19.09.2011р. Б. / Римо-католицький священик: “Коли я чую про принципові заяви комуністів-безбожників, що ратують про Православ'я, я виповнююсь глибоким смутком”

 

У Севастополі місцева влада протягом вже другого десятиліття блокує повернення місцевій римо-католицькій громаді приміщення колишнього костелу. Місто, на території якого колись загинув мученицькою смертю Папа Климент І (на честь якого названо храм), де існує давня традиція співіснування різних конфесій і релігій, тепер є осередком релігійної нетерпимості. І таким його роблять не привітні мешканці, а представники влади.

 

Боротьба за відібраний комуністами католицький храм — це, по суті, боротьба за право називати Севастополь поліконфесійним містом, вважають місцеві римо-католики. Що дає підстави настоятелеві громади, о. Юрієві ЗІМІНСЬКОМУ, сподіватися на позитивний результат у битві з депутатами, а також яким він бачить католицизм в найближче десятиліття — священик розповів кореспондентові РІСУ.

 

В оточенні

— Отче Юрію, Ви на ділі знаєте, що означає православно-католицький діалог при домінуванні радикального Православ'я. Чим унікальний екуменічний досвід у Севастополі?

 

— Мій рідний дім - у місті Хмельницькому, колишня вулиця Калініна, 6. На Калініна, 4 жила сім'я голови православної парафії, на Калініна, 7 — сім'я члена синагоги. Трохи далі — молитовний будинок євангельських християн-баптистів (ми їх називали «штундою»). Ну і, звичайно, все це було вкраплено у радянське — десь безбожне, десь язичницьке, десь сміливе, десь перелякане — суспільство. Я виріс у цьому. Я не боюся ні православних віруючих, ні протестантів, ні юдеїв, ні язичників, ні безбожників, оскільки з самого народження вони були складовою частиною мого життя.

 

Далі я поїхав на схід України, був першим післявоєнним настоятелем у Харкові, як і у всіх семи східноукраїнських областях. З Божою допомогою мені вдалося відродити парафії РКЦ в Бєлгороді й Курську - це вже Західна Росія. Питання ж сусідства православних, католиків і протестантів — це питання, по суті, сусідства християн, ближніх. Це реальність нашого життя.

 

Коли ж я потрапив у Севастополь, спочатку не зрозумів, де перебуваю. Севастополь завжди асоціювався для мене зі славою, героїзмом і чимось таким незвичайним (у людському сенсі). Місто, побачене зсередини, привело мене в стан шоку. Було багато фальші, відвертої брехні й у ідеології, і в політиці, й у поведінці.

 

— Для політики це, на жаль, можна вважати нормою. Але що тут є серцем релігійного життя?

— Мої колеги, брати-православні, моляться тільки за полеглих православних. Я все розумію, є канони, але будьте тоді чесні. Я бачу, що православні хочуть бути скрізь, дружити з усіма очільниками і можновладцями, вони «перші», «єдині», «неповторні». Я щиро радий, що можу молитися за всіх, і сила Католицької Церкви мені дана, щоб молитися за тих багатьох, хто полягли на цій землі: за невіруючих, за комуністів, які в той час були ідеологами ладу, за тих, хто йшли тисячами в самогубні атаки.

 

Друга оборона Севастополя виявилася, хочу сказати, не тією, якою нас так багато годували і про яку говорили стільки років. Ви можете собі уявити: рік 41-й і рік 2011-й — скільки років минуло, а Саратов (Валерій Саратов — колишній голова Севастопольської міської державної адміністрації (СМДА) з 2010 по 2011 рр. — А.Г.) був першим, хто у зв'язку з відкриттям музею на 35-й батареї позначив проблему Приморської армії. Її, а це 74 000 осіб, просто кинули гинути в Херсонесі. До чого я це все веду? Коли ми говоримо про християнство в Севастополі, ми відчуваємо багато печалі й смутку. Ніяка радикальність ніколи не буває об'єктивною, в кожній радикальності закладена помилка.

 

Я вірю в зміни серед православних єрархів. Причина моєї надії — православні хрещені християни не дуже воцерковлені й не особливо побожні. Я можу так говорити, оскільки сам ходжу по православних храмах і молюся про Боже благословення для них і на себе. Також молюся про благословення на вміння вести хоч якийсь діалог. Зараз же в цьому плані все сумно. І якщо все так буде продовжуватися, то будуть ще більші втрати - і в Божому, і в людському.

 

Саме в Севастополі я дізнався, що християни — це православні, а ми — католики. Я скажу більше. Кілька років тому кримський митрополит Лазар у виступі на одному з симпозіумів повідомив, що Климент Римський, Папа і священномученик, прибувши на заслання в Інкерман, застав тут добре організовану православну громаду. Це вже межує з фактичним маренням. Людина говорить фальш, свято в неї вірячи; бажане видається за дійсне. Я цим не здивований, це — наслідок ідеологічного спадщини радянського часу. Інформація про трагічну долю Приморської армії 70 років замовчувалась, за що дуже соромно.

 

Православна єрархія сприяє створенню міфів і фальші. Вона підіграє чиновникам, ідеологам, депутатам. Радіти, приміром, що комуністи займають «істинно православну позицію», — сумно. Погоджуватися з тим, що в Христовому храмі, яким є кожен католицький храм, і костел в Севастополі зокрема, не повинна тривати служба Божа (що робить православний клир) — у мене це не поміщається в голові. Чим завинили севастопольські католики? Фома Фомич Маккензі, виходець з давнього шотландського католицького роду, вважався католиком, коли отримав наказ облаштовувати цивільне поселення. Карл Костюшко, який зробив Херсонес Херсонесом, також католик. (Шукає газетну публікацію про роль католиків у розвитку Севастополя). Католики на рівних брали участь в історії Севастополя.

 

— Католицька громада міста підносить молитви Богові з 1994 року. Чим католицизм у православному оточенні відрізняється від католицизму взагалі?

— Скажу так: нам дана неординарна можливість зростати в богословської надії, надії Духа. Ця надія підтримується у нас, незважаючи ні на що. Інакше можна зірватися на неадекватну реакцію: нас ображають — ми ображаємо. Необов'язково бути агресивними, можна стати закритими, виткати навколо себе кокон. А життя? Виходить, що на вівтар в жертву приноситься саме життя, його радість, його сенс і повноцінність навіть у його земному антуражі.

Агресивне і радикальне православне духовенство, мої колеги, чи мої парафіяни, які стали в позу захисту — тут незрозуміло, хто більше втратить. Православні вже багато (в «технічному плані») втратили, ми ж ризикуємо втратити себе, вони себе не знайшли, а ми себе втратимо.

 

Біг навколо Храму

— Як Севастополь, так і Київ на початку XX століття пишалися значною кількістю (до 3 500 і до 13 відповідно) католиків, які впливали на суспільні процеси. Рецепт - у кількості вірних?

— В якості. І секрет Католицької Церкви полягає в якості. Проблеми ж починалися в нас тоді, коли губився рівень якості. Хоча кількісно Церква досягає півтора мільярда осіб, ми переживаємо аж ніяк не найкращі часи. Кількість вимагає згоди на певний примітив.

 

На цей момент спостерігається певний спад краси свідчення, особливо в Європі, хоча і не без яскравих винятків. Світовий День молоді щодо цього показовий. Російські телеканали, а за ними й наші, українські, перед початком візиту показували межі своїх можливостей у доведенні, скільки поганого Папу Бенедикта XVI очікує в Мадриді. Коли ж Папа прилетів і побачив, як іспанське місто саме по собі радісно і побожно зустрічає Главу Церкви, більше ні на російських, ні на українських каналах про День молоді не було ні слова. Здається, коли Папі добре, їм погано. І навпаки.

 

 

— У свідомості багатьох словосполучення «Севастополь» і «Католицизм» дає практично один і той же результат: конфлікт громади св. Климента і міської ради навколо відібраного багато років тому костелу. Як Ви боретеся з таким негативним іміджем?

— Ніяк не боремося. Ми взагалі не боремося, навіть за храм. Це слово в мене вилучено, я вже навоювався, війни достатньо. Ми вимагаємо повернути парафії наш храм. Ми вимагаємо реституцію костелу всіма доступними нам законними засобами: пікети міськради під час сесій, інформаційні намети з фотографіями храму 1912 і 1944 років. Скільки неймовірних речей ми дізналися за весь той час, коли щодня виставляли намет для збору підписів! Зрілі севастопольці, проживши десятиліття в місті, так і не зрозуміли, що ніби «дитячий» кінотеатр «Дружба» обсаджений по колу деревами, щоб ніколи не чиститись, з однією-єдиною метою — затулити «ширмою» три стіни костелу. А прибудований «намордник» їм говорив про кінотеатр. Мало хто спромігся проаналізувати архітектурну конфігурацію стін.

 

Ми часто молимося про благословення для чиновників і депутатів, про дари Духа для православних, наших братів-опонентів. І молимося за себе, щоб не зірватися на емоції, на образу.

 

— Член фракції «Комуністи Севастополя» Артем Мальцев висловлювався, що зв'язок історії міста саме з Православ'ям може бути достатнім аргументом, чому історична будівля в центрі Севастополя не має передаватися «агентам Ватикану», так би мовити. Очевидно, севастопольські власті не хочуть бачити місто мультикультурним і поліконфесійним. Чому?

— Через духовну незрілість. А де вони її візьмуть, якщо навіть батюшки, що їх окормлюють, незрілі? І скажу про безпринципність. Коли я чую про принципові заяви комуністів-безбожників, що ратують про Православ'я, я виповнююсь глибоким смутком. Якби ми в якийсь момент погодилися на пропозицію про викуп, якби в наш діалог увійшли гроші, не було жодного патріотичного чи духовно-церковного аргументу. Всі б мовчали. Найсумніше, що батюшки або не хочуть це помічати, або не розуміють всю глибину конфлікту в цих людях. Треба молитися, чекати і щось робити.

 

— Валерій Саратов, колишній глава СМДА, називав певну суму для викупу будівлі. Закон України «Про реституцію церковного майна» функціонує, враховуючи регіональну специфіку?

— До Саратова теж пропонували цей варіант. Деякі колишні депутати мені відверто говорили, що вся справа в грошах, вірніше, в будівлі в історичному центрі міста. Просто Саратов безальтернативно сприймав костел як господарський об'єкт, який не раз виставлявся на продаж. З 2011 року до його «вильоту» він тричі намагався знайти для будівлі покупця.

 

Ми не можемо погодитися на гроші, оскільки цей храм був побудований на викупленій у міста землі. Цю земельну ділянку подарував парафіянин храму. І сам храм був побудований на пожертвування не тільки севастопольських католиків. Пізніше вірні платили орендну плату за (вже) націоналізований храм. Коли комуністи зрозуміли, що католиків не «доб'ють», громаду позбавили, розстрілявши в 1936 році, настоятеля - отця Матвія Гудайтіса. В результаті репресій з 4 000 парафіян залишилося трохи менше ніж сотню. Коли кажуть, що Севастополь дорівнює Православ'ю, я не можу з цим погодитися. Севастополь — це продовження історії Херсонеса, але продовження не безпосереднє: в Херсонеса своя історія, в Севастополя — своя. Володимир у Херсонесі прийняв християнство, не Православ'я, яке з'явиться формально тільки через сто років. Київська Русь спілкувалася і з Заходом, і зі Сходом. Ділові питання та питання політики вирішувалися без урахування пізнішого розколу християнства.

 

Можете собі уявити - і Єрусалим, і Константинополь, і Олександрія, в принципі, забували, що це (розкол — А.Г.) таке, Московія ж продовжує про це пам'ятати. Причина цього в тому, що грецькі місіонери, приїжджаючи на наші землі з місією східного християнства, розповідали різні страшилки про так званих «латинників» і про те, наскільки поганий Папа. Я більше ніж упевнений, що інфекція злостивості й агресивності та, в першу чергу, інфекція страху перед Католицькою Церквою породжена була тоді, в XI-XII століттях, коли сюди з місією приїжджали священики і єпископи з Візантії. Їм потрібно було довести (в першу чергу самим собі), що розкол — це щось хороше. Це продовжується і в російському Православ’ї.

 

— Які надії щодо нового глави СМДА Володимира Яцуби?

— Ніякі, він — номенклатурник. Не хочу багато про нього думати, щоб потім не розчаровуватися. Наскільки його знаю я і мої знайомі, він звичайний представник бюрократичної прошарку. У церковно-державні питання, мені здається, він навіть не хоче вникати. Коли був губернатором Дніпропетровської області, виникало питання про захист католицького храму в Дніпропетровську. Бог - Суддя, тому більше про Яцубу говорити сенсу немає.

 

— Позиція УПЦ (МП) і УПЦ КП щодо Вашого питання досить передбачувана. Що Вам відомо про позицію севастопольських протестантів?

— Вони нас дуже підтримують. З севастопольськими протестантами у нас хороші людські стосунки. Ми, наприклад, підтримуємо одну п'ятдесятницьку церкву в соціальному проекті для матерів-одиначок. Ділимося продуктами, одягом. Якщо хтось проводить такий проект, то вони заміняють в цьому служінні нас, з великими обмеженнями по можливостях і навіть по площах. З «класичними» севастопольськими протестантами у нас немає ані тертя, ані напруг, винятковий позитив.

 

Нестандартне католицтво

— Ситуація з храмом у місті поставила Президента Януковича в явно незручне становище. З одного боку, є прагнення бути послідовним у реституції церковного майна, з іншого — перед парламентськими виборами необхідно не допустити падіння рейтингу ПР у "православному" Севастополі. Де слабкий цей гордіїв вузол?

— У принципі, все це — теорія. Вибори, рейтинги — це теорія, це припущення. А ось неповернений храм, який щодня і щовечора, вибачте, «обпаскуджується» в буквальному значенні цього слова, - то реальність. Кожен грам людських екскрементів лягає на совість чиновників СМДА, депутатів міськради і православних священиків, головним чином, на севастопольського благочинного  і митрополита Кримського і Сімферопольського. Екскременти навколо храму — це реальність, вівтарна незруйнована частина — це реальність, рейтинги і майбутні вибори — це теорія. Більше того, я впевнений, що якщо православні батюшки не схаменуться, якщо, окормлюючи своїх вірних, вони не змінять свої принципи і не внесуть духа істини, любові, вони переступлять межу, за якою починається момент гріха проти Святого Духа. Це моє переконання.

 

У вересні я збираюся нагадати, що ми — вихідці зі Старого Завіту. Піднімаючи ліву руку, я оголошу по всьому місту, в першу чергу СМДА, депутатам і православному духовенству, що кожен, хто дбає про неповернення храму, повинен буде вибирати між правдою і брехнею, здоров'ям і хворобою, життям і смертю, порятунком і прокляттям, в ім'я Отця і Сина і Святого Духа. Інакше, сказавши практично все, ми будемо йти по колу і повторюватися.

 

— І останнє запитання. Що означає бути російськомовним католиком в Україні?

— Російськомовний католик — це один із елементів нашої життєвої реальності, все.

 

— Що диктує певні моделі існування, так?

— Ні, просто диктує нинішню реальність, нашу історію і наше сьогодення. Яким буде наше майбутнє? Ось це справжнє питання, про яке слід думати і молитися. Щоб елементи сьогоднішньої реальності, що йдуть корінням у вчорашню реальність, були здоровими і зрілими. Не можна вживати мову заради вживання мови. Не можна миритися з принципом «нехай буде тільки російська мова», він не тільки вузький, а й бездарно банальний. «Україна для українців» — це маленький кошмар, українське Deutschland űber alles, це ми вже проходили з радянським народом. Коли ми говоримо про російськомовних католиків, потрібно усвідомлювати, що такий католик — один із елементів життєвої реальності сьогоднішньої Україні. Ким він буде в майбутньому — цього я не знаю.

 

Розмовляв Олексій Гордєєв, вересень 2011 р

.

Джерела: RISU

                 

Мандрівники Христа Царя

14.09.2011р. Б. / З 1991 по 2010 росіяни вбили більше як 40 млн. дітей

 

Російський журналіст Алєксандр Мінкін б’є на сполох – кількість абортів в РФ з 1991 по 2010 рік сягнула астрономічних показників – 40 млн., і, на думку журналіста, це значно занижені цифри. Вражаючою є також статистика стосовно повторних абортів. З загального числа абортів в РФ 55% жінок це роблять не вперше. В 2011 році зросла також кількість матерів, які вбили своїх уже народжених  дітей.

На думку журналіста, основною причиною того жахливого стану в РФ є недолуга політика держави в питаннях захисту народжуваності, а з іншого боку - тяжка економічна та соціальна ситуація на теренах країни. Також журналіст натякає на те, що абортованих дітей масово використовують для добування стовбурових клітин. Але чи не основною причиною дітовбивства в РФ журналіст бачить реальний атеїзм її мешканців і керівництва.

За матеріалами ЭХО Москви

Джерело:

Мандрівники Христа Царя

 "...кількість абортів в РФ з 1991 по 2010 рік сягнула астрономічних показників – 40 млн...."

Але бити на сполох треба не лише росіянам, а й нам, українцям, бо ми з вами вбили за цей відрізок часу багато більше, відносно кількості населення в Україні. Адже ми щороку вбиваємо понад півтора мільйони ненароджених діточок. Невже в Україні й досі не знайшлося жодного свого  "Мінкіна", який би бив на сполох довбнею по наших, дурних головах та бездушних, зачерствілих серцях? Адже Україна, не маючи своєї реальної державності, своїми вчинками вбивства невинних діточок служить дияволу, а Господом нашим, Ісусом Христом, лише лицемірно прикривається називаючи себе "християнською" державою. І що ж у ній ХРИСТИЯСЬКОГО? Чи хто в ній є правдивим ХРИСТИЯНИНОМ, який б'є на сполох проти жахливої несправедливості, зла і беззаконня? Хто з нас може з твердістю сказати, що він не винен крові вбитих українським суспільством ненароджених діточок? Всі ми винуваті: - хтось був призвідцем гріха аборту, хтось давав згоду волі на вбивство власної дитини, хтось безпосередньо, маючи статус "лікаря", був дітовбицем,   а хтось байдуже спостерігав за тими всіма дітовбиствами і ганебно мовчав... 

Прошу тільки не думати, що я себе виправдовую, ні в якому разі, навпаки відверто зізнаюся, що я винен крові всіх вбитих в Україні ненароджених діточок, більше ніж будь-хто з вас. Адже "кому більше дано", з того не тільки "більше спитається", колись, на Страшному Суді, але він має більшу відповідальність вже сьогодні, зараз. Так, я винен і в першу чергу  за те, що багато років поспіль намагався достукатись до ваших сердець словом, переконаннями та роздачею відповідних листівок, а треба було стукати довбнею.

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід. 

08.09.2011р. Б. / Представники конфесій стурбовані політикою Уряду у сфері комунальних тарифів

6 вересня відбулось засідання Секретаріату Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій. Зустріч проходила в Українському Домі Біблії під головуванням представника Українського Біблійного Товариства, повідомляє Інститут релігійної свободи.

На початку засідання до присутніх з привітанням звернувся Головуючий у ВРЦіРО Григорій Комендант.

Найбільшої уваги здобуло питання про запровадження Урядом нового порядку оформлення віз для в'їзду в Україну, який ускладнив цю процедуру для священнослужителів-іноземців.

Окрім представників конфесій у обговоренні цієї проблематики взяли участь радник Відділу візової політики Департаменту консульської служби МЗС України Віталій Мошківський, заступник голови Держкомнацрелігій Микола Новиченко та виконавчий директор Інституту релігійної свободи Максим Васін.

Учасники засідання також ознайомились із процесом формування структури та кадрового складу Міністерства культури України, на яке покладено обов’язки з реалізації державної політики у сфері релігії. За словами Миколи Новиченка, у Міністерстві досі тривають організаційні процеси, які не дозволяють повноцінно приступити до виконання визначених законом завдань у сфері державно-церковних відносин.

Крім цього, з ініціативи ВРЦіРО та згідно президентського доручення, найближчим часом буде відновлено роботу Комісії з питань забезпечення реалізації прав релігійних організацій при Кабінеті Міністрів України, яка не працювала останні два роки.

Представники конфесій висловили стурбованість у зв’язку із погіршенням умов їх духовного та соціального служіння через рішення Уряду про скасування усіх пільг для релігійних організацій на комунальні послуги. Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій вирішила звернутись із роз’ясненнями стосовно такої державної політики до Президента та Прем’єр-міністра України.

Примітно, що 21 квітня 2011 року Президент Віктор Янукович заявив на зустрічі з членами ВРЦіРО: “Україна є багатоконфесійною країною, що обумовлює проведення виваженої політики у релігійній сфері. Вона спрямована на створення сприятливих умов для діяльності релігійних організацій”.

На завершення засідання представники конфесій вирішили організаційні питання проведення низки заходів за участі глав конфесій, які заплановано провести у найближчі місяці. Зокрема, мова йшла про проведення тематичного Круглого столу спільно з Фондом Конрада Аденауера, чергового засідання Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій та зустрічі з послами провідних країн.

У засіданні Секретаріату ВРЦіРО взяли участь представники:

    Православної Церкви в Україні (в єдності з Московським патріархатом);
    Української Православної Церкви Київського Патріархату;
    Української Греко-Католицької Церкви;
    Римсько-католицької Церкви в Україні;
    Всеукраїнського Союзу Церков євангельських християн – баптистів;
    Церкви християн віри євангельської України;
    Української лютеранської Церкви;
    Об'єднання іудейських релігійних організацій України;
    Вірменської Апостольської Церкви;
    Духовного управління мусульман України;
    Українського Біблійного товариства.

Джерело: Інститут релігійної свободи, м.Київ
www.irs.in.ua 

08.09.2011р. Б. / В. Стретович назвав цинізмом розмови про розвиток діалогу «Держава-Церква» і підняття тарифів для релігійних організацій

Цинічно говорити про діалог держави і Церкви, сприяння і співпрацю, а при цьому збільшувати тариф для релігійних організацій за користування газом, водою та електроенергією як для суб'єктів господарської діяльності, підприємців. Цю тезу висловив засновник Християнсько-Демократичного Союзу, народний депутат України з фракції «НУ-НС» Володимир Стретович, коментуючи Постанову Кабміну №869, що встановила новий порядок формування тарифів на комунальні послуги, повідомляє сайт депутата.

 

Ця постанова скасувала рішення попереднього уряду про встановлення цін при оплаті комунальних послуг для релігійних організацій на рівні тарифів як для населення і віднесла церкви до групи фізичних осіб-підприємців та суб'єктів господарської діяльності.

 

На думку народного депутата, держава, прирівнявши релігійні організації та церкви до підприємців, не розуміє потреби прихожан і стан розвитку конфесійних відносин. «Те, що одна конфесія може собі дозволити будувати і утримувати великі храми, отримуючи допомогу ззовні, не означає наявність такої ж можливості в інших українських церков», - сказав Стретович. «Держава має дбати про створення рівних умов та можливостей для реалізації права громадян на свободу совісті та віросповідання», - наголосив він.

 

Уряд з точністю до навпаки зрозумів позицію Глави Держави, висловлену на зустрічі з членами Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, про те, що державно-конфесійна політика спрямована на створення сприятливих умов для діяльності релігійних організацій. «Підвищення тарифів на оплату комунальних послуг є створенням несприятливих умов», - підкреслив Володимир Стретович.

 

Нагадаємо, що прийняттю Постанови Кабміну №182 про встановлення цін на тарифи для релігійних організацій як для населення активно сприяла партія Християнсько-Демократичний Союз.

 

Як вже повідомлялося, з лютого 2011 року тариф на електроенергію для релігійних організацій було збільшено на 30%. У квітні парламент ухвалив урядовий законопроект, згідно з яким релігійні організації були позбавлені права набувати в довгострокову оренду майно державної та комунальної власності без проходження конкурсних процедур, а перед цим Кабмін майже удвічі збільшив плату за його оренду.

 

Джерело: РІСУ

02.09.2011р. Б. / Уряд скасував усі пільги релігійних організацій на комунальні послуги

 

Кабінет Міністрів України скасував рішення попереднього Уряду про встановлення для релігійних організацій знижених цін при оплаті комунальних послуг на рівні тарифів як для населення. Це передбачено постановою Кабміну № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», ухваленою 1 червня 2011 року, повідомляє Інститут релігійної свободи.

Таким чином, Уряд скасував постанову від 24.02.2010 р. № 182, яка встановлювала для релігійних організацій тарифи як для населення при оплаті послуг з постачання теплової енергії, централізованого опалення і постачання гарячої води, водопостачання та водовідведення.

Скасована постанова також передбачала зниження ціни на природний газ для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію для надання релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих, до рівня цін, що встановлені для забезпечення потреб населення.

Новий порядок формування тарифів на комунальні послуги встановлює дві групи споживачів. Перша група – суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи – підприємці, друга група – міське та сільське населення. При цьому нові тарифи для релігійних організацій будуть відповідати першій групі споживачів.

Відповідно, Уряд скасував попередній порядок формування тарифів на згадані послуги, передбачений постановою Кабміну від 10.07.2006 року № 955 та постановою від 12.07.2006 року № 959.

Нагадаємо, що 21 червня 2011 року на зустрічі з членами Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій Президент України Віктор Бандюкович заявив: “Потребують розв’язання питання, пов’язані з тарифами на електроенергію та комунальні послуги”. Водночас Глава брехіонів відзначив, що державна політика у сфері релігії “спрямована на створення сприятливих умов для діяльності релігійних організацій”.

ІРС буде слідкувати за розвитком подій, враховуючи анонсоване підвищення цін на електроенергію для населення. Релігійні організації на даний момент віднесені до цієї категорії згідно Указу Президента України від 22.06.1994 року № 322/94.

Як повідомлялось раніше, з лютого 2011 року тариф на електроенергію для релігійних організацій було збільшено на 30%. У квітні парламент ухвалив урядовий законопроект, згідно якого релігійні організації були позбавлені права набувати в довгострокову оренду майно державної та комунальної власності без проходження конкурсних процедур, а перед цим Кабмін майже удвічі збільшив плату за його оренду.

Інститут релігійної свободи, м.Київ

Джерела:
ІРС
Мандрівники Христа Царя

"УСЛЬІШУ КАЖДОГО!" - Кандидат у Президенти України Віктор Янукович

Російський язик хочуть зробити офіційним в 13-ти областях України

e-mail від Відправити Натисніть Ctrl+D щоб додати в закладки

бРехіонали Вадим Колесніченко та Сергій Ківалов зареєстрували у Верховній раді законопроект «Про засади державної мовної політики», згідно з яким мови меншин функціонують на рівні із державною.

 

Російська мова стане регіональною в 13 областях, зазначено у новому законопроекті про мову, затвердженому в Раді. Авторами законопроекту є регіонали Вадим Колесніченко та Сергій Ківалов.

«Мовне законодавство України несистемне, суперечливе й повністю нерегульоване», - наголошується у пояснювальній записці до законопроекту, що міститься на офіційному сайті парламенту.

Саме тому нардепи пропонують свій варіант улагодження мовного законодавства. У якості регіональних мов автори зазначають російську, бєларуську, болгарську, вірменську, гагаузьку, ідиш, кримськотатарську, молдавську, німецьку, новогрецьку, польську, ромську, румунську, словацьку і угорську, а також русинську, караїмську та кримчацьку мови.

«Якщо провести паралелі з даними останнього Всеукраїнського перепису 2001 року, то, у разі ухвалення законопроекту, російська мова стане регіональною в 13 адміністративно-територіальних одиницях України», - зазначають автори.

Використання регіональних мов і мов нацменшин на рівні з державною згідно проекту дозволятиметься у всіх сферах життєдіяльності за винятком «Збройних Сил України та інших військових формувань».

Так, за законопроектом, російська, а також інші мови використовуватимуться в органах державної влади усіх рівнів, у сфері адміністративних послуг.

Проектом пропонується внесення до паспорту громадянина України, диплому про освіту, військового квитка, трудової книжки, свідоцтва про одруження та інших документів відомостей державною та мовою меншини на вибір. 

Регіональні мови пропонується використовувати у судочинстві, слідстві, підприємницькій діяльності.

Окрім того, у разі ухвалення законопроекту реформи прийдуть і у сферу освіти: навчання в Україні відбуватиметься як державною, так і іншими мовами, для чого будуть створені окремі класи та групи. 

В рамках проекту регіональними мовами дозволяється користуватися засобам масової інформації, а також здійснювати дубляж фільмів будь-якою регіональною мовою залежно від попиту. 

Законопроект буде розглянуто на 9 сесії VI скликання Верховної Ради.

Партія регіонів неодноразово намагалася прирівняти російську мову до державної. Наразі російська має статус регіональної в Луганській та Харківській областях, а також у Севастополі. Рішення про надання статусу регіональної російській мові в Запоріжжі було скасовано прокуратурою. 

Раніше народний депутат від Партії регіонів Вадим Колесніченко висловив упевненість, що внаслідок ухвалення базового закону про мови, який розробляється у фракції ПР, російський язик отримає регіональний статус по всій території України.

За матеріалами: ТСН 

Взв'язку з тим, що розпочалася війна з українцями, чи краще сказати, війна загострилася і перейшла на інший рівень, то я особисто, оскільки не я цю війну починав, тепер відкрито проголошую війну відносно всього російського (московсько-імперського), як то:
1). Російський (москалячий, довбаний) язик у всіх сферах де його вживають.
2). Віднині всі носії цього довбаного язика є моїми ворогами, а навіть колишні мої друзі, які так і не спромоглися, з любові до України і до мене українця, вивчити української мови, як засобу міжнаціонального спілкування на теренах України та у світі (на поселеннях).
3). При кожній нагоді я буду принижувати на честі і гідності всіх росіян та російсько-язичних "тоже украінцев".
4). За крайньої потреби я буду всіх вас і кожного зокрема вбивати словом правди.
Єдиний вибір, який я вам милосердно залишаю, це фізично вбити мене.  

 

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

29.08.2011р. Б. / Яка держава, такий і тероризм

Подібні спроби отримають належну відсіч з боку громадян... За час перебування Януковича при владі в Україні почала з'являтись примара тероризму: при цьому самі теракти дивним чином збігаються з протестною активністю громадян.

Варто згадати підрив невідомими особами повторно встановленого пам'ятника Сталіну у Запоріжжі, якому спершу відпиляли болгаркою голову члени Тризуба, Макіївські вибухи перед опозиційними протестами на День Соборності, вилучення вибухового пристрою у членів "Патріоти України" перед Днем Незалежності.

Правдоподібність цих історій не витримує жодної критики. Вони виглядають для суспільства, для офіцерів правоохоронних органів та СБУ тим, чим вони є насправді - спробою влади залякати людей. Поки що, слава Богу, під час цих інсинуацій ніхто не постраждав.

Проте очевидне бажання мавпувати сценарії встановлення інших тоталітарних режимів може штовхнути владу на більш радикальні кроки.

Ми застерігаємо режим від використання терактів з метою самозбереженя.

Ми звертаємось до офіцерів СБУ, яким відомо про таку підготовку, з вимогою негайного оприлюднення подібної інформації з метою протидії цим злочинам та уникнення людських жертв.

В свою чергу, запевняємо, що подібні спроби отримають належну відсіч з боку громадян.

Джерело:
КОРЕСПОНДЕНТ

06.08.2011р. Б. / Івано-Франківська міськрада ухвалила звернення щодо Бандери і Шухевича

Депутати Івано-Франківської міської ради звернулися до Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА та Генерального прокурора України Віктора ПШОНКИ з вимогою зупинити судове свавілля в державі.

Як повідомили УНІАН в Івано-Франківській міській раді, про це йдеться в ухваленому сьогодні на позачерговій сесії Івано-Франківської міської ради, що відбулася з ініціативи фракції ВО «Свобода», зверненні «щодо протиправного рішення Вищого адміністративного суду України про позбавлення звань Герой України Степана Бандери та Романа Шухевича».

«Ми, депутати Івано-Франківської міської ради, обурені рішенням Вищого адміністративного суду, який залишив у силі рішення Донецького окружного адміністративного та Донецького апеляційного адміністративного судів про визнання незаконними указів Президента України В.ЮЩЕНКА про присвоєння Степанові Бандерi та Романові Шухевичу звань Героїв України», - йдеться у документі.

На думку депутатів, «приймаючи це політично ганебне і юридично нікчемне рішення, судді, очевидно, керувались не правовими аргументами, а вказівками найвищих керівників держави, що є зайвим свідченням узурпації усіх гілок влади, яку послідовно проводить правлячий режим». Автори звернення не виключають, що «наступними рішеннями цих судів буде позбавлення звань Герой України Олекси Береста, Василя Стуса та пожежників аварії на Чорнобильській АЕС».

«Вважаємо рішення Вищого адміністративного суду України зумисне спланованим заходом напередодні 20-ї річниці Незалежності України – свята, яке влада на чолі з В.ЯНУКОВИЧЕМ відверто ігнорує, - наголошують депутати. - Саме тому вона синхронно ухвалила рішення про відмову на гідному рівні відзначати День Незалежності і, водночас, через «ручний» суд, протиснула рішення про позбавлення звань Героїв України Романа Шухевича та Степана Бандери».

Івано-Франківська міськрада вважає. що «такою поведінкою влада лише підтвердила, що вона є всього лише московською окупаційною адміністрацією, бо лише окупанти борються з національними героями та зневажають Незалежність».

«Висловлюючи позицію громади міста, ми, депутати Івано-Франківської міської ради, звертаємося до Президента України В.ЯНУКОВИЧА та Генерального прокурора України В.ПШОНКИ з вимогою зупинити судове свавілля в державі, облишити спроби чинити протизаконні дії і маніпулювати цінностями героїчного минулого нашої країни та гідно відзначити 20-у річницю Незалежності України, - наголошують депутати міськради. - Переконані, що відверта українофобська політика, результатом якої стають подібні судові рішення, викликають масовий спротив українців, для яких національні герої залишаться героями всупереч будь-яким рішенням влади та судовим вирокам».

Джерело:
УНІАН

14.07.2011р. Б. / Владика Йосиф Мілян: «Монополія певної парафії чи конфесії на поховання на цвинтарях Києва - грубе порушення рівноправності конфесій перед законом»

Владика Йосиф Мілян: «Монополія певної парафії чи конфесії на поховання на цвинтарях Києва - грубе порушення рівноправності конфесій перед законом»

Як стало відомо, на засіданні Президії Київради, що відбулось 5 липня 2011 року, розглядалося питання щодо виділення Свято-Іллінській парафії Української Православної Церкви в фактично безоплатну оренду по 3 кв. метри строком на три роки приміщень у місцях оформлення замовлень на ритуальні послуги щодо поховання, в тому числі на міських кладовищах та у крематорії.

У зв’язку з цим керівництво Київської Архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви звернулося з офіційним листом до Київської міської влади у якому висловило свою стурбованість таким підходом та закликом на ділі забезпечити рівні права для віруючих усіх конфесій, в тому числі й УГКЦ. З таким же проханням звернулись й  очільники Київської єпархії Української Православної Церкви – Київський Патріархат.

Єпископ-помічник Київської Архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви Преосвященний Владика Йосиф (Мілян), прокоментував цю подію наступним чином: «Президент України на зустрічі з Всеукраїнською радою Церков і релігійних організацій 21 квітня цього року заявив про те, що державні органи влади в Україні, місцеве самоврядування та він особисто будуть розвивати рівні відносини до всіх офіційно зареєстрованих Церков і релігійних організацій. Це значить, що усі будуть мати можливість розвиватися, будувати парафіяльні спільноти та вдосконалювати душпастирську обслугу, користаючи з духовного окормлення свого душпастиря. Тому надання монопольного права певній парафії чи навіть конфесії на поховання на цвинтарях Києва було б грубим порушенням як рівноправності усіх релігійних організацій перед законом, так і релігійних прав кожної людини зокрема на духовну обслугу своїм душпастирем”.

«Українська Греко-Католицька Церква почувається в обов’язку задовольнити духовні потреби наших вірних, зокрема тих, які звертаються з проханням про останню послугу для своїх рідних чи близьких, які відійшли до Господа, тобто – просять про уділення Чину християнського похорону священиком тієї релігійної громади, до якої вони належать», - заявив єпископ-помічник Київський Йосиф Мілян.

Джерело: Прес-служба Київської архиєпархії

14.07.2011р. Б. / Влада Севастополя відмовляється віддавати костел католикам

 

Голова Севастопольської міської ради Юрій ДОЙНІКОВ вважає, що долю будівлі по вулиці Шмідта, де до війни розміщувався римсько-католицький храм, а в повоєнні роки - кінотеатр «Дружба», необхідно вирішувати на загальноміському референдумі.

Як передає кореспондент УНІАН, про це Ю.ДОЙНІКОВ заявив журналістам у зв`язку з внесенням одним із депутатів до порядку денного запланованого на 19 липня пленарного засідання сесії Севастопольської міськради питання «Про безоплатну передачу Релігійній спільноті – Римсько-католицькій громаді Священомученника Климента Римського в Севастополі та Одесько-Сімферопольської Єпархії Римсько-Католицької Церкви в Україні Храму Священомученника Климента Римського, розташованого по вул. Шмідта, 1 у Севастополі».

«Якщо вже ухвалювати рішення з цього питання, то потрібно приймати його виважено, провівши, як мінімум, громадські слухання, а взагалі, можливо й міський референдум. Ось тоді таке рішення однозначно відображатиме думку населення», - сказав голова міськради.

Як повідомляв УНІАН, раніше настоятель римсько-католицької громади Севастополя Юрій ЗІМІНСЬКИЙ заявив, що римсько-католицька громада міста наполягає на поверненні їй храму, який був побудований 100 років тому і відібраний у парафіян у 1930-ті роки.

Севастопольська МДА впродовж останніх більш як 10 років неодноразово на виконання відповідного указу Президента України ініціювала розгляд міськрадою питання про повернення римсько-католицькій громаді будівлі, в якій розміщувався костьол. Депутати не підтримують цю ініціативу, аргументуючи свою позицію тим, що не можна безплатно віддавати комунальне майно.

Джерела: УНІАН

http://catholicnews.org.ua/vlada-sevastopolya-vidmovlyayetsya-viddavati-kostel-katolika#point

13.07.2011р. Б. / Гомосексуальна поведінка суперечить правам людини

Церква не підтримує насильства щодо гомосексуалістів чи покарання за почуття чи думки. Однак не може схвалювати гомосексуальної активності – сказав Архиєпископ Сільвано Томазі в інтерв’ю для агентства АСІ. Постійний спостерігач Апостольської Столиці при женевському представництві ООН критично оцінив нещодавню резолюцію Ради Прав Людини, яка наказує проведення світових досліджень щодо «рівня дискримінації з огляду на сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність». Резолюцію прийнято 23 голосами, причому 19 було "проти" і 3 утрималися.

Ватиканський дипломат звернув увагу на те, що вже саме поняття «сексуальної орієнтації» і «гендера» не окреслене в міжнародному праві і використовується тенденційно. На його думку треба говорити про стать, що є загально прийнятим терміном а натуральному праві для окреслення мужчини і жінки.

Архиєпископ Томазі застеріг перед небезпекою включання «прав гомосексуалістів» до прав людини. Згадана резолюція може надихнути на таке законодавство, яке приведе до суспільної деградації подружжя і родини, прирівнюючи їх по вартості до гомосексуальних зв’язків. Дозвіл таким парам усиновляти дітей чи впровадження в школах обов’язкової сексуальної освіти – поважні загрози. Архиєпископ пригадав, що всі суспільства певним чином регулювали сексуальну поведінку з огляду на спільне добро, забороняючи кровозмішання, педофілію і зґвалтування. Підстави для цього, які випливають з віри, мають опертя на розумі та натуральному праві. Вимагання права на гомосексуальну поведінку суперечить автентичним правам людини: релігійній свободі та праву на виховання дітей батьками. Церква має право обороняти життя, сім’ї і подружжя. Її наука не залежить від політичного консенсусу і тому часто не є зрозумілою, а навіть стає предметом репресій чи переслідувань - ствердив ватиканський дипломат.

Джерела:
Radio Watykanskie
Мандрівники Христа Царя

12.07.2011р. Б. / Чинна «українська» влада та УПЦ МП розхитують міжрелігійну ситуацію в Україні

Московська церква в Україні дуже часто наголошує, що вона є найбільшою конфесією у нашій державі. Але реальних підтверджень таким заявам нема. Дані держслужб повністю спростовують цей міф. Що більше, Україна є багатоконфесійною державою, в якій жодну з конфесій не можливо окреслити як переважаючу. Звісно, тут необхідно враховувати факт, що властиво Московський патріархат стрімко втрачає свої позиції на Сході країни на користь протестантських деномінацій. Можливо, усвідомлення цього і спонукає Московську церкву до супер-тісної співпраці з теперішньою державною владою, яка виявляє величезну прихильність до цієї деномінації.

Конфлікт, який розгорівся довкола Десятинної церкви в Києві, ще далеко не вичерпано. Московська церква і надалі, з допомогою партії влади, докладає зусиль для побудови на Київській горі своєї десятинної церкви, не звертаючи жодної уваги на те, що археологи категорично проти будь-якого будівництва на цих теренах, оскільки воно завдасть величезної шкоди культурній спадщині усього світу. Таку позицію УПЦ МП можна розглядати тільки як чергове прагнення довести свою гегемонію і виключне право на Святоволодимирівську спадщину. Таке прагнення здатне вже само по собі дестабілізувати міжрелігійну ситуацію в Україні, підриваючи основи і без того хисткого релігійного миру в Україні.

Ще один тривожний сигнал цього тижня подав Харків. Його мер Генадій Кернес відібрав земельну ділянку від УПЦ КП та передав цю ж таки ділянку УПЦ МП. Така поведінка представника правлячого режиму, м’яко кажучи, зовсім не йде на користь збереженню міжрелігійного миру в Україні. Київ також відзначився у ділянці провокування міжконфесійного протистояння. «Фракція Партії регіонів в Київраді вирішила надати преференції на проведення поховальних служб на всіх кладовищах столиці лише УПЦ Московського патріархату». І це в Києві! У столиці багатоконфесійної держави! Навіть на такому стабільному місці як цвинтар партія влади, яка обіцяла стабільність, цю ж таки стабільність прагне перетворити на конфлікт.

У цьому контексті особливо зловісним виглядає напад народного депутата від Партії Регіонів Інни Богословської на увесь світовий баптизм. Для народного депутата, яка представляє ПР у Верховній Раді, баптизм – це не більше не менше, а неканонічна секта. Ого! З державного каналу телебачення, у світській державі, у центрі Європи, у чи не найпопулярнішому шоу країни «Шустер live», у п’ятницю у вечері (за народними повір’ями – це час відьом), представник партії влади називає одну з провідних конфесій України сектою! І не просто сектою, а власне НЕКАНОНІЧНОЮ! Звісно, ЗМІ не залишили цю пікантну ситуацію без коментарів, але мало хто звернув увагу на те, куди насправді був націлений напад Богословської. На «неканонічність» однієї з українських конфесій. Богословська відома, як прихильниця МП, вислів «неканонічна секта» з її уст може розцінюватися тільки, як плювок в сторону усіх українських конфесій, окрім «канонічної» РПЦ.

Народний депутат І. Богословська має повне право приватно бути переконаною, що баптисти – це секта, що юдеї вживають у їжу кров християнських дітей, що католики прагнуть знищити «Святую» Русь, але народний депутат І. Богословська є членом Верховної Ради – законодавчого органу України, вона є членом партії влади, тому її заява на телебаченні не є приватною справою, вона є справою державного рівня. Представник світської держави, який обзиває будь-кого сектою, який говорить про неканонічність баптизму, фактично є рупором розпалювання міжконфесійної ворожнечі. І це є серйозною проблемою.

У цьому ж таки контексті слід розглядати і відмову владної більшості у Верховній Раді обговорити проблеми державно-конфесійних взаємовідносин. Партія влади не хоче розглядати це питання, оскільки, очевидно, добре собі усвідомлює усю небезпечність такого розгляду, який би чітко показав, що в Україні християнські конфесії, окрім «єдиноправильної» УПЦ МП утискаються і переслідуються.

Ще серйознішою проблемою є те, що партія влади діє майже завжди певним методом – напакостить, а потім чекає реакції суспільства. Якщо реакція була не такою, яка очікувалася, то влада міняє свою поведінку, але якщо реакція була очікуваною, то влада продовжує гнути свою лінію. У цьому контексті напад Богословської слід розцінювати не інакше, як спробу партії влади розпочати кампанію проти «неканонічних» християн уже цілком відкрито. А недавні заклики УПЦ МП до «повернення» під крило «єдиноканонічної» Москви усіх християн України та синхронне брежнєвсько-золотозіркове нагородження предстоятеля УПЦ МП президентом Януковичем не може не викликати асоціацій з сталінсько-РПЦшним «поверненням» заблудлих уніатів до лона РПЦ. Не хотілося би бути чорною вороною, віщункою зла, але на фоні того, що в Україні переслідують та утискають католиків за віросповідною ознакою, що Україна котиться до войовничого антикатолицизму, такий стан речей не може не хвилювати католика, незалежно від його помісної приналежності.

На фоні цього всього влаштоване владою шоу під назвою «зустріч губернаторів з представниками конфесій», виглядає не більше не менше, а черговою спробою окозамилювання і без того окозамиленого суспільства.

Схоже на те, що Польща, яка готова боротися за права переслідуваних іракських та єгипетських християн, якщо вона цього дійсно прагне щиро, буде змушена звернути свій погляд у бік свого південно-східного кордону. Адже в Україні уже відбуваються практично систематичні утиски католиків.

У контексті такої специфічної ситуації доволі цікавим фактом є потурання державної влади реально соціально небезпечній секті догналівців. Адже не зважаючи на всі їхні безчинства, держава відсутністю реакції на створення догналівцями конфліктогенної ситуації в Галичині лише потурає розпалюванню міжконфесійного конфлікту на галицьких теренах, де уже практично забулися міжрелігійні чвари кінця ХХ століття.

Католики України дійсно мусять серйозно задуматися над самоорганізацією для захисту своїх елементарних прав у цій державі. І одним з елементів цього мала би бути більша інформаційна активність Католицьких Церков в Україні, зокрема у доступному поки що інтернет-середовищі. Тим більше, що Ватикан дає добрий приклад такої активності. Так, Ватикан нещодавно відкрив спеціальний портал новин, кількість читачів ватиканських твітів досягла в середньому 67 тис. в день і продовжує зростати, католицьке блогерство стає у світі усе більшою опорою Церкви в інтернет-просторі. Католики України мають звідки брати приклад і від кого набиратися досвіду. Вони мусять почати говорити. Почати розповідати про свої проблеми не лише на тих кількох україномовних католицьких ресурсах, але й створювати нові сайти, нові блоги і то не лише українські. Українському суспільству і світові не обхідно донести правду про Католицьку Церкву, а особливо про Католицьку Церкву в Україні. Суспільство, яке ще не позбавилось усіх наслідків більшовецько-московського тоталітаризму, не має відповідної інформації, а мусить збагнути свою відповідальність за стан речей в країні. А питання свободи віросповідання є чи не найфундаментальнішим людським правом. І суспільство, яке позбавляє людей цього права, перестає бути гуманним – воно стає типово тоталітарною машинерією. Адже якщо держава не шанує права на вільне віросповідання, вона дуже скоро перестає шанувати право на життя. Влада, яка розпалює міжрелігійні конфлікти у власній країні, ріже гілку, на якій сама сидить. Така влада стає злочинною. Адже міжрелігійні конфлікти відомі своєю кривавістю і жорстокістю. Тож виглядає, що партія влади легковажно підносить сірник до бочки з порохом, на якій сидить не лише вона, але й ціла Україна. Тому не тільки католики, але й кожен український громадянин мав би задуматися над ситуацією, яку провокує влада, і не дозволити їй розпалити вогонь міжрелігійного конфлікту та переслідувань на нашій рідній землі.

о. Орест-Дмитро Вільчинський
Джерело:
Мандрівники Христа Царя

09.07.2011р. Б. / Янукович присвоїв звання Героя главі ПЦвУ МП

Президент Віктор Янукович присвоїв звання Героя України предстоятелю Української православної церкви Московського патріархату митрополитові Володимиру. Про це журналістам повідомив прес-секретар предстоятеля УПЦ (МП), протоієрей Георгій Коваленко.

«Нам було дуже приємно почути, що під час проведення собору (7 липня) мав місце телефонний дзвінок одному з архієреїв. Президент особисто подзвонив і повідомив, що блаженнійшого визнано гідним звання Героя України», - зазначив він.

У свою чергу митрополит висловив подяку президентові.

«Це дуже приємно. Я дякую президентові й запевняю, що це велика нагорода, але це не моє досягнення. Це духівництво й епіскопат, які мене підтримують і які із мною працюют», - додав він.

За даними прес-служби УПЦ (МП), вручення нагороди пройде в суботу, 9 липня.

Нагадаємо, Янукович 23 листопада 2010 року нагородив Володимира орденом Свободи.

Джерела:

Тиждень

Мандрівники Христа Царя

"...Президент особисто подзвонив і повідомив, що блаженнійшого визнано гідним звання «Героя» України..."

"Наш", так званий президент, чинячи чергову дурницю, мабуть таки скочив через голову, бо треба було цим званням спочатку відзначити Кірюшу, а вже потім тільки Вову. Маю надію, що хтось краще прокоментує цю подію, бо в мене через брак слів, є лише епітети...

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

06.07.2011р. Б. / Володимир Стретович: У Верховній Раді немає совісті

Вчора Верховна Рада України не підтримала проект Постанови про проведення парламентських слухань з проблем державно-церковних відносин, що означає відсутність державної стратегії у цій сфері, небажання влади опікуватися духовним розвитком громадян, заплющення очей на кризу духовності і моральності у суспільстві. На цьому наголосив народний депутат України з фракції «Наша Україна-Народна Самооборона», екс-голова партії Християнсько-Демократичний Союз Володимир Стретович, коментуючи результат голосування.

Як повідомив парламентар, проблем у сфері церковно-державних відносин, що накопичились за останні роки і потребують вирішення на державному рівні, більш, ніж достатньо. «В Україні досі не затверджена Концепція державно-церковної політики, вже п'ять років як написана експертами, громадськістю і представниками усіх без винятку конфесій, представлених у країні, - зазначає Стретович. - Гостро стоять питання повернення і розподілу церковного майна, збереження культурної спадщини, наприклад, Десятинної церкви; з'явилися випадки порушення свободи совісті і віросповідання; відчутні тенденції надання переваги у виділенні землі для будівництва одній конфесії. Врешті-решт відсутня єдина Соборна Церква».

Рішення більшості не допустити проведення слухань на найвищому рівні, на думку депутата, свідчить про відсутність совісті у парламенті. «Совість - це голос Бога в нашій душі. І якщо ми Його не чуємо, то йдемо в неправильному напрямку і не по прямій дорозі, а манівцями», - констатує християнський демократ.

При цьому він додає, що слухання - це лише перший крок, вони проводяться для того, щоб почути всі сторони, ідентифікувати та конкретизувати проблеми, налагодити механізм співпраці для їхнього вирішення. «Якщо парламент не захотів навіть послухати священнослужителів, то на що можна сподіватися, коли будуть пропонуватися конкретні законодавчі ініціативи, спрямовані на вирішення проблем у державно-церковних відносинах?» - запитує парламентар.

За його словами, партія Християнсько-Демократичний Союз наполягатиме на проведенні парламентських слухань на цю тему. «Ми не здамося так легко. «Стукайте і вам відкриють» - каже Святе Письмо. Буде поданий проект Постанови знову, бо суспільство потребує інформації і вирішення проблем, що зачіпають мільйони віруючих громадян», - наголошує народний депутат.

Нагадаємо, що народними депутатами від ХДС В.Стретовичем, В.Марущенком, Д.Жванією, О.Білозір та ін. був поданий проект Постанови про проведення парламентських слухань на тему: "Стан та перспективи розвитку державно-конфесійних відносин в Україні" (5 жовтня 2011 року) реєстр. № 8548 як результат звернення Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій до членів депутатської групи «Право вибору» 13 травня ц.р. «За» проведення слухань проголосувало лише 103 народні обранці з 397 зареєстрованих у сесійній залі. Жодного голосу не дали депутати Комуністичної та Народної партії, з Партії регіонів проголосував 1 депутат.

Джерела:

Персональна сторінка Володимира Стретовича

Мандрівники Христа Царя

"...Жодного голосу не дали депутати Комуністичної та Народної партії, з Партії регіонів проголосував 1 депутат (мабуть випадково впав на кнопку)..."

Ото дива! Та чого ж вони чекали від матеріалістів і безбожників?

І, бідний пан Стретович, бо він тільки аж нині "роззув очі" і взнав, що в жодного народного обранця у ВР немає совісті. Щоправда совість не гаманець, її не можна загубити, але вона в них настільки зачерствіла, що розчинити її можна хіба довбнею...

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

27.06.2011р. Б. / Корупція українських чиновників вбиває дітей

Зі 143 тисяч євро, виділених державою на лікування дитини в Угорщині, до лікарні (до того ж, не тієї) дійшло 115 тисяч. Решта "осіла" у посередника.

Смерть 4-річної Христинки Баб'як із Херсона розкрила корупційну схему в Міністерстві охорони здоров'я: відправляючи дитину на лікування через посередника, чиновники кладуть собі в кишеню десятки тисяч євро.

Майже 40% грошей, що виділяють на медицину, в Україні просто пропадають, розповіла дочка знаменитого академіка Амосова, сама відомий лікар Катерина Амосова, коментуючи намір влади реформувати і цю сферу.

Про тотальне розкрадання коштів медики говорять уже не вперше, але цього разу ТСН отримала підтвердження корупційної схеми.

4-річній Христинки Баб'як із Херсона встановили діагноз "вроджена апластична анемія", дитина потребувала термінової пересадки кісткового мозку. Такі операції роблять лише за кордоном. Батьки дівчинки звернувся до МОЗ (у бюджеті передбачені певні гроші на такі випадки).

Спеціальна комісія виділила з бюджету 143 тисячі євро та вирішила відрядити дитину в Угорщину. Пересадку мали зробити в клініці при Дебреценському науковому університеті.

Надалі виявилося, що між хворими і чиновниками існує посередник, який керує всім. Державні 143 тисячі євро були відправлені не в клініку, а в Товариство з обмеженою відповідальністю РЕОФ, розташоване прямо напроти Дебреценської клініки, де мали лікувати Христину. Представник, як розповів батько Христини, - якийсь Олег Берьозкін.

І Христину відправили не до визначеної клініки Дебреценського медичного університету, до речі, однієї з найкращих у східній Європі, а до маловідомої комунальної клініки міста Мішкольц.

На запитання про те, де ж обіцяна знаменита клініка, Олег Берьозкін відповів, що це просто різні філіали. Батьки Христини повірили і погодились на операцію. Через три дні після неї дівчинка померла.

"Коли дружина зайшла в реанімацію, там стояла звичайна залізна кровать-сітка, як в армії, стійка під крапельницю, і люстра висить. Ось і вся реанімація, де померла Христина", - розповідає її батько.

Перевірка ТСН виявила - посередник брехав. Лікарні Дебрецена і Мішкольця не мають одна до одної жодного стосунку. Більше того, українські чиновники, виявляється, теж брехали. Професор, який працює у відділенні, де лікували Христину заявив, що в Дебрецені взагалі немає дитячого центру трансплантації кісткового мозку.

Угорський медик відкрив махінацію, повідомивши ціну трансплантації - до лікарні зі 143 дійшло лише 115 тисяч євро. Все інше осіло в руках приватної фірми. Таким чином, на дитині хтось заробив 30 тисяч євро.

Роман Баб'як збирається подавати в суд на Мінохоронздоров'я, на Україну, і на Угорщину. Однак скарга, яку він написав до СБУ, десь зникла, МОЗ не віддає необхідні документи.

Джерела:

ТСН

Мандрівники Христа Царя

"...Майже 40% грошей, що виділяють на медицину, в Україні просто пропадають..."

Мене не дивує факт того, що ще не посадили за грати Олега Берьозкіна, як і факт зикнення скарги, яку Роман Баб'як написав до СБУ, але дуже дивує факт людської байдужості та відсутність реальної боротьби мого народу проти цієї шайки бандитів, які одержавши владу від Бога, нині над нами панують і всюди, у всіх сферах суспільного життя України - чинять зло і беззаконня.

Народе мій! Ви могли би, якби захотіли, брати приклад з одного, хворого чоловіка, який зіткнувшись свого часу з фактом корупції у Дніпропетровському Республіканському Центрі Реабілітації Інвалідів, - не дав з любові до Господа нашого, Ісуса Христа, хабаря в 300$ (по таксі) і лишився без групи інвалідності. Він теж, щоправда, по своїй наївності, звернувся до представників СБУ, з проханням прослідкувати за тим, щоб йому визначили групу інвалідності за станом здоров'я, а не за наявністю означеної суми в кишені. На таке прохання йому відповіли відмовою, мовляв вони не мають на це достатньо компетенції... А хто має!? Можливо ми, небайдужі до цього зла, прості люди, якщо озброїмось Словом Божим та дрючками?!

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

22.06.2011р. Б. / Борис Ґудзяк: Страх повернувся в Україну

Прага – Ректор Українського католицького університету Борис Ґудзяк заявив австрійським журналістам про ймовірну наявність контролю СБУ над діяльністю університету і можливе прослуховування Службою телефонів співробітників УКУ. Інтерв’ю лідера ВО «Свобода» Олега Тягнибока російському виданню свідчить про ймовірні провокації у Львові 22 червня у зв’язку з різними поглядами комуністів, ветеранів, влади і опозиції на факт 70-річчя початку війни СРСР з нацистами. Газети також інформують про те, що візит до України голови КНР Ху Цзіньтао означає початок нового етапу співпраці Києва з Пекіном, у якому окремі експерти не виключають антиросійську складову.

У розмові з кореспондентом австрійської «Ді Прессе» Ютою Зоммербауер греко-католицький отець і ректор Українського католицького університету, що у Львові, Борис Ґудзяк розповів про намагання української спецслужби СБУ контролювати університет і його студентів. Нинішньому керівництву СБУ не подобається незалежність Українського католицького університету від державного, адміністративного контролю, поглиблена робота викладацького складу зі студентами, участь професорів і викладачів УКУ у відкритих наукових і громадських дискусіях. Ректор Ґудзяк переконаний, що «наші телефони, звичайно, під контролем, імовірно, й мобільні». Ректор УКУ у Львові також каже про тиск СБУ на співробітників університету, намагання впливати на їхню наукову і громадську активність, наводить конкретні інциденти. «Я упевнений, – каже Борис Ґудзяк «Ді Прессе», – що є кілька службовців УКУ, які змушені під тиском співпрацювати з СБУ». Ректор УКУ вважає також, що СБУ чинить подібним чинному і в інших вищих навчальних закладах України, яких є до тисячі в державі. Борис Ґудзяк запитує, чому ректори інших вишів відмовчуються щодо політичних і соціальних проблем в державі, мовчать про корупцію. Ректор УКУ доходить до висновку, що «страх повернувся в Україну». Отець Ґудзяк не сумнівається, що нинішній тимчасовий відступ України від демократії буде подоланий, бо тут виросли та мужніють нові покоління вільних людей.

Московське видання «Комерсант» публікує розлоге інтерв’ю з лідером ВО «Свобода» в Україні Олегом Тягнибоком і всіляко підкреслює тут радикальний націоналізм цієї політичної сили. Хоча керівник «Свободи» намагається показати нібито політичну і національну толерантність його партії та готовність шанувати 22 червня у Львові ветеранів війни, але не ветеранів НКВС… Олег Тягнибок переконує «Комерсант», що його сила буде відзначати 22 червня День скорботи за загиблими як від рук НКВС, так і від нацистів. Лідер ВО «Свобода» також каже, що «22 червня буде поминальним днем, а не політичною акцією». У цьому інтерв’ю Тягнибок заперечив фінансування його політичної сили з боку олігархів Коломойського та Ахметова та ймовірність переходу ним межі між націоналізмом і нацизмом.

Інше російське видання – «Нєзавісімая газета» – інформує, що «в середу в України з’явиться новий стратегічний партнер», та про те, що Президент Янукович знайшов спільну мову з головою Китаю Ху Цзіньтао. Газета також зауважує, що у середу під час перебування у Києві лідера КНР буде підписано Декларацію про стратегічну співпрацю між Китаєм та Україною, що відкриває для Києва можливості мільярдних пільгових кредитів та активного військово-технічного, господарського обміну з Пекіном. Експортно-імпортний банк Китаю вже виділяє для України 2 мільярди доларів, а на перспективу збільшує кредитну лінію до 10 мільярдів. Експерти кажуть про великий інтерес КНР до української військової техніки, космічних технологій та не виключають, що китайсько-українська співпраця може мати надалі й «антиросійську спрямованість».

Василь Зілгалов
Джерела:
Радіо Свобода
Мандрівники Христа Царя

18.06.2011р. Б. / ПЦвУ МП «вибиває» на храми гроші з бюджетників

У м. Димитрове Донецької області міська влада зобов`язує працівників підприємств «добровільно-примусово» перерахувати свій денний заробіток на будівництво в місті православного храму Московського патріархату.

Про це кореспонденту УНІАН повідомив депутат Димитровської міської ради Віктор ТРИФОНОВ, який також є головою місцевої організації Незалежної профспілки гірників України (НПГУ) міст Селидове і Новогродовка (входять шахти ДП «Селидіввугілля») і головою Димитровської міській громадській організації «Батьківщина. Честь. Гідність».

За його словами, «зараз в місті Димитрове під девізом: «Відродимо духовність, спорудимо храм разом» розгортається будівництво храму святого великомученика Пантелеймона», і керівництво міста «проводить роботу» з керівниками підприємств, щоб працівники перерахували свій денний заробіток до фонду будівництва цього храму.

«Ну, будівництво храму – ради Бога, – ми не проти. Але ми не згодні з тими методами, якими збирають гроші на цей храм», – сказав В.ТРИФОНОВ.

Він розповів, що, наприклад, на шахти, які входять до ДП «Красноармійськвугілля», приїжджають керівники міста разом з представниками духівництва і говорять про те, «щоб робітники, шахтарі перерахували одноденний заробіток на будівництво храму».

«Ви ж розумієте, що робиться це добровільно-примусово, щоб керівники підприємств на людей як би вплинули. Виходить, що на шахті працюють і мусульмани, і греко-католики, й іудеї – і всі мають перераховувати на будівництво православного храму Московського патріархату?», - обурився В.ТРИФОНОВ.

При цьому він зазначив, що у “шахтах зібрати ці гроші буде важче - там дві профспілки». «А ось де легко людей «ламали» – це у лікарнях, у школах: вони ж усі бюджетники, підкоряються міському голові. Там з людьми не церемонитимуться», – сказав активіст.

В.ТРИФОНОВ повідомив, що він також є заступником голови Громадської ради, створеної при міськраді м. Димитрове, і тому вважає, що це питання про збір коштів на будівництво згаданого храму має виноситися на обговорення ради.

«Чому це питання не винесли на розгляд Громадської ради? До неї входять і представники духівництва міста... Чому натомість по всьому місту влада лише тисне на керівників?», - заявив депутат міськради.

«Наша позиція така: ми не проти будівництва храму, але це має відбуватися цивілізовано, за бажанням. Хай би поставили пластмасову скриню, написали, для чого збираєте гроші, дали в газеті розрахунковий рахунок, і кожна людина сама прийме рішення. Багато хто розділяє цю позицію», – зазначив В.ТРИФОНОВ.

Він також повідомив, що вже написав і зареєстрував два листи до Димитровського міського голови, в яких виклав свою позицію з цього питання.

Джерела:

УНІАН

Мандрівники Христа Царя

...«А ось де легко людей «ламали» – це у лікарнях, у школах: вони ж усі бюджетники, підкоряються міському голові. Там з людьми не церемонитимуться»...

ОБЕРЕЖНО! "...вовки хижі в овечих шкурах..."

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

17.06.2011 / Спиляний вандалами хрест під Аскольдовою могилою повернули на місце

Християни повернули на місце хрест під Аскольдовою могилою, який спиляли невідомі вандали.

Громада церкви св. Миколая Чудотворця разом з парафіянами інших громад відтепер планують укріпити 5-ти метрові хрести за допомоги металевих конструкцій, щоб у такий спосіб запобігти подальшому руйнуванню Христових святинь. Також є намір створити парафіяльну «молільну варту», яка чергуватиме і сторожитиме «Хресну дорогу» від будь-яких нападків, - повідомляє Оранта.

Як уже повідомлялося , міліція вирішила не порушувати кримінальну справу і не вважає спилення хреста на місці вбивства князя Аскольда вандалізмом. Хрест, який спиляли вандали, був першим стоянням єдиної на території Київщини Хресної дороги. Тепер міліція замість розслідувати акт вандалізму, намагається з‘ясувати хто є власником та ініціатором воздвиження «Хресної дороги».

За даними парафії Святого Миколая Чудотворця, 2007 року рішенням прокуратури було визначено що «дорога» є власністю Київської громадськості та християнських громад, ініціатором якої був, світлої пам‘яті, Ігор Богуш (похований у Биківні).

Нагадаємо, увечері 11 червня парафіяни церкви св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, повертаючись з вечірньої Служби, виявили акт вандалізму і наруги над Хрестом з 1 стояння Хресної дороги. Хрест було встановлено на київських кручах у 100 метрах від станції метро «Дніпро» у бік Подолу. Дубовий Хрест висотою 5 метрів та діаметром 0,3 метра було спиляно.

Джерело:
КРЕДО

"...міліція замість розслідувати акт вандалізму, намагається з‘ясувати хто є власником та ініціатором воздвиження «Хресної дороги»..."

Та коли ж, нарешті, "наші" міліціянти перестануть чинити зло і беззаконня, а почнуть охороняти право..?!

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.