04.02.2012р. Б. / «Горе вам!»

 

До коментарів про Соборність на УП

20 січня 2012 року на "Українській правді" була опублікована моя невеличка стаття під назвою "Моя мрія про Соборність". Деякі читачі прокоментувати цю статтю. Здебільшого вони написали, що годі жити мріями – треба діяти, а один навіть зауважив, що в 1991 році був зроблений живий ланцюг від Івано-Франківська через Львів аж до Києва.

За ці коментарі дуже дякую. Дозвольте тепер стосовно них щось сказати.

Слово "мрія" можна зрозуміти по-різному: або як щось уявне чи вигадане і далеке від дійсності. Але його можна також зрозуміти як щось реальне, щиро бажане, – як бачення, мету. Хочу підкреслити, що це слово я вжив у другому значенні, як мету, що її ми бажаємо осягнути, візію, котру я (чи тільки я?) хотів би бачити здійсненою – щоб усі громадяни України були відкриті одне для одного, почувалися спільнотою.

Цього я особливо бажаю як член Ініціативної групи "Перше грудня".

Живий ланцюг 1991 року – це прекрасний приклад того, що я мав на думці, хоча, може, лише частково, і про це скажу нижче. Підкреслю тут, що живий ланцюг, який маніфестував злуку міст Західної України зі столичним Києвом, не знайшов відповідників у подібних заходах інших регіонів України та їхніх головних міст. А, власне, цього бракувало, і таку недосконалість треба виправити, хоча, може, в інший спосіб.

Те, чого нам сьогодні бракує, є відчуття єдності всіх громадян, підкреслюю – всіх громадян!

І такого відчуття не буде, якщо ми не сприйматимемо іншу особу як таку саму, як я – з такою самою гідністю, з такими самими потребами, з такими самим правами.

Основний поділ у нашому народі полягає саме в тому, що ми механічно всіх ділимо за категоріями, наприклад: всі, хто при владі, – злі, всі не при владі – добрі, всі багаті – злі, всі убогі – добрі, - і ще є декілька подібних стереотипних поділів.

Така класифікація зручна: та чи правдива? Бо бувають сумлінні чиновники, які вболівають за справедливість, і трапляються убогі самолюбні чиновники, які більше прив’язані до матеріальних благ, ніж деякі багачі.

На думку автора цих рядків, основною реформою, яку повинен пережити наш народ, має бути усвідомлення, що всі ми однаково люди, всі сини і дочки України, а наша людяність залежить від нашої особистості та нашого характеру.

Ще одна важлива прикмета цієї реформи – добрим людям допомагати стати ще кращими, а тим, які заблукали, – знайтися. Законовчителеві, який зрозумів приклад доброго самарянина, Ісус сказав: "Іди і ти роби так само" (пор. Лк. 10, 25-37), – а жінці-блудниці – "Іди і більше не гріши" (пор. Ів. 8, 1-11).

Тепер, напевно, хтось скаже, що Ісус на фарисеїв і книжників, які на нього нападали, казав: "Горе вам! ". Такий вислів в українському та інших перекладах з грецького оригіналу звучить дуже жорстоко, майже як прокльон.

Арамейською мовою, якою говорив Ісус, ці слова мають дещо інше значення: "Жаль мені вас". Такий переклад більше відповідає ментальності Того, хто молився за тих, що Його розпинали.

Ісус не приховував вини чи поганих намірів тих, які перекручували Божий закон чи старалися Йому зашкодити, Він їх не вибілював. Він їх картав, але як Той, що прагнув їх навернути.

Так ставитися до людей, які нас кривдять, не легко. Для людини, яка не вірить у Бога, це майже неможливо, однак в Україні є велика кількість християн і взагалі добрих людей.

Ми не змінимо ситуації на краще тільки засуджуючи та проклинаючи. Справжнє відродження нашого народу, з бажаним усіма справедливим правопорядком, може здійснитися лише тоді, коли між нами запанує справжня людяність.

З християнської чи просто з людської точки зору, "тверде слово" дає протилежну реакцію: людина починає боронитися і цілком не готова виправитися. Натомість слова співчуття "жаль мені тебе" роззброює навіть когось дуже злобного.

Немає певності, що він виправиться, але це ймовірно. Як каже часто вживаний тепер образний вислів, краще будувати мости, як мури.

Знову, можливо, хтось скаже, що автор вищенаведених рядків – великий мрійник, далекий від дійсності. Мені не важливо, що про мене думають, говорять чи пишуть, але розчарованим читачам, які сподівалися "твердого слова", раджу прочитати книгу Євангелій.

+ Любомир

Джерела: www.pravda.com.ua

Мандрівники Христа Царя

03.02.2012р. Б. / Мінкультури пропонує змінити закон «Про свободу совісті та релігійні організації»

 

Зміцнити правові засади свободи віросповідання та забезпечити церкві повноцінний правовий і соціальний статус пропонує Міністр культури Михайло Кулиняк.

 

З метою удосконалення чинного законодавства у сфері міжетнічних та міжконфесійних відносин Мінкультури підготувало зміни до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». 

Про це Міністр культури Михайло Кулиняк заявив 31 січня у Національній філармонії на розширеному засіданні колегії Міністерства, присвяченому підсумкам діяльності в минулому році та завданням на 2012 рік. 

Раніше, 11 січня, виступаючи під час парламентських слухань на тему етнонаціональної політики України, Михайло Кулиняк заявив про необхідність зміни чинного законодавства.

«Забезпечення церкві повноцінного правового і соціального статусу, створення для неї сприятливих умов діяльності ставить на порядок дня необхідність ініціювати зміни в чинному законодавстві щодо релігії та церкви, котрі якомога повніше враховували б реалії сьогодення», – відзначив Міністр з парламентської трибуни. 

За словами Міністра, нова редакція Закону про свободу совісті передбачає на меті зміцнення правових засад свободи віросповідання. 

Він також відзначив, що головним завданням у сфері державно-церковних відносин має бути створення сприятливих умов для реалізації духовної місії церкви. 

«При цьому принципово важливо, щоб держава чітко окреслила свої зобов'язання перед церквою, визначила коло тих повноважень, які є сферою її компетенції, що робить її політику щодо церкви прозорою і відкритою для суспільного загалу», – вважає Міністр. 

Робоча група з підготовки законопроектів у сфері свободи совісті, утворена при Мінкультури у березні 2011 року за участі представників конфесій, не розглядала зміст зазначених законопроектів по суті. Представники конфесій у складі Робочої групи одразу заявили керівництву Міністерства про позицію Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, яка вважає недоцільним внесення поспішних змін до чинного Закону в нинішній ситуації. 

«Cпільна позиція конфесій у порушеному питанні залишилася незмінною – за відсутності консенсусу щодо запропонованих законодавчих змін, на даному етапі розробка нової редакції Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» повинна бути відкладена», – наголошено в ухваленому на засіданні ВРЦіРО від 19.07.2011 року зверненні до Президента України В.Януковича. 

Слід звернути увагу, що питання релігії в доповідях Міністерства, як і в інших урядових документах, вже не вперше зазначаються у розділі про етно-національну політику та національні меншини. 

За матеріалами: Інститут релігійної свободи 

Джерело:  КРЕДО  

«Cпільна позиція конфесій у порушеному питанні залишилася незмінною – за відсутності консенсусу щодо запропонованих законодавчих змін, на даному етапі розробка нової редакції Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» повинна бути відкладена», – наголошено в ухваленому на засіданні ВРЦіРО...

Занепокоєння ВРЦіРО від такої, на перший погляд, цікавої і довгоочікуваної пропозиції Мінкультури, - зрозуміти зовсім не складно, адже йдеться про Державне фаворитозування РПЦ (чи її філії під назвою УПЦ МП), з її казенщиною у світогляді та дійсному служінні імперським інтересам сусідньої Держави, а не Богові... З усіма, витікаючими з цього факту наслідками не тільки для самої  ВРЦіРО, але й для тих, хто так чи інакше має бажання зберегти свої національні чи релігійні переконання і цінності. Не треба мати аж так багато розуму, щоб зрозуміти те, якими будуть наслідки для українців (і не тільки) від "НОВОЇ РЕДАКЦІЇ" Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Катехит парафії Преображення Господнього р. Б. Леонід.

03.02.2012р. Б. / Мирослав Маринович: Україна страждає від аморальності влади

 

Часто ми говоримо про єдність як про уніфікацію, де всі мають бути однаковими. Однак такої єдності нам не вдається досягти, навіть на політичному рівні. Нам потрібна єдність, яка дасть можливість кожному зберігати власну ідентичність. Таку думку висловив проректор із призначення та місії УКУ, правозахисник Мирослав Маринович. 2 лютого він взяв участь у дискусія «Відгомін Дня соборності: об’єднання чи поділ?».

 

Правозахисник також прокоментував події 22 січня 1990 року: «Це був злет духу, ми аргументували ці події політичними, національними, регіональними аргументами, але духовна основа цієї акції є величезною. Усі інші інтереси були вторинними, або й взагалі не важливими. Сьогодні ми маємо ситуацію навиворіт. Коли інтереси різних угрупувань є на першому місці, але немає первинності духу – натомість панує зневіра та недовіра», – зазначив він.

 

На думку Мирослава Мариновича, лише з відродженням духовної основи відродиться справжня українська ідентичність.

 

Проректор УКУ також прокоментував політичне протистояння «двох Україн» – «помаранчевої» та «синьо-білої»: «Господня мудрість у тому, що ми опинилися біля двох розбитих корит. Це шанс для українців сісти за стіл переговорів і подумати про те, як нам об’єднатися, не в плані уніфікації, а зберігаючи особливості кожного, вийти на гармонійне поєднання двох половин».

 

Зустріч «Відгомін Дня соборності: об’єднання чи поділ?» відбулася у межах проекту «Зустріч поколінь», який організовує Інститут лідерства та управління УКУ у співпраці з Марійським товариством «Милосердя» за підтримки фонду «Турбота про літніх в Україні».

Прес-служба УКУ

"Нам потрібна єдність, яка дасть можливість кожному зберігати власну ідентичність". 

Таку думку висловив проректор із призначення та місії УКУ, правозахисник Марнослав Маринович... 

"МАРЕННЯ МАРНОСЛАВА, або відрубаної голови про золоту корону..."

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

02.02.2012р. Б. / Тема першого номера «Патріярхату» за 2012 рік: НОВА ЄВАНГЕЛІЗАЦІЯ

 

ТЕМА НОМЕРА

«АКТИВУВАТИ ЗАКВАСКУ. НОВА ЄВАНГЕЛІЗАЦІЯ В УГКЦ». Інтерв’ю з владикою Тарасом (Сеньківим) Головою Патріаршої Комісії у справах євангелізації. Чи євангелізація може відбуватися згідно стратегії, чому в УГКЦ про нову євангелізацію мало говорять, харизматичні рухи і неокатехуменат – відповіді на ці та інші питання уведуть Вас у проблематику винесену в основу Теми номера.

«ЯКЩО МОЄ ХРИСТИЯНСТВО ЗАЛИШАЄ БАЙДУЖИМИ ІНШИХ ЛЮДЕЙ, ТО ЧИ ВОНО ІСТИННЕ?» Роздуми отця Ігора Пецюха про потребу і практичне здійснення нової євангелізації базуються на безпосередньому спостереженні життя пересічних українців. «Божа благодать мусить впливати на моє життя таким чином, щоби воно відрізнялося від життя інших людей».

«ЧАС НОВОЇ ЄВАНГЕЛІЗАЦІЇ». Єромонах Йосафат (Мощич), ВС, учасник міжнародного симпозіуму «Нові євангелізатори для нової євангелізації. Слово Боже зростає і поширюється», який відбувся у жовтні 2011 року в Римі ділиться почутим на симпозіумі та власним баченням особливостей УГКЦ перед лицем оновлення у Бозі.

ПІСЛЯ ПОДІЇ

МИТРОПОЛІЇ: Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль – кількома штрихами про історію становлення цих церковних структур, їхні особливості, а також найважливіше зі сказаного Патріархом та новопроголошеними митрополитами у доленосні хвилини…

ПІДСУМКИ

«ЦЕРКВА І УКРАЇНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО: ВЕРСІЯ 2011 РОКУ». Рік «двох Патріархів», рік протестів у суспільстві, рік активного висловлювання нашої Церкви з приводу дій влади чи суспільних проблем (алкоголізм, екологія, недотримання правил дорожнього руху тощо). Калейдоскоп сформований Мар’яною Карапінкою дозволить одним поглядом охопити річний вимір життя і стосунків єрархії, владних мужів та посполитих громадян.

«ЦЕРКОВНИЙ ВИМІР 2011 РОКУ». Анатолій Бабинський: «Рік, що минув, за насиченістю внутрішнього життя українських Церков Володимирового хрещення та інтенсивністю відносин між ними дуже відрізняється від попереднього десятиліття. Востаннє таке пожвавлення церковного буття спостерігалось 10 років тому – в часі приїзду до України Папи Івана Павла ІІ». Автор матеріалу пригадує читачеві найвагоміші зовнішні та внутрішні стосунки усіх Східних Церков України.

ЦЕРКВА І СУСПІЛЬСТВО

Унікальність Вищої Ради Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО), історія становлення, мета діяльності – про це у статті Максима Васіна, виконавчого директора Інституту релігійної свободи (irs.in.ua) «УКРАЇНА – ПРОМОУТЕР МІЖРЕЛІГІЙНОГО ТА МІЖКОНФЕСІЙНОГО ПОРОЗУМІННЯ НА МІЖНАРОДНІЙ АРЕНІ».

ПОРТРЕТИ

«20-ТІ РОКОВИНИ ПЕРЕСТАВЛЕННЯ У ВІЧНІСТЬ О. ЙОСИПА ГОДУНЬКА». Вихованець митрополита Андрея, духівник творчої інтелігенції, учитель «критичного мислення» і патріот – таким запам’ятала його авторка Катерина Мичка-Гірник.

СХІДНІ ЦЕРКВИ

Чому Патріархи сирійської Церкви обов’язково додають до свого імені ім’я Ігнатій, чому одна з найчисленніших на початках християнства спільнота вірних сьогодні є маргінальною, де географічне коріння монофізитства? У поточному номері: «СИРІЙСЬКА КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА».

РЕЦЕНЗІЇ

«ПРО ВСЕПРАВОСЛАВНИЙ СОБОР, ГРЕКО-КАТОЛИКІВ ТА ЄДНІСТЬ ХРИСТИЯН». Стаття представляє рецензію д-ра Адама де Віль на книгу Антуана Аржаковського «В очікуванні Всеправославного Собору: духовна та екуменічна подорож». Чим цікава рецензована праця? Неупередженістю поглядів православного історика (автора), а заразом – великого приятеля греко-католиків.

Передплатити часопис можна через Укрпошту (передплатний індекс 90827), а також безпосередньо через редакцію:

ПАТРІЯРХАТ
пл. Св. Юра, 5
м. Львів, 79000

Лідія Мідик – заступник головного редактора (Львів)
тел. (032) 247-40-56
+30 (032) 299-56-40 // e-mail: lmidyk@gmail.com

Для передплатників зі США, Канади та Країн Західної Європи:
Чек про оплату (25 $ на рік) надсилати за адресою:
THE PATRIARHATE
P.O.Box 285, Cooper Station
New York, NY 10276

Світлана Махно – Адміністратор журналу «Патріярхат»
Українське Патріярхальне Товариство у США
718-667-1670 // e-mail: SvitlanaMakhno@gmail.com


Джерело:  Мандрівники Христа Царя

01.02.2012р. Б. / Російська «Шотландія»

Прихильники шотландської незалежності нерідко вказують на законодавчий феномен, сформований у відносинах між Лондоном і Единбургом після появи парламенту Шотландії. Шотландські депутати продовжують засідати в Лондоні – але в Единбурзі немає англійських депутатів, так провінція почала впливати на центр навіть більше, ніж центр на провінцію. Дрібниця? Але чи випадково сьогодні в Англії більше прихильників шотландської незалежності, аніж у самій Шотландії?

Становище УПЦ Московського патріархату в Російській церкві я б порівняв з становищем Шотландії у Великій Британії. З одного боку – за десятиліття автономії УПЦ стала цілком самостійним організмом – із власним Синодом, власною господарською діяльністю, своїми орієнтирами в політиці. З іншого – українське священство продовжує впливати на події у церковній митрополії. Очевидно, що без голосів українських учасників Собору Кирило навряд чи міг би розраховувати на патріаршество. І зрозуміло, що без УПЦ Російська церква не може розраховувати на той вплив у церковному світі, який вона має сьогодні. А Кирило – на той суспільний і навіть політичний авторитет, яким він володіє і який дозволяє йому на рівних спілкуватися з керівниками Росії.

З цього випливає одна проста річ – не варто зараз серйозно замислюватися про наступника митрополита Володимира. Митрополит – один з останніх, якщо не останній, представник українського священства, що має загальноцерковний авторитет. Власне тому він і опинився на київському престолі: коли Синод РПЦ підшукував наступника митрополита Філарета, ще недавно – замислимося – колишнього місцеблюстителя патріаршого престолу і претендента на патріаршество московське – потрібен був кандидат з бездоганною репутацією, людина, яку з повагою сприйняли б і в Києві, і в церкві в цілому. Але за роки правління митрополита Володимира УПЦ МП стала багато в чому герметичним організмом – вона і влаштована так, що її священики нe перетинають кордонів України, мало відомі в Росії. А от патріарх Кирило серед пастви УПЦ МП має авторитет, який навряд чи можна порівняти з авторитетом будь-якого українського єпископа.

Тому обговорювати питання про те, чи виявиться на митрополичому престолі прихильник автокефалії УПЦ МП або ж її ще тіснішого єднання з РПЦ – значить не розуміти, що після митрополита Володимира справжнім главою Української церкви стане сам патріарх Кирило – а новий митрополит буде відігравати біля нього радше допоміжну роль. У патріарха об'єктивно немає ніякого іншого виходу, якщо він не хоче ослаблення власних позицій. І він до своєї нової ролі активно готується, постійно відвідуючи Україну, спілкуючись з представниками її влади, розмірковуючи про власну резиденцію. Поведінка патріарха Кирила тому так і контрастує з поведінкою його попередника Алексія II, що останній був поруч з митрополитом Володимиром, а новий патріарх думає про час після нього. Алексій був насамперед церковним діячем, Кирило – перш за все політик. І йому просто необхідна ця російська «Шотландія».

Віталій Портников  спеціально для "Католицького Оглядача"
 
Джерело:  Мандрівники Христа Царя

31.01.2012р. Б. / Тижневий огляд: Папа і Апостольський Престіл (22 – 28 січня)

 

Неділя.  Традиційна коротка проповідь Папи Бенедикта XVI перед молитвою «Ангел Господній» минулого тижня була присвячена темі Тижня молитов за єдність християн, яка звучить: «Усі ми будемо перемінені перемогою Господа нашого Ісуса Христа». Святіший Отець зазначив, що ми покликані «споглядати Христову перемогу над гріхом та смертю, тобто – Його Воскресіння, як подію, яка радикально перемінює тих, хто вірить у Нього та відкриває їм доступ до невмирущого життя», адже прийняття перемінюючої сили віри в Ісуса «підтримує християн також і в шуканні повної єдності між собою».

Вівторок. У вівторок відбулась презентація Послання Бенедикта XVI на 46-й Всесвітній день засобів масової комунікації на тему: «Мовчання і Слово: шлях до євангелізації». Архиєпископ Клаудіо Марія Челлі, голова Папської ради зі засобів масової комунікації під час презентації зробив коротке резюме послання Святішого Отця, наголошуючи на важливості такого аспекту людських відносин, як поєднання мовчання і слова.

Цього дня Понтифік прийняв відставку владики Філіпа Жан-Луї Бретона з посади єпископа Айре ет Дакс. На його місце було призначено владику Ерве Ґашігнарда, який до того часу був титулярним єпископом Бісульдіно та помічником єпископа в Тулузі.

Середа. В середу, 25 січня, на загальній аудієнції Папа Бенедикт XVI поділився з вірними своїми роздумами щодо Архиєрейської молитви Ісуса Христа, записаної в 17 главі Євангелія від Івана. Папа звернув увагу на головні елементи і прохання цієї Ісусової молитви: готовність увійти в Божий задум спасіння; об’явлення людям Божого імені, тобто Божої присутності між людьми; в центрі молитви є прохання про освячення учнів, що означає передачу у власність Бога та прохання за Церкву всіх часів, тобто і за нас. «Ісус молиться за те, щоб Його учні були одно. Завдяки цій єдності, отриманій та збереженій, Церква може простувати “у світі”, будучи не “від світу”, та жити місією, дорученою їй, щоб світ увірував в Сина і в Отця, Який Його послав», – сказав на завершення Бенедикт XVI.

25 січня в Базиліці св. Павла за мурами відбулася урочиста вечірня з нагоди свята Навернення св. апостола Павла. Її очолив Папа Римський Бенедикт ХVI. У своїй проповіді Папа сказав: «Об'єднані у Христі, ми покликані розділяти Його місію, яка полягає у несенні надії туди, де панують несправедливість, ненависть і безнадія. Розділення між нами затьмарює світло нашого свідчення про Христа. Повна єдність, якої очікуємо з творчою надією і про яку з вірою молимося, не є другорядною перемогою, але найважливішою перемогою для блага людської сім'ї».

Також у середу було оприлюднено послання Папи Бенедикта XVI на Всесвітній день місій, який цього року відзначатиметься 21 жовтня. Його тема: «Покликані спричинитися до сіяння Слова істини», а присвячене воно 50-й річниці Декрету ІІ Ватиканського Собору про місії «Ad gentes», Рокові віри та Синодові Єпископів на тему нової євангелізації.

Як заявив секретар мексиканського єпископату єпископ Рене Віктор Родрігес Гомес, Церква в Мексиці сподівається, що візит Папи буде сприяти подоланню злочинності: «Це може бути час перемін, навернення, щоби злочинні групи спам’яталися, яку шкоду вони роблять для суспільства і країни».

В середу, у відповідь на нещодавні повідомлення ЗМІ про можливу поїздку Папи до Лівану цього року, прес-служба Ватикану повідомила, що такого візиту на разі не планують.

25 січня Папа здійснив ряд призначень у двох ватиканських дикастеріях. Підсекретарем Конгрегації у справах єпископів було призначено о. Удо Брайтбаха, котрий раніше був керівником одного з відділів цієї конгрегації.


Консультантами Конгрегації віровчення стали: о. Паоло Мартінеллі, капуцин, декан францисканського інституту духовності в Папському Університеті «Antonianum» у Римі, і о. Мауріціо Грончі, доцент богословського факультету Папського університету «Urbaniana» в Римі.

Також Папа прийняв відставку Архиєпископа Аваріста Пінто з посади Архиєпископа-Митрополита Карачі (Пакистан). На його місце було призначено владику Йосипа Кутса, колишнього єпископа Файсалабад.

Отець Поль Абель Мамба, Апостольський адміністратор Зігіншор (Сенегал) був призначений єпископом Зігіншор.

 
Четвер.  26 січня, з нагоди 100-ї річниці заснування Папських духовних семінарій у Катанцано, Умбрії та Неаполі, Святіший Отець Бенедикт ХVI прийняв на аудієнції викладачів та семінаристів цих трьох закладів. Звертаючись до зібраних, Папа наголосив на тому, що «більш ніж священики виховані, красномовні і освічені, потрібні священики святі, які несуть святість».

В четвер відбулись перемовини між Святим Престолом і державою Ізраїль під час якої відбувся «істотний прогрес» у бік остаточної угоди з невирішених питань. Про результати перемовин зазначається у комюніке.

В цей день до вічності відійшов 86-тирічний владика Хуан Фреміот Торрес Олівер, почесний єпископ Понсе (Пуерто-Рико).

П’ятниця. У п’ятницю Бенедикт XVI зустрівся з членами Конгрегації віровчення з приводу пленарної сесії цієї дикастерії. Темою зустрічі була християнська єдність. Папа зазначив, що сьогодні Церква стоїть перед викликом, пов'язаним із кризою віри і втратою почуття релігійності в суспільстві, тому місія полягає в тому, щоб «зробити Бога знову присутнім в цьому світі і запалити людей вірою».

27 січня Святіший Отець призначив владику Санто Ґансемі титулярним Архиєпископом Умбріатіко і Апостольським нунцієм Соломонових островів, а владику Лучано Руссо титулярним Архиєпископом Монтеверде.

Владика Хуліо Мірат був призначений титулярним Архиєпископом Оранжу і Апостольським нунцієм Замбії.

Пропонуємо до вашої уваги повний текс послання Папи Бенедикта ХVI на 46-ий Всесвітній День соціальної комунікації, а також повний  текст послання Святішого Отця з нагоди ХХ Всесвітнього Дня хворого.

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

30.01.2012р. Б. / СКЕЛЯ ТВ. Події за січень 2011

 

* З'їзд в'язничних капеланів
* Тренінги для журналістів-католиків
* Міжконфесійне водохреща у Львові
* УМХ можуть опинитись на вулиці
* Остаточне затвердження Неокатехуменату




Джерело:  Мандрівники Христа Царя

30.01.2012р. Б. / Тижневий огляд: життя УГКЦ (22-28 січня)

 

20 - 23 січня у Києві відбувалися засідання 15-ї (30-ї) сесії Постійного Синоду Української Греко-Католицької Церкви. У Постійному Синоді, окрім Глави УГКЦ, брали участь єпископи з України та поселень: Високопреосвященний Владика Ігор (Возьняк), Архиєпископ і Митрополит Львівський, Високопреосвященний Владика Василь (Семенюк), Архиєпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівський, Преосвященний Владика Павло (Хомницький), Єпарх Стемфордський (США), та Преосвященний Владика Василь (Івасюк), Екзарх Одесько-Кримський (Владика Василь заміняв Владику Давида (Мотюка), Єпарха Едмонтонського, який не зміг прибути до Києва за станом здоров’я).

Щоб зблизька ознайомитися з життям церковних громад, у неділю, 22 січня, члени Постійного Синоду здійснили богослужіння в різних громадах УГКЦ Київської архиєпархії.

У цю ж неділю Преосвященний Владика Тарас Сеньків, Апостольський Адміністратор Стрийської єпархії, відслужив Архиєрейську Божественну Літургію, з нагоди 300-ліття старовинного дерев’яного храму Богоявлення Господнього, що у с. Лисовичі Стрийського р-ну Львівської області.

У  Тернополі відбувся фестиваль «Різдво у серці». Дійство відбувалося у Тернопільському палаці культури «Березіль» імені Леся Курбаса,  де були представлені кращі різдвяні виступи із деканатів Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ.

У день пам’яті Пратулинських мучеників, 23 січня 2012 року, у колишньому катедральному храмі Холмської єпархії УГКЦ, а тепер базиліці Римо-Католицької Церкви Люблінської архидієцезії  Різдва Пресвятої Богородиці, що в Польщі, була відслужена урочиста Божественна Літургія  за участю духовенства Української Греко-Католицької та Латинської Церков.

23 - 25 січня 2012 року у Львові-Брюховичах під проводом Владики Кена (Новаківського), керівника робочої групи для реалізації Стратегії розвитку УГКЦ, проходить зустріч із координаторами від архиєпархій, єпархій та екзархатів УГКЦ України, ректорами семінарій, представниками з Аргентини та Португалії щодо впровадження Стратегії розвитку УГКЦ на період до 2020 року.

24 січня, у другий день проведення зустрічі єпархіальних координаторів щодо реалізації Стратегії розвитку УГКЦ на період до 2020 року, її учасники мали нагоду спілкуватися з Блаженнішим Любомиром, Архиєпископом-емеритом УГКЦ.

Також 24 січня відбулася зустріч викладачів-греко-католиків, що викладають у різних вишах Києва. Ініціатор заходу - Центр студентського капеланства Київської архиєпархії УГКЦ. Це перша така зустріч у столиці. Участь у цій акції взяли представники духовенства, професори, доценти, доктори наук, кандидати наук та аспіранти провідних вишів України.

25 січня в Івано-Франківську розпочався п’ятий Всеукраїнський з’їзд військових капеланів Української Греко-Католицької Церкви. Захід очолив Владика Михаїл (Колтун), керівник Департаменту Патріаршої курії Української Греко-Католицької Церкви у справах душпастирства силових структур України.

Владика Дмитро (Григорак), Апостольський адміністратор Бучацької єпархії, 26 січня 2012 року в Чорткові, що на Тернопільщині, освятив пам’ятну дошку про подвиг росохацьких патріотів на фасаді Чортківського вищого педагогічного училища імені О. Барвінського.

27 січня 2012 року у житті Львівської міської організації «Українська молодь – Христові» відбулося дві визначні події. Блаженніший Любомир (Гузар) обрав саме цю львівську молодь, щоб обмінятися роздумами. І не лише на тему «Особа та відповідальність...», він дуже трепетно та уважно прислухався до питань, які лунали із переповненого залу, прагнучи зрозуміти, чим сьогодні живуть ці дівчата та хлопці, якої духовної поживи вони потребують. (відео)

Другою важливою подією стало представлення давно очікуваного духівника УМХ. Як ми повідомляли - нещодавно було підписано декрет про призначення салезіянина о. Олександра Чумакова духівником організації.

А також:

У контексті проведення 2012 року, як Року Святих Таїнств, діти та молодь єпархій, екзархатів УГКЦ України запрошуються Катехитичною комісією Києво-Галицького Верховного Архиєпископства до участі у  християнській інтелектуальній грі брейн-ринг на тему: « Святі Таїнства в житті Церкви».

Звернення Преосвященного Владики ВЕНЕДИКТА, Єпископа-помічника Львівського до вірних Львівської Архиєпархії

Без жертви на Сході неможливо, – священик УГКЦ в Донецьку


Джерело:  Мандрівники Христа Царя

29.01.2012р. Б. / Сестри Служебниці НДМ (РКЦ) запрошують молодь на дні зосередження та реколекції

 

СЕСТРИ СЛУЖЕБНИЦІ НДМ

Запрошують молодь до Крисович, Мостиського р-ну на дні зосередження та реколекції:

ОАЗА БОЖИХ ДІТЕЙ віком від 12-14 років -
                                 3 - 5 лютого 

ФОРМАЦІЯ КАНДИДАТІВ НА АНІМАТОРІВ РУХУ СВІТЛО-ЖИТТЯ
                               віком від 16 років -
                                 24-26 лютого
                               16-18 березня
                               20-22 квітня
                               11-13 травня

ОАЗА ДЛЯ МОЛОДІ   від 16 років —
                                28.05 - 12.06 

РЕКОЛЕКЦІЇ ДЛЯ ДІВЧАТ віком від 17 років і старших -
                              23 - 25 БЕРЕЗНЯ! 

   
З СОБОЮ ВЗЯТИ: Святе Письмо, зошит, ручку, спальник i капці!
                                                                                                                                  
                                                                                                                                                             
Детальніша інформація та зголошення за тел.:
096 48 86 162 (с.М.Кароліна)  (e-mail: sestra.karo@gmail.com )
 Пожертва за участь в реколекціях добровільна!


Джерело:  Мандрівники Христа Царя

29.01.2012р. Б. / Божа воля єдина – щоб була одна Церква. Наше завдання – об’єднатися, – Блаженніший Любомир

 

Зустріч з Блаженнішим Любомиром Гузаром – як дотик до вічності, своє добротою, любов’ю, простотою та людяністю він ламає будь-яку кригу. 27 січня у Львові Любомир Гузар зустрівся з молоддю, у громадській організації УМХ, щоб поговорити про відповідальність. Блаженніший відразу попередив, що говоритиме лише 5 хвилин, а потім сподівається на запитання від молоді, які для нього мають стати дороговказом. Про що говорив колишній глава УГКЦ з львівською молоддю – «Гал-інфо» подає короткий підсумок розмови.

Про відповідальність

Зрозуміти, що таке відповідальність, – не дуже складно, однак набагато складніше взяти на себе відповідальність. Відповідальність – це готовність прийняти наслідки нашого рішення. Ми тільки люди і дуже часто боїмося цих наслідків. Зрілість особи пізнається по тому наскільки вона готова брати на себе відповідальність за те, що робить. Є люди, які ніколи ні на що не можуть наважитися, бо бояться наслідків відповідальності.

Про відповідальність особисту та загальну

Ви не можете бути цінним членом спільноти, якщо не є зрілою особою. Кожна людина є камінцем мозаїки. Але щоб наповнити цю мозаїку, камінець мусить мати форму, барву, власний характер. Людина, використовуючи Божі дари, повинна прагнути до самовдосконалення, бути повноцінною людиною. Лише тоді ми здатні будувати суспільство, сім’ю, родину, громаду, парохію, державу. Однак перший наш обов’язок – бути собою, відповідати на те, до чого Господь нас кличе. Усі камінці у цій мозаїці є різні за формою та барвою. Так само і в громаді – кожна людина інша. Але наскільки вона є людиною, християнином, настільки вона будує спільноту.

Про досконалість

Ми часто застановляємося, якою має бути держава, церква, громада? Все залежить від того, які люди складають їх. Якщо маємо людей зрілих, які працюють над собою, то все буде на своєму місці. Коли я говорю про зрілу людину, то не маю на думці досконалу, а таку особу, що старається. Адже ми ніколи не є цілковито завершені: наша святість полягає у тому, що ми віддаємо себе Божій ласці, яка діє у нас. Наша вартість – у тому, що ми стараємося розвивати дари, які маємо. Хтось скаже: «я вже досконалий», але такого нема.

Про святість

Не ми себе освячуємо, Бог нас освячує, бо Він святий. Святість дає нам Господь, а ми можемо Його прагнути, робити все, щоб бути відкритим для Нього і щоб нам нічого не перешкоджало у нашому прагненні Бога, ми лише можемо дуже інтенсивно шукати Його.

Чим ближчими ми хочемо бути до Бога, тим більше стараємося розвинути Божі дари, які ми одержали. Перша за все ми отримали дар життя. Якщо ми християни, то маємо дар віри. Також маємо таланти, покликання до чогось, це ті дари, які треба розвивати. Кожен є унікальним Божим Твором. Чим більше ми стараємося розвинути природні та надприродні дари, тим більше служимо і розбудовуємо усе навколо нас. Страйтеся пізнати, розвинути і жити за тим покликанням, яке Господь дав кожному з нас.

Ми завжди можемо ставати кращими, але треба бути, під цим оглядом, дуже покірним, свідомими того, що перед нами ще довга дорога. Не переоцінюйте себе. Життя не вистачить, щоб бути досконалим.

Про страх

Не треба боятися. Якщо ми боїмося стати святим, то відповідно боїмося навіть прагнути до цього. Не бійтеся бути святим, не бійтеся шукати Бога. Люди часами бояться насмішок з боку інших. Але не переймайтеся тим, що думають люди, проте не робіть якісь дивацтва, старайтеся бути нормальною людиною. Сповняйте свої обов’язки і просіть Господа Бога, щоб освячувати нас. Бути святим – не означає бути диваком, це – означає бути нормальною особою. Святість – це старатися цілковито віддати себе у руки Бога у всьому, що робимо і йти за Ним.

Про хабарі

У часи переслідування ми мали багато прикладів, коли людей, які вірували і за вірою жили, убивали, піддавали тортурам. Сьогодні в Україні немає кривавого мучеництва. Але є інша річ, наприклад – не приймати хабарів. Іноді це може бути проблематично, коли ваші колеги говоритимуть: «ти не хочеш брати хабарів, ти нас судиш». Тобто вони хочуть, щоб ви були таким як вони. У цьому випадку треба мати певну відвагу бути чесним, не брати хабарів і належно сповняти свої обов’язки. У нашому суспільстві це може бути навіть геройством. Але не треба боятися. Якщо ми щиро цього хочемо, Господь нам допоможе, дасть нам силу духа. Пам’ятайте, що у часи переслідування люди навіть умирали за свою віру, за те, що вони вважали праведним, Божим. Такі виклики маємо і сьогодні, але в іншій формі. Може бути прикро, коли ваші колеги будуть робити вам закиди, і це вимагає відваги. Але не бійтеся, просіть у Господа Бога сили духа, щоб відважитися бути іншими та чесними.

Про Людину

Кожне покоління має одні і ті ж проблеми. Ми усі спільно несемо відповідальність за ситуацію, яка є сьогодні. Але не треба думати, що наша ситуація зараз є якоюсь унікальною, що таких поганих часів ніколи не було – були ще гірші. Однак кожен повинен старатися, працювати над собою і для загального блага.

Приглядайтеся – це є дуже важлива школа. Дивіться, як люди навколо вас поводяться, прислухайтеся до конкретного життя і наслідуйте те, що гарне та приємне. Учіться практично, але пам’ятайте, немає людини досконалої, є люди надзвичайні. Такі як, наприклад, митрополит Андрей Шептицький.

Старайтеся бути справжніми людьми, бо це Божа воля. Пам’ятаєте про Діогена, який серед білого дня ходив зі свічкою і шукав людину. На світі дуже мало добрих людей, які направду стараються бути людьми. Бути людиною – це велика гідність, яку, на жаль, ми не стараємося розвинути. Наша гідність є від Бога, але її треба розвивати, ушляхетнювати. Якби на світі було більше людей, то світ став би кращим. Бути людиною – це також ставати великою частиною святості.

Часто нам бракує віри, тому ми повинні благати Бога, щоб скріплював її. Пригадуєте, слова Христа про віру як зерно гірчичне, за допомогою якої можна пересувати гори. Але що означає мати віру? Це розуміти, що не я роблю чудо, не я пересуваю гори, а Господь Бог це робить. Не ми творимо чуда, але віримо, що Бог їх творить.

Про кінець світу

Ісус Христос виразно каже, що ніхто не знає, коли настане кінець світу. Але ті прикмети, обставини, які мали би попередити про кінець, завжди були і є. Нам пророкують, що кінець століття – це кінець світу, дехто навіть на цьому заробляє. Однак треба завжди бути чуйним, робити свою роботу, бо ми не знаємо, коли буде кінець. Ісус Христос завжди на цьому наголошує.

Про об’єднання християн

Розділ церков є свого роду Божою Таємницею. Чому Господь дозволяє, щоб Церкву, яку Він створив, і загалом людство було так поділене? Апостол Павло робить натяк на цю проблему: Господь дозволяє поділ, щоб ми прагнули до єдності. Бог дозволяє таку ситуацію, щоб ми могли сповнити Божу волю і об’єднатися. Ми кажемо: є різні шляхи до Бога. З певної точки зору, це так. Але сьогодні на світі є три тисячі релігійних організацій. Я не думаю, що Бог каже: є три тисячі різних способів любити Його. Ісус говорив: Хто любить Бога, той сповняє Божу волю. А Божа воля єдина – щоб була одна Церква. Наше завдання – об’єднатися, а це означає бути ближчим до Бога.

Ця ситуація схожа на колесо до воза. Вісь – це Христос, а штрихи на обручі – Церкви. На обручі вони далеко одна від одної. Але цим ближче вони до осі, тим ближчі одна до одної. Так я розумію цю таємницю Божу, Господь допускає різнорідність вірувань, щоб дати нам завдання – зблизитись до Нього і зблизитись один до одного.

Підготувала Вероніка Саврук


Джерела: galinfo.com.ua


Мандрівники Христа Царя

Фото: Василь Пишкович