11.08.2012р. Б. / Єпископ Шнайдер: «реальний екуменізм» по-казахстанськи

Кафедральний собор Матері Божої Фатімської, Караганда, Казахстан

 

Кардинал Анджело Содано, декан Колегії кардиналів і колишній держсекретар Ватикану, рівно за місяць – 9 вересня – прибуде в Казахстан, щоб освятити в Караганді новий кафедральний собор.

«L’Osservatore Romano» від 9 серпня опублікувала інтерв’ю з єпископом-помічником архидієцезії Астани Атанасіусом Шнайдером, який починав будувати цей храм разом з Яном Павлом Ленгою. Зв’язок монс.Шнайдера з колишніми радянськими землями – цілком вагомий аргумент, оскільки він походить з російських німців, і емігрував до Німеччини тільки 1973 року. Він – член Ордену Регулярних Каноніків Святого Хреста.

Єпископ Шнайдер сказав, що катедра стане «духовним серцем» Караганди, а завдяки своїй красі та органній музиці – також і центром культури.

Кафедральний храм Матері Божої Фатімської у Караганді зведено як меморіал мученикам ХХ століття, бо ж довкола цього міста були розташовані численні табори політичних в’язнів, де утримувано людей найрізноманітнішого національного походження (понад 100 народностей).

Зведення неоготичної катедри стало можливе завдяки матеріальній допомозі благодійників із Європи. На думку єпископа, цей «обмін дарами» подібний до того, який існував у давній Церкві, коли заможніші допомагали потребуючим. Участь у створенні цього храму взяли також і майстри Старого світу. Крипту катедри оформив італійський художник Рудольфо Папа, який створив 14 образів, де тема Євхаристії поєднана з Хресною Дорогою. Серед сюжетів – жертви Авеля, Мелхіседека, Авраама, пасхальне ягня, манна в пустині, їжа пророка Іллі по дорозі до Божої гори, Вифлеєм – «дім хліба» в перекладі, чудо в Кані, помноження хлібів, «Євхаристійна мова» Ісуса (див. Йн 6), Тайна Вечеря, Емаус, Агнець у Небесному Єрусалимі.

Наріжний камінь під будівництво освятив навесні 2003 року кардинал Содано. Будівництво за проектом архітектора В.Сергєєва розпочалося 2004 року. Катедра Матері Божої Фатімської – єдиний такий храм на весь Казахстан і Середню Азію загалом. Висота його веж – 40 м, а між ними вміщено статую Діви Марії Фатімської, на честь якої названо святиню.

Казахстанський ієрарх сказав, що католики становлять менше 2% населення у цій країні з переважною мусульманською та невіруючою більшістю. Тому всі християни там живуть «реальним екуменізмом»: католицькі ієрархи зустрічаються з православними та протестантськими. «Людські стосунки важливіші за теоретичні та доктринальні дискусії», – вважає єпископ Шнайдер. Наприклад, у програмах із захисту життя католики та православні Казахстану задіяні спільно. Існує порозуміння також і з місцевою владою.

– Яким є історичне та духовне значення будівництва цього собору в Караганді? – запитала журналістка «L’Osservatore Romano» єпископа Шнайдера. 

– Перше значення – мати храм більш гідний і представницький, оскільки дієцезія Караганди використовує будівлю на окраїні, яка служила католикам ще за часів гонінь, і вона навіть зовні не схожа на церкву. А собор, зведений ближче до центра міста, у виразно католицькому, неоготичному стилі, буде тихим, але потужним знаряддям євангелізації в країні, де католиків близько 2%, а з християн переважають православні. Архітектура собору та його інтер’єр виконані особливо старанно, щоб бути справжніми творами мистецтва і водночас давати людям відчуття святості, надприродного. Це сприяє вираженню релігійних почуттів і допомагає поклонятися Пресвятій Трійці. Таким чином, це допомагає як виконувати Першу заповідь, так і сповнювати кінцеве призначення кожного створіння – прославляти Бога.

Історичним же виміром є те, що собор стане священним місцем пам’яті про незліченних жертв комуністичного режиму, а водночас – місцем покутних молитов за злочини атеїстів та комуністичного режиму.

– Як сприйняли цю ініціативу місцева влада та мусульманська спільнота?

 

– З почуттям поваги до Католицької Церкви. Цивільна влада і населення міста раді мати у себе об’єкт такої надзвичайної архітектурної краси та культурної цінності. Влада сприймає це будівництво як жест з боку Католицької Церкви щодо розвитку культури в регіоні. 

– Нечисленна католицька спільнота спроможна побудувати цілий собор у своїй місійній місцевості; чи не може це слугувати моделлю для відродження віри у старій Європі?

 

– «Нечисленна католицька спільнота» змогла зробити хіба що духовний внесок у побудову цього храму; матеріальне забезпечення проекту надійшло від братів і сестер із Європи. А в ній віра відродиться, коли люди нададуть перевагу самому Ісусові, коли віра повернеться у життя як щось конкретне, видиме, коли вона «втілиться». 

– З якими проблемами на щодень стикається католицька спільнота Казахстану?

 

– З проблемами браку священиків, величезних відстаней між парафіями, відсутності добрих матеріалів для будівництва храмів, з проблемою еміграції молоді за кордон та деякими бюрократичними перепонами. 

– Мистецтво є добрим засобом євангелізації, як нагадує Магістеріум Церкви, а Папа закликає втілювати це на практиці. А як щодо оплатності?

 

– Будівництво нового собору, з його церковною естетикою і священними творами мистецтва, є втіленням обов’язку проповідувати – головного обов’язку Церкви: дати людям Бога, насамперед – втіленого Бога, оскільки Бог став видимий у Євхаристії; надати Богові перше місце всіма художніми творами, які створені на Його честь, тому що Бог є джерелом усього прекрасного і заслуговує на найкращі мистецькі твори.

 Крім того, такий собор може стати вираженням ніжної любові з боку спільноти віруючих до Церкви, яка є Його Тілом; ушанування, подібне до того, як зробила та жінка, що намастила Ісуса дорогоцінними пахощами («більше ніж за триста динаріїв», Мк 14,4). Щоби намастити тіло Христа, та жінка витратила суму, достатню для прогодування сім’ї упродовж цілого року. Але Христос її похвалив: «вона зробила Мені добру справу». Нам варто бути «святими розтратниками» заради Ісуса.

Діорама в крипті собору в Караганді

Чимало людей уже побували в новому соборі. Більшість із них, і навіть нехристияни, захоплені його красою. Вони неприховано виражали свої переживання, я навіть бачив жінок, які плакали. Одного разу я показував молодій нехристиянській парі наш собор з усіма подробицями. Коли я закінчив, вони сказали: ми за цей час очистилися душею, чи можна буде потім ще прийти? Ці півгодини пояснення сакрального мистецтва стали уроком істин католицької віри.

Реакція більшості відвідувачів, особливо нехристиян, здебільшого виражається у захопленому мовчанні. Я відкрив для себе істину, сформульовану Тертуліаном, що людська душа за своєю природою – християнка. Він учив, що здатність пізнати Бога вписана в людську природу. Я певен, що обов’язок католиків – привести ці душі до надприродного поклоніння, віри у Христа і поклоніння Йому, до віри у Пресвяту Трійцю, заради спасіння душ. На великих вхідних бронзових дверях собору видніє напис: «Ось Дім Божий, ось ворота Небес» – і ці слова стають втіленням євангелізації.

(Переклад CREDO, наводиться зі скороченнями.)
 
За матеріалами: Ватыканскае радыё, ilsismografo.blogspot.com, www.catholic-kazakhstan.org

Всі фото собору – Юрій Семенков. 

Джерело:  КРЕДО 

10.08.2012р. Б. / Опубліковано Довідник про діяльність Святого Престолу за 2011 рік

 

Ватиканське видавництво опублікувало Довідник про діяльність Святого Престолу за 2011 р. – справжній компас для тих, хто прагне орієнтуватися в діяльності Святого Престолу.

 

Видання починається з хронологічного переліку найголовніших зустрічей і подій, в яких упродовж минулого року взяв участь Бенедикт XVI. А також містить фрагменти його проповідей, катехези, промов і послань. Крім опису діяльності Святішого Отця в довіднику міститься інформація про діяльність його найближчих співробітників – Держсекретаря Тарчізіо Бертоне, керівників ватиканських дикастерій та установ Святого Престолу. Завершується перша частина списком папських призначень за 2011 рік

 

Також у виданні містяться фотографії з основних подій, в яких брав участь Папа – зі святкування 60-річчя священства Святішого Отця, Всесвітніх днів молоді в Мадриді, Апостольських подорожей до Греції, Німеччини, Беніну, беатифікації Івана Павла II і зустрічі з ув'язненими римської в'язниці «Rebibbia» . Звичайно, згадується і про історичний візит Святішого Отця до видавництва ватиканської газети «L'Osservatore Romano», який Папа здійснив 5 липня 2011 в зв'язку з 150-річчям видання.

 

Довідник про діяльність Святого Престолу містить також інформацію про діяльність папських установ: Синоду Єпископів, Конгрегації, трибуналів, Папських рад, дикастерій Римської курії, комісій і комітетів, інститутів пов'язаних зі Святим Престолом, академій та установ міста-держави Ватикану.

За матеріалами radiovaticana.org

Джерело:   Воїни Христа Царя

09.08.2012р. Б. / Чеський богослов: гріх став чимось смішним

О.Томаш Халік, відомий чеський богослов і психолог, критикує сьогоднішню ідеологію за те, що виключила категорію гріха з суспільної дискусії і «державної мови», наприклад у випадку корупційних скандалів. 

 

«Гріх став чимось смішним», - сказав о. Халік в інтерв'ю під назвою «Христос і світ», впливовому німецькому тижневику «Die Zeit». «Багато людей кажуть: Я робив помилки, але це не злочин». Вони не розуміють, що не все, що не є карним - морально добре», - вважає священик. 

На цьому тлі о. Халік закликає до «ренесансу сповіді». Таїнство покаяння є хорошим способом боротьби з гріхом і провиною. Це не просто якась розмова, а насамперед процес роздумів над життям, нагадав католицький священик, який викладає соціологію в Карловому університеті Праги. «Треба назвати речі своїми іменами», - переконаний він. 

О.Халік є найвідомішим католицьким інтелектуалом з країн Центральної та Східної Європи. Він був довіреною особою колишнього президента Чехії Вацлава Гавела, а також колишнього архиєпископа Праги Франциска Томашака. Його остання книга «Нічні роздуми одного духівника. Віра в умовах невизначеності» отримала велику популярність в Західній Європі. 

За матеріалами: Католицький Оглядач

Джерело:   КРЕДО 

08.08.2012р. Б. / Митрополит Ігор: «дякуймо Богові за те, що наш народ радо збирається на молитву!»

 

Слово Архиєпископа і Митрополита Львівського на празник Успіння Святої Анни

Мт 21,23-27.

Всесвітлі та всечесні отці,
Високопреподобні та преподобні сестри,
Достойні молільники цієї церкви,

дякуймо Богові за те, що наш народ радо збирається на молитву! Хоч не увесь, однак, ці, хто приходять у церкву молитися, чинять це за себе і за тих, хто має перешкоди до спільного моління. Бо молитва – це немов хліб, який дає тілу життя, а вона живить безсмертного духа. Сам Божий Син навчав людей молитися і то не тільки, подаючи слова молитви «Отче наш…», але часто ходив на самоту, щоб спілкуватися із своїм Небесним Отцем. Багато місць знайдемо у Святому Писанні, коли Христос разом зі своїми учнями та осібно перебував на молитві. Він молився, особливо, перед вибранням відповідних осіб на апостолів, також перед своїми страстями й багато разів вночі, навіть дуже втомлений, коли відпустив народ після цілоденного навчання та оздоровлення. Христос чинив це тому, щоб навчати людей покори, усвідомити їх про необхідність Бога у їхньому житті та через молитву, вказати на постійний шлях з’єднання людини із її Творцем. Існує знаний вислів: хто молиться, той буде спасенний.

 

Сьогоднішнього дня у церковному календарі згадується про святу Анну, матір пресвятої Богородиці, вона – бабуся по тілу Ісусові Христові. У Святому Писанні немає жодної згадки про цю важливу особу, що привела на світ матір нашого Спасителя, Марію. Нам невідомо чому про це замовчали євангелісти, очевидно, усього записати неможливо, бо святий Іван Євангеліст застерігав: «… та якби оте все поодинці записати, то, гадаю, і самий світ не вмістив би написаних книг. Амінь» (Ів. 21,25). Є інші книги та передання, які згадують про батьків Марії: священика Йоакима та його дружину Анну. Що важливе у цих пригадуваннях? Там знаходимо опис про те, що ці двоє людей не мали дітей, але вони не нарікали на Бога, не докоряли своїми бажаннями, лише молилися та постили й в такий спосіб благали Господа про потомство. Отримали Марію, що сталася матір’ю Божого Сина. Очевидно, що для цього Господь бажав від них багато молитов, вони часто строго постили та провадили добропристойний спосіб життя. Батьки Богородиці були вислухані Господом і їхня мрія збулася. Сьогоднішня згадка про святу Анну, яка достойно відійшла у вічність до Господа, гідна подиву та наслідування цієї скромної жінки. Вона – проста, покірна та милосердна дружина священика. Свята Анна не тужила за вишуканою їжею, дорогою одежею та дорогими прикрасами. Не шукала собі пошани від людей і не старалася про вимріяний авторитет. Як розповідає передання, що жінки, які не мали дітей, були на маргінесі суспільства, тобто, зсунуті на край. Бездітність вважалося карою від Бога.? Натомість, її життя було повне довіри до свого Творця, правда була іншою від того, про що судили люди. Праведна Анна – слухняна особа, яка  бажала сповнити волю Бога: виховувати дітей, хоч отримала тільки одну дівчинку, яку посвятила на служіння Богові.

 

Тут пригадується інша Анна, дружина Елкани, із книги Самуїла, яка благала Господа про дитину, бо було закрите її лоно. Це була проста, терпелива й настирлива жінка, яка молила Господа про дитину і постила так, що її муж журився тому (пор. 1Сам. 1,8). І виблагала в Бога хлопчика Самуїла, вигодувала його і, коли він був ще маленьким привела його до священика Елі. Потім промовила: «… Про це хлоп’ятко я молилась, і Господь дав мені те, що я просила в нього. За те ж я й віддаю його Господові: по весь свій вік буде відданий Господові!» (1Сам. 1, 27). Святий Учитель Церкви такими словами відзивається про Анну, матір Самуїла: «Бог затримав народження, щоб збільшити цю радість, щоби цю жінку вчинити більш славною» (св. Ів. Золот., Слово III про Анну п.2). Ця жінка гідна великого подиву, бо не затримала при собі малої дитини, лише віддала хлопчину на служіння Богові, радіючи тим невимовно. Цей же святий різними словами славить Анну, що посвятила хлопця Богові: «Дитя, що більше від очікування посіяне в її утробі, вона взяла з дому і пересадила в храм, де джерела й непереривні духовні зрошення» (св. Ів. Золот. … там же п.3). «Самуїл був покликаний Господом на пророка, про що не сумнівався увесь Ізраїль (пор. 1Сам 3,20). Цей же Самуїл помазав Саула, а згодом і Давида на царів ізраїльських (пор. 1Сам. 10,1;17,13). Ось, так Господнє Провидіння готує долю людям та настановляє на виконання Божої волі.

 

Подібне й більше можемо сказати й про святу Анну, матір святої Богородиці, яка втішається вічною славою та нагородою у вічному житті. Хай ім’я про святу Анну, матір пресвятої Діви Марії, глибоко закарбується у наших серцях, щоби призивати її у наших молитвах на поміч. А її чесноти: покора, простота, терпеливість, довіра та любов до Бога - хай стануть гідними до наслідування вірним народом святої Церкви! Свята Анно, молися до Господа за спасіння наших душ!

 

В особі вищої наставниці Сестер Катехиток Святої Анни, високопреподобної сестри Арсенії та наставниці в Україні цих же сестер, преподобної сестри Даліли, вітаю вас усіх, преподобні сестри, з 20-тою річницею вашого служіння в Україні та 80-тою річницею вашого заснування в Бразилії! Пам’ятайте, достойні сестри, що Господь пересадив вас від ваших батьків у монастир на служіння Господу у святій Церкві! Хай зростають у вас духовні плоди та Господь обдаровує новим покликанням!  Дорожіть вашим покликанням і не забувайте: хто витриває у монастирі, такі особи будуть спасенні! «Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі!» (Флп 2,5). Дорогі сестри, будьте гідними дочками святої та славної Анни, покровительки вашого монастиря!

 

+ Ігор

Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ
07.08.2012 р.Б. Храм Святої Анни, м. Львів, вул. Городоцька, 32

Джерела: www.ugcc.lviv.ua

Воїни Христа Царя

07.08.2012р. Б. / «УГКЦ – сильне моральне ядро, яке може стати основою для відродження суспільства…»

«УГКЦ – сильне моральне ядро, яке може стати основою для відродження суспільства…», – Глава УГКЦ для словацького видання «Слово»

 

«У нашій Церкві є внутрішні й зовнішні проблеми. Внутрішні пов’язані з нашим розвитком. Наша Церква повстала з попелу. У часи Радянського Союзу ми не могли вільно визнавати свою віру. Тепер потрібно наново вибудувати свою структуру, що передусім стосується теренів Центральної й Східної України… Що стосується проблем зовнішніх, то вони пов’язані з екуменічним діалогом. В Україні діє велика кількість Церков. Найближчою для нас є Православна Церква…», – таку думку висловив Блаженніший Святослав Шевчук, Глава УГКЦ, в інтерв’ю для словацького видання «Слово» під час паломництва до відпустового місця в с. Літманова (Словаччина).

 

На думку Патріарха УГКЦ, через те, що Православна Церква поділена – адже існує УПЦ МП, УПЦ КП, УАПЦ, – складно вести екуменічний діалог з ними, оскільки вони самі мають суперечності між собою. «Екуменізм краще вдається на двосторонньому рівні, – продовжує думку Блаженніший Святослав. – Одним із найбільших успіхів у цій сфері було спільне звернення греко-католиків і православних Московського й Київського Патріархатів у зв’язку з 20-ю річницею незалежності України, у якому ми також вказали на духовні корені сучасної економічної кризи».

 

Відповідаючи на запитання журналіста щодо становища УГКЦ в сучасному українському суспільстві, Глава Церкви відповів, що до Греко-Католицької Церкви в Україні ставляться з великою повагою, хоча греко-католики становлять лише 10% українців. «Думаю, це тому, що серед нас є такі великі постаті, як, наприклад, Кардинал Любомир Гузар, якого можна назвати мудрецем українського народу», – сказав він.

 

Крім того, Блаженніший Святослав зазначив, що після його обрання Предстоятелем УГКЦ багато соціологів і аналітиків опублікували свої погляди про місце УГКЦ в житті українського народу. З них випливає, що приблизно 40% українських християн не ідентифікують себе з жодною Церквою, але половина з них симпатизує УГКЦ. «Саме тому багато хто вважає нашу Церкву сильним моральним ядром, яке може стати основою для відродження суспільства», – сказав Блаженніший Святослав Шевчук, Глава УГКЦ, в інтерв’ю для словацького видання «Слово».

Департамент інформації УГКЦ


Воїни Христа Царя

07.08.2012р. Б. / Тижневий огляд: життя УГКЦ (30.07 – 05.08.)

 

Високопреосвященного Архиєпископа і Митрополита Львівського УГКЦ владику Ігоря (Возьняка) нагороджено «Почесним знаком святого Юрія». Нагороду міський голова вручив з нагоди 60-річчя від Дня народження, яке днями святкуватиме Архиєрей, та за невтомну працю на благо нації.

 

1-2 серпня, цього року, у Боронявському монастирі, Василіянської Провінції Св. Миколая, відбулися відпустові святкування з нагоди празника Святого Пророка Іллі. Центральним богослужінням в празник Св. Пророка Іллі у Боронявській обителі, була Урочиста Архієрейська Божественна Літургія, яку очолив та виголосив під час неї проповідь, Преосвященний Владика Димитрій ГригоракЧСВВ – Правлячий Архієрей Бучацької єпархії УГКЦ. 

 

2 серпня 2012 року, у день Святого пророка Іллі, Блаженніший Святослав Шевчук, Глава УГКЦ, відвідав студитський монастир Святого пророка Іллі в Дорі на Івано-Франківщині. Глава УГКЦ зазначив, що «ми живемо в час, коли все міняється, перемішується: народи, культури, мови», тому нам сьогодні важливо зберегти віру наших батьків. Із Главою УГКЦ під час Літургії співслужили Владика Володимир (Війтишин),Архиєпископ і Митрополит Івано-Франківський, Владика Миколай Сімкайло, Єпарх Коломийсько-Чернівецький.

 

Також цього дня Преосвященний владика Венедикт єпископ-помічник Львівський відвідав прафію св.. пророка Іллі с. Любині, Краковецького протопресвітерату (Яворівський р-н) з нагоди святкування ювілею парафіяльного храму.

 

У VII Міжнародній пішій прощі мігрантів і їхніх родин із Самбора до Зарваниці беруть участь паломники з 14-ти країн, зокрема: Чехії, Польщі, Канади, Швеції, Італії, Греції, Росії, Угорщини, США, Білорусі, Голландії, Португалії, Англії та Казахстану.

3 серпня зранку 314 прочан під духовним проводом виконавчого секретаря ПМВ о. Василя Поточняка й директора БФ «Карітас» СДЄ о. Ігоря Козанкевича вирушили з м. Самбора.

 

5 серпня 2012 року на Білій горі, у селі Підлисся, Золочівського району, відбулося вже традиційне вшанування пам’яті будителя Галичини о. Маркіяна Шашкевича.  Свято розпочалося Архиєрейською Божественною Літургією, яку очолив Владика Венедикт,  єпископ-помічник Львівської архієпархії УГКЦ.

 

Цього ж дня Блаженніший Святослав очолив Літургію у відпустовому місці на горі Звір у с. Литманова (Словаччина)

 

А також до вашої уваги:

«Ми - гілки на істинній виноградній лозі, якою є Ісус Христос», - Глава УГКЦ у Львові

 

«Люблю вас та щиро усіх пригортаю до свого маленького серця!»,- Владика Ігор, Митрополит Львівський. 60-ліття Митрополита Львівського. Проповідь.

 

Слово Архиєпископа і Митрополита Львівського на празник Святого пророка Іллі

 

Слово Архиєпископа і Митрополита Львівськогона 9-ту неділю по Зісланні Святого Духа

 

Звернення Високопреосвященного Владики ІГОРЯ, щодо духовної літератури та розповсюдження журналу "Дорогою молитви"

 

«Світло життя» - про святе таїнство Миропомазання

 

З 1 серпня 2012 року на «Католицькому оглядачі» розпочато публікацію розважань Преосвященного владики Венедикта, єпископа-помічника Львівського, над щоденними текстами Євангелії.

 

Анонс:

Архиєрейська хіротонія ректора УКУ отця Бориса Ґудзяка відбудеться 26 серпня у Архикатедральному соборі св. Юра у Львові. Архиєрейську Літургію очолить Патріарх Української Греко-Католицької Церкви Святослав Шевчук.

Джерело:   Воїни Христа Царя

06.08.2012р. Б. / Тижневий огляд: Папа і Апостольський Престіл (30.07. –05.08.)

 

Понеділок. Ватиканіст Джакомо Галеаззі повідомив, що 7 серпня буде оголошено заяву у справі «невірного камердинера» Паоло Габріеле і тоді її передадуть для вироку Трибуналу Держави Ватикан. Тоді ж стане відомим ім’я спільника, який мав передавати медіа папські документи. Галеаззі припускає, що Папа не здійснить акту помилування колишнього камердинера, оскільки хоче щоб все, що стосується цієї афери, побачило денне світло, а таким чином щоб перейти до очищення і оцінки праці ватиканських інституцій.

 

Вівторок. Архиєпископ Бейруту Пол Матар розповів, що і християни і мусульмани Лівану з радістю чекають візиту Папи і готуються до цієї великої події. «Вони щасливі прийняти Папу, тому що потребують підтримки своєї надії на мир, і не тільки в Лівані, але в усьому регіоні», - зазначив єрарх. Архиєпископ повідомив, що підготовка до папського візиту відбувається через кампанію по телебаченню, яка, ймовірно, почнеться в кінці серпня, повідомляючи про всі заходи паломництва.

 

Сирійський греко-католицький Архиєпископ Алеппо Жан Клемент Жанбар від імені всіх віруючих, висловив подяку Святішому Отцеві за турботу про мир в Сирії і наголосив, що заклик Понтифіка позитивно зустріло все сирійське суспільство і він мав великий резонанс в сирійських ЗМІ.

 

Відкрито нові «Катакомби св. Рози», які розмістилися якраз під Ватиканським пагорбом. За словами археолога Жандаменіка Спіноли, завідувача відділом класичної античності Ватиканських музеїв, ці поховання представляють собою велику наукову цінність, так як збереглися у відмінному стані. Особливістю поховань знайдених під Ватиканом є їх приналежність до бідняків: рабів і вільних, про традиції поховання яких зараз ще мало відомо. Співробітник Ватиканських музеїв поінформував також, що для туристів був організований спеціальний маршрут, що дозволяє детально познайомитися з деякими частинами катакомб.

 

Середа. 1 серпня загальну аудієнцію з вірними, яка відбулась на площі перед Апостольським палацом у містечку Кастель Ґандольфо, Папа Бенедикт ХVІ присвятив роздумам про св. Альфонса Марію де Ліґуорі. Понтифік пригадав, що св. де Ліґуорі описував молитву як «необхідний і надійний засіб для отримання спасіння й усіх благодатей, які нам необхідні для його здобуття». Святий Альфонс випрацював відоме правило: «Хто молиться, той спасається, а хто не молиться, той втрачає свою душу!» Додаючи, що без молитви людині практично неможливо спастися натомість з молитвою дуже легко осягнути спасіння. Він навчав, що якщо ми не молимось, то для нас немає вибачення, адже ласка молитися дана кожному; якщо не спасемось, то це буде нашою провиною, адже ми не використали також цінного засобу спасіння – молитви. Святіший Отець зауважив, що ми усвідомлюючи нашу слабкість, нашу немічність, повинні покірно просити у Господа допомоги, ввіряючись Його безмежному милосердю. На завершення Папа сказав: «Дорогі друзі, святий Альфонс пригадує нам, що взаємини із Богом є суттєвими у нашому житті», – заохочуючи усіх християн до щоденної приватної молитви та до участі у Святих Тайнах, завдяки яким зможемо налагодити та щоразу зміцнювати добрі стосунки із Господом Богом.

 

Четвер. Кардинал Держсекретар Тарчізіо Бертоне повідомив, що в рамках Року Віри Бенедикт XVI має намір опублікувати свою четверту енцикліку. Як підкреслив єрарх, після роздумів на тему любові – «Deus caritas est» і «Caritas in veritate», і надії – «Spe salvi», Святіший Отець хоче присвятити наступний документ темі віри, таким чином завершуючи трилогію про теологічні чесноти.

 

2 серпня, прес-центр Ватикану повідомив, що цими днями Святіший Отець Бенедикт ХVІ закінчив третій том книги «Ісус з Назарету», присвячений розповіді про дитинство Ісуса Христа. Оскільки є побажання, щоб книга була одночасно опублікована найпоширенішими мовами, це вимагатиме відповідного часу, щоб запевнити точний переклад цього важливого та очікуваного тексту.

 

П’ятниця. 3 серпняСвятіший Отець спрямував своє послання на святкування 25 річниці міжрелігійної молитви за мир на японській горі Хей-дан. В телеграмі на ім'я Каюн Ханга, Верховного Патріарха буддистської школи Тендай, Папа привітав релігійних лідерів, які зібралися в річницю проведення зустрічі, що пройшла в дусі історичної зустрічі в Асижі в 1986 р. Телеграму на форумі прочитав представник Бенедикта XVI, Архиєпископ П'єр Луїджі Челата.

 

У п’ятницю в Кастель Гандольфо прибула велика делегація з Баварії, яку очолює німецький кардинал Рейнхард Маркс. Близько тисячі паломників з Мюнхена і Фрайзінгу приїдуть привітати свого великого земляка з 85-річчям. Кардинал Рейнхард Маркс, Архиєпископ Мюнхена і Фрайзінгу, сказав, що мета ініціативи – продемонструвати Святішому Отцеві близькість всіх баварців, які пишаються тим, що із середовища цього народу вийшов Єпископ Риму. Увечері Папа подякував своїм землякам з Баварії за концерт традиційного фольклору, який пройшов у дворі Апостольського палацу в Кастель Ґандольфо. Святіший Отець запевнив, що цей вечір дозволив йому побувати на Батьківщині. Він з гордістю відзначив, що баварська культура - це культура веселощів, яка народжується з прийняття світу, з внутрішнього «так» життю, а значить, «так» радості відчуття гармонії з усім творінням і Творцем. Подякувавши всім гостям, які привезли йому частинку Батьківщини Папа особливо відзначив Баварських гірських стрільців за їхні фольклорні пісні і за те, що присвоїли йому титул почесного стрілка.

 

Субота. Андрей Марга, міністр закордонних справ Румунії, повідомив, що у вересні прибуде до Ватикану, щоб запросити Бенедикта XVI в країну. За словами румунського міністра, в Румунії вже почалася підготовка до прийняття Понтифіка. Міністр повідомив, що в межах підготовки до візиту, влада готова сприяти у вирішенні існуючих спірних проблем, серед яких реституція майна, конфіскованого у Греко-Католицької Церкви.

 

Місійним наміренням Папи на серпень є «Щоб молодь, покликана наслідувати Христа, була готова звіщати та свідчити Євангеліє аж до кінців землі». Цей заклик безпосередньо стосується Всесвітнього Дня Молоді, який через рік проходитиме в бразилійському місті Ріо-де-Жанейро, темою якого є запрошення Ісуса Христа. Святіший Отець запрошує свідчити Євангеліє аж до кінців землі, але, в дійсності, це свідчення починається від нашого ближнього, можливо, сусіда, можливо, юнака, якого зустрічаємо на вулиці... Слова «аж до кінців землі» дійсно починаються від нашого дому і простягаються на цілий світ. Бути місіонером – це не тільки від’їхати у далекі світи, але вміти відкрити своє серце для інших, вбачити у другому ближнього.

 

Неділя. У неділю, 5 серпня, на внутрішньому подвір’ї перед папською літньою резиденцією зібралась велика кількість паломників, щоб почути повчання Святішого Отця, проказати разом із ним Богородичну молитву «Ангел Господній» та отримати апостольське благословення. Свою катехизу Папа побудував на основі уривку з Євангелії від Івана, де після помноження хлібів народ шукає Ісуса, щоб зробити його царем. Вони бажали мати його своїм царем лише через те, що Він зумів помножити хліб, тобто, тільки задля того, що дав їм тілесну поживу. Ісус хоче допомогти людям вийти поза задоволення своїх безпосередніх матеріальних потреб, хоч і вони є важливими, бажає відкрити їхні серця на існування чогось більшого, ніж звичайне задоволення щоденної потреби у їжі, одязі, кар’єрі. Ісус говорить їм про їжу, що не переминає. Святіший Отець пригадав, що у пустині Мойсей дав своєму народові манну, хліб із неба, посланий Богом, а Ісус Христос дає щось інше, дарує себе самого, Він є «правдивий хліб, що зійшов з неба», і лише зустрівши його, ми зустрічаємо живого Бога. А на закінчення Єпископ Риму наголосив, що Ісус Христос завжди заохочує нас, щоб ми не забували про те, що важливим є не лише забезпечити собі хліб для фізичного існування, але ще важливіше дбати про поживу для нашої душі, про зв’язок із ним, про зміцнення нашої віри у нього, що є хлібом Життя.

 

Святіший Отець призначив Апостольським нунцієм в Таїланді та Камбоджі, а також Апостольським делегатом у Бірмі та Лаосі Архиєпископа Паула Чанга Ін-Нама, який до того був Апостольським нунцієм в Уганді.

 

Папа прийняв відставку у зв'язку з досягненням похилого віку регента Префектури папського дому єпископа Паоло Де Нікола і призначив його наступником отця Леонарда Сап'єнца, який до цього був членом Префектури.

 

Пропонуємо у ваших молитвах долучитись до молитовних намірень Папи на серпень.

 

До вашої уваги пропонуємо статтю про те, як обирали Римських Пап після святого апостола Петра.

Джерело:   Воїни Христа Царя

05.08.2012р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм

 

Дев'ята неділя -- Мт. 14, 22-34

Сьогоднішній приклад про Петра, який йшов по воді, відкриває нам дуже велику правду християнського життя. Коли апостоли побачили особу, яка йде по воді, то настрахалися. Коли ж вони впізнали, що то є Христос, то Петро, після Його слів, почав іти до Ісуса по воді. Доки Петро дивився на Христа – він ішов, але тільки-но почав усвідомлювати, що він людина і що йде по воді, а людині невластиво ходити по воді, почав потопати.

Так буває і в нашому житті. З історії Церкви знаємо, що взірцем християнина є мученики, які завжди, не звертаючи уваги на обставини, жили вірою. І доки ми живемо вірою, не оглядаючись на зовнішні обставини, ми наче можемо йти по воді.

Коли ми стараємось якось реально, по людськи дивитись на обставини, то відразу починаємо потопати. У християнстві не тільки песимізм, але й навіть реалізм, не є можливий, в християнстві можливо жити лише вірою. Лише віра дає нам спроможність йти попри будь-які обставини, віра і вдивлення в Ісуса Христа. І тому наша віра – це те, що дає нам фундамент, основу, щоб попри будь-які життєві бурі і незгоди, будь-які ситуації йти понад усім і через усе у відповідь на те, що нам допомагає йти через ті реальності життя наш Господь. 

+ Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя