05.08.2018р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

1Кр.4,9–16:  «Бог поставив нас, апостолів, останніми, немов призначених на страту; бо стали видовищем і світові, й ангелам, і людям»

На перший погляд можуть здаватися сумними і драматичними слова апостола, але вони відповідають дійсності. Той, хто живе досконало, праведно, свято, по-християнському, дуже рідко забагато є шанований. Він не раз пригноблений і висміяний, бо є докором іншим, що вони чинять недосконало, що мають жити інакше. 

Бачимо, що непросто було апостолам, не є просто і кожному з нас. Однак кожного з нас Господь покликав до досконалості. Ми маємо ставати досконалими, попри те, що нас не раз не приймає світ. Що більше, маємо показати кожній людині, що жити досконалим життям – реально!

***

Мт.17,14-23:  «Щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом»

Кожна людина завжди, більш чи менш усвідомлено, шукає Бога. Однак особливим місцем, де ми зустрічаємося з Богом, є молитва. Молитва – це місце будування наших стосунків з Богом. Саме в молитві ми змінюємося. Адже недарма в нашому народі кажуть: «З ким поведешся, в того й наберешся». Молитва – це те місце, де людина наповнюється всім тим, чим володіє Господь: любов’ю, миром, радістю, прощенням та іншим. У молитві людина черпає для себе те, чого потребує від Господа. 

Чим є піст? Піст – це обмеження себе в тому, що не дозволяє нам бути з Богом, що відвертає від Господа, що перериває наші стосунки з Ним. Тому Господь каже, що цей рід бісів виганяється молитвою і постом, значить, маємо обмежувати себе в певних речах, що віддаляють нас від Господа. Водночас маємо плекати в житті молитву, бо саме ці стосунки з Богом не тільки змінюють нас особисто, а й змінюють і світ навколо нас. Відомо: де з’являлися святі особи, вони освячували те місце і людей навколо. Дотепер місця паломництв, святинь є там, де жили святі, бо вони своїм життям преобразили місця й обставини. 

Так само й з нашим життям: коли перебуваємо ближче до Господа, то змінюємося більше, а тоді свідомо чи несвідомо впливаємо на інших людей; коли ми далі від Бога, то теж впливаємо на інших людей, тільки негативно. Тому тут доречні слова Господні: «Шукайте найперше Царства Небесного, а все інше додасться». Знайшовши Бога, пізнавши Бога, перебуваючи з Богом, обов’язково зауважимо, що все в нас і навколо нас змінюється.

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

05.08.2018р. Б. / Св. мучеників Трофима, Теофіла і тих, що з ними; Св. свмуч. Аполінарія, єп. Равенського

Святих мучеників Трофима, Теофіла і тих, що з ними

Тропар, глас 4: Як воїни, мученики непереможні, бігом нестримним на судилище невірних увійшли ви і через велику віру муки перетерпіли, Христа Єдиного сміливо ісповідуючи. Його моліть, Трофиме і Теофіле з іншим, щоб тягар пристрастей відклавши, оспівували ми нині ваше страждання, страстотерпці непоборнії. 

Кондак, глас 1: Із хоробрими думками пройшов ти муки і перемогу прийнявши, вовка перемінив єси на ягня благодаттю божжественною і заохотив страждати з тобою за віру, тому радісно почитаємо тебе, преславний Теофіле. 

Святі мученики Трофим і Теофіл постраждали 288 р., в часи Диоклетіяна. З ними на суді були ще 13 інших християн. Їх бичували, потім гаками шматували їх тіло, поламали кості, а камінням повибивали зуби. Коли мучеників кинули в розпалену піч, то вогонь погас, не завдавши їм жодної шкоди. Врешті-решт їх усіх стяли мечем.

__________
У той самий день

Святого священномученика Аполінарія, єпископа Равенського

Святий Аполінарій був першим єпископом міста Равени в Італії. Згідно з переданням, єпископом його настановив у Римі апостол Петро, коли прибув туди з Єрусалиму. Оскільки місто Равена, як і вся провінція Емілія, до якої воно належало, було поганське, то новому єпископу довелося дуже багато трудитися і терпіти, поки зерна правдивої віри зійшли в тому краї. Бог благословив його труди і дав йому ласку чинити чуда, через це дуже багато поган навернулося до Христової віри. Кілька разів, як свідчить святий Петро Хризолог, Господь чудом рятував життя цього пастиря, так потрібного для молодого стада, та попри це доводилося йому і кров пролити, і рани отримати. Коли святого Аполінарія прогнали з міста, він проповідував Євангеліє в інших краях, зокрема над Дунаєм, але згодом знову повернувся до Равени. Мученицьку смерть прийняв за правління імператора Веспасіяна. Погани так жорстоко побили святого пастиря, що через кілька днів від отриманих ран він помер. Згідно з одними джерелами, св. Аполінарій був єпископом двадцять вісім років, згідно з іншими – лишень двадцять. Мощі священномученика поховано в Равені, а одну руку перенесено до Риму. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР