2010-2011: підсумки і перспективи в оцінках експертів

Наприкінці року портал "Релігія в Україні" звернувся до провідних українських експертів і релігійних діячів з пропозицією визначити найбільш значущі події релігійного характеру в Україні 2010 року, назвати упущення і досягнення старої і нової влади на релігійному полі, висловити прогнози та перспективи на майбутнє.

Сьогодні ми надаємо слово постійним авторам нашого порталу - Мирославу Мариновичу, Віктору Єленському, Михайлу Черенкову. Вітаємо їх та всіх наших читачів з Новим роком і сподіваємось на подальшу співпрацю!

1. Які найбільш значущі події релігійного характеру в Україні Ви можете назвати за підсумками 2010 року?

2. Цього року відбулася зміна політичної влади України. Які, на Ваш погляд, упущення і досягнення старої і нової влади на релігійному полі?

3. Виходячи з цього, які прогнози і перспективи Ви можете дати на майбутній, а може, і наступні роки?

Віктор Єленський, доктор філософських наук, президент Української асоціації релігійної свободи, провідний науковий співробітник Інституту філософії ім. Сковороди НАНУ

1. Головною подією релігійно-громадського життя 2010 року стало прагнення чинної влади зламати модель державно-церковних відносин, яка склалася в Україні і передбачає рівність принаймні головних акторів релігійної сцени країни і спротив цьому прагненню. Ця поки що не дуже видима на поверхні публічного життя, але напружена боротьба затінила розгортання двох процесів, які можуть мати серйозні наслідки: це багатообіцяючий розвиток богословських середовищ, і поляризація середовища православного. Останнє відбувається за рахунок «просто православних» - тобто тих часто непрактикуючих, «культурних» православних, які у відповідях на питання соціологічної анкети не могли і/або не хотіли визначатися з належністю до Київського і Московського патріархатів і тікали від проблеми своєї національної ідентичності у визначення «я - просто православний».

2. Головним упущенням старої влади було те, що вона погано виконувала свої функції - не забезпечувала людині належного економічного, поліцейського, судового тощо захисту і не стимулювала її розвиток. Релігійні організації і їхні члени страждали передовсім від цього, а не від недосконалості, скажімо, законодавства про свободу совісті чи несправедливі газові тарифи для культових будівель. Нова влада виконує свої головні функції теж погано, але до того ж ще й погіршує ситуацію своєю «релігійною політикою». Офіційно не проголошеною і безглуздою для країни, де жодна Церква не об'єднує, хай навіть номінально, більше третини населення і десь обов'язково є меншиною. Складові цієї політики - відверта фаворитизація УПЦ в єдності з Московським патріархатом (від чого далеко не всі в самій УПЦ у захваті); демонстративна нехіть до всіх інших; ігнорування Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій; мавпування російської моделі; торпедування законодавчих ініціатив, спрямованих на поліпшення життя для всіх релігійних інститутів (починаючи від мораторію на приватизацію відчуженого у Церков майна до встановлення відповідальності за порушення тайни сповіді).

3. Сакраментальний рівень життя Церкви і церков не залежить, слава Богу, не від цього уряду, не від його попередників й наступників. Так само, богослов'я зрештою може досягти небачених висот не завдяки, а всупереч. Релігійно-суспільне ж життя дуже великою мірою залежатиме від того, що відбуватиметься у політичній, культурній, освітній і громадській сферах. Такі болючі питання, як канонічний статус Православ'я в Україні взагалі вирішально залежатиме від того, наскільки успішним і життєстійким виявиться українське суспільство.

Мирослав Маринович, президент Інституту релігії та суспільства УКУ, президент українського відділення міжнародного ПЕН-клубу, український правозахисник, член-засновник Української Гельсінкської групи

1. Я би виділив одну низку подій 2010 року, яка, на мою думку, є визначальною для України. Починається вона з моменту інавгурації Президента Януковича, під час якої Президент отримав благословення лише від Московського патріарха, порушивши вже встановлену традицію спільних благословень новообраного Президента з боку предстоятелів усіх значущих для України Церков та релігійних організацій. На жаль, це був не поодинокий випадок, і 2010 рік дав цьому чимало підтверджень. Нарешті, закінчується низка згаданих подій Круглим столом на тему: «Діалог між владою та конфесіями в контексті європейської системи цінностей», проведеним Фондом Конрада Аденауера, Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій та Інститутом релігійної свободи 20 грудня у Києві. У Резолюції цього зібрання сказано, що «відмова держави забезпечити рівні можливості для всіх Церков і релігійних організації може викликати ризики міжконфесійної ворожнечі та протистояння на релігійному ґрунті». Це - потужний голос релігійної спільноти України, який (хто має розум - хай думає!) авторитетно засуджує новації держави та її преференції, що їх вона надає одній Українській Православній Церкві Московського патріархату.

2. У часи президентства Віктора Ющенка в країні виробився новий «статус кво» - реальна поліфонія релігійних голосів в Україні, що відображала її очевидну багаторелігійність і багатоконфесійність та засвідчувала дієвість релігійної свободи. Неважко було підмітити, що сам Президент Ющенко є вірним Української Православної Церкви Київського патріархату, але його особистий вибір не відбирав у інших Церков та релігійних організацій належної їм свободи та пошани в суспільстві. Як засвідчують подальші події, цей «статус кво» не був належним чином юридично захищений, але головне, що він закріпився у свідомості поголовної більшості українських громадян як правильний і цілком відповідний для релігійної ситуації в Україні.

Модель, що її реалізує сьогодні сам Президент Віктор Янукович і вся його команда, - це модель однієї упривілейованої і фактично державної Церкви, в якій усім іншим Церквам та релігійним організаціям дозволено існувати на виразно вторинних ролях. Це особливо красномовно було проілюстровано листом керуючого справами УПЦ архиєпископа Митрофана до керівника управління ритуальних послуг Києва, в якому містилася рекомендація фактично усунути УПЦ Київського патріархату від здійснення поховальних обрядів (знаменною є також резолюція, накладена на листі керівником управління О. Горовим: «До відома та використання в роботі»). Отже, і в УПЦ (МП), і в команді Президента Януковича взято курс на утвердження монополії «єдиноправильної» Церкви - монополії, яка віднедавна має парадну вивіску «русского міра».

3. Ясна річ, прогнози - справа невдячна. Але можна припустити, що доки сам Президент Янукович і його оточення будуть зорієнтовані на реалізацію московської моделі державно-церковних стосунків, ми «матимемо те, що маємо». Для Віктора Януковича церковна ситуація - це справа десята. Роблячи показові жести прихильності щодо Москви у цій сфері, яка для нього не варта і шеляга, він сподівається виторгувати в Москви якісь бонуси у сфері грошей чи влади - єдиних для нього реальних богів цього світу. А «попи» мають діяти в усій Україні так, як це звично було в Донецьку: служити владі, за що влада буде їх відповідно «кришувати» від їхніх суперників. Така собі одвічна московська «симфонія»...

Натомість Москва добре знає значення релігійної сфери, а тому дуже пильнуватиме, щоб усе відбувалося за розробленим нею планом. Схоже, що нинішня тенденція буде тривати доти, доки влада не зробить серйозну помилку, яка увиразнить незабутній висновок Леоніда Кучми, що його вперто не хоче усвідомлювати Кремль, а саме: «Україна - не Росія». Тоді й настане час для вирішальної битви за Українську Церкву.

Але, на відміну від Москви, справедливість кучмівського висновку добре усвідомлює значна частина Української Православної Церкви, що в єдності з Московським патріархатом. Саме для неї у наступних роках і настане час визначатися. Цілковита покора, звичайно, залишається найімовірнішим відгуком на жорсткий тиск із боку Москви. Проте, як і в часи Помаранчевої революції, немало людей у цій Церкві не можуть не розуміти, що від реалізації московсько-донецької моделі державно-церковних стосунків ця Церква, начебто здобуваючи вигоди і привілеї, насправді несе великі втрати. Отже, я розраховую, що в УПЦ (МП) все-таки спрацює інстинкт самозбереження.

Михайло Черенков, доктор філософських наук, віце-президент фонду «Духовне відродження», фахівець із соціального богослов'я протестантських церков

1. Найбільш резонансними подіями в релігійному житті країни стали візити патріарха Кирила. Якщо вони й були задумані як пастирські, то де факто стали візитами політичними. Увага патріарха РПЦ до України зробила очевидними, неприхованими наміри Москви використати церкву як інструмент політичного впливу, поширення «руського міра».

Резонансною стала також ліквідація Держкомнацрелігій. Українські конфесії втратили посередника. Тепер влада сама буде обирати суб'єкта партнерських відносин в царині релігії. Більшість конфесій тим самим була позбавлена доступу до влади.

2. Попри щире бажання, я не можу згадати досягнень нової влади в жодній сфері, особливо в релігійній. Нова влада позиціонує себе як прагматичну, в своїй діяльності спрямовану на стабільність та добробут. Зазвичай, в релігійних питаннях прагматики мало чого розуміють. Але зашкодити можуть, що й було зроблено.

За останні місяці аналітики спостерігали послідовну монополізацію впливу на державно-конфесійні відносини однією конфесією. Влада зробила все, щоб віддячити своїм політично-релігійним партнерам. А також все для того, щоб дискримінувати та відвернути від себе всі інші церкви.

3. Я можу спрогнозувати нову ескалацію міжцерковного напруження. На жаль, ієрархи церков все ще сподіваються на успіх політичних переговорів з владою, замість того, щоб гуртувати своїх вірних і готувати широкі соціальні заходи, протидіючі монополізації влади. Ніяка делегація до президента не вирішить принципових питань. Влада має побачити у церквах неполітичну, але потужну соціальну та духовну силу.

З приходом нової влади більшість конфесій втратила свої політичні лоббі. Отже, маємо очікувати на посилення внутріцерковної активності, консолідації конфесій, міжцерковної дипломатії заради захисту плюралістичної моделі конфесійного життя.

Наші північні сусіди спробують використати Україну як експериментальне поле для імплементації неовізантійських ідей. Очевидним є ексклюзивізм симпатій влади на користь церкви Московського патріархату, що може проявитись в кулуарно-конкордатних домовленостях. Загостриться питання наступника в УПЦ МП; не виключено, що святе місце за сумісництвом може посісти сам патріарх Кирило. Отже, основні тенденції релігійного життя країни визначатимуться конфліктом української плюралістичної моделі та агресивною експансією «рускава міра».

Джерела:

РІСУ

Воїни Христа Царя

Вітаємо з Днем народження Степана Бандери

ВО "ТРИЗУБ" ІМ. С.БАНДЕРИ ВІТАЄ ВСІХ УКРАЇНЦІВ СВІТУ З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ ПРОВІДНИКА УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ СТЕПАНА БАНДЕРИ!

01.01.2011р.Б. / Офіційна заява «Тризуба»

У зв’язку з підривом ідола Сталіна у Запоріжжі 31 грудня 2010року Всеукраїнська організація «Тризуб» імені Степана Бандери офіційно заявляє про свою непричетність до вищезгаданої акції.

У Запоріжжі «обезголовлено» КАТА українського народу та міжнародного терориста Іосіфа Джугашвілі-Сталіна.

(Інтерв`ю з Дмитром Ярошем)

Друже Дмитре, як Ви можете прокоментувати резонансну національно-захисну акцію „Тризуба” по знищенню так званого пам’ятника Сталіна у Запоріжжі?

Внутрішньо-окупаційний режим Януковича з моменту захоплення влади в Україні проводить послідовну антиукраїнську політику на догоду імперській Москві та транснаціональним корпораціям.

Встановлення ідола Сталіна у Запоріжжі в травні 2010 року стало одним із багатьох кроків правлячої банди по реалізації їхнього головного гасла „Україна без українців”. Жирні комуністичні „свині”, прислуговуючи своїм господарям - „регіоналам”, давно забувши про свої сатанинські „світломайбутні ідеали”, вирішили вкотре плюнути в душу українцям - поставити свого божка в козацькому Запоріжжі. Але цей комуністичний шабаш викликав неабиякий спротив в головах і серцях українців по всій державі та за її межами. Тому акція по знищенню комуно-поганського капища була логічною і для націоналістичного „Тризуба” закономірною.

За допомогою Божою хлопці добре спланували свої дії та швидко і якісно реалізували задумане - честь української нації в конкретній ситуації захищено. І це найголовніший результат цієї акції.

А чому „тризубівці” провели її саме зараз , а не раніше чи пізніше?

Наскільки мені відомо, цю акцію українські націоналісти присвятили 102-му Дню народження Провідника української нації Степану Бандері, який ми будемо відзначати 1 січня нового року.

Пам’ятник Лєніна у Києві група патріотів на чолі з Миколою Коханівським пошкодила під ранок. В основному декомунізація відбувається вночі. Цього ж разу, „тризубівці” провели акцію, як передають інформаційні агенції, між 16 і 17 годинами дня. Чому хлопці так ризикували, їх же могли затримати?

На все воля Божа. Думаю, що невідомі мені побратими, готуючи свою акцію, хотіли показати ворогам України, що на своїй землі бандерівці діють у будь-який час доби і на будь-якому терені.

Не здивуюсь, якщо наступні різнопланові акції будуть проводитися в українському Криму, або на українській Луганщині, можливо, й на українській Кубані. Українець, не зважаючи на бажання чи небажання ворогів, буде господарем кожного клаптику української землі, чи вона входить в склад існуючої держави Україна, чи відірвана окупантом і тимчасово не перебуває у її складі…

А чи не боїтеся Ви, що комуністи відновлять Сталіна?

Це вже не має жодного значення. Звичайно, використовуючи владні важелі та „ланцюгових псів” окупаційного режиму, можна наставити цих кам’яних чи бронзових бовдурів по всій Україні, але нічого окрім національного спротиву це не викличе. Так само й зі Сталіним у Запоріжжі. Швидше за все комуняки поскубуть своїх спонсорів, прироблять башку ідолу назад, обставлять його манкуртами у формі тощо. Але це - свідчення агонії здихаючої комуноїдної ідеології та занепаду їх структур, і нічого іншого.

Ця акція була символічною і підтвердженням цьому став той розголос, який вона набула. Важливим було у цій конкретній ситуації показати, що українська молодь не буде миритися з символами московсько-більшовицької окупації України на своїй землі. І хлопці це продемонстрували…

А чи буде „Тризуб” проводити аналогічні акції і надалі?

Це питання не до мене. Я вже більше двох місяців не командую Організацією, тому Вам його треба ставити тим людям, хто сьогодні здійснює керівництво „Тризубом”, в першу чергу моєму наступнику підполковнику Андрію Стемпіцькому.

Що ж стосується особисто мене, то я, як український націоналіст, цілком схвалюю проведену національно-захисну дію та бажаю членам бандерівського „Тризуба” і надалі з честю виконувати ті завдання, які ставить час перед українським націоналістичним рухом.

Головне пам’ятати, що не тільки ліквідація тоталітарних символів є в арсеналі націоналістів… Адже ворог наступає по всіх фронтах, і відсіч йому треба давати скрізь, на кожній ділянці національно-визвольної боротьби, виходячи з доцільності та відповідних можливостей. Кожна національно-захисна, пропагандивна, виховна, просвітянська, політична акція тощо має бути сходинкою до Національної революції та здобуття державності української нації.

Ви згадали про те, що вже не керуєте „Тризубом”. Чим була зумовлена зміна керівництва Організацією і як Ви оцінюєте діяльність нового Проводу?

У першу чергу таких кадрових змін потребувала націоналістична діяльність „Тризуба”. Я рекомендував Організації друга Андрія Стемпіцького на посаду Головного командира, тому що ця кандидатура є найбільш підготовленою для такої діяльності. Вважаю, що вже перші місяці його командування довели абсолютну правильність мого вибору – „Тризуб” діє і розвивається у вірному напрямку. Переконаний, що так буде і надалі…

А які, друже Дмитре, життєві плани у Вас?

Вже 23-ій рік мої життєві плани нерозривно пов’язані з боротьбою за державність моєї нації. Так буде і надалі. Зараз найголовнішим своїм завданням бачу координацію дій різних груп націоналістів, які працюють над створенням і розвитком якісно нових структурних підрозділів майбутнього об’єднаного і всеохопного націоналістичного руху.

Ми багато часу присвятили послідовній об’єднавчій дії в націоналістичному середовищі, але зрозуміли одне – об’єднати те, що не об’єднується неможливо. Адже структури, що називають себе націоналістичними мають різне, часто діаметрально-протилежне бачення ситуації в Україні, різні ідеологічні підходи, концептуальні, політичні тощо.

На мій же погляд, єдиною послідовною націоналістичною силою з чіткою ідейною та ідеологічною базою, метою, завданнями, концепцією боротьби, програмою українського державотворення є тільки революційна і дієва ВО „Тризуб” ім. С.Бандери.

Але для існування повноцінного націоналістичного руху цього замало. „Тризуб” ніколи не ставив собі за ціль бути всім для всіх. Він був, є і буде вузько-функціональним. І саме тому сьогодні вже створені та діють декілька всеукраїнських ініціативних груп, які займаються розбудовою якісно нового громадсько-політичного сектору націоналістичного руху, жіночого сектору, ідеологічного, міжнародного та декількох секторів забезпечення національно-визвольної діяльності.

Переконаний, що у складних умовах внутрішньої окупації України реальна революційна боротьба, а не угодовський партійний імпрезіонізм (В.Іванишин), викують ті кадри, які будуть здатні підготувати та провести Національну революцію, наслідком якої буде здобуття Української Національної Держави.

Творення Українського Націоналістичного Союзу, як координуючого центру для українських націоналістів і прообразу об’єднаного націоналістичного руху – зараз для мене і моїх побратимів – завдання номер один.

Друже Дмитре, а чи дасть режим Януковича реалізувати націоналістичні плани?

А хто їх питати буде? Ми не визнаємо Януковича Президентом України, відповідно вважаємо всі гілки влади – законодавчу, виконавчу і судову – нелегітимними. Янукович провів державний переворот, узурпував всю повноту влади в державі, проводить політичні репресії та антинародну і антинаціональну політику.

Якщо репресії та переслідування будуть посилюватися (а вони будуть посилюватися, бо інакше ці московські ставленики не втримаються при владі і декількох місяців) українські націоналісти мають згадати досвід своїх попередників з ОУН-УПА і повести боротьбу всіма доступними методами і засобами в умовах підпілля. Так, це далеко не просто, але реально і доволі ефективно. Врешті, як казав полковник Василь Іванишин: „Якщо Бог створив бандерівців, то він за них і подбає”.

Націоналісти не будуть жити в резервації та виконувати роль баранів, яких ведуть на заріз. Спротив буде наростати на всіх ділянках суспільно-політичного життя і, врешті-решт, виллється в якісні революційні зміни в державі.

Як на мене, то більш небезпечним фактором в національно-визвольній боротьбі, є не ворожі чинники, а „наше” партійне середовище, яке заради своїх вузько-партійних інтересів йде на угодовські домовленості з відвертим ворогом, бавиться в „опозиційність”, випускає революційну „пару” народу через безідейні „вибори без вибору” (В.Іванишин). Ось подолати цю заразу, що роз’єднує українців – буде великою перемогою українського націоналізму.

Але зараз я не хочу заглиблюватися в це питання, адже ми всі стаємо на порозі Нового року та Різдва Христового і говорити про погане просто не хочеться.

Я хочу привітати всіх своїх побратимів по боротьбі за УССД, незалежно від організаційної приналежності, з наступаючими святами, та побажати всім впевненості у Перемозі Божої Правди та нашої святої Ідеї. Хай 2011 рік буде роком національного підйому, хай вороги України гинуть як роса на сонці, а український лицарський дух вед нас до нових звершень в ім’я Бога, України, Свободи! Хай новонароджений Ісус підніме наш народ з колін та допоможе нам здолати свої внутрішні слабкості та ворожу силу!

Слава Україні!

Христос рождається!

Розмовляла Марічка Зарубінська

БАНДЕРІВЕЦЬ

Переглянути відеозапис:

Городище Пліснеськ. Викрито чергову брехню російської історіографії

Під час розкопок у Пліснеському городищі, що зпоблизу села Підгірці Бродівського району Львівської області, археологи знайшли цінні пам'ятки Х-ХІ століття, які повністю поховали російську історіографію стосовно розвитку західноукраїнських земель в цей період.

Про це ЗІКу сьогодні, 28 грудня, розповів начальник археологічної експедиції, директор Інституту археології Львівського національного університету ім. Івана Франка Михайло Филипчук.

Територія Пліснеського городища займає близько 300 га площі і є унікальною пам'яткою ранньосередньовічної доби України. З історією цього давнього поселення пов'язано чимало легенд, одна з яких повідомляє про княжну Олену, яка заснувала в місті монастир та про княгиню Ольгу, яка нібито походила з цих земель, але історично ці факти не підтверджено.

За словами Михайла Филипчука, за роки розкопок, археологи знайшли безліч речових доказів, які засвідчують існування на цій території державних структур ще до походу сюди Володимира Великого в 992-993рр.

«Крім курганів, жител та поховань, археологи розкопали у Пліснеську також залишки молитовного дому та культової споруди з рештками жертвоприношень, які є унікальними для нас і свідчать про самобутність і історичну вагомість цього місця», - додав археолог.

Виявлені матеріали заповнюють багато «білих плям» в українській історії та є беззаперечним доказом того, що городище Пліснеськ дійсно було найдавнішим центром християнства на західноукраїнських землях.

Джерела:

ZIK

Воїни Христа Царя

«...повністю поховали російську історіографію...»

Пробачте, любі, у Христі Ісусі, "братішкі і сєстрьонкі", але це ще один аргумент до того, що вся історія РФ (московської імперії), і то як Держави так і Церкви, м'яко кажучи, висмоктана з пальця і тому не витримує жодної критики... Врешті, ви повинні, заради Істини, прийняти цю гірку правду та не вдаватися до самообману "панславізму", "українського воза" і "народа богоносца". Бо через цей ваш блуд страждає не тільки український, але й інші народи, які ви, протягом багатьох століть, загарбували, гнобили, винищували, асимілювали... і все це зло вчинене вами через дурний месіянізм та в ім'я якогось кровожерного бога, який не має в собі ні любові, ні милосердя. Схаменіться! Покайтеся! І доки ви ще в дорозі, примиріться з усіма покривдженими вами та вашою злою імперією народами, поки Господь наш, Ісус Христос, дає вам час. Не знехтуйте цим шансом. Пустіть Новонародженого Ісуса у свої серця, щоб Він зростав у вас, а ви всі - в Ньому.

парафіяльний сторож р.Б. Леонід.

Церква в 2010 році – найважливіші події

Папські паломництва на Мальту, Кіпр, до Португалії і Іспанії, історичний візит Бенедикта XVI до Великобританії і беатифікація кардинала Джона Генрі Ньюмена. Необхідність боротьби з проблемою сексуальних зловживань в Церкві, переслідування християн, серед них різанина в Багдаді - це тільки деякі з важливих подій в Церкві в 2010 році.

СІЧЕНЬ

Свята Земля. 10-14 січня з пастирським візитом в декількох парафіях Західного Берега Йордану та Ізраїлю перебувала координаційна група єпископатів Північної Америки та Європи. Метою візиту делегації у складі 26 осіб було пізнання ситуації місцевої Церкви, а також вираз солідарності з місцевими християнам. Розмови були на тему введення в життя основного порозуміння між Апостольською Столицею та Ізраїлем. Єпископи здійснили паломництво до Вифлеєму, відвідали католицький університет та патріархальну семінарію в Beit Dżala. Вони зустрілися з президентом Палестинської Автономії Махмудом Аббасом в Раммалі, а також з президентом Ізраїлю Шимоном Перезом в Єрусалимі.

Гаїті. Катедра, осідок архиєпископа, всі великі церкви і семінарій полягли під камінням в столиці країни Порт-о-Пренс в результаті потужного землетрусу, який відбувся на карибському острові 12 січня. Понад 200 років Гаїті, одна з найбідніших країн світу, не знала подібного катаклізму. Серед тисяч жертв опинилися архиєпископ Серж Міота, архиєпископ Порт-о-Пренс та багато семінаристів і священиків. На трагедію жителів Гаїті, окрім багатьох організацій, допомогою відповіли християни на всіх континентах.

Італія. 17 січня Бенедикт XVI відвідав Більшу Синагогу в Римі. Папа закликав християн і євреїв до спільного свідчення про важливе значення Бога для сучасного світу. Це був третій після Кельну і Нью-Йорку візит Бенедикта XVI до синагоги. Вітаючи Папу римського, глава єврейської спільноти в Римі, Рікардо Паціфічі критично говорив про беатифікаційний процес Пія XII. Бенедикт XVI згадав про тогорічне паломництво до Святої Землі. Він підкреслив, що Церква висловила співчуття з приводу слабкості своїх синів і доньок, просячи про пробачення за все те, що могло сприяти лиху антисемітизму і антиюдаїзму. „Якби тільки ці лиха були викоренені навік!" - ствердив Папа. Він згадав про римських переслідуваних і вбитих євреїв в Аушвіц-Біркенау. Він також висловив співчуття з приводу байдужості багатьох італійців, відзначаючи водночас, що не бракувало людей, які героїчно, ризикуючи власним життям рятували євреїв. „Також Апостольська Столиця часто проводила таємну і дискретну акцію допомоги" - зазначив Святіший Отець.

ЛЮТИЙ

Німеччина. 23 лютого, під час весняного зібрання єпископату Німеччини єпископи вибачилися за випадки сексуального використання учнів священиками в католицьких освітніх закладах їх країни. „Від імені Католицької Церкви в Німеччині, я прошу вибачення у всіх, хто став жертвою цих злочинів" - сказав архиєпископ Роберт Золліч глава єпископату Німеччини. Після розкриття випадків сексуального домагання неповнолітніх, особливо у 70-их і 80-их роках XX ст., був проведений круглий стіл за участю представників Церкви, держави та жертв. Церква ввела в дію спеціальну інфолінію, сайт, з якого жертви домагання могли почерпнути порад. Крім того, 23 вересня під час пленарного засідання єпископату прийнято директиви, що стосуються попередніх ресурсів по відношенню до сексуального домагання неповнолітніх в католицьких школах, інтернатах і закладах для дітей.

БЕРЕЗЕНЬ

Нігерія. У християнських селах в околицях міста Джос 7 березня дійшло до „масових вбивств". В них загинуло близько 500 осіб. Жертвами нападників-мусульман були переважно жінки і діти. Архиєпископ Джон Олорунфемі Онайєкан, митрополит Абудзи, столиці Нігерії, оголосив, що його співвітчизники вбиваються взаємно не „з приводу релігії", а „з приводу суспільних, економічних, племінних і культурних претензій ". У Нігерії, що налічує 150 млн. мешканців, часто доходить до актів насилля між християнами з півдня і мусульманами з півночі країни.

Італія. 14 березня Бенедикт XVI відвідав римську лютеранську общину Христа (Christuskirche) при Via Sicilia в центрі міста. Разом з парафіяльним священиком парафії Христа, пастором Мартіном Крузе, Папа очолив екуменічне богослужіння. „Католики і протестанти несуть провину за свій поділ. Чудово, що ми можемо сьогодні молитися разом, разом співати ті ж пісні, разом слухати Слово Боже і дивитися на одного Христа. Однак, ми не можемо стояти при одному вівтарі і за це ми несемо провину" - сказав Папа римський. Візит входив до відзначення протестантами Декади Лютера, пов'язану з 500-річчям Реформації. Вона завершиться в 2017 р.

КВІТЕНЬ

Світ. У багатьох країнах відправлено Св. Меси за президента Польщі Леха Качинського, його дружину Марію і членів делегації на урочистості в Катині, які загинули 10 квітня в катастрофі літака під Смоленськом.

Мальта. До захисту християнських цінностей, оживлення ентузіазму віри і турботи про іммігрантів закликав Бенедикт XVI мальтійців під час свого першого в 2010 р. і 14-го загалом закордонного паломництва за час понтифікату. Папа перебував в одній з найбільших католицьких країн світу з 17 по 18 квітня. Візит був пов'язаний з 1950-ою річницею прибуття на цей острів Апостола Народів святого Павла і проходила під гаслом, що посилається на подію, описану в Діяннях Апостолів: „Ми мусимо доплисти до якогось острова" (Ді. 27,26). Святіший Отець закликав вірних на Мальті захищати християнські цінності. Він підкреслив, що вони відіграють важливу роль в дискусіях на тему ідентичності, культури і європейської політики. Папа зустрівся з президентом Джорджем Абелою, з групою місіонерів в Гроті святого Павла в рабаті біля Ля Валлети, очолив Св. Месу на Майдані Зерносховищ в підстоличній Флоріані за участю близько 40 тис. вірних. Папа римський зустрівся також з 8 особами, представниками жертв сексуальних зловживань духовними особами. Бенедикт XVI „глибоко перейнявся" їх історією, - зазначило ватиканське Прес-бюро - „висловив сором і біль з приводу того, що потерпіли жертви і їх сім'ї". Крім того, Папа зустрівся з молодими мальтійцями, заохочуючи їх „мужньо захищати свою віру".

Іспанія. Присутність мігрантів в Європі може бути козирем сьогодні і в майбутньому - написано в кінцевому документі VIII Європейського Конгресу Ради Єпископських Конференцій Європи (CCEE) на тему міграції. Він тривав від 27 квітня до 1 травня в Малазі на півдні Іспанії. Учасники зустрічі підкреслили, що в багатьох країнах мігранти роблять позитивний внесок -і не тільки економічний - в життя суспільств, які вміють їх прийняти, створюючи умови справжнього співжиття. Йохан Кетелерс, генеральний секретар Міжнародної Католицької Комісії у справах Міграції (ICMC) поінформував, що нині на світі є 214 млн. зовнішніх мігрантів, що переміщуються між державами. Крім того, 740 млн. людей є внутрішніми мігрантами, у межах однієї держави.

ТРАВЕНЬ

Італія. Св. Меса на майдані святого Карла, зустріч з молоддю і хворими, відвідування Каплиці Найсвятіших Тайн і молитва перед виставленою Туринською Плащаницею ввійшли в програму одноденного пастирського візиту Бенедикта XVI 2 травня до Турину. У проповіді під час Св. Меси, говорячи про Плащаницю, Папа римський зазначив, що головним посланням цієї славної реліквії є „бажання Розіп'ятого Христа згуртувати всіх в своїй любові".

Португалія. 11-14 травня Бенедикт XVI здійснив перше під час свого понтифікату паломництво до Португалії. Впродовж чотирьох днів він відвідав Лісабон, Фатіму і Порто. Головною метою папського візиту була участь у відзначенні двох річниць: 93-тю фатімських об'явлень та 10-ту беатифікації двох пастушків, Гіацинти і Франческа, яким об'явилася Мати Божа в період від 13 травня до 13 жовтня 1917 р. Гаслом паломництва були слова: „Разом ми прямуємо до надії". Ще на борту літака, яким вирушив у свою 15-ту закордонну подорож, Папа сказав журналістам, що нинішні проблеми в Церкві є частиною страждань, оголошених в третій фатімській таємниці. Під час Св. Меси в Лісабоні за участю 80 тис. вірних, зібраних на Торговому Майдані, Папа закликав: „Приязний Лісабоне, будуй свої людські надії на Божій Надії" і нагадав про багатовікову діяльність місії місцевої Церкви. Під час зустрічі зі світом культури Бенедикт XVI нагадав, що одним з найважливіших завдань Церкви в сучасній культурі є „пильнувати, щоб шукали правди і, в результаті, Бога". Під час молитви в Каплиці Об'явлень в Фатімі Папа згадав про замах на Івана Павла II 13 травня 1981 р. і „невидиму руку", яка захистила його тоді від смерті. „Папа-поляк тричі дякував за це в Фатімі Матері Божій, а також подарував кулю, яка його всерйоз поранила, вбудовану потім в корону Цариці Миру. Тим самим Фатімська Мати Божа коронована не тільки сріблом і золотом наших радощів і надії, але також `знаряддям` наших турбот і страждань" - підкреслив Папа. Виголошуючи промову в Каплиці Об'явлень, Папа римський просив за заступництвом Матері Божої , щоб „всі сім'ї народів, як тих, що відзначаються назвою християнських, так і ті, що не знають ще свого Спасителя, жили в мирі і згоді". Під час Св. Меси в святилищі Матері Божої в Фатімі за участю півмільйона паломників з 35 країн світу Папа застеріг перед думкою, що „пророцька місія Фатіми завершилась". В останній день візиту Бенедикт XVI відправив перед полуднем Св. Месу в Порто, другому за величиною місті в Португалії. В ній взяло участь близько 150 тис. людей. У проповіді Папа римський зазначив, що присутність Церкви у світі має характер місії. Він звернув увагу на те, що за останні роки змінилася антропологічна, культурна, суспільна і релігійна картина людства. «Сьогодні Церква покликана до підняття нових викликів і готова до розвитку діалогу з іншими культурами і релігіями, стараючись спільно будувати з кожною людиною хорошої волі мирне співіснування народів» - підтвердив Папа.

ЧЕРВЕНЬ

Туреччина. В м. Іскендерун 3 червня вбито єпископа Луїджі Падовезе, апостольського вікарія Анатолії і глави Конференції єпископату Туреччини. Вбивцею був його водій, 26-річний мусульманин Мурат Альтуна, якого група турецьких психіатрів і адвокатів в грудні цього року визнала неосудним. Єпископ Падовезе був похоронений в родинному Мілані. Слідство у справі вбивства триває.

Кіпр. Послання миру і примирення для Кіпру і Близького Сходу, діалог з православ'ям, зміцнення католицької спільноти були головними мотивами апостольського візиту Бенедикта XVI до Кіпру. Папа прибув туди як паломник „слідами спільних батьків у вірі, святих Павла і Варнави". Візит мав також історичний вимір, оскільки вперше Єпископ Риму відвідав цю країну. Папа вручив патріархам і єпископам східних Церков Instrumentum laboris Зібрання Спеціального Синоду Єпископів для Близького Сходу. Це була 16-та закордонна подорож під час його понтифікату і перша до країни, в якій більшість жителів є православними. У днях 4-6 червня Святіший Отець, окрім короткого перебуванням в Пафосі, більшість часу провів в столиці Республіки Кіпру - Нікозії. Це був важкий візит, оскільки цей регіон впродовж багатьох років знаходиться в стані перманентної кризи, яка у переддень прибуття Папи сильно загострилася через кровопролитну акцію ізраїльських десантників на конвой з гуманітарною допомогою для Сектору Газа. Потім відбулась трагічна смерть єпископа Луїджі Падовезе - голови турецького єпископату, яка нагадала про інші вбивства католицьких священиків в цій країні, скоєні за останні роки ісламськими фундаменталістами. Мир і примирення були лейтмотивом багатьох виступів Папи римського. Вони стосувалися не тільки поділеного від 1974 р. острова на Республіку Кіпр, що визнається міжнародною громадськістю і є членом Європейського Союзу та самопроголошену Турецьку Республіку Північного Кіпру, але також Близького Сходу. Стосовно очікувань частини мешканців острова про поділ острова, Папа римський проявив величезний дипломатичний талант. Він не осудив однозначно турецької окупації північної частини острова і не закликав турків до повернення загарбаних і знищених церков і монастирів. Папу надзвичайно сердечно прийняв Глава Церкви Православного Кіпру архиєпископ Хризостом. Не справдилися побоювання, що частина православних єпископів і духовенства протестуватиме проти паломництва Папи римського. На екуменічній зустрічі в церкві Agia Kiriaki Chrysopolitissa в Пафосі Бенедикт XVI заохочував до молитви за дар єдності всіх учнів Христа. Багато місця Папа римський присвятив міжрелігійному діалогу. Вже на борту літака в розмові з журналістами в контексті Синоду Єпископів він вказав на потребу діалогу з „братами мусульманами". Однією з головних цілей папського паломництва було зміцнення католиків, що живуть на Кіпрі і на Близькому Сході. Під час Св. Меси в церкві Святого Хреста в Нікозії за участю священиків, богупосвячених осіб, катехитів і членів церковних рухів Папа закликав, щоб вони „не покидали своєї кошари, яка часто живе у важких умовах як меншість, терплячи недостаток і самопожертви у зв'язку із напругою і етнічними та релігійними конфліктами". Виголошуючи промову до представників Церкви на Близькому Сході, Бенедикт XVI підкреслив, що „християни у всьому світі як і раніше дивляться на Близький Схід з особливою повагою". Він також звернув увагу на великі труднощі, які переживають християни на Близькому Сході.

Італія. Під гаслом: „Вірність Христа, вірність священика" з 9 по 11 червня 2010 р. в Римі за участю 15 тисяч священиків з 97 країн відбувся Всесвітній Конгрес Священиків. Він завершив оголошений в 2009 році Папою римським Рік Священства. Ця зустріч розпочалася 9 червня літургією в римській базиліці святого Павла за Стінами. Крім проведення Св. Меси, участі в поклонінні Найсвятішим Тайнам і вислуховування конференції на тему „Навернення і місія", священики зі всього світу вступили до таїнства примирення.

У Базиліці святого Петра під головуванням Бенедикта XVI відбулося молитовне чування, поєднане зі свідченнями священиків. Конгрес закінчився в урочистість Найсвятішого Серця Ісуса Св. Месою на площі святого Петра під головуванням Папи римського. Бенедикт XVI закликав священиків до повторного відкриття і переживання величини та краси свого покликання. У проповіді він вибачився за гріхи сексуальних зловживань зі сторони духовенства по відношенню до неповнолітніх і, запевнив, що Церква зробить все, що в її силі, щоб такого виду гріхи і помилки ніколи більше не повторилися.

Франція. Перед Великою Палатою Трибуналу Прав Людини (ETPC) в Страсбурзі 30 червня відбувся допит сторін у зв'язку з відкликанням італійського уряду від вироку, що визнає присутність хреста в італійській школі порушенням Європейської Конвенції. Трибунал оголосив, що дата винесення вироку лише буде оголошена. У так званій „справі Лаутсі проти Італіі" 21-особовий міжнародний суддівський склад вислухав виступи двох представників пред'являючої позов «Soile Lautsi» і двох представників італійської сторони. Раніше єпископати майже всіх європейських країн видали заяви, підкреслюючи, що „хрест не є загрозою для нікого, і Церква не може відступити від права на присутність хреста в совісті людей і в публічному просторі".

ЛИПЕНЬ

Угорщина. Роль священика в дозріванні священицьких покликань була темою конгресу Європейської Служби для Покликань (EVS). Він відбувся з 1 по 4 липня цього року в історичній столиці і місцеперебуванні примасів Угорщини в Ештергомі. Засідання проводив допоміжний єпископ гнезненської архидієцезії Войцех Поляк, головуючий EVS та делегат Конференції Єпископатів Європи (CCEE) у справах покликань. Конгрес відбувся, між іншим, з нагоди закінчення Року Священства. Головною його темою була проблематика, пов'язана із служінням священика як свідка і аніматора покликань. Обговорювалось питання священицького життя і священицької ідентичності, форма сучасного священика в Європі, обдумувалось служіння священика на користь покликань.

Італія. 4 липня Бенедикт XVI віддав честь своєму попередникові - святому Целестину V. Папа відправив Св. Месу в Сулмоні, де святий Целестин після зречення в 1294 р., проживав протягом декількох років як відлюдник.

СЕРПЕНЬ

Італія. 53 тис. міністрантів з 17 країн Європи прибуло 2 серпня з паломництвом до Риму. Найбільшу групу представляли німці - 45 тис. учасників. Гаслом зустрічі були слова: „Пиття із справжнього джерела". Найважливішим пунктом візиту до Вічного Міста була вечірня молитва на площі святого Петра, а також загальна аудієнція середи з Бенедиктом XVI.

Франція. Дві важливі річниці відзначила 14 серпня Спільнота в Тезе: 70-річчя свого існування і 5-ту річницю смерті свого засновника - брата Роджера. Оскільки він сам ніколи не хотів, щоб в церкві говорили дуже багато слів, урочистості з нагоди річниці були характеру простого паломництва. До Тезе прибуло 5 тис. осіб. З нагоди річниці привітання склали Бенедикт XVI, патріархи Константинополя і Москви, архиєпископ Кентербері, очільники лютеран і реформаторів.

Індія. У всьому світі відзначали 100-ту річницю дня народження бл. Матері Терези з Калькутти. Головною точкою була Св. Меса 26 серпня за участю паломників зі всього світу, відправлена вдома рідним Згромадженням місіонерок Любові в Калькутті. Її очолив архиєпископ Ранчі, кардинал Телесфор Плацідус Топпо. У листі, присвяченому цій нагоді, Бенедикт XVI нагадав, що бл. Мати Тереза, апостолка „найбідніших з найбідніших", була зразком християнського життя. В Індії заходи з нагоди річниці тривали тиждень. Було організовано виставки фотографії і кінофестиваль, що представляв роботу і молитву Матері Терези. Відбулися також: міжрелігійна зустріч і симпозіум на тему життя і справи блаженної, а також публічна урочистість на честь пам'яті Матері Терези під головуванням президента Індії Пратібхи Патіл. На честь Матері Терези в Індії видано монети з її зображенням вартістю 10 і 100 індійських рупій. Індійська залізниця натомість назвала на її честь один з експресів, що курсує на трасі до Калькутти, „Експрес Матері".

ВЕРЕСЕНЬ

Угорщина. Словаччина. Австрія. Закликом, скерованим до кожного християнина, щоб більше брати участь в охороні довкілля закінчилося в австрійському святилищі Марії в Маріацель міжнародне екологічне паломництво єпископів і відповідальних в єпископатах своїх країн за проблематику охорони середовища Європи. Шлях паломництва, яке відбулося з 1 по 5 вересня цього року проходив з Угорщини через Словаччину до Маріацель в Австрії. Гаслом паломництва були слова, обрані Бенедиктом XVI на Всесвітній День Миру 2010: „Якщо ти хочеш миру, бережи справу створіння".

Італія. Бенедикт XVI склав 5 вересня візит в Carpineto Romano, де 200 років тому прийшов на світ Джоакіно Печчі, майбутній папа Лев XIII. „Він був чоловіком великої віри і глибокої побожності, що завжди є основою всього для кожного християнина, не виключаючи папу" - сказав Папа римський під час Св. Меси на площі Monti Lepini за участю понад п'яти тисяч жителів містечка.

Великобританія. Зустріч з королевою Єлизаветою II, Св. Меси за участю десятків тисяч вірних в Глазго, Лондоні і Бірмінгемі, де Папа беатифікував кардинала Джона Генрі Ньюмена, зустрічі з молоддю, міжрелігійна, з представниками державної влади і громадського життя, а також екуменічна - це найважливіші пункти 17-го закордонного апостольського візиту Бенедикта XVI. Гаслом паломництва, яке відбулося 16-19 вересня були слова бл. Ньюмена: „Cor ad cor loquitur" (Серце говорить до серця). Святіший Отець відвідав чотири міста в Шотландії і Англії: Едінбург, Глазго, Лондон і Бірмінгем. Більшість британських медіа одноголосно підкреслюють, що візит був визнаний історичним не тільки тому, що глава Католицької Церкви вперше прибув на запрошення королеви і державної влади, але і з огляду на свій перебіг і послання, яке залишив Бенедикт XVI. Без сумніву він змінив картину Папи і Католицької Церкви в очах британців. Папа отримав на Британських Островах визнання і повагу. Одним з ключових мотивів паломництва Бенедикта XVI було місце релігії в ліберальному, плюралістичному суспільстві. Бенедикт XVI говорив не тільки про місце релігії в суспільстві, але нагадав британцям про їх християнське коріння. В процесі паломництва Бенедикт XVI показав, наскільки несправедливою є розмова про нього, котрий начебто небагато зробив в боротьбі з сексуальними зловживаннями в Церкві. Засуджуючи педофілію, Папа не обмежився лише гострими словами, але і зустрівся з жертвами зловживань. Як звичайно під час паломництв, Папа багато часу присвятив молоді. Зустрічаючись на території кампусу Колегії Університету Богородиці з 4 тисячами учнів католицьких освітніх закладів зі всієї Великобританії, Бенедикт XVI закликав молодих британців „до того, щоб стати святими" і просив їх, щоб „не задовольнялися другорядними ідеалами". З великою увагою спостерігали також і за екуменічними і міжрелігійними зустрічами Бенедикта XVI. Були вони, перш за все, важливими для британських католиків і англіканів, які стоять перед проблемою, як зберегти місце релігії в публічному житті під час безпрецедентної загрози секуляризму. Очевидно, під час паломництва не бракувало зустрічей зі світським і орденським духовенством Великобританії. Кульмінаційною точкою папського візиту до Британських Островів була беатифікація кардинала Джона Генрі Ньюмена - теолога і філософа XIX століття, що навернувся з англіканізму. У беатифікаційній Св. Месі в Cofton Park в Бірмінгемі, взяло участь понад 55 тис. осіб. Це була перша беатифікаційна урочистість з початку понтифікату, яку Папа очолив особисто.

Австрія. Місце і роль єпископа Риму в Церкві в першому тисячолітті були темою XII засідання Міжнародної Комісії у справах Теологічного Діалогу між Римсько-католицькою та Православною Церквою. Вона засідала у Відні з 20 по 27 вересня. У кінцевому комюніке підкреслено „дух дружби і довірливої співпраці", який панував на зустрічі. Однак, вона не закінчилося виданням спільного документу.

ЖОВТЕНЬ

Італія. 3 жовтня Бенедикт XVI відвідав Палермо на Сицилії. Візит відбувся з нагоди Регіональної Церковної Зустрічі Сімей і Молоді. Під час Св. Меси Папа закликав жителів Сицилії до відважного життя і свідчення віри. Святіший Отець засудив притому організовану злочинність і пасивність по відношенню до її різноманітних проявів. У Євхаристії взяло участь понад 100 тис. вірних.

Хорватія. Під гаслом „Демографія і сім'я в Європі" засідало в Загребі щорічне пленарне засідання Ради Єпископських Конференцій Європи (CCEE). У 40-ій такого типу зустрічі, яка тривала від 30 вересня до 3 жовтня, брали участь глави єпископату держав нашого континенту і запрошені гості. CCEE зібрала від окремих конференцій єпископату дані на тему ситуації сім'ї і демографічних проблем в країнах нашого континенту. На цій підставі був створений рапорт, який представила Лола Веларде, глава Європейської Мережі Інституту Сімейної Політики. На її думку „Європа увійшла в період демографічної зими", оскільки середній показник дітонародження становить ледве 1,52 на одну жінку у плідному віці, тоді як для обміну поколінь необхідно принаймні 2,1.

Греція. На острові Родос з 18 по 22 жовтня засідав II Католицько-православний Форум. Темою зустрічі за участі 17 делегатів Ради Єпископських Конференцій Європи (CCEE) і 17 представників європейських православних Церков, були теологічні та історичні перспективи взаємин Церква - держава.

ЛИСТОПАД

Ірак. Різанина в католицькій катедрі сирійського обряду в Багдаді. Під час звільнення заручників 1 листопада загинуло 52 особи і кілька десятків були поранені. В неділю увечері до святині під час Св. Меси вторглася група озброєних чоловіків. Невдовзі після того іракські сили безпеки разом з американськими солдатами провели штурм на церкву і звільнили заручників. Після замаху з різних сторін світу пролунали голоси осудження ісламського екстремізму, а також солідарності з християнами Іраку.

Іспанія. Паломництво до Сантьяґо-де-Компостела з нагоди Святого Компостелянського Року, а також посвячення церкви Пресвятого Сімейства в Барселоні іменованої меншою базилікою, монументальної святині, витвору геніального каталонського архітектора Антоніо Гауді і символу традиційної католицької сім'ї - були основними точками 18-го закордонного апостольського візиту Бенедикта XVI до Іспанії 6-7 листопада. Всупереч попередніх припущень, паломництво не стосувалося політичних питань, а було „знаком любові Папи" до історично християнської Іспанії. Святіший Отець прибув туди, як сам зазначив, як Наслідник Петра, щоб зміцнити віру, оживити надію, а також довірити заступництву Апостола Якова „бажання, труди і праці для Євангелії". Бенедикт XVI залишив, щонайменше два сильні послання, направлені не тільки до іспанців, але до Старого Континенту. Він закликав Іспанію і всю Європу оживити християнське коріння і будувати своє сьогодення і майбутнє на автентичній правді, свободі і справедливості. „Європа мусить відкритися на Бога, вийти на зустріч з Ним без страху" - говорив він в Сантьяґо-де-Компостела. Він також зробив зауваження щодо охорони і допомоги сім'ї, а також нагадав, що Церква протестує проти всіляких форм відкидання людського життя і підтримує натуральний порядок в сімейному середовищі. Бенедикт XVI прибув до країни, де впродовж багатьох років наступають надзвичайно потужні секуляризаційні процеси, які підтримує законодавство, поширюване соціалістичним урядом Хосе Луї Родрігеса Запатеро. У проповіді під час Св. Меси, яку Бенедикт XVI відправив на площі Обрадойро в Сантьяґо-де-Компостела, він назвав трагедією те, що „в Європі, особливо в XIX столітті, усталилося і поширило переконання, що Бог є суперником людини і ворогом її свободи". Натомість в процесі освячення святині Пресвятого Сімейства в Барселоні він говорив, що „Бог є Богом миру, а не насилля, свободи, а не примусу, згоди, а не незгоди". Бенедикт XVI нагадав також про великий християнський і духовний спадок Іспанії. Говорячи безпосередньо про тих, хто пропагує в Іспанії ліберальне абортивне право, закони про „подружжя" осіб однієї статі і згоду на усиновлення дітей гомосексуалістами, проекти легалізації евтаназії, Бенедикт XVI нагадав в церкві Пресвятого Сімейства про особливу потребу охорони і допомоги сім'ї. В часі повсюдно пануючого релятивізму Бенедикт XVI багато місця присвятив співвідношенням правди і свободи, віри і мистецтва.

Великобританія. П'ятеро англіканських єпископів вирішили вступити до Католицької Церкви через структуру персонального ординаріату. В опублікованому 8 листопада в Лондоні комюніке поінформовано, що католицький єпископат із задоволенням приймає рішення єпископів Ендрю Бернхема, Кейта Ньютона, Джона Броадхорста, Едвіна Бернеса і Девіда Сілка вступити до повного причастя з Католицькою Церквою через Ординаріат для Англії і Уельсу. Він був утворений згідно з рішеннями апостольської конституції «Anglicanorum coetibus» від 4 листопада минулого року. 14 листопада таке рішення прийняло 50 англіканських пасторів.

ГРУДЕНЬ

Швеція. Бразильський єпископ Ервін Краутлер, що походить з Австрії, отримав 6 грудня в Стокгольмі альтернативну Нобелівську Премію, що є виразом визнання його боротьби за права людини і врятування довкілля Амазонії. „Я приймаю цю нагороду від імені всіх, хто сьогодні разом зі мною бореться - за добро тубільних народів, за Амазонію і за права людини" - сказав єпископ Краутлер в осідку парламенту в Стокгольмі.

Китай. У Пекіні з 7 по 9 грудня засідало VIII Зібрання Представників Китайських Католиків. Під час засідань було обрано так званого главу Ради Китайських Єпископів, яку не визнає Ватикан, еквівалент конференції єпископату в інших країнах. Ним став єпископ Джозеф Ма Їнґлін, котрий в 2006 році прийняв свячення без папського мандату. Генеральним секретарем Ради був обраний також висвячений без папської згоди єпископ Джозеф Ґуо Їнцай. Зібрання рішуче засудила Апостольська Столиця, називаючи його насильством влади Китайської Народної Республіки над релігійною свободою. На думку Ватикану, ця подія односторонньо зашкодила діалогу і клімату довіри, що виникли в останній період у відносинах з Пекіном.

Опрацював Кшиштоф Томасік

За матеріалами іноземних інтернет-видань перекладено Milites Christi Imperatoris

Джерела:

ЕКАЙ-ПІ

Сайт парафії Преображення Господнього, м. Кам'янське (Дніпродзержинськ)

Воїни Христа Царя