09.04.2011р. Б. / Ватикан скликає на зустріч всіх католицьких блогерів

В понеділок 2 травня 2011 року в Римі відбудеться зустріч блогерів. Метою зустрічі, яку організовують Папські Ради культури та соціальної комунікації, є налагодити діалог між блогерами та представниками Церкви, послухати про досвід тих, хто активно задіяний у цій сфері, а також досягнути глибшого розуміння потреб цієї спільноти.

На зустрічі також буде можливість представити нові ініціативи, які робить Церква, залучаючи нові засоби ЗМІ, як в Римі, так і на місцевому рівні.

На зустрічі, яка буде складатися з двох частин, промовці говоритимуть про деякі ключові теми для того, щоб встановити більш загальну дискусію, відкриту для всіх учасників. Перша частина включатиме 5 блогерів – їх оберуть для того, щоб представити різні мовні групи, і кожен говоритиме на окрему тему загального характеру. Під час другої частини виступлять особи, які задіяні в комунікаційну діяльність Церкви – вони говоритимуть про свій досвід праці з новими ЗМІ, а також про ініціативи, що мають на меті забезпечувати ефективну співпрацю Церкви з блогерами.

Серед учасників зустрічі будуть Кардинал Равазі з Папської Ради культури, Архиєпископ Челлі з Папської Ради соціальної комунікації та отець Ломбарді з Прес-служби Ватикану та Радіо Ватикану. Важливим елементом зустрічі буде те, що вона надасть можливість для неформального спілкування між учасниками, відкриваючи шляхи для подальшої комунікації.

Зустріч запланована на наступний день після Беатифікації папи Івана Павла ІІ для того, щоб скористатися присутністю багатьох блогерів у Римі на урочистостях. До участі в зустрічі запрошують всіх бажаючих, однак ті, хто бажають взяти участь повинні подати попередню заявку, відправивши е-майл з посиланням на свій блог. Кількість місць обмежена до 150, і організатори прагнуть зібрати на зустрічі представників всієї блогосфери. Тому вхідні пропуски та інші деталі будуть видаватись з огляду на різноманітність мов та географії, типології блогів, предмету блогів та своєчасності подачі заявки на участь.

Синхронний переклад буде проводитись італійською, англійською, французькою, польською та іспанською мовами.

Місце проведення - Palazzo San Pio X, in via della Conciliazione, 5.

За матеріалами Vatican Radio

Джерела:

Радіо Ватикан

Мандрівники Христа Царя

Метою... зустрічі є налагодити діалог між блогерами та представниками Церкви...

Все ж приємно усвідомлювати, що моя церква не тільки не "пасе задніх" на просторах Всесвітньої павутини, але йде вногу з часом та переймається необхідністю поширення Слова Божого задіюючи новітні засоби масової інформації... Шкода, що я не зможу взяти участь у тій зустрічі, бо й в мене, негідного раба божого, ціла низка ідей та планів, у реалізації яких було б непогано порадитися з фахівцями, які візьмуть участь в ній...

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

09.04.2011р. Б. / Маркетинг на служінні Церкви

"Маркетинг може бути інструментом на службі Церкви, зміцнюючи Її місію і допомагаючи здобувати необхідні фінансові ресурси з дотриманням етики, підзвітності та істини", – зазначає о. Хернальдо Пінто де Фаріас з Комітету єпископів у справах Літургії на засіданні, яке було присвячене маркетингу і зв'язку.

На нараді, яка відбулася у місті Сальвадорі та тривала з 1 до 7 квітня, взяли участь священики, відповідальні за бразильські святині, а також був присутній новий примас Бразилії, архиєпископ Муріло Крієгер.

За матеріалами Radio Watykańskie

Джерела:

Радіо Ватикан

Мандрівники Христа Царя

08.04.2011р. Б. / УВАГА!!! В українців відбиратимуть майно під час війни та надзвичайних ситуацій

Якось непомітно для широко загалу і без прогнозованого, здавалося б, галасу, пройшла новина про те, що «В українців відбиратимуть майно під час війни та надзвичайних ситуацій».

Безперечно, що там, «нагорі», краще розуміють, що саме потрібно Україні та українцям, проте все одно виникло декілька вкрай цікавих питань з цього приводу.

Питання перше.

Враховуючи, що країна і так цілковито нагадує зону стихійного лиха, то, напевно, нам слід готуватися не до надзвичайних ситуацій, а до війни або військових дій?

Невже хтось з хижих та підступних близьких або далеких сусідів вирішив скористатися нашим позаблоковим статусом та повною безпорадністю українського війська?

Чи може терміни «воєнний стан» та «бойові дії» передбачають не зовнішню загрозу, а щось інше? У будь якому випадку, відповідь на це питання, вочевидь, українцям доведеться шукати самостійно, бо жодних пояснень з боку влади немає.

Питання друге.

А чи відомо українцям, чи не забули вони, що будь-які військові дії та надзвичайні ситуації зазвичай в усьому світі супроводжуються мародерством та насиллям?

Під час сумнозвісних подій навколо колишньої Югославії розмах мародерства та знущання над пересічними громадянами цієї країни сягнув апогею. Мільйони пограбованих, сотні тисяч вбитих та зґвалтованих – саме стільки людей на власній шкурі відчули, що саме означають терміни «воєнний стан» та «бойові дії».

Не стала виключенням навіть Америка, яка після урагану «Катрина» у 2005 році отримала у Новому Орлеані справжнє пекло – банди злочинців, які вбивали, грабували та ґвалтували тих, хто врятувався від стихійного лиха, значно перевищували за своєю кількістю чисельність поліцейських та військових.

Дуже довго ніхто з мешканців Нового Орлеану не отримував допомоги від своєї держави і розраховувати їм довелося тільки на себе. Багато хто врятував себе тільки завдяки володінню зброєю, яка, на щастя, не була заборонена у штаті Луїзіана.

А ось у Югославії зброї не було – наслідки усім добре відомі.

І так відбувалося і відбувається скрізь, не тільки у Югославії та Америці, а ще й у Аргентині, Уганді, Руанді, Кот-Д’Івуарі, Єгипті, Лівії, Тунісі, Албанії, Чечні, Абхазії, на Гаїті і ще багато де. Скрізь, де йдуть бойові дії або вводиться надзвичайний стан, народ потерпає від злочинців та/або загарбників.

Саме тому виникає третє питання.

А чи хтось там, «на горі», подумав про те, як будуть рятуватися українці від злочинців, або, не дай Боже, від іноземних загарбників під час так званих військових дій та надзвичайних станів?!

Я це до того, що в умовах, зазначених та цілком ймовірних подій, може вже час прийняти Закон про зброю, що врешті решт надасть українцям право на справжній захист?

P.S. В тому сумному переліку країн, що я згадав вище, виключенням стала тільки Японія, але виключення існують, щоб яскравіше підкреслювати правило.

Уряд Азарова розробив законопроект, який дозволяє примусово забирати майно в людей у разі воєнного стану або надзвичайних ситуацій.

Верховна рада у вівторок прийняла за основу проект закону, яким дозволяється вилучати у громадян майно у разі воєнного стану або надзвичайних ситуацій.

Після внесення правок документ буде затверджений в остаточній редакції. Проект закону передбачає примусове відчуження або вилучення майна в умовах воєнного стану.

При цьому подібне рішення повинне узгоджуватися представниками Міноборони з місцевою владою.

Однак у місцевості, де ведуться бойові дії, примусове відчуження майна здійснюється військовим командуванням без узгодження з цивільними чиновниками.

Крім цього, проект закону припускає примусове відчуження або вилучення майна в умовах надзвичайних ситуацій.

Проект закону розроблений урядом Миколи Азарова.

Джерела:

ТСН-ua

Українська асоціація власників зброї

08.04.2011р. Б. / «Без Благовіщення немає Воскресіння»: Блаженніший Святослав звершив першу Архиєрейську Літургію як Архиєпископ Київський

«Прямуючи до цього святого храму, я дивився на наш Патріарший собор і на той храм Благовіщення. Це такий маленький храм, можливо, навіть такий таїнственний. Але без Благовіщення немає Воскресіння. Тому що воплочуючись, входячи в людську історію, Син Божий починає діло спасіння, а у своїй смерті і своєму воскресінні його завершує. Так само і тут: цим храмом починається і ця громада, і ця наша парафія нашого собору, але звершиться у тому Воскресінні, до якого хоче нас запровадити Господь Бог».

Про це Глава УГКЦ Блаженніший Святослав сказав під час Архиєрейської Літургії з нагоди престольного празника у храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці при Патріаршому соборі Воскресіння Христового у Києві. У першій Архиєрейській Літургії у чині Архиєпископа Київської архиєпархії з Предстоятелем УГКЦ співслужили Владика Йосиф (Мілян), Єпископ-помічник Київської архиєпархії, та численне духовенство Київської архиєпархії. У Літургії взяли участь монашство різних чинів та згромаджень, а також чисельна громада мирян.

«Сьогодні Христова Церква святкує пам’ять одної історичної події. Події, яка стала початком нашого спасіння», – розпочав своє архипастирське слово Блаженніший Святослав, розповідаючи про те, як до незнаного, того часу забутого Богом містечка Назарет, до Марії прийшов ангел з неба: «В той момент небесна дійсність, божественна, увійшла у земну історію», – сказав Глава Церкви.

«Ми, може, до кінця і не зрозуміли би, у чому полягає отой момент, якщо би не імена, які нам подає євангелист Лука. Той ангел має дуже особливе ім’я. Він називається Гавриїл. З гебрейського גַּבְרִיאֵל‎ означає «Божа сила», і те, що він каже до Марії – це не є лише якоюсь доброю думкою, гарною ідеєю. Він, цей ангел, є носієм реальної, дієвої Божої сили. Те, що він каже, стається. Сила Божа сходить, Дух Святий отіняє і Боже Слово воплочується», – зазначив Предстоятель УГКЦ і наголосив, що «внаслідок цієї надзвичайної Божої сили, яку ангел своїм іменем благовіствує, Син Божий стається сином людським, здійснюється таїнство воплочення Другої Особи Божої, і починається Новий Завіт, початок нашого спасіння».

Як підкреслив у проповіді Блаженніший Святослав, для нас, християн нового часу, нового тисячоліття, Марія є образом Христової Церкви, яка приймає цю Силу Божу, сповнюється нею. «Та Сила Божа, те сильне і діяльне Євангеліє сьогодні голоситься теж і тут, у тому святому храмі, і ми, святкуючи Благовіщення, закликаємося прикладом Марії того ангела, того Гавриїла, ту силу Євангелія прийняти. Тому сьогодні говоримо про нову євангелізацію. Про це оновлення тою небесною силою нашого сьогодення, нашого сьогоднішнього з вами життя», – сказав Глава УГКЦ.

Блаженніший Святослав зазначив, що для нього день Благовіщення є особливим, бо сьогодні Першоієрарх святкує річницю єпископських свячень. «Так цікаво сталося у моєму особистому житті, що той ангел, який до мене прийшов через нашого Блаженнішого Любомира, перевернув усе моє життя. Але я вам можу посвідчити, що та сила є реальна, є діяльна і може змінити увесь світ», – наголосив Блаженніший Святослав.

«Святкуючи сьогодні свято, радіймо тою силою, тішмося нею, запрошуймо до свого серця. Вирішуючи наші з вами особисті справи, приймаючи життєво важливі рішення, не цураймося тієї сили, а тоді те, що народиться з нашого життя, буде святе і велике в очах Божих», – завершив свою проповідь Верховний Архиєпископ Києво-Галицький.

Вітаючи прихожан церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці із престольним празником, Глава Церкви побажав, щоб у цьому храмі вони навчилися говорити Богові «так», як сказала це Діва Марія, «і тоді, повірте, Божа сила вас зробить настільки сильними, що вас почують не тільки тут, а й на другому березі Дніпра», – сказав Блаженніший Святослав.

Звертаючись із вітальним словом до Першоієрарха УГКЦ, Єпископ-помічник Київської архиєпархії Владика Йосиф (Мілян) пригадав, що свої єпископські свячення Блаженніший Святослав також прийняв у день Благовіщення Пресвятої Богородиці, і тепер у цей день Глава Церкви уперше служить Божественну Літургію як Правлячий Архиєпископ Київський. «Хочемо просити у Бога грандіозної, великої сили, аби справді тримати Церкву у здоров’ї, будучи самому здоровим душею і тілом, щоби Ви у великій хоробрості, великій мудрості провадили Церкву на многії і благії літа», – наголосив Владика Йосиф.

На завершення першої Божественної Літургії як правлячий Архиєпископ Київської архиєпархії Блаженніший Святослав очолив празничний хресний хід довкола храму Благовіщення Пресвятої Богородиці при Патріаршому соборі Воскресіння Христового у Києві та здійснив чин освячення благовіщенської святої води.

На фото храм Благовіщення при Патріаршому соборі Воскресіння Христового

Джерела:

Департамент інформації УГКЦ

Мандрівники Христа Царя

07.04.2011р. Б. / Новий номер католицького суспільно-релігійного часопису CREDO присвячено ролі мирян у Церкві

«Церква – це не лише духовенство, на 99% вона складається з мирян, - наголошує головний редактор часопису CREDO о. Микола Мишовський, - Церква – це ми, всі ми.»

Головна тема числа висвітлена в низці матеріалів. Зокрема у номері Ви прочитаєте про активні парафії та активних парафіян, мирянські рухи і спільноти у Католицькій Церкві.

Сім'я Янішевських розповідає про те, як вони наважилися залишити зручне життя і поїхати на місії в інше місто. А парафіянка з Кам’янця-Подільського ділиться відкриттям, яке вона випадково зробила у власному будинку: під час прибирання жінка знайшла святі реліквії, які багато років зберігалися на домашньому вівтарику.

У номері розглядається також питання пожертв на Церкву: що таке десятина і скільки треба жертвувати «на тацю».

У світлі Великого посту у новому номері роздумуємо над тим «Навіщо ізраїльтяни постили» та чому «Ісус був спокушуваний на пустелі».

Про те як Господь вилікував душу і тіло приреченого на смерть дідуся розповідає його онука у матеріалі «Велике навернення». «Молитва за ненароджених – це моє покликання» вважає киянка Анжела Жесткова, яка розказує про спільноту, що молиться щотижня біля абортаріуму.

«Любов – це не те, що ти переживаєш, а те, що ти зробив для іншого», - у постійній рубриці «він і вона» розповідається про те, як налагодити стосунки у сім’ї.

Читайте також традиційні розповіді про пригоди Христини і її друзів у Туреччині та Мексиці.

Кросворд, «читанка до кави» та багато іншого чекають на вас у новому номері часопису.

Джерела:

Мандрівники Христа Царя

VirtaPay

VirtaPay
VirtaPay - віртуальний банк майбутнього!
Поспішайте зареєструватися поки він працює ще у тестовому режимі і готовий з вами поділитися реальними грішми у вигляді бонусу 25$ за реєстрацію та ще по 20$ за кожен вхід та активність.

06.04.2011р. Б. / День подяки за дар життя

Згідно з Програмою протидії абортам в Україні, прийнятою Синодом Єпископів УГКЦ, 7 квітня 2011 року, у день, коли в лоні Марії зачався наш Господь і Спаситель Ісус Христос, вірні нашої Церкви відзначатимуть День подяки за дар життя.

Того дня ЛОГО Товариство «Рух за життя», Рух «Матері в молитві», ТУСК «Обнова», Асоціація лікарів-католиків, Рух християнських сімей, ГО «Християнська Україна», Архибратство Матері Божої Неустанної Помочі та парафіяни храмів Львова і районних міст зберуться на тематичні Святі Літургії, присвячені захистові життя ще не народжених дітей, а потім підуть з молитвою у понад 20 медичних закладів Львова та області. Там вони молитимуться за цих дітей, батьків, лікарів, представників влади – усіх, від кого залежить збереження та захист людського життя на початковому етапі його розвитку.

Відтак, вечері, відбудеться урочисте благословення на «духовне всиновлення» у парафіяльних храмах. Відзначення Дня подяки за дар життя підтримують Інститут родини і подружнього життя УКУ та Головне управління охорони здоров’я Львівської області. Очікуємо, що подібні відзначення Дня подяки за дар життя пройдуть і в інших містах України.

У програмі Дня подяки за дар життя:

9:00 – Свята Літургія з тематичною проповіддю у храмі Святого архистратига Михаїла (Львів, вул. Винниченка, 22).

10:00 – Свята Літургія з тематичною проповіддю у храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці (Львів, вул. Пасічна, 83).

Той, хто бажає взяти участь у Дні подяки за дар життя, має прийти на Святу Літургію в один із вищевказаних храмів або взяти участь у Святій Літургії у своїй парафії.

Після Літургії - Похід із молитвою та інформаційними матеріалами до пологових будинків і гінекологічних центрів Львова.

19:00-20:00 (після вечірнього Богослужіння): Урочисте благословення на «духовне всиновлення» у греко-католицьких храмах Львова.

ЛОГО Товариство «Рух за життя»

Джерела:

Департамент інформації УГКЦ

Мандрівники Христа Царя

06.04.2011р. Б. / Відомі кияни проти ринку біля собору Воскресіння Христового

Біля Патріаршого собору Воскресіння Христового Української Греко-Католицької Церкви у Києві хочуть побудувати ринок. Громадськість із обуренням сприйняла інформацію про те, що забудовники намагаються переконати жителів, що будівництво ринку біля храму – це ідеальне використання площі на березі.

Інформаційно-аналітична служба „За Київ” запитала у відомих людей, як вони ставляться до ідеї побудови ринку біля храму?

Костянтин Грубич, ведучий проекту „Знак якості” на телеканалі „Інтер”:

Я живу біля цього Собору. Поставити ринок біля храму – це жах і неподобство. Моя родина, мої сусіди – всі негативно ставляться до цього! До чого треба дійти, щоб робити цей євроринок біля храму. Люди збирають гроші роками і ніяк не можуть довести до ладу той катедральний собор, а народні депутати цього не розуміють! У Дніпрі вже багато сміття, а від ринку його стане ще більше. Ну зроблять його до 2012 року, а далі що – для кого? Кому це потрібно? Я переконаний, мешканцям Лівого берега та продавцям це не потрібно. На мою думку, так забудовники намагаються закріпити за собою право на землю, але ж це можна зробити й іншим чином – наприклад, побудувати парк, хай платний, з атракціонами, музей, врешті-решт.

Київ – це вже клубок суцільного зла, кошмар. Ми втомилися від ринків. Хай чиновники відбудовують пам'ятки культури, мистецтва, науки, щоб нашим співвітчизникам було де працювати і вони могли естетично розвиватися, жити здоровим життям.

Ігор Гурчик, координатор Громадської організації „Наша земля”:

Я вважаю, що ринок біля храму не потрібний. А на нещодавній зустрічі громади із директором фірми, який намагається звести ринок біля храму, ми побачили незаконний проект, що порушує до того ж і природоохоронні аспекти. Мешканці Лівого берега виступають проти будівництва ринку. Сподіваюся, що ринку біля святині не буде.

Анжеліка Рудницька, співачка, художниця:

Мене дивує, що українці безконечно нарікають на брак грошей і купівельну неспроможність, а кількість ринків збільшується, з′являються нові стихійні ринки, їх розбудобують, зводять. І це тоді, коли в Києві не вистачає місць для парків, закладів культури.

Я проти того, щоб біля катедрального собору знаходився ринок і велика парковка. Якщо вже так хочуть той ринок, є й інші місця на Лівому березі, які можна виділити. Як на мене, Лівому берегу Києва бракує саме культурних об′єктів, щоби люди спальних районів могли цікаво проводити час недалеко від дому.

Дмитро Капранов, письменник, видавець, громадський діяч:

Будувати ринок біля храму – це рейдерство. Там є сильна громада, яка одного разу заборонила будівництво розважального центру. Забудовники тоді ще хотіли закрити вхід на пляж. Тому я впевнений, якщо місцева громада з′єднається із владиками та священиками Катедрального собору, то забудовники нічого не зможуть зробити.

Олександр Злотник, ректор Київського інституту музики ім. P.M. Глієра:

Це неправильно – будувати базар біля храму. Ринки мають бути в інших місцях, де місцевість це дозволяє, яка зможе витримати велике скупчення автомобілів. Хоча, судячи з тих цін, які зараз на ринках, то на Лівому березі хтось зможе й одразу помолитися. Такі от сумні реалії життя. І що далі, то важче щось змінювати на краще.

Відомі кияни негативно ставляться до дій забудовників, які намагаються біля святині звести базар, що пригнічує моральні цінності та створить стихійний безлад для тутешніх мешканців. Кияни сподіваються, що замість будівництва ринку влада нарешті візьметься за розвиток парків, музеїв, місць для здорового та естетичного відпочинку людей.

Джерела:

Департамент інформації УГКЦ

Мандрівники Христа Царя

06.04.2011р. Б. / На пам’ятник Блаженному Омеляну Ковчу передбачено 200 тис. грн

Львівська обласна рада передбачила у бюджеті 2011 року 200 тис.грн. для благоустрою скверу у Перемишлянах, де планують встановити пам`ятник блаженному Омеляну Ковчу.

Таке рішення спочатку підтримали постійні комісії з питань культури, історико-культурної спадщини, духовного відродження та засобів масової інформації та з питань бюджету, соціально-економічного розвитку та комунальної власності, а опісля затвердили на сесії Львівської обласної ради, повідомили ZAXID.NET в прес-службі Львівської обласної ради.

Нагадаємо, що Львівська обласна рада рішенням від 03 березня 2009 року за №828 "Про вшанування пам'яті Блаженного священномученика Омеляна Ковча" проголосила 2009 рік - Роком Блаженного Української Греко-Католицької Церкви. Було проведено ряд заходів, зокрема відбулося урочисте відкриття обеліску отцю Омеляну Ковчу на місці його загибелі в Музеї "Концтабір Майданек" поблизу Любліна (Республіка Польща). Також в серпні 2010 року у сквері на вул. Галицькій у Перемишлянах за участю громадськості та керівників обласної та місцевої влади було освячено місце де планується спорудити пам'ятник отцю Омеляну Ковчу.

25 березня 2011 року у Львові в Пороховій вежі відбулася презентація проекту пам'ятника отцю Омеляну Ковчу. Відповідно до плану заходів встановлення пам`ятника заплановано на 20 серпня цього року.

Джерела:

ЗАХІД-нет

Мандрівники Христа Царя

06.04.2011р. Б. / Релігійний ідіотизм

Це все відбувається у 21-му столітті...

Американський пастор у присутності своїх прихожан спалює Коран - священну книгу Ісламу. Його колега стоїть поряд. Він хотів це зробити ще півроку тому, але передумав, оскільки сам міністр оборони США його попросив не піддавати додатковій загрозі американських вояків у мусульманських країнах. Але згодом дурнувата сверблячка перемогла і ці двоє ідіотів, котрі йменують себе християнськими священиками, таки розіграли злочинну комедію - засудили на смерть і знищили священну книгу.

На іншому кінці земної кулі інші релігійні ідіоти поринули в ейфорію помсти. Не маючи поблизу американців, вони штурмували у своєму місті офіс місії ООН, вбили кільканадцять і поранили ще кількадесят осіб. Зробили це після святкової п’ятничної молитви, на заклик своїх священиків. Вбили і поранили тих, хто приїхав їм допомагати і не мав жодного стосунку ні до США, ані до тих пасторів. Наступного дня в іншому афганському місті було атаковано ще одну місію ООН, вбито і поранено інших невинних людей, а поліція відкрила вогонь по нападниках.

Ще один штрих – пастор, котрий спровокував спалення Корану, навіть після обох афганських трагедій не лише не покаявся, але й оголосив себе невинним і непричетним.

Це все відбувається у 21-му столітті. Коли вже переосмислено хибні релігійні підходи минулих століть, відсіяно кукіль брехні і тоталітаризму, доведено, що всі світові релігії походять із одного джерела – заповідей Єдиного Бога-Творця. Однак і у теперішній час значній частині священиків і віруючих ближчим до серця є формат релігійного протистояння і воєн. Їм хочеться трактувати Божі Заповіді не дослівно, а так, як вони вважають за потрібне. Вони не бажають розуміти, що і Християнство, і Іслам є релігіями миру та злагоди, де будь-яке вбивство вважається смертним гріхом.

У минулих століттях релігійна нетерпимість вважалася чеснотою. Криваві війни між християнами (католиками, православними, протестантами), єврейські погроми, хрестові походи, геноциди та етноциди, ісламські джихади здійснювалися в основному з релігійних мотивів. Моря крові були пролиті за прямими вказівками духовних провідників, а ще більші - за їхньої мовчазної згоди.

Ніхто і ніколи за це не покаявся. Окрім перепросин за гріхи Церкви, висловлених Папою Іваном-Павлом ІІ. Але церковники практично проігнорували цей факт, не надали йому відповідного розголосу, щоб не підривати авторитету Римо-Католицької Церкви. І тим самим позбавили віруючих величезного морального ефекту від цього акту покаяння та очищення. Акту, який мав стати прикладом для всіх інших релігій і конфесій.

То чи варто дивуватися, що і зараз, у 21-му столітті, в християнському, а тим більше в ісламському світі багато священиків і тисячі вірних все ще перебувають у мороці фанатизму і злоби, не мають правильного розуміння основних принципів своїх релігій, які вони так ревно намагаються захищати і пропагувати.

Богдан Панкевич

Джерело:

ЗАХІД-нет

VirtaPay and PeoplString

VirtaPay VirtaPay - віртуальний банк майбутнього! Поспішайте зареєструватися поки він працює ще у тестовому режимі і готовий з вами поділитися реальними грішми у вигляді бонусу 25$ за реєстрацію та ще по 20$ за кожен вхід та активність.
Запрошую Вас приєднатися абсолютно БЕЗКОШТОВНО і без будь-яких додаткових вкладень до СОЦІАЛЬНОЇ МЕРЕЖІ США - для КОНТАКТІВ, СПІЛКУВАННЯ та ЗАРОБІТКІВ. Адже компанія готова поділитися з Вами 70% своїх прибутків...
PeoplString
А за цим посиланням Ви знайдете інформацію на моєму блозі, де є пояснення, доказ виплат та два, створені мною, відео-уроки про те, як зареєструватися і заробляти у PeoplString рідненькою мовою:
KATEKHYTYKA

05.04.2011р. Б. / Архиєпископ Пакистану закликає арештувати пастора, котрий спалив Коран

Глава Католицької Церкви в Пакистані, Архиєпископ Лоуренс Салдана з Лахору, закликав арештувати американського пастора, рішення якого спалити Коран викликало протести, в наслідок яких загинуло як мінімум 24 особи в Афганістані.

Після того, як пастор Вейн Сепп під наглядом пастора Террі Джонса 20 березня спалив Коран у Флориді, в багатьох частинах мусульманського світу розпочалися масові протести.

В Пакистані, у відповідь на паління Корану, відбулися напади на три церкви. Архиєпископ Салдана зазначив: «Уряд США повинен затримати пастора на деякий час. Враховуючи ті наслідки, які викликали його вчинки по всьому світу, його слід контролювати, а він має усвідомити, яку шкоду наніс».

Владика Лоуренс Салдана, котрий є главою Конференції католицьких єпископів в Лахорі, продовжив: «Уряд США говорить про релігійну свободу, але ми закликаємо його запобігати таким діям.»

У своєму суботньому зверненні президент США Барак Обама сказав: «Осквернення священних текстів, включаючи Коран, є виявом крайньої нетерпимості і фанатизму. Однак нападати у відповідь і вбивати невинних в цьому людей є обурливим і ображає людську гідність та порядність».

Впродовж останніх місяців церкви Пакистану посилили охорону, включаючи озброєних охоронців, бетонні блоки, камери спостереження, мішки з піском. Кожен, хто входить до храму на богослужіння, має пройти обшук з метою безпеки.

За матеріалами catholicherald.co.uk

Додаток news.invictory.org

Публічне спалення Корану пастором в США привело до кровопролиття в Афганістані, ряд міст якого охопили масові протести, що вилилися в безлади. Число загиблих вже перевалило за 100, - повідомляє Християнський Мегапортал invictory.org із посиланням на «РИА Новости».

В Кандагарі, де безлади продовжуються другий день, натовп в неділю зробив спробу штурму будівлі ООН, поліція у відповідь відкрила з вогонь кулемета.

В п'ятницю, 1 квітня, розлючений натовп напав на офіс ООН в Мазар-Шаріфе. Серед загиблих - співробітники міжнародної організації.

В неділю безлади спалахнули і в Джелалабаді.

Президент Афганістану Хамід Карзай закликав конгрес США засудити спалення Корану пастором Тері Джонсом і запобігти подібним акціям в майбутньому.

Тим часом, сам пастор не бачить за собою жодної провини і збирається організувати 22 квітня антиісламську демонстрацію біля найбільшої в США мечеті.

Як повідомляє «Інтерфакс-релігія»Тері Джонс розкритикував висловлювання президента США Барака Обами і генерала Девіда Петреуса, що різко засудили його акцію спалення Корану.

"Президент і чиновники США зобов'язані захищати наше право на спалення Корану, оскільки це одне з наших конституційних прав", - сказав пастор, слова якого наводить в понеділок агентство ЕФЕ.

На його думку, слова Обами і Петреуса, командувача силами НАТО в Афганістані, повністю протирічать Конституції США.

Тим часом, пише «РИА Новости» Афганські священнослужителі закликають владу США негайно покарати пастора-провокатора.

Вони одночасно засуджують і дії силових структур, що стріляли по маніфестантах.

"Вбивство людей під час протестів протизаконне і протирічить ісламській релігії", - заявив в понеділок імам кабульської мечеті "Ансвар" Латіфулла Хакпараст. Заява була зроблена під час ранішнього намазу.

Джерела:

Мандрівники Христа Царя

...заарештувати, відшмагати і без намордника між люди не випускати...

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

05.04.2011р. Б. / Відеосюжет: Блаженніший Святослав Шевчук очолив Божественну Літургію в соборі Святої Софії у Римі

У неділю, 3 квітня 2011 року, десятки священиків – душпастирів з України та з Італії, гості з Ватикану, студенти навчальних закладів Риму, представники монаших спільнот, численні паломники з різних греко-католицьких парафій, які знаходяться на території Італії, з раннього ранку заповнювали площу перед храмом Святої Софії, де мала відбутися перша Архиєрейська Божественна Літургія новообраного Предстоятеля УГКЦ.

О 10.00 розпочався урочистий хід служителів. Очолював процесію Блаженніший Святослав, Глава і Отець УГКЦ, у супроводі владик УГКЦ: Митрополита Філадельфійського Степана (Сороки), Митрополита Вінніпезького Лаврентія (Гуцуляка), членів Постійного Синоду та інших членів делегації Синоду Єпископів УГКЦ, яка прибула 29 березня до вічного міста.

Серед почесних гостей, які співслужили Божественну Літургію, були: Префект Конгрегації Східних Церков кардинал Леонардо Сандрі, Секретар Синоду Єпископів Католицької Церкви Архиєпископ Микола Етерович, секретар Папської ради у справах єдності християн монс. Мілан Жуст, ректор Руссікуму о. Лонгінас Вірбалас, ТІ, духівник Руссікуму о. Жермано Марані, ТІ, представники Католицької Церкви в Італії - о. Джанромано Гнессотто, відповідальний за служіння мігрантам з боку Італійської Єпископської Конференції, о. Пєрпаоло Фелісоло, директор емігрантського офісу м. Рима, а також ректори колегій Святої Покрови та Святого Йосафата в Римі та представники радіо "Ватикан".

На Богослужінні також були: Посол України при Ватикані п. Тетяна Іжевська, Посол Канади при Апостольській Столиці та Посол Боснії і Герцоговини в Італії.

Перед початком Архиєрейської Літургії до Блаженнішого Святослава з вітальним словом звернувся о. д-р Іван Музичка, ректор собору Святої Софії в Римі. Від імені української громади та громадських організацій Предстоятеля УГКЦ привітав також п. Олесь Городецький, голова Християнського товариства українців в Італії.

«Вірую, Господи, поможи моєму невірству», – цим уривком із недільного євангельського читання розпочав свою проповідь Блаженніший Святослав, зазначаючи, що в ньому бачимо зустріч двох «духоносних осіб», двох синів: єдинородний Син Небесного Отця, повний Духа Святого, і син земного батька, повний глухого і німого духа, – цитує Предстоятеля УГКЦ Радіо Ватикан. Того другого, глухого й німого, ніхто не може визволити, а дух кидає його то у вогонь, то у воду. Однак зустріч із Божим Сином є переображальною і визвольною. «Ісус Христос передає свого Духа тому, хто був сотворений на Його образ і на Його подобу», – сказав Глава УГКЦ, додаючи, що юнак отримав щось, що притягає до Бога, - отримав небесне синівство.

Наприкінці Літургії кардинал Леонардо Сандрі прочитав і передав Блаженнішому Святославові оригінал Листа від Святішого Отця, яким Римський Архиєрей 25 березня 2011 року затвердив вибір нового Верховного Архиєпископа УГКЦ. Запевняючи новообраного Предстоятеля УГКЦ про свою «спеціальну молитву» задля того, щоб він «йдучи стопами своїх славних попередників, міг запевнити щедре і плідне служіння улюбленій Греко-Католицькій Церкві, яка відтепер є передана його батьківській опіці», Венедикт XVI передав своє апостольське благословення всім членам Синоду, священикам, ченцям і черницям, а також усім вірним УГКЦ, які «отримують дар нового Пастиря».

Після Літургії присутні мали змогу особисто привітати Главу УГКЦ і отримати від нього благословення.

Ввечері, в Колегії Покрови Пресвятої Богородиці, відбулася зустріч Блаженнішого Святослава зі студентами, які навчаються у вищих духовних закладах Рима.

Відеосюжет підготував студент Григоріанського університету Тарас Семенюк.

Джерела:

Департамент інформації УГКЦ

Воїни Христа Царя

27 КВІТНЯ - ДЕНЬ ОПОРУ ОКУПАЦІЇ!

27 КВІТНЯ - ДЕНЬ ОПОРУ ОКУПАЦІЇ!

Ми вимагаємо:

- Скасування Харківських угод;

- Звільнення України від російських військових баз.

Збір у Києві 27 квітня о 12:00

(про місце збору буде повідомлено пізніше).

Організатор: мережа громадянської дії "ОПІР"

Джерело:

БАНДЕРІВЕЦЬ

Свято радянського лицемірства

Свято радянського лицемірства

Недавно виповнилося двадцятиліття березневого 1991 року референдуму про збереження СРСР. Воно б і не варто було згадувати ту подію, що мала давно піти в історичне небуття, але ж результати того референдуму, як показало відзначення цього ювілею, й досі використовують прихильники відновлення радянської наддержави.

Водночас ці діячі ігнорують республіканські референдуми про незалежність, що дали зовсім іншу картину.

Для того, щоб адекватно зрозуміти, що власне сталося 20 років тому і чому цей позірно успішний для Кремля референдум ніяк не вплинув на долю приреченого СРСР, треба трохи заглибитися в минуле.

Як відомо, більшовики в жовтні 1917 прийшли до влади під прапорами світової революції. Класики, Маркс та Енгельс, зовсім не вірили у можливість перемоги пролетаріату в одній окремо взятій країні.

Не вірили в це і Ленін з Троцьким, а Сталін почав говорити про розбудову соціалізму в одній країні лише з суто тактичних міркувань, зводячи такі заяви нанівець постійними вимогами ліквідації капіталістичного оточення.

Реальні наміри російських більшовиків демонстрував герб Радянського Союзу, де комуністичний символ серпа і молота прикрашав зображення земної кулі.

У багатьох програмових документах ВКП(б) йшлося про стратегічну мету: приєднання до СРСР дедалі більшої кількості радянських республік аж до утворення єдиної Світової Радянської Соціалістичної Республіки.

Оскільки ж треба було подати це народам світу як визвольний процес (суто добровільний), в усіх конституціях СРСР і союзних республік був пункт про право республік на вільний вихід зі складу Союзу РСР.

Зрозуміло, це була така ж сама бутафорія, як статті про свободу слова та свободу зборів у сталінській конституції 1936 року.

За найменші згадки про ці статті пересічний і непересічний громадянин СРСР гарантовано піддавався репресіям аж до розстрілу, а в період більш, так би мовити, вегетаріанської хрущово-брежневщини – ув'язненню.

Ніхто з керівництва партії комуністів ніколи не збирався цей пункт виконувати. Партійній номенклатурі у страшному сні не могло наснитися, що цей пункт колись стане реальністю.

Однак наприкінці 80-тих років ХХ століття неефективність і недобровільність СРСР стали очевидними для десятків мільйонів людей. Почалися потужні національно-відцентрові рухи.

Радянський Союз кілька десятиліть тримався силою і регулярними репресіями. Проте природний розпад тоталітарної КПРС в умовах відносної свободи і гласності зробив владу в Кремлі доволі безсилою.

Республіки нагадали Москві про конституційне право на вихід, а Литва заявила про це відкрито і заходилась ліквідовувати союзні структури на своїй території.

Не маючи можливості ефективно протистояти цим процесам, Кремль вирішив удатися до юридичного крутійства. Михайло Горбачов ініціював закон про правила виходу зі складу СРСР, але опоненти справедливо назвали його "законом про невихід", настільки він унеможливлював реалізацію конституційної норми.

З цією таки метою в березні 1991 провели референдум про подальшу долю Союзу. Питання в бюлетені було справжнім витвором демагогії і лицемірства: "Чи вважаєте Ви необхідним збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, де будуть повною мірою гарантовані права і свободи людини будь-якої національності?".

Радянський Союз більшу частину своєї історії де-факто був унітарною державою (що забезпечувалось тоталітарною владою комуністичної партії), а зовсім не федерацією. Тож "оновлювати" було нічого, тим більше, що зберігати й оновлювати – принципово різні, можна сказати, різновекторні речі.

Республіки аж ніяк не були суверенними під владою Кремля, їхній реальний статус – безправні провінції партійно-державного центру.

А що стосується прав і свобод людей будь-якої національності – то криваві розправи центру з громадянами в Тбілісі, Вільнюсі і Баку гарантували відсутність будь-яких гарантій.

Проте референдум із пропагандистським запитанням таки відбувся. Участь в ньому взяли 148 574 606 осіб із 185 мільйонів, що мали право голосу, себто 80,03%.

За збереження висловилися 113 512 812, проти – 32 303 977. Абсолютну більшість голосів "за" дала Російська Федерація. Однак із 15 республік 6 (Литва, Латвія, Естонія, Грузія, Вірменія і Молдова) відмовилися від референдуму.

Отже, 37 мільйонів громадян у референдумі участі не брали, а 32 мільйони проголосували проти. Це означає, що майже 70 мільйонів радянських людей збереження СРСР у будь-якому вигляді не підтримали.

В Москві не хочуть згадувати, що в Україні абсолютна більшість тих, хто підтримав СРСР, погодилися це зробити на умовах Декларації про державний суверенітет України.

А ця Декларація, схвалена в липні 1990 року, передбачала фактичну незалежність України (пріоритет українських законів над союзними, створення власних силових структур, непідвладних центру, власну зовнішню політику і таке інше).

Після такого голосування в Україні можна було говорити лише про конфедерацію де-факто незалежних держав, а не про якусь "оновлену федерацію".

До речі, у Декларації про державний суверенітет РРФСР (що була ухвалена на місяць раніше за українську) мовилося про бажання Росії залишитися в "оновленій федерації".

Тому є сенс у словах відомої російської правозахисниці і громадської діячки Валерії Новодворської про те, що не можна вирішувати питання про вихід зі складу імперії голосами метрополії, якою, до речі, в Радянському Союзі об'єктивно була Росія.

Коли сьогодні деякі соціологічні фундації повідомляють, що 47% громадян незалежної України хотіли би збереження СРСР, то в цьому немає нічого дивного.

Адже тут на державному рівні культивується радянська ностальгія, по всій країні стовбичать пам'ятники радянським тиранам, на найвищому рівні святкують радянські свята, ювілеї комсомолу і компартійних сатрапів УРСР, інформаційний простір віддано колишній метрополії, а мільйони людей утримують у вигляді радянського стада, "совка".

Чому тут дивуватися, якщо дотепер ніякого справжнього розлучення з комуно-імперською радянською ідеологією не відбулося, а сотні серіалів, у тому числі ще "совкового" виробництва, навіюють масам, що СРСР був таким собі "золотим віком" для пересічної людини?

Чому дивуватися, якщо ментально Леонід Кравчук так і залишився секретарем ЦК КПУ, Леонід Кучма – директором союзного заводу, а Віктор Ющенко – провінційним радянським бухгалтером?

Ніякого глибинного ідеологічного очищення в Україні не відбулося. Не сталося ніякої духовної революції, тому точка неповернення до минулого ще не пройдена.

А це означає, що зберігається реальна небезпека реставрації тих чи тих форм тоталітарності. Це триватиме доти, доки пострадянська Україна видушуватиме із себе радянські ідеологеми, традиції, ментальність тощо.

У цьому сенсі Україна страшенно відстала навіть від таких країн як Албанія, Болгарія і Румунія, де неможливо уявити розвішування комуністичних прапорів над адміністративними будівлями, як це планується в усе ще радянській Україні 9 травня поточного року, коли відбудеться ще одне свято радянського лицемірства.

Допоки мертвий СРСР хапатиме живу Україну, вона не вилізе із могильної ями абсолютної безперспективності.

Ігор Лосєв, для УП

Джерело:

УКРАЇНСЬКА ПРАВДА

04.04.2011р. Б. / Афганці, обурені спаленням Корану, штурмували будівлю ООН. Їх розстріляли

В афганському місті Кандагар поліція відкрила вогонь на враження по натовпу, який штурмував будівлю представництва ООН на знак протесту проти публічного спалення Корану американським пастором.

"Ведеться вогонь з кулемета, багато жертв", - повідомили РИА Новости очевидці по телефону.

Поліція раніше повідомляла, що в Кандагарі попереджено спробу нападу на офіс ООН, вбито дев'ять нападаючих.

Протести, які переросли у заворушення, почалися в Афганістані в минулу п'ятницю. Приводом для них стало публічне спалення Корану американським пастором: 20 березня проповідник Уейн Сапп облив Коран гасом і підпалив його, попередньо засудивши іслам за "злочини проти людства".

Це відбувалося у присутності пастора Террі Джонса, який ще минулого року викликав загальне обурення, коли оголосив про намір спалити Коран в пам'ять про події 11 вересня 2001 року.

У суботу внаслідок заворушень у Кандагарі загинуло 10 осіб, і кілька десятків отримали поранення.

Президент США Барак Обама засудив спалення Корану як прояв релігійної нетерпимості і мракобісся, в той же час назвавши вбивства в Афганістані "обурливими".

Джерело:

ZIK

РОЗДУМИ ПІД ЧАС ПОСТУ

ТЕ, ЩО ПОТРІБНО НАСПРАВДІ (РОЗДУМИ ПІД ЧАС ПОСТУ)

Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.

Матвія 5:6

Багатьох українців наразі турбує одне запитання: чому українська нація, терплячи величезне національне приниження, шалений економічний визиск, маючи абсолютну законодавчу беззахисність, постійні репресії проти патріотів, терпить цей окупаційний режим і не повстає проти нього. На акції протесту приходить 50-100 чоловік, і це в Києві! Притому, що рейтинг правлячого режиму стрімко падає, соцопитування стверджують про наявність в країні стійкої революційної ситуації, рішучі заяви роблять політики, а народ мовчить. Чому?

Насправді відповіді прості і банальні: більшість «рейтингових» опозиційних політиків нічим суттєвим не відрізняється від окупантів, хіба що певним національним забарвленням своєї риторики. Тобто, не викарбувались ще ті лідери, яким народ буде безумовно довіряти. А без керівників революція неможлива.

Висновок невтішний, бо «месію» можна чекати і «до другого пришестя». Але ситуація не безвихідна! Добру відповідь із минулого нам дає Степан Бандера в своїй статті «З невичерпного джерела»: «Віра найбільше скріплює сили душі. Через правдиву і глибоку віру в Бога-Спасителя кожна людина і цілий народ мають змогу без зупину черпати з вічного джерела стільки сили, скільки їхня душа спроможна сприйняти. Особливо в найтяжчих життєвих ситуаціях, великому нещасті, терпіннях і боротьбі віра в Христа дає найсильнішу, часто єдину й певну поміч. В тому напрямі мусимо найперше звертати наші думки і серця, коли думаємо про допомогу нашому народові в його важкому, але благородному змаганні за правду і волю».

Тому я вважаю, наше завдання на сьогодні, коли більшість українців перебуває в зневірі, не має напрямних, не має лідерів, - звернути свій погляд до Царя царів, ходити до церкви, скріплювати в щирій молитві за Україну свою віру.

І добре було б саме в цей час почути голос Церкви. Бо особисто мені якось дивно: вірні УПЦ КП і УГКЦ сидять за гратами за відрізання голови сатанинському ідолу, і жодного коментаря з вуст очільників церков не пролунало. (мова не йде про простих священників). Тим більше, коли сталася ця кричуща історія з вірним УГКЦ Степаном Бичеком, коли до нього кати не дозволили прийти священику для сповіді. Всі хлопці з «Тризуба» - ревні християни і завжди в перших рядах ставали на захист українських церков, тоді коли їх намагалися рейдерувати бандюки з московського патріархату.

Але не мені, простому мирянину, судити Церкву Божу. Сподіваюся, є те, чого я , напевне, не знаю, і вірю,що українська церква ще скаже своє вагоме слово.

В ці дні Великого посту якраз і є саме той час, коли мирянам треба звернутися в своїх думках до Бога і молитися. Не хочеш йти на Майдан , бо там зрадливі політики – прийди до церкви, помолися за Україну, за її волю, постав свічку за здоров`я ув`язнених героїв! І на щиру молитву Господь обов`язково відповість, і безумовно благословить наш визвольний рух. Від святих отців хотілося б почути слова підтримки до українців. В першу чергу, до тих, які зараз переслідувані за українську справу. І до всіх інших, хто в цей нелегкий час шукає правди.

Я впевнений, що це і є те, що потрібно нам сьогодні, насправді.

Микола КОХАНІВСЬКИЙ

Джерело:

БАНДЕРІВЕЦЬ