09.02.2013р. Б. / Молитва до ХХІ Всесвітнього Дня Хворого

Святкові урочистості з нагоди відзначення ХХІ Всесвітнього Дня Хворого відбудуться в Марійському санктуарії в німецькому місті Альтьоттінг під гаслом "Іди і ти роби так само" (Лк.10, 37): Добрий самарянин: роби добро тим, хто страждає і роби добро через свої власні терпіння.

Напередодні головних урочистостей у Ватикані опублікували молитву до Всесвітнього Дня Хворого:

Всемогутній і вічний Боже,
Ти є нашою основою і нашою підтримкою,
Ти є надією, яка ніколи не покидає нас,
і Любовʼю, яка віддає себе на Хресті та у Воскресінні Ісуса.
Нехай Твоє Обличчя сяє над усіма хворими, терплячими та вмираючими.
Будь милосердним до них.
Посилай Добрих Самарян, які безумовно служитимуть і лікуватимуть хворих, страждаючих та вмираючих,а також допомагатимуть найслабшим.

Свята Маріє, Мати Божа,
сьогодні ми звертаємось до Тебе і молимось:
Ти знаєш біль беззахисних, коли терпіння неможливо віддалити.
Через Твою присутність біля підніжжя хреста і Твоє терпіння, як матері,
Ти стала для нас спасінням хворих.
Нехай через твоє заступництво ми отримаємо силу і відвагу
подивитись на розіпʼятого Христа
і відважно нести свої терпіння, довіряючи себе Йому.

Боже Отче, повний благодаті,
ми дякуємо Тобі за велику кількість зразкових свідків,
котрі йшли шляхом скорботи,
і котрих Ти дав нам як заступників.

Дякуємо Тобі за Св. Анну Шеффер,
котра важко терпіла від раннього дитинства, будучи прикутою до ліжка після нещасного випадку.

Ми звертаємось до тебе, Св. Анно Шеффер:
Через прагнення до близької дружби з Ісусом Христом, котрий був розіпʼятий і воскрес,
ти змогла не лише зносити терпіння,
але й принести себе в жертву разом з Ним заради інших страждаючих людей,
перш за все заради тих, хто відчував, що не має надії.
Через твоє заступництво, допоможи нам також
приймати наше життя навіть тоді, коли воно сповнене болю,
дивитися з довірою на розіпʼятого Христа,
і йти своїм шляхом з впевненістю, що любов Христова є сильнішою від всякого болю,
сильнішою від зла і сильнішою від смерті.

Боже, дякуємо Тобі за блаженного Папу Івана Павла ІІ.
Він завжди був поруч з хворими,
безстрашний захисник людського життя.

Ми звертаємося до тебе, блаженний Папо Іване Павле ІІ:
Нехай через молитву ми отримаємо силу віри,
а також впевненість, що не пропадемо,
і з повнотою нашого життя і з усіма нашими терпіннями
будемо в безпеці Божих рук і серця.
Додавай нам відваги через той приклад, який ти дав, вмираючи,
також і в останні години нашого життя.

Ми також дякуємо Тобі,Господи, за блаженну Матір Терезу з Калькутти,
справжнього ангела серед темних ночей відкинених і вмираючих.
Ми звертаємося до тебе, блаженна Мати Терезо,
котра, довіряючи нескінченній любові Ісуса Христа і
Його смертній жертві на хресті, завжди дбала про те,
щоб світло цієї Його любові проникало крізь темряву страждань.
Випрошуй для нас віру і усвідомлення того, що ми самі
можемо стати світлом для інших страждаючих людей.
Допоможи нам також випромінювати надію,
а також впізнавати в наших хворих та терплячих ближніх
Обличчя нашого Господа, і надавати цим людям нашу раду допомогу.

Боже, в Тройці Єдиний,
тепер ми кладемо себе в Твої щедрі батьківські руки.
Ми віримо в Твою безмежну любов,
і що Ти бережеш нас в добрі і важкі дні, у житті і у смерті.
Через наш біль, нехай наша віра і наша довіра до Тебе відновиться,
щоб усі люди Божі змогли відчути благодать відкуплення.
Від нині і повіки.
Амінь.

Переклад "Католицького Оглядача"

До Вашої уваги також Послання Святішого Отця Бенедикта XVI на ХХІ Всесвітній День Хворого (11 лютого 2013 року)

Джерело:   Воїни Христа Царя

08.02.2013р. Б. / Як Папа ставиться до сучасних молодіжних культур?

«Нові молодіжні культури» обговорюють у Ватикані, у Папській раді з культури. 7 лютого з учасниками пленарного засідання зустрівся Бенедикт XVI і поділитвся своїм баченням сучасної молоді і її проблем.

 

У своїй промові до учасників зустрічі Папа звернув увагу на ряд проблем, з якими зустрічається сучасна молодь. В першу чергу Папа зазначив велику проблему безробіття. «Невпевненість і слабкість, які характеризують багатьох молодих людей, не рідко підштовхують їх до маргінальності,  роблять майже невидимими і відсутніми в історичних та культурних процесах суспільства», - сказав Папа. Крім того, на думку Святішого Отця, емоційна і почуттєва сфери, як наприклад тілесна, під впливом сучасної культури серед молоді знаходять вираження в «театралізації інтимного  та особистого життя», а також в «індивідуалістичній і нарцистичній закритості на своїх власних потребах і інтересах». «Також і релігійний вимір, досвід віри і приналежності до Церкви часто переживаються в егоїстичній і емоційній перспективі», - сказав Бенедикт XVI. 

З іншого боку Папа відзначив і позитивні феномени, що характеризують сучасну молодь: це відкритість на «волонтерську роботу на благо потребуючих; глибока і щира віра, радісне свідоцтво приналежності до Церкви; зусилля в побудові товариств,  здатних поважати свободу і гідність усіх, починаючи з найбільш слабких». 

«Ми знаходимося перед лицем реальності, як ніколи складної, але також і привабливої, яку необхідно зрозуміти, глибоко вивчаючи, і любити з сильним духом співпереживання», - сказав Святіший Отець. Він підкреслив, що молодіжні культури стають «терміновими», в тому сенсі, що «демонструють глибоку потребу, прохання про допомогу або навіть «провокацію», яку не можна ігнорувати або відкидати,  як громадськості так і церковним громадам». «Якщо молодь не буде більше сподіватися і розвиватися, якщо не включить в історичну динаміку свою енергію, життєрадісність, здатність передбачати майбутнє, ми побачимо людство, закрите в самому собі, позбавлене надії і позитивного погляду на завтрашній день», - зазначив Бенедикт XVI. 

За матеріалами: Католицький Оглядач

Джерело:    КРЕДО

07.02.2013р. Б. / «У нашому народі міцно вкорінився християнсько-поганський суржик»: о. д-р Юрій Саквук

Сьогодні на різних рівнях Церква говорить про кризу віри і про те, що християни повинні свою віру очищати й утверджувати. Тому у розмові із о. Юрієм САКВУКОМ, викладачем богослов’я УКУ, священиком львівського храму свв. Володимира та Ольги, йдеться про те, чим наша віра занечищена сьогодні, зокрема, про погансько-християнський суржик та забобонність. А також о. Юрій ділиться думками про те, як слід надавати вірі конкретності щодо виховання дітей.

 

«Нам потрібна віра пророка Іллі»

— 2013-ий у Католицькій Церкві проголошено роком віри. Наскільки актуальною, на Вашу думку, є ця тема у сучасному суспільстві, яке бодай номінально вважає себе християнським?

— Сьогодні Церква добре усвідомлює, що проповідь Євангелія не може обмежуватись лише нехристиянізованим світом, позаяк ті, що вже є у Церкві, потребують Христової благовісті не менше, а іноді й більше від тих, котрі ще не прийняли Христа. До речі, найважче буває голосити Добру новину саме тим, хто вважає, що вже усе знає. Однак євангелізація у рівній мірі потрібна і священикам, і монахам, і вірним — для очищення їхньої віри, для кращого усвідомлення її внутрішньої суті. Тому-то сьогодні часто говориться про нову євангелізацію, в яку активно включається наша Церква.

Поміж багатьма іншими обов’язками я також є духівником у паломницькому центрі «Рафаїл». Наші прощі до Святої Землі ми часто починаємо з гори Кармель. Там жив пророк Ілля, який і сьогодні є прикладом живої віри в Бога. У Старому Завіті описано, як він змагався із 950-ма поганськими пророками, викликаючи з неба вогонь. Господь його вислухав, бо Ілля дуже сильно вірив, що його Бог – живий і що Він діє тут і зараз. Так Ілля зміцнив віру свого народу, який почав відхилятись від Бога.

На мою думку, криза нашої віри сьогодні полягає у тому, що ми номінально себе визнаємо християнами, але реально не віримо у присутність Бога у нашому житті, у те, що ми можемо з Ним спілкуватися як із живою особою. На жаль, ми не маємо віри пророка Іллі. Я часто запитую себе: «Чи ми реально очікуємо, що Бог дасть те, про що ми просимо?» І мушу визнати, що своєю зневірою ми сковуємо Господа, який може зробити у нашому житті все, що завгодно.

Як парафіяльний священик, я часто розповідаю вірним притчі. Ось одна з них. Жило подружжя в Альпах, і їм перед вікнами гора заступала весь краєвид. Якось вони прочитали слова Ісуса про те, що віра, завбільшки із гірчичне зерно, здатна пересунути скелю. Добре ввечері помолились, а вранці чоловік питає:

— Ну і що там?

— Як я і думала. Гора усе ще перед вікнами, — відповіла жінка.

Тобто, вона наперед знала, що так буде.

 

— Але ж інакше статись й не могло?

— Звичайно, це символічна притча. Але Господь справді може творити дива у нашому житті.

 

— Людині сьогодні у це важко повірити…

— Бо ми тримаємось певних стереотипів і хочемо все життя збудувати за чіткою раціональною логікою. Але віра — парадоксальна, антиномічна. Я це часто пояснюю студентам. Як можемо пізнати невидимі речі? Мови тут людської не вистачає. І тоді в хід вступає антиномія, богословський метод, що передбачає дві тези — діаметрально протилежні, і одночасно істинні. Наприклад, Бог один – і, водночас, Трійця, Богородиця – Мати і Діва, Ісус – Бог і людина; Церква – свята, але сповнена грішних людей.

Колись, коли я вчився на факультеті журналістики, моя викладачка з логіки сказала, що ніколи не прийме християнства, бо воно сповнене нелогічності. Це правда. Воно нелогічне з погляду формальної логіки. Але тут на допомогу приходить власне віра.

 

— Чи часто у парафіяльному житті ви стикаєтеся із спотвореннями віри і зміщенням акцентів із першочергових на другорядні речі?

— Я зауважив, що перша заповідь «не творити собі ідолів» людьми порушується найчастіше. Але саме з цього вони сповідаються вкрай рідко. Ми не усвідомлюємо, наскільки часто ставимо на перше місце не Бога, а зовсім інші речі. Наприклад, альтернативою недільної Літургії часто стають село, город, друзі, рибалка, сон, комп’ютер, які перетворюються на ідолів і витісняють Бога на задній план.

 

— У сучасному секуляризованому світі далеко не всі вважають церковні практики необхідною умовою власного зростання у вірі…

— Згоден, що не зважаючи на дуже близьку спорідненість, не можна вважати віру і релігію цілковитими синонімами. Однак, на мою думку, релігія допомагає вірі набрати конкретніших обрисів, чи — так би мовити — воплотитися у нашому повсякденному житті. Тому вважаю, шо для християнина ніщо не може замінити спільної Літургії і приватної молитви як двох невід’ємних форм живого спілкування з Богом, адже вони дають людині вже тепер відчути передсмак життя у Царстві Божому. Людська душа – як і тіло — має свій ритм і потреби. Як вранці людина вдихає, а ввечері видихає, так і душі потрібно це зробити. Цим вдихом і видихом є ранішня і вечірня молитва. Як і тілу, душі потрібне очищення та їжа – Сповідь і Євхаристія. Але дуже часто ми забуваємо про ці речі і тоді нестача базових релігійних проявів негативно впливає на силу нашої віри.

 

«Я не хреститиму дитини, доки батьки не знімуть з її руки червону ниточку»

— Щойно минули Різдвяні свята. Церква часто наголошує на шкідливості комерціалізації Різдва. А чи не грішимо ми ще й надмірною обрядовістю, наданням більшої уваги звичаям, аніж духовній суті події, яку святкуємо?

— Я взагалі вважаю, що у нашому народі міцно вкоренився християнсько-поганський суржик. Церква, приходячи до різних народів, не відкидала цілковито їхні поганські обряди – це викликало б спротив, а пробувала їх християнізувати, надати іншої інтерпретації. Так, за основу Різдва взялося свято сонця. Адже ми не знаємо точно, що саме того чи іншого дня народився Христос. Однак усі ці поганські традиції, які супроводжують наші свята – обереги, замовляння худоби, примовки — надзвичайно міцні. Ми дотримуємось магічних ритуалів, які уже тисячами років живуть поряд із християнством і не можуть відмерти. Тут ось що дуже важливо — не розминутися із нашим «єдинобожжям», тобто вірою в єдиного Бога, і не повернутись у поганство. Адже навіть такі сакралізовані акценти церковного року, як Святвечір, Йорданське водосвяття чи пасхальний кошик можуть затінити собою важливість зустрічі з Новонародженим чи воскреслим Христом, і тоді вони послужать не нашому наближенню, а віддаленню від Бога, пошкодять чистоті нашої віри.

 

— Ви буваєте у різних країнах на паломнцтвах. Де Вам віра виглядає чистішою?

— Це не питання географії. Чиста віра є у душах свідомих християн, яких чимало по всьому світу. А географічно – скрізь не важко зауважити сліди поганства, хитро вплетеного у християнство, яке завжди йшло паралельно із ним і намагалось йому протистояти. Ця боротьба триває по сьогодні.

У Греції я був вражений тим, що люди тричі плюють через плече навіть у храмі.

 

— Ви часто стикаєтесь з оцими проявами поганства у Вашій душпастирській праці?

— Постійно. Наші вірні тричі опускають труну на похороні і перевертають табуретки, на яких вона стояла. Часто можна побачити, як люди стукають по дереву, щоб не наврочити, або вішають підкови чи якісь віники над дверима до своїх домівок. Або, скажімо, приносять хрестити дитину із знаком зодіаку на шиї і перев’язану червоними ниточками. Як може ниточка захистити? Я не хреститиму, поки батьки її не знімуть. Люди вірять у посвячене зілля, йорданську воду, мощі, забуваючи, що це лише фізичні середники, які уприсутнюють для нас набагато глибшу Божественну реальність. Самі по собі вони не мають сили, а лише покликані допомогти нам повірити у силу Божу, яка через нашу немічність проявляється у певних матеріальних символах. Людина кропить свяченою водою хату і думає, що зло відійде… Воно не відійде, якщо людина вірить у воду – а лише тоді, коли вірить у Бога.

Як використовує пересічний християнин мощі? Приложився головою, поцілував – і все. А вони ж для того, щоб ми згадали про святу людину, торкнулись її святості, спробували її наслідувати. Так що одна людина, прикладаючись до мощей, прославить Бога, а інша – зневажить.

 

— Це ще, мабуть, не найгірші випадки — коли люди звертаються до церковних середників за допомогою у своїх життєвих потребах. Не так рідко ті, що вважають себе стовідсотковими християнами, поспішають до ворожок.

— Так, їх скрізь безліч і різного роду. Яке їхнє завдання? Посіяти в людях страх, занепокоєння майбутнім, підозри до своїх ближніх, а понад усе — зневіру до Бога, відвернути від розуміння, що всім керує саме Він. Вони стверджують, що навколо багато злих людей, і вони можуть нашкодити, наврочити, звести і т.п. Тобто, сіють у людині сумнів у Божій силі і відвертають її від думки про те, що причину своїх проблем потрібно шукати не ззовні, а у власній гріховності і браку віри.

Часто у церкву приходять люди сповідатись, перебуваючи у страхах, із психічними розладами. Виявляється, ходили до ворожок чи брали участь у спіритичних сеансах. Буває, приходять навіть ті, що й самі займаються магією! Трапляється, що вони самі не до кінця усвідомлюють, що служать злу, бо воно вдало маскується. Тактика злого духа – віддалити людину від Бога, посіяти занепокоєння, сумнів, перемішати біле із чорним, кукіль із пшеницею.

До речі, повертаючись до минулих Різдвяних свят. Усі ці примовляння, замовляння не є такими невинними. Можемо сказати – це лише народні звичаї. А тоді піти далі – чому заради забави і звичаю не поворожити на Андрія? Але християни повинні бути свідомі того, що цього робити не можна, оскільки це є зрадою Бога і запрошенням сатани у власне життя. Якщо заграєш зі злом – воно стає частиною тебе. До речі, вважаю, що є різні ступені одержимості. Адже наркоманія, алкоголізм – це теж одержимість, бо людина вже не керує своїм життям і собою.

 

— Що ви радите людині, коли вона відчуває якісь наступи темних сил?

— Часто вірні приходять і просять відчитати над ними молитви. Наші священики спочатку завжди розмовляють із ними. Я намагаюсь пояснити ось що. Яку силу має злий дух? Лише ту, яку ми йому надаємо. Сам по собі він сили не має. Ісус Христос воплотився, щоб перемогти зло у цьому світі, був розп’ятий, а у своєму воскресінні переміг зло. І оце є засаднича річ: зло уже переможене. Треба тільки прийняти і повірити у цю перемогу. А якщо ми її не приймаємо, тоді і зло має над нами силу. Людині достатньо усвідомити: «Господи, я в Твоїх руках, і я знаю, що Ти переміг зло». Якщо зараз запитати у пересічної людини, хто цар цього світу? Скаже – Люцифер. А насправді цар світу – Ісус. Коли Його питали, де царство Боже, Він відповів: вже є між вами.

 

Ми перестали розповідати історії…

— Першим місцем формування віри у людини є сім’я. Поділіться своїм досвідом – адже у вашій сім’ї підростає четверо дітей.

— Мені згадалось, як о. Петро Галадза (греко-католицький священик з Канади. — ред.) наголошував: у традиційних українських сім’ях діти виховувались на історіях про свій рід, народ, про Бога. І так відбувалося з покоління в покоління. Сьогодні ж батьки не до кінця передають дітям отримане від своїх батьків. Акценти змістилися. Тепер дітей навчають телевізор і комп’ютер. Так, для батьків – це тимчасова вигода, бо можуть зайнятись своїми справами. Але це перекладання відповідальності на технічні засоби. Чи ж ми настільки довіряємо цій техніці?

Так що сучасна криза віри починається із сім’ї. Ми перестали розповідати історії…

Отож, у нашій сім’ї ми бодай намагаємось обмежити вплив масової культури на формування наших дітей. Що робимо? Наприклад, у період Різдва ми співаємо дітям перед сном колядки замість колискової. А в пасхальний час – пасхальні пісні. По вечорах читаємо книжки, на яких наші діти можуть виховуватись. Остання, яку ми прочитали — «Маленький принц» Антуана Сент-Екзюпері. Моя дружина на стіні у молодших дітей намалювала маленького принца, і ми вирішили їх познайомити із цим героєм.

Зараз у книгарнях є багато чудових «свічадівських» видань, ілюстрованих біблійних історій – чому б батькам не читати їх перед сном дітям?

Добре, щоб у сім’ї були свої традиції. Поза загальними — різдвяними, пасхальними — ми пробуємо впровадити ось таку. Раз на тиждень запалюємо наш недобудований ще камін, сідаємо біля нього і читаємо якусь добру історію, обговорюємо її. Недавно ми прочитали книжку Олега Романчука про пташку з одним крилом (це про осіб неповносправних), і вона всіх зворушила до сліз.

Тобто, вірі треба надавати конкретності і передавати її доступними нам способами – читанням, розмовами, християнськими традиціями.

 

— Чи радите Ви батькам впроваджувати дітей у пости?

— Так. Рекомендовано Церквою постити дітям від 14 років – але це рекомендація. Думаю, поступово привчати дітей до посту все ж можна і треба. При цьому спрощувати вимоги, пояснювати зміст посту, як підготовку до того чи іншого святкування.

 

— На чому наголошуєте батькам, охрещуючи їхніх діток?

— Що народження дітей – це заклик до власного зростання у вірі. Бо ми можемо дати їм тільки те, що маємо самі.

Розмовляла Катерина ЛАБІНСЬКА
 
Джерела: РІСУ

Воїни Христа Царя

06.02.2013р. Б. / У Ватикані пройде виставка ікон про віру Петра

Апостольська Столиця вирішила за допомогою творів мистецтва продемонструвати чим є віра на прикладі св. Петра. Саме тому з нагоди Року Віри сьогодні в римському Замку Ангела буде відкрито експозицію під назвою "Дорога Петра", де буде виставлено для огляду 40 ікон, найстарша з яких походить з IV століття. Про духовну боротьбу першого з апостолів розкажуть твори таких авторів як Ґвідо Рені, Ян Брейгель та Гверчіно. На експозицію будуть виставлені також ікони, що належать до традиції Східних Церков.

Виставку організувала Папська Рада у справах нової євангелізації. Як зазначив її глава, Архиєпископ Ріно Фізікелла, Церква хоче таким чином досягнути до сучасної людини, яка може упереджено ставитись до віри, але відчувати духовну спрагу перед обличчям взірців щастя, які їй пропонує світ.

"На щастя, сьогодні людина шукає чогось глибшого, – зазначив Архиєпископ Фізікелла. – Людське серце хоче пізнавати і дивуватись. Ми хочемо показати йому ту красу, яка не проминає, оскільки вона творить культуру і триває впродовж віків, викликаючи подив і замилування. Проходячи крізь століття, ми хочемо вказати на постать Петра, який завжди становив певний виклик для митців, які прагнули дослідити і виразити таємницю його віри".

За матеріалами pl.radiovaticana.va

Джерело:   Воїни Христа Царя

05.02.2013р. Б. / Атаки на Церкву нагадують «атмосферу погрому»

Кампанія проти Католицької Церкви, яка ведеться в багатьох країнах світу, нагадує "атмосферу погрому", зазначив архиєпископ Герхард Людвіг Мюллер, префект Конгрегації віровчення в інтерв'ю німецькому виданню "Die Welt".

 

Говорячи про атаки на Церкву, в першу чергу в країнах Північної Америки та Європи, єрарх зазначив, що "в деяких секторах священиків публічно ображають  у  вульгарній формі". Він підкреслив, що в багатьох блогах, а також на телебаченні проти Церкви використовуються методи, які беруть початок в  часах  "боротьби тоталітарних ідеологій проти християнства".

Єрарх торкнувся також ряду внутрішніх німецьких запитань. Говорячи про діалог, який ведеться між єрархами і мирянами в цій країні, архиєпископ Мюллер оцінив його як позитивний, проте закликав обговорювати сутність важливих речей, а не повертатися щоразу до одного й того ж. Єрарх мав на увазі питання про священичі свячення жінок. За його словами, "це неможливо", але не тому, що жінки менш вартісніші, але тому що в самій "природі таїнства Священства Христос представлений, як наречений  відносно нареченої".

За матеріалами: http://be.radiovaticana.va

Джерело:   Воїни Христа Царя

05.02.2013р. Б. / Великий екуменічний європейський форум розпочався у Польщі

4 лютого в центрі польського відділення католицької благодійної організації "Caritas" у Варшаві,  розпочалася зустріч Об'єднаного Комітету Конференції Церков Європи (організації, що об'єднує близько 120 церков і релігійних співтовариств) і Ради єпископських конференцій Європи.

 

Тема форуму «Віра і релігійність в Європі, яка змінюється. Нові християнські рухи в Європі: виклики чи можливості? ".

 

За словами організаторів заходу, тема заходу дає привід  для того, щоб спільно поміркувати про зміни в стосунках з Богом і релігійному досвіді європейців з особливою увагою на розширенні нових протестантських рухів на Старому континенті. У програмі дискусій також будуть обговорюватися взаємини між традиційними Церквами і новими рухами. Перед учасниками виступить ряд експертів, серед яких вчені та релігійні лідери різних конфесій.

За матеріалами: http://be.radiovaticana.va

Джерело:   Воїни Христа Царя

05.02.2013р. Б. / У Словаччині святкуватимуть «Тиждень подружжя»

Словаччина долучилася до країн, які святкуватимуть «Тиждень подружжя», що відбуватиметься у кожному куточку нашої планети.

 

Традиційно ця подія дає подружнім парам можливість покращити їхнє сімейне життя, завдяки тим ініціативам, які організовуються як на національному, так і на місцевому рівнях, особливо «пригадати чому вони закохались». 

Головна тема заходу, який розпочнеться 11 лютого, наступна: «Довіра не є слабкістю». Петер Кремский, один з організаторів цьогорічного святкування, пояснив, що цим заходом вони мають на меті «особистим прикладом засвідчити іншим людям, щоб не зважаючи на різні труднощі та обставини, без вагань підтримували один одного протягом цілого життя». 

Під час зустрічі буде можливість написати історію власного подружжя, яка надихатиме інших долати труднощі сімейного життя. Найкращі історії опубліковуватимуться в інтернеті. 

«Тиждень подружжя» святкується у 20 країнах світу. Також вже тепер спрямовуються зусилля до підготовки святкування 75-ої річниці «Тижня подружжя», який відбудеться у 2021 році. 

За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело:    КРЕДО

04.02.2013р. Б. / Апостольську нунціатуру в Україні з колядою відвідала молодь храму Св. Василія Великого

У неділю після Літургії молодь, що збирається при парафії храму Св. Василія Великого відвідала посольство Ватикану в Україні. Організував відвідини о. Роман Шуп’яний, ЧСВВ, духовний провідник молодіжної спільноти. Апостольською нунціатурою, що знаходиться в Києві, опікуються монахині Згромадження Сестер-Служебниць Непорочної Діви Марії. Сестри Ольга, Антонія та Йоана гостинно зустріли молодь та провели невелику екскурсію резиденцією нунція – представника Папи Римського Бенедикта XVI. Гості разом з сестрами помолилися в каплиці, де свого часу відправляв Літургію Папа Іван Павло ІІ, та заколядували.

 

Хлопці та дівчата мали нагоду побачити кімнату, де тепер уже Блаженний Папа перебував під час його візиту до України.

 

Після оглядової екскурсії сестри запросили гостей на чай. Під час гостини до молоді доєднався монсеньйор Петро Тарнавський, який за відсутності Нунція виконує його обов’язки. Усі охочі ставили запитання, які їх цікавили, – зокрема про титули в Католицькій Церкві та про її діяльність у нунціатурах різних країн. Монсеньйор Петро радо ділився досвідом праці на дипломатичній посаді у Церкві та розповідав цікаві історії з власного життя.

«Ви маєте запам’ятати, – підкреслив наприкінці спілкування о. Петро, – що католицька віра не дає вам ніяких вигод. Попри усі стереотипи та попри те ставлення до Церкви, яке формують вороже налаштована до неї суспільна думка, ви, обравши віру, мусите відтепер плисти проти течії. Це дуже важливо пам’ятати молоді, яка пізнає Христа та хоче впроваджувати Його правди у власному житті». Для більшості недільна екскурсія стала першим досвідом безпосереднього спілкування з представником Святішого Отця в Україні, тож молодь була вражена відвідинами, а ще – здобула багато нових знань від сестер та отця-монсеньйора.

 

Довідка: Дипломатичні стосунки між Святим Престолом та Україною були встановлені 8 лютого 1992 року. Апостольський Нунцій – Його Високопреосвященство Архієпископ Томас Едвард Ґалліксон (Thomas Edward Gullickson),Титулярний Архієпископ Бомарцо – призначений 21 травня 2011 року Святішим Отцем Бенедиктом XVI до України. Секретар Апостольської Нунціатури – Монсеньйор Пйотр Тарнавскі. У 2012 році Монс. Тарнавскі був призначений Секретарем Апостольської Нунціатури в Україні.

• 
• 
• 
• 

Джерела: http://osbm-kyiv.com.ua

 Воїни Христа Царя

04.02.2013р. Б. / Папа: Справжній пророк слухає Бога, а не людей

Ісус прийшов не шукати людської згоди, а звіщати істину. На цьому наголосив Бенедикт XVI у своєму повчанні, виголошеному перед молитвою «Ангел Господній» у неділю, 3 лютого. Промовляючи опівдні до вірних, зібраних на площі святого Петра, Папа прокоментував уривок із 4-го розділу Євангелія від Луки, де йдеться про проповідування Христа у синагозі в Назареті.

 

Папа розпочав від того, що після деякого часу відсутності Ісус повернувся до рідного міста в новій якості: під час суботньої молитви Він прочитав уривок із пророка Ісаї про Месію та оголосив про здійснення пророцтва, вказуючи на себе як на того, про кого говорив пророк. Це викликало замішання серед назаретян, які, з одного боку, були «зчудовані словами благодаті, що виходили з Його уст», але з іншого – дуже добре Його знали. «Чи ж не є він сином Йосифа?» – запитували вони, вважаючи Його слова самозванством: мовляв, на що може претендувати отой тесля з Назарету. 

І, знаючи цю замкненість, – зауважив Святіший Отець, – підтверджену прислів’ям, яке каже, що «жодного пророка не приймають у його батьківщині», Ісус промовляє до людей, зібраних у синагозі, слова, що звучать як провокація, пригадуючи про те, як великі пророки Ілля та Єлисей чинили чуда для не ізраїльтян, - аби показати, що іноді більшу віру можна зустріти поза вибраним народом. Реакція була однодушною. Всі підвелися й вивели Ісуса з синагоги і навіть намагалися скинути Його зі скелі. «У цій ситуації, – сказав Бенедикт XVI, – виникає спонтанне запитання: чому Ісус вирішив спровокувати цей розрив? Спершу люди були зачаровані Ним, і Він міг би здобути певну підтримку... Але саме в цьому й полягає суть справи: Ісус прийшов не людської згоди шукати, але, – як Він пізніше сам скаже Пилатові, – щоб «свідчити істину». Справжній пророк слухає Бога, а не інших, і стає на служіння істині, готовий за це платити найвищу ціну». 

Так, це правда, зауважив далі Папа, що Ісус є «пророком любові», але «любов має свою істину», й навіть більше: «любов та істина – це два імені тієї самої дійсності, два імені Бога». Святий Павло у Посланні до Коринтян пише, що «любов не заздрить, не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла, не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою». «Вірити в Бога означає зректися власних пересудів та прийняти конкретне обличчя, в якому Він об’явився, – людину Ісуса з Назарету», – зазначив Святіший Отець, додаючи, що цей шлях провадить також і до того, щоб розпізнавати Христа і служити Йому в ближніх. Прикладом цього, за словами Бенедикта XVI, є Пречиста Діва Марія. 

За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело:    КРЕДО

03.02.2013р. Б. / Події за січень 2013. СКЕЛЯ

Події за січень 2013. СКЕЛЯ  TV

 

Джерело:   Воїни Христа Царя