07.04.2012р. Б. / Трансляції пасхальних богослужінь на українському телебаченні

 

Нагадуємо, що 7 квітня о 22:00 на "Телебаченні Віковічного Слова" (EWTN) присутньому в мережі «Воля-кабель» у Києві, а також уже доступному для кожного користувача Інтернету на www.ewtn.org.ua, відбудеться трансляція Пасхальної Вігілії під головуванням Святішого Отця Бенедикта XVI. Поза тим, 8 квітня на цьому ж телебаченні а також на каналах "Перший національний" та "5 канал" о 11:15 транслюватиметься урочиста Меса Господнього Воскресіння під проводом Папи, а о 13:00 - благословення "Urbi et Orbi". Запрошуємо до перегляду!

Джерела: www.catholic-media.org

Мандрівники Христа Царя

07.04.2012р. Б. / 7 квітня 2012 року - Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії

Благовіщення Пресвятої Богородиці

 

Коротка історія

Святкування Благовіщення почалося у Східній Церкві в кінці IV або на початку V ст. Цісар Маврикій (582-602) робить цей празник обов'язковим у цілій державі. У перші століття цей празник уважався Господським, як на Сході, так і на Заході. На це вказують його первісні назви: Христове Зачаття, Благовіщення про Христа, Початок відкуплення, Благовіщення, Благовіщення ангела Марії, День Поздоровлення, День або празник Благовіщення. Щойно в VII віці усталюється сьогоднішня назва для цілої Східної Церкви: Благовіщення Пресвятої Богородиці, а сам празник належить до Богородичних.

 

На святкування празника 25 березня вплинуло Христове Різдво, що настає через дев'ять місяців після Благовіщення. При тому існувало старовинне побожне передання, що 25 березня відбулося створення світу, воплочення Божого Сина і Його смерть на хресті. Олександрійська Пасхальна хроніка з 624 року і Царгородська Пасхальна хроніка з початку VII ст. визначають дату празника Благовіщення — 25 березня.

 

Службу на цей празник уклали святий Йоан Дамаскин, святий Косма Маюмський, Теофан, єпископ Нікейський і монах Йоан. Наступного дня після празника Східна Церква святкує Собор святого архангела Гавриїла. Це давній звичай Східної Церкви, щоб наступного дня після великого празника віддавати шану тим особам, які брали визначну участь в події празника.

 

Благовіщення в Русі-Україні було другим Богородичним празником після Успення, у честь якого в Києві збудована церква в першому столітті християнства. Князь Ярослав Мудрий на Золотих воротах у Києві спорудив храм у честь Благовіщення Пресвятої Богородиці. "В 1037 році, — сказано в найдавнішому літописі, — заснував Ярослав великий город Київ, що має золоті ворота. Вибудував і церкву святої Софії, Премудрости Божої, митрополичу, а далі кам'яну церкву Благовіщення Святої Богородиці на Золотих воротах. А це тому вибудував премудрий князь Ярослав церкву Благовіщення на Воротах, щоб завжди була радість тому городові Благовіщенням Господнім і молитвою Святої Богородиці й архангела Гавриїла". У храмі Благовіщення князь Ярослав Мудрий у 1037 році віддав під опіку Божої Матері ввесь український народ.

 

Богослуження празника Благовіщення повне урочистих, величних і радісних гимнів. Багато разів тут повторюється добре знаний нам привіт ангела: "Радуйся!" Головні мотиви тієї святої і неземної радости — це воплочення Божого Сина, це привілеї богоматеринства і дівицтва, це спасення людського роду. У радості Благовіщення бере участь небо, земля і все створіння. Ангел говорить до Пресвятої Богородиці з якнайбільшою пошаною і для неї, як Богоматері, має слова найвищої похвали і подиву: "Задум споконвічний відкриваючи, Гавриїл став перед тобою, Діво, і вітаючи тебе, сповістив: Радуйся, земле незасіяна! Радуйся, неопалима купино! Радуйся, глибино незглиблима...".

 

Про ікону

Іконографія Благовіщення — це зображення «доброї новини» для людства, як говорить сама назва цієї події. Рівночасно це свято великої радості, бо довгоочікуваний прихід Месії сповняється. В іконографії Благовіщення вгорі видно небесний півкруг, звідки сила Святого Духа сходить у променях світла на Богородицю, згідно зі словами Архангела Гавриїла (Лк. 1, 35). Тут бачимо дію Пресвятої Тройці в найглибшому значенні її таїнства: волю Всевишнього Отця сповіщає Архангел Гавриїл, Син Божий втілюється в лоно Богородиці, а чудесне воплочення проводить Святий Дух.

 

Архангел Гавриїл, сильне і могутнє слово Боже, звернувся з Благовіщенням до Пречистої Діви, яка представляє ціле людство. Архангел Гавриїл зображується в динамічній позі — в русі, з жезлом Божого авторитетного післанця. В нього урочистий вигляд, бо він звіщає Богородиці та всьому людству глибоке таїнство (Лк. 1, 30-33). Пречиста нахилила голову, ця поза означає прийняття, згоду. Деякі Отці стверджують, що це — жест дівицтва. Безпліддя є вияв поразки людини, а дівицтво — знак віддання першості іншому: не я творю життя, а Ти, Господи. На її лику — глибока задума й здивування, що Бог для великого діла Воплочення відвічного Слова вибрав саме її, скромну дівицю.

 

Ангел, небесна істота, зійшов на землю, адже земля — у цьому випадку Богородиця — покликана стати оселею неба. Тому й ця сцена розміщена у священному просторі. Стародавній храм втратив своє значення, вона сама, отінена Духом, стане святинею Всевишнього. Нереалістична, але прекрасна архітектура надає монументальний тон цій події. За старовинною традицією іконографії видно завісу, простягнуту між верхами будівель, щоб вказати, що подія відбувається не на вулиці, а в приміщенні.

 

В лівій руці Богородиця тримає прялку, що вказує на заняття скромної дівиці, жест правої — говорить про покірне прийняття Божої волі. Марія тримає в руках червону нитку. У цьому криється дуже глибоке богословське значення: Марія перевтілює в образ те, що почула і тому тче образ, тобто тіло, Слова Божого. Нитка, якою Пречиста тче тіло Христа, — червона, адже це — колір божественності. Богородиця натомість зображена у зелених і синіх барвах, щоб вказати на те, що Вона є створінням. Зелений колір — це колір землі, а синій — колір людськості. Марія зодягнена у червоний плащ, а це вказує, що Христос дав їй божественність, оскільки Вона Його прийняла, зробила місце для Бога. Ця нитка, таким чином, є не лише нитка тіла Христового, але й нитка її власного тіла: Марія одержує спасіння, поступаючись місцем Слову.

 

Тропар та кондак

Тропар, глас 4: Днесь спасення нашого начало і від віку таїнства явління: Син Божий сином Діви стається і Гавриїл благодать благовістує. Тому й ми з ним до Богородиці закличмо: Радуйся, Благодатна, Господь з тобою.

 

Слава, і нині: Кондак, глас 8: Непереможній Владарці на честь перемоги ми, врятовані від лиха, благодарні пісні виписуємо тобі, раби твої, Богородице. А ти, що маєш силу нездоланну, від усяких нас бід охорони, щоб звати тобі: Радуйся, Невісто неневісная.

 

Послання святого апостола Павла до Євреїв 2, 11-18

Браття, Той, хто освячує, і ті, що освячуються, всі від одного. Тому Він не соромиться називати їх братами, коли каже: Я звіщу ім'я Твоє братам Моїм, хвалитиму Тебе серед громади. І знову: Буду надіятись на Нього. Та: Ось Я і діти, що їх Бог дав мені. А що діти були учасниками тіла й крови, то й Він подібно участь у тому брав, щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола, і визволити тих, яких страх смерти все життя тримав у рабстві. Бо не від ангелів прийняв Він на Себе, а від потомства Авраама. Тому Він мусів бути в усьому подібний до братів, щоб стати милосердним та вірним первосвящеником у справах Божих на спокутування гріхів народу Тому, отже, що Він страждав і сам був випробуваний, Він може допомогти тим, що проходять через пробу.

 

Євангеліє від Луки 1, 24-38

В ті дні зачала Єлисавета, жена Захарієва, і таїлась п'ять місяців, кажучи, що так мені сотворив Господь у дні, в які зглянувся відняти з мене неславу перед людьми. А в місяць шостий посланий був ангел Гавриїл від Бога в місто Галилейське, якому ім'я Назарет, до діви, обрученої мужеві, якому ім'я Йосиф, з дому Давидового; і ім'я діві Марія. І ввійшовши до неї, ангел сказав: Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між женами. Вона ж, увидівши, стривожилась словом його і думала, що то буде за привітання оце. І сказав їй ангел: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать в Бога. І ось зачнеш в утробі, і породиш сина, і наречеш ім'я Йому Ісус. Він буде великий і Син Вишнього наречеться; і дасть Йому Господь престіл Давида, Отця його; і воцариться в домі Якова вовіки, і царству Його не буде кінця. Сказала ж Марія до ангела: Як це буде, коли я мужа не знаю? І відповівши, ангел сказав їй: Дух Святий найде на тебе, і сила Вишнього отінить тебе; тим-то і рождаєме святе наречеться Син Божий. І ось Єлисавета, родичка твоя, і та зачала сина в старості своїй, і цей місяць є шостий їй, називаній неплідною. Бо не знеможе в Бога всяке слово. Сказала Марія: Ось раба Господня, нехай буде мені по слову твоєму. І відійшов від неї ангел.

 

Проповідь

«Сьогодні початок нашого спасіння і явлення відвічного таїнства,

Син Божий стає Сином Діви» (Тропар празника).

Подія Благовіщеня – це початок  Нового Заповіту, початок спасіння людства. Сьогодні ми святкуємо сповнення Божої обітниці про післаництво Спасителя: «Слово стало Тілом і оселилося між нами …» (Ів. 1.14).

 

На ту благу вість чекало небо, чекала земля, чекали душі праведників в аді.

 

З хвилиною Благовіщеня  Месія зачинається в лоні Марії. «Радуйся Благодатна, Господь з Тобою …», – вітає архангел Гавриїл Діву Марію. У своїй покорі Марія не знає, що сказати на слова ангела. Тому він пояснює виразніше: «Не бійся, Маріє, бо ти знайшла ласку в Бога. Ось ти зачнеш у лоні і народиш сина і даси йому ім’я Ісус. Він буде великим і Сином Всевишнього назветься…» (Лк. 1.30-32).

 

Сьогоднішнє свято вказує на Христа. Архангел розкриває Богородиці Божий план спасіння людства і, щоб це здійснилося, людство повинно дати згоду на Божу благодать. Цю згоду людство дає устами Марії: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» (Лк.1.38). З цими словами у Лоні Діви Марія зачинається Ісус Христос, а сама вона стає Новою Євою, праматір’ю нового людського роду, дітей Божих.

 

Благовіщеня – це день благої вісті про те, що у світі знайшлася дівчина, так глибоко віруюча в Бога, настільки сповнена  послухом і довір’ям Богові, що від неї родиться Син Божий. Даючи згоду на народження Сина Божого, Марія погоджується і на вигнання у Єгипет, і на славу Вербної неділі, і на меч болю, який прошиє її душу на  Голгофі. Прославляючи непорочне зачаття Сина Божого від Святого Духа і Діви Марії, ми вшановуємо покору Божої Матері, з якою вона цілковито віддалася під опіку Божого провидіння. Підкоряючись Божій волі, Марія немовби каже: «Щоб не сталося, ось – я твоя слугиня. Я до твоїх послуг! Розпоряджайся мною, як своєю власністю. Я належу тобі, я вся твоя, Боже».

 

Дорогі брати і сестри, ми також маємо свої благовіщеня,  своє покликання, ми також є потрібні Богові. На кожного із нас  Господь покладає певні завдання, які є маленькою ланкою у ланцюзі спасіння людства.

 

Натомість люди часто своєю поведінкою говорять: «Господи, у мене немає часу на тебе…». Людина прагне панувати на землі, володіти, прагне слави, але покерувати собою, своїм духовним розвитком, своїм серцем часто є не в силі. Людина не належить речам, бо вони мають  їй служити, а не навпаки. Вона не належить також землі, бо земля має бути їй підвладною. Людина не належить роботі, бо це тільки засіб панування над землею, засіб до утримання. Людина не належить ні собі, ні іншим людям, бо ми від Бога вийшли і до Нього маємо повернутися. Пізнати волю Творця і її виконати в нашому житі – це повинно бути головним у нашому житті.

 

Марія у день Благовіщеня віддала себе цілковито Богові, а на Голгофі її Син, словами: «Оце син твій», передає увесь людський рід під материнську опіку Божій Матері. Щасливі всі ті, які зуміли довіритися Богові, так як Діва Марія.

 

Подібно, як Богородиця, і вони приносять добрі плоди життя.  Коли людина каже: «Я ввесь твій, Господи», тоді її вчинки є зачаті з Духа Святого і є тим мостом, що єднає людство з Богом, з щасливою вічністю.

 

У Євангелії від Матея читаємо слова Ісуса Христа: «… хто чинить волю мого Отця, що на небі, той мені брат, і сестра і мати» (Мт.12.50). Через повне підкорення Божій волі Марія була з Ісусом злучена тісніше, ніж через зв'язок крові.

 

Дорогі брати і сестри, наслідуймо покору Марії, стараймося виконувати волю Отця Небесного, щоб разом з Христом в останню хвилину нашого життя ми могли сказати: «У твої руки, Отче наш, що єси на Небесах, я віддаю духа Мого». Амінь.

о. Ярослав Лис
"Сівач" за квітень 2012

Для створення сторінки використано такі видання:
Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000;
Збірник проповідей "Сівач".
А також ікону Благовіщення Пречистої Діви Марії храму Преображення Господнього м. Львів.


Джерела: www.ugcc.org.ua

Мандрівники Христа Царя

06.04.2012р. Б. / Салезіяни греко-католики матимуть свою провінцію

 

Генеральний Настоятель Салезіянського Згромадження о. Паскуаль Чавес, отримавши згоду своєї Ради, декретом від 29 березня 2012 року заснував канонічно Провінцію Салезіянського Згромадження УГКЦ Покрова Пресвятої Богородиці.

Своє рішення отець-настоятель мотивує зростом і поширенням салезіянської місії в Україні та необхідністю ще кращого поширення і вкорінення харизми Св. Отця Боско в лоні Української Греко-Католицької Церкви.

Таким чином усі українські салезіяни греко-католики, які з 2005 року дотепер належали до Салезіянської Делегатури УГКЦ, що в свою чергу підпорядковувалась провінційному настоятелю в Москві, тепер матимуть свою повноцінну чернечу структурну одиницю з центром у Львові.

Така провінція в лоні Помісної Східної Церкви для Салезіянського Згромадження є першою в історії. Про її створення вже мріяв бл. п. Митрополит Андрей (Шептицький), а її існування передбачав у своїх задумах та виклав у листуванні бл. п. Папа Пій ХІ.

Офіційно декрет про заснування Провінції вступає в дію 1 вересня 2012 року. А до тієї дати українські салезіяни будуть покликані висловити свою думку стосовно можливого першого провінційного настоятеля нової провінції.

 

Довідка
Салезіянське Згромадження – одне з найбільших монаших згромаджень Католицької Церкви, до якого належать бл. 16 тисяч співбратів, нараховує 1859 монаших спільнот присутніх у 129 країнах світу. Місія Згромадження – «бути носіями та свідками Божої любові до молоді, особливо до найбільш занедбаної», що конкретизується як виховання та євангелізація дітей і молоді. Саме через таку посвяту Господеві і тим, «яких є Царство Боже» (Мт.19,14), салезіяни прямують до святості та здійснюють посланництво Церкви.

Задум поширення Салезіян в Україні сягає 1930 року, але був втілений у життя на наших землях лише в 1991 році, коли окремі українські салезіяни, які поїхали до Італії, щоб посвятитися Богові та молоді відповідно до харизми святого Івана Боско, змогли повернутися на батьківщину після її проголошення незалежною.

Салезіяни греко-католики здійснюють в Україні різноманітну виховно-душпастирську діяльність у п'ятьох спільнотах та кількох інших присутностях. У Львові Салезіяни опікуються Парафією Покрова Пресвятої Богородиці, двома навчальними закладами (Гімназія Блаженного Климентія Шептицького та Професійно-технічна школа ім. Св. Івана Боско), Родинним домом «Покрова» та ін. З 2001 року українські салезіяни присутні в Центральній Україні – м. Верхньодніпровськ та Дніпропетровськ.

В Україні також є три спільноти Салезіян латинського обряду, які належать до Краківської салезіянської провінції.

Джерела: www.sdbua.net/

Мандрівники Христа Царя

05.04.2012р. Б. / 7 квітня – Свято Благовіщення – День подяки за дар життя

 

7 квітня – Свято Благовіщення – День подяки за дар життя. У цей день у катедральних та парафіяльних храмах буде служитись Свята Літургія з наміренням подяки за дар життя кожної людини та проханням про збереження життя ненароджених дітей України.

 

Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я просить в цей день кожного призадуматись над даром життя, який ми отримали від Господа Бога, подякувати за ласку, що живемо, що створив нас з нічого і наділив нас високою гідністю бути Його образом і подобою. Застановімся на хвилину і пригадаймо собі, хто ми є, ким покликані до життя і з ким зустрінемось після закінчення земної мандрівки.

 

В особливий спосіб просимо в цей день у молитвах згадати дітей, батьків, лікарів, представників влади, усіх – від кого залежить збереження та захист життя на початковому етапі його розвитку.

 

Для душпастирів подаємо на 7 квітня додаток до єктенії “усильного благання” та текст Молитви – Благословення вагітних жінок після Літургії.

 

Додаток до єктенії «усильного благання»

Отче Предвічний, дякуємо Тобі за дар життя, який ми отримали з Твоєї любові. Просимо Тебе, допоможи нам його не змарнувати, але гідно цей дар прийняти, скерувати на службу Тобі і ближнім, і нам на спасіння, вислухай нас і помилуй.

Господи, дякуємо тобі за наших батьків, які прийняли Твою святу волю і подарували нам життя. Благаємо Тебе, заопікуйся ними і нагороди їх вічним щастям у Небі, вислухай нас і помилуй.

Ще молимось за всіх дітей, які перебувають у лоні матерів. Благослови їх разом з батьками Своїми щедротами. Особливо просимо захисти дітей, яким загрожує знищення. Подай батькам любов і відвагу прийняти Твій дар, бо Ти Сам дарував їм життя. Просимо Тебе, вислухай і помилуй.

 

Молитва – Благословення вагітних жінок після Літургії

Господи Боже наш, Сотворителю всілякого життя! Ти з допомогою Святого Духа підготував преславну Діву Марію на гідне помешкання для Cвого Сина. Ти наповнив Святим Духом Івана Хрестителя і наказав йому радіти в лоні матері його. Поглянь на цих жінок, які просять Твого Благословення для себе і своїх дітей. Наповни їх глибокою радістю, бо на їхніх очах звершується чудо початку нового життя. Прийми гаряче прагнення тих, хто покірно Тебе благає зберегти їхнє потомство, яке Ти покликав до існування. Нехай з Твоєю допомогою їхні діти щасливо побачить світло дня й сподобляться Благодаті Святого Хрещення. Нехай вони завжди вірно служать Тобі й досягнуть вічного життя на Небі. Амінь.

Джерела: zdorovia.ugcc.org.ua

Мандрівники Христа Царя

04.04.2012р. Б. / Великоднє послання Митрополита Львівського

Великоднє послання Митрополита Львівського

 

Всесвітлішим та Всечеснішим отцям, Високопреподобним і Преподобним отцям, ченцям та черницям, Дорогим та достойним мирянам Львівської Архиєпархії

Мир усім Вам у Господі та Боже благословення!

Святий апостол і євангеліст Матей в історії воскресіння Христа описує, між іншим, таку подію: «І ось великий зчинився землетрус, - ангел бо Господній зійшов із неба, приступив, відкотив камінь і сів на ньому» (Мт 28,2). Цього ангела бачила сторожа, яка стояла біля гробу, цей же ангел заговорив до жінок, що прийшли до гробу й заспокоював їх, щоб не боялися та не шукали в гробі Ісуса Христа, тому що він порожній, а Син Божий - воскрес. Звичайно, що великому землетрусові повинна слідувати велика руїна й зміна навколишнього середовища до руйнівного стану, а тим часом про це ніхто не пише й ніде в історії не згадується, щоб із воскресінням Христа, у Єрусалимі попадали будинки, покотилося каміння, були вирвані дерева із землі та загинуло багато людей. Ні! Цього не було. Так, землетрус й ангел навели великий страх на безсилу сторожу, але й з них ніхто не був, навіть, найменшим способом покалічений. Зовсім інакше відбуваються усі інші землетруси, які не були пов'язані з історією Христового воскресіння, ті приносять великий розвал та знищення, а причиною бунту природи - людські гріхи. Ще свіже нам у пам'яті минулорічний цунамі в Японії та великі жертви людей, об'ємне руйнування усього того, що вода зустрічала на своєму шляху. Затряслася земля у морських глибинах від людського беззаконня та виштовхнула із берегів моря дуже багато води, яка ніщо та нікого не щадила, навпаки, усе обертала в румовище. А землетрус, що зчинився з Христовим воскресінням, неймовірно відрізнявся від усіх руйнівних землетрусів: усе було спокійно, не було руїн, не було жодних жертв. Прийшов ангел та відкотив камінь від гробу, а Спаситель так воскрес, що його ніхто й не побачив, хіба що залишив велике полотнище у гробниці, в яке було загорнуте його тіло й хустка, що була в Христа на голові, знайшлася згорнена збоку (пор. Ів 20,6-7). Взагалі, землетруси несуть зі собою нещастя й смерть, а цей землетрус приніс велике щастя, життя й воскресіння Господнє! За цим окривається й воскресіння усіх людей, що коли-небудь появилися на землі, навіть, ненароджених. Подібно було із отриманням апостолами Святого Духа: роздався з неба шум, неначе подув буйного вітру, над кожним із них з'явилися язики, мов вогонь, але і шум був спокійний, і від виду вогняних язиків ніхто не постраждав, навпаки, апостоли сповнилися Святим Духом (пор. Ді 2,2-4). Щось подібного й неприродного було із старозавітнім Гедеоном, якому Господь пропонував рятувати Ізраїль. Хоробрий Гедеон бажав переконатися, що Бог буде з ним, тому просив, щоб вся земля була суха, а на руні, простертому ним, щоб була роса. Іншим разом навпаки, його бажанням було, щоб навколо була роса, а руно - сухе (пор. Суд 6,37-40). Так і сталося. З цієї історії розуміємо, що, коли всемогутній Господь захоче, тоді й лад природи змінюється. Богові потрібно вірити, необхідно проганяти геть усі сумніви, що можуть поставати у серці людини. Це - велике щастя для людини, щоб вийти назовні з гробу своєї обмеженості, недовіри, суєти та беззаконня.

 

Доконечний духовний землетрус, щоб людина схаменулася і побачила білі речі білими, а чорні - чорними. Цьому допомагає Божа благодать, яку людина приймає у своє життя та свою душу через щире каяття та примирення з Богом. Слід звільнитися від гріховних сітей, які паралізують людину, навіть дуже грамотну й вчену, коли вона дружить із нечестивими затіями. Вченість не означає мудрості й праведності людини, а неправдою набуті багатства, також не принесуть духовної радості, поки людина не оберне їх в діла милосердя.

Не так давно наш Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ звернувся до уряду про заборону абортів і відомо, як, зокрема певні жінки, також із вченими титулами й без них стали говорити про те, що їх обмежують у вільному виборі. Підписали, теж, декларацію до уряду, щоб такого питання не виносити на обговорення депутатів Верховної Ради. А хто ж захистить невинних ненароджених дітей? Хто стане у їхній обороні? Хто змилосердиться над ними, коли рідна мати вирішує злочинно розправлятися із немовлям, вбиваючи його у своєму лоні? Вбивство варто перестерігати, це великий злочин перед людством та Богом! Доволі діється різних злочинів, чому про убієнних дітей має існувати німа мовчанка?! Голос захисту, заступництво за ненароджених дітей, повинно стати обов'язком кожної мудрої людини! Тому Церква має право й обов'язок боронити життя кожного! Багато уже опинилося у вічності тих, хто протестували проти справедливого голосу Церкви. Де ці особи? Який стан їхніх душ? Чи вони покаялися та прийняли спасіння, або осудили себе на вічний докір й терпіння? Невідомо, нічого тепер про це не знаємо.

Любі моєму серцю молільники, прямуймо до вічного життя з воскреслим Христом та дорожімо нашим життям й буттям наших ближніх. Молімося за усіх тих, хто винний в убивстві, щоб Господь прощав жорстоким людям, а це беззаконня та гріх, щоб не ширилося у нашому народі. Це - гріх, що кличе про помсту до неба! Ось, чому наше з вами життя виглядає так жалюгідно. Чуємо тільки про політичні баталії, словесні реформи, про обіцяне краще життя, «а віз і нині там». Жодних зрушень вперед, навпаки, людям живеться все гірше й гірше! А ми самі відповідальні за покращення нашого життя, бо необхідно за це боротися й на ділі боронити своїх прав. Необхідно мудрого голосу, розумних рішень, простору праці, щоб були скеровані на благо людей. Говоріння уряду триває уже 20 років й від голосних обіцянок ми котимося назад, жодного руху вперед. Вартує запросити Бога у наше життя, благати його усім «миром», щоб прийшло до нас духовне й матеріальне воскресіння. Для цього необхідне духовне потрясіння! Без щирої віри в Господа, жодних благ ми не досягнемо, хіба продовжуватимемо будувати «вавилонську вежу».

Апостолам також здавалося, що усе поховане, усе пропало, що слова Ісуса Христа про його воскресіння третього дня були сказані марно, але пам'ятаємо, що «... ні одна йота, ні одна риска з закону не перейде, поки все не здійсниться», - переконливо стверджував Господь (Мт 5,18). І він, Христос, воскрес, як обіцяв! Просімо Бога про спасенний землетрус для наших душ, щоб спосіб нашого життя змінився на краще! Молімось за добру владу на усіх рівнях в нашій Україні, за працю для народу, за повернення нашого люду з-за кордону додому, за гідне духовне життя! Хай світло воскреслого Христа освітить усіх наших людей в Україні і за її межами, вдома і на праці, у війську й на інших службах, у в'язницях та лікарнях! Хай воно освітить дітей, дорослих та осіб поважного віку! Усіх вітаю від щирого серця зі святами Воскресіння Христового, бажаю усім духовної сили, щоб гідно верстати дорогу праведного життя та хай добре здоров'я послужить вам у цьому!

Дякую усім за спільне моління у нашому соборі, теж і тим, хто підтримували нас молитовно біля екранів телебачення! Щиру подяку керую працівникам телевізійної мережі, які жертвують своїм часом у цей світлий святковий день, щоб транслювати Службу Божу! Хай Господь усіх благословить своїми рясними дарами!
 

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Благословення Господнє на Вас!
+ ІГОР


Джерело:  Мандрівники Христа Царя

03.04.2012р. Б. / Легальні аборти – основний фактор занепаду України

 

Президенту України Віктору Януковичу
Голові Верховної Ради України Володимиру Литвину

 

                                                                                     Звернення                                                                                               
Легальні аборти – основний фактор занепаду України

                                                              
Звертаємося до Вас із закликом докласти максимум зусиль, передбачених законодавством України, для заборони у нашій державі абортів­­-вбивств ненароджених дітей.

Кожна країна, яка перестає захищати життя людини від зачаття і до природної смерті та дозволяє  дискримінацію людей за стадією розвитку, занепадає, тому що вона підриває основу своєї  суспільної та економічної життєздатності і знищує свій основний ресурс – молоде покоління громадян.

 

Життя людини починається з моменту злиття батьківської та материнської статевих клітин держава, яка дозволяє знищувати його в період внутрішньоутробного розвитку, легалізує людиновбивство та ототожнює себе з моральним злом, замість боротися з ним.

 

Легальний статус абортів звужує дію ст. 27 Конституції України, яка гарантує кожній людині невід’ємне право на життя.

 

Через свій легальний статус аборти набули надзвичайного поширення, що має свої незворотні наслідки на фізичному (неплідність, онкологічні захворювання, висока смертність) та психічному й духовному рівнях (постабортний синдром та синдром уцілілих від аборту) для всього народу України.

Закликаємо органи державної влади України виконати вимогу “Конвенції про захист прав людини та основних свобод”, гарантувати право на життя кожній зачатій людині та припинити насильство над жінками, яким є легальні аборти.  

 

Ґеня САМБОРСЬКА, голова Всеукраїнського благодійного фонду «За гідність людини». Багатодітна матір. м. Київ

Антоніна ТОРБІЧ, координатор Руху за життя на Рівненщині. Багатодітна матір. м. Рівне

Вікторія ОЛІФЕРЧУК, канд. біол. наук, доцент кафедри екології НЛТУУ. Багатодітна матір. м. Львів

Леся ГУСАК, керівник Школи сім’ї та Осередку допомоги вагітним «Надія», активіст ЛОГО Товариства «Рух за життя», м. Львів

Петро Гусак, канд. філос. наук, голова Львівської обласної громадської організації Товариства «Рух за життя»

Олександра ЗАГОРОДНЯ, лікар акушер-гінеколог, канд.. мед. Наук, асистент Кафедри акушерства та гінекології НМУ ім. О. О. Богомольця, м. Київ

Людмила ГРИДКОВЕЦЬ, канд. психол. наук, Зав. Кафедрою психології і педагогіки КІБіТ. Багатодітна матір м.Київ

Священик Віталій Поровчук, голова благодійної місії «Православне діло», м.Рівне

Тарас Рябчевський, голова ГО «Рівненське православне молодіжне Свято-Софіївське братство»

Володимир Торбіч, головний редактор ІА «Рівненське агентство журналістських розслідувань»

Юрій Шадий, станиця Здолбунів Пласту Національної скаутської організації України

Олеся Бурдюк, «Міська молодіжна організація «Станиця Рівне Пласту – Національної скаутської організації України»

Тетяна Конончук, Рівненська обласна громадська організація «Спілка батьків дітей-інвалідів «Стежкою добра»

Марина Косинська, Рівненська міська громадська організація «Спілка інвалідів з дитинства «Передзвін»

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

02.04.2012р. Б. / Глава УГКЦ закликав молодь зняти з себе «стару одежу»

 

«Не соромтеся скинути зі себе, наче той одяг, пута ваших сумнівів та пошуків і покласти їх до ніг Спасителя, простеливши Йому дорогу до вас», − закликав Блаженніший Святослав (Шевчук), Глава УГКЦ, у своєму Посланні до молоді. Предстоятель УГКЦ написав його з нагоди Дня молоді, який в УГКЦ відзначається щороку в Квітну неділю (цього року 8 квітня).

 

За словами Блаженнішого Святослава, для сучасної молодої людини одяг має неабияке значення. «Часто він є засобом її самовираження, тобто способом вияву власної особистості. Особливо звертають увагу на колір і найменші деталі свого вбрання ті, хто за його посередництвом маніфестує приналежність до певних молодіжних субкультур, угрупувань чи товариств. Насправді, у такому підкресленні одягу дуже часто приховане глибоке прагнення молодої людини, щоб інші помітили всю її неповторність, оригінальність і красу», − пояснює Глава УГКЦ.

 

Говорячи про подію в’їзду Господнього до Єрусалима, Блаженніший Святослав звертає увагу молоді на те, що, готуючи для Ісуса осля, Його учні зняли свій одяг, поклали на ослятко і лише тоді Христос сів на нього. У момент урочистого входу Христа до Єрусалима молоді люди роблять щось подібне: скидають свій одяг і стелять його під ноги осляті на дорозі, якою мав проїхати Ісус. «Очевидно, що це не просто збіг обставин та випадкове повторення якогось звичного жесту», − підкреслює Предстоятель УГКЦ.

 

«У Святому Письмі одяг був, з одного боку, знаком чогось, що проминає, − пояснює Блаженніший Святослав. − Людина, як істота створена для вічного, після свого гріхопадіння мала вбрання, зроблене самим Богом. Це було знаком певного протиріччя: створена для великого, вона живе в нікчемному, створена для вічності – живе у смертному, створена для слави – прикриває свій сором. З іншого боку, одяг вважали виявом зовні невидимого: гідності людини, її місця у суспільстві або в релігійній громаді, внутрішнього стану тощо. Зміна одягу не могла відбутися без внутрішньої переміни особи і була лише проявом цієї переміни».

 

Тому Глава УГКЦ закликав молодь зняти «стару одежу» і простелити нею шлях Господові, адже «лише Христос може запевнити людині повноту життя, свободу від минущого та внутрішню красу і чистоту».

 

Блаженніший Святослав заохотив молодь до глибшого пізнання правд святої віри та до щоразу активнішої участі в житті парафіяльної спільноти. «Я щиро переконаний, що саме наша молодь допоможе всій нашій Церкві, вірні якої живуть у різних країнах чи навіть культурах, уникнути релігійного формалізму, натомість зробить її живою, завжди сучасною і зрозумілою для теперішньої людини та, поклавши до ніг Ісуса все тимчасове й минуще, проголосить лише Його своїм Господом – центром і вершиною свого життя», − наголосив Блаженніший Святослав у своєму Посланні до молоді.

Департамент інформації УГКЦ

Послання Блаженнішого Святослава, Верховного Архиєпископа Києво-Галицького, до молоді

 

Послання Блаженнішого Святослава,
Верховного Архиєпископа Києво-Галицького,
до молоді

Хто переможний – він одягнеться в одежі білі,
і вже не викреслю його з книги життя,
і визнаю ім’я його перед Отцем моїм.
Одкр. 3, 5

Улюблена в Христі українська молоде!

Переживаючи Квітну неділю, яка безпосередньо підводить нас до таїнства Пасхи Господньої, знову звертаюся до вас зі своїм словом. Найперше хочу подякувати вам за всі можливості зустрічей та спілкування з вами впродовж останнього року. Здійснюючи візити до наших громад у різних країнах світу, я шукав цих зустрічей. Свою радість з приводу пережитого хочу висловити словами блаженного Папи Івана Павла ІІ: «Я чекав на вас і ви прийшли, і я вдячний вам за це!»

Сьогодні Христова Церква через свої Богослужіння покликала нас до участі в особливій зустрічі: процесії мешканців Єрусалима зі своїми дітьми, які вийшли вітати довгоочікуваного Месію, що тріумфально входить до своєї столиці. З усіх жестів, привітань і вигуків цієї події пропоную зупинитися на одній деталі.

Євангелист Марко зауважує, що, готуючи для Ісуса осля, Його учні зняли свій одяг, поклали на ослятко і лише тоді Христос сів на нього. У момент урочистого входу Христа до Єрусалима молоді люди впізнають у Тому, котрий їде на осляті, Того, хто сидить на херувимах та, за висловом святого Івана Золотоустого, є «серафимів Господь і цар Ізраїля». А далі роблять щось подібне до того, що перед тим вчинили Христові учні: скидають свій одяг і стелять його під ноги осляті на дорозі, якою мав проїхати Ісус (пор. Мр. 11, 7 – 8). Очевидно, що це не просто збіг обставин та випадкове повторення якогось звичного жесту. Тож постараймося разом відкрити його зміст.

Для сучасної молодої людини одяг має неабияке значення. Часто він є засобом її самовираження, тобто способом вияву власної особистості. Особливо звертають увагу на колір і найменші деталі свого вбрання ті, хто за його посередництвом маніфестує приналежність до певних молодіжних субкультур, угрупувань чи товариств. Насправді, у такому підкресленні одягу дуже часто приховане глибоке прагнення молодої людини, щоб інші помітили всю її неповторність, оригінальність і красу.

У Святому Письмі одяг був, з одного боку, знаком чогось, що проминає. Псалмоспівець молиться до свого Творця: «Спервовіку світу ти заснував землю і небеса – діло рук твоїх. Вони загинуть, ти ж будеш стояти; все постаріється, немов одежа. Наче вбрання, ти їх міняєш, і вони пройдуть. Ти ж усе той самий, і літам твоїм кінця немає» (Пс. 101, 26 – 28).  Людина, як істота створена для вічного, після свого гріхопадіння мала вбрання, зроблене самим Богом (Бут. 3, 21). Це було знаком певного протиріччя: створена для великого, вона живе в нікчемному, створена для вічності – живе у смертному, створена для слави – прикриває свій сором. З іншого боку, одяг вважали виявом зовні невидимого: гідності людини, її місця у суспільстві або в релігійній громаді, внутрішнього стану тощо. Зміна одягу не могла відбутися без внутрішньої переміни особи і була лише проявом цієї переміни. Особливо таке значення має одяг та його колір у книзі Одкровення, в якій читаємо про процесію, подібну до тої, котру спостерігаємо під час Господнього входу до Єрусалима. Тут апостол Іван бачить у видінні небесний Божий престол, а перед ним цілий натовп людей від усякого народу і племені, які були в білому одязі й тримали пальмові гілки. Цікаво, що їхні слова співзвучні із вигуками «Осанна!», котрими вітали Христа в Єрусалимі: «Спасіння Богу нашому, що сидить на престолі, і Агнцеві» (Одкр. 7, 9). Євангелист пояснює, що ці люди є тими, хто «обмив одежі свої і вибілив їх у крові Агнця» (Одкр. 7, 14). Тут білий одяг є лише виявом внутрішньої чистоти і безгрішного життя того, хто омив себе в Крові нашого Спасителя, що подається нам у Таїнстві Євхаристії як Причастя життя вічного.

Молодим людям притаманне інтуїтивне відчуття правди. Коли хтось видає бажане за дійсне або його зовнішній образ лише прикриває внутрішню порожнечу – вони таку особу одразу відчувають. Це справджується як в побутовому, так і в релігійному житті. На цьому наголошував вже пророк Ісая, коли казав: «Цей народ устами тільки мене почитає й губами тільки мене шанує: а серце своє віддалив від мене, і страх його передо мною – то лише вивчена заповідь людська» (Іс. 26, 13). Як часто молоді люди втомлені лише формальною приналежністю до церковного життя! Святі отці розуміли жест знімання одягу перед Христом як заклик не лише формально з Ним привітатися, а й покласти перед Ним усього себе, дозволити Його Слову пронизати все своє життя та стати Його носієм у світі (пор. Блаж. Веда, In Marcum). До цього закликає нас і Божественна Літургія: «Самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо!»

Часто чуємо, що сучасна людина не може віднайти орієнтирів в особистому і суспільному житті. Нерідко вона намагається приховати внутрішню порожнечу за маскою зовнішньої безтурботності, розваг чи споживацтва. Однак, залишившись віч-на-віч зі своїм сумлінням, почувається позбавленою власної гідності й не може не визнати, що її зовнішній образ, який вона демонструє іншим – «одяг», далеко не відповідає тому, що відбувається в її душі. Сучасна молодь тужить за єдністю внутрішнього і зовнішнього у своєму житті, вона прагне гармонії, втраченої краси, одне слово – прагне спасіння.

Насправді єдиним орієнтиром для нашого життя є Господь, якого ми сьогодні вітаємо співом «Осанна». Лише Христос може запевнити людині повноту життя, свободу від минущого та внутрішню красу і чистоту. У святому Хрещенні ви зодягнулися в Нього, як про це свідчить святий Павло в посланні до галатів, кажучи: «Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися» (Гал. 3, 27).

Заохочую вас до глибшого пізнання правд святої віри та до щоразу активнішої участі в житті парафіяльної спільноти. Ви, такі вразливі до будь-якої фальші, покликані бути носіями автентичного і живого християнства в Церкві й суспільстві. Ваша участь в житті Церкви не має бути лише зовнішньою, формальною, а повинна стати виразом Вашого духовного єднання з Господом і з братами та сестрами у вірі. Особисто пізнати Живого Бога можна лише з допомогою живої особи: духовного наставника, учня Христового, який допоможе відкрити скарб віри вашої Церкви та поведе до безпосередньої зустрічі зі Спасителем. Я щиро переконаний, що саме наша молодь допоможе всій нашій Церкві, вірні якої живуть у різних країнах чи навіть культурах, уникнути релігійного формалізму, натомість зробить її живою, завжди сучасною і зрозумілою для теперішньої людини та, поклавши до ніг Ісуса все тимчасове й минуще, проголосить лише Його своїм Господом – центром і вершиною свого життя.

Наближаючись до світлого празника Пасхи Христової, хочу побажати всім вам, молоді друзі, особисто пережити пасхальну радість. Тішуся кожною вашою усмішкою та бережу в пам’яті ваш погляд надії, який ви скеровуєте до своєї Церкви. Не соромтеся скинути зі себе, наче той одяг, пута ваших сумнівів та пошуків і покласти їх до ніг Спасителя, простеливши Йому дорогу до вас. Нехай той молодечий запал, з яким сьогодні єврейські отроки вітають Христа, буде провісником вашої радості від особистої зустрічі із воскреслим Христом – єдиним, хто може дарувати нам новий білий одяг Переможця над смертю.

Благословення Господнє на вас!

† СВЯТОСЛАВ

Дано у Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
дня 31 березня 2012 року Божого

Джерело: www.ugcc.org.ua

01.04.2012р. Б. / Папа Бенедикт XVI очолив на площі Святого Петра у Ватикані богослуження Квітної Неділі

 

Поглядом, отриманим від Христа, вміти правильно дивитися на ціле людство, на його різні культури та цивілізації – це одна з великих спонук сьогоднішнього свята. На це звернув увагу Папа Бенедикт XVI у проповіді, виголошеній під час Служби Божої з нагоди Квітної чи Пальмової неділі, яку він очолив на площі Святого Петра у Ватикані у неділю, 1 квітня 2012 р.

 

На початку Богослуження відбулося посвячення пальмових і оливкових галузок та пройшла урочиста процесія, що є спогадуванням славного в’їзду нашого Божественного Спасителя до Єрусалиму. Далі розпочалася Служба Божа, яка в латинському обряді має спеціальну назву – «Служба Божа Страстей Господніх». Під час неї читається Євангелія, яка розповідає про останню вечерю Ісуса з учнями, про молитву в Оливному городі, про ув’язнення, суд, розп’яття, смерть і поховання Ісуса Христа. Ця відправа є введенням до Великого Тижня, протягом якого християни покликані день за днем брати активну участь в різних відправах, що пригадують основні моменти нашого спасіння.

 

Квітна неділя – це також день, коли на місцевому рівні відзначається Всесвітній День Молоді. Тому площа Святого Петра у Ватикані, в більшості, була заповнена молоддю, насамперед – з Римської дієцезії, але не бракувало й тих, які приїхали до Вічного Міста з усіх куточків світу. Представники різних груп молоді взяли участь в процесії з галузками. Саме з нагоди відзначення Дня молоді з Римським Архиєреєм співслужили кардинал Аґостіно Валліні, Вікарій Папи для Римської дієцезії, кардинал Станіслав Рилко, Президент Папської Ради в справах мирян, яка відповідає за проведення Всесвітніх Днів Молоді, кардинал Антоніо Роуко Варела, Архиєпископ Мадрида, в якому проходила всесвітня зустріч молоді у 2011 році та Архиєпископ Ріо-де-Жанейро Високопреосвященніший Орані Жоау Темпеста, який прийматиме Папу та молодь з усього світу наступного року.

 

Богослуження закінчиться проказуванням молитви «Ангел Господній» та Апостольським благословенням.

Джерела: Радіо Ватикан

Мандрівники Христа Царя