20.12.2014р. Б. / Різдвяне Послання Блаженнішого Святослава

Високопреосвященним і Преосвященним Архиєпископам та Митрополитам, боголюбивим єпископам, всечесному духовенству, преподобному монашеству, возлюбленим братам і сестрам, в Україні та на поселеннях у світі сущим

 
Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість,
що буде радістю всього народу:
сьогодні народився вам у місті Давидовім
Спаситель – Христос Господь
(Лк 2, 10–11).

Христос народився!

Цими словами благовісника з небес Христова Церква звіщає спасенну новину. Сьогодні нам народився Спаситель: Господь на землю зійшов і явився в людському тілі у місті Вифлеємі. Радіє цього дня небо і земля, радіє весь людський рід тим, що наш Творець не покинув свого сотворіння, але прийшов, щоб прийняти його долю. Він сам став людиною, щоб розділити з нею її життя: її болі і радості, її тривогу і непевність. Господь стає одним із нас, об’являє себе нашим Спасителем і Визволителем.

У святі Різдва Христового ми радіємо тому, що більше не почуваємося самотніми і покинутими, святкуємо те, що Бог є з нами, що Він нас любить, і бачимо втілену Божу любов у новонародженому Дитятку Ісусі, який ніжно спочиває в яслах на сіні. Таїнство народження нашого Спасителя виявляє нам правду про те, як велике Боже відкривається нам через слабке людське, як людське мале і незначне може стати Божим великим!

Святе Євангеліє оповідає нам, що Господь Всесвіту народився в родині біженців. Спочатку через наказ кесаря, а потім через кровожерність царя Ірода Пресвята родина була змушена покинути свою домівку та просити прихистку в чужих людей. Так, наш Бог забажав народитися як безхатченко і біженець! За таких дивних обставин народження Спасителя привілей перебувати біля Божого Дитяти мали разом із мудрецями зі Сходу лише ті, хто не соромився бути поруч із потребуючими, вигнанцями та переслідуваними. Відкривши Йому двері свого серця, свого дому, розпізнавши знак спасіння в Господі, що народився у вертепі, ці люди сповнилися божественною радістю серед темряви ночі. Бо ж різдвяне таїнство – це здатність увійти в Божу присутність і зустріти новонародженого Христа через вміння бути поруч: бути поруч із тим, хто немічний і беззахисний, хто терпить від холоду та браку найнеобхіднішого.

Україна прожила дивовижний рік, в якому все було великим: надія і відчай, впевненість і розчарування, здобутки і втрати. Великим був і страх, що його відчула Темрява, бачачи, що наш порив до Світла може бути переможним. І Темрява наслала на нас біль і кров, каліцтво і навіть смерть, щоб люди жахнулися тим стражданням і звернули на давню стежку мовчазного та беззаперечного підпорядкування.

Немає жодного українця, який не брав би участі в цьому іспиті Господнього провидіння, котрий продовжує тривати. В якомусь сенсі ми всі сьогодні в зоні ризику, у зоні АТО. Подібно до пастирів, які на місці випасання свого стада почули спів ангелів на небі і прийняли звістку про народження Спасителя, так і кожен з нас має своє місце духовного чування, свій «блокпост», що на ньому повинен здійснити власну християнську і громадянську місію. І навіть якщо хтось утомився і хоче уникнути вибору, то все одно його робить. Тільки в такому разі своєю пасивністю він грає на руку злу.

Наша цьогорічна дорога до Різдва була дорогою до пораненого і вигнаного. Наша Церква в буквальному сенсі стала польовим шпиталем, розгорнутим щоб дати прихисток гнаним і загоїти рани постраждалих. Але навіть після Майдану Церква не позбулася функцій шпиталю, оскільки це її покликання. Про це нагадує нам Папа Франциск: «Я бачу Церкву як польовий шпиталь після битви».

До війни ніхто з нас не був готовий, проте вона триває, непрохано вламується чи не в кожну вкраїнську домівку, особливо на східних теренах нашої країни. Постає небезпека, що поріг людської чутливості до горя і страждання ближнього зменшуватиметься. Християни знають, що байдужість убиває не менше, ніж снаряди установок «Град». Справа держави – мудро вирішити проблему допомоги своїм стражденним громадянам. А справа кожного християнина – бути близько, бути поруч із тими, хто в біді. Саме це християнське єднання з потребуючими, яке звемо солідарністю, і робить нас сильними. Бо в ньому проявляється і через нього передається нам сила воплоченого Бога, дія Спасителя, який народився для того, щоб вчинити нас вільними і непереможними в Бозі.

У різдвяний час кожен із нас поглядає на небо в надії побачити світло вифлеємської зорі. Бо Новий рік не обіцяє бути легшим, а наш вибір – простішим. Наше найбільше завдання на 2015 рік – це вийти на шлях цивілізованого розвитку й гідного життя. Для цього ми всі мусимо зодягнутися в іншу – Божу – людину, тобто зректися негідних компромісів з лукавим. Це завдання стосується кожного з нас – навіть того, хто вважає себе найменшим у цьому світі. Завдання змістити свою життєву позицію в бік добра має також великий громадянський сенс, бо коли зміниться українка та українець – зміниться і вся наша країна. Усі разом ми маємо зодягнути її в нове намисто ефективних державних структур, які перестануть нарешті бути структурами гріха. Адже влада може бути благословенням, якщо стає служінням.

Обидва завдання неможливо здійснити, бодай раз не відчувши сумніву, не помилившись, не зробивши кроку назад. Не маймо гордині досконалості – краще визнаймо перед Богом свої слабкості й смиренно просімо: Боже, допоможи моєму безсиллю! Смиренна людина не втрачає віри у свої сили, бо, за словами Івана Франка, «чує на своєму плечі руку Господню». Тому пам’ятаймо, що зневіра, розчарування, мстиве прагнення поквитатися з тими, хто не здійснив наших очікувань, – це інструменти, якими Темрява найефективніше відновлює свої втрачені позиції. Не помагаймо їй зруйнувати наші шанси! Біда не в тому, що не все вдається зробити. Біда, коли від цього в людини опускаються руки!

Маємо перед собою ще одне завдання, щодо якого ніколи не має бути сумніву. Це завдання молитися. Майдан переміг тому, що ревно і щиро молився. Сьогодні не дозвольмо, щоб через певне «призвичаєння» до війни ослабла інтенсивність наших молитов.   Спрямуймо всі сили своєї душі на те, щоб у наших родинах і спільнотах тривала безперервна молитва за Україну, щоб у нашій державній оселі, ніби в бідній вифлеємській яскині, засяяло світло віри, очистилися наші серця, зродилося нове життя. І тоді, маючи на собі Боже благословення, ми станемо найщасливішим народом на Землі.

Серед темної ночі непевності й тривоги звучить прадідівська коляда, розвіваючи смуток та всілякі негаразди... З цим різдвяним благовістям прагну відвідати кожну домівку добрих людей, які приймають до себе новонародженого Бога і Спасителя та радіють Різдвом Христовим!

Сьогодні линемо з різдвяним привітом до наших воїнів, які святкують цей величний празник у холодних окопах та бліндажах на передовій і готові грудьми закрити свій народ. Зі святковим віншуванням добра і гаразду заходимо до тих, хто втратив свою домівку та тепло рідної сім’ї.

Зі співом ангелів про мир на землі та славу на висотах завітаймо сьогодні до тих, хто сумує через втрату рідних та близьких, хто страждає від отриманих ран і тих, хто в полоні й ув’язненні. Як у цю різдвяну ніч радість перемагає смуток, а небесне світло – темряву, так нехай у своєму Різдві наш Спаситель сповнить нас силою звитяги добра над злом, правди над неправдою, і небесний мир хай здолає війну.  

Усім нашим вірним в Україні і на поселеннях з усього серця зичу веселих свят Різдва Христового, смачної куті та дзвінкої коляди!

Христос народився! Славімо Його!

† СВЯТОСЛАВ
Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
у день Святого Миколая, архиєпископа Мир Ликійських, чудотворця,
19 грудня 2014 року Божого

Джерело:  Департамент інформації УГКЦ

20.12.2014р. Б. / Папа: Вертеп і різдвяна ялинка нагадують нам про таїнство втілення Божого Сина

Різдвяні вертеп та ялинка є «промовистими й дорогими символами» не лише для християнських родин, але торкаються серця усіх, навіть невіруючих, вказуючи на братерство і солідарність. 

 

Таку думку висловив Папа Франциск, приймаючи у п’ятницю, 19 грудня, делегації з італійського міста Верони й південноіталійської провінції Катандзаро, звідки походять цьогорічні вертеп і ялинка, встановлені на площі Святого Петра у Ватикані. 

Зустріч відбулася у день урочистого відкриття вертепу та засвічення ялинки, й у цьому контексті Святіший Отець склав подяку всім, хто доклався до «цих двох прекрасних різдвяних дарунків, які зможуть оглянути численні паломники, що походять з кожної частини світу». 

«Вертеп із глиняними статуями в повний ріст, подарований Фундацією «Веронська Арена», та велика ялинка, разом з малими деревцями, призначеними для ватиканських приміщень, подаровані Адміністрацією Провінції Катандзаро виражають традиції та духовність ваших регіонів. У дійсності, християнські цінності вчинили плідною культуру, літературу, музику й мистецтво ваших земель, і також сьогодні ці цінності становлять дорогоцінну спадщину, яку слід зберегти і передати майбутнім поколінням», — сказав Папа. 

«Вертеп і різдвяна ялинка є завжди промовистими й дорогими символами для наших християнських родин, вони пригадують таїнство втіленення Єдинородного Божого Сина, Який став людиною, щоб нас спасти, та світло, яке Ісус Своїм народженням приніс світові. Але вертеп і ялинка торкаються серця кожного, навіть тих, які не вірують, тому що говорять про братерство, близькість і дружбу, взиваючи людей нашого часу наново відкрити красу простоти і солідарності. Вони є запрошенням до єдності, до згоди, до миру, запрошенням зробити у нашому особистому й суспільному житті місце для Бога, Який приходить не зухвало, щоб накидати Свою могутність, але через тендітність Дитяти дарує нам Свою всемогутню любов». 

Папа побажав гостям, їхнім родинам та землякам благодатно провести час Господнього Різдва, наголосивши на тому, що Месія прийшов у світ, щоб розвіяти темряву гріха, виливаючи на людство Своє божественне світло. 

За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело:    КРЕДО 

19.12.2014р. Б. / Папа: Довіряймо Богові навіть коли не розуміємо, що Він робить

Довіряти Богові навіть у найважчих життєвих ситуаціях, навіть тоді, коли ми не розуміємо історії, яку Господь творить разом із нами, бо вона завжди є історією спасіння. Про це у своїй проповіді говорив Папа Франциск 18 грудня 2014 р. у каплиці ватиканської резиденції «Дім святої Марти».

 

Папа наголосив, що Бог запрагнув спасти людство саме в історії: це спасіння є історичним, а не виробленим у лабораторії. Всемогутній Бог пройшов шляхом історії разом зі своїм народом. Тому, як підкреслив Святіший Отець: «Немає спасіння без історії. І щоб дійти до сьогоднішнього моменту, була довга історія». Господь творить історію разом із нами, крокуючи поряд з нами, а коли ми помиляємося, Він виправляє історію та веде нас уперед. Якщо ми цього не зрозуміли, то ніколи не зрозуміємо Христового Різдва. Протягом цієї історії спасіння Бог вибрав деяких осіб для того, щоб допомагали народові йти вперед, таких як Авраам, Мойсей, Ілля. У їхньому житті також були важкі хвилини, різні моменти незручностей та неспокою. Певної миті Мойсей та Ілля навіть бажали померти, але потім ввірилися Господеві. Також і сьогодні є люди, які б хотіли жити спокійно, але Господь завдає їм незручностей, щоб разом із ними творити історію, Він не раз скеровує нас на шлях, яким ми не хочемо іти. 

Святіший Отець також звернув увагу на біблійний уривок із Євангелія, де розповідалось про один із таких незручних моментів історії, коли святий Йосиф довідався про те, що його наречена Марія — вагітна. Ця ситуація, без сумніву, спричинила йому чимало дискомфорту: проходячи повз інших жінок тієї місцевості, він бачив, як ті пошепки пліткували про нього. Скільки ж думок пробігло у нього в голові! Одна з них завдавала йому великого болю: він не розумів, як Марія, будучи побожною дівчиною, наважилась на невірність своєму обручникові, а якщо він Її тепер звинуватить, то Її каменують, згідно з тогочасним звичаєм. Але в такі хвилини вибрані Богом особи брали на себе тягар проблем і незручностей навіть тоді, коли до кінця їх не усвідомлювали. Як ось учинив Йосиф: він звинувачує себе самого перед іншими людьми, щоб у цей спосіб виправдати свою наречену. Після сну, в якому ангел з’явився Йосифові, він прийняв Марію і погодився прийняти майбутнє дитя за своє. 

Папа підсумував, що творити історію для Господа Бога означає крокувати разом зі своїм народом і випробовувати своїх обранців протягом цього шляху. Але наприкінці Господь усіх їх спасає. Тому слід завжди з довірою покладатися на Господа Бога, навіть у найважчих і незручних для нас життєвих хвилинах, пам’ятаючи завжди про те, що Творець крокує разом із нами протягом історії, адже Він є нашим Батьком. «Нехай Господь допоможе нам зрозуміти цю таємницю свого крокування в історії зі своїм народом, таємницю випробування та велич серця своїх обранців, які беруть на себе болі, проблеми, а також приймають подобу грішників — як Ісус — щоб творити історію», — закінчив проповідь Святіший Отець. 

За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело:    КРЕДО 

19.12.2014р. Б. / Святий Миколай

 
Римо-катол.: 6 грудня (довільний спомин)
Греко-катол.: 19 грудня
 

Святий Миколай народився у грецькому місті Патри близько 270 р.н.е. і був «дитям молитви» – єдиною дитиною заможних батьків, які дуже прагнули дитини. Для сьогоднішніх людей найважливішим може бути не те, що з єпископа Мир Лікійських зробили «санта-Клауса», а те, що багаті батьки, випросивши в Бога дитину, не виховали її самозакоханим заможним егоїстом. Майбутній святий з дитинства був щедрий, а успадкувавши майно батьків, охоче ним ділився. Чи не найвідомішим є переказ про те, як він підкинув гроші для посагу трьом дочкам зубожілого шляхтича (ця історія відома нам завдяки Данте). Ставши єпископом у м. Міри (нині Дамре), був добрим і щедрим управителем своєї Церкви. Не цурався заступатися за людей перед світською владою: згідно з переказом, св. Миколай особисто подався до імператора Костянтина просити помилування для трьох юнаків, засуджених на смерть. Також не цурався особисто служити ближнім своїм: під час чергової епідемії послуговував хворим, не зважаючи на ризик для свого здоров’я. Папа Григорій І Великий пише у своїй біографії цього святого, що Миколая було ув’язнено за часів Діоклетіана і що він був звільнений після виходу Міланського едикту 313 року. Єпископ Мир Лікійських встиг узяти участь у Нікейському Соборі 325 року, де було засуджено погляди Арія. 

Відійшов до Господа по нагороду 6 грудня, але невідомо точно, якого року (між 345 і 352). Тіло його до 1087 року спочивало в Мірах, а потім було перевезене до Барі, де лежить і понині. Як допомагав людям за життя, так і по смерті залишається заступником мало не в усіх потребах підряд: є покровителем дітей, дівчат, незаміжніх, наречених, самотніх жінок, рибалок, мореплавців, пекарів, кондитерів, бондарів, мельників, ув’язнених, нотаріусів, паломників тощо. 

Джерело:    КРЕДО

18.12.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Четвер 28 тижня

Євангеліє

Лк. 20, 9–18

«Один чоловік насадив був виноградник, винайняв його виноградарям і відійшов на довший час»

 Виноградник – це як наше життя. Як господар у притчі насадив виноградник, так і Бог нам дав життя. Ми нічим не спричинилися до своєї появи. Бог настільки полюбив нас, що дав нам життя. Це – Божий дар! І, звичайно, як добрий виноградник має рясно родити виноградні грона, так і наше життя – має щедро приносити Богові плоди.

 Але плодоносити зможемо лише тоді, коли усім розумом і серцем зрозуміємо, наскільки великим і незаслуженим даром від Бога є наше життя. І що саме таке життя, яке ми маємо, з усіма його обставинами – найкраще для того, щоб ми приносили плоди. Бог, як добрий Виноградар, знає, що кожен з нас в цьому житті в наших конкретних обставинах може приносити плоди. І Він не вимагає нічого більшого, аніж щоб ми були добрими виноградинами, прищепленими до Виноградини!

---

Апостол

Тит. 1, 1–2, 1

«Для чистих усе чисте, а для забруднених та невірних немає чистого нічого»

Коли людина одягає темні окуляри, вона бачить світ в темних кольорах. Коли людина одягає окуляри зі збільшеними скельцями, вона починає бачити краще ті чи інші дрібниці, які її оточують. І так само наш світогляд формується за подібними правилами. У народі кажуть, що кут бачення залежить від місця сидіння. Ми бачимо світ не такий, як він є в дійсності, але через призму нашого сприйняття. Посадіть декілька художників намалювати той самий храм, і кожен зобразить йього по-своєму, по-різному.

Тому Господь каже, що для чистих все чисте. Що ближчі ми стаємо до Господа, очищуємось, то більше в добрих, світлих кольорах ми починаємо бачити світ, з більшою любов'ю і милосердям починаємо ставитись до інших, а що більше ми самі в гріховності, пристрасті, блуді, гріхах, то більше бачимо через призму цього всіх інших. Як забруднене скло не пропускає світла, так ми через свою забрудненість не бачимо Божої краси цього світу.

Зберігаймо себе в чистоті, ходімо в Бозі, щоб відбивати всі наступи темряви і давати іншим те світло і ту чистоту, до яких всі ми покликані!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

18.12.2014р. Б. / Вільнюський архиєпископ боїться російського вторгнення

Вільнюський архиєпископ Гінтарас Грушас побоюється російського вторгнення в Литву і закликає західних католиків більше цікавитися долею балтійських країн.

 

В інтерв'ю агентству CNS він сказав, що Литва знаходиться на лінії фронту. І хоч вона відчуває підтримку НАТО, але розуміє, що лінія фронту може переміститися, якщо міжнародному співтовариству не вистачить рішучості. 

Вже рік Литва терпить через російські санкції та пропагандистську кампанію. Балтійські країни відносно невеликі, і на них легше тиснути, ніж на Україні. За час правління Путіна в російському суспільстві ожили імперіалістичні амбіції, вважає архиєпископ. Росіяни вважають, що мають право на всі землі, якими коли-небудь володіли. Литовці дуже довго перебували під російською окупацією, тому добре знають їх ментальність. Вони знають, що на російські пориви потрібно реагувати твердо, лояльність сприймається ними як слабкість, підкреслив ієрарх. 

Архиєпископ закликав не забувати про минуле і не сприймати мир як щось, що досягнуто раз і назавжди. 

За матеріалами: katolik.ru 

Джерело:    КРЕДО 

17.12.2014р. Б. / Cьогодні Папі Франциску виповнилося 78 років

Свій 78-й день народження 17 грудня 2014 р. відзначає Папа Франциск. У Ватикан надходять сотні листівок і телеграм як від політичних, церковних і громадських діячів, так і простих людей, які хочуть привітати Понтифіка з уродинами.

 

Хорхе Маріо Берґольйо (майбутній Папа Франциск) народився 17 грудня 1936 р. в Буенос-Айресі (Аргентина) в сім'ї італійського залізничника-емігранта. Хорхе Маріо мав четверо молодших братів і сестер. 

Після отримання диплома про вищу освіту в галузі хімічної технології, майбутній Папа вступив до семінарії у Вілья-Девото, що в передмісті Буенос-Айреса. 11 березня 1958 р. вступив до Товариства Ісусового і здобув гуманітарну освіту у навчальних закладах єзуїтів. 

Висвячений на священика 13 грудня 1969 р. єпископом Рамоном Хосе Кастельяно, після чого продовжив навчання в Іспанії. Вічні обітниці в Товаристві Ісуса склав 22 квітня 1973 р. Берґольйо був магістром новіціату у Вілья-Баріларі, викладачем на богословському факультеті, радником єзуїтської провінції та ректором Вищої колегії святого Йосифа в Сан-Міґелі, провінційним настоятелем Аргентини (1973–1979). У середині 80 років XX століття став духівником колегії Спасителя в Кордові, а потім знову ректором Вищої колегії святого Йосифа в Сан-Міґелі. 

20 травня 1992 р. Папа Римський Йоан Павло II призначив Хорхе Маріо Берґольйо титулярним єпископом Ауки, єпископом-помічником Буенос-Айреса. 3 червня 1997 р. призначений архиєпископом-коад'ютором архидієцезії Буенос-Айреса; успадкував престол Буенос-Айреса 28 лютого наступного року, по смерті кардинала Куаррачіно. 6 листопада 1998 р. призначений також ординарієм для вірян східних обрядів, які мешкають в Аргентині й не мають власної прелатури (зокрема, близько 300 тисяч представників УГКЦ). 

На консисторії, що відбулася 21 лютого 2001 р., Папа Йоан Павло II надав архиєпископові Берґольйо сан кардинала-пресвітера з титулом римської церкви Сан-Роберто Белларміно. Брав участь у конклаві 2005 р., під час якого називався одним із папабілі. Під час голосування він був головним конкурентом Йозефа Ратцінґера. У 2005-2011, упродовж двох каденцій, кардинал Берґольйо — голова єпископської конференції Аргентини. 

13 березня 2013 р. Хорхе Маріо Берґольйо був обраний 266-м Папою Римським.

Джерело:    КРЕДО

16.12.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Вівторок 28 тижня

Євангеліє

Лк. 19, 45–48

«Дім Мій – дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбишак»

 Господь каже: «Ви – храм Духа Святого»! Людина створена на образ Божий, Господь відбив, відобразив у ній Свій образ. Людина лише тоді почувається щасливою, коли вона є з Богом. Кожен з нас має досвід, коли він добре пережив молитву чи добре посповідався, свідомо прийняв тіло і кров Христа, тоді він відчуває Бога, відчуває повноту і нічого більше не потребує. Але ж коли ми цією свідомістю не живемо, то хочемо себе наповнити чимось іншим, але це «інше» ніколи нам не замінить Бога.

У нашій голові постійно щось «крутиться» – щось думаємо, щось плануємо. Навіть у храмі Божому можемо чимось іншим перейматися, аніж тим, щоб увійти у Божу присутність. І як Господь виганяв продавців з Єрусалимського храму, де було місце для поклоніння Єдиному Богу, так і ми маємо ввійти до храму своєї душі і придивитись, що там робиться і, звичайно, також виганяти звідти все, що нам перешкоджає поклонятися нашому Творцеві. Маємо мати свідомість, що це місце для Господа, що лише Бог може сповнити його так, щоб ми почувалися щасливими. Лише в Бозі людина може досвідчити радість, щастя і мир!  

---

Апостол

2 Тим. 3, 16–4, 4

«Проповідуй слово, наполягай вчасно і невчасно»

Сьогодні апостол звертається до усіх нас, щоб ми проповідували Слово Боже, бо кожен з нас має цей обов'язок проповідувати. Згадаймо свій прихід до Христа – неважливо, чи ми народилися в християнській сім'ї, чи почули про Бога в зрілому віці, – це стало можливим лише тому, що нам хтось колись проповідував. Наші батьки чи наші друзі, знайомі, чи «випадкові» люди «показали» нам свою віру. Господь закликає нас так само передавати свою віру, ділитися нею, проповідувати, як Він закликав до цього своїх перших апостолів, обіцяючи, що кожен Його учень робитиме такі ж діла, як Він.

Апостол вживає, на перший погляд, незрозумілі для нас слова – «наполягай вчасно і невчасно». Вчасно – це тоді, коли люди хочуть почути цю проповідь, коли вони відкриті, готові до сприйняття. А невчасно – це тоді, коли люди, можливо, не хочуть чи неготові слухати Слово Боже, в цей же час наше християнське сумління не може мовчати на гріх.

Проповідувати про Христа всюди і повсякчас не означає моралізувати, повчати…  Даймо людям власний добрий приклад, розкажімо їм про Христа і Його обітниці, нагадаймо, що Христос зробив для нас на хресті. Люди завжди спраглі Слова Божого, і навіть коли це заперечують, завжди є шанс, що зерно Божого слова знайде в них хоч трохи родючого ґрунту і проросте!

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

Дев’ятниця перед Різдвом Христовим

Початок – 29 грудня (16 грудня РКЦ )

 

Дев’ятниця перед урочистістю Різдва Христового виражає тугу за Спасителем i постійно впроваджує атмосферу радісного очікування на прихід Господа. Moжна її читати перед Вечірнею або після неї, в храмі або в родині як домашній Церкві.

 

Приспів: Нa прихід Христа Царя –
                 Підемо всі поклонитися. 

1. Радуйся й веселися від усього серця,
дочко єрусалимська!
Ось Господь Твій прийде,
і в цей день світло велике буде,
А з гір попливуть солодощі,
Мед і молоко потечуть з пагорбів.
Бо прийде пророк великий
і відновить Єрусалим. 

Приспів: Нa прихід Христа Царя –
                 Підемо всі поклонитися. 

2. Ось прийде Бог і чоловік із дому Давида сісти на престолі,
A побачите – i розрадуються ваші серця.

Приспів: Нa прихід Христа Царя –
                 Підемо всі поклонитися. 

3. Ось прийде Господь, наш Оборонець,
святий Ізраїля,
З царською короною на голові.
Він буде правити від моря аж до моря
і від Ріки аж до кінця землі.

Приспів: Нa прихід Христа Царя –
                 Підемо всі поклонитися. 

4. Ось з’явиться Господь і не підведе,
Хоча б зволікав, ти чекай Його,
Бо скоро Він прийде, не запізниться.

Приспів: Нa прихід Христа Царя –
                 Підемо всі поклонитися. 

5. Зійде Цар, Христос, мов роса на квіти.
I тоді зійде Справедливість i мир щедрий,
A честь віддадуть Йому всі земні царі
I всі народи Йому служитимуть.

Приспів: Нa прихід Христа Царя –
                  Підемо всі поклонитися. 

6. Народиться нам Малятко,
a назване буде Богом міцним,
Засяде на престолі Давида, свого Батька,
I царюватиме потужним раменом.

Приспів: Нa прихід Христа Царя –
                 Підемо всі поклонитися. 

7. Вифлеєм, Miсто Бога Всевишнього,
з тебе вийде Владика Ізраїля,
A вихід Його як від початків вічності.
I об’явиться великим перед усім світом,
A мир зацвіте на землі, коли Він прибуде.

Приспів: Нa прихід Христа Царя –
                 Підемо всі поклонитися. 

8. Завтрашнього дня
зникне беззаконня на землі
I царюватиме нам Спаситель світу.

Приспів: Нa прихід Христа Царя –
                 Підемо всі поклонитися.

 

Гімн

 

1. Сильний розноситься голос,
Що серед ночі лунає:
Хай зникнуть сонні омани,
Бо з неба Спас наш ясніє. 

2. Хай же пробудиться розум,
Що через гріх був в недузі,
Нової зірки проміння
Вилікує всі хвороби. 

3. Ось Агнець Божий прибуде –
Суд милостивий вершити,
А ми в покорі благаймо
Про милосердя над нами. 

4. Як Бог прийде до нас знову
І світ здригнеться в тривозі,
Хай Він простить наші вини,
Милістю всіх обдарує. 

5. Хоч ми до певного часу
Тут, на землі цій існуєм,
Нині вже радісну пісню
Трійці Предвічній співаймо. Амінь. 

 

Псалом

 

Ликуйте, небеса, радуйся, земле, *
А ви, гори, віддайте хвалу.

Гори, покрийтеся, бо наш Господь прийде *
і змилосердиться над своїми пригніченими.

Небеса, спустіть з росою Праведника. *
Земле, відкрийся й дай нам Спасителя.

Пам’ятай про нас, Господи, *
I відвідай нас із Твоїм спасінням.

Вияви нам, Господи, своє милосердя *
і подай нам своє спасіння.

Вишли Агнця, Господи, Владику землі, *
З пустинної скелі на гору Сіон.

Прийди нас визволити, Господи, Боже Саваот, *
хай засяє світло Твого обличчя – і спасемося.

Прийди, Господи, i принеси нам свій мир, *
Щоб ми могли радуватися з Тобою.

Щоби ми пізнали Твою дорогу на землі; *
Твоє спасіння – між усіма народами.

Покажи свою силу і прийди, Господи, *
Щоб нас усіх спасти.

Прийди, Господи, не зволікай, *
I розірви кайдани Твого народу.

Щоб Ти відкрив небеса та зійшов, *
A від Твого обличчя нехай згорять гори.

Прийди і покажи нам своє обличчя, Господи, *
Ти, що сидиш на херувимах.

Слава Отцю, і Сину, *
і Святому Духу.

Як було на початку, і нині, і повсякчас, *
і на віки вічні. Амінь.

 

Читання на 29.ХІІ – Як 5, 7-8.9б

Отже, брати, будьте довготерпеливі до Господнього приходу. Ось хлібороб очікує дорогоцінного врожаю від землі, терпляче очікує його, доки випадуть ранній та пізній дощі. Довготерпеливі будьте й ви; зміцніть ваші серця, адже прихід Господа вже близько. Ось Суддя стоїть перед дверима.
 

Антифони до Magnificat:
 

29 грудня:

Ось Господь Бог прийде, * з почетом Святих прибуде, * радість всім у цей день буде. * Алілуя! Алілуя!
 

Пісня Марії (Magnificat)

Величає душа моя Господа, *
і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,

Бо Він зглянувся на покору слугині своєї; *
ось бо віднині блаженною зватимуть мене
              всі покоління,

Бо вчинив мені велике Сильний, *
і святе Ім’я Його,

І милосердя Його з роду в рід *
для тих, хто боїться Його.

Він виявив силу свого рамена, *
розсіяв гордих думками сердець їхніх,

Скинув могутніх з престолів *
і підняв угору покірних,

Голодних наситив благами, *
а багатих відіслав ні з чим.

Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, *
згадавши милосердя,

Як і проголосив нашим батькам – *
Авраамові та роду його аж до віку!

Слава Отцю, і Сину, *
і Святому Духу.

Як було на початку, і нині, і повсякчас, *
і на віки вічні. Амінь. 

Як правило, повторюється антифон.

 

Св. Господь з вами.
Л. I з духом твоїм.

Св. Молімося:
Просимо, Господи Ісусе: не зволікай, прийди мерщій, * щоб радість Твого пришестя піднесла дух тих, хто уповає на Твою милість. Котрий живеш і царюєш з Богом Отцем в єдності Святого Духа, * Бог, на віки вічні.

Л. Амінь.

 

Під Твій захист прибігаємо, Пресвята Богородице Діво. Благаннями нашими не погорди у потребах наших, але від усяких небезпек завжди нас визволи, Діво преславная і благословенная. 

О Володарко наша, Заступнице наша, Посереднице наша, Утішителько наша! З Сином своїм примири нас, Синові своєму доручи нас, Синові своєму віддай нас.

 

З молитовника "Щоденно з Богом"

Джерело:   КРЕДО 

15.12.2014р. Б. / Як захистити подружжя від сім’ї?

Більшість подружжів бореться з проблемами збереження лояльності щодо партнера та лояльності щодо власної сім’ї, не кажучи вже про конкуренцію в питанні пріоритетів.

 

Батьки та інші члени родини ранять наші подружжя тільки тоді, коли ми їм це дозволяємо. 

Ось кілька запитань, які мають на меті допомогти у визначенні того, чи діється це у вашому випадку. Відповідь «так» на більше ніж два запитання може означати, що існує певна проблема. Відповідь «так» на більше ніж чотири запитання підводить до висновку, що слід уважно приглянутися до того, що для вас — як для дорослої людини — важливіше. Відповідь «так» на вісім чи більше запитань свідчить, що варто перевірити, чи у домі твоїх батьків твоя колишня кімната ще вільна, або чи колишня кімната своєї «половинки» у домі її батьків ще не зайнята…

1. Чи становить тему більшості ваших суперечок або сварок спосіб, у який до вас ставляться свекри/тесті або вимоги, які вони висувають щодо вас?
2.  Чи трапляється вам приховувати від партнера розмови, проваджені з вашою родиною?
3. Чи буває, що дрібні вади чоловіка/дружини ви приписуєте поганому вихованню з боку його/її батьків?
4. Чи нарікає хтось із вас на нерівну кількість часу, присвячувану родичам з боку когось із подружжя?
5. Чи трапляється вам пробувати випередити запрошення батьків чоловіка/дружини, змовляючись із власними батьками на відзначення свят без консультації у цій справі зі своєю половинкою?
6. Чи відчуваєте ви з боку своєї родини тиск у тому, щоб давати згоду на планування різних зустрічей без урахування думки чоловіка/дружини?
7. Чи важко вам відмовити проханням ваших батьків?
8. Чи легко вам відмовляти проханням батьків вашого чоловіка/вашої дружини?
9. Чи всі сімейні свята й урочистості ви відзначаєте у батьків тільки одного з вас?
10. Чи не видається вам, що ваша половинка ніколи не визначає меж вимаганням і прагненням з боку своїх батьків, навіть тоді, коли вони повністю необґрунтовані й нерозсудливі?

Якщо раптом вас непокоять можливі відповіді вашої половинки на деякі з цих запитань, то ось кілька речей, які можна зробити, щоб захистити своє подружжя, при цьому зберігаючи сердечні стосунки з обома родинами.

• Якщо ви сперечаєтеся на тему родини одного з вас — уникайте мстивих відповідей, сформульованих як нападки на родину чоловіка/дружини.
• Намагайтеся не висловлювати критичних зауважень на тему характеру або сімейних рис батьків вашої «половинки», якщо вона ніколи раніше їх сама не називала. Уникайте критики батьків вашого партнера, бо в іншому разі викличете у нього прагнення захищати їх і збільшите його лояльність щодо них.
• Принципи у стосунках між родинами кожен із подружжя маж встановлювати зі своєю власною родиною. Не допускайте ситуацій, коли ваш чоловік стане «негативним персонажем» в очах вашої родини, а ви — в очах його родини.
• Якщо нарікаєте на відчуття контролю з боку батьків чоловіка/дружини, то існує велика імовірність, що ваш партнер надміру піддатливий у стосунках зі своїми батьками. Проявіть рішучу позицію в стосунках зі своїм партнером і вимагайте, аби він зробив те ж саме стосовно своїх батьків.
• Якщо відчуваєш, що «застряг» поміж своїм чоловіком/дружиною і своєю родиною, то вирвись із цього становища, намагаючись знайти розуміння партнера, а потім творячи з ним спільний фронт. Залишитися «поміж» означатиме брак лояльності щодо партнера. Виріши цю справу насамперед зі своєю «половинкою» і разом знайдіть розв’язання, яке задовольнить вас обох. Визначте певні обмеження у стосунках із батьками, які надто багато вимагають або поводяться неґречно. Зосередьтеся на багатократному, якщо це буде потрібно, вираженні своїх очікувань. Також уникайте колупання в тому, чому їхній підхід — «поганий».

Вільям Дж. Догерті, deon.pl  

Джерело:    КРЕДО

15.12.2014р. Б. / Передріздвяні реколекції для дівчат

Реколекції для дівчат на тему: «Вийдім назустріч Господеві» відбудуться з 30 грудня по 1 січня у монастирі сестер Мироносиць (УГКЦ), що в смт.  Богородчанах (Івано-Франківська обл.).

 

Роздуми над Божим Словом, погляд в Його світлі на прожитий рік і крокування в тиші, з молитвою  в простори нового року допоможуть по-особливому пережити  прихід Того, Хто приходить, щоб подарувати нам спасіння! 

Сестри запрошують на реколекції усіх охочих і просять обов’язково повідомити про свою участь. 

Тел.: 0974364152   -  с. Соломія
Монастир сестер Мироносиць
Вул. Грушевського 15
смт. Богородчани
Івано-Франківська обл.

Джерело:    КРЕДО