08.12.2012р. Б. / Непорочне Зачаття Пресвятої Діви Марії

8 грудня Римо-Католицька Церква святкує урочистість Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.

 

Цього дня Церква звертається до Матері Божої та нашої Матері словами: «Tota pulchra es Maria» - Уся прекрасна Ти є Маріє! Її краса виникає з чистоти серця, яке не було забруднене жодним гріхом. Отець Небесний вибрав Її на Матір свого Сина та зберіг від первородного гріха. Непорочне зачаття є, отже, надзвичайним даром та привілеєм.

 

Це важливе марійне свято припадає під час періоду адвенту, який є часом чуйного та молитовного приготування до Господнього Різдва. Та, яка вміла найкраще з усіх очікувати на пришестя Месії, товаришує нам і вказує, як нашу мандрівку до Святої Віфлеємської Ночі вчинити живою та плідною. Протягом цих тижнів разом з Нею триваємо на молитві й ведені Її зіркою входимо на духовну дорогу, яка допоможе нам краще переживати Тайну Втілення.

 

В уривку з Євангелія від св. Луки ми читаємо як Архангел Гавриїл під час Благовіщення назвав Марію «благодаті повною» (Лк 1, 26-38). Бог приготував Марію на Матір Божого Сина, який не міг мати матері обтяженої первородним гріхом. Обдарував Її повнотою своїх благодатей у мить зачаття. Вона була вже тоді відкуплена у винятковий спосіб, стаючи досконалим відображенням обличчя самого Бога. Св. Ансельм, що помер 1109 року, говорив: «О Діво, повна благодаті й благодаттю змінена! Повнота цієї благодаті оживлює та повертає життя всякому творінню. Діво понад усе благословенна! Цим благословенням увесь світ є благословенний. Творець благословить ним усе створіння, а воно у відповідь благословить свого Господа!»  Ці слова св. Ансельма є своєрідним коментарем до привітання, яке Архангел Гавриїл скерував до Марії – повної благодаті.

 

Різниця між Марією й нами полягає в тому, що ми народжуємося позбавлені цієї благодаті, якої ніколи не була позбавлена Марія. У спільноту життя з Особами Божими християнин входить під час хрещення. Натомість Марія радіє з неї уже від першого моменту свого існування. Вона завжди говорить Богу «так». Її воля завжди покривається з прагненням Бога. Марійне «так» під час Благовіщення виразило основну готовність духа, яка поширилась на все її життя. Вона мовила Богу «так» на початку свого життя та пізніше на всіх його етапах, виконуючи повністю Його волю, навіть тоді, коли була для Неї незрозумілою та важкою до прийняття. Бог у чудесний спосіб зберіг Марію від спадкоємства первородного гріха, з огляду на Ісуса, який мав з Неї народитися. Святість Сина є причиною випереджуючого освячення Матері.

 

«Благодаті повна». У цих словах Архангела міститься особливе призначення Марії, але також - у ширшому значенні – призначення кожної людини. «Благодаті повна», яка для Марії є пунктом виходу, для усіх людей становить мету: бо як стверджує Апостол Павло, Бог нас створив, щоб ми «були святі і бездоганні перед ним у любові». Тому Він наповнив нас благословенням і зіслав свого Сина, щоб відкупив нас від гріха. Марія є шедевром спасенного діла – «Уся прекрасна», «Уся свята».

 

Правда про Непорочне Зачаття розвивалась досить повільно, потрібні були особливі благодаті й світло Св. Духа. На Сході вже в VII столітті святкувалось свято «зачаття Анни», тобто виражалася віра в те, що Анна зачала Марію без первородного гріха. У ІХ столітті це свято дійшло до Риму, але вже під назвою «зачаття Марії». Офіційно це свято було затверджене для Римської дієцезії у XV столітті, а у ХVІІІ – для всієї Церкви. Однак найбільше значення для розповсюдження нового свята в Церкві мало оголошення догмату про Непорочне Зачаття Марії Папою Пієм ІХ 8 грудня 1854 р. У буллі «Ineffabilis Deus» Папа написав, що Найсвятіша Діва Марія від першої миті свого зачаття була збережена від первородного гріха.

 

Після оголошення догмату Папа Пій ІХ у своїй енцикліці попросив єпископів, щоб повідомили його , як виглядають молебні та які є їх особисті відчуття. Тоді один із єпископів – св. Євген де Мазенод – засновник Місіонерів Облатів Непорочної Марії, написав: «Щасливий, дійсно щасливий цей день, в якому Бог через Святого Духа вклав у серце свого Заступника на землі, думку про найвище вшанування Найсвятішої Діви Марії! Щасливий і святий цей день, в якому Найвищий Пастир й Учитель у важких досвідченнях Церкви спрямував думку до Непорочної Матері Божого Агнця! Нехай прийде, нехай прийде ця очікувана година, в якій увесь світ буде почитати Богородицю за те, що насправді розчавила голову ядовитого змія; годину, в якій буде вірити, що Найсвятіша Діва Марія, завдяки чудесному та єдиному у своєму роді привілеєві отриманому з надміру благодатей свого Сина, була насправді збережена від первородного гріха!» Ці слова свідчать про глибокий культ Непорочної Марії, який існував у ті часи, культу, який надалі живе в Церкві та Її будує.

 

Підтвердженням проголошеного догмату були слова Пречистої до Бернадетти, якій Вона об’явилась у Лурді 1858 року. Тоді свята Бернадетта запитала Прекрасну Діву, хто вона така; Марія відповіла: «Я – Непорочне Зачаття». Також під час об’явлень, які мала св. Катерина Лабуре та об’явлень у Фатімі Марія наголошувала цей факт.

 

Збереження Марії від первородного гріха означає для Неї також свободу від усіляких наслідків цього гріха в моральному порядку, тобто свободу від схильності до гріха. Правда про те, що жоден гріх, навіть найменший, не торкнувся Марії протягом усього життя, зовсім не означає, що вона була вільна від спокус злого духа. Бо у Святому Писанні читаємо, що злий дух спокушав теж, Ісуса, самого Бога. Коли сатана так поводився із самим Господом, то що можна сказати про Марію, яка була тільки людиною? Диявол спокушував її, але довіряючи Господу, вона перемагала його спокуси. Її особлива материнська близькість до Ісуса була запевне приводом більших нападів диявола на Неї, ніж на будь-яку іншу людину. Однак, будучи в особливий спосіб огорнена святістю Бога, у серці Марії завжди торжествувала любов і не знайшлося в ньому місця для зла, яке Її оточувало.

 

У Непорочній Марії знаходимо також взірець чистоти, який дуже потрібний у сьогоднішньому світі, де чеснота чистоти є часто недооцінювана, висміяна, де багато людей живе в розпусті, розбещеності, де в засобах масової інформації та інших місцях неодноразово атакує нас порнографія. Християнин є покликаний, щоб боротися про чистоту свого серця, яка є величезним багатством та дозволяє по-справжньому любити іншу людину.

 

Катехизм навчає: «чистота тісно пов’язана з зусиллям панування над собою, що є школою людської свободи. Альтернатива зрозуміла: або людина керує своїми пристрастями й отримує спокій, або дозволяє їм поневолити себе й стає нещасною. Гідність людини вимагає, щоб вона діяла згідно зі свідомим і вільним вибором, дозрілим і внутрішньо визначеним особистим переконанням, а не лише під впливом інстинктових поштовхів чи зовнішнього примусу. А такої гідності людина досягає, коли – звільнившись з усякої неволі пристрастей – іде до своєї мети, вільно вибираючи добро та пильно й вміло вживаючи відповідні до цього засоби»

 

«Панування над собою є довгою працею і вимагає тривалості. Ніколи не можна думати, що воно досягається раз і назавжди. Контроль над собою потребує зусилля, до якого треба знову й знову вдаватися впродовж усього життя». Збереження чистоти серця коштує багато зусиль. Потрібно неодноразово мати відвагу йти проти течії сучасному менталітету. Прислів’я говорить, що лише мертві риби пливуть за течією.

 

Наслідком первородного гріха є схильність до зла кожного із нас. Ця схильність називається також похіттю. Не маємо вже тієї первісної гармонії, однак маємо вільну волю, яку потрібно постійно зміцнювати. Маємо теж необхідну допомогу від Бога, про яку можемо Його просити за заступництвом Марії та святих покровителів. В усьому цьому потрібно зберігати розсудливість, уникаючи того, що може призвести до гріха: різних місць, ситуацій, знайомств, зображень.

 

Усі старання, які стосуються цієї сфери, виконуймо з любові до Бога, пошани до іншої людини та свідомістю, що служить це для нашого добра, нашої свободи, радості та святості. Бережімо чистоту звичаїв у наших середовищах та місцях, в яких перебуваємо.

Джерела: www.catholic-media.org

Воїни Христа Царя

08.12.2012р. Б. / Священик має навчитися відпочивати у молитві, – о. Станіслав Помикала SJ

 

У священицькому житті є багато втоми та виснаженості. Їх неможливо зняти переглядом телебачення, прослуховуванням музики чи серфуванням в інтернеті. У такі моменти не можна пропускати молитву Літургії Годин, бо це буде помилкою. Втомлена людина має повертатися до джерела відновлення своїх сил. Що більше священик утомлений – то більше повинен молитися Літургією Годин та перебувати перед Пресвятими Дарами.

 

Про це говорив о. Станіслав Помикала SJ під час реколекцій для священиків Кам’янець-Подільської дієцезії, які закінчилися минулої п’ятниці у Городку на Хмельниччині. У духовних вправах взяли участь близько 65 священиків, більшість із яких працюють у Кам’янець-Подільській дієцезії. Душпастирі переживали реколекції разом з ординарієм дієцезії, єпископом Леоном Дубравським. 

«Священики мають завдання – навчитися «розслаблятися» на молитві псалмами, - казав отець-реколекціоніст. - Від доброго слова людина стає доброю. Щоб стати добрим, треба зустрічатися не з порожнім ТВ, а з живим Словом». 

Отець Станіслав закликав священиків будувати своє життя на Біблії та молитися без поспіху. «Читати молитви - ще не означає молитися. А якщо їх читати лише щоб відбути обов'язок – то молитва занепаде, перестане бути потрібною». 

Єзуїт підкреслював, що молитва не повинна переходити у механічну звичку, що вона має базуватися на внутрішньому налаштуванні, на відчутті потреби такої молитви. Священик повинен тужити за Часословом. Саме у цій молитві міститься підтримка для нього. 

«Єдина наша сила – це Боже Слово, яке створює й змінює світ та історію, - говорив реколекціоніст. - Аби священик міг добре проповідувати, він повинен бути сам щодня наповнений Божим Словом».

Отець Станіслав Помикала SJ, який зараз працює в Білорусі, не вперше проводив духовні вправи в Україні. Понад сім разів він проголошував реколекції монахиням-каремліткам у Харкові, кілька разів - у Києві та Львові. Але, як сам каже, – поки не стрівся на духовних вправах із місцевими священиками, то мав враження, ніби ще й не знав Церкви в Україні. 

Тема реколекцій про молитву Часословом (Бревіарієм) у отця Станіслава народились у поїзді. Хоч він планував говорити на іншу тему, проте на молитві йому Господь підказав говорити саме про Літургію Годин. 

У коментарі для  CREDO о. Станіслав сказав, що священик має бути носієм і подателем любові Бога до людини, вірності Бога. «Саме на цьому полягає місія священика: бути вірним і слухняним Богові та покірним перед людиною. Священик має бути милосердним братом, який приносить Боже милосердя людині. Таким чином, священик є немовби таїнством посередництва між Богом та людьми. Священик є таїнством самого Христа, Його священицького серця у світі,» - сказав реколекціоніст. 

 

 

 

о. Микола Мишовський

Джерело:     КРЕДО

07.12.2012р. Б. / Ірландці вимагають зберегти в країні заборону на аборти

У столиці Ірландії кілька тисяч людей вийшли на вулиці з вимогою до уряду не змінювати національне законодавство про аборти, яке забороняє вбивати ненароджених дітей.

 

Увечері 5 грудня натовпи людей зібралися біля входу в парламент країни. Багато тримали в руках зображення Діви Марії, фото дітей, плакати і свічки. Вони скандували: «Енда Кенні (прем'єр-міністр Ірландії), виконай свою передвиборчу обіцянку і не змінюй законодавство про аборти». На думку організаторів заходу, рухів «За життя», «Захист молоді», «Інститут життя» і «Сім'я та життя», масовий виступ повинен був дати зрозуміти уряду, що населення країни продовжує негативно відноситися до ідеї легалізації абортів.

 

Прес-секретар організації «Інститут життя» Ніамей Уй Брайн зазначила, що вони ні за яких умов не змінять своєї позиції з цього питання. «Ми пишаємося тим, що ми нація, що підтримує життя. Ми зібралися тут сьогодні, щоб ще раз сказати політикам, що ми ніколи не дозволимо вбивати наших дітей », - заявила правозахисниця.

 

У «вахті за життя» активну участь взяли і представники Католицької Церкви Ірландії, які неодноразово висловлювалися з цього приводу. На їх думку, будь-яка спроба легалізувати аборти зустріне на острові «активний і всебічний опір». Примас всієї Ірландії, архиєпископ Шон Брейді вважає, що ірландський уряд немає жодної  необхідності змінювати закон про аборти для того, щоб відповідати рішеннями Європейського суду, прийнятим в 2010 році. «Всі католики готові захищати рівні права на життя матері і дитини та протистояти будь-яким зусиллям по впровадженню абортів в країні, яка є одним з найбезпечніших місць у світі для матерів, які очікують дитину», - вважає він.

 

Аборти в Ірландії заборонені, тут досі діє закон 1861 року, що забороняє штучне переривання вагітності під загрозою довічного ув'язнення для матері, яка зробить його самостійно, або для будь-якої іншої людини, хто їй в цьому допоможе. Право на життя ще ненародженої дитини також прописане в Конституції республіки.

За матеріалами www.cnlnews.tv


Джерело:    Воїни Христа Царя

07.12.2012р. Б. / Парох української катедри у Парижі: «Владика Борис завжди закликає нас до більшого»

Парох української катедри святого Володимира у Парижі о. Михайло Романюк у коментарі для прес-служби УКУ розповів про екзархат УГКЦ у Франції та про очікування від призначння владики Бориса (Ґудзяка) Апостольським екзархом для українців греко-католиків у Франції, Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі та Швейцарії.

«Наші очікування великі – парафіяни реагують на живе слово нашого владики, який весь час закликає нас до чогось більшого, щоб, незважаючи на усі проблеми цього світу, ми залишалися дітьми Божими і добрими християнами».

 

За словами о. Михайла, коли у 1998 році він приїхав до Франції, одразу після закінчення університету в Чехії, то знав на парохії усіх людей поіменно: на Богослужіння приходило близько 60 вірних. «Тоді парохія була дуже мала, переважно люди з діаспори. Деякі українці навіть думали, що парохію доведеться закрити, бо люди повимирають», - розповів о. Михайло.

 

Однак парафія воскресла, в 2000 році до Парижу приїхало найбільше іммігрантів: «Тепер щонеділі на головну Літургію приходять близько 400 людей. Окрім того, ми маємо ще дві недільні літургії. Навіть сусідні парохії дивуються: вони кажуть, що наша парохія жива і молода». Літургії тут відбуваються українською мовою, в неділю також французькою читають Євангеліє. Якщо є потреба уділити Таїнства, а люди не розуміють української, то священики використовують французьку.

Парафіянами церкви УГКЦ у Парижі є здебільшого українці з діаспори, також мішані подружжя, проте їх небагато. «Але нашою Церквою цікавляться і самі французи, особливо нашим співом. При храмі уже понад 50 років діє катедральний  хор, учасниками якого є непрофесіонали, але співають вони дивовижно».

 

При катедрі святого Володимира ще з 1958 року діє українська суботня школа для дітей, яку вперше організували сестри-служебниці. Сьогодні її відвідують близько сотні дітей: вони або народилися у Франції, або приїхали з України. «Тут їх навчають тому, про що вони не почують у французьких школах – української мови, літератури, географії, історії. Ми також готуємо діток до першої сповіді та причастя, і, звичайно, святкуємо з ними усі релігійні свята», – розповів парох.

 

За словами о. Михайла Романюка, приїзд українців на інтронізацію апостольського екзарха Бориса (Ґудзяка) має для Франції дуже важливе значення: «Ми у Франції маємо все, однак нам не вистачає українського духу. Ваш приїзд – це  відкриття для тих, хто нас не знає, і збагачення тих, які нас знають».

 

На запитання, як функціонує такий великий екзархат, що включає п’ять країн, о. Михайло відповів: «Екзарх переважно залишається у Парижі, і здійснює візитації до парохій УГКЦ у Франції, Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі та Швейцарії. У нас є 19 священиків, тому єпископ хоча б раз на рік старається відвідати кожну парохію і греко-католицьку громаду».

 

Прес-служба УКУ

Воїни Христа Царя

06.12.2012р. Б. / Світ потребує свідчення християнських сімей, – іспанські єпископи

З нагоди свята Пресвятої Родини, яке Церква цього року святкуватиме 30 грудня, єпископи Іспанії звернулися до своїх вірних із посланням, в якому говорять про знецінення родин у сучасному світі та закликають давати свідчення християнських сімей, просвічених вірою.

 

зокрема, наголосили на тому, що сім’я має «життєво важливе значення» у процесі навчання віри. 

У листі, який підписав єпископ Хуан Ред Пла, Президент єпископської Комісії у справах сім’ї та захисту життя, наголошується на тому, що «необхідно завжди знати і краще передавати віру майбутнім поколінням, а в особливий спосіб тепер, у Рік віри». 

Пригадуючи, отже, що сім’я є «природнім місцем» де здійснюється передавання віри, єпископи Іспанії також вказують на «сучасне знецінення родини», що утруднює переживання досвіду християнського життя у багатьох контекстах. Таким чином звернення єпископів Іспанії до вірних, яке особливо спрямоване до родин, говорить проте, що сім’я, як частинка суспільства, найбільше постраждала через ті суспільні зміни, які негативно впливають на розуміння віри. 

Єпископи вказують на важливість Святих Тайн, оскільки саме вони живлять «віру Церкви», сприяючи формуванню особистості протягом різних етапів її розвитку. В цьому сенсі, читаємо у посланні, «сім’я є упривілейованим місцем де єднається віра, яку ми осмислюємо, та життя, яке ми досвідчуємо». Як супутниця в житті, віра, присутня у кожному етапі нашого існування, в тяжкі та радісні хвилини, допомагає бачити в них чуда, які довершив Бог. З цієї причини, – підкреслюють єпископи, – «сім’я має право та обов’язок виховувати та спрямовувати своїх дітей до покликання любові». В формуванні цього покликання беруть участь «батьки, брати і сестри, парафіяльна спільнота і християнські організації». 

Отож, – завершують ієрархи, – «сучасний світ має невідкладну потребу свідчення родин, які, просвічені вірою, були б здатними відкрити серця та уми багатьох до прагнення Бога, та стати закваскою світу». 

Світ потребує свідчення християнських сімей, - іспанські єпископи


За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело:        КРЕДО

06.12.2012р. Б. / Франція: напади уряду пішли Церкві на користь

 

Впродовж останніх днів французькі ЗМІ не перестають хвалити церковну благодійність. Це - неочікуваний ефект нападу держави на Церкву.

 

У понеділок міністр житлового будівництва Сесіль Дюфло погрожувала конфіскацією церковних будівель з метою вирішення житлової кризи. Її заява, однак, призвела до протилежного ефекту. Французи дуже добре знають, що в боротьбі з бідністю Церква знаходиться на передовій лінії, - заявив речник єпископату, о. Бернар Подвін. 

«Перш за все, ми хочемо щоб ця полеміка вщухла. Найважливішим є допомога бідним, і тут Церкві немає чого соромитися, бо вона займається цим здавна. Інструкції від уряду, які звучать в революційному тоні – не потрібні. Про це свідчить кількість католиків, які щодня працюють серед бідних верств населення. Протягом двох днів засоби масової інформації дуже активно і позитивно висвітлюють те, що Церква робить для бідних. Ніхто не сумнівається в соціальних зобов'язаннях Церкви. Визнаютье це і ті, хто не симпатизує нам. Це підтверджують дослідження. Так що не хочу вступати в полеміку, – підкреслив речник французького єпископату. - Свята наближаються. Ми повинні зосередитися на наданні допомоги нужденним і боротьбі з бідністю». 

За матеріалами: Католицький Оглядач

Джерело:    КРЕДО

05.12.2012р. Б. / Важкі питання. Чому католики вшановують святих і їх мощі?

ПИТАННЯ: Чому католики вшановують святих і поклоняються їх мощам?

 

ВІДПОВІДЬ: Питання про вшанування святих і святих мощей (католики вживають слово «поклонятися» тільки по відношенню до Бога, в інших випадках використовується слово «шанування») - особливо часто задають віруючі протестантських конфесій. Вони пояснюють це, як правило, тим, що після пришестя Христа людина залишається глибоко грішною. Лютер говорив: «Etiam dum facit quod in se est, peccat mortaliter». Що б людина не робила, вона грішить смертельно. Зрозуміло, у людини, яка постійно перебуває в смертному гріху, не може бути ніяких заслуг.

Крім того, згідно протестантського віровчення, душа людини не є безсмертною: в момент смерті помирає вся людина, і в кінці часів вона воскресне тілом і душею. І оскільки після смерті душа людини не живе, то, зрозуміло, немає ніякого сенсу молитися до святих.

Звернемося тепер до Святого Письма. Наприклад, до Книги Мудрості Соломона: «Душі праведних у руці Божій, і мука не спіткає їх. Очам безумних видалось, що вони вмерли, і їхнє переставлення вважано за нещастя, а відхід їх від нас - за згубу; вони, однак, - у мирі» (3, 1-3).

Або згадаємо з Одкровення Івана Богослова: «І коли взяв книгу, чотири істоти і двадцять чотири старші впали перед Агнцем, маючи кожен гуслі і келехи золоті, повні тиміяму, що є молитви святих» (Од. 5,8). Тут мова йде саме про «молитви святих»: про ці молитви ми і просимо, звертаючись до заступництва святих. Молитви святих підносяться до Бога як чаші, повні пахощів, через посередництво «чотирьох істот і двадцяти чотирьох старших», як свідчить Апокаліпсис. І цей факт жодною мірою не применшує єдине посередництво Ісуса Христа між людиною і Богом.

«Один із старших - читаємо далі в Апокаліпсисі, - промовив до мене: «Ці, одягнені в одежі білі, хто вони і звідки прийшли?» Я ж мовив до нього: «Владико мій, ти знаєш.» А він оповів мені: «Це ті, що прийшли від горя великого, і обмили одежі свої, і вибілили їх у крові Агнця. Тому вони перебувають перед престолом Бога і служать йому день і ніч у храмі його; і той, хто сидить на престолі, поселиться над ними» (Од. 7,13-15).

Святий Іван писав Апокаліпсис в часи гонінь Доміціана, які слідували за гоніннями Нерона. І перші читачі Одкровення знали, про кого йде мова.

Неодноразово на біблійних сторінках сам Бог закликає просити про молитви святих, тобто тих, хто є праведніші за нас. Візьмемо, наприклад, таку цитату з Книги Йова: «Оце ж візьміть із собою 7 бичків та 7 баранів та йдіть до мого слуги Йова, і принесіть за себе всепалення, і нехай Йов, слуга мій, помолиться за вас, і я зглянуся на нього, і не заподію вам нічого прикрого за те, що ви не говорили про мене по правді, як мій слуга Йов» (42,8). Йов тут фігурує як заступник, подібно до Авраама, Мойсея, Самуїла, Амоса, Єремії. Пережиті Йовом випробування представлені тут як запорука ефективності його молитви.

Звернемося до 2 Книги Макавеїв: Онія-первосвященик говорить про бачення «чоловіка, прикрашеного сивиною і славою, оточеного чудовою і надзвичайною величчю. І сказав Онія: це братолюбець, який багато молиться за народ і за святе місто, Єремія, пророк Божий». Це - перше біблійне свідчення віри в молитви покійних праведників за живих.

 

У 44 розділі Книги Сираха ми також бачимо явне запрошення прославляти святих.

У Новому Завіті Єлизавета прославляла Богородицю словами «Благословенна ти між жінками». Чому ми не можемо робити те ж саме в молитві «Ave Maria»?

Молитви до святих жодною мірою не замінюють єдиного посередництва Христа: вони є посередниками між нами та Ним. Невипадково всі молитви закінчуються словами: «Через Христа, Господа нашого», або: «Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого ...». На перший погляд, коли ми просимо інших про молитву за нас, це теж суперечить єдиному посередництву Ісуса. Але святий апостол Павло, навпаки, навчає християн молитися один за одного.

Абсолютно вірним є те, що ні апостолам, ні ангелам, ні святим не личить поклоніння. Учительський Уряд Католицької Церкви ніколи не наказував «поклонятися» святим чи їх мощам. Поклоніння личить одному лише Богу, а по відношенню до святих ми вживаємо термін «шанування». Це шанування докорінно відрізняється від поклоніння навіть на рівні жестів. У відношенні священних зображень не пропонується колінопреклоніння, яке личить Ісусу Христу в Пресвятих Дарах. В благочестивій практиці Католицької Церкви не існує такого поняття, як «поклоніння мощам». Можливо, деякі судження протестантів і мають підставу на тлі певних зловживань, що мали місце в історії Церкви. Що стосується шанування мощей, то цей аспект відноситься до «народного благочестя» - сукупності традиційних практик, усталених серед віруючих. Мощі шануються як знак святого, про заступництво якого людина просить. Жести, пов'язані з шануванням мощей, - наприклад, дотик до них, - не виражають ставлення до мощей як до таких, а є знаком шанування самого святого, який для нас служить насамперед прикладом для наслідування у вірі і житті. Коли ми звертаємося до молитовної допомоги того чи іншого святого, то просимо про милість Бога, який вільний цю милість нам дарувати чи ні - відповідно до Його благих задумів.

Іноді представники інших конфесій у своїх судженнях про католиків приписують їм неіснуючу термінологію і наділяють деякі жести і традиції неіснуючим значенням. Так йдеться і про «поклонінням мощам», яке пов'язують з магічним сприйняттям і марновірством, що не має нічого спільного з шануванням смертних останків святих.

Дуже цікаве порівняння на тему вшанування святих наводиться в «Римському катехизмі» (Катехизмі Тридентського собору): «Той факт, що цар забороняє будь-кому представлятися монархом і дозволяє віддавати царську честь тільки собі, не означає, що заборонено виражати повагу його посадовим особам». Та й у самій Біблії ми нерідко зустрічаємо патріархів, поборників культу єдиного Бога, які кланяються в знак шанування монархам або підносять до них благання. Наприклад: «Краєм же правив Йосиф, він продавав збіжжя всім людям у краї. Прийшли отож Йосифові брати і вклонилися йому лицем до землі» (Бут. 42,6). Або: «Озирнувся Саул позад, Давид припав лицем до землі й вклонився йому» (1 Цар. 24,9).

Вшануванням святих і мощей ми не тільки не віднімаємо нічого від слави, яка дається Богу, але віддаємо Йому ще більше слави, запалюючи в нашому серці надію і бажання наслідувати святі чесноти.

Дехто стверджує, що молитовне заступництво святих є абсолютно не потрібне, оскільки Бог не потребує посередників, відповідаючи людині. На це заперечення аргументовано відповів уже святий Августин, зауваживши, що часто Бог в Біблії дарує милості якраз за посередництвом покровителя-прохача. Можна навести приклад Авімелеха, якого Бог простив за заступництвом Авраама.

Звернення до молитов і заступництва святих не означає також слабкості нашої віри. Згадаймо євангельську розповідь про сотника: його віру похвалив сам Спаситель, хоча він відправив до Ісуса юдейських старшин, щоб просити про зцілення сина.

Доктрина про єдиного Спасителя Господа Ісуса Христа,  який примирив нас з Отцем Своєю Кров'ю, який, спокутувавши за нас, увійшов в небесне святилище і продовжує клопотати про нас, - ця доктрина жодним чином не вступає в контраст з шануванням святих і молитовним зверненням до святих.

Противники шанування зображень святих відсилають насамперед до першої заповіді Бога: «Я Господь, Бог твій, що вивів тебе із землі Єгипетської, з дому рабства. Нехай не буде в тебе інших Богів передо Мною. Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм». Ця заповідь була дана через Мойсея Богом для того, щоб уникати ідолопоклонства. Але, коли ця небезпека минула, сам Бог велить зробити зображення, кажучи Мойсеєві: «Господь же мовив до Мойсея: «Зроби собі вогненну гадюку й повісь її на стовпі, а як укусить когось гадюка, то він погляне на неї й зостанеться живий» (Чис. 21,8). А в Книзі Мудрості пояснюється: спасіння приходило тоді не від змія, а від Того, кого змій символізував: «Бо хто повертавсь до нього, спасався - не тим, що бачив, але Тобою, Спасителю всього» (16,7). На цей символ згодом зсилається і Сам Ісус: «Тож так, як Мойсей змія підняв у пустині, - так треба Синові Чоловічому бути піднесеним, щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним». (Ів. 3,14-15).  

Крім того, Бог велить Мойсею розмістити образи херувимів на скинії та Ковчезі Завіту. Цар Соломон також поміщає зображення херувимів в Храмі. А в його власному будинку теж були зображення, наприклад, дванадцяти волів, про які йде мова в 7 главі 1-ї Книги Хронік.

Святий апостол Павло називає Ісуса Христа «образом невидимого Бога» (1 Кол. 1,15). Сам Бог показав Себе в Христі. Християнське шанування зображень не суперечить Першій Заповіді, яка забороняє ідолів. Дійсно, «шанування, що віддається образу, звернене до прообразу», і «той, хто шанує образ, шанує зображену на ньому особистість». Шанування ікон і інших зображень - це «вираження глибокої поваги», а не поклоніння, яке личить одному лише Богові.

За матеріалами: Радіо Ватикан
 

Читайте також:
Важкі питання. Чи може Католицька Церква в майбутньому дозволити висвячування жінок?
Важкі питання. Як розуміти слова апостола Павла "Немає влади не від Бога"?
Важкі питання. Чи можуть чоловік і жінка, розписані тільки в РАГСі, приступати до Сповіді та Причастя?
Важкі питання. Чи залежать від Божественного Провидіння такі дрібниці, як корки на дорогах, зустрічі та запізнення?
Важкі питання. Де у ембріона душа і чи можна його вважати людиною?
Важкі питання. Що таке первородний гріх?
Важкі питання. Чи гріх займатися радіестезією?
Важкі питання. Чи має реінкарнація відношення до походження людей?
Важкі питання. Чи існують особливі випадки, в яких допустиме використання презерватива для католиків?
Важкі питання. Як слід розуміти заклик Бога до воєн і знищення цілих народів у Старому Завіті?
Важкі питання. Що означають слова Ісуса "ви боги"?
Що робити фармацевту-католику, якого змушують продавати протизаплідні засоби?
Важкі питання. Чи можна християнинові дотримуватися кашрут?
Важкі питання. Як відрізнити одкровення Бога від диявольських навіювань?
Важкі питання. Чи можуть помисли бути таким же гріхом, як і дії?
Важкі питання.Чим психотерапевт відрізняється від духівника?
Важкі питання.Чи потрібно прощати тих, хто не просить прощення?
Важкі питання. Як вибирали Римських Пап після святого Петра?
Важкі питання. На якому камені збудована Церква – на Петрі чи на Ісусі Христі?
Важкі питання. Хто такий Антихрист?
Важкі питання. Чи є гріхом для католика перейти у православ'я?
Важкі питання. Навіщо сповідувати гріхи священикові?
Важкі питання. Чи можна молитися за перемогу улюбленої збірної на Чемпіонаті з футболу?
Важкі питання. Чи не відходять католики від Святого Письма в питанні підпорядкованості жінки чоловікові?
Важкі питання. Що сказати людині, яка думає про самогубство?
Важкі питання. Які обов'язки накладає Таїнство Шлюбу, і чи може їх невиконання стати виправданням для розлучення?
Важкі питання. Чому Церква скасувала заборону відспівувати самогубців?
Важкі питання. Чи може гомосексуаліст стати священиком?
Важкі питання. Чи є гріхом ходити на дискотеку?
Важкі питання. Чи є гріхом не перехреститися перед вживанням їжі?
Важкі питання. Чи суперечить християнству психоаналіз Фрейда?
Важкі питання. Два питання від мусульманина
Важкі питання. Чи може диявол вселитися одночасно в кількох людей?
Важкі питання. Багатство і розкіш Церкви
Важкі питання. Католицтво і англіканство
Важкі питання. Що відбувається, якщо мученик в момент смерті не перебуває в стані благодаті?
Важкі питання. Що відбувається з душею при трансплантації органів? Як позбутися сторонніх думок під час молитви?
Важкі запитання. Чи можна контактувати з померлими родичами?
Важкі питання. Хто встановлює день нашої смерті?
Важкі питання. Чи можна християнинові займатися карате?
Важкі питання. Яка різниця між святими і блаженними, між Отцями Церкви і Вчителями Церкви?
Важкі питання. Чи можна молитися за тварин?
Важкі питання.В яких джерелах йдеться про мучеництво апостола Петра в Римі?
Важкі питання. Чому важко потрапити відразу в Рай?
Важкі питання. Чи буде наше тіло у воскресінні таким же, як зараз?
Важкі питання. Чи всі помруть, коли прийде останній день?
Важкі питання. Чи можна причащатися без попередньої Сповіді?
Важкі питання. Чи можна сповідатися у різних священиків?
Важкі питання. Як перемогти страх "поганої Сповіді"?
Важкі питання. Якщо Бог знає все, то навіщо Він створює людей, які підуть в пекло?
Важкі питання. Чому Церква за аборт відлучає, а за вбивство - ні?
Важкі питання. Про реінкарнацію
Важкі питання. Чи гріх жити разом до шлюбу, дотримуючись цнотливості?
Важкі питання. Чи правда, що Адам прожив 930 років?
Важкі питання. Що значить - хула на Святого Духа не проститься?
Важкі питання. Що означає відлучення від Церкви?
Важкі питання. Вона - католичка, він – розлучений православний. Чи можливий шлюб?
Важкі питання.Чи бачить диявол наші думки?
Важкі питання. Від кого походять люди?
Важкі питання. Протестанти і апостольське спадкоємство
Важкі питання. Як Бог може бути єдиним і в той же час Трійцею?
Важкі питання.Чи нормально для християнина боятися смерті?
Важкі питання. Чому не можуть приступати до Причастя розлучені, котрі вступили в новий шлюб?
Важкі питання. Чи правда, що Бог любить мене?
Важкі запитання: Звідки взялася дружина у сина Адама і Єви?
Важкі питання: Як прийняти Таїнство Хрещення у дорослому віці?
Важкі питання: Чи правда, що євреї досі очікують прихід Месії?


Джерело:     Воїни Христа Царя

04.12.2012р. Б. / Бенедикт XVI: ті, хто зустрів Христа, не можуть не говорити про Нього

Достатньо лише сильної віри небагатьох осіб, щоб поширити Євангеліє зі швидкістю вогню. На це звернув увагу Бенедикт XVI під час зустрічі з семінаристами і співробітниками англійського Колегіуму в Римі. 3 грудня Папа прийняв їх на аудієнції у Клементській Залі Апостольського Палацу у Ватикані. Папа нагадав про дуже давню, 650-річну історію цього Колегіум, якому передувала місіонерська діяльність св. Боніфація та ініціативи папи Григорія Великого, який відправив місіонерів на територію сучасної Великобританії, "щоб сіяти зерна віри на ґрунті англосаксів". За словами Понтифіка, тривале існування англійського Колегіуму свідчить про те, що "ті, хто по-справжньому зустріли Христа у своєму житті, не можуть не говорити про Нього" і прикладом цьому є св. Боніфацій, св. Августин Кентерберійський і св. Франциск Ксав’єр, а також багато інших місіонерів.

 

"Як маленький вогник, який може запалити весь ліс, так приклад віри небагатьох може поширити очищення та сповнення Божою любов’ю  всієї громади або нації", - зазначив Папа. Він закликав семінаристів, які живуть в Колегіумі, поглиблювати своє знайомство з Христом, чому сприяє час, проведений в семінарії. "Нехай Ісус "захопить" вас, особливо через молитву, коли "серце звертається до серця" - заохотив учасників аудієнції Папа.

За матеріалами http://be.radiovaticana.va

 Джерело:   Воїни Христа Царя

04.12.2012р. Б. / Тижневий огляд: життя УГКЦ (26.11. – 02.12.)

26 – 28 листопада 2012 року  у Реколекційно-відпочинковому центрі Львівської архиєпархії УГКЦ, що в Брюховичах на Львівщині, відбулася науково-практична конференція Патріаршої катехитичної комісії. У зустрічі взяли участь: Владика Петро Стасюк, Єпарх для українців-католиків в Австралії, Новій Зеландії та Океанії, голова Патріаршої катехитичної комісії УГКЦ; с. Луїза Цюпа, заступник голови Патріаршої катехитичної комісії УГКЦ, та  понад 40 учасників з України, Бразилії та країн Європи, зокрема відповідальні за катехитизацію в єпархіях та екзархатах і представники монаших чинів та згромаджень УГКЦ.

 

27 листопада 2012 року:

 Високопреосвященний Владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський звершив чин освячення екуменічної каплиці Архистатига Михаїла у Кінологічному навчальному центрі державної прикордонної служби України (військова частина 2418), що у с. Великі Мости, Львівської області.

Слово Високопреосвященного Архиєпископа і Митрополита Львівського, владики Ігоря в день Святого апостола Филипа під час освячення екуменічної каплиці Архистатига Михаїла у Кінологічному навчальному центрі державної прикордонної служби України

 

У Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці м. Стрий відбулася святкова Божественна Літургія, з нагоди святкування Дня Стрийської єпархії УГКЦ.

Цьогоріч духовенство та миряни святкували 12-ту річницю діяльності своєї єпархії, покровителем якої є один із дванадцяти Христових учнів - св. ап. Яків. 

Урочистість розпочалась із торжественної Архиєрейської Літургії, яку очолив Преосвященний Владика Тарас Сеньків, Апостольський Адміністратор Стрийської єпархії УГКЦ при співслужінні духовенства.

 

Свій 89-й день народження святкував Владика Софрон Мудрий, Єпископ-емерит Івано-Франківської архиєпархії. Головною подією святкувань стала Архиєрейська Божественна Літургія в архикатедральному соборі Святого Воскресіння в місті Івано-Франківську. 

Архиєрейську Літургію очолив Владика Володимир Війтишин, Архиєпископ і Митрополит Івано-Франківський. З ним співслужили: Владика Софрон Мудрий; Владика Микола Сімкайло, Єпарх Коломийсько-Чернівецький; Владика Дмитро Григорак, Єпарх Бучацький; Владика Василь Івасюк, Екзарх Одесько-Кримський; та численні священики. Літургію супроводжував співом семінарійний хор «Благовіст».

 

Від 27 до 29 листопада 2012 р. у Римі під проводом Ради Єпископських Конференцій Європи відбувалась зустріч відповідальних за душпастирство серед мігрантів в Європі, темою якої було: «Душпастирство у сопричасті на шляху оновленої євангелізації» і проходить (далі РЄКЄ). У зустрічі взяли участь відповідальні за душпастирство серед мігрантів із 19 країн Європи. Українську Греко-Католицьку Церкву представляв Владика Йосиф Мілян, СУ, єпископ помічник Київської архиєпархії, Голова Пасторально-місійного відділу, та секретар цього Відділу о. Андрій Гах.

 

29 листопада у Парижі розпочалось паломництво з нагоди інтронізації Владики Бориса Ґудзяка як Апостольського екзарха для українців греко-католиків у Франції, Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі та Швейцарії.

Перший день паломництва розпочався Архиєрейською літургією у Катедрі святого Володимира –  головному соборі для українців греко-католиків у Франції.

 

30 листопада 2012 року у конференц-залі філософсько-богословського факультету УКУ, що у Львові, з ініціативи Комісії УГКЦ душпастирства охорони здоров’я, відбулася конференція «Роль Церкви у подоланні ВІЛ/СНІДу».

Конференція розпочалася Молебнем за недужих, який очолив Владика Ігор Возьняк, Архиєпископ і Митрополит Львівський. 

Слово Митрополита Львівського під час конференції «Роль Церкви в подоланні епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні»

 

30 листопада в рамках VI Суспільних днів Української Греко-Католицької Церкви в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбувся круглий стіл «Соціальне сирітство: соціальна відповідальність і солідарність як основа духовності». Круглий стіл організовано УГКЦ спільно з Інститутом журналістики. У ньому взяв участь Блаженніший Любомир (Гузар), Архиєпископ-емерит УГКЦ, від Української Православної Церкви Московського Патріархату о. Георгій (Крючков), інші священнослужителі, викладачі Інституту Тарас Петрів, Алла Вовк та студенти.

 

1 грудня 2012 року Блаженніший Святославзустрівся із священиками Апостольського екзархату для українців католиків у Франції, країнах Бенілюксу та Швейцарії. На зустрічі з духовенством обговорювались питання особливостей душпастирства в екзархаті, катехизації та стратегії розвитку УГКЦ до 2020 року. Глава УГКЦ прибув до Парижу напередодні введення на престол Апостольського екзарха Владики Бориса Ґудзяка. 

Перед тим, вранці, Блаженніший Святослав очолив Божественну Літургію в катедральному храмі Святого Володимира Великого в Парижі.

2 грудня, напередодні введення на престол нового Апостольського екзарха, у Франції, в катедрі Святого Володимира Великого, Глава УГКЦ молився Утреню. Після молитви у супроводі Владики Бориса Ґудзяка та владик УГКЦ він спілкувався з українською громадою.

 

2 грудня у Парижі, в соборі Паризької Богоматері, відбувся Чин інтронізації Владики Бориса Ґудзяка як Апостольського екзарха для українців греко-католиків у Франції, Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі та Швейцарії. Божественну Літургію та Чин інтронізації очолив Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук.

У церемонії інтронізації взяли участь Архиєпископ Парижа Кардинал Андре Вент-Труа та Архиєпископ Відня Кардинал Крістоф Шенборн. Божественну Літургію з Главою УГКЦ співслужили єпископи та десятки священиків УГКЦ з різних країн світу. Богослужіння супроводжував хор Львівської духовної семінарії Cвятого Духа «Надія Церкви» та Українського католицького університету «Стрітення». 

Проповідь Блаженнішого Святослава з нагоди введення Преосвященного Владики Бориса Ґудзяка
на престол Апостольського екзархату для українських греко-католиків у Франції, країнах Бенілюксу та Швейцарії

 

Про Літургійну молитву, богослужіння добового кола та умови для «ідеального»  молитовного життя на парафіях, днями розповідав Преосвященний владика Венедикт, Єпископ – помічник Львівський під час конференції для греко-католицького екзархату в Угорському містечку Мішкольц.

 

Також до вашої уваги:

ПОСТАНОВИ П’ятдесят восьмої сесії Синоду Єпископів

Правила посту в Українській Греко-Католицькій Церкві

Блаженніший Любомир Гузар: Сьогоднішня влада – це велетень на глиняних ногах, який перебуває в страху перед людьми

Єпископ Михаїл Колтун висловив співчуття з приводу трагічної загибелі офіцерів Військово-Морських Сил Збройних Сил України

 
Слово Митрополита Львівськогона 26-ту неділю по зісланні Святого Духа


Джерело:  Воїни Христа Царя

04.12.2012р. Б. / Тижневий огляд: Папа і Апостольський Престіл (26.11. – 02.12.)

Понеділок. 26 листопада Бенедикт XVI зустрівся з новими кардиналами, членами їх сімей, а також віруючими, які прибули до Вічного Міста, щоб розділити радість прийняття кардинальської гідності зі своїми ієрархами. Бенедикт XVI підкреслив, що нові кардинали беруть на себе велику відповідальність, оскільки їх місія полягає у сприянні більшій святості світу і єдності Церкви.

 

Єрусалимська церква урочисто привітала нового представника Апостольської Столиці у Святій Землі - Архиєпископа Джузеппе Лазаротті.

 

26 листопада 2012 року у Ватикані розпочалося чергове засідання ХІІІ Звичайної ради Генерального секретаріату Папського Синоду Католицької Церкви, в якому брав участь Блаженніший Святослав Шевчук, Глава УГКЦ. Блаженніший Святослав був іменований Папою Бенедиктом XVI як представник Східних Католицьких Церков для роботи в цій важливій папській інституції. На цьому засіданні генеральний секретар Синоду представив ретельний і докладний аналіз питань, які стали наслідком останніх пропозицій XIII асамблеї. На засіданні йшлося про «місіонерський мандат» Христа апостолам, з якого бере свій початок сьогодні нова євангелізація.

 

Середа. У середу на загальній аудієнції Понтифік розповів як у наш час можемо проповідувати Бога. Згідно з Бенедиктом XVI, щоб говорити про Бога «треба перш за все дуже добре розуміти те, що ми маємо принести чоловікам і жінкам нашого часу, а саме – Бога Ісуса Христа, як відповідь на фундаментальні питання про те, для чого і як жити». Папа зазначив, що в центрі нашого проповідування і спілкування має бути Господь. Також він додав, що значно виразнішим та дієвішим є приклад власного побожного життя, а не слова. Наприкінці Понтифік нагадав, що привілейованим місцем для проповіді Євангелія є сім'я. Він закликав батьків завжди шукати відповідний час, щоб говорити про віру і виховувати в своїх дітях критичне ставлення до тих багатьох ситуацій, в які вони можуть потрапити.

 

На закінчення загальної аудієнції Святіший Отець нагадав, що 1 грудня за ініціативи ООН відзначатиметься Всесвітній день боротьби зі СНІДом, мета якого привернути увагу до проблем, пов'язаних з цією хворобою. Папа закликав церковні організації сприяти викоріненню цього лиха.

 

28 листопада Бенедикт ХVI надіслав вітальну телеграму президентові Албанії Буяру Нішані з нагоди 100-річчя проголошення незалежності країни.

 

Четвер. Делегація Ватикану прибула до Стамбулу в рамках традиційного візиту до Константинопольського Патріарха з нагоди свята св. Андрія, яке відзначається 30 листопада. Ватиканську делегацію очолював голова Папської ради сприяння християнській єдності кардинал Курт Кох.

 

Ватикан з радістю сприйняв рішення Генеральної Асамблеї ООН, яка 29 листопада визнала за Палестиною статус «держави-спостерігача» при своїх установах.

 

П’ятниця. 30 листопада на приватній аудієнції в Папи побувала група французьких єпископів, які прибули до Ватикану з візитом Ad limina apostolorum. На думку Святішого Отця, проблемою французького католицтва є незнання сучасними віруючими змісту віри, яке носить подвійний характер: незнання особистості Ісуса Христа і незнання величі його вчення. Папа подякував французьким єрархам за їх віддану працю в нелегких умовах секулярного  суспільства та закликав до щирих зусиль з нової євангелізації.

 

Субота. З нагоди Року віри працівники цирків та луна-парків прибули з паломництвом, організованим Папською Радою в справах душпастирства мігрантів та подорожуючих до Риму. 30 листопада вони взяли участь у Службі Божій в базиліці Святого Петра, а наступного дня, пройшовши трьохгодинним парадом вулицею перед площею Святого Петра, в залі імені Папи Павла VI зустрілися зі Святішим Отцем. Мандрівне життя не дає змоги бути стабільним учасником парафіяльної спільноти, ускладнює участь у катехизації та богослужіннях, тож, за словами Святішого Отця, і світ мандрівних артистів відчуває потребу в новій євангелізації. Тому він висловив побажання, щоб вони зустрічали на своїй дорозі осіб, здатних виходити назустріч їхнім духовним потребам, та ще раз пригадав, що «першим шляхом передавання віри» є сім’я, домашня церква.

 

1 грудня у Ватикані оприлюднено Апостольський лист Motu Proprio Папи Бенедикта XVI «Intima Ecclesiae natura» (Внутрішня природа Церкви). Новий папський документ окреслює реквізити, які повинні мати харитативні організації, створювані церковною владою чи чернечими інституціями або Товариствами Апостольського життя, як також ті, що зродилися з ініціативи мирян, але діють від імені церковних спільнот.

 

У суботу, 1 грудня, напередодні початку літургійного приготування до Різдва – Адвенту, Святіший Отець відправив вечірню в базиліці Святого Петра, в якій взяли участь тисячі студентів, разом із своїми ректорами та викладачами, як папських університетів та інститутів і семінарій, так і студенти вищих навчальних закладів Риму. Звертаючись до студентської молоді, Бенедикт XVI зазначив: «Ви переживаєте час приготування до великих рішень в своєму житті та для служіння у Церкві та в суспільстві... Літургійний рік, який розпочинаємо цією вечірнею, буде і для вас шляхом, на якому ще раз зможете пережити таємницю цієї Божої вірності, на якій ви покликані, немов на надійній скелі, будувати своє життя».

 

1 грудня Бенедикт XVI призначив мальтійського єрарха єпископа Чарльза Шиклюну членом Конгрегації віровчення - одного з найважливіших органів Ватикану, який дбає про чистоту католицької віри і традицій.

 

Неділя. У неділю, 2 грудня, коли Римо-Католицька Церква відзначала початок Адвенту та нового церковного року, перед молитвою «Ангел Господній» Папа Бенедикт сказав, що в стародавньому світі слово «адвент» (пришестя) вказувало на візит короля або імператора до якоїсь провінції; в християнській термінології воно відноситься до пришестя Бога, до Його присутності в світі; таємниця, яка охоплює весь космос і історію, але має дві основні характеристики: перше і друге пришестя Ісуса Христа. Перше пришестя це саме Воплочення, друге це славне пришестя в кінці часів. Далі Понтифік вказав, як повинні вірні Господні очікувати приходу Христа. В Євангелії від Луки, Ісус каже учням: «щоб серця ваші не були обтяжені ненаситністю та пияцтвом, і життєвими турботами ... Тому то пильнуйте і моліться весь час» (Лк 21,34-36). Апостол Павло закликає «зростати і наповнюватися любов'ю» між собою і рештою, щоб зміцнити серця наші  і зробити їх без вад в святості перед Богом (І Сол 3,12-13). Серед суєти світу або в пустелі байдужості і матеріалізму, християни отримують від Бога порятунок і свідчать про нього своїм відмінним способом життя, як місто, яке розташоване на вершині гори. «Пресвята Діва Марія повністю втілює в собі дух Адвенту, який полягає у слуханні Бога, глибокому бажанні здійснення Його волі, радісному служінні іншим. Дозвольмо, щоб вона управляла нами, щоб Бог, який прийде, не застав нас закритими або розсіяними, але міг в кожному з нас поширити свої володіння любові, справедливості і спокою», - сказав на завершення Святіший Отець.

 

Президент Папської Ради зі сприяння християнській єдності, кардинал Курт Кох, який прибув у Стамбул ще в четвер, передав від Папи Римського Бенедикта XVI Патріархові Варфоломієві I послання з нагоди свята святого апостола Андрія Первозванного, покровителя Константинопольського Патріархату. У своєму посланні до Патріарха Папа Бенедикт XVI закликає до «реальної і глибокої єдності, навіть якщо вона поки недосконала», до єдності,  що «грунтується не на людських мотивах ввічливості або пристойності, але на нашій спільній вірі в Господа Ісуса Христа». Папа закликав «з упевненістю рухатися вперед по шляху, який веде до відновлення повної єдності».

 

Пропонуємо до вашої уваги роздуми Святішого Отця Бенедикта XVI щодо проблеми бідності і можливих шляхів її подолання.

Запрошуємо у ваших молитвах приєднатись до молитовних намірень Папи на грудень.


Джерело:    Воїни Христа Царя

03.12.2012р. Б. / У Соборі Паризької Богоматері відбулась інтронізація владики Бориса (Ґудзяка)

 

Церемонія інтронізації владики Бориса (Ґудзяка) як Апостольського екзарха для українців греко-католиків у Франції, Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі та Швейцарії відбулася 2 грудня у Парижі в Соборі Паризької Богоматері. Божественну Літургію очолив Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук). Про це повідомляє прес-служба УКУ.

 

Участь у церемонії інтронізації взяли Архиєпископ Парижа Кардинал Андре Вент-Труа та Кардинал Крістоф Шенборн. На урочистій Літургії співслужили єпископи та десятки священиків УГКЦ з різних країн світу. Були представники Православної Церкви. Богослужіння супроводжував хор Львівської духовної семінарії Cвятого Духа та Українського католицького університету «Стрітення». 

Урочистості розпочались пішою ходою від головної церкви греко-католиків у Парижі – катедри святого Володимира, до собору Нотр-Дам. У Париж на інтронізацію єпископа Бориса (Ґудзяка) з’їхалися паломники з України та усього світу. Собор Паризької Богоматері, який може умістити три тисячі осіб, був наповнений вщент. 

Під час проповіді Блаженніший Святослав (Шевчук) наголосив на історичній важливості цього моменту, який переживає Українська Греко-Католицька Церква. Глава УГКЦ зазначив, що перед екзархатом сьогодні стоять великі виклики і завдання: «Ми повинні ділитися скарбом віри нашої Церкви-мучениці із сучасною людиною, яка живе у секуляризованому світі. Ми маємо показати світові молоде обличчя нашої Церкви із більш як тисячолітньою історією. У цьому екзархаті твориться особливий простір спілкування між Богом і людиною, у якому наша Церква покликана служити. Важливо, щоб цей простір перетворився на європейський інтелектуальний осередок нашої Церкви, де ми повинні ділитися вірою та надією з усіма людьми доброї волі». 

Екзарх Борис (Ґудзяк) подякував Блаженнішому та Синодові Єпископів УГКЦ за довіру, благословення та підтримку, також  дипломатам, підприємцям, спільноті Українського католицького університету та Львівської духовної семінарії, усім паломникам, які приїхали до Парижу з нагоди інтронізації: «Ми маємо велику відповідальність ділитися благодатями, якими Бог нас наділив, тому виходьмо із своїх зон комфорту і відкриваймося ближнім». 

 

 

 

Джерело:   КРЕДО

03.12.2012р. Б. / Піст як шлях до зустрічі з Богом та порятунку створіння

Минулої середи у християн східного обряду, а від неділі також і в римо-католиків розпочався передріздвяний піст. І хоча сьогодні в окремих Церквах актуальними є дещо відмінні приписи щодо постування – його мета залишається однією і тою ж самою, й полягає у належній підготовці людини до зустрічі з Богом. Це, у римо-католицькій Церкві, виражає вже сама назва «адвент», що означає – прихід, або час підготовки до Різдва Господнього.

 

Піст. У чому він полягає? Виключно в обмеженні від певної їжі? Чи в обмеженні розваг або певних насолод? Однозначно що ні. Навпаки, будь-які обмеження мають стояти у службі внутрішнього очищення і глибокого та цілісного навернення до Господа Бога – Творця і Спасителя всього світу. Піст не має за мету забрати щось від нас чи певним чином обмежити нашу свободу. Навпаки, його мета – повернення нам правдивої свободи дітей Божих і життя у Бозі та по Божому.

 

За будь-яким поневоленням криється серйозна екзистенційна проблема – проблема спілкування з Богом, який є єдиним джерелом правдивого щастя людини.  Втрачаючи з поля зору Бога, не даючи йому належного місця у своєму житті, однак, бажаючи бути щасливою, людина ставить на його місце той чи інший сурогат щастя: гроші, речі, владу…, і стає їх невільником, починає їм служити.

 

Людина, опанована гріхом, який проявляється в тій чи іншій іпостасі сучасного ідолопоклонства, забуває  про свою божественну природу та покликання, і замість того, щоб бути благословенням для всього створеного Богом світу, стає для нього прокляттям: споживачем, немилосердним експлуататором та руйнівником.

 

Відповідно, для того, щоб повернути у світу втрачену первозданну гармонію і стати справді щасливим, необхідно стати самим собою. Потрібно згадати про свою Божественну природу і покликання, а рівно ж і про своє призначення Божого домоуправителя у створеному ним світі, яке ми покликані сповнювати у світлі Божої мудрості, любові та милосердя.

 

Благодатним часом для цього є час передріздвяного посту – час комплексного переосмислення нашої віри в свого Творця і Спасителя, час внутрішнього очищення і дистанціювання від всього зайвого, що перешкоджає нашій зустрічі і спілкуванню з Богом, час цілісного навернення до Бога.

 

Не намагаймося в черговий раз, незважаючи на нашу спрагу за Богом, спробувати задовольнити її чимось іншим: підвищеним рівнем купування та споживання, зовнішнім блиском та ілюмінацією чи, наприклад, духмяною ялинкою, яку колись комуністична система, а нині культура споживацтва намагається інтенсивно нав’язати як сурогат Різдва, помножуючи і без того неймовірні страждання всього створіння.

 

Христос приходить під видом малого безпомічного Дитяти, щоб визволити від гріха і дати спасіння всьому світу. Все створіння радіє з цього приводу. Не затьмарюймо цієї радості. Не зачинімо перед нашим Творцем і Спасителем двері своєї душі, підготуймо йому належну оселю, щоб він міг ефективно діяти в нас. І нехай передріздвяний піст, який саме розпочався, буде для цього нам благодатною допомогою.

д-р Володимир Шеремета


Джерела: http://ecoburougcc.org.ua

Воїни Христа Царя

02.12.2012р. Б. / Бенедикт XVI: Вірити означає ввірити своє життя Тому, Який може дати йому повноту

«Бог не замкнувся у Своєму небі, але схилився над справами людини: це – велике таїнство, яке перевищує будь-які сподівання», – наголосив Папа Бенедикт XVI, проповідуючи під час вечірні, яку він очолив у суботу, 1 грудня 2012 р., у ватиканській базиліці. Богослуження відправлялося з нагоди першої неділі Адвенту – періоду духовного приготування до Різдва, якою у Церкві римського обряду також розпочинається літургійний рік. Згідно з багаторічним звичаєм, спільна молитва була присвячена римським студентам, які численні зібралися в соборі Святого Петра разом зі своїми викладачами та ректорами.

 

«Вірний Той, Який вас покликав», – читаємо у Першому Посланні святого Павла до Солунян, і ці слова, як зауважив Бенедикт XVI, провадять нас до розуміння справжнього значення літургійного року. «Увесь шлях Церкви, – пояснив він, – скерований на відкривання та переживання вірності Бога Ісуса Христа, Який у вифлеємській яскині ще раз постане перед нами з обличчям дитяти». Уся історія спасіння, починаючи від створення, – вів далі Святіший Отець, – є шляхом любові та благовоління. Всевишній ніколи не покидав Свого народу, хоча той завдавав Йому смутку своєю невірністю. Господь терпеливо чекає його повернення, шануючи даровану людині свободу. Він «не замкнувся у Своєму небі», але входить у людський час найнесподіванішим чином: «стаючи дитиною та проходячи всіма етапами людського життя», так щоб усе наше буття – дух, душа та тіло – збереглося в досконалості та було піднесене до Божих висот.

 

«Любов, якщо є справжньою, зі своєї природи схиляється до добра іншої особи, до найбільш можливого добра, а не обмежується просто дотриманням взятих на себе дружніх зобов’язань, вона йде далі, без розрахунків», – пояснив Папа, додаючи, що саме так вчинив живий та істинний Бог.

 

Звертаючись до студентської молоді, Бенедикт XVI зазначив: «Ви переживаєте час приготування до великих рішень в своєму житті та для служіння у Церкві та в суспільстві... Літургійний рік, який розпочинаємо цією вечірнею, буде і для вас шляхом, на якому ще раз зможете пережити таємницю цієї Божої вірності, на якій ви покликані, немов на надійній скелі, будувати своє життя».

 

Далі Святіший Отець зауважив, що ми живемо у контексті, в якому часто зустрічаємося з байдужістю щодо Бога. Але, на його думку, навіть ті, які переживають віддаленість від Бога, мають в собі «внутрішню ностальгію за нескінченним». «Вашим завданням є свідчити в студентських аудиторіях близького Бога, Який об’являться також у шуканні істини, надихаючи кожне інтелектуальне зусилля», – сказав Бенедикт XVI, звертаючись до студентів, додаючи, що «віра є дверима, які Бог відкриває у нашому житті, щоб привести нас до зустрічі з Христом, у якій сьогодення людини зустрічається з Божим сьогодні. Християнська віра, – наголосив Папа, – не є приєднанням до не окресленого невизначеного бога, але до живого Бога, який у Христі Ісусі, Слові, Яке стало тілом, увійшов у нашу історію та об’явився як Відкупитель людини. Вірити означає ввірити своє життя Тому, Який може дати йому повноту в цьому часі та відкрити його на надію, яка долає межі часу».

Джерела: Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя