18.01.2014р. Б. / СБУ використовує секту Догнала для провокацій в інтересах Кремля – Маринович

У четвер, другий день поспіль, офіційні ресурси Української греко-католицької церкви атакують невідомі хакери. Церковні сайти не доступні з вечора 15 січня. А двома днями раніше глава УГКЦ Святослав Шевчук повідомив про лист із Міністерства культури, в якому заступник міністра Кохан закидає УГКЦ «порушення вимог законодавства України про свободу совісті та релігійні організації» і додає, що це «може слугувати підставою для порушення перед судом питання про припинення діяльності відповідних релігійних організацій». Що стоїть за тиском на УГКЦ?

Приводом для листа міністерства став встановлений на Євромайдані молитовний намет, а поскаржились у Мінкультури представники «Української правовірної греко-католицької церкви» (УПГКЦ) – офіційно незареєстрованої і невизнаної релігійної організації в Україні. Так пояснили появу листа у Міністерстві культури.

Цей лист виник тому, що нині влада намагається залякати всі категорії суспільства, в тому числі і церкву, наголосив український правозахисник, колишній політв’язень Мирослав Маринович.

«Найвище керівництво, напевно президент, сказав: «Ну что там попов этих нельзя прижать?» А тоді починає працювати чиновницька мисля, як же ж виконати наказ. Починається творчість відповідно до своїх інтелектуальних і управлінських спроможностей. Прагнення «попугать этих попов», звичайно, було. Всіх «пугают», кожну суспільну категорію зараз намагаються пасивувати страхом, а чому це не зробити щодо церков», – зазначив Маринович.

Церкву не заборонити

Влада хоче тримати церкву на гачку, видаючи дозволи на богослужіння, каже Мирослав Маринович, бо це улюблена справа державних юристів і усіх хабарників – тримати на дозвільній системі усіх і вся.

«З церквою це не вийде, це цілковите нерозуміння природи церкви нерозуміння самої природи церкви. А тим паче не вийде з УГКЦ, бо не повернути минуле при всьому бажанні спецслужб. Бо якщо сталінському режиму не вдалося упокорити церкву, то нинішньому не вдасться», – каже правозахисник.

Лист міністерства до УГКЦ принижує вірян як громадян України, що лише підсилює неповагу людей до діючої влади. Релігієзнавець Ігор Ожиївський зазначає, що тільки тоталітарні держави намагаються підпорядкувати собі церкву.

«Тепер треба вдарити по УГКЦ. Керівники держави не є духовними людьми, не мають духовного морального стержня, а привести країну до економічного розвитку не духовні люди не можуть. Люди на Майдані хочуть змінювати систему влади, не лише осіб», – каже експерт.

Вибірковість СБУ

Служба безпеки України зауважила УГКЦ на Майдані, але роками не зауважує, що секта догналітів, «Українська правовірна греко-католицька церква», яка й поскаржилась на греко-католиків у міністерство, закликає керівника сусідньої держави втрутитися військовим шляхом у нинішній суспільно-політичний конфлікт, наголосив Мирослав Маринович .

«Що це, як не порушення закону, на який передусім СБУ мала б звернути увагу? Вона цього не робить саме тому, що догналіти – це проект Кремля. І СБУ чудово використовує цю секту для того, щоб робити потрібні Кремлю провокації», – говорить правозахисник.

На лист міністерства до курії УГКЦ зреагував одразу ж президент, сказавши, що «люди повинні мати право молитися там, де вони хочуть». У Верховній Раді зареєстровані два законопроекти, від представника Партії регіонів та опозиції, згідно з якими не буде обмежень щодо проведення молитов.
 
Міністерство культури надіслало лист лише УГКЦ, яка цьогоріч 11 квітня відзначатиме 25-річчя виходу церкви з підпілля, в якому УГКЦ перебувала з 1946 до 1989 років.

Галина Терещук

Джерело: www.radiosvoboda.org

Воїни Христа Царя

18.01.2014р. Б. / Міліція провела обшук в приміщеннях УМХ

Вчора 17 січня двоє людей у міліцейській формі, які представилися працівниками міліції, провели обшук в гаражних приміщеннях по вулиці Пекарській 13 у Львові, що належать Львівській міській Громадській організації «Українська молодь Христові».

Лівоохоронці не представили жодного документу, який би був підставою їхніх дій.

За словами лівоохоронців, їхній візит зумовлений анонімним телефонним дзвінком. Анонім, начебто повідомив міліцію про те, що в приміщеннях УМХ зберігаються якісь незаконні речовини. Про які саме речовини йшлося працівники міліції не повідомляли. Самі працівники міліції поводились надзвичайно єлейно-ввічливо. Також працівники міліції не склали ніякого акту, який би свідчив про результати їхнього візиту.

Джерело:  Воїни Христа Царя

17.01.2014р. Б. / Фальшивий «Адеодат» на свободі

Церковна і державна влада — системи різні, і розуміння справи мають різне. За кілька годин після того, як Яцек К. був арештований за фальшиве представлення себе священиком, його випустили «через брак достатніх доказів».

 

Так званий о. Адеодат послуговується документом, який нібито виданий греко-католицьким єпископом із Харкова. У листі єпископ Степан Меньок нібито висилає його з місією збирати пожертви на будівництво санктуарію Матері Божої в Донецьку. Там «о. Адеодат» представлений як член спільноти Священцького Братства св. Климентія Римського у Донецьку. 

Насправді ж, однак, таку особу в Братстві не знають, що підтвердило керівництво Братства у листуванні з Гданською митрополичою курією. 

«Від імені Священицького Братства св. Климентія Римського екзархату Донецько-Харківського Греко-Католицької Церкви повідомляю, що Яцек К. (громадянинПольщі), який називає себе ’отець Адеодат’, не має нічого спільного з нашим Братством. Він не є католицьким священиком і не має права ні на яке представлення від імені Братства», — написав о. Юрій Юрчик, Генеральний настоятель Братства. 

Виявилося також, що Яцек К. провадить обманну діяльність у різних формах уже кільканадцять років. 

Після того, як його випустили з відділку поліції, Яцек К. сконтактувався з редакцією «Неедільного гостя», продовжуючи вдавати священика, цим разом «несправедливо скривдженого», нібито це наклепи. Він із вражаючою впевненістю твердив, що інформація про нього неправдива, і вимагав, щоби редакція «очистила його добре ім’я». 

Зміст розмови вказує на те, що Яцек К. збирається й надалі провадити своє дурисвітство, представляючись як священик. З огляду на це, є дуже важливо, аби інформація про нього поширилася якомога більше.

 
За матеріалами: Gość Niedzielny 

Джерело:   КРЕДО 

16.01.2014р. Б. / Папа: Туди де бракує Божого слова, приходить зіпсуття

Брак живих взаємин з Богом та Його словом є причиною скандалів у Церкві. Тоді «зіпсовані» священики, замість того, щоб давати вірним хліб життя, підсувають святому Божому людові отруєну страву. Про це 16 січня у своїй проповіді під час Меси в каплиці «Дому святої Марти» говорив Папа Франциск.

 

Святіший Отець зокрема коментував біблійне читання цього дня, що розповідало про поразку ізраїльтян від філістимлян. 

Папа зазначив, що в ту епоху, про яку розповідає старозавітна Книга Самуїла, вибраний народ залишив Господа, як тоді казали, Боже слово було «рідкісним». Старий священик Елі був «літеплим», а його сини були «корумпованими та наганяли страх на людей», зловживаючи службою при жертовнику. Під час війни проти ворогів, бачачи їх переважаючу силу, ізраїльтяни вирішили взяти у похід ковчег завіту, але ставилися до нього не як до символу Божої присутності, але як до талісману, магічної речі. Тому й зазнали поразки, а ковчег захопили вороги. 

«Цей уривок з Писання, — зауважив Папа Франциск, — спонукає нас замислитися над тим, якими є наші взаємини з Богом, з Його словом: формальними, далекими? Чи Боже слово входить у наші серця, змінює наші серця, має силу, чи це лише формальні стосунки. Мовляв, усе гаразд, але серце замкнене перед Божим словом! І це спонукає також замислитися над поразками Церкви, над багатьма поразками Божого люду лише через те, що він не чує Бога, не шукає Господа, не дозволяє Богові себе знайти! А пізніше, після трагедії, молитва є наступною: О Господи, що сталося? Віддав на посміховище нас сусідам нашим, на погорду й наругу тим, що навкруги нас. Учинив нас поговором між людьми, народи над нами хитають головою», — як про це йшлося у респонсорійному псалмі. 

Святіший Отець зауважив, що і християни мають чого соромитися. У Церкві трапляється багато скандалів, про які й не треба говорити, бо всі про це знають… «Сором Церкви! Чи ми соромилися цих скандалів, поразок священиків, єпископів, мирян? — запитав Папа. — У цих скандалах Боже слово було рідкісним! Серед цих чоловіків та жінок Боже слово було рідкістю! Вони не підтримували зв’язків з Богом! Вони займали становище у Церкві, становище влади, і також мали зручності. Але Божого слова не мали!» Такі люди можуть нахвалятися тим, що носять хрест, але вони схожі до тих ізраїльтян, які носили ковчег «без живих взаємин з Богом та Його словом». 

Папа пригадав присутнім Христові слова про тих людей, через яких приходить згіршення, наголошуючи на тому, щоб в цьому випадку дійсно прийшло згіршення, що привело до занепаду Божого народу, до зіпсуття священиків. «Бідні люди! Бідні люди! Ми не даємо їм на поживу хліба життя, не даємо у цьому випадку істину! А навіть, часто даємо споживати отруєну страву», — зауважив Святіший Отець, закликавши присутніх молитися за те, щоб Господь допомагав нам «ніколи не забувати Божого слова, яке є живим, яке входить до наших сердець, і ніколи не забувати про святий люд, вірний Богові, який чекає від нас скріплюючої поживи». 

За матеріалами: Радіо Ватикану 

Джерело:   КРЕДО 

15.01.2014р. Б. / Міністерство культури в погрозах УГКЦ прикривається СБУ та сектою Догнала, як її підрозділом

Міністерство культури України Кохан погрожує Українській греко-католицькій церкві через скарги, які їм надійшли від представників секти Догнала,- повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на MAYDAN.LVIV.

Про це заявив директор департаменту з питань релігій та національностей Міністерства культури України Михайло Мошкола.

Зокрема, відповідаючи на питання, хто саме звертався зі скаргами на богослужіння без дозволу, представник Мінкульту відповів: «В основному це були правовірні греко-католики (Українська правовірна греко-католицька церква, УПГКЦ). Це ті, які у Львівській області, не зареєстровані. Це колишні члени УГКЦ, які відійшли від неї, критикують церкву. Вони зверталися до нас. Якщо є звернення, ми повинні діяти».

Як вже повідомляв сьогодні Християнський портал КІРІОС, відреагувавши на скаргу «догналітів» на богослужіння настоятелів УГКЦ на Євромайдані, міністерство погрожує, що це може навіть «слугувати підставою для порушення перед судом питання про припинення діяльності відповідних релігійних організацій».

Варто відзначити, що УПГКЦ відома в Україні також як група Догнала, незареєстрована в Україні релігійна організація. Фахівці греко-католицької церкви характеризують УПГКЦ, як «тоталітарну секту».

Незважаючи на рішення української феміди, Догнал безперешкодно "проповідує" і проводить "богослужіння" нині біля стін Софії Київської на Володимирській гірці та організовує хресні ходи столичними вулицями.

Джерело:  КІРІОС

=========

Мінкультури визнало догналівців підрозділом СБУ?

Як ми вже повідомляли  директор департаменту з питань релігій і національностей Міністерства культури України Михайло Мошкола заявив, що листа з погрозами зняти УГКЦ з державної реєстрації Міністерство надіслало Главі УГКЦ Блаженнішому Святославу після звернень до Міністерства зі сторони тоталітарної секти догналівців.

Сьогодні ж від журналіста Олександра Аронця надійшла інформація, яку він оприлюднив на своїй сторінці у Фейсбуці, що представники Міністерства культури визнали, що тиск на УГКЦ був замовлений СБУ.

Чи це означає що небезпечна секта є підрозділом державної служби безпеки...?!

Джерело:   Воїни Христа Царя

14.01.2014р. Б. / Сьогодні залишилося тільки формально визнати Патріархат УГКЦ, - Блаженніший Любомир

Архиєпископ-емерит Української греко-католицької церкви ЛЮБОМИР ГУЗАР вважає, що поліпшити життя в країні може тільки повна зміна системи влади. На його думку, українці повинні навчитися жити як єдиний народ і не піддаватися на провокації розколоти державу. Про своє ставлення до що відбувається в країні подіям, а також про роль церкви в державі Любомир Гузар розповів кореспонденту "Комерсант".

- "Майдан" триває вже півтора місяця, але його учасники не домоглися ні відставки президента, ні відставки уряду. Які, по-вашому, мети слід поставити учасникам Евромайдану?

- В Україні потрібно змінювати не людей, а всю систему влади. Замість тих, хто зараз при владі, можуть прийти інші. За роки незалежності в нашій країні змінилося кілька президентів, кілька урядів, але поліпшення життя людей так і не настало. Потрібно домогтися того, щоб наші громадяни були спокійні і впевнені в тому, що їх права дотримуються, а власність і володіння недоторканні. У нас же є багато законів, які не діють! Суди необ'єктивні. Складається враження, що податкова система в країні діє не за законом, а як це вигідно владі. На вас можуть раптово напасти на вулиці або насильно відібрати ваш бізнес. Одним словом, люди не впевнені в завтрашньому дні, і це треба змінити. Система сама може змінитися з часом, але повинен помінятися ще і спосіб мислення людей.

- Чи повинна влада у прийнятті ключових рішень радитися з церквою?

- Церква не повинна безмежно впливати на державу, але церква має певні традиції, які держава має враховувати. Але українська влада не прислухається до наших порад. Ось, наприклад, у нас більше десяти років тому був заснована Всеукраїнська рада церков. У неї входить близько 20 найбільш численних релігійних організацій. Ми напрацювали концепцію відносин влади і церкви, способи і механізми взаємодії. Але ця концепція не була прийнята. І це показує ставлення до церкви в державі. Наведу простий приклад. У нашій країні церква не може мати своїх шкіл, а значить, виховувати дітей. Дозволено лише виховання за державними програмами, але з релігійними елементами. Значить свобода релігії, яку декларує держава, залишається номінальною. А, наприклад, у Польщі кожна релігійна конфесія, визнана державою, має право засновувати власні навчальні заклади. У нас такого немає. І влада не хоче цього допустити. Хоча освіта - це важливий елемент у розвитку держави і церкви. Наша влада боїться церкви, бо церква відстоює свободу людини.

- Після Майдану в суспільстві знову заговорили про розділення країни, коли схід і захід почали б жити у близькій для них системі цінностей. Чи вважаєте ви це виходом з кризи?

- Це ідея, яку культивують політики. Владі легше керувати розділеними народами, це історично підтверджений факт. Ми є однією країною, одним народом. Спроби розділити схід і захід спровоковані політиками. Поїдьте в Дніпропетровськ, Донецьк, на Волинь і Буковину - там живуть одні й ті ж люди. Але політики не втомлюються повторювати їм: Ви різні, на заході живуть ваші вороги, фашисти і так далі. А хто зробив цих людей ворогами? Ми повинні, всупереч усім спробам, цінувати єдність нашої країни. І ось вам приклад - на Майдані стоять люди з усіх регіонів. Люди, які розуміють: щоб жити краще, треба щось робити.

- Щоб уникнути розколу, група "Першого грудня", до якої входите і ви, ініціювала проведення круглого столу "Об'єднаємо Україну" за участю президентів України. Які у вас залишилися враження від цього заходу?

- Учасникам круглого столу не вистачало щирості. Я там не виступав, мені не дали слова, але, може, це й на краще. Але я слухав, що говорили інші. Говорили добре, але ніхто не чув один одного. Як об стінку горохом. Нам потрібні не просто круглі столи, а діалог, в якому сторони намагаються не тільки висловитися, а прийти до спільного рішення. Державні мужі у нас не вміють вести діалог. А, можливо, у них і спочатку не було мети домовитися. Тому що діалог зобов'язує не тільки слухати, а й щось робити потім. Виконувати домовленості.

- Можливо, стан невизначеності і хаосу і є нормальним для громадян нашої країни, а стабільність, розміреність і порядок - це не про українців?

- А чим українці гірші мешканців інших країн? Ми більше 200 років жили під чиєюсь окупацією: російською, польською, австрійською. Ми не могли бути самостійними, у нас немає традицій незалежності, але зараз ми повинні навчитися жити як один народ. І політики наші замість того, щоб роз'єднувати нас на догоду своїм примхам, повинні людей об'єднати. Тому що якщо ми не маємо єдності, то не маємо і самої держави. Україна така багата країна, тоді чому у нас так багато бідних людей і чому ми постійно беремо в когось в борг? Значить, ми не вміємо господарювати і повинні цьому навчитися, щоб бути самостійною державою. Це займе деякий час. Наша влада - це люди, які виховувалися в часи СРСР, але зараз молодь вже дивиться на речі інакше.

- Раз вже ми заговорили про радянське минуле, то як ви вважаєте, чи варто було руйнувати пам'ятники Леніну в Києві та інших містах?

- Ні, звичайно ж! Його варто було прибрати, але не ламати, не висаджувати, не нищити. Я більше 20 років жив в Італії, в Римі. Рим колись мав свого диктатора - Муссоліні. У Римі стоїть тільки один пам'ятник Муссоліні, і то не в центрі міста. А в Києві налічувалося 18 пам'ятників Леніну. А чому? Що він зробив для України? Такі пам'ятники, на мою думку, треба було помістити в окремий парк, щоб бажаючі могли подивитися на них і вклонитися. У нас адже досі багато молодят йдуть до пам'ятника Леніну за благословенням, покладають квіти. Але знищувати їх і ламати - це варварський спосіб. Я щиро бажаю людям утримуватися від нелюдських вчинків і вірити в Бога. Ніколи не можна забувати, що Бог нас любить, і всі ми його діти.

- В Українській православній церкві Московського патріархату (УПЦ МП) частина духовенства підтримала Евромайдан, а частина виступила проти. Наприклад, протоієрей Андрій Дудченко та інші священики проводили службу на Евромайдане, тоді як митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павло Лебідь критикував його. Чому в Української грекокатолицької церкви (УГКЦ) немає таких розбіжностей? У вас дійсно така одностайність або ж серед священиків УГКЦ є цензура?

- У нас немає цензури, в УГКЦ повна свобода. Ніхто нікого не примушує йти куди-небудь. Я ні в чому не дорікаю священикам, які не підтримують Майдан. Будь яка точка зору повинна бути виправдана. Майдан - це доконаний факт і, на мій погляд, дуже позитивний. Якщо комусь Майдан не подобається - це його право.

- Чи не призводить така демократія до висловлювань, подібним тим, які допустив у своїй проповіді священик Коломийсько-Чернівецької єпархії Української греко-католицької церкви Михайло Арсенич? Він заявив: "Ні негр, ні єврей, ні москаль не прийдуть відбирати наш дім", і відео цієї проповіді демонстрував генпрокурор Віктор Пшонка.

- Є, звичайно, історичні причини, які призвели до непорозумінь між українцями, росіянами та євреями. Історичні відносини між Росією і Україною розвивалися протягом століть. Їх можна коментувати, але не в такій формі, щоб розпалювати міжнаціональну ворожнечу. Безумовно, видно, що сьогодні російська політика утискає Україну. Але це не означає, що священикам можна робити радикальні заяви. Такі висловлювання не підходять мені. Я б сам так ніколи не сказав.

- Розкажіть, як просувається процес присвоєння УГКЦ статусу патріархату?

- Цей процес триває вже 50 років. Я був свідком того, як це все починалося, і мені здається, що зараз вже є певний прогрес в цьому напрямку. Наша церква починає розуміти, що таке патріархат, хоча 50 років тому багато людей взагалі не розуміли, для чого це потрібно. Сьогодні залишилося тільки формально визнати за УГКЦ цей статус. Коли це відбудеться, мені невідомо, але ми до цього готові.

- Які переваги дасть церкви статус патріархату?

- Патріархат - це форма існування церкви, при якій зберігається внутрішня єдність. Для нас це важливо, тому що ми знаходимося в Україні, але багато прихожан УГКЦ проживають за кордоном - в Північній і Південній Америці, Австралії, Західній Європі. Ми розсіяні по всьому світу, і нам важливо мати символ, навколо якого об'єднується церква. Це також дасть самостійність у прийнятті рішень внутрішнього порядку. Коли я приїхав до Риму в 1969 році, не можна було навіть сказати вголос слово "патріархат", у Ватикані існував страх, що патріархат означає розкол. Сьогодні наш верховний архієпископ блаженнійший Святослав у соборі Святого Петра у присутності Папи говорив про необхідність патріархату для УГКЦ, і світ не впав! Ватикан також повинен був зрозуміти, чому для нас це питання є важливим, для чого в курії мало статися певне переосмислення.

- А Ватикан взагалі розглядав це питання?

- II Ватиканський собор 50 років тому говорив про патріархати, але не відпрацював механізм, як це буде відбуватися. Це істотно ускладнило реалізацію ідеї. Ми повинні були роз'яснювати, що патріархат потрібен для внутрішнього об'єднання церкви. Є різні форми церковних об'єднань. У східній традиції є патріархи, а в церкві західній або латинської традиції структура побудована на єпископських конференціях. Поняття патріарха як особистості, навколо якої об'єднується помісна церква, у них немає.

- Російська православна церква (РПЦ) вельми насторожено ставиться до вашого прагнення отримати статус патріархату. Чого вони бояться? 

- Можливо, розширення сфери впливу УГКЦ. У РПЦ вважають, що Україна є канонічною територією Москви. Але для цього немає історичних підстав. Так сталося в силу обставин: царська Росія завжди мала під рукою Україну. Потім, коли Йосип Сталін дозволив існування православної церкви в СРСР, він дав Російській православної церкви широкі права, і РПЦ поставила Україну в певну залежність. Розширення впливу РПЦ було штучним. Воно відбувалося в ті часи, коли Росія була настільки могутньою державою, що ніхто не міг цьому протистояти. Але зараз цей час минув.

- Чи можливе об'єднання УГКЦ з Українською православною церквою Київського патріархату (УПЦ КП)?

- Дай Боже, щоб об'єдналися всі церкви, які походять від первісної Київської православної церкви, яка була ще за часів Володимира. А зараз їх чотири - УПЦ КП, УПЦ МП, УГКЦ, Українська автокефальна православна церква. Ми всі спадкоємці однієї релігійної традиції, але протягом століть стали дотримуватися різних напрямків.

- У Києві неподалік від станції метро "Лівобережна" в 2002 році почав будуватися Патріарший собор Воскресіння Христового, який ще не закінчений. Коли ви плануєте завершити будівництво?

- Там зроблено головне - храм освячений і в ньому проводяться богослужіння. Але ще багато речей потрібно зробити - внутрішній розпис, звукове оснащення. Це може зайняти кілька років.

Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на KOMERSANT.

Джерело:   КІРІОС

13.01.2014р. Б. / Заява Глави УГКЦ з приводу листа Міністерства культури України щодо підстав для припинення діяльності релігійних організацій УГКЦ

Уперше за часи незалежності України пролунала погроза щодо «припинення діяльності відповідних релігійних організацій» УГКЦ.

Про це йдеться в офіційному листі Міністерства культури України від 03.01.2014 року (№ 1/3/13-14) за підписом Тимофія Кохана, першого заступника міністра (див. у додатку).

Причиною такої реакції органу державної влади названо релігійну діяльність, яку нібито «в порушення вимог законодавства України про свободу совісті та релігійні організації здійснюють представники, зокрема Української Греко-Католицької Церкви, на Майдані Незалежності міста Києва впродовж грудня минулого року та на початку нового – 2014 року».

Нагадаю, що саме цього року виповнюється 25 років від легалізації УГКЦ в колишньому Радянському Союзі. Минули ті часи, коли руйнувалися храми, а священнослужителів, які несли духовну послугу своїм вірним, арештовували чи навіть вбивали. Тому велику стурбованість у нас викликало твердження, яке лунає тепер, у незалежній Україні, що служіння Української Греко-Католицької Церкви вважається таким, що «може слугувати підставою для порушення перед судом питання про припинення [її] діяльності».

Оскільки цей лист має офіційний характер – як такий, що стосується самого факту існування та служіння УГКЦ – і оскільки викладене тлумачення Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» зачіпає все релігійне середовище України, відчуваю своїм обов’язком заявити таке.

Церква не є учасником політичних процесів, але вона не може стояти осторонь, коли її вірні просять про духовну опіку. Наші вірні спільно з іншими громадянами України озвучили в мирний спосіб своє бачення європейського вибору України на основі християнських та загальнолюдських цінностей. Ці засади спираються на Божий закон і захищати їх доручив нам сам Христос-Спаситель, наказуючи силою Святого Духа продовжувати Його місію і «нести Добру Новину вбогим, проповідувати полоненим визволення, сліпим – прозріння, випустити пригноблених на волю, оповістити рік Господній сприятливий» (пор. Лк. 4, 18). Присутність духовного отця там, де перебувають його вірні, є складовою частиною пастирської опіки. Бути зі своїми вірними – це обов’язок священика, що випливає з самої місії Церкви. Цій місії, дорученої Христом, наша Церква завжди була вірною і такою залишиться у майбутньому, незважаючи на будь-які погрози.

Виходячи з принципу свободи віросповідання – основоположного права людини, душпастир може безперешкодно молитися там, де знаходяться його вірні. Для реалізації цього права не потрібен окремий дозвіл держави. Церква визнає право вірних на молитву та заспокоєння своїх духовно-релігійних потреб в усі часи і в будь-яких обставинах. Тоді, коли бракує діалогу між владою і народом, віруючі громадяни відчувають особливу потребу посилити молитви за мир і спокій в нашій державі, припинення насилля та потоптання гідності й конституційних прав громадян України.

Офіційна позиція нашої Церкви щодо актуальної суспільно-політичної ситуації викладена у низці звернень, як від імені самої УГКЦ, так і спільних із членами ВРЦіРО. Церква надалі зберігає за собою право давати оцінку ситуації в країні, якщо порушуються права людини та принципи суспільної моралі, що випливають з Божого закону та відображені в соціальному вченні Церкви.

Сподіваюся, що органам державної влади, зокрема тим, завданням яких є служити народові в забезпеченні його права на релігійну свободу в Україні, вистачить мудрості, щоб не почати переслідувати Церкву та не переносити сучасну суспільно-політичну кризу ще й на релігійне середовище.

Вірю в те, що зусилля, докладені всіма Церквами та релігійними організаціями України щодо недопущення насилля та ненависті, і проповідь миру та взаєморозуміння між різними середовищами нашого суспільства не будуть причиною недовіри чи напруги у відносинах між державною владою та Церквою і релігійними організаціями.

+ Святослав
Верховний Архиєпископ Києво-Галицький,
Глава Української Греко-Католицької Церкви

Джерела: http://news.ugcc.org.ua

Воїни Христа Царя

13.01.2014р. Б. / Влада погрожує УГКЦ позбавленням легального статусу

 

Влада попередила, що може позбавити легального статусу Українську Греко-Католицьку Церкву за участь у протестах на Майдані. Про це сьогодні на прес-конференції повідомив Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук.

 

Блаженніший отримав листа від Міністерства культури, у якому зазначається, що встановлення молитовного намету  та відправа публічних богослужінь без відповідних дозволів може слугувати підставою для припинення діяльності релігійної організації. 

УГКЦ закидають постійну присутність священиків на Майдані. «У засобах масової інформації поширюються повідомлення та сюжети про релігійну діяльність, яку в порушення вимог законодавства України про свободу совісті та релігійні організації здійснюють представники, зокрема Української Греко-Католицької Церкви на майдані Незалежності міста Києва впродовж грудня минулого року та на початку нового — 2014 року», — йдеться у листі від заступника Міністра культури. 

«Це безпрецедентна ситуація в історії України по відношенню до Церкви», – сказав Блаженніший Святослав і наголосив, що Церква завжди буде зі своїм народом. 

Глава УГКЦ зазначив, що Церква не є учасником політичних процесів, але вона не може стояти осторонь, коли її вірні просять про духовну опіку. Бути зі своїми вірними є обов’язком священика, що випливає з самої місії Церкви. 

«Ми не соромимося нашої присутності, – каже глава УГКЦ, – Будемо модифікувати вид нашої присутності відповідно до потреб». 

Блаженніший сподівається, що державі вистачить мудрості не переслідувати Церкву і не переносити суспільно-політичну кризу також і на релігійне середовище.

 

Святослав Шевчук наголосив, що Церква зацікавлена у спокійному та конструктивному діалозі з владою. Офіційна відповідь на листа вже зареєстрована в Міністерстві культури.

Скан листа:

 

 
Фото документу та відео  -  hromadske.tv

Джерело:   КРЕДО

13.01.2014р. Б. / Маруда на дивані

Швидко минають дні Нового вже року, настав час і на першу перевірку новорічних рішень. Чи ці дні дещо інакшого ритму залишили в нас видимий слід? Одній групі то напевно важко зі змінами: марудам на дивані.

 

Ким є маруда на дивані? Це критикан, вічно незадоволений життям. Розглядаючи себе як надзвичайно розумного, він би вказав, як саме покерувати державою чи Церквою, але… немає такого шансу, ніхто всерйоз не сприймає його слів. Отож він піддає цензурі довколишню дійсність і поринає у невдоволення. В його очах світ постійно котиться до того, що гірше, а ми нині живемо «в особливо важкі часи».

Маруда на дивані не провадить діяльності. Він не вирішив нічого конструктивного на 2014 рік, бо йому важко мобілізуватися навіть на ранкову зарядку. Перепрошую: якби він тільки захотів, то вочевидь міг би, просто диван зручніший! 

Маруда на дивані нічого не робить, але разом із тим почувається фахівцем у багатьох галузях. Щоправда, його поняття про макроекономіку досить слабеньке, але «свій розум маю», тож може з позиції дивана повчати чергових міністрів фінансів. 

Пробігти цілу доріжку на стадіоні — певно, загрожувало б йому інфарктом, але він мудріший від чергових тренерів збірної країни і зневажає тактику футболістів: «Вони що, сліпі? Дай йому пас, ідіот!» 

Він мав би серйозні труднощі зі знайденням на мапі світу Сурінаму, Уганди і Мьянмару, але формулює свою критичну думку щодо того, в якому напрямку іде світ, бо ж він дивиться новини по телевізору (де, зрештою, сидять самі некомпетентні і продажні журналісти, на його переконання). Це правда, пилом припало Святе Письмо на його книжковій полиці, але він має безліч порад для єпископів. Аби лиш його послухали, то в нас була би вже справжня весна Церкви у державі. 

Наш маруда, ясна справа, ще знається на багатьох галузях життя. Зазвичай одного не розуміє: чому те, що для нього очевидне, не таке ясне для інших. Він не може втямити, з якого то приводу він, у якого ж, зрештою, найкращі ідеї для життя, не став прем’єром або хоч би тренером національної збірної, у будь-якому виді спорту. Справи йдуть погано, а він же знає, як краще, має чудовий рецепт для розв’язання усіх проблем. Якби це тільки від нього залежало, то безробіття впало би до нуля, пенсіонери щомісяця діставали би втричі більше грошей, ніж зараз, а зима тривала би тиждень, і то завжди у дні Різдва Христового. Бо ж треба повернути світові порядок, якщо вже снігу немає навіть на Святвечір! 

Із дивана, однак, треба підвестися і почати щось робити. На жаль, діяльність не є черговим переглядом з дивана, або анонімним коментарем в інтернеті, яким маруда заявляє, що автор статті — ідіот. 

Маруди — а кожен, певно, знає не одного такого — тільки отруюють життя іншим. Замість критикувати політиків, могли би самі піддатися демократичній оцінці і таким чином переконатися, чи хтось визнає цінність їхніх поглядів. Час, змарнований на нарікання на дурних фейлетоністів, можна використати, аби самому написати й надіслати до редакції статтю (зрештою, існує шанс відкрити журналістське обдарування). 

Найімовірніше, однак, жодне з цих діянь не було розпочате, бо нарікання випливає зі страху перед власною порожнечею, безсиллям і нездатністю до дії. 

Можна припустити, що в кожному з нас сидить частка маруди, цензора довколишнього життя. На дивані безпечніше, бо то Я оцінюю. Якщо почну діяти — то неминуче інші почнуть мене оцінювати. Слабкі, як завжди, залишаться на дивані. Інші, не озираючись назад, мірою своїх можливостей діятимуть у новому році інтенсивніше, на славу Божу і для блага людини. 

Усім, хто це читає, і собі самому зичу на 2014 рік, аби нам вдалося менше декларувати й більше діяти. Слово стало Тілом. Нехай наші добрі прагнення і наміри стануть дійсністю. Якщо вони насправді добрі, то немає сумніву, що Ісус їх поблагословить.

 
Пьотр Кропіш SJ, deon.pl

Джерело:   КРЕДО 

12.01.2014р. Б. / Святіший Отець висловив свою підтримку українському народові

Про це Блаженнішого Святослава (Шевчука), Главу УГКЦ, поінформував архиєпископ Томас Едвард Галліксон, Апостольський нунцій в Україні.

 

У своєму листі від 10 січня 2014 року на ім’я Предстоятеля УГКЦ представник Апостольського Престолу в Україні, зокрема, зазначив: отримавши звістку про становище в Україні, Святіший Отець Франциск через архиєпископа П’єтро Пароліна, держсекретаря Апостольської Столиці, запевнив український народ у своїй молитовній підтримці. «Папа Франциск запевняє про свої молитви за мир і згоду для улюбленого українського народу», — зокрема, сказано в листі з Ватикану. 

Нагадаємо, Асоціація-католиків медійників України оприлюднила звернення до колег і всіх людей доброї волі, у якому закликала журналістів із-за кордону інформаційно підтримати мирний протест, що триває зараз в Україні. 

З особливим проханням українські католики-медійники звернулися до ватиканських журналістів: «Ми чудово усвідомлюємо, що вашим завданням є інформувати світ про діяльність Святішого Отця. Того, хто прагне бути єпископом скривджених і відкинутих, заступником слабких. Ось вже місяць, як Україна, розташована в центрі Європи, є домівкою пригнічених, битих, тих, що плачуть, спраглих правди і справедливості. Дозвольте нам почути голос Пастиря, скерований до нас в ці дні! Допоможіть нам донести до нього наше прохання! Ми хочемо чути слова Петра наших часів, поставленого, щоби укріпляти братів у вірі.»

 
За матеріалами: ugcc.org.ua 

Джерело:   КРЕДО 

12.01.2014р. Б. / Хітон Спасителя

Молитва паломників, які йдуть у Трірський собор:

«Ісусе Христе, наш Спасителю і Вибавителю, помилуй нас і весь світ. Пам’ятай про християн усього світу і возз’єднай те, що порізнене».

 

Місто Трір (Trier an der Mosel) на річці Мозель розташований на західному кордоні німецької землі Рейнланд-Пфальц. У довідковій літературі він виступає не тільки як найдавніше місто Німеччини, але й як найперше християнське місто на німецькій землі. Колись Трір мав у Західній Європі титул «святого міста».

 

Августа Треверорум — ось як спершу називався Трір, заснований, імовірно, самим імператором Августом ще 16 року до Різдва Христового. 

Після розділення Римської імперії на Східну і Західну, до 387 р. Трір був столицею Західної Римської імперії, де від 306 до 316 року правив Константин Великий, який подарував християнами свободу віросповідання. Місто відвідувала мати імператора — рівноапостольна Олена, яка 326 року відшукала на Святій Землі численні святині, пов’язані з життям Ісуса Христа. Серед іншого, був нею віднайдений Його одяг — той самий Хітон.

За часів земного життя Спасителя хітон був дуже простого крою: довгий шмат тканини складали удвоє і зшивали по краях. Нагорі залишали отвір для рук і робили прорізь для голови. Цільноткане вбрання виготовляли на достатньо широкому станку, рукави робили коротшими чи довшими. Чоловіча сорочка, стягнена поясом, відзначалася стриманістю барв і могла бути коричневою, жовтою, чорною або смугастою. Якщо потрібна була свобода руху, сорочку вкорочували, підтикаючи її краї під пояс, що звалося «підперезати бедра» і означало готовність до дії. 

Про хітон Спасителя оповідається в Євангелії від Йоана: «Тоді вояки, розіп’явши Ісуса, узяли Його одіж та й зробили чотири частини, по одній частині кожному воякові, і хітон. Та був хітон не пошитий, лише весь від верху тканий» (Йн 19, 23). 

За розпорядженням св. Олени, хітон було перевезено до Тріра. Імператор Константин 326 року розпочав будівництво собору на честь Пресвятої Богородиці, куди спершу й помістили Хітон Христа, який одразу ж притягнув до себе численних прочан. Константин розпорядився збудувати біля єпископської церкви більш величний храм для безцінної святині. Основою будівництва послужив дім, де зупинялася й жила рівноапостольна Олена. Частина її мощів (голова) і нині зберігається у крипті Трірського кафедрального собору св. Петра, який будувався у кілька етапів, від 336 до 380 року, а потім від ХІ до ХVI століття. 

Трірський собор — це, певно, єдине унікальне свідчення давньої цивілізації та культури на німецькій землі. 

Будівлі понад 1600 років. І головна унікальність собору в тому, що кожне століття привносило в його побудову щось нове. Не даремно саме про нього було сказано як про «єдність у різноманітності». Цей собор — символ «Церкви з живих каменів». 

Сучасний собор своєю архітектурою та особливо різновисокими гострими баштами схожий на старовинний лицарський замок. Документи свідчать, що збереглася тільки четверта частина початкової соборної будівлі, яка колись уміщувала близько 12 тис. осіб. 

Тут у старовинних релікваріях можна побачити кілька великих християнських святинь. 

У вівтарі зберігається Хітон Господній, у ризниці — частина ланцюга, яким був скутий апостол Петро, сандалія і цвях св. Андрія Первозваного, а також частки мощів святих праведних батьків Богородиці, Йоакима й Анни. 

Головну трірську святиню — Хітон Христа — завжди старанно й таємничо переховували. 

1196 року одяг Христа замурували у вівтарі східного нефу, де він перебував кілька століть. 

Існує кілька версій щодо того, коли вперше дістали з криївки і показали молільникам трірську святиню. Одна з них каже, що це відбулося 1512 року на наполегливе прохання імператора Максиміліана. У документах собору зазначено, що Хітон виставляли для поклоніння у 1891, 1933 і 1959 роках. 

Учені й фахівці, які вивчали Хітон у різні роки, підтвердили його автентичність, зійшовшись на думці, що вік реліквії сягає І ст. н е. А одна експертиза показала, що на одязі знайдено той самий склад рослинного пилку, що й на Туринській плащаниці. 

Незабаром після того, як цариця Олена передала Хітон Господній до Тріта, його зусібіч обшили у вигляді тканого ковчегу, а ввід 1975 року він зберігається у трьох вкладених один в один ковчегах: скляному, срібному і золотому. Але через довге і часто неправильне зберігання святиня зітліла, й на деякі особливо зітлілі ділянки нашито нові шматочки схожої тканини. Це ускладнює працю вчених, які встановлюють точний вік святині. 

Хітон виносили на загальне поклоніння всього кілька разів за століття. 2012 року виповнилося 500 років відтоді, як імператором Максиміліан І уперше виставив реліквію для вшанування віруючим. Від 13 квітня по 13 травня 2012 року плинув нескінченний потік паломників до цієї великої святиню. Наступна дата виносу Хітона невідома.

Головний вівтар Трірського собору

Всередині собору

Орган собору

Виставлення Хітону, 1933 рік. Побувало близько 2 млн. паломників

Виставлення Хітону, 2012 р.

Черга паломників для входу в собор на поклоніння Хітону

Трірський собор уночі
 
Ольга Лехтонен, для CREDO

Джерело:   КРЕДО