08.11.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Субота 22-го тижня

Євангеліє
Лк.7, 1–10
«Я недостойний, щоб ти зайшов під мою покрівлю»

Часто в житті ми живемо, як собі підходить, буває падаємо, не раз забуваємо про Бога, відходимо від Нього... Але коли стаємо на молитву, то хочемо, щоб Бог нам одразу дав пережиття Своєї присутності, хочемо, щоб Бог нас негайно вислухав і відповів на наші прохання. І завжди немовби почуваємося вправі просити щось в Бога.

Бачимо поставу цього сотника, який каже: «Я недостойний». Завжди маємо, як той сотник, усвідомлювати свою ситуацію: Ким є Бог, а ким є я, яка є велич в Бога, а яка моя постава. І з усім трепетом та благоговінням стояти перед Богом. 

Апостол

2 Кор. 5, 1–10

«Тому й намагаємося з усіх сил Йому подобатися»

Чи Бог лиш прагне і очікує, щоб ми Йому подобалися? Очікує, щоб ми були добрі, найдосконаліші, прекрасні? Бог любить нас, дбає про нас і чекає від нас взаємності!

Фундаментом наших стосунків з Богом має бути те, що ми усвідомлюємо Божу дбайливість і турботливість, любов, яку має Отець до нас. Коли ми є сповнені цієї свідомості та розуміння, ми неминуче хочемо відповісти Богові тим самим. Як дитина, яка почувається любленою, завжди хоче відповісти тим самим своїм батькам. Їй прикро, коли вона ображає батьків, коли робить їм боляче. Вона завжди хоче не тільки сподобатись їм, але й бути вдячною, за те, що вони роблять для неї.

Тому наше життя – це життя вдячності Богові за все, що Він для нас робить, вдячності діяльної, яка спонукає нас любити Бога і ближнього тією ж любов’ю, яку відчуваємо до нас від Отця!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

08.11.2014р. Б. / Папа розповів про дві категорії християн

Про громадян неба та громадян землі, а також про те, як відрізнити фальшивих християн, розповідав у проповіді під час ранкової Меси 7 листопада Папа Франциск.

 

Натхнений біблійним уривком з Послання святого апостола Павла до Филип’ян, Святіший Отець зупинився на існуванні двох груп християн, які сьогодні, як і в часах Апостола Народів, присутні у Церкві. До тієї другої групи належать християни, які є такими лише з імені; вони є ворогами Господнього хреста, зісвітченими християнами або християнами-язичниками. Хоча вони називають себе християнами, але живуть зовсім не по-християнському. Тому слід бути обережними, щоб не піддатися спокусі і не зійти на дорогу християн-язичників. У таких християн серце стає літеплим, що призводить до занепаду. 

Далі Папа пригадав, що апостол Павло говорить про «громадянство» християн, що є небесним. Але лише справжні християни є громадянами неба, а ті, що є християнами лише на папері, вони є громадянами землі, громадянами світу. 

Кожен із нас повинен запитати себе: «А яким є я, що я маю від цих християн-язичників, чи є у мене з ними щось спільне? Чи і в моєму серці є той дух зісвітчення? Чи і в мені є щось поганського?», — наголосив Папа. — Якщо мені подобається вихвалятись перед іншими, якщо мені до вподоби гроші та слава, якщо мене сповнює гордість, то слід запитати себе: «Де є моє коріння, громадянином чого я є? Чи моє громадянство небесне чи земне?»» Святіший Отець зазначив, що ті «побілені» християни, які є учнями Ісуса лише назовні, погано закінчать, бо земне громадянство веде до руїни, натомість небесне — до зустрічі з Ісусом Христом. 

Продовжуючи проповідь, Папа Франциск виокремив декілька ознак, які вказують, коли людина сходить з доброї дороги на шлях зісвідчених християн. Любов та прив’язаність до земного багатства, до грошей, до земної суєти, також, якщо особа є гордою, — це знак, що людина крокує поганим шляхом. І навпаки, любов до Бога, служіння ближнім та покора свідчать про те, що особа знаходиться на добрій дорозі і прямує до своєї небесної батьківщини. На закінчення він закликав усіх у молитві благати в Господа витривалості у доброму, щоб наше серце не ослабилося. «Бути витривалі у Господі і в наслідуванні Христового хреста: в покорі, убогості, лагідності, служінні іншим, адорації, молитві», — закінчив проповідь Папа Франциск. 

За матеріалами: Радіо Ватикану 

Джерело:   КРЕДО 

07.11.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

П'ятниця 22-го тижня

Євангеліє
Лк. 10, 1–15
«Ідіть, ось я посилаю вас, як ягнят між вовки»

Дуже важливо пам’ятати, що наше народження – історичне і географічне, не є випадковим. Бог хотів, щоб я народився в певній нації, в певному історичному моменті. Саме Бог помістив мене в тих чи інших обставинах. Бог мене «послав» сюди. Тому мусимо усвідомлювати те Боже післанництво. А коли Бог посилає, про що він каже сьогодні в Євангелії, то дає нам силу жити і діяти в цих обставинах.

Тому коли у нас буде ця свідомість і розуміння Божого післанництва, це завжди буде сповняти нас певністю, щоб мати цю відвагу – через будь-які обставини йти. Пам’ятаючи, що Бог завжди зі мною і Саме Він хоче мене тут бачити.

---

Апостол

Кол. 4, 10–18

«Він завжди змагається за вас у молитвах»

Так багато людей ставить нам Бог на нашій життєвій дорозі: і тих, які нам приносять радість, і тих, які приносять смуток. З одними нам приємно спілкуватись, інші для нас є тягарем. Однак не даремно посилає нам їх Бог. Кожна людина дає нам можливість послужити їй, як Господові. Коли ж не можемо допомогти їм через брак фізичних, фінансових можливостей, чи неприязні поміж нами і людьми, яких стрічаємо, то маємо можливість завжди молитися за них.

Апостол вчить нас обстоювати інших в молитвах, віддавати їх Богові. Це одне з наших завдань і покликань. Бо, навіть за найбільшого бажання, своїми лише зусиллями, порадами, грішми не завжди можемо вирішити проблеми і потреби людей, які є довкола. Але коли будемо віддавати їх Господові в молитві, то Він зуміє влаштувати все якнайкраще.

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

06.11.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Четвер 22-го тижня

Євангеліє
Лк. 9, 49–56
 «Бо хто не проти вас той з вами»

 Дуже часто ми ділимо людей на наших ближчих і дальших друзів, недругів, приятелів, ворогів. І цей підхід ми достосовуємо і в ставленні до політичних партій. Іноді люди випадково попадають в якусь політичну партію і тоді стають запеклими оборонцями цієї ідеології, а коли попадають в іншу партію, то уже запекло обороняють її ідеологію. А деколи бачимо, що люди будують своє світоглядне буття в протистоянні комусь, протиставленні до світогляду тих осіб, які їм неприємні.

 Христос вказує нам, що так не має бути. Він каже: хто не проти вас, той з вами. І тому не маємо бути і діяти проти когось. Маємо свідчити Христа, нести Христа, проповідувати Христа. Напевно, саме тому різні Церкви часто такі далекі між собою, що з’ясовують між собою стосунки.

 Що ближче будемо до Христа, то будемо ставати ближче до Бога, а тоді і один до одного. Якщо ж в нас є протистояння – значить ми ще далеко від Христа, ми не маємо Христового Духа. І коли наблизимося до Христа, тоді будемо мати спільний Дух. Дух Господній, Дух любові, прощення і прийняття. По цьому пізнається правдива духовість і правдиве християнство.

Апостол

Кол. 4, 2–9

«Будьте в молитві витривалі й чувайте на ній в подяці»

Людина за своєю природою дуже нетерпляча. Вже і відразу хочемо позбутись своїх недоліків, вже і тепер хочемо здобути щось матеріальне у житті, одразу хоче налагодити свої стосунки з іншими. Але на все потребуємо наших зусиль і Божої благодаті, бо всі зміни відбуваються у часі. Тому апостол каже, щоб ми були витривалі в молитві, чували з подякою.

Хто довіряється Богові, Бог неминуче це дасть йому. Бог завжди дасть те, що нам потрібне, якщо ми віримо, бо Він сказав, що за вірою нашою дасться нам. Будьмо витривалі, маймо довіру до Господа, і тоді Бог буде діяти в нашому житті згідно з Його планом на наше життя!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

06.11.2014р. Б. / Папа засудив багаторічні процеси з визнання недійсності подружжя та хабарництво

Люди мають право знати, що каже Церква про їхній шлюб, — переконаний Папа Франциск.

 

Справедливість і любов вимагають, щоб вірні могли якнайшвидше дізнатися думку Церкви про ситуацію свого подружжя. Інакше вони взагалі перестають перейматися думкою Церкви на цю тему, сказав Святіший Отець під час зустрічі з учасниками курсу для церковних юристів, який організував Трибунал Римської Роти. 

Папа Франциск пригадав, що на нещодавньому Синоді єпископів звучали пропозиції про спрощення юридичних процедур. 

 «Багато людей хочуть дізнатися думку Церкви стосовно власного шлюбу, позитивну чи негативну, але завжди справедливу, — сказав Папа. Проте деякі процедури такі довгі і такі складні, що не допомагають, і люди від них відмовляються». 

Папа пригадав свій аргентинський досвід. Він розповів, що міждієцезіяльний суд в Буенос Айресі першої інстанції обіймає 15 дієцезій. З найвіддаленішої точки до нього потрібно їхати близько 240 кілометрів. Це неправильно, — вважає Понтифік. «Не варто чекати, що прості люди прийдуть до цього суду. Тому що їм для цього потрібно здійснити подорож, витратити робочий день, втратити заробіток тощо. У такому випадку вони собі кажуть: Бог мене розуміє, житиму з цим тягарем у серці. Але Мати Церква повинна бути справедливою і сказати: Так, твій шлюб недійсний або ні, твій шлюб дійсний. Справедливість вимагає, щоб це сказати. Завдяки цьому люди можуть йти вперед без цих сумнівів і темряви у душі», — сказав Папа. 

Святіший Отець пригадав, що ще перед початком Синоду він заснував комісію, яка повинна розглянути можливість спрощення правних процедур. 

Крім того, Папа звернув увагу на інші загрози, пов’язані з процесами визнання шлюбу недійсним. 

Папа закликав бути дуже обережними, щоб процеси не були пов’язані з хабарництвом. Він пригадав скандал, коли сам звільнив людину, що обіцяла за 10 тис. доларів вирішити усі справи. 

Мати Церква повинна безкоштовно чинити правосуддя, так само як безкоштовно ми були виправдані. 

За матеріалами: Radio Watykańskie 

Джерело:   КРЕДО 

05.11.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Середа 22-го тижня

Євангеліє
Лк. 9, 44–50

«…Хто найменший поміж усіма вами, той – великий»

Бог не потребує, щоб ми грали для нього ролі, чи то праведників, чи то грішників. Бог потребує, щоб ми стали перед ним в правді – такі, які ми є.

Кожен з нас має якісь таланти, вони є даром Бога. Однак коли Господь каже про те, щоби бути найменшим, то вказує, що попри свою цінність в Його очах, ми мусимо одночасно усвідомити і свою малість. Це не значить, що ми маємо якось себе поливати брудом, применшувати себе, а усвідомлювати собі, що наша велич, залежить від того, наскільки Бог діє в нас. У грішнику він не перестає діяти хоч би на 1 відсоток або навіть 0,01 відсотка, а що більше наближаємося до Бога, то більше Він діє в нас. У житті кожного зі святих Бог діяв відносно кажучи на 60, 70, а то й 80 відсотків.

Усвідомити власну меншість – це дати простір величі Божій діяти в нас. Бо ж не даремно ми співаємо в богослужіннях: «Дивний Бог у святих своїх». І як казав Йоан Предтеча: «Мені треба маліти, а Йому – рости».

Тож дозволяймо і даваймо Богові щораз більше можливостей діяти через нас!

Апостол

Кол. 3, 17–4, 1
«Усе, що тільки чините, робіть від душі, як для Господа, а не як для людей»

У нашому житті ми маємо перед собою реальних людей, реальні обставини, і в тих обставинах робимо реальні вчинки для тих чи інших людей. Але ці люди аж ніяк не є випадковими у нашому житті – Бог їх нам дав. І немає різниці, з якими стосунками та в якій субординації ми з ними перебуваємо, апостол каже, щоб ми служили їм, як Господові.

Уявімо на хвилину, яким би став цей світ, коли б ми служили один одному, як Господові! Яке б ставлення не виявляли нам наші ближні, стараймося до кожного ставитися з думкою про Бога, який перший полюбив нас, ще коли ми були грішниками. Не чекаймо любові та добра від інших, пробуймо виконувати те, що каже апостол: чинити все, як для самого Господа, а не як для людей. Тоді приймемо від Господа нагороду вічне життя – єдину нагороду, за яку варто змагатися в цьому земному житті!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

05.11.2014р. Б. / Ватикан вживає заходів проти брехливої гендерної ідеології

У Ватикані відбудеться конференція, присвячена союзу між чоловіком і жінкою. Апостольська Столиця, здається, хоче таким чином вдарити по брехливій гендерній ідеології.

Ватикан вживає заходів проти брехливої гендерної ідеології. Як подає агентство kathpress, з 17 до 19 листопада там відбудеться конференція, присвячена гендерним питанням.

На початку конференції виступить Папа Франциск, а потім префект Конгрегації у справах віровчення, кардинал Герхард Мюллер. Крім того, виступлять інші видатні єрархи: кардинал Жан-Луї Торан, кардинал Курт Кох, Архиєпископ Вінченцо Палья і єпископ Жан Лафіт.

Під час конференції з різних поглядів розкриють взаємини між чоловіком і жінкою. Це буде не тільки з католицької перспективи. Свої погляди на ці питання висловлять також англікани, мусульмани, юдеї, буддисти, індуїсти, даоси, джайни і сикхи.

Конференцію запланували незалежно від Синоду, присвяченого родині ще рік тому. Її метою є спільна розмова з представниками інших конфесій на теми великих Божих істин життя, які вважаються обов’язковими в різних культурах.

Сподіваємося, що таким чином буде представлений загальнорелігійний, а отже тим чи іншим способом занурений у природному праві, антигендерний фронт. І якщо добрий Бог дозволить, то, можливо, хтось із послідовників помилкових релігій навернеться у величі Апостольської Столиці до віри в нашого Господа Ісуса Христа.

Джерела:    http://fronda.pl

 

Воїни Христа Царя

04.11.2014р. Б. / Папа Франциск: cуперництво і марнославство — два хробаки, які підточують Церкву

Коментуючи під час проповіді в каплиці ватиканської резиденції «Дім святої Марти» у понеділок, 3 листопада 2014 р., уривок із Послання святого Павла до Филип’ян, Папа наголосив: у Церкві треба діяти в дусі покори та згоди, не шукаючи особистих інтересів, оскільки суперництво і марнославство — хробаки, які послаблюють Церкву.

 

Святіший Отець зауважив, що «гармонія це благодать», яку нам дає Святий Дух, але ми «повинні робити зі свого боку все для того, щоб допомагати Святому Духові творити цю гармонію в Церкві». Тому святий Павло закликає громаду міста Филиппи нічого не чинити в дусі суперництва чи марної слави, як також «не поборювати один одного», «не вважати себе кращим за інших». 

Як відзначив проповідник, ідеться про пороки, які властиві не лише нашому часові, але існують віддавна. «Скільки-ж то разів, — сказав він, — у наших інституціях, у Церкві, на парафіях, у колегіях зустрічаємося з цим, чи не так? Суперництво, окозамилювання з марнославством. Бачимо, що це два хробаки, які підточують міць Церкви, роблячи її слабкою. Суперництво і марнославство суперечать гармонії та згоді». Святий Павло, натомість, радить «у покорі вважати іншого вищим за себе». І він, за словами Папи, показав це на своєму прикладові, називаючи себе останнім, негідним звання апостола. 

Папа згадав святого, якого сьогодні згадують у літургії, — Мартина де Порреса, «смиренного брата з домініканського ордену, просякнутого духом служіння, оскільки він відчував, що всі стоять вище за нього, навіть найбільші грішники. Він насправді це відчував!» Папа додав, що св. Павло також заохочував виходити не зі власних справ, а зі справ інших. 

«Шукати блага інших. Служити іншим. Це величезна радість єпископа — коли він бачить, що його Церква саме така: спільне відчування, спільне милосердя, тривання в однодушності та згоді. Ісус прагне, аби така атмосфера панувала у Церкві. Можна бути різних думок, але у межах однієї Церкви завжди одна атмосфера смирення, любові, не гордування ніким», — сказав Папа. 

А у світлі євангельського читання Святіший Отець вказав на важливість того, щоб не шукати у Церкві особистих інтересів: «Це огидно, коли в церковних інституціях, у дієцезії чи на парафіях зустрічаємо людей, які шукають власних інтересів, а не служіння чи любові. Ісус, натомість, у Євангелії говорить не шукати особистого інтересу, не прямувати шляхом взаємообміну, мовляв, я тобі це зробив, а ти мені отим віддяч. Притчею про те, що треба запрошувати на вечерю того, хто не має змоги віддячитися, Ісус вчить нас безкорисливості. І коли у Церкві панує гармонія, єдність, не шукається власних інтересів, то існує також оце наставлення безкорисливості: я чиню добро, а не вирішую свої справи за допомогою добра». 

За матеріалами: Радіо Ватикану, Gość Niedzielny  

Джерело:    КРЕДО

04.11.2014р. Б. / На Черкащині парафія "У"ПЦ МП, із настоятелем протоієреєм, перейшла в УПЦ КП

На Черкащині в Монастирищенськім районі парафія Успіння Пресвятої Богородиці села Княжа Криниця із "У"ПЦ Московського Патріархату перейшла під юрисдикцію Української Православної Церкви Київського Патріархату. До об’єднання та утвердження Помісної Української Православної Церкви православну громаду села Княжа Криниця на чолі із настоятелем протоієреєм Володимиром Яворським надихнула любов до Батьківщини, до свого народу й українських воїнів, які ціною власного життя захищають Україну від російських окупантів.

1 листопада у Дмитріївську поминальну суботу митрополит Іоан із архіпастирським візитом відвідав Свято-Успенську парафію с. Княжа Криниця та звершив Божественну літургію, після якої відбулася панахида за всіх від віку спочилих християн, а особливо за воїнів, які загинули за волю та соборність України. Його Високопреосвященству співслужив настоятель парафії митрофорний протоієрей Володимир Яворський та священики Монастирищенського і Христинівського благочинь.

По завершенні літургії митрополит Іоан звернувся до громади із повчальним словом, приділивши особливу увагу розвінчуванню неправдивої пропоганди Московської Патріархії проти Української Православної Церкви Київського Патріархату, - повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на оф.сайт УПЦ КП.

Джерело:   КІРІОС

03.11.2014р. Б. / Папа: «Ми покликані пам’ятати всіх, навіть тих, кого ніхто не згадає»

Папа Франциск запропонував віруючим, присутнім 2 листопада 2014 р. на площі св. Петра, помолитися за померлих.

Під час своїх роздумів перед молитвою «Ангел Господній» він нагадав, що Церква згадує цього дня всіх тих, хто випередив нас на шляху до вічності. Понтифік закликав пам’ятати в молитві не тільки про своїх близьких померлих, а й про тих, кого ніхто вже не пам’ятає. «Вчора ми відзначали урочистість Усіх Святих, а сьогодні літургія запрошує нас до пам’яті про померлих, — нагадав Папа. — Ці два дні, тісно пов’язані один з одним, як радість і сльози, знаходять в Ісусі Христі поєднання, яке становить основу нашої віри і нашої надії. З одного боку, Церква здійснює паломництво в історії, радіє за заступництвом святих і блаженних, які підтримують місію проголошення Євангелія. З іншого боку, як Ісус, розділяє плач тих, хто страждає від розлуки з рідними та близькими, і як Він та через Нього дякує Отцеві, який визволив нас з-під влади гріха і смерті.

Вчора і сьогодні багато хто відвідує цвинтарі, які називають «місцем спочинку» в очікуванні на остаточне пробудження. Приємно думати про те, що сам Ісус нас розбудить. Сам Ісус показав, що смерть тіла — ніби сон, із якого Він нас підійме. З цією вірою ми спиняємося — також і духовним чином — біля могил наших близьких, тих, хто любив нас і зробив багато доброго. Але сьогодні ми покликані пам’ятати всіх, навіть тих, кого ніхто не згадає. Ми згадуємо жертв воєн і насильства, багатьох «малих» цього світу, розчавлених голодом і бідністю. Ми пам’ятаємо тих невідомих, хто покоїться в братських могилах. Ми пам’ятаємо наших братів і сестер, які загинули тому, що вони християни, і тих, хто віддав своє життя, аби служити іншим. Ми ввіряємо Господу особливо тих, хто помер протягом цього останнього року.

Традиція Церкви завжди закликала молитися за померлих, зокрема, жертвуючи за них Євхаристію: це найкраща духовна допомога, яку ми можемо дати їхнім душам, особливо найбільш покинутим. Фундамент молитви становить спілкування з Містичним Тілом. Як стверджує II Ватиканський Собор: «Паломницька Церква, повністю визнаючи єдність усього містичного Тіла Ісуса Христа, з великим благоговінням шанувала пам’ять померлих» (Lumen gentium, 50).

Пам’ять про померлих, турбота про могили і їх підтримка — все це свідчення довірливої надії, яка ґрунтується на впевненості, що смерть не становить останнього слова у долі людини, оскільки нам судилося життя без обмежень, яке має свої корені та сповнення в Бозі.

Скеруймо до Бога цю молитву: «Боже нескінченного милосердя, ми покладаємося на Твою велику доброту до тих, хто покинув цей світ заради вічності, де Ти чекаєш на все людство, викуплене дорогоцінною кров’ю Христа, Твого Сина, який помер, щоб відкупити наші гріхи. Не дивися, Господи, на нашу немічність, нікчемність і людські слабкості, коли ми станемо перед Твоїм судом, щоб бути засудженими за насмішку чи докоряння. Зверни на нас свій милостивий погляд, який випливає з ніжності Твого серця, і допоможи нам іти шляхом повного очищення. Нехай жодне з Твоїх дітей не буде загублене у вічному вогні пекла, де не буде вже можливості покаяння. Ми довіряємо Тобі, Господи, душі наших близьких, людей, померлих без підтримки Таїнствами, чи тих, хто не мав змоги покаятися за свого життя. Нехай ніхто не боїться зустрічі з Тобою після земної мандрівки, сподіваючись бути прийнятим в обійми Твого нескінченного милосердя. Сестра тілесна смерть нехай знайде нас пильними у молитві і повними всіх благ, вчинених за час нашого короткого чи тривалого життя. Господи, нехай ніщо не віддалить нас від Тебе на землі, але все і всі підтримують нас у ревному прагненні знайти мирний і вічний спокій у Тобі. Амінь» (о. Антоніо Рунґе, Молитва за померлих).

З цією вірою в кінцеву долю людини звернемося до Діви Марії, яка пережила під хрестом драму смерті Христа і мала участь у радості воскресіння. Нехай вона, Ворота Неба, допоможе нам дедалі більше розуміти значення молитви за померлих. Вони поруч із нами! Нехай Марія підтримує нас у нашому повсякденному паломництві на землі та допоможе нам не випустити з уваги кінцеву мету життя, якою є Небо. І з цією надією, яка ніколи не розчаровує, йдімо вперед!» — сказав Святіший Отець.

Після проказування молитви Папа ще раз закликав постійно пам’ятати про померлих.

За матеріалами: Папа Франциск
Джерело: КРЕДО

***

Молитва за помираючого (X століття)

Прийми, Господи, душу слуги Твого, який у цю хвилину до Тебе повертається. Переодягни її, о Господи наш, у вбрання нове і обмий її в джерелах вічного життя, щоб раділа в небі з тими, хто радіє. Наповнюй її тією само радістю, що і всіх вибраних. Нехай отримає свій вінець біля Мучеників, нехай увійде до нагороди Патріархів і Пророків, нехай буде освітлена світлом Ангелів і Архангелів. Просимо Тебе через Христа, Господа нашого. Амінь.

З молитовника "Щоденно з Богом"

Джерело: КРЕДО 

02.11.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Неділя 21-а

Євангеліє
Лк.8,5-15
«Хто має вуха слухати, нехай слухає» 

 Усі добре знають цю притчу про сіяча. Зерна падають в різний ґрунт і по-різному проростають чи не проростають.

 Сіяч – це Господь, Який також сіє в серці кожного з нас. Бог не перестає сіяти, все  наше життя – це час, коли Бог щось сіє, щось вкладає в нас, щоб проросло.

 І ми – ті, які або плодоносимо, які даємо, щоб зерно проростало, або ті, які не плодоносимо, не даємо, щоб проростало. Маємо завжди усвідомлювати, що коли Бог покликав нас до буття, то невипадково дав нам такий характер, темперамент, вдачу, таланти. Коли Він нас покликав, ми стали тим ґрунтом, на якому може щось прорости, а саме, щоб Бог проростав і проявлявся.

 Святі – це ті люди, які дали Богові можливість прорости та проявитися в собі якнайбільше. Отже й ми даваймо Богові діяти і проявлятися в нас!

Апостол

Гл. 2, 16–20

«Живу вже не я, а живе Христос у мені»

Слова великі, знамениті, але такі далекі від нашого життя. Чи хтось з нас відважиться промовити ці слова? Чи хтось має відвагу лиш таке подумати? Апостол Павло свідчить це, говорить про це, взиває до цього!

Христос живе в кожному з нас. Ми сотворені на Образ Божий. Через хрещення ми дозволили Господу перебувати з нами. Але часто ми не дозволяємо Господові виявлятися через нас.

Погляньмо на годину, день свого життя. Скільки можемо сказати, що Бог розпорядився нами? А скільки можемо сказати, що хтось інший, наші бажання, емоції, пристрасті керують нами? І лише ми тоді можемо сказати, що вже не живу я, а живе в мені Христос, коли ми забуваємо про себе. А це не просто. Почнімо з того, щоб дарувати іншим любов, не прагнучи її зворотно, служити іншим, не очікуючи від них цього ж, робімо добро, не чекаючи нагороди. Головне цього забажати. Головне  цього прагнути і в Бозі все стане реальністю!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя