07.11.2011р. Б. / Австрійський професор у Школі біоетики УКУ розповів про найскладніші виклики сучасної науки

  

Сьогодні найскладніші питання, які доводиться вирішувати членам біоетичних комітетів Європи, стосуються завершальної стадії життя (коматозного або вегетативного стану), смерті мозку людини, біомедичних досліджень, застосування репродуктивних технологій, покращення людського організму. Про це розповів австрійський професор морального богослов’я, член біоетичного комітету університетської клініки (м. Грац), член Європейської асоціації зі трансплантації органів, співпрацівник Національної етичної комісії Австрії о. д-р Вальтер Шауп.

 

31 жовтня-2 листопада у Школі біоетики УКУ він прочитав курс лекції на тему «Біоетичні комітети Європейського Союзу».

 

Професор розповів про діяльність етичних комісій та біоетичних комітетів на національному рівні у різних європейських країнах: «Такі установи в Австрії почали створювати кілька років тому. Однак лише зараз вирішують питання освіти людей, які заангажовані у цих інституціях. В Україні, зокрема у Львові, ви ідете іншим шляхом, який, як на мене, є кращим. Адже спочатку людей треба підготувати до праці у таких комітетах та комісіях, а відтак дозволити їм вирішувати непрості, але дуже важливі питання», – зазначив професор.

 

Отець Вальтер Шауп також поділився особистим досвідом роботи у біоетичному комітеті у Граці (Австрія). Свою лекцію він доповнив багатьма прикладами з лікарської практики, також студенти Школи біоетики мали нагоду поставити питання до лектора.

 

Нещодавно Школа біоетики УКУ видала посібник «Провідні етичні цінності в діяльності біоетичних комітетів лікувальних установ Європейського Союзу». Це курс лекцій професора Вальтера Шаупа. «Нове видання допоможе у підготовці компетентних фахівців для роботи в етичних комісіях та біоетичних комітетах, – наголошує керівник Школи біоетики УКУ о. д-р Ігор Бойко. – Сподіваюся, що такі лекції та представлені напрацювання вже незабаром матимуть свої результати. Україна потребує експертів з питань біоетики, які працюватимуть в етичних комісіях і зможуть професійно вирішувати етичні та моральні питання сучасної медицини».

 

Нагадаємо, що співпраця між Школою біоетики УКУ та Університетською клінікою м. Грац розпочалася 2010 року, коли професор Вальтер Шауп вперше прочитав курс лекцій для учасників сертифікатної програми з біоетики «На службі охорони життя».

 

Довідка

О. Вальтер Шауп, проф. морального богослов’я (Австрія), член Біоетичного комітету Університетської клініки (м. Грац), член Європейської асоціації зі трансплантації органів, співпрацює з Національною етичною комісією Австрії, з 2010 року гостьовий професор Школи біоетики УКУ, де викладає курс «Провідні етичні цінності в діяльності біоетичних комітетів лікувальних установ Європейського Союзу».

Школа біоетики УКУ

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

20.04.2011р. Б. / Світ досі не знає, чи генетично модифіковані організми шкідливі, – італійський експерт в УКУ

Світова спільнота бере участь у глобальному експерименті, споживаючи ГМО. Досі не зрозуміло, чи генетично модифіковані продукти шкідливі для людини. Наслідки цього експерименту ми зможемо дізнатися лише згодом.

Таку думку висловив професор біоетики, медик, о. д-р Мавріціо Фаджоні з римського університету Альфонсіана. 18-20 квітня він читає курс лекцій у Школі біоетики УКУ на тему «Біоетика і маніпуляції людським життям».

За його словами, мільйони гектарів генномодифікованих рослин збільшуються з кожним днем. «Вже зараз ці процеси контролювати неможливо, адже за цим стоять великі економічні та соціальні інтереси. Ніколи в природі процеси так швидко не змінювалися, як зараз. Тому перед медиками, вченими та науковцями стоїть завдання – швидко приймати рішення. До того ж у світі досі немає закону, який би регулював збільшення ГМО», – зазначив під час лекції в УКУ о. д-р Мавріціо Фаджоні.

Також на лекціях у Школі біоетики УКУ о. Фаджоні розповість про біотехнології, генетичні втручання, які застосовують до людини, тварин та рослин. «Ми також говоритимемо про генетично модифіковані організми, про технологію штучного запліднення, клонування та стовбурові клітини», – додав професор.

Довідка

Отець Мавріціо Фаджоні закінчив медичний факультет університету в м. Піза (Італія). У 1975 році отримав диплом з медицини та хірургії. Вивчав ендокринологію в університеті м. Флоренція. Філософські та богословські студії завершив у 1989 році у богословському центрі Fiorentino. Ліценціат і докторат з морального богослов’я здобув в римській академії Альфонсіяна.

Доктор Фаджоні викладає біоетику в академії Альфонсіяна. Як гостьовий професор, читає лекції на факультеті Центральної Італії (м. Флоренція), в Папських університетах Regina Apostolorum та Антоніанум (м. Рим). Як професор викладав на програмах з біоетики (Університет Камерно, LUMSA, Католицький Університет Риму).

З 2005 року член-кореспондент Папської Академії Pro Vita. З 2006 року – Радник Трибуналу Апостольської Пенітенціарії.

Джерела:

Відділ інформації та зовнішніх зв'язків УКУ

Мандрівники Христа Царя

20.04.2011р. Б. / Отець-доктор Мавріціо Фаджоні: «Бог дав нам розум, тому ми не можемо лікувати одну людину, знищуючи життя іншої»

Про втручання у геном людини, зокрема про моральний і медичний аспекти використання ембріональних стовбурових клітин та альтернативні джерела стовбурових клітин, які не завдають шкоди людському життю, в інтерв’ю для «Католицького оглядача» розповів італійський професор біоетики, медик, о. д-р з римського університету Альфонсіана, який 18–20 квітня читає курс лекцій у Школі біоетики УКУ на тему «Біоетика і маніпуляції людським життям».

Отче, які, на Вашу думку, проблеми з втручанням у геном людини зараз стоять особливо гостро в суспільстві?

Коли ми говоримо про втручання в геном людини, то існує три такі ділянки, де ми найбільше можемо про це говорити. Перша стосується саме того, що ми взагалі знаємо про геном людини. Отже, взаємозв’язок між людським геномом і особистістю. Власне це всі відкриття, які пов’язані з геномом людини і які абсолютно змінюють наше уявлення про людину, яке ми мали до цього часу. І тут існує ризик, що людину буде зведено до предмета, тобто особу перестанемо розуміти як цілісність… І тому це і культурна, і наукова проблема.

Друга ділянка стосується генетичної діагностики, і це вже щоденна проблема медицини. Генетика дає можливість сьогодні робити багато різних досліджень, пренатальну діагностику на генетичному, хромосомному рівні , яка виявляє ріні дефекти. Хоча, на жаль, ще є дуже велика прірва поміж діагнозом і лікуванням. Ми можемо робити діагноз багатьох хвороб, генетичних і хромосомних, але поки що ми не вміємо їх усіх лікувати.

Проблемою є те, що генетична діагностика сьогодні найчастіше пов’язана з абортом. І цей аборт вибіркового або євгенічного типу, тобто вибираємо лише здорових дітей, а тих, які не відповідають певним стандартам, які не є тої якості, якої би мали бути, вбиваємо. І це парадокс – в наслідок медичних досліджень гинуть немічні, кволі та слабші. Але це не є завданням доброї медицини.

Це стосується і генетичної діагностики, яка пов’язана із технологіями штучного запліднення?

Так, це те, що ми називаємо преімплантаційна діагностика. Створюють багато ембріонів за допомогою технологій штучного запліднення у пробірці, але вибирають тільки ті ембріони, які є доброї якості. Інших знищують або заморожують, або використовують як матеріал для наукових досліджень, експериментів… Але це знову парадокс, тому що ми з одного боку створюємо ці ембріони, щоб вони могли жити, але потім самі вбиваємо їх . Тому що ми є суспільством, яке хоче завжди перемагати і серед нас нема місця для тих, хто програє.

Третя проблема саме полягає в тому, що ми говоримо про терапію, генетичне лікування. І ця терапія сьогодні є лише на експериментальній стадії. Деякі експерименти дали негативні результати, тому що гени були перенесені за допомогою різних вірусних механізмів, які спровокували чимало нових хвороб. Ми всі покладаємо великі надії саме на генну терапію, проте, напевно, треба ще багато часу, щоб ми зуміли правильно її застосувати на практиці. Нова проблема, яка постає перед нами, це так зване генетичне покращення людини. Медицина, без сумніву, може лікувати багато хвороб, і за допомогою генної інженерії одного дня ми дійдемо до того, що зможемо покращувати людський організм ззовні та всередині. Ми зможемо зробити людей вищими, кращими, гарнішими, розумнішими. І це ніби виглядає з одного боку добре. Дехто думає навіть, що так можна змінити людську природу, це називається трансгуманізм, який виникає з того, що людина невдоволена сама собою, і з її постійного бажання створити надлюдину. Але медицина не може робити нову дискримінацію. Медицина повинна служити людям, тому саме в генетиці ми маємо, з одного боку, багато надії, а з іншого – великий страх. І тому біоетика має допомогти людям завжди служити іншим. Ми, католики, вважаємо, що біоетика – це вміння дбати про інших. І Церква абсолютно не боїться ані техніки, ані науки. Але наука без етики нічого доброго не може продукувати. На жаль, економічні інтереси завжди мають більшу владу, більший потенціал.

Розкажіть, будь ласка, про джерела стовбурових клітин і моральний аспект використання ембріональних стовбурових клітин, коли фактично, щоб когось вилікувати, іншу особу доводиться вбити.

Загалом, є чотири джерела, з яких можна брати стовбурові клітини. Перше – дорослі стовбурові клітини, так звані гемопоетичні. Це клітини, з яких формується кров. І також, коли ми говоримо про трансплантацію кісткового мозку. Друге джерело, звідки ми можемо брати стовбурові клітини, це – пуповинна кров, Тобто та кров, яка є в пуповині. Ці стовбурові клітини дуже корисні, тому слід збільшувати можливості зберігання цих клітин. Треба створювати громадські банки пуповнної крові. Третім джерелом походження є стовбурові клітини з ембріонів. На жаль, значна частина стовбурових клітин, які використовують сьогодні, походить з ембріонів, які спеціально створюють, але потім залишають, і вони стають матеріалом для науковців. І це означає, що знищують людське життя на самих початках його існування. Зараз існує дуже багато досліджень стосовно стовбурових клітин, але ще жодне з них не дало свого бажаного результату. Але це проблема наукова, а не етична. Етична проблема полягає в тому, що ми не можемо нищити людське життя, навіть якщо тим самим ми робимо добро для когось іншого. Багатьом науковцям це важко зрозуміти, дуже часто вони кажуть: «Ну вони і так вже консервовані, заморожені, ми їх все одно втратимо, щоб їх не втратити, використаємо, як матеріал». Але в будь-якому випадку йдеться про людські істоти, навіть якщо вони кволі, немічні та незахищені – це людське життя.

Четверте джерело походження стовбурових клітин – науковці навчилися омолоджувати стовбурові клітини, які походять з дорослого організму, тобто перепрограмовувати ці клітини. Коли клітини, це можуть бути, наприклад, клітини шкіри, можна зробити дуже подібними до ембріональних стовбурових клітин. Не знаємо поки що, чи ця техніка має стовідсоткову гарантію ефективності, але якщо її ефективність стане реальністю, тоді зможемо мати стовбурові клітини на такому самому рівні, що і ембріонального походження, але без знищення ембріонів. Кожен із нас мав би свої стовбурові клітини, які походять з нашого особистого організму. Це нова дорога, і багато католицьких біоетиків стоять на тому, що саме цей напрям треба розвивати. Я вірю, що природа має сама в собі різні способи, якими може нас зцілювати, лікувати, якщо людина лише навчиться використовувати її. Важливо завжди пам’ятати, що навіть коли якась дорога до мети обривається, то можна знайти іншу, яка може бути навіть кращою. Господь Бог дав нам розум, тому ми повинні лікувати інших, дбати про них, але ми не можемо цього робити ціною людського життя. І це стосується всіх, особливо коли говоримо про людські ембріони, слабкі та незахищені.

Отже, з цих чотирьох методів три абсолютно дозволені Церквою, крім ембріонального. І перших два вже успішно використовують в італійських клініках, зокрема, в італійській клініці «Бамбіно Джезу», до Біоетичної Ради якої належите і Ви, отче?

Так, звичайно, використовують.

Що стосується стовбурових клітин з пуповинної крові, чи можна з часом сподіватися на їхню більшу ефективність, аніж ембріональних, звісно, не кажучи вже й про моральні переваги, а ще й про переваги біологічні?

З наукового погляду, коли ми говоримо про стовбурові клітини з пуповини, то вони є справжніми стовбуровими клітинами. Натомість стовбурові клітини, які ми беремо з ембріонів, це ті клітини, яких ми змусили стати стовбуровими, коли ми їх переносимо в інший організм, вони продукують онкологічні захворювання. Натомість стовбурові клітини з пуповинної крові не дають цього ефекту. Той, хто працює із стовбуровими ембріональними клітинами, хоче мати саме ці клітини, які будуть в майбутньому диференціюватися в різний спосіб. Стосовно стовбурових клітин, які беруться з пуповини, вони є більше дозрілими. Вони вже більше диференційовані. Вони є приблизно посередині між стовбуровими клітинами дорослого організму і ембріональними. Але ми можемо дуже добре з ними працювати. Пошуки і дослідження зараз тільки на самих початках, і тому є багато надій, що стовбурові клітини пуповинного походження можуть дати дуже добрий результат.

Наталя Гадьо, спеціально для «Католицького Оглядача»

Довідка УКУ

Отець Мавріціо Фаджоні – закінчив медичний факультет університету в м. Піза (Італія), де 1975 року отримав диплом з медицини та хірургії. Потім вивчав ендокринологію в університеті м. Флоренція і вступив на філософські та богословські студії до богословського центру Фйорентіно, які закінчив 1989 року. Ліценціат і докторат з морального богослов’я здобув у римській академії Альфонсіяна, де зараз викладає біоетику. Як гостьовий професор о. Мавріціо читає лекції на факультеті Центральної Італії (м. Флоренція), в Папських університетах Regina Apostolorum та Антоніанум (м. Рим). Також викладав на програмах з біоетики в європейських університетах (Університет Камерно, LUMSA, Католицький Університет Риму). Від 2005 року є членом-кореспондентом Папської Академії Pro Vita і від 2006 року – Радником Трибуналу Апостольської Пенітенціарії.

На фото о. д-р Мавріціо Фаджоні та керівник Школи біоетики УКУ о. д-р Ігор Бойко

Джерело:

Мандрівники Христа Царя

13.04.2011р. Б. / Італійський хірург розповість у школі біоетики УКУ про клонування, ГМО та репродуктивні технології

18-20 квітня професор біоетики, медик, о. д-р Мавріціо Фаджоні (Італія) прочитає курс лекцій у Школі біоетики УКУ на тему «Біоетика і маніпуляції людським життям».

«Доктор Фаджоні розгляне ключові питання, пов’язані із втручанням у геном людини, створенням і використанням генетично модифікованих організмів, клонуванням тварин, органів і людини, допоміжних репродуктивних технологій тощо, – розповідає керівник сертифікатної програми з біоетики УКУ о. д-р Ігор Бойко. – Отець д-р Мавріціо Фаджоні говоритиме про ці проблеми, з одного боку як медик та науковець, а з іншого – спробує дати їм відповідну моральну та етичну оцінку».

Лекції читатимуть італійською мовою із синхронним перекладом на українську. Всі охочі можуть відвідати лекції професора Фаджоні, зголосившись до 18 квітня на електронну адресу: bioetyka@ukr.net

Лекції відбуватимуться з 17:00 до 21:00 у приміщенні філософсько-богословського факультету Українського католицького університету (вул. Хуторівка, 35а).

Прес-служба УКУ

Довідка:

Отець Мавріціо Фаджоні закінчив медичний факультет університету в м. Піза (Італія). У 1975 році отримав диплом з медицини та хірургії. Вивчав ендокринологію в університеті м. Флоренція. Філософські та богословські студії завершив у 1989 році у богословському центрі "Fiorentino". Ліценціат і докторат з морального богослов’я здобув в римській академії "Альфонсіана".

Доктор Фаджоні викладає біоетику в академії "Альфонсіяна". Як читає лекції на факультеті Центральної Італії (м. Флоренція) в Папських університетах "Regina Apostolorum" та "Антоніанум" (м. Рим). Викладав у програмах з біоетики (Університет Камерно, LUMSA, Католицький університет Рима).

З 2005 року член-кореспондент Папської академії "Pro Vita". З 2006 року – радник Трибуналу Апостольської пенітенціарії.

Джерело:

Департамент інформації УГКЦ

25.03.2011р. Б. / У Грузії зацікавилися освітнім досвідом УКУ у сфері біоетики

22-23 березня у Тбілісі проходила дводенна зустріч ініційована Римо-католицькою церквою та православним патріархатом Грузії. Головна тема конференції – проблема сурогатного материнства. Про сурогатне материнство та маніпуляцію людським життям учасникам конференції розповів керівник Школи біоетики УКУ, член-кореспондент Папської Академії «Pro Vita» о. д-р Ігор Бойко.

На думку о. д-р Ігоря Бойка, сурогатне материнство стало своєрідним бізнес-проектом, для заробляння грошей, хоча прикривається ця практика благородними намірами. «Ніхто у цьому процесі не думає про дитину, яка буде зранена – з часом у неї можуть початися проблеми на психологічному рівні щодо самоідентифікації. Дитину не можна сприймати як певну річ, яку можна замовити. Дитина – це найперше дар любові», – наголосив експерт.

За словами о. д-ра Ігоря Бойка, більшість європейських країн засуджують це явище, воно заборонене законом. Наприклад, в Італії за сурогатне материнство, або намовляння до такого кроку можна заплатити штраф 600тис. євро або сісти за ґрати до трьох років. «Натомість в Україні ця практика абсолютно дозволена, ще й розрекламована багатьма клініками, які мають практику штучного запліднення».

Учасники конференції також обговорили напрацювання Українського католицького університету в сфері біоетики. Тут вже два роки діє програма з біоетики, на якій викладають західноєвропейські та українські фахівці. Успішні випускники програми мають можливість згодом навчатися в університетах Італії, Австрії та інших європейських країнах. Програму з біоетики в УКУ підтримує канадська лабораторія молекулярної біології.

Прес-служба УКУ

Джерела:

Департамент інформації УГКЦ