22.09.2018р. Б. / Ці Біблійні вірші вам допоможуть

Ким би ми не були, якого віку, статусу, де б не були, але завжди шукаємо орієнтири, які допомагають нам у житті. Звичайно, завжди є сумніви, завжди мусимо зважувати, що обрати, що поставити в пріоритеті. Та для кожного, хто вірить і віддає своє життя під Господнє керівництво, хто орієнтується на Нього, значно простіше і легше вистоювати навіть у складних життєвих ситуаціях.

Люби ближніх!

„Любі, коли Бог так полюбив нас, то й ми повинні один одного любити. Бога ніхто ніколи не бачив. Коли ми любимо один одного, то Бог у нас перебуває, і його любов у нас досконала.“ (1 Йоана 4: 11-12).

Цей вірш надихає замислитися над тим, яким є наше ставлення до людей. Адже воно визначає справжнє ставлення до Бога. Як можемо любити Того, кого не бачиш, якщо ненавидиш, кого бачиш?

Любіть людей. Піклуйтеся про них. Спробуйте вже зараз із посмішки і доброго слова. Тоді в серці зростатиме любов.

Люби ворогів

„А я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас“ (Матея 5:44).

Реагуючи злом на зло, негативом на негатив, ми його лише помножуємо. Єдина можливість згасити цю пожежу — відповідати добром на зло.

Зважте, тим, хто вас образив, зачепив гірше, ніж тобі, адже вони рaнять інших, бо самі теж зрaнені. Навіщо ображатися на тих, чия душа й так травмована? Просіть Бога для своїх кривдників зцілення і світла, і побачиш дивні зміни!

Довіряй Богу

„Ні про що не журіться, але в усьому появляйте Богові ваші прохання молитвою і благанням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого уявлення, берегтиме серця й думки ваші у Христі Ісусі.“ (Филип’ян 4:6-7).

Довіряти — це не хвилюватися ні про що. А, відкривши перед Богом своє серце: страхи та прохання, потреби і бажання, з вірою чекати відповідей. Вони обов’язково будуть!

Прощай

„І коли стоїте на молитві, прощайте, як маєте щось проти кого-небудь, щоб і Отець ваш, який у небі, простив вам провини ваші“ (Марка 11:25).

Можна навіть цілодобово молитися, та якщо душі затаїлося непрощення, воно створює бар’єр між вами і Божим милосердям і Його благословення.

Не здавайся!

„Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють.“ (Матея 7:7,8).

Не здавайтеся на шляху до своїх мрій, цілей, покликання, місії! Не соромтеся просити, шукати, стукати, домагатися. Така наполегливість дає чудові результати!

Крик душі

„Візви до мене, і я обізвусь і об’явлю тобі велике і незбагненне, чого ти досі не знав“ (Єремії 33:3).

Часом для виходу на новий рівень життя, потрібно від щирого серця звернутися до Бога. Закричати! Кричати про те, що немає сил, що більше так не можете, що втомилися.

Такі щирі крики душі відчиняють двері до недоступного, в те, чого ти раніше не знали. Прийде нове розуміння, одкровення, новий поворот.

Так обіцяв Бог. А Він — не обманює.

Визнач свою міру

„Дайте, то й вам дасться: міру добру, натоптану, потрясену, переповнену дадуть вам. Якою бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють“ (Луки 6:38).

Це вірш ясно говорить про те, що ми самі визначаємо, що отримуємо в житті. Як ви судите про щось або про когось — так і про вас судитимуть.

Будете скупі — не очікуйте щедрості від інших. А коли даєте, то вам повернеться ще більше!

Вивчай Біблію

Нехай книга цього закону ніколи від твоїх уст не віддалиться, і розважатимеш над нею день і ніч, щоб пильно виконати все, що в ній написано; тоді бо матимеш успіх у твоїх справах і тоді буде тобі щастити“ (Ісуса Навина 1:8).

Вивчення Слова Божого забезпечить успіх у кожній сфері життя.

Саме з Біблії приходить справжня мудрість, розуміння того, як все працює насправді.

Якщо прагнете бути мудрими, щасливими, то від нині почніть читати Біблію, хоча б щодня по віршу, розважаючи над прочитаним. Тоді й мислення змінюватиметься, а відповідно, і якість життя.

Шукай розраду в Бозі

„Втішайся в Господі, і він сповнить тобі бажання твого серця“ (Псалми 37:4).

Коли вам страшно, боляче, недобре — біжіть до Бога.

Якщо бігтиметее до людей, aлкоголю, нaркотиків та інших допінг — отримаєте тимчасовий ефект, який ніяк не вплине на реальність.

Та якщо звернешся до Бога — це гарантує не тільки глибокy розраду, але і виконання ваших найпотаємніших бажань!

Ось так Господь цінує ваше спілкування з Ним!

Проблеми втечуть

„Коріться, отже, Богові, противтеся дияволові, і він утече від вас. Наблизьтеся до Бога, і він наблизиться до вас. Очистьте руки, грішники! Освятіть серця, двоєдушники! Гляньте на ваші злидні, сумуйте і плачте! Сміх ваш нехай обернеться у плач, а радість – у смуток! Смиріться перед Господом, і він вас підійме!“ (Якова 4:7-10).

Диявол існує. Прoкльони теж існують.

Наші проблеми в житті (хвoроби, невдачі, біль, безладдя) — саме його робота. І тому, диявола необхідно проганяти. Це можна зробити через послух Господеві, скорившись Його заповідями.

Все додасться!

„Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться.“ (Матея 6:33).

Це один із моїх улюблених віршів і принципів в житті. Коли ми шукаємо Бога — все, що нам потрібно, додається!

Шукати Бога — це прагнути пізнавати Його, шукати Його присутності і ставити Його в центр свого життя.

Приділяйте час Господу. Любіть Його. І тоді – все додасться!

Перед вами відкриватимуться потрібні двері, ви завжди будете в потрібний час у потрібних місцях. Такий собі GPS ввімкнеться:)

Підготувала Наталія ПАВЛИШИН

Джерело:    ДИВЕНСВІТ

21.09.2018р. Б. / Роздуми владики Венедикта над святом Різдва Пресвятої Богородиці

Різдво Пресвятої Богородиці

Народження Марії було дивом не лише з духовного погляду – вона була збережена від первородного гріха, а й з погляду фізичного. Знаємо, шо в такому віці, у якому свята Анна народила її, жінки не народжують, бо в старості настає період фізіологічної неплідності. Але бачимо, що неможливе для людей можливе для Бога. Наскільки це гарний приклад для життя кожного з нас! 

Ми також, на наш погляд, по-людському, уже не здатні змінитися. Не можемо самі собі зарадити, часто переконані, що себе змінити неможливо. Але немає неможливих речей для Бога, для Нього – усе можливе. 

Каже нам Господь, що все можливе для того, хто вірує. Тому наскільки багато всього, що по-людськи нас обмежує, настільки більше уповаймо на Бога. І Бог за нашою вірою, без сумніву, дасть нам!

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

21.09.2018р. Б. / Празник Різдва Пресвятої Богородиці

21 вересня наша Церква святкує празник Різдва Пресвятої Богородиці

Один з великих празників, що стоїть на початку нашого церковного року, це празник Різдва Пресвятої Богородиці. Як видно зі слів тропаря празника, то це свято особливо радісне і важливе. Радісне, бо це день народження Божої Матері і Владичиці неба й землі. Важливе, бо доводить велику правду святої віри у богоматеринство Пречистої Діви Марії, з якої “засіяло Сонце Правди, Христос Бог наш”. Вже зійшла рання зірка, тож і схід сонця недалекий. На велике значення цього празника вказує і його велична назва в наших богослужбових книгах: “Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії”.

Основа Встановлення Празника

Святе Євангеліє записало нам дуже мало подій із життя Богородиці. Тут нічого не сказано про її різдво, про її молоді літа чи про її святе успення, ані навіть не подано імен її праведних батьків. Звідки ми про це все знаємо? Знаємо про це з традиції Церкви та апокрифів. Апокрифи — це такі книги, що розповідають нам про деякі події із життя Ісуса Христа чи Богородиці, про що не сказано у Євангелії. Хоча свята Церква не вважає апокрифів за автентичні книги ані за певне історичне джерело, але все-таки вони містять у собі багато чого з традиції та вірувань первісної Церкви.

Головне джерело вісток про життя Пресвятої Богородиці — це апокрифічна книга, написана близько 170-180 року, що її називають Протоєвангелієм Якова. Ця книга дала мотив для встановлення таких празників: Зачаття Богородиці святою Анною, Різдва Пресвятої Богородиці, Введення в храм та свята в честь Йоакима й Анни. Звідси довідуємося про обставини різдва Пречистої Діви Марії, хто були її батьки та що вони звалися Йоаким і Анна.

Апокрифічне Протоєвангеліє Якова було в давнину у великій пошані, його цитують або пояснюють багато святих Отців, між ними святий Епіфан, святий Андрій Критський, святий Софроній, патріярх Герман І, святий Йоан Дамаскин і патріярх Фотій.

Пречиста Діва Марія по лінії свого батька походила з царського роду Давида, а по матері — зі священичого роду Арона. Її батьки жили в Назареті і були маєтні, але відзначалися великою праведністю те жертвенною любов’ю до Бога і ближнього.

У Протоєвангелії Якова читаємо, що Пречиста Діва Марія по лінії свого батька походила з царського роду Давида, а по матері — зі священичого роду Арона. Її батьки жили в Назареті і були маєтні, але відзначалися великою праведністю те жертвенною любов’ю до Бога і ближнього. Свої плоди Йоаким ділив на три частини: одну частину давав на жертву для Бога, другу для бідних, а третю залишав для себе. Великою журбою для Йоакима й Анни була їхня бездітність. У євреїв бездітність вважалася не тільки за брак Божого благословення, але й за Божу кару. З тієї причини вони зазнавали багато прикростей. Тож нічого дивного, що вони безнастанно благали в Бога дитини. Це була головна мета їхніх молитов. постів і милостині. І вкінці Господь Бог на схилі літ дав їм дитину, що була призначена на Матір Божого Сина.

Історія святкування Празника

Празник Різдва Божої Матері у Східній Церкві належить до дуже давніх Богородичних празників, хоча не можна точно визначити часу, коли він з’явився. Про нього згадують святий Йоан Золотоустий, святий Прокл, святий Епіфан, святий Августин і святий Роман Сладкопівець. Палестинське передання каже, що свята Єлена (†330), мати цісаря Костянтина, збудувала в Єрусалимі храм у честь Різдва Пресвятої Богородиці. У V сторіччі про цей празник згадує Служебник папи Геласія (492-496). Стихири і гимни на честь цього празника уклали патріярх Анатолій (449-458), Степан Єрусалимський (VI ст.), святий Андрій Критський і патріярх Сергій (VII ст.) святий Йоан Дамаскин і патріярх Герман (VIII ст.),  святий Йосиф Студит (ІХ ст). Офіційне введення цього празника у візантійському цісарстві приписують цісареві Маврикієві (582-602).

Празник належить до 12 великих свят нашого церковного року.

Зі сходу празник Різдва Пресвятої Богородиці перейшов на Захід, спочатку в VII ст. до Риму, а звідси в пізніших віках поширився на цілу латинську Церкву. Восьмого вересня (21-го за новим стилем) стало празником тому, що того дня сповнилось дев’ять місяців від зачаття Пречистої Діви Марії в лоні святої Анни, а також тому, що того дня мало бути посвячення храму на її честь в Єрусалимі. Наша Церква святкує цю подію 9 (22) грудня. Празник належить до 12 великих свят нашого церковного року. Він має один день передпразденства і тільки чотири дні попразденства з огляду на празник Воздвиження Чесного Хреста.

Різдво Пресвятої Богородиці — День Всесвітньої Радості

Прихід на світ тієї, що мала бути Божою матір’ю, є особливим джерелом радости для її батьків, Йоакима й Анни, для неба, для землі і всього створіння. Цю духовну радість з Різдва Богородиці підкреслюють різні святі Отці. Святий Андрій Критський у своїй проповіді на цей празник величає Пресвяту Богоматір як ту, через яку сповнилися всі пророцтва і прообрази Старого Завіту. І гідно звеличивши її найкращими похвальними титулами, він взиває до участи в радості небо, землю, море і всяке створіння та закінчує словами: “Бо сьогодні родилася дитина, від якої спасення Христос Бог і Слово, який був і приходячи перебуває на віки”. А святий Йоан Дамаскин у проповіді цього дня каже: “День Різдва Богородиці є днем всесвітньої радости, бо через Богородицю увесь людський рід обновився і смуток праматері Єви перемінився у радість”.

Так і богослуження цього дня повні радісних тонів, наче б це було Христове Різдво або його світле Воскресення. Головні мотиви цієї радости — це кінець бездітности праведних Йоакима й Анни, початок нашого спасення, предивна гідність богоматеринства, особлива роль і значення Богородиці в ділі спасення людського роду.

Прийдіть усі вірні і прибіжімо до Дитини, бо родиться та, що ще перед зачаттям своїм вибрана на Матір Бога нашого.

З Різдва Пречистої Діви Марії найперше радіють її батьки. На стихирах стиховні малої вечірні Церква закликає їх: “Радійте, Йоакиме й Анно, радійте, бо від неплідної родиться Причина нашої радости і спасення”.

З Різдва пресвятої Богородиці радіють ангели і люди: “Всечесне твоє Різдво, Пресвята Діво чиста, — співаємо на “Господи возвах” малої вечірні, — множество ангелів на небі і людський рід на землі славить, бо ти стала Матір’ю Творця всіх Христа Бога. Того благаючи, не переставай молитися за нас. що на тебе по Бозі надію покладаємо, Богородице, Всехвальна і Непорочна”.

У цій радості беруть участь усі святі Старого й Нового Завітів: “Обновися, Адаме, — каже світилен утрені, — веселися, Єво, радійте пророки з апостолами і праведними, бо сьогодні загальна радість ангелів і людей засіяла від праведних Йоакима й Анни: Богородиця Марія”.

У кінці Церква закликає всіх вірних на стиховні вечірні, щоб віддали належну честь Божій Матері: “Прийдіть усі вірні і прибіжімо до Дитини, бо родиться та, що ще перед зачаттям своїм вибрана на Матір Бога нашого. Вона це посуд дівства, розцвілий жезл Арона з кореня Єссея, проповідана пророками і плід праведних Йоакима й Анни. Вона родиться і з нею світ обновляється. Вона родиться і Церква у свою велич одягається. Вона — храм святий, що містить Божество, дівственний посуд, царська світлиця, в якій доконалося дивне таїнство невисказаної злуки природ об’єднаних у Христі. Віддаючи честь Йому, оспівуймо Різдво всенепорочної Діви”.

о. Юліан Катрій, ЧСВВ, “Пізнай свій обряд”. Львів: Свічадо. 2004

Джерела:     УКЦ

 

Воїни Христа Царя

20.09.2018р. Б. / “Віра — це Божа сила, яка діє в людині”, — Глава УГКЦ у Патріаршій курії у Львові

«Віра завжди надихає людей до змін. Вона є ще одним важливим “містком” єдності між людиною та Богом. Однак у сучасному суспільстві існує брак довіри одне до одного... Незважаючи на виклики та різноманітні перешкоди, саме віра в Творця збагачує нас силою».

На цьому наголосив Патріарх УГКЦ Блаженніший Святослав у своїй проповіді до вірних під час Літургії у середу, 19 вересня, у Львові в Патріаршій курії. Учасниками спільної молитви були працівники Курії: духовенство, монашество та миряни.

“В євангельському контексті, віра в Бога означає (насамперед) довіру до Нього”, — запевнив Предстоятель. “Коли людина вірує в Господа, то вона відкривається Йому і отримує Його силу та благодать”, — додав він.

За його словами, Ісус Христос навчає нас вірити Творцю. Адже ми можемо бути сильними лише завдяки Його могутності. Нам варто відчувати довіру до інших та вірити у власні сили.

“Найбільшою перешкодою, яка стоїть між Всевишнім та людиною (та між людьми) — це недовіра... Ми бачимо, що зараз у нашому суспільстві, навіть у наших спільнотах, — це є одна з причин великого знесилення! Ми повинні усувати це через молитву та відчувати єдність з Ним, а також до того, хто стоїть поруч”, — вважає Глава Церкви.

Він переконаний, коли людина вірує в Бога, то відбувається процес перетворення з грішника на праведника. Саме тому віра в Господа завжди веде до єднання з Ним. “Віра — це Божа сила, яка діє в людині”, — наголосив Блаженніший Святослав.

Він зазначив, що в Патріаршій курії ми також повинні не забувати довіряти та підтримувати одне одного.

Наприкінці Літургії Предстоятель УГКЦ також висловив глибоку пошану і вдячність сестрі  Еммануїлі Харишин, ССНДМ, референту адміністратора Патріаршої курії УГКЦ та відповідальної за проведення ремонтних робіт в офісних приміщеннях Адміністративного центру Патріаршої курії УГКЦ (що на вул. Микільсько-Слобідська, 5), за плідну працю та служіння для нашої Церкви. Відтепер сестра буде присвячувати більше часу своєму Згромадженню.

Джерело:      Департамент інформації УГКЦ

19.09.2018р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Еф.3,8–21:  «І спізнати оту любов Христову, що перевищує всяке уявлення»

Враховуючи досвід людських стосунків, знаємо, що ми любимо тих, хто нас любить, нас не люблять ті, кому ми спричиняємо кривду, нам допомагають, коли ми допомагаємо і т. д. Часто, коли думаємо про взаємини з Богом, уявляємо собі, що вони відбуваються за такими ж «правилами»: коли робимо добре, то Бог нас любить, коли робимо зле, то Бог нас карає чи буде карати. 

Бог сталий і незмінний у своїй природі. Він любить людину, попри те, якою б вона не була. Людина через свій гріх і через своє падіння сама віддаляється від Бога, бо стає нездатною жити в Божій любові. А життя без Божої любові і без Господа – це і є пекло. То ж не забуваймо про Божу любов до кожного з нас. Бог нас любить, очікує життя від кожного з нас і вірить у кожного з нас.

***

Мр.11,23-26: «Тому й кажу вам: Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите…»

Нам сказано дуже страшні слова: «Усе, що лиш попросите з вірою в молитві, – отримаєте». Господь не ставить якихось інших умов, коли б Він мав дати чи не дати те, про що просимо. Чи будемо того потребувати, чи не будемо, чи ми спроможні, чи не спроможні це прийняти... Але каже: «Усе, що з вірою попросите, отримаєте». Можемо сказати, що Господь узалежнює всю свою дію щодо нас від нашої віри. Хоч для Бога немає неможливих речей. Господь цілковито віддає все в наші ж руки – якою мірою своєї віри ми собі відміряємо. 

Пригадуємо приклад про молитву Іллі: коли він помолився – три з половиною роки через його віру не було дощу. Господь уже був готовий змилосердитися над тим своїм народом, але через віру Іллі посуха тривала. І наступне чудо, яке Господь зробив через віру Іллі, – дав дощ. 

Чи ми готові жити довірою до Бога, вірою, що для Нього немає неможливих речей, і все, що з вірою попросимо, абсолютно все можемо отримати?

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

18.09.2018р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Еф.2,19–3,7:  «Погани мають доступ до такої самої спадщини, і вони члени того самого тіла й мають участь у тій самій обітниці в Христі Ісусі, через Євангеліє»

Часто через гріхи, які ми чинимо, маємо негативний образ самого себе. Нам не віриться, що ми здатні на великі речі, великі подвиги, що ми покликані до святого життя. І це правда: самі ми нездатні, але з Богом – так! Смерть і воскресення Ісуса Христа чинять нас здатними жити життям святим. 

Тому, не зважаючи на наше попереднє життя, не дивлячись на наші падіння і невдачі, гріхи і помилки, пам’ятаймо, що у Христі ми покликані до святого і досконалого життя. Господь своєю смертю і воскресенням гарантує нам це!

***

Мр.11,11-23:  «Хіба не написано: Дім мій домом молитви назоветься для усіх народів?»

Людина, хай яке життя вона провадить, – чи ходить до храму частіше, чи вкрай рідко, – десь у глибині серця відчуває й усвідомлює, що погано робити недобрі вчинки. Якщо хтось не живе глибшим духовним життя, тоді знаходить собі виправдання, чому саме так чинить. Бачимо, що людина усвідомлює гріх і відчуває, що так не можна чинити. Виходячи з цього, особа зрозуміє, що вона не покликана до життя в гріху. 

Кожен із нас, напевно, пересвідчувався на собі: від доброго й безкорисливого вчинку відчуваєш радість, мир, задоволення. Коли ж зробиш гріх, зло – це мучить, не дає спокою, гризе зсередини. Це ще раз показує, що людина покликана до життя з Богом у святості. Блаженний Августин казав: «Серце моє не зазнає спокою, аж поки не пізнає тебе, Боже!» 

І кожна людина спрагла цього життя з Богом. Тому завжди маємо вдивлятися у своє серце: що там є? Чи там є місце для Бога? Для гарних, побожних думок? 

Наше серце, наша душа – це храм Святого Духа, дім молитви, де має перебувати Бог. Відтак – усе, що зле, слід викорінювати зі свого серця, а все, що добре, – плекати.

+ВЕНЕДИКТ 

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

18.09.2018р. Б. / Постанови Синоду Єпископів УГКЦ 2018 року

Від 2 до 11 вересня 2018 року Божого в м. Львові-Брюховичах проходив Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, в якому брало участь 42 архиєреї з України та поселень, а саме з країн Центральної, Північної та Західної Європи, Пiвнiчної і Пiвденної Америки та Австралiї. Публікуємо Постанови цього Синоду.

Вих. ВА 18/309

На славу Святої, Єдиносущної, Животворящої і Нероздільної Тройці,
Отця, і Сина, і Святого Духа,
і на добро ввіреного нам Божого люду. Амінь.

БОЖОЮ МИЛІСТЮ
І В ПОВНОМУ СОПРИЧАСТІ
З РИМСЬКИМ АПОСТОЛЬСЬКИМ ПРЕСТОЛОМ

СВЯТОСЛАВ,
Верховний Архиєпископ Києво-Галицький
Української Греко-Католицької Церкви

Високопреосвященним і Преосвященним владикам,
всечесним отцям духовним, преподобним ченцям і черницям
та мирянам помісної Української Греко-Католицької Церкви

ПРОГОЛОШУЮ ТА ОПРИЛЮДНЮЮ

Постанови
Синоду Єпископів
Української Греко-Католицької Церкви
Львів-Брюховичі, 2-11 вересня 2018 року Божого

1. Взяти до уваги стан виконання рішень Синоду Єпископів УГКЦ 2017 року.
2. Взяти до уваги підсумки звітів комісій та відділів патріаршого рівня.
3. Взяти до уваги звіт про діяльність Патріаршої курії УГКЦ.
4. Прийняти звіт за 2017-2018 роки робочої групи для впровадження Стратегії розвитку УГКЦ до 2020 року.
5. Взяти до уваги звіт Відділу соціального служіння УГКЦ.
6. Для того щоб покращити проголошення Божого Слова та катехизації в УГКЦ:

А. Просити єпархіальних єпископів:

1) проаналізувати втілення в їхніх єпархіях рішень попередніх Синодів Єпископів УГКЦ (2012 та 2015 рр.) на тему катехизації та розвитку біблійного апостоляту в УГКЦ;

2) призначити при єпархіальній катехитичній комісії координатора біблійного апостоляту (бажано фахівця з біблійних наук);

3) доручити єпархіальним катехитичним комісіям у співпраці з церковними навчальними установами організувати в єпархіях школи підготовки провідників біблійних груп;

4) доручити єпархіальним катехитичним комісіям забезпечити курси постійної формації для катехитів в їхніх єпархіях;

5) подбати про проведення для священнослужителів у рамках програми постійної формації духовенства постійних курсів гомілетики, які б враховували виклики часу, а також про впровадження відповідних курсів з гомілетики, катехитики та педагогіки в навчальні програми духовних семінарій;

6) звернути увагу парохів на необхідність забезпечення катехитам належного пастирського супроводу і всілякого сприяння їхньому служінню;

7) під час візитації парафії звертати особливу увагу на стан катехитичного служіння, застосовуючи відповідні механізми заохочення успішних у цій ділянці осіб і практик та усунення виявлених недоліків;

8) подбати про узгодженість із Катехизмом УГКЦ «Христос – наша Пасха» термінології та змісту всієї катехитичної літератури, аудіо- та відеоматеріалів, Інтернет-ресурсів, які публікуються з їхнього схвалення, дозволу чи благословення.

Б. Доручити Патріаршій катехитичній комісії:

1) створити групу фахівців для аналізу сучасного адресата катехизи та опрацювання оновленої візії катехитичного служіння в УГКЦ;

2) опрацювати у співпраці з кафедрою біблійних наук Українського католицького університету програму підготовки провідників біблійних груп;

3) розробити у співпраці з церковними навчальними установами типову програму формації катехитів для всіх вікових категорій і подбати про відповідні засоби, зокрема Інтернет-ресурси, для вишколу катехитів;

4) розробити програму з вивчення Катехизму УГКЦ «Христос – наша Пасха»;

5) доручити опрацювання оновлених катехитичних програм для різних вікових груп на основі Катехизму УГКЦ «Христос – наша Пасха»;

6) у співпраці з єпархіальними катехитичними комісіями сформувати катехитичні ресурси, включно з Інтернет-ресурсами, які допоможуть батькам у виконанні їх обов’язків християнського виховання дітей та передавання віри;

7) розробити Положення про відзначення кращих катехитів року в День катехита.

В. Доручити парохам:

1) організовувати в парафіяльних спільнотах щотижневу катехизу для дітей, молоді та дорослих, зокрема на основі Катехизму УГКЦ «Христос – наша Пасха»;

2) засновувати спільноти молитовного читання Святого Письма або активізувати ті, що вже існують, забезпечивши їм особистий духовний супровід;

3) заохочувати вірних до практики молитовного читання Слова Божого в родині та особисто.

Г. Доручити Патріаршій комісії у справах духовенства у співпраці з Патріаршою катехитичною комісією та ректорами духовних семінарій опрацювати навчальні програми «Педагогіка», «Дидактика та методика катехитики» і програми катехитичної практики для духовних семінарії та Інститутів постійної формації духовенства УГКЦ.

1. Прийняти звіт Генерального керівника управління справедливості про стан судочинства в УГКЦ.
2. Затвердити із внесеними поправками Статут Найвищого Трибуналу Синоду Єпископів УГКЦ на трирічний випробувальний термін.
3. Створити Синодальну групу для перегляду перекладу українською мовою текстів Псалтиря та Божественної Літургії св. Івана Золотоустого в такому складі:

- Преосвященний владика Гліб (Лончина), голова;
- Преосвященний владика Степан (Меньок);
- Преосвященний владика Тарас (Сеньків).

1. Взяти до уваги проект Місяцеслова УГКЦ та поблагословити дальшу роботу над ним.
2. Для покращення діяльності мас-медіа і соціальної комунікації УГКЦ:

А. Визначити комунікаційну діяльність єпархіального єпископа як один із пріоритетних засобів проповідування Божого Слова, здійснення вчительського уряду та управління єпархією.

Б. Доручити єпархіальним єпископам призначити в кожній єпархії УГКЦ компетентних осіб задля розвитку прес-служби та забезпечення належної співпраці з Департаментом інформації Патріаршої курії.

В. Поблагословити здійснення дальших кроків для створення інформаційної агенції УГКЦ.

1. Встановити Орден митрополита Андрея Шептицького та доручити Адміністраторові Патріаршої курії УГКЦ доопрацювати Статут цієї відзнаки і подати його на розгляд 7-ї (58-ї) сесії Постійного Синоду УГКЦ.
2. Задля належного вшанування у 2019 році блаж. cвщмч Омеляна Ковча у зв’язку із 135-річчям від дня народження, 75-ми роковинами мученицької смерті та 10-літтям проголошення його Покровителем душпастирів УГКЦ:

А. Створити Оргкомітет вшанування пам’яті блаж. свщмч Омеляна Ковча під проводом владики Богдана (Дзюраха);

Б. Доручити Оргкомітетові опрацювати програму заходів на загальноцерковному, громадському, державному та міжнародному рівнях у співпраці з Комітетом вшанування пам’яті блаж. свщмч Омеляна Ковча та церковними структурами УГКЦ в Україні та на поселеннях.

1. Поблагословити відзначення у 2019 році 150-річчя від дня народження блаж. свщмч Климентія Шептицького та доручити координацію святкових заходів синкелу у справах монашества Львівської архиєпархії ієром. Юстинові Бойку.
2. Поблагословити відзначення у 2019 році 100-річчя від дня переходу до вічності преподобної матері Йосафати Гордашевської, співзасновниці Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії.
3. Поблагословити створення Фонду збереження спадщини Блаженнішого Любомира та сприяти плеканню пам’яті в УГКЦ про цього великого церковного мужа.
4. Провести VII Сесію Патріаршого Собору УГКЦ у Львові наприкінці серпня 2020 року та дати згоду Отцю і Главі УГКЦ на призначення секретарем цієї Сесії о. д-ра Романа Шафрана.
5. Провести Синод Єпископів УГКЦ 2019 року від 1 до 10 вересня 2019 року.
6. Визначити головною темою Синоду Єпископів УГКЦ 2019 року «Сопричастя в житті і свідченні УГКЦ».
7. Затвердити із внесеними поправками Комунікат Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви 2018 року.

+ СВЯТОСЛАВ
Верховний Архиєпископ
Української Греко-Католицької Церкви

 + БОГДАН (Дзюрах),
Секретар Синоду Єпископів
Української Греко-Католицької Церкви

 Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
14 вересня 2018 року Божого

Джерело:     Департамент інформації УГКЦ

17.09.2018р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Еф.1,22–2,3:  «Між тими і ми всі колись жили в наших похотях тілесних, виконуючи примхи тіла і природних нахилів»

Апостол нам нагадує і всім нам, що примхи і похоті, які керували нами до навернення, не можуть і надалі перебувати тепер в нас. Оскільки ми хрестилися в ім’я Ісуса Христа і «зодягнулися» в Нього, маємо жити життям, яким жив Він, плекати собі ті думки, які були у Христі Ісусі, вподібнюватися до Нього в усьому. 

Часто спостерігаємо, що в неочікуваних ситуаціях можемо повестись несподівано для себе, зробити щось, чого від себе не чекали. Саме такі ситуації показують нам, що ми є в полоні наших емоцій, наших похотей і пристрастей.

***

Мр.10,46-52:  «Закричав він і промовив: “Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!”»

У цьому Євангелії сліпий жебрак двічі кричить до Ісуса Христа. Знаємо, що коли приїжджає якась поважна особа, світська чи церковна, завжди стараються дбати про солідну атмосферу, порядок, зберігати етикет. У часи, коли проповідував Ісус, учні й апостоли також старалися впорядкувати стосунки людей з Ним. Сліпий жебрак порушив таку благоговійну, спокійну ситуацію. Він, напевно, роками сидів і просив собі на прожиття, бо не міг працювати й залежав від ласки людей, але однієї миті, знаючи, що поряд проходить Спаситель, усвідомив, що має унікальний шанс. 

Очевидно, він чув про ті знаки, знамення та чуда, які творив Ісус Христос, тому не просив у Нього хліба чи грошей, а того, чого дійсно потребував для зцілення. 

Отже, це Євангеліє наголошує, що потрібно казати Богові про найважливіше, чого потребуємо, та мати відвагу настирливо просити цього в Нього, як той жебрак.

Це не означає, що треба кричати на молитві, але щоб серце наше взивало про те, чого ми потребуємо. Якщо справді з таким налаштуванням прийдемо до Бога, Він готовий задовольнити його й відповісти на будь-яке наше прохання. 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

16.09.2018р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

2Кр.6,1–10:  «Як ті, що нічого не мають, а все посідають»

Не осуджуючи когось, а навіть самих себе, погляньмо, яким є наше життя. Ми постійно чогось прагнемо, щось шукаємо, щось хочемо здобути. Здобуваємо одне, і це приносить нам втіху декілька годин, днів, тижнів чи місяців. І тоді здобуваємо наступні нескорені вершини. Здобуваємо їх і знову цим не задовольняємось. І так до безконечности можна здобувати, але не мати з того втіхи, якщо не зрозуміти, що найцінніше, що можемо мати у цьому житті, це Бога. 

Ким були святі? Вони були і матеріально бідні, і багаті, але ні одне, ні друге ніколи не ставало їм на перешкоді. Вони розуміли, що ніщо земне не зможе задовольнити їх. Вони розуміли, будь-що, що вони мають, їх ніколи не збагатить, що тільки Бог їм дасть все потрібне для їхнього правдивого щастя. На прикладі мучеників бачимо, що в них відбирали майно, почесті, посади, навіть життя, а вони ніколи не мали страху, бо знали, що найцінніше – Бога – в них ніхто і ніщо не може забрати. Пам’ятаймо, що посідаючи Бога, посідаємо все, бо лише Бог має в собі все.

***

Мт.25,14-30:  «Прикликав своїх слуг і передав їм своє майно»

Господь, який творить людину, передає їй у часі цього творіння «своє майно» – свій образ. Євангеліє оповідає про таланти, які отримують люди. Один отримує п’ять талантів, другий – два таланти, третій – один. 

Це символічні числа. Остаточно талант – це наш образ Божий, який ми отримали й носимо в собі. Кожен отримав від Бога в повноті цей талант, цей скарб, яким є наше життя. Бог дарував нам частину цього свого майна, цього буття, цього життя. Як це важливо – уміти оцінити, що ми отримали. 

Ми часто маємо претензії, заздрість, що хтось інший щось має. І це стосується абсолютно кожного. Усі, буває, думаємо, що хтось має те, чого не маю я. Але ж Бог обдарував кожного тим, що йому було найбільше потрібно для його добра, дав людині найбільший талант – Божий образ. 

Погляньмо на наше життя, як на великий Божий талант, який ми отримали. Як на скарб, який Бог дав кожному з нас! 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

16.09.2018р. Б. / Св. свмуч. Антима, єп. Никомидійського

Святого священномученика Антима, єпископа Никомидійського

Тропар, глас 4: I звичаїв апостолів причасником і їх намісником стався Ти,* знайшов Ти шлях, богонатхненний, як дійти до видіння.* Задля того слово істини справляючи,* і задля віри постраждав Ти аж до крови, священномученику Антиме, моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші. 

Кондак, глас 4: Благочестиво прожив ти життя як священик,* і звершив шлях мучеництва,* припинив ідольські служіння,* був захисником свого стада, богомудрий.* Тому тебе й вшановуємо нині,* таїнственно взиваючи:* від бід ізбав нас твоїми молитвами,* приснопам'ятний Антиме. 

Після смерти святого Кирила, єпископа Никомидії, владикою того міста настановили святого Антима, мужа надзвичайної побожности і таких великих чеснот, що його життям захоплювалися всі, хто його знав. Престол Никомидійської Церкви він обійняв у 293 р. У Никомидії також була резиденція імператорів Диоклетіяна та Максиміяна, вони наказали мучити всіх ісповідників Христової віри, а переслідування стало ще жорстокішим тоді, коли згоріли царські палати, бо погани підступно звинуватили у підпалі християн. 

Святий Антим, як добрий пастир, навчав вірне стадо і скріплював духом тих, що йшли на смерть задля Ісуса. Він мешкав у селі Семана, поблизу Никомидії, сюди потайки приходили вірні, щоб послухати його науки. І тут святий єпископ годинами молився до Бога, щоб усі вірні гідно, сміливо і публічно визнавали Христа Спасителя перед судом поган. Святий пастир знав, що він також віддасть свою душу за Христа і що його життя так довго триватиме, як довго буде потреба скріплювати вірних у вірі й утверджувати в добрі тих з-посеред стада, яких Господь вибрав свідчити свою правду. 

Одного разу імператор Максиміян перед усім своїм військом приносив жертву божкам. Та раптом серед загальної тиші прогримів сильний голос: “Царю, чому покланяєшся бездушним ідолам? Чому честь віддаєш дияволу, хіба не знаєш, що є лиш один правдивий Бог, Бог християнський, якому слава буде на віки віків!” 

Поган мов громом ударило. Дивляться, а це один із воїнів на ім’я Зинон з високого місця проголошує ці слова. Зірвалися кати, схопили Христового ісповідника і за наказом імператора піддали тортурам і стяли йому голову. Та його приклад додав відваги іншим; дехто з вельмож і слуг імператора також стали голосно величати Христа Спасителя. Серед них був один з полководців імператора на ім’я Доротей, його слуги Індис, Горгоній і Петро, а ще Мардоній і Мигдоній, царські дворяни. Їх усіх кинули до в’язниці. Святий Антим, довідавшись про їх ув’язнення, написав до них листа, в якому заохочував їх до витривалости. Цього листа він передав через диякона Теофіла, однак сторожа в’язниці схопила його і поставила перед імператором. 

Святий диякон сміливо визнав Христа Спасителя, і в найтяжчих муках не видав, де переховується святий Антим. Теофіла, за наказом імператора вбили каміннями і стрілами, Доротея стяли мечем, Мардонія спалили, Мигдонія живцем закопали в землю, а Індиса, Горгонія і Петра кинули в море. Невдовзі постраждала також свята Агавія, ігуменя Богу посвячених дів, і свята Домна, що до прийняття хрещення була жрицею поганської богині Церери. Коли вона віддала свою душу за Христову віру, їй виповнилося лишень чотирнадцять років. Мученицьку смерть прийняли також свята дівиця Теофіла і святий мученик Євтимій. Їх усіх стяли мечем. 

Аж ось імператор довідався, де переховується святий Антим, і наказав його ув’язнити. Він запросив воїнів до своєї хати, пригостив їх, і лиш тоді сказав, що він той, кого вони шукають. Воїни, здивовані його добротою, хотіли залишити єпископа вдома, а своїм начальникам сказати, що його не знайшли. Та святий Антим дав їм науку, що всяка брехня є гріхом, і добровільно пішов з ними, а дорогою так зворушив їхні серця розповіддю про Ісуса Христа, що вони навернулися до Христової віри і з його рук прийняли святе хрещення. Ось так добрий пастир навіть тоді, коли знав, що його чекають жорстокі муки, дбав не про себе, а про те, щоб спасти душі інших. 

І став святий старець перед мучителем, а той велів розкласти перед ним усі знаряддя тортур, гадаючи, що цим злякає єпископа. Та святий сказав йому так: “Дарма ви розклали все це, бо смерть не злякає того, хто задля Христа Спасителя хоче душу свою віддати, і віддасть її охоче, а смерть буде вважати своїм найбільшим щастям”. Святого піддали жорстоким тортурам і напівживого кинули у в’язницю до розбійників.

І ось, коли святий Антим прийшов до пам’яти, то перше, що він почав робити, – говорив про Бога з тими, які не знали нічого, крім гріха та злоби, і так зворушив їхні серця, що вони пізнали правду, розкаялися і прийняли хрещення з його рук. Через кілька днів святого привели на судилище, і за наказом імператора його стяли сокирою. Сталося це 3 вересня 303 р. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР