09.07.2011р. Б. / Янукович присвоїв звання Героя главі ПЦвУ МП

Президент Віктор Янукович присвоїв звання Героя України предстоятелю Української православної церкви Московського патріархату митрополитові Володимиру. Про це журналістам повідомив прес-секретар предстоятеля УПЦ (МП), протоієрей Георгій Коваленко.

«Нам було дуже приємно почути, що під час проведення собору (7 липня) мав місце телефонний дзвінок одному з архієреїв. Президент особисто подзвонив і повідомив, що блаженнійшого визнано гідним звання Героя України», - зазначив він.

У свою чергу митрополит висловив подяку президентові.

«Це дуже приємно. Я дякую президентові й запевняю, що це велика нагорода, але це не моє досягнення. Це духівництво й епіскопат, які мене підтримують і які із мною працюют», - додав він.

За даними прес-служби УПЦ (МП), вручення нагороди пройде в суботу, 9 липня.

Нагадаємо, Янукович 23 листопада 2010 року нагородив Володимира орденом Свободи.

Джерела:

Тиждень

Мандрівники Христа Царя

"...Президент особисто подзвонив і повідомив, що блаженнійшого визнано гідним звання «Героя» України..."

"Наш", так званий президент, чинячи чергову дурницю, мабуть таки скочив через голову, бо треба було цим званням спочатку відзначити Кірюшу, а вже потім тільки Вову. Маю надію, що хтось краще прокоментує цю подію, бо в мене через брак слів, є лише епітети...

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

08.07.2011р. Б. / Блаженніший Святослав сповнив один із заповітів Патріарха Йосифа (Сліпого)

«Нині я маю нагоду для великої радості. Не лише тому, що знову завітав до княжого граду Львова, але й через те, що сьогодні можу виконати слова Патріарха Йосифа (Сліпого), який заповідав своїм наступникам особливо дбати про студійське монашество УГКЦ. Тож разом з усією братією Свято-Іванівської лаври я радо вшановую престольний празник цієї обителі», − сказав Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав під час Архиєрейської Божественної Літургії з нагоди празника Різдва Івана Хрестителя.

Предстоятель УГКЦ очолив святкове Богослужіння, яке відбулося 7 липня 2011 року у храмі Премудрості Божої, що знаходиться на території Музею народної архітектури та побуту у Львові (Шевченківський гай). З Главою УГКЦ співслужили Владика Володимир (Війтишин), Єпарх Івано-Франківський, та Владика Йосиф (Мілян), Єпископ-помічник Київської архиєпархії.

Під час літургійної проповіді (слухати) Блаженніший Святослав зауважив: «У контексті сьогоднішнього святкування ми читаємо в Євангелії, як пророк Захарія, батько Предтечі, служачи у храмі, сповнився там Божою благодаттю та силою. Так само християнин, що нині шукає досконалого святого життя, може зустріти велич Божу, скеровану на кожного через таїнственну природу Христової Церкви. Нам треба лише повірити, що Господь Бог сьогодні нас тут зустрічає і сповняє силою Святого Духа. Й тоді Божа благодать запліднить нашу людську безсилу побожність і зробить послідовниками Христовими, відкриваючи дорогу до святості».

Глава УГКЦ підкреслив, що нинішнє свято Різдва Івана Предтечі знакове, бо цей день – ювілейний. «Ми сьогодні зійшлися так чисельно у гроні студитської братії ще з однієї нагоди − щоб привітати Владику Йосифа (Міляна) з його 55-літтям. 1983 року Владика зложив вічні обіти в монастирі Студитського уставу (змінивши світське ім‘я Іван на монаше Йосиф) і, подібно до Захарії, прийняв Силу Божу, стаючи на шлях подвижництва, щоб нині відбудовувати нашу Церкву у серці України, в Києві».

На завершення торжественної Літургії Блаженніший Святослав привітав діточок, які приступили до урочистого Причастя. Глава УГКЦ подякував катехитам і батькам, а також всім тим, хто чуває над християнським вихованням українських дітей.

Джерела:
Департамент інформації УГКЦ
Мандрівники Христа Царя

07.07.2011р. Б. / «Україну чекає велика будучність» - владика-емерит Андрій (Сапеляк)

Нещодавно владика Степан (Меньок), Екзарх Донецько-Харківський, відвідав єпископа-емерита Андрія (Сапеляка), який мешкає у місті Верхньодніпровськ, що розташоване на березі Дніпра неподалік від Запоріжжя.

Владика-емерит Андрій (Сапеляк) – довголітній душпастир українців-мігрантів у Європі, перший єпископ для українців в Аргентині, учасник ІІ Ватиканського Вселенського Собору.

Незважаючи на стан здоров’я (владика-емерит переніс інфаркт), владика Андрій радо зустрів гостей: владику Степана (Меньок), канцлера о. Василя Пантелюка, о. Михайла Заверчука. Зустріч тривала не довго, проте за кавою і десертом владика Андрій жваво спілкувався з гостями, багато розказував про своє служіння, показував фотографії, а також висловлював свої сподівання на щасливе майбутнє українського народу та Церкви, повторюючи не раз слова: «Україну чекає велика будучність».

Після бесіди з єпископом Андрієм о. Василь Сапеляк, рідний брат владики, провів маленьку екскурсію в ораторій – приміщення для молоді, у якому молодь та юнацтво має можливість цікаво і корисно проводити час, наприклад пограти в настільний теніс, більярд. Ораторій також пристосований до вивчення історії України та Української Церкви – на стінах розміщені плакати, фотографії, портрети, написи і важливі дати. Усе це було створено зусиллями владики Андрія та о. Василя Сапеляків.

Джерела:
Департамент інформації Донецько-Харківського Екзархату УГКЦ
Мандрівники Христа Царя

06.07.2011р. Б. / Володимир Стретович: У Верховній Раді немає совісті

Вчора Верховна Рада України не підтримала проект Постанови про проведення парламентських слухань з проблем державно-церковних відносин, що означає відсутність державної стратегії у цій сфері, небажання влади опікуватися духовним розвитком громадян, заплющення очей на кризу духовності і моральності у суспільстві. На цьому наголосив народний депутат України з фракції «Наша Україна-Народна Самооборона», екс-голова партії Християнсько-Демократичний Союз Володимир Стретович, коментуючи результат голосування.

Як повідомив парламентар, проблем у сфері церковно-державних відносин, що накопичились за останні роки і потребують вирішення на державному рівні, більш, ніж достатньо. «В Україні досі не затверджена Концепція державно-церковної політики, вже п'ять років як написана експертами, громадськістю і представниками усіх без винятку конфесій, представлених у країні, - зазначає Стретович. - Гостро стоять питання повернення і розподілу церковного майна, збереження культурної спадщини, наприклад, Десятинної церкви; з'явилися випадки порушення свободи совісті і віросповідання; відчутні тенденції надання переваги у виділенні землі для будівництва одній конфесії. Врешті-решт відсутня єдина Соборна Церква».

Рішення більшості не допустити проведення слухань на найвищому рівні, на думку депутата, свідчить про відсутність совісті у парламенті. «Совість - це голос Бога в нашій душі. І якщо ми Його не чуємо, то йдемо в неправильному напрямку і не по прямій дорозі, а манівцями», - констатує християнський демократ.

При цьому він додає, що слухання - це лише перший крок, вони проводяться для того, щоб почути всі сторони, ідентифікувати та конкретизувати проблеми, налагодити механізм співпраці для їхнього вирішення. «Якщо парламент не захотів навіть послухати священнослужителів, то на що можна сподіватися, коли будуть пропонуватися конкретні законодавчі ініціативи, спрямовані на вирішення проблем у державно-церковних відносинах?» - запитує парламентар.

За його словами, партія Християнсько-Демократичний Союз наполягатиме на проведенні парламентських слухань на цю тему. «Ми не здамося так легко. «Стукайте і вам відкриють» - каже Святе Письмо. Буде поданий проект Постанови знову, бо суспільство потребує інформації і вирішення проблем, що зачіпають мільйони віруючих громадян», - наголошує народний депутат.

Нагадаємо, що народними депутатами від ХДС В.Стретовичем, В.Марущенком, Д.Жванією, О.Білозір та ін. був поданий проект Постанови про проведення парламентських слухань на тему: "Стан та перспективи розвитку державно-конфесійних відносин в Україні" (5 жовтня 2011 року) реєстр. № 8548 як результат звернення Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій до членів депутатської групи «Право вибору» 13 травня ц.р. «За» проведення слухань проголосувало лише 103 народні обранці з 397 зареєстрованих у сесійній залі. Жодного голосу не дали депутати Комуністичної та Народної партії, з Партії регіонів проголосував 1 депутат.

Джерела:

Персональна сторінка Володимира Стретовича

Мандрівники Христа Царя

"...Жодного голосу не дали депутати Комуністичної та Народної партії, з Партії регіонів проголосував 1 депутат (мабуть випадково впав на кнопку)..."

Ото дива! Та чого ж вони чекали від матеріалістів і безбожників?

І, бідний пан Стретович, бо він тільки аж нині "роззув очі" і взнав, що в жодного народного обранця у ВР немає совісті. Щоправда совість не гаманець, її не можна загубити, але вона в них настільки зачерствіла, що розчинити її можна хіба довбнею...

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

05.07.2011р. Б. / Україна котиться шляхом антикатолицької нетолерантності

Новий тиждень ми розпочали з двома сумними подіями: «невідомі» вандали знищили хрест на Оболоні в Києві, а в далекій Баварії помер Отто фон Габсбург. Направду, серед великих людей сьогодення, які були адвокатами українського народу і його Церкви особливіше місце займають блаженний папа Іван Павло ІІ і син блаженного Карла І, останнього галицько-волинського короля, який сидів на Даниловому престолі – архикнязь Отто фон Габсбург. Вирісши у вигнанні, він все ж таки зберіг любов до рідної Австрії та до народів, які населяли державу його предків. Отто фон Габсбург відомий, як гарячий прихильник демократизації в країнах за залізною завісою, який у 1989 році домігся, щоб Республіка Австрія відкрила кордони з соцкраїнами. Цим було спричинено серйозну дестабілізацію соціалістичного табору і це стало однією з причин падіння комуністичних диктатур в Європі, а тим і визволенням України з більшовицького ярма. Вихований глибоко віруючими батьками, Отто фон Габсбург цілого життя зберігав синівську вірність Католицькій Церкві і Вселенських Архиєреям зокрема.

Людина, котра боролася проти гітлерівського режиму і котра порівнювала Путіна з Гітлером, людина, котра застерігала європейських політиків проти політики подвійних стандартів і виступала за приєднання усіх країн до Європейського Союзу, людина, котра з моменту заснування ЄС докладала усіх зусиль, щоб ця організація ґрунтувалась на християнських принципах вже самим цим заслуговує на глибоку пошану. Слід зазначити, що архикнязь Отто фон Габсбург був великим прихильником України, її великим другом, котрий завжди вважав, що Європа без України ніколи не буде повноцінною і це старався донести до європейських політиків. Його смерть – це велика втрата і для нас українців, особливо в цей час, коли в Україні стрімко згортаються демократичні свободи, а нетолерантність по відношенню до католиків стає нормою українського суспільства. Сподіваймося, що наслідник архикнязя - Карл фон Габсбург продовжить батькову діяльність у справі оборони християнських цінностей та прав народів.

Те, що в Україні нетолерантність до католиків стає суспільною нормою вказує і недавній акт вандалізму – знищення хреста, встановленого київською римо-католицькою громадою на Оболоні в Києві. Якщо цей факт брати поза суспільним контекстом останнього часу, то він сам по собі не мусить бути правилом, а скоріше ізольованим ексцесом. Але у світлі останніх подій, які вказують на утиски та переслідування католиків в Україні, цей акт вандалізму інакше, як цілеспрямований антикатолицький акт розцінювати неможливо. Україна все більше перетворюється на державу, в якій католики все більше стають громадянами другого, а то й третього сорту. І потрібно відзначити, що за такий стан відповідає не лише теперішній режим, але й «високоморальні» псевдоінтелектуали, які на останніх президентських виборах закликали народ голосувати «проти всіх», вбивши тим самим в людей будь-яке прагнення до політичної активності. І тому знову і знову постає питання самоорганізації католиків в Україні для боротьби за свої фундаментальні права.

Але минулий тиждень на глобальному рівні порадував увесь католицький світ добрими вістками – Ватикан запустив новий інформаційний портал, на якому буде можливість черпати максимум інформації про життя Церкви. У сучасному інформатизованому світі це є надзвичайно важливим кроком, адже багато речей з церковного життя у ЗМІ отримують абсолютно непрофесійне висвітлення і доходять до споживача у зовсім викрученому варіанті. Тепер Церква зможе подати більш якісну і розгорнутішу інформацію про Саму Себе - все на одному місці, немає більше великої потреби гортати кілька сайті, вишукуючи необхідну інформацію.

Цього тижня Папа Бенедикт ХVІ святкував 60-ліття свого священичого служіння. Річниця вагома. Уже 60 років теперішній Папа діє як священик, звіщаючи Радісну Новину усім, до кого він посланий. Цілий католицький світ радісно відзначав цю дату.

А в Цей же ж таки час в Україні не вщухають пристрасті довкола догналівців, щоправда довкола їхнього жіночого видання – тепер вже колишніх монахинь. По щирості, завжди дивувала їхня самоназва «контемплятивні сестри». Бо за звичай контемплятивні сестри не бігають з плакатами по містах і селах, не беруть церкви штурмом, а тихенько у своїх монастирях молять Бога про Його змилування над світом. Спроба порівняти їх з сестрами кармелітками-босими, кларисками чи бенедиктинами заздалегідь приречені на провал – бо між догналівськими «сестрами» і католицькими контемплятивними монахинями практично нічого спільного знайти не можливо. Відверто кажучи, можливо, було би потрібно назвати їх тим, чим вони дійсно є – бойові жіночі загони єресіарха Антоніна Догнала. Їхнє злодійське присвоєння каплиці оо. Редемптористів викликало спротив місцевих мешканців, котрі не хочуть в себе під боком мати соціально небезпечну секту. Очевидно, що найближчим часом гостроти цьому конфлікту нададуть самі догналівці, котрі звикли не поважати церковні та обходити державні закони. Напевно, для багатьох було шоком почути на минулотижневій прес-конференції у святоюрських палатах, що крім монастиря у Брюховичах усі інші «монастирі» «сестер»-догналіток є незаконними з точки зору канонічного права, а також і те, що з усієї маси «сестер» всього на всього 29 були монахинями, а решта - не зрозуміло ким. В цей спосіб розкрився черговий фарс Догналової секти. На правду, стає шкода обманених дівчат, які догналівською брехнею зведені на оманливі стежки.

О. Орест-Дмитро Вільчинський
Джерело:
Мандрівники Христа Царя

04.07.2011р. Б. / На Оболоні спаплюжили хрест

Сьогодні (04.07.2011 р.) вранці Генеральний Вікарій Київсько-Житомирської дієцезії Римсько-Католицької Церкви, єпископ Станіслав Широкорадюк повідомив, що ХРЕСТ, який два дні тому було встановлено і освячено на будівельному майданчику, де в майбутньому має будуватися храм св. Франциска на Оболоні в м. Києві, в ніч з 3 на 4 липня спаплюжено, знівечено і порізано на шматки місцевими жителями.

"Це вперше в Україні за двадцять років незалежності "нашої" держави так ганебно спаплюжено і зневажено хрест, який є знаком самого Ісуса Христа. Це вперше за ці двадцять років такого приниження зазнає Римсько-Католицька Церква в Україні" - говорить Владика Станіслав.

У 2004 році римсько-католицька громада св. Франциска отримала в Оболонському районі м. Києва земельну ділянку під будівництво храму, яка в 2010 році перейшла в постійне користування Церкви. На сьогоднішній день парафіяни збираються на Богослужіння в маленькій капличці, яка не може вмістити всіх охочих, а до найближчого храму потрібно їхати або до метро «Майдан Незалежності», або аж на лівий берег Дніпра. Тому існує потреба будівництва нового храму, у якому зможуть молитися всі віряни, яких, за словами настоятеля парафії о. Франциска Ботвіна, в цій частині міста проживає близько 1 тис. осіб. Цієї весни було заплановано розпочати зведення храму, що, на жаль, зустріло спротив серед мешканців прилеглих будинків, які різним чином намагаються унеможливити будівництво.

Земельна ділянка під будівництво храму знаходиться на перехресті вулиць Героїв Дніпра та Зої Гайдай, де зараз можна побачити порізаний місцевими жителями хрест.

Джерела:

Католицький Медіа-Центр

Мандрівники Христа Царя

"...за двадцять років незалежності "нашої" держави так ганебно спаплюжено і зневажено хрест, який є знаком самого Ісуса Христа..."

І це зробили не якісь, чужинецькі зайди, а таки наші "православні християни", щоправда християни за буквою, а не за духом. Бо таке могли зробити лише сатаністи.

А щодо парерової незалежності "нашої" держави, яка за ці ДВАДЦЯТЬ років так і не набула статусу УКРАЇНСЬКОЇ, то це відношення людей до християнських цінностей, якраз і є причиною всіх нинішніх та майбутніх негараздів українського народу. Бо наш народ, який і надалі не бажає бути вільним у "...народів вільних, колі..." (Т. Шевченко), а хоче чав'ядіти рабом у ярмі чужинців та тримається "як віш кожуха" ідей з чужого поля, як то: комунізм, соціалізм, лібералізм...

Мудро сказав ректор УКУ, Борис Ґудзяк: «Якщо наше суспільство взагалі не хоче думати, тоді ми приречені». І ми дійсно приречені...

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

03.07.2011р. Б. / Шлях до щастя – послух Божій волі

Роздуми до Слова Божого на XIV звичайну неділю

Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий. (Мт 11, 28-30)

Чи може бути ярмо любим, а тягар легким? Виходить, що може, якщо це ярмо і тягар Ісуса Христа. Св. Апостол Павло пише в посланні до римлян «Хіба не знаєте, що ви слуги того, кому віддаєте себе за слуг на послух, кого слухаєтеся: чи то гріха - на смерть, чи то послуху - на праведність?» (Рим 6,16). Апостол показує, що є лише дві можливості: або служити Богові, або служити гріху, третього не дано.

Наслідок гріха – смерть, і ця перспектива, навіть якщо гріх спочатку приваблює солодкістю, справді є сумною і трагічною. Виконання волі Божої, послух волі Бога – це ярмо, але ярмо солодке, оскільки приносить вічне щастя і провадить людину до єдності з Богом в любові.

Основною спокусою для людини є егоїзм, тобто поставлення себе в центрі свого серця, свого життя. Виконати всі примхи нашого «я», зраненого первородним гріхом неможливо, його вимоги будуть щоразу збільшуватися, завжди буде мало. Прикладом цього можуть послужити добре відомі історичні фігури, як, наприклад, Нерон або Сталін. Як перший, так і другий мали майже абсолютну владу, проте власне ego з ними зіграло поганий жарт: обидва боялися втратити свою владу і всюди бачили заколоти і бунт, внаслідок чого гинули невинні люди. Отже, людина, яка служить власному «я», перетворює життя своє і ближніх в пекло. Чи це є «солодко»?

Шлях до щастя лише один – в послухові Божій волі, оскільки лише Бог і бажає нам, як ніхто інший, справжнього добра і знає якнайкраще, що є для нас добро.

Повторюймо, отже часто коротку молитву: Ісусе, тихий і сумирний серцем, вчини моє серце подібним до Твого!

о. Кирило Лесько
Літургійні читання на XIV звичайну неділю
Джерело:
КРЕДО

"Отже, нехай Господь наш, Ісус Христос, зі свого великого милосердя до нас грішних, дасть нам те, що нам потрібно і, позбавить нас від того, що ми хочемо..."

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.