26.05.2012р. Б. / Геологи визначили точну дату смерті Ісуса?

 

На основі сейсмічної активності в районі Мертвого моря геологи визначили точну дату розп'яття Ісуса, повідомляє deon.pl. На їхню думку, описана в Євангелії смерть Ісуса на хресті мала місце 3 квітня 33 року нашої ери. Дійти такого висновку вченим допомогли тексти Нового Завіту, геологічні зразки й астрономічні дані.

 

Геологи, досліджуючи на підставі черговості залягання гірських порід хронологію розвитку землетрусів у районі Мертвого моря, виявили, що район, розташований приблизно в 20 кілометрах від Єрусалиму, був особливо активним у 31 р. до н.е., а також між 26 і 36 роками нашої ери. Цей другий землетрус мав відбутися у час, коли прокуратором Юдеї був Понтій Пилат. Смерть Ісуса саме у цей час підтверджують, у свою чергу, чотири Євангелія та праці римського історика Тацита.

 

Коли було пов’язано всі фактори, такі як опис Матея, який у 27-й главі Євангелія говорить про землетрус під час смерті Ісуса Христа, знання про єврейський календар і астрономічні дані, дослідники виявили, що найбільш вірогідною датою смерті Ісуса була п'ятниця 3 квітня 33 року.

 

Очолював дослідження геолог Джефферсон Вільямс із Supersonic Geophysical. Йому допомагали  німецькі колеги Маркус Шваб і Ахім Брауер з Німецького Центру Геологічних Досліджень.

 

Вільямс визнає, що опис євангельського землетрусу може бути свого роду метафорою, і, можливо, був зроблений на основі подій, які сталися до чи після моменту смерті Ісуса, а автор так чи інакше "запозичив цей елемент, аби показати масштаб події, якою була смерть Ісуса на хресті".

Вчений також хоче дослідити інший елемент, який супроводжує опис смерті Ісуса – темрява, що настала від полудня до третьої години, до моменту смерті. Вільямс вважає, що ця темрява могла бути спричинена піщаною бурею.

Дату смерті Ісуса, яку наводять геологи, – 3 квітня 33 року –  вже раніше зазначали історики і богослови.

Джерело:  Воїни Христа Царя

25.05.2012р. Б. / Наближається Євхаристійний тиждень на парафіях УГКЦ

Червень 2012 багатий на визначні духовні події, пов’язані з Євхаристійним культом. Від 1 до 7 червня УГКЦ проводить Євхаристійний тиждень на парафіях. Він відбуватиметься у рамках приготування УГКЦ до святкування 1025-річчя Хрищення Русі-України. 

 

Євхаристійний тиждень входить у контекст відзначення року Святих Таїнств, проголошеного УГКЦ на 2012 рік. У 1934 року, відзначаючи 1900-річчя пам’яті Христової смерті, Слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький запровадив у всіх парафіях УГКЦ Євхаристійний тиждень, щоб віддавати найбільшу честь і подяку Христові. 

Оргкомітет, що займається проведенням Року Святих Таїнств, опрацював план проведення Євхаристійного тижня на парафіях УГКЦ та видав допоміжні матеріали – книжечку «Євхаристійний тиждень у парафіях УГКЦ». Вона є допоміжним матеріалом для священиків, катехитів, дітей, молоді, дорослих, подаючи детальний план проведення Євхаристійного тижня, рекомендації для священнослужителів, цитати та висловлювання із Святого Письма, Катехизму УГКЦ та Святих Отців. 

Нагадаємо, 26 травня - 3 червня Євхаристійний конгрес також триватиме у Римо-Католицькій Церкві в Україні. 

Джерело:   КРЕДО

24.05.2012р. Б. / Як розпізнавати істинність об’явлень і видінь

Ватикан оприлюднив офіційні правила розпізнавання істинності видінь і персональних об’явлень. Документ, складений у 1978 році, опублікований на сайті Конгрегації доктрини віри. 

 

Публікація становить собою офіційний переклад сучасними мовами (французькою, англійською, італійською, іспанською та німецькою) документа, який був 24 лютого 1978 р. апробований Слугою Божим Папою Павлом VI, а потім опублікований латиною.

 Як зазначає у вступі нинішній префект Конгрегації віровчення, кардинал Вільям Левада, – коли цей документ побачив світ, вважалося, що латинського тексту буде достатньо, тим більше що адресований він насамперед єпископам. Однак за цей час вийшло кілька його перекладів у різних працях, без належного схвалення Апостольською Столицею. Крім того, це питання порушив в Апостольському посинодальному повчанні «Verbum Domini» Папа Бенедикт XVI. Святіший Отець розпорядився «допомагати вірним у правильному розрізненні слова Божого і приватних об’явлень, роллю яких є не (…) «доповнення» остаточного Об’явлення Христа, а допомога в повнішому переживанні його за певної історичної епохи».

Нормативи Конгрегації віровчення становлять своєрідне «vademecum» (керівництво) щодо того, що робити, коли єпископ отримує інформацію про імовірні приватні об’явлення чи видіння. Бо ж до обов’язків ординарія місця належить початкове дослідження таких явищ. Це важливо також і з огляду на швидкість, із якою поширюється інформація про імовірні об’явлення, та можливість виникнення спонтанних паломництв. Отже, такі явища становлять виклик для церковних властей.

Норми представляють «позитивні» та «негативні» критерії, які мають слугувати визначенню, чи певне явище справді є надприродним. Основоположною метою є захист віри людей та уникання того, щоб поширювалися ствердження, суперечні вченню Церкви або й зовсім протилежні йому.

Аби отримати моральну впевненість щодо досліджуваного факту, обов’язковим є строге розслідування. Воно стосується з’ясування психічної рівноваги імовірного візіонера, його чесності, праведності життя, щирості, послуху церковній владі та здатності повернутися до нормального життя вірою. Серед іншого, мають бути виключені випадки масового психозу чи істерії. 

Аби визнати надприродний характер об’явлення – самого навернення замало, попри те, що своє значення мають «тривалі та щедрі духовні плоди». Послання, отримане через візіонерів, мають бути згідні з безпомилковим ученням. Приводом для недовіри може бути, наприклад, виразне шукання користі, пов’язане з досліджуваним фактом, або ж морально злі вчинки, скоєні візіонером чи його прихильниками під час імовірного об’явлення чи у зв’язку з ним. 

Кожний єпископ має бути пильний, шукати інформацію і робити конкретні кроки, щоб запобігти зловживанням у богослужінні. До його обов’язків належить засудження помилкових учень і запобігання небезпеці фальшивого містицизму. Якщо ж існує впевненість у надприродному характері явища, єпископ може дозволити публічні прояви побожності. 

Як відзначає на сторінках порталу коментатор Андрес Бельтрамо Альварес, рішення оприлюднити ці норми не пов’язане з якимись особливими подіями. З іншого боку, він підкреслює, що це стається у той час, коли скликана Апостольською Столицею спеціальна міжнародна комісія досліджує широко відомі марійні об’явлення у Меджугор’ї (Боснія). Це явище всесвітнього масштабу, і його давні та ревні прихильники – і суперники – обчислюються вже сотнями тисяч. Апостольська Столиця висловиться на цю тему згідно з об’єктивними критеріями, які тепер загальнодоступні і стосуються всіх випадків імовірних об’явлень. 

За матеріалами: gosc.pl 

Джерело:   КРЕДО

24.05.2012р. Б. / 24 травня 2012 року Вознесіння Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа

 

Коротка історія

Празник Господнього Вознесіння завжди припадає у четвер 40-го дня по Христовому Воскресінні. Це один з великих Господських празників і має 9-денне попразденство. Він звеличує подію Христового Вознесіння на небо та підкреслює її значення для Христа і для нас. Св. Іван Золотоустий у своїй проповіді на Вознесіння каже: „Сьогодні людський рід совершенно примирений з Богом. Зникла давня боротьба й ворожнеча. Ми, що були недостойні жити й на землі, - вознесені на небо. Сьогодні стаємо наслідниками небесного царства, ми, що не вартуємо й земного, виходимо на небо й успадковуємо престол Царя і Господа. А людська природа, перед якою херувим боронив рай, піднесена тепер понад усякого херувима”.

Джерела трьох перших сторіч нічого не говорять про цей празник. Не згадує про нього й письменник Оріген (+ к.251), який вичисляє християнські празники в 8-ій книзі свого твору „Проти Цельсія”. Знавці обряду є тієї думки, що в перших трьох віках цей празник святкували разом з празником Зшестя Св. Духа. Сильвія Аквітанська не називає цей празник Вознесінням, а тільки „сороковим днем після Пасхи”.

В IV столітті празник Господнього Вознесіння стає загально знаним. Історик Сократ (+ к.440) називає його „всенароднім празником” (Історія Церкви, 7, 26).

Празник Вознесіння звеличили своїми проповідями св. Іван Золотоустий, св. Григорій Ніський, св. Епіфан Кипрський, Лев Великий й інші. В IV ст. цариця Олена поставила храм у честь цього празника на місці Христового Вознесіння.

 

Про ікону

„Вознесіння” — ікона христологічна, точніше еклезіологічна. Возніс­шись на небо, Христос залишається жити на землі у Церкві. Церква представлена апостолами, розташованими двома групами: одна група перебуває в русі і є символом діяльності, друга, статичніша, є символом споглядання: творять ніби два крила, що їх має птах для того, аби злетіти у вишину. Церква видимо залишається на кам'янистій землі Оливної Гори. Однак її діла, символізовані на деяких іконах „Возне­сіння” оливковими деревами, плодоносять на небі, і вона сама у невидимий спосіб теж є небом на землі.

Для Апостолів і для вірних Христове Вознесіння – це одночасно і сумне прощання, і багатонадійне очікування. Апостоли бачать відхід на небо свого улюбленого Учителя й Спасителя світу. Однак Апостолам з'являються два ангели і нагадують, що Христос вернеться з неба у славі, як тепер возноситься на небо (Лк. 24, 50-53; Ді. 1, 9-11).

Сам же Христос запевнював їх, а також і нас, що Він відходить приготувати місце для нас (Йо. 14, 2) та що в таїнственний спосіб Він буде з нами до кінця ві­ку (Мт. 28, 20). Невдов­зі, казав Христос, Отець Небесний зішле на Церк­ву Христову іншого Утішителя – Святого Духа (Ді. 1, 8).

Христос сидить на райдузі, у блиску небес­ної мандорли, що нагадує сцену з книги Одкровен­ня про кінець цього світу (4, 3). Слава Його бо­жественності промінює з Його особи. Хоч ангели оточують і немовби під­тримують небесний круг, як це описано у Старому Завіті про з'яву Господа Саваота (Єз. 1, 4-25), Христос возноситься на небо своєю власною силою. Адже Він – „Той, що є”, Сущий, Божий Син, - вертається до Своєї відвічної небесної слави з Богом Отцем (Йо. 17, 24).

В руці Христа – сувій Закону, бо Він – новий Законодавець. Завершивши Свою місію на землі, Він передає дальшу працю Апостолам і Церкві, яка має підкорятися Святому Духові й черпати силу від Нього.

Посеред Апостолів стоїть Богородиця. Постать Богоматері, у порівнянні з різнобарвними одежами апос­толів, дуже проста, але витончена, вирізнена іконописцем, який мав за мету у центрі помістити Божий народ, що молиться. Тому Вона зображена у молитовній позі. Предметом її молитви є прохання зіслання Святого Духа, безперервна епіклеза , і водночас у Ній лунає голос Нареченої, яка говорить: „...Прийди, Господи Ісусе!” (Од. 22, 20), виражаючи благословенну надію в очікуванні другого приходу Господа нашого Ісуса Христа.

Апостоли дещо збентежені та стривожені, бо вони в той час ще не були підкріплені особливою силою Святого Духа, який зійшов у день П'ятидесятниці. Св. Павло історично не був присутній при цій події, але він фігурує на цій іконі, представляючи всіх віруючих, які вірують, не бувши свідками цієї події. Згадаймо: коли Тома, торкнувшись Христових ран, переконався в тому, що Він воскрес, Христос зауважив, що „щасливі ті, які, не бачивши, увірували” (Йо. 20, 29).

Століттями людство споглядає небо, вважаючи його осідком абсолюту і всякої краси. Ангели радять робити протилежне: „Чого стоїте, дивлячись на небо?” (Ді. 1, 11). Ви відкриєте невидиме, але справжнє небо у простій подобі Господньої Слугині. Барвиста одежа апостолів, розміщених як дві міцні піраміди, що є опорою Божої споруди, символізує на іконі багатство всіх видимих харизм Церкви.

 

Тропар та кондак

Тропар, глас 4: Вознісся ти у славі, Христе Боже наш, радість сотворивши ученикам обітуванням Святого Духа, утвердивши їх благословенням, бо ти єси Син Божий, ізбавитель світу.

Кондак, глас 6: Сповнивши промисел щодо нас і те, що на землі, з'єднавши з небесним, вознісся ти у славі, Христе Боже наш, ніяк не відлучаючись, але невідступно перебуваючи, ти кличеш до тих, що люблять тебе: Я з вами і ніхто проти вас.

 

Діяння святих апостолів 1, 1-12

Перше ото слово я написав, о Теофіле, про все, що Ісус почав і творити й учити, аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких вибрав. Перед ними ж і показав Себе живим після Своїх страстей, в багатьох істинних знаменнях, з'являючися їм сорок днів і говорячи про царство Боже.Ївши також з ними, звелів їм не відлучатися від Єрусалиму, але ждати обітниці Отця, що її ви чули від мене. Бо Іван ото христив водою, а ви маєте христитися Духом Святим по небагатьох цих днях. Вони ж отже, зійшовшися, питали його, кажучи: Господи, чи в цей час знову установиш царство Ізраїлеве? Він відповів їм: Не вам знати час і пору, що Отець призначив у своїй владі. Та ви приймете силу Духа Святого, що на вас зійде, і будете мені свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії і аж до краю землі.

 

Євангеліє від Луки 24, 36-53

В той час Ісус, воскресши з мертвих, став посеред учеників своїх і сказав: Мир вам! А вони, налякані і перестрашені, думали, що бачать духа. Та Він сказав їм: Чого ви стривожилися, і пощо помисли входять у серця ваші? Погляньте на руки Мої і на ноги Мої, що Сам Я є. Діткніться Мене і глядіть, що дух тіла й костей не має, так як видите, що Я маю. І сказавши це, показав їм руки і ноги. Коли ж вони з радости іще не вірили й дивувалися, Він сказав їм: Чи маєте тут щось їсти? Вони ж подали Йому частину печеної риби і бджолиного солоду. І взявши, їв перед ними. І сказав їм: Це ті слова, що Я говорив до вас, бувши іще з вами, що треба, щоб сповнилось усе написане про Мене в законі Мойсея, і в пророків, і в псальмах. Тоді розкрив їм ум розуміти Писання. І сказав їм, що так написано є, і так треба було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих у третій день, і щоб у Його ім'я проповідувалося покаяння і відпущенння гріхів між усіма народами, почавши від Єрусалиму. А ви є свідки цьому. І ось Я пішлю обітницю Отця Мого на вас, ви ж сидіть в місті Єрусалимі, поки зодягнетеся силою з висот. І вивів їх ген до Витанії і, знявши руки Свої, благословив їх. І сталося, як Він їх благословляв, відступив від них і возносився на небо. А вони поклонилися Йому і вернулися в Єрусалим з радістю великою. І перебували весь час у храмі, славлячи і благословляючи Бога. Амінь.

 

Проповідь

Ісус Христос, після свого воскресіння, багато разів приходив до апостолів, розмовляв з ними, давав настанови, утверджував у вірі, розповідав про Боже Царство. Вони не перебували в захоплені від цього, а жили своїм життям. Їх цікавили свої клопоти та вирішення, на їхню думку, важливіших питань. Учням дуже лежала на серці справа свого краю. Запитували його: «Господи, чи цього часу знову відбудуєш Ізраїлеві царство?» (Ді 1,6), а Спаситель говорив їм про Святого Духа, якого вони незабаром приймуть як рушійну силу, що буде успішно допомагати учням ставати свідками Сина Божого по усій землі. Господь закликав їх до думання про небесне, а вони міцно трималися землі. Можливо тому, що людина з пороху і їй легше мислити про те, що у неї під ногами, що вона бачить і здобуває, ніж про небесні дари, яких не можна доторкнутися руками, не можна побачити, тощо. Любов, в якій перебуває Господь, не можна побачити, але, коли людина живе побожно, носить у собі чисте серце далеке від гріховного бруду, тоді вона підсвідомо відчуває внутрішню радість, спокій, мир, що її наповнює, інший небесний світ. Це зацікавлює особу більше як посідання, а не тільки здобування матеріальних статків та дорогоцінних діамантів, коштовностей чи авторитету в людей. Так, Ісус прямував з апостолами,  заглиблюючи їх у роздумування про інший світ, а вийшовши на Оливну гору став підноситися на їхніх очах вгору. Вони ж довго стояли задивлені з піднятими високо головами у небо, хоч залишилася тільки хмара. Ангели ж пригадали їм про повторний прихід Спасителя, заохочуючи, щоб не стояли, а діяли й готували себе та світ до прибуття Христа.

В житті людини трапляється так, що хмари земних потреб закривають їй Бога, думання про нього та його потребу в гідному християнському житті. Христос відійшов з людським тілом у небо, але це не означає, що він забув про людину, що відсторонився від неї чи не знає про її життєві потреби. Він не осиротив людини (пор. Ів 14,18), сам бо говорив: «Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, - пришлю його до вас» (Ів 16,7). Господь турбується людьми в усьому, він завжди біля нас, з нами і в нас. Однак, зовнішнім способом з тілесним Христом ми не зустрічаємося так, як це було колись. Апостол Павло пригадує: «Живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина...» (Гл 2,20). Правдива віра відчиняє нам дорогу до глибокого життя з Христом. І нам потрібно християнського свідчення про нашу віру добрими ділами, а не лише обіцяними словами. Словесного свідчення не вистачить до освячення нашої душі та її спасіння. Навіть, наші ближні не повірять нам, коли ми будемо говорити одне, а чинити безглузді діла, тобто жити по-іншому від того як навчаємо чи просто говоримо нашими устами.

Після вознесіння, апостоли, отримавши благословення Господнє, уклонившись йому, радісно поверталися в Єрусалим. Усі перебували в храмі на молитві прославляючи Сина Божого, його Отця та Святого Духа. Вони мали перед собою певне й важливе завдання, яке залишив їм Христос – проповідувати слово Боже, навчати народи про Нього, його Божество та повторний прихід на землю для оцінки життя людей. Нам потрібно вчитися того життя, яке проповідував та свідчив Христос. Наше наближення та подібність до Нього повинні бути внутрішніми. Необхідно рішучо відкинути й залишити усі шкідливі прив'язання, що затримують нас у прямуванні до єднання з Богом. В чистого Христа не можна зодягнутися тоді, коли наш дух забруднений. Неможливо зодягатися у нього так, як ми одягаємо по-порядку на себе наш щоденний одяг. Ні! Коли серце чисте, тоді одяг Господній огортає нас. І, в міру практики християнського життя, духовний одяг християнина вдосконалюється, перемінюється з бронзового на срібний, золотий, платиновий та діамантовий. На землі можна і варто творити в нашій душі небо, де замешкає Бог. Ми не можемо бути уже піднесені до неба, тому що не готові і маємо певні завдання та час, щоб чинити землю нашого серця родючою на праведні діла.

Святий єпископ Ігнатій, мученик, що був засуджений цісарем Траяном на розтерзання диким звірам, закінчив своє життя у Римі мученицькою смертю близько 107 року. Коли його везли кораблем із Антіохії до Риму, він, по можливості, на зупинках проповідував слово Боже, давав мужнє свідчення праведного життя учня Христового. Хоч їхав на смерть - не був сумний. По дорозі написав чотири листи до церковних громад. Радів, що прославить Бога жертвою свого життя. Його називають «Богоносцем», тому що він носив Господа у своєму серці, бо в усьому свідчив про життя для Бога. Піднесімо нашого духа до Бога, який мешкає у нашому серці, бо в такому випадку й там знаходиться небо. Живімо внутрішнім життям з Триєдиним Богом! Зійдімо духом у наше серце, відчинімо його ворота і просімо Господа, що воно стало нашим небом, в якому він замешкує. Небо зливається із розумінням Бога, бо де Бог – там небо, а де небо – там Бог! Хай Пресвята Богородиця допоможе нам розуміти потребу Бога у нашому житті так, щоб ми вистояли біля хреста нашого життя у мирі з ним до кінця!

Владика Ігор (Возьняк)
м. Львів, 02.06.2011

Для створення сторінки використано такі видання:
Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000.
А також ікону Вознесіння ГНІХ.


Джерела: www.ugcc.org.ua

Воїни Христа Царя

23.05.2012р. Б. / Тижневий огляд: Папа і Апостольський Престіл (14.05. – 20.05.)

Понеділок. Бенедикт XVI привітав духовенство та віруючих німецької єпархії Бамберг з нагоди 1000-річного ювілею місцевого катедрального собору. Понтифік надіслав спеціального листа на ім'я архиєпископа Людвіга Шика.

Вівторок. 15 травня прес-служба Святого Престолу опублікувала програму візиту Бенедикта ХVI в Мілан з нагоди VII Міжнародної зустрічі сімей, яка відбудеться з 30 травня по 3 червня.

 

У вівторок глава прес-служби Святішого Престолу о. Федеріко Ломбарді заявив про завершення процесу, який розглядав справу використання фірмою "Benetton" під час її рекламної кампанії образу Бенедикта XVI. У заяві зазначено, що група "Benetton" відразу визнала і вибачилася за образу та зняла рекламу, а тепер офіційно підтвердила, що повинна існувати повага до образу Папи.

 

15 травня група послів, акредитованих при Апостольському Престолі відвідала Ватиканський банк.

 

Середа. У середу, 16 травня, Святіший Отець Бенедикт ХVІ, під час загальної аудієнції, виголосив катехизу присвячену темі молитви в Новому Завіті, а саме тому, як це питання представив у своїх Посланнях святий апостол Павло. Бенедикт ХVІ окремо зупинився на 8-му розділі Послання святого Павла до Римлян. Він вказав на необхідність відкрити серце на діяння і присутність Святого Духа та просити Ісуса Христа, щоб підтримував нашу молитву, опромінював її Своїм світлом, вчиняв її згідною з Божою волею. Під час загальної аудієнції Папа наголосив, що молитва святого Павла проявлялась у великій різноманітності форм і є даром і плодом живої, дійсної, оживляючої присутності в нашій душі Отця і Христа Ісуса через Духа Святого.

 

16 травня 2012 року українські військові під проводом владики Михаїла Колтуна,ЧНІ, взяли участь у загальній аудієнції із Святішим Отцем Бенедиктом ХVІ.

 

Цього ж дня увечері Святіший Отець відвідав прем'єру фільму "Марія з Назарету". Святіший Отець подякував його творцям за прагнення розкрити образ Божої Матері. Папа підкреслив, що у фільмі зустрічаються три почуття, які руйнують життя: егоїзм, замкнутість на собі або матеріальних речах і налаштованість на зло. Але Бога це не зупиняє, Він прийшов, щоб залишитися в нашому середовищі, чекає нас, якщо ми помиляємося, і ласкаво просить нас йти за Ним.

 

16 травня прес-служба Святого Престолу опублікувала комюніке, яке стосується Товариства св. Пія X.

 

П'ятниця. 18 травня, Бенедикт XVI звернувся до учасників Міжнародного конгресу Ініціативи на користь розширення освіченості в світі (Opam) і закликав продовжувати сприяти розвитку освіти в бідних країнах. У посланні, скерованому за підписом кардинала Держсекретаря Тарчізіо Бертоне, Папа відзначив, що сприяти розширенню освіченості у бідних країнах необхідно "в стилі взаємного збагачення між культурами і братерства між церковними спільнотами".

 

У пятницю Бенедикт XVI прийняв ввірчі грамоти посла Франції при Святому Престолі Бруно Жуберта.

 

Субота. 19 травня Бенедикт ХVI прийняв на аудієнції представників трьох найбільших церковних організацій в Італії: Федерації християнських служб міжнародних волонтерів, Церковний рух культурних ініціатив та Християнський рух працівників. Папа підкреслив, що діяльність у сфері культури, волонтерства і праці для християн повинна надихатися милосердною і безкорисливою любов'ю. Для окремого віруючого "це означає навчитися бачити очима Христа і давати іншим те, в чому вони мають термінову потребу, дарувати погляд і жести любові тим, хто цього потребує". "Діючи таким чином, ми не лише свідчимо добро для інших, але і відкриваємо глибоке щастя, за логікою Христа, який віддав усього себе", - сказав Бенедикт XVI.

 

У суботу, 19 травня, Святіший Отець Бенедикт ХVІ прийняв на окремій аудієнції владик Східних католицьких Церков, які брали участь у заключному етапі візиту «Ad limina apostolorum» Єпископської Конференції США.

Неділя. 20 травня своє розважання перед молитвою «Ангел Господній» Бенедикт ХVІ присвятив празникові Вознесіння Господнього. «Вознесіння означає сповнення спасіння, яке почалось від миті Воплочення, – наголосив Святіший Отець. – Вознесіння вказує нам, що в Ісусі Христі наша людська природа піднесена до Господньої висоти. Коли підносимо до Господа нашу довірливу молитву в Христі, вона, мов кадило, підіймається крізь небеса, сягаючи Самого Бога, Який її вислуховує та задовольняє». Після проказування молитви «Ангел Господній» та уділення Апостольського благословення, Святіший Отець окремо згадав Всесвітній день суспільних комунікацій, який Церква відзначає саме 20 травня, закликаючи до молитви, щоб комунікація, в кожній її формі, завжди служила для нав’язування з ближніми справжнього діалогу, який ґрунтується на взаємопошані, слуханні та взаємоподілі. А на закінчення недільної зустрічі з вірними Папа закликав до молитви за школярку, яка загинула внаслідок терористичного акту біля однієї із шкіл в італійському місті Бріндізі, де є ще кілька поранених у важкому стані, а також висловив духовну близькість і співчуття з приводу землетрусу, найпотужнішого в Італії за останніх три роки, яких заторкнув регіон Емілія-Романья, де є загиблі і поранені.

 

З 20 по 24 травня 2012 року в Україні з візитом перебуватиме президент Папської ради у справах соціальної комунікації Архиєпископ Клаудіо Марія Челлі.

Джерело:   Воїни Христа Царя

23.05.2012р. Б. / Тиждень Подружжя вдруге відбувся в Україні

 

Паради щасливих сімей крокували минулого тижня центральними вулицями багатьох українських міст. Організатори другого Тижня Подружжя, який тривав з 15 по 22 травня, таким чином прагнули показати, що щаслива родина – не випадковість.

 

Протягом одного тижня багато християнських конфесій та деномінацій об’єднались в акції, мета якої – показати цінність сім’ї та щасливого подружнього життя для суспільства та країни. 

Понад 20 міст України взяли участь у другому Тижні Подружжя: Київ, Луцьк, Одеса, Львів, Івано-Франківськ, Кам’янець-Подільський, Донецьк, Житомир, Дніпропетровськ, Севастополь та інші. 

В рамках Тижня Подружжя відбувся також другий Всеукраїнський Тиждень Молитви про сім’ю. Окрім масових заходів були проведені численні семінари та тренінги, присвячені збудуванню сімейних стосунків, а також заняття на тему материнства та батьківства. 

Загалом другий Тиждень Подружжя в Україні об’єднав понад 100 заходів, присвячених збудуванню сім’ї, в яких взяли участь близько 18 000 чоловік. 

«Щоб сім’я була щасливою, подружній парі необхідно працювати над своїми стосунками кожного дня. В сім’ї завжди бувають конфлікти та непорозуміння, але головне не це, а те, як пара справляється з цими труднощами. Протягом Тижня Подружжя ми намагаємось показати молоді, що сім’я – це чудово. Це не просто конфлікти та непорозуміння, але хороша можливість рости та розвиватись разом, пізнаючи один одного. Лише в родині можлива справжня близькість і посвята, про яку мріє кожна людина», – говорить Олена Шабуніна, комунікаційний директор Тижня Подружжя в Україні. 

Наступного року організатори Тижня Подружжя в Україні планують залучити до святкування міжнародного Дня Сім’ї, який традиційно проводиться 15 травня, всі регіони України та водночас закликають християнські церкви та просімейні громадські організації працювати з родинами та утверджувати цінність подружжя протягом цілого року.

Довідка

Тиждень Подружжя – це міжнародних рух, створений з метою поширення авторитету сім’ї в суспільстві та утвердження цінності родини та шлюбу як найбільш значимого суспільного інституту. Вперше Тиждень Подружжя відбувся у Великобританії в 1997 році. 

Мета Тижня Подружжя: кожного року протягом одного тижня зробити подружжя та шлюб головними темами в країні, об’єднавши для цього зусилля громадських організацій, державних та недержавних інституцій, медіа та журналістів, християнських церков, бізнесу та всіх небайдужих людей. 

Серед 19 країн світу, де вже проводиться Тиждень Подружжя такі держави, як: Німеччина, Нідерланди, Великобританія, Ірландія, Швейцарія, Бельгія, США, Австралія, Угорщина, Чехія, Румунія, Словаччина та інші країни. В багатьох країнах світу Тиждень Подружжя став традиційним святом та був затверджений на національному рівні. 

 

Джерело:  КРЕДО

22.05.2012р. Б. / Українська спільнота Риму взяла участь у щорічному Святі народів

 

У неділю, 20 травня 2012 р., в Римі уже двадцять перший раз відбулося традиційне Свято народів. «Зустріч і гостинність» – тема цьогорічного свята. Організаторами свята, як і кожного року, стали отці-місіонери Скалабриняни у співпраці Пасторального відділу «Мігрантес» та «Карітас» Римської Єпархії, Мерії міста Риму, Обласної Ради та етнічних спільнот міста Риму. Україну на Святі народів представляли парафіяни Української парафії Свв. Сергія і Вакха у співпраці Релігійного Товариства «Свята Софія».

 

Найбільшим виявом єдності у різноманітності стала Божественна Літургія в Базиліці Сан Джованні на Латерані, яку очолив Ґуеріно Ді Тора, єпископ-помічник Римської єпархії, у співслужінні численних священиків різних народів та обрядів. Від Української Греко-Католицької Церкви взяли участь о. Марко-Ярослав Семеген, пасторальний координатор для українців греко-католиків в Італії, о. Іван Кулик, настоятель церкви Свв. Сергія і Вакха в Римі, о. Маврикій Попадюк, ЧСВВ, генеральний протоконсультор Василіянського чину, о. Макарій Іванишин, ректор Собору Святої Софії в Римі, о. Іван Говера та о. Дмитро Квич.

 

Базиліка Сан Джованні на Латерані стала немовби веселкою, яку склали понад 150 етнічних громад міста Риму із своєю духовністю, обрядовістю, літургійною традицією, музикою та співами. Єпископ Ґуеріно у своїй проповіді під час Святої Літургії, звертаючись до присутніх у храмі молільників, наголосив: «Ми тут для того, щоб підкреслити нашу єдність і нашу різноманітність. Різноманітність, вираження різних культур, рас, відображає універсальність благодаті Христової, і допомагає нам жити разом і збагачувати один одного, творячи єдиний народ дітей Божих».

 

Традиційний для Свята народів спів Святої Літургії різними мовами і різноманітними наспівами та під супровід музичних інструментів, характерних для тої чи іншої культури, знову і знову став виявом багатющої традиції Церкви і її вселенського виміру. Прослава Бога в українській мові лунала під куполами Базиліки у літургійному гімні «Свят, Свят, Свят» у виконанні парафіяльного хору церкви Свв. Сергія і Вакха під керівництвом п. Галини Громик.

 

По завершенні Божественної Літургії відбувся почастунок традиційними стравами, які приготували представники спільнот, щоб представити кулінарне багатство своїх народів. Українська кухня на Святі народів була зорганізована п. Любомирою Жученко. Смачні українські традиційні страви швидко розходилися між учасниками свята.

 

Згодом свято продовжилось концертом, який виявляв пісенно-танцювальну гордість різноманітних культур. Традиційна творчість України була представлена співом Марти Фочук та танцювальним колективом «Горянка».

 

На Свято народів прибув також мер міста Риму Джанні Алеманно. Звертаючись під час концерту до присутніх на площі іммігрантських спільнот, мер міста підкреслив: «Свято народів – це дуже важливе свято, тому що в цьому місті іммігрантські спільноти є його важливою частиною, невід’ємною частиною. Без них Рим був би сумнішим та убогішим. Ми повинні працювати разом, щоб Рим зростав, дивитися разом в майбутнє, щоб могти подолати всякі перешкоди та ідеологічні схеми». «Це важливо для Риму, – додав мер, – зростати разом з багатьма етнічними спільнотами, які в ньому живуть». Це можливо, на переконання Джанні Алеманно, на «основі взаємної поваги, поваги до ідентичності іммігрантів, які приїжджають до Риму, а також поваги до ідентичності Риму, особливої уваги до того, що становить його коріння та історію». «Ці чудові представлення на Святі народів, – сказав мер, завершуючи свою промову, – це вияв того, що будучи сильні своїми коріннями, своєю ідентичністю, своїм християнським духом, ми завжди зможемо дивитися в майбутнє з надією. Я обіймаю всіх вас і відчувайте себе повністю громадянами Риму».

 

На площі перед Базилікою Сан Джованні на Латерані уже від самого ранку були виставлені палатки. Протягом усього дня бажаючі могли ознайомитися з елементами незнайомих культур завдяки виставці національних атрибутів, ручних виробів чи фотографій, традиційного національного одягу та інших експонатів, що презентували культуру та традиційну особливість того чи іншого народів.

 

Щоб показати і розповісти про українську культуру, вишиванки, різьбу по дереву, писанки, керамічні вироби, в українській палатці працювали п. Галина Задільська із дочкою Надією та сином Романом, п. Вікторія Чесневська із дочкою Катериною, п. Євгенія Куделич та п. Марія Говгера. Гарним виявом української гостинності був коровай, який спекла п. Анна Щукіна. На закінчення свята, за українською традицією, хліб-сіль розділили між собою всі присутні.

 

Свято народів є доброю традицією Риму, яка виявляє гармонійне поєднання різних культур в одному суспільстві, що не стає змішанням чи поглинанням різноманітних звичаїв, але збагачується людським досвідом з далеких і близьких кутків світу.

За матеріалами: www.ukr-parafia-roma.it / www.chiesaucraina.it

• 
• 
• 
• 
• 

Джерело:  Воїни Христа Царя

22.05.2012р. Б. / Євхаристійний конгрес – місце зарядки «духовних акумуляторів»

 

Два Євхаристійні міні-конгреси 19 травня відбулись у Кам’янець-Подільській дієцезії. Вірних з навколишніх парафій збирали Мурафський та Томашпільський деканати. Обидві зустрічі проводились як підготовка до великого, дієцезіального конгресу, який відбудеться 2 червня у Кам’янці-Подільському. 

 

Кілька тисяч вірних з десятків парафій 19 травня зібрались у двох селах Вінниччини– Мурафі (Шаргородський район) та Городківці (Крижопільський район). У програмі кожного міні-конгресу були конференції про роль Євхаристії у будуванні спільноти, про покаяння і примирення та про важливість Євхаристії у подружньому житті. Присутні також почули свідчення, які давали подружні пари, священики та монахині. 

Зокрема о. Петро Фурман наголошував на тісному зв’язку, який існує між таїнствами Покаяння та Євхаристією. Він закликав до частої сповіді, щоб не носити довго у собі гріхи. «Як хліб з часом черствіє, так черствіє душа людини, яка довго носить у собі гріх», - зауважив о. Петро. 

Кульмінацією обох міні-конгресів була Літургія. В обох місцях, але в різний час, її очолив єпископ Леон Дубравський. 

У своїй проповіді владика зокрема говорив про дар священства в контексті Євхаристії. Також єпископ зауважив, що у сучасному світі християнська ревність нерідко вистигає, і ліками на це є Євхаристія. 

«Сьогодні було багато слів сказано про Євхаристію – багато свідчень і наук. Гадаю, це має зворушити людей і допоможе їм відновити своє життя з Богом», - сказав настоятель парафії у с. Городківка о. Ярослав Машталяр OFM. 

Єпископ Леон Дубравський у розмові з CREDO назвав деканальні Євхаристійні конгреси місцем, де люди заряджають свої духовні акумулятори. 

«Люди приїжджають на ці міні-конгреси можливо з якимись проблемами чи турботами. Вони потребують зустрічі з Христом, яка дає їм сили. Тут люди заряджають свої духовні акумулятори, набираються сили і натхнення. Буває, що людина поступово духовно вистигає і стає ані гарячою, ані холодною. Конгрес допомагає оживити у людині любов до Бога. Це можна порівняти з євангельською історією про купіль, до якої сходив ангел і порушував воду, після чого люди оздоровлювались у цій воді. Так і зараз: нам важливо пробудити людей», - сказав єпископ Леон.

Під час обох міні-конгресів владика запрошував усіх вірних приїхати на Дієцезіяльний Євхаристійний конгрес до Кам’янця-Подільського, який відбудеться 2 червня. 

 

Олена Качуровська

Джерело:   КРЕДО

Церква – божественне і людське

 

Для багатьох християн людський аспект Церкви є страшним згіршенням. Вони би всіма силами хотіли звести Церкву тільки на Божественну установу, позбавлену всього людського. Але в цей же ж таки час самі забувають про те, що з одного боку і вони є частиною Церкви, і що вони також люди, і також грішні. Для остудження таких ревних варто би було процитувати слова протестантського проповідника минулого століття Дерека Прінса: «Я не знаю жодної досконалої спільноти. Якби я таку знайшов, я би відразу став її членом. Але оскільки я недосконалий, то і ця спільнота разом зі мною стала б недосконалою». І це щира правда.

 

Сам Христос пророкував, що до кінця часів у Церкві ростимуть разом і кукіль і пшениця (Мт. 13, 24-30), і шукати Церкву, в якій би була сама досконалість і святість, значить не вірити словам самого Спасителя.

 

Кажуть, що людина помстилася Богові за те, що Він створив її на Свій образ і подобу, і створила собі Бога на свій образ і подобу. І не потрібно далеко ходити, щоб підтвердити собі цей факт. Треба тільки поговорити з кількома людьми, декларованими християнами, щоб переконатися, що кожен з них має власне уявлення про Бога. Щось подібного є і з Церквою, яку Бог заснував. І знаком того, що кожен «будує» собі «церкву» по власних лекалах, є роздробленість християнського світу на чисельні конфесії, які часто кардинально різняться одна від іншої.

 

Багато є тих, хто прагне Церкву звести тільки на людську установу, змусити Її функціонувати як чисто людське суспільство, примінюючи на Неї досягнення модерної психології, соціології, антропології і тому подібне. Забуваючи, що Вона насправді є відображенням ситуації Христової. Так, як Христос є Богочоловіком, так і Церква, Ним заснована, є не тільки спільнотою людей, але й Божественною установою.

 

Цей дуалізм буття Церкви для багатьох є великою спокусою. Легше звести Її до Божественної надлюдської установи, «переселивши» Її у світ містичного досвіду, або звести до чисто людської установи безпосередньо підпорядкувавши Її законам функціонування всіх людських суспільств. І такий еклезіальний монофізитизм (тільки Божественна установа) чи еклезіальний аріянізм (тільки людська установа) не є якогось занадто теоретичного, спекулятивного характеру – ні, такі єресі зараз не в моді. Але ці два, здавалося б, протилежні уявлення про Церкву зараз є надзвичайно поширеними не тільки в нас в Україні, але й у світі. Вони, подібно до сучасного практичного атеїзму, не шукають свого теоретичного богословського оправдання, вони просто функціонують, будучи частиною якоїсь ідеології.

 

І що найцікавіше – корінь в них єдиний – несприйняття дуальності буття Церкви, яка, будучи Божественною установою, складається з недосконалих людей, незважаючи на те, яку службу в Церкві вони виконують. І тут реальним і раціональним прикладом віри для «згіршуючихся» є славнозвісний Боккаччівський паризький єврей з «Декамерону».

 

Ми, що живемо у суспільстві, яке більш-менш толерантно відноситься до нашого християнства, можемо собі дозволити «розкіш» бавунькатися у суперпрофесіоналів чи суперкритиканів. Маємо Церкву, маємо священиків, за наше християнство нас ніхто не б’є і не принижує. Але християни країн, де Церкву переслідують, вочевидь, не мають такої «розкоші».

 

Хоча й смутно, але все ще можу пригадати собі часи Підпілля, коли зустріч з священиком була неначе зустріччю з самим Богом. Не тому, що вони, підпільні священики, усі були суперсвятими і супердосконалими. Ні. А тому, що вони були рідкістю. Вони були для нас надзвичайним Божим даром – людьми, через яких Сам Бог давав нам розгрішення і годував Своїм Тілом і Кров’ю, хрестив, вінчав і таємно запечатував гроби вірних.

 

Але, очевидно, такою вже є людська природа. Коли ти голодний, то й кусок черствого хліба видається найрозкішнішою потравою. Але коли щодня їси шинку, ну то з часом і вона проїдається.

А варто би було таки вміти цінувати і черствий хліб…

Цього тижня якраз прозвучали слова отверезвляючі, слова Вселенського Архиєрея Бенедикта ХVІ, який, вітаючи духовенство і мирян Бамбергзьскої єпархії з її 1000-літтям, зазначив, що Церква не є групою за інтересами, місцем для спільних заходів або формою політичної спільноти, керованої світськими і політичними правилами або тимчасовими засобами. Як зазначив Папа, Церква не є якимсь громадським організмом, але діє від імені Христа. Він сам об'єднує віруючих у спільноти повного життя.

 

Це слова актуальні й для нашого українського християнства.

 

Цікаво, що в католицькому світі прозвучала ще одна актуальна для українських католиків думка і то з вуст людини, яка живе у суспільстві, де за приналежність до християнства можна накласти головою.

 

«Як східні християни маємо щодо мусульман та інших народів особливу місію. Ми повинні передати їм вартості Заходу. Очевидно, не секуляризацію, а права людини, релігійну свободу, повагу до іншого, навіть тоді, коли він не поділяє моїх поглядів. Наприклад, в Сирії посередниками можуть бути лише християни. Бо їм не розходиться у владі, бо вони добре знають, що ніколи її не здобудуть. Але лише вони єдині можуть вказати помилки обох сторін. Сказати урядові, що авторитарна влада є неприйнятною, що він зробив помилку на початку, відкидаючи чи відсуваючи в часі будь-які реформи. Але християни теж повинні сказати опозиції, що вона занадто ґвалтовно зреагувала на поставу уряду, що занадто швидко взялася за зброю» - сказав о.Саміл Халіл Самір ТІ, єгипетський єзуїт та ісламолог.

 

Для українських католиків варто тільки слово «мусульмани» замінити на слово «православні», бо виховані комуністично-візантійською РПЦ вони тяжко усвідомлюють собі, що позитивні цінності Заходу – це є насправді надбанням усього християнства, оскільки саме ці цінності відображають ту максиму нормальних людських взаємин, які Бог заклав у нашу природу. Але не тільки православні мають з цим проблему. Це є проблема всього українського суспільства, яке ніяк не може позбавитись тіней минулого тоталітаризму. Властиво ми католики маємо доносити ці цінності до українського загалу, щоб закласти фундамент здорового суспільства.

о.Орест-Дмитро Вільчинський


Джерело:  Воїни Христа Царя

20.05.2012р. Б. / «LifeDay 2012»: свято Народного руху за життя в неділю 20 травня у Ватикані

 

Більше 60 автобусів доставлять в Рим волонтерів з Народного руху за життя з найбільш віддалених регіонів Італії, які приєдналися до тисяч інших, що прибули в італійську столицю поїздами і на автомобілях.

Всі вони, спільно із запрошеними гостями з різних католицьких асоціацій та рухів, зберуться в Залі Павла VI у Ватикані для святкування Дня Життя «LifeDay 2012», який пройде в цю неділю 20 травня з 10.00 до 13.30.

«В цьому році, - говориться в новинах Народного руху за життя, - зустріч приурочена до кількох подій: до річниці прийняття закону 194 про аборти, в результаті якого до цього дня були знищені 5,5 мільйона невинних людських життів, ще один привід - нагородження переможців XXV навчального європейського конкурсу, в якому за останні роки взяли участь більше мільйона студентів, і, нарешті, відкриття нової європейської ініціативи під назвою "Один з нас", метою якої є визнання прав людини починаючи з моменту зачаття».

Захід транслюватиметься в телеефірі з площі Святого Петра. Серед виступаючих будуть, зокрема, президент Форуму асоціацій сімей Франческо Беллетті, президент католицької організації «Retinopera» Франко Паскуалі, а також президент асоціації «Наука і Життя» Лучіо Романо. На закінчення зустрічі виступить кардинал Енніо Антонеллі, президент Папської ради у справах сім'ї. Більш детальну інформацію можна знайти за адресою: www.lifeday.mpv.org.

За матеріалами radiovaticana.org

Джерело:  Воїни Христа Царя