01.02.2014р. Б. / Звернення греко-католицького єпископату України з приводу суспільно-політичної ситуації в державі

Дорогі в Христі! Останніми місяцями наша країна переживає тяжкі випробування, які свідчать про глибоку кризу у відносинах між суспільством і владою. Небажання влади дослухатися до думки народу вже призвело до трагічних наслідків.

Ми висловлюємо свої глибокі співчуття сім’ям загиблих, запевняючи їх у нашій молитовній близькості, солідаризуємося з родинами переслідуваних, стаємо на боці побитих, пригноблених, утиснених і зневажених. Наш голос нині єднається з голосом мільйонів громадян України, які взивають до неба про правду і справедливість словами Священного Писання: «Розлийте, небеса, згори росою правду, і нехай хмари дощем її виллють! Нехай відчиниться земля і дасть спасіння, і нехай виростить разом справедливість!» (Іс. 45, 8). При цьому хочемо підкреслити, що справедливість не наступить доти, доки не буде зцілена остання рана на тілі постраждалих, доки не будуть віднайдені всі пропалі без вісти, доки в суспільстві не буде усунено загрози фундаментальним правам і свободам людини та народу в цілому й відновлено довіри до влади, без чого неможливо будувати сучасної правової держави.

У цих нелегких обставинах ми стали свідками великої людської доброти і солідарності в нашому народі. Молодь, зокрема студенти, дорослі, літні люди, жінки і чоловіки, а навіть особи з особливими потребами виходили на площі й майдани Києва та інших міст і сіл нашої країни, виявляючи громадянську і духовну зрілість, готовність до самопожертви задля кращої долі рідного народу. Усім цим людям ми висловлюємо нашу пошану і вдячність, скеровуючи до них слова святого апостола Павла: «Отож, любі брати, будьте тверді, непохитні, визначайтесь у ділі Господнім повсякчасно та знайте, що труд ваш у Господі не марний» (пор. 1 Кор. 15, 58). Хочемо окремо відзначити тих осіб, котрі, будучи на державній службі, незважаючи на тиск чи погрози, залишилися вірні Божому законові та голосові власного сумління, відмовляючись чинити насилля проти власного народу. Вони на ділі здійснили закон, яким керувалися ще перші християни Єрусалима, котрі, будучи переслідуваними, не відступали від Божої правди і казали: «Слухатися слід більше Бога, ніж людей!» (Ді. 5, 29).

Водночас ми з великою тривогою і болем серця сприймаємо прояви насилля, утисків і переслідувань мирних демонстрантів із боку силових структур України. Ганебним і принизливим для самої держави став загальновідомий факт, що силові структури почали діяти у згоді зі злочинними найманцями, які чинили погроми та нападали на мітингувальників, лікарів, журналістів і навіть на звичайних громадян, серед яких були літні особи й діти. Дії, скеровані на насильне придушення мирного волевиявлення громадян, не можна виправдати нічим і вони заслуговують на однозначне та рішуче засудження. Влада, яка немовби не чує крику свого народу і намагається приглушити його голос за власні права ударами міліцейських кийків та пострілами зброї, стає на небезпечну дорогу терору й диктатури, що суперечать її основоположному покликанню дбати про єдність народу, бути на сторожі суверенітету країни та працювати задля загального добра всіх без винятку громадян.

Церква засуджує всяке кровопролиття та будь-які форми насильства, але підтримує право громадян на мирний протест. Ми з усією рішучістю закликаємо всі сторони протистояння: «Зупиніть кровопролиття! Не допустіть зростання насилля!» У незалежній і цивілізованій Українській державі не повинна проливатися кров власних громадян у мирний час лише за те, що ці громадяни домагаються і захищають належні їм права й свободи. Закликаємо владу не чинити насилля над власним народом, але почати шанувати свій народ. Сподіваємося, що наш заклик не залишиться «голосом вопіющого в пустині».

Сьогодні багато хто скеровує свій погляд у бік Церков із виразним чи непрямим запитанням: що маємо робити? З таким самим питанням приходили сучасники і до Івана Хрестителя, а він відповідав їм силою Святого Духа, закликаючи до переміни серця, до навернення: «Хто має дві одежі, нехай дасть тому, що не має. А хто має харч, нехай так само зробить”. Прийшли також митарі христитись і йому мовили: “Учителю, що маємо робити?” А він сказав їм: “Нічого більше понад те, що вам призначено, не робіть”. Вояки теж його питали: “А ми що маємо робити?” Він відповів їм: “Нікому кривди не чиніть, фальшиво не доносьте і вдовольняйтесь вашою платнею”». (Лк. 3, 11−14).

Ми рівно ж, будучи свідомими, що «поміч наша в Господі, що сотворив небо і землю» (Пс. 121, 2), закликаємо наших вірних та усіх людей доброї дотримуватися Божих заповідей, нікому не чинити зла, тривати в мирі та добрі. Прохаємо і надалі молитися в спільнотах (парафіяльних, чернечих і родинних) та індивідуально за Україну та оголошуємо період посту в усіх наших єпархіях та екзархатах в Україні. Практичні вказівки щодо молитви й посту додаємо до цього Звернення та просимо отців-душпастирів оголосити їх та належним чином організувати. Разом із митрополитом Андреєм Шептицьким «ми віримо й надіємося, що покаянням, щирою молитвою і щирим прийманням Найсвятійших Тайн зможемо заслужити на те, що Господь скоротить час досвіду і страждань, що милосердним оком спогляне на синів своїх, що дасть їм витривати з благодаттю у злиднях теперішнього життя і всемогутньою своєю волею покладе край нашим терпінням» (пор. Молитва за кращу долю українського народу).

У той час, коли наші погляди скеровані до стольного града Києва, ми думкою переносимося до собору Святої Софії – Премудрості Божої, де Пресвята Богородиця з піднесеними до небес руками заступається за нас, випрошуючи для нашої землі благословення і Божого миру. Їй, нашій Цариці і Небесній Заступниці, прагнемо поручити нині самих себе, наш край, його правителів, військових – усіх, хто проживає на нашій землі, благаючи словами давньої християнської молитви: «Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво, молитвами нашими в скорботах не погорди, але від бід ізбави нас, єдина чистая і благословенная!»

Благословення Господнє на вас!

Львів-Брюховичі, 31січня 2014 року Божого

Блаженніший Святослав (Шевчук),
Отець і Глава УГКЦ, Верховний Архиєпископ
Києво-Галицький;

Високопреосвященніший Владика Ігор (Возьняк),
Митрополит Львівський;

Високопреосвященніший Владика Володимир (Війтишин),
Митрополит Івано-Франківський;

Високопреосвященніший Владика Василь (Семенюк),
Митрополит Тернопільсько-Зборівський;

Преосвященний Владика Михаїл (Колтун),
Єпарх Сокальсько-Жовківський;

Преосвященний Владика Мілан (Шашік),
Єпарх Мукачівський.

Преосвященний Владика Ярослав (Приріз),
Єпарх Самбірсько-Дрогобицький;

Преосвященний Владика Василь (Івасюк),
Екзарх Одесько-Кримський; Адміністратор Коломийсько-Чернівецький;

Преосвященний Владика Йосафат (Говера),
Екзарх Луцький;

Преосвященний Владика Степан (Меньок),
Екзарх Донецько-Харківський;

Преосвященний Владика Дмитро (Григорак),
Апостольський Адміністратор Бучацької Єпархії.

Преосвященний Владика Тарас (Сеньків),
Єпископ-адміністратор Стрийський;

Преосвященний Владика Богдан (Дзюрах),
Єпископ курії Верховного Архиєпископа УГКЦ;

Преосвященний Владика Венедикт (Алексійчук),
Єпископ-помічник Львівської Архиєпархії;

Преосвященний Владика Ніл (Лущак),
Єпископ-помічник Мукачівської греко-католицької єпархії;

Блаженніший Любомир (Гузар),
Архиєпископ-емерит;

Практичні душпастирські вказівки
про спільну молитву та піст за Україну

- доручаємо продовжувати у храмах, монастирях та семінаріях безперервну цілодобову молитву, відповідно до порядку, визначеного отцями-парохами та настоятелями;

- закликаємо усіх наших вірних та людей доброї волі, кожного дня о 21.00 год. єднатися у спільній молитві за Україну;

- заохочуємо вірних також до приватних молитов за Україну;

- оголошуємо безперервний строгий піст в наших Єпархіях та Екзархатах за таким порядком:

o Понеділок – Київська архиєпархія, Донецько-Харківський Екзархат, Одесько-Кримський Екзархат;

o Вівторок – Львівська архиєпархія, Стрийська єпархія;

o Середа – Івано-Франківська архиєпархія, Коломийсько-Чернівецька єпархія;

o Четвер – Тернопільська архиєпархія, Бучацька Єпархія, Самбірсько-Дрогобицька єпархія;

o П’ятниця – Сокальсько-Жовківська єпархія, Луцький Екзархат, Мукачівська єпархія;

- доручаємо після кожної Божественній Літургії промовляти нижче подану Молитву митрополита Андрея Шептицького за кращу долю українського народу.

Молитва за кращу долю українського народу

Всемогутній, безсмертний Боже, Отче Господа нашого Ісуса Христа! Ти страшний у Твоєму гніві, але безконечно добрий у Твоєму милосерді! Ти зсилаєш на наш грішний людський рід тяжкі допусти і тяжкі терпіння.

Ти й на наш нарід зіслав такі терпіння, що їх не знали наші батьки. Ми мусимо гірко трудитися, щоб здобути собі насущний хліб. Віримо і надіємося, що тяжкі ті допусти зіслав Ти на людський рід як досвід, а не як кару.

Грішних твоїх синів Ти не відтручуєш, не відвертаєш твого пресвятого обличчя від їх долі, бо не хочеш смерти грішника, а його навернення та спасення.

Тому надіємося, що всі терпіння, що їх доводиться нам у житті зносити з милосердної Твоєї волі, допущені для нашого добра. Ми віримо й надіємося, що покаянням, щирою молитвою і щирим прийманням Найсвятіших Таїнств зможемо заслужити собі на те, що скоротиш час досвіду і терпінь, що милосердним оком споглянеш на твоїх дітей, що даси їм витривати з благодаттю у злиднях теперішнього життя і всемогутньою Твоєю волею положиш край нашим терпінням.

Дорогоцінною кров’ю твого Сина бажаємо надолужити Тобі за всі гріхи наших батьків і братів. Через руки наших священиків жертвуємо Тобі безкровну жертву пресвятої Євхаристії, що є повторенням і відновленням хресної жертви Твого Сина і Бога, Спасителя нашого Ісуса Христа.

Прийми цю жертву надолуження за всі гріхи людей, прийми наші благальні прохання про милосердя і твою святу благодать.

Умилосердися над усіма тими, що терплять. Даруй їм ласку терпеливо зносити гірку долю і через терпеливість заслужити на пільгу в терпіннях і перемогу в цьому смертному житті та на блаженство вічности. Амінь.

---

Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Департамент інформації УГКЦ. 

Джерело: КІРІОС

01.02.2014р. Б. / «Церква буде останньою, хто піде з Майдану», — владика Тарас Сеньків

«Справжня демократія полягає в тому, що влада має служити народу, а не панувати над ним», — сказав владика Тарас Сеньків, Апостольський адміністратор Стрийської єпархії УГКЦ, у прямому ефірі суспільно-аналітичної програми Олега Филика «Іду на ви», 29 січня 2014 року, на стрийському телеканалі ТРК «Телелан».

 

У розмові з Преосвященним владикою ведучий порушував актуальні питання стосовно подій, які зараз відбуваються в Україні, а саме — «Євромайдану». 

«Свобода вимагає відповідальності. Щоб стати демократичною державою, потрібен час дозрівання, потрібен досвід морального життя, духовного, економічного… Сьогодні діється щось феноменальне: народжується нова демократична свідомість», — сказав єпископ. 

Також владика не підтримав застосування силових методів і зброї у розв’язанні конфлікту між владою та народом, зазначаючи, що «зброя повинна мовчати, бо не йдеться про те, щоб когось перемогти». А відтак, аналізуючи позицію світових спільнот щодо подій в Україні, владика Тарас сказав: «Порядок в Україні мають зробити українці». 

На завершення програми єпископ закликав телеглядачів «об’єднатися в спільній молитві за тих, хто робить нам боляче, щоб ми були інакшими як християни, як українці… щоб ми усвідомили, що потребуємо один одного».

 
За матеріалами: Католицький Оглядач 

Джерело:   КРЕДО 

01.02.2014р. Б. / Голова Комітету Європарламенту з закордонних справ засудив придушення релігійних прав в Україні

Голова Комітету Європейського Парламенту з закордонних справ Елмар Брок відреагував на звернення Президента Світового Конґресу Українців (СКУ) Евгена Чолія від 16 січня 2014 р. із закликом засудити погрози владних структур України придушити релігійну свободу в Україні, - повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на УНН.

У своєму листі від 21 січня 2014 р. Елмар Брок висловив занепокоєння діями владних структур України, що суперечать принципам демократії. Він, зокрема, зазначив, що Україна близька його серцю та що він підтримує тисячі й тисячі людей, які зібралися на Євромайдані.

Голова Комітету Європейського Парламенту з закордонних справ гостро засудив придушення релігійних прав в Україні і всякі дії, що погрожують основним свободам українських громадян, та заявив про свої плани зустрітись з представниками релігійних громад в Україні. За його словами, це буде нагодою для дискусії про сучасну ситуацію стосовно Української Греко-Католицької Церкви.

“Світовий Конґрес Українців щиро вдячний Елмару Броку за його принципову позицію щодо релігійної свободи в Україні,” – заявив Президент СКУ Евген Чолій.

Джерело: КІРІОС

31.01.2014р. Б. / Резонансні “закони” від 16 січня стосуються також і релігійних організацій

КИЇВ – Резонансні “закони”, проголосовані 16 січня 2014 року з порушенням Конституції та регламенту, містять зміни до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та запроваджують відповідальність за екстремістську діяльність, повідомляє Інститут релігійної свободи.

Відповідні доповнення передбачені “законом” № 721-VII «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян».

Документ доповнює частину 10 статті 5 Закону про свободу совісті нормою такого змісту: "Здійснення релігійною організацією екстремістської діяльності заборонено".

Крім цього, “закон” запроваджує кримінальну відповідальність за екстремістську діяльність, доповнюючи Кримінальний кодекс статтею 110-1.

До кримінального правопорушення віднесено виготовлення, зберігання, збут чи розповсюдження екстремістських матеріалів, у тому числі через ЗМІ, мережу Інтернет, соціальні інтернет-мережі. Злочинними також вважаються дії щодо “використання чи демонстрування екстремістських матеріалів перед масовим зібранням людей, у тому числі на зборах, мітингах, під час вуличних походів, демонстрацій, публічні висловлювання чи заклики екстремістського характеру”.

Відповідальність передбачена і за “фінансування зазначених дій або інше сприяння їх організації чи здійсненню, у тому числі шляхом надання інформаційних послуг, грошових коштів, нерухомості, навчальної, поліграфічної чи матеріально-технічної бази, телефонного, факсимільного чи інших видів зв’язку”.

Зазначені дії тягнуть за собою накладення штрафу від 3400 до 13600 гривень з конфіскацією екстремістських матеріалів. Ті самі дії, вчинені повторно, – караються штрафом від 17000 до 51000 гривень або обмеженням волі на строк до 3 років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією екстремістських матеріалів.

При цьому, передбачені “законом” № 721-VII зміни широко трактують поняття екстремістських матеріалів, під якими слід розуміти призначені для оприлюднення документи на будь-яких носіях, що містять екстремістську інформацію. Під цим серед іншого розуміються матеріали, що “закликають, обґрунтовують чи виправдовують необхідність розпалювання соціальної, расової, національної, етнічної, мовної чи релігійної ворожнечі та ненависті, здійснення масових заворушень, порушення громадського порядку, хуліганських дій та актів вандалізму з мотивів соціальної, расової, національної, етнічної, мовної чи релігійної ворожнечі та ненависті”.

Також екстремістськими вважаються заклики до “порушення прав, свобод і законних інтересів осіб, у тому числі пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв людини і громадянина за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, пропаганду виключності, переваги чи неповноцінності людини (соціальної групи) за ознакою її соціальної, расової, національної, етнічної, мовної, релігійної належності або ставлення до релігії”.

Виконавчий директор Amnesty International в Україні Тетяна Мазур 17 січня заявила, що якщо “прийнятий” 16 січня документ, який називають «законом Колесніченка-Олійника», вступить у силу, то ці зміни призведуть до переслідування журналістів, громадських активістів, закриття громадських організацій, новинних інтернет-сайтів та, можливо, навіть, до репресій релігійних організацій.

Як відомо, 28 січня 2014 року Верховна Рада ухвалила Закон (проект № 4007-у) про скасування усіх змін від 16 січня у зв’язку з грубими порушеннями процедури їх ухвалення (голосування підняттям рук без підрахунку голосів). Однак цей Закон ще не набув чинності, оскільки на даний момент не підписаний президентом Віктором Януковичем та не оприлюднений в офіційній пресі. Відтак, за словами представників влади, усі “закони” від 16 січня досі вважаються чинними.

 * * *

Слід нагадати, що у жовтні 2012 року парламент прийняв зміни до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» без обговорення та без розгляду внесених до нього поправок (проект № 10221). Ці зміни зазнали критики з боку релігійної громадськості та правозахисників, які заявили про загрози для свободи віросповідання в Україні. У відповідь у грудні 2012 року президент В. Янукович доручив уряду розробити та внести до парламенту “зміни, спрямовані на поглиблення свободи віросповідання та створення сприятливих умов” для діяльності релігійних організацій. Однак до цього часу це доручення не було виконано.

Джерело:   Воїни Христа Царя

30.01.2014р. Б. / Світ молиться за Україну

Цими днями з усього світу надходять повідомлення про солідарність та молитовну підтримку українців. Також щодня постають нові молитовні ініціативи.

 

Румунська Греко-Католицька Церква єднатиметься в молитві за Україну та українців, які переживають непростий період. Про це йдеться в заклику її Глави Блаженнішого Лучеана Мурешана, який також скеровує слова солідарності до Блаженнішого Святослава Шевчука, Глави УГКЦ. 

Також свою солідарність та співпереживання з народом в Україні від імені Греко-Католицької Церкви в Словаччині висловив її Глава Митрополит Ян Баб’як. Про це він написав у листі на ім’я Блаженнішого Святослава. 

Лист зі словами підтримки надійшов і від Президента Конференції Католицьких Єпископів Канади, у якому зокрема йдеться: «Від імені всіх єпископів східного та латинського обряду Канади запевняю український народ у тому, що ми разом із нашими вірними єднаємося з вами у молитві. Ми виступаємо за гарантії всіх прав і свобод в Україні, зокрема права на життя і гідність, свободу совісті й релігії, свободу слова і самоврядування». 

Вже з перших днів загострення ситуації в Україні, коли розпочалося кровопролиття, свою солідарність висловила Єпископська Конференція Польщі. Нині у цілій Польщі, тривають молитви про мир в Україні. У багатьох містах країни люди збирають теплий одяг для тих, хто протестує в Києві. У Кракові на спільну молитву, ініціатором якої стала молодь, яка готується до Всесвітнього дня молоді в 2016 році. Святу Месу в намірах України очолив єпископ Дам’ян Мускус, яких сказав: «Дивлячись на палаючі барикади, сльози осиротілих родин, категоричність людей і нечутливість влади, хочемо просити Бога про дар тривалого миру для наших східних сусідів». У декільком містах люди збирають одяг, покривала, маски, медикаменти для людей з київського майдану. 

Архиєпископ Ґранади закликав своїх вірних молитися про «мир і свободу в цій братерській країні, про живі християнські коріння». «Я сам в найближчу неділю приєднаюся до Євхаристії у візантійському обряді, яку звершує українська спільнота, яка мешкає серед нас», — пише архиєпископ Хав’єр Мартінес, який запрошує вірних до участі «на знак єдності з цією возлюбленою Церквою, яка має нам так багато запропонувати і навчити». 

Ланцюг безперервної молитви за Україну організували і монахині редемптористки. У ньому беруть участь сестри зі Згромадження з різних куточків світу – з Німеччини, Австрії, Болівії, Чилі, Японії, і, звичайно, з України. 

Pray for Ukraine — ще одна молитовна акція на підтримку України. Її ніціатори на своїй сторінці розмістили текст молитви та Псалом 26 українською, російською, англійською, іспанською та італійською мовами. Молитва проводиться одночасно о 21:00 за Київським часом (19:00 за Грінвічем). 

Нагадаємо, що минулої неділі, після молитви «Ангел Господній», Папа Франциск також запевнив, що молиться за Україну, за упокій загиблих та їхні родини, а також висловив побажання, щоб розпочався конструктивний діалог між владою та громадянським суспільством, і щоб у серцях людей насильство поступилося місцем духові миру та бажанню спільного добра. 

За матеріалами: Радіо Ватикану / Католицький Медіа-Центр

Джерело:   КРЕДО 

29.01.2014р. Б. / Путін звинуватив священиків з західних областей України в екстремізмі

Як повідомляє російська служба ВВС, виступаючи на саміті «Росія-ЄС», кремлівський очільник звинуватив священиків із Західної України у розпалюванні екстремізму.

За його словами, "священики закликають людей йти на Київ і громити Уряд України, аргументуючи це тим, щоб українцями", - за словами Путіна, - "не правили негри, москалі й жиди".

Джерело:   Воїни Христа Царя

28.01.2014р. Б. / Молитва на лінії вогню

Фото Юлії Завадської

Цього року Тиждень молитов за єдність християн в Україні був особливо плідним.

 

Міжконфесійні молебні відбулися у різних містах. Але також християни разом моляться за мир в Україні.

Фото з Фейсбуку Олени Кулигіної

На Майдані Незалежності у Києві постійно чергують священики різних конфесій. Серед них багато греко- та римо-католицьких священиків. 

Від самого початку на Майдані Незалежності діє молитовний намет, де люди моляться, спілкуються та гріються у люті морози. 

Кожна нічна година на Майдані розпочинається гімном України та міжконфесійним молебнем. Тобто, всю ніч на Майдані тривають молитви.

Фото з Фейсбуку Руслани Лижичко

Також священики постійно моляться на «лінії вогню» на вулиці Грушевського, щоб припинилося кровопролиття. Як відомо, силовики стріляють не лише у мітинг арів, але також і в людей, яких зазвичай не зачіпають навіть на війнах: медичну службу, журналістів та священнослужителів. Отцю Патрику Оліху гумовою кулею потрапили у ногу. 

Відновити мир в Україні спробували очільники Церков та релігійних організацій України. Всеукраїнська Рада Церков і Релігійних Організацій зустрічалася з Президентом та опозицією. Саме вони переконали опозицію продовжити перемовини із Януковичем, аби уникнути кровавого розгону протестів. Єпископ Станіслав Широкорадюк від імені усіх Церков переконав мітинг арів зі сцени Майдану дозволити опозиціонерам продовжити переговори з Президентом.

Протести у Києві тривають досі. А Церква молиться зі своїм народом, аби Господь врятував його від сил темряви.

Джерело:   КРЕДО

27.01.2014р. Б. / Блаженніший Святослав: я би хотів побажати мужності своєму народові (video)

Перш ніж ми розпочнемо говорити з Главою Української Греко-Католицької Церкви, ми згадаємо про полеглих в боях на вулиці Грушевського. Сьогодні в Михайлівському соборі провели панахиду за громадянином Білорусі Михайлом Жизневським. Уся країна в скорботі за загиблими, за полеглими на вулиці Грушевського. Їх є щонайменше п’ятеро. До того ж є люди закатовані, яких фактично щодня знаходять в Києві і в інших районах. Але будемо говорити про те, що можна ще виправити.

Напередодні опозиція провела переговори з Президентом, на які уповноважила опозицію Рада Церков. Чи задоволені святі отці ходом цих переговорів і результатом цієї зустрічі?

Якщо говорити про нашу зустріч з опозицією, то я думаю, що вона була результативна. Тому що саме під час цієї зустрічі ми отримали дуже тривожну інформацію про те, що ось з хвилини на хвилину готується кривавий захват, захоплення з боку правоохоронців Київської міської державної адміністрації. Це мало б означати, що ось має розпочатися кривава розправа над Майданом. І ми не могли спокійно на це прореагувати. Ми настояли на тому, щоби представники опозиції негайно вирушили до Президента. Така наша настирливість до певної міри їх трошки розгубила. Вони вважали, що не мають належного мандату від Майдану, щоб продовжувати цей переговорний процес, з якого вони ось щойно вийшли. «Можливо нам треба піти перше на Майдан?», - казали вони. Ми якось так одним серцем і одними устами казали їм: «Ні! Ви йдіть до Президента, а на Майдан підемо ми. І в тій хвилині, я думаю, що Господь Бог нас почув, тому що дуже швидко, в нашій присутності, вони зв’язалися з Президентом, властиво з його представником. Вони вирішили йти на Банкову, вирушили туди, а представники Всеукраїнської Ради Церков на чолі з Владикою Широкорадюком, Єпископом Римо-Католицької Церкви, і нашими священиками вирушили на Майдан. І було дуже зворушливо, хто був свідком цієї події, Владика закликав усіх майданівців. І перше питання, яке він їм поставив: «Чи ви є віруючі люди? Хто вірить в Бога – підніміть руку». Весь майдан підняв руку! Наступне питання було: «Чи ви нам довіряєте? Нам, представникам Церков?» «Так, довіряємо». І тоді третє прохання: щоб вони уповноважили такі переговори. До певної міри це був такий дуже делікатний момент, оскільки десь, можливо, це повноваження для опозиції основувалося на авторитеті Церков. Ми взяли на себе відповідальність для того, щоб прямо примусити опозиціонерів цей діалог продовжити. І коли люди це зрозуміли, що їхні душпастирі в такий спосіб захистили їхнє життя цього дня, Майдан почав скандувати одне слово:«Дякуємо». Ну, це був дуже зворушливий момент. Ми всі знаємо, як закінчились ці перемовини – вони всіх здивували. Я думаю, що висновки робити ще зарано. Але сам факт, що ми вибороли ще один день миру, що ми ще на один день і на одну ніч зупинили кровопролиття, я думаю, що можна вважати справді такою маленькою перемогою. І я хочу подякувати всім тим людям, які  в той час були на Майдані і в такий, я би сказав, спонтанний, відкритий, всенародний спосіб виявили довіру до предстоятелів Церков і релігійних організацій. За це усім вам щире спасибі, а ми зі свого боку обіцяємо, що далі будемо все робити для того, щоб захистити мирних протестантів від будь-яких нападів, щоб переконати всі сторони про те, що ніхто не має права піднімати руку на свого ближнього, щоб переконати усе українське суспільство, що громадянська війна, братовбивство – це є дорога в нікуди і в цьому конфлікті переможців не буде.

Церква виконує зараз історичну місію, Церква, в глобальному значенні цього слова, не залежно від конфесій. Ви стали посередниками між владою і Майданом, між владою і опозицією, з ким наступним зустріч святих отців? Ви вже зустрічалися з Віктором Януковичем і іншими представниками влади, ви вже зустрічалися з опозицією, з ким далі ви будете говорити?

Бачите, те, що ми тепер зустрілися – це є великий брак довіри. Люди не довіряють ані владі, ані опозиції. Будь-які навіть кроки назустріч, можливо, навіть найбільш несподівані, завжди будуть сприйняті з великою недовірою і пересторогою. Можливо, ті, кому люди довіряють в таких обставинах,  це довіряють духовним лідерам. І ми цим авторитетом, цією довірою дуже дорожимо. Ви зауважили цілком справедливо, що ми вийшли з цією ініціативою бути посередниками миру тому, що, думаю, кожний себе запитує сьогодні в Україні: «Що я можу зробити, щоб зупинити насилля? На тому місці, на якому я зараз перебуваю». Те саме питають себе зараз і духовні лідери, священнослужителі. І ось ми зрозуміли, що сьогодні є замало говорити, час слів вже минув, потрібно діяти. І тому наша ініціатива була бути посередниками миру, розмовляти з усіма, хто хоче нас слухати. Ми без того, щоб мати якість попередні домовленості, заявили, що ми хочемо зустрічі з Президентом, хочемо зустрічі з опозицією. А наступні кроки – ми хочемо зустрічі з будь-ким, хто хоче нас слухати, з будь-якою громадською організацією, яка би хотіла почути думку Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій і готова сьогодні прислухатися до голосу Церкви.

Але чи будете ви ще зустрічатися з Президентом, можливо з Головою Адміністрації?

На сьогоднішній день у нас такого чіткого плану немає. Бачите, можливо, це такий план-мінімум, назвім його так, він був спонтанний. Це була реакція на ці кадри, які ми бачили в День Злуки 22 січня. Це була реакція душпастирів на вістку про загибель людей. Ми відчували, що ми мусимо якимось чином захистити інших людей від подібної участі. І тому ось такий перший такий крок – це була зустріч з Президентом і з опозицією. Поки що, щиро Вам скажу, одверто скажу, в нас наступних чітких кроків ще немає передбачених, тому що ситуація міняється, бачите, з хвилини на хвилину. Але я хочу запевнити все українське суспільство, що Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій, не покладаючи рук, буде робити все для того, щоби захистити життя кожної людини, щоби не допустити кровопролиття, щоб переконати владу, що не можна силу застосовувати по відношенню до мирних демонстрантів. Щоб переконати наших віруючих людей, щоб вони не вдавалися до силових різних способів боротьби. Ми будемо все для того робити, щоб захистити гідність людини в Україні.

Є підозра, що вам доведеться зустрічатися з намісниками Президента Януковича на місцях - з губернаторами, адже один з головних боїв розгортається не в Києві, а в регіонах. Ми бачимо, що у Черкасах масові затримання, відбувається штурм Запорізької обласної адміністрації. В багатьох регіонах не тільки заходу, але і центру і вже частково сходу України все це триває. Масове кровопролиття перекинулось також і в регіони, масові затримання, арешти, викрадення людей. І саме тому, можливо, з’явилася така от недовіра людей до переговорів лідерів опозиції і Президента Януковича. Люди кажуть: «З ким ви ведете переговори? Адже поки ви ведете ці переговори, викрадають лідера Автомайдану Булатова, доля якого вже кілька днів невідома. А ви йдете і тиснете руку президенту Януковичу і сідаєте з владою за один стіл». Саме тому, можливо, недовіра є. Що б Ви сказали цим людям?

Найперше, я цілком поділяю таку недовіру. Тому що, коли ти намагаєшся з кимось серйозно розмовляти, а тебе обманюють прямо у вічі, то наступна зустріч справді буде наповнена такою недовірою, що в той момент, коли тобі обіцяють одне, зроблять цілком інше. Я би хотів сказати, що сьогодні є велика недовіра до правоохоронних органів. І вона не почалася сьогодні. Я пригадую, що протягом минулого року всі соціологічні дослідження показували, що відсоток тих людей в Україні, які довіряють міліції, нижчий від відсотку тих людей, які працюють в міліції. Це почалося ще з Врадіївки і з інших випадків, коли мали охороняти людей – почали з них знущатися. Ті, які повинні були служити людині – почали гідність людини брутально зневажати. Я думаю, що наступний крок оновленої влади – потрібно буде поміняти форму правоохоронцям. До тої уніформи, до тих пагон, які вони сьогодні носять, народ прямо має відразу. Але, очевидно, те, що відбувається зараз в цілій Україні, не може нас не турбувати. Те, що відбувалось в Києві, починає відбуватись по цілій Україні. Викрадення людей, тортури без суду і слідства, знущання над роздягненими людьми на морозі – як на таке можна постійно споглядати?

І тут я би зауважив такі дві речі. Найперше. В мене є таке враження, що сьогодні представники влади справді до кінця не розуміють, що мова не йде про незадоволення невеличкої групки радикалів (як вони називають), не йде конфлікт між владою і опозицією, це не політичний конфлікт. Це конфлікт між владою і українським народом. Мільйони людей не можна називати екстремістами! Мільйони людей - це громадяни України, яких треба поважати і слухати. Ми, священнослужителі, маємо зараз унікальну можливість. Кожного дня ми слухаємо серце того народу, його жалі, його болі, його сльози, його кривди. Ми знаємо серце нашого народу! Наш народ є мудрий, довготерпеливий, але наш народ справді поважає свою гідність. І тому те, що відбувається сьогодні, вже, можливо, не є Євромайдан. Це – Революція Гідності на всіх просторах незалежної України. І до того часу, поки і влада, і опозиція – будь-хто, хто захоче цей народ представляти, чи в будь-яких партіях, не зрозуміють, яким є відчуття гідності того народу, то ні до тих політиків, ні до тих партій цей народ довіри ніколи не висловить.

Хотіла Вас запитати не тільки про гідність, але і про ненависть. Вже з того і того боку барикад є величезна ненависть. Беркутівці і внутрішні війська, які стоять навпроти мітингувальників, з того, що ми бачимо на відеокадрах і що не потрапило на камери – це жахлива ненависть до цих людей! Вони їх не просто катують, вони проявляють звірство, жорстокість. Також бачимо і з протилежного боку барикад, з боку мітингувальників, бажання поквитатися з ворогом. Вивіщують адреси представників Партії Регіонів, беркутівців, їхні телефони, персональні дані із закликами до того, щоб помститися. Що б Ви сказали і тим, і тим людям? Як можна побороти цю ненависть, адже потім доведеться і беркутівцям, і внутрішнім військам, і простим людям-активістам жити в одній країні?  

Ще напередодні тих трагічних подій, на початку цього тижня я звернувся до всього українського народу із своїм відеозверненням, в якому я сказав наступні слова: «Ніколи ані страх, ані агресія, ані ненависть не були добрими порадниками». Нам сьогодні не можна діяти емоціями. Нам, я кажу – громадянам України, простим людям. Тим більше не можна діяти емоціями чи ненавистю тим, хто хоче бути правоохоронцем, тим, хто має служити правді і праву. Сьогодні, можливо, в Україні є забута давня істина, яка каже наступне: «Мужнім не є той, хто перший б’є; мужнім є той, хто вміє стримати свою власну агресію і ненависть, хто вміє побороти цю ненависть». Тому я би хотів побажати мужності моєму народові, де б він сьогодні не стояв, по яких сторонах барикад.

Якщо, наприклад, військовослужбовець чи правоохоронець, маючи зброю, має у собі ненависть – він є слабкий, він вже програв, йому ліпше залишити все, що він має, скинути пагони і вертатися додому. Так само тому, хто хоче відстоювати гідність людини і свободу України, не потрібно керуватися ненавистю. Потрібно воювати не проти когось, а потрібно, перш за все, здобувати це право на гідність, на гідне життя.

Очевидно, що сьогодні, коли є такі трагічні події, дуже важко запанувати над своїми емоціями, але я думаю, що потрібно зробити все для того, щоб ми своєю мужністю і гідною поставою відновили правду, справедливість, свободу – всі ті цінності, на яких ґрунтується цивілізоване суспільство. Я сподіваюся, що ми це зможемо зробити.

Два місяці стояти на Майдані – треба бути мужнім, і я думаю, що тої мужності нам вистачить, щоби досягнути поставленої мети.

Але що б Ви сказали тим людям, які згадують біблійські постулати такі як «око за око, зуб за зуб»? Такі люди є і з того, і з того боку барикад також.

Бачите, ті, хто знає такі постулати, повинні знати ще щось одне, що ці постулати належать до Старого Заповіту. Це щось архаїчне, що сьогодні не повинно згадуватись, тому що ми є учні Ісуса Христа, Який навчив нас щось багато більшого. Очевидно, що Христос нас вчить, що всяке зло можна побороти тільки добром. Не можна вогонь вогнем загасити. Не можна ненависть ненавистю побороти. Не можна силу силою в такий спосіб побороти, оскільки це тільки помножує проблеми, а не розв’язує їх. Тому я би пригадав слова Ісуса Христа з нагірної проповіді: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мт. 5,9).

Блаженніший, чи Ви були особисто в тих місцях, де стріляють, де кидають коктейлі Молотова, де представники так званих правоохоронних органів відстрілюються у відповідь, і навпаки, де вони хапають, катують людей? Чи були Ви в тих місцях?

Очевидно, що я відвідував ці місця, хоча я не був в гущі тих подій, про які Ви розповідаєте. Але я думаю, що сьогодні немає жодної людини в Україні, яка б в певний спосіб не відчувала себе солідарною, або не відчувала на собі ті події, які відбуваються. Якщо хтось думає, що він б’є тільки одну людину, яка стоїть на Майдані – він помиляється. Він б’є ціле суспільство. Бо біль тої людини стає болем усього народу. Коли хтось знущається з одного хлопця, він знущається з цілого народу, і це викликає абсолютну солідарність усіх громадян України, незалежно від того, де вони живуть чи на Сході, чи на Заході. Тому що як таке діється сьогодні у Києві, це може статися з будь-ким і де-не-будь. Жодний регіон, жодні політичні прапори не захистять від такої небезпеки. І тому я думаю, що сьогодні ми мусимо бути солідарні між собою, підтримувати один одного, і справді ту солідарність, як народ, повинні бачити як позитивну нашу силу.

Зараз відбувається наступне: чим більший тиск на Майдан, тим більший опір з боку Майдану, і іноді це навіть не пропорційно. Можливо, не до церковника запитання: яке Ваше людське відчуття – що далі буде? Бо ми бачимо небажання влади зупинитися в цьому тиску, і бачимо небажання Майдану зробити крок назад – це вже зараз неможливо. Сторони зайшли в ту фазу,коли жодна зі сторін не бажає відступити.

Бачите, я думаю, що треба зробити зараз: зупинитись. Просто зупинитись. І тоді можна передумати багато, переосмислити, можливо, знайти якісь нові виходи з тої ситуації, яка склалася, і так далі. Але Ви абсолютно праві: зло породжує зло. Тиск наштовхується на протидію – я це говорив у вічі пану президенту, що не можна тиснути на людей, не можна говорити зі своїм народом мовою сили, не можна мати ілюзію, що при помочі репресивних механізмів, навіть закамуфльованих під якісь там закони чи судівничу систему, можна кого-небудь зупинити, тому що тиск завжди буде породжувати протидію. Ніхто ще ніколи не виграв з тих, хто воював із своїм власним народом, бо народ завжди переможе. Якою буде ця відповідь народу, якою буде ця боротьба, як довго вона триватиме – на ці питання в мене сьогодні відповіді немає. Але я переконаний, що наш український народ, який так себе проявив протягом тих неповних двох місяців – це є народ, який є народом переможців. Його можна катувати, йому можна знов кайдани накласти, але його ніколи не можна зламати. Це є народ, який показав, що він є в душі незламний, тому і непереможний.

А що Ви побачили в очах у відповідь на те, що Ви сказали, що воювати з власним народом – безперспективно? Чи що Вам сказали у відповідь?

Про очі президента я не хотів би говорити, я думаю, що не один з нас спостерігав за його поглядом. Я можу тільки, скажімо, висловлювати свої сподівання. Я сподіваюся, що наші слова, слова предстоятелів Церков, вони, можливо, дійдуть до вух наших співрозмовників. Тому що більшого знаку того, в який спосіб сьогодні, можливо, сам Господь Бог хоче промовляти, в тому числі до влади – годі нам заманіфестувати. Я щиро сподіваюся, що все-таки та альтернатива тискові, про який Ви згадуєте, буде знайдена. Ця альтернатива ­– це діалог.

До речі, я хотів би сьогодні згадати про особу Папи Франциска. Сьогодні опівдні за римським часом після молитви «Ангел Господній» Папа особливо звернувся до України, висловив свою близькість і молитовну підтримку сім’ям, в яких вбили дітей. Він чітко і ясно назвав все по імені, що цей конфлікт є конфліктом між владою і народом, між владними структурами і громадянським суспільством. Але закінчується його слово таким поняттям як «спільне благо». Тож він закликає усіх нас думати про те, що в нас є спільним, і те, що в нас є добрим. Я думаю, що добрим кожен може стати. До цього добра, до цього мирного способу пошуку діалогу ми сьогодні мусимо прямувати. Цілком недавно, коли Папа вперше після свого обрання відвідував Бразилію, Бразилія мала дуже подібну ситуацію до того, як ми маємо сьогодні в Україні, може, не таку драматичну, але там теж були вуличні, я би сказав, сутички. І коли представники інтелектуальної і політичної еліти поставили Папі запитання: «Як нам з цієї ситуації вийти?», Папа повторив три рази те саме слово: «Діалог, діалог, діалог».

Будемо сподіватись, що ці Ваші слова і слова Папи долинуть до потрібних вух, і в країні нарешті запанує мир. Це був Глава Української Греко-Католицької Церкви Святослав.

розшифрування "Католицького Оглядача"

Джерело:   Воїни Христа Царя

26.01.2014р. Б. / Папа Римський молиться за загиблих активістів і бажає владі "конструктиву"

Папа Римський Франциск заявив, що  молиться за Україну та загиблих останніми днями, та побажав конструктивного діалогу між владою та громадськістю.

Про це він заявив після молитви  26 січня, промовляючи до прочан, що зібралися на площі Святого Петра у Ватикані, повідомляє "Радіо Ватикану".

"Огортаю молитвами Україну, зокрема тих, хто втратив своє життя цими днями та їхні родини. Бажаю, щоб розвивався конструктивний діалог між інституціями та громадянським суспільством, щоб, виключаючи будь-яке застосування насильних дій, у серці кожної людини переважав дух миру та шукання спільного добра", - зазначив Папа Франциск.

Джерело:  УКРАЇНСЬКА ПРАВДА

ПРОСЛУХАТИ, ЗАВАНТАЖИТИ промову Папи в mp3