КАТЕХИТИКА-I: Україна

ЛЮБОВ

ЛЮБОВ – довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

Показ дописів із міткою Україна. Показати всі дописи

середа, 19 вересня 2012 р.

Запрошуємо у паломництва!

Слава Ісусу Христу!

Запрошуємо у паломництва!

12 вересня 2012 р. Б.

Стежками Ісуса Христа

Паломництво на Святу Землю. Ми побуваємо в місцях, де провів своє земне Життя Ісус Христос, зможемо приклонитися до унікальних християнських святинь...
Вартість $ 595 + 100 грн. програма туру...
Вартість $ 700 + 100 грн. програма туру...Вартість $ 750 + 100 грн. програма туру...

29 вересня – 10 жовтня 2012 р. Б.Париж – Лондон. Велич Європи.
Львів – Прага – Париж (3 дні) – Лондон (4 дні) – Кельн – Дрезден – Львів

Вартість 595 Євро + 100 грн. програма туру...

Жовтень 2012 р. Б.

09 – 18 жовтня 2012 р. Б.Всенародна проща до собору св. Софії в Римі (+ Падуя, + Флоренція)
Львів – Марія Повч – Будапешт – Відень – Венеція – Падуя – Флоренція – Рим – Ватикан (3 дні) – Будапешт – Егерсалок – Егер – Львів
Вартість 385 Євро + 100 грн. програма туру...

11 – 19 жовтня 2012 р. Б.Всенародна проща до собору св. Софії в Римі (+ Барі, + Сан Джовані Ротондо)
Львів – Марія Повч – Будапешт – Рим – Ватикан (3 дні) – Барі – Сан Джовані Ротондо – Лорето – Сан Маріно – Падуя – Львів
Вартість 395 Євро + 100 грн. програма туру...

11 – 18 жовтня 2012 р. Б.Всенародна проща до собору св. Софії в Римі (економ)
Львів – Марія Повч – Будапешт – Рим – Ватикан (3 дні) – Будапешт – Егер – Львів
Вартість 325 Євро + 100 грн. програма туру...

17 – 24 жовтня 2012 р. Б.Кіпр - від язичниства до християнства
Запрошуємо на один з найцікавіших островів Середземного моря, багатий своїми святинями, яскравим сонцем та неймовірно красивою природою.Вартість 680 Євро + 100 грн. програма туру...

Джерело: ПАЛОМНИК

вівторок, 18 вересня 2012 р.

18.09.2012р. Б. / IV Всеукраїнське військове паломництво до чудотворного місця явлення Божої Матері у с. Зарваниця

22-23 вересня 2012 року відбудеться IV Всеукраїнське військове паломництво до чудотворного місця явлення Божої Матері у с. Зарваниця Тернопільської обл. Цьогорічна проща проводиться під гаслом «Бог покликав нас жити у мирі».

Організатором паломництва виступає Департамент Патріаршої Курії Української Греко-Католицької Церкви у справах душпастирства силових структур України. Паломництво відбувається з благословення та за участі військового єпископа – владики Михаїла Колтуна, керівника Департаменту Патріаршої Курії Української Греко-Католицької Церкви у справах душпастирства силових структур України.

Щорічну військову прощу до Зарваниці підтримує Міністерство оборони України, Міністерство Внутрішніх Справ, Внутрішні війська МВС України, Міністерство надзвичайних ситуацій України та Державна пенітенціарна служба України. У паломництві візьмуть участь близько 1000 військовослужбовців разом з членами їх родин.

Захід розпочнеться з панахиди за загиблими військовослужбовцями та правоохоронцямиa. Опісля відбудеться покладання квітів до пам’ятного знака загиблим за волю України, що продовжиться урочистою ходою представників силових структур до площі перед Собором, де відбудеться відкриття заходу. До паломництва долучаться ветерани Української Повстанської та Радянської Армій, які спільно з усіма військовиками молитимуться за примирення.

Програма передбачає виступи творчих колективів та військових оркестрів на площі перед Собором, Хресну ходу, похід зі свічками та нічні чування.

До IV військового паломництва виготовлено спеціальний пам’ятний знак для учасників прощі.

Програму IV Всеукраїнського паломництва до Зарваниці можна переглянути на офіційному сайті – kapelanstvo.org.ua.

Контактні телефони:
з приводу організації, проживання та харчування під час паломництва:
Олександр Мельник, референт Департаменту: +38 (096) 56 8888 0
для представників ЗМІ:
Соломія Щур, прес-секретар Департаменту: +38 (096) 963 94 36

Джерело: kapelanstvo.org.ua

Воїни Христа Царя

понеділок, 17 вересня 2012 р.

17.09.2012р. Б. / Важкі питання. Що відбувається після смерті з душею людини, одержимої демонами?

ПИТАННЯ: Якщо людина, одержима демоном або декількома демонами, вмирає, не звільнившись від них, куди потрапляє душа такої людини?

ВІДПОВІДЬ: Тіло і душа людини різні між собою, хоча і невіддільні одне від одного. Душа пов'язана з тілом трансцендентним чином, так що тіло не може жити без душі. Але при цьому вони залишаються різними.

Коли мова йде про одержимість, демон, вторгаючись, діє всередині тіла і рухає почуттями так, що вони опиняються в його владі, виходячи з-під влади людини. Людина, одержима демонами, переживає моменти особливої «кризи», коли диявол керує відчуттями людини. Це - насильство, яке здійснюється всередині тіла.

Однак диявол ніколи не входить безпосередньо в серце людини, тобто в її душу. Він панує тільки над тілом.

Наведемо цитату зі святого Томи Аквінського: «Входження диявола в людину можна розуміти двояко. Або він входить в тіло людини - як у тих випадках, коли демон мучить фізично: у цьому випадку диявол вселяється в людину за допомогою своєї сутності, - або (це можна розуміти) як входження в душу, в тому сенсі, що диявол своєю сутністю вселяється в людський розум. Але в цьому сенсі ніхто крім Бога не може увійти в людину», - стверджує святий Тома.

«Дійсно, раціональна душа не володіє кількісним виміром, тобто не може містити в собі будь-яке створення. В ній не може перебувати ніяка реальність крім тієї, яка наділяє її сутністю і яка перебуває там в силу своєї властивості. Але де є властивість Бога, там перебуває сутність Бога ... Тому очевидно, що Бог перебуває головним чином в душі », - пише святий Тома Аквінський в Тлумаченні до Євангелія від Івана.

Зробивши ці уточнення, ми додамо, що мова йде не про якісь теоретичні розважання. Ми міркуємо про це тому, що існують реальні випадки одержимості. Сам Христос велів демонам «вийти»: «Вийди, дух нечистий, із людини». - Наказує Ісус в Євангелії від Марка (5,8). Подібним чином, святий Тома Аквінський чітко визначає, в який спосіб диявол може знаходитися всередині людини: диявол може володіти тільки тілом, а за допомогою тіла обумовлювати і душу. Але він не впливає на душу безпосередньо. Будучи духовною сутністю, душа не має місця, в яке хтось може увійти безпосередньо. Як пояснює святий Тома, душа підвладна лише своєму авторові, тобто Богу, який по-новому мешкає в ній за допомогою благодаті.

Повертаючись до нашого питання про те, що відбувається після смерті з одержимою демонами душею: як ми сказали, демон може панувати тільки над тілом, тому після фізичної смерті його влада закінчується, і ця душа постає перед Богом так само, як і душа будь-якої іншої людини . Очевидно, що при одержимості, коли диявол керує діями людини, це відбувається мимо волі одержимого, тобто душа не несе моральної відповідальності за такі дії.

За матеріалами: Радіо Ватикан

На питання читачів відповідає російська служба Радіо Ватикан - rus@vatiradio.va, поштова адреса для запитань - – Російська служба Радіо Ватикану, 00120 Ватикан.

субота, 15 вересня 2012 р.

15.09.2012р. Б. / Пресвятої Діви Марії Страждальної

Римо-катол.: 15 вересня (обов’язковий спомин)

Знаний нам сьогодні спомин формувався довгі століття. Підставою для культу Матері Божої Страждальної були, вочевидь, слова з Євангелія від Луки (2,35), сказані старцем Симеоном до Марії про меч, який прошиє Її душу, а також – очевидне співстраждання Матері, яка стояла під хрестом Сина.

Страждання Діви Марії згадувалося у Церкві попередніх століть двічі: у п’ятницю перед Вербною неділею та 15 вересня, коли відзначалося спомин Семи Скорбот Пресвятої Богородиці.

Перше свято має цілком виразну еклезіологічну генезу. Воно постало 1423 року в Німеччині, у Кельнській дієцезії, і мало назву «Співстраждання Марії для винагородження за беззаконня, скоєні гуситами в католицьких храмах». Цілком очевидна теологія як участі Марії у стражданнях Христа – співвіднесених зі стражданнями Його Церкви, відповідно до того, як Він сам ототожнював себе з Церквою (пор. Діян 9,5), – так і суто католицьке розуміння молитовного заступництва, яке ми звертаємо до Бога через Марію. Спершу цей день відзначався у п’ятницю після Третьої Великодньої неділі, а 1727 року папа Бенедикт ХІІІ поширив його на всю Церкву (вже не з приводу гуситів) і переніс на п’ятницю перед Вербною неділею.

Паралельно (починаючи з 1667 року) в Церкві став ширитися побожний рух, який мав не так христологічний та еклезіологічний аспект, як радше аспект суто історичний: спомину подій у житті Матері Божої, які можна було співвіднести з отим згаданим у св.Луки «мечем». Цей рух сформувався завдяки сервітам, хоча певною мірою існував ще раніше, базуючись на побожності вшанування «сімох мечей»: пророцтво Симеона (Лк 2,34-45); втеча до Єгипту (Мт 2,13-14); загублення Ісуса (Лк 2,43-45); зустріч із Ним на Хресній Дорозі; розп’яття і смерть Ісуса (Мт 27,32-50 і пар.); зняття Ісуса з хреста (Мк 15, 42-47 і пар.); покладення Ісуса до гробу (Мт 27,57-61 і паралельні місця).

Папа Пій VII поширив цей рух 1814 року на всю Церкву, а день свята призначив на третю неділю вересня. Папа св.Пій Х визначив для нього день 15 вересня – оскільки страждання Марії нерозривно поєднані з відкупительними стражданнями Христа Господа. Пособорна календарна реформа скасувала марійне свято з п’ятниці веред вербною неділею та понизила ранг свята Матері Божої Страждальної, зводячи його до рівня спомину, причому необов’язкового. Вочевидь після тих століть, коли вшанування Пресвятої Богородиці в Католицькій Церкві було величезне, маємо певний «зворотний хід історичного маятника», пов’язаний також і з цілком виразним прагненням пособорної Церкви до певного «притишення» марійної побожності заради того, щоб менше викликати спротиву у протестантів, щодо яких ставлення Церкви змінювалося.

Християнська іконографія зазвичай представляє Матір Божу Страждальну трьома способами. Найбільш давні зображення показують Марію під хрестом Ісуса, пізніші (починаючи з XIV ст.) – як П’єту, тобто Матір, яка тримає на руках тіло свого Сина, знятого з хреста. В ті само часи з’явилися й зображення Марії з мечем, який прошиває Її груди або серце. Потім цих мечів стало більше, включно по згадані сім.

До теології співстраждання Марії сходяться корені руху Родини Матері Божої Страждальної – домініканської спільноти, яка об’єднує в молитві людей хворих, фізично неповносправних та здорових. Мета руху, який від 1990 року є інституційною частиною Домініканської родини в Польщі, – надати змогу людям з обмеженими можливостями жити насправді глибоким внутрішнім життям, аж до богопосвяченості.

Серед найвідоміших санктуаріїв Матері Божої Страждальної – базиліка у Ліхені, Польща.

Джерела: CREDO

Воїни Христа Царя

пʼятниця, 14 вересня 2012 р.

14.09.2012р. Б. / 14 вересня початок церковного року

14 вересня 2012 року

Поч. індикта, тобто церковного року.
Преп. Симеона Стовпника та його матері.
Собор Пресвятої Богородиці, що в Міясинах.

Початок церковного року

На І Вселенському Соборі в Нікеї 325 року було встановлено в цей день відзначати початок нового церковного (літургійного) року або індикту. Це рішення взяла за основу Східна Церква. На відміну від неї Римо-Католицька Церква розпочинає літургійний рік у першу неділю різдвяного посту (Пилипівки) або т.зв. адвенту.

Це полієлейне свято, яке має свою богослужбу. Цього дня читається Євангеліє про першу проповідь Ісуса Христа в Назареті, якою Він розпочав Свою апостольську діяльність.

Святий Симеон Стовпник

Святий Симеон Стовпник народився 356 року в містечку Сисані, поблизу сирійського кордону, і був сином убогого пастуха. В юності вступив до монастиря, де вів життя великого умертвлення. Потім Симеон поселився у печері під горою Теланісси, де прожив три роки, у молитві і пості прославляючи Бога. Невдовзі він збудував келію без даху на вершині гори, щоб з любові до Бога терпіти усяку негоду. 423 року він поставив собі стовп висотою 2, 70 м, а на ньому будку шириною 90 см, де вів життя повного самозречення. Симеон провів на стовпі 37 літ, звідси й назвали його Стовпником. Помер Симеон Стовпник 459 року, проживши 103 роки.

Послання ап. Павла до Галатів 4, 8-21

Браття, колись ви, не знаючи Бога, служили богам, що не були богами. Тепер же, коли ви пізнали Бога чи, краще кажучи, коли Бог пізнав вас, як ви можете вертатися знову до немічних та вбогих первнів, яким, як колись, хочете знову служити? Вважаєте пильно на дні, на місяці, на пори та на роки! Боюсь за вас, чи не працював я коло вас даремно. Благаю вас, брати, будьте як я, бо і я такий, як ви. Ви мене нічим не образили. Ви знаєте, як я через недугу тіла проповідував вам перший раз євангеліє, і, не зважаючи на мою недугу, яка була вам спокусою, ви не погордували мною і не відіпхнули, але, як ангела Божого, прийняли, як Христа Ісуса. Де ж вона, тепер, та ваша радість? Свідчу вам, що якби можна було, ви були б вирвали собі очі і мені дали б! Невже я вам став ворогом, говорячи вам правду? Та ті нещиро вас ревнують; вони вас хочуть від нас відвернути, щоб ви про них дбали. Воно добре — ревнувати, але у добрім, і завжди, не лиш тоді, коли я між вами. О мої дітоньки, яких я знову народжую в муках, доки Христос у вас не зобразиться! Хотів би я бути серед вас тепер і змінити мою мову, бо сам не знаю, що мені з вами робити. Скажіть мені, ви, що хочете бути під законом, чи ви не знаєте закону?

Євангеліє від Марка 6, 45-53

45 І відразу ж спонукав своїх учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, - поки він відпустить народ. 46 Відпустивши ж їх, пішов на гору помолитись. 47 Як настав вечір, човен був посеред моря, а він сам один на землі. 48 Коли ж побачив, як вони, веслувавши, втомились, - вітер бо їм був противний, - то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, - хотів обминути їх. 49 Вони ж, побачивши, як він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали. 50 Усі бо уздріли його й занепокоїлись. Він же вмить заговорив до них, мовивши: Будьте ж мужні: це я, не бійтесь! 51 І ввійшов до них у човен, - й ущух вітер. І вони в собі вельми здумілись, - понад міру, 52 бо не розуміли чуда з хлібами - серце їхнє було нечуйне. 53 І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили.

Розважання Владики Венедикта Алексійчука над сьогоднішнім Євангелієм

Джерело: Воїни Христа Царя

"...Ісус Навин залишив нам прекрасний приклад національного провідника. Він сердечно любив свій народ і до останнього удару свого серця працював для його добра. Був розумним вождем народу, вів його до сили й щастя прославою Бога й вірністю його законам. Тільки такі провідники можуть бути справжніми будівничими сили і слави кожної нації..." (ЖИТТЯ СВЯТИХ, в-о "Місіонер", 1998, стор.284)

Передруковано з паперового видання р.Б. Леонідом.

вівторок, 11 вересня 2012 р.

11.09.2012р. Б. / Усікновення чесної голови св. Івана Христителя

Тропар та кондак

Тропар, глас 2: Пам'ять праведного з похвалами, і тобі вистачає свідчення Господнє, предтече, бо ти показався воістину і від пророків чесніший, бо у струях сподобився хрестити Проповіданого. Тому за істину пострадав ти, радуючися, благовістив ти і тим, що в аді, Бога, явленого в тілі, що взяв гріх світу і подає нам велику милість.

Слава: Кондак, глас 5: Предтечі славне усікновення було якось божественним задумом, щоб і тим, що в аді, проповів Спасове пришестя. Нехай, отже, ридає Іродія, що випросила беззаконне вбивство, бо возлюбила не закон божий, ні живий вік, але — лукавий і дочасний.

І нині: Богородичний, глас 5: Радуйся, двері Господні непроходимі, радуйся, стіно і покрове тих, що прибігають до тебе, радуйся, пристане, бурями не навіщувана і подружжям незаймана, що родила плоттю Творця твого і Бога. Молитись не переставай за тих, що оспівують і поклоняються різдву твоєму.

Діяння святих апостолів 13, 25-33

В тих днях, сповнивши свій шлях, Іван мовив: Я не той, за кого ви мене вважаєте; он іде за мною той, якому я не гідний розв'язати взуття його. Мужі брати, сини роду Авраама, і ті між вами, що бояться Бога! Вам послане слово цього спасіння. Та мешканці Єрусалиму і князі їхні не визнали Його, і засудивши Його, сповнили слова пророків, які читаються щосуботи. І не знайшовши в Ньому ніякої смертельної вини, вимагали у Пилата вбити Його. А коли виконали все, що було написано про Нього, зняли Його з хреста і поклали до гробу Та Бог воскресив Його з мертвих, і Він багато днів являвся тим, що прийшли з Ним з Галилеї в Єрусалим, які й тепер є Його свідками перед народом. І ми звіщаємо вам ту обітницю, що була дана батькам нашим. Бог її здійснив нам, їхнім дітям, воскресивши Ісуса.

Євангеліє від Марка 6, 14-30

В той час почув Ірод цар слухи про Ісуса Христа, бо явне стало ім'я Його, і сказав, що Іван Хреститель встав із мертвих, і тим-то сили діються через нього. Інші го ворили, що то Ілія, а інші казали, що то пророк є або як один з пророків. Почувши ж, Ірод сказав, — це Іван, якому я відтяв голову, він встав з мертвих. Той бо Ірод, пославши, схопив Івана і зв'язав у в'язниці задля Іродіяди, жінки Фи-липа, брата свого, тому що оженився з нею. Бо Іван говорив Іродові: Не годиться тобі мати жінку Филипа, брата твого. Іродіяда же гнівалася на нього і хотіла його вбити, та не могла. Бо Ірод боявся Івана, знаючи його як чоловіка праведного і святого, і беріг його; і слухавши його, багато чинив, а слухав його залюбки. І як настав пригожий день, коли Ірод на свої уродини справляв вечерю своїм князям і тисячникам та старшим галилейським, і як увійшла дочка тієї Іродіяди і танцювала, і угодила Іродові й возлежащим з ним, сказав цар дівчині: Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі, хоч би й половину мого царства. Вона ж, вийшовши, сказала матері своїй: Чого просити? А ця сказала: Голову Івана Хрестителя. І зараз, ввійшовши з поспіхом до царя, просила, кажучи: Хочу, щоб ти негайно дав мені на блюді голову Івана Хрестителя. І прескорбний був цар, та ради клятви і задля возлежащих з ним не хотів їй відмовити. І зараз післав цар прибічника і звелів принести голову його. А він пішов і усікнув його в в'язниці. І приніс голову його на блюді і дав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй. А ученики його, почувши, прийшли і взяли тіло його й положили його у гробі. І зібрались апостоли до Ісуса і сповістили Йому все, що робили і чого навчали.

Проповідь

«Величаємо тебе, Христителю Спасів, Іване,

і спогадуємо твоєї святої голови усікновення»

(Величання свята)

Слава Ісусу Христу! Дня 11 вересня, свята Христова Церква врочисто і молитовно кличе до своїх вірних: «Прославмо посередника між Законом і Благодаттю! Бо він нам покаяння проповідував і, відважно та явно докоривши Іродові, голову свою віддав на усікновення. Тож нині, перебуваючи з ангелами, молиться Христу, щоб ми спаслися». «Вшануймо піснями пророка, що появився нам з неплідного лона і засяяв промінним світильником для вселенної – Христового Христителя та переможного мученика, Івана Предтечу, який молиться Господеві, щоб Він помилував душі наші» (сідальний на Утрені).

Святий Іван Хреститель, син Захарії і Єлисавети, вихований у пустині, покликаний Богом, проповідував і христив людей на Йордані. Сподобився тої ласки, що охристив Божого Сина. Після Хрещення Ісуса Христа святий Іван Хреститель проповідував дальше, закликаючи до покаяння, і грозив Божим гнівом тим, хто не принесе гідного покаяння. Чутка про нього рознеслася по всій околиці. Багато вірили, що він – Месія, інші говорили, що він Ілля, який повернувся на землю.

Коли, Ісус Христос, після сорокаденного посту, вийшов на проповідь, святий Іван Хреститель не переставав свідчити, що Спаситель вже є серед вибраного народу. Слухаючи це, старшина юдейська посилає до святого Івана Хреститель післанців, довідатися, хто він є. І він дає таку відповідь. Читаємо Святе Письмо (від Іван 1.19-33): «Ось Іванове свідчення, коли то юдеї були до нього послали з Єрусалиму євреїв та левітів спитати його: «Хто ти? А він зізнався, не заперечив; зізнався: «Я – не Христос». То вони спитали його: «Що ж – Ілля ти?» – «Ні», – мовив він. «Пророк ти?» – «Ні» – відказав він. Тоді вони йому: «То хто ж ти такий – щоб відповісти тим, які нас вислали, що сам про себе кажеш?» Промовив: «Я – голос вопіющого в пустині: Вирівняйте путь Господню, – як ото пророк Ісая сказав». Були ж посланці з фарисеїв. Отож, спитали його, мовивши до нього: «Чого ж бо ти Хрестиш, коли ти ні Христос, ані Ілля, ані пророк?» Йоан же їм у відповідь: «Водою я хрещу. Той же стоїть серед вас, якого ви не знаєте; він наступить після мене, а я йому не гідний розв’язати й ремінця сандалі». Сталося те у Витанії, по той бік Йордану, де Іван Хрестив.

Тож наступного дня бачить він Ісуса, що йде до нього, та й каже: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає». Це той, що про нього повідався: За мною наступить муж, Сущий передо мною, був бо раніш за мене. І не знав я його. Та я на те прийшов, водою Христивши, щоб Ізраїлеві об’явлений був «він». І свідчив Іван, промовляючи: Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на Ньому І я бачив і засвідчив; Він – Син Божий, який буде Христити Вас Святим Духом».

Так оповідає нам Святе Євангеліє про свідоцтво, яке святий Іван Предтеча дав Ісусові вже після Його Хрещення. І навчав він аж до тої хвилини, поки злоба людська не вкинула його до темниці. Ось як це сталося: «Тодішній правитель Ірод Антипа, син Ірода Великого, мав брата що звався Филип. Той Филип мав жінку Іродіяду. Ірод Антипа оженився з дочкою короля Арети, але не жив з нею, а прогнавши свою жінку, жив на віру з Іродіядою, жінкою свого брата Филипа. Євреї нарікали на те, но ніхто не смів явно виступити, бо боялися гніву Ірода. Та не злякався його святий Іван Предтеча. «Іван же казав Іродові: «Не личить тобі мати жінку брата». Іродіяда ж лютилася на нього й убити його бажала, та не могла, бо Ірод боявся Івана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його. Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче» (Мк. 6.17-20).

Перебуваючи у в’язниці, святий Іван Хреститель не замовк, він навчав всіх, хто приходив до нього, а особливо своїх учнів. І коли ширилася слава про Ісуса, що Він навчає, оздоровляє хворих, очищає прокажених, робить чуда, учні святого Івана Хрестителя не могли з тим змиритися, що їх учитель тільки Предтеча Спасителя, бо вважали його за Месію. Святий Іван Хреститель, щоби переконати їх, висилає двох своїх учнів до Ісуса. Коли вони відходили Ісус Христос дав свідчення про нього: «Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Івана Хрестителя» (Мт. 11.11).

Тим часом Іродіяда, лиш чекала нагоди, щоби помститися святому Іванові Хрестителю. І нагода така прийшла. «Настав сприятливий день, коли то Ірод на день своїх народин споряджав бенкет… увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині: «Проси в мене, чого бажаєш, – я дам тобі!» Ще й присягнув їй: «Чого б ти тільки в мене просила, – дам тобі, хоч би й половину мого царства». Вийшла вона та й до своєї матері каже: «Чого маю просити?» Вона ж відповіла: «Голову Івана Хрестителя!» І негайно, увійшовши притьмом до царя, попросила дівчина: «Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Івана Хрестителя». Вельми засмутився цар, та ради присяги та з огляду на гостей не хотів їй відмовити. Тож послав цар відразу прибічника, наказавши йому принести голову Івана. Пішов той, стяв його у в’язниці, приніс його голову на полумиску й подав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй» (Мк. 8.21-28).

«До якого злочину доводить грішна пристрасть, – говорить святий Амвросій, – а саме пристрасть грішної любові. Голова найбільшого з народжених жінками стає заплатою безстидної танцівниці і забавкою плюгавої негідниці, а святий Іван стає через свою мученицьку смерть жертвою, принесеною за правду і чистоту. Горе тим, котрі піддалися цій скверній пристрасті. Бо вона заведе їх до того, що вони не лише втратять світло віри, але і розум і чекає їх вічна погибель, яку отримали Ірод, безстидна Іродіяда і їх пропаща дочка».

А кара Божа не дала себе довго чекати. Ірод і Іродіяда втратили все і були вигнані на чужину (нинішню Францію), де в недостатках і в неволі загинули обоє. А дочка Іродіяди Соломія, як оповідає передання, одного разу йшла через замерзлу річку, лід проломився і вона по шию пірнула під воду. Крига стиснула їй шию так, що відтяла голову, а тіло поплило. На льоду лишилася голова Соломії, так, як колись голова святого Івана на полумиску лежала перед нею. Дивні діла твої Господи.

На завершення можемо сказати, що святий Іван Хреститель, стоїть на захисті святості і єдності подружжя. Він стоїть на захисті Божої заповіді «Не чини перелюбу». За це святий Іван Хреститель віддає своє покутницьке життя.

Сьогоднішнє свято кличе нас поглянути на своє життя і, поглянувши на нього, сказати: «Я перебуватиму у святості і непорочності. Тобі це, Господи» прирікаю, щоби бути в єдності у подружжі і святості та чистоті подружжя. Амінь. Богу слава навіки.

о. Василь Дубецький
"Сівач", вересень 2011
Для створення сторінки використано такі видання:
Календар "Місіонаря" 2003. - Львів: Місіонар, 2003;
Збірник проповідей "Сівач".
А також ікону Усікновення чесної голови святого Івана Христителя.

Джерела: www.ugcc.org.ua

Воїни Христа Царя

понеділок, 10 вересня 2012 р.

10.09.2012р. Б. / Вийшла друком книга Митрополита Львівського Владики Ігора «Духовне слово»

Між єпископом і його стадом існує живий і плідний зв’язок. Таку думку висловив владика Михаїл (Гринчишин), Єпископ-емерит екзархату для українців греко-католиків Франції, Швейцарії та країн Бенілюксу у передмові до першого тому книги «Духовне слово» проповіді та промови Високопреосвященного Митрополита Львівського Владики Ігора (2002-2007рр.), яке нещодавно вийшло друком у видавництві «АРТОС».

Свідченням живого зв’язку Владика Михаїл вважає ті численні промови, які автор продумував, осмислював окрему подію, щоб вирізнити її відповідним словом.

На 500 сторінках першого тому книги, опубліковано слово Високопреосвященного Владики Ігора під час Чину благословення та освячення: церков, монастирів, каплиць, пам’ятників та меморіальних таблиць; ювілейні промови, виступи на конференціях, семінарах, конгресах, з’їздах, слова пам’яті, реколекційні промови, слово на закінчення року, звернення до вчителів, учнів, випускників, студентів, мирян, духовенства та ін..

Усі проповіді та промови упорядковано по роках є окремий блок світлин, також додається тематичний покажчик.

Владика Михаїл зауважив, що у цих виступах немає нічого зайвого, вони є гідними і достойними того, що можуть слугувати зразком для єпископів та священників, коли випадає нагода висловити корисне та повчальне слово.

«За цей збірник промов і писань Владиці Ігореві належить щира подяка: за труд, за працю, за рішучість і за витривалість у виконанні його архієрейських завдань», - сказав владика Михаїл.

Книгу можна придбати у релігійних книгарнях міста.

Прес-служба Львівської архиєпархії

пʼятниця, 7 вересня 2012 р.

07.09.2012р. Б. / УГКЦ ефективно бореться з алкогольною залежністю у суспільстві

Пошесть алкогольної залежності завдає ударів по практично кожній українській родині. Україна займає перше місце в світі за кількістю випадків алкоголізму серед молоді, кожен четвертий залежний – жіночої статі. Держава та різноманітні громадські організації роблять спроби з цим боротись, але часто результати стають тимчасовими, а методи виявляються неефективними.

Українська Греко-Католицька Церква ж вміла ефективно допомагати жертвам алкоголю ще у минулі століття, а після виходу з підпілля активно відновила це соціальне служіння для допомоги ближньому. З 2006 року спеціально створену для цього підкомісію УГКЦ «За тверезість життя» очолював о. д-р. Андрій Логін, який з 2012 року призначений головою Комісії УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я.

У своїй першій енцикліці «Бог є любов» (Deus caritas est) Папа Бенедикт XVI зазначив, що «…основне завдання Церкви – діяльна і добре організована любов до ближнього» (див. п.21). Про те, яким чином Церква реалізовує це своє завдання, як дивиться на проблему алкогольної залежності, як організована її праця в цій сфері, куди звертатись за допомогою, що ще планує зробити для зцілення українського суспільства душпастирство охорони здоров’я та багато іншого «Католицькому Оглядачеві» розповів досвідчений борець за чесноту тверезості та невтомний працівник задля любові до ближнього о. Андрій Логін.

Нагадаємо, що Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я звернулася до вірних із закликом до спільної молитви за жертв узалежнень в Україні. З цього приводу у понеділок, 10 вересня о 14.00 відбудеться прес-конференція у конференц-залі Львівської архиєпархії

Джерело: Воїни Христа Царя

вівторок, 4 вересня 2012 р.

04.09.2012р. Б. / Про духовну освіту та священицький вишкіл - тема нового номера Католицького вісника

У посланні Pastoresdabovobis Йоан Павло ІІ називає семінарію місцем і часом. Конкретним місцем, в якому збираються кандидати до священства, таким чином стаючи спільнотою та часом для розпізнання свого покликання і формації, щоби все життя віддати Богові і людям. Про те, як саме це відбувається, розповість ректор Київської Трьохсвятительської семінарії о. Петро Жук, а також випускник і викладач Ужгородської богословської Академії блаженногоТеодора Ромжі – отець Андрій Долинич.

Виявляється, семінарія – не єдина форма вишколу кандидатів до священства. Як історичній, так і сучасній Церкві відомі й інші способи формації. Які? Про це читачі дізнаються з інтерв’ю директора Інституту св. Томи Аквінського, домініканця, отця Войчеха Сурувки.

Під час вирішення певних питань стосовно релігійної свободи, часом входять у конфлікт норми канонічного та світського права. Так сталося в Ірландії, де один із проектів світського закону приписує католицьким священикам порушувати таємницю сповіді. Деталі на сторінках рубрики: Апостольські палаци

Сестри Святої Терези святкують 75-ччя свого існування та 20-ття свого служіння Христу та Церкві в Україні. Про початок існування згромадження та непросте служіння любові, що його сестри несуть в Україні, читайте у рубриці Церква в Україні.

Сестра-урсулянка Марта Рик, яка померла 20 липня цього року, залишила по собі багато спогадів, а ще й чимало духовних дітей. Серед них миряни, богопосвячені особи та священики. Про життя сестри та її тиху і лагідну участь в житті кожного, хто її знав, читайте на сторінках рубрики Церква в Україні.

В рубриці Credoсвятий Фома Аквінський роз’яснює, яким чином гріх впливає на життя та стан людини. Рубрика Моя історія розповість про римо-католицьку парафію в Ярмолинцях, а рубрика Батьки і діти запропонує повчальну історію про святого Апостола Петра, а також схему візерунка для вишивання вівтарного покривала.

Також у свіжому номері "КВ" ви знайдете коментарі до літургійних читань і літургійний календар.

Заохочуємо не шкодувати часу й грошей на новини з життя Церкви та інформацію задля свідомого формування своєї віри.

Приємного читання!

***

"КВ" – двотижневик католиків України, до 2008 р. відомий як "Парафіяльна Газета". Кожен його номер – мов маленька енциклопедія, призначена збагатити життя Церкви в Україні та кожного українського католика зокрема. Тут є і свіжі новини з життя Церкви в Україні та світі, сучасні катехитичні матеріали, католицький погляд на культуру, суспільство та історію… Батьки та діти також знайдуть у часопису багато цікавого для свого зростання у вірі.

Запитуйте "КВ" у своїх парафіяльних кіосках або шукайте в каталозі на 2012 р. у будь-якому відділенні "Укрпошти".

Передплатний індекс – 01101, тел. редакції в Києві – (044) 503 30 22.

Джерело: Воїни Христа Царя

понеділок, 3 вересня 2012 р.

03.09.2012р. Б. / «Йога не є шляхом до Бога»

Катехизуючи дітей, треба водночас проводити катехизацію їх батьків, оскільки саме в домашньому середовищі зароджується і зростає віра, – про це говорив польським катехитам і священикам архиєпископ Едвард Озоровскі.

Митрополит Білостоку пояснив, що певне послаблення віри, яке можна спостерігати в сучасному суспільстві, виникає частково через те, що покоління теперішніх батьків не проходило катехизацію в школі і тому сьогодні не бачать потреби систематично навчати своїх дітей релігії.

На конференції для катехитів виступив також священик Сергіуш Ожешко, котрий мав доповідь на тему «Йога не є шляхом до Бога». Він говорив про сучасні духовні загрози, пов’язані з культами, що походять з Далекого Сходу: буддизмом і індуїзмом. Вказуючи на основу їх філософії, отець розповів в чому полягає віра в реінкарнацію і переселення душ. Доповідач також співставив розуміння людства, божества, природи, всемогутності і спасіння у християнстві та в навчанні східних гуру.

Отець Ожешко розповів також про негативний досвід свого перебування в одній із спільнот «крішнаїтів», яка пропагує релігійний синкретизм, що додає до індуїстичного вірування елементи християнського об’явлення. Він закликав катехитів бути уважними до тривожних явищ, які можуть свідчити про зацікавлення чи захоплення зі сторони молоді філософією Сходу. «Не достатньо просто сказати, що щось є злом. Вам потрібно здобути фахові і основні знання, щоб могти відстежити зло. Ви повинні не лише навчати, але й обороняти ту молодь», – говорив священик.

На завершення зустрічі Архиєпископ Едвард Озоровскі підкреслив, що серед сучасних духовних небезпек найгіршими видаються явища лібералізму та індивідуалізму. Нагадуючи про Рік Віри, що розпочнеться вже в жовтні, ієрарх вказав на його мету: «оживити віру там, де вона вмерла, і впровадити її у тих сферах, в яких вона зникла».

За матеріалами: Католицький Оглядач

Джерело: КРЕДО

неділя, 2 вересня 2012 р.

02.09.2012р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм

Тринадцята неділя по Зісл. Святого Духа -- Мт. 21, 33-42

(Св. прор. Самуїла: "Говори, Господи, слуга твій слухає!")

"Кожний парох має кожної неділі й у свята навчати всіх парафіян одну годину катехизму. Від тих, що не знають своїх релігійних обов'язків, годі чекати виконання їх. Навчання катехизму важливіше й корисніше від звичайної проповіді." - Св. Папа Пій Х

Для збереження релігії, добра та безпеки всіх націй Церква мусить мати якнайбільшу вільність і не може бути обмежена жодною іншою владою." - Св. Папа Пій Х

«Послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні» Мт. 21, 33-42

Бачимо, що чоловік, який має виноградник і все приготовив, щоб з того виноградника отримувати вино, винаймає його іншим особам. І опісля, коли приходить час винозбору, очікує, щоб вони йому принесли плоди. Ці особи дуже жорстоко ставляться до слуг, яких господар посилає: одних б’ють, інших вбивають, а ще інших каменують. Урешті-решт вони вбивають сина, якого він послав.

Ми усвідомлюємо, що наше життя дане нам Богом, «винайняте» нам Богом, щоб ми його правильно використовували. Якщо б ми не мали життя, то все інше не мало б якоїсь цінності чи вартості. Лише в контексті нашого життя можемо мати якісь цінності чи вартості. Тому маємо розуміти, що коли Бог подарував нам життя, то Він очікує, щоб ми правильно його використовували і приносили Йому плоди в тих чи інших життєвих станах. Для цього маємо усвідомити, що наше життя дав, позичив, краще сказати, вручив нам Бог. Маємо бути свідомі того, що воно остаточно не є нашою власністю, що лише використовуємо його і що колись предстанемо перед Богом, щоб принести плоди.

Це подібно до того, коли хтось має скарб, гроші й старається найкраще вкласти їх, щоб справа приносила прибуток: або в якийсь банк або в бізнес. Так і наше життя – це величезний скарб. І питання в тому: куди ми його вкладаємо? А ми неминуче кудись вкладаємо. Якщо ми вкладаємо його правильно, то потім у вічності будемо мати відсотки з цього, прибутки.

+ Венедикт

Джерело: Воїни Христа Царя

субота, 1 вересня 2012 р.

01.09.2012р. Б. / «У світі катастрофічно зростає рівень релігійної безграмотності», – Глава УГКЦ

В інтервʼю для сайту "Католицький Оглядач", говорячи про проблеми церковного життя УГКЦ в Україні Патріярх Святослав Шевчук зазначив: "Сьогодні у нашій Церкві рівень релігійної неграмотності дуже високий, багато осіб, які вважають себе вірними саме УГКЦ, не розуміють чи знають достатньо добре віровчення цієї Церкви. Але це не є проблемою тільки України чи тільки УГКЦ."

«Згідно з останніми дослідженнями, бачимо, що сьогодні багато людей вважають, що віра це релігійне почуття, а ми знаємо, з вчення Церкви, що віра – це чеснота. І віра завжди має раціональний елемент. Св. Августин казав: «Я розумію для того, щоб вірити, і вірю, щоб розуміти». Апостол Павло наказує кожному з нас, щоб ми були готові у кожний момент представити рації нашої з вами віри і надії. Це справді одне з нелегких завдань нашої Церкви.

Хтось би міг сказати, що це незнання пов’язане з тим, що Україна пережила тоталітарний період свого існування, що було заборонено християнське виховання і навчання і так далі. Але уся Католицька Церква у вільному світі переживає ідентичну ситуацію. Я це можу стверджувати на основі свого досвіду в Латинській Америці. Те саме говорять наші єпископи з різних країн світу. Сьогодні релігійна безграмотність на загал у світі росте з катастрофічною швидкістю, що країни старого християнства, які ніколи не знали тоталітарних режимів, починають втрачати віру. І тому-то Святіший Отець цього року проголосить Рік Віри в Католицькій Церкві. Проблема існує і дуже серйозна.

Що ми робимо у нашій Церкві? Найперше, відразу, коли Церква вийшла з підпілля, ми намагалися налагодити відповідну мережу катехитичного виховання. Щоби кожна наша спільнота, кожна наша парафія перетворилася на середовище навчання віри. Не тільки під час недільної проповіді священика, яка теж, безперечно, повинна бути і катехитичною, але у ширшому контексті: навчання віри як можливість і нагода пізнати правди віри через катехизацію. За двадцять років, я би сказав, ця мережа розвивається. Чи вона сьогодні є достатня? Ні. І тому катехизація є одна із перших складових стратегії нашої Церкви. Катехизація і виховання віруючих людей у парафіях до свідомої віри, до свідомого сприйняття тої чистоти, повноти католицького віровчення, про яке Ви згадували, а відтак належна формація духовенства і монашества. Отож, та освітня складова, вона є домінуючою, зокрема, коли хтось почитає моє Послання, яке я написав про живу парафію, там це сказано чітко. Сьогодні, відповідно до рішень Синоду нашої Церкви, коли у якійсь парафії немає катехитичної школи, то тоді душпастирська діяльність такого пароха кваліфікується як незадовільна. Хоча би той парох збудував церкву зі золотими куполами.

Тут теж треба наголосити, що дуже часто є помилкове уявлення про катехизацію. Більшість наших людей часом думають, що катехизація – це є щось, що стосується тільки дітей, яких ми готуємо тільки до прийняття Святий Тайн, Першої Сповіді і урочистого Святого Причастя.

Отож, користуючись, можливо, навіть цим інтерв’ю, хочу сказати: «Ні!». Кожен християнин повинен зростати у пізнанні глибин правди своєї віри все своє життя. І тому Церква, наша Церква сьогодні намагатиметься помагати нашим людям і цій дорозі. Ми опрацьовуємо окрему програму катехизації для дорослих, окрему програму так званого катехуменату осіб, які приступають до Хрещення вже у дорослому віці. А для того, щоби дати фундамент, допомогу для такого пізнання правд католицької віри, яку зберігає у своїй традиції наша Церква, – це є приготування і подання до рук наших віруючих Катехизму нашої Церкви «Христос – наша Пасха».

До речі, хочу сказати, що цей Катехизм наші вірні читають. Знаю, що в багатьох парафіях кожної неділі люди збираються перед Вечірнею чи після Вечірні й читають його разом. Дуже дякую за такі ініціативи і сподіваюся, що той Катехизм стане ще однією можливістю зробити доступним відкриття і пізнання правд своєї віри. Хочу теж нагадати, що це обов’язок кожного християнина.» -

вважає Глава УГКЦ.

Джерело: Воїни Христа Царя

пʼятниця, 31 серпня 2012 р.

31.08.2012р. Б. / Православні в Хмільнику обіцяють різню у випадку зведення каплиці УГКЦ

Джерело: kriminal.ictv.ua

Дозвіл на розроблення паспорту прив’язки для розміщення тимчасової споруди – каплички на розі вулиць Некрасова та Свердлова у м.Хмільник на Вінничині, рішення про надання якого релігійній громаді (парафії) Святого Івана Богослова Української Греко-Католицької Церкви ухвалила міська рада, викликав хвилю протестів з боку духовенства УПЦ МП.

Своєрідний протест під час зібрання, за участі керівництва міста, виказали настоятелі міських храмів Московського Патріархату.

Благочинний храмів Хмільницького району отець Михаїл Шикирун, висловив від імені духовенства та парафіян занепокоєння цією подією, повідомив про «збирання підписів невдоволеними прихожанами храмів, а також закликав представників влади проявити мудрість та поміркованість в цьому питанні».

Настоятелі інших православних міських храмів зазначили, що «історично цього віросповідання у Хмільнику не було, а отже – потреби у зведенні каплички немає».

Варто зазначити, що це зібрання відбувалося без представників греко-католицької громади. Настоятеля релігійної громади Святого Івана Богослова Української ГКЦ отця Олександра мають намір запросити на досесійне засідання, проведення якого заплановано 3 вересня цього року.

Історія греко-католицької громади у Хмільнику пов’язана з іменем Слуги Божого о. Романа Бахталовського ЧНІ, який приїхав до міста у 1976 р. і незважаючи на заборону радянської влади, через служіння при римо-католицькій парафії, міг підпільно опікуватися греко-католиками. 22 листопада 2006 року розпочато беатифікаційний процес Слуги Божого о. Романа.

Варто пригадати, що до о. Романа Бахталовського у 1978 р. приїхав на студії з сторії Церкви, догматики та морального богослов'я, тоді брат Ігор Возьняк, а тепер Архиєпископ і Митрополит Львівський.

Особливу роль в житті парафії сповнила мати Агафія (в миру Параскевія Юріївна Скрегунець), настоятелька Згромадження сестер Непорочного Серця Марії Фатімської, яка виступила ініціатором офіційного реєстрування громади у державних органах 27 листопада 1992 р.

Джерела: pravo-hm.org.ua / www.ugcc.lviv.ua

Воїни Христа Царя

ЛЮБОВ

середа, 19 вересня 2012 р.

вівторок, 18 вересня 2012 р.

понеділок, 17 вересня 2012 р.

субота, 15 вересня 2012 р.

пʼятниця, 14 вересня 2012 р.

вівторок, 11 вересня 2012 р.

понеділок, 10 вересня 2012 р.

пʼятниця, 7 вересня 2012 р.

вівторок, 4 вересня 2012 р.

понеділок, 3 вересня 2012 р.

неділя, 2 вересня 2012 р.

субота, 1 вересня 2012 р.

пʼятниця, 31 серпня 2012 р.