02.02.2013р. Б. / Послання Святішого Отця Бенедикта XVI на Великий Піст

Віра в любов пробуджує любов: «Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має» (1 Ів. 4,16)

Дорогі брати і сестри,

Відзначення Великого Посту в контексті Року Віри надає нам цінну нагоду роздумати над відношенням між вірою і любов’ю: між вірою в Бога – Бога Ісуса Христа – і любов’ю, яка є плодом Святого Духа і яка веде нас шляхом посвячення себе Богові та іншим людям.

 

1. Віра як відповідь на любов Бога

В моїй першій енцикліці я запропонував кілька думок стосовно близького відношення між богословськими чеснотами – вірою і любов’ю. Виходячи від фундаментального твердження Св. Івана «Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має» (1 Ів. 4,16), я зазначив, що «буття християнином не є результатом етичного вибору чи якоїсь піднесеної ідеї, але зустрічі з подією, з особою, яка надає життю новий горизонт і вирішальний напрямок… Оскільки Бог на початку полюбив нас (пор. 1 Ів. 4, 10), любов вже не є лише «заповіддю»; вона є відповіддю на дар любові, з якою Бог приходить до нас» (Deus caritas est, 1). Віра є цією особистою прихильністю – яка включає всі наші здібності – до об’явлення безумовної і «палкої» Божої любові до нас, в повноті об’явленої в Ісусі Христі. Зустріч з Богом, Котрий є Любов’ю, включає не лише серце, але й розум: «Пізнання живого Бога є шляхом до любові, і «так», сказане нашою волею Його волі, поєднує волю, розум і почуття в акт всеохоплюючої любові. Однак, це постійний процес: любов ніколи не закінчується, ані не стає абсолютно досконалою» (там же, 17). Тому усі християни, а особливо «особи, що провадять харитативну діяльність», потребують віри, такої «зустрічі з Богом у Христі, яка будила б у них милосердя і відкривала їхні серця до іншої людини так, щоб любов до ближнього не була у них, так би мовити, накладеною зовні заповіддю, а наслідком їхньої віри, що реалізується через любов» (там же, 31 А). Християни – це особи, яких здолала Христова любов, і відповідно, під впливом цієї любові – «Caritas Christi urget nos» (2 Кор. 5,14) – вони є в глибокий і конкретний спосіб відкритими на любов до ближнього (пор. Deus caritas est, 33). Таке ставлення виникає перш за все від усвідомлення того, що Господь нас любить, що нам прощає і навіть служить Господь, Котрий схиляється для того, щоб обмити ноги апостолам і пропонує себе самого на Хресті, щоб притягнути людство до Божої любові.

«Віра показує нам Бога, який віддав за нас свого Сина і дарує нам тверде переконання, що це правда: Бог є любов!... Віра, яка є ознакою любові Бога, що виявилася в пробитому серці Ісуса на хресті, зі свого боку породжує любов. Вона є світлом – по суті, єдиним, – що знову і знову розвіює темряву світу і дає нам відвагу жити й діяти» (пор. там же, 39). Усе це допомагає нам зрозуміти, що основною відмінною ознакою християн є саме «любов, оперта на вірі і нею сформована» (пор. там же, 7).

2. Любов як життя у вірі

Усе християнське життя є відповіддю на Божу любов. Першою відповіддю є власне віра як прийняття, сповнене подиву і вдячності, нечуваної божественної ініціативи, що передує нам і кличе нас. І «так» віри є початком сяючої історії дружби з Господом, який наповнює і дає повноти значення усьому нашому життю. Але для Бога недостатньо, щоб ми просто прийняли Його безумовну любов. Він не лише любить нас, але хоче наблизити нас до себе, перемінити нас таким глибоким чином, щоб ми могли сказати разом із Св. Павлом: «Живу вже не я, а живе Христос у мені» (Гал. 2,20).

Коли ми залишаємо місце для Божої любові, тоді стаємо подібними до Нього, беручи участь у Його любові. Якщо ми відкриваємо себе на Його любов, ми дозволяємо Йому жити у нас і вести нас до любові з Ним, у Ньому і як Він; лише тоді наша віра стає істинно такою, «яка діє через любов» (Гал. 5,6); лише тоді Він перебуває у нас (пор. 1 Ів. 4,12).

Віра є пізнанням істини і дотриманням її (пор. 1 Тим. 2,4); любов означає «ходити» в істині (пор. Еф. 4,15). Через віру ми входимо в дружні стосунки з Господом, любов’ю ця дружба живе і плекається (пор. Ів. 15,14). Віра схиляє нас прийняти наказ нашого Господа і Вчителя; любов дає нам радість втілити його на практиці (пор. Ів. 13,13-17). У вірі ми народжуємося як діти Божі (пор. Ів. 1,12); любов допомагає нам конкретно тривати у нашому божественному синівстві, даючи плоди Святого Духа (пор. Гал. 5,22). Віра дає нам можливість розпізнати дари, які нам довірив добрий і щедрий Бог; любов робить їх плідними (пор. Мт. 25,14-30).

 

3. Нерозривний зв’язок між вірою і любов’ю

У світлі вищесказаного стає зрозуміло, що ми не можемо відокремлювати, чи протиставляти, віру і любов. Ці дві богословські чесноти тісно пов’язані між собою, і помилкою було б шукати між ними контраст чи «діалектику». З однієї сторони, обмеженням було б ставити сильний наголос на пріоритеті та вирішальній ролі віри і недооцінювати та майже відкидати конкретні діла любові, применшуючи їх до невизначеного гуманізму. З іншої сторони, обмеженням було б також перебільшувати першість любові і діяльність, яка з неї виходить, наче діла могли б зайняти місце віри. Для здорового духовного життя необхідно уникати як фідеїзму, так і морального активізму.

Християнське життя є постійним сходженням на гору для зустрічі з Богом, а потім поверненням донизу, несучи любов і силу, отриману від Нього, щоб служити нашим братам і сестрам Божою любов’ю. У Святому Письмі бачимо як запал апостолів проголошувати Євангеліє і пробуджувати віру людей є тісно пов’язаний з їх харитативною турботою бути слугами вбогих (пор. Ді. 6,1-4). У Церкві, споглядання і дія, символом яких, певною мірою, є євангельські постаті Марії й Марти, повинні співіснувати та взаємно доповнюватись (пор. Лк. 10,38-42). Стосунки з Богом завжди мають бути на першому місці, а справжній взаємоподіл в дусі Євангелія повинен бути вкорінений у вірі (пор. Катехеза під час загальної аудієнції 25 квітня 2012 р.). Інколи виникає тенденція применшити термін «любов до ближнього» до солідарності чи просто гуманітарної допомоги. Однак важливо пам’ятати, що найбільшим ділом любові є євангелізація, яка є «служінням слова». Немає більш доброчинної – і тому більш благодійної – діяльності по відношенню до ближнього, ніж ламати хліб слова Божого, ділитися з ним Радісною Звісткою Євангелія, ввести його у стосунки з Богом: євангелізація є найбільшим і найповнішим сприянням людській особі. Як написав Слуга Божий Папа Павло VI у енцикліці «Populorum Progressio», проголошення Христа є першим і головним чинником розвитку (пор. п.16). Це споконвічна істина любові Бога до нас, якою живуть і яку проголошують, яка відкриває наше життя на прийняття цієї любові і робить можливим інтегральний розвиток людства і кожної особи зокрема (пор. енц. Caritas in veritate, 8).

По суті, усе бере свій початок з Любові і до Любові прагне. Безумовну Божу любов ми пізнаємо через звіщення Євангелія. Якщо ми приймаємо її з вірою, то отримуємо перший і незамінний контакт із Божественним, що  може «закохати нас у Любов», щоб ми потім в цій Любові перебували, росли в ній і з радістю передавали її іншим.

Стосовно відношення між вірою і ділами любові, є уривок в посланні до ефесян, який подає, мабуть, найкраще пояснення зв’язку між ними: «Бо ви спасенні благодаттю через віру. І це не від нас: воно дар Божий.  Воно не від діл, щоб ніхто не міг хвалитися. Бо ми його створіння, створені у Христі Ісусі для добрих діл, які Бог уже наперед був приготував, щоб ми їх чинили» (Еф. 2,8-10). З цього можемо бачити, що уся ініціатива спасіння походить від Бога, від Його благодаті, від Його прощення, отриманого у вірі; однак ця ініціатива, зовсім не обмежуючи нашу свободу і нашу відповідальність, є власне тим, що робить їх автентичними і скеровує їх до діл любові. Вони не є результатом людських зусиль, якими можна гордитись, але народжуються з віри і витікають з благодаті, яку Бог дає нам надміру. Віра без діл є схожою до дерева без плоду: обидві чесноти виникають одна з одної. Великий Піст запрошує нас, шляхом традиційних практик християнського життя, плекати нашу віру уважним і тривалим слуханням слова Божого та прийняттям таїнств, а водночас зростати в любові, в любові до Бога і ближнього, в тому числі через конкретні практики посту, покути і милостиню.

 

4. Пріоритет віри, першість любові

Як і кожен Божий дар, віра і любов походять від дії одного і того ж Святого Духа (пор. 1 Кор. 13), того Духа, котрий взиває в нас: «Авва, Отче!» (Гал. 4,6), і під впливом якого ми говоримо : «Ісус є Господь!» (1 Кор. 12,3) та «Мараната!» (1Кор. 16,22; Од. 22,20).

Віра, як дар і відповідь, дозволяє нам пізнавати істину Христа як утіловленої і розіп’ятої Любові, як повну і досконалу покору волі Отця і безмежної божественної благодаті по відношенню до ближнього; в серцях і розумах віра насаджує тверде переконання, що лише ця Любов може здолати зло і смерть. Віра закликає нас дивитись у майбутнє із чеснотою надії, із впевненим очікуванням, що перемога Христової любові осягне свою повноту. Зі своєї сторони, любов до ближнього впроваджує нас в любов Бога, об’явлену в Христі, і в особистий та екзистенціальний спосіб приєднує нас до цілковитої і безумовної самовіддачі Ісуса Отцеві і братам та сестрам. Сповнюючи наші серця своєю любов’ю, Святий Дух робить нас учасниками Ісусового синівського віддання Богові і братерського віддання кожній особі (пор. Рим. 5,5).

Відношення між цими двома чеснотами нагадує відношення між двома основними таїнствами Церкви: Хрещенням і Євхаристією. Хрещення («sacramentum fidei») передує Євхаристії («sacramentum caritatis»), але скеровується до неї, котра є повнотою християнської подорожі. Аналогічно, віра передує любові, але віра є автентичною лише тоді, коли любов її увінчує. Усе починається від покірного прийняття віри («пізнати те, що Бог тебе любить»), але має дійти до точки призначення істини любові («знати як любити Бога і ближнього»), яка залишається назавжди, як сповнення усіх чеснот (пор. 1 Кор. 13,13).

Дорогі брати і сестри, в цей період Великого Посту, коли ми готуємося до відзначення подій Хреста і Воскресіння – в яких любов Божа відкупила світ і пролила світло на його історію – висловлюю своє побажання, щоб усі ви змогли провести цей час, відроджуючи свою віру в Ісуса Христа, щоб разом з Ним увійти в коло любові до Отця і до кожного брата і сестри, яких ми зустрічаємо в нашому житті. В цьому наміренні я підношу свої молитви до Бога і прошу про Господнє благословення для кожного з вас і для кожної спільноти!

Ватикан, 15 жовтня 2012 року

Переклад «Католицького Оглядача»


Джерело:   Воїни Христа Царя

01.02.2013р. Б. / Послання управління Єпископської конференції Італії щодо викладання католицької релігії у 2013-2014 шкільному році

Споконвіків УГКЦ в умовах імміграції дбала про катехизацію як дітей, так і дорослих. І це завжди сприяло в збереженні власної духовної ідентичності в чужому краї. В сьогоднішніх умовах, в яких функціонує УГКЦ в Італії та Іспанії, де є багато наших вірних, але немає ще власних церковних структур, тобто єпархій, дане завдання є не з простих. Практично темі катехизації присвячується час на обговорення під час кожних загальних зборів душпастирів УГКЦ в Італії та Іспанії. В останньому З’їзді катехитів, який відбувся у Львові наприкінці минулого року, взяли участь також катехити з Італії та Іспанії, щоб набратися нового досвіду та донести його до українських громад закордоном. «А представники Патріаршої катехитичної комісії – наголосив нещодавно Владика Петро (Стасюк), Голова зазначеної комісії, - прагнуть сприяти тому, щоб ті катехитичні структури, які існують в єпархіях УГКЦ в Україні, були створені і для наших вірних закордоном».

«Публікуючи звернення Єпископської конференції Італії щодо викладання католицької релігії у 2013-2014 шкільному році, хочемо донести добрий приклад до вірних нашої Церкви в Італії, як місцева Італійська церква піклується про катехизацію власних дітей. Для нас це питання є не менш актуальним, незважаючи на те, що в умовах імміграціє є досить непросто організуватися. Завдячуючи саме місцевій Римо-католицькій церкві, яка надає нам необхідні приміщення, звертаюся з черговим закликом до усіх наших душпастирів і катехитів в Італії та Іспанії, щоб і українські діти у зазначених країнах не залишилися без навчання основних правд нашої віри», - зазначив Владика Діонісій (ЛЯХОВИЧ), Апостольський візитатор, коментуючи Послання Єпископської конференції Італії щодо викладання католицької релігії у 2013-2014 шкільному році, яке подаємо до уваги наших читачів в українській мові.

 

Послання управління Єпископської конференції Італії щодо викладання католицької релігії у 2013-2014 шкільному році

 

Дорогі учні та батьки,

впродовж наступних кількох тижнів ви матимете нагоду висловити свою думку стосовно викладання католицької релігії в школах.

Цей вибір ми змушені зробити у час кризи, яку відчуває кожен із нас. Навіть школи та такі виховні заклади як сім’я та церковні спільноти опинились у цій ситуації. Ми, єпископи Італії, разом з Святішим Отцем Бенедиктом XVI та під його проводом об’єднані Святим Духом, який живе та оживляє кожен час, хочемо підтвердити та запевнити, що «надія не розчаровує» (Рм. 5,5).

 

Власне  молодь, нагадує Святіший Отець, «з притаманним їй ентузіазмом та натхненням до великих подвигів може подарувати світові нову надію… Бути уважним до світу молоді, вміти слухати і поважати його  цінності, - це не лише унікальна нагода, але й обов’язок всього суспільства заради побудови мирного та справедливого  майбутнього. Йде мова про те, щоб вміти висловити вдячність молодому поколінню за позитивні цінності життя, вселяючи йому бажання використати їх для служіння Добру» (Бенедикт XVI, Послання з нагоди Всесвітнього дня миру, 8 грудня 2011).

 

Ми єпископи хочемо, найперше, почути ваші запитання, які виходять із глибини вашого серця та розуму, та молитися разом з вами за добро всіх. Ми вже зробили це у розробці нових інструкцій у викладанні католицької релігії в дитячих садочках, у першому та другому циклах шкільної освіти, поставивши перед нами завдання підтримати школи у служінні особі. Ми віримо в те, що школа виконає своє завдання лише в тому випадку, якщо допоможе новому поколінні свідомо та творчо засвоїти та пізнати власну традицію. Сьогодні, як і в минулому,  викладання католицької релігії допоможе школам здійснювати їхню виховну та культурну функцію, допомагаючи учням замислитися над такими фундаментальними питаннями як сенс людського життя, відносини між чоловіком та жінкою, народження, робота, страждання, смерть, любов та все те, що є сутністю людського існування.  Викладання католицької релігії  в школах сприятиме реалізації основних життєвих завдань, побудованих на пошуку відповідей на великі запитання про правду та щастя, адже вимірюється власним релігійним досвідом та християнською традицією нашої країни.

 

Дорогі батьки, учні та вчителі, звертаємось до вас з усвідомленням, що викладання католицької релігії в школах є надзвичайно важливим у виховному процесі, починаючи з дитячих садочків, закінчуючи різними навчальними закладами другого циклу аж до  професійного вишколу. Ми переконані, що цей предмет послужить кожному учневі у формуванні його культурного світогляду та правильному розумінню християнсько-католицької спадщини та її особливого внеску у розвиток людства.

 

Як душпастирі ми пам’ятаємо про наш обов’язком пригадати всім, хто працює на ниві шкільного виховання, слова папи з нагоди цього Року віри: «Те, чого світ сьогодні особливо потребує, - це правдиве свідчення всіх,чиї розум та серце просвічені Словом Господнім, всіх, хто відкриває своє серце та розум для Бога та життя вічного, - життя безконечного» (Бенедикт XVI, Двері віри, п.15 ).

Рим, 26 грудня 2012
Управління Єпископської конференції Італії

Прес-служба УГКЦ в Італії

Воїни Христа Царя

31.01.2013р. Б. / Он-лайн вервиця з Ватикану

Телебачення Ватикану CTV і католицький інтернет-портал Aleteia транслюють «Момент з Марією» з понеділка по п'ятницю о 16:00 годині з подвір’я базиліки Святого Петра.

 

«Ми дійсно хочемо принести молитву до людей і дозволити людям в усьому світі наблизитися до серця Церкви», - сказала координатор ініціативи в Aleteia, Карлі Ендрюс.

 

Трансляції є відповіддю на заклик Папи у Рік Віри ввірити себе у руки Пресвятої Богородиці, молячись вервицю  кожен день. «Ми намагаємося донести молитву до людей через нові технології, засоби масової інформації, через свої соціальні мережі і за допомогою Google+ технології», - пояснила Ендрюс. Ініціатива, підтримана Церквою, яка святкує Рік Віри до 24 листопада 2013.

 

«Ми просто запрошуємо людей приділити півгодини часу зі свого дня, щоб приєднатися до нас в молитві», - додала вона.

 

У молитві он-лайн також беруть участь групи за кордону, туристи, які приїхали у Рим. Інші групи і члени різних католицьких рухів проводять молитву кожного дня у парафіях по всьому Риму. 16 січня вели молитву диякони з семінарії Святого Павла з Міннесоти.

 

«Вервиця – це молитва віддання, яка склалася в Церкві, щоб збільшити нашу відданість Божій Матері, але набагато важливіше те, що вона може привести нас до Ісуса Христа», - сказав диякон Джейкоб Ґрейнер. Він зазначив, що «молитва не є важкою, але чим більше молишся, тим більше заглиблюєшся в неї».

 

Багато молоді, яка приїхала за кордону, допомагає молитись вервицю своєю рідною мовою. «Ми вже почули чимало мов тут, і щоб інші могли молитись з нами, ми відповідаємо на латині», - прокоментувала Ендрюс.

 

Вервиця – молитва присвячена Марії, яка дає людям можливість розважити про найбільш важливі події з життя Ісуса.

За матеріалами: CNA, www.catholic-media.org

Джерело:   Воїни Христа Царя

31.01.2013р. Б. / Бенедикт XVI: Божа могутність виявляється в любові

Віра в Бога Отця вимагає від нас того, щоб за діянням Святого Духа вірити в Сина. На це звернув увагу Папа Бенедикт XVI під час загальної аудієнції, що відбулася у середу, 30 січня 2013 р. Розпочавши попередньої середи роздуми над словами «вірю в Бога», цього разу Святіший Отець зазначив, що наше визнання віри доповнює це ствердження, вказуючи на те, що Бог є Отець всемогутній, Творець неба і землі. «Сьогодні, – сказав Бенедикт XVI, – хочу разом з вами призадуматися над першою фундаментальною характеристикою Бога, яку нам пропонує Символ віри: Бог є Отець».

 

Насамперед, Папа зазначив, що сьогодні, з огляду на різні проблеми сім’ї та взаємин батьків з дітьми, не просто говорити про батьківство: «Для того, хто мав досвід надто авторитарного та строгого батька, чи байдужого й не дуже чутливого, чи навіть – відсутнього, не легко спокійно думати про Бога як про Отця, з довірою ввіряючись Йому». Але біблійне об’явлення, особливо євангельські тексти, допомагають подолати ці труднощі.

 

Як об’являє нам Ісус, Бог є Отець, Який годує пташок та зодягає польові квіти, Він вчиняє, що сонце сходить над добрими і над злими, Він – милосердний Батько, який приймає блудного розкаяного сина, великодушно подає тим, хто просить, і дає хліб з неба та живу воду. Тому псалмопівець, оточений ворогами, призиваючи Господа, може сказати: «Бо навіть, як покине мене рідний батько-мати, Господь мене до себе прийме» (Пс 27,10). Бог – це Батько, який ніколи не покидає своїх дітей, підтримує їх, прощає, а Його вірність безмірно перевищує людську. Впевненість у цьому нам дає віра, – зазначив Папа, додаючи, що «повнота доброзичливого обличчя Отця, що небі», виявляється в Ісусі, а пізнаючи Його, можемо пізнати Отця, бо Христос – це образ Невидимого Бога, як читаємо в Посланні до Коринтян.

 

«Віра в Бога Отця вимагає того, щоб за діянням Святого Духа вірити в Сина, розпізнаючи у хресті, що спасає, остаточне об’явлення Божої любові», – вів далі Бенедикт XVI, пояснюючи, що Бог є Отцем, даючи Свого Сина для нас, прощаючи нам гріхи та посилаючи Святого Духа, Який чинить нас здатними взивати: «Авва-Отче!».

 

Отож, Боже батьківство є безмежною любов’ю, але «як можна думати про всемогутнього Бога, споглядаючи на Христовий хрест?» – запитав Святіший Отець, відповідаючи, що ми б хотіли бачити Божу всемогутність, згідно з нашими уявленнями та прагненнями, тобто, «всемогутнього» Бога, Який розв’язує усі проблеми й труднощі. І перед обличчям настільки численних страждань багатьом з нас важко повірити в Бога Отця та Його всемогутність. Однак, як зауважив Папа, саме віра спонукує нас зрозуміти, що Божі думки відмінні від наших, і Його всемогутність є іншою, не автоматичною та самовільною, але позначеною свободою. «У дійсності, створюючи вільні творіння, даючи їм свободу, Бог відмовився від частини Своєї могутності, залишаючи могутність нашої свободи. Тому Він любить та шанує вільну відповідь любові на Своє покликання», – пояснив Бенедикт XVI.

 

Божа всемогутність не виявляється в насильстві, але в любові, милосерді, прощенні, у прийнятті нашої свободи та постійному закликові до навернення серця. «Такою є Божа могутність і вона переможе», – сказав Святіший Отець, зазначаючи, що «лише той, хто є могутнім, може переносити зло та виявлятись співчутливим; лише той, хто є справді могутнім, може повністю здійснити силу любові».

 

Таким чином Бог, Якому належать усі речі, бо Він їх створив, виявляє Свою могутність «люблячи все й усіх», терпеливо очікуючи навернення людей. «Всемогутність любові не є могутністю світу, але – повним даром, а Ісус, Божий Син, об’являє світові справжню всемогутність Отця, віддаючи Своє життя за нас, грішників», – наголосив Бенедикт XVI, додаючи, що у відповіді добром на зло й полягає досконала і справжня Божа могутність, і що визнаючи віру в «Бога Отця всемогутнього», ми висловлюємо віру в могутність Божої любові, що є актом віри, навернення та переміни нашого мислення.

Джерела: Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

30.01.2013р. Б. / Важкі питання. Чи може католик обмежитися боротьбою проти нелегальних абортів, за замовчуванням погоджуючись з існуючим законодавством?

ПИТАННЯ: Чи може католик ставитися терпимо до легалізації абортів? Чи припустимо для християнина-політика виступати тільки проти  нелегальних абортів, ніби погоджуючись за замовчуванням з існуючим законом, що дозволяє законно вбивати ненароджених дітей? Закон про аборти виправдовує себе тим, що він спрямований проти підпільних абортів, і це нібито менше зло, ніж аборти «законні». Хіба не повинен християнин боротися проти всякого аборту?

ВІДПОВІДЬ: «Серед усіх злочинів проти життя, які може зробити людина, переривання вагітності має риси, які роблять його особливо серйозним і таким, що заслуговує на  засуд. Другий Ватиканський собор називає його разом з дітовбивством "жахливим злочином". Сьогодні, однак, з совісті багатьох людей зникає розуміння цього зла», - свідчить енцикліка Папи Івана Павла II "Evangelium Vitae"(58), посилаючись, у свою чергу, на соборну пастирську конституцію «Радість і надія».

На жаль, доводиться констатувати, що навіть у віруючих людей усвідомлення аборту як тяжкого зла послаблюється, і одна з причин цього полягає саме у повсюдному поширенні законів, що створюють ілюзію чогось правомірного, допустимого.

Однак легалізація абортів сама по собі є злочинною і неприпустимою. Тому блаженний Папа Войтила не упускав жодної можливості, щоб знову і знову заявити про неприйнятність цих законів.

Святий Тома Аквінський стверджував, що злочинний закон перестає бути законом: «Людський закон є законом настільки, наскільки він відповідає здоровому глузду, тобто походить від вічного закону. Якщо ж закон суперечить розуму, то його називають злочинним законом. У цьому випадку він перестає бути законом і перетворюється радше в акт насильства». І ще: «Усякий закон, прийнятий людьми, є законом лише тоді, коли він походить від природного закону. Якщо ж у чомусь він суперечить природному закону, то він більше не закон, а перекручування закону».

Тут можна згадати і твердження Папи Івана XXIII з енцикліки «Pacem in Terris»: «Влада передбачена моральним порядком і походить від Бога. Це означає, що коли її закони і постанови  знаходяться в протилежності до зазначеного порядку і, отже, суперечать волі Бога, вони не носять обов'язкового для совісті характеру, оскільки "Бога повинно слухатися більш, як людей!" (Дії 5,29). У такому випадку, сама влада перестає бути такою і вироджується в насильство» (30).

У наші дні особливо важливо піднімати голос на захист тих, у кого немає голосу. У цитованій нами вище енцикліці Івана Павла II "Evangelium Vitae" стверджується, що християнин повинен поводитись так, як вчинив свого часу Папа Лев XIII, виступивши на захист пригнобленого і беззахисного робітничого класу (мова йде про енцикліку «Rerum Novarum»): «Так, як сто років тому перед лицем загрози фундаментальних прав робітників Церква сміливо виступила на їхній захист, проголошуючи священні права трудящого як особистості, так і нині, коли в небезпеці опинилися фундаментальні права іншої категорії особистостей, Церква відчуває обов'язок не менш сміливо підняти голос в захист тих, хто сам не має голосу. Голос Церкви завжди є євангельським криком на захист жебраків світу цього, тих, хто знаходиться в небезпеці, в презирстві, чиї права придушуються.

Сьогодні ми - свідки нехтування фундаментального права на життя безлічі слабких і беззахисних людських істот, в першу чергу ще ненароджених дітей. Якщо в кінці минулого століття Церква не могла мовчати перед обличчям тодішніх форм несправедливості, тим більше не можна їй мовчати сьогодні, коли поряд з колишніми соціальними несправедливостями, на жаль, не скрізь ще подоланими, у багатьох частинах світу ми спостерігаємо прояви ще більшої несправедливості і гніту, іноді помилково вважаються доказом прогресу на шляху до встановлення нового світового порядку» (EV 5). «Саме це, - пише далі блаженний Папа Войтила, - і відбувається сьогодні на арені політики і держави: початкове, невідмовне  право на життя стає предметом дебатів або прямо заперечується шляхом парламентського голосування або волевиявлення частини суспільства, нехай навіть чисельно переважаючої. Це згубний результат необмеженого панування релятивізму: "право" перестає бути правом, оскільки вже не засноване на потужному фундаменті непорушної гідності особистості, а підпорядковане волі сильнішого. Так демократія, зраджуючи власні принципи, по суті перероджується в тоталітарну систему. Держава вже не "спільний дім", де всі можуть жити в злагоді з фундаментальними принципами рівності, - вона перетворюється на тиранію, узурпуючи право розпоряджатися життям слабких і беззахисних, ненароджених дітей і старших в ім'я загальної користі, яка в дійсності лише служить тим чи іншим груповим інтересам.

Може скластися враження, ніби все відбувається з повним дотриманням правозаконності, принаймні коли закони, що допускають переривання вагітності чи евтаназію, прийняті голосуванням у відповідності з так званими демократичними принципами. У дійсності ж ми маємо тут справу лише з трагічною підробкою правозаконності, а демократичний ідеал, який заслуговує цієї назви тільки тоді, коли визнає і охороняє гідність кожної особистості, - зраджений в самій основі: "Чи можна говорити про гідність кожної особистості, коли дозволяється вбивати найслабшого і найневиннішого? В ім'я якої справедливості людей піддають найнеправеднішій дискримінації, визнаючи одних гідними захисту, а іншим відмовляючи в цій гідності?" (EV 20).

Тому католик не може обмежуватися твердженням, що легальний аборт служить викорінюванням нелегальних абортів. У такому менталітеті полягає велике лицемірство: виходить, що суспільство відкидає нелегальні аборти як зло, але замовчує про аборти легальні і навіть схвалює їх.

Звичайно, за підпільними операціями стоїть підпільний бізнес. Але, по суті, цей аспект не обходить і легальні аборти. Держава надає право на дітовбивство, начебто мова йде не про злочин, а про добрі вчинки, причому за рахунок податків у казну, в тому числі і від громадян, які абсолютно проти абортів в будь-якому вигляді.

Іван Павло II писав, що легалізація переривання вагітності, дітовбивства і евтаназії і визнання цього права в законодавчому порядку рівнозначні тому, що приймається збочене, нігілістичне уявлення про людську свободу і визнається абсолютна влада (закону) над людьми, спрямована проти них (СР EV 20 ).

В іншій енцикліці - «Veritatis splendor» - Папа Войтила пише про необхідність свідчити істину аж до мучеництва: «Віра має і моральний вимір, вона - джерело життєвого зобов'язання, відповідного її вимогам. У ній удосконалюється ухвалення й дотримання Божих заповідей. Євангелист Іван пише: «Бог - світло, й ніякої у ньому темряви немає.  Коли ми кажемо, що маємо з ним спільність, а ходимо в темряві, то ми говоримо неправду й не чинимо правди (...) З того знаємо, що ми його спізнали, коли ми заповіді його бережемо.  Хто каже: «Я його знаю», і заповідей його не зберігає, той неправдомовець і в тому правди немає.  А хто береже його слова, в тому любов Божа справді досконала. З того й знаємо, що ми у ньому.» (1 Ів. 1, 5-6;. 2, 3-6).

Завдяки моральному  життю віра стає «сповіданням» не тільки перед Богом, але й перед людьми: вона стає свідченням. Ісус сказав: «Ви - світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. І не запалюють світла та й не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі. » (Мт. 5, 14-16). Справи ці - насамперед справи милосердя (див. Мт. 25, 31-46), справи істинної свободи, яка проявляється і здійснюється в самопожертві - до принесення себе в дар - за прикладом Ісуса, Який на хресті «полюбив Церкву і віддав Себе за неї» (Еф. 5, 25). Свідоцтво Христа стало джерелом, прикладом і силою для такого свідоцтва, яке вимагається від учня, покликаного йти тим же шляхом: «До всіх Він промовив:  Коли хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, і слідує за Мною» ( Лк. 9, 23). Узгоджуючись з вимогами євангельської радикальності, любов може привести віруючого і до найвищого свідчення мучеництва» (С. 89).

За матеріалами: Радіо Ватикан

Читайте також:
Важкі питання. Що поганого в усиновленні дітей одностатевими парами?

Важкі питання. Як Церква ставиться до вакцинації і до знеболювання наркотичними препаратами?
Важкі питання. Як Церква ставиться до великої різниці у віці наречених?
Важкі питання. Чи страждає Бог через вічну загибель Своїх створінь?
Важкі питання. Чи потрібно сприймати повчання священика після сповіді як слова Самого Христа?
Важкі питання. Чи може називатися "сином Божим" людина, що відмовляється від Хрещення?
Важкі питання. Чи не є Хрещення немовлят насиллям над особистістю?
Важкі питання. Чи можна приймати Причастя щодня?
Важкі питання. Чи є нехристиянська віра даром Божим?
Важкі питання. Що відбувається під час Хрещення?
Важкі запитання: Чи є гріхом користуватися неліцензійним програмним забезпеченням?
Важкі питання. Яке відношення до апостольської традиції має догма про взяття Діви Марії на Небо?
Важкі питання. Чому католики вшановують святих і їх мощі?
Важкі питання. Чи може Католицька Церква в майбутньому дозволити висвячування жінок?
Важкі питання. Як розуміти слова апостола Павла "Немає влади не від Бога"?
Важкі питання. Чи можуть чоловік і жінка, розписані тільки в РАГСі, приступати до Сповіді та Причастя?
Важкі питання. Чи залежать від Божественного Провидіння такі дрібниці, як корки на дорогах, зустрічі та запізнення?
Важкі питання. Де у ембріона душа і чи можна його вважати людиною?
Важкі питання. Що таке первородний гріх?
Важкі питання. Чи гріх займатися радіестезією?
Важкі питання. Чи має реінкарнація відношення до походження людей?
Важкі питання. Чи існують особливі випадки, в яких допустиме використання презерватива для католиків?
Важкі питання. Як слід розуміти заклик Бога до воєн і знищення цілих народів у Старому Завіті?
Важкі питання. Що означають слова Ісуса "ви боги"?
Що робити фармацевту-католику, якого змушують продавати протизаплідні засоби?
Важкі питання. Чи можна християнинові дотримуватися кашрут?
Важкі питання. Як відрізнити одкровення Бога від диявольських навіювань?
Важкі питання. Чи можуть помисли бути таким же гріхом, як і дії?
Важкі питання.Чим психотерапевт відрізняється від духівника?
Важкі питання.Чи потрібно прощати тих, хто не просить прощення?
Важкі питання. Як вибирали Римських Пап після святого Петра?
Важкі питання. На якому камені збудована Церква – на Петрі чи на Ісусі Христі?
Важкі питання. Хто такий Антихрист?
Важкі питання. Чи є гріхом для католика перейти у православ'я?
Важкі питання. Навіщо сповідувати гріхи священикові?
Важкі питання. Чи можна молитися за перемогу улюбленої збірної на Чемпіонаті з футболу?
Важкі питання. Чи не відходять католики від Святого Письма в питанні підпорядкованості жінки чоловікові?
Важкі питання. Що сказати людині, яка думає про самогубство?
Важкі питання. Які обов'язки накладає Таїнство Шлюбу, і чи може їх невиконання стати виправданням для розлучення?
Важкі питання. Чому Церква скасувала заборону відспівувати самогубців?
Важкі питання. Чи може гомосексуаліст стати священиком?
Важкі питання. Чи є гріхом ходити на дискотеку?
Важкі питання. Чи є гріхом не перехреститися перед вживанням їжі?
Важкі питання. Чи суперечить християнству психоаналіз Фрейда?
Важкі питання. Два питання від мусульманина
Важкі питання. Чи може диявол вселитися одночасно в кількох людей?
Важкі питання. Багатство і розкіш Церкви
Важкі питання. Католицтво і англіканство
Важкі питання. Що відбувається, якщо мученик в момент смерті не перебуває в стані благодаті?
Важкі питання. Що відбувається з душею при трансплантації органів? Як позбутися сторонніх думок під час молитви?
Важкі запитання. Чи можна контактувати з померлими родичами?
Важкі питання. Хто встановлює день нашої смерті?
Важкі питання. Чи можна християнинові займатися карате?
Важкі питання. Яка різниця між святими і блаженними, між Отцями Церкви і Вчителями Церкви?
Важкі питання. Чи можна молитися за тварин?
Важкі питання.В яких джерелах йдеться про мучеництво апостола Петра в Римі?
Важкі питання. Чому важко потрапити відразу в Рай?
Важкі питання. Чи буде наше тіло у воскресінні таким же, як зараз?
Важкі питання. Чи всі помруть, коли прийде останній день?
Важкі питання. Чи можна причащатися без попередньої Сповіді?
Важкі питання. Чи можна сповідатися у різних священиків?
Важкі питання. Як перемогти страх "поганої Сповіді"?
Важкі питання. Якщо Бог знає все, то навіщо Він створює людей, які підуть в пекло?
Важкі питання. Чому Церква за аборт відлучає, а за вбивство - ні?
Важкі питання. Про реінкарнацію
Важкі питання. Чи гріх жити разом до шлюбу, дотримуючись цнотливості?
Важкі питання. Чи правда, що Адам прожив 930 років?
Важкі питання. Що значить - хула на Святого Духа не проститься?
Важкі питання. Що означає відлучення від Церкви?
Важкі питання. Вона - католичка, він – розлучений православний. Чи можливий шлюб?
Важкі питання.Чи бачить диявол наші думки?
Важкі питання. Від кого походять люди?
Важкі питання. Протестанти і апостольське спадкоємство
Важкі питання. Як Бог може бути єдиним і в той же час Трійцею?
Важкі питання.Чи нормально для християнина боятися смерті?
Важкі питання. Чому не можуть приступати до Причастя розлучені, котрі вступили в новий шлюб?
Важкі питання. Чи правда, що Бог любить мене?
Важкі запитання: Звідки взялася дружина у сина Адама і Єви?
Важкі питання: Як прийняти Таїнство Хрещення у дорослому віці?
Важкі питання: Чи правда, що євреї досі очікують прихід Месії?


Джерело:   Воїни Христа Царя

30.01.2013р. Б. / Програма богослужень, які Папа Бенедикт XVI очолить у лютому-березні 2013

У Ватикані оприлюднено програму богослужень, які Папа Венедикт XVI очолить у лютому-березні цього року.

Ввечері, у суботу, 2 лютого, коли за новим календарним стилем відзначатиметься свято Стрітення Господнього та XVII Всесвітній День богопосвяченого життя, Єпископ Риму очолить Святу Месу, на яку запрошені члени спільнот богопосвячених осіб Вічного Міста.

У понеділок, 11 лютого, відбудеться Консисторія, під час якої буде розглянуто деякі канонізаційні процеси.

У середу, 13 лютого, в римо-католицькій Церкві розпочинається Великий Піст. З цієї нагоди, згідно з прийнятим звичаєм, Папа очолить покаянну процесію з базиліки святого Анзельма до базиліки святої Сабіни, де відслужить Євхаристійне богослуження з обрядами попільної середи.

В першу неділю Великого Посту, 17 лютого, розпочнуться реколекції для Римської Курії, які цього року проводитиме кардинал Джанфранко Равазі, Президент Папської Ради в справах культури. Вони відбуватимуться у каплиці Redemptoris Mater апостольського палацу до суботи, 23 лютого.

У березні заплановано лише богослуження Страсного Тижня та Пасхального Тридення, які розпочнуться 24 березня у Пальмову (Квітну) Неділю. Того дня Святіший Отець очолить Службу Божу на площі Святого Петра у Ватикані, перед початком якої відбудеться благословення пальмових та оливкових галузок й урочиста процесія.

У Великий Четвер, 28 березня, вранці, Папа відслужить Службу Божу з посвяченням святого мира в базиліці святого Петра разом зі священиками та єпископами, що служать у Вічному Місті, а ввечері у папській латеранській базиліці Святого Івана, що є катедральним храмом Риму, відслужить Святу Месу «на Господній Вечері», якою у Римо-католицькій Церкві розпочинається Пасхальне Тридення.

У Велику П’ятницю, 29 березня, Венедикт XVI молитиметься разом з вірними богослуження «Господніх Страстей» у базиліці Святого Петра, а о 21:15 очолить відправу Хресної Дороги в римському Колізеї. Тексти для роздумувань готує маронітська молодь з Лівану під проводом свого Патріарха Блаженнішого Бутроса Бшари Раї.

У суботу, 30 квітня, о 20.30, Святіший Отець розпочне Пасхальне чування у ватиканській базиліці, а в неділю, 31 квітня, очолить Євхаристійне богослуження на площі Святого Петра, після якого звернеться з великоднім посланням та уділить урочисте благословення «Urbi et Orbi».

 
Джерела: Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

30.01.2013р. Б. / Тижневий огляд: Папа і Апостольський Престіл (21.01 – 27.01.)

Понеділок. 21 січня Римо-Католицька Церква літургічно спогадує святу мученицю Агнету, юну римлянку, яка віддала життя за Христа на переломі ІІІ та ІV сторіч. Щороку в день празника святої Агнети, яка, як наречена Ісуса Христа, завжди зображена з агнцем на руках, а як мучениця – з пальмою, ченці Регулярні Каноніки Згромадження Найсвятішого Спасителя Латеранського, які опікуються базилікою святої Агнети в Римі, представляють Святішому Отцеві два білосніжні ягнятка, посвячені цього ж ранку абатом Регулярних Каноніків саме в базиліці святої Агнети. Під час Страсного Тижня цих ягняток стрижуть, а з отриманої вовни виготовляють так званий «паллій» – невеликий, вузький омофор з білої вовни, на якому виткано 6 чорних шовкових хрестів.

 

У понеділок Бенедикт ХVI зустрівся з першою групою католицьких єпископів італійського регіону Калабрія, які прибули до Ватикану з візитом «ad limina Apostolorum». В цьому регіоні діють мафіозі, тому Святіший Отець продовжувати боротьбу з мафією за допомогою віри, і таким чином відроджувати Церкву і народ та черпати натхнення з Євангелія для подолання всіх труднощів.

 

21 січня Святий Престол став дев'ятим, після Аргентини, Німеччини, Південної Кореї, Іспанії, Франції, Італії, Японії і Тайваню, спостерігачем в Системі центральноамериканських інтеграції (Sica). Урочиста церемонія підписання угоди відбулася в Сан-Сальвадорі в присутності Генерального секретаря організації Хуана Даніеля Алемана та Апостольського нунція в Салвадорі, архиєпископа Луїджі Пецута.

 

Вівторок. У вівторок, 22 січня, Папа Бенедикт XVI прийняв у Ватикані Нґуєна Фу Чонга, Генерального Секретаря Центрального Комітету Комуністичної Партії В’єтнаму, який опісля зустрівся з Державним Секретарем Апостольської Столиці кардиналом Тарчізіо Бертоне та архиєпископом Доменіком Мамберті, відповідальним за стосунки з державами. Під час зустрічі обговорювалися питання обопільного зацікавлення та висловлено побажання, що в недалекому майбутньому вдасться розв’язати деякі нерозв’язані ситуації та дедалі більше поглиблюватиметься існуюча співпраця.

 

Папа Бенедикт XVI зробив важливі призначення в ділянці ватиканських засобів Комунікацій: Директором Ватиканського Телевізійного Центру призначено монсеньйора Даріо Едоардо Віґано, викладача Пасторального Інституту «Redemptor hominis» при Папському Латеранському Університеті. На цій посаді він змінить о. Федеріко Ломбарді, ТІ, який і надалі очолюватиме Ватиканський прес-центр та Радіо Ватикану. Директором Ватиканського прес-центру з питань акредитації журналістів став дотеперішній заступник Секретаря Папської Ради суспільних комунікацій Анджело Скельцо.

 

Середа. Минулої середи на загальній аудієнції Святіший Отець розпочав цикл навчань, присвячених молитві «Вірую». Святіший Отець зазначив, що Бог промовляє до людини, насамперед, через Святе Письмо. За словами Папи, коли ми визнаємо віру, це означає, що будуємо своє життя на Богові, «бажаємо, щоб Його слово щодня нас спрямовувало в конкретних рішеннях, не боячись загубити щось свого». Віра чинить нас паломниками на землі, які хоч і вписані у світ й історію, однак прямують до небесної вітчизни. «Віра в Бога вчиняє нас носіями цінностей, які часто суперечать сьогоденним моді та мисленню, вона вимагає від нас прийняття критеріїв, які не збігаються із загальною ментальністю», – вів далі Бенедикт XVI, вказуючи на те, що християнин не повинен боятися іти проти течії, відкидаючи спокусу пристосовництва. В багатьох наших суспільствах, як зауважив Святіший Отець, «Бог став “великим неприсутнім”, а його місце зайняли численні ідоли», першим з яких є людське «я». Значний і позитивний розвиток науки та техніки привів людину до ілюзії всемогутності та самовистачальності, а зростаючий егоцентризм спричинився до порушення рівноваги в міжлюдських стосунках та суспільній поведінці. «Це світ, благословенний вірою, до якої ми всі покликані, щоб неустанно поступати вперед, ідучи за Ісусом Христом. Ця дорога іноді буває тяжкою, на ній трапляються випробування і смерть, але вона відкриває на життя, в радикальній переміні дійсності, яку можна відчути та побачити в повноті лише очима віри», – підкреслив Бенедикт XVI.

 

У вівторок 22 січня у Ватикані стартував черговий раунд богословського діалогу Римо-Католицької Церкви з Древніми Східними (Нехалкідонськими) Церквами. В середу відбулось пленарне засідання Змішаної богословської комісії, яка представляє ці Церкви.

 

Четвер. Всесвітньовідоме видання «National Geographic» звернулося до о. Федеріко Ломбарді з проханням, щоб він втрутився в складну ситуацію з вбивством слонів заради слонової кістки для виготовлення предметів культу. Представник Ватикану запропонував свою допомогу у здійсненні інформаційної програми і залученні деяких церковних організацій до вирішення складного питання.

 

Отець Федеріко Ломбарді прокоментував статтю британського видання «The Guardian», в якій автор провів дослідження щодо грошей, які Ватикан отримав від італійського уряду після укладання Латеранських угод у 1929 році.

 

Італійський історик П'єр Луїджі Гвідучі, викладач Папського Селезіанського університету видав книгу «Третій рейх проти Пія XII». Він переконаний, що «Нацисти ненавиділи Пія XII». У таємних нацистських документах йдеться про гуманітарну діяльності Святого Престолу, ініційовану Пієм XII, щодо захисту євреїв.

 

23−24 січня 2013 року у Ватикані проходила чергова робоча зустріч XIII Звичайної ради Генерального секретаріату Синоду Єпископів Католицької Церкви під головуванням Архиєпископа Ніколи Етеровіча, Генерального секретаря Синоду. Представником від Східних Католицьких Церков, як член Ради, є Блаженніший Святослав Шевчук. Учасники зустрічі працювали над текстом майбутнього папського посиндального послання щодо нової євангелізації. Блаженніший Святослав, як представник східного богослов’я, зробив свій внесок у низку богословських, душпастирських та канонічних тем, які віддзеркалюють Традицію, богослужбовий досвід і душпастирські виклики Східних Католицьких Церков.

 

П’ятниця. Завершуючи наприкінці жовтня минулого року праці Синоду Єпископів про нову євангелізацію, Святіший Отець повідомив про те, що в контексті праць Синоду, за результатами призадуми над питаннями семінарій та катехизації, він постановив здійснити перерозподіл деяких обов’язків в рамках Римської Курії. Так, відповідальність за семінарії, якими раніше займалася Конгрегація Католицької Освіти, перекладено на Конгрегацію у справах духовенства, яка звільняється від справ, пов’язаних з катехизацією, якими тепер займатиметься Папська Рада сприяння новій євангелізації. У п’ятницю, 25 січня, Святіший Отець видав відповідні розпорядження, якими здійснив цю реформу, вносячи відповідні зміни до Апостольської Конституцій Pastor Bonus, якою регламентується діяльність Римської Курії. Цю реформу прокоментував кардинал Мауро П'яченца.

 

У п’ятницю Папа Бенедикт XVI прийняв членів Змішаної Міжнародної Богословської Комісії в справах діалогу між Католицькою Церквою та Давньосхідними Православними Церквами. Святіший Отець висловив побажання, щоб стосунки між Католицькою та давніми Церквами Сходу й надалі розвивалися «у братерському дусі співпраці, зокрема, через посилення богословського діалогу, який би був здатним допомогти всім Господнім вірним зростати у спільності та свідчити перед світом спасенні істини Євангелія».

 

25 січня Бенедикт XVI привітав учасників «Маршу за життя» - традиційної ходи, яку з 1974 року організовують рухи «pro-life» у США. У своєму мікроблозі у «Твіттері» Папа написав: «Я єднаюся з тими, хто візьме участь у марші за життя і молюся, щоб політичні лідери захищали ненароджених дітей і сприяли культурі життя».

 

Цього дня ввечері Святіший Отець відслужив вечірню з нагоди завершення Тижня молитов за єдність християн. Під час проповіді Папа вказав на те, що основою екуменізму є сопричастя у тій самій вірі. «Доктринальними питаннями, які нас розділяють, – сказав Бенедикт XVI, – не слід легковажити чи применшувати. Їх слід, радше, відважно розв’язувати в дусі братерства та взаємної пошани». «У сьогоднішньому суспільстві здається, що християнське послання дедалі менше впливає на особисте та спільнотне життя; і це становить виклик для всіх Церков», – вів далі Бенедикт XVI, наголошуючи на тому, що єдність є не лише найкращим засобом, але й передумовою, щоб «якомога вірогідніше звіщати віру тим, хто ще не пізнав Спасителя» чи тим, хто «майже забув про цей найцінніший дар». І саме згіршення поділів, яке утруднювало місіонерську діяльність, дало поштовх до екуменічного руху. Насамкінець, Папа ще раз пригадав про те, що «наше шукання єдності в істині й любові ніколи не повинно втрачати з поля зору відчуття, що єдність християн – це діло й дар Святого Духа», який перевищує наші сили. А тому, серцем діалогу є «духовний екуменізм, а особливо – молитва».

 

Субота. 26 січня Бенедикт XVI зустрівся з співробітниками судів Святого Престолу з приводу інавгурації нового судового року в Трибуналі Римської Роти. У своєму зверненні до них Папа запропонував своє міркування про деякі аспекти зв'язку між вірою і таїнством шлюбу. Папа підкреслив, що «актуальна криза віри (...) несе з собою також кризу шлюбу, з усіма стражданнями і розрухами, які вона завдає дітям».

 

Неділя. У неділю перед проказуванням молитви «Ангел Господній» Святіший Отець роздумував над сенсом неділі. «Сьогоднішня літургія демонструє нам об'єднані разом дві окремі частини Євангелія від св. Луки - зауважив Бенедикт XVI, - Перша (1,1-4) є прологом, адресованим якомусь «Теофілові». Оскільки це ім'я в перекладі з грецької мови означає «Божий друг», ми можемо побачити в ньому кожного віруючого, який відкриває себе Богові і хоче ділитися Євангелією. Другий уривок (4,14-21), в свою чергу, демонструє нам Ісуса, що «в силі Духа» відправився в суботу в синагогу в Назареті». Добре придивившись, можна побачити, що Господь не уникає щотижневого літургійного ритму і приєднується до зібрання своїх співвітчизників для молитви і слухання Святого Письма. Цей уривок змушує нас замислитися про наш спосіб життя в неділю: день для відпочинку і сім'ї, але перш за все, день присвячений Господу через участь в Євхаристії, в якій ми живимося Тілом і Кров'ю Христа і Його Словом життя. По-друге, в наш розсіяний і неуважний час, це Євангеліє закликає нас запитати себе про нашу здатність слухати. Перш, ніж могти говорити про Бога і з Богом, ми повинні слухати Його, і літургія Церкви є «школою» цього слухання Господа, Який говорить з нами.

 

За традицією, в останню неділю січня, після проказування молитви «Ангел Господній», Бенедикт XVI разом із дівчинкою з римського дитячого відділення руху «Католицька акція» випустив з вікна Апостольського палацу голубів миру.

 

Також після молитви Папа запросив віруючих пам'ятати про жертви Голокосту: «Пам'ять про цю страшну трагедію, яка завдала сильного удару єврейському народу, має бути постійним нагадуванням всім, щоб не допустити повторення жахів минулого, не приймати ніякої форми ненависті та расизму й підтримувати прагнення до поваги і гідності людини», - сказав Бенедикт XVI.

 

Щорічно в останню неділю січня відзначається Всесвітній день боротьби з проказою. 27 січня Бенедикт XVI нагадав про обов'язок християн піклуватися про хворих, особливо тих, які страждають на важкі захворювання, таке як проказа.

 

Пропонуємо до вашої уваги Послання Святішого Отця Бенедикта XVI на 47-ий Всесвітній День Суспільних Комунікацій.

Джерело:    Воїни Христа Царя

29.01.2013р. Б. / Відпусти з нагоди ХХІ Всесвітнього Дня хворого

З нагоди ХХІ Всесвітнього Дня хворого, який відзначатиметься 11 лютого, Папа Бенедикт XVI уділив окремі відпусти. Відповідний декрет Апостольської Пенітенціарії було оприлюднено у вівторок, 28 січня.

 

Цей документ нагадує, що цьогорічне відзначення дня хворого відбувається в контексті Року віри та заклику до нової євангелізації, одним із засобів якої також є свідчення милосердної любові. А бажаючи, щоб щорічне відзначення Дня хворого в цьому особливому контексті стало ефективною катехизою про сенс страждання та підтримкою тих, хто опікується страждаючими, як тему Святіший Отець обрав приклад милосердного самарянина з Христової притчі. Він також призначив архиєпископа Зіґмунда Зімовского своїм посланцем на урочисте відзначення Дня хворого, що відбудеться в Марійському санктуарії в німецькому відпустовому місці Альтетінґу. 

А щоб вірні могли якомога краще духовно приготуватися до участі в цих подіях, Папа уділив дар відпустів, щоб «вірні, дійсно розкаяні та спонукувані милосердною любов’ю, за прикладом Милосердного Самарянина, в дусі віри та милосердя, віддавали себе на служіння страждаючим ближнім, а якщо вони самі є хворими, то щоб переносили біль та життєві незгоди, зі смиренним довір’ям підносячи душу до Бога та даючи відкрите свідчення віри шляхом Євангелія страждання».

Згідно з розпорядженням, повний відпуст один раз на день можуть отримати вірні, що з розкаяним і скрушеним серцем та сповнивши звичайні умови (Сповідь, Причастя та молитва в намірах Святішого Отця), від 7 до 11 лютого візьмуть участь в богослужіннях у санктуарії в Альтетінґу чи інших місцях, встановлених церковною владою, молячись в намірах Всесвітнього Дня хворого, та прокажуть «Отче наш», «Вірую» та молитву до Пресвятої Богородиці. 

Ті вірні, які в медичних структурах допомагають хворим, і через це не зможуть виконати того, про що йдеться вище, можуть отримати той самий відпуст, якщо в зазначені дні великодушно виконуватимуть своє служіння, немовби допомагаючи самому Господу Ісусові, проказавши зазначені молитви та постановивши, як тільки буде можливість, виконати згадані умови. 

Врешті, ті вірні, які з огляду на недугу, похилий вік чи іншу подібну причину не зможуть брати участь у згаданих відправах, можуть отримати повний відпуст, духовно єднаючись з ними, зокрема тоді, коли ці богослужіння та Послання Папи транслюватимуться через засоби комунікації, та набожно молитимуться за всіх хворих, жертвуючи Богові свої тілесні й духовні страждання. 

Натомість всі вірні, щоразу, коли в зазначені дні звертатимуться до Милосердного Бога з скрушеним серцем, молячись за хворих в дусі Року віри, можуть отримати частковий відпуст. 

Нагадаємо, відпуст, або індульгенція, це - повне або часткове зняття тимчасового покарання за гріхи. 

За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело:    КРЕДО

29.01.2013р. Б. / Тижневий огляд: життя УГКЦ (21.01 – 27.01.)

У вівторок, 22 січня 2013 року:

В УКУ відбулася відкрита лекція владики Венедикта Алексійчука на тему «Наша християнська ідентичність».

Місце проведення – конференц-зал філософсько-богословського факультету (вул. Хуторівка, 35а). Організовував деканат філософсько-богословського факультету. (ВІДЕО)

Інтегральний текст відкритої лекції владики Венедикта Алексійчука "Наша християнська ідентичність"

 

У Гарнізонному храмі Української Православної Церкви Київського Патріархату у рамках 46-о Тижня молитов за єдність християн відбувся екуменічний молебень християн-військовослужбовців. У святині молилися члени Ради у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України разом з військовослужбовцями.

 Від Української Греко-Католицької Церкви був присутній повний склад Департаменту Патріаршої Курії у справах душпастирства силових структур України на чолі з Владикою Михаїлом (Колтуном).

 

У середу, 23 січня 2013 року у Храмі Св. Василія Великого у Києві відбулася зустріч керівництва Департаменту Патріаршої Курії УГКЦ у справах душпастирства силових структур України з представниками Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, Міністерства Внутрішніх Справ, Внутрішніх військ МВС України, Спілки ветеранів Афганістану Шевченківського району, Професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України.

 

23−24 січня 2013 року у Ватикані проходила чергова робоча зустріч XIII Звичайної ради Генерального секретаріату Синоду Єпископів Католицької Церкви під головуванням Архиєпископа Ніколи Етеровіча, Генерального секретаря Синоду. На зустріч прибули кардинали: Вільфрід Фокс Напьє, Пітер K. A. Тарксон, Джордж Пелл, Оділіу П. Шерер, Луїс A. Тагле, Освальд Грасіас, Архиєпископи Бруно Форт, Сальваторе Фізікелла. Представником від Східних Католицьких Церков, як член Ради, є Блаженніший Святослав Шевчук.

 

З 25 до 27 січня у монастирі св. Альфонса отців Редемтористів (вул. Замарстинівська,225) проходила Школа духовності та євангелізації Львівської Архиєпархії.

 

У суботу, 26 січня, у римській базиліці Санта Марія-ін-Трастевере Спільнота святого Егідія та польська спільнота Рима зібралися на заупокійну Святу Літургію, проводжаючи молитвою в останню путь кардинала Юзефа Глемпа, Примаса Польщі. Спочилий владика був титулярним кардиналом цієї базиліки.

Літургію очолив монс. Вінченцо Палья, капелан Спільноти святого Егідія та голова Папської ради у справах сім’і. З ним співслужили: Блаженніший Святослав Шевчук, Глава УГКЦ, та Архиєпископ Зигмунд Зімонський, голова Папської ради у справах душпастирства охорони здоров’я. 

 

У неділю, 27 січня 2013 року:

У лондонському катедральному соборі УГКЦ Пресвятої родини, що у Великобританії, Архиєпископ Антоніо Менніні, Апостольський нунцій у Великобританії, офіційно зачитав папську буллу, в якій проголошено піднесення Апостольського екзархату для українців-католиків у Великобританії до рівня єпархії. 

 

в Архикатедральному соборі святого Юра, що у Львові, урочисто розпочали Рік віри, проголошений Главою УГКЦ Блаженнішим Святославом, 14 жовтня 2012 року Б. у Римі, з нагоди посвячення, після реставрації, собору святої Софії Премудрості Божої.

 

 Блаженніший Любомир Гузар, Архиєпископ-емерит УГКЦ, зустрівся зі студентською молоддю, прихожанами та військовослужбовцями міста Євпаторії, що в Криму. На запрошення греко-католицького священика о. Богдана Костецького зустріч із Блаженнішим Любомиром відбулася в міському центрі дозвілля.

 

Незабаром вийде у світ перша аудіокнига Блаженнішого Святослава Шевчука, в якій Глава УГКЦ відповідає на 100 запитань молодих людей. Слід зазначити, що із 9 листопада до 5 грудня 2011 року, з ініціативи Департаменту інформації УГКЦ та Комісії УГКЦ у справах молоді, молоді люди з України та з-за кордону надсилали до Першоієрарха Церкви запитання, які стосувалися міжособистісних стосунків, практичного життя християнина та пояснення Божого Слова.

 

Глава УГКЦ про Патріарший собор: Ми будуємо чесно і не приймаємо гроші від влади і політиків

Глава УГКЦ: До рок-музики Церква ставиться обережно

Віра і наука

 

Анонс:

Весною 2013 року в  реколекційному домі сестер Служебниць ім. прп. Йосафати у м. Надвірна Івано-Франківської області відбудеться серія реколекційних наук.

Джерело:   Воїни Христа Царя

28.01.2013р. Б. / «Кардинал Юзеф Глемп був благовісником примирення», - Патріарх УГКЦ

У суботу, 26 січня, у римській базиліці Санта Марія-ін-Трастевере Спільнота святого Егідія та польська спільнота Рима зібралися на заупокійну Святу Літургію, проводжаючи молитвою в останню путь кардинала Юзефа Глемпа, Примаса Польщі. Спочилий владика був титулярним кардиналом цієї базиліки.

 

Літургію очолив монс. Вінченцо Палья, капелан Спільноти святого Егідія та голова Папської ради у справах сім’і. З ним співслужили: Блаженніший Святослав Шевчук, Патріарх УГКЦ, та Архиєпископ Зигмунд Зімонський, голова Папської ради у справах душпастирства охорони здоров’я. На Літургії були: кардинал Зенон Грохолєвський, префект Конгрегації у справах католицької освіти, Ганна Сухоцька, посол Польської Республіки при Апостольській Столиці, численне духовенство, монашество та вірні.

 

Блаженніший Святослав від імені єпископату, духовенства та вірних УГКЦ висловив співчуття польському народові та Католицькій Церкві Польщі з приводу відходу у вічність її Примаса. У своєму слові він зокрема зазначив: «Сьогодні вважаю своїм обов’язком поєднатися у прощальній молитві із польськими братами і сестрами за новоспочилого кардинала Юзефа Глемпа – Апостола примирення. Блаженної пам’яті кардинал Юзеф був благовісником примирення не тільки для польського народу в період переходу від комуністичного тоталітаризму до демократичного суспільства, не лише між німецьким та польським єпископами, але й між Українською Греко-Католицькою Церквою та польським єпископатом, народами України і Польщі. Молячись за вічний спочинок Владики Юзефа, ми просимо Всевишнього, щоб його духовний спадок приніс щедрі плоди діалогу, прощення і примирення між християнами у Східній Європі».

Департамент інформації УГКЦ

Воїни Христа Царя

27.01.2013р. Б. / Бенедикт XVI до церковних суддів: криза віри привела до кризи шлюбу

З приводу інавгурації нового судового року в Трибуналі Римської Роти 26 січня Бенедикт XVI зустрівся з співробітниками цієї установи Святого Престолу.

 

У своєму зверненні до них Папа запропонував своє міркування про деякі аспекти зв'язку між вірою і таїнством шлюбу. Папа підкреслив, що "актуальна криза віри (...) несе з собою також кризу шлюбу, з усіма стражданнями і розрухами, які вона завдає дітям".

 

В першу чергу, Бенедикт XVI нагадав, що, хоча для дійсності таїнства шлюбу між чоловіком і жінкою, їх особиста віра не є першою умовою, тут головну роль відіграє "намірення робити те, що робить Церква", на думку Святішого Отця, неможливо повністю розділяти ці два аспекти. Він закликав церковних суддів глибше розважити над цією проблемою. Інше питання, на яке звернув увагу Папа - це поширене сьогодні скептичне ставлення до здатності людини будувати зв'язки на все життя. Бенедикт XVI зазначив, що нерідко вони вважаються обмеженням для свободи і самореалізації людини. "Частиною ментальності є думка, що людина стає сама собою, залишаючись" незалежною "і входячи в контакт з іншими тільки через відносини, які можна закінчити в будь-який момент", - зауважив Папа. Однак, за його словами, можливість зв'язувати себе нерозривним зв'язком є глибоко людською рисою, а зрозуміти це допомагає віра. У свою чергу, "неприйняття божественної пропозиції, насправді, веде до глибокої нерівноваги в людських відносинах як таких".

 

Третій аспект, на який звернув увагу Бенедикт XVI - це важливість віри для автентичної реалізації "подружнього добра", яке полягає в постійному бажанні добра ближньому - в любові. "Тільки через полум'я любові, Євангеліє не залишається простим словом, але стає життєвою реальністю", - сказав Папа.

За матеріалами http://be.radiovaticana.va

Джерело:   Воїни Христа Царя