17.11.2012р. Б. / У Римі говорили про целібат та одружене священство

У рамках «Chrysostom seminars» 13 листопада у Римі відбулась конференція, присвячена одруженому священству у східних католицьких Церквах («Одружене священство: аналіз необов’язкового целібату в Східних католицьких Церквах. Минуле і сучасність»). Організаторами конференції виступив Католицький Університет Австралії та Інститут Східно-християнськихї студій ім. Андрея Шептицького в Оттаві.

 

У східному християнстві – як серед католиків так і православних – подвійне покликання до шлюбу і священства розглядається як заклик «любити більше» і розширити межі того, що священик вважає своєю сім'єю, сказав східно-католицький священик російської традиції Лоуренс Кросс, професор Австралійського Католицького Університету. Отець Крос, пригадав присутнім слова з Кодексу Канонів Східних Церков: «У родинному житті й вихованні дітей одружені священнослужителі повинні подавати іншим вірним прекрасний приклад» (Канон 375). Він також закликав, поглянути на шлюб через вчення блаженного Папи Йоана Павла ІІ, який розумів його, як сакраментальне вираження Божої любові і як шлях до святості який складається з щоденних актів самовіддачі і жертви, принесені заради блага іншого. «Подружнє життя і сімейне життя не знаходяться в суперечності з служінням священика», підсумував отець Лоуренс. 

Отець Базиліо Петра, експерт у галузі східного християнства, професор богослов'я із Флоренції, сказав: «Бог не дав людині два «конкуруючих» покликання». Якщо Церква навчає, що шлюб є більш ніж природною установою, спрямованою на продовження роду, а це «знак і продовження любові Бога в світі», то покликання до шлюбу і священства «перебувають у внутрішній гармонії». 

Отець Петра, який є неодруженим священиком, наголосив, що в останні 30 чи 40 років деякі богослови і вчені зробили великий прогрес «у розробленні тієї ідеї, що безшлюбність є єдиним способом повністю присвятити себе служінню Христу», але така позиція заперечує традицію одружених священиків, які присвячували себе на таке служіння у Церкві з часів апостолів. 

З іншого боку отець Томас Дж. Лоя, греко-католицький священик і член Інституту Tabor Life у Чикаго, вважає, що буде несправедливо підтримувати інститут одруженого священства виключно задля заповнення прогалини священничих покликань чи просто захищати одружене священство без паралельного підсилення східної монашої традиції, що традиційно є джерелом неодруженого кліру на Сході. На його думку такі дії будуть зрадою східної традиції та духовності. 

Отець Петро Галадза, український греко-католицький священик з Інституту Східнохристиянських студій ім. Андрея Шептицького в Оттаві звернув увагу на дискримінацію східних католиків через традицію одружених священиків: «Ми знаємо, що ми, це тільки один відсоток від усіх католиків у світі. Незважаючи на це, східні католики мають право бути самими собою», наголосив він. 

«Якщо ми святкуємо 50-річчя відкриття Другого Ватиканського Собору, то сподіваємося, що той же самий Святий Дух, який вів авторів його декретів будуть направляти до нас у виконанні їх», – сказав отець Петро, звертаючись конкретно до твердження II Ватиканського Собору про рівність Латинської та Східних Церков і його заклику до Східних Церков відновити свої традиції. 

«Існує дуже довга історія плутанини понять «латинський» і «католицький»», сказав він, і що ця плутанина призвела до того, що латинська традиція безшлюбності священиків вважається кращою або святішою ніж східна традиція, яка має як одружене священство так і безшлюбне. 

Усі доповідачі одностайно висловилися за відкликання ватиканської директиви 1929 року, яка забороняє рукоположення і служіння одружених східно-католицьких священиків за межами традиційних територій їх Церков. Директива по сьогодні є чинною і діє там де є вимога єпископів Латинської Церкви. 

За матеріалами: РІСУ 

Джерело:      КРЕДО

16.11.2012р. Б. / Видавництво Ватикану презентує нову книжку Папи Бенедикта XVI

Видавництво Ватикану та Rizzoli Publications оголосили 14 листопада про випуск третьої частини книжки Папи Бенедикта XVI про життя Ісуса Христа, «Ісус з Назарета: Історії дитинства», яку буде офіційно представлено пресі вже 20 листопада.

«Нарешті я можу представити читачеві давно обіцяну книжку… в якій я намагався пояснити, в діалозі з екзегетами минулого і сьогодення, все те, що Матей та Лука розповідають на початку своїх Євангелій про дитячі роки Ісуса», – сказав Папа.

Книжка, яку буде опубліковано англійською мовою, зосереджується виключно на євангельських розповідях про дитинство Спасителя. Це історія прагнень і пошуків, які демонструють, наприклад, волхви, що шукають спасіння, запропонованого народженням нового Царя. Життя Ісуса і його повчання – це історія для сьогодення, що говорить про невтомність людського серця у пошуках єдиної істини, яка веде до абсолютної радості.

Як зазначав Його Святість у попередніх частинах книжки, це «в жодному разі не офіційне повчання», а радше «вираження власних пошуків обличчя Господа».

На презентації виступатимуть кардинал Джанфранко Равазі, голова Папської ради з питань культури; Марія Клара Бінгемер, професор теології у Папському католицькому університеті Ріо-де-Жанейро; о.Джузеппе Коста, директор видавництва Ватикану. Очолить зустріч о.Федеріко Ломбарді, голова Прес-служби Святого Престолу.

За матеріалами: Zenit.org

Джерело:      КРЕДО

16.11.2012р. Б. / Папа: Екуменізм та нова євангелізація вимагають навернення серця

З 12 по 16 листопада у Ватикані обговорювали важливість екуменізму для Нової євангелізації. Справжній екуменічний шлях не можливий, якщо не брати до уваги кризу віри, - на цьому наголосив Папа Бенедикт XVI, приймаючи учасників зустрічі. 

 

За словами Папи, запропонована тема зустрічі чудово вписується у контекст Року віри, який відзначається з нагоди 50-річчя Другого Ватиканського Собору. «Як відомо, – сказав він, – Отці Собору добре розуміли тісний зв’язок, що існує із завданням євангелізувати та подоланням поділів між християнами», адже такий поділ, як читаємо в декреті про екуменізм Unitatis redintegratio, «суперечить Христовій волі» та завдає шкоди «святій справі звіщення Євангелія кожному творінню». 

«Неможливо йти справжнім екуменічним шляхом, не беручи до уваги кризу віри, яка огорнула значні простори планети, а між ними ті, які перші прийняли звіщення Євангелія, і де християнська віра процвітала століттями», – наголосив Бенедикт XVI, додаючи, що також не можна ігнорувати «численні знаки, які підтверджують постійне існування потреби в духовності, що виявляються різними способами», що становить виклик для всіх християн. 

«У цьому контексті, – зауважує Папа, – від нас, що віруємо в Христа, вимагається повернутися до суттєвого, до серця нашої віри, щоб спільно давати світові свідчення живого Бога, тобто Бога, Який нас знає і нас любить, під поглядом Якого ми живемо і Який чекає на нашу відповідь любові». Для цього потрібно пам’ятати про те, що нас єднає, а це «віра в Бога Отця і Творця, Який об’явився в Сині Ісусі Христі, виливаючи Святого Духа, Який оживляє та освячує». І цю віру, у світлі того самого Хрещення, можемо сповідувати разом. 

«Але, однак, не потрібно забувати, що метою екуменізму є видима єдність між розділеними християнами», – вів далі Святіший Отець, пригадуючи, що ця єдність не є справою, яку можемо осягнути лише людськими зусиллями. «Ми повинні докладати всі свої зусилля для цього, – пояснив він, – але мусимо визнати, що в остаточному аналізі, ця єдність є Божим даром і може прийти виключно від Отця через Сина, тому що Церква є Його Церквою». У цьому контексті виявляється важливість молитви за єдність та важливість її шукання для нової євангелізації. І вже сам факт «спільного прямування до цієї мети є позитивною дійсністю, однак, за умови, що Церкви та Церковні спільноти не зупинятимуться на цьому шляху». Бо саме в «повному сопричасті у вірі, Святих Тайнах та служінні конкретним чином стане очевидною присутність та діяльність Божої сили у світі». 

«Справжній екуменізм, – сказав на завершення Бенедикт XVI, – визнаючи першість Божого діяння, вимагає, насамперед, терпеливості, смирення, віддання Божій волі. Врешті, екуменізм та нова євангелізаціє обоє вимагають динамізму навернення». 

За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело:      КРЕДО

16.11.2012р. Б. / Папа закликає молодь до апостольства

 

Сьогодні, 16 листопада, у Ватикані оприлюднене послання Папи на Всесвітній День Молоді, який 23-28 липня наступного року в відбуватиметься у Ріо-де-Жанейро на тему: «Ідіть та зробіть учнями всі народи». 

 

Святіший Отець закликає молодь бути першими місіонерами серед ровесників, зокрема, в світі цифрових комунікацій, ділячись «красою зустрічі» з Ісусом та радістю, «яка народжується із цієї зустрічі». «Дозвольте, щоб вас провадила сила Божої любові, дозвольте, щоб ця любов перемогла схильність замикатися у своєму світі, у своїх звичках, майте відвагу «вирушити» із себе самих, щоб «йти» назустріч ближнім та вести їх до зустрічі з Богом». 

Бенедикт XVI пригадує слова блаженного Йоана Павла ІІ: «Віра зміцнюється, коли її дарувати», а також заохочує молодь, читаючи катехизм, пізнавати її так докладно, як, наприклад, «спеціаліст з інформатики знає комп’ютер чи операційну систему». 

Скеровуючи погляд до відомої статуї Христа Відкупителя з розкритими обіймами, що височіє над Ріо-де-Жанейро, Папа закликає юнаків і дівчат: «Будьте ви серцем та раменами Ісуса! Ідіть та свідчіть Його любов, будьте новими місіонерами, окриленими любов’ю та гостинністю!» Святіший Отець заохочує відкривати своє серце для усіх, шукаючи шляхів до діалогу «в простоті та пошані», бо такий діалог приносить плоди. «А коли почуваєтеся невідповідними, нездатними, слабкими, щоб звіщати та свідчити віру, не бійтеся, – зауважує Бенедикт XVI. – Євангелізація не є нашою ініціативою і не залежить в першу чергу від наших талантів, це – довірлива та слухняна відповідь на Божий поклик». 

У цьому контексті Папа бажає молоді, щоб ніщо, ні труднощі, ні незрозуміння, не «спонукали вас відмовитися від того, щоб нести Євангеліє у місця, де перебуваєте». А для цього слід жити у спільності Церкви, адже «ніхто самостійно не може бути свідком Євангелія». 

За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело:       КРЕДО

15.11.2012р. Б. / Архиєпископ Мюллер: Короткий шлях від атеїзму до диктатури

На думку Архиєпископа Мюллера, треба користуватися часом як ресурсом, щоб прокинутися від сну ідеології самореалізації та самостворення.

 

"Життя занадто коротке, щоб його псувати поганою філософією", – написав префект Конгрегації віровчення у своїй статті на сторінках сьогоднішнього "L'Osservatore Romano". На думку Архиєпископа, політичний атеїзм, який культивував націонал-соціалізм в Німеччині, і сталінська програма знищення Церкви в колишньому Радянському Союзі, має нелюдський і нетолерантний характер, і тому може переродитися "в абсолютно нелюдяну політично-тоталітарну програму".

За матеріалами:  radiovaticana.org

Джерело:   Воїни Христа Царя

15.11.2012р. Б. / Недо-втілений чи пере-втілений?

Із тих, хто незадоволений ІІ Ватиканським Собором, одні вважають, що втілення його рішень «зупинилося на півдорозі», а інші – що Собор перервав тяглість традиції.

У Варшаві відбулася міжнародна наукова конференція «ІІ Ватиканський Собор – через 50 років». Її провели 13 листопада Інститут політології Університету кардинала Вишинського, Центр думки Йоана Павла ІІ та фонд Єжи Туровіча.

Видатний знавець екуменічних соборів Католицької Церкви, професор Григоріанського університету в Римі Норман Танер SJ звернув увагу на кількісну різницю в проведенні Соборів. На І Ватиканському засідали 700 єпископів, а на Другому – 2,5 тисячі. То справді був всесвітній, вселенський Собор.

На думку професора Танера, якщо порівнювати ІІ Ватиканський Собор із 18-ма дотридентськими, то видно більше подібності між ними, аніж різниць. Тобто йдеться про тяглість і неперервність історичної традиції.

Директор Інституту Tertio Millennio о.Мацей Зємба ОР підкреслив, що сама ідея Соборів – стародавня, а ось перебіг Vaticanum II був намаганням втілити «старе в нових умовах». На його думку, це змінило ставлення Церкви до світу: вона вирішила вийти з «оточеної фортеці», перестати такою бути. Церква увійшла в новий простір поміж незмінністю та спробою зміни, а зайнята нею позиція aggiornamento означала уникання як постави затверділості, захисту status quo, так і «загравання» зі світом, чого дуже боялися.

За словами о.-професора Роберта Скшипчака, причиною пособорної кризи у Церкві стала «маніхейська популяризація посад». Сьогодні маємо справу з чималою кількістю людей, незадоволених Vaticanum II, відзначив доповідач. На думку одних, «Собор зробив пів-кроку», не здійснив відповідних реформ до кінця, єпископам забракло відваги, тож потрібно скликати Третій Ватиканський Собор. На думку інших, кого загалом звуть «традиціоналістами», справи геть протилежні. Обидві групи сходяться в тому, що було «перервано неперервність», причому для лефевристів це трагічне, а для прогресистів – у цьому полягає надія.

Повернення до сприйняття Собору – одна з провідних рис понтифікату Бенедикта XVI, а на думку польських теологів, для цього треба повернутися до особистості Йоана Павла ІІ. Він «своїм способом буття єпископом і папою запропонував Церкві практичну модель буття пособорним католиком».

За матеріалами: Gość Niedzielny

Джерело:     КРЕДО

14.11.2012р. Б. / Духовний заповіт-тестамент Владики Михайла Гринчишина

МИХАЇЛ (Гринчишин), колишній Апостольський Екзарх для українців Франції, країн Бенілюксу та Швейцарії УГКЦ. Народився 18 лютого 1929 р. у Б'юкенені, Канада. 28 липня 1946 р. склав монаші обіти в Чині Отців Редемптористів у Йорктоні. Єрейські свяченя отримав 25 травня 1952 р. у Торонто. Душпастирював у Нью-Йорку, Вінніпезі та Саскатуні. У 1955 р. захистив докторську працю у Папському Орієнтальному Інстититуті в Римі. Деякий час викладав у семінаріях Канади. Упродовж 1972-1981 рр. — протоігумен оо. Редемптористів Канади і США. 27 листопада 1982 р. призначений екзархом для українців Франції. 12 листопада 2012 року єпископ Михаїл упокоївся в місті Париж на 84 році життя.

 

Духовний заповіт-тестамент Владики Михайла Гринчишина

Благослови, дуже моя, Господа, і все нутро моє, ім‘я святеє Його. Благослови, душе моя, Господа, і не забувай усіх дарувань Його. Він очищає всі беззаконня твої, і зціляє всі недуги твої. Він визволяє від тління життя твоє, вінчає тебе милістю і щедротами.

 

Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і многомилостивий. Благослови, душе моя, Господа, і все нутро моє, ім‘я святе Його. Благословенний Ти, Господи.

 

На склоні життя мого, серце моє заповняють думки й почування вдячности супроти Господа й Сотворителя мого. Ввесь час зазнав я ласки й добродійства один по другій. Дивлячись назад, на путь моєї жизни, бачу якими дарами Господь наповняв моє життя.

 

Дав мені праведних і глибоковірючих батьків. І тато мій і мама моя, були між першими українськими емігрантами, які, шукаючи кращої долі, приїхали до Канади з глибокою вірою в Бога, з упованням на Боже Провидіння, з працьовитістю та витривалистю. Побралися вони в Канаді і своїм дітям перещепили віру в Бога та любов до рідної спадщини.

 

Ще в дитинстві Господь поклав у мою душу бажання статися священиком. Священиче моє покликання завдячую молитвам мого батька, який маючи шість синів, молив Господа, щоб один з них став священиком. Щасливий цей вибір припав мені. І в моному серці ніколи не було найменьшого сумніву відносно автентичности того ж поклику. Не було в мене ніколи покус чи сумнівів про те до чого Господь мене покликав. Зложив я монаші обіти як редемпторист, та відбувши студії, був рукоположений Митрополитом Максимом Германюком 1952 року.

 

Тодішний протоігумен, отець Володимир Маланчук вислав мене до Риму на дальші студії, які я щасливо відбув включно з докторською дисертацією на Папському Інституті Східних Наук 1955 Р*

 

Цей побут у Вічному Місті був цінним добром для мене. Підчас років тих студій Великодні й літні вакації послужили на те, що я міг голосити духовні науки та місійні вправи у Франції, Німеччині, Італії.

 

Післа того як повернувся з Риму перше моє душпастирське призначення було на ректора Інституту ім. Митрополита  Андрея Шептицького в Саскатуні. Будучи настоятелем цього студентського дому почав запізнаватись з постатю Великого Митрополита.

 

По двох роках - 1957 - був призначений настоятелем семінарії отців редемптористів у Медовейль, біля Торонта. І того самого року - 1957 - одержав я від Кир Івана Бучка призначення на постулятора справи беатифікації Слуги Божого Митополита Андрея Шептицького.

 

І хіба це - цей зв‘язок з особою Кир Андрея - найбільша духовна благодать у мойому житті як священик та єпископ. Ціле своє життя провів я у товаристві цієї найбільшої церковної постаті українського нарду. Мав я можність збирати й читати його письма й твори. Запізнатись з його думками, його задумами, з його працею, його жертвою й посвятою. Могутня та постать мене манила та мені імпонувала. Богувгодний той взір стояв мені перед очима.

 

У своїх відвічних задумах Провидіння Боже уложило цікавий та багатий план для мого священичого й єпископського життя. Мав можність голосити місії по різних парафіях та духовні вправи священикам і сестрам в Канаді та ЗДА. Був парохом у різних парафіях: Вінніпег, Саскатун, Нюварк. 1979 р. був назанчений ієрархією УГКЦ генеральним секретарем святкувань Ювілею Тисячоліття Хрещення Руси-України. І негайно після єпископської хіротонії (1983) вибраний був секретарем Синоду Ієрархії УГКЦ. Виконував цей уряд до повернення глави УГКЦ до Львова. Опісля, через три каденції перевибраний був членом Постійого Синоду.

 

Будучи апостольським екзархом у Парижі був назначений апостольським адміністратором екзархату у Великій Британії. Виконував той уряд два роки (1987-1989), стараючись погоїти рани й протистояння серед церковної громади в Англії. Опісля, продовж чотирьох років (1996-2000), на зарядження Апостольської Столиці завідував апостольським екзархатом у Німеччині й Скандинавії. Коли 1994- Р Іван Павло II створив Центральний Комітет Ювілею року 2000, призначив він мене головою Комісії Нових Мучеників.

 

По клопотаннях та важких зусиллях вдалося відкрити у Львові подвійне постуляційне бюро. На доручення конгрегації для справ святих Постуляція приготовила докуменацію для 27-ох мучеників УГКЦ, що їх Папа проголосив блаженними підчас своєї візити у Україні 2001.

 

Ця не легка але вдячна й благородна праця Постуляції продовжується. Появляються друком різні твори й писання Митрополита Андрея. Відкривається його велич. Україніці греко-католики щораз краще його пізнають.

 

З глибини душі дякую Господеві, що дозволив мені бути учасником таких гарних могутніх задумів непрогляних тайн його Провидіння. Життя моє не було ані монотонне ані нудне. До праці не був я лінивий. Дарів-талантів не закопав. До самого кінця старався виконати свої обов‘язки й завдання. Ніколи не було в моїй душі задрости супроти досягнень інших - зокрема моїх співбратів у священстві чи єпископстві. Господь захоронив моє серце від цієї грішної настанови - invidia clerical радше, я тішився досягненнями інших. Не шукав похвали в нікого. До себе радше примінював слова євангелії: «Як зробите все,що звелено вам, кажіть: Ми слуги непотрібні, виконали те, що повинні були зробити».(Лк 17:10)

 

Перед моїми очима могутня постать Павла Апостола, який ось так підсумовував твоя трудяще життя благовісника Христової Євангелїі: «Я вже готовий на ливну жертву, і час мого відходу настав. Я боровся доброю борнею, скінчив біг - віру зберіг. Тепер же приготований мені вінок справедливости, що його дасть мені того дня Господь, справедливий Суддя; та не лише мені, але всім тим, що з любов‘ю чекали на його появу». (2 Тим 4:6-8)

 

Понад пятьдесять років працюю для справи Митрополита Андрея - його прослава. Немаю найменьшого сумніву, що вона здійсниться. Господь випробовує нашу віру й витривалість. "Але хто витриває до останку, той спасеться".(Мт 24:13) За оце моє життя переповнине небесними дарами й ласками та xoч деякими досягненнями, за силу витривати на служінні Триєдиноиу Богові, заношу славословіє: «Цареві ж віків, нетлінному, невидимому, єдиному Богу честь і слава на віки вічні. Амінь» (1 Тим 1:17)

Винсен, Франція
дня 13 кітня 2008

Духовний заповіт-тестамент Владики Михайла Гринчишина.pdf


Джерела: РІСУ

Воїни Христа Царя

13.11.2012р. Б. / Тижневий огляд: життя УГКЦ (05.11. – 11.11.)

У понеділок, 5 листопада 2012 р., у м. Мадриді під проводом Преосвященного владики Діонісія (Ляховича), Апостольського візитатора, розпочалися чергові загальні збори та дні духовної віднови для душпастирів УГКЦ в Іспанії. Збори проходять у реколекційному центрі Успіння Пресвятої Богородиці Сестер «Слугинь Царя Христа» (вул. Arturo Soria, 228, Madrid).

Провідними темами духовної віднови є нова євангелізація, життя св. Таїнствами та роль мирян у справі євангелізації.

 

У вівторок, 6 листопада відбулась чергова зустріч Інституту Постійної формації духовенства Львівської Архиєпархії. Тема зібрання: Катехизація та способи її провадження на парафіях (ВІДЕО).

 

У центрі молодіжного душпастирства в Домініканському соборі встановлюють дерево дитячих побажань до святого Миколая. 

6 листопада розпочалася благодійна акція до свята Миколая. Львівська молодь, члени парафіяльних спільнот та управління сім’ї, молоді та спорту Львівської міської ради запрошують львів’ян долучитися до доброї справи та допомогти дітям з малозабезпечених та багатодітних сімей, інформує прес-служба Львівської облради.

 

8 листопада - Святого великомученика Димитрія. У цей день:

 Преосвященний владика Венедикт, Єпископ-помічник Львівський, з пастирським візитом відвідав с. Рясне-Руська, Янівського протопресвітерату (Яворівський р-н). Візит відбувся з нагоди престольного празнику храму Св. влкмч. Димитрія Мироточця.

 

У Житомирському національному агроекологічному університеті (ЖНАЕУ) відбулась відкрита лекція на тему «Місія Церкви в контексті сучасної екологічної кризи».  В заході, якій був проведений Бюро Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ з питань екології, за організаційної підтримки місцевого пароха о. ліц. Ігора Грищенка, взяли участь студенти та викладачі екологічного факультету.

 

9 листопада, Блаженніший Святослав Шевчук, Глава УГКЦ, зустрівся із Тройем Лулашником, Послом Канади в Україні та п. Ґреґорі Лемермаєром, радником посольства Канади. За словами Глави УГКЦ, це був візит ввічливості Посла, який сам виявив бажання відвідати Предстоятеля Церкви.

 

Також у п’ятницю Преосвященний владика Венедикт, Єпископ-помічник Львівський звершив чин благословення нової каплиці у приміщенні Львівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату «Довіра» для дітей з тяжкими порушеннями мовлення (м. Львів, вул. Короленка, 1).

Спорудження цієї каплиці відбулося з ініціативи вчителів навчального закладу у співпраці з капеланами Центру опіки сиріт Львівської архиєпархії.

 

У неділю, 11 листопада Преосвященний владика Венедикт, Єпископ-помічник Львівський, з пастирським візитом відвідав Храм Пресвятої Євхаристії (м. Львів, вул..Величковського, 1). В часі пастирської візитації владика очолив Архиєрейську Божественну Літургію, під час якої виголосив проповідь, звершив чин поставлення у диякони піддиякона Романа Соколенка та благословив відновлений інтер’єр храму.

 

До вашої уваги:

Звернення до вірних УГКЦ в День молитви за дітей-сиріт

Владика Михаїл КОЛТУН: «Нам потрібно було це розчарування, аби все зрозуміти...»

Мощі Святого Миколая Чудотворця. Світло Життя

Найкращим островом, де можна по-справжньому заховатися, є Бог

 

Анонси:

Цього року Отці Василіяни відзначають 400-ліття від дня заснування монашого життя на Чернечій горі та 130-ліття Добромильської реформи Василіянського Чину Святого Йосафата. Святкування відбудеться 18 листопада у монастирі Святого Онуфрія (Добромиль). Архієрейську Святу Літургію очолить Патріарх Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав.

 

Щовівторка у Храмі Пресвятої Євхаристії (м. Львів, пл.. Музейна, 3), який є центром молодіжного душпастирства Української Греко-Католицької Церкви відбуваються Літургії для молоді:

 о 18.00 год. Літургія для молоді,

о 19.00 год. зустріч молоді – читання Святого письма, спілкування з цікавими особистостями.

Джерело:    Воїни Христа Царя

13.11.2012р. Б. / Папа: Молитва літніх людей може допомогти світу більше, ніж клопотання молодих

Мешканці римського будинку сімейного типу для людей похилого віку 12 листопада приймали у гостях свого однолітка – Папу Бенедикта ХVІ. Цей візит Святішого Отця відбувся з нагоди Європейського року активного старіння та солідарності між поколіннями.

 

«Приходжу до вас як Єпископ Риму, але також як людина похилого віку, що відвідує своїх ровесників», – сказав Бенедикт ХVІ до мешканців будинку, відкритого 2009 року Спільнотою Святого Еґідія, міжнародною католицькою громадською організацією, яка вже понад 40 років, тобто від початків свого заснування, серед найрізноманітнішого соціального служіння, приділяє велику увагу убогим, самотнім чи хворим особам похилого віку. Ініціатива «Нехай живуть літні люди», яка тепер нараховує понад 10 тисяч членів в усьому світі, була започаткована 1998 року. Самотні перестарілі люди отримують допомогу на домах, для них відкривають доми сімейного типу, дбають про їхнє здоров’я та соціально-культурне життя. 

Святіший Отець закликав літніх людей бути «променем Божої любові», не піддаватись смуткові й молитись з вірою та наполегливістю. Його слова були повні близькості, любові, зрозуміння їхніх ситуацій, адже самому Папі добре відомі труднощі, проблеми та обмеження, пов’язані з віком, а тепер поглиблені загальною економічною кризою. До труднощів додається смуток, який часто супроводить спогади про минуле, вважаючи цей період життя, так би мовити, «часом заходу», але ніколи не слід ставати в’язнями смутку, – наголосив Святіший Отець, додаючи, що в кожному віці треба вміти відкрити Господню присутність та благословення. «Нехай же на наших обличчях завжди променіє радість з приводу того, що відчуваємо себе любленими Богом», – сказав Бенедикт ХVІ. 

Папа зауважив, що сучасний світ, в якому панує логіка продуктивності та користі, часто вважає людей похилого віку непридатними, відсторонюючи їх від суспільного життя. «Хто дає місце старшим людям – дає місце життю! Хто приймає старших – приймає життя!», – ствердив Бенедикт ХVІ, підкреслюючи значення життєвої мудрості, властивої особам похилого віку. Згідно з тим, як дбається про літніх людей, можна оцінити якість суспільства та цивілізації. Літні люди – це цінність для суспільства, зокрема, вони є великою цінністю для молоді, адже не може існувати справжнього людського розвитку та виховання без плідного контакту з старшими людьми, бо саме їхнє життя є немов відкритою книгою, в якій молоді покоління можуть знайти цінні вказівки для свого життєвого шляху. 

Святіший Отець заохотив літніх людей, щоб вбачали Божий дар також і в тому, що вони потребують допомоги інших. Хоч іноді дні можуть видаватись довгими й порожніми, не треба знеохочуватись. «Ви – багатство для суспільства, навіть у стражданні і хворобі», – наголосив Бенедикт ХVІ, додаючи, що цей період життя може послужити також і для поглиблення взаємин з Богом. Папа вказав на приклад блаженного Йоана Павла ІІ та на цінність, яку відіграє молитва. «Будьте посередниками перед Богом, молячись з вірою та наполегливістю, за Церкву, також і за мене, – мовив Папа, – за потреби світу, за убогих, щоб на світі не було насилля. Молитва літніх осіб може захистити світ, допомагаючи йому, можливо, більше, ніж клопотання багатьох». 

Бенедикт ХVІ ввірив молитві похилих віком осіб добро Церкви та мир на світі. «Папа вас любить і покладається на вас усіх! Відчувайте, що Бог вас любить і вмійте принести в це наше суспільство, так часто індивідуалістичне та спрямоване на продуктивність, промінь Божої любові, а Господь завжди буде з вами та з тими, які підтримують вас своєю любов’ю й допомогою», – закінчив Святіший Отець своє звернення до мешканців римського дому сімейного типу для осіб похилого віку «Нехай живуть літні люди». 

Відвідини Бенедикта ХVІ супроводжувались хвилюючими моментами, як зустріч з подружжям гаїтян, які постраждали внаслідок землетрусу 2010 року. 

Особливо щасливою була пані Енрікетта Віталі, якій вже виповнився 91-ий рік життя і яка привітала Святішого Отця від імені всіх мешканців цього дому, запевнюючи постійну молитву.

Папа окремо привітався також і з літніми людьми на інвалідних візках, з численними молодими волонтерами, назвавши їх «видимими ангелами», і додав, що залишає цей дім для похилих віком «помолоділим та зміцненим». 

За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело:     КРЕДО

13.11.2012р. Б. / Тижневий огляд: Папа і Апостольський Престіл (05.11. – 11.11.)

Понеділок. У понеділок, 5 листопада, Святіший Отець попрощався з послом США при Святому Престолі Мігелем Діасом, який закінчив свою дипломатичну місію у Ватикані.

 

Прелатом-богословом Конгрегації у справах канонізації Папа Бенедикт XVІ призначив о. Кармелло Пелегрина, який досі був релятором цієї ватиканської дикастерії.

 

Цього ж дня Папа Бенедикт XVI надіслав вітальну телеграму новообраному Главі Коптської Православної Церкви єпископові Тевадросові.

 

Також у понеділок Понтифік прийняв на приватних аудієнціях трьох нових послів: посла Нігерії Френсіса Чуквуемека Океке, посла Австралії Джона Ентоні МакКарті та посла Колумбії Германа Гардона Гуттієреза.

 

В понеділок у Ватикані розпочався розгляд судової справи Клаудіо Шарпеллетті. Комп’ютерного техніка, що працює у Держсекретаріаті Ватикану, звинувачено у допомозі і співучасті в крадіжці конфіденційних документів. У суботу комп’ютерного техніка було визнано винним у тому, що перешкоджав проведенню розслідування у справі витоку конфіденційної інформації у Ватикані (т.зв. Vatileaks) та винесено вирок два місяці умовного ув’язнення. Окрім того, Шарпеллетті має покрити усі фінансові витрати судового розслідування.

 

Вівторок. Папа Бенедикт XVI надіслав телеграму співчуття Болгарській Православній Церкві з приводу відходу до вічності її Предстоятеля Патріарха Максима, який упокоївся в Бозі у вівторок, 6 листопада 2012 р., на 99-му році життя.

 

6 листопада в римському університеті «LUMSA» відбулась зустріч, в якій взяв участь о. Федеріко Ломбарді. Голова прес-служби Ватикану відзначив важливість інформаційної прозорості в Церкві як обов'язкового чинника.

 

Середа. У середу на загальній аудієнції Папа говорив про віру в сучасному світі. Понтифік запевнив, що «будь-яке прагнення, яке виявляється у людському серці, є відлунням того фундаментального прагнення, яке ніколи не було повністю задовільнене», тобто прагнення Бога. «Ми мусимо пам’ятати про те, що також і в наші часи, на перший погляд нечуттєві до трансцендентного виміру, можливо відкрити шлях до справжнього релігійного сенсу життя, що показує, наскільки дар віри не є абсурдним, не є ірраціональним», – сказав Бенедикт XVI, запропонувавши своєрідну «педагогіку прагнень», яка складається принаймні з двох аспектів. По-перше, навчитися зазнавати справжньої радості в усіх життєвих вимірах. А другий – ніколи не зупинятися на тому, що вже досягнуто. «Власне, найсправжніші радості здатні пробудити в нас цей здоровий неспокій, який спонукає бути вимогливішими, бажати глибшого та вищого добра, дедалі ясніше усвідомлюючи, що жодна із проминаючих речей не зможе наповнити наше серце», – підкреслив Папа.

 

Після загальної аудієнції Святіший Отець закликав не шкодувати жодних зусиль в пошуках миру для Сирії. Також Папа додав, що бажає засвідчити «свою та всієї Церкви солідарність населенню Сирії та духовну близькість християнським спільнотам країни», тому відправляє до Лівану в якості свого представника кардинала Роберта Сару, главу Папської Ради «Cor Unum». Кардинал Сару перебував у Лівані з 7 по 10 листопада. Там він зустрівся з Пастирями та вірними сирійських Церков, відвідав деяких біженців, що походять з цієї країни та очолив засідання координаційної ради католицьких доброчинних інституцій.

 

7 листопада у Прес-центрі Святого Престолу проінформували про призначення нового директора Відділу фінансової інформації. Ним став швейцарський юрист Рене Брульхарт.

 

У повідомленні, скерованому до Конференції католицьких єпископів Філіппін через Апостольську нунціатуру в Манілі, Святий Престол заявив, що не визнає Римо-католицьку спільноту папи Лева XIII і Бразильську католицько-Апостольську Церкву в якості законних католицьких церковних організацій. Розкольницькими є особи або групи, які відокремлюються від Церкви, відмовляючись підкорятися Понтифіку або церковній  єрархії

 

Четвер. У четвер Папа Бенедикт XVI прийняв учасників пленарної сесії Папської Академії наук, що відбувалася від 5 до 7 листопада. Звертаючись до зібраних Понтифік зауважив, що віра та наука потрібні для того, щоб будувати культуру пошани до людини.

 

8 листопада Бенедикт XVI направив телеграму співчуття на адресу Конференції Єпископів Гватемали у зв'язку із землетрусом, який обрушився на південний захід країни. Папа запевнив у своїй молитві за загиблих і духовній  близькості з постраждалими та їхніми сім'ями.

 

Також цього дня Папа Бенедикт ХVI надіслав спеціальне послання на ім'я Архиєпископа Станіслава Зваленського, глави Конференції єпископів Словаччини. У ньому Святіший Отець висловив свою вдячність за «сильну церковну єдність», яку проявили словацькі єпископи після «хворобливих подій», пов'язаних з ситуацією Архиєпископа Роберта Безака, який у липні 2012 р. був звільнений від управління Трнавською архиєпархією.

 

П’ятниця. Навчання Бенедикта ХVI з'явиться на платформі «Twitter». Отець Федеріко Ломбарді, глава Прес-служби Святого Престолу, заявив, що це відбудеться швидше за все до кінця поточного року.

 

9 листопада Святіший Отець зустрівся з учасниками Генеральної асамблеї Інтерполу, Міжнародної організації кримінальної поліції, яка завершилася в Римі. Папа підкреслив, що Церква і Апостольська Столиця завжди підтримували і будуть підтримувати діяльність тих, хто бореться зі злочинністю.

 

9 листопада на приватній аудієнції Папа Бенедикт ХVI прийняв нового посла Сербії при Апостольській Столиці Мірка Єліча, котрий вручив Понтифіку ввірчі грамоти.

 

Префект Конгрегації євангелізації народів кардинал Фернандо Філоні від 6 листопада перебував з візитом у Нігерії. З нагоди сотої річниці прибуття перших місіонерів на територію, де сьогодні розташоване місто Оверрі, кардинал Філоні передав місцевим католикам послання Бенедикта XVI, яке зачитав 10 листопада.

 

Святіший Отець призначив нового секретаря Конгрегації Католицької Освіти. Ним став колишній підсекретар цієї ж дикастерії, 62-річний о. прелат Анджело Вінченцо Дзані, якого Папа одночасно призначив Архиєпископом.

 

Субота. 10 листопада у Ватикані Папа Бенедикт XVI зустрівся з членами італійської «Асоціації св. Сицилії». Папа підкреслив, що хороша музика полегшує сприйняття Божого Слова і додає псалмам і біблійним співам велику комунікативну силу.

 

Папа Бенедикт XVI оприлюднив послання Motu proprio (за власною ініціативою) «Latina Lingua» про просування і вивчення латинської мови в Церкві. У документі Папа нагадує, що латина завжди займала чільне місце в Католицькій Церкві і високо цінувалася Римськими Папами, які просували її вивчення і поширення. Латинська стала мовою Церкви, здатною звіщати Євангеліє на універсальному рівні.

 

Неділя. В неділю перед молитвою «Ангел Господній» Святіший Отець прокоментував уривки зі Святого Письма, в яких розповідається про вдів: вдову із Сарепти, до якої був посланий пророк Ілля та вдову, яка кинула до скарбниці храму дві лепти. Папа пояснив, що в давнину вдовиний стан вже сам собою означав умови крайньої бідності, проте в Біблії ми бачимо, що об’єктивний стан бідності ще недостатній, Бог завжди очікує нашої вільної згоди на віру, що виражається через любов до Нього і до ближнього», – наголосив Папа, пояснюючи, що ніхто не є настільки бідним, щоб не змогти щось дати іншому. «Обидві сьогоднішні вдови виявляють свою віру, здійснюючи жест милосердя: одна щодо пророка, а інша – складаючи пожертву. Таким чином вони підтверджують нерозривну єдність між вірою та любов’ю, між любов’ю до Бога і до ближнього», - сказав Папа. На завершення Понтифік побажав: «Досконалим прикладом людини, яка жертвує себе усю, довіряючи Богові, є Пречиста Діва Марія; з цією вірою Вона сказала ангелові Своє “так”, приймаючи Господню волю. Нехай Марія допоможе кожному з нас під час цього Року віри зміцнити довір’я до Бога та Його слова».

 

Увечері 11 листопада в Сикстинській капелі відбувся концерт у межах ХІ фестивалю сакральної музики. На ньому був присутній також і Святіший Отець Бенедикт XVI, оскільки під час концерту у виконанні Папської музичної капели провучав музичний твір «Літургія Святого Року», автором якої є рідний брат Понтифіка, священик і композитор Георг Ратцінгер.

 

11 листопада 1992 р. були встановлені дипломатичні відносини між Апостольським Престолом та Республікою Білорусь.

 

Пропонуємо ознайомитись із програмою Папи Бенедикта XVI на найближчі місяці.

 

До вашої уваги стаття о. Вільчинського «Католицька Церква сповістила про нову Реформу, або Ортодоксна консервативна революція у світовому католицтві».

Джерело:   Воїни Христа Царя

12.11.2012р. Б. / Бенедикт XVI: Ніхто не є настільки бідним, щоб не міг чимось поділитися

Дві убогі вдови, про яких говорить Святе Письмо Старого та Нового Завітів, уривки з якого читалися під час Святої Меси в неділю, 11 листопада 2012 р., були головними діючими особами повчання, яке Папа Бенедикт XVI виголосив під час зустрічі з паломниками, які, не зважаючи на зливу, зібралися того дня опівдні на площі Святого Петра у Ватикані, щоб зі Святішим Отцем проказати Богородичну молитву «Ангел Господній» та отримати його Апостольське благословення.

 

Про першу жінку розповідається в старозавітній Книзі Царів, а про другу у 12-й главі Євангелії від святого Марка. «Обидві жінки, – зазначив Папа, – є дуже бідними, і саме в таких обставинах виявляють велику віру в Бога». Перша згадується в циклі розповідей про святого пророка Іллю, який під час посухи й голоду в Ізраїлі отримав доручення від Бога вирушити в Сидонський край, тобто, в край поганський. Там він у Сарепті попросив у однієї вдови води та трохи хліба, а жінка відповіла, що в неї залишилась лишень жменька борошна та крапля олії. Оскільки пророк наполягав та обіцяв, що коли вона його вислухає, то їй ніколи не забракне борошна й олії, вдова послухала його та отримала винагороду. На євангельську вдову Ісус звернув увагу в Єрусалимському храмі, біля скарбниці, куди люди складали пожертви. Побачивши, як ця жінка вкинула дві дрібні монети, Спаситель пояснив, що її пожертва є більшою від пожертви багачів, «тому що ці дають з надлишку» а вона «віддала увесь свій прожиток» (пор. Мк 12,44).

 

З цих біблійних уривків, за словами Святішого Отця, можна почерпнути цінні повчання про віру: «Вона виявляється, як внутрішнє наставлення того, хто ґрунтує своє життя на Богові, на Його слові, та повністю Йому ввіряється» – пояснив Бенедикт XVI. У давнину вдовиний стан вже сам собою означав умови крайньої бідності. Ось чому в Біблії вдови та сироти є людьми, про яких Бог особливо дбає, бо вони втратили підтримку на землі. «Одночасно, Святе Письмо каже, що об’єктивний стан бідності, в цьому випадку бути вдовою, ще недостатній: Бог завжди очікує нашої вільної згоди на віру, що виражається через любов до Нього і до ближнього», – наголосив Папа, пояснюючи, що ніхто не є настільки бідним, щоб не змогти щось дати іншому.

 

«У дійсності, – зазначив Бенедикт XVI, – обидві сьогоднішні вдови виявляють свою віру, здійснюючи жест милосердя: одна щодо пророка, а інша – складаючи пожертву. Таким чином вони підтверджують нерозривну єдність між вірою та любов’ю, між любов’ю до Бога і до ближнього». У цьому контексті Святіший Отець процитував уривок з проповіді святого Папи Лева Великого, якого пам’ять Церква латинскього обряду спогадувала 10 листопада, і який навчав: «На терезах божественної справедливості не важиться кількість дарів, як радше вага сердець. Євангельська вдова поклала до храмової скарбниці дві лепти та перевищила дар усіх багатих. Жоден жест добра не є позбавлений сенсу перед Богом, жодне милосердя не залишається безплідним».

 

«Досконалим прикладом людини, яка жертвує себе усю, довіряючи Богові, є Пречиста Діва Марія; з цією вірою Вона сказала ангелові Своє “так”, приймаючи Господню волю. Нехай Марія допоможе кожному з нас під час цього Року віри зміцнити довір’я до Бога та Його слова», – побажав на завершення Бенедикт XVI, а тоді очолив проказування молитви «Ангел Господній».

 

Уділивши Апостольське благословення, перед тим, як привітати присутніх прочан, Папа пригадав, що в суботу, 10 листопада, в італійському місті Сполето відбулася беатифікація Матері Марії Луїзи Проспері, абатиси бенедиктинського монастиря в місцевості Треві. «Разом з усією бенедиктинською чернечою родиною та дієцезальною громадою Сполето-Норчіа, прославляймо Господа Бога за цю Його доньку, яку Він особливим чином бажав вчинити учасницею Христових страстей».

Джерела: Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

11.11.2012р. Б. / 11 листопада - День молитви за сиріт

Звернення до вірних УГКЦ в День молитви за дітей-сиріт

«Захистіть сироту» (Ісайя 1, 17)

 

Дорогі у Христі!

 

Сьогоднішня неділя є неділею молитви за  дітей-сиріт, і ми, християни, єднаємося спільно в молитві до Господа за кращу долю для дітей, позбавлених батьківського піклування.

 

Ситуація дитячого сирітства в Україні стоїть досить гостро. Говорячи про сиріт, маємо на увазі дітей, в яких немає рідних чи близьких, або ж чиї батьки не змоги бути з дітьми через певні кризові стани нашого суспільства такі як алкоголізм, безробіття, злочинність. На жаль, багатьом дітям, які мають навіть хороших батьків, доводиться довший час їхнього життя проводити без батьківської опіки, оскільки батьки змушені покидати родини і їхати на заробітки далеко від дому, стаючи з часом залежними від явища заробітництва. Також багато дітей в Україні виховується в неповних сім’ях переважно матерями через брак відповідального батьківства, що часто настає після розлучення.

 

Найплачевнішою є ситуація з дітьми-сиротами, які змушені свої дитячі роки проводити в дитячих виховних установах, де часто їм доводиться переходити з одного закладу в інший. Уся ця плинність не дає можливості дитині відчути бодай якоїсь стабільності в житті. По закінченні часу, прожитого в державному закладі, діти виходять в світ, невідомий для них і незнаний, ба навіть чужий.

 

Уявімо собі переживання та емоції дітей, які покинуті рідними людьми. Вони ціле своє дитинство живуть в очікуванні того, що відчиняться двері і за ними прийдуть «мама» чи «тато». На жаль, часто трапляється так, що роки раннього дитинства проходять і дитина втрачає надію на прихід батьків, чи то рідних чи то тих, які готові замінити їм рідних людей і огорнути їх родинним теплом. Відчуття покинутості та болю переповнює дитину. Відповідь на питання «Чому так сталося?, Чому мене покинули?» не знайдено і пустка заповнює серце дитини. Жити і радіти життю в такому стані є дуже важко. Спробуймо на хвилю уявити собі життя в очікуванні змін і стан, коли розуміємо, що зміни неможливі.

 

Хоч ми не можемо відповісти на дитячі питання «Чому так склалося їхнє життя?», ми в силі змінити їхнє життя. Ми можемо стати тими дорослими людьми, чийого приходу вони так чекають. Ми маємо усі можливості для виконання волі Божої – «захистити сироту» (Ісайя 1, 17).

 

Ціла історія нашого спасіння пронизана прикладами любові та турботи, що перегукується з Божими настановами дбати за сиріт. У Старому Завіті Псалмопівець називає Бога «сиротам Батьком і суддею удовам» (Пс. 67). У Пс. 9 він звертається до Господа зі словами, що «на Тебе покладається нещасний, сироті – Ти поміч». Так само і в Новому Завіті в посланні до Якова читаємо, що «чисте і непорочне благочестя перед Богом і Отцем є те, щоб доглядати сиріт та вдів у їх скорботах» (Яков.1, 27). Врешті Ісус Христос обіцяє нам: «Я ніколи не залишу Вас сиротами (Ів. 14:18).

 

Діти-сироти не є частиною іншого суспільства ніж те, до якого належимо ми, адже усі ми, християни, творимо спільно таїнственне Тіло Христове – Церкву – Люд Бога Отця. Ми є спільнота «усиновлених» дітей Божих. Кожен з нас свій дар «усиновлення» прийняв у Хрещенні через «Духа Утішителя, Духа усиновлення» (Рим. 8,15), що передає нам свій «дар усиновлення», про що говорить св. Василій Великий в анафорі Божественної Літургії. Хто, як не ми, християни, візьмемо на себе відповідальність за покращення життя дітей, обділених батьківською опікою?

 

За загальною статистикою, в Україні налічується коло 30 тисяч дітей, позбавлених батьківського піклування. І приблизно такою ж є кількість Церков та Церковних громад в Україні. Все це є дуже промовистим знаком для нас, що свідчить про запрошення Церкви до участь в Божому плані допомоги дітям-сиротам, адже місія Церкви як і місія Христа полягає у любові та служінні.

 

Потреби кожної дитини подібно як і можливості кожного з нас є різними і способів допомоги дітям є багато. Наше завдання вибрати той, що найбільше підходить нам. Хтось може фінансово підтримати установи, організації, що працюють з сиротами, хтось може свій вільний час присвятити дитині-сироті і поділитися з нею своїм талантом малювання, танцю чи просто спільним проведенням часу, стати для дитини наставником. Віримо, що знайдуться люди, які також зможуть відкрити для дитини-сироти не лише двері свого серця, але також двері свого дому, усиновити дитину чи створити прийомну сім’ю.

 

Головне завдання кожного з нас є продовжувати молитися за долю дітей-сиріт, за об’єднання родин і за дар відповідального батьківства не тільки в сьогоднішньому дні. Нашим завданням є говорити про проблему сирітства, про нужди дітей та про різні способи допомоги з нашими рідними та близькими і наважитися ступити на дорогу служіння дітям вже ближчим часом, не чекаючи дня св. Миколая. Нашим завданням є зрозуміти, прийняти і допомагати тим сім’ям, які виховують дітей-сиріт, а також виховувати своїх дітей, готовими приймати їхніх ровесників, які не мали щастя жити в повній сім’ї з любов’ю і турботою. Віримо, що спільна молитви Церкви та щирі починання приведусь до великих перемін в житті кожного з нас, в житті Церкви та Українського суспільства.

 

 

 

Комісія УГКЦ у справах родини

 

P.S.: Звернення слід прочитати під час Літургії 11 листопада 2012.

 

 

Прохання на сугубій єктенії 11.11.2012 р.Б. під час богослужіння (молитви)

за дітей-сиріт

 

Ще молимося за дітей-сиріт, щоб Господь огорнув їх своєю любов’ю, подарував їм сім’ю, яка даруватиме дитині родинне тепло та домашній затишок, молимось Тобі, Господи, вислухай і помилуй.

Ще молимося за зцілення сердечних ран дітей, що пережили досвід відкинення власними батьками, і щоб Бог дарував їх мир і душевний спокій, молимось Тобі, Господи, вислухай і помилуй.

Ще молимося за родини, які з різних причин не мають можливості виховувати власних дітей або ж не приділяють їм належної уваги. Відкрий Господи їхні серця і допоможи їм віднайти в собі дар батьківства та Твоєю любов’ю об’єднай розділені сім’ї, молимось Тобі, Господи, вислухай і помилуй.

Ще молимось за усіх парафіян, благословенних даром батьківства, щоб вони споможені Божою благодаттю, сповняти свої обов’язки добрих батьків та виховували своїх дітей з турботою і любов’ю у християнській вірі, молимось Тобі, Господи, вислухай і помилуй.

Ще молимось за всіх батьків, опікунів, вихователів та людей доброї волі, які піклуються про дітей-сиріт. Наповни, Господи, їхні серця Твоєю любов’ю, поблагослови їхні труди та повсякчасно запевняй їм Твою божественну поміч, молимось, Тобі, Господи, вислухай і помилуй.

Молитва за дітей сиріт

Всемогутній і Милосердний Боже, Отче неба і землі! До Тебе заносимо сьогодні наші вдячні і благальні молитви. Дякуємо Тобі за дар життя кожної людини і кожної дитини.

Ласкаво просимо Тебе, Небесний Отче: поблагослови дітей-сиріт, покинутих, позбавлених даху над головою, голодних і стражденних. Зігрій їхні серця, збери їх під свої крила, щоб вони відчули Твоє піклування, сповнене любові і милосердя та втішилися радістю, що у Тобі мають найкращого і найдобрішого Отця. Зціли їхні серця від недуг та страждань фізичних і духовних. Вилий на них повноту Твоєї любові і Твого милосердя.

Даруй їм бути усиновленими родинами, які любитимуть їх і піклуватимуться про них, або повернутися до своїх батьків. Відкрий серця їхніх батьків до пізнання Твоєї правди і любові, до покаяння і навернення, щоб були здатними прийняти та виховати своїх дітей, оточивши їх любов’ю і теплом родинного життя.

Поблагослови, Небесний Отче, усіх людей і всі сім’ї, які опікуються сиротами. Наповни їх Твоєю любов’ю і благодаттю, щоб Твій мир і Твоє благословення панували в їхніх оселях і серцях.

А Ти, Пресвята Богородице, Мати і Заступнице українського краю, потіхо і прибіжище сиріт, покрий своїм небесним Покровом усіх дітей та будь для них ласкавою і люблячою Матір’ю. Амінь.

 

Пропозиції до Дня молитви за сиріт:

• Уділити благословення для дітей та родин, які виховують прийомних чи усиновлених дітей (важливо запитати в цієї сім’ї, яка вона до цього відноситься)
• Можна урізноманітнити молитву в цей день, давши в руки дітям, що прийшли на Літургію свічки, і запросити їх до молитви.
• Якщо на парафії є молодіжна спільнота, то їх можна запросити відвідати будинок дитини чи інтернат і організувати там невелике свято для дітей;
• Після Літургії можна запросити людей, яких зацікавила проповідь, переглянути художній фільм на тему сирітства;
• Також можна в час після Літургії зібрати людей, які виявили бажання працювати з дітьми-сиротами для спільної розмови. Важливо взнати їхні плани і спробувати допомогти їм, скерувавши до відповідних благодійних організацій.
• Запросити на зустріч з парафіянами представників організації, що працює з дітьми-сиротами або ж з прийомними сім’ями.
• Попросити катехитів під час уроку катехизації молитися за дітей-сиріт, розповісти і обговорити якусь історію чи казку на тему сирітства і поговорити з дітьми, адже часто дитина з неповної сім’ї може зазнавати кривди від однокласників.
• Якщо є можливість, організуйте невеликі подарунки для дітей з кризових або неповних родин;
• Подумайте над створенням ініціативної групи дорослих або волонтерів-молоді, завданням яких буде відвідувати дітей і інтернаті або ж у кризових сім’ях.

Джерело:    Воїни Христа Царя