09.05.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Субота 4-го тижня

Євангеліє

Мт. 8, 14–23: «Зцілив усіх недужих»

Життя Ісуса Христа свідчить про велику Божу любов, яку Господь має до кожної людини від віків. Бог послав Свого Сина, бо дуже любив людей і вболівав про їхнє спасіння.

І так само й зараз Господь в кожній ситуації виявляє милосердя для кожної конкретної людини, для кожної її потреби. Так, як Ісус приходить до Петра і зціляє від гарячки Його тещу, оздоровляє  недужих, біснуватих, втішає сумних і навертає грішників, так і зараз Він приходить до кожного з нас і простягає Свою руку.

Бачимо, що Святе Письмо нам нині говорить: «зцілив усіх недужих», тобто – не оминув своєю увагою нікого. Вміймо і ми бути милосердними до кожної людини, яку Господь нам посилає!

---

Апостол

Ді. 12, 1–11:  «Стерегли Петра у в’язниці, а Церква молилась горливо Богові за нього»

Знаємо, що не всі євреї сприйняли те, що проповідували апостоли. Вони переслідували їх, кидали до в’язниці, вбивали… Але бачимо, що робила в той час Церква: не нападала на в’язниці, не намагалася  силою боронити Петра ані підкупити сторожів, – Церква молилась. Молитва – це те, що є преважливим у нашому житті. Так, ми маємо намагатися зробити все можливе, все, що від нас залежить, діяти по-людському правильно у складних ситуаціях, але найбільше треба молитися. Треба навіть молитися, щоб зрозуміти, що потрібно робити.

Молитва – це перебування з Богом, яке нас просвітлює, яке руйнує кайдани і мури найперше в нашій свідомості, щоб ми змогли подивитися на ситуацію Божими очима, а тоді – змінює і ситуацію. Бачимо, як Церква молилася за Петра, з’явився ангел, кайдани впали, і Петро неочікувано став вільним. І так відбувається у кожній нашій життєвій ситуації: які б трудні не були обставини, якщо молимося повсякчас, то Бог дасть нам усе, що ми потребуємо!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

09.05.2015р. Б. / 20 способів читання Святого Письма

Біблія – непроста книга. Читання Біблії може знеохотити, бо дається воно важко. Часто вона здається надто складною. Як читати так, щоб не мати докорів сумління, що читання не є відповідним? Тим більше, в Церкві постійно наголошується, що Писання читати треба. Ви, можливо, знаєте цю дилему: у мене є бажання читати Біблію, але я не знаю, як це зробити. Як наблизитися до Слова Божого, щоб знову не залишитися наодинці зі своїм розчаруванням?

Якщо ви хочете зустріти і почути Бога, навчіться конкретних методів читання Святого Писання. Варто їх усі вивчити, а передусім – практикувати, щоб знати, який з них працює в мені. Вивчіть їх до такої міри, щоби потім передати іншим (наприклад, вашим дітям, бо ніхто не зробить це краще за батьків).

Завжди починайте з питання: чому я хочу прочитати Біблію? Кожна чесна відповідь буде правильною і дозволить вам вибрати відповідний метод на сьогоднішній день. Слово Боже повно життя, що чекає вас. (Євреїв 4:12)

1. Слухання – це найбільш примітивний метод. Святе Письмо і Євангеліє зокрема спершу передавалося усно. Читати Біблію – це слухати Бога.

2. Запам’ятовування – вивчення фрагментів Святого Письма напам’ять. Є пасажі, які, безумовно, треба знати напам’ять. Вони включають в себе, наприклад, пролог Євангелія від Йоана, заповіді блаженства, початок книги Буття. Дехто говорить, що кожен з нас має Псалом, який якраз про нього. Спробуйте знайти його, а потім вивчіть його напам’ять і моліться ним.

3. Переписування – писати уривки з Писання. Таким чином ти зможеш побачити структуру тексту, окремих речень, і, перш за все, схилитися над Словом. Ти ніколи не замислювався, чому деякі книги Святого Письма надруковані так, що тексти в них вирівняні на обох сторінках, в той час як в інших – тільки зліва?

4. Lectio Divina – традиційний метод Церкви, який полягає у медитації над уривком Писання. Він складається з декількох етапів:

– Вступ. Знайди місце і попіклуйся про простір, щоб стати смиренно в присутності Бога, просити Святого Духа про допомогу і провадження.

– Lectio. Читання і аналіз фрагмента Писання – бажано кілька разів і вголос, можеш підкреслити важливі слова, виписати події або символи.

– Meditatio (розважання). Шукай глибший сенс прочитаного слова, спробуй “розжувати” текст, тобто дізнатися яке послання цей уривок несе спільноті Церкви і кожній людській істоті. Іноді досить зосередитися на одному слові, реченні і перебувати з ним, запам’ятовуючи форму і суть, іншим разом ти можеш зазирнути до біблійних коментарів, щоби прояснити собі питання та інтуїції, щодо нього.

– Contemplatio (споглядання). Занурення всього себе у зміст Послання. Вслухайся в Слово Боже, увійди з усім твоїм досвідом і думками в потік Божого Одкровення, щоби дозволити Богу пролити світло на твоє життя і занурити нас в океані Його життя і любові.

– Oratio (молитва). Споглядання це досвід, який, природно, закінчується молитвою. Це подяка, величання і, нарешті, прохання про допомогу у прийнятті конкретних кроків у житті відразу після читання.

5. Lectio continua – просто читати Писання від палітурки до палітурки. Ти можеш читати Святе Письмо в кожному зручному для тебе порядку, керуючись хронологією подій, що відображає Біблія або темою, яка тебе цікавить.

6. Навмання – цим методом часто зловживають. Не рекомендується його використання, тому що часто виникає небезпека маніпулювання Словом Божим, особливо якщо ви шукаєте конкретних відповідей, спираючись на уривки Писання. Однак, такий метод теж іноді працює.

7. Сувій – ти знаєш, що таке філактерії? Напиши собі фрагмент Писання, хоча б одну фразу, і носи його з собою протягом дня, роздумуючи над ним, звертаючись до Бога цим текстом.

8. Молитва словами Святого Письма – у Біблії є багато молитов, Псалми, наприклад, це просто молитовник (також і для Ісуса), яким варто користуватися в будь-якій життєвій ситуації. Молитву можеш знайти і в інших книгах, у тому числі в Новому Завіті. Церква з самого свого початку молиться словами Біблії, тому що християнська молитва це натхнений дар Бога.

9. Тематичне читання – хочеш знати, що Бог думає про страждання, прощення, любов? Можеш знайти у Писанні відповіді на питання, які в цей момент тебе цікавлять.

10. Читання з книжкою – є книжки, які варто читати паралельно з Писанням. Це твори художнього чи наукового-популярного характеру присвяченні Біблії, її окремим частинам або постатям. Наприклад: Олексанр Мєнь «Читаючи Біблію» або «Син Людський», Венедикт ХVІ «Ісус з Назарету», Льюїс Воллес «Бен Гур» та інші.

11. Читання з питанням: ким є Бог? – Святе Письмо від Бога, це Його Одкровення. Якщо ти зацікавлений Ним, хочеш пізнати Його (бо немає нікого і нічого більш захоплюючого) – треба питати кожну фразу, і слово, і в той же час весь текст про його Автора.

12. Підручник діянь Бога – Біблія відкриває важливу річ: як Бог діє. Знаючи це, легше побачити його дію у твоєму житті.

13. Роздуми і розмова християн – спільне читання Святого Письма хрещеними людьми має свою силу, бо християни по-особливому “охоплені” Святим Духом, який діє в Церкві. Бог говорить і діє на людей, які його люблять, тому у їх спільноті ти набагато більше дізнаєшся про Нього, ніж наодинці.

14. Таргум – посередині великого аркуша паперу напиши вибраний фрагмент Біблії, а на полях, обабіч тексту, пиши свій особистий коментар, перефразовуй текст і дописуй думки щодо окремих слів, речень чи висловів.

15. Метод антропологічної відповідності – якщо у Святому Письмі йдеться про радість, сум, страх, батьківство, веселощі чи глузування, то найлегше відкрити сенс цього фрагменту через розуміння природи описуваного явища. Багато що змінилося протягом століть, але з людьми Біблії нас найбільше єднає людська природа та життєвий. В Ісусі Бог використав людську природу, щоби виразити себе найбільш зрозуміло для нас – мовою людського життя. Цей метод був застосований Папою Римським Йоаном Павлом II.

16. Медитація протягом окресленого часу – дай собі певний час для медитації і зосередження на певному фрагменті. Не турбуйся, якщо через деякий час ти не будеш знати, що робити далі. Перебування в безпосередній близькості до Слова Божого саме по собі має сенс, навіть якщо ти його не бачиш у вигляді якихось мудрих думок або відчуттів. Це дуже цінний метод, тому що дозволяє очистити наш розум і приготувати його на те, щоб почути, як Бог промовляє.

17. Відкриття Біблії в літургії – є тісний зв’язок між Словом Бога і тим, що відбувається в храмі під час Богослужіння. Спробуй знайти цей зв’язок. Крім того, спробуй виявити джерело літургійних знаків у Святому Письмі.

18. Історично-критичний метод – потребує зацікавлення біблійним світом. Варто сягнути до коментарів або словників (наприкінці Писання), які наближають нам реалії характерних термінів, яких нині ми не розуміємо, або розуміємо часом зовсім інакше. Цей метод дозволяє нам зрозуміти культурний і географічні контекст (карти!). Відкрий для себе різні мовні курйози і тому подібне, біблійні літературні жанри або внутрішні посилання на інші біблійні тексти (питання, наприклад – яку книгу частіше цитує Ісус і автори Нового Завіту?). Це допоможе краще зрозуміти: хто, що, кому і чому говорить.

19. Риторичне тлумачення (екзегеза) – подивися на структуру Святого Письма і конкретного його фрагмента. Останні вікриття виявили, що для євреїв було надзвичайно важливо, яким чином влаштовано структуру тексту, як він звучав. Багато речень і думок повторюються в текстах таким чи іншим чином, для того, щоб сенс проявився буквально між рядків (один з таких прийомів називається паралелізм, і часто застосовується, наприклад, у Псалмах). Є фрагменти, що сконструйовані симетрично, щоб дозволити слухачу краще запам’ятати і зрозуміти їх зміст.

20. Призма Пасхи Ісуса Христа – неможливо зрозуміти справжній сенс Біблії без Ісуса Христа – Слова, що стало людиною. Для християн уся Біблія фокусується на Воскресінні Ісуса Христа. Подумай про це, коли читатимеш Писання. Поглянь на текст, який читаєш через темряву Смерті і сяйво Воскресіння Христа. Більше того, через хрещення (занурення в Смерть і Воскресіння), можеш так само подивитися на кожен момент свого життя. Завдяки цьому Слово знову стане тілом. У тобі.

о. Стах Новак OP

Джерела:   http://propovidnyk.com.ua

Воїни Христа Царя

08.05.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

П’ятниця 4-го тижня

Євангеліє

Йо. 8, 12–20: «Ані Мене не знаєте, ані Отця Мого»

Наші знання про Бога частіше обмежуються знанням молитов, правд віри, Божих Заповідей, Євангелія, церковних традицій, обрядів, історії Церкви. Кожен щось знає з того або і все перелічене, але, як кажуть Святі Отці, знати про Бога і знати Бога – різні речі.

Пізнання Бога ми здобуваємо особисто, не через вивчення чогось. Через нашу молитву: особисту, спільну, через Святі Тайни, через читання Божественного Писання та інше. І це є дуже важливо, тому що лише знаючи Бога особисто ми можемо це оповісти комусь іншому. Бо коли ми не знаємо Бога з власного досвіду, то ніколи не можемо говорити про нього правдиво.

Один з професорів філософії казав, що тепер дуже багато є докторів філософії, багато професорів філософії, але мало філософів.  І так тепер ми: багато знаємо про Бога, але чи ми знаємо самого нашого Бога?

---

Апостол

Ді. 10, 44–11, 10:  «Що Бог очистив, ти не погань»

Бог в одному реченні відкриває для нас усю Свою любов до нас, любов Творця до Свого творіння. Він так полюбив нас, що очистив нас кров’ю Свого Сина. Якби ми більше про це роздумували,  то менше грішили б, бо розуміли би, що вже не належимо самі собі.

Людському розумові непросто сприйняти цю істину, але для Бога кожна особа є важлива, бо за кожного з нас Ісус віддав своє життя. Жоден гріх не може занечистити людину, перекреслити цінності і важливості людини в Божих очах, жодне зло не може перекреслити нам можливості до навернення. Тому не зважаймо на те, яким було наше попереднє життя, каймося за кожен гріх, щоб наше майбутнє було з Богом. Господь нас очистив до життя досконалого, праведного і святого, але чи цього ми прагнемо і хочемо.

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

07.05.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Четвер 4-го тижня

Євангеліє

Йо. 7,14–30: «Хто говорить сам від себе, той слави власної шукає»

Зазвичай ми приймаємо ті чи інші рішення в нашому житті в результаті свого людського досвіду, людського розуміння. Кожен живе так, а не інакше, залежно від того, які мав чи має пережиття, вишкіл, розуміння ситуації. Саме тому між нами багато конфліктів, непорозумінь, бо кожен бачить ті чи інші життєві ситуації по-своєму.

Що ближче ми будемо наближатися до Бога, то легше між нами будуть зникати непорозуміння, то об’єктивніше будемо підходити до тих чи інших ситуацій і швидше приймати адекватні рішення. Бо лише у Господі ми пізнаємо все в повноті. 

У світлі Божої правди ми пізнаємо, як ми маємо ставитись до інших. І з цього випливає дуже важлива річ. Духовне життя не є щось таке, що ми ведемо собі приватно,  духовне життя – це фундамент для всього іншого. Як каже св. Августин: «Коли Бог є на першому місці, то все на відповідних місцях». Коли я з Господом полагодив стосунки, то все інше в моїх стосунках з ближніми, в моїй праці, в моєму бізнесі все зумію полагодити. Будьмо свідомі, що час, відведений на Бога, молитва, сповідь чи Святе Причастя принесуть сторицею плоди в усіх аспектах нашого людського життя.

---

Апостол

Ді. 10, 34–43:   «Господь не дивиться на особу»

Господь не дивиться на нас через призму наших гріхів, чи через призму наших здобутків. Це ми одних людей любимо, бо вони нам приносять якусь користь чи взаємну любов, інших не любимо, бо вони нам роблять кривду. Бога ми не можемо детермінувати, поставити в рамки і примусити за свої чесноти любити, а за гріхи не любити. Для Бога ми завжди цінні.

Немає різниці, якими ми були чи якими ми будемо завтра. Бог віддав за нас життя, каже Святе Писання, коли ми були ще грішними. Тому Бог дивиться на кожну людину через призму її цінності в Його очах. Відтак кожного Він створив і кожен з нас є важливий, цінний і потрібний для Господа, люблений, і про це ніколи не маємо забувати.

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

06.05.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Середа 4-го тижня після Воскресіння

Євангеліє

Йо. 6, 35–39: «Я – хліб життя. Хто приходить до мене – не голодуватиме»

Як часто в житті ми панікуємо, маємо страх іноді перед незначними речами, переживаємо, як поводитися в тій ситуації, з тою людиною, як вирішимо ту проблему, як розв’язати конфлікт, як укласти своє майбутнє.

Коли ми опиняємося в хиткому становищі, то бачимо, наскільки ми слабі в своїй вірі, довірі до Бога. Наскільки ми несвідомі того, що саме Він керує нашим життям, що без Його волі не впаде і волосинка з нашої голови.

Бог є Той, Хто завжди дбає про нас, завжди турбується і пильнує нас. Вміймо на Нього покладатися, вміймо довіряти Йому, вміймо бути свідомим того, що Господь, Який дав нам життя, кожну його мить підтримуватиме нас і дасть все, що ми для цього потребуємо.  

---

Апостол

Ді. 8, 18–25:  «Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого я покладу руки, прийняв Святого Духа»

Симон хотів купити Дари Святого Духа, хотів придбати те, що не можемо придбати. Він не міг зрозуміти закономірності духовного життя, що все, що ми маємо, не можна ні купити, ні продати, бо все є Божим даром! Що більше, не можна купити Святого Духа!

Дух Святий приходить до нас, коли ми приготовляємось, коли ми смиренні, коли працюємо над собою. Ми не можемо змусити Бога дати нам щось, бо Дух Святий приходить там, де є родюча рілля, готова приносити Його плоди! Інколи ми стаємо схожі на того Симона, коли намагаємось торгуватися з Богом, пропонувати Йому якийсь наш подвиг взамін за те, чого ми просимо. Не страждаймо на духовну симонію, працюймо найперше над собою, і Святий Дух обов’язково сповнить нас своїми дарами!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

06.05.2015р. Б. / Важкі питання. Чи правда, що вбивство допустиме для захисту себе або ближнього?

ПИТАННЯ: Чи правда, що вбивство допустиме для захисту себе або ближнього?

ВІДПОВІДЬ: Вбивство ніколи не може бути допустимим. Існує право на самооборону, але це не означає, що вбивство допустиме. Вбивати людину неприпустимо в жодному випадку, навіть заради найблагородніших цілей: жодна мета не може виправдовувати вбивство. Принцип «мета виправдовує засоби» суперечить християнській моралі.

Вбивство неприпустиме, проте захист допустимий і навіть необхідний. Захист, самооборона спрямована не на вбивство іншої людини, а на захист самих себе. Право на самооборону передбачає застосування способів, які б зупинили нападника і нейтралізували його дії. Той, хто захищається, не може мати наміру вбити, хоча сам захист може призвести до ненавмисного вбивства. Тоді вбивство є не метою, а наслідком захисту.

Якщо людина захищається і якщо її реакція пропорційна тому благу, яке вона хоче захистити, то в цьому випадку ненавмисне вбивство не є гріхом: в цьому випадку відсутній всякий намір вбивства, а захист пропорційний і справедливий.

Церква допускає захист у разі індивідуального або колективного нападу, якщо він пропорційний  благу, яке захищається. Ось простий приклад: не може бути виправдане вбивство або навіть поранення злодія, що краде яблука в чиємусь саді. В даному випадку реакція не пропорційна  благу, яке захищається. Наведемо тут деякі міркування святого Томи Аквінського:

«Ніщо не перешкоджає тому, що в одного вчинку може бути два наслідки, з яких один умисний, а інший - ненавмисний. Моральну ж оцінку дії отримують від наміру».

Таким чином, «самозахист може мати два наслідки: збереження власного життя і вбивство нападника. Отже, цей вчинок не можна вважати недозволеним, оскільки він вчиняється з наміром зберегти власне життя. Для кожної людини природно захищати, наскільки це можливо, власне життя. Проте вчинок, який починається з доброго наміру, може стати неприпустимим, якщо його мета непропорційна. Якщо для захисту власного життя людина застосовує більше насильства, ніж це необхідно, то її вчинок аморальний. Якщо ж вона діє помірковано, то такий самозахист допустиий».

Джерела:  радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

05.05.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Вівторок 4-го тижня

Євангеліє

Йо. 7, 1–13: «Ще Мій час не надійшов»

Греки окреслювали час словом «chronos» (все відбувається хронологічно, хронометр – пристрій, який міряє час). І так ми живемо у цьому час: є наше минуле, яке вже відбулося, наше майбутнє, якого ми завжди очікуємо, і теперішній час, який Богом нам даний.

Інше розуміння часу – «kairos» –  час Божий. І Божий час, не в тім, що Бог якось особливо діє в нашому житті, бо Бог діє повсякчас, а в тім, що для нас важливо вміти бачити Того, який приходить. Бог, який приходить в наше життя, який промовляє до нас, який діє повсякчасно.

Дуже важливо вміти зустріти Бога, а найбільше – дякувати Йому, коли Він дає Себе нам відчути, коли це є час Його відвідин.

---

Апостол

Ді. 10, 21–33:  «Встань, бо я теж людина»

На своїй життєвій дорозі ми зустрічаємо багато неординарних особистостей, визначних, часто досить побожних, а то й святих людей. Часто зустрічаємо людей, які мають колосальний вплив на наше духовне життя, на наше навернення. Нерідко ми дуже захоплюємось цими сильними особами, вважаємо їх для нас важливими і цінними. І це є нормально, бо людина шукає зразків для наслідування і авторитетів.

Однак у всіх обставинах і особах важливо бачити, що їх послав Господь, і ніщо і ніхто не є випадковістю у нашому житті. Будь-які особи самі по собі не є ні досконалі, ні святі. Вони були лише тими хто дозволили Богові діяти в собі, прийняли Його дар життя в святості. І вони стали великими людьми, тому що Бог великий, і Він залишив відбиток Своєї величі в тих людях. Тож побачмо за кожною особою присутність Божу. 

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

05.05.2015р. Б. / Владика Василій (Тучапець) та владика Степан (Меньок) освятили на Полтавщині Дім милосердя для дітей

2-3 травня відбулися урочисті заходи з нагоди освячення Дому милосердя для дітей у с. Деменки Кобеляцького району Полтавської області. Святкування розпочалося у суботу з Вечірньої, яку очолив владика Степан (Меньок), екзарх Донецький.

У молитві взяли участь о. Василь Улішак, адміністратор храму св. Миколая с. Деменки, о. Андрій Буняк з Кобеляк, о. Ігор Пагулич з Дніпродзержинська, о. Юрій та о. Максим Кролевські з Полтави, а також віце-ректор Київської Трьохсвятительської Духовної Семінарії о. Андрій Чорненко, о. Марко Семеген - парох собору св. Софії м. Риму та о. Володимир Вонс, ЧНІ зі Львова. Окрім того, до Деменок завітала с. Олена Мацько, Головна настоятелька Згромадження сестер Милосердя св. Вінкентія, сестри св. Йосифа з Харкова та сестри василіянки із Запоріжжя. На освячення Дому милосердя також було запрошено с. Софію Клімовську, яка ще у 2008 році розпочинала тут працю.

Після молитви відбулося урочисте привітання гостей, подяка жертводавцям, а також святковий концерт за участю вихованців Дому, парафіяльних дітей та гостей з Дніпродзержинська.

У неділю до Деменок завітав владика Василій (Тучапець), екзарх Харківський, який разом з владикою Степаном (Меньком) та численним духовенством здійснили чин освячення Дому милосердя і відслужили Архиєрейську Святу Літургію.

Варто зазначити, що в урочистих заходах також взяли участь представники районної та сільської влади.

Довідка: Монастир Сестер Милосердя діє у Деменках з 2008 року і зараз в ньому проживають сестри Магдалина Чугайда та Параскева Мельничук, які опікуються шістьма дітьми шкільного віку. На даний час закінчено ремонт Дому милосердя, але ще планується ряд робіт для його благоустрою.

Джерело:  Департамент інформації УГКЦ

04.05.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Понеділок 4-го тижня після Воскресіння

Євангеліє

Йо. 7, 1–13: «Ще Мій час не надійшов»

Греки окреслювали час словом «chronos» (все відбувається хронологічно, хронометр – пристрій, який міряє час). І так ми живемо у цьому часі, де є наше минуле, яке вже відбулося, наше майбутнє, якого ми завжди очікуємо, і теперішній час, який Богом нам даний.

Інше розуміння часу – «kairos» –  час Божий. І Божий час, не в тім, що Бог якось особливо діє в нашому житті, бо Бог діє повсякчас, а в тому, що для нас важливо вміти бачити Того, який приходить. Бог, який приходить в наше життя, який промовляє до нас, який діє повсякчасно.

Дуже важливо вміти зустріти Бога, а найбільше – дякувати Йому, коли Він дає Себе нам відчути, коли це є час Його відвідин.

---

Апостол

Ді. 10, 1–16:  «Що Бог очистив, ти не погань»

Що для нас значить смерть і Воскресіння Христа – Бог визволив від полону диявола кожну людину і весь Всесвіт. Усе тепер належить Богові, але ми маємо це розуміти і цим жити, як вільні, як Його спадкоємці.  Диявол хіба обманом і спокусою може нас відводити від Бога, але ніхто і ніщо не може бути віддалене від Господа, бо Бог вже викупив нас від неволі гріха.

Які б ми падіння не мали, які б трудні життєві ситуації не переживали, які б обставини не були для нас складні й непрості, пам’ятаймо завжди, що Господь вже все і всіх відкупив, Бог вже все очистив, Богові все належить. І наша віра, покладання на Бога, життя в Його авторитеті дасть нам силу проходити через нелегкі обставини нашого життя. 

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

03.05.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Неділя Розслабленого

Євангеліє

Йо. 5, 1–15: «Не маю нікого, пане, – одрікає йому недужий, – хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль»

Бачимо, що в Христі Бог «показує» себе людям. Та виявляє своє божество, свою любов до людини в конкретних обставинах, в конкретній потребі.

Так і сьогоднішній випадок – Христос приходить і зауважує біля купелі недужого, який 38 років був хворий. Це була купіль, в якій люди зцілювались. Але, як оповідає цей недужий, не було того, хто б його до цієї купелі допровадив, коли зрушується вода. Уявімо собі лише, що усі 38 років цей чоловік потребував допомоги іншої особи і не було нікого, хто б перейнявся його потребою! 

Але ця історія не унікальна, погляньмо довкола себе – скільки є людей, які роками чекають на допомогу… Багатьом з них ми могли б допомогти. Відкриймо свої очі широко, щоб побачити цих людей, які очікують нашої допомоги  не місяцями, а роками!

---

Апостол

Ді. 9, 32–42:  «Петро став на коліна й почав молитися»

Коли читаємо про Ісусових учнів і апостолів, маємо запитати себе, чому ми не діємо в такому авторитеті, як діяли вони. Чому не робимо чудес, не проповідуємо так, щоб народи наверталися… Хибно було б думати, що ці люди були незвичайними чи Бог зараз не дає нам того авторитету діяти в Його Ім’я, як давав колись своїм першим послідовникам.

Якщо їх щось і вирізняло, то це те, що вони, маючи досвід Бога, могли з такою довірою до Нього звертатись, що Бог творив чергові чудеса. А Бог, який був тоді, тепер той самий. Чому ж Бог не робить тепер чудес? Хіба тому, що не може? Хіба тому, що дари Святого Духа зараз не потрібні в житті християнської спільноти?

Якщо знаємо, що Бог Той самий, що був, значить проблема в нас, найімовірніше – в нашій довірі до Нього. А наша довіра зростає тоді, коли ми щораз більше на Нього уповаємо і маємо внаслідок цього плоди. Це немов би замкнене коло, якщо ми більше довіряємо Богові, то маємо більше плодів, а внаслідок цього зростає і наша віра. Тож все більше пробуймо покладатись на Бога, а Бог, як робив чудеса, про які читаємо на сторінках Євангелія, а не раз були і в нашому житті, готовий ще не мало зробити чудес.

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

03.05.2015р. Б. / Папа заохотив католиків включатися в політику

Папа заохотив католиків включатися в політику й навів приклад тих, які «не забруднилися» політикою: Альчідо де Гасперрі та Роберта Шумана.

1 травня стало днем зустрічі Святішого Отця з членами Спільноти християнського життя — сучасного продовження колишніх Маріанських содаліцій (релігійних братств), та пов’язаної з цією Спільнотою учнівської Місійної ліги Італії.

— Чи може католик займатися політикою? — питав Франциск. — Може? Не чую! Не тільки може, але й повинен. Чи може католик втручатися в політику? Повинен! — з натиском сказав Папа, зазначаючи, що політика «не буває легкою» і дехто нарікає, що це «зіпсований світ». Тим часом, на думку Папи, вона становить «вид мучеництва» — «щоденного мучеництва», яке полягає у прагненні до спільного блага без поступок корупції.

Святіший Отець навів приклад католиків, які «не забруднилися», займаючись політикою: Альчідо де Гасперрі в Італії та Роберта Шумана у Франції, чий беатифікаційний процес триває. «Так, можна стати святим, займаючись політикою», — підкреслив Франциск.

Папа визнав, що в нинішньому світі складно «чинити добро, не забруднивши хоч трохи руки й серце». Але навіть у такому разі не варто знеохочуватися. «Ні, отче, я не займаюся політикою, бо не хочу грішити». — Але ж ти не робиш добра! Йти вперед, проси Господа, щоб допоміг тобі не грішити, а як забрудниш руки — проси про прощення і йди вперед. Дій, дій! — закликав Папа.

— Ми не раз чуємо: нам треба заснувати політичну партію. Однак потрібно вміти розрізнити, що Церква то не політична партія, а спільнота християн, які віддають честь Отцю, наслідуючи Сина, і приймають дар Святого Духа, — сказав Папа до 5 тисяч присутніх.

Він також говорив, серед іншого, про в’язнів, які належать «до однієї з найгидкіших суспільних периферій». Закликав до солідарності з засудженими, вираженої вчинками, а не словами.

Під кінець 1970‑х майбутній Папа Франциск був національним церковним асистентом Спільноти християнського життя в Аргентині.

Джерела:   CREDO

Воїни Христа Царя