16.04.2011р. Б. / Папа Іван Павло ІІ: відносини між Сходом і Заходом

Опираючись на спадщину папи Павла VI, папа Іван Павло ІІ не шкодував зусиль, щоб закрити тисячолітній розрив між Католицькою і Східною Православною Церквами. Одна з його перших подорожей за межі Риму була до Стамбулу, Туреччини. В листопаді 1979 року він відвідав Його Святість Димитрія І, Екуменічного Патріарха Константинополя. Наприкінці візиту Папа і Патріарх оголосили про встановлення богословського діалогу між Православною і Католицької Церквами; це було перше офіційне обговорення такого типу від закінчення Собору у Флоренції (1431-1445).

В першій декаді свого понтифікату Іван Павло ІІ наголосив на важливості Візантійської традиції, коли у 1980 році оголосив святих Кирила і Методія спів-покровителями Європи разом із св. Бенедиктом, а також видав про них енцикліку («Slavorum Apostoli») у 1985 році. У 1988 році він видав Апостольське звернення «Euntes in Mundum Universum» з нагоди тисячоліття хрещення предків українського (!?), білоруського та російського (!?) народів.

Але в 1990-их роках відносини з православними ввійшли у складний період. Багато православних на Сході Європи не довіряли Католицькій Церкві, боялися, що вона скористається слабістю Православної після років комуністичного переслідування і переманить до себе людей. Враховуючи це, Іван Павло ІІ неодноразово запевняв православних у доброзичливих намірах Католицької Церкви. У червні 1992 року він погодив публікацію принципів і норм, які закликали католиків колишнього Радянського Союзу тісно працювати з православними і допомагати їм боротись за віднову після десятиліть переслідування. У своєму Апостольському зверненні «Orientale Lumen» (1995) Папа писав про багату спадщину християнського Сходу, яку римо-католики мають краще зрозуміти і цінувати. В енцикліці «Ut Unum Sint» (1995) Папа написав, що «Католицька Церква прагне не менше, ніж повного сопричастя між Сходом і Заходом».

Тим не менше, невизначеність православних запобігала тому, щоб Папа, котрий їздив по всьому світу, відвідав переважно православну країну. Лід був розбитий лише у травні 1999 року, коли він здійснив історичний візит до Румунії. Згодом Папа здійснив кілька подальших кроків, які мали покращити ситуацію. У 2004 році він передав церкву в Римі місцевій грецькій православній громаді, повернув Казанську ікону Богородиці Російській Православній Церкві, а також мощі святих Івана Хризостома і Григорія Богослова Екуменічному Патріархату.

Можливо, одне з найважливішого, папський візит до Афін у травні 2001 року надав можливість покращити відносини з Православною Церквою Греції і попросити прощення за несправедливості минулого, включаючи Четвертий хрестовий похід. (Церква Греції дуже неохоче запрошувала Папу відвідати цю країну.) Обмін делегаціями нижчого рівня з Церквою Греції відбувся пізніше, а також схожий обмін із Сербською Православною Церквою. Папський візит до Болгарії у 2002 році включав також зустрічі з Болгарським Патріархом і Священним Синодом. Взяті разом, ці події збільшили почуття довіри серед православних стосовно намірів Католицької Церкви по відношенню до них. Всі ці старання принесуть плоди вже після його смерті зі відновленням богословського діалогу на зустрічі в Белграді у 2006 році.

Почувши про смерть Івана Павла ІІ у квітні 2005 року, Його Святість Константинопольський Патріарх Бартоломей надіслав співчуття до Ватикану, в якому зазначив, що Іван Павло ІІ «не боявся болю і жертви для того, щоб нести послання Євангелія усьому світові та докладатися до встановлення миру. Історія також згадуватиме його визначальний внесок в падіння атеїстичного комунізму. На світі мало таких відважних людей, як покійний Папа. Під час його проходження по ієрархії, а особливо, коли керував Римо-Католицькою Церквою, він залишив свої сліди на ній і на історії всього людства, і за собою він залишив незгладиму печать його сильної особистості. Багато з його ініціатив були початком розвитку, що триває і досі. Він був першопрохідцем в багатьох справах. Саме тому його смерть є втратою не лише для його Церкви, але й для всього християнства і загалом для міжнародної спільноти, яка прагне миру і справедливості».

Важко підібрати кращих слів, щоб описати спадок Папи Івана Павла ІІ як посередника між християнами Сходу і Заходу.

Автор: о. Рональд Робертсон, заступник директора відділу екуменічних та міжрелігійних справ при Конференції католицьких єпископів США

За матеріалами USCCB Media Blog

Джерела:

USCCB Media Blog

Мандрівники Христа Царя

У 1988 році він видав Апостольське звернення «Euntes in Mundum Universum» з нагоди тисячоліття хрещення предків українського (!?), білоруського та російського (!?) народів.

Цікаво, як на мене, негідного раба божого, навіщо комусь був потрібен цей обман?!

Невже радники колишнього Папи, а нинішнього святого Івана-Павла-ІІ, навмисне подали йому фальшиві, тобто неправдиві історичні дані, за якими Папа й видав дослівно таке "Звернення"? Пробачте, але я не можу повірити в те, що радники Папи були недостатньо компетентні, щоби вчасно підказати йому, що це "звернення" в українському, історично-культурному аспекті не витримує, м'яко кажучи, жодної критики. А може вони навмисне промовчали і ввели Папу в оману, бо ця нісенітниця вкрай комусь була потрібна?

Нам, наразі, залишається хіба-що гадати: хто, що і навіщо підсунув Папі брехню...

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

15.04.2011р. Б. / День незаконно переслідуваних

У ніч з 13 на 14 квітня 1950 року комуністи ліквідували монастирі для чоловіків і почали систематичні переслідування Церкви в колишній Чехословаччині. Це тривало до листопада 1989 року.

У зв'язку з цією датою в Словаччині відзначається День незаконно переслідуваних. "Цьогорічний День пам'яті – це не тільки трагічні спогади вже історичних подій, але перш за все день солідарності з жертвами переслідувань в усьому світі, особливо братами і сестрами християнами" – читаємо у повідомленні прес-центру словацького єпископату.

У середу вночі в понад двохстах парафіях по всій території Словаччини відбулися спеціальні молебні, під час яких зібраним розповіли про конкретні місця світу, де в даний час відбуваються акти насилля.

У братиславському соборі св. Мартіна Богослужіння відслужив Архиєпископ Станіслав Зволенскі,глава словацького єпископату. Після Служби зібрані пройшли вулицями старого міста до пам'ятнику жертвам комунізму, демонструючи солідарність з переслідуваними християнами і підтримку дій щодо їхнього захисту.

Переслідування Церкви в колишній Чехословаччині тривало до листопада 1989 року, коли Оксамитова революція повалила комунізм у цій країні. 1993 року Чехословаччина розділилася на дві країни: Чехія і Словаччина.

Джерела:

EKAI-pl

Мандрівники Христа Царя

...Оксамитова революція повалила комунізм у цій країні...

А в нас, дякуючи покійному В'ячеславу Чорноволу, який казав: "Не будемо переслідувати відьом" і йшов на компроміси з комуністами (1991-92рр), замість засудити на Держаному рівні цю, людино-ненависницьку ідеологію та зробити люстрацію держаних службовців і, як наслідок: - тепер "відьми" переслідують нас за любов до Батьківщини і української нації. Так само без жодних змін у цьому відношенні пройшла так звана "помаранчева революція", де Віктор Ющенко йшов на президентські вибори під гаслом: "Бандитам тюрми!", а відразу після завершення тієї "революції" та обрання його президентом, він почав переговори з комуністами, бандитами та ворогами України. І знову продовжилися переслідування християн-патріотів... А те, що відбувається в Україні зараз, за іншого Віктора, то лише продовження лобіювання ворожої для всього українського, - російсько-комуністичної, імперської ідеології та сприяння різним бандитським кланам у розкраданні українських багатств (які ще лишились) і переслідування тих, хто їм у цьому заважає чи може заважати...

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

15.04.2011р. Б. / Завершився візит Глави УГКЦ до Аргентини

Візитом до Вищої духовної семінарії Святого Хосе в м. Ла Плата 13 квітня 2011 року Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, закінчив своє архипастирське перебування в єпархії Покрови Пресвятої Богородиці в Аргентині. Супроводжували Предстоятеля УГКЦ у зустрічі зі семінарійною спільнотою о. Назарій Кащак, віце-канцлер, о. Карлос Балінья та о. Тарас Гавришко. З теплими словами привітання в семінарії зустрічали Блаженнішого Святослава Архиєпископ Ла Плати Гектор Агер, Єпископи-помічники Архиєпископства Ла Плати Антоніо Маріно і Ніколас Баісі, ректор семінарії о. Габріель Гораціо Дельгадо, отці-духівники та семінаристи.

Особливо зворушливими були слова семінаристів-греко-католиків: братів Марсела, Юрія та Ернана, - які привітали Главу УГКЦ із введенням його на престол і запевнили у власних молитвах. З цієї нагоди Блаженніший Святослав під час конференції наголосив на тому, що «в цій семінарії навчаються не тільки семінаристи з Ла Плати та інших провінцій Аргентини, а й троє питомців від єпархії Покрови Пресвятої Богородиці, що є дуже гарною нагодою для взаємного збагачення цінностями Західної і Східної Церков».

«Для нас семінарія в Ла Платі є однією з найкращих в Аргентині, з якою ми хочемо підтримувати співпрацю. В майбутньому, коли з Божою допомогою кількість наших семінаристів становитиме близько десяти, ми хочемо, щоби в цій семінарії був присутній і наш священик для виховного, духовного та літургійного життя наших питомців», - зазначив Глава УГКЦ. Під час цієї зустрічі архиєрей рівно ж коротко розповів присутнім про сучасний стан, структуру та пріоритети діяльності УГКЦ на наступне десятиліття, один з яких – це євангелізація. Відтак всі охочі мали нагоду поставити Блаженнішому Святославові запитання, а завершилася зустріч спільною трапезою.

Додамо, що своє бажання навчатися від наступного навчального року в цій семінарії виявило ще двоє молодих людей від єпархії Покрови Пресвятої Богородиці, що є гарним знаком відродження та розвитку єпархії для українців греко-католиків в Аргентині.

Джерела:

Департамент інформації УГКЦ

Мандрівники Христа Царя

14.04.2011р. Б. / Руйнівників Сталіна відпустили на волю

Звинуваченим у пошкодженні бюсту Сталіна у Запоріжжі "тризубівцям" змінили міру запобіжного заходу й відпустили на волю.

Про це на своїй сторінці у фейсбуці повідомив народний депутат від НУ-НС Андрій Парубій.

Зокрема, він написав: "Друзі! Перемога! До тризубівців суд змінив міру запобіжного заходу і задовольнив клопотання нардепів! Хлопці на ВОЛІ!!!"

Перед цим народний депутат інформував, що обвинуваченим націоналістам вже протягом десяти годин не дають їжі.

"Зневага до закону і до хлопців демонструється просто в залі суду", - зазначив Парубій.

Нагадаємо, сьогодні Жовтневий районний суд Запоріжжя розглядав справу проти дев'ятьох членів "Тризубу", яких звинувачують у пошкодженні пам'ятника Сталіну.

Перед початком засідання Парубій повідомив, що передає суду від свого імені та трьох народних депутатів від "Нашої України" (Зіновія Шкутяка, Лілії Григорович, Володимира В'язівського) клопотання про взяття на поруки усіх ув'язнених "тризубівців".

Джерела:

ГАЗЕТА-ua

"...клопотання про взяття на поруки..."

Ну, чи не казав я, у попередніх своїх коментарях на цю тему, що настав "час пітьми і влади темряви"? Та їх, тих сатаністів від влади, так званих "правоохоронців" - самих потрібно комусь брати на поруки, але ХТО ж їх захоче взяти? Ось це дійсно питання, бо зокрема, я б не взяв. І не тому, що ЛІВООХОРОНЦІ, а тому, що невиправні і свідомо служать дияволу - батькові брехні та ненависті. Переконайте мене хто-небудь, що я помиляюся. Адже Ви всі добре бачите якими емоціями керуются ці істоти. Чи любов їх спонукає захищати кривду і брехню? Ясно, що ні. Та ж вони ненавидять усе українське і люблять на нас українцях, лише "...шкуру, а не душу...".

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

14.04.2011р. Б. / Святість можлива для кожного, в будь-якому віці та в будь-який час, - Папа Бенедикт XVI

Своє повчання під час загальної аудієнції у середу, 13 квітня 2011 р., Папа Бенедикт XVI присвятив загальному покликанню до святості кожного християнина, підсумовуючи кількарічний цикл катехиз про святих і свідків віри.

Що ж таке святість? За словами Святішого Отця, святість не означає робити щось надзвичайне. Вона – це єдність з Христом та уподібденння до Нього, закорінені в благодаті Святої Тайни Хрищення та у Пасхальному таїнстві. Вона також не є результатом наших зусиль, адже це Бог освячує через діяння Святого Духа та через дар життя воскреслого Христа. Душею святості є милосердна любов, зрештою, вона є нічим іншим, як життям повнотою любові.

Папа пригадав, що зростання у святості пов’язане зі слуханням Божого слова, частим приступанням до Святих Тайн, а особливо – Пресвятої Євхаристії, молитвою та зреченнями, служінням ближнім та практикуванням чеснот.

Коротко підсумовуючи своє повчання, промовляючи по-французьки, Бенедикт XVI зазначив, що усі покликані до святості. «Святість можлива для кожного, в будь-якому віці та в будь-який час, адже кожен з нас отримав частку в Божому благоволінні, – сказав він. – Бог запрошує нас прийняти цей дар та жити ним» . Святіший Отець закликав піддаватися перемінюючій дії Божого Духа, намагаючись діяти згідно з Його волею. «Наслідуючи святих, також і ми стаємо частинкою мозаїки святості, яку Бог творить в історії», – сказав Папа.

Наприкінці загальної аудієнції у середу, 13 квітня 2011 р., Папа Бенедикт XVI звернувся із відеопосланням до учасників австралійської Третьої Національної Зустрічі Сімей, яка триває у місті Мельбурні. «Ця важлива подія, – сказав він, – є нагодою свідчити про зв’язки любові не лише всередині ваших родин, але й поглиблювати їх разом з більшою Божою родиною, якою є Церква, щоб, таким чином, ставати творцями нового людства, оновленої культури любові та єдності, життя та постійності, віддаючи славу Богові, Отцеві нашому, в усі віки. Запевняю вас усіх в моїх молитвах, особливо за дітей та хворих. Вручаючи вас опіці Пресвятої Родини з Назарету та просячи заступництва святої Марії МакКіллоп, охоче уділяю вам Апостольське благословення та бажаю радості й миру».

Джерела:

Радіо Ватикан

Мандрівники Христа Царя

VirtaPay

VirtaPay
VirtaPay - віртуальний банк майбутнього!
Поспішайте зареєструватися поки він працює ще у тестовому режимі і готовий з вами поділитися реальними грішми у вигляді бонусу 25$ за реєстрацію та ще по 20$ за кожен вхід та активність.

13.04.2011р. Б. / Італійський хірург розповість у школі біоетики УКУ про клонування, ГМО та репродуктивні технології

18-20 квітня професор біоетики, медик, о. д-р Мавріціо Фаджоні (Італія) прочитає курс лекцій у Школі біоетики УКУ на тему «Біоетика і маніпуляції людським життям».

«Доктор Фаджоні розгляне ключові питання, пов’язані із втручанням у геном людини, створенням і використанням генетично модифікованих організмів, клонуванням тварин, органів і людини, допоміжних репродуктивних технологій тощо, – розповідає керівник сертифікатної програми з біоетики УКУ о. д-р Ігор Бойко. – Отець д-р Мавріціо Фаджоні говоритиме про ці проблеми, з одного боку як медик та науковець, а з іншого – спробує дати їм відповідну моральну та етичну оцінку».

Лекції читатимуть італійською мовою із синхронним перекладом на українську. Всі охочі можуть відвідати лекції професора Фаджоні, зголосившись до 18 квітня на електронну адресу: bioetyka@ukr.net

Лекції відбуватимуться з 17:00 до 21:00 у приміщенні філософсько-богословського факультету Українського католицького університету (вул. Хуторівка, 35а).

Прес-служба УКУ

Довідка:

Отець Мавріціо Фаджоні закінчив медичний факультет університету в м. Піза (Італія). У 1975 році отримав диплом з медицини та хірургії. Вивчав ендокринологію в університеті м. Флоренція. Філософські та богословські студії завершив у 1989 році у богословському центрі "Fiorentino". Ліценціат і докторат з морального богослов’я здобув в римській академії "Альфонсіана".

Доктор Фаджоні викладає біоетику в академії "Альфонсіяна". Як читає лекції на факультеті Центральної Італії (м. Флоренція) в Папських університетах "Regina Apostolorum" та "Антоніанум" (м. Рим). Викладав у програмах з біоетики (Університет Камерно, LUMSA, Католицький університет Рима).

З 2005 року член-кореспондент Папської академії "Pro Vita". З 2006 року – радник Трибуналу Апостольської пенітенціарії.

Джерело:

Департамент інформації УГКЦ

13.04.2011р. Б. / Блаженніший Святослав Шевчук: «В Україні та на поселеннях я буду намагатися будити місійного духа»

Найперше хочемо Вас, Блаженніший Святославе, привітати з цим вибором Синоду нашої Церкви та нелегким і дуже відповідальним служінням. І наше перше запитання: Чому саме до Аргентини Ви запланували свій перший архипастирський візит?

Думаю, що добрий пастир завжди повинен спішити туди, де найбільш є розгубленою чи загубленою його овечка. І так сталося, що коли я був обраний Главою УГКЦ, наша єпархія в Аргентині почулася дуже розгубленою, можливо навіть покинутою, тому що цей єпископський осідок опорожнів. Дуже багато наших вірних, нашого духовенства і монашества до мене зверталося з привітанням, але воднораз і з сумом, бо говорили, що почувають себе розгубленими, бо я їх покидаю. Тому, я так зрозумів та відчув, що мушу спішити до них, щоби їх потішити, покріпити у вірі, а також зорієнтувати та дати їм певну перспективу для розвитку і розбудови нашої єпархії, щоби ці люди відчули теплоту свого батька. Рівно ж причиною мого візиту до Аргентини є участь у прощі до містечка Люхан з нагоди святкувань в єпархії Покрова Пресвятої Богородиці 50-річчя від прибуття до Аргентини першого українського єпископа для українців греко-католиків. Такого типу поїздки, як ця що зараз триває, є дуже великим кроком та способом як ми повинні будувати Патріархат нашої Церкви. Якщо, наприклад, вірні в Аргентині відчують тісну єдність зі мною, єдність з усією Українською Греко-Католицькою Церквою, тоді ми дійсно будемо відчувати себе та діяти як Патріарша Церква.

Це є правда, що вістку про вибір Синоду духовенство, монашество та вірні єпархії в Аргентині сприйняло з радістю, але водночас і зі смутком, бо кожен ставив собі запитання: а що далі буде з нашою єпархією і проводом в Аргентині?

Саме для того я сюди і прибув, щоби відповісти на ці питання та особисто поспілкуватися з нашим духовенством, монашеством і вірними. Очевидно, що наша єпархія в Аргентині буде розвиватися. Найперше, я тепер з України буду дбати про те, щоби аргентинська єпархія мала належну кількість духовенства для забезпечення всіх своїх душпастирських потреб. На даний час з України вже приїхало кілька священиків, і крім того під час мого останнього перебування в Україні я вів розмови ще з одним дияконом, який незабаром вже як священик приїде на місійну працю до Аргентини. Крім того, я думаю, що найбільше питання, яке ставить перед собою духовенство і монашество нашої єпархії, є те, хто дальше буде їх провадити. Очевидно, що вони очікують на єпископа, на нового душпастиря який би зайняв цей спорожнілий єпископський осідок, пов'язаний з моїм вибором. Після моєї інтронізації відбулася надзвичайна сесія нашого Синоду, де наші владики з цілого світу якраз і намагалися це питання якнайшвидше і якнайкорисніше вирішити. І необхідні кроки в цьому напрямку вже були зроблені. Отож, я намагатимусь дати зрозуміти, що українська церква дуже вболіває над перспективою, добробутом, як теж і добрим розвитком нашої єпархії в Аргентині, і тому ми будемо її всілякими способами підтримувати. І очевидно, що з Божою поміччю та благословенням Римського апостольського престолу невдовзі до Аргентини прибуде власний єпископ.

За час свого короткого служіння в Аргентині Вас встигли полюбити як вірні єпархії, так монашество і духовенство. Скажіть, будь-ласка, чи Ваш наступник буде продовжувати та розвивати все те, що Ви розпочали, і чого можливо не встигли завершити?

Як я згадував вище, питання наступника вже обговорювалося, і то на дуже серйозному рівні, беручи до уваги душпастирський контекст, який сьогодні заіснував в Аргентинській єпархії. Очевидно, я сподіваюся, що ті всі плани, які ми накреслили і почали втілювати разом з нашими священиками, вірними і навіть з нашими семінаристами, вони будуть дальше продовжуватися. Я сподіваюся, що наступний єпископ Аргентинської єпархії продовжить все те добре напрацювання, яке було зроблене його попередниками. А я зі свого боку, як Отець і Глава УГКЦ буду чувати над тим, щоби ті всі сподівання, прагнення, мрії, які зродилися в нашій громаді у зв'язку з моєю присутністю, були здійснені, щоб наші люди не розчаровувалися, а ті всі добрі наміри мали свого часу добрий успіх.

Ми є свідками того, що Святий Дух присутній і діє у Церкві, бо вибір Синоду справді був несподіваним для усіх, особливо для вірних в Україні. Чи не вважаєте Ви це певним знаком як для себе, так і для всієї Церкви?

Я погоджуюся, що вибір нашого Синоду був дуже несподіваний не тільки для нашої Церкви в Україні, але теж і в діаспорі та для мене особисто. Думаю, що дійсно тим своїм вибором Господь Бог нам подає дуже сильний знак. Найперше, думаю, що через те, що Синод Єпископів обрав наймолодшого єпископа Главою УГКЦ є великий знак Божий звернений щодо нашої молоді. Тому у своєму першому слові я і звернувся до молоді, наголошуючи на тому, що наша Церква сьогодні є молодою, омолодженою, яка виходить оновленою після тих років свого переслідування. І та її юність починає проявлятися не тільки в Україні, але і в різних куточках світу де наша Церква є присутня і має свої структури. І думаю, що цей знак – це є великий заклик до молоді, зокрема до молоді в Аргентині. Свого часу аргентинська молодь відповіла на мій поклик, на поклик до священичого, монашого стану, на поклик до активної християнської життєвої позиції, на активну участь у парафіяльних спільнотах. Таким чином відбулося певне пробудження української молоді в Аргентині. Я сподіваюся, що те пробудження – це такий благоговійний трепет, який сьогодні спостерігається серед молодих вірних нашої Церкви, дасть дуже цікаві плоди на майбутнє, бо молодь – це є наше майбутнє. Отож, я сподіваюся і переконаний, що це є Божий знак, Божий заклик до молоді нашої Церкви.

Як ті, хто належить чи виконує своє служіння для українців в діаспорі хочемо запитати: чи існує певний першочерговий план діяльності щодо опіки українських парафій і єпархій закордоном? Чи будете Ви і дальше власним прикладом і словом запрошувати до служіння монашество та духовенство за межі України?

Свого часу мій попередник Блаженніший Любомир зробив такий заклик до місійної діяльності нашого духовенства, місійного пробудження нашої Церкви. Сам той факт, що мене як молодого єпископа було скеровано до Аргентини на місійну працю, і за мною поїхали інші молоді місіонарі – це є можливо один з дуже багатьох прикладів такого місійного пробудження нашої Церкви. Очевидно, сьогодні така місійна діяльність скерована перш за все на надання душпастирської опіки нашим вірним. Тобто, ця місійна діяльність не є в жодному випадку якимось прозелітизмом, який би був скерований щодо інших християнських церков і спільнот. Наші вірні, які сьогодні є розпорошені по цілому світі мають право на свою душпастирську опіку. І тому ми будемо відповідати на ці потреби і йти там, де наші вірні на сьогоднішній день є присутні, чи це є в Росії, чи в Казахстані, чи це є в Західній Європі, чи це є в Латинській Америці, чи це є в Африці, чи це є в Австралії, всюди, де наші вірні є присутні ми намагатимемось надавати їм адекватну і ефективну душпастирську опіку.

Це був справді великий дар від Бога для людей Ваша присутність в Аргентині, Ваша молитва, опіка, і що найважливіше власний приклад служіння Богові та людям! Ви вселили в людських серцях віру і надію в те, що ніколи не можна знеохочуватись та відступати, але завжди йти вперед та працювати в молитві та пості. Як думаєте, чи цей Вами запалений вогонь в серцях людей передасться до всіх інших, хто шукає Бога та запалить багатьох до місійної праці?

Мені дуже приємно чути, що я своїм прикладом міг когось надихнути або вселити надію. Я намагатимусь, щоби ця надія не загасла, щоби ця надія була направду серйозно розвинута і сповнена, бо всяка надія чекає на її сповнення. Очевидно, що я тепер в Україні та на поселеннях буду намагатися будити того місійного духа, для того, щоби цей вогонь Святого Духа, який сьогодні так єднає і скріплює нашу Церкву повів її туди, куди Господь сьогодні її кличе.

Які би були Ваші слова підтримки та поради подальшого служіння для усього духовенства, монашества та вірних української єпархії в Аргентині?

Я би хотів звернутися до всього нашого духовенства, монашества і всіх наших вірних словами апостола Павла: "Не гасіть духа"! Горіть тим Духом Святим, якого відчуваєте у своїх серцях, не будьте байдужими до потреб наших ближніх, не дбаймо про свою власну вигоду, але шукаймо добра для тих, до кого нас Господь Бог посилає. Особливо я би хотів звернутися до аргентинської молоді, до тих нащадків наших українців, які живуть тут сьогодні в Аргентині. Плекайте своє коріння, не забувайте чиїх батьків ви діти, не цурайтеся ні своєї Церкви, ні своєї української мови. Закликаю всіх молодих людей гуртуватися навколо наших парохій. Бо звичайно молода людина шукає відповідей на дуже багато запитань, які ставить сьогоднішній світ, сьогоднішня культура, і не знаходячи відповідей на ці питання людина дуже часто розгублюється, знеохочується, закривається сама в собі. Хочу звернути увагу і закликати усіх вас: відповіді на усі ваші запитання ви зможете знайти в особі Ісуса Христа, а зустріти цю особу ви можете у церковних спільнотах, де Він перебуває як воплочений Господь і Спаситель.

Розмовляв о. Тарас Гавришко, Буенос-Айрес, Аргентина

Джерела:

Департамент інформації УГКЦ

Мандрівники Христа Царя

12.04.2011р. Б. / Українські паломники готуються взяти участь в заходах беатифікації Івана Павла ІІ у Ватикані

Десятки паломників з різних регіонів України готуються взяти участь у заходах беатифікації Папи Івана Павла ІІ 1-2 травня у Ватикані. В центрі паломництва – глибше знайомство з постатю видатного Папи, а також досвід пережиття єдності з цілою Католицькою Церквою в часі його беатифікації.

«Іван Павло ІІ – непересічна постать, не тільки для католиків, але й для всіх християн і цілого світу. Безперечно, це така подія, в якій ми як вірні Католицької Церкви в Україні не могли не брати участі», - розповідає в інтерв’ю РІСУ Андрій Делісандру, керівник паломницько-реколекційного центру «Рафаїл» при монастирі студитів УГКЦ.

Разом з цим центром до Ватикану збираються їхати паломники з Одеси, Вінниці, Києва та Новоград-Волинського, переважна більшість – римо- та греко-католики. Душпастирем цієї групи буде римо-католицький священик із Одеси.

«Серед тих, хто планує взяти участь у прощі, є люди, які пережили досвід особистої зустрічі з Іваном Павлом ІІ. Нехай це були кілька хвилин, але за цей час вони стільки пережили, що були би готові заплатити будь-які гроші, аби мати можливість ще раз зустрітися з улюбленим Папою під час його беатифікації», – додає Василь Мікула, заступник керівника паломницького центру.

Найголовніше, що українські паломники зможуть пережити під час цієї прощі, – це Вселенськість Католицької Церкви, наголошує Андрій Делісандру, богослов за освітою. «Це прекрасна можливість бути присутнім там, де збирається півтора-два мільйони католиків, а також усвідомити, що ми в Україні є тільки однією із локальних церков в цілому світі. Щоби таке пережити особисто, потрібно бути в присутності великої кількості людей, зібраних з одною метою релігійного характеру».

Паломницька програма передбачає поглиблене знайомство з постаттю Івана Павла ІІ, його життям, а також його попередником Іваном XXIII, який готував дорогу для свого видатного наступника. По дорозі до Ватикану українці зможуть відвідати місця, пов’язані з життям і служінням Кароля Войтили: Краків, де він ходив до семінарії і потім був митрополитом Краківским, а також серце католицької Польщі – Ченстохову, яку Івана Павло ІІ досить часто відвідував вже будучи Папою Римським.

«Учасники цього паломництва добре розуміють, що, їдучи до Риму на два дні, вони не зможуть побачити всі ті видатні місця, які ми зазвичай відвідуємо під час наших постійних прощ до Італії. Мотивація цих людей – саме постать Івана Павла ІІ, а також духовна потреба пережити досвід єдності з усією Католицькою Церквою під час процесу беатифікації, а не лише бажання побачити Рим чи Італію».

Не всі охочі українці змогли долучитися до цієї прощі. Як тільки стало відомо про оголошення дати беатифікації, всі готелі в Римі та й по всій Італії почали піднімати ціни. Навіть за підвищеними тарифами забронювати достатню кількість місць досить важко – по цілому світі почався справжній ажіотаж довколо Івана Павла ІІ та дати проголошення його Блаженим.

Джерела:

РІСУ

Мандрівники Христа Царя

11.04.2011р. Б. / У Варшаві спалили опудало Путіна на роковини загибелі президента

Близько двох тисяч поляків у суботу ввечері пікетували Посольство Російської Федерації у Варшаві з вимогами надати правду про причини Смоленської катастрофи, що сталася 10 квітня 2010.

Як передає кореспондент УНІАН, пікетувальники вигукували антиросійські гасла та під вигуки "вбивця" спалили опудало глави російського уряду Володимира Путіна.

Вони також вигукували гасла "Коморовський - геть в Москву!" та "Дайте скриньки - заберіть Бронька (скорочення від Броніслава)!".

Пізніше учасники пікету перейшли до резиденції Президента Польщі Броніслава Коморовського та будинку уряду, які знаходяться поруч з Посольством Росії, й також скандували гасла проти Президента та прем’єра, зокрема називали їх зрадниками.

Крім того, учасники акції також пройшли повз Посольство США з вигуками "Допоможіть нам!".

За даними польських ЗМІ, одного із організаторів акції журналіста Gazeta Polska під час повернення додому затримала поліція. Кілька його знайомих вирушили пікетувати поліцейський відділок, однак близько опівночі затриманого звільнили.

Лiтак iз офiцiйною делегацiєю Польщi розбився пiд Смоленськом вранцi 10 квiтня 2010 року. На борту перебували 96 осiб, зокрема Л.Качиньський та його дружина, вiдомi полiтики, релiгiйнi та громадськi дiячi, якi летiли до Катинi для участi в пам'ятних заходах. Вижити не вдалося нiкому.

Крапку в розслiдуваннi катастрофи лiтака Ту-154 президента Польщi Леха Качинського пiд Смоленськом через рiк не поставлено.

Мiждержавний авiацiйний комiтет (МАК) у сiчнi цього року оприлюднив остаточний звiт про результати технiчного розслiдування, згiдно з яким безпосередньою причиною катастрофи визнано рiшення екiпажу не йти на запасний аеродром, а системними причинами - недолiки в забезпеченнi польоту та пiдготовцi екiпажу, нагадує Інтерфакс-Україна.

Джерело:

УКРАЇНСЬКА ПРАВДА

11.04.2011р. Б. / Блаженніший Святослав очолив прощу вірних греко-католиків в Аргентині до Люхану

10 квітня 2011 року, з нагоди святкувань 50-річчя приїзду першого українського єпископа до Аргентини, відбулася проща духовенства, монашества та усіх вірних єпархії Покрова Пресвятої Богородиці в Аргентині до відпустового місця Люхан (провінція Буенос-Айрес). Урочиста Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, у співслужінні з Єпископом-емеритом Михаїлом (Микицеєм) та духовенством єпархії, розпочалася об 11.00 в базиліці Матері Божої Люханської. Своїм співом Літургію прикрасив хор катедрального храму Покрова Пресвятої Богородиці в м. Буенос-Айрес.

Звертаючись під час проповіді до всіх присутніх на спільній молитві Глава УГКЦ сказав: "Як добрий батько усіх наших вірних, розпорошених по цілому світі, я буду завжди пам'ятати також і про вас присутніх в Аргентині. Бо я не прийшов, щоб мені служили, але щоби послужити вам, так як цього нас навчає Ісус Христос".

Блаженніший Святослав, пригадуючи всім свої юні літа, коли ще 20 років тому молодим хлопцем приїхав до Аргентини, під час пішої прощі до відпустового місця Люхан просив у Пресвятої Богородиці скріплення у своєму покликанні бути священиком. "Минулого 2010 року під час цієї ж прощі я дякував за Боже Провидіння і просив у Богородиці помочі у своєму архиєрейському служінні для вірних єпархії Покрова Пресвятої Богородиці в Аргентині. А сьогодні я знову дякував Діві Марії за це Боже Провидіння служіння всім як Батько і Глава УГКЦ. Бо і під час аудієнції зі Святішим Отцем в Римі він закликав, щоби я завжди перебував під омофором нашої Небесної Заступниці, яка завжди захищає своїх синів і дочок", - зазначив Блаженніший Святослав.

По завершенні Літургії, з нагоди святкувань 50-річчя від прибуття до Аргентини першого єпископа для українців греко-католиків, всі присутні молилися подячний Молебень до Пресвятої Богородиці в крипті базиліки Матері Божої Люханської.

Довідка:

Почитання чудотворної фігури Матері Божої Люханської бере свій початок у 1630 році. Вона була виготовлена в Бразилії на замовлення Антоніо Фаріа де Са, землевласника землі в Кордоба дель Тукуман, який забажав мати зображення Богородиці у своєму маєтку. В чудесний спосіб ця фігура залишилася нерухомою в часі її перевезення через ріку Люхан неподалеку станції Росендо, що в 70 км від Буенос-Айресу. На її честь було збудовано спочатку каплицю, а в 30-х роках ХХ ст. величаву базиліку в неготичному стилі. Це зображення Матері Божої упродовж століть прославилося численним чудами та було проголошене покровителькою Аргентини.

Джерело:

Департамент інформації УГКЦ

VirtaPay

VirtaPay
VirtaPay - віртуальний банк майбутнього!
Поспішайте зареєструватися поки він працює ще у тестовому режимі і готовий з вами поділитися реальними грішми у вигляді бонусу 25$ за реєстрацію та ще по 20$ за кожен вхід та активність.

10.04.2011р. Б. / Христос руйнує бар’єри смерті

«Дорогі брати й сестри, до Пасхи залишилося всього два тижні, тож всі біблійні читання цієї неділі розповідають про воскресіння», – цими словами Папа Бенедикт XVI розпочав своє слово перед проказуванням молитви «Ангел Господній» в неділю, 10 квітня 2011 р., додаючи, що літургічні тексти латинського обряду, призначені на 5-ту неділю Великого Посту, розповідають не про Христове воскресіння, яке є абсолютною новизною в історії спасіння, але про наше воскресіння, до якого ми прямуємо і яке нам дарував Ісус. Смерть, за словами Святішого Отця, є для нас немовби муром, який не дозволяє побачити того, що є далі, але наші серця спрямовані поза цей мур, сповнені прагненням вічності.

Вибраному народові, що перебував на вигнанні, пророк Єзекеїл звіщає, що Бог відкриє могили виселенців та поверне їх до батьківщини, щоб там вони спочили у мирі. Як зазначив Бенедикт XVI, це прагнення людини бути похованим біля своїх батьків, є виявом шукання тієї «батьківщини», яка прийме її після земних трудів. Тут ще не йдеться про особисте воскресіння, згадки про яке з’являться лише наприкінці Старого Завіту, а навіть в часах Ісуса не всі юдеї погоджувалися з цією думкою. Зрештою, нерідко і в деяких християн віра у воскресіння викликає сумніви. Голос віри, – зазначив Папа, – ми чуємо в устах Марії, у євангельському уривку про воскресіння Лазаря. Сестра померлого на Христове запевнення у тому, що її брат воскресне, відповідає: «Знаю, що воскресне під час воскресіння останнього дня». Але Ісус відповідає: «Я є воскресіння і життя, хто в мене вірує, навіть умерши, житиме». «Ось справжня новизна, – вказав Бенедикт XVI, – яка розбиває та долає будь-які бар’єри! Христос руйнує мур смерті, у Ньому перебуває Божа повнота, що є життям, вічним життям». А воскресіння Лазаря є «знаком повного панування над фізичною смертю, яка перед Богом є немовби сном».

Але існує смерть, – вів далі Святіший Отець, – «яка коштувала Христові найтруднішої боротьби, навіть ціни хреста: це – духовна смерть, гріх, який загрожує зруйнувати існування кожної людини». «Щоб перемогти цю смерть, Христос помер, а Його воскресіння не є поверненням до попереднього життя, але відкриттям нової дійсності, “нової землі”, нарешті примиреної з Божим Небом», – сказав Бенедикт XVI, закликаючи вірних молитися до Пречистої Діви Марії, «Яка вже є учасником цього воскресіння», щоб Вона допомагала нам дійсно зрозуміти, що Христос є нашим спасінням.

Джерела:

Радіо Ватикан

Мандрівники Христа Царя