20.08.2012р. Б. / Глава УГКЦ: Без діалогу з Московським патріархатом неможливо зупинити русифікацію в Україні

 

Глава Української греко-католицької церкви Святослав Шевчук вважає, що без діалогу з Московським патріархатом "неможливо зупинити русифікацію України і українофобію в Росії".

 

Про це він сказав в неділю на прес-конференції в місті Коломия Івано-Франківської області, коментуючи візит патріарха Московського і всія Русі Кирила до Польщі.

 

"Ми теж повинні йти таким шляхом певного примирення, тому що без цього ми не побудуємо майбутнього. Без цього неможливо зупинити русифікацію в Україні та українофобію в Росії. А якщо ми спокійно, по-християнськи, будемо в світлі Євангелія якось вирішувати болючі питання минулого і тільки за допомогою примирення пам'ять оздоровляти, тоді можна щось конструктивне побудувати", - зазначив він.

 

Як зазначив патріарх УГКЦ, він задоволений тим, що зустріччю між московським патріархом і польською римо-католицькою церквою розпочався процес примирення між двома народами.

 

"Ми не почули, за що поляки прощають росіян, за що православна церква хоче перепросити латинську церкву в Польщі. Можливо, ще до цього дійде. Але такий приклад або заклик дуже потужний до примирення було зроблено", - наголосив глава УГКЦ.

 

Він також вважає позитивним те, що патріарх Кирило почав спілкуватися "не тільки з головою всієї католицької церкви, але і з главою локальної церкви".

 

"А, отже, робиться певний крок для того, щоб щось змінювати навіть всередині православної церкви, католицької церкви в напрямку до взаємного прощення і примирення", - пояснив глава УГКЦ.

 

Він виступає за діалог з Московським патріархом. "Я б дуже хотів, щоб подібна річ відбулася і в Україні. По-перше, нам би було дуже приємно, якби почався нарешті особистий діалог на рівні наших церков. Щоб Московський патріарх визнав як свого співрозмовника Українську греко-католицьку церкву. Бо до цього часу про нас говорять тільки зі Святішим Отцем у Ватикані майже завжди без нас", - зазначив глава УГКЦ.

 

При цьому він нагадав, що вже ініціював такий діалог, і УГКЦ до нього готова.

 

"Чекаємо відповіді від наших майбутніх партнерів, і нехай їм і нам в цьому допоможе Господь Бог", - резюмував Блаженніший Святослав.

 

Як повідомлялося, предстоятель Російської православної церкви патріарх Кирило вперше за всю історію відвідав з візитом Польщу.

Джерела: ua.korrespondent.net

Воїни Христа Царя

Загалом така тенденція до примирення "менших" братів зі "старшим" чи навпаки, є добрим знаком для всіх християн в Україні і поза Україною сущих, але навіщо ж самому "без мила в задницю лізти", прикриваючись благим наміром захистити українців від "русифікації" та "українофобії"?! 

До всього сказаного вище можна лише додати слова самого блаженнішого Святослава, що "екуменічний діалог найкраще провадити на двосторонній основі, а не на багатосторонній", то ж чи не варто почекати того моменту, коли саме православ'я в Україні дійде до взаємної згоди, примирення і об'єднання в ОДНУ помісну Православну Церкву, а тоді й пропонувати "особистий діалог на рівні наших церков" про примирення як таке, а також взаємовизнання, заради виконання святої волі Господа нашого, Ісуса Христа - "щоб були всі одно..."

р.Б. Леонід.

13.06.2012р. Б. / Деякі радикальні угруповання хочуть зірвати процес примирення між поляками та українцями, – Глава УГКЦ

Предстоятель Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав (Шевчук) висловив стурбованість, довідавшись, що деякі радикальні угрупування хочуть використати 70-ту річницю кривавих подій на Волині 1943 року, яку відзначатимуть наступного року, щоб зірвати процес примирення між поляками та українцями.

 

Про це Глава УГКЦ сказав в інтерв'ю польській Католицькій інформаційній агенції. 

«2005 року відбувся акт "примирення" між єпископатом Римо-Католицької Церкви в Польщі та Української Греко-Католицької Церкви. Це був акт прощення й зцілення наших спільних спогадів. Це наша платформа для побудови кращого майбутнього. Це був приклад, який ми, як християни, дали нашим країнам – Польщі та Україні, бо в нашій історії було багато важких і драматичних моментів. Зробили ми це для того, щоб попросити одне в одного прощення», – каже Блаженніший Святослав. 

Проте, наголошує він, ставлення до Волинської трагедії деяких радикальних угруповань показує, «як багато ще належить зробити для примирення наших народів, щоб це зрозуміли всі прошарки нашого суспільства». 

Водночас Предстоятель Церкви зазначає, що акт примирення ми повинні також зробити з Православною Церквою, особливо з Московською Патріархією. 

«Тільки визнавши взаємно свої гріхи, пробачивши їх, ми зможемо звільнитися від тягаря своєї історії, дивиться одне одному у вічі як християни, як брати й будувати християнські Україну та Росію. Це конче потрібно, тому до цього ми будемо прагнути. Хоча це буде нелегкий шлях. Знаю, що польський єпископат працює над актом примирення з Російською Православною Церквою. Між поляками й росіянами накопичилося протягом століть багато складних проблем. Та сподіваюся, що росіяни й поляки справді хочуть досягнути цього примирення. Для нас це буде хорошим прикладом і стимулом, адже й ми повинні йти в цьому напрямі», – наголосив Блаженніший Святослав. 

За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ 

Джерело:    КРЕДО

"...Блаженніший Святослав (Шевчук) висловив стурбованість, довідавшись, що деякі радикальні угрупування хочуть використати 70-ту річницю кривавих подій на Волині 1943 року, яку відзначатимуть наступного року, щоб зірвати процес примирення між поляками та українцями..."

"ШАНОВНІ" МОСКАЛІ і ПОЛЯКИ!

Ми, українці, просимо вас вибачити нас за те, що ми ще живі. Просимо вас вибачити нас за те, що попри всі ваші намагання нас знищити і поневолити наші тіла й душі ми мріємо жити в УКРАЇНСЬКІЙ Україні і славити Господа нашого, Ісуса Христа, своєю українською мовою, а не вашою польською чи московським штучним язиком. Просимо вас вибачити нас за те, що ми не раз чинили вам збройний опір захищаючи від цілковитої заглади свою українську націю. Просимо вас вибачити нам за те, що ми не могли байдуже споглядати на пацифікацію і москалізацію та насильного нав'язування нам вашої шовіністичної субкультури імперії зла. Просимо вас вибачити нас українців за... (тут можете доповнювати у своїх коментарях за що ми ще хочемо вибачитися перед нашими воріженьками) 

Один з "деяких радикально-налаштованих", негідний р.Б. Леонід.

12.05.2012р. Б. / «L`Osservatore romano» про Антоніо Вівальді

 

Вчорашня "L'Osservatore romano" пише про концерт, який пролунав 11 травня у Ватикані, як подарунок Святійшому Отцю від італійського президента Джорджо Наполітано. Ватиканське видання зупиняє увагу на особі Антоніо Вівальді, чий "Magnificat" зазвучав під дахом  Залу Павла VI у виконанні хору та оркестру Римської опери.

 

Композитор, на думку "Osservatore", увібрав  в себе спадщину попередників і пішов ще далі, не копіюючи нікого. Базою для його музичної фантазії стали церковні піснеспіви у виконанні дівчат, які росли в католицьких інтернатах і з допомогою творчості збирали кошти на своє утримання. Як автор, Вівальді зосереджував  свою творчість в значній мірі на літургійній музиці, відзначає Ватиканська газета.

За матеріалами radiovaticana.org

Джерело:  Воїни Христа Царя

04.03.2012р. Б. / Скільки важить гріх?

 

Завдання совісті – розпізнавати гріх: застерігати від нього, викривати його, називати на ім’я, оцінювати його «важкість».

 

«Перепрошую, отче, а чи цілуватися – гріх?» Це «катехитична класика»… Питання ставлять люди щораз то молодші, але слава Богу, що ставлять. Це знак, що їхнє сумління не втратило чутливості до гріха. Частіше можна почути: «Інколи я не йду до церкви в неділю, але щоб це сприймати як гріх, і то тяжкий, – то вже занадто. Зрештою, ми не живемо в середньовіччі. Та й узагалі, Бог є любов». Звичайно, в середньовіччі ми не живемо і Бог є любов, але це не змінює факту, що гріх – це гріх.

 

Ще пів-століття тому Папа Пій ХІІ говорив про втрату почуття гріха. Блаженний Йоан Павло ІІ у повчанні «Reconciliatio et paenitentia» (1982) писав про зростання цього явища. Почуття гріха він назвав термометром моральної свідомості людини. Пошкодження цього термометра тісно пов’язане з затушуванням нашого чуття Бога. Воно не обов’язково є відкритим атеїзмом – це практичне викреслювання Бога зі щоденного життя. Коли людина втрачає точку відліку для сумління, якою є Бог, то втрачається й відчуття гріха.

 

Нищівна сила

 

Прагнучи зрозуміти, чим є гріх, варто сягнути по Книгу Буття. Суттю гріха Адама був непослух – свідоме і добровільне протиставлення людини Богові через порушення Його заповіді. Але гріх не завершується «порушенням припису». Йоно нищівна сила завжди б’є у трьох напрямках.

 

По-перше, гріх є образою Бога, відкиненням Його любові, порушенням завіту, життєдайного зв’язку. Пророки часто порівнюють Бога з нареченим, якого зрадила наречена. Розп’яття відкриває найглибшу правду про гріх: людина здатна визнати Бога злочинцем, викинути Його за межі свого світу.

 

По-друге, гріх нищить міжлюдські зв’язки, що видно на прикладі першої людської пари. Одразу по гріхопадінні Адам не хоче мати нічого спільного зі своєю жінкою, звинувачує її перед Богом. Кожен гріх має більший або менший суспільний вимір, завжди б’є у спільноту, провадить до ізоляції.

 

По-третє, гріх нищить самого грішника. Адам і Єва відчули сором і страх. Вони вже не були вільні, як раніше. Відвертаючись від Бога, людина сама себе відрізає від джерела свого життя. Плід заборонений, бо він отруйний. Гріх має в собі щось від самогубства.

 

Гріх від гріха різниться. Більшим злом є вбивство, ніж прокляття. Зірвати кілька яблук із дерева в сусідському садку – не те, що вкрасти пенсію в самотньої бабці. Сумління «зважує» гріхи. Здорове розрізнення тяжкого й легкого є важливим. Такий поділ гріхів, прийнятий у Церкві, виводиться з Біблії. Святий Йоан пише, що є гріхи на смерть і не на смерть (див. 1 Йн 5,16-17).

 

Як розпізнати смертельний гріх?

 

* Гріх стосується важливої матерії. Отже, йдеться про такі вчинки, які самі по собі є тяжкою провинністю проти Божих заповідей, скеровані проти самого Бога, завдають великої шкоди суспільству або людині. Визначаючи тягар гріха, треба брати до уваги його обставини. Наприклад, насильство щодо батьків тяжче, ніж щодо сторонньої людини; фальшиве свідчення в суді, яке може призвести до несправедливого вироку, є тяжчим, ніж брехня у справі меншої ваги.

 

* Смертельним є гріх, скоєний з повним усвідомленням тяжкої гріховності вчинку.

 

* Остання умова – добровільність. Смертний гріх скоює той, хто чинить його повністю вільно (без примусу, не внаслідок сильного пориву почуттів чи маніпулювання). Отже, смертного гріха людина не чинить випадково чи нехотячи.

 

Повсякденний гріх стосується легкої матерії (тобто не є злом сам по собі), або матерії тяжкої, але вчинений без повного усвідомлення чи повної згоди.

 

Як у всьому цьому не загубитися?

 

На практиці багатьом людям важко розрізнити тяжкі й легкі гріхи. Не раз вони запитують сповідників, чи буде якийсь учинок тяжким гріхом, однак священик може лише вказати на загальні підстави оцінки, бо тільки сам грішник знає всі обставини свого гріха, мотивацію, ступінь усвідомленості та добровільності. Не є тяжким гріх того, хто перед його скоєнням не усвідомлював серйозності зла, а зрозумів уже після. Радше легким, ніж тяжким, був гріх, якого ми не планували, що стався за непередбачуваних обставин, через незнання, як належало поводитися в незвичній ситуації, під натиском хвилі почуттів – остовпіння чи гніву, радості чи пристрасті… «Холодне» планування зла обтяжує сумління.

 

Якщо людина, яка намагається жити по совісті, не може визначити ступеня свого гріха, то її сумніви схиляють до рішення, що гріх був радше легкий. Однак це не можуть бути сумніви за принципом «волію цього не знати». Доки людина не буде певна, що скоїла тяжкий гріх, вона може приступати до св.Причастя. Однак вона має щиро жаліти про всі свої переступи. На сповіді необхідно визнати всі смертні гріхи, які вдасться пригадати. А якщо трапиться тяжко згрішити, то не треба чекати якоїсь «планової» нагоди до сповіді. Що довше відкладати сповідь, то важче на неї зважитися. Людина в тяжкому стані викликає лікаря, не затягуючи хворобу. Визнання повсякденних гріхів за нагоди сповіді з гріха тяжкого теж не буде зайвим. Крім того, формувати своє життя і сумління допомагають регулярні сповіді.

 

А що стосується поцілунків, то вони також не однакові. Можуть бути вираженням сердечності, поваги, ніжності в подружжі чи сім’ї, й тоді вони навіть рекомендовані. Але можуть бути вираженням егоїзму, пошукати еротичних відчуттів, яких людина шукає поза подружнім життям, і тоді вже сам поцілунок буде порушенням шостої заповіді.

Джерела: CREDO

Мандрівники Христа Царя