07.06.2014р. Б. / Папа про людей, які лише однією ногою у Церкві

Церква не є заскорузлою, а — вільною. На цьому зосередив свою увагу Папа Франциск під час проповіді на Службі Божій у резиденції «Дім Святої Марти» у Ватикані 5 червня.

 

У проповіді Святіший Отець вказав на три групи осіб, які претендують називатись християнами: борці за однорідність, ті, що захищають власну думку та борці за власну користь. Для тих осіб Церква не є їхнім домом, вони лише її немов «винаймають». Багато кажуть, що вони є в Церкві, але вони у ній лише однією ногою, а другою ще не увійшли. Таким чином, вони забезпечують собі можливість бути одночасно у двох місцях. 

Говорячи про першу групу осіб, тобто про тих, які хочуть, щоб в Церкві всі були однаковими, Папа підкреслив, що вони не мають свободи, яку подає Святий Дух. А тому своїми ідеями про однорідність вони вносять замішання у вчення Ісуса Христа. Спаситель ніколи не бажав, щоб Церква була негнучкою. Такі люди вважають себе християнами, католиками, однак, своєю заскорузлою поведінкою віддаляються від Церкви. 

Друга група осіб, які вважають себе християнами, проте, стоять поза Церквою, складається з тих, які завжди мають свою власну ідею і не бажають прийняти думки Церкви; це ті, що завжди мають якусь альтернативну ідею. Вони ввійшли б у Церкву, але виключно із своїми ідеями, із власною ідеологією. Їхня приналежність до Церкви є лише частковою. Вони також лише «винаймають» Церкву; вона для них не є домом. 

А до третьої групи так би мовити християн належать ті, що постійно шукають виключно власної користі, які також і у Церкві шукають вигоди. Вже від перших років християнської громади були такі люди, що використовували Церкву у власних цілях, так звані ділки. І сьогодні у наших парафіяльних, єпархіальних, дієцезіальних спільнотах, у чернечих інституціях трапляються такі особи. Вони часто вважають себе великими доброчинцями Церкви, але за спиною лобіюють свої особисті інтереси. 

Папа зазначив, що у Церкві є багато харизм, існує велика відмінність осіб та дарів Святого Духа. А якщо хтось бажає увійти у Церкву, то повинен це робити з любові, щоб дати Їй усе своє серце, а не щоб дбати про власні інтереси. Церква повинна бути домом для життя, а не місцем тимчасового помешкання, яке ми винаймаємо. На закінчення Святіший Отець наголосив на важливості єдності, єдності у різноманітності, у свободі, у великодушності, яку можна осягнути лише у Святому Дусі. І саме слухняність святому Духові вчиняє із взятого в оренду помешкання рідний дім. «Нехай Господь пошле нам Святого Духа і викличе цю гармонію у наших спільнотах», — сказав Папа. 

За матеріалами: Радіо Ватикану 

Джерело:   КРЕДО 

06.06.2014р. Б. / Майдан це жива ідея, яка повинна бути здійснена всюди.Цю ідею потрібно нести,- Любомир(Гузар). ВІДЕО

Майдан розпочав процес відродження української ідентичності та свідомості, але учасники акції не повинні концентруватися в одному місці. Про це сказав архиєпископ-емерит Української Греко-Католицької церкви Любомир Гузар, - повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на телеканал "112 Україна".

"Майдан почав якийсь процес. Дух Майдану - це збудження нашої ідентичності, нашої свідомості. Учасники Майдану повинні понести цей дух у свої місцевості, звідки вони, а не концентрувати все тут. Тому що тут рано чи пізно воно перестане бути дієвим", - наголосив архієпископ.

Він зазначив, що сприймає Майдан, як живу ідею, яка повинна бути здійснена всюди. "Цю ідею потрібно нести. Вона не повинна бути сконцентрована і гинути в одному якомусь місці", - сказав Гузар.

Джерело:   КІРІОС

04.06.2014р. Б. / Апостольське повчання Папи Франциска українською мовою представлять у Львові

5 червня у Львові вперше представлять переклад українською мовою Апостольського повчання Святішого Отця Папи Франциска «Радість Євангелія».

Презентація розпочнеться об 11.30 у Львівській духовній семінарії Святого Духа УГКЦ (Львів, вул. Хуторівка, 53). Про це повідомила с. Луїза Цюпа, СНДМ, заступник голови Патріаршої катехитичної комісії УГКЦ.

Цим документом, що є підсумком ХІІІ Загальної Асамблеї Синоду Єпископів, яка була скликана та пройшла під проводом Папи Венедикта XVI і була присвячена новій євангелізації, Папи Франциск завершив Рік віри в католицькій Церкві, вручивши Апостольське напоумлення представникам усіх континентів під час Святої Меси з нагоди закриття Року віри, що була відслужена у неділю, 24 листопада 2013 року. А презентація цього документу відбулась у прес-центрі Ватикану 26 листопада 2013 року.

Апостольське напоумлення Папи Франциска «Радість Євангелія» тепер перекладено української мовою і про його презентацію, як також про представлення видання Нового Завіту з деякими уточненнями, відредагованого відповідно до норм сучасної літературної мови, розповість Сестра Луїза Цюпа, Служебниця Непорочної Діви Марії, заступник Голови Патріаршої Катехитичної комісії УГКЦ, директор Катехитично-педагогічного інституту УКУ. С. Луїза окремо звернулась батьків та родин, як в Україні, так і поза її межами, закликаючи подбати про християнське виховання та катехизацію дітей, і запрошуючи на літні християнські табори, як от «Канікули з Богом».

 Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на оф.сайт Львівської Архиєпархії УГКЦ та Радіо Ватикан.

Джерело:   КІРІОС

04.06.2014р. Б. / Що обираєш: прикрасу чи життя?

Роздуми над Словом Божим на середу VІІ Великоднього тижня 

Йоан 17; 11б-19

Не можна бути в світі, належати світу і йти до Бога. Слово «йду», окрім основного значення, має іще багато різних відтінків: пройти крізь (багато небезпек), розпочинатися, виникати, вступати в битву, знаходитися в інтимній близькості. Отже, Небо ми отримуємо, коли готові битися, пройти крізь небезпеки, але й коли розуміємо, що Небо це інтимність з Богом. Чи маємо її на землі? Чи любимо Бога? Чи позначиться відсутність відносин з Богом, формальність мого християнства на ось це «до Тебе йду»? Чи усвідомлюємо, що коли приходить смерть, все не закінчується, але починається. Власне тому Ісус говорить, що Він має «радощів вщерть». 

Цікаво, що ненависть світу, яку зазнав Ісус, бо Він також не від світу, не завадила Йому досвідчувати повної радості. Парадокс. 

Багато разів в цьому Євангелії Ісус говорить про те, що Він «беріг» апостолів і просить Отця робити те саме. Настільки я важливий для Бога, що Він береже мене пильно. Це слово «зберегти» використовується по відношенню до заповідей — «зберігати» заповіді. Якщо я бережу Боже Слово, Його заповіді, тоді Він береже мене. 

Невеличка пікантність, одне із значень того «зберегти», «тЕресон» це тримати під вартою. Одні бачать  Божу турботу, якою Він нас зберігає, а інші — в’язницю законів, обов’язків. 

Український переклад «Заради імени твого бережи їх» є неточним. Оригінал говорить «бережи їх в імені Твоєму». Ми маємо заховатися в Божому імені. Може тому в святих бачили передовсім Бога — вони були досконало «збережені» в Божому імені. Ці імена — Любов, Радість, Спасіння, Зцілення… Господь хоче тримати нас під вартою Своєї Любові… Я не проти такої варти. 

Ісус говорить, що зберіг усіх, окрім сина погибелі, щоб «збулося Писання», в оригіналі було «наповнене», «плэротхЭ». Одне із значень цього слова — запліднювати. Єврейський відповідник вживається на початку книги Буття, коли Господь запрошує людину плодитися, розмножуватися і «наповнювати» землю. Боже Слово має міць чинити плідним, давати нове життя. Пам’ятаєте Марію, яка почула і прийняла Слово від Гавриїла. Хочеш бути плідним християнином — слухай і виконуй Боже Слово. 

Запрошую до Писання, але маю і застерегти. «Слово твоє я передав їм, тож зненавидів їх світ, — не від світу бо вони, так само, як і я не від світу». В цьому читанні виразно протиставляється Слово світові. Світ ненавидить людей, які не полишають Слова. Воно є мечем, який відтинає мене від світу, чинить чужим. Хочу бути близьким світові  — треба залишити Боже Слово. Здається, цього не варто говорити, адже так мало християн Його читають. Але коли «слово», «логос» протиставляється «світові», «космосу», згадаймо, що одне із значень космосу — «прикраса». Прикраса — річ гарна і приємна, може тому нас так тягне у світ, але вона глибоко вторинна. Ми відмовимося від прикраси в темному  кутку, коли грабіжник погрожує ножем, щоби зберегти життя. Дилема між Словом і світом — та сама. Що обираєш: прикрасу чи життя?

Джерело:   КРЕДО

03.06.2014р. Б. / Молодіжний фестиваль «ПОДИХ ЖИТТЯ» запрошує

Молодіжний фестиваль «ПОДИХ ЖИТТЯ» відбудеться з 22 по 27 липня у смт. Тиврів Вінницької області. Вже вкотре Санктуарій Матері Божої Тиврівскої, де знаходиться чудотворна ікона Богородиці прийматиме молодь зі всієї України.

 

             Цьогорічна тема фестивалю: «ЛЮБИ і роби що хочеш!». Цими словами св.Августина, в такі важкі для України часи, ми хочемо разом з вами нагадати собі, що  Бог-любов понад усе. Бо тільки любов’ю та милосердям до ближнього, можна здобути мир. 

В програмі: щоденна Євхаристія, Адорація Пресвятих Дарів, конференції, робота в групах, майстер-класи, музичні концерти та веселі вечори для молоді. 

В суботу разом з парафіянами будем переживати відпуст Божої Матері. Службу очолить і Боже Слово скерує до нас єп. Радослав Змітровіч. 

Чекаємо на Вас в Тиврові!

З усіх питань просимо звертатися до

о.Петра Врублєвського ОМІ (095) 612 34 32; (098) 440 94 30.

Джерело:   КРЕДО 

03.06.2014р. Б. / Папа: краще мати собаку, ніж дітей?

Вірність, витривалість, плідність. Такими є ознаки любові Ісуса до Церкви, Його Нареченої. Такими, на думку Папи Франциска, є також ознаки справжнього християнського подружжя. 

 

Це ствердження він висловив під час Святої Меси в каплиці ватиканської резиденції «Дім святої Марти» у понеділок, 2 червня 2014 р. У богослужінні взяли участь 15 подружніх пар, які взяли шлюб 25, 50 або 60 років тому. 

Незвичний склад учасників ранкового Євхаристійного богослужіння дав Святішому Отцеві нагоду поділитися думками про три колони, які з погляду віри мають підтримувати подружню любов, а прикладом цього є «три форми любові Ісуса» — до Отця, до Матері та до Церкви. І саме любов Христа до Церкви, Його нареченої, яка є прекрасною, святою, але також грішною, вказує на характерні ознаки цієї любові: «Це вірна любов, це любов витривала, бо Він ніколи не втомлюється любити свою Церкву, це плідна любов». 

Говорячи про вірність, Папа процитував слова святого апостола Павла, який навчав, що коли хтось визнає Христа, то і Він його визнає перед Отцем; «якщо ти зречешся Христа, Він зречеться тебе перед собою, бо якщо ти невірний, то Він залишається вірним, бо не може зректися себе самого». За словами Наступника святого Петра, вірність, власне, становить «сутність Ісусової любові», і ця вірність також проливає світло на подружжя. 

«Подружнє життя повинно бути витривалим, — вів далі проповідник. — Тому що в протилежному випадку любов не може прямувати вперед. Витривалість у любові, в прекрасних та важких хвилинах, коли приходять проблеми: проблеми з дітьми, економічні труднощі, ті чи інші проблеми… Але любов — витривала, прямує вперед, постійно намагаючись розв’язати ці справи, щоби зберегти сім’ю». 

Хрещення, яке народжує нових дітей Церкви, є свідченням плідності Христової любові, і завдяки цій плідності «Церква зростає». В сім’ї, за словами Святішого Отця, плідність іноді зазнає випробувань, наприклад, тоді, коли неможливо мати дітей, чи коли діти хворі. Такі пари черпають сили зі споглядання любові Ісуса до Церкви. Натомість існують такі пари, які залишаються неплідними з власного вибору. Але такий стан речей закінчується тим, що вони на старості залишаються «з гіркотою самотності». А це тому, як підсумував Папа, що вони «не чинять того, що чинить Ісус зі своєю Церквою. А Він вчиняє її плідною». 

Ті подружжя, сказав Папа, які не хочуть мати дітей, які бажають залишатися неплідними, виросли з культури добробуту, що переконала нас: «Краще дітей не мати! Так зручніше! Тоді можеш їздити у відпустку й пізнавати світ, можеш мати дачний будинок, мати спокій…» Краще — вигідніше — мати собачку, двох котиків, і обдаровувати своєю любов’ю котиків і собачок. І зрештою таке подружжя старіє у самотності, в гіркоті злої самотності, зазначив Святіший Отець. 

За матеріалами: Радіо Ватикану , deon.pl

Джерело:   КРЕДО 

02.06.2014р. Б. / Папа зустрівся з Відновою у Святому Дусі

«Вийдіть на вулиці й проголошуйте Євангеліє», — заохотив Папа Франциск членів Віднові у Святому Дусі. Він зустрівся з понад 50‑ма тисячами італійських харизматиків на Олімпійському стадіоні в Римі, які зібралися на свій 37 національний конгрес.

 

У зустрічі взяли участь також представники 55 країн, де цей рух присутній. Святіший Отець запросив усіх до Ватикану на ювілей Віднови. Його відзначатимуть в день П’ятдесятниці 2017 року.

Насамперед Франциск вислухав свідчення. Коментуючи слова молодого священика, Папа заохотив інших священиків бути близько біля Ісуса в молитва та адорації, а також близько біля людей. Молодих він застеріг, аби у своїй молодості вони не замикалися по сейфах, а давали її, щоби інші пізнали Ісуса. «Не ховайте своєї молодості для себе», — закликав він. Звертаючись до родин,  Святіший Отець зазначив, що вони є Домашньою Церквою, де Ісус зростає в любові подружжів та в житті дітей. Тому ворог так сильно нападає на сім’ю, диявол не любить її! Він силкується її знищити, аби в ній не було любові. Водночас Папа зазначив, що подружжя то такі само грішники, як усі інші люди, хоч і хочуть зростати у вірі, плідності, в дітях, у вірі дітей. «Нехай Господь благословить сім’ю, зміцнює її в цій кризі, якою диявол силкується її знищити!» — закликав Папа. 

Звертаючись до неповносправних і хворих, Святіший Отець зазначив, що це брати і сестри, помазані стражданням Ісуса. «Дуже дякую вам, брати і сестри, що ви погодилися бути помазаними стражданням. Дуже вам дякую за надію, про яку ви свідчите, ту надію, яка провадить нас уперед, у пошуках потішення Ісуса», — сказав Франциск. 

Папа зазначив, що забракло свідчення людей старшого віку. Він підкреслив, що вони є мудрістю і пам’яттю Церкви.

Натомість у своїй промові він згадав власний аргентинський досвід з Відновою у Святому Дусі, початкову недовіру й те, що потім він помітив, як багато добра робить цей рух. І зрештою, незадовго до конклаву, сам став його асистентом. Франциск застеріг від надмірної організованості, внутрішньої боротьби, поділів, що походять від диявола. Він заохотив виходити на вулиці, аби євангелізувати і торкатися пораненого тіла бідних. Вказав, що до суттєвих завдань Віднови належить євангелізація, духовний екуменізм, турбота про потребуючих, а в підставі цього всього має бути адорація, молитовне споглядання Господа. Святіший Отець заохотив: «Будьте як великий оркестр. Ніхто у Віднові не може вважати себе більшим. Якщо ні, то починається нещастя». Папа нагадав, що «диригентом» Віднови є Ісус Христос. Заохотив більше любити Церкву, ніж власне угруповання. 

На завершення Франциск запросив усіх до Ватикану на ювілей Віднови, який відзначатиметься 2017 року в день Зіслання Святого Духа. 

За матеріалами: wiara.pl

Джерело:   КРЕДО 

02.06.2014р. Б. / Хто має право на церковний похорон?

Право на похорон згідно церковної традиції мають всі охрещені – о. Аркадій Хвастик, доктор канонічного права, випускник Папського Григоріанського Університету.

Отець Аркадій описує випадки, через які може бути відмовленго у похованні згідно з церковною традицією. Священик наголошує, що вистачить найменших ознак покаяння для того. щоб вірний не був позбавлений такої можливості.

Що таке церковний похорон? Чому прощання із тілом настільки важливе? Хіба похорон не є більше для рідних, ніж для покійника?

Феномен звичаю поховання покійників на сьогоднішній день присутній у всіх культурах, ця традиція вказує на суспільну природу людину. Живі відчувають обов’язок поховати померлого члена їх спільноти. Такий суспільний аспект є основоположною характеристикою кожного. Участь в похороні є виразом поваги, вдячності і єдності з покійником та його близькими. Якщо це похорон церковний, католицький, тоді також важливим є релігійний аспект похорону. Інституція церковного похорону була побудована, опираючись на пошану у відношенні до Бога і всього, що було через Нього дароване і освячене. В такий по-людськи нелегкий час важлива єдність із Богом, єдність зі спільнотою Божого люду, важлива повага по відношенню до тіла охрещеної особи, освяченої таїнствами. В похоронних обрядах, Свята Матінка Церква віддає померлих милосердному Богові, віддає пошану тілам покійників, які були святинею Святого Духу, померлим приносить духовну допомогу, живим дає утіху, яка випливає з надії і віри у воскресіння всіх із Христом. При такому розумінні похорону, важливою є особа покійника, а також спільнота живих, які об'єднується з Богом у святих обрядах.

Чи існує право на церковний похорон? Хто має таке право?

Можливість церковного похорону виникає не тільки з обов'язку спільноти поховати покійника, але також з гідності, яку людина отримує через факт прийняття віри і таїнства хрещення. Право на похорон, згідно церковної традиції, мають всі охрещені. Колись підкреслювалося – ті, що відродилися через хрещення і перебувають в стані благодаті. Право охрещеного на похорон згідно з церковною традицією підтверджене каноном 1176 §1 (Кодекс Канонічного Права), читаний разом з канонами 96 і 204. Звідси можна стверджувати, що разом з прийняттям хрещення здобувається право на церковний похорон.

Чи можна відмовити у церковному похороні?

«З ким за життя не перебуваємо в сопричасті, з тим в сопричасті не можемо бути й по смерті». Це слова Леона Великого (V ст.) вже в перших віках християнства визнано важливе перебування в єдності з Церквою. Католики або «екс-католики», які вже не перебувають в єдності сопричастя, або шкодять спільноті Церкви через якийсь публічний гріх, самі себе обмежуються в користуванні своїм церковним правом. Часом спричинене обмеження права, є необхідністю, для запобігання вчинення публічної шкоди та скандалу. Тоді Церква обмежує право на церковний похорон з огляду на суспільне добро. Потрібно однак підкреслити, першим автором обмеження є сама особа, її поведінка; рішення Церкви щодо поховання – це тільки наслідок, як правило, декларативного характеру.

В яких ситуаціях Церква відмовляє в похороні?

Церква не вділяє обряду похорону нехрещеним, хіба що вже була розпочата підготовку до хрещення (катехумени) або в разі померлих дітей – якщо батьки мали намір їсть охрестити. Відмова в похороні охрещеної особи трапляється надзвичайно рідко. Це відувається з поваги до волі покійника, якщо він за життя публічно відмовився від похорону, декларуючи, що не бажає поховання згідно католицької традиції, або що є проти Католицької Церкви, її вчення, чи ж противиться важливим принципам християнської моральності. Канон 1184 говорить про непоправних відступників, єретиків і схизматиків, особи, які вибрали кремацію з мотивів, що перечать християнській вірі, про інших явних грішників, яких не можна хоронити згідно церковної традиції, для запобігання публічного згіршення вірних. Однак Церква завжди поважає зміну волі помираючого. Якщо перед смертю були ознаки покути, навіть не публічної, така особа не буде позбавлена церковного похорону.

Чи можна відправляти католицький похорон для охрещеної людини, яка декларувала себе як «невіруюча»?

Якщо «невіруючий» свідомо відкинув християнську віру, а така постава невіри відома іншим, таким чином, що сумніви навіть не виникають, то така особа має бути позбавлена церковного похорону. Якщо однак не має впевненості, що померлий прийняв таке радикальне рішення, або рішення залишається в таємниці перед іншими, така особа може отримати церковний похорон. Подібно є також тоді, коли «невіруючий» навертається перед смертю. Оскільки прохання про релігійний обряд поховання «невіруючих» трапляються рідко, в ситуації коли постава невіри очевидна і знана, відмова обряду поховання є рідкістю. Частіше приймається рішення про скромнішу форму похорону, що дає можливість відправити обряд, дозволяючи на застосування наприклад тільки одного з трьох місць відправи поховання (у домі померлого, в церкві або цвинтарній каплиці, при могилі).

Чи відомі якісь суперечливі, знані приклади відмови у церковному похороні в історії Церкви?

Церковного похорону був позбавлений Ніколо Паганіні, відомий віртуоз (помер 1840), він публічно заявив, що не сповідається щорічною сповіддю, не приймає Причастя у пасхальний час, відмовився від прийняття цих таїнств попри близькість смерті та численні нагадування. В 2006 році в Римі відмовлено у похороні П'єру Гіоргіо Велби, після відключення від респіратора. Паралізований активіст неодноразово публічно просив про евтаназію попри декларацію Церкви, яка не погоджувалася виконувати його бажання.

Якими можуть бути ознаки каяття, згадані в каноні 1184 Кодексу Канонічного Права? Чи особі котра мала ознаки розкаяння, можна відмовити у церковному похороні, якщо людина була явним грішником?

Саме прохання про прихід священика, чи згода на його візит, навіть якщо той не встиг вділити таїнства відпущення гріхів, чи намащування хворих, такі ознаки вважаються проявом віри і розкаяння. Прохання Бога про милосердя, хоча б коротка молитва, биття в груди, прагнення поцілувати хрест, це вже ознаки розкаяння. Вистачить будь-який знак, який виражатиме внутрішнє розкаяння. Достатньо також згоди на молитву інших, чи прохання християнського життя для найближчих. Тому хто розкаявся, не можна відмовити у похороні. Навіть якщо той був явним грішником чи невіруючим, про ознаки покаяння можна сказати людям, так щоб із обряду похорону не виникло згіршення. Також можливого скандалу можна уникнути, обираючи скромніший похорон.

В Кодексі Канонічного Права написано про "небезпеку смерті". Коли може бути така ситуація? Чи це є приводом для спеціальних повноважень священика, у справі уділення святих таїнств?

Причина небезпеки смерті може бути зовнішня (операція, пожежа, катастрофа корабля чи літака, смертна кара) або внутрішня (остання стадія хвороби, літній вік). У такій ситуації кожен священик, навіть той, який є під церковною карою (забороною уділяти таїнства), може уділити відпущення гріхів особі, яка кається, звільнити її від можливої церковної кари. Священник повинен також уділити таїнство намащування хворих та святого Причастя, якщо особа може ковтнути. Повинен також уділити повного відпущення кар в годині смерті.

Яке має значення для людини прийняття останніх таїнств, якщо протягом багатьох років вона не була практикуючим християнином?

Значення величезне. Найважливіша подія останніх років життя цієї особи, а може навіть її близьких. Це зустріч дитини, що повертається до милосердного Батька. Таке відкриття на сакраментальну милість повертає цій людині справжнє життя, вічне життя. Зміцнює віру, надію та любов. Часто залишається потреба виправлення помилки минулого, особливо по відношенню до ближніх. Якщо кривд було багато і вони залишаються без пробачення, церковний похорон може бути скромніший. Однак потрібно завжди радіти, що така людина повернулася на добру дорогу.

Які є форми церковного похорону? Чи Свята Меса в день поховання є форму церковного похорону?

Похоронний обряд пропонує на вибір три форми. У першій формі є три «стояння», поєднанні процесіями: в домі померлого, в храмі та при могилі. Друга форма містить два «стояння»: в приміщенні перед похороном, або в каплиці на кладовищі та при могилі. Месу відправляють в довільному часі без присутності тіла померлого. Третя форма містить одне вибране «стояння»; якщо це храм, тоді можна відправити похоронну Месу з «Останнім прощанням», саме ж поховання тіла або пороху до гробу відбувається без релігійного обряду. Форма поховання пристосовується до місцевих умов, звичаїв та обставини.

Довідка:

Отець. Аркадій Хвастик – випускник юридичного Факультету Канонічного Папського Григоріанського Університету в Римі, автор кандидатської дисертації «Право на церковне поховання і його позбавлення. Історична еволюція і актуальне право». 

Кшиштоф Стемпковскі, КАІ
Переклад: Едвард Куніцький, СREDO 

Джерело:   КРЕДО 

01.06.2014р. Б. / Прославляймо Бога

Роздуми до Слова Божого на VII Великодню неділю, рік А

Йн 17,1-11а

«Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син твій Тебе прославив…» У сьогоднішньому фрагменті Євангелія від Йоана чотири рази повторюється дієслово doksadzo (прославляти) й один раз ужито іменник doksa (слава). Ісус усім своїм життям, а особливо своїм Хрестом і Воскресінням, прославив Бога. Прославляти Бога закликає нас усе Писання, це головний мотив псалмів. Щонеділі на Службі Божій співаємо Богу «Слава во вишніх». Однак найдосконаліший спосіб прославити Творця — це своїм власним життям, як Ісус. Святий Іриней Ліонський (ІІ ст.) сформулював цю думку так: «Хвалою Божою є жива людина». 

Сьогодні неділя між Вознесінням і Зісланням Святого Духа. Це час очікування на особливий небесний дар, який із групи учнів Христа зробить щось більше, ніж просто гурт однодумців, які розділяють спільне вчення: він створить Церкву. Церква тим і відрізняється від усіх інших земних колективів, об’єднань, що в ній присутній як людський, так і Божий «фактор». Церква буває слабкою, грішною й обмеженою, як і люди, що її складають; однак найважливіша її прикмета — святість, як Святим є Дух, що її оживляє. Церква сьогодні це відображення Божої слави тут, на землі. Чи я як маленька частка цієї Церкви можу сказати про себе, за св. Іринеєм, що у мені проявляється Божа слава? 

Джерело:   КРЕДО

01.06.2014р. Б. / Молитва подружжя

Ісусе, Царю і поєднання всіх сердець, пануй у наших серцях. Вчини, щоб ми щоденно любили одне одного чистою і самовідданою любов’ю, повною самопожертви і взаємного служіння. Хай ніщо не буде для нас важке, велике, прикре, щоб ми могли засвідчити одне перед одним, що ми зв’язані на смерть і життя міцним вузлом любові, що ми належимо одне одному і маємо обов’язок допомагати собі взаємно за будь-яких обставин. 

Дай нам дар терпеливості по відношенню до наших вад і поганих звичок. Жодний з нас не позбавлений вад, які можуть дратувати і знеохочувати. 

Допоможи нам, Господи, щоб ми вміли їх не помічати, не реагувати на них, не чіплятися кожного слова чи дрібниці. Боже наш і Господи, наділи нас даром миру і взаємної пошани. Хай наші діти і внуки бачать, з якою делікатністю і сердечністю ми ставимося одне до одного, які ми уважні й чуйні до всього, що є вираженням найкращих почуттів по відношенню одне до одного. 

Додавай нам сил, щоб ми вміли особливо в дні хвороби і глибокої старості піклуватися одне про одного, взаємно собі допомагаючи і несучи полегшення у ці важкі хвилини. 

Просимо Тебе: надихни нас духом взаємної допомоги у формуванні в нас досконалішого Божого життя. Спаси наші душі, щоб ми могли разом радіти в небі так, як разом ми пройшли крізь ціле життя.

 

З молитовника "Щоденно з Богом"

Джерело:   КРЕДО