14.12.2011р. Б. / Митрополії в УГКЦ утворено для того, щоб «знайомити з воскреслим Христом усіх тих, хто Його шукає»

 

«Для того щоби наша Церква на Прикарпатті і Буковині могла вільно та ефективно проголошувати Слово Боже, знайомити з воскреслим Христом усіх тих, хто Його шукає. Сьогодні, у день вшанування пам’яті Андрея Первозванного, постать цього апостола ніби відкриває нам зміст і значення проголошення нової митрополії у Христовій Церкві», – сказав Блаженніший Святослав (Шевчук), Глава УГКЦ, у проповіді ( слухати) під час Архиєрейської Літургії в архикатедральному соборі Святого Воскресіння в м. Івано-Франківську 13 грудня 2011 року. Урочисте Богослужіння відбулося з нагоди проголошення створення Івано-Франківської митрополії УГКЦ, Митрополитом якої став Владика Володимир (Війтишин).

За словами Блаженнішого Святослава, проголошення Івано-Франківської митрополії УГКЦ є логічним продовженням свідчення і життя Духа Святого, який діє у Церкві. «Нехай ця митрополія стане осередком проголошення Доброї Новини і осередком тих, які знайшли Бога і щедро хочуть поділитися радістю цієї знахідки з усіма, хто Його, можливо, ще не знає», – додав Глава УГКЦ, наводячи паралель до способу дії апостола Андрія, який, зустрівши Господа, запрошував до Нього свого брата Петра.

Наостанок Предстоятель УГКЦ висловив побажання, щоби новостворена Івано-Франківська митрополія стала центром «духовного корму, який буде помножувати Христос за молитвами архиєрея і духовенства митрополії». «Навіть якщо вам, Митрополите Володимире, забракне людських сил, щоб мати такий корм для єпископів, духовенства та вірних, будьте певні, що Бог є у вашому серці і у ваших святительських руках», – завершив Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ.

Фото: www.ugcc.if.ua

Департамент інформації УГКЦ

14.12.2011р. Б. / В соборі Юра вшанували пам’ять Блаженнішого Мирослава Івана Любачівського

 

У середу 14 грудня в Архикатедральному соборі Святого Юрія молитвою вшанували пам’ять Блаженнішого Кардинала Мирослава Івана Любачівського в день 11–их роковин з дня його відходу у вічність.

Поминальну панахиду в крипті собору Юрія, відслужив настоятель храму митрофорний протопресвітер Роман Кравчик. У своєму слові згадуючи постать Глави УГКЦ (1984-2000 рр.) він зазначив :

«Пам’ятаючи, як Мирослав Іван Кардинал Любачівський після звільнення нашої церкви з підпілля приїхав на Львівське летовище, впавши на коліна поцілував українську землю, якої він був дуже спраглий у своєму житті. Це була людина високої науки глибокої поваги до інших, він ніколи не підвищував голос на своїх підлеглих, а чемно й виважено роздавав вказівки».

По завершенні панахиди о. Роман подякував усім присутнім за спільну молитву та добру пам’ять про цього визначного Архиєрея.

Прес-служба Львівської Архиєпархії


Довідка:

Верховний Архиєпископ Мирослав Іван кардинал Любачівський - Глава Української Греко-Католицької Церкви 1984-2000 рр.; народився 24 червня 1914 р. у м. Долина на Станіславівщині (тепер Івано-Франківщина).

1933 р. після закінчення Стрийської гімназії вступив до Львівської Богословської Академії; 1936 р. за успішне навчання був скерований для продовження навчання до Інсбрука.

18 серпня 1938 р. рукоположений у сан диякона, а 21 вересня 1938 р. митрополит Андрей Шептицький рукоположив його на священика.

Захистив дисертацію "Розвідка над Літургією св. Василія Великого".

1942-1947 рр. - студії в Римі; здобув ступінь магістра біблійних наук і доктора богословія.

У травні 1947 р. прибуває до США; працює секретарем Комітету українських емігрантів-католиків; душпастирську діяльність розпочинає в церкві св. апостолів Петра і Павла в м. Клівленді (Огайо).

З 1968 р. - духовник Української католицької семінарії св. Йосафата у Вашингтоні; з 1971 р. - професор Академії св. Василія у Філадельфії; 1977 р. призначений духовним директором семінарії св. Василія у Стемфорді.

У квітні 1978 р. Папа Римський Павло VІ надав йому ступінь Почесного прелата.

13 вересня 1979 р. Папа Іван Павло ІІ призначає його архиєпископом митрополитом Філадельфійським. 27 березня 1980 р. після Синоду Української Греко-Католицької Церкви Папа отримав призначення коад'ютора Верховного Архиєпископа УГКЦ із правом спадкоємності.

Після смерті Патріарха Йосифа Сліпого став Главою УГКЦ із титулом Верховного Архиєпископа; 25 травня 1985 р. Римський Архиєрей підносить Блаженнішого Мирослава Івана до гідності кардинала Католицької Церкви з титулярним собором св. Софії в Римі.

30 березня 1991 р. Блаженніший Мирослав Іван повертається на рідну землю. Згодом він так гадував про цей радісний момент: "По прибутті я знайшов Церкву, яка була міцною у своїй вірі та відданості".

Від початку Верховний Архиєпископ зайнявся реорганізацією цілої структури Церкви; було налагоджено роботу навчальних закладів, створено нові єпархії, багато уваги надавалося співпраці з мирянами.

У травні 1992 р. відбувся перший Синод єпископів УГКЦ у незалежній Україні. На відкритті Синоду Блаженніший зазначив: "На наших плечах ціле майбутнє нашої Церкви… Потрібно нам знову рішуче поставитись до питання визнання нашої Церкви як Патріархату".

У 1995 р. він захворів на запалення легенів, що серйозно вплинуло на його здоров'я. 

Наступного року, з огляду на його важкий стан, Синод Єпископів УГКЦ обрав владику Любомира Гузара єпископом-помічником Глави УГКЦ. Відтоді Блаженніший практично не втручався до справ управління Церквою, а займався богословською і науковою діяльністю.

Помер 14 грудня 2000 р., похований у соборі св. Юра у Львові.


Джерело:  Мандрівники Христа Царя

13.12.2011р. Б. / УГКЦ видасть «Екуменічний Катехизм»

 

У понеділок, 12 грудня, Владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, у рамках робочої поїздки до Австрії відвідав Фундацію "Pro Oriente", де зустрівся з її президентом д-ром Йоганом Марте та віце-президентом д-ром Рудольфом Прокші. Сторони обговорили актуальний стан католицько-православного діалогу, зокрема в українському контексті. Гість з України представив основні напрями екуменічної діяльності УГКЦ, наголосивши на тому, що ієрархія Церкви докладає чималих зусиль для поширення духовного екуменізму серед вірних.

Окрім того, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ навів низку позитивних прикладів, які дають підстави надіятися на подальше укріплення добрих відносин і співпраці між Церквами та християнськими спільнотами в Україні. Зі свого боку, представники проводу "Pro Oriente" розповіли про діяльність Фундації та ознайомили Владику Богдана з останніми публікаціями та напрацюваннями в ділянці католицько-православних взаємин.

З великим зацікавленням господарі зустрічі сприйняли повідомлення про план видання "Екуменічного катехизму УГКЦ", над яким працює Комісія сприяння єдності між християнами, що її очолює о. д-р Ігор Шабан. Секретар Синоду Єпископів УГКЦ роз'яснив, що "мета такого підручника – пояснити вірним суть екуменічного руху, запропонувати їм дієві засоби задля відновлення та укріплення єдності з братами й сестрами у вірі, а також утвердити їх у переконанні, що єдність Христових учнів – це заповіт Христа, за здійснення якого відповідальні всі – як ієрархи, так і духовенство й миряни".

На закінчення зустрічі Владика передав до бібліотеки Фундації "Pro Oriente" примірник Катехизму УГКЦ "Христос – наша Пасха", підкресливши важливість цього видання для Церкви, а також для розробки аналогічних проектів в інших Східних Католицьких Церквах.

Департамент інформації УГКЦ

13.12.2011р. Б. / Глава УГКЦ проголосив найбільшу в Західній Україні Івано-Франківську митрополію

 

Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав (ШЕВЧУК) у співслужінні Єпископату УГКЦ у кафедральному Соборі Святого Воскресіння в Івано-Франківську очолив Божественну Літургію з нагоди проголошення найбільшої в Західній Україні Івано-Франківської митрополії.

Як передає кореспондент УНІАН, Літургія, на якій присутні керівники області, районів і міст, транслюється на великий екран перед кафедральним собором, де зібралися тисячі віруючих. Під час молитви буде зачитано Декрети проголошення Івано-Франківської Митрополії та здійснено Чин поставлення Митрополита, яким стане Єпископ Івано-Франківський, Преосвященний Кир Володимир (ВІЙТИШИН). В Митрополію ввійдуть Івано-Франківська і Коломийсько-Чернівецькі єпархії УГКЦ. Митрополит матиме право скликати Митрополичий синод, але для того, щоб рішення цього Синоду були дійсними, вони потребують схвалення верховного архиєпископа.

Після Літургії Блаженніший Святослав також освятить новий горельєф на кафедральному соборі Єпископу Станіславівському Григорію Хомишину.

Джерела: УНІАН-релігії


Мандрівники Христа Царя

11.12.2011р. Б. / «Будуйте Україну вдома, шукайте свого щастя тут, на рідній землі», - Блаженніший Святослав на зустрічі із молоддю в Одесі

 

«Будуйте Україну вдома, шукайте свого щастя тут, на рідній землі. Спілкуючись із вашими ровесниками, які виїхали за кордон, я побачив у їхніх очах ностальгію, тільки в Церкві вони бачать часточку України», - сказав Блаженніший Святослав (Шевчук) 9 грудня 2011 року на зустрічі із молоддю в м. Одесі в рамках душпастирського візиту до Одесько-Кримського екзархату УГКЦ. Глава УГКЦ пригадав також слова блаженного Івана Павла ІІ, який закликав українську молодь: «Залишайтеся вдома, бо це ваша земля».

Під час розмови Предстоятель Церкви наголосив на гідності людської особи, що «походить від Бога, який створив людину на свій образ і подобу, тому ніхто не має права посягати на цю гідність». «Гідність нам дає не держава, не влада, навіть не паспорт певної держави. Держава повинна захищати людину, незважаючи на те, яке місце вона посідає в суспільстві», - наголосив очільник греко-католиків.

Молодь цікавилася ідеєю українського світу. «Я розумію український світ як єдність та солідарність українців в Україні та в усьому світі. Будувати український світ - означає дбати про свою культуру та любити український народ, а також піклуватися, щоб гідність українців поважали інші народи», - відповів Блаженніший Святослав.

Крім того, Глава УГКЦ закликав молодь брати на себе відповідальність за майбутнє свого народу. «Ми хочемо бути членами Європейської спільноти, сподіваючись, що це само до нас прийде, що хтось за нас збудує російський, американський чи український світ. Натомість ми повинні брати на себе відповідальність за майбутнє нашого народу», - відзначив він.

Серед іншого Блаженніший Святослав повідомив, що УГКЦ «серйозно замислюємося над тим, як спілкуватися із молоддю, яка є дуже доброю і шукає живої парафіяльної спільноти». На запитання, які залишилися без відповіді, Глава УГКЦ пообіцяв відповісти в аудіодиску «100 запитань до Блаженнішого».

Департамент інформації УГКЦ

10.12.2011р. Б. / «Ми дуже серйозно ставимося до присутності нашої Церкви в сучасному інформаційному просторі», - Глава УГКЦ

 

«Ми дуже серйозно ставимося до присутності нашої Церкви в сучасному інформаційному просторі. Зокрема, плануємо створити інтернет-телебачення, соціальну мережу, а ця прес-конференція є виявом поваги до роботи журналістів», - сказав Блаженніший Святослав (Шевчук) 9 грудня 2011 року на прес-конференції в м. Одесі в рамках душпастирського візиту до Одесько-Кримського екзархату УГКЦ.

За словами Глави УГКЦ, розвиток церковних мас-медіа є одним із пріоритетних завдань Церкви. Сьогодні ведеться дискусія стосовно того, що створювати: друкований орган чи інтернет видання, з якого б могли черпати інформацію єпархії та екзархати в Україні та закордоном. «Ми розуміємо, що таке видання, яке б говорило правду про нашу Церкву, є вкрай потрібним», - наголосив очільник греко-католиків.

Крім того, Блаженніший відзначив, що часто доводиться спостерігати, як українське суспільство живе у полоні радянської ідеології у ставленні до тої чи іншої Церкви чи історії України взагалі. «Треба розуміти, що ідеологія не завжди має щось спільне із історичною правдою або справедливістю», - резюмував він.

«Видання, яке б відкривало такі істини, нам дуже потрібне і, сподіваюся, що незабаром ми будемо його мати», - сказав на завершення Предстоятель УГКЦ.

Слід відзначити, що 10 грудня Глава УГКЦ відвідає Одеський порт і зустрінеться із представниками різних конфесій.

Департамент інформації УГКЦ

07.12.2011р. Б. / «ЖИВА ПАРАФІЯ – МІСЦЕ ЗУСТРІЧІ З ЖИВИМ ХРИСТОМ»

 

Дорогі у Христі! Господь наш Ісус Христос перед вознесінням на небо звернувся до своїх учнів із закликом: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи, христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28, 18–20). Цей заклик Христа звіщати Добру Новину стосується не лише перших Христових учнів – апостолів, він зобов’язує Церкву в усі часи, аж до кінця віків. Українська Греко-Католицька Церква, здійснюючи це доручення Божественного Спасителя, п’ять років тому вустами єпископів Священного Синоду окреслила мету свого служіння як «Святість об’єднаного Божого люду». Святість – це Божий дар, покликання кожного християнина. «Це ж саме воля Божа: освячення ваше», – нагадує св. Павло в Посланні до солунян (1 Сол. 4, 2–3). Місцем, де найчастіше зароджується, зростає і дозріває святість християнина, є парафія. Тому Синод Єпископів УГКЦ 2011 року, бажаючи духовного відновлення всієї нашої Церкви, звернув особливу увагу на парафію – основну частку Божого люду, яка під проводом єпископа як свого отця і вчителя віри, змагає до святості. Програма, що її затвердив Священний Синод, називається «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом». Завданням цієї душпастирської програми є допомогти всім вірним нашої Церкви навчитися «жити на вподобу Богові» (1 Сол. 4, 1), щоб таким чином зростати у святості і в єдності в Ісусі Христі.  Над основними складовими елементами живої парафії хотів би я застановитися в цьому Пастирському посланні.

Боже Слово
«Слово Христове нехай у вас перебуває щедро: навчайтесь у всякій мудрості й напоумляйте одні одних», – настановляє нас св. Павло в Посланні до колосян (Кол. 3, 16). Через Боже Слово ми пізнаємо Христа, зустрічаємося з Ним і входимо у живі відносини з Ним. «Незнання Святого Письма – це  незнання Христа», – казав св. Єронім. Ми хочемо в наших парафіях наслідувати перших християн, щоб Слово Боже стало основою нашого церковного, парафіяльного, родинного, суспільного і особистого буття. Наполегливо заохочую душпастирів до належної підготовки проповіді на основі проголошеного Божого Слова, так щоб це Слово ставало «живим і діяльним» в житті ваших парафіян, здатним кормити їх, давати їм відповіді на актуальні проблеми сьогодення та надихати їх на служіння.

Боже Слово має принести видимі плоди у нашому щоденному житті, бо лише ті, хто це Слово зберігає, тобто виконує, назвуться блаженними у Господа (пор. Лк. 11, 28). У наших парафіях не повинно бути жодної родини, яка б не мала Біблії. Всіх вірних закликаю до щоденного читання Святого Письма, найкраще – через участь у біблійних гуртках при парафії та через молитовне читання вдома. Ще одною незамінною книжкою для нашого духовного зростання має стати нещодавно проголошений  Катехизм УГКЦ «Христос – наша Пасха» як підручник віри для всіх вірних нашої Церкви – дітей, молоді й дорослих.  Митрополит Андрей (Шептицький) називав Катехизм фундаментом християнського життя.

При цій нагоді прагну підкреслити, що кожен віруючий має обов’язок щоразу глибше пізнавати правди святої віри протягом усього свого життя, а духовенство не має права уникати обов’язку навчати віри своїх вірних не лише проповіддю, але й катехитичним служінням. Коли йдеться про катехизацію, то в нашому розумінні – це постійний процес входження в таїнство Церкви, який стосується не лише дітей, які готуються до прийняття Святих Таїнств. Постійна і безперервна у віковому сенсі катехизація дітей, молоді, дорослих і старших – необхідна умова живої парафії. Наостанок підкреслю, що так само як і Святе Письмо, Катехизм нашої Церкви має бути настільною книгою кожного члена наших спільнот, оскільки він є дуже цінною допомогою для правильного розуміння і читання Божого Слова.

Святі Таїнства і молитва
Боже Слово є основою християнського життя, а його джерелом і водночас вершиною  –Пресвята Євхаристія. Зібрана на Божественній Літургії парафіяльна громада єднається зі своїм невидимим Головою – Христом, і з усіма святими й ангелами, творячи в такий спосіб таїнственне єднання неба й землі, дочасності й вічності. Служба Божа, яку законно поставлений священик служить у єдності та від імені свого єпископа, є також часом будування Церкви – Тіла Христового, Головою якого є сам Господь. Немає ціннішого моменту в нашому земному житті, як Служба Божа. Тому свята неділя, день Господній, має бути в пошані кожного християнина, а участь у Святій Літургії повинна вважатися не обов’язком, що його мусимо виконати з наказу Церкви, натомість прийняттям дару від самого нашого Господа, який прагне зустрітися з нами, щоб наповнити нас своєю благодаттю і любов’ю. «Не можемо жити без неділі!» – заявляли християни перших століть і радше йшли на мученицьку смерть, ніж погоджувалися під тиском поган працювати в неділю. Це гасло мусимо зробити своїм і ми, християни ХХІ століття, та наполегливо оберігати святість і недоторканність дня Господнього.

Члени живої парафії беруть живу участь у Святих Таїнствах, регулярно, по змозі навіть щодня, збираються на Богослужіння, щоб прославити Небесного Отця, щоби часто сповідатися і приймати Святе Причастя. У живій парафії прицерковні організації поєднують свою діяльність з молитвою, черпаючи з неї силу і натхнення. Не менш важливою є також наша приватна молитва – особиста і родинна, яка слугує продовженням церковної літургійної молитви. Наші парафії, а в них наші сім’ї мають знову стати школою молитви для всіх вірних.

Служіння ближньому
Ще одним важливим елементом, який виражає внутрішню природу Церкви та виявляє, наскільки живою є та чи інша парафія, – це дияконія, або служіння любові чи «харитативна діяльність». Це служіння ближньому випливає  з нашого закорінення в Христі. Діяльна любов ближнього є покликанням і завданням кожного без винятку християнина. Лише віра, чинна любов’ю, провадить до спасіння (пор. Гал. 5, 6). Натомість віра без діл – мертва (пор. Як. 2, 26). «Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших, ви мені зробили» (Мт. 25, 40), – каже Господь Ісус.

Погляньмо навколо себе: скільки у світі є нещастя і убогості, самотності і смутку, болю і страждання! Всі ці прикрі явища нашого земного життя – це для нас запрошення до чинної любові, яка є виявом живої віри. Господь хоче відкрити наші очі на нужду світу, щоб ми навчилися по-справжньому любити і виявляли нашим ближнім Божу любов – увагою до них, сердечним співчуттям, підтримкою, словом потіхи і розради, а головно, ділами милосердя. Лише тоді зможемо вважатися живими християнами, а наші парафії стануть місцем, де піклуються про сироту, заступаються за вдову, допомагають убогому і розділяють страждання із хворими. Так об’являтимемо світові материнське обличчя Церкви та станемо живим знаком присутності Бога серед людей, згідно зі словами св. Августина: «Якщо бачиш любов, бачиш Пресвяту Трійцю». 

Провід
Парафія – це спільнота вірних, які під проводом єпископа з душпастирями здійснюють своє покликання до єднання з Богом-Отцем через Господа Ісуса Христа у Святому Дусі. Господь Ісус безнастанно діє в наших спільнотах через Святого Духа, посилаючи Його дари на розбудову і зростання свого Тіла. Святий Павло навчає про це так: «І він [Христос] сам настановив одних апостолами, інших – пророками, ще інших – євангелистами і пастирями, і вчителями, для вдосконалення святих на діло служби, на будування Христового тіла, аж поки ми всі не дійдемо до єдности в вірі й до повного спізнання Божого Сина, до звершености мужа, до міри повного зросту повноти Христа» (Еф. 4, 11–13). Церковний провід парафіяльної спільноти звершується під проводом єпископа як голови і отця. А кожна парафія має бути організованою спільнотою, в якій під опікою свого пароха та у співпраці з ним кожен служить іншому тим даром, що його дістав від Господа.

Отже, церковний провід не є виконанням певного адміністративного уряду, а передусім – служінням Богові та ближньому. На практиці це означає, що в живій парафії має бути діяльною парафіяльна і душпастирська рада. Окрім цього, в парафії слід мати добре сформованих і зрілих співпрацівників священика, які допомагатимуть йому провадити катехитичні школи, церковні братства, благодійні заклади, молодіжні організації і молитовні групи. Одним із найважливіших обов’язків проводу парафіяльної спільноти є розпізнавання Божої волі та пошуки найкращих способів втілення її в життя.

Плекання і служіння єдності
Діяння святих апостолів показують глибоку єдність, яка існувала між членами першої спільноти Христових учнів: «Громада вірних мала одне серце й одну душу, і ні один не називав своїм щось з того, що кому належало, але все в них було спільне» (4, 32). Цей духовний стан першої християнської спільноти можна виразити словом «сопричастя/койнонія», що вказує на єдність, згоду та співжиття. Бути Церквою – це  перебувати в сопричасті Святого Духа, в благодаті Господа Ісуса і в любові Бога-Отця. Єдність Церкви є, такими чином, іконою єдності осіб Пресвятої Трійці. Ця єдність проявляється на різних рівнях: на рівні Вселенської і помісної Церкви, єпархії та окремої парафії. Трапляється, що через нашу неміч і гріховність ми не віддзеркалюємо цієї єдності. Будучи свідомими цього, всі ми маємо цінувати і плекати її, зберігаючи повне сопричастя з наступником апостола Петра – Святішим Отцем, з ієрархією нашої Церкви, з місцевими єпископами та душпастирями, які діють від їхнього імені.

Парафія є спільнотою спільнот. У ній існують різні молитовні групи, братства та молодіжні організації. Всі вони покликані укріплювати єдність і любов між членами парафіяльної спільноти. Підтримуючи одні одних молитвою, обмінюючись Божими дарами та співпрацюючи в дусі Христового служіння, зможемо втілювати у життя синодальну програму «Святість об’єднаного люду Божого». 

Ми не можемо бути байдужими до того, що діти Володимирового Хрещення нині поділені й відчужені між собою. Христос на Тайній вечері молився до Отця Небесного за своїх учнів, «щоб усі були одно» (Ів. 17, 21). У світлі цих Христових слів нині бажаю щиро попросити вас усіх: молімося за єдність Церкви, молімося за поєднання усіх Церков київської традиції, а насамперед, у дусі Христової любові намагаймося уникати будь-яких висловів чи дій, які могли б завдати шкоди нашим братам і сестрам у Христі чи образити їх. Хоч часом ми самі стаємо об’єктами наруги і утисків, не піддаваймося спокусі відповідати злом на зло. Для нас нехай стане заповітом молитва Христа за своїх кривдників і повчання апостола народів: «Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром» (Рим. 12, 21).

Місійний дух парафіяльної спільноти
Ісус Христос сказав до своїх учнів: «Ви – сіль землі… Ви – світло світу» (Мт. 5, 13–14), – і тим самим закликав нас виходити за межі нашої церковної спільноти, щоб нести у світ Христову науку, щоб перемінювати світ Христовим Духом. Відновлена Святим Духом церковна спільнота самим своїм буттям стає живою проповіддю Христа, присутнього у ній. Тут доречно згадати один із улюблених висловів блаженного Папи Івана ХХІІІ, що «парафія – це  "криниця посеред села", до якої усі приходять, щоб втамувати спрагу». Бажаємо, щоб наші парафії ставали такими духовними криницями, щоб до них горнулися люди та знаходили покріплення і силу, любов і благодать, одне слово – спасіння.

Повертаючись до Господнього заклику, яким ми починали це Послання, зауважимо: Ісус Христос навчає нас, що маємо бути готовими свідчити про Нього не лише своїм життям, а й словом. Сьогодні нерідко трапляється, що християни соромляться визнати свою віру, приховують її мовчанкою і пасивністю там, де треба відважно боронити Христову Церкву та стати на захист прав і гідності людини. Наші душпастирські ініціативи, катехизація, Богослужіння, читання Слова Божого тощо мають зробити нас стійкими й непохитними у вірі, а також завжди готовими «дати відповідь кожному, хто у нас вимагає справоздання про нашу надію» (пор. 1 Пет. 3, 15).

З особливим визнанням і подякою хотів би згадати сьогодні тих священиків та богопосвячених осіб, які, керуючись місійним духом, несуть духовну опіку нашим вірним поза межами матірної землі, зокрема емігрантам, як рівно ж тим, хто звіщає Боже Слово в’язням, військовослужбовцям та усім, котрі ще не пізнали і не зустріли Христа. Вся Церква повинна підтримувати їх та молитися за силу Духа для них у цьому важливому служінні.

Дорогі у Христі! Слухаючи чи читаючи ці рядки, не один з вас, можливо, подумав: хто ж має здійснювати ці такі важливі й потрібні завдання? Хто повинен подбати про те, щоб наші парафії були справді живими? Може, єпископ? Може, наш парох разом з іншими душпастирями? Може, ще трохи катехити чи богопосвячені особи, якщо їхній монастир знаходиться на території парафії? Відповідь на ці запитання проста: за оживлення парафії несе відповідальність кожен із нас. Заповіді Христові стосуються всіх без винятку вірних. Всі ми творимо Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву. Тому всі маємо бути «живими каменями» у будівлі нашої парафії, яка є втіленням цієї Церкви в нашій місцевості.

Тому закликаю вас усіх: відчиніть двері своїх душ і домівок Христові, дозвольте Його Святому Духові вас перемінити, очистити і скріпити Божою любов’ю! Запрошую усіх – мирян, богопосвячених осіб і духовенство – до оновлення нашого церковного буття на рідних землях і на поселеннях. Скріплені Божою благодаттю та довірою до Його Святого Провидіння, яке впродовж віків провадить нашу Церкву, берімося до праці!

Поручаю всіх вас, дорогі у Христі, материнському заступництву Пресвятої Богородиці. Вона, наша Небесна Ненька, нехай провадить нас до свого Божественного Сина! Нехай моляться за нас святі покровителі української землі, а особливо – блаженні новомученики минулого століття. Вони ціною важких страждань, а часто найвищою жертвою власного життя, робили нашу катакомбну Церкву справді живою і життєдайною. Їхній приклад і їхнє заступництво нехай будуть для нас знаком надії та запорукою Господнього благословення у нашій праці.

Благословення Господнє на Вас!
+ СВЯТОСЛАВ

Дано у Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
02 грудня 2011 року Божого

Джерела: www.if-eparchia.org.ua

Мандрівники Христа Царя

06.12.2011р. Б. / Глава УГКЦ відкидає звинувачення представника ПЦвУ МП у перетягуванні віруючих до своєї конфесії

 

Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук) відкидає звинувачення місцевого представника "Православної" Церкви в Україні (Московського "патріархату") у прозелітизмі (перетягування віруючих до своєї конфесії).

Як передає кореспондент УНІАНу, Предстоятель УГКЦ перебуває у Кіровограді, щоб зустрітися з вірними греко-католиками, а також з керівництвом міста та області.

«Наша присутність на цій території не є прозелітизмом. Ми йдемо до своїх. Це право кожного вірного - мати свого пастиря. Ми не є новоприбулими на території сучасної Кіровоградщини. Коли йдеться  про присутність вірних греко-католиків, наших храмів, то такий історичний стан тут існував», - зазначив Глава УГКЦ.

За його словами, він не вперше приїжджає до Кіровограда, оскільки має в цьому місті рідних. «Це мій перший пастирський візит до Одесько-Кримського екзархату, але Кіровоград мені як рідне місто, бо тут проживали дві рідні сестри мого батька. Однієї з них уже немає. Мої тітки приїхали сюди за розподілом після закінчення вишу», - повідомив Блаженніший Святослав.

Після Кіровограда він планує відвідати Херсон, Одесу та Крим.

Департамент інформації УГКЦ

"Наша присутність на цій території не є прозелітизмом..."

У цьому коментарі хотів би нагадати нашим російським, "православним" братам, у Христі Ісусі, що "кожна несправедливість є зло і беззаконня", бо коли це, раптом,  стало прозелітизмом (перетягуванням) йти українському священикові до потребуючого духовної опіки українця на УКРАЇНСЬКІЙ, Богом даній, землі?
А з іншого боку, як кажуть їхні одноплемінці: "Чья би корова мичала, а твоя молчала!" Бо бувши чужинцями та зайдами, мали б сидіти тихо, доки в українців не увірвався терпець, а не репетувати "Гвавт!" не маючи на те ні вагомих підстав, ні жодного права.
Ті, "православні" попи вже дістали своєю нахабністю, - гадюче поріддя, яке прикривається Господом нашим, Ісусом Христом, і за відсутністю любові - чинить зло та сіє беззаконня у нашому українському, знедоленому (за гріхи наші) суспільстві.

Катехит парафії Преображення Господнього р. Б. Леонід.

05.12.2011р. Б. / Церква заохочуватиме українців серйозно думати, за кого віддавати свій голос на наступних виборах

 

Церква заохочуватиме український народ справді серйозно поставитися до питання, за кого віддавати свій голос на наступних виборах. Про це Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук) заявив в інтерв’ю порталу «Оглядач», яке готується до опублікування, коментуючи Звернення традиційних Українських Церков до вірних та до всіх людей доброї волі з нагоди двадцятиліття референдуму на підтвердження Акту проголошення незалежності України.

За його словами, сьогодні багато говорять про громадянське суспільство, про відповідальність наших людей за свою державу, бо це є те, чого Церква вчить своїх вірних.

«Ми не можемо очікувати, що хтось за нас побудує нам нашу державу, – каже Блаженніший Святослав, – і не можемо скидати відповідальність за ситуацію в суспільстві на ту чи іншу групу політиків. Як на мене, політичні сили повинні розуміти, що джерелом влади в демократичному суспільстві є народ». І народ, на його переконання, повинен це показати, це заманіфестувати.

«Ми вітатимемо будь-який прояв свідомого відповідального громадянського суспільства і заохочуватимемо наших людей справді серйозно думати, за кого віддавати свій голос», – наголосив Предстоятель Церкви.

Він також нагадав, що Церква не один раз закликала людей до того, що «голосами не можна торгувати, що даючи голос за ту чи іншу політичну силу, ми все-таки беремо відповідальність за те, які вчинки ця сила робитиме».

Тому, каже Глава, Церква очікує відповідального прояву від громадянського суспільства в контексті тих виборів, які відбудуться наступного року.

«Водночас ми ніколи не заохочували й ніколи не заночовуватимемо голосувати за певну політсилу», – підкреслив Блаженніший Святослав. Бо, за його переконанням, з боку духовних лідерів повинен лунати голос правди. «Якщо замовкне голос правди, то говоритиме голос месника. А тоді цей голос стане певною мірою некерований», – завершив Глава Церкви.

Департамент інформації УГКЦ

03.12.2011р. Б. / «Наша Церква розвивається і впевнено прямує до проголошення Патріархату...»,- Владика Тарас Сеньків

 

Інтерв'ю з Преосвященним Владикою Тарасом Сеньківим, Апостольським Адміністратором Стрийської єпархії УГКЦ, з нагоди проголошення Львівської митрополії.

Преосвященний Владико, якою є Ваша оцінка щодо трьох новостворених митрополій УГКЦ?

Владика Тарас Сеньків: Наша Церква розвивається і впевнено прямує до проголошення Патріархату, до того статусу, який історично і канонічно Їй належить. Створення нової митрополії говорить, що УГКЦ прагне реалізувати своє повноцінне структурне життя. Великий потенціал сигналізує про Її динамічний та духовний розвиток. Наслідком цього і є утворення у трьох областях трьох нових митрополій для більш ефективнішої організації голошення Євангелії.

Як повідомляє РІСУ, представники УПЦ МП вважають, що проголошення нових митрополій в УГКЦ принесе велике напруження у православно-католицьких відносинах в Україні. На Вашу думку, чим зумовлена така реакція?

Чим зумовлена така реакція УПЦ МП, мені важко судити... Проголошення митрополій є цілком внутрішнє питання УГКЦ і Католицької Церкви в цілому. Можливо, вони вбачають у нас силу, котра може стати рушієм духовного відродження України. Таким чином, це може зменшить вплив російського православ’я і російської держави над українським народом. Я особисто залишив би їхні позиції для їхніх же інтерпретацій. Ми розвиваємося так як вважаємо за потрібне і їхня думка, звичайно, не залишиться поза нашою увагою, проте, вона не буде тим чинником, котрий корегуватиме реалізацію планів нашої Церкви.

Згідно рішення Синоду єпископів УГКЦ Стрийська єпархія увійшла у склад Львівської митрополії. Чи відбудуться з цього приводу якісь зміни у функціонуванні єпархії, яку Ви очолюєте? Якщо так, то які саме?

В принципі, жодних змін у функціонуванні єпархії відбуватися не буде. Стрийська єпархія разом з іншими єпархіями утворює Львівську митрополію, в рамках якої тепер буде координувати свою душпастирську працю та розвиток. Це передбачає більш гармонійний зріст єпархії у співпраці з іншими єпархіями, які входять у склад митрополії під головуванням Митрополита Преосвященного Владики Ігора Возняка. Якщо якісь зміни і відбуватимуться з цього приводу, то це тільки на краще.

Що зміниться структурально у відношеннях Єпископ – Митрополит – Верховний архиєпископ?

Митрополія - церковна структура, у якій Митрополит є найближчим помічником Патріарха. Передовсім митрополія є організована у певних межах, які окреслюють спільну історію єпархій, що входять у її склад, їх традицію, духовні надбання, літургійне життя. Якщо існують ще й якісь відмінності, то завдання митрополії є у тому, щоб гармонійно  їх зберегти та вписати у загальну картину життя цілої Церкви.

Відношення, Єпископ – Митрополит – Верховний архиєпископ, є цілком  упорядковані нормами Канонічного права.

Найважливіші зміни, які настають із заснуванням митрополії, стосуються утворення митрополичого Трибуналу та митрополичого Синоду.

Які обов’язки матимуть священники Стрийської єпархії у відношенні до Львівської митрополії?

По-перше, одне із найважливіших, - це є згадування Митрополита у церковному правилі та Божественній Літургії. По-друге, в обов’язки Митрополита входить пильнувати за церковною дисципліною, літургійним і богословським життям, збереженням віри у повірених єпархіях, які складають його митрополію. Окрім того, згідно канонів, Митрополит має право здійснювати візитацію, якщо в єпархії було щось опущено з боку єпархіального єпископа.  А також, Митрополит має право призначати єпархіального економа, якщо єпархіальним єпископом, після неодноразового нагадування, цього не було виконано. Думаю, що у нашій єпархії такі прецеденти далекі від дійсності.

Щодо духовенства, то, передовсім, вони зобов’язані надавати першість пошани Митрополитові, скажімо, коли він приїжджає на Богослужіння до єпархії. Виняток становить - присутність Блаженнішого Святослава, якому належить найвище першенство, як Главі і Батьку Української Греко-Католицької Церкви.

Що б Ви побажали новому Митрополитові?

Миру і радості з того служіння, до котрого його Господь покликує, щоб усе завжди було добре. Божого благословення, опіки Матері Божої і всіх Святих, яких на нашій Львівській митрополії, як священномучеників, є чимало, що в свою чергу засвідчує велике заступництво на небі. Надіємось, що спільною молитвою та зусиллями будемо впевнено крокувати вперед і здійснювати Божу волю у житті нашої Церкви.

Розмовляла Роксолана Гринишин

Фото: Христина Букіна

 
Референт Прес-служба Стрийської єпархії

Джерела:  stryi.ugcc.org.ua

 Мандрівники Христа Царя

03.12.2011р. Б. / Єпископ з Греції про значення нових митрополій для УГКЦ та про українську громаду в Елладі

 

У середу, 30 листопада 2011 р., єпископ Димитріос Салахас, Екзарх для католиків візантійського обряду в Греції та відомий знавець східного канонічного права, в рамках візиту до України, зустрівся з студентами Василіянського Інституту філософсько-богословських студій ім. Митрополита Йосифа В. Рутського, що в Брюховичах біля Львова.

 

Ця конференція складалася із трьох основних тем. Оскільки нещодавно було утворено нову Львівську митрополію, до складу якої увійшли Львівська архиєпархія, Стрийська, Самбірсько-Дрогобицька та Сокальсько-Жовківська єпархії УГКЦ, перше питання стосувалося ролі митрополита та місця митрополії в Церкві. В наступному питанні владика розповів про екуменічний діалог між Католицькою та Православними Церквами. Наостанок, Преосвященний Салахас розповів про спільноту українців у Греції.

 

Владика Димитріос, зокрема, звернув особливу увагу на те, що УГКЦ, через утворення трьох нових митрополій у межах верховно-архиєпископської Церкви, де, крім цих новоутворених, існує ще одна в Україні й три поза її межами, стала дуже близько до здійснення наступного кроку – утворення та проголошення Патріархату. Щодо екуменічного діалогу, у якому владика бере безпосередню участь на найвищому рівні уже майже тридцять років, було наголошено на владі ієрархів на різних рівнях правління в Церкві. Дуже схвально ієрарх висловився про побут українців у Греції, запевняючи свою повну підтримку української громади, яка поручена його духовній опіці. На завершення брати-студенти та отці-викладачі мали змогу звернутись до владики із своїми запитаннями.

 

Для Радіо Ватикану, бр. Климент Грещак, ЧСВВ

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

02.12.2011р. Б. / Блаженніший Святослав: Сьогодні стосунки між представниками різних конфесій в Україні – дуже конструктивні

 

Сьогодні стосунки між представниками різних конфесій в Україні – дуже конструктивні. Таку думку висловив Предстоятель Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав (Шевчук) у інтерв’ю веб-порталу «Оглядач», яке готується до опублікування.

Блаженніший Святослав наголосив, що 1 грудня 2011 року глави традиційних Церков, зокрема, Української Православної Церкви Московського Патріархату, Української Православної Церкви Київського Патріархату і він, як очільник Греко-Католицької Церкви, «зробили спільне звернення до всіх людей доброї волі щодо відповідальності за свою державу, за будівництво нашого суспільства на основі духовних вартостей».

Глава Церкви вважає підготовку спільного тексту від усіх традиційних Церков – «дуже важливим фактом». Особливо «першого грудня, коли ми відзначаємо двадцять років з дня всеукраїнського референдуму, коли український народ віддав більше ніж дев’яносто відсотків голосів для того, щоб підтвердити Акт проголошення незалежності нашої держави», – каже він.

«Тож, на мою думку, стосунки між представниками різних конфесій – дуже конструктивні. Це факт, який для мене особисто і для нашої Церкви є дуже важливий», – завершив Блаженніший Святослав.

Департамент інформації УГКЦ

01.12.2011р. Б. / Глави церков України скажуть «Ні!» диктатурі

Глави церков України скажуть «Ні!» диктатурі

 

Сьогодні, 1 грудня 2011 року о 13:00 в Національному університеті «Києво-Могилянська Академія», вул. Г. Сковороди, 2, в Центрі «Музей української перемоги» (перший поверх) відбудеться прес-конференція «Звернення традиційних українських церков щодо суспільної ситуації з нагоди 20-ліття референдуму», повідомили UAINFO  у оргкомітеті заходу.

У двадцяту річницю референдуму 1 грудня 1991 року Святійший Патріарх Київський і всієї Русі-України Філарет, Верховний Архиєпископ Української Греко-Католицької Церкви Блаженнійший Святослав і Владика Іларій, єпископ Макарівський, Вікарій Київської митрополії Української православної церкви проведуть зустріч з представниками національної інтелігенції.

За підсумками зустрічі буде обнародуване спільне звернення до українського народу відносно суспільної ситуації в Україні.

Акредитація за телефоном: +380 63 628-68-69

Пряму трансляцію дивіться на UAINFO

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

30.11.2011р. Б. / «Господь послав мені особливого помічника – Митрополита, який буде чувати над церковним життям прилеглих до Львівської митрополії УГКЦ єпархій», − Глава УГКЦ

 

«Ми радіємо сьогодні, що Господь послав нам такого вірного, віруючого та мудрого правителя, а мені особливого помічника – Митрополита, який буде чувати над церковним життям прилеглих до Львівської митрополії УГКЦ єпархій», − сказав Блаженніший Святослав (Шевчук) у проповіді під час Архиєрейської Літургії в Архикатедральному соборі Святого Юрія у Львові 29 листопада 2011 року. Урочисте Богослужіння відбулося з нагоди проголошення створення Львівської митрополії Української Греко-Католицької Церкви.

За словами Блаженнішого Святослава, ця подія є особливо важливою, оскільки новостворена Львівська митрополія продовжує традицію спадкоємства і правонаступництво славного княжого собору Святого Юра. «Сьогодні, мабуть, особливо тішиться слуга Божий Митрополит Андрей (Шептицький), який спочиває у цьому храмі та який відчував необхідність плекання єдності Києво-Галицької Церкви. Сьогодні тішиться в особливий спосіб слуга Божий, Патріарх Йосиф (Сліпий), який теж спочиває в цьому храмі, і який так дбав, молився за відродження його стражденної Церкви на українських землях. Сьогодні особливо тішиться, мабуть, Патріарх Мирослав Іван (Любачівський), який двадцять років тому прибув до України і своєю працею та молитвою започаткував відновлення і розбудову структур Української Греко-Католицької Церкви в Україні», − зазначив Предстоятель УГКЦ.

«Задля того щоби нікому з нас не забракло вічного хліба життя, Господь сьогодні посилає нам свого служителя, котрий має великий обов'язок, згідно з яким Господь буде потім його судити», − додав Блаженніший Святослав (Шевчук).

Церемонію введення на престол Архиєпископа і Митрополита Львівського, яким став Владика Ігор (Возьняк), здійснив Глава УГКЦ Блаженніший Святослав. Собор Святого Юра у Львові оголошено Архикатедральним собором Львівської митрополії УГКЦ. До митрополії входять Львівська архиєпархія, Стрийська, Самбірсько-Дрогобицька та Сокальсько-Жовківська єпархії. Участь у Літургії взяли всі владики УГКЦ, Апостольський нунцій в Україні Архиєпископ Томас Едвард Галліксон, Апостольський адміністратор Мукачівський ГКЦ Владика Мілан (Шашік), представники римо-католицького єпископату, Митрополит Пряшівський, Глава Словацької ГКЦ Архиєпископ Ян (Баб’як), Екзарх для греко-католиків Греції Владика Димітріос (Салахас), Екзарх для вірних візантійського обряду в Сербії та Чорногорії Владика Юрій (Джуджар). На Богослужінні був присутній Митрополит Львівський і Сокальський УПЦ КП Дими́трій (Рудюк).

Департамент інформації УГКЦ

Фото з архіву УГКЦ

Мандрівники Христа Царя

29.11.2011р. Б. / Телеканали можуть притягнути до відповідальності за розваги в день пам’яті жертв Голодомору

Фото: ТСН 

 

Не всі українські телеканали вшанували належним чином пам'ять жертв Голодоморів в Україні.

 

26-го листопада, у День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій, українські телеканали залишили в сітці мовлення розважальні програми і «не виставили на екран заставку із запаленою свічею, як це було в минулі роки».

Найбільш в цьому плані відзначилися Новий канал, в ефірі якого демонструвався «Гаррі Поттер», та СТБ, що крутив розважальне шоу «Х-Фактор. Революція». По ТРК «Україна» показували шоу «Кто хочет замуж за моего сына?» 

Також проігнорували звернення громадськості й регіональні канали, зокрема в Запоріжжі, Одесі, Луганську. 

«Представника Молодіжного націоналістичного конгресу у місті Луганськ Дмитра Шведа, що передавав вимоги громадськості про недопущення під час жалобного дня до ефіру розважальних програм, представники місцевого телеканалу ІРТА виставили на вулицю та некоректно відмовили у проханні», - повідомляє МНК. 

З «вимогою притягти до відповідальності керівництво телевізійних каналів за невиконання указу президента та розпоряджень Нацради щодо вшанування жертв голодоморів» до Національної ради з питань телебачення та радіомовлення планує звернутися Молодіжний націоналістичний конгрес.

За матеріалами: Телекритика 

Джерело:  КРЕДО 

27.11.2011р. Б. / «Рана, яка була завдана українському народу, зачепила фундамент всього людства», − Глава УГКЦ про Голодомор

 

26 листопада, у день особливої молитви за упокій душ всіх загиблих під час Голодомору 1932-1933 років, Блаженніший Святослав (Шевчук), Глава УГКЦ, та Владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, взяли участь у загальнонаціональній поминальній молитві. Спільна молитва відбулася на території Національного музею «Меморіал пам'яті жертв Голодоморів в Україні».

Перед Панахидою близько 5 тис. осіб пройшли ходою пам'яті дітей, загиблих і ненароджених у 1932-1933 роках від станції метро «Арсенальна» до Меморіалу жертв Голодомору. Близько 15.00 розпочалася молитва. У ній взяли участь представники різних християнських Церков, представники громадськості, очевидці трагедії. О 16.00 було оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання, а о 16.01 розпочалася загальнонаціональна акція «Запали свічку пам'яті».

«Трагедія Голодомору вийшла далеко за межі однієї нації. Світове співтовариство по-особливому реагує на геноциди, котрі відбувалися з різними народами: євреями, вірменами, народом Руанди. Рана, яка була завдана українському народу, зачепила фундамент всього людства. Це злочин проти всього світового співтовариства», − підкреслив Блаженніший Святослав у коментарі для радіо «Воскресіння», говорячи про важливість міжнародного визнання навмисного Голодомору в Україні.

Оскільки Голодомор виходить за межі одного народу, на думку Глави УГКЦ, світове співтовариство повинно знати про український геноцид для того, щоб запобігти у майбутньому таким загальнолюдським трагедіям. «На мою думку, вся правда про Голодомор ще не сказана, адже ми навіть не знаємо остаточної кількості жертв загиблих. Відомо, що є певні сили, котрі замовчують правду, шукаючи при цьому для себе певної вигоди», − зазначив Предстоятель УГКЦ. При цьому він запевнив, що спомин Голодомору не має на меті помсти: це необхідно для зцілення пам'яті українського народу.

Блаженніший Святослав наголосив на тому, що християнська совість кличе до того, щоб чинити опір замовчуванню правди про Голодомор. «Ця правда повинна бути правдою, яка визволяє, адже Ісус Христос каже: "Пізнайте правду і правда визволить вас"», − сказав на завершення Предстоятель УГКЦ.

Департамент інформації УГКЦ

Мандрівники Христа Царя

26.11.2011р. Б. / «Дуже важливо те, щоб наша Церква мала святих та мужніх священиків», - владика Ігор

 

Слово Архиєпископа Львівського
в день пам’яті святого священомученика Йосафата, Архиєпископа Полоцького
Євр 4,14-5,10; Лк 6,17-23.

Достойна, люба, молитовна громадо, вдячний вам за те, що ви знаходитеся у церкві, яку любите й до якої приходите постійно молитися. Очевидно, що своїм приходом бажаєте показати своє служіння Богові, від якого сподіваєтеся отримати нагороду. І це - справедливо, бо й сам апостол Петро, одного разу відізвався до Спасителя й запитав: «Ось ми покинули все й пішли за тобою; що будемо за те мати?» (Мт. 19,27). У кожному випадку йдеться про вічність, а менше про життя на землі, тому що проживанням на цьому світі, якраз і здобуваємо вічну щасливість. Цим дорожили святі, наші попередники, батьки, матері та прабатьки, які подібно як і ми боролися за своє вічне спасіння. І ті, хто гідно змагалися, хто відкидав підступи диявола, хто щиро каявся за свої духовні промахи, очевидно, отримали нагороду.

Свята Церква кожного дня ставить перед нашими очима різних святих осіб, різних століть та різного віку, щоб ми відважно та з великою довірою до Бога змагалися за наше спасіння. Таким був святий Йосафат, священомученик, який сміливо без жодних вагань вийшов назустріч тим, хто намірялися його вбити. Він про це говорив наперед, але не ховався, не боявся, бо давно переміг смерть у самому собі, цілковито надіючись на Бога. Його любов до Бога та свого народу, до своєї Церкви та правди, стали важливішими від життя. Не знаємо докладно його року уродин, але відомо, що народився в місті Володимирі на Волині у небагатій родині. Виховувався доброю християнською матір'ю, яка прищепила йому любов до Бога та Церкви. Згодом став монахом, священиком а в 1607 році єпископом. Доля його звела із світичами нашої Церкви митрополитом Іпатієм Потієм (+1613) та митрополитом Венямином Рутським. Великим противником Йосафата був нез'єднаний із вселенською Церквою єпископ Мелетій Смотрицький, якого патріарх Єрусалиму що перед приїздом у Київ побував у Москві, призначив єпископом Полоцьким, де служив праведний Йосафат. Цей дуже воював із чистим Йосафатом. Йосафата противники малювали із рогами на голові та гаком у руках, називаючи - «душехватом». І це була правда, бо він дорожив людськими душами, часто сповідав людей й роздавав їм милостині. Простолюддя дуже любило праведника.

Коли трапилося Йосафатові, як монахові, бути у київській Лаврі, спочатку тамтешні монахи нападали на нього й кричали. Притихши, слухали його голосу, а він лагідно повідомив їх, що він готовий перейти на їхню сторону, лише бажає, щоб хтось довів йому правоту їхнього нез'єднання із Вселенською Церквою. Не знайшлося жодної особи із 200 монахів, щоб переконати його. Коли він ще промовляв до них, тоді він так приєднав їх, що усі вийшли проводжати його до брам монастиря. Звичайно, це був час після проголошення віднови єдності нашої Церкви із Вселенською або унія, що означає єдність. Тому подібно, які в наші недавні часи, багато із людей були противниками святої Церкви, яка знаходиться під проводом Святішого Отця, Римського Папи. Архієпископ Йосафат мав дуже багато праці, коли прибув у Полоцьк, де обняв свій престол. Крім цього, що він багато молився, сповідав вірних, йому приходилося забирати церковні та монастирські добра, які прибрали до рук певні миряни. Дуже багато зусиль докладав він до цього, щоб підняти низький рівень духовенства. Увесь у праці та служінні, не мав часу для відпочинку й не шукав собі цього. Був цілковито відданий святій Церкві та своєму народу. Проти нього велику колотнечу піднімав православний не з'єднаний єпископ Смотрицький М. Той знайшов певних людей, які відверто постановили вбити Йосафата. Праведник знав їхній задум і, коли перебував у Вітебську, противники реалізували свій гріховний намір - вбили Святого сокирою, вдаривши по голові. Відвага святого священмученика, його вірність Богові та святій Церкві, стали перемогою над страхом й смертю. Це сталося 12-го листопада 1623 року. Приблизний вік святого Йосафата 43 роки. Це були роки панування на нашій території польсько-литовського Князівства. Король призначив розслідування, бо це було нелюдське вбивство невинної людини. Багатьох, що завинили у цьому - покарали. Головний винуватець, єпископ Мелетій С. втік у Царгород. Митрополит В. Рутській про цю втечу сказав, що винного буде переслідувати осуд Божий. Як вчена особа, архієпископ Смотрицький М., пізнав свій блуд, покаявся, приїхав у Русь й помер у 1638 році як син вселенської апостольської Церкви. Цікаво, що сам король Польщі на той час говорив, що унія триватиме до цього часу, поки живе митрополит Рутський Венямин. Але, дякувати Богу, деякі із нас пережили жорстокі недавні часи, що були скеровані проти нашої Церкви, однак, правда завжди на Божій стороні. Наша Церква жива, розвивається й служить своєму народові. Один із істориків опису життя святого написав, що дивно те, що такі речі повторяють люди, які називають себе синами католицької Церкви (див. І. Я. Луцик «Життя святих» 1907 стр. 487). Відомо, що більшість із урядовців нашої країни та чимало різних церковних діячів бажали б зникнення нашої Церкви, але дякуємо Богові, який запевнив свою Церкву, що «пекельні ворота її не подолають» (пор. Мт 16,18). Молімося до святого священомученика Йосафата, щоб «захищав нас від заколотів та усякого лиха й напасті».

Дуже важливо те, щоб наша Церква мала святих та мужніх священиків, які б не пристосовувалися до немудрих бажань певних осіб, а вміли боронити своєї Церкви, її вчення та обряду. Тому потрібно багато молитися за покликання добрих й праведних служителів Церкви та, щоб Господь посилав їх нашому народові. Від священика дуже багато залежить духовний стан вірних, яким він служить. Господь грозив спустошенням Єрусалиму, коли народ разом забув про свята й суботи «і відкинув у палкому гніві царя та священика» (Пл Єр 1,6). Велику провину несли за це священики, які не напоумляли людей про святі дні та принесення жертв. Господь устами пророка жаліється на те, що «священики його святи осквернили, закон згвалтували» (Соф 3,4). А пророк пригадує, щоб не попадати у розпач, бо є вихід із найгіршої ситуації: «Надягніть, о священики, вереття і плачте! Слуги жертовника, ридайте!» (Йоіл 1,13). Потрібна покута й покаяння за різні сподіяні злочини. Коли пророк звертається до посвячених осіб, то це означає, що їхня покута й каяття мають вплив на цілий народ, якого Господь готовий пощадити й направити на спасенну путь. Ми стали свідками народження священиків, яких ставить Бог для свого служіння рукою єпископа. Священик може принести дуже багато добра, як з іншого боку й вчинити велику загальну руїну, коли його життя направлене проти закону Бога. Святий апостол Павло пригадує про волю Божу, як святість нашу, щоб уникати злочинів проти правила (пор. 1Сл 4,3). Дуже важливо, щоб священик зберігав гідної й достойної практики життя у Христі. У нього повинно бути непохитне бажання освятити свою душу, що можливо для кожної особи, інакше ми б не почули відповідних закликів. Святий Альфонс пригадує, що «слабеньке бажання не заведе нікого до святості» (св. А. Ліґуорі «Велич і обов'язки священика», розд. II «Як можна належати Богові» п.7). Звичайно, що святі завжди мали великі перешкоди здобувати праведність і це існує до сьогодні. Часом потрібно терпіти від своїх, як це було із святим Іваном від Хреста. Хто намірився здобути вершину, така особа, повинна подолати усі труднощі на своєму шляху. Іншим це вдавалося, бо вони цього дуже бажали й довіряли своє освячення Богові. Тому закликаю усіх, а особливо, поставлених сьогодні у священство, щоб їхньою першою метою було подобатися Богові, а потім зважати на це, ще люди будуть говорити. Люди часто помиляються у своїх твердженнях - Господь ніколи! Тому, достойні слуги Бога, зважайте на волю Господню й щиро виконуйте її, в такий спосіб осягнете вічну нагороду. Хай святий священомученик Йосафат буде вам завжди добрим прикладом до освячення! Віддаю вас в опіку Пресвятій Богородиці та святим вашого Згромадження, щоб берегли вашого гідного служіння Богові та людям!

+ Ігор

Архиєпископ Львівський, УГКЦ

25 листопада 2011 р.Б. Храм Святого священомученика Йосафата. м. Львів.

Джерела: www.ugcc.lviv.ua

Мандрівники Христа Царя

26.11.2011р. Б. / «Я б хотів, щоби свічка пам'яті жертв Голодомору пломеніла у кожній українській родині», - Блаженніший Святослав

 

«Я б хотів, щоби всеукраїнська акція "Запали свічку" охопила всі українські родини і домівки, адже цього дня ми повинні бути справді єдині. Полум'я свічки пам'яті повинно зцілити нашу свідомість, щоби ми могли у майбутньому запобігати таким лихоліттям», -  сказав Блаженніший Святослав (Шевчук) в інтерв'ю для радіо «Воскресіння».

 

Предстоятель УГКЦ вважає, що спомин про цю трагічну сторінку історії нашого народу є вкрай необхідним, адже Голодомор, окрім того, що забрав величезну кількість невинних життів, завдав ще й глибокої рани соціальній свідомості українського народу, внаслідок чого багато людей і сьогодні бояться говорити про це, навіть на політичному рівні. Тому Глава УГКЦ закликає українців в День вшанування пам'яті жерт Голодомору, 26 листопада 2011 року, долучитися до загальноукраїнської акції «Запали свічку», поставивши на підвіконнях своїх домівок запалені свічки.

 

«Спомин про Голодомор 1932 -1933 років  є пам'яттю, котра зцілює і дає можливість визволитися від того паралізуючого страху, який панував у часи комуністичної ідеології. Зцілення пам'яті українського народу робить нас здатними не допустити того, щоб у майбутньому будь-яка інша людиноненависницька  ідеологія могла завдати подібного удару», - сказав Блаженніший Святослав (Шевчук).

 

Департамент інформації УГКЦ

 

Довідка

Акція «Запали свічку» відбувається у День пам'яті жертв голодоморів у четверту суботу листопада кожного року. Традиційно о 16.00 пам'ять загиблих внаслідок геноциду українського народу вшановують хвилиною мовчання та ставлять запалену свічку на підвіконні. У великих містах України на головних майданах кожен охочий може запалити свічку пам'яті.

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

25.11.2011р. Б. / Євангелізація та виховання через конкретні знаки милосердя

 

«Карітас» Італії відзначає 40-річчя свого заснування. Італійський «Карітас» входить у міжнародну мережу католицьких доброчинних організацій, яка складається із 165 національних організацій.

 

Щоб відзначити 40-річчя італійського «Карітасу» 24 листопада до Ватикану з’їхалось понад дванадцять тисяч представників дієцезальних «Карітасів» з усієї Італії. В базиліці святого Петра для них відправив Службу Божу кардинал Анджело Баняско, президент Італійської Єпископської Конференції. Опівдні вони мали зустріч із Святішим Отцем Бенедиктом ХVІ.

 

Папа вказав на те, що крім матеріальної допомоги потребуючим, «Карітас» повинен виконувати також і велику виховну місію стосовно церковних громад, сімей та всього суспільства. Бенедикт ХVІ заохотив євангелізувати та виховувати через конкретні знаки милосердя, адже воно говорить про Бога, звіщає надію. А діла милосердя зроджуються з віри. Людство шукає знаків надії, нашим джерелом надіє є Господь наш Ісус Христос. «Карітас» потрібний не тільки для того, щоб доручати йому благодійні діла, але для того, щоб бути знаком любові Христа, знаком, що несе надію.

 

Карітас Італії був заснований 1971 року, незабаром після закінчення ІІ Ватиканського Собору. Слід згадати, що десятки, а може й сотні тисяч українських трудових мігрантів в Італії, користувались і надалі користуються доброчинною діяльністю цієї католицької організації.

 

Координація харитативної діяльності, яку завжди виконувала Церква, в інших країнах настала набагато раніше. Перша організація «Карітасу» була створена в Німеччині наприкінці ХІХ сторіччя. В Україні діють дві церковні структури «Карітасу» – Карітас України УГКЦ та «Карітас-Спес» Римо-католицької Церкви в Україні.

Джерела: Радіо Ватикан

Мандрівники Христа Царя

23.11.2011р. Б. / ЩОДЕННА МОЛИТВА З ЧИТАННЯМ СВЯТОГО ПИСЬМА В СІМ`Ї

 

СВЯТЕ ПИСЬМО НА КОЖЕН ДЕНЬ

«Слово Христове нехай у вас перебуває щедро: навчайтесь у всякій мудрості й напоумлюйте одні одних, співаючи Богові з подякою від свого серця псалми, гимни та духовні пісні» (Кол. 3, 16)

З метою духовної підготовки вірних нашої Церкви до відзначення 1025-річниці Хрещення Руси-України Синод Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ доручив Патріаршій Катехитичній комісії у рамках Біблійного Апостоляту представити план заходів на Рік Божого Слова та доручив опрацювати план молитовного читання Святого Письма у сім’ї. На п’ятдесят четвертій сесії Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ, що відбулася у Львові-Брюховичах 27-28 жовтня 2011 року, було прийнято рішення: “Поблагословити План щоденної молитви з читанням Святого Письма в сім’ї з 27 листопада 2011 року до 28 липня 2013 року в рамках підготовки до святкування 1025-ліття Хрещення Русі-України та рекомендувати його для популяризації та використання у Києво-Галицькому Верховному Архиєпископстві УГКЦ” (рішення № 7).

Про важливість щоденного читання Божого Слово у родині слуга Божий митрополит Андрей навчає: «Треба, щоб кожний християнин ясно здавав собі справу з користі читання і знання Святого Письма. Святе Євангеліє є предметом, що хату освячує, і стягає на неї благодать, бо є предметом віри й любови жителів хати. Воно стереже їх перед злом, показує їм дорогу, підносить їх серця до неба, очищує плями їх душ. Я не вагався б сказати, що воно лікує рани їх тіл. Звичай читати Святе Письмо кожного дня, хоч би хвилинку, повинен стати звичаєм кожної християнської родини. Те читання повинно бути щоденним кормом людей. Воно ж кормом здоровим, цілющим, скріпляючим...». (МИТРОПОЛИТ АНДРЕЙ ШЕПТИЦЬКИЙ, Про почитання Св. Хреста).

З благословенням Синоду Єпископів подаємо до Ваших рук і сердець план молитовного читання Святого Письма у християнській сім’ї. Не біймося читати Святе Письмо з вірою та відкритим серцем, щоб почути Боже Слово, прийняти Його до наших сердець та жити згідно з Ним. Хай Пресвята Богородиця, яка є «образом Церкви, яка слухає Слово Боже, Яке в Ній стає тілом. .Марія також є прикладом відкритості до Бога і до інших: символом активного слухання, що дозволяє глибоко прийняти й засвоїти, в чому Слово стає способом життя» (Слово Господнє, 27). Нехай наша спільна молитва буде символом єдності з усією Церквою, яка з вдячністю і радістю духовно готується до святкування 1025-ліття великого Божого дару Хрещення Руси-України та зміцнить нашу віру і любов до Христа Спасителя нашого Господа.

Бажаємо всім Божої благодаті, натхнення та дару Святого Духа в поширенні Слова Божого у різних вимірах життя і діяльності Церкви.

Львів, 17 листопада 2011 р. Б.

     о. Тарас Барщевський
   координатор Біблійного Апосоляту

СВЯТЕ ПИСЬМО НА КОЖЕН ДЕНЬ

Джерело:  Мандрівники Христа Царя