Підсумки прес-конференції з Блаженнішим Патріярхом Святославом Шевчуком
6 травня 2012 року в Митрополичому Соборі Святого Воскресіння
Воскресіння м. Івано-Франківська. Про пастирські поїздки. Усі мої
поїздки за кордон були душпастирськими, окрім останньої, до Канади і США
минулого тижня. Сьогодні дуже багато наших вірних у цілому світі хочуть
пізнати нового Главу своєї Церкви, його побачити і з ним
поспілкуватися. А для мене це є нагода будувати єдність нашої Церкви,
аби кожен українець, де б він не жив, відчув, що має духовного
провідника, який про нього дбає. З іншого боку, я підсумовую ці всі
поїздкидля того, щоб Церква могла опрацювати належну програму опіки
своїх вірних. Особливо там, де ще нема наших парафій, де працюють наші
заробітчани, щоб кожен з них міг почути Боже слово рідною мовою, а
відтак - мати можливість зберігати свій обряд і культуру.
Остання поїздка до Канади і США була цілком іншою. З ініціативи
єврейської громади і Канаді, до парламенту тієї країни було внесено таку
законодавчу пропозицію: на державному рівні визнати геройські вчинки
Митрополита Андрея Шептицького по врятуванню більш ніж 160 євреїв під
час Другої світової війни. А безпосередньо під час засідання канадського
парламенту цю пропозицію вносив депутат польського походження. Всі
члени Всеукраїнської Ради Церков та релігійних організацій, тобто
предстоятелі християнських конфесій, головний равін та головний муфтій
України були присутні на проголошенні цього знаменного акту, приймаючи
вдячність Канади за Митрополита Андрея.
Мені було дуже приємно бачити, як Патріярх Філарет УПЦ КП, і Митрополит
Методій УАПЦ, зрештою – як всі представники української делегації
вшанували нашого великого Митрополита.
У США ми відвідали наше посольство у Вашингтоні і в день пам’яті
Чорнобильської трагедії спільно молилися за всіх тих, хто віддав своє
життя, рятуючи людство від наслідків цієї катастрофи. У своєму слові до
посла я наголосив, що ми дуже хотіли б, щоб Україна наслідувала Канаду,
щоб ім’я Митрополита Андрея Шептицького нарешті було реабілітоване в
Україні. Тому сподіваюся, що й український парламент в подібний спосіб
вшанує Слугу Божого Андрея Шептицького.
Про парламентські вибори.
Минулого тижня відбувся Синод Єпископів УГКЦ, який опрацював відповідне звернення до виборів. Як тільки розпочнеться офіційна виборча кампанія, ми його опублікуємо. Суть цього звернення дуже проста. Найперше, ми закликаємо не голосувати за ті партії, які купують голоси. Тому що купівля голосу виборця – це вже корупція. По-друге, ми закликаємо громадян прийти на вибори. Багато наших людей нині вже не вірить, що їхній голос щось може змінити. Тому просимо не легковажити виборами, бо це не тільки право, але й величезна відповідальність, в т. ч. християнська, за своє суспільство, за державу. Особливо це стосується греко-католиків, які завжди були в авангарді державного будівництва. І нарешті, третє: ми закликаємо бути пильними проти всіляких спроб чи спокус розв’язувати щось при помочі сили. Силовий варіант ще ніколи і нічого не збудував. Навпаки, мир і спокій, уважність і відповідальність – це ті підвалини, на яких можна шляхом свідомого вибору будувати своє державне, суспільне і приватне майбутнє.
Наша Церква завжди була активною у суспільних процесах. Однак ми ніколи
не кажемо за кого голосувати і не дозволяємо нашому духовенству брати
участь у виборчих перегонах. Ми хочемо допомогти у будівництві інституту
громадянського суспільства. Не в політичному, а в громадському житті ми
хочемо бути активними. Церква не бажає заміняти собою ці громадянські
інституції, а хоче справді допомогти їх гідно збудувати.
Я сподіваюся, що наші громадяни зрозуміють, що змінити щось в Україні
можуть тільки вони, бо, власне, вони є джерелом влади. Тому хотів би,
щоби нашу Україну знали у світі не через політичні проблеми чи вибіркове
правосуддя, а як країну відкриту, цивілізовану, де люди вміють будувати
своє майбутнє.
Про гендерну політику.
Нас це дуже турбує і ми в контексті Всеукраїнської Ради Церков намагаємось цій політиці протидіяти. Очевидно, це спрямована ідеологія, яка проектується на українські реалії. В чому вона полягає? В загальних рисах ця ідеологія стверджує, що всі люди між собою однакові. Не щодо своєї гідності, а щодо фізіології і психології. А звідси випливає, що бути чоловіком чи жінкою – це предмет вільного вибору, що суть їхнього існування визначається їх статевою роллю. Очевидно, ми, християни, віримо цілком по-іншому, а саме, що Господь Бог створив нас чоловіком і жінкою і ми покликані прийняти цей Божий дар власного життя, а відтак – приналежності до тієї чи іншої статі, аби відкрити все багатство і зміст цієї статі. В цьому напрямку ми бажаємо навчати наших вірних, а також виборювати право виховувати наших дітей відповідно до нашої віри. І тут ми солідарні не лише як християни: нас підтримують і юдеї, і мусульмани. Тому сподіваюся, що наш уряд, зокрема – міністерство освіти, прислухаються що голосу Церков, які є моральним авторитетом в Україні і Божі засади сім’ї будуть пошановані.
Про єдність Церков.
Сьогодні всі Церкви розуміють, що роз’єднане християнство – це невиконання заповіді Ісуса Христа „щоб усі були одно”. Причина роз’єднання криється у грісі. І ми, християни, покликані той гріх роз’єднання долати. Я думаю, що єдність наступить тоді, коли кожна Церква буде справді вільна від політики. Тоді вона буде собою, буде Церквою Христовою, яка не підпорядковується державі, але служить суспільству. Тоді зникнуть причини, які у минулому до цих розподілів призвели.
Про катедру княжого Галича.
На прощу до Галича-Крилоса я обов’язково приїду. Ми хочемо зробити традицією, щоб кожна остання неділя липня кожного року була молодіжною прощею до цього святого місця. В нинішньому році це паломництво буде приурочене завершенню року Святих Тайн в нашій Церкві. Очікуємо, що до першого урочистого св. Причастя під час прощі приступить понад 700 дітей. Більше того, після останніх змін адміністративного поділу нашої Церкви, коли Галич опинився у прямому підпорядкуванні Глави Церкви (згідно з титулом Києво-Галицького Верховного Архієпископства), стає очевидним, що моя присутність у Галичі є не лише бажана, але й потрібна.
Про святість об’єднаного Божого люду (підсумки року патріяршого служіння).
Один рік для Церкви, для церковного життя – це одна мить. Тому певні підсумки підвести важко. Я відвідав дуже багато наших Єпархій, Екзархатів у різних куточках світу. Кожне об’єднання чи єднання мусить мати певний символ. Коли це єднання абстрактне, коли нема спілкування, тоді єдності як такої також немає. Я у своїй особі тепер виконую важливу роль служіння, щоб це Божий люд, яким є Українська Церква, був об’єднаним. Хочу вам сказати, що за останній час було подолано багато різних мурів. Наприклад, вірні Аргентини і Бразилії були дуже задоволені, що нарешті Патріярх може звернутися до них їхньою рідною мовою, бо багато років перед тим вони не мали також можливості. Теж саме спостерігалося у Канаді і США. Тож можемо ствердити, що перші кроки до святості об’єднаного Божого люду вже зроблені.
Записав о. Ігор Пелехатий.
Джерела: ugcc.if.ua
Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар