ЛІТУРГІЙНИЙ РІК (2017-2018)

ЛІТУРГІЙНИЙ РІК

з владикою Венедиктом

(за 2017-2018рр.)

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ

Не маючи найменшої змоги якось придбати для себе та своїх братів і сестер, у Христі Ісусі, оригінальну книгу владики Венедикта "Роздуми до літургійних читань Євангелія", видану кілька років тому у видавництві "Свічадо", вирішив ось так, у напів-легальний (напів-злодійський) спосіб, зібрати разом (за останні два роки) та набрати вручну читання і РОЗДУМИ ВЛАДИКИ ВЕНЕДИКТА НАД АПОСТОЛОМ ТА ЄВАНГЕЛІЄМ на щодень, протягом одного ЛІТУРГІЙНОГО РІКУ, укласти по місяцях і створити, у форматі PDF, електронну книжку для зручного читання цього, без перебільшень, духовного скарбу.

На наш превеликий жаль у нас не було змоги читати у мережі, на сайті ДИВЕНСВІТ, РОЗДУМИ ВЛАДИКИ ВЕНЕДИКТА НАД АПОСТОЛОМ ТА ЄВАНГЕЛІЄМ на щодень, бо він не кожен день був з нами (для нас), а також були алітургійні дні, тобто дні Великого Посту, коли Божественна Літургія не правиться, тож мусимо задовільнитися тим, що маємо...

† Начало Індикта, тобто Нового року (від 14 вересня 2017р. Б.)

РЯДОВІ ЧИТАННЯ АПОСТОЛА І ЄВАНГЕЛІЇ

Апостол:

Ряд.: Гал. 208 зач.

Послання Апостола Павла до Галатів 3,23-4,5.

23. Браття, раніш ніж прийшла віра, ми були замкнені під охороною закону, очікуючи віри, що мала відкритися, 24. так що закон був нашим виховником аж до Христа, щоб ми вірою оправдалися. 25. Як уже прийшла віра, ми вже більш не під виховником, 26. бо всі ви сини Божі через віру в Христа Ісуса. 27. Всі бо ви, що у Христа христилися, в Христа одягнулися. 28. Нема юдея ні грека, нема невільника ні вільного, немає ні чоловіка ні жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі. 29. А коли ви Христові, ви потомство Авраама, наслідники за обітницею.

1. Кажу бо: доки наслідник – малоліток, він нічим не відрізняється від слуги, хоч він і пан усього, 2. але стоїть під опікунами та домоправителями до призначеного батьком часу. 3. Отак і ми, як були малолітками, були підневолені первням світу. 4. Коли ж сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, народився під законом, 5. щоб викупити тих, які під законом, щоб ми прийняли усиновлення.

**

Євангеліє:

Ряд.: Мр. 25 зач.

Євангеліє від Марка 6,30-45.

30. В той час aпостоли вернулися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали. 31. Він їм каже:

– Ідіть самі одні осторонь, десь на самоту, і відпочиньте трохи.

Бо тих, що приходили й відходили, так було багато, що вони не мали часу навіть що перекусити. 32. І відплили вони човном у відлюдне місце самі одні. 33. Але їх бачили, як вони відпливали, і багато пізнали їх, і пішки збіглись туди з усіх міст, і випередили їх. 34. Вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними, бо вони були немов вівці, що пастуха не мають. І він навчав їх чимало.

35. А коли була вже пізня година, приступили до нього його учні й кажуть:

36. – Місце самотнє тут, і час уже пізній. Відпусти їх, хай підуть в околишні слободи й села та куплять собі що їсти.

37. А він відповів їм:

– Дайте ви їм їсти.

Вони йому кажуть:

– Хіба піти нам та купити хліба за двісті динаріїв і дати їм їсти?

38. Він каже їм:

– Скільки хлібів маєте? Підіть і подивіться.

Довідавшись, вони кажуть:

– П'ять хлібів і дві риби.

39. І велів їм посадити всіх гуртками на зеленій траві. 40. І посідали гуртками по сотні та півсотні. 41. Узяв він п'ять хлібів і дві риби і, звівши очі на небо, благословив і розломив хліби, і став роздавати учням, щоб клали перед ними, і розділив дві риби між усіма. 42. І їли всі і наситилися. 43. І назбирали окрушин хліба повних дванадцять кошів та рештки риби. 44. Тих же, що їли, було п'ять тисяч чоловік.

45. Зараз же заставив учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, поки він не відпустить народу.

***

РОЗДУМИ ВЛАДИКИ ВЕНЕДИКТА

Гл. 3,23–4,5: «Нема юдея ані грека, нема невільника, ні вільного, немає ні чоловіка, ані жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі»

У людському житті маємо свої взаємини, які нас єднають: родинні, приятельські, за зацікавленнями. Нас часто єднає те, що знаємо одні одних, або належимо до певної групи осіб, до певної нації. І часто так будуємо своє життя, що навіть ми як християни живемо у своєму християнському середовищі, а інших людей, які поза цим середовищем, часто сприймаємо як неблизьких нам. Господь дає нам зрозуміти щось більше: всі ми є у Христі браття і сестри.

Кожна людина, яку я зустрічаю на своїй життєвій дорозі, мені є братом і сестрою, бо створена на образ того самого Отця. Всі ж ми християни промовляємо до Бога «Отче наш». Запитання для кожного з нас, чи ми віримо в це, що промовляємо? Коли ж усвідомимо собі, що маємо спільного Отця, тоді лише почнемо будувати братерські взаємини одні з одними. Так, може інші особи цього не свідомі, однак я мав би своєю поставою і поведінкою до них це їм показати. Може вони цього не розуміють, але своїм життям я мав би засвідчити їм про це. Це не просто так чинити. Але найперше важливо усвідомити, що маємо спільного Отця, і лише тоді почнемо жити цим крок за кроком. Бачимо, на прикладі святих, що вони завжди старались обдаровували кожну людину любов’ю, усіх приймали як своїх братів і сестер.

*

Мр. 6,30-45: «Дайте ви їм їсти»

Люди, чуючи й бачачи Христа, перебуваючи з Ним, були захоплені настільки, що не звертали уваги на земні речі. Напевно, і нам траплялося в житті, хоч рідко, так перейнятися Богом, щоб не звертати уваги на земні речі. Однак здебільшого в нашому житті є так, що чим більше ми перейняті різноманітними справами й турботами, тим менше зосереджуємося на Божих речах.

Аналізуючи цей випадок, бачимо, що Христос, усвідомлюючи, що людина тілесна й потребує поживи, коли учні сповістили Йому, що ці люди зголодніли, відповів: «Дайте ви їм їсти».

У будь-яких обставинах Бог покладається на кожного з нас. Бог не сподівається від нас ні багато, ні мало, а тільки того, що ми спроможні зробити в цій конкретній ситуації. І, як правило, ми завжди можемо щось зробити. Святі особи тому й стали святими, що кожної миті свого життя робили те, що могли. Маємо замислитися над тим, як багато ми спроможні робити в щоденних обставинах нашого життя. Бо так, як Господь сказав до апостолів: «Дайте ви їм їсти», так Він каже кожному з нас: «Зроби те, що можеш, я від тебе саме цього очікую!»

______________________

(від 15 вересня 2017р. Б.)

Апостол: Гал. 210 зач.

Послання Апостола Павла до Галатів 4,8-21.

8. Браття, не знаючи Бога, ви служили богам, що не були богами. 9. Тепер же, коли ви пізнали Бога чи, краще кажучи, коли Бог пізнав вас, як ви можете вертатися знову до немічних та вбогих первнів, яким, як колись, хочете знову служити? 10. Вважаєте пильно на дні, на місяці, на пори та на роки! 11. Боюсь за вас, чи не працював я коло вас даремно.

12. Благаю вас, брати, будьте як я, бо і я такий, як ви. Ви мене нічим не образили. 13. Ви знаєте, як я через недугу тіла проповідував вам перший раз євангеліє, 14. і, не зважаючи на мою недугу, яка була вам спокусою, ви не погордували мною і не відіпхнули, але, як ангела Божого, прийняли, як Христа Ісуса. 15. Де ж вона, тепер та ваша радість? Свідчу вам, що якби можна було, ви були б вирвали собі очі і мені дали б! 16. Невже я вам став ворогом, говорячи вам правду? 17. Та ті нещиро вас ревнують; вони вас хочуть від нас відвернути, щоб ви про них дбали. 18. Воно добре – ревнувати, але у добрім, і завжди, не лиш тоді, коли я між вами. 19. О мої дітоньки, яких я знову народжую в муках, доки Христос у вас не зобразиться! 20. Хотів би я бути серед вас тепер і змінити мою мову, бо сам не знаю, що мені з вами робити.

21. Скажіть мені, ви, що хочете бути під законом, чи ви не знаєте закону?

**

Євангеліє: Мр. 26 зач.

Євангеліє від Марка 6,45-53.

45. Одного разу заставив Ісус учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, поки він не відпустить народу. 46. Відпустивши їх, пішов на гору молитись.

47. Як настав вечір, човен був серед моря, а він сам один на землі. 48. Коли ж побачив, як вони втомилися веслуючи, бо вітер їм був противний, пішов до них близько четвертої сторожі ночі, ідучи по морю, і хотів минути їх. 49. Вони ж, побачивши, як він ступає по морю, гадали, що то примара, і закричали. 50. Усі бо уздріли його й занепокоїлись, а він вмить заговорив до них, кажучи:

– Будьте мужні: це я, не бійтесь!

51. І ввійшов до них у човен, і ущух вітер. Вони в собі вельми здуміли, понад міру, 52. бо не розуміли чуда з хлібами – серце в них було нечуле.

53. І, перепливши, прибули вони в землю генесаретську й причалили.

***

РОЗДУМИ ВЛАДИКИ ВЕНЕДИКТА

Гл. 4,8–21: «О мої дітоньки, яких я знову народжую в муках, доки Христос вообразиться у вас!»

Апостол Павло називає своїх учнів-галатів дітоньками, бо відчуває відповідальність за їхнє витривання у правдивій вірі, як їхній духовний батько. Знаємо як батько та мама клопочуться за своїх дітей, щоб вони були добре вихованими, припильнованими, навченими. Так і Павло турбується, щоб вони вповні відображали Христову науку. Це, очевидно, нелегко, тому й каже, що народжує в муках: отже, знову і знову вказує на Ісуса Христа.

Так само і ми маємо чинити: «народжувати» інших знову і знову. А це значить без останку, без знеохоти, без покладання рук, – безнастанно свідчити іншим людям про Бога, приводити їх до Бога, вказувати їм на Господа. І нехай ніщо нас не зупинить, навіть гріхи і помилки, а навіть злоба інших людей до нас. Вчімося цього в апостола Павла. Він радів з того, що стало і повсякчас міг «народжувати» інших, хоча й у муках, однак щоб Ісус Христос все більше відображався в них і їхньому житті.

*

Мр. 6,45-53: «Будьте ж мужні: це – я, не бійтесь!»

Кожен із нас носить у собі чимало страхів, які найчастіше дають про себе знати в наших життєвих труднощах.

Щоб їх подолати, найперше маємо пам’ятати, що життєві бурі, як і бурі на морі, з часом вщухають. До того ж у цьому житті немає нічого випадкового – за кожною життєвою бурею є Господь, за всім, що стається, є Його свята воля. Нічого не стається випадково і що за кожною нашою життєвою ситуацією є Бог.

Побачити Бога значно легше, коли маємо мир, радість і благодать, аніж за скорботами, труднощами, навіть за падіннями. Уміймо навіть у найскладніші й найтяжчі хвилини свого життя зрозуміти, чого Бог хоче нас навчити, а в найбільшій життєвій бурі почути голос Господа Бога, який говорить: «Будьте ж мужні: це – я, не бійтесь!»

______________________

(від 16 вересня 2017р. Б.)

Апостол: 1 Кор. 132 зач.

Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 4,17-5,5.

17. Браття, я послав вам Тимотея, мою улюблену і вірну в Господі дитину; він нагадає вам мої в Христі дороги, як я навчаю скрізь у кожній церкві. 18. Деякі загорділи, наче б я не мав прийти до вас уже більше. 19. Але я незабаром до вас прийду, коли Господня на те воля, і пізнаю не лиш слова загорділих, але й діла їх. 20. Бо Царство Боже не у словах, але у вчинках. 21. Чого хочете: щоб я прийшов до вас з палицею чи з любов'ю та духом лагідності?

1. Скрізь чути, що між вами є розпуста, і то така розпуста, якої і між поганами нема: хтось має за жінку батькову жінку! 2. Ви ж наповнилися гордощами, хоч повинні б сумувати, щоб виключити з-посеред себе того, хто допустився цього вчинку. 3. Бо я, неприявний тілом, але присутній духом, уже засудив того, хто таке вчинив, так, якби я був присутній, 4. коли в ім'я Господа нашого Ісуса зберетесь ви і дух мій, силою Господа нашого Ісуса, 5. щоб видати такого сатані на погибіль тіла, щоб спасся дух у день Господній.

**

Євангеліє: Мт. 97 зач.

Євангеліє від Матея 24,1-13.

1. Того часу приступили до Ісуса учні його, щоб показати йому храмові будівлі. 2. Він у відповідь сказав їм:

– Чи бачите все це? Істинно кажу вам: не лишиться тут камінь на камені, який не був би перевернений.

3. І коли він сів на Оливній горі, його учні приступили до нього насамоті й питали:

– Скажи нам, коли це буде і який буде знак твого приходу й кінця світу?

4. Ісус у відповідь мовив їм:

5. – Глядіть, щоб ніхто не звів вас. Багато бо прийде в моє ім'я, що будуть казати: я Христос, і зведуть багатьох. 6. Ви почуєте про війни та воєнні поголоски; глядіть же, не тривожтесь, бо треба, щоб це все сталось, але це ще не кінець. 7. Народ бо на народ повстане і царство на царство. Голод, чума та землетруси будуть по різних місцях, 8. та все це – початок страждання.

9. Тоді видадуть вас на муки й уб'ють вас; вас будуть ненавидіти всі народи імени мого ради. 10. Багато тоді спокусяться і видаватимуть один одного й будуть ненавидіти один одного. 11. Чимало лжепророків устане і зведуть багато людей. 12. Тому, що розбуяє беззаконня, любов багатьох охолоне. 13. Але хто витримає до останку, той спасеться.

***

РОЗДУМИ ВЛАДИКИ ВЕНЕДИКТА

1 Кр. 4,17–5,5: «Бо Царство Боже не у слові, а в силі»

Сучасний світ перевантажений інформацією. Ми постійно чуємо ті чи ті слова з телебачення, читаємо слова в газетах, Інтернеті, чуємо їх від інших людей. Напевно, ще ніколи в історії пересічна людина не мала стільки інформації, яку могла отримати без зусиль, як це можемо ми сьогодні. Але бачимо, що часто ці слова нас не зачіпають, навіть коли повторюються багато разів. Той надмір інформації частіше чинить нас байдужими, аніж уважними.

Тому апостол каже, що не слова важливі, а вчинки. Зважаючи на сьогодення, можемо сказати, що важливо не про що говорять політики, а як вони чинять. Важливо не що говорить Президент, а як він живе. Так само і в нашому християнському житті. Питання не в тому, про що ми говоримо як християни. Хтось може і красномовно говорити, але найпромовистішими все одно будуть наше життя і вчинки. Пильнуймо, щоб ніколи не розходились наші слова і вчинки!

*

Мт. 24,1-13: «Хто витримає до останку, той спасеться»

Цей уривок Євангелія говорить нам про останні часи, коли народ повстане на народ, будуть землетруси, різні страхіття... Кожен із нас мав би пам’ятати, що ці часи точно настануть, бо ж так промовив Господь. Але водночас слід пам’ятати, що вже й тепер кожна хвилина нашого життя, яка минає, є останньою і не повториться в майбутньому.

Важливо все наше життя сприймати в такому вимірі – що кожна його хвиля дарована нам Богом. І чи ситуація нам приємна, чи ні – приймати її як таку, що є від Бога. Хоч, як бачимо зі свого життєвого досвіду, радісні хвилини ми хочемо затримати, а сумних швидше позбутись і забути про них.

Але ж коли хворий іде до лікаря, то не питає, чи ліки, які той призначив, гіркі чи солодкі, а якнайшвидше купує їх в аптеці та приймає, щоб одужати.

Так само й Бог посилає в цьому житті все, щоб нас вилікувати, зцілити, перемінити, освятити й зробити учасниками Небесного Царства. Інколи, як і в затяжній хворобі, потрібен час, щоб цілком одужати або, мовою сьогоднішнього Євангелія, перетерпіти.

Господь не каже: «Коли хто буде молитися, постити, робити добрі діла, то спасеться». Це все потрібне й важливе, але Він каже нам: «Хто перетерпить». Значить, треба терпеливо молитися, терпеливо постити, терпеливо робити добрі діла. Бо можна це успішно робити, але якогось часу зупинитися. Будьмо витривалі у своєму подвизі – і так ми спасемося!

______________________

(від 17 вересня 2017р. Б.)

Апостол: 2 Кор. 176 зач.

Друге Послання Апостола Павла до Коринтян 4,6-15.

6. Браття, Бог, який сказав: нехай із темряви світло засяє, освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на лиці Ісуса Христа.

7. Ми маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас. 8. Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії; 9. нас гонять, та ми не покинуті; ми повалені, та не погублені. 10. Увесь час носимо в тілі смерть Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним. 11. Нас бо ввесь час живими віддають на смерть задля Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі. 12. І так смерть діє в нас, а життя у вас. 13. Та маючи той самий дух віри, про який написано: Я вірував, тому й говорив, і ми віруємо, тому й говоримо; 14. бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, воскресить і нас з Ісусом і поставить з вами побіч себе. 15. Бо все це ради вас, щоб благодать, множачись через багатьох збагатила дяку на славу Божу.

**

Євангеліє: Мт. 92 зач.

Євангеліє від Матея 22,35-46.

35. В тому часі один законовчитель приступив до Ісуса і спитав його, спокушаючи:

36. – Учителю, котра найбільша заповідь у законі?

37. Він сказав до нього:

– Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю: 38. це найбільша й найперша заповідь. 39. А друга подібна до неї: люби ближнього твого, як себе самого. 40. На цих двох заповідях стоять ввесь закон і пророки.

41. Коли фарисеї були вкупі, Ісус спитав їх:

42. – Що ви думаєте про Христа? Чий він син?

Кажуть йому:

– Давидів.

43. Він до них мовить:

– Як же Давид у надхненні називає його Господом, 44. кажучи:

Господь промовив владиці моєму:

сідай праворуч мене,

доки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги.

45. Коли, отже, Давид його називає Господом, як він може бути його сином?

46. Ніхто не міг йому відповісти й слова, і від того дня ніхто не важився більше його питати.

***

РОЗДУМИ ВЛАДИКИ ВЕНЕДИКТА

2 Кр. 4,6–15: «А маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас»

Коли подивитися на апостолів, вони не були дуже вченими чи освіченими серед тогочасних людей. Якщо ж подивимось на весь Божий люд в історії Церкви, то хоч і багато святих були вченими й освіченими, але часто люди у світі мали більші знання. Однак бачимо, що святі часто мали більший вплив на суспільство і людей, політику світу, аніж усі вчені. Чому? Тому що сам Господь діяв через них.

З цього погляду і ми маємо дивитись на свої слабкості та немочі й розуміти. Що хоча своєю силою і потугою ми не можемо змінити щось навколо себе, в Церкві, суспільстві, державі, та якщо дозволимо Богові діяти через себе, Він змінюватиме нас і все навколо нас. Святі не були іншими, ніж ми. Вони були такими ж немічними та слабкими як кожен з нас, але щораз більше у своїх немічних глиняних посудинах дозволяли діяти великому Богові.

*

Мт. 22,35-46: «Люби ближнього твого, як себе самого».

Дуже часто, коли говоримо про ці Христові слова, то звертаємо увагу лише на першу частину – про любов до ближнього. Однак Господь вказує нам, що критерієм любові до ближнього має бути любов до себе самого. Ближнього можемо любити лише тоді, якщо любимо себе самого.

Що значить любити самого себе? Це не нарцисизм, чи якась самозакоханість. Це вміти приймати самого себе як того, кого сотворив Господь. Адже всі таланти, які я маю, усі мої позитивні риси не є випадковими. Так само щодо моїх слабкостей чи недоліків – за тим також стоїть Бог. Потрібно вчитися прийняти себе самого як Божий дар, з вдячністю, що Господь призначив мені народитися саме в цю епоху, серед цього народу, саме в цих батьків.

Звичайно, приймати себе тепер з усіма недоліками – не значить погоджуватися бути таким завжди. Я бажаю змінитися, стати іншим, ліпшим. Але приймаю те, що є зараз, бо такий я є реально, в той же час потрібно також пізнавати себе і вдосконалюватися.

Якщо я навчуся приймати й любити себе таким, яким я є в цю конкретну хвилю свого життя, то лише тоді зможу прийняти й любити інших.

______________________
(від 18 вересня 2017р. Б.)...

ЧИТАТИ ДАЛІ...
або
ЗАВАНТАЖИТИ:

ЛР_з_влад_Венедиктом_(2017-2018) Літургійний рік з владикою Венедиктом (за 2017 - 2018 рр.)    (pdf+ocr,590st.,ukr,2,52Mb)