27.10.2012р. Б. / Блаженніший Святослав: Без особистої зустрічі з Ісусом неможливо належно опанувати жодну богословську дисципліну

У Ватикані від 7 до 28 жовтня 2012 р. триває ХІІІ Генеральна Асамблея Синоду Єпископів Католицької Церкви, темою якої є «Нова євангелізація для передавання християнської віри». У міжчасі синодальних засідань, Глава Української Греко-Католицької Церкви приділив окрему увагу українським студентам, які здобувають знання у папських університетах та інститутах Риму. У ці дні Блаженніший Святослав відвідав римський студентат Отців Василіян, а також студентів єпархіяльних семінарій та Українського Католицького Університету, що проживають в українських колегіях Вічного Міста.

 

У п’ятницю, 26 жовтня 2012 р., після закінчення пообідньої зустрічі Синодальних Отців, Глава УГКЦ, у супроводі владики Діонісія Ляховича, ЧСВВ, апостольського візитатора для українців греко-католиків в Італії та Іспанії, відвідав Папський Український Інститут Покрова Пресвятої Богородиці. «Щиро дякуємо Вам за те, що у настільки насиченому робочому графіку праць Синоду Ви знайшли час, щоб нас відвідати… Ми вітаємо Вас у нашій великій родині», – саме такими словами розпочав своє вітальне слово ректор Папського Інституту отець Луїс Касіян, ЧСВВ. І справді, цього вечора відчувалась атмосфера великої єдиної родини, лунали пісні не лише українською, але й курдською та арабською мовами, адже цього року в Інституті Покрова продовжують свою духовну формацію не лише українські студенти, але також і студенти-богослови з країн Близького Сходу, колиски християнства: Ізраїлю, Лівану, Іраку, Сирії та Єгипту. Звертаючись до присутніх студентів семінаристів та священиків, Блаженніший Святослав наголосив: «Під час навчання у Вічному Місті ви й справді маєте унікальну нагоду відчути та пережити «католицькість» Христової Церкви», – додавши, що у наш час необхідно розширити горизонти свого сприйняття і не думати категоріями виключно своєї окремої Церкви, але відкритись на усю Христову Церкву. Блаженніший Святослав підкреслив, що перебування та навчання у Вічному Місті – це привілей, адже на римські студії було вибрано обмежене число серед усіх бажаючи, тому студенти папських колегій повинні буди гідними представниками своїх Церков, при цьому завжди пам’ятаючи, що ці Церкви на них очікують та покладають великі сподівання. Навчання наших студентів у Римі повинно сприяти зустрічі кожного з живим Христом, без якої неможливо по-справжньому пізнати Бога та належно опанувати жодну богословську дисципліну.

 

Далі Глава УГКЦ поділився із студентами головними думками та пропозиціями, які лунали під час праці Синодальних Отців, своїми спостереженнями щодо викликів, які сьогодні стоять перед Церквою, та нашою відповіддю на них, а також своїми думками про присутність та роль представників Східних Католицьких Церков у такому масштабному заході як Синод Єпископів Католицької Церкви. На закінчення, відповідаючи на запитання студентів, було заторкнуто також питання стосунків Церкви та влади в Україні, проекту закону про релігійну свободу, який 16 жовтня був прийнятий у другому читанні Верховною Радою України.

А на суботу, 27 жовтня, запланована зустріч із студентами Папської Колегії святого Йосафата.

Джерела: Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

26.10.2012р. Б. / На Синоді Єпископів Глава УГКЦ говорив про сім’ю і духовне батьківство

На думку Блаженнішого Святослава, одними з найважливіших факторів Нової євангелізації є духовне батьківство та християнське виховання у сім’ї. Про це Глава УГКЦ, який брав участь у Синоді Єпископів на тему Нової євангелізації, розповів англійській редакції «Радіо Ватикан». 

 

Ідея духовного батьківства і материнства є ключовою для Нової Євангелізації. «Ми можемо передавати нашу віру лише в контексті міжособистісного діалогу, – зазначив він, – саме тому ми потребуємо когось, хто зможе породити нас у вірі Церкви. Таких осіб можемо назвати духовними батьками і матерями». 

Блаженніший Святослав говорив також про роль сім’ї у вихованні почуття віри: «В часі комуністичного переслідування я прийняв християнську віру у моїй сім’ї, і дійсно, у колишньому Радянському Союзі християнські родини були справжніми домашніми Церквами (Ecclesiae domesticae)». «Це були домашні церкви, куди священик міг прийти і уділити Таїнства, і там я навчився основних понять християнської віри від своєї бабусі. За таких умов я навчився як молитись і жити життям, відповідно до християнських моральних принципів», – додав Глава УГКЦ. 

За матеріалами: Католицький Оглядач

Джерело:    КРЕДО

26.10.2012р. Б. / В Ірландії – рекордна кількість католиків

Рекордну за всю історію Ірландії кількість католиків – 3 860 000 – зареєструвало Центральне статистичне управління країни під час недавнього перепису населення. 

 

Експерти відзначають, що зростання католиків в Ірландії пов'язане не з більшою народжуваністю самих ірландців, а переважно з трудовою міграцією після 2004 року, коли ринок праці країни відкрився для громадян нових держав-членів Європейського Союзу. На заробітки в Ірландію приїхали в основному католики з Польщі та Словаччини, яких тут вже сотні тисяч. 

Разом з тим в процентному співвідношенні частка католиків в ірландському суспільстві знизилася і становить зараз 84%. Експерти пов'язують це із зростанням кількості людей, що не відносять себе до жодної релігії. Їх кількість порівняно з 1991 роком зросла в чотири рази і становить зараз 277 000 чоловік. Крім того, перепис населення зареєстрував в Ірландії 49 000 мусульман, 45 000 православних, 14 тисяч протестантів і 10 тисяч індуїстів. 

За матеріалами: procatholic.ru 

Джерело:    КРЕДО

25.10.2012р. Б. / Богослов повинен працювати творчо, – Блаженніший Любомир студентам УКУ

Блаженішший Любомир Гузар 24 жовтня зустрівся зі студентами та працівниками УКУ в Колегіумі ім. Йосифа Сліпого. Він закликав студентів прикладати більше зусиль, щоб краще розуміти свою віру. «Знання є надзвичайно важливим фактором. Треба, щоб ви розуміли власну релігійну практику, усвідомлювали «чому», і ваше розуміння віри відповідно розвивалося». 

 

Архиєпископ-емерит закликав також студентів пізнавати себе: «Любити себе означає перш за все зрозуміти себе. Якщо ви зрозумієте хто ви, звідки прийшли і куди йдете, усвідомите свої таланти, і побачите поруч ближнього, тоді твориться суспільство. Не любити себе самого, означає не розуміти свого призначення. Труднощі не повинні для нас ставати перешкодою бути собою!», – наголосив владика. 

На запитання студентів УКУ, хто такий богослов, Блаженніший Любомир зазначив: «Це людина, яка не лише вивчає богослов’я та закінчила відповідні студії, а яка творить богослов’я, працює творчо». На його думку, богослов, який не працює творчо, схожий на лікаря, що не лікує людей: «Він є лікарем лише теоретично. Богословом є той, хто студіює глибину, вивчає і дає певну наукову продукцію». 

Владика Любомир також торкнувся питання об’єднання Церков: «У дуже довгому процесі об’єднання ми стоїмо лише на початках. Коли ми перестали ображати один одного, тоді почали процес зближення. До об’єднання ще дуже далеко, але вже перші кроки зроблено – ми спілкуємося, разом молимося. Перший крок – шанувати один одного. Другий – пізнати один одного. Сьогодні процес об’єднання наростає, усе залежить від нас, наскільки ми хочемо об’єднання», – наголосив Блаженніший на зустрічі в Колегіумі УКУ. 

Блаженніший Любомир (Гузар) також висловив власні очікування стосовно новозбудованого Колегіуму ім. Йосипа Сліпого: «Я хочу побажати, щоб ви стали християнською елітою нашого народу. Християнською означає, щоб ви перш за все були людьми, були компетентними у своїй професії і своє життя будували на християнських засадах, щоб ваші особисті переконання служили нашій Церкві та народові. І, будучи добрими фахівцями, підносили професійний, духовний, а головне суспільний рівень на щораз вищий щабель. Україні це потрібно сьогодні, тому на вас велика надія». 

 
Джерело:   КРЕДО

24.10.2012р. Б. / Запрошуємо всіх православних вірних до Свято-Духівського храму, аби разом поклонитися Холмській іконі Божої Матері (Дніпропетровськ)

Холмська ікона Божої Матері у Свято-Духівському храмі

Наприкінці жовтня 2012 року до Дніпропетровська прибуває Холмська чудотворна ікона Божої Матері. Перебуватиме вона також і у Свято-Духівському храмі. Подаємо до уваги наших читачів історію цієї ікони.

Холмська Чудотворна ікона Божої Матері — одна з найвідоміших у християн. Такої трагічної і водночас славної історії, сповненої таємниць і легенд, не має жодна ікона християнського світу.

За однією з легенд, ікону написав святий Євангеліст Лука. Історії і чудотворенням ікони багато сторінок присвятив у своїх книгах Яків Суша. Він перший виявив, що написана ікона на дошці кипарису, чим підтвердив, що походить вона з півдня. Позаяк для людини ХVII століття кипарис був символом вічності, Яків Суша докладно описує специфічний запах кипарисової дошки. Інші історичні джерела розповідають, що до Києва її привіз князь Володимир з Візантії, прийнявши там християнство, а ще — що святиня належала як посаг царівні Анні, нареченій князя Володимира. Останній же поставив ікону в побудованому у 1001 році Богородичному Соборі у Холмі.

Літописи стверджують, що місто Холм відбудував у 1223 році князь Данило Галицький. На високому пагорбі, як засвідчує історія, був збудований величний храм. «І прикрасив же ікони, принесені з Києва, камінням коштовним і бісером… І Спаса, Пречисту Богородицю, що йому сестра Федора дала з монастиря Св. Федора…» Серед подарованих ікон нібито й був образ Богородиці Холмської. Вже тоді іконі приписувалась чудотворна сила. Її заступництвом Холм був врятований від орд Батия у 1240 році, а через 19 років татари теж не змогли взяти місто. Лише в 1261 році монголо-татари захопили православний собор, забрали з ікони дорогі шати і кинули її у руїнах храму…

У 1651 році, коли поляки порушили Зборівську угоду, укладену Богданом Хмельницьким та польським королем Яном Казиміром, останній, за порадою Якова Суші — керуючого уніатською Холмською єпархією,— відбирає у православних християн Чудотворний образ Богородиці, і вона бере участь у поході та битві польської шляхти проти козаків під Берестечком.

Та повернімося до подій, які передують тому. Віднайшли ікону в руїнах храму лише через 100 років, а невдовзі вона знову постала там у своїй величності та святості. У 1628 році Холмський уніатський єпископ Мефодій Терлецький — людина високоосвічена і прогресивна — збирає свідчення чудотворень Пресвятої Богородиці. Згодом він створив комісію для їх вивчення, і невдовзі світ побачила книга Якова Суші, який тоді ще керував Духовною уніатською гімназією, у якій було докладно описано святиню і дано перелік створених нею чудес. Оцінюючи роботу творця ікони, Яків Суша пише, що автору вдалося створити незвичайний образ: Марія на іконі — поважна, викликає священний трепет, і водночас — приємна, проникає в серця людей і стимулює до молитви.

Польське військо перемогло під Берестечком і приписало свою перемогу образу Богородиці, за що після перемоги король Речі Посполитої Ян Казимир з великими почестями вніс ікону до Варшави у каплицю королівського палацу. На знак вдячності відновив Холмську уніатську кафедру, де керуючим було призначено єпископа Якова Сушу. Він і подбав про те, щоб 1652 року ікону було знову урочисто перенесено до Холма.

У 1720—1750 роках на святкування столітньої перемоги поляків під Берестечком гданський ювелір Жоде створив срібну плиту з барельєфним зображенням батальної сцени. У її центрі було зображено ікону Холмської Богоматері, а перед нею стояли навколішки король Ян Казимир та єпископ Яків Суша…

1875 року царський уряд Росії скасовує унію з Римом, й ікона повертається у лоно православ’я. В 1915 році під час окупації Холма Австрією ікона потрапляє в Москву, а після проголошення Української Народної Республіки у 1918 році переїжджає до Києва у церкву Флорівського монастиря.

Більшовики під приводом допомоги голодуючим конфісковували церковні цінності, тому святиня була винесена з монастиря і переховувалась у приватних осіб. На подальшу долю ікони проливає світло архівний документ, виявлений протоієреєм, професором Юрієм Мициком в архіві консисторії УПЦ у Вінніпезі (Канада) у фонді митрополита Іларіона (Івана Огієнка). Відома дослідниця історії України та історії Української Православної Церкви професор Наталя Полонська-Василенко (1884—1973) писала в листі Івану Огієнку, що ікона переховувалась у її київській квартирі. Коли квартиру цієї жінки почали відвідувати співробітники ҐПУ, її приятель з Холма забрав ікону до себе, і боячись, що конфіскують, розібрав на дошки й віддав їх у різні руки. Прикраси ж ікони були реквізовані при арешті холмського патріота.

Коли на окупованій гітлерівцями території знову почала діяти Холмська православна єпархія, її очолив (тоді ще архиєпископ) Іван Огієнко. Завдяки йому ікона була віднайдена і в 1943 році знову постала в Холмі. Та недовго довелось їй прикрашати собор: буремні роки війни і повоєнного лихоліття зробили свою чорну справу — сліди святині загубилися… Православний світ змирився з думкою, що ікону втрачено назавжди. Та восени 2000 року, ніби на честь її 1000-ліття, православний світ приголомшила приємна звістка — ікона жива! Надія Горлицька зберігала її 55 років і записала нову сторінку у легендарне життя Холмської Богоматері. Під час операції «Вісла» був підпалений вагон з майном Івана Огієнка в залізничному ешелоні неподалік Холма. Місцевий український священик Гаврило Коробчук, знаючи про це, послав на згарище свою доньку Надію. Вона й відшукала серед недогарків не зачеплену вогнем ікону. З оповіді Надії Горлицької (Коробчук), у 1979 році ікону намагалися «відновити». За цю складну роботу взявся «реставратор», що був надто далекий від основ іконопису та елементів реставрації. Тло і поля ікони він записав бронзовою фарбою, яка невдовзі окислилась. Запис був виконаний поверх потемнілого й пошкодженого століттями живопису. «Реставратор» заклеїв лицевий бік ікони прозорою плівкою, яка з часом зліпилася з шаром фарби. Лише основа ікони — три кипарисові дошки, золоті прикраси у вигляді трьох прямокутних пластин, стилізований рослинний орнамент та деякі інші елементи живопису свідчили про давнє походження ікони. Нині вона розчищена від поверхневих нашарувань настільки, що є можливість судити про цю пам’ятку як про твір давнього мистецтва.

Багато писемних джерел зі словесними описами ікони допоможуть появі на світ зображення Богородиці, яка на правій руці тримає Христа — немовля з піднятою правою рукою та сувоєм у лівій руці. Богородиця зображена до стегон, голова її злегка нахилена у бік Христа. Таке зображення цілковито збігається з описами ікони, залишеними Яковом Сушею у книзі «Втретє воскреслий Фенікс», та з описом Холмського православного братства. Характер пошкодженого живопису теж цілком збігається з описами: на лівому плечі є сліди від ударів шаблі, а на правій руці — від стріли. Ікона неодноразово потрапляла в екстремальні умови: від поля бою до частих переміщень та переховувань, розбиралась на частини і слугувала хоругвою, про що свідчать п’ять наскрізних отворів праворуч. Усе це схиляє до того, що волинські реставратори мають справу з оригіналом Чудотворної ікони Холмської Богородиці. Незабаром, пройшовши земний шлях довжиною у 1000 років, вона постане перед відвідувачами єдиного в Україні Музею Волинської ікони. Експонується вона й тепер, щоправда у такому вигляді, якою її читач бачить на фото.

Петро ЧЕЧЕЛЮК

(Луцьк)

Слід додати, що ікона допомагає матерям, які страждають від своїх дітей, жінкам, які хочуть народити, та не можуть через проблеми зі здоров'ям.

У суботу, 27 жовтня, о 13:00 відбудеться зустріч Холмської ікони Божої Матері та служіння Акафісту до пресвятої Богородиці на площі біля театру ім. Т. Г. Шевченка. До Свято-Духівського храму святиня прибуває у неділю, 28 жовтня, о 18:00. У цей же час розпочнеться спів Акафісту до пресвятої Богородиці за участю духовенства міста. Під час Богослужіння віруючі матимуть змогу приклонитися до ікони. Перебуватиме вона у нашому храмі до 17:00 вівторка, 30 жовтня.

Запрошуємо всіх православних вірних до Свято-Духівського храму, аби разом поклонитися Холмській іконі Божої Матері!

Джерело: Свято-Духівський храм УПЦ КП

23.10.2012р. Б. / Тижневий огляд: життя УГКЦ (15.10.–21.10.)

Понеділок, 15 жовтня 2012 року:

На завершення Всенародної прощі до Рима з нагоди благословення Собору св. Софії в базиліці святого апостола Петра, відбула урочиста архиєрейська Літургія. 

У Божественній Літургії взяло участь коло 3000 паломників, які прибули на прощу до Вічного Міста. Очолив Службу Божу Високопреосвященніший Владика Ігор Возьняк, Архиєпископ і Митрополит Львівський. Разом із владикою Ігорем молилися Глава Словацької ГКЦ Високопреосвященніший архиєпископ митрополит Пряшівський Ян Баб'як, Архиєпископ і Митрополит Івано-Франківський Високопреосвященніший Владика Володимир Війтишин, Архиєпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівський Високопреосвященніший Владика Василь Семенюк, Єпарх Бучацький Владика Дмитро Григорак, Екзарх Луцький Владика Йосафат Олег Говера, Апостольський адміністратор Стрийської єпархії Владика Тарас Сеньків, Апостольський Екзарх для українців-католиків у Великобританії Владика Гліб Лончина, Апостольський Екзарх для українців Франції, країн Бенілюксу та Швейцарії Владика Борис Ґудзяк, Єпископ-помічник Київської архиєпархії Владика Йосиф Мілян, Канонік Папської базиліки Санта Марія Маджоре Владика Іриней Білик. Співслужили із владиками сто священиків УГКЦ.

 

У перерві ранішнього, 11-го з черги загального засідання ХІІІ Асамблеї Синоду Єпископів, Папа Бенедикт XVI, який брав у ньому участь, прийняв Глав Східних Католицьких Церков. При цій нагоді Блаженніший Святослав Шевчук, Глава УГКЦ, склав подяку Вселенському Архиєреєві за послання та благословення, яке він передав українським паломникам, що взяли участь у прощі до Риму, та всьому народові. Як знак вдячності, Верховний Архиєпископ Києво-Галицький подарував Святішому Отцеві світильник-годинник з макетом римського собору Святої Софії, благословенню якого після реставрації й була присвячена проща, що цими днями зібрала у Вічному Місті кілька тисяч українських прочан з різних куточків світу.

 

У рамках всенародної прощі до Рима, яка відбулася 13-15 жовтня 2012 року й була приурочена до 120-ї річниці народження Патріарха УГКЦ Йосифа Сліпого та благословення відновленого собору Святої Софії, в Інституті Климента Папи пройшла Міжнародна наукова конференція. Тема зустрічі – «Другий Ватиканський Собор: дари Духа – таїна Церкви – свідчення людини». Головуючий - Владика Борис Ґудзяк. Доповідачі - директор інституту о. д-р Іван Дацько («Українська Католицька Церква після Другого Ватиканського Собору») та знаний науковець, публіцист, колишній ректор Українського католицького університету в Римі о. д-р Іван Музичка («Другий Ватиканський Собор та українські миряни»).

 

Жива та зростаюча Церква, яка ефективно здійснює своє завдання євангелізувати. Так Блаженніший Святослав Шевчук, Верховний Архиєпископ Києво-Галицький, представив Церкву, яку очолює, під час брифінгу з журналістами, що відбувався у Ватиканському прес-центрі.

 Глава УГКЦ зазначив, що хоч в Україні є багато католицьких громад, а кількість греко-католиків становить приблизно 10 відсотків, існує, однак, приблизно 40 відсотків населення, яке не визнає себе членом жодної релігійної спільноти, тож необхідність нової євангелізації є очевидною, як також очевидною є потреба цієї євангелізації всередині Церкви, яка щойно 20 років тому вийшла з підпілля й потребує активної катехизації.

 

З 16 по 20 жовтня, Преосвященний владика Венедикт перебував у Польщі. Візит відбувся на запрошення абата Бернарда – настоятеля бенедиктинського монастиря в Тинцю біля Кракова, щоб попровадити день духовної віднови для братії монастиря.

 

17 жовтня 2012 року в рамках зустрічі Руху тверезості, з нагоди відзначення 6-ої річниці заснування Підкомісії УГКЦ «За тверезість життя», відбулася конференція. Пропонуємо переглянути відеозапис конференції

 

18-те жовтня 2012 року стало знаменним днем не лише для Івано-Франківської архиєпархії, але для УГКЦ в цілому, тому що саме в цей день було презентовано книгу «Відповідальність за створіння у вченні Папи Бенедикта XVI», в якій зібрано основні екологічно орієнтовані документи Понтифіка, котрий зараз керує Церквою.

 Про важливість події свідчать високодостойні гості, котрі прибули на презентацію, яка відбулась в новому академічному корпусі Івано-Франківської Теологічної Академії, серед яких представники церковної і державної влади: Блаженніший Любомир Гузар; преосв. владика Богдан Дзюрах – Секретар Синоду Єпископів УГКЦ; високопреосв. Владика Володимир Війтишин – Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський; преосв. владика Софрон Мудрий – ректор Івано-Франківської теологічної академії, а також представники патріаршої курії, влади, державних природоохоронних структур та екологічних громадських організацій.

 

19 жовтня 2012 року у приміщенні Львівської духовної семінарії Святого Духа розпочалася наукова конференція «Покликання до богопосвяченого життя в УГКЦ сьогодні: реалії та перспективи». Вона відбувається з ініціативи Патріаршої комісії у справах монашества, яку очолює о. Петро Баран, ЧНІ. В рамках конференції Блаженніший Любомир (Гузар) сказав про те, що необхідно допомогти людям пізнати покликання до богопосвяченого життя, розвивати і популяризувати його.

«Динаміка розвитку покликань до богопосвяченого життя в УГКЦ за останні 20 років»

 

 А в УКУ розпочалась дводенна конференція, присвячена 20-літтю заснування Інституту історії Церкви УКУ. Її учасниками стало понад сто людей, серед них експерти з Польщі, Росії, Словаччини та різних міст України.  «20 років – це був час, протягом якого ми збирали каміння. Майбутнє Інституту полягає в тому, щоб з цього каміння скласти мозаїку історії УГКЦ, яка слугуватиме містилищем історії окремих людей – мучеників та сповідників віри», – зазначив під час  відкриття директор Інституту о. д-р Андрій Михалейко.

Слово Митрополита Львівського в день Святого апостола Томи під час відкриття міжнародної наукової конференції в 20-ту річницю заснування Інституту Історії Церкви УКУ

 

В неділю 21 жовтня 2012 року у селі Козаки, що на Золочівщині, Єпископ помічник Львівський Венедикт Алексійчук у співслужінні протопресвітера о. Михайла Сукмановського та деканального клиру освятив престіл та новозбудований храм на честь  Покрови Пресвятої Богородиці.

 

Також у цей день з благословення Блаженнішого Святослава (Шевчука), предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви, владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ освятив новозбудований храм на честь рівноапостольних святих князя Володимира та княгині Ольги, у м. Бориспіль, Київської області.

Джерело:   Воїни Христа Царя

23.10.2012р. Б. / Тижневий огляд: Папа і Апостольський Престіл (15.10. –21.10.)

Минулого тижня у Ватикані продовжувалися засідання ХІІІ Загальної Звичайної Асамблеї Синоду Єпископів, яка, пригадуємо триватиме до 28 жовтня. Цього тижня на засіданнях свої доповіді представлялиВладика Тарас Сеньків, ЧМ, Апостольський Адміністратор Стрийської Єпархії та архиєпископ Петро Мальчук, ОБМ, Ординарій Києво-Житомирської дієцезії Римо-Католицької Церкви в Україні. На засіданнях підіймались проблеми душпастирства хворих, допомоги розлученим; кардинал Тарчізіо Бертоне повідомив, що з доручення Святішого Отця Бенедикта XVI створено делегацію Синодальних Отців, яка найближчим часом відвідає Сирію; було представлено перші пропозиції щодо тем, які мали б увійти у постсинодальну адгортацію та представлено проект підсумкового документа - Послання Синоду. У середу, 17 жовтня, ввечері, кардинал Дональд Вільям Вюрл, Архиєпископ Вашингтону, якого Папа Бенедикт XVI призначив Головним доповідачем Синоду, представив Relatio post disceptationem, тобто, «Доповідь після дискусії», яка підсумовує найважливіші теми, що прозвучали в доповідях Синодальних Отців, на основі чого приготовлятимуться кінцеві пропозиції Синоду. Більше новин щодо Асамблеї синоду Єпископів шукайте тут.

Понеділок. У понеділок в перерві ранішнього засідання ХІІІ Асамблеї Синоду Єпископів, Папа Бенедикт XVI прийняв Глав Східних Католицьких Церков. При цій нагоді Блаженніший Святослав Шевчук, Глава УГКЦ, склав подяку Вселенському Архиєреєві за послання та благословення, яке він передав українським паломникам, що взяли участь у прощі до Риму, та всьому народові. Як знак вдячності, Верховний Архиєпископ Києво-Галицький подарував Святішому Отцеві світильник-годинник з макетом римського собору Святої Софії.

Після цієї зустрічі Блаженніший Святослав виразив припущення, що Святіший Отець Бенедикт XVI можливо незабаром відвідає Україну.

Ввечері цього ж дня, після закінчення чергового засідання у залі Синоду відбувся показ фільму «Дзвони Європи», приготованого Ватиканським Телецентром. Темою стрічки є стосунки між християнством, європейською культурою та майбутнім Старого Континенту. Фільм складається із серії ексклюзивних інтерв’ю з видатними постатями християнства, між якими і Папа Бенедикт XVI, та з представниками світу політики і культури.

Вівторок. 16 жовтня, після засідання Синоду Єпископів, Римський Архиєрей зустрівся з Митрополитом Іларіоном, главою Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату, який, до речі, виступив з промовою на єпископській асамблеї. Православний єрарх передав привіт Папі від Патріарха Московського і всієї Русі Кіріла.

Бенедикт ХVI надіслав спеціальне послання на ім'я Генерального директора продовольчої і сільськогосподарської організації ООН Хосе Грац'яна да Сільви з нагоди Всесвітнього дня харчування.

Середа. На загальних аудієнціяхСвятіший Отець розпочав цикл наук присвячених Рокові віри. У середу, 17 жовтня, Папа говорив про необхідність необхідність віднайдення дороги до Бога. Папа пригадав, що істини віри, її суттєві формулювання, знаходимо в молитві «Вірую», через яку християни входять у взаємини з історією Ісуса з Назарету. І сьогодні існує потреба того, щоб ця молитва отримала «визнання». Не лише знання, яке може залишитися тільки інтелектуальною чинністю, але «визнання», яке означає «необхідність відкрити глибокий зв’язок між істинами, які сповідуємо у Вірую, та нашим щоденним життям», щоб вони ставали світлом нашого життя. Також Понтифік зауважив, що сьогодення позначене зальною зміною менталітету людей, схильних до секуляризації та релятивізму. віруючі не позбавлені пов’язаних з цим небезпек. Християни часто не знають навіть головного змісту своєї віри, залишаючи простір для синкретизму та релігійного релятивізму. В катехизах з нагоди цього Року віри, – сказав на завершення Бенедикт XVI, – хочу запропонувати вам допомогу, щоб здійснити цей шлях, щоб повторити та поглибити головні істини віри про Бога, про людину, про Церкву.»

Після загальної аудієнції Святіший Отець звернувся до прочан з України: «Вітаю вас, дорогі українські паломники, і бажаю, щоб ваші відвідини центру християнства допомогли вам дедалі більше усвідомлювати приналежність до Христової Церкви, що несе надію сучасному світові. Охоче вас благословлю. Слава Ісусу Христу!»

Папа Римський Бенедикт ХVI вирішив в липні 2013 року скликати до Ватикану всіх Апостольських нунціїв, щоб роздумати над значенням ролі та функції дипломатичних представників Апостольського Престолу.

Четвер. Бенедикт ХVI в Motu proprio «Pulchritudinis fidei», виданому 30 липня 2012р.  повідомив про своє рішення приєднати Папську комісію з культурної спадщини Церкви до Папської ради з культури, що має відбутися 3 листопада 2012р.

Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв підписав закон «Про ратифікацію угоди між Республікою Казахстан і Святим Престолом про взаємини».

П’ятниця. 9 листопада Бенедикт ХVI прийме на аудієнції делегацію «Інтерполу», міжнародної організації кримінальної поліції, основне завдання якої є боротьба з організованою злочинністю на світовому рівні.

Субота. 20 жовтня Бенедикт XVI в у присутності єпископів, які перервали роботи Синоду, вручив «Премію Ратцінгера» Ремі Брага - представнику філософської та історичної думки Франції і єзуїту із США о.Брайану Дейлі, теологу міжнародного рівня.

Бенедикт ХVI висловив свій великий біль внаслідок терористичного замаху, який стався 19 жовтня в Бейруті, в результаті якого загинуло 8 чоловік і десятки були поранені. У телеграмі співчуття  маронітському Патріарху Антіохії Бешара Раї від імені Святішого Отця кардинал Держсекретар Тарчизіо Бертоне зазначив, що Папа рішуче засудив цей акт насильства, який «завжди завдає багато страждань».

Неділя. У неділю, 21 жовтня 2012 року, на площі Святого Петра перед ватиканською базилікою Святіший Отець Бенедикт ХVІ очолив Євхаристійне Богослужіння, під час якого зарахував до лику святих 7 мучеників та подвижників віри. У проповіді Папа звернув увагу на те, що канонізація збіглась із Всесвітнім Місійним днем. Також він вказав, що текст Євангелія, в якому Ісус каже апостолам: «Син Чоловічий прийшов, щоб служити та віддати своє життя, як викуп за багатьох» (пор. Мк. 10,45) становили життєву програму цих святих. «Дорогі брати й сестри, – сказав Папа на завершення, – ці нові святі, різні за походженням, мовами, національністю та соціальним станом, єднаються з усім Божим людом в спасенному таїнстві Христа Відкупителя. Разом з ними також і ми, єднаючись з Отцями Синоду, що прибули з кожної частини світу, взиваємо до Господа словами псалма, сповідуючи, що «Він є нашою допомогою та щитом», – і просимо Його: «Нехай над нами простягнеться Твоя любов, Господи, би ми надіємось на Тебе». Нехай же свідчення нових святих, свідчення їхнього життя, великодушно відданого Христовій любові, зможе промовити до всієї Церкви, а їхнє заступництво зміцнить та підтримає її в місії звіщення Євангелія усьому світові», – побажав Бенедикт XVІ.

Джерело:   Воїни Христа Царя

22.10.2012р. Б. / Важкі питання. Чи має реінкарнація відношення до походження людей?

ПИТАННЯ: У світі існує чотири відомих віровчення і якщо ти приймаєш одне з них, напевно, вже не можеш заперечувати положень інших. У зв'язку з цим я хотіла запитати: як ви думаєте, що таке реінкарнація? Чи має вона відношення до походження людей? Чи мають спогади про минуле життя відношення до воскресіння, про яке йдеться в Євангелії?

 

ВІДПОВІДЬ: Як християни, ми не можемо повністю погодитися з першим припущенням: якщо приймаєш одне віровчення, то не можеш заперечувати положень інших. Спробуємо розібратися чому, торкаючи  крок за кроком всі три питання, що прозвучали в листі. Для цього ми будемо спиратися, крім Святого Письма, на деякі основні документи віровчення Церкви: Катехизм Католицької Церкви, документи Другого Ватиканського собору і декларацію «Dominus Iesus».

 

Прийнявши Ісуса Христа, ми віруємо, що Він є єдиний і універсальний Спаситель. Вся істина про Бога (яка в різних релігіях сприймається по-різному) - вся істина про Бога і про спасіння людини знаходиться в Одкровенні у Христі. Ісус Христос, Син Божий, що став людиною, явив нам всю повноту Одкровення, повністю відкрив нам Бога і істину про Нього і про людину, про нашу долю. Тому вже не можна очікувати якогось нового одкровення, і єдине, чого ми всі чекаємо, - це пришестя в славі Господа нашого, який буде судити живих і мертвих в кінці часів.

 

Згідно з певними поглядами, які, на жаль, підтримують навіть деякі християни, Об'явлення Ісуса Христа є лише доповненням до інших релігій, або ж воно стоїть нарівні з іншими одкровеннями. Деякі заявляють також, що істина про Бога і людину не може бути явлена у всій повноті в жодній з релігій, в тому числі і християнстві. Це твердження радикально суперечить християнському віровченню.

 

Згідно учительства Церкви, Ісус Христос - вселенський Відкупитель. Тільки Христова жертва є спасенною. І ефект цієї Жертви поширюється за видимі межі Церкви на все людство, залучаючи до порятунку всіх людей доброї волі, в яких незримо діє благодать. Оскільки Христос помер за всіх людей, ми повинні твердо вірити, що Святий Дух дає усім можливість долучитися до Пасхальної Таємниці Ісуса Христа в спосіб, який відомий одному лише Богу.

 

Апостол Павло в І Посланні до Тимофія (2,5-6) пише: «Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус, що дав Самого Себе на викуп за всіх. Таке було свідоцтво часу свого…»

Коли ми говоримо про інші релігії і про їх місце в спасенному задумі Бога, то ми, звичайно, повинні звертати увагу на позитивні елементи, притаманні кожній з релігій, елементи, які не входять у протиріччя з християнськими цінностями. Звичайно, єдине, виняткове посередництво Ісуса Христа у спасінні не виключає сприяння Божих створінь. Але всі вони набувають свій сенс саме в призмі самого Христа, і їх не можна розглядати як паралельні чи додаткові до Нього. Тільки Христос є шляхом до спасіння, і Він присутній для нас у Своєму Тілі, тобто Церкві. Для спасіння необхідні віра в Христа і Хрещення, але ті, хто не входять у спільноту Церкви, також можуть таємничим чином долучитися до спасіння за допомогою благодаті, яка виливається Святим Духом. Бог дарує цю благодать шляхами, відомими одному Йому. Але помилково вважати Церкву чи християнство лише одним з можливих шляхів для спасіння.

 

Безумовно, різні релігійні традиції містять в собі крихти духовності, які дарує Бог. Католицька Церква з радістю приймає ці крихти. Деякі обряди і молитви інших релігій можуть зіграти певну роль у підготовці до прийняття Благої Вісті про Ісуса Христа, відкрити серця людей до єдиної істини. Але ці елементи інших релігій не мають Божественного походження, вони не мають спасаючої сили самі по собі. Спасаючою силою володіють тільки Таїнства християнської Церкви.

 

Отже, беручи християнське віровчення, приймаючи Христа як єдиного Спасителя, ми не можемо в той же час вважати спасаючими інші релігії. Положення інших віровчень, що суперечать вірі в Христа, суперечать Божественному Одкровенню, даним нам у Біблії, ми повинні заперечувати. Деякі ж елементи, що не суперечать християнству, ми можемо приймати, але не можемо вважати їх рівнозначними християнству, не можемо вкладати в них спасаючий сенс і не можемо приписувати їм Божественне походження.

 

У зв'язку з цим, ми жодним чином не можемо приймати вчення про реінкарнацію, характерне для таких релігій, як буддизм та індуїзм. Святе Письмо стверджує, що людина вмирає тільки один раз, і за цією єдиною смертю послідує Божий суд. Заперечення пекла, тобто вічного покарання, заперечує також необхідність робити добро і уникати зла - адже, згідно теорії реінкарнації, завжди можна «виправитися», переродившись ще раз. Реінкарнація суперечить також віровченню про створення світу і створення людини. Адже, людина створена як єдність людського тіла і душі, і ймовірність перевтілення людини в якісь нижчі істоти входить в контраст з біблійним уявленням про створення людини. Вчення про реінкарнацію робить також з людини істоту, позбавлену совісті і свободи. А за відсутності совісті і свободи неможлива ніяка спокута, ніяке очищення.

 

Згідно зі Святим Письмом, кожна душа безсмертна: вона не гине, відділившись від тіла в момент смерті і знову з'єднається з тілом тільки при воскресінні мертвих, яке відбудеться один раз і навіки. Люди, згідно Біблії, після створення перебували в стані первозданної праведності. Але ця гармонія була порушена гріхом наших прабатьків. Первородний гріх полягає в тому, що людина прирівняла себе до Бога, поставивши себе на перше місце і не послухавшись Творця. Всі люди - співучасники гріха, вчиненого Адамом. Апостол Павло пише: «Непослухом одного чоловіка багато стали грішними». Первородний гріх - це не особиста провина кожної людини, а позбавлення первозданної святості та праведності. Христос Своєю жертвою, смертю і воскресінням звільнив людство від цієї ситуації рабства гріха. Хрещення змиває первородний гріх і повертає людину до первозданної гармонії з Богом, проте наслідок первородного гріха, схильність до зла залишається в людині і вимагає духовної боротьби.

 

Коли людина вмирає, то вона постає перед судом Божим. Існує приватний суд і загальний суд. Приватний суд відбувається в момент смерті людини, коли її душа постає перед лицем Божим. Про це йдеться, наприклад, у ІІ Посланні до Коринтян (5,10): «Бо мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе».

 

Загальний же суд настане для всіх, в кінці світу. Про це свідчить Євангеліє від Матея (25, 31-46): «31 Якже прийде Син Чоловічий у своїй славі, й ангели всі з ним, тоді він сяде на престолі своєї слави. 32 І зберуться перед ним усі народи, і він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів; 33 і поставить овець праворуч себе, а козлів ліворуч. 34 Тоді цар скаже тим, що праворуч нього: Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. 35 Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; 36 нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене. 37 Тоді озвуться праведні до нього: Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли? 38 Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? 39 Коли ми бачили тебе недужим чи в тюрмі й прийшли до тебе? 40 А цар, відповідаючи їм, скаже: Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили. 41 Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його; 42 бо голодував я, і ви не дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене не напоїли; 43 був чужинцем, і ви мене не прийняли; нагим, і ви мене не одягнули; недужим і в тюрмі, і не навідались до мене. 44 Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і тобі не послужили? 45 А він відповість їм: Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших – мені також ви того не зробили. 46 І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне»

 

Отже, для християн не може бути ніякої реінкарнації. Вчення про реінкарнацію знаходиться в контрасті з християнським віровченням. Що стосується «спогадів про минуле життя», ймовірно, Ви маєте на увазі так звані Дежа вю - це суб'єктивні відчуття людини, ілюзія пам'яті, коли здається, що те, що відбувається тепер уже відбувалося раніше. Дежа вю характерні для всіх людей, але найбільш сильні його форми, за твердженнями психологів, свідчать про деякі форми порушення пам'яті або діяльності мозку.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Читайте також:

Важкі питання. Чи існують особливі випадки, в яких допустиме використання презерватива для католиків?
Важкі питання. Як слід розуміти заклик Бога до воєн і знищення цілих народів у Старому Завіті?
Важкі питання. Що означають слова Ісуса "ви боги"?
Що робити фармацевту-католику, якого змушують продавати протизаплідні засоби?
Важкі питання. Чи можна християнинові дотримуватися кашрут?
Важкі питання. Як відрізнити одкровення Бога від диявольських навіювань?
Важкі питання. Чи можуть помисли бути таким же гріхом, як і дії?
Важкі питання.Чим психотерапевт відрізняється від духівника?
Важкі питання.Чи потрібно прощати тих, хто не просить прощення?
Важкі питання. Як вибирали Римських Пап після святого Петра?
Важкі питання. На якому камені збудована Церква – на Петрі чи на Ісусі Христі?
Важкі питання. Хто такий Антихрист?
Важкі питання. Чи є гріхом для католика перейти у православ'я?
Важкі питання. Навіщо сповідувати гріхи священикові?
Важкі питання. Чи можна молитися за перемогу улюбленої збірної на Чемпіонаті з футболу?
Важкі питання. Чи не відходять католики від Святого Письма в питанні підпорядкованості жінки чоловікові?
Важкі питання. Що сказати людині, яка думає про самогубство?
Важкі питання. Які обов'язки накладає Таїнство Шлюбу, і чи може їх невиконання стати виправданням для розлучення?
Важкі питання. Чому Церква скасувала заборону відспівувати самогубців?
Важкі питання. Чи може гомосексуаліст стати священиком?
Важкі питання. Чи є гріхом ходити на дискотеку?
Важкі питання. Чи є гріхом не перехреститися перед вживанням їжі?
Важкі питання. Чи суперечить християнству психоаналіз Фрейда?
Важкі питання. Два питання від мусульманина
Важкі питання. Чи може диявол вселитися одночасно в кількох людей?
Важкі питання. Багатство і розкіш Церкви
Важкі питання. Католицтво і англіканство
Важкі питання. Що відбувається, якщо мученик в момент смерті не перебуває в стані благодаті?
Важкі питання. Що відбувається з душею при трансплантації органів? Як позбутися сторонніх думок під час молитви?
Важкі запитання. Чи можна контактувати з померлими родичами?
Важкі питання. Хто встановлює день нашої смерті?
Важкі питання. Чи можна християнинові займатися карате?
Важкі питання. Яка різниця між святими і блаженними, між Отцями Церкви і Вчителями Церкви?
Важкі питання. Чи можна молитися за тварин?
Важкі питання.В яких джерелах йдеться про мучеництво апостола Петра в Римі?
Важкі питання. Чому важко потрапити відразу в Рай?
Важкі питання. Чи буде наше тіло у воскресінні таким же, як зараз?
Важкі питання. Чи всі помруть, коли прийде останній день?
Важкі питання. Чи можна причащатися без попередньої Сповіді?
Важкі питання. Чи можна сповідатися у різних священиків?
Важкі питання. Як перемогти страх "поганої Сповіді"?
Важкі питання. Якщо Бог знає все, то навіщо Він створює людей, які підуть в пекло?
Важкі питання. Чому Церква за аборт відлучає, а за вбивство - ні?
Важкі питання. Про реінкарнацію
Важкі питання. Чи гріх жити разом до шлюбу, дотримуючись цнотливості?
Важкі питання. Чи правда, що Адам прожив 930 років?
Важкі питання. Що значить - хула на Святого Духа не проститься?
Важкі питання. Що означає відлучення від Церкви?
Важкі питання. Вона - католичка, він – розлучений православний. Чи можливий шлюб?
Важкі питання.Чи бачить диявол наші думки?
Важкі питання. Від кого походять люди?
Важкі питання. Протестанти і апостольське спадкоємство
Важкі питання. Як Бог може бути єдиним і в той же час Трійцею?
Важкі питання.Чи нормально для християнина боятися смерті?
Важкі питання. Чому не можуть приступати до Причастя розлучені, котрі вступили в новий шлюб?
Важкі питання. Чи правда, що Бог любить мене?
Важкі запитання: Звідки взялася дружина у сина Адама і Єви?
Важкі питання: Як прийняти Таїнство Хрещення у дорослому віці?
Важкі питання: Чи правда, що євреї досі очікують прихід Месії?


Джерело:   Воїни Христа Царя

21.10.2012р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм

Двадцята неділя по Зісл. Святого Духа -- Лк. 7, 11–16

«Юначе, кажу тобі, встань!»

Можемо лише собі уявити, яке горе було в цієї жінки! Вона була вдовою, значить, вже не мала чоловіка, а тепер втрачає і єдиного сина. Людина в такому стані не бачить жодної радості, не бачить сенсу життя, немовби перед нею все стає темним. Саме в цей людський розпач, в смуток і безнадію входить Господь і повертає життя синові цієї жінки. Подібне може ставатись і в нашому житті, бо кожен з нас не раз переживає трудні моменти. І тоді Бог також може ввійти через нашу віру.

 

Якщо ми довіряємо Богові, що Він може діяти всюди і повсякчас, то маємо пам’ятати, що Бог може принести в будь-яку хвилю розпачу Своє світло. Отож дуже важливо у будь-яких ситуаціях, навіть найскладніших, здавалося б, безвихідних, бути свідомими того, що Бог через нашу віру і довіру до Нього може нас і все наколо змінити.

 

Тож вірмо в Бога повсякчас, і Він буде мати можливість діяти в нашому житті та через нас!

+ Венедикт


Джеело:   Воїни Христа Царя