КАТЕХИТИКА-I: 20.08.2014р. Б. / Чому для християнства таке важливе воскресіння плоті?

Питання: Чому християнське віровчення надає таке велике (мабуть, навіть найбільше) значення воскресінню плоті після смерті?

Якщо у випадку Лазаря і самого Господа Христа це ще зрозуміло — це диво, яке свідчить про істинність віри, необхідне людям тієї епохи, то навіщо це потрібно «в кінці часів»? Яка така користь від наявності цієї «фізичної оболонки»? Чи не краще б було залишатися безтілесними істотами, необтяженими законами матеріального світу? Чи це не данина тваринному страху смерті — інстинкту самозбереження, закладеному в нас природою наших предків? Чи непряме визнання того, що саме фізичне тіло і є той «матеріальний носій» душі, без якого вона обійтися не може, як продукт роботи «матеріального» мозку?

Відповідь: Питання дійсно вкрай цікаве, і зізнаємося, що такого питання нам ще не ставив ніхто. Отже, чому необхідне воскресіння плоті?

Щоб взагалі зрозуміти значення цього виразу — воскресіння плоті — яке з перших століть є частиною осмисленої віри Церкви, щоб вловити його суть, потрібно помістити людину в контекст відносин, які найкраще його пояснять і висловлять, а саме відносин з Ісусом Христом. Саме Він і є остаточне одкровення Бога людині і одкровення людини людині. Ця християнська «амбіція» воістину величезна: тільки Христос може відкрити людині істину про людину. Ось чому воскресіння плоті необхідно розглядати і тлумачити в тісному зв'язку з воскресінням Христа.

Воскресіння є кульмінаційним моментом спасіння і життя Сина Божого, остаточним одкровенням Бога і повною реалізацією людського життя.

Що ж означає найдавніше формулювання «вірую у воскресіння плоті»? Крім історичного пояснення цієї формули – як необхідності відповіді гностикам, які заперечували воскресіння плоті, — Церква насамперед висловила в цьому твердженні свою віру в те, що Богом відроджена вся людина в її цілісності. Воскресле тіло – це те ж саме тіло, яке існувало на землі, але не в тому сенсі, що буде відроджено земне мертве тіло, а в тому, що у воскресінні плоті буде реалізовано власне «я» кожної конкретної людської особистості — те ж саме «я », яке ототожнюється сьогодні з нашим земним тілом. У воскресінні людині буде дарована повнота буття, прославляння людської істоти, і це відбудеться тому, що Христос Своїм рятівним діянням нічого не віднімає від людського, але, навпаки, повертає людині повноту людяності.

У воскресінні плоті всі люди повністю «беруть участь» у воскресінні Христовому: вони цілком приєднуються до Нього. У посланні Конгрегації віровчення 1979 року, присвяченому питанням есхатології, підкреслюється: «Церква має на увазі, що воскресіння стосується всієї людини; для обраних це не що інше, як поширення на людей самого Христового воскресіння». Іншими словами, з людиною в момент воскресіння відбудеться щось схоже на воскресіння Христове, але саме воскресіння Христове, та ж сама динаміка пошириться на всіх людей. Таким чином, Воскресіння Христове і воскресіння людини — це одна і та ж подія.

У тому ж посланні Конгрегації далі читаємо: «Ні Святе Письмо, ні богослов'я не проливають достатньо світла на наше уявлення про загробне життя». Церква смиренно це визнає і з обережністю ставиться до будь-якого обговорення цієї теми. У той же час вона закликає розрізняти дві речі: перше — віру в спадкоємність між нинішнім життям у Христі і майбутнім життям, в силу якої суб'єктом Божественного діяння воскресіння є завжди певне людське «я»; і друге – віру в розрив між сьогоденням і майбутнім, в силу якого, якщо ми повернемося до теми воскресіння плоті, – мова йде не про оживлення трупа, а про новий стан нашої людяності. Святий Павло каже про прославлене, духовне тіло: «Бо наше громадянство в небі, звідки і Спасителя очікуємо, Господа Ісуса Христа, який перемінить наше понижене тіло, щоб було подібним до його прославленого тіла, силою, якою він спроможен усе собі підкорити» (Фил 3, 20-21); «Є тіла небесні і тіла земні, й інакший блиск небесних, інакший же блиск земних. Інакший блиск сонця, інакший блиск місяця, інакший блиск зір, ба навіть зоря від зорі різниться блиском. Так само й воскресіння мертвих: сіється в тлінні, а встає у нетлінні; сіється в безчесті, а встає у славі; сіється в безсиллі, а встає у силі; сіється тіло тваринне, а постає тіло духовне» (1 Кор 15).

Вчення Церкви проливає світло ще на один основоположний аспект: багато людей не сприймають вчення про воскресіння не тому, що сумніваються в можливості існування загробного світу, а тому, що не можуть прийняти саме думки про воскресіння плоті, і причина цього – у негативному ставленні до тілесності. У цьому сенсі, віра у воскресіння плоті стає ніби лакмусовим папірцем нашого сприйняття людяності, тілесності. Затвердження Символу віри запрошує нас не «піддавати цензурі» нашу людяність, навіть ті її аспекти, які її ранять: страхи, хвороби, поразки. Саме тому, що воскресіння Христове поширюється на людину в її цілісності, в тому числі і на її плоть, яка б крихкість її не відзначала, – він, вся людина, буде обожнений. Віра у воскресіння плоті не просто дає нам ясність відносно майбутнього, а й спонукає нас приймати себе в нашому сьогоденні. Як стверджується в процитованому нами посланні Конгрегації віровчення, «оскільки наша уява не може цього досягти, наше серце осягає це інстинктивно і глибоко».

Догма про воскресіння плоті не тільки відкриває нам повноту безсмертя, до якого всі ми покликані, але й нагадує про нашу гідність, в тому числі про гідність нашого тіла. Вона нагадує, що цей світ є благом, що тіло — це благо, що наше повсякденне життя є цінністю.

Церква не обіцяє віруючим в Христа успішного і безпроблемного життя на цій землі: немає і не буде на ній утопічного світу, оскільки наше земне життя відзначене хрестом. У той же самий час, в момент прийняття Таїнства Хрещення і Євхаристії, в нас певним чином вже починається процес воскресіння.

«Але хтось скаже: «Як воскреснуть мертві? І в якім тілі прийдуть?» Безумний! Те, що ти сієш, не оживе, як не умре. І те, що сієш, не тіло, що має уродитись, а голе зерно (…) Так само й воскресіння мертвих: сіється в тлінні, а встає у нетлінні (…) Мертві воскреснуть (…).Мусить бо це тлінне одягнутися в нетління, і це смертне одягнутися в безсмертя» (1 Кор 15, 35-37. 24, 42-53).

Це перевершує нашу уяву і наше розуміння; воно доступне тільки у вірі. Але наша участь в Євхаристії вже дає нам передчуття преображення (ККЦ, 1000).

Святий Фома Аквінський писав, що у воскресінні душа настільки глибоко сполучиться з тілом, що в ньому будуть відображатися її моральні і духовні якості. У цьому сенсі остаточне воскресіння, яке відбудеться з пришестям Ісуса Христа у славі, зробить можливим останній суд над живими і мертвими.

На закінчення додамо кілька міркувань, пов'язаних з вірою Католицької Церкви у воскресіння.

По-перше, вчення про воскресіння виключає будь-які теорії реінкарнації і переселення душ, згідно з якими після смерті душа переміщається в інше тіло. Воскресіння мертвих збігається з тим, що Святе Письмо позначає пришестям «нового неба і нової землі»: не тільки людина досягне своєї слави, але і всю світобудову, в якій людина живе і діє, буде переображено.

Не дивлячись на слова з Біблії, які вселяють у нас віру і надію на воскресіння, ця реальність залишається для нас прихованою. Воскресіння тісно пов'язано з іншою таємницею — Втіленням. Як казав італійський богослов Романо Гуардіні, християнство — це «сама матеріалістична релігія», тобто вона наділяє вищим сенсом людську тілесність, яку сприйняв Син Божий, показавши, що людина є нероздільною єдністю тіла і духу.

Наведемо слова з нещодавнього навчання Папи Франциска на одній із загальних аудієнцій. Воно було присвячене якраз воскресінню плоті.

«Наше воскресіння тісно пов'язане з воскресінням Ісуса, — сказав Папа. — Той факт, що Він воскрес, є доказом того, що воскресіння мертвих існує». «Ісус прийшов серед нас, став людиною, як і ми, у всьому, крім гріха; і таким же чином Він взяв нас з Собою у зворотний шлях до Отця». Бог «знову поверне життя нашому тілу, знову з'єднає його з душею, в силу воскресіння Ісуса». Папа говорить також про те, що це воскресіння починається вже сьогодні: преображення нашого тіла готується вже сьогодні «нашими відносинами з Ісусом у Таїнствах, особливо в Євхаристії. Ми, що харчувалися в цьому житті Його Тілом і Його Кров'ю, воскреснемо як Він, з Ним і через Нього. Як Ісус воскрес Своїм тілом, але не повернувся до земного життя, так і ми воскреснемо нашими тілами, які будуть перетворені в славні, духовні тіла».

«Тіло кожного з нас є відображенням вічності, — сказав далі Святіший Отець, — тому до нього слід завжди ставитися дбайливо, і перш за все необхідно поважати і любити життя тих, хто страждає, щоб вони відчули близькість Царства Божого, того стану життя, до якого ми йдемо».

Переклад: Католицький Медіа-Центр

Джерело: КРЕДО