04.12.2018р. Б. / Про Вісімдесяту сесію Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ

30 листопада – 1 грудня 2018 року Божого під головуванням Патріарха УГКЦ Блаженнішого Святослава в Патріаршому центрі у Львові відбулася Вісімдесята сесія Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства Української Греко-Католицької Церкви.

Перед Синодом владики мали спільні реколекції для греко-католицьких та римо-католицьких єпископів.

У першій половині дня, перед початком синодальних засідань, відбувся семінар по головній темі Сесії – «Катехитичне служіння», який приготовила Катехитична комісія Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ.

Після вступних синодальних формальностей Отці Синоду переглянули та взяли до уваги стан виконання рішень Сімдесят дев’ятої сесії Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ.

При розгляді головної теми цієї Сесії Синоду Єпископів Верховного Архиєпископства синодальні отці заслухали доповідь про стан виконання рішень Синоду єпископів УГКЦ 2018 року щодо питань катехитичного служіння, яку виголосив отець Андрій Стадницький, голова Катехитичної комісії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ. Після детального обговорення цього питання Отці Синоду прийняли відповідні синодальні рішення.

В контексті опрацювання синодальних документів владики розглянули у повторному другому читанні та затвердили Типовий єпархіальний статут мирянського руху «Матері в молитві» над яким працювала робоча група під керівництвом владики Володимира (Ґруци). Після повторного першого читання було доопрацьовано та направлено на друге читання Програму душпастирства покликань до богопосвяченого життя, яку опрацьовує Комісія у справах монашества під керівництвом владики Михаїла (Бубнія). Також, у першому читанні було розглянуто Звернення Синоду єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ про зцілення ран війни, яке представляв владика Богдан (Манишин), голова Координаційної Ради з питань душпастирства у критичних ситуаціях та Програми формації вихователів семінарій (ректорів, віце-ректорів, економів, префектів та духівників) і нової редакції документа «Напрямки підготовки кандидатів до священства в УГКЦ» із врахуванням викликів та особливостей сучасної культури, які представили владика Богдан (Данило), голова Патріаршої комісії у справах духовенства  та о. Ігор Бойко, ректор Львівської Духовної Семінарії.

Синод також обговорив питання про ідентичність нашої Церкви в світлі новітніх суспільних та еклезіальних викликів, яке представив о. Андрій Зелінський, та відреагував на новітню суспільно-політичну ситуацію опрацювавши та прийнявши відповідне звернення зі закликом до посиленої молитви та посту в час особливих випробувань для нашої державності.

Особливу увагу Отці Синоду звернули на проблематику епідемічного поширення недуги алкоголізму в Україні та душпастирство тверезості УГКЦ, як один з кроків виходу із кризи. Доповідав на це питання  о. Ігор Козанкевич, Керівник загальноцерковного реабілітаційного центру “Назарет”.

З детальною інформацією про діяльність Українського Католицького Університету у минулому році та представленням планів на майбутнє перед владиками виступив о. Богдан Прах, ректор УКУ.

Синод розглянув та поблагословив до виконання план заходів з вшанування у 2019 році блаж. cвщмч Омеляна Ковча у зв’язку із 135-річчям від дня народження, 75-ми роковинами мученицької смерті та 10-літтям проголошення його Покровителем душпастирів УГКЦ, який представив владика Богдан (Дзюрах).

Значну частину синодального часу владики присвятили розгляду резолюцій ІІІ Всеукраїнського З'їзду мирян УГКЦ, які, разом з детальною інформацією про приготування та перебіг цього форуму, доповів о. Василь Білаш, голова Комісії у справах мирян.

Отці Синоду детально розглянули питання та прийняли відповідні рішення щодо капеланського служіння в молодіжних громадських організаціях патріотичного спрямування, яке доповідав о. Олексій Медик, капелан Пласту-НСОУ.

Вісімдесят першу сесію Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства Української Греко-Католицької Церкви вирішено провести в лютому 2019 року Божого.

Секретаріат Синоду Єпископів
Києво-Галицького Верховного Архиєпископа
УГКЦ

Джерело:       Департамент інформації УГКЦ

03.12.2018р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

2Тм. 2,20–26:  «Слузі ж Господньому слід бути не сварливим, а до всіх привітним»

Знаємо, що до різних людей ми по-різному ставимось: з одними нам приємно бути з перших хвилин знайомства, інших – можемо уникати чи непривітно реагувати на їхню появу. На це впливає дуже багато чинників, свідомих та несвідомих. Апостол же нам вказує на важливу річ – бути привітними до всіх, до кожної людини, яку послав нам Господь.

Кожна людина, як кожен з нас, очікує привітності, доброти, кожна людина стає цілковито інакшою, коли ми до неї ставимось з любов’ю та з миром. Спробуймо у своєму щоденному житті уникати стереотипів, які ми маємо щодо когось, а все більше стараймось бути відкритими на кожну людину. 

Якщо кожну людину будемо готові прийняти, допомогти, усміхнутися, сказати добре слово, добре думати про неї, то ця привітність завжди повернеться до нас. Можливо, не усі й не відразу ставитимуться до нас так само, але Бог знає серце і вчинки кожного, тому найголовніше те, що за наші старання нам буде очікувати нагорода на Небі!

***

Лк. 19,37-44:  «Кажу вам: Коли оці замовчать, кричатиме каміння»

Не так давно, за комуністичних часів, влада хотіла, щоб Церква мовчала. І зовнішньо виглядало, що наша Церква була практично знищена, здавалося, що цієї імперії ніхто не зможе подолати. Але пам’ятаємо, що сталося з Радянським Союзом. 

Відтак знаємо, що Бог є сталий, і ніхто й ніщо не може воювати з Ним, позаяк Творець незмінний, а все інше змінне. Саме Господь, без сумніву, берегтиме свою Церкву. Й оскільки Бог прагне промовляти до серця кожної людини – чи в комуністичні часи, чи тепер, – то Він робить усе, щоб людина почула. 

Якщо треба, щоб ми почули, то може статися щось таке, коли «каміння кричатиме». Як у народі кажуть: «Поки грім не загримить – чоловік не перехреститься». Бог хоче спасення людини, хоче добра для кожної особи. Небесний Отець промовляє в нашому житті, тому будьмо уважні до того, що Він хоче нам сказати тією чи іншою подією. Адже Господь завжди говорить! 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

03.12.2018р. Б. / Передсвяття Введення в храм Пресвятої Богородиці

Передсвяття Введення в храм Пресвятої Богородиці

Тропар передсвяття, глас 4: Радість усім передвіщає нині Анна,* родивши супротивний печалі плід – єдину приснодіву,* яку і приводить, як сущий храм Бога Слова і Матір чисту,* молитви діючи,* днесь із радістю у храм Господній. 

Кондак передсвяття, глас 4: Днесь радістю сповнилася* вся вселенна* у славетному празнику Богородиці,* зовучи: Вона є тінь небесна. 

“Нині боговмістима святиня – Богородиця, приводиться до храму Господнього, і Захарія Її приймає; нині «святеє святих» радується, і ангельський хор таїнственно ликує. З ними і ми святково з Гавриїлом заспіваймо: Радуйся, благодатна! З Тобою Господь, що має велику милість”.

Так співає свята Церква в день передсвяття завтрашнього свята. Ми кожної хвилини, кожної години маємо згадувати Пресвяту Богородицю; як дитина до матері спрямовує всі свої думки, так і ми повинні їх звертати до Пречистої, бо хто про Марію думає, серця того не заплямує жодна грішна думка; хто словами величає Марію, слова того завжди будуть чисті; хто кожне діло посвятить на славу Марії, той напевно до свого діла не додасть гріха. І добре знаємо, хто побожно зверне очі свої до ікони Богородиці, душу того пройме новий струмінь ласки, втіхи і нової любови до Пренепорочної Матері нашої. І тому де лиш можемо, там поміщаємо Її ікону, щоб вона промовляла до нашого серця, щоб нагадувала нам вічно, що поряд з Нею ми не є сиротами, – вона наша Матір, сильна і могутня, яка про нас дбає, яка нас любить і заступається за нас і якій вічну славу і честь ми повинні воздавати.

Перед кожним Богородичним празником ми закликаємо всіх очистити свою душу. Чому так чинимо? Ідіть завтра до церкви і погляньте, скільки там народу молиться, слухає проповіді, а нераз і плаче. Та, однак, скільки серед того народу є такі, які прийшли до церкви обтяжені численними тяжкими гріхами? Ці люди або не розуміють і не знають, в якому стані їх душа, або їм це байдуже, вони мають віру, вони хочуть бути спасенні, та нічого не роблять для цього, хіба що ходять до церкви, але не переймаються тим, що днями, тижнями, місяцями, а нераз і роками живуть у тяжких гріхах, а життя може закінчитися навіть і завтра. Про таких людей можна сказати, що вустами вони почитають Марію, але серце їх далеко від Неї. Тому ми постійно пригадуємо, що добре є перед святом приглянутися до власної совісти. Бо насправді не любить, не славить і не почитає Пречистої Діви той, хто грішними вустами Її призиває і ранить Її душу, якщо в гріхах голосить Її славу.

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР