15.09.2012р. Б. / Пресвятої Діви Марії Страждальної

Римо-катол.: 15 вересня (обов’язковий спомин)

Знаний нам сьогодні спомин формувався довгі століття. Підставою для культу Матері Божої Страждальної були, вочевидь, слова з Євангелія від Луки (2,35), сказані старцем Симеоном до Марії про меч, який прошиє Її душу, а також – очевидне співстраждання Матері, яка стояла під хрестом Сина.

 

Страждання Діви Марії згадувалося у Церкві попередніх століть двічі: у п’ятницю перед Вербною неділею та 15 вересня, коли відзначалося спомин Семи Скорбот Пресвятої Богородиці.

 

Перше свято має цілком виразну еклезіологічну генезу. Воно постало 1423 року в Німеччині, у Кельнській дієцезії, і мало назву «Співстраждання Марії для винагородження за беззаконня, скоєні гуситами в католицьких храмах». Цілком очевидна теологія як участі Марії у стражданнях Христа – співвіднесених зі стражданнями Його Церкви, відповідно до того, як Він сам ототожнював себе з Церквою (пор. Діян 9,5), – так і суто католицьке розуміння молитовного заступництва, яке ми звертаємо до Бога через Марію. Спершу цей день відзначався у п’ятницю після Третьої Великодньої неділі, а 1727 року папа Бенедикт ХІІІ поширив його на всю Церкву (вже не з приводу гуситів) і переніс на п’ятницю перед Вербною неділею.

 

Паралельно (починаючи з 1667 року) в Церкві став ширитися побожний рух, який мав не так христологічний та еклезіологічний аспект, як радше аспект суто історичний: спомину подій у житті Матері Божої, які можна було співвіднести з отим згаданим у св.Луки «мечем». Цей рух сформувався завдяки сервітам, хоча певною мірою існував ще раніше, базуючись на побожності вшанування «сімох мечей»: пророцтво Симеона (Лк 2,34-45); втеча до Єгипту (Мт 2,13-14); загублення Ісуса (Лк 2,43-45); зустріч із Ним на Хресній Дорозі; розп’яття і смерть Ісуса (Мт 27,32-50 і пар.); зняття Ісуса з хреста (Мк 15, 42-47 і пар.); покладення Ісуса до гробу (Мт 27,57-61 і паралельні місця).

 

Папа Пій VII поширив цей рух 1814 року на всю Церкву, а день свята призначив на третю неділю вересня. Папа св.Пій Х визначив для нього день 15 вересня – оскільки страждання Марії нерозривно поєднані з відкупительними стражданнями Христа Господа. Пособорна календарна реформа скасувала марійне свято з п’ятниці веред вербною неділею та понизила ранг свята Матері Божої Страждальної, зводячи його до рівня спомину, причому необов’язкового. Вочевидь після тих століть, коли вшанування Пресвятої Богородиці в Католицькій Церкві було величезне, маємо певний «зворотний хід історичного маятника», пов’язаний також і з цілком виразним прагненням пособорної Церкви до певного «притишення» марійної побожності заради того, щоб менше викликати спротиву у протестантів, щодо яких ставлення Церкви змінювалося.

 

Християнська іконографія зазвичай представляє Матір Божу Страждальну трьома способами. Найбільш давні зображення показують Марію під хрестом Ісуса, пізніші (починаючи з XIV ст.) – як П’єту, тобто Матір, яка тримає на руках тіло свого Сина, знятого з хреста. В ті само часи з’явилися й зображення Марії з мечем, який прошиває Її груди або серце. Потім цих мечів стало більше, включно по згадані сім.

 

До теології співстраждання Марії сходяться корені руху Родини Матері Божої Страждальної – домініканської спільноти, яка об’єднує в молитві людей хворих, фізично неповносправних та здорових. Мета руху, який від 1990 року є інституційною частиною Домініканської родини в Польщі, – надати змогу людям з обмеженими можливостями жити насправді глибоким внутрішнім життям, аж до богопосвяченості.

Серед найвідоміших санктуаріїв Матері Божої Страждальної – базиліка у Ліхені, Польща.

Джерела: CREDO


Воїни Христа Царя

14.09.2012р. Б. / 14 вересня початок церковного року

14 вересня 2012 року

Поч. індикта, тобто церковного року.
Преп. Симеона Стовпника та його матері.
Собор Пресвятої Богородиці, що в Міясинах.

Початок церковного року

На І Вселенському Соборі в Нікеї 325 року було встановлено в цей день відзначати початок нового церковного (літургійного) року або індикту. Це рішення взяла за основу Східна Церква. На відміну від неї Римо-Католицька Церква розпочинає літургійний рік у першу неділю різдвяного посту (Пилипівки) або т.зв. адвенту.

Це полієлейне свято, яке має свою богослужбу. Цього дня читається Євангеліє про першу проповідь Ісуса Христа в Назареті, якою Він розпочав Свою апостольську діяльність.

Святий Симеон Стовпник

Святий Симеон Стовпник народився 356 року в містечку Сисані, поблизу сирійського кордону, і був сином убогого пастуха. В юності вступив до монастиря, де вів життя великого умертвлення. Потім Симеон поселився у печері під горою Теланісси, де прожив три роки, у молитві і пості прославляючи Бога. Невдовзі він збудував келію без даху на вершині гори, щоб з любові до Бога терпіти усяку негоду. 423 року він поставив собі стовп висотою 2, 70 м, а на ньому будку шириною 90 см, де вів життя повного самозречення. Симеон провів на стовпі 37 літ, звідси й назвали його Стовпником. Помер Симеон Стовпник 459 року, проживши 103 роки.

Послання ап. Павла до Галатів 4, 8-21

Браття, колись ви, не знаючи Бога, служили богам, що не були богами. Тепер же, коли ви пізнали Бога чи, краще кажучи, коли Бог пізнав вас, як ви можете вертатися знову до немічних та вбогих первнів, яким, як колись, хочете знову служити? Вважаєте пильно на дні, на місяці, на пори та на роки! Боюсь за вас, чи не працював я коло вас даремно. Благаю вас, брати, будьте як я, бо і я такий, як ви. Ви мене нічим не образили. Ви знаєте, як я через недугу тіла проповідував вам перший раз євангеліє, і, не зважаючи на мою недугу, яка була вам спокусою, ви не погордували мною і не відіпхнули, але, як ангела Божого, прийняли, як Христа Ісуса. Де ж вона, тепер, та ваша радість? Свідчу вам, що якби можна було, ви були б вирвали собі очі і мені дали б! Невже я вам став ворогом, говорячи вам правду? Та ті нещиро вас ревнують; вони вас хочуть від нас відвернути, щоб ви про них дбали. Воно добре — ревнувати, але у добрім, і завжди, не лиш тоді, коли я між вами. О мої дітоньки, яких я знову народжую в муках, доки Христос у вас не зобразиться! Хотів би я бути серед вас тепер і змінити мою мову, бо сам не знаю, що мені з вами робити. Скажіть мені, ви, що хочете бути під законом, чи ви не знаєте закону?

Євангеліє від Марка 6, 45-53

45 І відразу ж спонукав своїх учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, - поки він відпустить народ. 46 Відпустивши ж їх, пішов на гору помолитись. 47 Як настав вечір, човен був посеред моря, а він сам один на землі. 48 Коли ж побачив, як вони, веслувавши, втомились, - вітер бо їм був противний, - то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, - хотів обминути їх. 49 Вони ж, побачивши, як він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали. 50 Усі бо уздріли його й занепокоїлись. Він же вмить заговорив до них, мовивши: Будьте ж мужні: це я, не бійтесь! 51 І ввійшов до них у човен, - й ущух вітер. І вони в собі вельми здумілись, - понад міру, 52 бо не розуміли чуда з хлібами - серце їхнє було нечуйне. 53 І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили.

Розважання Владики Венедикта Алексійчука над сьогоднішнім Євангелієм

Джерело:   Воїни Христа Царя

 "...Ісус Навин залишив нам прекрасний приклад національного провідника. Він сердечно любив свій народ і до останнього удару свого серця працював для його добра. Був розумним вождем народу, вів його до сили й щастя прославою Бога й вірністю його законам. Тільки такі провідники можуть бути справжніми будівничими сили і слави кожної нації..." (ЖИТТЯ СВЯТИХ, в-о "Місіонер", 1998, стор.284)

Передруковано з паперового видання р.Б. Леонідом.

14.09.2012р. Б. / «Прокурене майбутнє». Вчені з`ясували, що канабіс значно знижує інтелект

 «Прокурене майбутнє»: під таким заголовком в редакційній статті ватиканської газети «Оссерваторе Романо» наводяться результати дослідження про вплив канабіса на людський мозок.

 

Шокуючі підсумки багаторічного вивчення несправедливо званих «легкими» наркотиків - таких, як марихуана, - були опубліковані в кінці серпня Американською академією наук. Наслідки куріння канабіса - найпоширенішого в світі наркотику - вивчалися на прикладі 1037 осіб, які народилися в 1972 і 1973 роках. Новозеландські і англійські вчені стежили за ними протягом двох десятиліть: настільки довгострокове дослідження за участю такої кількості людей було проведено практично вперше. І якщо когнітивні наслідки куріння марихуани — таких як порушення пам'яті та уваги, втрата інтересу до життя та інші, - були відомі і раніше, то вразливість підліткового мозку в далекій перспективі була доведена вперше.

Результати останнього дослідження підтверджують, що у тих, хто почав курити марихуану в підлітковому віці і потім постійно вживав канабіс як мінімум чотири рази на тиждень, коефіцієнт інтелекту знижується на вісім пунктів. Це зниження інтелекту помітили не тільки науковці, а й рідні та близькі досліджуваних суб'єктів.

По-друге, дослідники з'ясували, що припинення або зменшення вживання наркотику не призвело до відновлення інтелектуальних здібностей. Тобто нанесена шкода виявилася незворотньою і мала значні наслідки для повсякденного життя цих людей.

Таким чином, вживання канабіса знаходиться в прямій взаємодії з розвитком мозку, який повністю формується до двадцяти років. І якщо врахувати, що, наприклад, у Франції 24 відсотки хлопців і дівчат у віці 16 років вживають канабіс, то легко здогадатися про поширеність і небезпеку цього феномена.

Крім того, дослідження показали, що у підлітків, які вживають  канабіс, ризик розвитку депресії збільшується в п'ять разів.

За матеріалами www.radiovaticana.org

Джерело:   Воїни Христа Царя

12.09.2012р. Б. / Єпископи УГКЦ обговорюють наступні кроки стратегії живої парафії, – Catholic News Service

Єпископи УГКЦ з усього світу зібралися в Канаді для того, щоб обговорити, яким чином зробити парафії більш живими, особливо через участь мирян. Їх рішення мають враховувати ту різноманітність, яку становлять вірні УГКЦ на чотирьох континентах, - пише американське видання "Catholic News Service".

«Ми маємо парафії, які зростають» і потребують душпастирської, фінансової та структурної підтримки, – розповідає канадський єпископ Кен Новаківський з Нью-Вестмінстера, котрий очолює команду із втілення стратегії «Візія – 2020».

На деяких сільських парафіях населення старіє і кількість вірних зменшується, тому члени Синоду мусять вирішити яким чином підтримувати тих священиків, які багато часу приділяють відвідинам хворих та відправі похоронів, – розповідає владика Новаківський. З іншої сторони, єпископи мають розглянути питання як допомогти священикам на великих парафіях не виснажувати себе.

Ініціатива «живої парафії» була погоджена на Синоді 2011 року, коли єпископи збирались у Бразилії. Першими кроками до її реалізації було ознайомлення священиків та представників усіх єпархій з планом стратегії та запровадження його на місцях.

Архиєпископ Стефан Сорока з Філадельфії зазначив, що наскільки йому відомо, «семінари для священиків пройшли успішно і справили позитивне враження». «Стратегія «Візія – 2020» допомогла нам зосередитися на цілях… чого нам слід прагнути досягти тепер», – додав владика.

Владика Новаківський розповів, що 70% із близько 4500 священиків УГКЦ по всьому світу зголосились і тепер задіяні у реалізації плану стратегії. За його словами, цього року владики Синоду надіються задіяти релігійні та монаші спільноти.

Як зазначив владика в інтерв’ю для «Catholic News Service», на Синоді він представить єпископам звіт щодо проведених робіт. Члени Синоду або попросять комісію продовжувати виконувати даний план, або внесуть певні зміни.

Зазвичай Синод єпископів УГКЦ збирається в Україні, однак цього року їх зустріч в Канаді присвячена 100-літтю від прибуття до Канади першого українського католицького єпископа блаженного Микити Будки. Як зазначив Архиєпископ Лаврентій Гуцуляк із Вінніпегу, єпископи, що прибули на Синод з інших країн, були приємно вражені участю канадських мирян. Навіть до складу організаційного комітету Синоду входять миряни.

За словами владики, греко-католики Канади мають жіночі, чоловічі та молодіжні групи. Групи мирян проводять національні зібрання, обирають лідерів та беруть активну участь в житті Церкви. «Хоча ми (канадійці) можемо сприймати це як належне, однак наші вірні в інших країнах не завжди можуть організуватися таким чином», – додав він.

 

В грудні минулого року Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук звернувся до вірних по всьому світу із пастирським листом «Жива парафія – місце зустрічі з Христом», в якому говорив про елементи, необхідні для «зросту в святості та єдності з Ісусом Христом». За його словами, вірні всякого віку повинні продовжувати вивчати про свою віру – не лише з Біблії, але й з Катехизму Католицької Церкви. Священики повинні навчати, а вірні мають обов’язок вивчати, оскільки «постійна і тривала формація різноманітних вікових груп… є необхідним компонентом живої парафії». Парафіяни мають регулярно приступати до таїнств, а родини мають стати «школою молитви», – зазначив Блаженніший Святослав.

«Наші парафії можуть стати тими місцями, де дбають про сиріт, захищають вдів, допомагають бідним і розділяють терпіння хворих», – йдеться у листі. На парафіях мають бути активні пастирські та парафіяльні ради, а також «добре сформовані та зрілі співпрацівники, які допомагатимуть священикам провадити катехитичні школи, церковні братства, благодійну діяльність, молодіжні організації та молитовні групи», – зазначив Глава УГКЦ. – «Однією із найбільших відповідальностей лідерів парафіяльних спільнот є розрізнення Божої волі і пошук найкращих шляхів для втілення її в житті парафії». За його словами, кожен член парафії повинен мати місійного духа.

Архиєпископ Сорока розповів для «Catholic News Service», що у Архиєпархії Філадельфії він надіється провести працю із людьми, які приходять до храмів, щоб вони, в свою чергу, досягали тих людей, які не приходять. «Багато людей відійшло», – зазначив він. – «Однак якщо сьогодні ми не працюватимемо з тими, хто приходить до храму, то до кого нам промовляти тоді, коли вони відійдуть?»

Владика розповів, що з метою досягти тих католиків, які відходять від Церкви, довелось внести певні зміни до завдань священиків, в тому числі запровадити їх присутність в соціальних мережах на кшталт Facebook і Twitter. Цієї осені планується створити два коротких DVD-диски: один про «Вірую», а другий про те, чого люди ходять до церкви і що дає їм відчуття приналежності до Неї. Диски будуть розповсюджувати серед вірних, які ходять до храмів з надією, що вони захочуть поділитись ними з друзями і родичами, які відійшли від Церкви.

За матеріалами Catholic News Service

Джерело:    Воїни Христа Царя

11.09.2012р. Б. / Великий кардинал Мартіні, боротьба за американський президентський престіл і чергові «екуменічні» шашні від РПЦ

Минулого тижня католицький світ попрощався з Архиєпископом Мілану кардиналом Карлом Марією Мартіні. Свого часу на спорожнілу Міланську архиєпископську катедру було складно знайти наступника. Більшість кандидатів просто відмовлялися від цієї пропозиції – занадто проблематичною була ця катедра. Вибір блаженного Папи Івана Павла ІІ зупинився на єзуїтові-біблістові Карлові Марії Мартіні. І він цей вибір мужньо прийняв. Новий Архиєпископ прийшов в Мілан у своїй єзуїтській реверенді та Часословом в руці, де за час свого правління Архиєпархіїю зумів перетворити її на живий квітучий організм.

 

Його постава потягала до нього навіть противників. Пастирська турбота над Міланською Церквою допомогла їй перебороти не одні проблеми і вийти з них переможно. Святіший Отець Бенедикт ХVІ у своєму посланні з нагоди похорону кардинала Мартіні такими словами дав характеристику його діяльності:

 

«Це був чоловік Божий. Він не тільки вивчав Святе Письмо, але і любив його всім серцем, це було світло для його життя, щоб все було «ad maiorem Dei gloriam» – для більшої слави Божої. Саме тому він зумів навчити віруючих і тих, хто шукає істину, що єдине Слово, яке варто слухати, приймати і виконувати, – це Слово Боже, адже воно вказує всім шлях істини і любові. І він робив це з величезною відкритістю душі, ніколи нікому не відмовляючи у зустрічі та діалозі, конкретно відповідаючи на запрошення апостола бути завжди бути готовими «дати звіт» всякому, хто запитує нас про нашу віру. Він робив це в дусі глибокої пастирської любові, у відповідності зі своїм єпископським девізом: «Pro veritate ad versa diligere», – уважний до всіх ситуацій, особливо найскладніших, і з любов'ю супроводжуючи тих, хто перебував в омані, в бідності і стражданні».

 

Слід зауважити, що єврейські лідери Мілана пішли на безпрецедентний крок – Єврейська спільнота Мілану у день похорону кардинала Карла Марії Мартіні організувала публічне читання Псалмів на площі перед Архиєпископським Палацом. Молитва псалмів під проводом равинів за того, хто не є приналежний до юдаїзму, це, направду, рідкісне і неординарне явище, яке промовисто свідчить про того, за кого така молитва організована. Цей факт підтверджує слова Святішого Отця про апостольську відкритість кардинала Мартіні.

 

Тим часом на другому боці земної кулі, у її західній частині, в США, передвиборча гонка президентських кандидатів набирає своїх чимраз швидших обертів. Розрив між двома кандидатами мінімальний. А оскільки католики становлять значну частину американського електорату, то, на думку колишнього посла США при Святому Престолі Джима Ніколсона, саме католики цього разу відіграють дуже вагому роль у виборах американського президента. Щоправда, цінності президента Обами аж занадто розходяться з поняттями католиків про свободу совісті. Це серйозно зменшує його шанси на підтримку католицького електорату.

 

Окрім цього, на жодного президента в історії США не було скеровано стільки позовів зі сторони католицьких єпископів та установ: на президента Обаму таке цунамі позовів обвалилося у зв’язку із мандатом про контрацепцію в рамках реформи законодавства у сфері охорони здоров’я. Що гірше для президента, ці позови подані у рік виборів і одним із головних позивачів є популярний в США кардинал Тімоті Долан, глава Конференції католицьких єпископів США.

 

Ба більше, популярний серед американських протестантів актор Чак Норріс разом з дружиною закликав усіх американських християн голосувати проти Обами. На думку Норріса, свого часу американські «противсіхи» привели до влади Барака Обаму, чиє правління загрожує самим американським християнським цінностям. Другий прихід Обами до влади, вважає актор, означатиме для Америки поразку. Тому подружжя Норрісів закликало американських християн об’єднатися, щоб не допустити Обаму до другого сроку в Білому домі. «Все, що необхідно для тріумфу зла – це бездіяльність добрих людей», – процитував відомий актор Едмунда Берка.

 

Таке несприйняття американськими християнами діяльності адміністрації президента Барака Обами серйозно зменшує його шанси вдруге потрапити у Білий дім на посаду президента США.

 

А в той час в Україні конфлікт довкола побудови греко-католицької каплички у Хмільнику на Вінниччині здається промовисто показав реальну позицію УПЦ МП стосовно екуменізму. Міська рада Хмільника надала греко-католикам земельну ділянку на бувшому католицькому кладовищі. І хоча капличка має будуватися на католицькому цвинтарі, православні вважають, що греко-католицький храм осквернятиме пам’ять їхніх предків!!! Щобільше, «брати»-православні обіцяють влаштувати греко-католикам різанину у випадку, якщо капличку таки зведуть. Здоровомислячій людині приходить в голову тільки одне: або православні хмільничани відкрито визнають, що їхні предки були католиками, а тим самим вони є апостатами, які з певних причин відпали від Католицької Церкви, або сама думка про можливість існування в Хмільнику греко-католицької каплички викликає в православних такий шал, що вони вже не контролюють ані свої слова, ані свої вчинки. У всякому випадку доводиться констатувати факт якоїсь дивовижної патології, якою страждає православна громада Хмільника.

 

Ще патологічнішим на цьому тлі виглядає інтерв’ю Голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків Української Православної Церкви архієпископа Луганського і Алчевського Митрофана (Юрчука) розміщене на сайті «Православіє в Україні». Там православний архієрей не більше не менше, а звинувачує УГКЦ в тому, що… громади УПЦ МП не можуть отримати земельних ділянок на Західній Україні. Направду, дивовижно виглядають такі роздуми офіційного представника Церкви-«сестри».

 

Православний ієрарх очевидно не може вийти за межі своїх власних уявлень про співіснування Церкви і держави. З його слів виходить, що він переконаний у тому, що УГКЦ контролює місцеві органи влади на Західній Україні. Або архієпископа Митрофана ввели в оману його підлеглі, або проявилося те, що психологи називають проекцією власного стану на інших. Виглядає, що архієпископ Митрофан, можливо, сам того не усвідомлюючи, виявив реальний стан речей на Східній Україні: УПЦ МП на Сході України контролює органи місцевої влади. І саме цим зумовлене його дивовижне обурення, що депутати хрещені в православній церкві, проголосували за таку «страшну крамолу», як надання греко-католикам земельної ділянки для будівництва каплички. Так офіційний представник УПЦ МП фактично визнав, що проблеми католиків з отриманням земельних ділянок на Східній Україні створює УПЦ МП.

 

Відтак виявилась іще одна неприємна річ. Виглядає, що Православна Церква сприймає хрещення в якійсь іншій Церкві, як акт безповоротного входження до конкретної конфесії. Виникає, звісно, чимало запитань, серед яких, як на мене, три найцікавіших.

 

Перш за все, якщо Православна Церква розглядає хрещення в такому ракурсі, то невже це означає, що особа, охрещена в Православній Церкві, навіть якщо не є практикуючим християнином , або навіть атеїстом, все ще є православною?

 

Інше запитання, яке напрошується в такому випадку: чи Православна Церква, розглядаючи приналежність до Церковного Тіла, як одноразовий акт хрещення, не знімає з себе відповідальості за християнське життя тих же ж охрещених нею людей?

 

І трете питання: а як в такому випадку можливий екуменізм? Якщо хрещення намертво прикріпляє людину до якоїсь конфесійної структури, то всякий екуменізм є зрадою хрещення.

 

Але вернімося до дивовижного розуміння архієпископом Митрофаном державно-церковних та міжцерковних взаємовідносин. «Відносини з УГКЦ ми хотіли б вибудовувати симетрично. А так, про ситуацію у Хмільнику всі кричать, а про те, що ні в Чорткові Тернопільської області, ні в Бродах Львівської області, та в інших місцях з переважаючим греко-католицьким населенням православні УПЦ не можуть отримати й клаптика землі під храм, ніхто не говорить.» Варто зазначити, що трохи пізніше архієпископ Митрофан каже, що в Бородах УПЦ МП ділянку таки надали. То для чого він все ж згадує Бороди? Щоб створити ефект великої кількості? Створюється відчуття, що православний ієрарх просто маніпулю інформацією. Адже на фоні постійних проблем греко-католиків з отриманням землі під будівництво храмів східніше від ріки Збруч заяви архієпископа Митрофана виглядають, як чистої води маніпуляція даними з терену.

 

Отож, симетричні відносини з УГКЦ залежать від того, чи надає місцева рада землю православним, чи не надає? Про який екуменізм тут взагалі може йтися? Може, йдеться про якийсь новий вид державно-церковного екуменізму? Складається враження, що для УПЦ МП конституційна норма про відділеність Церкви від держави просто не існує. Якщо це так, то УПЦ МП є структурою, яка ігнорує Конституцію України. І тут є над чим задуматися вже не тільки католикам, а й цілому українському суспільству.

 

А про рівень розуміння християнських цінностей архієпископом Митрофаном, очевидно, годі говорити. Адже для офіційного представника УПЦ МП нічого страшного у закликах до різанини нема. Щобільше, неприємний осад викликає факт озвучення архієпископом Митрофаном доповідної православного священика з с. Мала Вільшанка на Київщині. Адже якщо це дійсно реальні факти, то чому «брат» архієпископ Митрофан офіційно не звернувся до греко-католицьких владик в Києві, у підпорядкуванні яких перебуває парох с. Мала Вільшанка, і чому тоді лист до прокуратури православних цього села настільки відрізняється в аргументаційній частини від фактів озвучених архієпископом Митрофаном?

 

Складається враження, що УПЦ МП просто взялася за антиуніатську пропаганду ліпших зразків епохи товаріщів Іосіфа Сталіна і Ярослава Галана. І найприкріше в усьому цьому вражає саме те, що це не інтерв’ю якогось клирика УПЦ МП, чи клерка її канцелярії, а офіційного представника, до відання якого належать питання церковної дипломатії. Прикро, що такі звинувачення лунають з уст офіційного представника церкви, яка не лише себе заплямувала найтіснішою співпрацею з кривавим комуністичним режимом, але й стала співучасником злочинної спроби сталінського режиму зліквідувати УГКЦ в Україні. І ніколи так і не спромоглася попросити ви греко-католиків, щонайменше формально, вибачення за участь у трагедії 1946 року. Про дух "екуменізму", який панує в РПЦ та її підрозділах красномовно свідчить і суперекуменічне рішення рідної сестри УПЦ МП - БПЦ, яка вирішила минулого тижня офіційно щороку святкувати  криваве "воз'єднання" греко-католиків з московським цареславієм, що його провів Ніколай І на підвладних йому територіях у 1839 р. Екуменічний діалог з такою структурою, радше, нагадує «екуменізм» жертви бандитського нападу з її катом.

 

З усієї ситуації, яка склалася і складається в Україні, виглядає на те, що хтось дуже чітко і послідовно використовує УПЦ МП, догналівців та FEMEN-істок для розпалювання міжрелігійної ворожнечі, і той хтось має велику владу в Україні. Оскільки маховик міжрелігійної ворожнечі не збавляє обертів, а навпаки, нагнітає, то залишається невтішно констатувати: міжрелігійній ворожнечі в України бути.

 

З усього видно велику зацікавленість режисерів цієї трагедії у роздмухувані міжрелігійної війни в Україні. Які її цілі? Важко до кінця зрозуміти. Можна лише здогадуватисяю А от якими будуть наступні кроки паліїв релігійної ворожнечі в Україні, здогадатися доволі легко.

 

Очевидно, що будуть спроби розпалити конфлікт найперше в Галичині. І найкращим інструментом для цього є бойовий загін істеричних жіночок імені Антоніна Догнала. Тому слід очікувати реєстрації догналівського угруповання ще до виборів. Наступними кроками буде тиск на греко-католицьких священиків, щоб змусити їх перейти у догналізм, будуть спроби захоплення греко-католицьких церков і каплиць у Галичині. Конфлікт мав би відтягнути увагу галичан від виборів.

 

Також не виключено, що в Центральній та Східній Україні йтиметься за розпалюванням ворожнечі між католиками і православними, між православними різних деномінацій. Протестантів поки що не рухатимуть. Адже розпалювачам не йдеться про релігію. Йдеться про політичний та суспільний ефект. Нечисельні протестанти не підходять для цих цілей. Хіба що вдасться традиційним конфесіям зберегти міжконфесійний мир в Україні. Тоді вже візмуться за розпалювання ворожнечі між протестантами та православними. Але поведінка УПЦ МП не залишає надій на міжконфесійний мир в Уркаїні. Тож брати протестанти якийсь час матимуть спокій. Основну роль режисери міжрелігійного конфлікту в Україні відвели конфесіям традиційним. Це ефективніше.

 

Опозиційні сили просто безпорадно споглядатимуть на вогонь міжрелігійної ворожнечі, який вирветься у них з-під ніг, як колись у жителів Помпеїв. Ці політичні сили ніколи не надавали Церквам якогось реального значення, окрім єдино для потреб агітації у передвиборчий час. На відміну від УПЦ МП, у УГКЦ чи РКЦ ніколи не існувало за всіх 20 років української незалежності свого політичного лобі. Були хіба, що політики, які пробували і пробують за допомогою маніпуляцій використати Церкву для своїх меркантильних інтересів. І тому конфлікт, який розпалюють між віруючими різних конфесій, буде для них неприємним сюрпризом, якому спочатку вони навіть не нададуть значення, бо вважатимуть це «міжпопівськими розборами», не більше.

 

Україні все ж загрожує реальна катастрофа міжрелігійного конфлікту, і нам, українським християнам, варто це усвідомити. Коли розгориться серйозне міжрелігійне протистояння, ми не зможемо звинувачувати владу, опозицію, Москву чи Вашингтон. Вина буде тільки на нас самих.

 

Самоорганізація українських католиків, їхня ненасильницька боротьба за свої права – це єдиний шлях зберегти Церкву від нападів осатанілого політиканства. Відкритість до братів християн інших конфесій і взаємодопомога між українськими християнами мали би стати імперативом заради виживання християнства в Україні. Не варто забувати, що навіть 1946 р. мало хто вірив, що совєти зроблять з Церквою те що зробили. Не варто бути занадто спокійними та наївними.

 

Молитва, євангельські цінності та вірність Христові та Його Церкві – єдиний імператив нашого виживання у ситуації, яка склалася в Україні.

о.Орест-Дмитро Вільчинський


Джерело:   Воїни Христа Царя

11.09.2012р. Б. / Усікновення чесної голови св. Івана Христителя

Тропар та кондак

Тропар, глас 2: Пам'ять праведного з похвалами, і тобі вистачає свідчення Господнє, предтече, бо ти показався воістину і від пророків чесніший, бо у струях сподобився хрестити Проповіданого. Тому за істину пострадав ти, радуючися, благовістив ти і тим, що в аді, Бога, явленого в тілі, що взяв гріх світу і подає нам велику милість.

Слава: Кондак, глас 5: Предтечі славне усікновення було якось божественним задумом, щоб і тим, що в аді, проповів Спасове пришестя. Нехай, отже, ридає Іродія, що випросила беззаконне вбивство, бо возлюбила не закон божий, ні живий вік, але — лукавий і дочасний.

І нині: Богородичний, глас 5: Радуйся, двері Господні непроходимі, радуйся, стіно і покрове тих, що прибігають до тебе, радуйся, пристане, бурями не навіщувана і подружжям незаймана, що родила плоттю Творця твого і Бога. Молитись не переставай за тих, що оспівують і поклоня­ються різдву твоєму.

 

Діяння святих апостолів 13, 25-33

В тих днях, сповнивши свій шлях, Іван мовив: Я не той, за кого ви мене вважаєте; он іде за мною той, якому я не гідний розв'язати взуття його. Мужі брати, сини роду Авраама, і ті між вами, що бояться Бога! Вам послане слово цього спасіння. Та мешканці Єрусалиму і князі їхні не визнали Його, і засудивши Його, сповнили слова пророків, які читаються щосуботи. І не знайшовши в Ньому ніякої смертельної вини, вимагали у Пилата вбити Його. А коли виконали все, що було написано про Нього, зняли Його з хреста і поклали до гробу Та Бог воскресив Його з мертвих, і Він багато днів являвся тим, що прийшли з Ним з Галилеї в Єрусалим, які й тепер є Його свідками перед народом. І ми звіщаємо вам ту обітницю, що була дана батькам нашим. Бог її здійснив нам, їхнім дітям, воскресивши Ісуса.

 

Євангеліє від Марка 6, 14-30

В той час почув Ірод цар слухи про Ісуса Христа, бо явне стало ім'я Його, і сказав, що Іван Хреститель встав із мертвих, і тим-то сили діються через нього. Інші го ворили, що то Ілія, а інші казали, що то пророк є або як один з пророків. Почувши ж, Ірод сказав, — це Іван, якому я відтяв голову, він встав з мертвих. Той бо Ірод, пославши, схопив Івана і зв'язав у в'язниці задля Іродіяди, жінки Фи-липа, брата свого, тому що оженився з нею. Бо Іван говорив Іродові: Не годиться тобі мати жінку Филипа, брата твого. Іродіяда же гнівалася на нього і хотіла його вбити, та не могла. Бо Ірод боявся Івана, знаючи його як чоловіка праведного і святого, і беріг його; і слухавши його, багато чинив, а слухав його залюбки. І як настав пригожий день, коли Ірод на свої уродини справляв вечерю своїм князям і тисячникам та старшим галилейським, і як увійшла дочка тієї Іродіяди і танцювала, і угодила Іродові й возлежащим з ним, сказав цар дівчині: Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі, хоч би й половину мого царства. Вона ж, вийшовши, сказала матері своїй: Чого просити? А ця сказала: Голову Івана Хрестителя. І зараз, ввійшовши з поспіхом до царя, просила, кажучи: Хочу, щоб ти негайно дав мені на блюді голову Івана Хрестителя. І прескорбний був цар, та ради клятви і задля возлежащих з ним не хотів їй відмовити. І зараз післав цар прибічника і звелів принести голову його. А він пішов і усікнув його в в'язниці. І приніс голову його на блюді і дав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй. А ученики його, почувши, прийшли і взяли тіло його й положили його у гробі. І зібрались апостоли до Ісуса і сповістили Йому все, що робили і чого навчали.

 

Проповідь

«Величаємо тебе, Христителю Спасів, Іване,

і спогадуємо твоєї святої голови усікновення»

(Величання свята)

Слава Ісусу Христу! Дня 11 вересня, свята Христова Церква врочисто і молитовно кличе до своїх вірних: «Прославмо посередника між Законом і Благодаттю! Бо він нам покаяння проповідував і, відважно та явно докоривши Іродові, голову свою віддав на усікновення. Тож нині, перебуваючи з ангелами, молиться Христу, щоб ми спаслися». «Вшануймо піснями пророка, що появився нам з неплідного лона і засяяв промінним світильником для вселенної – Христового Христителя та переможного мученика, Івана Предтечу, який молиться Господеві, щоб Він помилував душі наші» (сідальний на Утрені).

Святий Іван Хреститель, син Захарії і Єлисавети, вихований у пустині, покликаний Богом, проповідував і христив людей на Йордані. Сподобився тої ласки, що охристив Божого Сина. Після Хрещення Ісуса Христа святий Іван Хреститель проповідував дальше, закликаючи до покаяння, і грозив Божим гнівом тим, хто не принесе гідного покаяння. Чутка про нього рознеслася по всій околиці. Багато вірили, що він – Месія, інші говорили, що він Ілля, який повернувся на землю.

Коли, Ісус Христос, після сорокаденного посту, вийшов на проповідь, святий Іван Хреститель не переставав свідчити, що Спаситель вже є серед вибраного народу. Слухаючи це, старшина юдейська посилає до святого Івана Хреститель післанців, довідатися, хто він є. І він дає таку відповідь. Читаємо Святе Письмо (від Іван 1.19-33): «Ось Іванове свідчення, коли то юдеї були до нього послали з Єрусалиму євреїв та левітів спитати його: «Хто ти? А він зізнався, не заперечив; зізнався: «Я – не Христос». То вони спитали його: «Що ж – Ілля ти?» – «Ні», – мовив він. «Пророк ти?» – «Ні» – відказав він. Тоді вони йому: «То хто ж ти такий – щоб відповісти тим, які нас вислали, що сам про себе кажеш?» Промовив: «Я – голос вопіющого в пустині: Вирівняйте путь Господню, – як ото пророк Ісая сказав». Були ж посланці з фарисеїв. Отож, спитали його, мовивши до нього: «Чого ж бо ти Хрестиш, коли ти ні Христос, ані Ілля, ані пророк?» Йоан же їм у відповідь: «Водою я хрещу. Той же стоїть серед вас, якого ви не знаєте; він наступить після мене, а я йому не гідний розв’язати й ремінця сандалі». Сталося те у Витанії, по той бік Йордану, де Іван Хрестив.

Тож наступного дня бачить він Ісуса, що йде до нього, та й каже: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає». Це той, що про нього повідався: За мною наступить муж, Сущий передо мною, був бо раніш за мене. І не знав я його. Та я на те прийшов, водою Христивши, щоб Ізраїлеві об’явлений був «він». І свідчив Іван, промовляючи: Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на Ньому І я бачив і засвідчив; Він – Син Божий, який буде Христити Вас Святим Духом».

Так оповідає нам Святе Євангеліє про свідоцтво, яке святий Іван Предтеча дав Ісусові вже після Його Хрещення. І навчав він аж до тої хвилини, поки злоба людська не вкинула його до темниці. Ось як це сталося: «Тодішній правитель Ірод Антипа, син Ірода Великого, мав брата що звався Филип. Той Филип мав жінку Іродіяду. Ірод Антипа оженився з дочкою короля Арети, але не жив з нею, а прогнавши свою жінку, жив на віру з Іродіядою, жінкою свого брата Филипа. Євреї нарікали на те, но ніхто не смів явно виступити, бо боялися гніву Ірода. Та не злякався його святий Іван Предтеча. «Іван же казав Іродові: «Не личить тобі мати жінку брата». Іродіяда ж лютилася на нього й убити його бажала, та не могла, бо Ірод боявся Івана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його. Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче» (Мк. 6.17-20).

Перебуваючи у в’язниці, святий Іван Хреститель не замовк, він навчав всіх, хто приходив до нього, а особливо своїх учнів. І коли ширилася слава про Ісуса, що Він навчає, оздоровляє хворих, очищає прокажених, робить чуда, учні святого Івана Хрестителя не могли з тим змиритися, що їх учитель тільки Предтеча Спасителя, бо вважали його за Месію. Святий Іван Хреститель, щоби переконати їх, висилає двох своїх учнів до Ісуса. Коли вони відходили Ісус Христос дав свідчення про нього: «Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Івана Хрестителя» (Мт. 11.11).

Тим часом Іродіяда, лиш чекала нагоди, щоби помститися святому Іванові Хрестителю. І нагода така прийшла. «Настав сприятливий день, коли то Ірод на день своїх народин споряджав бенкет… увійшла дочка тієї  Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині: «Проси в мене, чого бажаєш, – я дам тобі!» Ще й присягнув їй: «Чого б ти тільки в мене просила, – дам тобі, хоч би й половину мого царства». Вийшла вона та й до своєї матері каже: «Чого маю просити?» Вона ж відповіла: «Голову Івана Хрестителя!» І негайно, увійшовши притьмом до царя, попросила дівчина: «Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Івана Хрестителя». Вельми засмутився цар, та ради присяги та з огляду на гостей не хотів їй відмовити. Тож послав цар відразу прибічника, наказавши йому принести голову Івана. Пішов той, стяв його у в’язниці, приніс його голову на полумиску й подав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй» (Мк. 8.21-28).

«До якого злочину доводить грішна пристрасть, – говорить святий Амвросій, – а саме пристрасть грішної любові. Голова найбільшого з народжених жінками стає заплатою безстидної танцівниці і забавкою плюгавої негідниці, а святий Іван стає через свою мученицьку смерть жертвою, принесеною за правду і чистоту. Горе тим, котрі піддалися цій скверній пристрасті. Бо вона заведе їх до того, що вони не лише втратять світло віри, але і розум і чекає їх вічна погибель, яку отримали Ірод, безстидна Іродіяда і їх пропаща дочка».

А кара Божа не дала себе довго чекати. Ірод і Іродіяда втратили все і були вигнані на чужину (нинішню Францію), де в недостатках і в неволі загинули обоє. А дочка Іродіяди Соломія, як оповідає передання, одного разу йшла через замерзлу річку, лід проломився і вона по шию пірнула під воду. Крига стиснула їй шию так, що відтяла голову, а тіло поплило. На льоду лишилася голова Соломії, так, як колись голова святого Івана на полумиску лежала перед нею. Дивні діла твої Господи.

На завершення можемо сказати, що святий Іван Хреститель, стоїть на захисті святості і єдності подружжя. Він стоїть на захисті Божої заповіді «Не чини перелюбу». За це святий Іван Хреститель віддає своє покутницьке життя.

Сьогоднішнє свято кличе нас поглянути на своє життя і, поглянувши на нього, сказати: «Я перебуватиму у святості і непорочності. Тобі це, Господи» прирікаю, щоби бути в єдності у подружжі і святості та чистоті подружжя. Амінь. Богу слава навіки.

о. Василь Дубецький
"Сівач", вересень 2011
Для створення сторінки використано такі видання:
Календар "Місіонаря" 2003. - Львів: Місіонар, 2003;
Збірник проповідей "Сівач".
А також ікону Усікновення чесної голови святого Івана Христителя.

Джерела: www.ugcc.org.ua

Воїни Христа Царя

11.09.2012р. Б. / Тижневий огляд: Папа і Апостольський Престіл (03.09. –09.09.)

Понеділок. Стурбований занепадом використання латинської мови в Католицькій Церкві, Папа Бенедикт XVI планує заснувати ватиканську академію, покликану вдихнути в цю мертву мову нове життя.

 

Францисканський місіонер, який очолював роботу над першим повним  перекладом Біблії на китайську мову, буде беатифікований 29 вересня в ході церемонії, яка відбудеться на його  батьківщині - острові Сицилії.

 

Вівторок. До Святішого Отця Бенедикта XVI з візитом ad limina Apostolorum прибуло 37 колумбійських єпископів. 11 з них Папа уже прийняв на приватних аудієнціях. У контекст цього візиту вписується недавнє оголошення про розширення діалогу між урядом і лівими бойовиками з Революційних збройних сил Колумбії. Кілька владик поділились із ЗМІ своїми приємними враженнями від зустрічі з Понтифіком. «Папа підтримує нашу країну, розглядаючи можливість відвідати наступного року міста Калі та Барранкілья», – сказав Архиєпископ Moнсальве.

 

4 вересня Бенедикт ХVI призначив помічником секретаря Папської ради сприяння християнській єдності о. Андреа Пальмієрі.

 

Середа. В середу, 5 серпня, на загальній аудієнції, яка уже відбулась в Залі Павла VI у Ватикані, Папа говорив про молитву, яка описана в Одкровенні св. Івана. Понтифік пояснив, що в першій частині Одкровення, молитва спільноти віруючих представлена в трьох фазах. Перша - це діалог між суспільством і лектором. Віруючі наповнюються радістю й ентузіазмом, коли чують ім'я Ісуса Христа, а своїм «амінь» закінчують гімн прославлення Господа. «Ці рядки навчають нас, що наша молитва, яка часто є проханням, має бути перш за все прославленням Бога за Його любов, за дар Ісуса Христа, який приніс нам силу, надію і спасіння», - сказав Бенедикт XVI. Папа розповів, що в другій фазі молитви поглиблюються відносини з самим Ісусом Христом. Нарешті в третій частині першого фрагменту Одкровення, лектор пропонує спільноті послання в якому сам Ісус говорить від першої особи. Він звертається до семи Церков, підкреслюючи їх достоїнства і недоліки, і одночасно закликаючи їх до навернення. Бенедикт XVI зазначив, що постійна молитва сприяє нашому наближенню до Бога і дозволяє Йому увійти в наше життя, керувати ним, наповнити радістю і миром. «Чим більше ми дізнаємося, любимо і наслідуємо Ісуса, тим більше відчуваємо потребу зупинитися і молитися з Ним, отримуючи спокій, надію і силу для нашого життя», - сказав Понтифік.

 

5 вересня Бенедикт ХVI привітав учасників ХХ Міжнародної екуменічної конференції про православну духовність, яка почалася в монастирі в Бозе, на півночі Італії, на тему: «Людина захисник створіння».

 

Компанія «Renault» подарувала Святішому Отцеві електричний автомобіль «Kangoo» білого кольору для поїздок по літній резиденції у Кастель-Гандольфо. Це вже третій «зелений» автомобіль у Ватикані. В середу Папа вже здійснив першу поїздку на новому авто від вертолітного майданчика у Кастель-Гандольфо, через сади, до свого палацу. Як повідомляється на сайті компанії «Renault», вартість такого авто становить 15 900 євро ($20 000).

 

Глава ліванської шиїтської організації та політичної партії «Хізбалла» оголосив про те, що вітає запланований на цей місяць візит Папи Бенедикта XVI до Лівану та додав, що його партія братиме участь у всіх етапах цього візиту.

 

Четвер. 6 вересня Бенедикт XVI прийняв вірчі грамоти нового посла Литви при Святому Престолі Ірени Вайшвілайте.

 

П’ятниця. У Римі з 2 по 15 вересня проходить семінар для єпископів, що діють на місійних територіях, і які були висвячені протягом минулих двох років. У п’ятницю 7 вересня 2012 р., Вселенський Архиєрей Бенедикт XVI зустрінувся з нововисвяченими єпископами. Папа особливо наголосив на потребі поширювати віру, звіщаючи Євангеліє спасіння, та відзначив абсолютну першість, яку має завдання євангелізації.

 

7 вересня, у гарнізонному храмі Свв. Апп. Петра і Павла у Львові з неофіційним візитом побував Апостольський Нунцій в Україні  Архієпископ Томас Едвард Ґалліксон. Архієпископ Томас був вражений духовністю львів’ян. Коли б він не заходив у храм, у ньому завжди молилися люди. На згадку про головну військову святиню Львова о. Степан Сус подарував Апостольському Нунцію гравюру із зображенням церкви.

 

Субота. 8 вересня Бенедикт XVI зустрівся з учасниками XXIII Міжнародного маріологічного конгресу, який проходить 4-9 вересня в Римі. Папа зазначив, що тема форуму «Маріологія починаючи від II Ватиканського Собору», є дуже своєчасною, адже саме зараз Церква відзначає 50-річчя цієї великої події.

 

У суботу Папа Бенедикт XVI прийняв на аудієнції представників римської Спільноти Св. Егідія. Серед них був засновник цієї відомої католицької організації, що задіяна в суспільному діалозі, професор Андреа Ріккарді. Аудієнція була пов’язана із Світовою зустріччю заради миру, яка в неділю розпочалася в Сараєво і організатором якої є Спільнота Св. Егідія. На цій трьохденній зустрічі (9-11 вересня) зібралися представники світу політики, а також різних релігійних деномінацій із понад 60 країн.

 

Увечері цього ж дня Бенедикт ХVI надіслав спеціальне відеопослання до учасників ініціативи «Десять площ для десяти заповідей», яка відбулася на Народній площі в Римі, на тему: «Коли любов дає сенс життя». Організатором цієї зустрічі є рух «Онова в Святому Дусі» у співпраці з Папською Радою з нової євангелізації та Конференцією Єпископів Італії. Такі зустрічі відбуватимуться в інших містах Італії під час Року віри, який оголосив Папа.

 

Координатор візиту Папи Бенедикта ХVI до Лівану, отець Маруан Табет, повідомив, що не тільки християни, але також і мусульмани чекають візиту Папи. Він зазначив, що в нічному молитовному чуванні, яке відбудеться 12 вересня в Бейруті, візьмуть участь представники обох релігій. Для розважань в ході цієї зустрічі будуть запропоновані тексти з Біблії і з Корану. «Мене по-справжньому вразило, коли я почув по телефону мусульманських лідерів. Вони запитували, яким чином можуть допомогти зробити візит Папи більш успішним», - розповів координатор подорожі  Папи в Лівані. Єгипетський коптський єпископ Кірилас Вільям зазначив, що візиту Понтифіка з великою радістю очікують і христини Єгипту. Владика сказав: «Близький Схід переживає важкий момент і візит Папи нас зміцнить, принесе спокій і надію, а також віру в те, що ми не одні, що вся Церква думає про нас і нас підтримує.»

 

Сьогодні Європа є дуже слабкою з погляду культурної самобутності. Вона не може протистояти світові, і це в той час, коли він потребує наших цінностей, – вважає о. Альдо Джордано, постійний спостерігач Святого Престолу при Раді Європи. Він зазначає, що сьогоднішня молодь – це діти того покоління, яке першим відмовилося від традиційних цінностей. Відповідно до цього наша молодь росте у порожнечі й вже не має живого зв’язку з тим, що сформувало європейську ідентичність. У такому стані молодь не зможе вести діалогу з іншими культурами. Це дуже небезпечно, тому що аксіологічна порожнеча рано чи пізно буде чимось наповнена – застерігає о. Джордано.

 

Неділя. Традиційно, у неділю перед проказуванням молитви «Ангел Господній» Святіший Отець виголосив повчання. Цього разу Папа присвятив свою катехизу «маленькому»,  але «дуже важливому» слову, яке у своїй суті підсумовує усю благовість і усі Христові діла - «effatà», що означає «відкрийся». Бенедикт ХVI вказав на два аспекти зцілення глухонімого: йому відкрились уста і вуха, але також відкрилось і його «серце» - внутрішній центр людини. «Звертаємося тепер в молитві до Пресвятої Марії», – сказав на завершення Папа, вказуючи на те, що «з причини Своїх особливих взаємин з Втіленим Словом, Марія є повністю “відкритою” на Господню любов, Її серце є в постійному слуханні Його слова. Нехай же Її материнське заступництво здобуде для нас ласку щоденно досвідчувати у вірі чудо “effatà”, щоб жити у сопричасті з Богом та ближніми», – побажав Бенедикт XVI.

 

Після проказування молитви «Ангел Господній» разом з численними прочанами, Папа Бенедикт XVI, вітаючи присутніх деякими найбільш поширеними у світі та Церкві мовами, своє привітання французькою мовою присвятив вже недалекій Апостольській подорожі до Лівану. Святіший Отець побажав усьому Близькому Сходу миру. З окремим привітанням Папа також звернувся до паломників із Казахстану та України.

Пропонуємо ознайомитись із програмою прямої трансляції візиту Римського Архиєрея до Лівану.

До вашої уваги текст послання Святішого Отця на поховання кардинала Карло Марії Мартіні.


Джерело:    Воїни Христа Царя

10.09.2012р. Б. / Вийшла друком книга Митрополита Львівського Владики Ігора «Духовне слово»

Між єпископом і його стадом існує живий і плідний зв’язок. Таку думку висловив владика Михаїл (Гринчишин), Єпископ-емерит екзархату для українців греко-католиків Франції, Швейцарії та країн Бенілюксу у  передмові до першого тому книги «Духовне слово» проповіді та промови Високопреосвященного Митрополита Львівського Владики Ігора (2002-2007рр.), яке нещодавно вийшло друком у видавництві «АРТОС».

 

Свідченням живого зв’язку Владика Михаїл вважає ті численні промови, які автор продумував, осмислював окрему подію, щоб вирізнити її відповідним словом.

 

На 500 сторінках першого тому книги, опубліковано слово Високопреосвященного Владики Ігора під час Чину благословення та освячення: церков, монастирів, каплиць, пам’ятників та меморіальних таблиць; ювілейні промови, виступи на конференціях, семінарах, конгресах, з’їздах, слова пам’яті, реколекційні промови, слово на закінчення року, звернення до вчителів, учнів, випускників, студентів, мирян, духовенства та ін..

 

Усі проповіді та промови упорядковано по роках є окремий блок світлин,  також додається тематичний покажчик.

 

Владика Михаїл зауважив, що у цих виступах немає нічого зайвого, вони є гідними і достойними того, що можуть слугувати зразком для єпископів та священників, коли випадає нагода висловити корисне та повчальне слово.

 

«За цей збірник промов і писань Владиці Ігореві належить щира подяка: за труд, за працю, за рішучість і за витривалість у виконанні його архієрейських завдань», - сказав владика Михаїл.

Книгу можна придбати у релігійних книгарнях міста.

Прес-служба Львівської архиєпархії

09.09.2012р. Б. / Важкі питання. Чи можна християнинові дотримуватися кашрут?

 ПИТАННЯ: Коли, яким каноном, законом, указом чи словом апостола був скасований кашрут? Якщо я перестану вживати некошерні продукти, чи чекає мене при цьому якесь покарання з боку церковної влади? Захищаючи свої комерційні інтереси, чи має право церковна влада ставити мені будь-які перепони або переслідувати мене за небажання підкорятися традиціям більшості? Чи має право хто-небудь сказати або зажадати від мене: якщо ти не з'їси шматок свинини і «іже з ним», то ти ворог Церкви. Наскільки я зрозуміла з Біблії, Ісус сказав: «Я прийшов доповнити закон, а не усунути його». Чому в такому разі на перше місце ставляться і прославляються слова апостолів, а не Бога?

ВІДПОВІДЬ: Почнемо зі слів Ісуса: «Я прийшов доповнити закон, а не порушити його». Коли йдеться про Закон, то перш за все треба зауважити: Закон, який керував життям євреїв, був багатошаровим. По-перше, був непорушний і незмінний закон Заповідей, написаних Самим Богом. Саме до цього Закону і відносяться цитовані слова з Євангелія від Матея (5,17-18): «Не думайте, що я прийшов усунути закон чи пророків: я прийшов їх не усунути, а доповнити. 18 Істинно бо кажу вам: Доки перейде небо й земля, ні одна йота, ні одна риска з закону не перейде, поки все не здійсниться.»

Крім цього Закону, були різні приписи щодо культу, яких повинні були дотримуватися ізраїльтяни. Нарешті, були й цивільні закони, що включають, наприклад, приписи про сплату податей кесарю, і так далі. Усім цим приписам підкорявся і Наш Господь Ісус Христос.

Слухаючі Ісуса могли подумати, що, проголошуючи нове Царство, Він мав намір скасувати давній Закон. Але Ісус відкрито заявляє: Я прийшов не відмінити Закон, а виконати його. Виконанням старозавітного Закону є Сам Ісус Христос. Всі культові приписи, що служили прообразом Христових Тайн, поступилися місцем Святим Таїнствам.  Що стосується моральних приписів, то вони також знайшли своє виконання - в тому сенсі, що їх дотримання є основоположним і незамінним елементом прилучення до Христа. Коли юнак запитує Господа, що йому потрібно зробити, щоб успадкувати вічне життя, Ісус відповідає: «Дотримуйся заповідей».

Отже, Ісус, який Сам підпорядковувався Закону Мойсея, є виконанням Закону, тобто реалізацією давніх обітниць про спасіння. Тільки Він наділяє Закон остаточним сенсом, здійснюючи все, що Бог обітував людству. Продовжимо наведену нами євангельську цитату: «Хто, отже, порушить одну з оцих найменших заповідей і навчить інших так робити, той буде найменшим у Небеснім Царстві. А хто виконає їх і навчить, той буде великим у Небеснім Царстві. 20 Кажу бо вам, що коли ви своєю праведністю не перевищите книжників та фарасеїв, не ввійдете в Царство Небесне. 21 Ви чули, що було сказано давнім: Не вбивай; і коли хтось уб'є, той підпаде судові. 22 А я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові. Хто ж скаже братові: Нікчема! - той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: Дурень! – той підпаде під вогонь пекельний. 23 Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, 24 зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій. 25 Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі, щоб противник часом не віддав тебе судді, а суддя возному, щоб тебе не вкинули в темницю. 26 Істинно кажу тобі: Не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага. 27 Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу. 28 А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці.»

Ми бачимо, що в цьому уривку часто повторюється формула: «Ви чули ... А Я вам кажу». До необхідності дотримання запропонованих правил Ісус додає «серце», тобто внутрішній намір чинити добро і внутрішню чистоту. Тому недостатньо просто утримуватися від вбивства, від крадіжки, але слід звільнити і душу від ненависті, від озлобленості, від заздрості. Недостатньо утримуватися від перелюбства в буквальному сенсі, але слід звільнити серце від похоті і безладних бажань. Недостатньо уникати помсти, згідно Закону Мойсея, але потрібно позбутися всякого бажання відплати - адже вбити можна і в своєму серці. Недостатньо любити своїх друзів, тих, хто нам симпатичний, але потрібно любити ближнього як самого себе, не виключаючи з цієї любові і ворогів.

Так що Ісус не відмінив стародавній Закон, а виконав його, - не в сенсі точного дотримання кожною його букви, але в найглибшому сенсі: слова і діяння Ісуса проголошують новизну Царства Божого, заснованого на любові до Бога і ближнього. Саме ця любов і є виконанням Закону.

До питання про те, що ставиться на перше місце: Бог або слова апостолів. Тут у зв'язку з нашим питанням доречно звернутися до двох новозавітніх епізодів: до «єрусалимського собору» і до інциденту в Сирійській Антіохії, про які йдеться в Посланні до Галатів. Св. Лука, повідомляючи нам про перший Собор, що відбувся в Єрусалимі, на початку листа, - якого апостоли розіслали тоді по християнським громадам діаспори, - пише таким чином: "Подобалось бо Святому Духові й нам ..." (Дії 15,28). Дух, який діє у всій Церкві, веде за руку апостолів, щоб вони робили нові кроки в здійсненні Його задумів: Він є головним творцем Церкви.

Збори в Єрусалимі відбулися в момент чималої напруги всередині ранньохристиянської спільноти. Необхідно було відповісти на питання, чи потрібно вимагати обрізання від язичників, які наверталися до  Ісуса Христа, до Господа, чи можна було звільнити їх від Закону Мойсея, тобто від дотримання норм, необхідних для того, щоб бути праведними людьми, слухняними Закону; звільнити від норм, що стосуються культових очищень, чистої і нечистої їжі і суботи.

Про збори в Єрусалимі повідомляє також  апостол Павло в Посланні до Галатів (2,1-10): через чотирнадцять років після зустрічі з Воскреслим у Дамаску, - тобто це друга половина сорокових років н.е., - Павло з Варнавою відправляється з Сирійської Антіохії в супроводі Тита, свого вірного співробітника, який, хоча і був греком, не був підданий обрізанню, щоб увійти в Церкву. З цієї нагоди Павло викладає Дванадцятьом, як найбільш гідним людям, своє благовістя про свободу від Закону (пор. Гал 2,6). У світлі зустрічі з Воскреслим Христом він зрозумів, що в момент переходу до Євангелія  Ісуса Христа язичникам більше немає необхідності робити обрізання, дотримуватися правил про їжу, про суботу на знак праведності: Христос є наша праведність і "праведним" є все те, що відповідає Йому. Щоб бути праведними, немає необхідності в інших приписах. У Посланні до Галатів Павло в кількох словах повідомляє про збори: він з натхненням згадує, що  Євангеліє про свободу від Закону було схвалено Яковом, Кифою і Іваном, "стовпами", що простягнули йому і Варнаві руку церковного спілкування у Христі (пор. Гал 2, 9). Якщо, як ми відзначили, для Луки Єрусалимський Собор виражає дію Святого Духа, то для Павла він представляє вирішальне визнання свободи, яке розділяють всі, хто в ньому брав участь: свободи від зобов'язань, що витікають з обрізання і від Закону; тієї самої свободи, "яку дарував нам Христос ", щоб ми не піддавалися знову в ярмо рабства (пор. Гал 5,1).

Другий епізод стосується знаменитого інциденту в Сирійській Антіохії, в якому повною мірою проявилася притаманна апостолу Павлу внутрішня свобода: як вести себе у випадку спільної трапези між віруючими юдейського походження і язичниками? Тут виникає інший епіцентр Мойсеєвих приписів: відмінність між чистою і нечистою їжею, що глибоко розділяла євреїв, які дотримували Закон, від язичників. Спочатку Кифа, тобто Петро, поділяв трапезу з одними і з іншими; але з прибуттям деяких християн, пов'язаних з Яковом (Гал 1,19), Петро почав уникати трапез з язичниками, щоб не обурювати тих, хто продовжував дотримуватися законів чистоти їжі; і до нього приєднався Варнава. Це стало приводом для глибокого поділу християн, що прийшли з обрізання, і християн, що прийшли з язичництва. Поведінка Петра і Варнави, яка реально загрожувала єдності Церкви, викликала обурення Павла, який в запалі гніву звинуватив Петра і інших в лицемірстві: "Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то як ти можеш силувати поган, щоб жили по-юдейському? " (Гал 2,14). Насправді, турбота Павла з одного боку і Петра з Варнавою з іншого були різними: для останніх відділення від язичників означало спосіб захистити себе і не шокувати віруючих, які прийшли з юдаїзму; для Павла ж це відділення представляло небезпеку - піддається сумніву універсальний характер спасіння у Христі, призначеного як для язичників, так і для юдеїв. Якщо виправдання здійснюється тільки в силу віри в Христа, без якої-небудь дії Закону, то який сенс продовжувати дотримуватися чистоти їжі  під час спільної трапези з язичниками? Досить імовірно, що цілі Петра і Павла були різними: для першого - не втратити юдеїв, які прийняли Євангеліє, для другого - не применшити спасенне значення смерті Христа для всіх віруючих.

Цікаво відзначити, що, звертаючись до християн Риму кілька років потому (приблизно в середині 50-х років н.е.), Павло сам опиниться в подібній ситуації і попросить сильних не вживати  нечистої їжі, щоб не втратити або не обурити слабких: "Добре не їсти м'яса і вина не пити, ані того, через що твій брат спотикнувся б."(Рим 14,21). Таким чином, антіохський інцидент став уроком як для Петра, так і для Павла. Тільки щирий діалог, відкритий до істини Євангелія, зміг направити шлях Церкви: "Бо Царство Боже не їжа й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім" (Рим 14,17). Саме так стають реально вільними, саме так проявляється в нас найглибша суть Закону: любов до Бога і до ближнього.

У цьому і полягає відповідь на питання про те, що можна і що не можна їсти християнину. І тим більше, чи він  «зобов'язаний»  віддавати перевагу тій або іншій  їжі. Якщо ви вживаєте виключно кошерні продукти тому, що вважаєте тільки їх «ритуально чистими», то це входить в явне протиріччя з євангельським розумінням Закону та свободи. Але, зрозуміло, і за це церковна влада не переслідує і не карає. Як саме поняття «переслідування» не відповідає християнському світогляду. «Комерційні інтереси» також не входять в число характеристик Церкви. І ніхто, звичайно, не має права оголошувати ворогом Церкви того, хто з якоїсь причини не їсть свинину.

За матеріалами: Радіо Ватикан

На питання читачів відповідає російська служба Радіо Ватикан - rus@vatiradio.va, поштова адреса для запитань -  – Російська служба Радіо Ватикану, 00120 Ватикан.

Читайте також:

Важкі питання. Як відрізнити одкровення Бога від диявольських навіювань?
Важкі питання. Чи можуть помисли бути таким же гріхом, як і дії?
Важкі питання.Чим психотерапевт відрізняється від духівника?
Важкі питання.Чи потрібно прощати тих, хто не просить прощення?
Важкі питання. Як вибирали Римських Пап після святого Петра?
Важкі питання. На якому камені збудована Церква – на Петрі чи на Ісусі Христі?
Важкі питання. Хто такий Антихрист?
Важкі питання. Чи є гріхом для католика перейти у православ'я?
Важкі питання. Навіщо сповідувати гріхи священикові?
Важкі питання. Чи можна молитися за перемогу улюбленої збірної на Чемпіонаті з футболу?
Важкі питання. Чи не відходять католики від Святого Письма в питанні підпорядкованості жінки чоловікові?
Важкі питання. Що сказати людині, яка думає про самогубство?
Важкі питання. Які обов'язки накладає Таїнство Шлюбу, і чи може їх невиконання стати виправданням для розлучення?
Важкі питання. Чому Церква скасувала заборону відспівувати самогубців?
Важкі питання. Чи може гомосексуаліст стати священиком?
Важкі питання. Чи є гріхом ходити на дискотеку?
Важкі питання. Чи є гріхом не перехреститися перед вживанням їжі?
Важкі питання. Чи суперечить християнству психоаналіз Фрейда?
Важкі питання. Два питання від мусульманина
Важкі питання. Чи може диявол вселитися одночасно в кількох людей?
Важкі питання. Багатство і розкіш Церкви
Важкі питання. Католицтво і англіканство
Важкі питання. Що відбувається, якщо мученик в момент смерті не перебуває в стані благодаті?
Важкі питання. Що відбувається з душею при трансплантації органів? Як позбутися сторонніх думок під час молитви?
Важкі запитання. Чи можна контактувати з померлими родичами?
Важкі питання. Хто встановлює день нашої смерті?
Важкі питання. Чи можна християнинові займатися карате?
Важкі питання. Яка різниця між святими і блаженними, між Отцями Церкви і Вчителями Церкви?
Важкі питання. Чи можна молитися за тварин?
Важкі питання.В яких джерелах йдеться про мучеництво апостола Петра в Римі?
Важкі питання. Чому важко потрапити відразу в Рай?
Важкі питання. Чи буде наше тіло у воскресінні таким же, як зараз?
Важкі питання. Чи всі помруть, коли прийде останній день?
Важкі питання. Чи можна причащатися без попередньої Сповіді?
Важкі питання. Чи можна сповідатися у різних священиків?
Важкі питання. Як перемогти страх "поганої Сповіді"?
Важкі питання. Якщо Бог знає все, то навіщо Він створює людей, які підуть в пекло?
Важкі питання. Чому Церква за аборт відлучає, а за вбивство - ні?
Важкі питання. Про реінкарнацію
Важкі питання. Чи гріх жити разом до шлюбу, дотримуючись цнотливості?
Важкі питання. Чи правда, що Адам прожив 930 років?
Важкі питання. Що значить - хула на Святого Духа не проститься?
Важкі питання. Що означає відлучення від Церкви?
Важкі питання. Вона - католичка, він – розлучений православний. Чи можливий шлюб?
Важкі питання.Чи бачить диявол наші думки?
Важкі питання. Від кого походять люди?
Важкі питання. Протестанти і апостольське спадкоємство
Важкі питання. Як Бог може бути єдиним і в той же час Трійцею?
Важкі питання.Чи нормально для християнина боятися смерті?
Важкі питання. Чому не можуть приступати до Причастя розлучені, котрі вступили в новий шлюб?
Важкі питання. Чи правда, що Бог любить мене?
Важкі запитання: Звідки взялася дружина у сина Адама і Єви?
Важкі питання: Як прийняти Таїнство Хрещення у дорослому віці?
Важкі питання: Чи правда, що євреї досі очікують прихід Месії?

Джерело:   Воїни Христа Царя