25.08.2012р. Б. / Іспанія: богопосвячені діви про нову євангелізацію

"Богопосвячені діви і нова євангелізація" (El Orden de las Vírgenes y la Nueva Evangelización) – під таким гаслом у місті Сантандер на півночі Іспанії триває XXII Національне Зібрання Богопосвячених Дів. Як повідомляє Радіо Ватикану, в ньому бере участь 70 жінок з усієї країни.

Зустріч відбувається у місцевій єпархіальній семінарії Монте Корбан. Його учасником є також єпископ Хоакін Марія Лопес де Андухар, який за рішенням іспанського єпископату відповідає за богопосвячених дів.

Програма включає конференції на тему богопосвячених дів у останніх документах Церкви, викликів, з якими вони стикаються у даний час, а також їх формації. Особлива увага приділяється ролі богопосвячених дів у новій євангелізації. 23 серпня учасники вирушили у паломництво до монастиря св. Tорібіо, де триває Ювілейний Рік під гаслом "Хрест – знак любові". У монастирі зберігається фрагмент Святого Хреста, і в силу папської булли від 1512 року відзначається ювілейний Святий Рік. Цьогоріч виповнюється 500 років з дня видання папської булли.

В Іспанії налічується близько 100 богопосвячених дів, а впродовж останніх років зростає інтерес до цього стану життя. Прийняття такого покликання у Церкві не вимагає якоїсь особливої зовнішньої зміни. Кожна з богопосвячених дів залишатися у своєму середовищі життя і праці, може залишатися у своїй сім'ї, жити у власній квартирі. Діви знаходяться у постійній залежності від єпископа і під його керівництвом у різних формах беруть участь у житті спільноти віруючих.

XXII Національне Зібрання Богопосвячених Дів завершиться 25 серпня.


Джерело:   Воїни Христа Царя

24.08.2012р. Б. / Привітання Папи Бенедикта XVI з нагоди 21-ї річниці Дня незалежності України, надіслане на ім`я Президента України

 

Його Високоповажності
Панові Віктору Януковичу
Президенту України

У день, коли Україна відзначає національне свято, я з радістю складаю вітання Вам, Ваша Високоповажносте, та Вашим співвітчизникам.

 

Прошу Бога благословити зусилля усіх тих, хто з наполегливістю та щедрістю працює, щоб забезпечити єдність Вашої країни і подарувати мирне майбутнє усім її мешканцям.

 

Нехай Господь обдаровує Вашу Високоповажність та всіх громадян України своєю божественною благодаттю.

Бенедикт XVI, Папа

Джерела: Радіо Ватикан (За матеріалами інтернет-сайту Посольства України при Святому Престолі)

Воїни Христа Царя

Думаю, що Господь на Страшному Суді, осудить Папу за цей сарказм у привітанні ZEKa та українського народу з Днем, так званої "незалежності", а насправді  перебування України у московсько-більшовицьких лещатах внутрішньої окупації...

р.Б. Леонід.

23.08.2012р. Б. / Глава УГКЦ: Діалог з невіруючими – виклик для нашої Церкви

 

В часі інтервʼю для «Католицького Оглядача», розповідаючи про підготовку Синоду Єпископів з питання нової євангелізації, Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук зазначив, що питання діалогу з невіруючими в Україні є одним з викликів для УГКЦ.

«Що ж до Папського Синоду, то, готуючись до нього, Єпископська Конференція і Синод єпископів кожної Східної Католицької Церкви працювали над дуже розлогим  запитником, який надсилав Секретаріят Папського Синоду. Там були, я би сказав, дуже глибокі та чіткі питання, і у відповідях ми теж конкретизували наше бачення стратегії розвитку нашої Церкви. До прикладу, сьогодні Католицька Церква в Західній Європі дуже широко використовує такий метод тієї ж євангелізації, яку започаткувала Папська Рада у справах культури під назвою «Cortile dei gentili». Українською мовою це «Двір язичників» чи, ліпше, «Двір невіруючих». Ця програма мала значні результати у Франції, Німеччині та інших країнах. І в тому запитнику було питання: як у вас відбулася ця програма  «Cortile dei gentili». А в нас, в Україні, такого ще не було. І це прямий виклик Церкві – вийти до діалогу з невіруючими людьми у нашій країні, тому таке запитання змусило нас до певної міри навіть вийти поза межі, які охоплюють наших віруючих людей, і поглянути на тих, хто, можливо, ще неєвангелізований, і шукати способу і методів розмови з ним.» - розповів Блаженніший Святослав.

Джерело:  Воїни Христа Царя

22.08.2012р. Б. / У Ватикані, в Соборі св.Петра, буде відправлена Літургія українською мовою

Українські прочани, учасники всеукраїнської прощі до Риму, яка відбудеться у жовтні, зустрінуться з Папою Римським та матимуть змогу взяти участь в урочистій Літургії в центральному Соборі Католицької Церкви, Соборі св.Петра, - повідомив журналістам Глава УГКЦ під час прес-конференції у Коломиї.

 

"Ви згадали про те, що цього року ми будемо мати ще одну гарну подію. Ми будемо підсумовувати рік, який присвячений 120-літтю Патріарха Йосипа і з нагоди цього ювілею ми реставрували унікальну споруду – Собор святої Софії у Римі, який збудував Патріарх Йосип на вигнанні.

 

З нагоди цього хочемо організувати всесвітню прощу українців. Туди приїде дуже багато людей з цілого світу. А відтак ця наша проща буде особливим моментом єдності і спілкування з Святішим Отцем. В нашій програмі є не тільки благословення відновленого Собору, ми хочемо теж подарувати Святішому Отцеві Бенедиктові XVI концерт української духовної музики, а 15 жовтня, в понеділок, відбудеться урочиста українська Літургія в Базиліці святого Петра.

 

Тобто всі ті прочани, які приїдуть, наші заробітчани, які працюють в Італії, матимуть змогу разом молитися на гробі святого апостола Петра. Отож, всі ті святкування показують ідентичність нашої Церкви. Ми є українська Церква, але ми є Церква всесвітня. Патріарх Йосип збудував Собор у Римі, щоб він збирав «в розсіянні сущих во єдино». І цей Собор продовжує це робити і наша Церква в діаспорі продовжує це робити. Але ми теж є Церква, яка належить до католицького сопричастя, і тому ми хочемо своєю присутністю в Римі висловити теж свою вдячність, любов і пошану і заявити про нашу повну єдність, сопричастя з наслідником апостола Петра, Святішим Отцем Папою Римським."

Джерело:   Воїни Христа Царя

21.08.2012р. Б. / Глава УГКЦ закликав будувати український світ

«Заохочую всіх вас сьогодні взяти на себе відповідальність за дар Незалежності нашого народу, з посвятою працювати та гаряче молитися за Україну. Ми повинні сьогодні перейняти ті високі ідеали державотворення, якими горіли герої боротьби за державну незалежність та волю Церкви і народу», - про це написав у листі-привітанні з нагоди 21-ї річниці Незалежності України Блаженніший Святослав Шевчук.

 

Церква завжди перебувала зі своїм народом, зазначає Блаженніший: «Вона була йому матір’ю та вчителькою, порадницею та берегинею. Часто на захист сотень тисяч вбитих і депортованих, ув’язнених та катованих звучав лише голос її ієрархів – Митрополита Андрея, Патріарха Йосифа». Саме УГКЦ, як Церква-мучениця, за словами Блаженнішого Святослава, готувала нас до «сприйняття Божого дару Незалежності, картаючи за помилки та гріхи, навчаючи любити Бога і ближнього, незалежно від його етнічного походження чи релігійної приналежності, допомагала терпеливо зносити кривду, а образу з усього серця прощати». «Церква вчила у вирі ненависті істинно любити Україну та уникати всякого зла. Зі своїм народом наша Церква є і сьогодні», - вважає Предстоятель УГКЦ. Він закликав усіх вірних Церкви, а також усіх людей доброї волі любити свою Вітчизну та розбудовувати український світ – як у рідній державі, так і поза її межами. 

«Наш національно-культурний простір ми будуємо тоді, коли протидіємо будь-яким спробам асиміляції, коли допомагаємо своїм співвітчизникам у всякій потребі, коли плекаємо власну національну свідомість, культуру та мову, коли шануємо свої культурні й релігійні традиції», - зазначає Першоієрарх УГКЦ.

За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ 

Джерело:     КРЕДО

"Вчора й позавчора було «вашим», а нині трохи «нашим», бо все ж краще пізно, як ніколи..." 

р.Б. Леонід

20.08.2012р. Б. / Глава УГКЦ: Без діалогу з Московським патріархатом неможливо зупинити русифікацію в Україні

 

Глава Української греко-католицької церкви Святослав Шевчук вважає, що без діалогу з Московським патріархатом "неможливо зупинити русифікацію України і українофобію в Росії".

 

Про це він сказав в неділю на прес-конференції в місті Коломия Івано-Франківської області, коментуючи візит патріарха Московського і всія Русі Кирила до Польщі.

 

"Ми теж повинні йти таким шляхом певного примирення, тому що без цього ми не побудуємо майбутнього. Без цього неможливо зупинити русифікацію в Україні та українофобію в Росії. А якщо ми спокійно, по-християнськи, будемо в світлі Євангелія якось вирішувати болючі питання минулого і тільки за допомогою примирення пам'ять оздоровляти, тоді можна щось конструктивне побудувати", - зазначив він.

 

Як зазначив патріарх УГКЦ, він задоволений тим, що зустріччю між московським патріархом і польською римо-католицькою церквою розпочався процес примирення між двома народами.

 

"Ми не почули, за що поляки прощають росіян, за що православна церква хоче перепросити латинську церкву в Польщі. Можливо, ще до цього дійде. Але такий приклад або заклик дуже потужний до примирення було зроблено", - наголосив глава УГКЦ.

 

Він також вважає позитивним те, що патріарх Кирило почав спілкуватися "не тільки з головою всієї католицької церкви, але і з главою локальної церкви".

 

"А, отже, робиться певний крок для того, щоб щось змінювати навіть всередині православної церкви, католицької церкви в напрямку до взаємного прощення і примирення", - пояснив глава УГКЦ.

 

Він виступає за діалог з Московським патріархом. "Я б дуже хотів, щоб подібна річ відбулася і в Україні. По-перше, нам би було дуже приємно, якби почався нарешті особистий діалог на рівні наших церков. Щоб Московський патріарх визнав як свого співрозмовника Українську греко-католицьку церкву. Бо до цього часу про нас говорять тільки зі Святішим Отцем у Ватикані майже завжди без нас", - зазначив глава УГКЦ.

 

При цьому він нагадав, що вже ініціював такий діалог, і УГКЦ до нього готова.

 

"Чекаємо відповіді від наших майбутніх партнерів, і нехай їм і нам в цьому допоможе Господь Бог", - резюмував Блаженніший Святослав.

 

Як повідомлялося, предстоятель Російської православної церкви патріарх Кирило вперше за всю історію відвідав з візитом Польщу.

Джерела: ua.korrespondent.net

Воїни Христа Царя

Загалом така тенденція до примирення "менших" братів зі "старшим" чи навпаки, є добрим знаком для всіх християн в Україні і поза Україною сущих, але навіщо ж самому "без мила в задницю лізти", прикриваючись благим наміром захистити українців від "русифікації" та "українофобії"?! 

До всього сказаного вище можна лише додати слова самого блаженнішого Святослава, що "екуменічний діалог найкраще провадити на двосторонній основі, а не на багатосторонній", то ж чи не варто почекати того моменту, коли саме православ'я в Україні дійде до взаємної згоди, примирення і об'єднання в ОДНУ помісну Православну Церкву, а тоді й пропонувати "особистий діалог на рівні наших церков" про примирення як таке, а також взаємовизнання, заради виконання святої волі Господа нашого, Ісуса Христа - "щоб були всі одно..."

р.Б. Леонід.

19.08.2012р. Б. / Святе Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа

 

Коротка історія

Святкування цього празника сягає IV ст. В цьому часі св. Єлена, мати цісаря Костянтина Великого, збудувала храм на горі Тавор у честь Господнього Преображення. Від VI ст. цей празник урочисто святкується у Східній Церкві під назвою „Господнього Преображення”. В Західній Сирії у VIII столітті він називався „Празником Тавору”.

Первісно празник Преображення святковано в місяці лютому. Одначе тому, що цей радісний празник звичайно випадав у часі Великого Посту, а це було незгідне з духом посту й покути, то його перенесено на день 6 серпня. Чому якраз на цей день? Історик Євсевій і св. Іван Дамаскин є тієї думки, що Господнє Преображення відбулося 40 днів перед Христовою смертю. Тож св. Церква йдучи за цією думкою, перенесла цей празник з місяця лютого на 6 серпня тому, бо 40 днів пізніше, це є 14 вересня, випадає празник Воздвиження Чесного Хреста — пам'ять Христових мук і смерті.

Празник Преображення належить до 12 великих празників нашої Церкви. Він має один день перед і сім днів попразденства. Стихири й канони празника уложили св. Іван Дамаскин і Косма Маюмський.

Цей празник припадає у тому часі, коли доспівають плоди землі. І від найдавніших часів у Східній Церкві того дня на подяку Богові буває благословення первістків земних плодів. Цей звичай перейняла християнська Церква від Старого Завіту, який приписував приносити первістки плодів до Господнього Храму. Звичай благословити в церкві первоплоди вже приписують Апостольські правила з кінця III ст.

 

Про ікону

Була колись на горі Афон школа сакрального живопису. Курс навчання включав не лише формальні та художні техніки, але й вивчення богослов'я та літургії, поєднане з практикою молитви. Наприкінці навчання учень повинен був скласти певного роду іспит зрілості, написавши ікону. Тема була постійною: Преображення на горі Тавор. Чому саме ця тема? Причина цього очевидна. Те, що апостоли побачили на горі, було, згідно з поясненням Отців Церкви, провіщенням майбутнього світу після воскресіння з мертвих, візія преображеного світу, який досяг своєї остаточної досконалості. Зображаючи цю тайну, священний іконописець повинен був довести, що він теж здатен побачити всесвіт вже не тілесними очима, а очима віри, поглядом, просвітленим Божою благодаттю в духовному спогляданні.

У цій іконографічній композиції зображено проблиск неба на землі. Сам Христос заявив, що деякі учні не зазнають смерті, поки це не побачать (Мр. 9, 1; Мт. 16, 28). На горі Тавор Христос об'явив Свій божественний стан, Божу природу, яка, на очах у трьох Апостолів, цілком переобразила Його людську природу. В небесному сяйві мандорли, у блиску світла, видно Христа Вседержителя: «Обличчя Його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло» (Мт. 17, 2). На іконі Христос тримає сувій Нового Закону, і це символічно, адже суттю цього закону є любов, яку Бог виявив світові і яку люди мають наслідувати (Йо. 13, 34). Правою рукою Христос благословить світ, що його Він прийшов спасти (Йо. 3, 17).

На деяких іконах „Преображення” біле світло Христа, що осяє цілий світ, передає свою білизну також каменям гори. Таким чином ціла видима природа стає об'єктом „споглядання природи”, „школою душ”, дозволяючи краще пізнати Творця. З цієї нагоди варто згадати думку Оригена, який у саме такому містичному сенсі інтерпретує текст Святого Письма: „підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, — вони вже для жнив доспіли” (Йо. 4, 35).

Якщо інтерпретувати її саме так, то ікона „Преображення” становить контемплятивну програму християнського життя: намагання побачити світ у світлі віри, очима Бога. „Таворське бачення” було для афонських ченців метою їх молитви. Вони були переконані, що у ньому не лише світ постає преображеним, це бачення преображає й нас. У божественному житті Син народжується, споглядаючи Отця, а в людському житті споглядання Христа становить необхідний елемент для нашого духовного народження як усиновлених дітей Божих.

Цією величною подією Христос хотів просвітити Апостолів про те, що Його страсті та смерть — добровільні та що після того настане славне воскресіння. Про це й говорив Христос Апостолам, коли вони сходили з гори Тавор (Мр. 9, 9-13; Мт. 17, 9-13). Небесна слава Преображення також нагадує нам, що Христос вдруге прийде у славі при кінці цього віку, щоб вповні завершити Боже Царство. Тоді «праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця свого» (Мт. 13, 43), а природа, за словами Йоана, буде перетворена: «Побачив я небо нове і землю нову» (Од. 21, 1). Сам же Христос каже: «От, нове творю все» (Од. 21, 5).

 

Тропар та кондак

Тропар, глас 7: Преобразився ти на горі, Христе Боже, показавши ученикам твоїм славу твою, скільки змогли. Нехай засіяє і нам, грішним, світло твоє повсякчасне, молитвами Богородиці, Світлодавче, слава тобі.

Слава, і нині: Кондак, глас 7: На горі преобразився ти і, скільки змогли, ученики твої славу твою, Христе Боже, виділи, щоб, коли побачать, як тебе розпинають, страдання зрозуміли добровільне, а світові проповідять, що ти єси воістину Отче сяяння.

 

Друге соборне послання ап. Петра 1, 10-19

Улюблені, старайтеся утвердити ваше покликання і вибрання; бо, те роблячи, ніколи не згрішите. Таким бо чином відкриється вам вільний вхід до вічного Царства Господа нашого і Спаса Ісуса Христа. Ось чому я ніколи не перестану пригадувати вам ці речі, хоч ви їх знаєте і утверджені в теперішній правді. Вважаю бо справедливим, доки я в цім тілі, розбуджувати вас цими напоумленнями, знаючи, що незабаром треба буде мені покинути це моє тіло, як і Господь Ісус Христос мені це об'явив. Буду, однак, старатися, щоб ви завжди, навіть і після мого відходу, тримали в пам'яті ці речі. Не йдучи за хитро вигаданими байками, ми об'явили вам силу й прихід Господа нашого Ісуса Христа, але ми власними очима бачили Його велич. Він бо прийняв від Бога Отця честь і славу, коли до Нього прийшов такий голос від величної слави: Це мій Син улюблений, Якого Я вподобав. І цей голос ми чули, як сходив із неба, коли ми були з Ним на святій горі. А при тому ми маємо ще сильніше пророче слово. Ви добре робите, звертаючись до Нього як до світильника, Який світить у темному місці, аж поки не почне розвиднятися, і рання зоря не зійде в ваших серцях.

 

Євангеліє від Матея 17, 1-9

В той час узяв Ісус Петра, і Якова, й Івана, брата його, і возвів їх одних на гору високу. І переобразився перед ними: і просвітилося лице Його, як сонце, а ризи Його стали білі, як світло. І ось з'явились їм Мойсей і Ілля, розмовляючи з Ним. І озвавшись, Петро сказав Ісуса: Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі. І як він іще говорив, ось хмара світла осінила їх. І ото голос зі хмари, що казав: Цей є Син Мій возлюблений, що в Ньому моє благовоління; Його слухайте. І як почули учні, впали лицем до землі й вельми налякались. І приступивши, Ісус доторкнувся їх і сказав: Встаньте і не бійтеся. Коли ж вони підвели очі свої, нікого не бачили, тільки Ісуса єдиного. І як вони сходили з гори, заповів їм Ісус, кажучи: Нікому не розповідайте про це видіння, аж поки Син Людський не воскресне з мертвих.

 

Проповідь

Сьогоднішній світ дуже вразливий на різні події та добре поінформований про них. Часто, відомо про деталі подій, їхня історія та підґрунтя. Люди звертають велику увагу на щось особливого, навіть, очікують якоїсь зміни чи видимого втручання Бога в їхнє особисте чи ближніх життя. Чуємо то тут, то там про мироточення ікон, появу хрестів або лику Спасителя тощо. Недавно у телевізії показали, що у Хмельницькій області на стовбурі дерева, де відламалася гіляка - видний лик Спасителя. І правда, це можна було спостерегти та вималювати в уяві певні риси. Було показано, що люди приносили туди хліб, фрукти, цукор, мед тощо, складали на стіл та молилися разом зі священиком. Сам священик, теж говорив журналістам про чудо. Це добре, що люди збиралися на молитву немалою кількістю з навколишніх сіл та околиці. Запитуємо: чому ці люди не приходять кожної неділі та свята на молитву в церкву, не розкаюються у своїх гріхах та не змінюють свого способу життя на краще, у духовному розумінні слова. Так, тільки деякі з них моляться, відвідують щонеділі церкву, дотримуються установлених постів і т.д. А ось особливі явища притягають людей, промовляють до їхнього сумління, наводять спасенний страх про те, що їх чекає у вічності. Люди забувають, що вони відкуплені дорогою ціною: кров'ю, що її пролив Ісус Христос ради нашого спасіння. Кожна Служба Божа, це - безкровна жертва за людей, молитва Сина Божого до Небесного Отця за наше освячення та спасіння.

 

Свято Преображення ГНІХ ставить нам перед очі велику подію, що сталася на горі Тавор з Ісусом Христом, який взяв зі собою трьох учнів, Не потрібно було брати усіх, вистарчало трьох свідків, щоб пізніше це стало явним та проголошеним. Святий Іван євангеліст, свідок цього, чомусь не описав цієї події у своїх євангельських розповідях? Коли Спаситель цього разу вийшов на гору, апостоли побачили дивну зміну, що відбулася не тільки на обличчі Ісуса, яке «засяяло наче сонце», але його одежа, також, світилася неймовірним світлом. Не від хімічних елементів вона заблищала й побіліла, але від величної сили Божества і то тільки, як прояв до певної міри. У Господі події стаються по-іншому як у людей. Люди обмежені, а Він - Творець, Всевишній Бог, Володар світу та усяких змін. Апостоли побачили невидиме Божество видимим у плоті на Таворській горі осяяним й цим були дуже у страху здивовані (пор. Утр. свята, ірмос 7-ої пісні). На горі з'явилися два старозавітні пророки, про яких знали учні, але вони їх ніколи не бачили. Осяяний пророк Мойсей та вогняний Ілля дуже давно відійшли до вічності перед появою на світ учнів Христових на землі. Невідомо звідки учні знали, що це були ці пророки. Можливо із розмови, що чули, яка відбувалася поміж Спасителем, а пророками? А може бути, що Ісус Христос пізніше сказав їм про цих учасників спілкування? З цієї події виходить, що учні не брали участі в розмові? Євангелист Лука навіть пише, що учні поснули; мабуть розмова тривала довго (пор. Лк 9,32)? Не знаємо способу постави пророків та Спасителя під час розмови? Чи вони були підняті у повітрі усі троє, як часто зображується цю подію на іконах, чи стояли на землі? Хоч це не так важливо, як спілкувалися дані персонажі, однак, хочеться знати про їхню поставу та спосіб спілкування. Відомо, що розмовляли про терпіння, які очікували Ісуса Христа. І це був видимий знак важності терпіння Спасителя, а разом з тим показ Його божественної та людської природи. Навкруги цієї події сталися дивні знаки: переміна й блискучий вигляд обличчя Христа та світло його одежі; поява пророків із другого світу; хмара, що огорнула присутніх й виразний голос із неба: «Це - мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте» (Мт. 17,5).

 

Три постаті неба і три особи землі зустрілися на горі. Учні припали до землі, як земляни, що лякаються й дивуються усякій незвичайній зміні. Інша постава пророків, що вільно себе поводили під час розмови зі Спасителем. Особи неба почувають себе безпечно, вільно, перебуваючи у великій любові з Ісусом Христом, своїм Богом. Особи землі, учні Христові, - липнуть до землі, припадають до неї, не можуть відірватися та покинути земських думок та потреб. Петро проголосив, що вони бажали б залишитися тут назавжди, будуючи тільки три намети для пророків та Христа. Зрівняв, однак невдало. Сина Божого з людьми, хоч пророками, що стали уже учасниками вічної слави у небі. Це - апостол, що не бажає терпіння Спасителя, не розуміє важливості та потреби викупу людського роду від поранення гріхом. Він докоряв Христові: «Пожалій себе, Господи! Це хай не станеться з тобою!» (Мт. 16,22). Петро боїться терпіння Ісуса, а цей прийшов на землю, щоб показати в такий спосіб велику любов Бога до грішного люду, немічної людини. Петро думав про себе і своє задоволення з товариства, якого став учасником. Сам був готовий перебувати під відкритим небом, палючим сонцем, вітрами та дощем. Це - велика зміна, велике захоплення тих осіб, хто уже на землі торкнувся небесних вершин, або намагається це гідно розуміти і йти шляхом освячення й спасіння. Святий Іван Золотоустий роздумує, що явлене у цій 'події було лише поблажливістю, але не точним представленням предмету Преображення. Він навчає, що для оглядання нетлінних тіл та їхньої слави потрібні нетлінні й безсмертні очі. Людські очі не витримали б цього небесного світла та слави, якою огорнуті постаті неба, а тим більше Господь (пор. св. Ів. Золотоустий  «До святого Теодора» п. 11).

 

Сьогоднішнє свято навчає й закликає нас до переміни нашого життя. У цій переміні перше місце повинен зайняти Христос, який сам здібний змінити людину на краще, якщо вона дозволить йому це вчинити. Сама людина безсила довершити позитивні зміни у собі - потрібне Господнє втручання. Ми маємо дуже великий дар та велике чудо переміни хліба та вина під час святої Літургії у Тіло та Кров Спасителя. Часте споживання та участь у цих Дарах, допомагають нам вносити переміну нашого духовного життя, освячувати його. Колись Спаситель відзивався до учнів: «Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже» (Лк. 18,16). Ми Його діти, тому ніхто й ніщо не може нам заборонити, щоб приходити до Бога й здобувати Небесне Царство. Апостоли побачили маленьку славу й були готові залишатися там у складних умовах, щоб тільки бачити й перебувати разом у цьому захоплені, яке дав їм бачити Господь. З неба пролунав голос Отця, який засвідчив про Божество його Сина, Ісуса Христа та вказав нам, щоб Його слухати. А слухати його, означає прийняти вповні науку Ісуса Христа до свого серця та жити нею. Не потрібно лежати й припадати до землі, хіба що у молитві. Потрібно слухати голосу Спасителя, духовно вставати, не лякатися, але мати довіру до Бога, отрясатися з наших духовних падінь і йти вперед. Хай Господь благословить нам у наших змаганнях за небо, за вічну щасливість.

 

Звернемося нашою молитвою до Господа молитвою ірмоса сьогоднішнього свята: «Привів ти, Спасе, мене любов'ю і перемінив ти Божественним твоїм бажанням; але спали вогнем духовним гріхи мої і сподоби насититися твоєю споживою, щоб, подвійно радіючи, я величав благий, твою велич» (Утр. ірм. п.9)

 

+ Ігор

Архиєпископ і Митрополит Львівський, УГКЦ

Архикатедральний Собор Св. Юра, м. Львів, 19.08.2011 р.Б.

Для створення сторінки використано такі видання:
Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 1979;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000.
А також ікону Преображення ГНІХ.

Джерела: www.ugcc.org.ua

Воїни Христа Царя