23.08.2014р. Б. / Посол України при Святому Престолі вдячна Папі Франциску за підтримку

Пані Тетяна Іжевська, Надзвичайний і Повноважний Посол України при Святому Престолі, напередодні Дня Державного прапора та Дня Незалежності України висловила подяку Папі Франциску за його особисту увагу і турботу стосовно "кризи" на Сході України, як також за його постійні заклики до миру й діалогу.

У розмові англійською мовою йшлося про події на Сході України, погляд українського уряду на цю ситуацію, стан і перспективи розвитку дальшої співпраці між Україною та Святим Престолом, актуальні міжнародні питання, як також ініціативи з нагоди відзначень 23-тої річниці Незалежності України.

Пані Іжевська наголосила, що народ України дуже вдячний Святішому Отцеві за постійні заклики до миру та сприяння діалогові, як способові розв’язки "кризи", а його особиста увага до цих проблем має особливе значення для українського народу, - повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Радіо Ватикан. 

Пані Посол також зазначила, що молитва Папи Франциска за Україну та заклики до миру є знаком великої солідарності з українським народом.

Джерело:   КІРІОС

23.08.2014р. Б. / План твоєї святості

Як під час подорожей та паломництв у нас є карта й план дороги, завдяки яким ми можемо дістатися до мети, так і в духовному житті має існувати дороговказ на шляху до святості. Таким «планом» святості ділиться святий Хосемарія Ескріва.

 

Ось три опори, що підтримують храм святості заради Христа Господа: свята безсоромність, свята непоступливість і святий примус. 

Свята безсоромність

 

Одна справа – свята безсоромність, інша – нахабство. 

Свята безсоромність властива духовному дитинству. Дитину ніщо не турбує. Вона відкрита всьому світу в усіх своїх слабкостях – і це її не страшить. 

Безсоромність, натхнена Богом, дає нам змогу легко пройти дорогами хвали й огуди, захоплення і глузування, честі та осуду, здоров’я і хвороби, багатства й бідності.

Свята непоступливість

 

Людина начебто порядна, але поступлива, рано чи пізно віддасть Ісуса на смерть. Людина, що йде на поступки в питаннях честі або віри, не має ні честі, ні віри. Де тріумфує така поступливість – там немає істини. 

Один Божий чоловік, загартований у боротьбі, розмірковував так: «Чому я непоступливий? Бо впевнений в істинності моїх переконань! А ви ось поступливі… Чи не здається вам, що двічі по два – це три з половиною? Невже ні? І ви не зробите поступки в такій дрібниці? Навіть по дружбі?.. 

Ось бачите? Ви стали непоступливі – зовсім як я. Це тому, що вперше у житті ви впевнені у своїй правоті». 

Святий примус

 

Якщо хтось намагається накласти на себе руки, ми робимо все можливе, щоб урятувати його земне життя. Якщо треба, діємо силою, не зупиняючись перед примусом. І всі нам аплодують, і всі нас за це хвалять. То невже ми не наважимося на примус, – на святий примус, – щоб урятувати життя багатьох людей, які найдурнішим чином убивають свою душу? 

Бог і дерзання! Дерзання – не безумство. Дерзновенний – не зухвалий. 

Ти зазнав невдачі? 

 

Такого з нами ніколи не трапляється! Адже ти поклав усю надію на Бога й по-людськи зробив усе, що міг… Значить, зараз, – саме зараз і саме в цій справі, – твій успіх у невдачі. Подякуй Господу – і знову до праці! 

Це не поразка – ти набув досвіду. Уперед! 

Sine me nihil potestis facere! – «Без Мене не можете робити нічого!» Ось воно, нове світло для очей моїх – вічне світло Євангелія. Я роблю дурощі? Недивно. Треба ввести Ісуса в усі свої починання – ось коли не буде дурощів у моїх… ні, у наших із Тобою справах! 

"Католицький Вісник", № 12/ 2014

Джерело:   КРЕДО

22.08.2014р. Б. / Про кроки нашого майбутнього

Живемо із постійним поглядом у завтрашній день. І сьогодні нам, українцям, цей прийдешній день виглядає таким невизначеним. Святіший Отець Венедикт XVI кілька років тому ставив запитання щодо кроків у майбутнє у світлі християнської віри і запропонував для визначення кілька суттєвих зауважень, які є актуальними сьогодні.

Він зокрема зазначив:

«Повторімо запитання ще раз: що нам обіцяно? Як нам діяти? Християнська відповідь на це запитання охоплює три виміри. По-перше, – це обіцянка майбутнього Єрусалиму, що створений не людьми, а походить від Бога. Далі слідує пророцтво про те, що людська свобода є незахищена і нею знову й знову надуживатимуть, а тому несправедливість наново захоплюватиме владу у світі. Апокаліпсис зображає це жахливими образами. Крізь морок цих образів часто не зауважують іншого, важливішого: хоча Бог залишає багато простору для свободи зла (занадто багато, на нашу пересічну думку), та Він ніколи не випускає світу зі своїх рук. Коли в Одкровенні мовиться про руйнування, то завжди наводиться обмежений час і, так би мовити, процентні ставки нещастя, наприклад, третина чи щось подібне. Світ належить Богові, а не злу, чого б воно не накоїло, – це переконання є, власне кажучи, вирішальною частиною апокаліптичних образів. Жахіття, про які розповідає Одкровення, ніколи не заволодіють цілим світом і не зможуть його спустошити. Це і є справжньою суттю книги.

І, нарешті, третій вимір християнської відповіді на питання про майбутнє – це етос, відповідальність. Не існує магії поступу, раз і назавжди правильно влаштованого світу, адже тоді він був би світом без свободи. Бог тримає світ під опікою, але Він тримає його великою мірою і завдяки нашій свободі, яку ми, як свободу до добра, повинні протиставити свободі до зла. Віра пробуджує і зміцнює моральні сили, які будують запруди проти повені лиха; вона пробуджує і зміцнює свободу до добра проти спокуси зловживати нашою свободою до зла. Заповіт… полягає у тому, щоб зміцнювати сили добра; працювати, жити і страждати за ті цінності і правди, які пов′язують світ із Богом. Бог обіцяв Аврааму, що не зруйнує Содому, якщо там знайдеться десять праведників (Бут 18,32). Усі ми мусимо старатися, щоб ніколи не забракло десять праведників, які можуть врятувати місто».

Отже, звернення до Божих слів, як до слів, за якими слід жити, які не лише десь мати на увазі, про них знати і їх розуміти, а практикувати їх своїм сповненням, виконанням, відповідально. Коли робити це осібно, далі сім′єю… спільнотою, тоді й обіцянка Божа не забариться.

Підготував о. Олег Лука

Джерела:   Інформаційна служба Комісії УГКЦ Справедливість і Мир

Воїни Христа Царя

22.08.2014р. Б. / Християнська таємниця жіночості

Вінчання Пресвятої Діви Марії на Царицю Неба і землі становить надзвичайний тріумф жіночого виміру християнської духовності. Факт, що саме ця Таємниця завершує Розарієву молитву, зовсім не випадковий. Він звертає увагу на те, що саме стосовно жіночості уповні проявляється духовна зрілість християнина, як чоловіка, так і жінки.

 

«І велика ознака з’явилася на небі: жінка, зодягнена в сонце, і місяць під її ногами, а на її голові — вінець із дванадцяти зірок. І скинутий був великий дракон, давній змій, котрий зветься диявол і сатана, який обманює весь світ; скинутий він був на землю, і його ангели були скинуті з ним. І я почув гучний голос на небі, що промовляв: Тепер настало спасіння і сила, і Царство нашого Бога, і влада Його Христа, оскільки скинуто обвинувача наших братів, який обвинувачує перед нашим Богом день і ніч. І вони перемогли його кров’ю Агнця та словом свого свідчення, і не злюбили свого життя навіть до смерті. Тому веселіться, небеса, і ті, хто живе на них! Горе землі й морю, бо до вас зійшов диявол, який у великій люті, знаючи, що має обмаль часу! І коли змій побачив, що скинений на землю, то став переслідувати жінку, яка народила Хлоп’ятко. І було дано жінці два крила великого орла, щоб летіла в пустелю на своє місце, де буде переховуватися впродовж часу, часів і пів-часу від обличчя змія. А змій випустив за жінкою зі своїх уст воду, наче ріку, щоби змити її рікою. Та земля допомогла жінці, — земля відкрила свої уста й поглинула ріку, яку змій випустив зі своїх уст. Тож змій розлютився на жінку і пішов воювати з рештою її нащадків, які зберігають Божі заповіді й мають свідчення Ісуса. І опинився на морському піску» (Одкр 12, 1. 9-18).

 

1

Вінчання Пресвятої Діви Марії на Царицю Неба і землі становить надзвичайний тріумф жіночого виміру християнської духовності. Факт, що саме ця Таємниця завершує Розарієву молитву, зовсім не випадковий. Він звертає увагу на те, що саме стосовно жіночості уповні проявляється духовні зрілість християнина, як чоловіка, так і жінки. У першому випадку тут ідеться про здатність бути провадженим через захват жіночістю (але без спроби її егоїстичного використання) та про вміння інтегрувати в чоловічій особистості жіночого початку. В другому випадку йдеться про взяття собі за взірець Марії, яка зуміла бути повністю вслуханою у Бога і в іншу людину, і свою жіночість ніколи не використовувала для того, щоби панувати, але щоб служити. 

Особливе місце жінки в історії спасіння людини знаходить своє підтвердження у Святому Письмі. Уже в Книзі Буття, у т. зв. протоєвангелії Бог Ягве звертається до змія-спокусника: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою та між твоїм потомством і її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися вп’ястися йому в п’яту». Ці слова розкривають віковічну боротьбу між злим духом і жінкою та її потомством. Ця боротьба набуває найповнішого виміру в житі Марії, що так поетично описує Одкровення: «І коли змій побачив, що скинений на землю, то став переслідувати жінку, яка народила Хлоп’ятко. І було дано жінці два крила великого орла, щоб летіла в пустелю на своє місце, де буде переховуватися впродовж часу, часів і пів-часу від обличчя змія. А змій випустив за жінкою зі своїх уст воду, наче ріку, щоби змити її рікою. Та земля допомогла жінці, — земля відкрила свої уста й поглинула ріку, яку змій випустив зі своїх уст». 

Марія — перша жінка, яка повністю осягла перемогу над злим духом, але це не означає завершення цієї боротьби для решти людства: «Тож змій розлютився на жінку і пішов воювати з рештою її нащадків, які зберігають Божі заповіді й мають свідчення Ісуса». Ми всі перебуваємо в самісінькому «оці циклона», який шаленіє довкруг нас. А єдиний дієвий спосіб уберегтися від поразки — це прийняти Ісуса як свого Господа і Спасителя та вберегтися під плащем Його Матері. 

2

 

Справжня марійність, однак, не обмежується самими молитвами та молебнями, скерованими до матері Божої. Насамперед це вимагає вчитися жити, як Вона, і впроваджувати у своє життя Її царювання. Дуже часто це відбувається непросто. Чоловік дозріває до такої життєвої позиції через контакт із найважливішими жінками свого життя: матір’ю і нареченою (якщо він обирає шлях сім’ї) або в умінні дотриматися з жінками сестринських стосунків (якщо він живе у целібаті). В обох випадках зв’язки з протилежною статтю є ключовими для чоловіка в тому, щоб позбутися свого егоїзму і вчитися глибоких особистісних стосунків. Жіноче царювання Марії в житті чоловіка часто проявляється у його здатності розуміти її емоційний світ. Одна з приказок каже, що кожен чоловік носить у собі свою Єву. Тому, отже, стосунки чоловіка з жінкою мають видобути з нього на поверхню, розкрити ту частку душі, яка з різних причин у ньому менш розвинена. 

Тому варто, аби чоловіки піддавалися невпинним роздумам щодо свого ставлення до жінок свого життя. Щоб вони замислювалися над тим, чи здатні вони слухати жінок. Чи спроможні входити з ними у глибокі особистісні стосунки без спроби привласнення. Чи спроможні вони захоплюватися їхньою душею, чи тільки невпинно й хворобливо кружляють довкола захвату їхнім тілом. 

Життя у подружжі це найкраще вивчення жіночості для чоловіка, а діалог зі своєю дружиною становить для нього одну з найкращих методик входження в істинну марійність. Натомість целібат мусить виробити свої способи відкривання жіночості. Але й тут справжня марійна побожність виражається не так у кількості змовлених молитов, як у духовній якості зв’язку з жінками, які за самою природою, через свою тать, відкривають свій надзвичайний зв’язок із Матір’ю Відкупителя. 

Духовний зв’язок жіночості з марійністю не переноситься на довколишню дійсність якимось автоматичним чином. Він радше є викликом для жінок, аби переваги своєї статі вони зробили джерелом впровадження у своє оточення духовного тепла і ладу, а не деструкції. Жіночість, якщо вона не піддана духові, може становити величезну нищівну силу. Більшість сексуальних гріхів випливають із невпорядкованого ставлення до жіночості, а частина жінок, які погоджуються входити у закляте коло цих зловживань, стають його додатковим мотором. Так діється тоді, коли жінка піддасться спокусі бути «богинею сексу», не завжди усвідомлюючи, що водночас вона стає жертвою чоловічого егоїзму. Він нині має не тільки індивідуальний вимір, а й посідає вимір інституціональний, у вигляді порнографічного виробництва, надміру еротичних акцентів у рекламі й торгівлі людською інтимністю. Жінка, яка хоче бути «богинею», стає товаром цього величезного бізнесу. Це може відбуватися не тільки у найдраматичніших вимірах, таких як проституція, але й більш тонких, наприклад, у модельних агентствах, які для непідготовлених і беззахисних осіб можуть стати слизьким шляхом, що провадить від невинної демонстрації мод до щоразу більш відвертого продажу власного тіла. 

Впровадження царювання Марії у життя жінки відбувається через підпорядкування своєї жіночої привабливості духовному виміру. Це здійснюється тоді, коли жіноча краса скерована на подружжя або коли становить глибоке натхнення для сердець та умів людей. Велика сила жіночості криється у її чутливості й доброті — ці риси, проникнуті марійністю, можуть кожну жінку привести до творчого порядкування світу довкола себе. Такі жінки стають істинними берегинями хатнього вогнища, а у своїх професійних середовищах творять клімат тепла і спільноти. 

Завдяки жінкам часто переламується нищівна логіка земної чоловічої конкуренції, тому так важливо, щоб жінки не відмовлялися від свого внутрішнього багатства на користь сучасного диктату результативності й панування. Тому варто, щоб сучасні жінки запитували себе, як вони реалізують марійність у своєму житті. Чи не піддаються вони марноті й чи не прагнуть стати «богинями», якими всі захоплюватимуться? Чи вміють вони підкреслювати своєю привабливістю духовний вимір, чи більше зосереджуються на фізичному вимірі? Яку духовну роль вони бачать у своїх сімейних і професійних середовищах? Що ще вони можуть зробити, аби ціле життя невпинно наближатися до марійного ідеалу? 

3

 

Правильно сприйнята і зінтегрована марійність — це єдиний шанс для сучасного світу. Видатний православний теолог Павел Євдокімов писав: «Що більше зісвіччена цивілізація, то сильніше вона обтяжена чоловічими рисами — і тим глибше вона заражена розпачем, тим більше віддаляється від того, що жіноче». Надмірне акцентування чоловічого первня має свої негативні відголоски також і в теології. Згаданий автор зауважує: «Надміру чоловіче бачення Бога завжди підкреслює Його справедливість і абсолютну суверенність за ціну любові, й розглядає людину як предмет впливу незалежної сили Божої». Далі автор додає: «Божественне отцівство виражається в людському материнстві». 

А отже, марійний первень обов’язковий також і в нашій релігійності, аби вона не посилалася виключно на страх Божий і обов’язки, а була неустанним чулим діалогом любові поміж Богом і Його творінням. Тому можна з цього погляду поставити собі запитання про власну релігійність. Чого в ній більше: страху перед Божою справедливістю чи довіри Божому милосердю? Чи свої добрі вчинки ми сприймаємо більше як бажання заробити собі Божу прихильність, чи як відповідь на Божу любов, у якій ми впевнені? Що ми можемо зробити, аби отцівство Бога набирало для нас також і жіночого забарвлення, як це написано у пророцтві Ісаї для Єрусалима: «І івас носитимуть при боці, й на колінах вас будуть голубити. Як утішає кого рідна мати, так Я буду вас потішати» (Іс 66, 12-13).

 
Цезарій Сенкальскі, Glos ojca Pio

CREDO

Читайте також:

• Пресвятої Діви Марії Цариці
• Внебовзяття Пресвятої Діви Марії
• «Нелегко бути жінкою у Ватикані»
• Річниця освячення Римської базиліки Пресвятої Діви Марії
• Пресвятої Діви Марії з гори Кармель
• Спомин Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії
• Вперше «Премію Ратцінгера» отримає жінка
• Пошуки свого Адама
• Відвідини Пресвятою Дівою Марією Єлизавети
• Жінко, яке твоє місце в Церкві?

21.08.2014р. Б. / «Український народ бажає лише оборонити свою землю, а не загарбати чуже», − владика Богдан до поранених прикордонникі

19 серпня військові капелани зі спасівськими освяченими плодами відвідали госпіталь Державної прикордонної служби України.

У день Преображення Господнього вірні УГКЦ із чотирьох парафій м. Києва жертвували фрукти та мед для поранених прикордонників, які не мають можливості відвідати Літургію в це велике свято. Частину фруктів закупив владика Богдан (Дзюрах), Адміністратор Патріаршої курії УГКЦ. Благодійний фонд «Карітас» виділив для доброчинної акції солодощі, які військовослужбовці отримали на додаток до інших подарунків.

У госпіталі капелани – о. Любомир Яворський, о. Валерій Гром, о. Андрій Хім'як, студенти Київської Трьохсвятительської семінарії та о. Богдан (УПКП), помолилися спільно з хворими та медперсоналом. Молитву очолив владика Богдан. Після цього єпископ звернувся до військовослужбовців та медперсоналу зі словами вдячності за жертовність їхньої праці заради миру в державі, запевнивши прикордонників у своїх молитвах за їхнє швидке одужання.

Владика зазначив, що гідність і свобода є даром Божим, котрий ми отримали від Творця. «Природним є боронитися перед злом, проти ненависті й руїни, за мир, − наголосив єпископ. – Сьогодні ми є тут, щоб висловити вам наше визнання за вашу рішучість і відвагу. Замало сказати вам «дякуємо». Ви зробили більше, ніж ми можемо виразити словами. Ви йшли, бо відчували поклик серця, адже любов спонукає до жертви».

Адміністратор Патріаршої курії запевнив військовослужбовців про постійну присутність Церкви поруч із ними: «Як і ви, Церква постійно є на передовій: з піднесеними руками до Бога ми молимося за вас. Як каже відома приказка, військові готують коні, але перемогу дає Бог. Запорукою для вас нехай стане те, що український народ бажає лише оборонити свою землю, а не загарбати чуже. Сьогодні ми молимося за ваших побратимів, які заступили на небесну варту».

Передаючи зібрані фрукти і мед, єпископ наголосив, що в цих дарах є не лише вітаміни, що пришвидшать одужання. Ці плоди української землі насичені її духом та зігріті теплом українського сонця.

Священики та семінаристи роздали всім присутнім образки, фрукти та подарунки (книжки Бруно Ферреро), згодом відвідали також тих, хто не зміг бути на молитві через важкі поранення. Священики помолилися разом із недужими за ласку зцілення.

Військові капелани висловлюють слова вдячності вірним і парохам київських парафій: Патріаршого собору Воскресіння Христового, Святого Василія Великого, Святого Миколая на Аскольдовій могилі та Святого Миколая на Подолі.

Джерела:  Прес-служба Департаменту капеланства

 

Воїни Христа Царя

21.08.2014р. Б. / Тижневий огляд: життя УГКЦ (10.08 – 17.08)

10 серпня 2014 року:

Високопреосвященний владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський, здійснив пастирський візит до парафії Воздвиження чесного і животворного Хреста Господнього (м. Львів, вул. Наукова), адміністратором якої є о. Михайло Сарабаха.  Під час пастирських відвідин Владика Ігор очолив Божественну Літургію, виголосив проповідь та звершив Чин освячення надкупольних хрестів храму, що його будує парафіяльна спільнота.

У Марійському духовному центрі Зарваниця відбулася  ІХ Міжнародна піша проща мігрантів та членів їхніх родин. Під час Святої Літургії владика Василій Семенюк уділив ієрейські свячення дияконам Максиму Руднику і Олегу Марущаку, випускникам Тернопільської духовної семінарії імені Патріарха Йосифа Сліпого. Владика, звертаючись до прочан, закликав вірних постійно молитися за мир і спокій в Україні.

11 серпня у Кінологічному навчальному центрі у м. Великі Мости Сокальського району духовенство УГКЦ вітало прикордонників Західного регіонального управління, які повернулися із зони АТО. Преосвященний владика Михаїл Колтун, керівник Департаменту Патріаршої курії УГКЦ у справах душпастирства силових структур України, о. Роман Возьняк, капелан місцевої воєнної частини, та о. Володимир Юськів, декан Белзький, привітали воїнів двох мотоманеврених груп (понад 300 осіб), які без людських втрат повернулися додому.

17 серпня Блаженніший Святослав, Глава Української Греко-Католицької Церкви, очолив Божественну Літургію у Патріаршому соборі Воскресіння Христового в першу річницю освячення собору. Предстоятель привітав усіх прочан, які прибули на прощу, «аби тут, у серці України, благати в Господа Бога миру для нашої землі, Божого благословення і сили вистояти в боротьбі, що її сьогодні ведемо».

Під час ІІ Всецерковної прощі до Патріаршого собору Воскресіння Христового Отець і Глава УГКЦ закликав молитися і підтримувати Українську Греко-Католицьку Церкву, бо вона сьогодні переживає час мучеництва.

Нещодавно в Києві відбувся духовно-формаційний семінар для священиків Української Греко-Католицької Церкви, які здійснюють своє служіння в країнах, де немає ієрархічних церковних структур УГКЦ, але є потреба душпастирської опіки вірних. Таких країн у світі понад сорок, у 15 з них уже провадиться душпастирська опіка. Цих священиків координує Пасторально-міграційний відділ УГКЦ, який очолює владика Йосиф (Мілян). Цього року участь у семінарі ПМВ взяли священики з 11 країн.  У рамках семінару учасники разом із головою ПМВ відвідали Шевченківський національний заповідник у Каневі, де оглянули експозиції в музеї, та відслужили панахиду на могилі Кобзаря на Тарасовій горі. Своїми враженнями від побаченого в шевченківських місцях і думками щодо ролі поета в становленні української нації поділився владика Йосиф.  

До вашої уваги:

Офіційна заява УГКЦ з приводу заклику Патріарха Кирила до Предстоятелів помісних Православних Церков

Рік після освячення у житті Патріаршого собору ознаменувався якісним зростанням

Звернення Блаженнішого Святослава до вірних Української Греко-Католицької Церкви та всіх українців з нагоди Дня Незалежності України

Слово Митрополита Львівського на 10-ту неділю по Зісланні Святого Духа

Блаженніший Святослав: «Не маємо права звикнути до вбивства»

Священики мають бути на фронті – єпископ Ґудзяк

Львівський священик провів місяць з нацгвардійцями в зоні АТО

Анонс:

25 серпня 2014 року в приміщенні Будинку культури м. Сміла, що на Черкащині, відбудеться зустріч із Блаженнішим Любомиром (Гузаром), Архиєпископом-емеритом УГКЦ. Духовний наставник УГКЦ відвідає Смілу, щоб підтримати цей край у нелегкий для українського народу період.

Джерело:    Воїни Христа Царя

20.08.2014р. Б. / Відбудеться триденна піша проща до Святоуспенської Унівської Лаври Студійського Уставу УГКЦ

25-27 серпня 2014 р.Б. відбудеться ХХІІІ ПРОЩА ДО УНІВСЬКОЇ ЛАВРИ, яка матиме молитовний намір: «МИР І ЄДНІСТЬ, ПОДАЙ НАМ ГОСПОДИ!». Монахи Студити щиросердечно запрошують усіх бажаючих взяти участь у прощі та розділити радість храмового празника Лаври Успення Пресвятої Богородиці.

ПРОГРАМА ПРОЩІ

25 серпня 2014 р.Б.,
ПОНЕДІЛОК
Свв. мчч. Фотія і Аникити
Біблійна тема дня:
Бути миротворцем – завдання християнина
(Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться)
ЛЬВІВ, Храм cв. Арх. Михаїла
7:00 – Св. Літургія
8:30 – Формування груп
10:00 – Вихід
ЛЬВІВ, Храм Покрови Пресвятої Богородиці
11:00 – Молебен до Пресвятої Богородиці, вихід
МИКЛАШІВ, Храм Різдва Пресвятої Богородиці
14:30 – Молебен до Пресвятої Богородиці, проповідь, біблійні читання, перекуска біля храму і відпочинок, вихід
ВЕРХНЯ БІЛКА, Храм Покрови Пресвятої Богородиці
18:30 – Прихід, зустріч прощі церковним братством.
19:00 – Вечірня з винесенням плащаниці Богородиці, проповідь
20:15 – Вечеря, влаштування на нічліг
23:00 – Нічний спочинок (не пізніше)

26 серпня 2014 р.Б.,
ВІВТОРОК
Св. Максима Ісповідника, (Віддання празника Переображення)
Біблійна тема дня:
Мир є даром Божим
(Мир залишаю вам, Мій мир Я даю вам. Не так, як світ дає, Я даю вам.)
ВЕРХНЯ БІЛКА, Храм Покрови Пресвятої Богородиці
7:30 – Архиєрейська Літургія
9:00 – Сніданок
10:00 – Вихід прощі (в супроводі церковного братства)
ТАРАСІВКА, Храм Пресвятої Трійці
11:00 – Молебен до Пресвятої Богородиці, проповідь, біблійні читання на стадіоні, вихід
КУРОВИЧІ, Храм Благовіщення Пресвятої Богородиці
14:30 – Молебен до Пресвятої Богородиці, проповіді, перекуска біля храму, відпочинок, вихід
ЛАГОДІВ, Храм св. Арх. Михаїла
19:30 – Вечірня, проповідь, вечеря, влаштування на нічліг
23:00 – Нічний спочинок (не пізніше)

27 серпня 2014 р.Б.,
СЕРЕДА
† Перенесення мощей св. Теодозія Печерського
(Передпразництво Успення Пресвятої Богородиці)
Біблійна тема дня:
Мир починається з прощення
(Так, як Господь простив вам, чиніть і ви так само.)
ЛАГОДІВ, Храм св. Арх. Михаїла
7:30 – Архиєрейська Літургія
8:45 – Сніданок
10:00 – Вихід прощі (в супроводі церковного братства)
УНІВ, Лавра Успення Пресвятої Богородиці
16:00 – Прибуття до Унівської Лаври
Молебен до Пресвятої Богородиці
Влаштування на відпочинок
Участь у нічних чуваннях

ПРОГРАМА ХРАМОВОГО ПРАЗНИКА

27 серпня 2014 р.Б.,
СЕРЕДА
16.00 – Зустріч прочан. Молебен до Пресвятої Богородиці
21.00 – Вечірня з Литією. Обхід з Успенcькою плащаницею

28 серпня 2014 р.Б.,ЧЕТВЕР
24.00 – Єрусалимська Утреня. Часи
3.00 – Похід зі свічками на Чернечу гору. Панахида
4.00 - Божественна Літургія. Водосвяття і освячення зілля.
Молитви за недужих
9.30 – Акафіст до Пресвятої Богородиці
11.00 – Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолює Блаженніший Патріарх Святослав, Глава УГКЦ
17.00 – Вечірня

ЗІ СОБОЮ ПОТРІБНО ВЗЯТИ:

 - Новий Завіт;
- Співаник з церковними піснями;
- Ліхтарик;
– Намет;
- Спальний мішок та карімат;
- Зошит для нотаток та ручку;
- Харчі в дорогу;
- Ложку, виделку, тарілку;
- Зручне взуття (2 пари);
- Відповідні ліки.

Речі прочан перевозимуться транспортом безпосередньо до місця нічлігу.
Повернення з Унева до Львова здійснюватиметься організовано за власний кошт прочан. Квитки можна буде придбати безпосередньо у координатора групи.

---

Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Паломницько прочанський сайт Унівської Лаври.

Джерело:   КІРІОС

20.08.2014р. Б. / Чому для християнства таке важливе воскресіння плоті?

Питання: Чому християнське віровчення надає таке велике (мабуть, навіть найбільше) значення воскресінню плоті після смерті? 

Якщо у випадку Лазаря і самого Господа Христа це ще зрозуміло — це диво, яке свідчить про істинність віри, необхідне людям тієї епохи, то навіщо це потрібно «в кінці часів»? Яка така користь від наявності цієї «фізичної оболонки»? Чи не краще б було залишатися безтілесними істотами, необтяженими законами матеріального світу? Чи це не данина тваринному страху смерті — інстинкту самозбереження, закладеному в нас природою наших предків? Чи непряме визнання того, що саме фізичне тіло і є той «матеріальний носій» душі, без якого вона обійтися не може, як продукт роботи «матеріального» мозку? 

Відповідь: Питання дійсно вкрай цікаве, і зізнаємося, що такого питання нам ще не ставив ніхто. Отже, чому необхідне воскресіння плоті? 

Щоб взагалі зрозуміти значення цього виразу — воскресіння плоті — яке з перших століть є частиною осмисленої віри Церкви, щоб вловити його суть, потрібно помістити людину в контекст відносин, які найкраще його пояснять і висловлять, а саме відносин з Ісусом Христом. Саме Він і є остаточне одкровення Бога людині і одкровення людини людині. Ця християнська «амбіція» воістину величезна: тільки Христос може відкрити людині істину про людину. Ось чому воскресіння плоті необхідно розглядати і тлумачити в тісному зв'язку з воскресінням Христа. 

Воскресіння є кульмінаційним моментом спасіння і життя Сина Божого, остаточним одкровенням Бога і повною реалізацією людського життя. 

Що ж означає найдавніше формулювання «вірую у воскресіння плоті»? Крім історичного пояснення цієї формули – як необхідності відповіді гностикам, які заперечували воскресіння плоті, — Церква насамперед висловила в цьому твердженні свою віру в те, що Богом відроджена вся людина в її цілісності. Воскресле тіло – це те ж саме тіло, яке існувало на землі, але не в тому сенсі, що буде відроджено земне мертве тіло, а в тому, що у воскресінні плоті буде реалізовано власне «я» кожної конкретної людської особистості — те ж саме «я », яке ототожнюється сьогодні з нашим земним тілом. У воскресінні людині буде дарована повнота буття, прославляння людської істоти, і це відбудеться тому, що Христос Своїм рятівним діянням нічого не віднімає від людського, але, навпаки, повертає людині повноту людяності. 

У воскресінні плоті всі люди повністю «беруть участь» у воскресінні Христовому: вони цілком приєднуються до Нього. У посланні Конгрегації віровчення 1979 року, присвяченому питанням есхатології, підкреслюється: «Церква має на увазі, що воскресіння стосується всієї людини; для обраних це не що інше, як поширення на людей самого Христового воскресіння». Іншими словами, з людиною в момент воскресіння відбудеться щось схоже на воскресіння Христове, але саме воскресіння Христове, та ж сама динаміка пошириться на всіх людей. Таким чином, Воскресіння Христове і воскресіння людини — це одна і та ж подія. 

У тому ж посланні Конгрегації далі читаємо: «Ні Святе Письмо, ні богослов'я не проливають достатньо світла на наше уявлення про загробне життя». Церква смиренно це визнає і з обережністю ставиться до будь-якого обговорення цієї теми. У той же час вона закликає розрізняти дві речі: перше — віру в спадкоємність між нинішнім життям у Христі і майбутнім життям, в силу якої суб'єктом Божественного діяння воскресіння є завжди певне людське «я»; і друге – віру в розрив між сьогоденням і майбутнім, в силу якого, якщо ми повернемося до теми воскресіння плоті, – мова йде не про оживлення трупа, а про новий стан нашої людяності. Святий Павло каже про прославлене, духовне тіло: «Бо наше громадянство в небі, звідки і Спасителя очікуємо, Господа Ісуса Христа, який перемінить наше понижене тіло, щоб було подібним до його прославленого тіла, силою, якою він спроможен усе собі підкорити» (Фил 3, 20-21); «Є тіла небесні і тіла земні, й інакший блиск небесних, інакший же блиск земних. Інакший блиск сонця, інакший блиск місяця, інакший блиск зір, ба навіть зоря від зорі різниться блиском. Так само й воскресіння мертвих: сіється в тлінні, а встає у нетлінні; сіється в безчесті, а встає у славі; сіється в безсиллі, а встає у силі; сіється тіло тваринне, а постає тіло духовне» (1 Кор 15). 

Вчення Церкви проливає світло ще на один основоположний аспект: багато людей не сприймають вчення про воскресіння не тому, що сумніваються в можливості існування загробного світу, а тому, що не можуть прийняти саме думки про воскресіння плоті, і причина цього – у негативному ставленні до тілесності. У цьому сенсі, віра у воскресіння плоті стає ніби лакмусовим папірцем нашого сприйняття людяності, тілесності. Затвердження Символу віри запрошує нас не «піддавати цензурі» нашу людяність, навіть ті її аспекти, які її ранять: страхи, хвороби, поразки. Саме тому, що воскресіння Христове поширюється на людину в її цілісності, в тому числі і на її плоть, яка б крихкість її не відзначала, – він, вся людина, буде обожнений. Віра у воскресіння плоті не просто дає нам ясність відносно майбутнього, а й спонукає нас приймати себе в нашому сьогоденні. Як стверджується в процитованому нами посланні Конгрегації віровчення, «оскільки наша уява не може цього досягти, наше серце осягає це інстинктивно і глибоко». 

Догма про воскресіння плоті не тільки відкриває нам повноту безсмертя, до якого всі ми покликані, але й нагадує про нашу гідність, в тому числі про гідність нашого тіла. Вона нагадує, що цей світ є благом, що тіло — це благо, що наше повсякденне життя є цінністю. 

Церква не обіцяє віруючим в Христа успішного і безпроблемного життя на цій землі: немає і не буде на ній утопічного світу, оскільки наше земне життя відзначене хрестом. У той же самий час, в момент прийняття Таїнства Хрещення і Євхаристії, в нас певним чином вже починається процес воскресіння. 

«Але хтось скаже: «Як воскреснуть мертві? І в якім тілі прийдуть?» Безумний! Те, що ти сієш, не оживе, як не умре. І те, що сієш, не тіло, що має уродитись, а голе зерно (…) Так само й воскресіння мертвих: сіється в тлінні, а встає у нетлінні (…) Мертві воскреснуть (…).Мусить бо це тлінне одягнутися в нетління, і це смертне одягнутися в безсмертя» (1 Кор 15, 35-37. 24, 42-53). 

Це перевершує нашу уяву і наше розуміння; воно доступне тільки у вірі. Але наша участь в Євхаристії вже дає нам передчуття преображення (ККЦ, 1000). 

Святий Фома Аквінський писав, що у воскресінні душа настільки глибоко сполучиться з тілом, що в ньому будуть відображатися її моральні і духовні якості. У цьому сенсі остаточне воскресіння, яке відбудеться з пришестям Ісуса Христа у славі, зробить можливим останній суд над живими і мертвими. 

На закінчення додамо кілька міркувань, пов'язаних з вірою Католицької Церкви у воскресіння. 

По-перше, вчення про воскресіння виключає будь-які теорії реінкарнації і переселення душ, згідно з якими після смерті душа переміщається в інше тіло. Воскресіння мертвих збігається з тим, що Святе Письмо позначає пришестям «нового неба і нової землі»: не тільки людина досягне своєї слави, але і всю світобудову, в якій людина живе і діє, буде переображено. 

Не дивлячись на слова з Біблії, які вселяють у нас віру і надію на воскресіння, ця реальність залишається для нас прихованою. Воскресіння тісно пов'язано з іншою таємницею — Втіленням. Як казав італійський богослов Романо Гуардіні, християнство — це «сама матеріалістична релігія», тобто вона наділяє вищим сенсом людську тілесність, яку сприйняв Син Божий, показавши, що людина є нероздільною єдністю тіла і духу. 

Наведемо слова з нещодавнього навчання Папи Франциска на одній із загальних аудієнцій. Воно було присвячене якраз воскресінню плоті. 

«Наше воскресіння тісно пов'язане з воскресінням Ісуса, — сказав Папа. — Той факт, що Він воскрес, є доказом того, що воскресіння мертвих існує». «Ісус прийшов серед нас, став людиною, як і ми, у всьому, крім гріха; і таким же чином Він взяв нас з Собою у зворотний шлях до Отця». Бог «знову поверне життя нашому тілу, знову з'єднає його з душею, в силу воскресіння Ісуса». Папа говорить також про те, що це воскресіння починається вже сьогодні: преображення нашого тіла готується вже сьогодні «нашими відносинами з Ісусом у Таїнствах, особливо в Євхаристії. Ми, що харчувалися в цьому житті Його Тілом і Його Кров'ю, воскреснемо як Він, з Ним і через Нього. Як Ісус воскрес Своїм тілом, але не повернувся до земного життя, так і ми воскреснемо нашими тілами, які будуть перетворені в славні, духовні тіла». 

«Тіло кожного з нас є відображенням вічності, — сказав далі Святіший Отець, — тому до нього слід завжди ставитися дбайливо, і перш за все необхідно поважати і любити життя тих, хто страждає, щоб вони відчули близькість Царства Божого, того стану життя, до якого ми йдемо». 

Переклад: Католицький Медіа-Центр
 
Джерело:  КРЕДО

---

Чому для християнства таке важливе воскресіння плоті?
Чи була душа у пітекантропів і неандертальців?
Чи угодна Богові професія адвоката?
Коли востаннє прозвучала анафема в Католицькій Церкві?
Чи відмова від народження дітей є смертним гріхом?
Чи може християнка носити символіку іншої релігії в ролі прикраси?
Якби Адам і Єва не згрішили, як Земля витримала би таку кількість безсмертних людей?
Чому в молитовниках молитва «Отче наш» подається неповністю?
Куди після смерті потрапляють душі неохрещених дітей?
Чи можна вважати єретичною і монофізитською Вірменську Апостольську Церкву?
Що треба знати про Пресвяту Євхаристію
Як поводитися у храмі?
Чи не є метод природного планування сім’ї католицькою контрацепцією?
Що стало з людською душею Ісуса після Воскресіння?
Як і коли виникли перші монаші спільноти та чини?
Якою є моральна відповідальність лікаря, який прописував контрацептив?
Наскільки детально треба говорити про свої гріхи на сповіді?
Як проходить звичайний день Папи Франциска?
Чи статева стриманість не суперечить Біблії? Чи це не проти людської природи?
Яким є портрет сучасного єретика?
Чи можуть розлучені отримати відпущення гріхів і Причастя?
Чи не зробив я гріха, прийнявши Причастя менш ніж через годину після їжі?
Чи має місячний календар наукове підґрунтя, чи він цілком з області окультизму?
Чи включає в себе євхаристійний піст утримання від куріння?
Які зараз існують католицькі місії?
Чи можуть прокляття і вроки передаватися з покоління в покоління?
Чому Бог не дає душі заздалегідь вирішити, народжуватися чи ні?
Як Католицька Церква ставиться до кремації?
Чи правда, що вбивство допустиме для захисту себе або ближніх?
Звідки ви знаєте, що Біблію надихнув Бог?
Як Католицька Церква ставиться до демократії?
Чи можна звичайній людині відвідати Ватиканську бібліотеку?
Чи існують історичні докази існування Мойсея та Йосифа?
Чи є душа у шеститижневого плода?
Чи можна мати віру, не приймаючи всіх її істин?
Скільки святих в Католицькій Церкві?
Чому католики і православні по-різному роблять «знак хреста»?
Про першість святого Петра і про соборність
Чи є види лікування, які Церква засуджує?
Що означає цілування вівтаря священиком?
Як можна пройти в Єрусалим між Самарією і Галілеєю (Лк 17,11)?
Чи не порушує хрещення немовлят принцип свободи особистості?
Чи можна виправдати працю в неділю? Адже кожен християнин знає про заповідь шанувати святий день
Хіба бар'єрна контрацепція і календарний метод – не одне і те ж?
У чому богословський сенс посту?
Чи не суперечить догмату про Непорочне Зачаття Діви Марії те, що Вона зазнавала страждання і смерть?
Чи дозволяє Новий Завіт планування сім'ї?
Про імена демонів
Як ставитися до гомеопатії?
Як Церква ставиться до великої різниці у віці наречених?
Коли і з якого приводу в Парижі на Монмартрі був зведений храм Святого Петра?
Які обов'язки свідка у Таїнстві Миропомазання?
Чи можна викреслити хресних батьків із свідоцтва про Хрещення?
Важкі питання. Чи є серед служителів Церкви масони?

Чи має християнин моральне право вимагати через суд відшкодування збитків чи краще «залишатися скривдженим»?

Яке значення має свічка, яку віруючі запалюють перед іконами в храмі?

Як Ісус міг пообіцяти розбійнику «Сьогодні ж будеш зі Мною в раю», якщо воскрес тільки на третій день?

Чи можна католику голосувати за партію, яка не скасовує неправедні закони?
Чи не гріх працювати на підприємстві, яке виробляє зброю?
Складні питання: що таке священна проституція?
Яка позиція Католицької Церкви щодо еволюційної теорії дарвінізму?
Чи гріх жити разом до шлюбу, коли є справжня любов і бажання наблизити іншу людини до Бога?
Чи правда, що комунізм не суперечить християнству?
Чи не суперечить молитва на розарії словам Господа: «Молячись, не говоріть зайвого, як ті погани?»
Чи можна ходити на Літургію не в неділю, а в понеділок?
Що означає «краще одружитися, ніж розпалюватися»?
 Чи можна отримати прощення гріхів, помолившись «Отче наш»?
Про літургійні зловживання
Хто такі ангели? І чим вони займаються?
Чи може католик носити кельтський хрест?
Контрацепція може зменшити кількість абортів?
У яких випадках вживання алкоголю і наркотиків є тяжким гріхом?
Чи гріх молитися, щоб Бог якнайшвидше покликав до себе важкохвору людину?
Як Церква ставиться до кремації?
Кого стосується припис щорічної сповіді?
Чому Бог не чує мої молитви?
Яка позиція Католицької Церкви щодо внутрішньоматкової спіралі?

Знову про індульгенції

Чи потрібно сприймати повчання священика після сповіді як слова Самого Христа?

Чи гріх, їдучи на вихідні, пропускати Месу?

Що буде, якщо висповідатися не перед священиком, а перед мирянином?

Чому в минулому Церква схвалювала тортури?
Що Церква говорить про старість?
Чи були пологи Діви Марії безболісними?
 Як Бог може бути єдиним і в той же час Трійцею?
Чому Католицька Церква не визнає розлучення у випадку перелюбу, згідно з Мт.5, 32?

Як узгоджуються між собою теорія Дарвіна і Біблія?

 

Звідкіля пішло главенство Папи?

Чому римо-католики, на відміну від православних, не причащаються Кров'ю Христовою?
Чи можливе в Католицькій Церкві розлучення через жорстоке поводження чоловіка з сім’єю?
Чи відлучає від Церкви використання контрацептивів?
Чи допустимі шлюб і народження дітей за наявності важких генетичних захворювань?
Кого буде більше – спасенних чи засуджених?
У чому полягає непогрішність Папи?
Підслуховування сповіді
Чи будуть відкриті нам всі гріхи людей в Судний день?
Чи існують такі гріхи, які не можуть відпускати усі священики під час сповіді?
Як Церква могла прославити Жанну Д'Арк? Адже вона закликала вбивати англійців
Як християнин повинен ставитися до астрології та гороскопів?
Чому Папа беатифікував хорватського кардинала Степінаца, якого вважають фашистом?
Як Церква ставиться до вакцинації і до знеболювання наркотичними препаратами?
Що поганого в усиновленні дітей одностатевими парами?
Що відбувається під час Хрещення?
Чому католики вшановують святих і їх мощі?
Чи може Католицька Церква в майбутньому дозволити рукоположення жінок?
Як розуміти слова апостола Павла «Немає влади не від Бога»?
Чи можуть чоловік і жінка, розписані тільки в РАГСі, приступати до Сповіді та Причастя?
Чи має реінкарнація відношення до походження людей?
Чи існують особливі випадки, в яких допустиме використання презерватива для католиків?
Чому Бог не зупиняє зло і допускає страждання?
Де проходить межа між правом на оборону та превентивною війною?
Чи буде дійсною Сповідь, якщо почуття каяття «охололо»?
Чи припустимий аборт у випадку аненцефалії?
Чи можна християнинові дотримуватися кашрут?
Чому Церква скасувала заборону відспівувати самогубців?
Чи потрібно прощати тих, хто не просить прощення?
Як перемогти страх «поганої Сповіді»?
Як відрізнити одкровення Бога від диявольських навіювань?
Чи можуть помисли бути таким же гріхом, як і дії?
Навіщо сповідатися з гріхів священикові?
Багатство і розкіш Церкви
В яких джерелах йдеться про мучеництво апостола Петра в Римі?
Від кого походять люди?
Вона – католичка, він – розлучений православний. Чи можливий шлюб?
Два питання від мусульманина
Звідки взялася дружина у сина Адама і Єви?
Католицизм і англіканство
Про реінкарнацію
Протестанти і апостольське спадкоємство
Хто встановлює день нашої смерті?
Чи може диявол вселитися одночасно в кількох людей?
Чи можна контактувати з померлими родичами?
Чи можна молитися за тварин?
Чи можна причащатися без попередньої Сповіді?
Чи можна спати у хлопця?
Чи можна сповідатися у різних священиків?
Чи нормально для християнина боятися смерті?
Чи правда, що Адам прожив 930 років?
Чи правда, що євреї досі очікують прихід Месії?
Чи суперечить християнству психоаналіз Фройда?
Чому важко потрапити відразу в Рай?
Чому Церква за аборт відлучає, а за вбивство – ні?
Що значить – хула на Святого Духа не проститься?
Що означає відлучення від Церкви?
Що сказати людині, яка думає про самогубство?
Як Бог може бути єдиним і в той же час Трійцею?
Як прийняти Таїнство Хрещення у дорослому віці?
Яка різниця між святими і блаженними, між Отцями Церкви і Вчителями Церкви?
Які обов'язки накладає Таїнство Шлюбу, і чи може їх невиконання стати виправданням для розлучення?
Якщо Бог знає все, то навіщо Він створює людей, які підуть в пекло?

Вітаю вас зі світлим святом Преображення ГНІХ

Слава Ісусу Христу! - Слава Україні! - Героям слава!

Рідні мої, у Христі Ісусі, брати й сестри, вітаючи вас зі світлим святом Преображення Господа нашого Ісуса Христа, бажаю вам та всім вашим рідним: - ВІРИ - НАДІЇ - ЛЮБОВІ, а також Божої благодаті переображення вашого єства рабів - у слуг, а слуг - у дітей Божих, які не зі страху - перед карою, не з надії - на винагороду, а з приязних почуттів любові, у радості - служать Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині, завжди, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

З повагою, р.Б. Леонід.

19.08.2014р. Б. / 19 серпня - свято Преображення Господнього

Преображення Господнє — це одне з дванадцяти найбільших свят у християнстві, встановлене на честь об’явлення божественної сили Христа Спасителя своїм учням. Християни, які живуть за Юліанським календарем, святкують його 19 серпня. Святі отці називали це свято другим Богоявленням. Подію преображення описують одразу три євангелисти — Матей, Марко та Лука.

Преображення Господнє, згідно з Євангелієм, відбулось перед голгофськими стражданнями Ісуса Христа. Ісус взяв із собою трьох свої учнів — Петра, Якова та Івана і вирушив з ними на гору. Традиційно Преображення пов’язують з горою Тавор. Однак в Євангеліях немає жодної згадки про назву гори, де відбулося Преображення.

Там Христос молився, утомлені ж учні заснули. Коли ж прокинулися, то побачили, що Ісус Христос преобразився: лице Його сяяло, мов сонце, а одяг Його став білим, як сніг, і блискучим, як світло. Поруч з’явились пророки Мойсей та Ілля й почали розмовляти з Ісусом. Згодом велика біла хмара накрила ї, і пролунав голос Бога Отця: «Це Син мій улюблений, що його Я вподобав. Його слухайтеся» (Мт. 17: 5).

У момент преображення Господь дав можливість трьом апостолам побачити поєднання двох природ у Христі: божественної і людської.

Святкування цього празника сягає ще IV століття, коли св. Єлена побудувала храм на горі Тавор на честь Господнього Преображення. Від VI століття це свято поширюється в усій Східній Церкві під назвою «Господнє Преображення».

Джерело:   РІСУ

18.08.2014р. Б. / Звернення Патріарха Святослава до вірних УГКЦ та всіх українців з нагоди Дня Незалежності України

Я є дорога, правда і життя (Ів. 14, 6).

Дорогі в Христі!

Цього року Всевишній знову сподобив нас радості святкувати Свято Незалежності нашої Батьківщини України. У нових драматичних, але водночас величних історичних обставинах, які нам доводиться сьогодні переживати, ми по-новому відкриваємо для себе неоціненність скарбу жити у вільній, суверенній і незалежній державі.

Насамперед незалежність відкривається нам як невід’ємна складова свободи та гідності кожної особи і всього нашого суспільства. А цей дар гідності та свободи Божих дітей ми отримали від самого нашого Творця. Про це навчає ап. Павло, звертаючи до нас слова Отця Небесного: «Буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочок Мені будете, говорить Господь Вседержитель!» (2 Кор. 6, 18). Кожен народ має природне право жити в самостійній і незалежній державі, зберігаючи свою самобутність та вповні розвиваючи всі свої дари й таланти. Коли хтось зазіхає на це право народу, то заперечує даровану йому Творцем гідність і взагалі можливість існування.

Свобода і незалежність України, як Божий дар, є водночас плодом багатовікових героїчних змагань наших предків. Неустанна боротьба за суверенність Батьківщини часто була сповнена жертвами і скроплена кров’ю героїв. Проте наш народ ніколи не звертав зі своєї дороги, що нею прямував до свободи, - дороги віри, - дороги, якою є Господь наш Ісус Христос, що сам про себе сказав: «Я є дорога, правда і життя» (Ів. 14, 6). Ця євангельська істина була настільки глибоко закорінена у свідомості українців, що навіть виражалася переконанням: краще вмерти вільним, ніж жити рабом; краще вберегти гідність, жертвуючи собою, ніж втратити власне майбутнє та майбутнє народу, ідучи на внутрішні компроміси із злом та неправдою. Про тих, хто йшов цією християнською дорогою правди, великий Кобзар написав:

…Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходімо ж, доленько моя!
Мій друже вбогий, нелукавий!
Ходімо дальше, дальше слава,
А слава − заповідь моя.

У ці чи не найскладніші часи вільної України, - часи випробувань і новітніх викликів саме на нас Господь поклав відповідальність за збереження й утвердження дару свободи та незалежності нашої держави. Сьогодні ми повинні не лише згадувати своїх славних попередників, а й мати відвагу стати в їхні ряди. Прикладом нам мають слугувати сучасні герої – полеглі воїни Небесної сотні і тисячі наших військовослужбовців, які щомиті жертвують своїм життям і здоров’ям за єдність і кращу долю України. Церква супроводжує їхній подвиг неустанною молитвою до Господа, вимолюючи для загиблих вічної небесної нагороди, а для живих – захисту від ворогів, припинення війни та утвердження на наших землях тривалого і всеохопного миру. Ми твердо віримо, що Господь зглянеться на молитви і страждання свого народу, визволить його від напасті агресора й виведе на шлях оновлення та розбудови національного буття на фундаменті життєдайного Божого Закону.

Знаменно, що в цей нелегкий час наша Церква дякує Господу Богу за 25-річчя дару свободи на рідних землях. Воскресіння Церкви-мучениці серед хаосу комуністичного режиму, що розпадався на очах усього світу, стало провісником, доброю новиною про близьке воскресіння України та проголошення її незалежності. Цим ювілеєм Господь ще раз хоче наголосити всім нам, що це Його силою, діянням Святого Духа наша Церква змогла вистояти в найтяжчі роки переслідувань, коли здавалося, що смерть перемагає життя. Сьогодні ми сповнюємося надією на те, що життя і розвиток нашої воскреслої Церкви в Україні є джерелом Божого благословення і підтримки для нашого народу в його теперішній боротьбі за своє буття.

У воскресінні Сина Божого ми відкриваємо зміст Хресної Жертви нашого Спасителя, через яку прийшло спасіння світові та свобода від гріха і смерті. У воскресінні Його Церкви ми здатні побачити славу наших мучеників, гідність і велич Божих дітей. У воскресінні України можемо збагнути значення та ціну тих жертв, які сьогодні кладуть на вівтар Батьківщини найкращі сини й дочки України задля запевнення її щасливого майбутнього.

У це свято свободи молімося до Господа за мир в Україні. Наша Церква, як добра мати, цього дня особливо благає у Всевишнього захисту і життя для своїх дітей. Тому спільно просімо в нашого Небесного Отця в ім’я Його єдинородного Сина Ісуса Христа припинення кровопролиття, горя і сліз на нашій землі. Поспішімо з християнською любов’ю послужити всім постраждалим унаслідок агресії проти нашої держави.

Відстоюючи в нових обставинах нашу незалежність, навчімося бачити образ стражденного Христа в кожному, хто втратив домівку чи вимушено покинув свою землю, у кожному пораненому, полоненому чи викраденому. Наполегливо продовжуймо підтримувати українських воїнів та зміцнювати нашу державу молитвою, працею та активною громадянською позицією. При цьому витривало йдімо дорогою правди і добра, - Христовою дорогою, - яка єдина провадить до повноти життя у свободі та радості.

Благословення Господнє на вас!

† СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
у день Пам’яті його освячення,
18 серпня 2014 року Божого

---

Отцям-душпастирям доручаємо зачитати це Звернення після кожної Божественної Літургії у неділю, 24 серпня 2014 року Божого, у День Незалежності України.

Християнський портал КІРІОС, за матеріалами Департаменту інформації УГКЦ.

Джерело:   КІРІОС

17.08.2014р. Б. / Світло Христової істини проганяє будь-яку темряву, - Франциск

Через діяння Святого Духа, отриманого у Хрищенні, в єдності зі своїми пастирями ви можете розпізнати багато позитивних цінностей різноманітних культур Азії, розрізняючи також і те, що не є сумісним з християнською вірою. На це звернув увагу Папа Франциск у своїй проповіді, виголошеній під час Святої Меси з нагоди закриття Шостого Дня азійської молоді, який відбувався у південнокорейській дієцезії Теджон від 13 до 17 серпня 2014 р. на тему: «Молоде Азії, підведись! Слава мучеників сяє на тобі!». Богослуження відбулося на площі фортеці Хемі на західному побережжі дієцезії, в якій численні корейські мученики кров’ю засвідчили свою вірність Христові.

На думку Святішого Отця слова «слава мучеників сяє на вас» утішають всіх та додають сил. «Молоде Азії, – наголосив він, – ви є спадкоємцями великого свідчення, цінного ісповідання віри в Христа. Він є світлом світу, Він є світлом нашого життя! Мученики Кореї та безліч інших в усій Азії, віддали свої тіла переслідувачам, а нам, натомість, передали постійне свідчення того факту, що світло Христової істини проганяє будь-яку темряву, а Христова любов тріумфує прославлена». Іншою частиною гасла цьогорічної континентальної зустрічі є слова: «Молоде Азії, підведись!». Як зауважив Наступник святого Петра, вони говорять «про завдання, про відповідальність». Проповідник запропонував призадуматися над кожним з трьох слів окремо.

Насамперед, вислів «Азії». «Ви зібралися тут у Кореї, – зауважив Папа, – прибувши з кожної частини Азії. Кожен з вас займає певне місце у власному контексті, в якому ви покликані замислюватися над Божою любов’ю. Азійський континент, пронизаний багатими філософськими й релігійними традиціями, залишається великим фронтом для вашого свідчення Христа – дороги, істини і життя. Як молодь, яка не лише живе у Азії, але є синами і доньками цього великого континенту, ви маєте право і завдання брати повноправну участь в житті своїх суспільств. Не бійтеся вносити мудрість віри в кожне середовище суспільного життя», – закликав проповідник.

Святіший Отець зауважив, що як уродженці Азії, слухачі бачать і люблять «з середини все те, що прекрасного, благородного й істинного існує» у їхніх культурах і традиціях. «Одночасно, як християни, – додав він, – ви знаєте, що Євангеліє має силу очищувати, підносити й вдосконалювати цю спадщину. Через присутність Святого Духа, даного вам у Святому Хрищенні, печать Якого отримали у Конфірмації, в єдності зі своїми пастирями, ви можете оцінити багато позитивних цінностей різноманітних азійських культур. Крім того, ви вмієте розпізнавати те, що не є сумісним з вашою католицькою вірою, те, що суперечить життю благодаті, влите у вас через Хрищення, а також – які аспекти сучасної культури є грішними, корумпованими та ведуть до смерті».

Наступним словом із теми зустрічі, над яким зупинився Папа, є заклик «молоде». «Ви і ваші друзі наповнені оптимізмом, енергією, доброю волею, притаманними цьому періодові вашого життя», – сказав проповідник, закликаючи: «Дозвольте Христові перемінити ваш природний оптимізм у християнську надію, вашу енергію – у моральні чесноти, вашу добру волю – у справжню любов, яка вміє приносити себе в жертву. Саме таким є шлях, яким ви покликані прямувати. Це шлях, щоб перемогти все те, що несе загрозу надії, чеснотам і любові».

Далі Глава Католицької Церкви, звертаючись до юнаків і дівчат, звернув увагу на дуже важливу річ. «Як християнська молодь, будучи робітниками, або студентами, чи вже розпочавши професійну діяльність, відповівши на покликання до подружнього, богопосвяченого чи священичого життя, ви є не лише частиною майбутнього Церкви: ви є необхідною та улюбленою частиною теперішнього Церкви!» З цього випливає заклик залишаючись «у єдності між собою» та зі своїми пастирями, дедалі більше наближаючись до Бога, віддати ці роки «на будування святішої, місійнішої та смиреннішої Церкви, яка любить Бога і поклоняється Йому, намагаючись служити бідним, самотнім, хворим та відкиненим за борт суспільного життя».

Далі, у контексті євангельського читання, в якому розповідається про те, як жінка-ханаанянка благала в Ісуса про допомогу, а учні намагалися не допускати її до Христа, проповідник зауважив, що у християнському житті часто приходить спокуса «віддалити чужинця, потребуючого, бідного, людину з розбитим серцем». Однак, волання ханаанянки є криком «кожної людини, яка шукає любові, прийняття та дружби з Христом». «Даймо відповідь на це благання, не як ті, що відсувають набік тих, хто звертається з проханням, так, ніби служити потребуючим суперечить тому, щоб перебувати близько до Господа. Навпаки, ми повинні наслідувати Христа, Який відповідає на кожне прохання про допомогу», – наголосив Папа.

Третє слово теми цьогорічної зустрічі молоді – це заклик: «Підведись!». За словами Наступника святого Петра, воно говорить про відповідальність. Воно пригадує про обов’язок «бути чуйними, аби не дозволити на те, щоб утиски, спокуси й наші або інших людей гріхи притупляли нашу чутливість до краси святості, до радості Євангелія».

«Дорога молоде Азії, – підсумував Святіший Отець, – бажаю вам, щоб ви, в єдності з Христом та Церквою, змогли прямувати цим шляхом, який, без сумніву, наповнить вас радістю».

Джерела:   Радіо Ватикан

 

Воїни Христа Царя