06.09.2014р. Б. / Єпископ Дзюрах: Путін йтиме настільки далеко, наскільки йому дозволять зайти

Уряди західних країн мають докласти усіх зусиль, щоб зупинити російську військову інтервенцію в Україні. Про це у своєму інтерв’ю агентству «Catholic News Service» заявив Секретар Синоду єпископів УГКЦ владика Богдан Дзюрах. 

«Кожен європеєць повинен розуміти, що те, що відбувається в Україні, має міжнародні наслідки. Окрім цього, Путін порушив усі норми міжнародного права, також існує і великий рівень небезпеки, оскільки Росія має ядерну зброю. І він буде йти так далеко, наскільки далеко йому дозволять зайти». 

 Владика також вважає, що кожен адекватний європеєць мав би розуміти, що те, що відбувається зараз в Україні, має і свої міжнародні наслідки. Адже Путін практично безкарно порушив норми міжнародного права та становить загрозу усьому світу, особливо ядерною зброєю. Але, на думку владики Дзюраха, Путін «йтиме настільки далеко, наскільки далеко йому дозволять зайти». 

Єпископ також нагадав, що уряди Росії, США та Великобританії у 1994 році надали Україні гарантії незалежності, цілісності і суверенітету в обмін на ядерну зброю. Владика Богдан також висловив сподівання, що уряди західних країн перейдуть від вираження свого занепокоєння і невдоволення до конкретних дій, щоб зупинити агресора і кровопролиття. 

Життя Католицької Церкви на окупованих Росією територіях, за словами владики Богдана, є практично паралізоване, а вірні перебувають у жахливих умовах та що більшість католиків практично пішла у підпілля. Він висловив переконання, що так званий сепаратизм на Донбасі є не що інше, як операція російських таємних служб, а тепер усе це переросло у відверту агресію РФ проти України, яка, прикриваючись гаслами захисту російськомовного населення, насправді, знищує саме це населення на догоду нео-імперським амбіціям Путіна. 

На жаль, політика Заходу щодо санкцій є неефективною», — зазначив владика. Він також наголосив, що, допомагаючи Україні, міжнародне співтовариство насправді допомагає собі. 

За матеріалами: Католицький Оглядач

Джерело:   КРЕДО 

05.09.2014р. Б. / РПЦ продовжує на міжнародному рівні брехати про ситуацію в Україні

Цими днями в італійському Бозе розпочав свою працю ХХІІ Міжнародний симпозіум православної духовності. У роботі цього симпозіуму беруть участь представники Католицької Церкви, православних помісних церков та протестантських спільнот.

Сумновідомий очільник Синодального відділу зовнішніх церковних зв’язків митрополит Алфєєв звернувся до цього міжнародного наукового зібрання з посланням. У ньому митрополит Алфєєв, на тлі відвертої і нічим не прикритої агресії РФ проти України, намагається переконати учасників симпозіуму, що в Україні триває громадянська війна та що РПЦ у цьому конфлікті зайняла роль миротворця.

Джерело:   Воїни Христа Царя

04.09.2014р. Б. / Єпископ Собіло: Україна має вимкнути музику і стати навколішки

«Треба перестати проклинати Путіна і почати молитися за його навернення. Віруюча людина не може проклинати!» — про це в ефірі Радіо Марія заявив єпископ-помічник Харківсько-Запорізької дієцезії Ян Собіло.

Владика розповів про обурення католиків у зоні АТО тим, що у решті країни триває звичайне життя із розважальними заходами й телепрограмами, ніби в Україні нічого не відбувається. Єпископ Ян заявив, що це — абсолютно неадекватна реакція. На його думку, Україні потрібно терміново відмовитися від звичайного життя і почати постити й молитися. «Це так, ніби Титанік тоне, а поруч — грає музика, люди розважаються».

 «В Україні співають про Путіна ла-ла-ла, а він скаженіє від цього і з кожним днем стає дедалі подібнішим до дикого звіра. Треба перестати проклинати Путіна, треба молитися за його навернення. Віруюча людина не може проклинати!».

Владика також нагадав про необхідність молитви за навернення Росії. «Мати Божа у своєму об’явленні у Фатімі закликала молитися за навернення Росії, інакше — буде біда. Як Путін наверненться — буде мир. Як не навернеться — буде війна, страшніша за Першу і Другу Світову. Або Україна допоможе у цьому плані і вибере благословення, й тоді Україна дасть світові світло, або вибере темряву й прокляття, і буде війна. Сатана тільки й чекає на наші прокльони».

Єпископ Ян також розповів про стан Римо-Католицької Церкви на території АТО.

В окупованих містах храми цілі, але Меси не відправляються через загальну небезпеку. Лише у Краматорську від бойових дій постраждав храм Святого Духа.

У містах, які перебувають під контролем терористів, наразі немає священиків. Вони тимчасово знаходяться на парафіях, де є змога відправляти Меси.

У Маріуполі римо-католики активно беруть участь у захисті міста від можливої атаки російського війська. А в місцевій парафії Матері Божої Ченстоховської проводиться молебень за мир.

Джерела:  CREDO

Воїни Христа Царя

03.09.2014р. Б. / Невідомі затримали священика і групу парафіян із Євпаторії

Вчора, 2 вересня, священик УГКЦ із Євпаторії о. Богдан Костецький виїхав із групою парафіян (15 осіб) до Ялти і з ними було втрачено зв’язок.

 

Пізно увечері о. Богдан мобільним телефоном повідомив іншого священика УГКЦ, о. Миколу Гаврилюка, що їх затримали невідомі й вони перебувають у якомусь підвалі. Його допит мав відбутися о 02:30 хв., відтоді він на зв’язок не виходить. 

Дружині, яка перебуває в Євпаторії, місцезнаходження о. Богдана невідоме. 

Як розповів о. Микола, після російської анексії Криму священики УГКЦ на певний час залишили півострів, але в кінці квітня о. Богдан повернувся до своєї парафії. Відтоді він постійно відчував, що за ним слідкують, телефонні розмови прослуховують. Декілька разів його викликали на розмови у відділення ФСБ. Серед іншого, його розпитували про ставлення до Митрополита Андрея Шептицького. 

Причини вчорашнього затримання о. Богдана і його парафіян — невідомі. 

За матеріалами: РІСУ

Джерело:   КРЕДО 

02.09.2014р. Б. / Якого «демона» я маю?

/

Роздуми над Словом Божим на вівторок ХХІІ звичайного тижня, рік ІІ

«І прийшов Він у Капернаум, місто галилейське, і навчав їх щосуботи»
 

Мабуть Ісус довгий час перебував в цьому місці, оскільки щосуботи навчав їх. Щосуботи мав проповідь для кожного, хто приходив до храму слухати Його.

Гадаю Він встиг там заслужити певну довіру у присутніх, оскільки «дивувалися з Його вчення, бо слова Його мали владу». Можливо своїм словом під час проповіді не одну особу зумів зцілити духовно, в присутніх почало мінятися мислення від почутих слів, почали поступово змінювати своє життя, звички тощо. 

«А в синагозі був чоловік, який мав нечистого духа — демона. І він закричав гучним голосом»

 

В тексті є певний акцент, що цей чоловік «мав нечистого духа — демона». Про що йдеться? 

Весь цей час ця особа перебувала з усіма в синагозі, слухала вчення Ісуса. Але, порівняно з іншими, які дивувалися, приймали це слово, він не приймав, а навіть заперечував. 

«Облиш! Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Чи Ти прийшов вигубити нас? Я знаю, хто Ти, — Святий Божий!»

 

Чи стикалися ви коли небудь з певними думками в собі, що спасіння Боже для когось, але не для мене. Добру новину, яку почули, відразу відкидали, а навіть злились. Може це наші внутрішні «демони» в нас промовляли: «Я не гідний», «Ці спогади, цей сором не можливо стерти з пам’яті», «Мене стільки кривдили, я звик, вже нічого не змінити», «Мені нема прощення»… 

Для цього чоловіка кожне слово Ісусове, як ножем в серце, рани знову починають кровоточити, таємниці стають  тягарем, який не можливо більше приховувати, і це злить, він більше не в змозі тримати ці емоції в собі. Ці «демони», яких накопичував протягом життя, повилазили на зовні. Хочеться кричати! Прагну допомоги, і водночас не вірю що допоможуть… 

«Та Ісус заборонив йому, кажучи: Замовкни й вийди з нього!»

 

Чому Ісус наказав йому замовкнути? А може це люди, які нам часто нашіптують на вухо один негатив. І як ти в такому випадку матимеш спокій, чи то довіру до будь-кого?! 

«…вийшов з нього, зовсім не заподіявши йому шкоди»

Один з обманів наших внутрішніх і зовнішніх «демонів», це страх, що правда про мене випливе назовні і всі, дізнавшись хто я, не приймуть мене, і це мене може розчавити, морально вбити. 

Даремно я щось приховую, якщо відпущу, то це звільнить мене, не завдавши шкоди. Триматиму при собі — страждатиму, мучатимусь. 

Крім того що це сталося в синагозі, а демон викинув його на середину привселюдно. Цю його внутрішню рану, могли побачити всі. І це не завдало йому шкоди, а навпаки зцілило, голоси замовкли, «демони» зникли. 

Спільнота, в якій він перебував, нічого про його стан не знала, навіть не здогадувались, що серед них може бути настільки зневірена і зранена особа. Думаю, маємо бути більш чутливими один до одного. Одним виходить легше увійти в довіру, прийняти зміни в своє життя на краще, прийти до сповіді, святого Причастя, врешті прийняти Ісуса. Іншим потрібен певний час, щоб повірити в себе, навчитись довіряти ближнім, прийняти спасіння, і врешті позбутися всіх «демонів», яких маємо.

Можемо на одинці в тиші зі Словом Божим подумати над своїм життям, і замислись над питанням : «А якого «демона» я маю? І чи добре живеться з ним? Чи я хочу щоб Ісус наказав йому «замовкнути»?

Джерело:   КРЕДО

01.09.2014р. Б. / Папа застеріг від небезпеки поглинання світом

Християни, живучи у світі та співдіючи із сучасною дійсністю, повинні завжди черпати сили з Євангелії, повинні бути сіллю землі, — на цьому наголосив Папа Франциск у неділю 31 серпня перед молитвою «Ангел Господній» з десятками тисяч прочан та римлян, зібраних на площі святого Петра у Ватикані.

 

Святіший Отець звернув увагу на зміст літургійних читань, запропонованих Церквою на ХХІІ цей день, вказуючи, що у недільній духовній мандрівці з Євангелією від святого Матея ми дійшли до вирішального моменту, в якому Ісус, впевнившись у тому, що Петро та інші апостоли увірували в Нього як у Месію та Сина Божого, «почав виявляти своїм учням, що йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати…, бути вбитим і на третій день воскреснути» ( Мт 16,21). «Це насправді критична хвилина, — наголосив Папа, — в якій виявляється контраст між способом мислення Ісуса та Його учнів. Петро навіть дорікає Ісусові, бо не може пов’язати з Месією такого ганебного кінця. Тоді Ісус, із свого боку, суворо докоряє Петрові за те, що той думає «не про Боже, а про людське» (Мт 26, 23). 

Також і святий Павло в Посланні до Римлян, яке читалось під час Святої Меси, наполягає ось такими словами: «Не вподібнюйтесь до цього світу, але перемінюйтесь обновленням вашого розум, щоб ви переконувались, що то є воля Божа» (Рм 12,2). 

Папа наголосив на тому, що, ми, християни, живемо у світі, повністю включені в суспільну й культурну дійсність наших часів. Але це несе із собою також і небезпеку стати «світськими», небезпеку, що, як сказав би Ісус, «сіль втратить свій смак», ризик, що християнин втратить ту новизну, яка походить від Господа та від Святого Духа. А повинно би бути навпаки. 

Для внутрішнього оновлення потрібно постійно черпати життєві сили з Євангелії. Потрібно кожного дня читати й роздумувати над Євангелією, щоб Ісусове слово постійно було присутнє в нашому житті. Папа Франциск радить носити із собою кишенькове видання Євангелії, щоб мати можливість перечитувати Христові слова. Також дуже важливо брати участь у Святій Літургії, де знаходимо Господа у спільноті, слухаємо Його Слова та приймаємо Євхаристію, яка нас єднає з Ним та між нами. Крім того дуже важливими є молитва, духовні віднови, реколекції. 

Євангелія, Євхаристія, молитва — ось шлях, яким потрібно крокувати, щоб бути справжніми християнами, підкреслив Папа Франциск. Завдяки цим трьом дарам можемо уподібнюватись не до світу, а до Христа, слідувати за Ним Його дорогою, дорогою дарування власного життя, віддання його з любові і в любові до Бога й до ближнього. 

За матеріалами: Радіо Ватикан 

Джерело:    КРЕДО 

31.08.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Дванадцята неділя 

Мт.19. 16–22 «Якщо хочеш бути досконалим, піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі»

Кожний з нас від свого народження, відколи лише наші очі побачили цей світ, постійно щось накопичує. Спочатку знання, а потім досвід, коли росте фізично, починає накопичувати різні матеріальні речі. Ми всі щось посідаємо, кожен з нас чогось досягнув ужитті… І з одного боку – ми віримо в Бога, живемо християнським життям, але з іншого – часто ми уповаємо на те, чого ми досягнули в житті: чи свої знання, чи досвід, чи статки…

У сьогоднішній Євангелії Господь каже: піти і продати все що маєш і цілковито довіритися Богові, бути убогим, тобто бути в Бога, покладатися на Бога.

Як бачимо, той юнак не мав в собі потрібної відваги, щоб покластися цілковито на Бога і пам’ятати, що Господь є Той, Хто подбає про людину, навіть коли батько і матір її полишать.

Вчімося, може неодразу, не в одну мить, однак щораз більше покладатися на Бога, не на свої знання досвід і на своїх друзів, навіть не на свою віру, але покладатися на Бога, вчитися довіряти Йому, які б ситуації не складалися в нашому житті.

1 Кор. 15, 1–11 «Благодаттю Божою я є те, що я є»

Коли ми придивимось уважніше до учеників, апостолів Христових, до святих, до всіх тих, що оточують нас, ми побачимо, що всі вони слабі були і зараз є немічні і слабі. Вони не були «супергерої» чи «надлюди», вони були звичайними людьми, які були сповнені своїх вад, недоліків, пристрастей, слабкостей.

Але чим відрізняються апостоли, святі Христові від нас? Тим, що вони дозволили благодаті Божій діяти в них, те, що вони дозволяли Богові діяти через них. Що заважає нам все більше уповати на Бога, все більше дозволяти Богові діяти через нас? І Бог, як Він діяв через учеників і апостолів, як діяв через святих, може діяти своєю благодаттю через кожного з нас.  

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя