13.06.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Субота  2-го тижня після П’ятдесятниці

Євангеліє

Мт. 7,1–8: «Не судіте, щоб вас не судили»

Кожен з нас має досвід того, як це є засуджувати іншого, чи в своєму серці, чи привселюдно. Нерідко потім виявлялось, що наш суд, наша оцінка були неправильні. Бо ми завжди судимо в міру того, що знаємо, розуміємо, а ми ніколи не можемо всього розуміти, знати, врахувати усі особливості.

Оскільки жодна людина не посідає всіх знань, всього, що треба знати про іншу людину, щоб дати адекватну оцінку її вчинку, Господь застерігає нас, щоб ми не судили взагалі. Не стараймось давати оцінки людям. Вміймо віддавати їх Господові. Хай Господь судить.

Наше судження є обмежене нашими знаннями, вихованням, ментальністю, досвідом, зраненнями, нашою віддаленістю від Бога. І коли ми наближаємось до Господа, то нам щораз менше і менше хочеться когось оцінювати чи судити. Божа любов замешкує в нас, і нам хочеться не судити, а любити цих недосконалих людей, бо розуміємо, як сильно любить їх наш Отець!

---

Апостол

Рим. 3,19–26: «Щоб увесь світ визнав себе винним перед Богом»

Коли ми приходимо до лікаря, то стараємось йому якнайдокладніше розказати про свій стан, що нас болить, що турбує, з чим маємо проблеми. Якщо будемо мовчати, лікар не знатиме, що з нами робити. Як у медицині симптоми є тим, по чому призначають лікування, так само і нашому духовному житті – наші проблеми визначають той метод, яким Бог нас зцілює.

У наших стосунках з Богом маємо усвідомити свій стан. Тут не йдеться про те, щоб поливати себе брудом, болотом, згадувати, які ми грішні. Зрозуміти що, незважаючи на наші гріхи і наші вчинки, є багато доброго і Бог завжди діє в нашому житті. Коли ми станемо в правді перед Богом такі, як ми є, Бог зможе нас вивести з будь-якої проблеми!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

12.06.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

П’ятниця 2-го тижня після П’ятдесятниці 

Євангеліє

Мт. 9,14–17: «Надійдуть дні, коли від них заберуть Молодого, і тоді будуть постити»

У церковній традиції у певні дні є приписаний піст. Часто ми звертаємо на це більшу увагу, часом меншу, часом взагалі не звертаємо уваги. Але Церква зі свого багатовікового досвіду  розпізнала, наскільки це потрібно для людей. І питання не є в тім, чи їсти якусь страву, чи не їсти. Бо, бачимо, що в інший період року ми ту ж саму страву можемо спокійно вживати. Через піст Церква нам заповідає, щоб ми вчилися керували собою, щоб бачили, наскільки ми залежні від чогось, без чого можемо обійтися.

Через призму посту ми бачимо, що у своєму житті ми залежні від багатьох речей, без якихось з них ми, може,  вже себе навіть не уявляємо. Саме через церковні пости Церква вчить нас ставати бути свобідним, вміти від того чи іншого не залежати, не бути рабами чогось.

І Господь показує нам сьогодні, що в дні, коли заберуть молодого, тобто – Христа, тоді його вірні будуть постити. Бо піст – це те, що преображує людину. Задумаймося, саме через недотримання посту людина вперше впала в раю. А тепер через дотримання посту людина поволі встає, стає більше свобідною і готовою повернутись до раю.

---

Апостол

Рим. 5,17–6,2: «Як  через непослух одного чоловіка багато людей стали грішниками, так  через послух одного багато людей стане праведними»

Коли апостол говорить «багато людей», то має на увазі всіх. Усі люди через гріх Адама унаслідували цю гріховну природу, тому нас часто тягне до вчинків, які ми не хочемо робити. Ця гріховна природа – надщерблена, зранена, природа схильна до гріха – тягне нас до того, що противиться Божій науці. Але через смерть і воскресіння Ісуса Христа ми стали учасниками Життя Вічного, воно нам дароване. Життя в Царстві Небесному кожному з нас приготовлене.

Коли придивитися до нашого життя, то про ці дві речі ми дуже рідко згадуємо. Як і про свою гріховність, зраненість. Так і про те, що цю гріховність і зраненість можемо подолати через ласку і благодать, яку Він віддав через відкуплення нас від неволі гріха. У цьому контексті стають зрозумілими слова апостола Павла, який каже – все можу в укріпляючому Христі. У Христі можемо подолати будь-які випробування, труднощі і спокуси. Все можливо для того, хто вірує в Господа. 

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

11.06.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Четвер  2-го тижня після П’ятдесятниці

Євангеліє

Мт. 8,23–27: «Рятуй, Господи, ми гинемо!»

Можливо, ці ж самі слова чи подібні до них, є в наших молитвах, коли ми звертаємось до Бога. З’являється якась трудна ситуація, падіння, помилка, невдача, гріх, складаються непрості обставини, коли, здається, немає виходу, і ми опускаємо руки, розчаровуємося, впадаємо в знеохоту.

Виглядає, ми маємо віру, ходимо до храму Божого, сповідаємось, причащаємось, і часто саме в цих складних обставинах бачимо, наскільки наша віра, чи, радше, довіра до Бога, є слабкою. Ми часто забуваємо, що Христос є з нами завжди. Навіть коли нам видається, що Він не знає ситуації в якій ми перебуваємо, як здавалося апостолам, коли Ісус спав. Треба вміти за всім, що відбувається, побачити присутність Божу.

Пам’ятаймо, що Ісус з нами повсякчасно. І недаремно Він говорить, що жодна волосинка з голови не впаде без Божої на це волі. Вміймо пам’ятати, що в будь – яких важких ситуаціях з нами завжди Бог!

---

Апостол

Рим. 5,10–6: «Бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю його Сина, то тим більше тепер, примирившися,  спасемося його життям»

Коли подивитись на наші стосунки з Богом, бачимо, які вони не рівнозначні. З нашого боку – скільки ми чинимо гріхів, зраджуємо Бога, відступаємо від Нього, а з Божого – Бог завжди є вірний нам. Ісус помер за нас, коли ми ще були грішниками, Він дав нам Свою любов і спасіння завдатком. Примирив нас з Отцем, коли ми були на боці гріха, і так через Свою смерть і воскресіння зробив нас учасниками Життя Вічного.

У кожну хвилину свого життя пам’ятаймо, що ми вже примирені з Богом через Його смерть і воскресіння. Бог любить нас, не зважаючи на наше життя і вчинки. Коли ми це усвідомимо, що ми отримали від Господа і якою ціною, то не захочемо ніколи більше чинити гріха. 

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

10.06.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Середа 2-го тижня після П’ятдесятниці

Євангеліє

Мт. 7,21–23: «…той, хто чинить волю Отця мого, що на небі.»

Сьогодні Господь вказує, що лише наше декларування віри в Бога і визнання того, що ми є християнами, не робить нас ближчими до Нього. Ми насправді наближаємося до Отця, коли чинимо Його волю. Ісус ставить великий знак питання для кожного з нас,  чи завжди ми готові сказати Богові: «Нехай буде воля Твоя»?

Як нам не тяжко було б прийняти обставини, людей, події, але саме цього від нас сподівається Господь. Щоб вміли пізнавати Його волю і чинити її. І головне не те, чи є в нас для цього сили, а чи є бажання йти за Його волею. Якщо ми щиро прагнемо слухатись Бога, то Він дасть нам для цього потрібні сили, мудрість і терплячість, щоб Його воля стала дійсністю нашого життя.

---

Апостол

Рм. 4,13–25: «Зовсім був певний, що він обіцяне спроможний  виконати»

У нашому житті, ми ухвалюємо ті чи інші рішення на основі свого попереднього досвіду, знань, які маємо, або того, що нам хтось підказав, допоміг. Ми часто відштовхуємось від видимих речей, особливо коли нам бракує іншого досвіду – духовного.  А коли вже усі людські можливості вичерпані, спроможності дати собі раду вже немає, тоді ми починаємо казати, що лишилось лише довіритись Богові. Те, що мало бути першим, тобто наша довіра до Бога, часто буває останнім.

Ніхто не був посоромлений, хто покладався на Господа. За взірець Господь дає Авраама, який довірився Богові, і що було неможливе по-людському, по-Божому стало можливим. Тому не дивімося навколо себе, ніколи не шукаймо собі якогось виходу чи оправдання, що це є неможливо. Все можливо для того, хто довіряє Господові!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

09.06.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Вівторок  2-го тижня після П’ятдесятниці

Євангеліє

Мт. 7,15–21: «За їхніми плодами, отже, пізнаєте їх»

Ми завжди докладаємо великих зусиль, щоб виглядати в очах інших людей добре і гарно, щоб інші нас цінували, хвалили, щоб інші нас поважали, ми вчимося з часом грати роль досконалих якнайкраще. Але бачимо, що часто є такі ситуації, в яких ми самі, а ще краще це видно збоку, у поведінці інших, поводимось неадекватно, можемо зробити щось таке, чого самі від себе не сподівалися.

У народі кажуть, що шила в мішку не втаїш, тобто те, ким ми є, неминуче виявиться в критичних ситуаціях, як би ми цього не приховували. А тим більше це виявиться перед Богом, коли зустрінемось з Ним після смерті у вічності. Бог зніме з нас всі нашарування, наші маски і вуалі, усі наші уявлення про себе.

Мусимо більше старатися пізнавати себе справжніх, а це неможливо, якщо не будемо пізнавати нашого Бога. Тільки Він через Свого Святого Духа може відкрити нам правду про те, ким ми є насправді, показати дорогу до змін і провести нас нею. Тільки тоді ми зможемо принести Божі плоди, за якими пізнають нас, що ми Божі діти!

---

Апостол

Рим. 4,4–12: «Віра була зарахована Авраамові, як оправдання»

В Старому Заповіті вибраний народ часто займав різні постави до Господа, або була безперечна віра Богові, або невірність. Господь дає нам за приклад Авраама, показує плоди його довіри до Бога. Так само наше життя і наші стосунки будуються ні на чому іншому, як на вірі.

Усі ми знаємо про Бога, знаємо, що Бог навчає і завжди нас кличе, але завжди для нас лишається справою нашого вибору, наскільки ми вірою втілюємо це в наше життя, цим живемо. Пам’ятаймо, що віра, це не лише якийсь одноразовий акт, вибір віри постає кожної миті нашого життя. Бо щомиті показується, наскільки ми довіряємо і покладаємось на Господа. І ніщо інше, як наша віра, є твердим фундаментом  і основою, що дає нам можливість пройти через будь-які життєві обставини. 

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

09.06.2015р. Б. / Блаженніший Святослав: «Конфлікт в Україні є найбільшою кризою в Європі з часів закінчення Другої світової війни»

Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, дав інтерв’ю Католицькій агенції новин. Пропонуємо вашій увазі детальний перебіг розмови.

У лютому було підписано угоду про припинення вогню в конфліктних зонах України, але обстріли продовжуються. Чи є істотні зміни в конфлікті з лютого і  чи є знаки з будь-якої зі сторін, що військові дії припиняться до реформи децентралізації 2016 року?

Ми сприйняли новини про підписання в Мінську угоди про припинення вогню  з великою надією. Проте із сумом змушені констатувати, що ці домовленості так і не були введені в дію. Режим припинення вогню постійно порушується. Це правда, що інтенсивність обстрілів на окупованих територіях зменшилася, але це не означає, що бойові дії зовсім припинилися. Щодня отримуємо звістки про нові жертви чи поранення внаслідок постійних боїв. Так, 27 травня ми дізналися, що наша армія зазнала масованого удару біля Маріуполя. Але найбільше непокоїть українське суспільство те, що за останні місяці сотні одиниць важкого озброєння перетнуло український кордон з боку Російської Федерації. Серед цього озброєння є танки (за даними української влади їх близько 700), важка артилерія, мобільні ракетні установки і т. п. Окрім цього, за інформацією українського уряду та міжнародних спостерігачів, помітне значне нарощування живої сили російських військ в Україні та на українсько-російському кордоні. Ці факти наводять нас на думку, що російська сторона із важкою військовою потугою в Україні не прагне миру і покладається  не на верховенство права чи на повагу до міжнародних угод, а керується винятково правом сили. Росія, використовуючи погрози зброєю, намагається диктувати Україні свою волю. На мою думку, доки конфлікт в Україні продовжується і відбувається нарощення російської військової присутності  на окупованих територіях Донбасу, доти справжній політичний процес, який міг би привести до мирного врегулювання конфлікту, малоймовірно, що принесе якісь результати. У цьому сенсі очікувана децентралізація, як частина конституційної реформи українського уряду, не матиме ніякого впливу на мирний процес.

Найімовірніше, що питання конфлікту в Україні обговорюватиметься під час саміту країн Великої сімки в Баварії 7-8 червня. Чи є у вас якісь сподівання на результати цієї дискусії і чи є якісь конкретні теми, які б ви хотіли, щоб світові лідери порушили у своїй дискусії?

Для звичайних громадян України дуже важливо, щоб міжнародна спільнота, особливо саміт країн Великої сімки, розглядали війну в Україні не крізь призму локального конфлікту, але саме як конфлікт із серйозними глобальними наслідками, які вже тепер стають очевидними і будуть ще більшими в майбутньому. Я думаю, що заохоченням для Росії порушити всі норми міжнародного права і розпочати військову агресію є той факт, що жодна міжнародна інституція сьогодні не має сили забезпечити функціонування міжнародної системи безпеки, котра гарантувала мир між державами в минулому. У таких обставинах жодна людина в глобалізованому світі не може почуватися в мирі та безпеці, навіть якщо вона знаходиться далеко від Східної України. Агресія проти України є викликом для збереження миру у світі, який не може прикинутись немовби нічого особливого не відбувається у Східній Європі. Я хотів би, щоб лідери саміту Великої сімки в Баварії усвідомили, що Східна Європа зараз має справу з гуманітарною катастрофою, котра, беручи до уваги територію, на яку вона може поширитися, є найбільшою кризою з часів закінчення Другої світової війни. Зупинімо війну разом! Проявімо солідарність з Україною, яка стала жертвою несправедливої агресії!

Папа Франциск виявив особливе зацікавлення в українському конфлікті і йому приписують, що він допоміг відновити відносини США з Кубою. Чи вважаєте ви, що Ватикан зміг би допомогти в досягненні миру в Україні?

Святіший Отець Франциск за різних нагод стверджував, що він зробить все можливе, щоб запобігти новій війні в Європі. Під час останнього візиту католицьких єпископів з України до Ватикану (15 лютого 2015) Папа Франциск запевнив наших владик, що Святий Престол зробить усе можливе, щоб досягнути миру в Україні. Як це станеться, які засоби будуть використані – ми не знаємо. Але історія нашої Церкви вчить нас, що мир Христовий завжди перемагає війну, а правда Божа є на стороні скривджених. Сімдесят років тому всі наші єпископи були ув’язнені сталінським режимом, наші церковні структури були знищені, церковна власність конфіскована. Наші вороги думали, що вони поклали край існуванню нашої Церкви, але, на їх превелике здивування, після багатьох років катакомбного існування наша Церква воскресла до повноцінного еклезіального буття 25 років тому, напередодні проголошення Незалежності України. Хочемо вірити, що сьогодні Бог є з Україною, тому що наша країна є жертвою несправедливої військової агресії. Ми переконані, що наш Спаситель, який сам став жертвою на хресті задля спасіння людства, допоможе нам. А Святіший Отець, як Вікарій Христа на землі, є і буде нашою підтримкою і нашим захистом у ці важкі для нас часи.

Українські єпископи також запросили Папу відвідати Україну. Чи була відповідь з боку Ватикану стосовно того, коли такий візит можна очікувати?

Католицькі єпископи України, як також Президент України Петро Порошенко офіційно запросили Папу відвідати Україну. На нашу думку, подібно як у військових конфліктах між Аргентиною та Чилі, Аргентиною та Великобританією, мирна місія Святішого Отця допомогла зупинити війну. Тому ми переконані, що візит Святішого Отця до України був би дуже потужним жестом миру, який під впливом дії Святого Духа зумів би досягнути те, що не під силу для Великої сімки. Наскільки мені відомо, немає офіційної відповіді Святого Престолу на це запрошення, але, з іншого боку, немає повідомлення, що це запрошення не було прийняте. Тому ми молимося і сподіваємося, що цей візит відбудеться в найближчому майбутньому.

Elise Harris, для Католицької агенції новин (Catholic News Agency)

Джерело:   Департамент інформації УГКЦ

08.06.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Понеділок 2-го тижня після П’ятдесятниці

Євангеліє

Мт.18,10–20: «Коли хтось має сто овець і одна з них заблудить, - чи він не кине дев’ятдесят дев’ять у горах і не піде шукати ту, що заблукала?»

На перший погляд нам може видатись, що для Господа не є так важливі 99 овець, як та одна вівця. Однак для Бога немає більш важливих чи менш важливих людей, для Бога всі однаково важливі, всі цінні. Але ця розповідь з Євангеліє, ця притча показує іншу річ. Богу важлива кожна людина, для Бога важливе навернення кожної людини, отже, Богу важливий кожен з нас. Можливо зі сторони людей ми не чуємо своєї важливості, уваги, цінності, але не так є зі сторони Бога. Люди нас забувають, не звертають на нас уваги, але для Бога ми завжди цінні і цінні навіть тоді, коли робимо зло чи гріх. А ще більш цінні , коли навертаємось, усвідомлюємо свій стан. Тож подумаймо, яку важливість і цінність ми маємо в очах Господа.

---

Апостол

Рим.2,28–3,18: «Не той юдей, що є ним назовні, і не те обрізання, що назовні, на тілі, а той, хто юдей у скритості, і те обрізання серця  – за духом»

Апостол Павло вказує на дуже важливу річ. Найґрунтовніше те, ким ми є в нутрі. Ззовні ми можемо вивчити правила етикету, культуру поведінки, можемо навчитись, як поводитись в тих чи інших обставинах. А коли обставини складуться непередбачувані, трудні для нас, все це зовнішнє дуже швидко розлетиться і ми будемо керовані не тим, що навчилися, а тим, що в нас в нутрі.

 У народі кажуть, що шила в мішку не втаїш. Якщо ми повні любові, милосердя, те в життєвих обставинах, трудних виявляється відповідними вчинками любові і милосердя. І так само, якщо ми в нутрі є хитрі, несправедливі, злі, то це також в трудних життєвих обставинах виявляється. Маємо дбати про зовнішню нашу поведінку стосовно інших, але ще більше маємо дбати про наш внутрішній стан, наближатися до тих почувань і думок, що були в Христі Ісусі.

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

07.06.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Неділя Всіх Святих

Євангеліє

Мт.10,32–33, 37–38; 19,27-30:  «Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем Небесним.»

  Ми неминуче в своєму житті свідчимо або не свідчимо про Бога. Часто живем в ілюзії, що можемо заховати нейтральний стан, але це не так. Загалом завжди або крок в сторону Бога, або від Бога. Часто тішимо себе думками, що ті чи інші обставини наближать до Бога, а ті чи інші віддаляють. Будь – які обставини можуть нас як наблизити до Бога, так і віддалити. Це залежить від нас. Обставини самі не роблять нас ні святими ні грішними. В сьогоднішню неділю святкуємо память всіх святих. Ті, які зуміли всі обставини свого життя так використати, щоб жити досконало, свято. Вони не мали кращих чи гірших обставин від нас. Вони мали такі обставини, які їм дав Бог. По – людськи можливо інколи  вони були легші від наших, але здебільшого трудніші, але це давав і посилав Господь, щоб саме в цих обставинах вони прийшли до святості. Так само і наше життя. Господь дає кожну людину, кожну подію, дає нам нашу працю, нашу родину, щоб саме там, в тих конкретних обставинах нашого життя ми визнавали і свідчили нашу віру у Бога нашим життям.

---

Апостол

Євр.11,38–12,2: «Маючи навколо себе таку велику хмару свідків…  біжімо витривало до змагання, що призначене нам, вдивляючись пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри»

Усі ми віруємо в Бога, але в це слово «вірую» кожен вкладає своє поняття, розуміння, кожен з нас по-різному зростає у цій «своїй» вірі. Тому важливо, щоб ми мали когось, хто є прикладом віри для нас. Церква окреслює цих осіб як святих, тобто тих, які своїм життям, не зважаючи на зовнішні обставини, незважаючи на типи характеру, які вони мали, були витривалі в вірі, слідували, вірували і йшли за Господом і подобились до Нього в святості.

Так само і ми вдивляючись у подвиги святих, будьмо витривалі в цій дорозі за Господом. І тоді отримаємо свою нагоду, як і усі ті свідки, що вдивлялися пильно в Ісуса.

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя