19.10.2018р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Кл. 2,1–7:  «дивлюся з радістю на порядок у вас та на твердість вашої віри в Христа»

Часто замість тієї твердости, про яку говорить апостол, ми можемо зауважити в собі літеплість, непевність, що ми дуже мало довіряємо Богові й іншим людям, мало довіряємо собі. Ми не віримо. Але віра – це підстава, фундамент нашого життя і стосунків. Віра – це те, що дає нам силу прямувати, бути витривалими. 

Коли подивимось на апостолів, святих, а особливо на мучеників, можемо побачити, що основою їхнього життя була віра. Вона давала їм основу для їхнього буття і для діяльності. Тому маємо знову і знову робити іспит своєї віри. Чи ми довіряємо Богові? Чи ми покладаємось і уповаємо на Нього? 

Хай Господь допомагає нам зростати у цій довірі до Нього. І саме ця довіра, а ніщо інше, зуміє провести нас через будь-які обставини нашого життя.

***

Лк. 9,12-17:  «А Він їм каже: “Дайте ви їм їсти.”»

Люди так захопилися тим, що проповідував Христос, що не зауважили, як зголодніли й зайшли в безлюдне місце, де не було їжі. І в якийсь момент вони це усвідомили. На запитання апостолів, що робити, Христос каже: «Дайте ви їм їсти!» В апостолів було тільки п’ять хлібів і дві риби. Отже, Бог хотів, щоб вони дали те, що мали, і вже через Його чудо помноження всім вистачило їжі. Тож якби не було п’ятьох хлібів і двох рибин, то що б тоді помножував Ісус? 

Господь може виконати дев’яносто дев’ять відсотків праці, але потребує, щоб ми принесли Йому той один відсоток – те, що ми спроможні зробити. Якщо не буде чогось малого, то Бог не матиме що помножувати. Отож, у кожній ситуації стараймося зробити те, що можемо, а далі Господь помножить!

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

18.10.2018р. Б. / Блаженніший Святослав очолить Божественну Літургію в Папській базиліці Санта Марія Маджоре

Сьогодні, у четвер, 18 жовтня 2018 року, Блаженніший Святослав, Патріарх УГКЦ, очолить Божественну Літургію в Каплиці св. Павла (Cappella Paolina) Папської базиліки Санта Марія Маджоре (Santa Maria Maggiore). Свята Літургія, яка розпочнеться о 15:00, буде звершена з нагоди ювілею, 1150-річчя першої Божественної Літургії церковнослов’янською мовою в цій Папській базиліці, яку звершили у 868 році, з благословення папи Адріана ІІ (867-872), свв. рівноапостольні Кирило та Методій.

Історична довідка

Святі рівноапостольні Кирило і Методій є творцями слов’янської азбуки, та перекладачами богослужбових книг на слов’янську мову. До 868 року існувало три офіційні, так звані «сакральні» мови: грецька, латинська та єврейська, а вже від 868 року папа Адріан ІІ благословив використовувати у богослуженнях церковнослов’янську мову, піднісши її до рангу сакральних. Це сталося після того, як святі рівноапостольні брати Кирило та Методій прибули до Рима в 867 році із мощами святого папи Климента (помер у 101 р.), які вони віднайшли в місті Херсонесі в часі своєї місійної подорожі до хозарів. Папа Адріан ІІ, який був впродовж 25 років настоятелем храму св. Марії Великої (Santa Maria Maggiore), благословив звершити Літургію слов’янською мовою в цій базиліці і активно підтримував місію св. Кирила та св. Методія серед слов’янських народів. Після смерті св. Кирила папа висвятив св. Методія на єпископа Моравії та Паннонії.

Джерело:     Українська парафія святих Сергія і Вакха

17.10.2018р. Б. / Складні запитання: антихрист

Хто такий Антихрист?

Дати відповідь на запитання про Антихриста нелегко, оскільки довкола цього персонажу існує безліч інтерпретацій. Відзначимо відразу, що Апокаліпсис, де згадується Антихрист, не варто тлумачити буквально. Йдеться про образне бачення, і образи потребують тлумачення.

Пропонуємо дві інтерпретації Антихриста: першу – з Біблійного словника Маккензі та другу – з коментаря так званої Єрусалимської Біблії.

Згідно з першою інтерпретацією, Антихрист – це уособлення сили, ворожої Христу. Вона проходить крізь усю історію і завжди актуальна. Цитуємо зі словника: «Образ Антихриста був витлумачений різними способами, але існують вагомі підстави для того, щоб поставити під сумнів дуже популярну в певний час версію, згідно з якою Антихрист є реальною історичною есхатологічною особою. В Одкровенні св. Івана Богослова зв'язок звіра з Римом занадто тісний, щоб представляти щось окрім імператорської влади, котра переслідувала християн; що стосується числа 666, то не було запропоновано кращого тлумачення, ніж те, згідно з яким воно є сумою числового значення букв, що складають ім'я Цезаря Нерона (KSR NRWN), імператора, що правив у період з 54 по 68 рік: він був першим, хто засудив на смерть християн.

І в розумінні апостола Павла, «людина гріха» вже перебуває в дії. Згадки, що містяться в I і II Посланнях св. апостола Івана, судячи з усього, також звернені до перших християн, які думали, що Антихрист – фігура есхатологічна. Є безліч антихристів, і кожен, хто відкидає Ісуса, – антихрист. Швидше, антихрист – це уособлення сил зла, які іноді можуть втілитися в окремій особі – як тепер, так і в майбутньому. Озлобленість антихриста охарактеризована рисами, які можуть навести на думку про лукавство диявола: але йдеться, скоріше, про поетичний прийом, аніж про ствердження, ніби антихрист одержимий дияволом і, що більше, ніби він є уособленням диявола».

Згідно з Єрусалимською Біблією, Антихрист – це фігура, яка з'явиться в кінці часів. Антихрист – це, за словами св. Павла, «той супротивник, який зноситься понад усе, що зветься Богом чи святощами, так що сяде сам у храмі Божім і видаватиме себе за Бога» (2 Сол. 2, 4).

Той, хто противиться: тобто відступництво буде викликане тим, хто стане великим противником Бога. Це нечестивець за визначенням, «людина гріха», призначений для погибелі, буквально – «син погибелі»: «син ночі, син пітьми». Це противник Бога, описаний термінологією пророка Даниїла, яку він застосовує щодо Антіоха Епіфана: «І буде робити той цар за своїм уподобанням, і підійметься і возвеличиться понад усяке божество, і на Бога богів буде хулити і матиме успіх, аж поки не здійсниться гнів: бо, що призначене, то здійсниться». У християнській традиції, під впливом Книги пророка Даниїла, цей противник отримає ім'я Антихрист. Він зображується як особа, яка з'явиться в кінці часів (тоді як Cатана, знаряддям якого є Антихрист, діє вже зараз «таємно», переслідуючи і зваблюючи віруючих, аж до останнього великого випробування, якому покладе край повернення Христа). «Бо встануть лжехристи та ложні пророки, які чинитимуть великі знаки й чуда, щоб, коли можна, звести навіть і вибраних» (Мт. 24, 24). Ось як описано Антихриста в Апокаліпсисі св. Івана (13): «І побачив я звіра, що виходив з моря, маючи десять рогів і сім голів, і на рогах його десять діядем, і на головах його імена блюзнірські. А звір, що бачив я, був подібний до барса, ноги ж – як у ведмедя, а паща його – як паща лева. І дав йому дракон силу свою і престол свій і владу велику. Одна з голів його мов забита на смерть, і рана смерти її загоєна. І дивувалася вся земля за звіром; і поклонилися драконові, бо владу дав звірові, і поклонилися звірові, кажучи: «Хто подібний до звіра, і хто спроможний воювати з ним?» Дано йому уста, що говорили великості та блюзнірства, і дано йому владу – діяти сорок два місяці. І розкрив уста свої для блюзнірства проти Бога – блюзнити на ім'я його і скинію його і тих, що на небесах живуть. Дано йому вести війну проти святих і перемогти їх; і дано йому владу над кожним племенем і людністю і язиком і народом. Поклоняться йому всі, що мешкають на землі, чиї не записано імена в книзі життя в Агнця заколеного, від заснування світу». Папа Бенедикт XVI згадує про антихриста у своїй енцикліці «Spe salvi» (19), цитуючи дослівно німецького філософа Еммануїла Канта: «Якщо коли-небудь християнству судилося втратити гідність любові [...], то антипатія і огида до неї стануть пануючим образом мислення і антихрист [...] почне своє (ймовірно, засноване на страху і корисливості) недовге правління».

Кардинал Діас, Папський легат на святкуванні 150-річчя з’яви Лурдської Богоматері, сказав такі слова: «Пресвята Діва Марія зійшла з Небес як мати, що сильно хвилюється за своїх дітей... Вона з'явилася в гроті Массабіель, що тоді був болотом, в якому паслися свині. І саме там Вона побажала створити святилище, вказавши, що благодать і милосердя Бога перевершують убоге болото людських гріхів. Поблизу з’яви Пресвята Діва влаштувала джерело рясної і чистої води, яку паломники п'ють і розвозять по всьому світу. Вона означає бажання нашої ніжної Матері, щоб Її любов і спасіння Її Сина досягли країв землі. Нарешті, з цього благословенного грота Діва Марія звернулася з наполегливим закликом до молитви та покаяння, щоби випросити навернення бідних грішників. <...> Після з’яв у Люрді Богоматір не припинила проявляти у всьому світі своє материнське занепокоєння про долю людства. У різних явищах вона просила про молитви і покаяння за навернення грішників, оскільки передбачала духовний крах деяких країн, страждання, яких повинен був зазнати Святіший Отець, загальне ослаблення християнської віри, випробування Церкви, а також прихід Антихриста і його спроби замінити собою Бога в житті людей: ці спроби, незважаючи на їхній блискучий успіх, все ж приречені на крах».

Далі кардинал Діас сказав: «Тут, в Люрді, як і всюди у світі, Діва Марія плете величезну мережу в своїх духовних синах і дочках, – щоб підготувати потужну атаку проти сил зла в усьому світі, щоб покласти йому край і підготувати остаточну перемогу Її божественного Сина Ісуса Христа. Сьогодні Діва Марія ще раз запрошує нас вступити в Її воїнство для боротьби проти сил зла. <...> Боротьба між Богом і Його противником завжди жорстока, і сьогодні ще більш жорстока, аніж за часів Бернадетти, 150 років тому», досі «ця боротьба залишає після себе численні жертви».

Потім кардинал Діас повторив слідом за блаженним Каролем Войтилою його слова, сказані 1976 року, незадовго до обрання Папою: «Сьогодні ми бачимо найбільше бій, який коли-небудь бачило людство. Не думаю, що християнська спільнота до кінця це зрозуміла. Ми стоїмо перед обличчям остаточної боротьби між Церквою і Анти-Церквою, між Євангелієм і Анти-Євангелієм».

Підводячи підсумок сказаному, додамо, що тлумачення у словнику Маккензі та Єрусалимській Біблії, не суперечать одне одному. Антихрист завжди діяв впродовж історії. Але в кінці часів він з'явиться також як певна особа.

Джерело:      Воїни Христа Царя

16.10.2018р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Кл. 1,1–2; 7–11:  «щоб ви дійшли до повного спізнання Божої волі в усякій мудрості та духовнім розумінні»

У житті кожен із нас має ті чи ті бажання, стремління, очікування. Одним вдається того чи іншого досягнути, іншим – ні; одним, з нашого погляду, виходить щось на користь, іншим – на зло. І так усе життя вгадуємо, що для нас є добрим. Іноді вгадаємо, але здебільшого не вгадаємо. Однак наше життя неповторне, для кожного з нас є свій унікальний шлях, який можна пізнати лише у глибокому спілкуванні з Богом, а не вгадуючи. 

Апостол говорить про важливість посідати мудрість і через це пізнавати Божу волю. Мудрість пізнавати, що для нас є справді добром, мудрість розуміти, що для нас дійсно корисне, мудрість знати, як нам чинити, мудрість знати де говорити, а де мовчати, де бути твердими, а де м’якими. 

Мудрість приходить лише тоді, коли ми розуміємо, що джерелом мудрості є Господь. Тому, що ближче ми стаємо до Господа, то більше наше життя нам приносить радість і насолоду, щастя, та мудріше ми починаємо жити і робити правильні вибори в житті.

***

Лк. 8,1-3:  «Ісус[…] проходив через міста та села, проповідуючи й звіщаючи Добру Новину»

Усім своїм земним життям Ісус Христос ніс людям Добру Новину, розповідаючи про те, що Бог є з ними, про те, що Царство Боже наблизилося. Ця Добра Новина настільки поширилася, що тепер маємо понад мільярд християн. 

І це є покликанням кожного з нас – нести цю Добру Новину всюди, де б ми не перебували, бо немає обставин чи ситуацій, куди її не можна було б приносити. 

Усюди й повсякчас Бог сподівається, що ми будемо свідками Доброї Новини. Він упевнений в тобі та мені, вірить, що ми можемо це зробити, й очікує цього від кожного з нас. 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

15.10.2018р. Б. / У Римі відбулася зустріч Глави УГКЦ та Спецпредставника Держдепартаменту США з питань України (+VIDEO)

13 жовтня Блаженніший Святослав, Патріарх УГКЦ, зустрівся у Римі з Куртом Волкером, Спецпредставником Держдепартаменту США з питань України. Зустріч відбулась з ініціативи Курта Волкера в рамках його візиту до Ватикану. 

У розмові з представником Держдепартаменту США Предстоятель УГКЦ висловив сподівання українського народу на припинення війни в Україні та підтримку міжнародних партнерів у прагненні української держави захистити себе від російської агресії.

Блаженніший Святослав розповів Курту Волкеру про участь УГКЦ в допомозі жертвам війни та про стан парафій УГКЦ на окупованих територіях. «Наша присутність на Донбасі разом із нашими вірними – це душпастирський обов’язок УГКЦ», — наголосив Блаженніший Святослав.

На завершення розмови Глава УГКЦ побажав співрозмовнику благословення у його місії для припинення війни в Україні та її розвитку як вільної європейської країни.

Секретаріат Глави УГКЦ в Римі

Джерело:   Департамент інформації УГКЦ

14.10.2018р. Б. / Покров Пресвятої Богородиці

Покров Пресвятої Богородиці

Тропар, глас 4: Днесь, благовірні люди, світло святкуємо,* отінювані Твоїм, Богомати, пришестям,* і, спозираючи на Твій пречистий образ, покірно мовимо:* Покрий нас чесним Твоїм покровом* і ізбав нас від усякого зла,* молячи Сина Твого, Христа Бога нашого,* спасти душі наші.

Кондак, глас 3: Діва днесь предстоїть у церкві* і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу.* Ангели з архиєреями поклоняються,* апостоли з пророками ликують,* бо ради нас молить Богородиця превічного Бога. 

Як велика і багатостраждальна Руська земля, так далеко поширюється гаряча, щира й сердечна молитва до Пресвятої Богородиці, якої святий Покров нині прославляємо. І сотні літ тому, в найтяжчу годину для народу, коли люта орда клала трупом руське поле, на попелищах руських міст і сіл катувала синів і дочок нашого бідного народу, забирала в полон на чужину, коли народ мусив муром стояти за свою долю і волю, він завжди з великою надією звертався до святого Твого Покрову, Пренепорочна Діво Маріє. Він плакав, молився і простягав свої руки і сильною була його віра, бо знав, що Ти покриєш його омофором своєї ласки. 

Не один порок тяжить на душі нашого народу; грішить він, як і грішив раніше, браком народної згоди і любові. Однак милосердя Господа постійно є над нами, наче б у нагороду за те, що ми з синівською любов’ю щиро, гаряче, не про людське око, а з потреби серця постійно звертаємося до Пресвятої Богородиці. Є народи, які проголосили, що віддають себе під опіку Пречистої, називають Її своєю королевою і золотом прикрашають Її образи. У нас немає золота, у нас небагато красних слів, натомість маємо просте, щире і гаряче серце, віддане Пречистій нашій Матері, багате вірою, багате любов’ю і надією на Її поміч. 

І доки сяє сонце, доти не ослабне наша любов до Пресвятої Богородиці. Хай безвірники повною жменею сіють зерно своєї брехливої науки, хай ідуть в народ зі своєю диявольською службою – не треба їх боятися. Віри в Бога і любові до Його Матері вони не зможуть відібрати у народу; скоріше висохнуть всі руські ріки, скоріше вода до каменя змиє Карпати, однак народ залишиться завжди такий самий, завжди правдиво побожний, правдиво відданий Пречистій. 

Та одного нам треба боятися. Наші прапрадіди гинули на палях, а в нестерпних муках і з останнім подихом молилися до Пречистої. У поганських тюрмах їх жива плоть відпадала від костей, та не зреклися вони любови до Заступниці християнського роду. Але горе тому, хто наважився злобним словом виступити проти Неї. Як сльоза дитини, така чиста, ціломудра, така нескверна була душа і думка народу; на широкій Русі не знайшлося ніколи нечестивця, який би наважився навіть у найпотаємніших думках образити Ту, яка була захисницею, поміччю і відрадою Русі-України. 

Нині все інакше. Нині часто-густо чути хулу, і хоч віра в народі непохитна, та, однак, нема вже тої ревності, яка на покарання повинна вести кожного, хто сміє її послаблювати, хто сміє видирати в народу любов до Христа Спасителя, любов до Його Пречистої Матері, якої Покрову – як в минулі віки, так і нині та в майбутні віки – ми потребуємо. 

Ніхто за нас не заступиться, ніхто нас не спасе, не помилує, ніхто нас не приведе до воскресіння і свободи, якщо Пресвята Богородиця нас залишить. Пам’ятаймо, що чим більше слабшає в народі віра, тим більше заникає надія на здобуття волі і долі. 

Тому спішімо нині до церкви просити, молити і благати Пречисту Діву про Її Покров. Спішімо з давньою вірою і з давнім упованням. Усі покинули нас, лиш Бог один і Покров Його Матері не покине нас ніколи! 

Сталося це за правління імператора Лева Премудрого на початку X ст. Гнів Божий навис над Царгородом, всюди лютувала страшна пошесть, від якої люди падали трупом. Тоді весь народ став у церквах вимолювати Божого помилування, зрошував сльозами підніжжя хреста, призивав допомоги Пресвятої Богородиці. А хто взиває про допомогу до Пречистої, той напевно буде вислуханий, того Вона не позбавить своєї допомоги, як не позбавила й тих, які в Цар- городі простягали до Неї свої руки. 

А що сталося далі, те читаємо в житії святого Андрея, Христа ради юродивого (його пам’ять вшановуємо 2 жовтня, тобто завтра): “Однієї ночі, під час всенічного славослов’я в церкві у Влахернах (ми вже згадували про цю церкву, свою назву вона отримала від Влахернської морської протоки, розташованої поблизу), в якій зберігалася риза Богоматері з омофором і частиною пояса, на молитву прийшов святий Андрей. Був там і учень його Епіфаній та один його слуга. Андрей, як зазвичай, пробув у церкві аж до ранку. Вранці, о четвертій годині, Андрей побачив величаву жінку, що йшла від царських воріт у супроводі численних осіб; святі Йоан Предтеча і Йоан Богослов підтримували Її під руки, багато святих у білих одежах ішли перед Нею, а інші за Нею, співаючи гимни і духовні пісні. Коли Вона наблизилася до амвона, то Андрей підійшов до Епіфанія і запитав його:

«Чи бачиш ти Владичицю і Царицю світу?»

«Бачу, отче мій духовний», – відповів Епіфаній. 

І стали вони спостерігати далі. Вона ж приклонила коліна і молилася якийсь час, обмиваючи сльозами своє Боговидне і Пречисте лице. Закінчивши там молитву, Вона підійшла до престолу і біля нього також молилася за предстоячий народ. Після молитви Богородиця зняла з себе світлий блискучий покров, що вкривав Її голову, й, урочисто тримаючи його своїми пречистими руками, розпростерла над цілим народом. Обидва самовидці, святі Андрей та Епіфаній, тривалий час дивилися на той розпростертий над народом покров. Доки там стояла Пресвята Богородиця, доти було видно і той покров. Щойно Вона відійшла, як він також зник. Та, взявши його зі собою, Богородиця залишила благодать усім, що були там присутні”. 

З тої хвилини пошесть у Царгороді припинилася; святі Андрей і Епіфаній розповіли про з’яву, свідками якої удостоїлися бути, і весь народ став величати Покров Пречистої Діви. Видіння святого Андрея було змальоване на великій іконі, яка зберігається у Влахернській церкві. Святий Андрей був слов’янином. Слов’янські народи, а особливо Руська земля, з великим богоміллям почитають Покров Пречистої Богоматері, якому на Русі присвячено дуже багато церков. Пам’ять Покрову Пресвятої Богородиці на Русі почали відзначати у XII ст. 

___________________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР