12.05.2012р. Б. / Примат Папи на конференції з православно-католицького діалогу

 

Представник Святого Престолу візьме участь у великій православно-католицькій конференції, присвяченій питанню примату Римського єпископа. Архиєпископ Ціріл Василь, секретар Конгрегації у справах Східних Церков, виступить на дводенному форумі, який розпочався 11 травня в словацькому місті Кошице. Одним з організаторів заходу є місцевий католицький університет. Доповідачі прибули зі Словаччини, Угорщини, Румунії, України, Чехії, Італії, Англії, Ірландії та Мальти. У форумі беруть також участь ректор Папського Латеранського університету єпископ Енріко даль Коволо і призначений нещодавно, родом зі Словаччини, ректор Папського університету "Angelicum" о. Мирослав Адам Констанц.

 

Спектр тем великий - від фундаментальних питань екуменічного діалогу до конкретних проблем, таких як розуміння папського примату в Сирійській Православній Церкві. Часова складова теж багата, від нерозділеної Церкви першого тисячоліття до еклезіології Папи Бенедикта XVI і його відмови від титулу "Патріарх Заходу".

За матеріалами radiovaticana.org

Джерело:  Воїни Христа Царя

12.05.2012р. Б. / «L`Osservatore romano» про Антоніо Вівальді

 

Вчорашня "L'Osservatore romano" пише про концерт, який пролунав 11 травня у Ватикані, як подарунок Святійшому Отцю від італійського президента Джорджо Наполітано. Ватиканське видання зупиняє увагу на особі Антоніо Вівальді, чий "Magnificat" зазвучав під дахом  Залу Павла VI у виконанні хору та оркестру Римської опери.

 

Композитор, на думку "Osservatore", увібрав  в себе спадщину попередників і пішов ще далі, не копіюючи нікого. Базою для його музичної фантазії стали церковні піснеспіви у виконанні дівчат, які росли в католицьких інтернатах і з допомогою творчості збирали кошти на своє утримання. Як автор, Вівальді зосереджував  свою творчість в значній мірі на літургійній музиці, відзначає Ватиканська газета.

За матеріалами radiovaticana.org

Джерело:  Воїни Христа Царя

11.05.2012р. Б. / Бенедикт XVI: неможливо нести Христа ближнім, якщо перед тим не відкрити Його в постійній молитві

 

Бути святими священиками, які несуть Христа ближнім, тому що мають Його в собі, побажав Папа Бенедикт XVI вихованцям Папської Іспанської Колегії, яких він прийняв разом з настоятелями на приватній аудієнції з нагоди 50-річчя заснування теперішнього осідку колегії. Зустріч відбулася у четвер, 10 травня 2012 р., в день літургічного спомину святого Івана Авільського, небесного покровителя іспанського духовенства.

 

Наголосивши на тому, що особливе священиче формування «завжди є серед найважливіших пріоритетів Церкви», Святіший Отець насамперед вказав семінаристам на те, що означає проживати в стінах цього історичного осідку. «Скеровані до Риму для продовження священичого вишколу, слід думати не так про своє окреме добро, як про служіння святому Божому людові, який потребує пастирів, що з гідним приготуванням та компетентністю посвячуються особливому служінню освяченню вірних», – наголосив Бенедикт XVI, пригадуючи, що «священик оновлює своє життя та черпає сили для свого служіння з роздумування над Божим словом та постійного діалогу з Господом». Адже «неможливо нести Христа ближнім, побачити Його в убогих та хворих, якщо перед тим не відкрити Його в постійній і ревній молитві». «Ось в чому полягає основа священичої духовності – стати прозорим знаком, живим свідченням Доброго Пастиря», – наголосив Папа.

 

Святіший Отець вказав молодим іспанським священикам на добре відомий на їхній батьківщині приклад – на святого Івана Авільського. «Його глибоке знання Святого Письма, Отців Церкви, Соборів, літургійних джерел та вірне богослов’я, разом з його вірною синівською любов’ю до Церкви, вчинили його, – сказав Папа, – справжнім новатором в непростий період історії Церкви». «Заохочені чеснотами та прикладом святого Івана Авільського, здійснюйте своє священиче служіння з такою самою ревністю, якою відзначався він, з таким же аскетичним життям і з такою самою синівською любов’ю до Пречистої Діви Марії, Матері священиків», – побажав Бенедикт XVI вихованцям Папської Іспанської Колегії.

Джерела: Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

11.05.2012р. Б. / Папа до євреїв: Разом захищати моральні цінності

Папа вперше прийняв делегацію «Латиноамериканського Єврейського Конгресу

 

У четвер, 10 травня, Папа Бенедикт XVI прийняв делегацію «Латиноамериканського Єврейського Конгресу», який представляє єврейські громади Латинської Америки.

 

Під час першої в історії зустрічі Папи з представниками єврейських організацій цієї частини світу, Бенедикт XVI відзначив позитивні зміни, які відбулись у взаєминах між католиками та юдеями протягом останніх 50-ти років. 

Через декларацію «Nostra Aetate» про стосунки Церкви з нехристиянськими релігіями, Другий Ватиканський Собор запропонував вказівки для сприяння глибшому взаєморозумінню, взаємопошані та співпраці. Ця декларація, за словами Святішого Отця, не лише зайняла чітку позицію проти будь-яких форм антисемітизму, але також заклала основи для оновленого богословського осмислення стосунків між Церквою та юдаїзмом. 

«У світі, якому дедалі більше загрожує втрата духовних та моральних цінностей, що якраз можуть гарантувати пошану до людської гідності та тривалий мир, щирий і сповнений пошани діалог між релігіями та культурами є фундаментальним для майбутнього нашого людського роду», – зазначив Бенедикт XVI, висловлюючи сподівання, що ця зустріч стане «джерелом заохочення для подолання викликів, пов’язаних з будуванням дедалі міцніших зв’язків дружби та співпраці», щоб давати пророче свідчення силі істини про Бога, справедливості та любові.

 

За матеріалами: Радіо Ватикан 

Джерело:   КРЕДО

10.05.2012р. Б. / Всеукраїнська Акція «День Пам᾽яті» у Чорткові

 

У вівторок, 8 травня 2012 року Божого у всіх країнах Європи відзначався  День Пам᾽яті жертв Другої світової війни. Цього дня Комісія УГКЦ «Справедливість і Мир» ініціює Акцію Пам᾽яті з метою пошанування загиблих та примирення людей, поколінь і народів.

У рамках Акції Пам᾽яті жертв Другої світової війни, за участі ТУСК “Обнова” відбулася Презентація фільму: «Три історії Галичини» у приміщенні храму  Преображення Господнього в м. Чорткові по вул.  Копичинецька-Бічна.

Зустріч почалася о 18:00 Панахидою за людей, які загинули в період страшної війни, після того відбувся перегляд фільму.

Після показу фільму кожен бажаючий мав можливість поділитися своїми переживаннями, роздумами і сумнівами. Загально визнаним залишився відгук учасників про корисність та потребу такого роду заходів не лише з точки зору просвітництва та пам᾽яті минулого, але і віднайдення способів та відповідей на проблеми нашого часу. 

Важливою стала присутність на презентації фільму живого свідка болючої історії п. Марії Хамчук, яка провела 18 років свого життя на каторжних роботах Колими.

« Нічого, Бог добрий – говорить п. Марія, - вже 89 рік свого життя доживаю, і дякую за ласку повернення додому.»

У середу, 9 травня переглянути фільм змогли всі охочі при Катедральному Соборі верх. Апп. Петра і Павла у Чорткові.

Акція «День Пам᾽яті» покликана залучити щонайбільшу кількість свідомих громадян України, а особливо молодь, також зрушити у свідомості українців акцент з «перемоги» чи «поразки» до «пам᾽яті», яка відкриває шлях до примирення та злагоди поміж людей, поколінь та народів, навіть тих, що різняться за своїми зовнішніми та внутрішніми ознаками.

Обновляни м. Чорткова

Джерело:   Воїни Христа Царя

10.05.2012р. Б. / Археологи виявили два ковчега часів царя Давида

Ізраїльські археологи виявили унікальні ковчеги часів царя Давида. Завдяки цим знахідкам вчені в Ізраїлі вперше отримали можливість дослідити предмети культу юдеїв, створені майже за тисячу років до Р. Х. 

 

Археологи єрусалимського Єврейського університету під керівництвом Іосса Гарфінкеля відкопали в районі Хірбет-Кіяфа, що неподалік від місця, де, як припускають, відбулась легендарна битва Давида і Голіафа в долині Ела, 2 ковчега досоломонівських часів: один - кам'яний (близько 35 см в довжину), інший - з глини ( близько см 20). На думку Гарфінкеля, ці знахідки є мініатюрним зображенням Ковчега Завіту. 

Знайдені предмети є частиною великого культового комплексу з трьох приміщень. 

Під час розкопок були також виявлені інші предмети культу і кераміка: кам'яний артефакт, схожий на стіл, 5 стоячих каменів, 2 вівтаря з базальтового каменю, 2 жертовні чаші і 2 переносних релікварії. На думку вчених, ці знахідки приблизно на 30-40 років старші, ніж храм царя Соломона в Єрусалимі, і тому мають величезне значення для археології та історико-релігійних досліджень. 

Гарфінкель стверджує, що результати розкопок підтверджують історичність біблійної традиції. 

Археологічна експедиція Єрусалимського університету під керівництвом Гарфінкеля в районі Хірбет-Кіяфа поблизу Єрусалиму працює з 2007 р. Раніше археологи виявили єврейське місто, оточене фортифікаційними спорудами з двома входами. Можливо, воно є біблійним Шаараімом (у перекладі – «Двоє воріт»). Іншою унікальною знахідкою став глиняний черепок з написом, що датується X ст. до Р. Х. Черепок знаходився в шарі, який, згідно радіовуглецевого методу, належить до 1000-975 рр. до Р. Х., тобто часу, коли правив цар Давид. 

За матеріалами: Седмица.Ru 

Джерело:   КРЕДО

09.05.2012р. Б. / Глава УГКЦ відвідає Донецьк і Луганськ

 

Програма перебування Блаженнішого Святослава у Донецьку

Донецьк

13 травня, НЕДІЛЯ, 11.00 – Архиєрейська Божественна Літургія у катедральному храмі Покрови Пресвятої Богородиці, просп. Васнєцова, 2б.

13 травня, НЕДІЛЯ, 16.00 – Святковий концерт з нагоди десятиліття створення екзархату, Палац культури ім. Куйбишева, просп. Панфілова, 86.

14 травня, ПОНЕДІЛОК, 15.00 – прес-конференція у приміщенні БФ «Наш Дім Україна», просп. Б. Хмельницького, 40 (зупинка: «вул. ФРУНЗЕ»).

14 травня, ПОНЕДІЛОК, 17.00 – зустріч з молоддю у Молодіжному центрі Пресвятої Тройці, вул. Героїв Панфіловців, 5 (р-н БОССЕ, ДК XXI з’їзду КПРС; зупинка 17 маршруту «ЕДЕМ»).

16 травня, СЕРЕДА, 16.00 – зустріч з катехитами.

Луганськ

15 травня, ВІВТОРОК, 15.00 – Молебень в каплиці Царя Христа.
15 травня, ВІВТОРОК, 16.00 – зустріч з вірянами.


Джерела: www.ugcc.dn.ua

Воїни Христа Царя

«Щоб усі були одно»

 

Цими днями на Північноамериканському континенті відбулася дуже і дуже цікава подія. Шкода, що її майже ніхто не зауважив. Цей континент відвідав патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет Денисенко. Особа неординарна. Комусь він може подобатися, комусь ні, хтось може його на дух не виносити, але особа патріарха Денисенка – історична, одна з тих, що вже на віки вдарила печать християнству в Україні.

Візит патріарха Філарета, якого православні українські єпископи Америки небезпідставно сприймають як конкурента, міг би стати черговим візитом невизнаного світовим православ’ям патріарха до американських православних українців, якби не одна маленька деталь: брати-православні видали заборону православним американцям зустрічатися з Філаретом, а от греко-католики надали свою церкву св. Димитрія патріархові УПЦ КП для зустрічі з його вірними .

Факт вже сам по собі дивовижний. Адже саме тодішній митрополит Київський Московського патріархату Філарет Динесенко у 80-90-х роках ХХ століття докладав титанічних зусиль, щоб зупинити процес виходу з підпілля та відродження УГКЦ. Навіть після проголошення Київського патріархату ворожнеча ще деякий час культивувалася.

Однак саме цей візит до Америки показав усю вузькогрудність тих, хто називає себе православними, які у страху перед реакціями Царгородського патріарха не просто відмовили Філарету у можливості відправити Літургію для своїх вірних, але й заборонили своїм вірним і священикам зустрічатися з ним. У контекст цього цілком вписуються і розповіді паломників зі Святої Землі, які твердять, що коли священики Київського патріархату беруть участь у прощах, що їх організовують українські греко-католики, то вони відправляють Літургію в римо-католиків, бо православні їх не допускають навіть до молитви.

Властиво у цьому і полягає серйозна появна (феноменологічна) різниця між католицтвом і православ’ям. Католицька Церква і в найконсервативніші періоди своєї історії знаходила можливість залишатися єдиною в різноманітті. Православ’я ж попри сповидний плюралізм насправді є дуже уніфікуючим. Фактично різнобарв’я католицизму для православного світу є чимось неприпустимим.

У Католицькій Церкві, особливо після ІІ Ватиканського собору, розуміння того, що власне єдність Церкви не полягає в уніфікації всіх і кожного, дало змогу розвиватися різним традиціям, які краще відповідають народному менталітету окремих країв, аніж один загальноуніфікуючий обряд.

Католицьке «щоб усі були одно» – не означає, щоб всі були однаковими клонами. Це – єдність у різноманітті обрядів і традицій. Велике здивування у значної частини православних і протестантів викликають вирази католик-харизмат, католик-неокатекумен, католик-традиціоналіст і подібні, які не лише не позбавлені смислу, а є реальним відображенням католицької Вселенської Спільноти.

Щобільше, ці нововиниклі традиції органічно інкорпоруються у древні та новіші традиції в середині католицтва не лише не загрожуючи його внутрішній єдності, а навпаки – ту єдність роблять органічнішою і багатограннішою.

Але і древні традиції не лише шанують і зберігають в Католицькій Спільності. Їх в Ній також і розвивають. Саме завдячуючи своїй єдності з Католицькою Спільнотою Східні Католицькі Церкви можуть не лише духовно збагачуватися між собою, але й збагачуватися духовно зі скарбниць Заходу, збагачуючи західне християнство навзаєм.

Правдою є те, що в певний період своєї історії деякі Східні Католицькі Церкви вдавалися до «латинізаторських» тенденцій, зокрема Сиро-Малабарська та наша УГКЦ. Але у нашому обряді це, радше, було виразом пошуків шляху розвитку та спроби дати належну відповідь викликам того часу. Правду кажучи, скільки б не плакали з цього приводу ревнителі східних древностей, але у цей період історії такі практики були оправдані. І зачепили вони не лише УКГЦ. «Латинізатором» був і Київський православний митрополит Петро Могила, який не боявся вносити до свого Требника такі «латинізаторські» моменти, як екзорцизм, чи католицьке розуміння Таїнства Євхаристії.

А що стосується УГКЦ, то саме «латинізаторські» практики почитання Серця Христового, почитання Святих Тайн поза Літургією, Хресні Дороги, новоукладені молебні, вервичка зберегли побожність галицького люду живою. Саме ці практики допомогли УГКЦ зберегти український християнський світ.

Йдеться саме про «латинізацію», а не про реальну латинізацію, яка є некритичним, безпотрібним перенесенням ідей Заходу на наш український ґрунт, який у таких випадках часто родить покручами, заміть якісних гібридів. Зрештою, так само як і восточнизація – некритична спроба імплементації московських практик у життя УГКЦ.

Якби там не було, але сама українська культура сформувалася, як дифузія різних первнів і культур, тому і християнство, якщо прагне якісно інкультуруватися в український культурний простір, мусить залишатися відкритим до прийняття, переосмислення і нострифікації досвіду інших, але в першу чергу властиво українських культурних елементів й здобутків.

УГКЦ, хоча і не завжди успішно, вдавалося завжди і тепер вдається бути саме такою відкритою конфесією. Засвоєння і переосмислення з подальшим використанням власного і чужого досвіду є одним з «секретів» успішності УГКЦ як в світі, так і в Україні. І ця відкритість є властиво субстанціальною ознакою її католицтва. Православ’я чи протестантизм через власну конфесійну закритість цієї можливості не мають. Якщо православ’я залишається повністю закритим на інкорпорацію інших традицій, то протестантизм відкидає традицію як таку. На відміну від католицтва, яке має понад тисячу літ досвіду інкультурації в інші культурні простори та інкорпорації усього, що є позитивного в інших культурах.

Останнім яскравим прикладом успішності саме такого підходу Католицької Церкви до реальності є персональний ординаріят для колишніх англікан або, як їх популярно називають, англо-католиків. Зберігаючи літургійну, обрядову та навіть до певної міри канонічну спадщину англіканізму, англо-католикам надана можливість реінтерпритації власної спадщини у католицькому ключі. У цей спосіб католицький «англіканізм» став відкритим до спадщини усієї Вселенської Католицької Спільності, але і сам став джерелом духовного та культурного збагачення цієї ж Спільності.

Для українських християн – це добрий знак. Це – сигнал того, що Католицька Церква була, є, залишається і буде відкритою до інкорпорації різних культур, традицій та обрядової спадщини. На цій же ж таки лінії є і гостинність, що її надали українські греко-католики патріархові Філаретові на американському континенті. І це не просто поодинокий знак гостинності, прощення і доброї волі з боку українських греко-католиків – це субстанціальний стан українського католицтва. Братам православним є над чим задуматися. І перш за все над тим, чи мають вони адекватне уявлення про те, чим насправді є католицтво загалом, а українське католицтво зокрема.

УГКЦ завжди залишається відкритою не просто до діалогу, а до справжньої братньої спільності з братами-християнами, які не перебувають у реальному спілкуванні з Вселенською Спільністю Католицької Церкви. Як і вся Католицька Церква, УГКЦ теж закликає усіх християн: «Прийдіть до дому!»

о.Орест-Дмитро Вільчинський


Джерело:  Воїни Христа Царя

08.05.2012р. Б. / „…єдність наступить тоді, коли Церква буде вільна від політики…” - Блаженніший Святослав

 

Підсумки прес-конференції з Блаженнішим Патріярхом Святославом Шевчуком 6 травня 2012 року в Митрополичому Соборі Святого Воскресіння Воскресіння м. Івано-Франківська. Про пастирські поїздки. Усі мої поїздки за кордон були душпастирськими, окрім останньої, до Канади і США минулого тижня. Сьогодні дуже багато наших вірних у цілому світі хочуть пізнати нового Главу своєї Церкви, його побачити і з ним поспілкуватися. А для мене це є нагода будувати єдність нашої Церкви, аби кожен українець, де б він не жив, відчув, що має духовного провідника, який про нього дбає. З іншого боку, я підсумовую ці всі поїздкидля того, щоб Церква могла опрацювати належну програму опіки своїх вірних. Особливо там, де ще нема наших парафій, де працюють наші заробітчани, щоб кожен з них міг почути Боже слово рідною мовою, а відтак - мати можливість зберігати свій обряд і культуру.

 

Остання поїздка до Канади і США була цілком іншою. З ініціативи єврейської громади і Канаді, до парламенту тієї країни було внесено таку законодавчу пропозицію: на державному рівні визнати геройські вчинки Митрополита Андрея Шептицького по врятуванню більш ніж 160 євреїв під час Другої світової війни. А безпосередньо під час засідання канадського парламенту цю пропозицію вносив депутат польського походження. Всі члени Всеукраїнської Ради Церков та релігійних організацій, тобто предстоятелі християнських конфесій, головний равін та головний муфтій України були присутні на проголошенні цього знаменного акту, приймаючи вдячність Канади за Митрополита Андрея.

 

Мені було дуже приємно бачити, як Патріярх Філарет УПЦ КП, і Митрополит Методій УАПЦ, зрештою – як всі представники української делегації вшанували нашого великого Митрополита.

 

У США ми відвідали наше посольство у Вашингтоні і в день пам’яті Чорнобильської трагедії спільно молилися за всіх тих, хто віддав своє життя, рятуючи людство від наслідків цієї катастрофи. У своєму слові до посла я наголосив, що ми дуже хотіли б, щоб Україна наслідувала Канаду, щоб ім’я Митрополита Андрея Шептицького нарешті було реабілітоване в Україні. Тому сподіваюся, що й український парламент в подібний спосіб вшанує Слугу Божого Андрея Шептицького.

 

Про парламентські вибори.

Минулого тижня відбувся Синод Єпископів УГКЦ, який опрацював відповідне звернення до виборів. Як тільки розпочнеться офіційна виборча кампанія, ми його опублікуємо. Суть цього звернення дуже проста. Найперше, ми закликаємо не голосувати за ті партії, які купують голоси. Тому що купівля голосу виборця – це вже корупція. По-друге, ми закликаємо громадян прийти на вибори. Багато наших людей нині вже не вірить, що їхній голос щось може змінити. Тому просимо не легковажити виборами, бо це не тільки право, але й величезна відповідальність, в т. ч. християнська, за своє суспільство, за державу. Особливо це стосується греко-католиків, які завжди були в авангарді державного будівництва. І нарешті, третє: ми закликаємо бути пильними проти всіляких спроб чи спокус розв’язувати щось при помочі сили. Силовий варіант ще ніколи і нічого не збудував. Навпаки, мир і спокій, уважність і відповідальність – це ті підвалини, на яких можна шляхом свідомого вибору будувати своє державне, суспільне і приватне майбутнє.

 

Наша Церква завжди була активною у суспільних процесах. Однак ми ніколи не кажемо за кого голосувати і не дозволяємо нашому духовенству брати участь у виборчих перегонах. Ми хочемо допомогти у будівництві інституту громадянського суспільства. Не в політичному, а в громадському житті ми хочемо бути активними. Церква не бажає заміняти собою ці громадянські інституції, а хоче справді допомогти їх гідно збудувати.

 

Я сподіваюся, що наші громадяни зрозуміють, що змінити щось в Україні можуть тільки вони, бо, власне, вони є джерелом влади. Тому хотів би, щоби нашу Україну знали у світі не через політичні проблеми чи вибіркове правосуддя, а як країну відкриту, цивілізовану, де люди вміють будувати своє майбутнє.

 

Про гендерну політику.

Нас це дуже турбує і ми в контексті Всеукраїнської Ради Церков намагаємось цій політиці протидіяти. Очевидно, це спрямована ідеологія, яка проектується на українські реалії. В чому вона полягає? В загальних рисах ця ідеологія стверджує, що всі люди між собою однакові. Не щодо своєї гідності, а щодо фізіології і психології. А звідси випливає, що бути чоловіком чи жінкою – це предмет вільного вибору, що суть їхнього існування визначається їх статевою роллю. Очевидно, ми, християни, віримо цілком по-іншому, а саме, що Господь Бог створив нас чоловіком і жінкою і ми покликані прийняти цей Божий дар власного життя, а відтак – приналежності до тієї чи іншої статі, аби відкрити все багатство і зміст цієї статі. В цьому напрямку ми бажаємо навчати наших вірних, а також виборювати право виховувати наших дітей відповідно до нашої віри. І тут ми солідарні не лише як християни: нас підтримують і юдеї, і мусульмани. Тому сподіваюся, що наш уряд, зокрема – міністерство освіти, прислухаються що голосу Церков, які є моральним авторитетом в Україні і Божі засади сім’ї будуть пошановані.

 

Про єдність Церков.

Сьогодні всі Церкви розуміють, що роз’єднане християнство – це невиконання заповіді Ісуса Христа „щоб усі були одно”. Причина роз’єднання криється у грісі. І ми, християни, покликані той гріх роз’єднання долати. Я думаю, що єдність наступить тоді, коли кожна Церква буде справді вільна від політики. Тоді вона буде собою, буде Церквою Христовою, яка не підпорядковується державі, але служить суспільству. Тоді зникнуть причини, які у минулому до цих розподілів призвели.

 

Про катедру княжого Галича.

На прощу до Галича-Крилоса я обов’язково приїду. Ми хочемо зробити традицією, щоб кожна остання неділя липня кожного року була молодіжною прощею до цього святого місця. В нинішньому році це паломництво буде приурочене завершенню року Святих Тайн в нашій Церкві. Очікуємо, що до першого урочистого св. Причастя під час прощі приступить понад 700 дітей. Більше того, після останніх змін адміністративного поділу нашої Церкви, коли Галич опинився у прямому підпорядкуванні Глави Церкви (згідно з титулом Києво-Галицького Верховного Архієпископства), стає очевидним, що моя присутність у Галичі є не лише бажана, але й потрібна.

 

Про святість об’єднаного Божого люду (підсумки року патріяршого служіння).

Один рік для Церкви, для церковного життя – це одна мить. Тому певні підсумки підвести важко. Я відвідав дуже багато наших Єпархій, Екзархатів у різних куточках світу. Кожне об’єднання чи єднання мусить мати певний символ. Коли це єднання абстрактне, коли нема спілкування, тоді єдності як такої також немає. Я у своїй особі тепер виконую важливу роль служіння, щоб це Божий люд, яким є Українська Церква, був об’єднаним. Хочу вам сказати, що за останній час було подолано багато різних мурів. Наприклад, вірні Аргентини і Бразилії були дуже задоволені, що нарешті Патріярх може звернутися до них їхньою рідною мовою, бо багато років перед тим вони не мали також можливості. Теж саме спостерігалося у Канаді і США. Тож можемо ствердити, що перші кроки до святості об’єднаного Божого люду вже зроблені.

Записав о. Ігор Пелехатий.


Джерела: ugcc.if.ua

Воїни Христа Царя

08.05.2012р. Б. / У Римі відбудеться похід солідарності з переслідуваними християнськими спільнотами

 

Ввечері 9 травня 2012 р., що є Днем пам’яті про італійські жертви тероризму, на площі перед римським Колізеєм, що є найбільшим амфітеатром Стародавнього Риму та символом імператорської могутності, відбудеться похід із запаленими свічками та смолоскипами, як вияв солідарності усім християнським спільнотам, що стали жертвами переслідувань та дискримінацій у світі. Після чергової розправи над християнами у Нігерії, які саме в той час перебували на молитві, спільнота Святого Еґідія та спільнота євреїв Риму проявили ініціативу виявити свою солідарність тим християнським спільнотам та підтримати їх на дусі.

 

З цієї нагоди, 9 травня, о 20: 30 місцевого часу на площі перед Колізеєм буде вимкнуте світло, щоб таким чином привернути увагу громадськості до феномену переслідування та дискримінації християн у світі. На думку організаторів, суспільство не може і не повинно залишатись байдужим та нечутливим та страждання християнський громад. Кожного дня ми стаємо свідками нових терористичних актів та нечуваного насильства стосовно християнських громад у світі. Організатори походу із запаленими свічками та смолоскипами закликають усіх людей до молитви за жертви тих насильницьких актів, до виявлення солідарності тим християнським спільнотам та до відкинення і засудження усіх форм релігійного фанатизму та екстремізму.

Джерела: Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

07.05.2012р. Б. / Тижневий огляд: Папа і Апостольський Престіл (30.04 – 06.05)

 

Понеділок. 30 квітня Святіший Отець Бенедикт XVI привітав учасників пленарної сесії Папської Академії соціальних наук, які зібралися в Римі, щоб роздумати про актуальність енцикліки Папи Івана XXIII "Pacem in terris" ("Мир на землі"). Папа назвав енцикліку "відкритим листом до миру", "закликом великого пастиря до миру і справедливості на кожному громадському рівні, в національних та інтернаціональних колах" і наголосив, що послання Івана XXIII залишається актуальним сьогодні. Святіший Отець зазначив також, що послання, яке міститься в енцикліці "Pacem in terris" є закликом до діалогу між Церквою і світом, віруючими і невіруючими і вказав на необхідність прощення. 

Середа. 2 травня 2012 р., під час загальної аудієнції, Папа Бенедикт XVI виголосив чергове повчання з циклу катехиз на тему молитви присвячене свідченню першого мученика Церкви святого Степана. Святіший Отець пояснив, що коментуючи перед судом юдейського Синедріону усю історію спасіння, записану в Біблії, св.Степан вказує на те, що вона веде до місця остаточної присутності Бога – до Ісуса Христа і зазначив, що «роздумування над Святим Письмом дало йому змогу зрозуміти і свою власну місію, своє життя та теперішній стан». Понтифік наголосив, що сили для того, щоб принести найвищий дар свого життя він черпав з постійних взаємин з Богом, з єдності з Христом, роздумування над історією спасіння, записаною в Писаннях, сповнення якої він розгледів в особі Ісуса і тому свідчення святого Степана дає нам деякі вказівки для нашої молитви та нашого життя, А «наша молитва повинна бути спогляданням Ісуса по правиці Бога, Ісуса, як володаря мого щоденного життя», - зазначив Святіший Отець.

 

Четвер. 3 травня 2012 р. Папа Бенедикт XVI зустрівся зі студентами, викладачами та технічно-адміністративним персоналом Медично-хірургічного факультету католицького університету Пресвятого Серця лікарні імені отця Аґостіно Джемеллі в Римі  з нагоди 50-річчя цього закладу. Понтифік вперше побував у навчальній частині університетської лікарні. В своїй промові, яку Бенедикт XVI виголосив на площі перед навчальним корпусом, Папа поділився роздумами про науку, зазначивши зокрема, що наука без любові втрачає свою благородність і якраз у цьому і полягає, незамінне завдання католицького університету, який повинен бути місцем, де «лікування не є ремеслом, але місією, де першою кафедрою є милосердя Доброго Пастиря, а обличчя страждаючої людини є обличчям Самого ж Христа».

 

3 травня 2012 р., Папа Бенедикт XVI призначив Преосвященного Антонія Дзємянка, Єпископа-помічника Мінсько-Могилевської архидієцезії, Ординарієм Пінської дієцезії в Білорусі.

 

П'ятниця. 4 травня Бенедикт XVI прийняв вірчі грамоти нових послів Вірменії, Ірландії, Малайзії, Фіджі і Ефіопії при Святому Престолі. У промові до них Святіший Отець наголосив на необхідності швидкого реагування на виклики, коли планета стала зовсім "маленькою" завдяки засобам комунікації. Понтифік, звертаючись до дипломатів, підкреслив важливість підвищення уваги держав до освіти, історичної, культурної та релігійної спадщини. Зустрівши Бога, люди бачать в іншому брата і будують більш справедливе суспільство, зазначив Папа. На закінчення він запевнив новопризначених послів в особистій підтримці, побажавши плідної роботи на благо таких процесів.

 

Субота. 5 травня Бенедикт XVI прийняв на аудієнції групу єпископів з США, які прибули до Риму з нагоди візиту «ad limina apostolorum". У своїй промові до них Понтифік вказав на важливе значення католицької освіти для американського суспільства, особливо в справі нової євангелізації. Папа підкреслив, що в цій справі необхідно, щоб викладачі надихали інших "своєю очевидною любов'ю до Христа".

 

  5 травня Папа Бенедикт ХVI прийняв на аудієнції президента Албанії Баміра Топі. В ході зустрічі було приділено велику увагу прагненню Албанії до повної інтеграції в Європейський Союз, а також обговорені відносини між Католицькою Церквою і державною владою в цій країні. Після зустрічі з Папою Бамір Топі зустрівся з кардиналом Держсекретарем Тарчізіо Бертоне та Архиєпископом Домініком Мамберті, секретарем у справах відносин Святого Престолу з державами.

Неділя. 6 травня 2012 р., перед проказуванням Богородичної молитви «Царице Неба», Папа Бенедикт XVI прокоментував євангельський уривок, в якому Ісус називає Себе виноградною лозою, а Небесного Отця – виноградарем. Він зазначив, що справжнім  Божим виноградником є Христос, Який через жертву любові дарує нам спасіння, відкриваючи можливість стати частиною цього виноградника і пояснив, що це відбувається в день нашого Хрищення, коли Церква «прищеплює нас, немов пагони, у Христове Пасхальне таїнство, в Його Особу».  «І якщо плодом, який маємо принести, є любов, його передумовою є якраз оце “перебування”», – зауважив Бенедикт XVI, додаючи, що потрібно завжди перебувати у єдності з Ісусом, бо без Нього ми нічого не можемо. На завершення Бенедикт XVI зазначив, що «кожен з нас є, немов, пагін, який живе лише тоді, коли щодня зростає в молитві, участі в Святих Тайнах, в любові, в єдності з Господом».

 

Пропонуємо в своїх молитвах долучитись до молитовних намірень Папи Бенедикта XVI на травень.

Крім цього:

Бенедикт ХVI зробив подарунок колишнім англіканам у Великобританії
Папа написав листа президентові Куби
Папа Бенедикт XVI ймовірно відвідає італійський парламент
Продовження "Ісуса з Назарету" з'явиться не раніше 2013 року
Бенедикт XVI про необхідність «нової євангелізації»
Ватикан засуджує напади на християн
Святий Престол затвердив нові статути "Caritas Internationalis"

Джерело:  Воїни Христа Царя

07.05.2012р. Б. / Глава УГКЦ відвідав фестиваль «Вгору Серця 2012»

 

З нагоди відзначення 350-го ювілею Івано-Франківська у святкових заходах міста взяв участь глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав Шевчук.

 

У суботу, 5 травня після спільної молитви за місто Івано-Франківськ, Блаженніший відвідав учасників 5-го ювілейного фестивалю Христового міста «Вгору Серця 2012», який організовується з ініціативи Молодіжної комісії Івано-Франківської Архієпархіїї УГКЦ. 

Блаженніший Святослав ознайомився з роботами учасників виставки дитячих робіт «Для Бога я створю найкраще» в приміщенні міського краєзнавчого музею. Відкриттям цієї виставки було розпочато фестиваль «Вгору Серця 2012» у понеділок, 30 квітня. Голова Молодіжної комісії Івано-Франківської Архієпархіїї УГКЦ о. Віталій Дем’янець ознайомив Блаженнішого з роботами, представленими на виставці, а співорганізатор фестивалю п. Ярема Стецик, вручив Блаженнішому каталог з найкращими роботами конкурсу та компакт диск із піснями естрадних виконавців фестивалю. 

Також Глава УГКЦ відвідав хоровий день фестивалю. Блаженніший Святослав Шевчук завітав на святкове дійство разом із Митрополитом Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ Преосвященним Владикою Володимиром Війтишиним. 

Як зазначив Блаженніший Святослав, Івано-Франківськ, незважаючи на його 350-річний ювілей, насамперед є містом молодих людей і саме молодіжний фестиваль «Вгору Серця» є яскравим підтвердженням цього, повідомляє Інформаційний центр Молодіжної комісії Івано-Франківської Архиєпархії УГКЦ. 

Джерело:  КРЕДО

06.05.2012р. Б. / Без Бога ми не можемо принести доброго плоду

 

У неділю, 6 травня 2012 р., площу Святого Петра у Ватикані заповнили прочани та побожні туристи з різних країн світу, які прибули перед апостольський палац, щоб разом із Святішим Отцем Бенедиктом ХVІ проказати Богородичну молитву «Царице Неба», почути від нього недільне повчання та отримати апостольське благословення.

 

Перед проказуванням молитви Папа коментував євангельський уривок, в якому Ісус називає Себе виноградною лозою, а Небесного Отця – виноградарем. Він зазначив, що в Біблії часто говориться про Ізраїльський народ, як про плідний виноградник, якщо він залишається вірним Богові, і навпаки. Справжнім же Божим виноградником є Христос, Який через жертву любові дарує нам спасіння, відкриваючи можливість стати частиною цього виноградника.

 

Святіший Отець пояснив, що це відбувається в день нашого Хрищення, коли Церква «прищеплює нас, немов пагони, у Христове Пасхальне таїнство, в Його Особу». І з цього коріння ми отримуємо цінні соки, щоб брати участь в божественному житті, зростаючи, зв’язані Його любов’ю. «І якщо плодом, який маємо принести, є любов, його передумовою є якраз оце “перебування”», – зауважив Бенедикт XVI, додаючи, що потрібно завжди перебувати у єдності з Ісусом, бо без Нього ми нічого не можемо. Чи це не суперечить свободі? Папа зазначив, що якщо «людина схиляє своє серце до доброго, та просить в Бога допомоги, то отримує сили, потрібні для того, щоб виконати свої справи», а тому «свобода людини і Божа могутність просуваються разом».

 

«Дорогі друзі, кожен з нас є, немов, пагін, який живе лише тоді, коли щодня зростає в молитві, участі в Святих Тайнах, в любові, в єдності з Господом», – сказав на завершення Бенедикт XVI, заохочуючи просити в Божої Матері благодаті залишатися міцно вкоріненими в Ісусі, щоб «кожна наша дія в Ньому мала свій початок і в Ньому також своє сповнення».

Джерела: Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя