб люди, відкидаючи ікону Христову, і самого відкинули від себе Христа, бо що іконі буває, то переходить на того, чий лик на іконі зображено. Підбурив-бо ненависник людського спасіння диявол Константина-царя, не того, що рівноапостольний був і просвітив світ Христовою вірою, але іншого, того ж імені, котрий Копронимом, тобто Гноєіменитим, названий був, бо осквернив спершу купіль свого хрещення гноєм, по тому Церкву Христову безбожною єрессю своєю, — це отого біс підняв, сказавши, що не подобає, аби християни ікони пошановували, бо це, мовляв, є язичницьке ідолопоклонство. Безумний не розумів того, що де є річ зла, душешкідлива й заборонена, там і ікона цієї речі зла, душешкідлива й заборонена, а де річ є добра, корисна і незаборонена, там і ікона речі тієї добра, корисна й незаборонена. Лихі-бо язичницькі боги, душешкідливі, і заборонено їх є пошановувати, і їхні ікони є злі, душешкідливі, і шанувати їх забороняє Закон Божий. Добрий є наш Господь Бог Ісус Христос, і добрі є раби його, і вельми нам душекорисні, і не тільки не заборонено, але повелено нам шанувати Господа і святих його, як це каже Давид: "Які дорогі мені стали друзі твої, Боже!", ба й ікони Господні й чесних його друзів. До них говорить Господь: "Ви - друзі мої!", є добрі й вельми нам душекорисні, і повинні ми їх шанувати, знаючи, що честь, іконам чинена, переходить на особу того-таки, хто на іконі зображений. Цього безумний і беззаконний цар не розуміючи, по всіх краях під його владою послав наказа, щоб викинуті були ікони із домів Господніх і щоб ніхто не дерзнув їх тримати в домі своєму. Загрожував страшними муками та смертями всім, хто не хотів послухатися його повеління, і була велика скорбота, печаль і утиснення в Божій церкві. І багато вірних, боячись страшної царевої загрози, втекли і ховалися; міста порожні стали, люди ж по пустелях розбіглися, покинувши їх; інші ж повинувалися наказу царевому і відкинули почитання ікон; ще інші заповіту святих отців трималися, дерзновенно противлячись запеклим іконоборцям, і були мучені по-всякому, і можна було бачити наповнені в'язниці, темниці та глибокі рови не розбійниками, не злодіями, але єпископами, священиками, іноками та різними іншими благочестивими людьми.

У той час на острові Криті (який зветься тепер Кардія) був один чоловік Андрій, що боявся Бога з юності своєї; він і світ цей, і славу його, і всі втіхи зневажив і у ніщо ставив. Узявши хреста свого, тісний, який веде до небес, шлях проходячи, багатьох до такого богоугодного життя приводив. Цей почув, що в Царгороді беззаконний Копровим через нове єретицьке, огудне супроти образів, учення багатьох святих узами мучив, розпалився ревністю віри та любові Христової і, вставши, пішов до Царгороду, там, нічого не боячись, мужньо та з дерзновенням великим явно навчав людей, щоб не зваблювалися словами царськими та вченням єретицьким, тих, що стояли у вірі, укріплював і до істинного ісповідання і до терпіння мук побуджував.

Побачив Андрій, що ісповідників Христових через те, що шанують ікони святих, жорстокі іконоборці, за повелінням царевим, одних жилами люто б'ють, інших вогнем опаляють, ще іншим очі виколюють і язики відрізають, іншим руки й ноги відсікають, не міг більше терпіти й пішов до церкви святого мученика Маманта, де цар із великою гордістю та всім множеством бояр та дворян своїх тоді був, і, відсторонюючи людей, що зібралися великим здвигом, дійшов до самого царя і з мужнім серцем став перед ним і великим голосом закричав, говорячи: "Пощо, царю, християнином і слугою Христовим називаєшся, а ікони Христові топчеш і рабам Його багато лихого твориш?" Хотів і більше щось сказати, але повелів цар схопити його, і тоді кинулися слуги, убивчими руками схопили його, той за голову, інший за руки, ще інший за рамена та одежу, кинувши на землю, били, й волочили, й ногами тузали. Цар же, бажаючи ніби милосердним явитися, повелів, щоб перестали бити, і, вийшовши із церкви, привів його до себе й почав сам із ним говорити. "Звідкіля, — каже, — у тебе таке дерзновення, що прийшов безсоромно злословити мені в лице: чи від безум'я, чи від якогось запаморочення, чи через те, щоб взнав я тебе?" Він же відповідає: "Не від безум'я це чиню і не від запаморочення, ані якоїсь марної слави від того, що взнаєш мене, не шукаю; я ж бо все те, що ти в світі маєш, як сон, зневажив і за дим вважаю. Але прочув про зле твоє учення, що іконам святим честь уймуєш і гониш правовірну Божу церкву, через те ревність Божого дому охопила мене і здалека сам прийшов, щоб переконати тебе, або хай помру заради Христа мого. Адже він, Господь, заради мене помер, отож і я, образом його бувши, задля образу цього чи ж не маю померти?" Рече цар: "Це ж біснування і безум'я марнотного розуму вашого є, що дереву, фарбам і каменю воздаєте славу нетлінного Бога і не слухаєте того, що через Мойсея Бог повелів: не творити ніякого подіб'я. Звідкіля-бо росте у вас таке безум'я, що істині тій, яку самі бачите, противитеся й самих себе віддаєте на загибель? Йми мені віру, що не заради істини, не заради Христа, а заради самого безсоромного спротиву твого мучити тебе буду". Святий же Андрій, не можучи терпіти огуди тієї, каже: "Проклята голово, хіба не заради Христа страждає той, котрий за ікони його страждає, і чи ж безчестя, яке твориш іконам, не переходить на того, кого є ікона? Пощо ви тих, котрі царські стовпи та образи ваші безчестять та скидають, лютою караєте смертю? Ви ж порох, зараз є, а завтра загинете, одначе бажаєте бути в образах своїх пошановані, а наскільки більший гріх є на образ Христовий кидатися, адже безчестя, учинене Христовому образу, є безчестя самому Христу, що Його образ позначає". І коли хотів святий Андрій витлумачити, які образи через Мойсея Бог забороняв, що тільки ті, яких би людина замість богів мала, не дав йому цар більше говорити, кажучи: "Коли царі за образи свої гніваються, то набагато більше є те, коли хто дерзне злословити на них у лице". І тоді повелів його, оголивши, без милості бити. Коли ж те биття святий мужньо витерпів, почав цар лестощами його зваблювати, щоб повинувався злочестивому велінню. Андрій же святий звів очі на небо й каже: "Не дай, Боже, щоб мав відкинутися мого Христа в іконі Його святій! Ліпше-бо тобі, царю, у воїнських управлятися ділах і народом управляти, аніж Христа й рабів Його гонити!" І повелів його цар знову люто бити, аж кров'ю його земля обагрилася. Деякі, котрі приподоблялися цареві, каміння кидали на Андрія, і вуста його каменем побили, і ребра покололи. Після ж довгого мучення кинутий був святий у темницю, де деякий час пробував, утверджуючи вірних, що приходили до нього, в благочесті. По тому цар повелів вивести його знову мучити, перші поновлюючи рани; коли ж це вчинили, розпадалося тіло його і роздроблювалося. Насамкінець, за ноги зв'язавши, через місто по землі волочили на місце, де злодіїв карають, і там його вбити мучитель повелів. Коли ж був святий так волочений через торжище, один із єретиків, що прийшов на торг рибу продавати, взнавши про причину терпіння його, від біса науськаний, схопив сікача і відразу мученикові ногу відсік, і так припинив його багатостраждальне життя — помер-бо від тієї болісті. Тіло ж його поміж трупів злодіїв у прірву було вкинено і більше дванадцяти тижнів там лежало. За Божим велінням зібралися із різних країн одержимі від духів нечистих, винесли із прірви з-між трупів тіло святого і на священому місці поклали й по тому, замість воздаяння, зцілення прийняли. І багато по-різному хворих Господнє зцілення діставали при гробі святого молитвами його; мав-бо дерзновення до Бога і про всіх молитися, предстоячи біля престолу Господнього зі святими навіки.

Згідно "Житія святих" Димитрія Туптала (Ростовського)

Джерело:   КИРІОС

29.10.2013р. Б. / Тижневий огляд: життя УГКЦ (21.10 – 27.10)

З погляду християнина, сім’я – інституція, установлена самим Творцем як нерозривна і плідна єдність чоловіка та жінки. Тільки така сім’я може дати належне виховання дітям. Про це 24 жовтня Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав Шевчук сказав у Києві під час круглого столу на тему соціального сирітства. Публічна дискусія на цю тему відбулася в приміщенні Комітетів Верховної Ради України з ініціативи між фракційного депутатського об’єднання «Рівноправ’я».

26 жовтня у церкві Святого Марка, що в м. Зальцбург (Австрія), відбулося дияконське рукоположення. За благословення кардинала Кристофа Шенборна, Ординарія для вірних візантійського обряду в Австрії, поставлення у диякони уділив Преосвященний владика Венедикт, Єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ. Про це повідомив о. Віталій Микитин, душпастир для вірних візантійського обряду в Зальцбургу (Австрія).

У неділю, 27 жовтня:

Луганські греко-католики відзначили своє престольне свято. У церкві «Царя Христа» зібралося близько півсотні парафіян. Святкове богослужіння очолив владика Степан Меньок, екзарх Донецько-Харківського екзархату УГКЦ. Також серед гостей був присутній о. Ростислав Муховський, віце-канцлер Донецько-Харківського екзархату УГКЦ.

На площі перед Львівським театром опери та балету ім. С. Крушельницької (пр. Свободи) відбувся урочистий захід «Світло віри» з нагоди завершення Року віри у Львівській архиєпархії.

Під час акції Високопреосвященний владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський, поблагословив мешканців Львова та передав зібраній спільноті запалену свічку як символ віри. Також ієрарх очолив Молебень до Христа Чоловіколюбця, за участю духовенства та громади міста. У молитовних проханнях Богослуження йшлося про особливу опіку Христа над Львовом та про заступництво за його мешканців.

Проповідь владики Ігора на 18-ту Неділю. Відео

Проповідь Блаженнішого Святослава на 18-ту Неділю після Зіслання Святого Духа (повний текст)

Філадельфійська архиєпархія УГКЦ (США) випустила професійне двомовне (українською та англійською) відео про «Символ віри», у якому знялися діти з парафій архиєпархії.

«Це відео буде надіслане в кожну сім'ю наших парафіян, зареєстрованих в одній з 67 парафій архиєпархії. Також буде надісланий матеріал у друкованій формі – буклету. Мета цього заходу – катехитична», – зазначив у своєму коментарі владика Стефан (Сорока), Митрополит Філадельфійський.

«Східна традиція вміє передати Євангеліє сучасному світові», – під таким заголовком італійське інформаційне агентство S.I.R (Релігійно-інформаційна служба), засноване 1988 року з ініціативи Італійської федерації католицьких тижневиків, за підтримки Італійської Єпископської Конференції, опублікувало інтерв’ю з Главою УГКЦ Блаженнішим Святославом Шевчуком, яке провела Марія К’яра Б’яджоні, кореспондент згаданого агентства, що висвітлювала черговий з’їзд Владик Східних Католицьких Церков європейського континенту, який відбувався у словацькому місті Кошице від 17 до 20 жовтня 2013 року на тему: «Євангелізація культури – інкультурація Євангелія».

Анонси:

1 листопада 2013 р. з нагоди 69-ої річниці смерті Слуги Божого Митрополита Андрея відбудеться традиційна проща духовенства та вірних Львівської архиєпархії до с. Прилбичі (Яворівський р-н). Цьогоріч паломництво очолить Високопреосвященний владика Ігор, Архиєпископ та Митрополит Львівський.

Цього року виповнилось 80 років з часу першого З’їзду молоді під гаслом "Українська молодь – Христові", який організував у 1933 році у місті Львові Митрополит Андрей Шептицький. З нагоди цієї події Львівська міська громадська організація "Українська молодь – Христові" організовує 3 листопада 2013 року ювілейне святкування, також нагадуючи всім про перший З’їзд у незалежній Україні в 1991 році, після якого засновано Львівську міську громадську організацію «УМХ».

Джерело:   Воїни Христа Царя

28.10.2013р. Б. / Всеукраїнське святкування 80-ліття заснування УМХ відбудеться у Львові. Програма

Цього року виповнилось 80 років з часу першого З’їзду молоді під гаслом "Українська молодь – Христові", який організував у 1933 році у місті Львові Митрополит Андрей Шептицький. З нагоди цієї події Львівська міська громадська організація "Українська молодь – Христові" організовує 3 листопада 2013 року ювілейне святкування, також нагадуючи всім про перший З’їзд у незалежній Україні в 1991 році, після якого засновано Львівську міську громадську організацію «УМХ».

Організатори метою даного заходу вбачають не лише святкування ювілейної річниці, але й пригадати ідеї та настанови Митрополита Андрея, справжнього велетня духу та правдивого провідника нашого народу, а також – щоб згуртуватися у молитві за Його прославу.

Ювілейний з’їзд передбачає таку програму для учасників і гостей свята:

- 11:00 - Архиєрейська Божественна Літургія в Архикатедральному Соборі Святого Юра, яку очолить Високопреосвященний Архиєпископ і Митрополит Львівський, владика Ігор. Молитва за прославу Слуги Божого Митрополита Андрея;

- 13:40 - Святкова молитовна хода учасників та гостей З’їзду із храму до місця проведення заходу;

- 16:00 - Урочиста академія та святковий концерт за участю Олександра Божика, Тараса Курчика, Оксани Мухи, Софії Федини, Сестер Милосердя Св. Вінкентія, тріо "Новий час" та ін. (НУ "Львівська Політехніка", корпус №1, вул. Ф. Карпінського, 2/4).

Довідка:
Митрополит Андрей у 1932 році, періоді зародження руху, на одній з конференцій Марійської Дружини закликав: “Українська молодь – Христові” – оце наша в нинішній час відповідь нашим релігійним та національним ворогам, які докладають усіх зусиль, щоби заволодіти душею нашої молоді, – оце клич, який виписуємо в сьогоднішньому дні на прапорі, що під ним згуртувати хочемо молодь. Нехай же за оцим високим кличем слідують діла! Зуміймо оживотворити цей клич!”.

Сьогодні “УМХ” прагне невтомно працювати для продовження впровадження у життя настанов Слуги Божого Митрополита Андрея, тих ідеалів і принципів, які Він намагався залишити у спадок кожному українцю для розбудови міцного християнського, національно-свідомого суспільства.

Джерело: Департамент інформації Львівської Архиєпархії УГКЦ