ЗУСТРІЧ МОЛОДІ:
НЕМАЄ МАЙБУТНЬОГО БЕЗ БОГА!
NO FUTURE WITHOUT GOD!
«...бо Бог дав нам не духа страху, а сили, любові та мудрості...»
Джерело:
КРЕДО
суботу, 28 травня 2011 р.
28.05.2011р. Б. / Куди піти вночі? До церкви!
Понад 1700 церков Австрії, Чехії та Словаччини брали участь в цьогорічній «ночі відкритих церков». Від пообіднього часу 27 травня до пізньої ночі християнські церкви приготували понад 3300 духовних, музичних і культурних подій. Заплановано також важливі дискусії навколо серйозних проблем, які цікавлять вірних.
У Австрії в акції беруть участь 716 парохіяльних церков і святині всіх 14 церков, які зібрані в Екуменічній Раді Церков Австрії. У восьми єпархіях Чехії буде відчинено 920 церков, а в словацьких - 100.
Розпочати акцію було заплановано 10-хвилинним биттям дзвонів у всіх церквах-учасницях. Центральне богослужіння відбудеться в коптійській катедрі на території ООН у Відні.
Великою атракцією «ночі відкритих церков» є можливість відвідати місця, які є недоступними у звичайний час, як, наприклад, каплиця св.Віргілія у Відні.
Президент Республіки Австрія Хайнс Фішер важливим аспектом такої ночі вважає не лише можливість відвідати історичні церковні об’єкти, але також той факт, що кожен в цьому часі може знайти щось для себе: хвилину зосередження, духовні пережиття, можливість брати участь в цікавих йому дискусіях.
Митрополит Відня кардинал Крістоф Шенборн підкреслив, що «відкриті двері становлять перший крок в напрямку до інших, яким таким чином ми показуємо обличчя Церкви».
За матеріалами: wiara.pl
Джерела:
...«відкриті двері становлять перший крок в напрямку до інших, яким таким чином ми показуємо обличчя Церкви»...
Дуже шкода, що православні українці та тоже украінци не беруть участі в такій чудовій акції "відкритих дверей" і не лише церков, але й дверей серця. Не знаю чому, але гарні приклади Австрії, Чехії, Словаччини та Грузії українці чомусь не переймають, але з іншого боку, залюбки мавпують всілякі дурні приклади від Росії та іже з нею...
Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.
пʼятницю, 27 травня 2011 р.
27.05.2011р. Б. / Московські попи геть розпоясалися на місці Десятинної церкви!
"Комітет з питань культури і духовності розцінює останні дії представників УПЦ (МП) щодо самовільного будівництва нової споруди на пам'ятці національного значення "Залишки фундаменту Десятинної церкви", до того ж в охоронній зоні Софії Київської, як такі, що порушують законодавство про охорону культурної спадщини та про свободу совісті та релігійні організації. Відповідно, відкрито звертається до Генеральної прокуратури України припинити порушення національного законодавства і належним чином відреагувати на нахабні дії вандалів, які компрометують Українську державу в очах світової спільноти...
"Події, що відбуваються сьогодні довкола залишків фундаменту Десятинної церкви здоровим глуздом важко пояснити. Адже фактично руйнується напрацьована роками концепція музеєфікації, яку не залежно від політичної приналежності роками підтримували всі уряди України", – йдеться у заяві комітету.
Спільними зусиллями впродовж років випрацьовувався чіткий механізм збереження національної пам'ятки – реставрація та створення музею Десятинної церкви. Чиновники з Міністерства культури України інформували про плани консервації та приведення у стан, придатний для екскурсійного відвідування, залишків автентичних фундаментів Десятинної церкви, створення стендової експозиції, присвяченої історії давнього Києва.
Комітет з питань культури і духовності неодноразово наголошував на тому, що пам'ятка археології "Залишки фундаменту Десятинної церкви" після того, коли археологічні роботи буде завершено і прийнято рішення про зведення Десятинної церкви, буде остаточно втрачена. Відновлений же об'єкт не вважатиметься пам'яткою культурної спадщини. Народні депутати одноголосно прийняли рішення підтримати позицію археологів про те, що слід музеєфікувати археологічну пам'ятку на основі знайдених археологічних та інших культурних цінностей.
Олег Медведєв
Джерела:
26.05.2011р. Б. / Вночі почали будувати Десятинну церкву для УПЦ МП?
Біля фундаменту Десятинної церкви в Києві, де УПЦ Московського патріархату хоче збудувати храм, почалося вивантаження будівельних вагончиків.
Про це "Українській правді" повідомив депутат Святослав Олійник, який став випадковим свідком цих подій
За словами Олійника, у середу близько 23 години на місце під'їхало шість вантажівок з будівельними вагончиками, після чого кран почав їх вивантажувати на землю.
"На місце прибув наряд міліції, однак на їх прохання пред'явити документи їм нічого не показали", - розповів депутат.
За словами Олійника, коли один з присутніх почав фотографувати ці події, на нього напав один з тих, хто був задіяний при вивантаженні вагончиків.
Далі, за словами Олійника, з дерев'яного зрубу, встановленого поряд з фундаментом Десятинної церкви, вийшов піп. "На питання, що відбувається, він у хамській манері пояснив, що вагончики привезли для початку будівництва Десятинної церкви", - зазначив Олійник.
Водночас минулого тижня повідомлялося, що Київська міськдержадміністрація не змогла вибрати найкращу концепцію реставрації Десятинної церкви.
Головний архітектор Києва, голова конкурсної комісії Сергій Целовальник зазначив, що протягом декількох днів планується провести ще одне засідання комісії, де буде проведено відкрите голосування для уникнення лобіювання чиїхось інтересів.
За словами архітектора Лариси Скорик, йдеться про два принципово різні варіанти майбутнього проекту відновлення Десятинної церкви.
"Перший - побудувати на цьому місці новий храм і перекреслити можливість подальшого археологічно-історичного використання цього місця та друга концепція - це зберегти можливість археології та забезпечити всі умови конкурсу", - зазначила Скорик.
Джерела:
середу, 25 травня 2011 р.
25.05.2011р. Б. / Завершення чергового етапу беатифікації мучеників ІІ світової війни
Сьогодні в єпархії міста Пельплін завершується черговий етап беатифікаційного процесу другої групи мучеників часів ІІ світової війни. Серед них є священики, монахи, монахині та миряни, замучені за віру.
В складі цієї групи є священики, вбиті в концентраційних таборах, розстріляні монахи, котрі не хотіли знімати габітів, а також миряни, що рятували євреїв. Вони не піддалися атеїстичному нацизмові і були вбиті тими, хто ненавидів віру. «Свідчення, яке вони показали на славу Ісуса, є знаком перемоги добра над злом, пробачення над терором» - зазначається у виданні “Nasz Dziennik”.
Як зазначив отець-єпископ Ян Бернард Шлаґа, пельплінський ординарій, про мучеників слід пам’ятати не тільки, встановлюючи їм пам’ятники, прибиваючи пам’ятні таблички, але і через культ, на який вони заслуговують.
13 червня 1999 року у Варшаві Святіший Отець Іван Павло ІІ беатифікував першу групу з 108 польських мучеників, вбитих за віру під час ІІ світової війни. Коли виявилось, що достойних бути піднесеними на вівтар є набагато більше осіб, Конференція єпископату Польщі постановила долучити їх кандидатури до процесу, що розглядався у пельплінській єпархії.
За матеріалами Nasz Dziennik
Джерела:
...а також миряни, що рятували євреїв...
Бог мені за свідка в тому, що я ніколи не страждав і нестраждаю ні на які фобії, але щоразу, коли бачу як викривляють справедливість, то мене це, як мінімум ображає. Якась вона та правда у вас виходить крива, бо якщо ти врятував єврея від загибелі, то ти святий і герой, а якщо так само, з ризиком для власного життя та своїх дітей, ти врятував, наприклад, грузина, татарина чи українця, то що ж у тому надзвичайного чи геройського, а тим більше це не привід, щоб беатифікувати тебе на святого мученика... До речі, моя бабуся теж одна з тих мучениць, яка у часі ІІ-ї Світової Війни, наражаючи на ризик своє життя та життя своїх трьох доньок (і моєї мами), врятувала від розстрілу жидівку з дитиною і... не свята. Та коли за десять років перед тим у 1932-33рр, вона з моєю мамою немовлятком на руках, пухла від голоду влаштованого і сумлінно виконаного в тому числі й представниками жидівського походження, то чомусь ніхто не поспішав їх рятувати... Ба, більше, ще живою (забравши від неї мою маму) хотіли класти в могилу й казали їй в очі: "Віддай нам свою дитину, бо ти вже не жилець, всеодно ж незабаром помреш, а так бодай дитина залишиться живою..." Отаке ось, християнське милосердя, з боку одної з представниць там-того народу... І ту сусідську бабу Домаху, яка не віддала тоді ні моєї бабусі, щоб заживо закопали в могилу, ні мами до сиротинця, а забрала до себе і не дала померти годувавши м'ясом щурів та лободою - ніхто її не беатифікував на святу мученицю за такий подвиг.
Якось воно у вас вже так виходить, що жиди, це - праведники світу, а інші народи, це лише погній для тих праведників.
Отже, як бачите, це не справедливо, одних вважати за "богоносців" (не відомо тільки, якого саме бога вони носять), а інших за худобу, яка "тільки на те й родиться, щоб її били й убивали"...
Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.
вівторок, 24 травня 2011 р.
24.05.2011р. Б. / Блаженний Іван Павло ІІ – небесний заступник проти совка
Травень-червень кожного року в пост-комуністичних країнах завжди проходять під знаком ІІ Світової війни. І це абсолютно не дивно. Адже ІІ Світова до сьогоднішнього дня залишається відкритою раною цих народів. Початок тієї війни приніс для них незліченні страждання, а завершення не принесло жаданого визволення – одного кривавого звіра замінив інший, ще кривавіший. Один режим хотів знищити християнство, замінивши його фанатичним атеїзмом, інший докладав зусиль, щоб християнство замінити відроженим культом германських божищ. І на вівтар цих ідей принесено масові жертви. Що більше, усі злочини комуністичного та нацистського режимів до кінця так і залишилися не розкриті. І якщо один режим був гостро засуджений, інший не лише не був засуджений, але й його злочини залишаються засекреченими в архівах. І саме цей совок сьогодні протестує проти римо-католицької церкви у Севастополі.
Практично не існує родини у Східній та Центральній Європі, члени якої не постраждали б від большевицької орди. І що найприкріше, багато з них і досі не можуть вшанувати могил своїх родичів так, щоб не наразитись на небезпеку істеричного ґвалту духовних спадкоємців кривавого комунізму.
Незаперечно, що ІІ Світова війна була найбільшим злочином і найбільшою трагедією в історії Європейського континенту дотепер. Але хіба цьому злочинові не дорівнює червонопрапорний шабаш, що його майже постійно влаштовують на кістках загиблих прихильники кривавого совка?
Падіння злочинного комуністичного режиму сприяло у багатьох країнах розкриттю комуністичних злочинів й гідному вшануванню їхніх жертв. Так хорвати щорічно поминають жертв трагедії ІІ Світової на Блайбурзькому полі в Австрії, де британські союзники передали в лапи югославських комуністів сотні тисяч біженців, які потім практично усі були замордовані. Не потрібно себе тішити ілюзією, що британці не знали, що роблять. Добре знали і добре усвідомлювали, яка доля чекає нещасних. А оскільки і американці, і британці сприяли комуністичним злочинам, то і в їхньому інтересі, щоб звірства комуністів не вилізли на поверхню у всьому їхньому масштабі. Робиться усе, щоб жертви, які вижили, мовчали. Лише цього року німкеня Ґабріела Кепп, одна з чисельних жертв червоноармійської солдатні, відважилася опублікувати книгу про ці жаливі злочини.
Блайбурзьке поле як символ страждань хорватського народу в ІІ Світовій війні кожного року стає місцем молитовного поминання усіх жертв цього народу. Цього року на Блайбурзькому полі Службу Божу за загиблими відслужив Преосвящений владика крижевацький Нікола Кекіч, греко-католицький владика з Хорватії. «У своїй проповіді владика наголосив, що Блайбурґ став символом трагедії хорватських католиків, яких комуністичний режим переслідував з особливою жорстокістю. Він також зауважив, що Католицька Церква, яка стала оборонцем хорватського народу в тяжкі часи його історії, і зараз просить хорватський народ об’єднатися і припинити політичних чвари, закликає до прощення, але також і до пам’яті про усіх жертв тоталітарних режимів, які закарбувалися у ХХ столітті» Властиво, вшанування жертв обох тоталітаризмів і є тим необхідним кроком очищення історичної пам’яті європейських народів і християнського примирення. Червонопрапорні закони вказують не лише на брак культури у теперішньої влади в Україні, як про це висловився Блаженніший кардинал Любомир Гузар, але і на злочинний характер таких законів і такої влади. Оскільки саме розмахування прапором, який для мільйонів людей є символом знущань, провокування громадянських конфліктів, підтримування людиноненависницької комуністичної символіки та ідеології назвати інакше як злочинним неможливо. Це є продовженням оправдання геноциду народів, який провадився під червоними стягами, байдуже, чи свастикастими, чи серпкасто-молоткастими.
Якщо демократичний світ у скорботній тиші молитовно поминає жертв ІІ Світової війни, то комуністичний совок влаштовує знавіснілі шабаші на кістках ним же ж закатованих мільйонів. Таку злочинну вакханалію може зупинити лише повна заборона нацизму та комунізму з усіма їхніми символами, як це цього тижня й зробив грузинський парламент, оголосивши одночасно початок люстрації, що й викликало незадоволення залишків совка у цій країні.
Якщо українське суспільство буде неспроможне отримати таке ж законодавче засудження обох найстрашніших у людській історії тоталітарних систем, загроза повернення совка завжди залишатиметься. І не тільки теоретична… Останні події довкола червоного прапора, довкола закритих, як у 30-х роках у СССР, судів над опозицією, цькування української інтелігенції вказують на те, що така небезпека залишається дуже реальною для України. Святий Апостол Павло недурно діяльність Антихриста пов’язував з містерієм беззаконня, адже ніщо так не сприяє злочинові, як аморальні, практично беззаконні закони і вседозволеність влади.
У нашій українській ситуації народний трибунат Церкви є життєвою необхідністю українського народу. І хочеться вірити, що минулотижневі заяви Блаженнішого Патріярха Святослава вказують на те, що УГКЦ має це розуміння: «Голос церкви дуже часто є голосом скривджених і вбогих. Священик має бути духовним батьком, докладатися до народотворчої ідеї. Це також завдання нашої праці у стратегічному альянсі з православними, зокрема Київським патріархатом.» На це вказує і активна позиція Блаженнішого Святослава стосовно питання переслідування Юрія Луценка. Здається, що і Верховний Архиєпископ-емерит Блаженніший Любомир своєю позицією і стосовно того ж таки переслідування Юрія Луценка, і щодо дикості цієї влади в Україні, і червонопрапорної істерії теперішньої влади, і сутичок у Львові 9 травня цього року вказує на таку позицію УГКЦ. Хочеться сподіватися, що УПЦ КП розділятиме таку позицію УГКЦ, і що зустріч предстоятелів УПЦ КП та УГКЦ є знаком нової співпраці цих Церков в обороні нашого народу.
Знаковим є те, що саме в часі спроб відродження совка Боже Провидіння дарувало народові Божому нового небесного заступника – блаженного Папу Івана Павла ІІ, адже він, як ніхто, розумів небезпеку совкового тоталітаризму, і тому, як заступник народу Божого перед небезпекою совка, особливо близьким є до народів, які усе ще не вирвалися зі зловісної тіні кривавого марксизму-леніно-сталінізму. Недурно троянські коні московського імперіалізму – догналівці – такою ненавистю бризкають при самій згадці про цього святого Папу. І головний екзорцист Римської єпархії о. Ґабріел Аморт підтверджує, що диявол страшенно боїться блаженного Івана Павла ІІ.
Тому в нелегкому часі, коли в Україні відроджується совок, а агенти «русскаго міра» пробують внести замішання серед католиків, коли англікани призначають єпископом масона, а лютерани «шлюбують» гомосексуалістів, у той час як християни в новому Екзодусі полишають Єгипет, в Індії ґвалтують і вбивають християн, християни Пакистану стають особливою метою антихристиянських переслідувань, а європейські правозахисники підтримують утиски християн, і європейці голосують за евтаназію, нам, як ніколи, треба об’єднуватися під прапором Христа. І особливо потрібен нам небесний заступник, який би з власного досвіду знав усі жахіття комуністичного режиму, який і сам був ціллю антихристиянської ненависті, якого диявол боїться – блаженний Іван Павло ІІ.
Джерело:
Мандрівники Христа Царя
понеділок, 23 травня 2011 р.
23.05.2011р. Б. / Любомир Гузар переконаний, що cутички у Львові зрежиcувала влада
Екс-глава Української Греко-Католицької Церкви Любомир Гузар переконаний, що протистояння 9 травня у Львові були навмисне зрежисовані владою.
Про це він заявив в інтерв'ю 5 каналу.
"Я не знаю тих подробиць докладно, але мені здається, що треба звернути увагу на дві речі. Перша є, що виглядає, - таке вражіння в мене зродилося, що ціла та акція у Львові була дуже точно, пильно підготовлена, і була певна режисура, як то все має бути. Я кажу то все на підставі того, який шум величезний зробився, дивним дивом до мене дійшла звістка, що навіть у Казахстані про це говорили. Мовляв, які нетерпимі, люті люди в західних областях України, що не шанують славного минувшого", - зазначив Гузар.
"Я не знаю, хто це зрежисував, але певно той, хто може це зробити. Але підозрюю, що це сталося з владних чинників. Бо чи це нормально, щоб щось сталося в якомусь місті в Україні, було розтрублене по цілому світі? Ні. Хтось це робив свідомо, маючи до цього засоби. І це прикро, бо тут хтось використовував для своїх цілей. А ціль яка? Я не є фахівець, я глядач, який чує, прислуховуєтья до повідомлень. Все було представлене як страшна нетерпимість мешканців Західної України. Чому ця нетерпимість, це промовчують, ніхто про це не каже. Якби влада хотіла справді спокійно відсвяткувати, треба було пошанувати почування мешканців Львова", - додав Любомир Гузар.
"Друга річ, чому я кажу, що воно було гарно, професійно підготовлене кимось, що використано певні почування людей, жителів Львова чи хто там був присутній — говорилося, що 9 травня є День Перемоги, закінчення Великої Вітчизняної війни. Тут треба взяти до уваги таке: Вітчизняна Війна, кажеться, почалася 22 червня, а закінчилася в травні 1945 року. А що сталося насправді? Я є свідок того, що Друга Світова війна почалася 1 вересня 1939 року, це була перша її частина. Я був у Львові, коли там падали перші німецькі бомби. Отже, Друга Світова війна почалася 1 вересня 1939 року. Вона почалася, і то не сміємо забувати, на підставі договору між нацистами і комуністами між Гітлером і Сталіним", - наголосив Блаженніший Любомир.
"То не був напад Гітлера на когось, так сказати, його власна ініціатива. Це були домовлення, так званий пакт Рібентропа і Молотова, який був підписаний уже офіційно, я бачив пізніше в газетах знимку, де ті два міністра закордонних справ підписують договір, а за ними стоїть Сталін. Це є початок Другої Світової війни. Західну Україну на підставі тих договорів передано під "опіку" Радянського Союзу. І це були дуже прикрі часи. Багато народу вивезено із західних областей до Казахстану, на Сибір. Пізніше, в 1941 році, почалася друга частина війни, вже напад гітлерівської Німеччини на Радянський Союз. І так та друга фаза була трагічна, дуже багато народу загинуло, полонені з голоду та інших причин гинули. То був час, коли Україна була під окупацією, і багато нашого народу винищило гестапо. Дуже прикрі були часи", - переконаний екс-глава УКГЦ.
"Коли гітлерівців вдалося прогнати, треба справді святкувати цю перемогу, яку Радянський Союз разом із альянтами осягнув над гітлерівською Німеччиною. Але тут треба пам'ятати іншу річ. Цим не закінчилася недоля українського народу. Так звана перемога у Вітчизняній війні принесла для населення України, і то не тільки в західних областях, але й, думаю, також і на сході, винищення багатьох мільйонів українців по всій території України. Не можна сказати, що якась була привілейована частина. Ні! Всюди більшовицький режим нищив, забирав людей на Сибір, у різні способи знущався", - зауважив він.
Джерела:
"...ми не сміємо забувати, що війна розпочалася на підставі договору між нацистами і комуністами, між Гітлером і Сталіним", - наголосив Блаженніший Любомир
неділю, 22 травня 2011 р.
22.05.2011р. Б. / Влада веде Україну в імперське ярмо «русского мира» - звернення зі США
Всеамериканська громадська організація «Нова Українська Хвиля», яка є найбільшою у США і яка об’єднує вихідців четвертої хвилі еміграції, вважає, що усіх українців об’єднає лише гасло «Бог і Україна», а не червоні прапори “чужої імперської держави”.
На цьому наголошується у зверненні до співвітчизників, текст якого передано УНІАН.
Таким чином ця організація висловила свою позицію щодо підписання Президентом України Віктором ЯНУКОВИЧЕМ закону про використання червоного прапора.
На думку активістів «Нової Української Хвилі», “це не що інше, як розпалювання ворожнечі поміж своїм народом”.
“Якби серед Ваших дорадників, пане Президенте були предстоятелі Українських церков, чи то православної, чи греко-католицької, а не піп чужої імперської держави,... ми впевнені, що цього б ніколи не сталося. І навіть серед тих темних сил, які Вас оточують, Ви як по-справжньому віруюча людина знайшли б у собі відвагу не чинити кривди народові, котрий довірив Вам свою долю”, - наголошується у зверненні.
“Нова Українська Хвиля” вважає, що політична провокація у Львові 9 травня отримала гідну відсіч. «Події 9 травня під червоними прапорами сколихнули весь український світ, який географічно не обмежений державними кордонами, i є скрізь, де живе українська нація. А живе вона і гуртується на всіх материках і континентах, під єдиним і вічним гаслом «Бог і Україна», - наголошують автори звернення.
На їхнє переконання, “на 20-му році незалежності Президент та Верховна Рада не стали на захист державності”. “Знову, як на початку 90-х, лінію оборони тримає національно-свідома частина нації”, - зауважили активісти “Нової Української Хвилі”.
Вони висловили подяку, всім, хто вийшов на захист української державності у Львові, Тернополі, Івано-Франківську та по всій Україні, за свідому громадянську позицію.
“Ми, які щодня є свідками великого патріотизму і пошани до національних символів, на яких виховується американська молодь, вражені цинізмом сучасної української влади. Прикриваючись синьо-жовтим прапором, за який ще 20 років тому саджали у тюрми, влада цілеспрямовано веде Україну в імперське ярмо «русского мира»”, - наголошується у зверненні.
“Для кожного з нас пам’ять про полеглих за волю України є священною. У кожного з нас, вихідців із Галичини, є рідні, які воювали як в УПА, так і в складі радянської армії чи в армії «СС Галичина». Більшість із них давно лежать у могилах. І все, чого потребує християнська душа, що відійшла у Вічність, – це молитви і прощення”, - нагадали автори заяви.
Вони також звернулися до Президента України із зауваженням про те, що він досі не відповів на Меморандум Світового Конгресу Українців, в якому міститься головний заклик – “стати українським президентом і припинити всі українофобські та імперські замашки ворогів наших”.
“Натомість, репресії продовжуються. На 20-му році незалежності в Україні з’явились політичні в'язні. Щоб не запідозрили Вас у слабкості, Ви довели до межі між життям і смертю політичного в’язня Юрія ЛУЦЕНКА, назвавши його законний протест тиском на владу”, - зауважили автори звернення і також нагадали про утримання в тюрмі в Запоріжжі студента Полтавського університету Ігоря ЗАГРЕБЕЛЬНОГО, за підозрою у знищенні пам’ятника “катові українського народу Сталіну”.
“У час підготовки до Світового форуму Українців, що має відбутися 19-21 серпня у Києві, ми, представники четвертої хвилі еміграції у Сполучених Штатах Америки, ініціюємо звернення до парламентарів країн нашого проживання по всьому світу з фактами та відеоматеріалами про репресії та наступ московської п’ятої колони в Україні”, - сказано в заяві «Нової Української Хвилі».
“Хочемо пригадати всім, хто сьогодні посягає на українську державність та незалежність: Нас - мільйони! Наш «український світ», виплеканий любов’ю довкола наших духовних святинь по цілому світу, скрізь, де живе українська душа - недосяжний для ганебного колоніального «русского мира», - запевнили автори звернення.
Джерела:
"...підписання Президентом України Віктором ЯНУКОВИЧЕМ закону про використання червоного прапора..."
Віктор Янукович - "ТИРАН З УРЯДУ".
"ТИРАН З УРЯДУ":
"Тирану з уряду" можна противитись опором пасивним і активним:
а). пасивний опір полягає в тому, що народ погорджує його законами. Пасивний опір є дозволений, а деколи є навіть зобов'язуючий, хіба що з цього було б ще гірше нещастя для Держави. Опір обов'язковим буде тоді, коли закони є внутрішньо злі або діють для загальної шкоди;
б). активний опір:
- у часі насилля. В самому акті насилля активний опір є дозволений, навіть обов'язковий для всіх людей, хоч би й через цей опір тиран загинув або був усунений з уряду. Підставою є те, що сила поборюється силою.
Моральне богослів'я Католицької Церкви, Том-2, Розділ-5, стор.104-105 (ПРО ТИРАНА)Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.
22.05.2011р. Б. / У МП зізнались, що домалювали прихожан патріарха Кирила у Харкові
підроблене фото
Редактор "Фотолітопису православної церкви в Україні" Віолетта Магарит підтвердила, що свідомо відредагувала фото зустрічі харків'ян із патріархом Кирилом, удвічі збільшивши натовп на площі.
Про це вона сказала сайту "Релігія в Україні". "Я, і ніхто інший, в тверезому розумі і при пам'яті редагувала це фото", - сказала Магарит.
"Людей на площі на тому фото здавалося мало. Могло б зібратися і більше... Було б краще. Взагалі, я люблю красу. Намагаюся вдаліше кадрувати знімок, щоб не було "порубаних" голів, людей, коней", - додала редактор.
Вона запевнила, що не може відкрити жодних "цікавих подробиць", і додала, що "маніпуляції на шляху до естетики і досконалості іноді необхідні".
оригінал
Як відомо, 7-8 травня голова Російської православної церкви патріарх Кирило відвідував Харків. Одним із заходів, проведених ним у ці дні, була літургія на центральній площі Свободи, яку й зафіксовано на фотографії.
Після того, як фальсифікацію було викрито, фото з сайту видалили, одначе воно розійшлося інтернетом.
ПЦвУ МП ще до проведення заходу анонсувала участь у спільній молитві ста тисяч вірних, а після нього правоохоронці оголосили, що на літургію прийшло сорок тисяч осіб.
Джерела:
Ну, ось і вилізло чергове "шило" зі зношеного мішка російської "Православної Церкви в Україні"...
І, оскільки, ми вже повідомляли про цей, щтучно створений блеф, то додамо лише декілька слів для автора означеного фотомонтажу. Молодець, що зізналася у скоєній фальсифікації, але погано, що твоє зізнання не носить внутрішнього каяття за злочин, а навпаки, ти ще й пишаєшся цим гріхом. Щиро співчуваємо тобі, бо ти обрала дорогу смерті, а не життя.
Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.
Підписатися на:
Дописи (Atom)