05.04.2014р. Б. / Коментар Євангелія на 5-ту Неділю Великого посту (Мк 10, 32-45)

32 Вони були в дорозі, простуючи в Єрусалим. Ісус ішов перед ними. І дивувались вони й, ідучи за ним, страхалися. І взявши знову дванадцятьох, почав їм говорити, що має статися з ним: 33 “Оце йдемо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам; 34 і насміхатимуться з нього, плюватимуть на нього, бичуватимуть його й уб’ють, він же по трьох днях воскресне.” 35 Яків же та Йоан, сини Заведея, підходять до нього та й кажуть йому: “Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, чого попросим.” 36 Він же їм відповів: “Що хочете, щоб я зробив вам?” 37 “Зволь нам, – ті йому кажуть, – щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від тебе у твоїй славі.” 38 Ісус же сказав їм: “Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п’ю, і христитися хрищенням, яким я хрищусь?” 39 Ті йому відповіли: “Можемо.” Ісус сказав їм: “Чашу, яку я п’ю, питимете, і хрищенням, яким я хрищуся, христитиметесь. 40 Сидіти ж праворуч від мене чи ліворуч, – не моя річ вам дати, а кому приготовано.” 41 Почули про те десятеро, тож обурились на Якова та Йоана. 42 Тоді Ісус прикликав їх і сказав їм: “Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а їхні вельможі утискають їх. 43 Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, 44 і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх. 45 Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох.”

I. Контекст 

            Для того щоб правильно відчути наміри та “дух” Євангелиста Марка, важливо ознайомитися з основними елементами його богослов’я та розуміння особи Ісуса. В коментарі на Євангеліє Хрестопоклонної неділі я вже представив коротке впровадження, яке допоможе краще розуміти Євангеліє від Марка, однак для зручності нижче знову подаю ці думки, які зроблять ефективнішим читання будь-якого уривку в Марка.

В цьому Євангелії постійно підкреслюється думка про страждання Ісуса та доктрина хреста. Історія страстей охоплює близько третини описів, а її сліди є в найраніших пластах Євангелії. Багато прообразів у служінні Ісуса чекають свого сповнення у Його Воскресінні (напр. воскресіння доньки Яіра). Одним з намірів Марка, є підкреслити людськість Христа (ніколи однак не залишаючи без свідчення Його Божество). Ісус представлений як Той, хто любить та гнівається, жаліє і сумує, зітхає (7:54; 8:12; 10:21), аж до звичайних людських немочей: втома, непритомність, страх[1].

В цьому Євангелії Ісус часто забороняє свідчити про Свої чудесні діяння, що створює відчуття певної таємничості. Мовчазність Ісуса можна пояснити тим, що апостоли неправильно розуміли природу месіанства Ісуса, а зокрема триразове заповідання смерті (8:31-33; 9:30-32; 10:32-34) – все це є так звана Месіанська таємниця[2], яка має на меті спростувати вузьке націоналістично-політичне бачення особи Месії.

Євангеліє від Марка є єдиною об’єднаною історією в якій центральною особою є Ісус, а апостоли відіграють допоміжні ролі. Значення кожної сцени з їх участю розуміється в тісному зв’язку відношення до інших сцен. Ісус кличе чотирьох апостолів (1:6-10) і наказ слідувати за ним стає нормою, згідно котрої читач може оцінювати учнів. Після 8:34 аж до 14 глави можна зауважити поступове падіння учнів через їх нерозуміння[3]. Тому однією з тем Марка є дорога учня Христового, яка означає дорогу несення хреста (8:34), хрещення стражданням та пиття чаші (10:38)[4].

Не важко зауважити, що найбільші об’явлення про Христа  ставалися саме тоді, коли доходило до піку їхнє нерозуміння апостолами (саме в цьому контексті, коли учні думають про абсолютно протилежні речі Ісус, тричі провіщає про Свої Страсті та Воскресіння)[5]. Теодор Віден зауважує, що в Марка є присутні наступні головні групи характерів: всюдисущі натовпи, релігійні провідники, апостоли та Ісус, – через зрозуміння ролі котрих знаходимо ключ до розуміння Євангелія[6]. Між Ісусом та релігійними лідерами є постійний конфлікт, який щораз то більше спалахуючи, створює певну драматичну напругу[7]. Простий народ створює позитивний контраст відносно релігійних лідерів: з запалом слідує за Ісусом, з ентузіазмом слухає його навчання, відповідає з очікуванням на його оздоровчу силу. Найважче є інтерпретувати поведінку апостолів – хоч вони і були героями ранньої Церкви, проте в Марковій драмі іронічно показані екстремально бідними своїм розумінням Ісусового вчення та служіння. Це не зрозуміння призводить до сну в Гетсиманії (Мк 14:32-42) та прикрого наслідку – зради та втечі.

Більшість науковців розпізнають у Марка поділ на дві головні частини:

1) Мк 1-8:26 (8:30) – де після короткого вступу (1:1-13), описано служіння в Галилеї (1:14-7:23) та поза нею (7:24-8:26 (8:30)).

2) Мк 8:27(8:31)-16:20 – де описані подорож до Єрусалиму (8:27-10:52), служіння в Єрусалимі (11:1-13:37) та Страсті й Воскресіння (14:1-16:20)[8].

Ядром Євангелії та місцем до якого прямують усі її думки є розповідь про Страсті та Воскресіння[9]. Через структуру Євангелія у вигляді релігійної драми виражена думка автора[10]. Читаючи це Євангеліє, легко зауважити відчуття напруги, яке тут підвищується не тільки механічним способом (таким як дванадцятиразове повторення слова εὐθὺς – “негайно”), але також періодичним протиставленням виклику і відкинення, визнання і заперечення, котрі разом створюють відчуття есхатологічного наближення та наголошують на важливості відповіді віри.

Богословський інтерес автора також відображено через описи географічної полярності між Галилеєю та Єрусалимом[11]. В Марка Ісус починає своє служіння в Галилеї (1-10), а Його остаточне протистояння з юдейськими лідерами стається в Єрусалимі (11-15)[12]. Рух з Галилеї до Єрусалиму є також дуже важливим для богослов’я Марка. Оскільки Ісус помирає в Єрусалимі, то опис Його перебування тут займає одну третю Євангелії, а останній день – одну шосту[13]. Крім того, читаючи Євангеліє, можна прослідкувати поступове зростання нерозуміння апостолами, хто був Ісус: 1:16-8:26: учні не розуміють ким є Ісус; 8:27-33 – неправильна концепція апостолів у розумінні месіанства Ісуса; 14:10 і далі – через рішення Юди зрадити Ісуса, фактично відкидається ідея страждаючого Месії, а в Гетсиманії всі апостоли зі страху покидають його[14].

Уривок в Мк 10:32-45 розміщений в другій частині Євангелія Мк 8:27(8:31) – 16:20 – яка описує подорож Ісуса до Єрусалиму (8:27-10:52), служіння в Єрусалимі (11:1-13:37) та Страсті і Воскресіння (14:1-16:20). Це  третій і останній уривок, який містить провіщення Ісуса про Його Страсті та Воскресіння, які є своєрідною богословською серцевиною  наративу в Мк 8 – 10. Цей уривок також повторює певний зразок висловлювань, які містяться в двох попередніх  провіщеннях розміщених в Мк 8:31–9:1 та 9:30–35. Текст Мк 10:32-45 містить в собі дві взаємопов’язані тематичні одиниці: Ісус втретє провіщає Свої Страсті та Воскресіння (10:32-34) та повчає учнів про те хто може бути першим в Божому Царстві (10:35-45). Останній вірш уривку – 10:45 – є своєрідною серцевиною розуміння особи Ісуса Євангелистом Марком: “Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох.”

II. Текст та короткий коментар.

1. Третє провіщення Страстей та Воскресіння (Мк 10:32-34)

32. Вони були в дорозі, простуючи в Єрусалим. Ісус ішов перед ними. І дивувались вони й, ідучи за ним, страхалися. І взявши знову дванадцятьох, почав їм говорити, що має статися з ним: – Марко відзначає, що коли Христос і апостоли входили в Єрусалим, де Христос мав перетерпіти мученицьку смерть, Христос ішов попереду апостолів, немовби підбадьорюючи їх, а вони жахалися й були надзвичайно здивовані Його відвагою. Під словами “вони… ідучи за ним, страхалися”(οἱ δὲ ἀκολουθοῦντες ἐφοβοῦντο) мається на увазі також і людей, які співчували Христові (не апостлів) й слідували за Ним до Єрусалиму. Учні та інші люди боялися, слухаючи промови Христа про смерть, яка чекала на Нього в Єрусалимі. Окрім того навіть незважаючи на очікування прийдешнього Царства, учні усвідомлювали небезпеку відвідин Єрусалиму і зіткнення з релігійною владою. Можливо, вони добре знали єврейське передання про страшну війну, яка повинна вибухнути перед остаточним встановленням Царства Месії – війну в якій єрусалимські вожді, як і римляни, виступлять на стороні сил зла (пор. Сувої Мертвого моря). Втім, якщо учні й довіряли єрусалимським вождям, у них були підстави побоюватися римлян, що стояли гарнізоном в Єрусалимі.

33. «Оце йдемо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам; 34 . і насміхатимуться з нього, плюватимуть на нього, бичуватимуть його й уб’ють, він же по трьох днях воскресне.» – В цих двох віршах Ісус вперше дуже детально описав Своїм учням майбутні події. Цей пророчий план, чітке сповнення якого можна побачити в подальшій розповіді Марка, свідчить про те, що перед нами більше ніж просто Людина:

1. “Оце йдемо в Єрусалим” (11:1-13:37).

2. “Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам” (14:1- 2.43-53).

3. “Засудять його на смерть” (14:55-65).

4. “Видадуть його поганам” (15:1).

5. “Насміхатимуться з нього, плюватимуть на нього, бичуватимуть його й уб’ють” (15:2-38).

6. “Він же по трьох днях воскресне” (16:1-11).[15]

Фрази на кшталт “плюватимуть на нього,”- вказують на велике презирство та зневагу, яку перенесе Ісус. Однак учні нерозуміли суті цих подій. З контексту Дан 7:13-14, де говориться, що Бог віддасть Своє Царство тому, хто подібний до Сина Чоловічого, виявляється, що прославлянню передуватиме страждання під владою нечестивого земного правителя (Дан 7:18-27; 9:32). Сучасники Ісуса не пов’язували свої очікування Месії з неминучим стражданням; щоб зрозуміти звістку Ісуса, люди повинні були зробити радикальну переоцінку цінностей та переглянути багато своїх уявлень[16].

2. Першість у служінні Мк (10:35–45)[17]

 

35 . Яків же та Йоан, сини Заведея, підходять до нього та й кажуть йому: «Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, чого попросим.» 36 . Він же їм відповів: «Що хочете, щоб я зробив вам?» 37 . «Зволь нам, – ті йому кажуть, – щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від тебе у твоїй славі.» – Яків та Іван претендували на ролі найближчих помічників царя у земному царстві; ці їхні устремління відображають популярність уявлень про Месію та Царство Боже, які Ісус неодноразово відкидав як невірні.

38 . Ісус же сказав їм: «Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п’ю, і христитися хрищенням, яким я хрищусь?» – В цьому та інших місцях Ісус говорить про хрест, як про неминучу чашу (14:23, 24, 36), – можливо, у цьому можна побачити алюзію на чашу гніву або суду Господнього в Старому Завіті (Пс 74:9; Іс 51:17-23; Єр 25:15-29; 49:12; Плач 4:21; 3ах 12:2). Хрещення Ісуса в певній мірі служить прообразом Його смерті.

39 . Ті йому відповіли: «Можемо.» Ісус сказав їм: «Чашу, яку я п’ю, питимете, і хрищенням, яким я хрищуся, христитиметесь. 40 . Сидіти ж праворуч від мене чи ліворуч, – не моя річ вам дати, а кому приготовано.» – Місця по обидві сторони від царя на престолі (особливо справа від нього) були найпрестижнішими в будь-якому царстві. Але Ісус, можливо, має на увазі тих, хто буде з Ним на хресті, праворуч і ліворуч (15:27). Яків пізніше став першим мучеником з Дванадцяти (Дії 12:2), а Йоан, згідно з церковним переданням, дожив більше ніж до дев’яноста років.

41 . Почули про те десятеро, тож обурились на Якова та Йоана. 42 . Тоді Ісус прикликав їх і сказав їм: «Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а їхні вельможі утискають їх. – Інші десять учнів обурились на Якова та Йоана, що спробували їх випередити. Але їх обурення свідчило про те, що у них був той же дух. Це дало можливість Ісусові викласти їм прекрасний урок про панування в Божому Царстві, яке кардинально відрізняється від загальноприйнятого. Євреї добре уявляли, як влаштована система влади в язичників: близькосхідні царі з найдавніших часів претендували на роль богів і були тиранами; грецькі правителі сприйняли цю модель влади і втілили її на більшій частині території Східного Середземномор’я. Римський імператор і його намісники в провінціях (які зазвичай зневажали місцеве населення), з їх грубою силою і схильністю до тиранії, належали до тієї ж категорії володарів. Нагадування Ісуса про те, що прагнення до влади властиве “народам” (тобто язичникам) рівносильне попередженню, що учням не слід виношувати подібні прагнення та плани; єврейські вчителі часто використовували язичницькі звичаї в якості негативних прикладів .

43 . Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, 44 . і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх. – Ісусове визначення величі як рабського служіння звучало парадоксально; незважаючи на те що єврейський закон наказував гуманно поводитися з рабами, вільні євреї, як і погани, ставилися до рабів як до людей другого сорту.

45 . Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох.» – Цей вірш є ключовим для цілого Євангелія від Марка, й є своєрідним богослов’ям в мініатюрі, – картиною найвеличнішого життя, яке коли-небудь знав світ (Таку ж ключову роль відіграють окремі вірші в інших євангелистів: Мт 28:18-20; Лк 19:9-10; Йо 10:10). Називаючи себе “слугою” і стверджуючи, що Його місія полягає в тому, щоб “віддати Своє життя як викуп за багатьох”, Ісус ототожнює Себе зі страждаючим Слугою з Іс 53:10-12. Місія Слуги була призначена для всього  Ізраїлю (Іс 41:8; 43:10; 44:2,21; 49:3), але через своє відступництво Ізраїль не зміг її виконати (42:19). Тому той, хто виконає це завдання, відродить Ізраїль і принесе світло  язичникам (Іс 49:5-7; 52:13-53:12). Ймовірно, до Нього ніхто не відносив цей уривок до Месії, тому Ісус намагається наповнити новим змістом уявлення учнів про Його месіанську місію.

            Про “багатьох” згадує також апостол Павло в Рм 5, 15 – під “багатьма” тут, як і в Сувоях Мертвого моря, можуть матися на увазі тільки обрані; але якби Павло в Рм 5:15 дійсно мав це на увазі, він би неодмінно уточнив, що і вибрані були прокляті в Адамі. Більш ймовірно, що “багато” – це алюзія на Іс 53:11, де сказано, що страждаючий Слуга  виправдає “багатьох”, принісши себе в жертву за них. Всі, хто в Адамі, від народження грішники; всі, хто у Христі, за допомогою істинного  хрещення (Рм 6:4) стають праведними.

III. Прагматичний аналіз (значення для сучасників Ісуса та для нас).[18]

            Про що ми думаємо, згадуючи страсті Ісуса? Хтось пригадує часто повторювані в церкві піснеспіви. Хтось уявляє зображення хреста, розп’яття, яке знаменує страждання і скорботу Ісуса, розраду й надію в нашій скорботі й стражданні. Дехто замислюєтеся над людською жорстокістю, яка здатна винайти подібний вид страти, над жорстокістю, яка і нині плямує створений Богом світ.

            Ще інші, бачать як тісняться біля хреста люди – хтось знущається над помираючим, а хтось плаче. Можливо, в цій подумки намальованої картині знайшлося місце і для вас, ви теж присутні біля підніжжя хреста, і бачите, як Він вмирає. Зараз Марко приступить до повісті про смерть Ісуса. Він хоче, щоб в нашій свідомості збереглося кілька образів, які допоможуть нам охопити весь сенс події – для самого Ісуса, для Ізраїлю, для світу і особисто для нас. У цьому епізоді він сіє насіння, з яких проростуть ці образи. У наступних розділах насіння почнуть набухати, проростуть і дадуть плід, коли Ісус розділить з учнями останню трапезу, молитиметься в Гетсиманському саду, постане перед владою і, нарешті, помре. На цьому етапі євангельської оповіді краще розглядати зародки майбутніх подій одну за одною.     Вже втретє Ісус урочисто попереджає учнів про Свою прийдешню долю. Кара не застане Його зненацька – це невід’ємна частина покликання, яке Він усвідомлює, найпізніше, з тих пір, як в момент Його хрещення пролунав голос, який повторив пророцтво Ісаї – до цього пророцтва Він тепер повертається докладніше. Основна частина Книги Ісаї (глави 40-55) присвячена,- поряд з Богом, – якомусь помазаникові, або Месії, який страждає і вмирає за гріхи Ізраїлю та всього світу. Це “Слуга Господній”, і наприкінці цього епізоду Ісус знову повертається до Іс 53, четвертої “пісні Слуги Господнього, в якій з трепетом і благоговінням прославляється Його відкупительна смерть. Багато сучасних коментаторів настільки вражені цим фактом, що вважають неможливим, щоб Ісус так обдумано і зосереджено говорив про власну смерть. Також і Його послідовникам це здавалося неймовірним – ось друге “насіння”, яке закладає в цьому епізоді Марко.

            Учні Ісуса не могли повірити, що саме з таким наміром Він вів їх до Єрусалиму. Це ж немислимо, це страшно! Мислителі наступних століть намагалися знайти способи переказати життя Ісуса таким чином, щоб хрест не кидав тінь на всю історію. У наші дні ці спроби тривають. Але в серці справжнього християнства завжди звучали ці слова Ісуса – він повинен померти на хресті, і ця смерть – кульмінація усвідомленого покликання. Знову і знову нам твердять, що це ознака справжнього християнства – компроміс із владою. (Тим більше, що образ хреста використовувався часом для заохочення приватного благочестя на шкоду світовим перспективам.) Насправді, це неправда. Ось третє “насіння”, посіяне в цьому епізоді Марком.

            Яків та Йоан мріяли про те, що месіанське паломництво в Єрусалим перетвориться на тріумфальний хід і вони сядуть по праву і ліву руку Ісуса, коли Він займе свій престол. Хіба вони не чули Його слів про страждання, смерть, воскресіння? Чули, але прийняли грізне попередження за метафору, щось на кшталт: “Нам доведеться нелегко, але в результаті ми переможемо.” Для Марка, як і для Ісуса, розп’яття – НЕ сумний епізод, який потрібно пережити на шляху до щасливого кінця. Жертва Ісуса і є єдиним Божим способом перевернути з ніг на голову мирську владу і правління. Наприкінці свого монологу Ісус цитує Пісню Слуги: “… дати душу свою як викуп за багатьох“, і стверджує думку, з якою явно погодився б Ісая: Царство Боже перевертає всі світські уявлення про владу і славу з ніг на голову, вивертає їх навиворіт.

            Це перше в тексті Марка розгорнуте й повне висловлювання про суть хреста в даній ситуації звучить в першу чергу як політичне твердження. Сенс хреста не зводиться тільки до прощення наших гріхів Богом через смерть Ісуса (хоча, зрозуміло, це – важлива складова). Це Божий спосіб привести нас і весь світ до порядку, а тому хрест кидає виклик будь-якій системі, яка також претендує на порядок і справедливість, а вміє тільки одне: ставити одних людей вище за інших. Яків та Йоан неправильно розуміють наміри Ісуса з тієї ж самої причини, з якої багато мислителів наступних століть, аж до нашого часу, відчайдушно намагаються знайти якийсь спосіб зберегти Ісуса, але викинути хрест розп’яття, який піддає сумніву всю нашу славу і гордість. Ось він, політичний сенс служіння Ісуса – і вельми небезпечний політичний сенс.

            Бесіда Ісуса з цією честолюбною парочкою стає четвертим “насінням”, посіяним для нас Марком: “Чи можете пити чашу, яку я п’ю, або хрещенням, яким я хрещуся, хреститися?” Напружені, важкі слова. “Чаша” – чи це не чаша Божого гніву, про яку пророкував Єремія? Зараз, як і в Гетсиманському саду (14:36), Ісус стоїть обличчям до обличчя з грізною реальністю: зло, яке переповнило весь світ й Ізраїль особливо, ось-ось накличе справедливу Божу кару. Ця кара завжди приймає конкретні форми: у Старому Завіті на Боже місто і Божий народ обрушуються ворожі навали. Місія Ісуса – прийняти всю силу цього гніву на себе. “Хрещення” нагадує нам про те, з чого почалася вся історія.

            Хрещення, прийняте Ісусом від Йоана, відкриває Його покликання страждаючого Месії, з якого починається новий народ Завіту, і Його смерть, яка невідступно насувається – також хрещення, занурення в безодню смерті, яка омиє гріх. Деякі з перших християн саме так розуміли власне хрещення та його зв’язок з хрещенням Ісуса (Рим 6:3-11; Кол 2:11-15). Якщо ми намагаємося побачити смерть Ісуса очима Марка, то в першу чергу потрібно дозволити зав’язатися і прорости цим “насінинам.”

            І останнє “насіння” – слова Ісуса про тих, хто сяде по праву і ліву руку від нього. Яків та Йоан самі не знають, чого просять, але хай читач Марка протримається ще кілька напружених глав, і йому відкриється сенс. Коли Ісус “засяде у славі” і двоє будуть по праву і по ліву сторони від нього, це буде – на хресті. Марко залишив нам виразну, приголомшливу картину і справжньої слави Царства, і справжнього змісту цієї смерті. А тепер він буде ретельно поливати свої насіння, і чекати, поки вони проростуть.

            Ми ж, в трепетному очікуванні плодів, зосередимося знову на одній з головних тем цих глав Марка – слідуванні за Ісусом. Придивившись до намальованої для нас картини, ми теж можемо здивуватися, злякатися і відсахнутися. Але Ісус здійснює свій шлях до Єрусалиму, перевертаючи з ніг на голову всі мирські цінності, систему влади та її противаг, віддаючи своє життя в жертву за багатьох. Щоб прийняти його жертву, нам залишається одне – слідувати за Ним.

            Насамкінець хочу навести як приклад для наших роздумів, кілька думок Отців Церкви про цей уривок. Текст навчає, що ми не повинні просити привілеїв в Царстві без готовності померти за нього (Йоан Золотоустий). Сини Заведея, не помилилися в тому, що вони були особливими реципієнтами Його любові, однак вони помилялися, в уявленнях, що це можливе без ціни (Йоан Золотоустий, Беда). Тільки через особисте упокорення можна увійти в славу Господа (Августин). Історія мучеників показує, що багато з них були беззастережно готові пити цю ж чашу з Господом, щоб постраждати і померти за правду (Полікарп). Мучеництво є одним з видів хрещення, у Ньому любов Отця через Сина діє щоб поховати старе гріховне життя і підняти віруючого до нового життя через Святого Духа (Йоан Золотоустий). Як Христос воскрес без зусиль з води бувши похованим в ній, так і ми піднімаємося з Ним вмерши для гріха. Він розділив з нами наше покарання, але не наш гріх (Августин). Його незрівнянна праведність, освячення, спасіння і воскресіння всі стали нашими завдяки вірі (Григорій Богослов). Без Його втіленого приниження, тільки ангели знали б Його особу (Йоан Золотоуст).[19]

о. Юрій Щурко

[1] Ryken L. The New Testament in literari criticism. Frederick Ungar Publishing Co., New York USA 1984. – C.220.

[2] Robert A. and Feuillet A., Introduction to the New Testament. – New York, Desclee company,1965. – С.209.

[3] Ryken L. The New Testament in literari criticism. Frederick Ungar Publishing Co., New York USA 1984. – C.236. Марко починає описувати їх у негативному світлі і зовсім не випадково обрамлює стан нездатності апостолів бачити і чути (8,18) історіями оздоровлень сліпого та глухого чоловіків(7,31-32;8,22-26) Три проголошення про страсті стає базою з котрої починається наростання кульмінації. Апостоли не розуміють жодного з передбачень і попри Ісусові корекції доходить до втечі апостолів та їх заперечення знайомства з Ісусом замість смерті та чувань у Гетсиманії.

[4] Martin R. Mark Evangelist and Theologian. – Michigan, Zondervan Publishing House. – С. 112.

[5] Ryken L. The New Testament in literary criticism. Frederick Ungar Publishing Co., New York USA 1984. – C.190.

[6] Там же. – С.223.

[7] Там же. – С.223.

[8] Cranfield C. E. B. The Gospel according to ST. MARK  Cambridge, University Press 1972. – С. 13.

[9] Ryken L. The New Testament in literary criticism. Frederick Ungar Publishing Co., New York USA 1984. – С.215.

[10] Там же. – С.217.

[11] Там же. – С.75.

[12] Ryken L. The New Testament in literary criticism. Frederick Ungar Publishing Co., New York, USA 1984 . – С.219.

[13] Там же. – С.220.

[14] Ryken L. The New Testament in literari criticism. Frederick Ungar Publishing Co., New York, USA 1984 . – С.219.

[15]MacDonald, W., & Farstad, A. (1997, c1995). Believer’s Bible Commentary : Old and New Testaments (Mk 10:32 -34). Nashville: Thomas Nelson.

[16] Кинер К. Библейский культурно-исторический комменарий в 2ч.: Пер. с англ. Ч.2. Новый Завет. СПб.: Мирт, 2005, 132.

[17] Думки в цій частині взяті з Кинер К. Библейский культурно-исторический комменарий в 2ч.: Пер. с англ. Ч.2. Новый Завет. СПб.: Мирт, 2005, 132-133.

[18] Ця частина коментаря взята з Райт Н. Т., Марк. Евангелие. Популярный комментарий/ Пер. с англ.(Серия “Читая Библию”). – М.:, ББИ, 2008, 122-126.

[19]Oden, T. C., & Hall, C. A.  Mark. Ancient Christian Commentary on Scripture NT 2. Downers Grove, Ill.: InterVarsity Press. 2005,  149.

Джерело:   Воїни Христа Царя

05.04.2014р. Б. / Про священиків Майдану знімуть фільм

Благодійна організація «Українська кіноініціатива» розпочала роботу над створенням документального фільму «Жива молитва Майдану».

 

Режисер та продюсер фільму — Тарас Пастернак. Попередні роботи: «Спадщина Андрея Шептицького», «УГКЦ: невідомий літопис», «Йосип Сліпий: молитва за Україну», «Володимир Стернюк: служіння у підпіллі», «Отець Кадило». 

Як наголошують в УГКЦ, від перших днів Майдану у протестах брали участь священики, єпископи, релігійні лідери, семінаристи. Осередком молитви на Майдані у Києві була польова церква – молитовний намет. Для ночівлі і відпочинку мітингувальників цілодобово були відкриті столичні храми різних конфесій. Богослужіння на головній сцені Майдану стали щоденною практикою. 

«Цей документальний фільм покликаний допомогти зрозуміти важливість і значення молитви в житті Майдану, належно висвітлити ці події та збагнути, яку роль відіграв релігійний фактор у розвитку протестів в Україні», — зазначили в УГКЦ. 

За матеріалами: zaxid.net

Джерело:   КРЕДО

04.04.2014р. Б. / Папа розповів, як розмовляти з Богом

Молитва – це змагання з Богом, у якому слід бути вільним та наполегливим, як під час розмови з приятелем. Таку думку висловив Папа Франциск під час ранкової проповіді у каплиці «Дому святого Марти» у Ватикані.

 

Коментуючи біблійний уривок про розмову Мойсея з Богом на горі Синай, він зауважив, що така молитва змінює наше серце, адже вона допомагає нам краще зрозуміти, яким є Бог насправді. 

Старозавітний текст розповідає, що Господь Бог бажав покарати вибраний народ за те, що він зробив собі ідола, золотого тельця. Пророк Мойсей наполегливо просить не чинити цього. «Така молитва, – зауважив Святіший Отець, – є справжньою боротьбою з Богом. Змаганням провідника народу за спасіння свого народу, який є Божим народом. Мойсей вільно розмовляє з Богом, і цим навчає нас, як слід молитися: без страху, вільно, а також з наполегливістю». Молитва – це також «вести переговори з Богом», представляючи Йому «свої аргументи». 

Мойсеєві вдалося переконати Всевишнього, і Він відвернув задуману кару від Свого народу. І тут може виникнути запитання: Чи то Бог змінився? На думку Папи, змінився Мойсей, який повірив у те, що Бог не здатний це вчинити, тобто, знищити народ. Намагаючись переконати Всевишнього, він «пригадує, яким добрим був Господь», і сам у своєму серці усвідомлює, що «наш Бог є милосердним. Він прощає». 

За словами Папи, Мойсей знав про це все, але не був у цьому впевнений, а завдяки молитві добре це усвідомив. Отож, плодом молитви є переміна серця. «Молитва перемінює наше серце. Вона допомагає нам краще зрозуміти, яким є наш Бог. А для цього слід розмовляти з Господом, але не з порожніми словами, як це, за словами Ісуса, чинять язичники, але конкретно: Поглянь, о Господи, на цю мою проблему, в родині, з дитиною, на це чи на оте інше… Що з цим робити? Ти ж не можеш мене ось так покинути!» – навчав Святіший Отець, наголошуючи, що саме такою повинна бути молитва, і вона вимагає багато часу. 

Цей час потрібний для того, щоб краще пізнати Бога, як це трапляється у випадку з друзями. Біблія розповідає, що Мойсей розмовляв з Господом віч-на-віч. «Такою повинна бути наша молитва: вільною, наполегливою, аргументованою. І навіть трохи докоряючи Богові, як це робимо в розмові з приятелем», – підсумував Папа, додаючи, що слід також пам’ятати про те, що в кожній справжній молитві присутній Святий Дух, Який змінює наші серця. 

За матеріалами: Радіо Ватикану 

Джерело:   КРЕДО 

04.04.2014р. Б. / Святий Ізидор, єпископ і Вчитель Церкви

Римо-катол.: 4 квітня (довільний спомин)

 

Святий Ізидор (Ісідоро) народився в Картахені 560 року, рано втратив батьків, зростав під пильним наглядом старшого брата – св.Леонарда. І, як кажуть деякі джерела, дуже не любив вчитися. Що, звичайно, дивно чути, знаючи, що він став першим християнським енциклопедистом, написав 20 томів опрацювань з усіх відомих на тоді галузей знань, не рахуючи окремих теологічних праць, засновував повсюди школи, наполягав на вивченні мов, звелів заснувати кафедральні школи в кожній архидієцезії – за століття до того, як Карл Великий видав такий указ про освіту. 

Отже, св.Ізидор став єпископом Севільї 601 року, прийнявши цю високу посаду після свого брата Леонарда. Він скликав синоди у Севільї (619) і Толедо (633) і керував їх перебігом. На цих церковних зібраннях було, зокрема, укладено єдиний для Іспанії Символ віри, а також уніфіковано порядок богослужінь на території країни. Тепер сформований за його вказівками і сприянням обряд називається мозарабським, або іспанським. Ізидор засновував школи, монастирі, бібліотеки, писав сам і навчав писати інших. Чимало сил присвятив поясненню готам-аріанцям, чому аріанське вчення є помилковим, і не переставав трудитися над їх наверненням усі 37 років свого єпископства. 

У життєписах багатьох святих читаємо, що навчання, студентська молодість, пізнавання природи відвертало їх від віри, до якої вони потім приходили уже з іншим розумінням життя. Натомість св.Ізидору Севільському вченість ні в чому не завадила бути святим. Усе пізнане від упорядковував, і це впорядкування не виключало Бога. 

Довгі століття св.Ізидор вважався «педагогом середньовіччя» через його 20-томну енциклопедію, в якій містилися всі відомі на VII століття у Європі знання. Його «Велика хроніка» охоплювала всі світові події, від сотворення світу й до актуальних святому часів. Інша його праця була доповненням трудів св.Єроніма зі складення життєписів усіх згаданих у Біблії видатних чоловіків та жінок, з додаванням відомостей про видатних іспанців. Він став також автором статутів для багатьох монастирів, які з часом стали прикладом для всіх іспанських орденів. Написав книги з астрономії, географії, агрономії, зоології… 

Відповідно, зовсім небезпідставно Папа Йоан Павло ІІ проголосив його 1998 року покровителем Інтернету.

Помер 636 року, канонізований 1598-го. Що ще важливого можна відзначити про діяльність цього «несподіваного енциклопедиста»? Наприклад, можна поцікавитися однією з його історичних праць. Святий Ізидор ретельно фіксував історію своїх часів. І разом із тим хапливо, терміново, гарячково створював записи про людські знання. Тому що його часи – це часи готів і вандалів, які запанували в Іспанії. 

А скарбницю знань від вандалів потрібно рятувати. 

В іконографії представлений у єпископському вбранні, інколи – на коні та з мечем.

Зображення єпископа Брауліо Сарагоського і Ісидора Севільського з манускрипту X ст.

 

Перше друковане видання етимології (1472) 

Джерело:   КРЕДО 

03.04.2014р. Б. / Тижневий огляд: Папа і Апостольський Перстіл (24.03 – 30.03)

Понеділок. Запорукою нашого спасіння є не самовпевненість, що випливає із дотримування заповідей, але смирення. Про це навчав Папа Франциск, проповідуючи у понеділок вранці під час Святої Меси. «Якщо ми хочемо спастися, то повинні обрати дорогу покори», – наголосив Святіший Отець. Але Папа пояснив, що християнська покора не означає казати: «Я нічого не вартий», приховуючи за цими словами свою гордість. Християнська покора «означає говорити правду». А вона полягає в тому, що кожен з нас є грішним, і в тому, що Бог нас спасає.

24 березня Папа Франциск прийняв учасників Пленарної зустрічі Папської Ради душпастирства служби охорони здоров’я, тема якої почерпнута з Апостольського Листа блаженного Івана Павла ІІ Salvifici doloris (Спасенного Болю), звучить: «Чинити добро стражданням та чинити добро страждаючому».

Вівторок. У вівторок, 25 березня, Римо-Католицька Церква відзначала свято Благовіщення. Проповідуючи під час святкової Літургії, Папа Римський Франциск пояснив наслідки гордості прародичів Адама і Єви та покори Пречистої Діви Марії. «Адам і Єва піддалися намовлянням сатани, повіривши що можуть стати, як Бог, і цього вистачило, аби втратити рай. Але Господь Бог не залишає їх самотніми на новому шляху, даючи обітницю відкуплення... Господь іде поруч зі Своїм народом, – вів далі Святіший Отець. – А чому Він був поруч Свого народу з такою терпеливістю? Для того, щоб пом’якшити наші серця.» «Погляньмо на ікону Адама і Єви, погляньмо на ікону Марії з Ісусом, погляньмо на шлях історії з Богом, Який йшов поруч зі Своїм людом, і закличмо: Дякую, о Господи, за те що сьогодні промовляєш до нас, за те, що Ти дарував нам спасіння! Сьогодні день, щоб подякувати Господеві», - сказав на завершення Понтифік.

Середа. На загальній аудієнції в середу Папа закликав вірних молитися за покликання і за духовенство. Святіший Отець розпочав цикл роздумів над Таїнствами Рукоположення та Подружжя. Святіший Отець зауважив, що Рукоположення, яке має три ступені – єпископський, пресвітерський та дияконський – є Святою Тайною, яка вчиняє здатним виконувати служіння, яке Господь Ісус доручив Апостолам, тобто «пасти Його стадо силою Святого Духа та відповідно до стилю Його серця». Тобто з любов'ю. Висвячені служителі є продовженням у часі присутності Ісуса, а їхнє служіння має три аспекти. Першою характеристикою є те, що «рукоположені є поставлені на головування у спільноті». Другою характеристикою, що випливає з цієї сакраментальної єдності з Христом, є «любов до Церкви». А про третій аспект священства Святіший Отець говорив у світлі повчання святого Павла, скерованого до його учня апостола Тимотея, не занедбувати, а навпаки, оживляти дар Божий, який був даний через покладання рук. «Коли священиче чи єпископське служіння не черпає необхідної поживи з молитви, слухання Божого слова, щоденного служіння Пресвятої Євхаристії та частого приступання до Святої Тайни Покаяння, то воно неминуче втратить автентичний сенс цього служіння та радість, яка випливає з глибокої спільності з Ісусом», – наголосив Папа.

Маленька мексиканська дівчинка звернулася до Папи напередодні зустрічі з Президентом США Бараком Обамою. Джерсі Варгас прибула до Ватикану взяти участь у загальній аудієнції з Папою Франциском. Вона перестрибнула бар'єр, на площі св. Петра і побігла до Папи попросити його виступити проти депортації нелегальних іммігрантів наступного дня на зустрічі з Бараком Обамою.

Четвер. У часи Ісуса був правлячий клас, який віддалився від народу, залишив його і був нездатний на інше, крім наслідування власної ідеології та заглиблення в корупцію, зазначив Папа Франциск у своїй проповіді під час ранкової Літургії 27 березня. Тому коли об'явився Месія, вони Його не визнали, і навіть більше, звинуватили в тому, що Він зціляє силою сатани. Папа наголосив, що «особи, які помилилися дорогою», пручалися порятунку через Божу любов, відкинули її і стали адептами «теології обов’язку», а не «теології віри і свободи». За словами Святішого Отця, Великий піст нагадує про те, що Бог любить всіх і тому необхідно «докласти зусиль, щоб відкритися» Йому.

У четвер, 27 березня, Папа Франциск прийняв у Ватикані Президента Сполучених Штатів Америки Барака Обаму. Приватна розмова між Святішим Отцем та Президентом США тривала коло 50 хвилин, після чого відбулася традиційна церемонія обміну подарунками та представлення делегацій. Згодом Президент США розповів журналістам про перебіг зустрічі.

П'ятниця. Господь Бог постійно на нас чекає і завжди прощає, тому що Він – «Бог милосердя». Коментуючи під час ранкової Святої Меси у п’ятницю читання з Книги пророка Осії, Папа Франциск наголосив, що Бог сумує за нами, коли ми віддаляємося від Нього.

28 березня Святіший Отець Франциск прийняв учасників курсу про сповідництво, організованого Апостольською Пенітенціарією, який від 24 до 28 березня, відбувався у Римі в приміщенні цієї дикастерії. Звертаючись до зібраних, Папа наголосив, що священик-сповідник повинен остерігатися як ригоризму, так і надмірної поблажливості.

Цього ж дня Папа Франциск прийняв на аудієнції в Апостольському палаці Президента Греції Каролоса Папоуліаса.

Навернутися – це не справа однієї миті, це – старання, яке триває усе життя. На цьому наголосив Папа Франциск, який у п’ятницю, 28 березня, очолив в базиліці Святого Петра у Ватикані обряд покути та поєднання для більшої кількості каянників з індивідуальною сповіддю та розрішенням, який був частиною ініціативи «24 години для Господа». У проповіді Папа Франциск пригадав, що під час Чотиридесятниці Церква, від імені Бога, знову закликає до навернення. «Це, – зауважив він, – заклик змінити життя. Навернутися не є питанням якогось моменту чи періоду року, це зобов’язання, яке триває ціле життя». Адже ніхто з нас не може стверджувати, що не є грішником.

Неділя. Проповідуючи перед проказуванням молитви «Ангел Господній», Папа прокоментував уривок з Євангелії, де розповідається, як Ісус зцілив чоловіка сліпого від народження. «Наше життя іноді подібно сліпому, який відкрився на світло, відкрився на Бога, відкрився на Його милість. Іноді, на жаль, трохи схоже на фарисеїв: з висоти нашої гордості ми засуджуємо інших, навіть Господа!», - сказав Понтифік. «Сьогодні ми покликані відкритися на світло Христа, щоб приносити плоди в нашому житті, щоб усунути вчинки, що не є християнськими, - продовжував Папа, -  ми всі християни, але всі маємо іноді нехристиянську поведінку; поведінку, яка є грішною. Тому ми повинні покаятися з цього і відкинути таку поведінку, щоб рішуче крокувати дорогою святості, якої початок в таїнстві Хрещення.» на завершення Святіший Отець закликав: «Доручімо Діві Марії нашу мандрівку постом, щоб і ми, як зцілений сліпець, з благодаттю Христа змогли "прибути до світла", крокувати вперед у світлі і відродитися до нового життя.»

Радимо ознайомитись:

Програма паломництва Папи до Святої Землі

Джерело:   Воїни Христа Царя

02.04.2014р. Б. / Папа Франциск про шкідливість духовного лінивства та формального християнства

Перемагати духовне лінивство, не зупиняючись на формальних речах закликав вірних Папа Франциск, коментуючи під час ранкової проповіді у вівторок, 1 квітня 2014 р., євангельський уривок, в якому розповідається про зцілення паралітика, який 38 років очікував зцілення.

Як розповідає святий євангелист Іван, один паралітик лежав біля Силоамської купелі в Єрусалимі, до якої час-від-часу сходив ангел і порушував води, і той, хто перший занурювався, отримував зцілення. Згаданий чоловік скаржився, що не мав нікого, хто би вкинув його до води, і тому інші його випереджували. Коли ж надійшов Ісус, то наказав йому підвестися та йти. Так сталося, але чудо викликало нарікання фарисеїв, адже того дня була субота.

За словами Святішого Отця, в цій розповіді знаходимо опис двох важких духовних недуг, над якими «варто призадуматися». Перша з них – це покірлива примиреність паралітика з долею, який розчарований та нарікає. «Маю на увазі, – сказав проповідник, – багатьох християн, багатьох католиків, яким бракує ентузіазму, які розчаровані». Такі люди визнають, що вірять, що ходять на Службу Божу кожної неділі, але життя, мовляв, є таким, яким є, і не варто занадто втручатись у справи віри. Мовляв, мені вистачить, що я вірую, щоб бути спасенним, але не відчуваю потреби вияляти її іншим. Краще нічого такого не робити, не ризикувати, а то можна наразитися на критику…

«Це хвороба лінивства, християнської байдужості. Таке наставлення паралізує апостольську ревність, вчиняє християн застоялими, спокійними, але не в доброму значенні цього слова: вони не дбають про те, щоб виходити для звіщення Євангелія», – відзначив Папа, наголошуючи, що такі християни «є сумними, негативними», тому що лінивство породжує смуток. Такі християни, «позбавлені апостольської ревності», не приносять користі Церкви, але таких християн-егоїстів є чимало.

Але в згаданому уривкові з Євангелії знаходимо і інший гріх, коли бачимо критику Ісусового вчинку, за те що Він вчинив чудо у суботу. Це є гріх формалізму, коли «християни не залишають місця для Божої благодаті», залишаючись формальними, дбаючи лише про зовнішні атрибути. «Так не можна!» – це слова, які вони найчастіше вживають.

Протилежністю цим двом наставленням є поведінка Ісуса, який наблизився до паралітика, запитуючи: «Чи хочеш оздоровитися?» – та зціляє його. А коли пізніше знову його зустрів, каже йому: «Більше не гріши». Саме так, за словами Папи, повинні поводитися християни. З апостольською ревністю наближатися до зранених людей, з братерським словом пропонуючи Божу благодать, яка приносить зцілення, а також перестерігати від гріха.

Текст із сторінки http://uk.radiovaticana.va


Джерело:   Воїни Христа Царя

02.04.2014р. Б. / Профанація в Лурді

Злочинці зламали Дарохранительницю і викрали начиння з Пресвятими Дарами. Крадіжка зі зломом сталася в храмі Пресвятого Серця в Лурді.

 

У цьому храмі знаходиться хрестильниця, в якій було охрещено св. Бернадету Субіру — візіонерку, якій об’явилася Діва Марія. У 14-річному віці Бернадета 18 разів побачила Матір Божу, яка назвалася «Непорочним Зачаттям». Це було 1858 року, через чотири роки після урочистого проголошення Пієм ІХ догмату про вбереження Матері Христа від первородного гріха. Марія також сказала Бернадеті молитися на Розарії. 

У гроті Масаб’єль, де відбулися об’явлення, забило джерело, яке є місцем паломництв мільйонів хворих. Чимало з них дають свідчення духовного й фізичного зцілення після занурення у його воду. 

  За матеріалами: Gość Niedzielny 

Джерело:   КРЕДО 

01.04.2014р. Б. / «Хочемо висловити нашу вдячність Богові за його опіку над нами», − владика Богдан (Дзюрах (video))

Акт відновлення посвяти українського народу під Покров Пресвятої Богородиці буде наче вершиною молитовного стояння українських Церков з українським народом, з народом, який бореться за своє краще майбутнє.

Про це сказав владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, у своєму відеоблозі на «Живому.ТБ», розповідаючи про сакральне значення Акту посвяти українського народу.

«У час, коли відчуваємо певну внутрішню і зовнішню загрозу, ми потребуємо великої Божої помочі, Божої опіки. І саме керуючись такими мотивами, Синод нашої Церкви на чолі з її Отцем і Главою Блаженнішим Святославом прийняв рішення відновити Акт посвяти українського народу під Покров Пречистої Діви Марії», − розповів єпископ.

«Хочемо через Акт відновлення посвяти нашого народу під Покров Богородиці висловити нашу вдячність Богові за Його опіку над нами. Водночас будемо просити могутнього материнського заступництва Пресвятої Богородиці», − зазначив владика Богдан.

Архиєрей пригадав, що в Києві є такий знак присутності Богородиці в нашому народі: у найдавнішому храмі України, у святій Софії Київській, є відома мозаїка Оранти – Богородиці, яка з піднесеними руками молиться до Господа. «Знаю, у побожних киян з вуст в уста переходить духовне передання, що доки стоїть Богородиця з піднесеними руками на київських горах, наша держава і наш народ витримає, вистоїть, буде розвиватися», − сказав Секретар Синоду.

Але, на його переконання, навіть якби щось сталося: якась катастрофа чи катаклізм, що зруйнували б цей храм, народ вистоїть, «бо Богородиця є жива, вона є між нами і постійно заступається за нас».

Єпископ висловлює побажання, аби цей Акт відновлення посвяти зібрав всіх наших віруючих людей, усіх громадян України під її материнський Покров, щоб благати в неї заступництва, допомоги і порятунку.

Владика пригадав, що Акт посвяти українського народу під Покров Божої Матері не є новий. Він має глибоке коріння ще з самого початку християнської історії нашого народу. Князь Ярослав Мудрий через рік після перемоги над печенігами уперше посвятив наш народ під Покров Діви Марії. І на її честь побудував храм Благовіщення над Золотими воротами. Цей храм сьогодні відновлений. Він є знаком присутності Матері Божої в християнській історії нашого народу.

І цей Акт відновлення посвяти відбуватиметься напередодні свята Благовіщення Богородиці, 6 квітня 2014 року.

«Ми сподіваємося, що свято стане значною подією для всього українського народу. Це буде для нас знаком надії і Божої опіки, запевненням у змаганнях, які переходить наш народ і наша держава», − зазначив владика Богдан.

Інші православні Церкви відгукнулися на пропозицію УГКЦ і теж проведуть подібні молитовні урочистості. Владика сподівається, що ця важлива духовна подія стане загальнонаціональною.

Департамент інформації УГКЦ

Воїни Христа Царя

31.03.2014р. Б. / Перша у світі католицька соціальна мережа

Соцмережа DeoSpace покликана об’єднати католицькі спільноти в усьому світі.

 

Пущено в дію першу у світі католицьку соціальну мережу. DeoSpace буде цікава католикам і всім, хто цікавиться католицизмом. Ця соцмережа покликана об’єднати католицькі спільноти в усьому світі. Тепер вони зможуть спілкуватися не тільки організовуючи зустрічі, а й постійно онлайн. 

Мережа знаходиться за адресою www.deospace.com . У своєму початковому варіанті вона доступна англійською, італійською та іспанською мовами. Збудована подібно до більшості соцмереж, але адаптована під католиків. Користувачі можуть створити свій профіль, знайти друзів, приєднатися до парафії, дієцезії, апостольської групи, надсилати повідомлення, обмінюватися фото і відео, звертатися з молитовними проханнями. Структура мережі вдосконалюватиметься. У майбутньому розробники обіцяють покращення функцій. 

На чолі проекту стоять координатор Ради кардиналів, президент Caritas Internationalis, архиєпископ Теґусіґальпи кардинал Оскар Родріґес Марадьяґа і єпископ Далласа Кевін Дж. Феррелл. Виконавчим директором призначено президента Католицького інституту євангелізації Маріо Капелло. 

Джерело:   КРЕДО

30.03.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

4-та Неділя Великого Посту

Євангеліє

Мр. 9, 17–31: «О роде невірний, доки буду з вами?»

У Євангелії можемо знайти декілька моментів, коли Христос промовляє, здавалось би, досить категорично: коли він проганяє продавців з храму, коли називає Петра сатаною чи людей родом невірним. І так відбувається не тому, що його «довели», і Він емоційно зреагував. Христос хоче вказати на основу буття свідомості людини – життя вірою. Бо ж бачимо, що особу Христа апостоли прийняли з вірою.

Можливо, це сьогодні здається дивним, що інші люди мали нагоду пізнати Христа і цього не зробили, бо ж навколо нього ходили тисячі, і Юда Іскаріотський був поруч нього. Але одне – знати про Христа, бачити Його, а зовсім інше – повірити в нього. І це справа для кожного з нас. Ми можемо розповісти дуже багато всього про Христа, знаємо правди віри, Символ віри, можемо вживати багато цитат з Євангелія.

Але ті слова, з якими Христос звертався до людей, Він може сказати і до кожного з нас :  «О роде невірний!» Бо Він один знає наші серця і те, наскільки в нас слабка віра, наскільки ми не вміємо уповати на Бога! Тож слухаючи це Євангеліє, робімо собі іспит сумління, наскільки ми живемо вірою? Наскільки за нашою вірою Бог може діяти в нашому житті?

Апостол

Євр.6, 13–20

«Ми, що прибігли прийняти надію, призначену нам, у Ньому маємо неначе якір душі, безпечний та міцний»

Які би трудні та складні обставини не складалися у нашому житті, завжди маємо триматись за Господа. Саме Господь був Тим, Хто давав відвагу й витривалість мученикам ставати перед царями, переслідувачами і катами. Так само й ми, коли будемо триматися за Господа, як за єдиний якір, нічого і ніколи не зрушить нас з місця. Саме ця віра давала нашим попередникам в часи підпілля, в часи Радянського Союзу бути витривалими.

Коли нас зносить вправо, вліво, то це свідчить, що ми несильно тримаємось за Господа. Коли на нас щось впливає, щось вибиває з колії, це знову ж показує, що ми мало закорінені у Бозі. Наші прогрішення і падіння показують на це, що ми не тримаємось за Господа. Якщо б ми тримались за Нього, то ніхто і ніщо не могли б нас звести з правдивого шляху, ми б завжди перебували з Господом в будь-яких обставинах нашого життя.

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

30.03.2014р. Б. / Папа Франциск здивував вірних, приступивши до сповіді в базиліці Святого Петра

Папа Франциск приголомшив учасників спільної молитви в базиліці Святого Петра своєю поведінкою, коли в п’ятницю, 28 березня, перед усіма присутніми приступив до сповіді.

Про це повідомляє Reuters.

Зазвичай Папа сповідається в приватному порядку. Тому таке його рішення було відходом від установлених у минулому традицій.

Папа зробив цей крок після виголошення проповіді. Тим самим він показав важливість святого таїнства Покаяння в житті християнина.

«Хто може сказати, що він не є грішником? Ніхто. Ми всі є грішниками», – промовив перед тим у проповіді до тисяч паломників Папа Франциск.

Після цього він повинен був приєднатися до 60 священиків, які сповідали людей. Та Єпископ Рима мав інший план.

Коли монсеньйор Гвідо Маріні, церемоніймейстер, скерував Папу до порожньої сповідальниці, у якій він мав сповідати прихожан, Святіший Отець підійшов до іншої, став на коліна перед священиком і сповідався кілька хвилин.

Після цього Папа Франциск сповідав вірних.

Традиційно Святіший Отець сповідає прихожан вранці Страсної п’ятниці. Однак Папа Франциск вирішив здійснити це на три тижні раніше.

Департамент інформації УГКЦ

Воїни Христа Царя