ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

субота, 5 грудня 2015 р.

05.12.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Субота 27 тижня 

Євангеліє
Лк.10,19-21:   «Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу - й ніщо вам не пошкодить»

У своєму житті кожен з нас носить якісь страхи, непевності, пережиття. Маємо страхи перед тими чи іншими ситуаціями – як воно буде, як воно складеться, перед людьми – багато перед чим.

 Бачимо, що Господь, коли дає нам народитися і жити в цьому світі, не просто дає жити, але дає нам певність іти і крокувати через ціле життя; певність, що він є повсякчас з нами, певність, що нам ніхто і ніщо не пошкодить, що без його волі в нас і волосинка з голови не впаде.

 Тому завжди жиймо цією певністю, або, як ми по-християнськи кажемо, вірою, що Бог нас послав у ці обставини, Бог дав мені саме ці спроможності, що Бог і далі буде перебувати повсякчас зі мною. Вміймо побачити наше життя не як набір припадковостей, а вміймо побачити, що тим, яким я є, що ті обставини, які є навколо мене, це все є, що Бог дав і куди Господь мене послав!    



Апостол
Гал.5,22–6,2:  «Носіть тягарі один одного й тим робом виконаєте закон Христа»

Кожен з нас знає, як нелегко змінюватись. Є звички чи гріхи в нашому житті, які ми можемо бачити і розуміти, гаряче бажати їх позбутися, однак довгий час не досягати  у цьому успіхів. Можливо, ми самі свідомі, чим приносимо болі, страждання, терпіння і незручності іншим людям, але не можемо змінитись, не здатні, не спроможні, хоч дуже цього хочемо.

Коли бачимо іншу особу з її немочами, чи ми до неї такі ж поблажливі, як і до себе? Чи скоріше поспішаємо виправити її, вказати на помилку, зробити зауваження? Чи ми замислюємось в той час, що ця особа, яка робить гріх, чи просто дратує нас своєю поведінкою, може бути такою ж слабкою, як і ми, може прагнути змін і не досягати успіхів?

Апостол же нагадує, щоб ми з любов'ю приймали одні одних, щоб ми носили тягарі одні одних, щоб ми виявляли любов і милосердя одні до одних. Бо знати Божі Закони і стати фарисеєм для інших нескладно, а стати для них ближнім, Христовим учнем, апостолом, помічником у немочах – вимагає значних зусиль. Тож вчімося любов'ю огортати кожну людину і з любов'ю приймати і зносити слабості, обмеження і недоліки кожної особи! 

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

пʼятниця, 4 грудня 2015 р.

04.12.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

П'ятниця 27 тижня 

Євангеліє
Лк.19,12-28:  «Кожному, хто має, дасться»

 В нашому житті ми маємо дуже мало розвинуте почуття вдячності. Почуття вдячності до іншої людини, яка нам зробила добре. Ми дуже рідко дякуємо іншим, коли щось нам зроблять приємне, корисне і важливе. Ми дуже часто можемо бути невдоволені, можемо мати претензії, але дуже рідко вміємо і маємо в собі вироблену властивість дякувати. А це так само переноситься на Бога. Ми дуже рідко можемо подякувати Богові, що він дав нам пережити цей день, цей місяць в моєму житті.

Скільки ж доброго мені Бог дав: тих чи інших здібностей, талантів, друзів, ситуацій. Багато добра всі ми отримали.  І це дуже важливо: вміти побачити ті чи інші дари в собі. Бо, як каже сьогоднішня притча – Бог дає нам різні здібності, різні вміння, різні таланти, кожному - своє. Але Бог дає в міру того, скільки ми можемо це розвинути. І кожен з нас чимось є обдарований Богом, кожному з нас Бог щось дав, кожен з нас щось має. Вміймо побачити, що ми маємо дане нам Господом і саме цим служити Богові і людям!



Апостол
2Тим.1,1–2,8–18:  «Старайся виявити себе перед Богом випробуваним робітником»

У наших щоденних обставинах не завжди просто визнавати і зберігати свою віру. Якщо ми є певні в церковній спільноті або серед християн, то серед світу губимось. Це показує, що ми не є достатньо певні в нашій вірі, якщо якісь обставини не дають нам можливості жити нею.

Апостол Павло взиває, щоб ми не соромились свідчити про Господа, де б Бог не поставив нас. Бо саме Бог ставить нас серед людей глибше віруючих, чи менше віруючих, щоб останнім свідчили про Бога. Тоді вони також будуть набиратися відваги свідчити.

Знаємо, що є країни, в яких християни за свою віру терплять жорстокі переслідування, а навіть йдуть на смерть, щоб не зректися Христа. Пам’ятаймо про це, коли нам буде соромно перехреститися перед їжею чи біля якогось храму, коли нам забракне відваги вказати комусь на гріх, коли ми будемо боятися свідчити про Христа!

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

04.12.2015р. Б. / Молебний чин з нагоди відкриття Ювілейного року Божого милосердя

В Українській Греко-Католицькій Церкві, рішенням Синоду Єпископів УГКЦ, у відповідь на заклик Святішого Отця Франциска, Папи Римського, започатковано Надзвичайний ювілейний рік Божого милосердя. Він триватиме від 8 грудня 2015 року до 26 листопада 2016 року Божого. У визначених храмах по всій Україні буде проведено Молебний чин відкривання дверей, текст якого публікуємо.

МОЛЕБНИЙ ЧИН
з нагоди відкриття Ювілейного року Божого милосердя

Перед початком богослужіння перед церквою формують процесію. Спочатку несуть хрест, з ним – ікону Ювілейного року, а після неї – ікону Богородиці «Милосердя двері»; далі несуть хоругви, за якими йдуть священики, архиєрей, співці і всі вірні.

Процесія обходить храм довкола один раз, згідно із приписом Уставу. По завершенні обходу, ставши перед дверима храму, диякон виголошує:
Благослови, владико.
Архиєрей: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки вічні.
Лик: Амінь.
Слава Тобі. Боже наш, слава Тобі.
Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.
Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас (3).
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, посіти і зціли немочі наші імени твого ради.
Господи, помилуй (3)
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.
Архиєрей: Бо Твоє єсть царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки вічні.
Лик: Амінь.
Господи, помилуй. (12)
Прийдіте, поклонімся цареві, нашому Богу.
Прийдіте, поклонімся Христові, цареві, нашому Богу.
Прийдіте, поклонімся і припадім до самого Господа Ісуса Христа, царя і Бога нашого.

Псалом 24
До тебе, Господи, підношу душу мою,* на тебе покладаюсь, Боже мій.
Не дай, щоб я осоромивсь!* Не дай, щоб вороги мої злораділи наді мною.
Бо ніхто з тих, що на тебе чекає, не осоромиться.* Нехай осоромиться, хто зраджує без причини.
Вкажи мені, Господи, твої дороги,* навчи мене, де твої стежки.
Напути мене по твоїй правді й навчи мене,* бо ти Бог, мій Спаситель, тебе очікую увесь день.
Згадай про твоє милосердя, Господи,* і про твою милість, вона бо споконвіку.
Гріхів юности моєї і переступів моїх не згадуй,* з милосердя твого згадай мене, Господи, доброти твоєї ради.
Добрий Господь і праведний,* тому й навчає грішників дороги.
Наводить покірливих на правду* і навчає смиренних путі своєї.
Усі стежки Господні – милість і правда* для тих, що бережуть завіт його і свідоцтва його.
Імени твого ради, Господи,* відпусти гріх мій, бо він великий.
Хто він, той чоловік, що Господа боїться?* Він вкаже йому дорогу, яку той має вибрати.
Сам він зазнає щастя,* і рід його успадкує землю.
Довірливий Господь до тих, які його бояться,* і свій завіт дає їм знати.
Очі мої завжди до Господа,* бо він звільнить від сіті мої ноги.
Зглянься і змилосердься наді мною,* бо я самотній і нещасний.
Злагідни скорботи мого серця* і виведи мене з тісноти моєї.
Споглянь на моє горе й на труд мій,* і відпусти всі гріхи мої.
Глянь, яка безліч ворогів у мене;* ненавистю лютою ненавидять мене.
Збережи мою душу й спаси мене,* щоб я не за знав ганьби, бо до тебе прибігаю.
Нехай правота і досконалість мене зберігають, бо на тебе, Господи, я надіюсь.
Визволь Ізраїля, о Боже,* від усіх його скорбот.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові,
І нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Алилуя, алилуя, алилуя: Слава тобі, Боже! (3 р.)
Диякон: Господеві помолімся.
Лик: Господи помилуй.

Архиєрей читає оцю молитву про Боже милосердя:
Господи щедрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий! Вислухай молитви наші і зверни увагу на голос моління нашого і яви нам знак милости твоєї, наведи нас на дорогу твою, щоб ходили ми в твоїй правді. Звесели серця наші, щоб ми боялись імення твого святого, бо ти великий і твориш чуда; ти Бог єдиний і немає подібного тобі між богами, Господи. Ти сильний у милості і добрий у силі, аби допомагати й утішати, і спасати всіх, хто на ім'я твоє святе уповає.

Тому до Тебе, всемогутній і милостивий Боже, ми нині прибігаємо і з умилінням просимо: відкрий нам двері Твого милосердя! Вилий на нас і на увесь наш народ повноту своїх дарів, веди нас дорогою правди і любови та дай нам бути всюди і завжди живим знаряддям і дієвим знаком Твоєї милостивої і милосердної присутності у світі!

Бо тобі належить усяка слава, честь і поклоніння: Отцю, Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Священик відкриває хрестом двері храму і всі входять всередину співаючи «Бог – Господь» а відтак і тропар на глас 8:
Бог – Господь, і явився нам; * благословен, хто йде в ім'я Господнє.
Стих: Прославляйте Господа, бо він добрий, бо милість його вічна.
Стих: Вони навколо обступили мене, але я ім'ям Господнім переможу їх.
Стих: Я не вмру, а житиму і розказуватиму про діла Господні!
Стих: Камінь, яким знехтували будівничі, став головним на розі. Від Господа це сталось, і дивне воно в очах наших.

Тропар, глас 8
Тропар: З висоти зійшов Ти, Милосердний,* погребення прийняв Ти тридневне,* щоб нас визволити від страстей.* Життя і воскресення наше,* Господи, слава Тобі.
Слава і нині: Богородичний, глас 6: Милосердя двері відкрий нам, благословенна Богородице,* щоб, надіючися на Тебе, ми не погибнули,* але щоб ізбавились тобою від бід.* Ти бо єси спасення роду християнського.
  
Прокімен
Диякон: Будьмо уважні.
Архиєрей: Мир всім.
Диякон: Премудрість, будьмо уважні.
Прокімен, глас 4: Милості Твої, Господи, повік оспівуватиму, з роду в рід (Пс. 88,2).
Стих: Бо сказав Ти: Повік милість збудується (Пс. 88,3).
Диякон: Господу помолімся.
Лик: Господи, помилуй.
Архиєрей: Бо Ти святий єси, Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні.
Лик: Амінь.

«Всяке дихання», глас 4
Всяке дихання нехай хвалить Господа.
Стих 1: Хваліте Бога у святинях його.
Стих 2: Хваліте його у тверді сили його.

Євангеліє
Диякон: Щоб сподобилися ми слухання святого євангелія, Господа Бога молім.
Лик: Господи, помилуй (3)
Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого євангелія.
Архиєрей: Мир всім.
Лик: І духові Твоєму.
Диякон: Від Луки святого євангелія читання.
Лик: Слава Тобі. Господи, слава Тобі.
Диякон: Будьмо уважні.

Євангеліє від Луки 6, 31-36
Сказав Господь: Як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само. Коли ви любите тих, що вас люблять, яка вам заслуга? Таж бо й грішники люблять тих, що їх люблять. І коли чините добро тим, що вам чинять, яка вам заслуга? Та й грішники те саме чинять. І коли ви позичаєте тим, від кого маєте надію назад узяти, яка вам заслуга? Адже і грішники грішникам позичають, щоб відібрати від них рівне. Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи назад нічого, а велика буде ваша нагорода, й будете Всевишнього синами, бо він благий для злих і невдячних. Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.
Лик: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.
І співають оці стихири, глас 6:
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові:
Отче, Слове і Душе, * Тройце Свята, очисти * множество прогрішень наших.
І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь:
Молитвами Богородиці, * Милостивий, очисти * множество прогрішень наших.
Стих: Помилуй мене, Боже, по великій милості твоїй, і по множеству щедрот твоїх очисти беззаконня моє.
(Глас 2) Отче предобрий і Сину, Слово отчеє,* і Душе Святий, нестворене єство,* що маєш джерело милосердя* і виливаєш бездонні благодаті, і потоки щедрот!* Прийми нашу молитву й моління,* подай усім грішникам прощення, як Бог щедрий і чоловіколюбний.

Єктенія
Диякон: Помилуй нас, Боже, по великій милості твоїй, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Лик:  Господи, помилуй (3).
Свящ.: Ще молимось Господеві Богу нашому, щоб вислухав голос моління нас, грішних, і помилував рабів своїх, і охоронив нас від усякої скорботи, біди, гніву й нужди, і всякої болізні душевної і тілесної, і дарував нам здоров’я з довголіттям, промовмо всі: Скоро вислухай і милостиво помилуй.
Лик: Господи, помилуй (3).
Свящ.: Ще молимось, щоб зберегтися містові цьому і святому храму цьому, і всякому городові, селу і країні, від голоду, загибелі, землетрусу, потопу, граду, вогню, меча, нападу чужинців і міжусобної брані, і щоб він був милостивий, добропривітний і добропомічний, благий і чоловіколюбний Бог наш, і відвернув увесь гнів свій, що наступає на нас, і ізбавив нас від належної праведної своєї погрози, і помилував нас.
Лик: Господи, помилуй (12).
Свящ.: Ще молимось Господеві Богу нашому, що Він відкрив двері сердець наших для пізнання Його любові  і дарував нам ви́щу понад розум милість Свою: Скоро вислухай і милостиво помилуй.
Лик: Господи, помилуй (3)
Свящ.: Ще молимось, щоб Милосердний і Чоловіколюбний Бог наш, вилив на нас божественні струмені милості Своєї, ізбавив од усякого лиха і подав Свою божественну благодать з висоти: Скоро вислухай і милостиво помилуй.
Лик: Господи, помилуй (3)
Свящ.: Ще молимось, щоб Господь Бог вислухав голос моління нас, грішних, і помилував нас.
Лик: Господи, помилуй (3)
Свящ.:  Вислухай нас, Боже, Спасителю наш, уповання всіх кінців землі і тих, що на морі далеко, і, Милостивий, будь милостивим, Владико, до гріхів наших і помилуй нас. Бо милостивий і чоловіколюбець Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні.
Лик: Амінь.
Диякон: З умилінням усі голови (і коліна) приклонивши, Господу помолімся.
Лик: Господи, помилуй.

Архиєрей читає оцю молитву:
Христе Боже наш, що підтримуєш всіх падаючих, повалених же піднімаєш, Невіддільний, що народжуєшся з Отцівського лона і втілився від святої Діви Марії, і в світ прийшов, щоб удостоїти нас піклування Свого і повернути в початкове єство нашу впалу природу, яка піддалася  нападу безтілесних і душогубних розбійників, і позбавилась нетління і ними тяжко поранену була! Ти, Владико, вилікуй наші невидимі виразки і перев’яжи рани душевні чесною Твоєю Кров’ю, що пролив Ти за нас, і святим Твоїм помазанням, яке нам дарував Ти; і ізбав  нас від поразок, що безперестанку наносяться нам невидимими силами, які поспішають викрасти у нас навіть віру в Тебе і надію, і бажають змити з нас благодать Твою; не позбав нас чоловіколюбства і спасительного лікування Твого, щоб, зцілившись і очистившись від усякої скверни, ми удостоїлися звання первородних, написаних на Небесах, бо Ти – лікар невидимих і видимих недуг. Бо Ти є Бог наш, і тобі славу віддаємо, Отцю і Сину і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні.
Лик: Амінь.

Відпуст
Диякон: Премудрість.
Лик: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.
Свящ.: Слава Тобі, Христе Боже, уповання наше, слава Тобі.
Лик: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь. Господи, помилуй (3). Благослови.
Свящ.: Христос, істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері, преподобних і богоносних отців наших, і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.
Лик: Амінь.

четвер, 3 грудня 2015 р.

03.12.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Четвер 27 тижня 

Євангеліє
Лк.18,31-34:  «Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього, і, бичувавши, уб'ють його, та третього дня він воскресне»

Нам дуже непросто переносити різні несправедливості в нашому житті, переносити різні зневаги, різні образи, дошкулюючі ситуації, ті чи інші болючі ситуації, які ми переживаємо. Але ми здебільше сприймаємо це як щось немов би припадкове. Ми забуваємо собі, що коли хочемо бути гідними учениками Христовими, то мали би пройти тою самою дорогою, яку пройшов Христос.

В нашому народі кажуть: «Бог терпів і нам велів». Не може існувати дороги до воскресіння без терпінь, без Голготи. Не можна до Царства Небесного десь проскочити через задні двері. Дорога до Царства Небесного, дорога до буття з Христом йде завжди через Голготу.

Читаємо у Святому Писанні: «Хто з Христом терпів, той з Христом воскресне». Тому, коли приходять ті чи інші труднощі в нашому житті, будьмо свідомі, що десь все це Бог дав в наше життя, побачмо за тим Бога і нам стане одразу легше. Прийнявши ті чи інші труднощі і випробування, зможемо стати ближчі до Христа і його страждань, а тоді станемо учасниками його воскресіння!



Апостол
1Тим.6,17–21:  «Щоб не неслись думками вгору та не надіялись на нетривке багатство, лише на Бога, який щедро дає нам усього для вжитку»

Апостол Павло взиває до нас до того, щоб ми, чи багаті, чи бідні, чи впливові, чи не маємо впливу у суспільстві, щоб ми повсякчас надіялись на Бога. Не на багатства, не на тих чи інших людей, а на Бога. Бо все інше земне, є крихке і нетривале. Сьогодні ми при владі, а завтра – без влади, сьогодні здорові і сильні, а завтра – хтозна як буде, сьогодні можемо похвалитися статками, але чи так буде вічно?

Один Бог незмінний. Тому якщо ми уповаємо на Бога, то маємо завжди сталість, стабільність, вподібнюємось до Нього і в цих Його рисах. І вже, незалежно від свого становища в суспільстві, стаємо носіями того Божого миру, який веде до Божого Царства.

У сучасному світі нелегко жити відсторонено від усіх земних багатств і можливостей, але християнин, навіть тоді, коли Бог йому доручає багатство, чи становище у суспільстві, має займати вірну поставу щодо цього. Він знає, як використовувати все так, щоб наближатись до Божого Царства і наближати інших!

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

середа, 2 грудня 2015 р.

02.12.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Середа 27 тижня 

Євангеліє
Лк.18,15-17;26-30:   «Істинно кажу вам: Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства, і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне»

 Ці слова Христа стають для нас не раз трудні для сприйняття: що значить кинути жінку, братів, дітей? Це люди, які нам найближчі, люди, які нам найдорожчі, найцінніші. І це є в певній мірі правда. Але ми забуваємо ще більшу правду: що всіх наших братів, дітей, жінку, чоловіка, батьків дав Бог. Ніщо не є випадкове. І ми не можемо бачити лише їх самих, але мусимо за ними побачити Бога. Господа, який мені їх дав і може мені і ще більше дати. І це дуже важлива річ.

 Бог не каже їх закинути, забути, покинути, як непотрібну річ. Найважливіше те, що кинути їх це – не прив’язуватись до них, побачити за ними Бога, присутність Господню. Побачити, що Бог їх нам послав, Бог дав їм життя. І коли буде ця свідомість у нас – завжди буде свобода. Бо, як казали наші люди: «Бог дав – Бог забрав».

 Все є від Бога. І тоді стає  свобода в тому, що Бог це дав, що це є від Бога, це є дар Божий: «Я тобі віддаю, Боже, що ти мені даєш, бо знаю, що ти мені дав найкраще і даси найкраще!» І така свобода, що ми і так отримали все від Бога, і маємо свободу то все лишити, як каже Євангеліє «кинути». Саме коли ми такі будемо відкриті до Бога, то і він набагато більше нам дасть. І не тільки дасть нам зараз більше в цьому житті, але і в наступному – життя вічне!  



Апостол
1Тим.5,22–6,11:  «Ми бо не принесли на світ нічого, та й винести нічого не можемо»

Які правдиві слова чуємо в сьогоднішньому читанні Апостола! Але які ми далекі від них у своїй людськості, у прив’язаності до земного, бажанні збирати земні добра! Часом, ми живемо так, немовби мали жити вічно. Живемо так, якби не мали вмирати.  Чи ми задумуємося, що прийде час, коли все, що маємо, що посідаємо, чим володіємо, залишиться тут, а ми, як нагі прийшли, так нагими й відійдемо.

Для нас суттєво над цим задумуватись, застановлятись, розважати. У традиції Отців є щодо цього настанова – пам'ятай про смерть і ніколи не згрішиш. Це не значить страхатись і переживати при згадці про смерть, але в контексті смерті справи і речі стають для нас цілком іншими, набирають правдивих своїх цінностей.

Тож погляньмо, що наше життя є надто коротке, щоб його використати на те, що не придасться нам для спасіння. Життя Бог дав нам з однією ціллю – щоб ми приготовились до зустрічі з Ним, щоб ми приготовились до вічності, до Царства Небесного. Навчімося жити так, щоб наші скарби були там, де б ми хотіли перебувати вічно!

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

02.12.2015р. Б. / Папа до Патріарха: Через молитву і очищення сердець прямуймо до Євхаристійного сопричастя

«Світ сьогодні дуже потребує примирення, зокрема, у світлі великого кровопролиття внаслідок нещодавніх терактів», – написав Папа Франциск у посланні до Константинопольського Патріарха Вартоломея І з нагоди празника святого апостола Андрія, висловивши побажання «супроводити жертви нашими молитвами та оновити наше заанґажування у справу тривалого миру, підтримуючи діалог між релігійними віруваннями», адже «байдужість та взаємне ігнорування приносять лише зневіру і, на жаль, також конфлікти».

За словами Єпископа Риму, зверненими до співбрата патріарха, для «поступу на нашому шляху до повного сопричастя» слід черпати натхнення «із жесту примирення» Папи Павла VI та Патріарха Атенагораса, які 50 років тому, 7 грудня 1965 року, підписали спільну декларацію про відкликання екскомунік 1054 року.

І хоч, як зауважує Святіший Отець, відтоді ще не були подолані всі розбіжності між Церквами, «відновивши в дусі взаємної довіри, пошани та милосердя стосунки любові й братерства, не залишилося перешкод для Євхаристійного сопричастя», до якого слід прямувати «через молитву, очищення сердець, діалог та ствердження істини».

Окрему похвалу Папа склав Константинопольському патріархові, назвавши його «зразковим свідком для католиків», за його особливі «чутливість», «усвідомлення», та «палке заанажування» у справу збереження створіння, та назвав «знаком надії» спільне святкування 1 вересня Дня молитви за збереження створеного світу, яке ґрунтується на основі довгої традиції Вселенського патріархату.

Глава Католицької Церкви попросив Патріарха Вартоломея про молитву за Святий Рік Милосердя, запевняючи, у свою чергу, молитву в наміренні великих подій, які того року відбуватимуться у православному світі, зокрема, за Всеправославний собор.

вівторок, 1 грудня 2015 р.

01.12.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Вівторок 27 тижня 

Євангеліє
Лк.17,26-37:  «Так само буде й того дня, як об'явиться Син Чоловічий»

У сьогоднішньому Євангелії Господь вказує на останні часи, які мають прийти. Вказує на те, як вони мають виглядати. Господь бере з біблійної історії приклади того, як відбувалися надзвичайні події в історії вибраного народу. Але одночасно Христос каже, що ніхто не знає ні дня, ні години, коли це має статися.

Ми не знаємо, коли буде славний другий прихід Господа Нашого Ісуса Христа, коли будуть ці останні часи. Але остаточно останні часи для кожного з нас – це кожна мить нашого життя. Бо кожна навіть кожна ситуація є перша і остання, вона вже є  - і вона не повториться, вона вже є - і її такої більше не буде.

То ж маємо завжди цінувати кожну хвилю нашого життя, розуміти, що вона остання і неповторна. Завжди цінувати кожну людину, яку зустрічаємо в той момент на своїй дорозі, розуміти, що в цей момент і в цих обставинах ми її востаннє бачимо. Колись було інакше і знов буде інакше, навіть зустріч з цією людиною. Маємо розуміти і цінувати всі події нашого життя.

Коли подивитись на нас, то ми дуже часто живемо або в минулому, або в майбутньому. Або мріємо, як би мало статися – це, здебільшого, молоде покоління, або старше каже, як воно колись було. А не вміємо поцінувати теперішнього часу, цього «останнього» часу. Коли б людина знала, що їй залишилося 2-3 години жити чи декілька днів, то вона би зовсім по-інакшому дивилась на життя, цінувала б те життя. Погляньмо і поцінуймо те, що Бог нам дає. Розуміймо, що цей чи інший день, ця чи інша година, а навіть хвилина, є остання і неповторна в моєму житті!



Апостол
1Тим.5,11–21:  «Заклинаю тебе … берегти це безстороньо, не робивши нічого з нахилу до когось»

Насправді це не є просто, або, радше, дуже важко в наших стосунках не зважати що за особу ми маємо перед собою. Ми завжди суб’єктивні, тому і до кожної особи ставимось унаслідок своєї суб’єктивності.  Хтось нам подобається, бо нам приємне сказав чи добро зробив, а хтось не подобається, бо щось нам недобре зробив чи негарно повівся. Відповідно і ми до одного відчуваємо симпатію, вдячність, повагу, а до другого – неприязнь, недовіру, ворожість.

Часто негативний досвід спілкування з тою чи іншою особою не дає нам побачити Божу волю на розвиток наших стосунків з ними у майбутньому. Апостол нам вказує на те, щоб ми безсторонньо, неупереджено, так як Господь, робили добро і одній особі, і іншій.

Бог любить і праведних, і неправедних, любить нас, чи ми робимо зло, чи добро, Він приймає нас після кожного гріха знову і знову у Своєму милосерді. Вміймо й ми любити і приймати інших людей, не зважаючи на те, що вони нам роблять чи добро чи зло. Це нелегко. Але тільки так можемо вподібнюватися до нашого Отця – любити безумовною любов’ю!

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

понеділок, 30 листопада 2015 р.

30.11.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Понеділок 27 тижня 

Євангеліє
Лк.17,20-25:  «Царство Боже прийде непомітно»

Хвиля нашої смерті – це потвердження того, як ми жили, немовби печатка, яку «прибивають» до того, що було у нашому житті. Якщо ми жили з Богом, то смерть це потвердить, і так буде вічно. Якщо ми жили без Бога – безбожно, то так буде вічно! Тому кожна хвиля нашого життя це або поволі починання жити цим Царством Небесним, або поволі віддалення від нього.

Кожна мить нашого життя дає нам можливість, щоб ми починали жити цим Царством. У часі наших відправ, особливо Божественної Літургії, ми чуємо цей виголос: «Благословенне Царство!» Вже це Царство починається, коли нас хрестили в ім’я Пресвятої Тройці. Тоді співали: «Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися». Як також каже апостол Павло: «Вже не живу я, а живе Христос в мені».

Коли ми причащаємося, то знов приймаємо і маємо Христа в собі. А де є Христос, там є його Царство. То ж маймо свідомість і розуміння того, що початок Царства Небесного для нас є в кожну мить і в кожну хвилю нашого життя!



Апостол
1Тим.5,1–10:  «Суворо не поводься, а радше умовляй»

Бачимо, як в нашому житті, спілкуючись з іншими людьми, ми зустрічаємо тих, які мають інші погляди, інші підходи до життя, інші переконання. Часто нас дратує, що хтось по-іншому поводиться, по-іншому думає, по-іншому чинить. Але, як нас сьогодні закликає апостол, навіть якщо ми переконані, що правда за нами, а бачимо, що хтось її не сприймає, ніколи не треба тиснути на цю людину і одразу змушувати думати чи чинити інакше.

Бачимо, що Бог нас, коли ми грішимо, робимо зло чи беззаконня, також  не примушує змінитися в одну мить. Бог хоче, щоб ми змінювались самі, крок за кроком. Апостол вказує сьогодні дуже добру пораду – щоб ми вмовляли інших, щоб ми переконували, а це, звичайно, займає час, вимагає посвяти від нас. Це вказує на дуже просту істину, що нам не лише інших треба навертати, а й самим змінюватися.

Коли ми хочемо комусь донести якусь правду, якщо навіть її не сприймають сьогодні, не біймося це повторити завтра, потім через декілька днів, а може й тижнів. Не втомлюймося любити інших, шукати до них шляхів, потрібних слів, це для нас також випробування. Не біймося Божу правду свідчити і об'являти для інших!

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

неділя, 29 листопада 2015 р.

29.11.2015р. Б. / Святого апостола і євангелиста Матея

Святий апостол Матей був родом з Галилеї, з міста Капернаума. Батько його називався Алфей, і мав він брата Якова Алфеєвого. Матей, за жидівським звичаєм, мав ще й друге ім’я – Леві, і був він митарем, тобто стягав податки з людей, бо римляни, що володіли тоді жидівською землею, віддавали стягання податків в оренду. Митарів народ ненавидів, бо вони зазвичай обдирали людей до нитки. І ось одного із тих митарів Христос Спаситель покликав до себе, щоб показати, як далекі є суди Божі від судів людських. Про покликання апостола Матея однаково розповідають він сам (див. Мт. 9, 9-13), євангелист Марко (див. Мр. 2, 14-18) і євангелист Лука, який каже, що Христос “побачив митника, Леві на ім’я, що сидів на митниці, і сказав до нього: «Ходи за мною!» І той, кинувши все, встав і пішов за ним” (Лк. 5, 27-28). Матей запросив Христа Спасителя на обід, на якому були також інші митарі. Коли ж це побачили фарисеї, то стали гіршитися і картати учнів, що Христос їсть із грішниками. “Ісус у відповідь сказав їм: «Не ті, що при добрім здоров’ї, потребують лікаря, лише – хворі. Я прийшов, не щоб праведників кликати до покаяння, а грішних»” (5, 31-32). “Ідіть, отже, і навчіться, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви. Бо я прийшов кликати не праведних, а грішних” (Мт. 9, 13).

Христос Спаситель покликав Матея на одного з дванадцятьох своїх апостолів, а він, згадуючи про це, в покорі називає себе: “Матей, митар” (Мт. 10, 3), тим часом як інші євангелисти називають його коротко: Матей або Леві.

Після Зішестя Святого Духа він навчав у Єрусалимі і в Юдеї, не зважав на заборони злобних книжників, переніс бичування та інші переслідування й наруги. Коли ж апостоли розійшлися проповідувати Євангеліє, тоді Матей пішов до Етіопії і Персії, де голосив слово Боже, а сам, – як згадує Климентій Олександрійський, – провадив дуже строге життя, споживав лиш ярину, а м’яса не їв ніколи. Згідно з найдавнішим переданням, апостол Матей прийняв мученицьку смерть в Єраполі Сирійському, де його було замучено вогнем. Святий Матей перший написав своє Євангеліє, він хотів довести жидам, що Христос насправді Син Божий і обіцяний Месія, на якому сповнилися всі старозавітні пророцтва. За одними джерелами, він написав своє Євангеліє через вісім років після Вознесення Христа Спасителя, згідно з іншими – через п’ятнадцять років. Євангеліє від святого Матея було перекладене з арамейської на загальновживану тоді книжну, грецьку, мову, вірогідно, під наглядом самого автора. Це святе Євангеліє було дуже поширене на Сході, у третьому столітті проповідники Христової віри знайшли його в Індії, куди його приніс святий апостол Вартоломей. Євангеліє від святого Матея починається з переліку поколінь, з якого походить Христос як чоловік.

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:   ДИВЕНСВІТ