25.05.2011р. Б. / Завершення чергового етапу беатифікації мучеників ІІ світової війни

Сьогодні в єпархії міста Пельплін завершується черговий етап беатифікаційного процесу другої групи мучеників часів ІІ світової війни. Серед них є священики, монахи, монахині та миряни, замучені за віру.

В складі цієї групи є священики, вбиті в концентраційних таборах, розстріляні монахи, котрі не хотіли знімати габітів, а також миряни, що рятували євреїв. Вони не піддалися атеїстичному нацизмові і були вбиті тими, хто ненавидів віру. «Свідчення, яке вони показали на славу Ісуса, є знаком перемоги добра над злом, пробачення над терором» - зазначається у виданні “Nasz Dziennik”.

Як зазначив отець-єпископ Ян Бернард Шлаґа, пельплінський ординарій, про мучеників слід пам’ятати не тільки, встановлюючи їм пам’ятники, прибиваючи пам’ятні таблички, але і через культ, на який вони заслуговують.

13 червня 1999 року у Варшаві Святіший Отець Іван Павло ІІ беатифікував першу групу з 108 польських мучеників, вбитих за віру під час ІІ світової війни. Коли виявилось, що достойних бути піднесеними на вівтар є набагато більше осіб, Конференція єпископату Польщі постановила долучити їх кандидатури до процесу, що розглядався у пельплінській єпархії.

За матеріалами Nasz Dziennik

Джерела:

Nasz Dziennik

Мандрівники Христа Царя

...а також миряни, що рятували євреїв...

Бог мені за свідка в тому, що я ніколи не страждав і нестраждаю ні на які фобії, але щоразу, коли бачу як викривляють справедливість, то мене це, як мінімум ображає. Якась вона та правда у вас виходить крива, бо якщо ти врятував єврея від загибелі, то ти святий і герой, а якщо так само, з ризиком для власного життя та своїх дітей, ти врятував, наприклад, грузина, татарина чи українця, то що ж у тому надзвичайного чи геройського, а тим більше це не привід, щоб беатифікувати тебе на святого мученика... До речі, моя бабуся теж одна з тих мучениць, яка у часі ІІ-ї Світової Війни, наражаючи на ризик своє життя та життя своїх трьох доньок (і моєї мами), врятувала від розстрілу жидівку з дитиною і... не свята. Та коли за десять років перед тим у 1932-33рр, вона з моєю мамою немовлятком на руках, пухла від голоду влаштованого і сумлінно виконаного в тому числі й представниками жидівського походження, то чомусь ніхто не поспішав їх рятувати... Ба, більше, ще живою (забравши від неї мою маму) хотіли класти в могилу й казали їй в очі: "Віддай нам свою дитину, бо ти вже не жилець, всеодно ж незабаром помреш, а так бодай дитина залишиться живою..." Отаке ось, християнське милосердя, з боку одної з представниць там-того народу... І ту сусідську бабу Домаху, яка не віддала тоді ні моєї бабусі, щоб заживо закопали в могилу, ні мами до сиротинця, а забрала до себе і не дала померти годувавши м'ясом щурів та лободою - ніхто її не беатифікував на святу мученицю за такий подвиг.

Якось воно у вас вже так виходить, що жиди, це - праведники світу, а інші народи, це лише погній для тих праведників.

Отже, як бачите, це не справедливо, одних вважати за "богоносців" (не відомо тільки, якого саме бога вони носять), а інших за худобу, яка "тільки на те й родиться, щоб її били й убивали"...

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

03.05.2011р. Б. / Блаженніший Святослав: «Папа Іван Павло ІІ увійде в українську історію як той, хто беатифікував мучеників комунізму»

«Назавжди Святіший Отець увійде в історію і нашої Церкви, і українського народу як той, хто беатифікував мучеників комунізму». Про це Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав сказав Польському радіо з нагоди беатифікації Папи Івана Павла ІІ.

«Своєю повагою до української землі і її такої жахливої історії, а також величезного свідчення християнських мучеників і героїв християнського життя, він підкреслив, що це є величезний скарб Церкви», − наголосив Першоієрарх УГКЦ.

На думку Блаженнішого Святослава, дуже часто тих людей, які справді залишилися добрими християнами, зневажливо висвітлювали в українській пресі – як тих, хто, можливо, не зрозумів історичного моменту. «Це був дуже потужний жест», − пояснив Предстоятель Церкви.

За спостереженнями Глави УГКЦ, своїм візитом в Україну у 2001 році Папа Іван Павло ІІ зламав суспільні стереотипи: «Було дуже помітно, як під час першого дня перебування Папи у Києві люди начебто з такою недовірою до нього ставилися – не дуже було видно людей на вулицях, коли Папа переїжджав. Але коли Папа вже від’їжджав з Києва, то люди масово вийшли на вулиці його проводжати. То був такий злам стереотипу в простих українців дуже яскравий», − сказав Блаженніший Святослав.

На думку Предстоятеля УГКЦ, після візиту Папи риторика і тональність висловлювань на його адресу цілком змінилася, бо дуже багато людей в Україні для себе по-новому відкрили Церкву: «Це не йдеться лише в конфесійному значенні – католицька, латинська чи греко-католицька, але роль і місце духовного життя не тільки в житті громадянина, але суспільства як такого», − наголосив Глава Церкви.

«Пригадую, одна бабця мені сказала (це було у Львові): «Тепер комунізм назад до України не вернеться, тому що Папа своєю ногою ступив на українську землю», − зазначив Блаженніший Святослав.

У той самий час Першоієрарх Церкви висловив жаль, що сьогодні є певні сили, які намагаються дискредитувати особу Папи Івана Павла ІІ і, називаючи себе греко-католиками, навіть прямо виступали проти його беатифікації. Йдеться про секту так званих «підгорецьких отців», які самі виступили проти беатифікації Івана Павла ІІ та ще й закликали до цього увесь світ. «Очевидно, що це, до певної міри, намагання атакувати нашу Церкву», − підкреслив Глава УГКЦ.

«Думаю, що беатифікація дасть новий поштовх для популяризації бл. Івана Павла ІІ і розвитку Католицької Церкви на теренах України», − підсумував Блаженніший Святослав.

Нагадаємо, що 27 червня 2001 року Папа Іван Павло ІІ під час візиту в Україну беатифікував 28 Слуг Божих Української Греко-Католицької Церкви. Декрети мучеництва, героїчних чеснот та чуд духовних осіб та мирянина УГКЦ були проголошені 24 квітня 2001 року у Ватикані у присутності Папи Івана Павла ІІ.

Декретом у Ватикані було стверджено мучеництво 26 кандидатів архиєпархіального процесу, що завершився у Львові 2 березня 2001 року. Передана зі Львова документація на кожного з них містила життєпис, відомості про мученицьку смерть, а також богословський аналіз його праць (якщо такі були). Було визнано мученицькою смерть Слуги Божого єпископа Миколая Чарнецького та його 24 соратників: єпископів, єпархіальних священиків, монахів та монахинь і одного мирянина. Усі вони постраждали у час комуністичного переслідування в Україні між 1935 - 1973 роках. Окремим декретом було проголошено мучеництво Слуги Божого Теодора Ромжі, єпископа Мукачівської єпархії ГКЦ. Іншим декретом проголошено дійсність чуда, що відбулося через заступництво преподобної сестри Йосафати Гордашевської, співзасновниці згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії.

Разом із мучениками за віру від комуністичного режиму також було визнано блаженним священномучеником о. Омеляна Ковча, який добровільно відмовився від звільнення з нацистського концтабору Майданек і прийняв смерть, до останнього дня сповняючи свою душпастирську місію серед ув’язнених.

Джерела:

Департамент інформації УГКЦ

Мандрівники Христа Царя

02.05.2011р. Б. / Блаженніший Любомир вважає, що противники візиту Папи Івана Павла ІІ в Україну боялися пустоти своїх власних сердець

«Ті слова, які ми чули (під час візиту Івана Павла ІІ в Україну, − ред.), заохочували людей по-Божому жити. Любити найближчих, любити всіх людей, любити свою батьківщину. То було післанництво миру, добра. Тому ті, в кого з сумлінням не цілком все у порядку, боялися. І мали добру причину боятися, бо він власне тут показав оту силу духа».

Про це Глава УГКЦ в 2001-2011 роках Блаженніший Любомир сказав з нагоди беатифікації Івана Павла ІІ в інтерв’ю Польській пресовій агенції.

У відповідь на запитання журналіста, чи пригадує він моменти «лякання Папою», коли було чути голоси, що Папа не потрібен тут, бо це православна земля, Блаженніший Любомир відповів, що, на його думку, була певна церковно-політична група, яка боялася приїзду Папи: «І вони мали добру причину боятися: чи ви пам’ятаєте, щоби в Україні котрийсь політик чи котрийсь церковний муж збирав півтора мільйони людей?», − сказав тодішній Глава УГКЦ

.

Як вважає Блаженніший Любомир, ті люди, які приходили під Нунціатуру молитися, щоби Папа не приїхав, були дуже свідомі того, що відбувається: «Ті люди знали, чого боялися, і мали рацію. Бо з їхньої точки зору то була велика невдача», − зазначив Архиєпископ-емерит.

«Я так пригадую на аеродромі в Борисполі, коли той літак підкотився, відкрилися двері і з тих дверей вийшов старий чоловік і з паличкою так легенько ішов… Нікому не загрожував. Ані одного неприхильного слова за тих кілька днів, що він був, не було чути від нього. Не було якоїсь агресії, Не було, що то він хоче загорнути нібито православну землю, навертати насилу православних… Навіть не було тіні цього», − підкреслив колишній ієрарх УГКЦ.

На думку духовного лідера греко-католиків, такі церковно-політичні групи мали причину боятися не агресорів, а таких добрих людей: «Думаю, що мали добру причину боятися. Бо те, що вони побачили, показало пустоту, яка панує в їхніх власних серцях», − наголосив Блаженніший Любомир.

«Тут розходилося про далеко-далеко більше, і я думаю, що кожний духовний провідник повинен подивитися і пригадати, ще раз простудіювати, що значить сила духа. То не є сила агресора, то не є сила фізична, загрозлива… Як сам Ісус Христос приходив і навертав до добра і Бога, так само і тут», − сказав Блаженніший Любомир.

Нагадаємо, що Папа Іван Павло ІІ перебував в Україні з офіційним візитом 23-27 червня 2001 року. З нагоди беатифікації та 10-річчя від часу візиту Святішого Отця в Україну відновлено роботу інтернет-сторінки, присвяченої цій події. На сайті зібрано матеріали Папського візиту до Києва та Львова, тексти всіх промов Івана Павла ІІ, Блаженнішого Любомира, державних діячів та очільників українських Церков і віровизнань.

Джерела:

Департамент інформації УГКЦ

Мандрівники Христа Царя

"...противники візиту Папи Івана Павла ІІ в Україну боялися пустоти своїх власних сердець..."

Не те, щоб мене мучив "фантомний біль минулого", але заради правди і справедливості було б не погано, на мою думку, назвати найперших противників приїзду блаженного папи Івана-Павла ІІ в Україну. (Мені, негідному р.Б. пощастило бути тоді, у 2001 році, на Архиєрейській Літургії, яку служив бл. Папа (нижче надається посилання на фотоальбом)).

Отже, першими противниками із "порожніми серцями", були ієрархи так званої "УПЦ МП". (але що в ній є українського? Саме тому правильне написання абревіатури тієї секти: "ПЦвУ МП")

Так, так, саме вони були тими запеклими противниками приїзду Папи, які своїми безглуздими закликами та зверненнями накручували безбожну владу та народ, не менш безглуздими словами про буцім-то посягання католиків на їхню "ісконно-рускую, православную зємлю." (Цікаво, який дурень вигадав таку нісенітницю, як ПРАВОСЛАВНАЯ ЗЄМЛЯ?! Це ж що виходить, якщо спробувати підсумувати наслідок тієї дурниці: ПРАВОСЛАВНА ЗЕМЛЯ - ПРАВОСЛАВНІ ЛЮДИ, ПРАВОСЛАВНІ ТВАРИНИ, РОСЛИНИ, СВИНІ, КОЗЛИ... Цей список можна продовжити, але й так зрозуміло до чого це призведе...). Ба, більше, якийсь їхній "православний" мудрагель вивів папі Івану-Павлу ІІ - "ЧИСЛО ЗВІРА" і поширював ті гидотні брошурки через книжковий магазин Почаївської Лаври (мені особисто там таку брошурку дали особи, вбрані як монахи (все ж таки не хочу вірити, що то були монахи), коли взнали, що я східняк і їду до Дніпропетровська). Але повертаючись до подій, пов'язаних з приїздом блаженного Папи в Україну, треба зазначити, що загал народу сприйняв Папу добре і оскільки, як завжди ревні лівоохоронці перестаралися в забезпеченні охорони Папи від нас, малих українців, то й це сприяло тому, щоб багато людей самі, добровільно і без жодного насильства забажали поміняти не свою ВІРУ, а ЦЕРКВУ... Фактично всі зусилля противників приїзду Папи в Україну з тріском провалилися, бо чим більше вони брехали, тим більше їхня брехня оберталась проти них самих. Ефект був подібний до плювання проти вітру...

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

ФОТОАЛЬБОМ: "Зустріч Папи Івана-Павла ІІ м. Київ"

29.04.2011р. Б. / Біля Ватикану розмістили статую Івана Павла ІІ (+ відео)

На радість перехожих, а також всіх паломників, що прибувають на беатифікацію Івана Павла ІІ, у Вічному Місті, неподалік Ватикану, розмістили статую Івана Павла ІІ.

Ця статуя натуральної величини є частиною із серії художніх робіт, що зображають папу.

Джерела:

За матеріалами Rome Reports

Мандрівники Христа Царя

16.04.2011р. Б. / Папа Іван Павло ІІ: відносини між Сходом і Заходом

Опираючись на спадщину папи Павла VI, папа Іван Павло ІІ не шкодував зусиль, щоб закрити тисячолітній розрив між Католицькою і Східною Православною Церквами. Одна з його перших подорожей за межі Риму була до Стамбулу, Туреччини. В листопаді 1979 року він відвідав Його Святість Димитрія І, Екуменічного Патріарха Константинополя. Наприкінці візиту Папа і Патріарх оголосили про встановлення богословського діалогу між Православною і Католицької Церквами; це було перше офіційне обговорення такого типу від закінчення Собору у Флоренції (1431-1445).

В першій декаді свого понтифікату Іван Павло ІІ наголосив на важливості Візантійської традиції, коли у 1980 році оголосив святих Кирила і Методія спів-покровителями Європи разом із св. Бенедиктом, а також видав про них енцикліку («Slavorum Apostoli») у 1985 році. У 1988 році він видав Апостольське звернення «Euntes in Mundum Universum» з нагоди тисячоліття хрещення предків українського (!?), білоруського та російського (!?) народів.

Але в 1990-их роках відносини з православними ввійшли у складний період. Багато православних на Сході Європи не довіряли Католицькій Церкві, боялися, що вона скористається слабістю Православної після років комуністичного переслідування і переманить до себе людей. Враховуючи це, Іван Павло ІІ неодноразово запевняв православних у доброзичливих намірах Католицької Церкви. У червні 1992 року він погодив публікацію принципів і норм, які закликали католиків колишнього Радянського Союзу тісно працювати з православними і допомагати їм боротись за віднову після десятиліть переслідування. У своєму Апостольському зверненні «Orientale Lumen» (1995) Папа писав про багату спадщину християнського Сходу, яку римо-католики мають краще зрозуміти і цінувати. В енцикліці «Ut Unum Sint» (1995) Папа написав, що «Католицька Церква прагне не менше, ніж повного сопричастя між Сходом і Заходом».

Тим не менше, невизначеність православних запобігала тому, щоб Папа, котрий їздив по всьому світу, відвідав переважно православну країну. Лід був розбитий лише у травні 1999 року, коли він здійснив історичний візит до Румунії. Згодом Папа здійснив кілька подальших кроків, які мали покращити ситуацію. У 2004 році він передав церкву в Римі місцевій грецькій православній громаді, повернув Казанську ікону Богородиці Російській Православній Церкві, а також мощі святих Івана Хризостома і Григорія Богослова Екуменічному Патріархату.

Можливо, одне з найважливішого, папський візит до Афін у травні 2001 року надав можливість покращити відносини з Православною Церквою Греції і попросити прощення за несправедливості минулого, включаючи Четвертий хрестовий похід. (Церква Греції дуже неохоче запрошувала Папу відвідати цю країну.) Обмін делегаціями нижчого рівня з Церквою Греції відбувся пізніше, а також схожий обмін із Сербською Православною Церквою. Папський візит до Болгарії у 2002 році включав також зустрічі з Болгарським Патріархом і Священним Синодом. Взяті разом, ці події збільшили почуття довіри серед православних стосовно намірів Католицької Церкви по відношенню до них. Всі ці старання принесуть плоди вже після його смерті зі відновленням богословського діалогу на зустрічі в Белграді у 2006 році.

Почувши про смерть Івана Павла ІІ у квітні 2005 року, Його Святість Константинопольський Патріарх Бартоломей надіслав співчуття до Ватикану, в якому зазначив, що Іван Павло ІІ «не боявся болю і жертви для того, щоб нести послання Євангелія усьому світові та докладатися до встановлення миру. Історія також згадуватиме його визначальний внесок в падіння атеїстичного комунізму. На світі мало таких відважних людей, як покійний Папа. Під час його проходження по ієрархії, а особливо, коли керував Римо-Католицькою Церквою, він залишив свої сліди на ній і на історії всього людства, і за собою він залишив незгладиму печать його сильної особистості. Багато з його ініціатив були початком розвитку, що триває і досі. Він був першопрохідцем в багатьох справах. Саме тому його смерть є втратою не лише для його Церкви, але й для всього християнства і загалом для міжнародної спільноти, яка прагне миру і справедливості».

Важко підібрати кращих слів, щоб описати спадок Папи Івана Павла ІІ як посередника між християнами Сходу і Заходу.

Автор: о. Рональд Робертсон, заступник директора відділу екуменічних та міжрелігійних справ при Конференції католицьких єпископів США

За матеріалами USCCB Media Blog

Джерела:

USCCB Media Blog

Мандрівники Христа Царя

У 1988 році він видав Апостольське звернення «Euntes in Mundum Universum» з нагоди тисячоліття хрещення предків українського (!?), білоруського та російського (!?) народів.

Цікаво, як на мене, негідного раба божого, навіщо комусь був потрібен цей обман?!

Невже радники колишнього Папи, а нинішнього святого Івана-Павла-ІІ, навмисне подали йому фальшиві, тобто неправдиві історичні дані, за якими Папа й видав дослівно таке "Звернення"? Пробачте, але я не можу повірити в те, що радники Папи були недостатньо компетентні, щоби вчасно підказати йому, що це "звернення" в українському, історично-культурному аспекті не витримує, м'яко кажучи, жодної критики. А може вони навмисне промовчали і ввели Папу в оману, бо ця нісенітниця вкрай комусь була потрібна?

Нам, наразі, залишається хіба-що гадати: хто, що і навіщо підсунув Папі брехню...

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

12.04.2011р. Б. / Українські паломники готуються взяти участь в заходах беатифікації Івана Павла ІІ у Ватикані

Десятки паломників з різних регіонів України готуються взяти участь у заходах беатифікації Папи Івана Павла ІІ 1-2 травня у Ватикані. В центрі паломництва – глибше знайомство з постатю видатного Папи, а також досвід пережиття єдності з цілою Католицькою Церквою в часі його беатифікації.

«Іван Павло ІІ – непересічна постать, не тільки для католиків, але й для всіх християн і цілого світу. Безперечно, це така подія, в якій ми як вірні Католицької Церкви в Україні не могли не брати участі», - розповідає в інтерв’ю РІСУ Андрій Делісандру, керівник паломницько-реколекційного центру «Рафаїл» при монастирі студитів УГКЦ.

Разом з цим центром до Ватикану збираються їхати паломники з Одеси, Вінниці, Києва та Новоград-Волинського, переважна більшість – римо- та греко-католики. Душпастирем цієї групи буде римо-католицький священик із Одеси.

«Серед тих, хто планує взяти участь у прощі, є люди, які пережили досвід особистої зустрічі з Іваном Павлом ІІ. Нехай це були кілька хвилин, але за цей час вони стільки пережили, що були би готові заплатити будь-які гроші, аби мати можливість ще раз зустрітися з улюбленим Папою під час його беатифікації», – додає Василь Мікула, заступник керівника паломницького центру.

Найголовніше, що українські паломники зможуть пережити під час цієї прощі, – це Вселенськість Католицької Церкви, наголошує Андрій Делісандру, богослов за освітою. «Це прекрасна можливість бути присутнім там, де збирається півтора-два мільйони католиків, а також усвідомити, що ми в Україні є тільки однією із локальних церков в цілому світі. Щоби таке пережити особисто, потрібно бути в присутності великої кількості людей, зібраних з одною метою релігійного характеру».

Паломницька програма передбачає поглиблене знайомство з постаттю Івана Павла ІІ, його життям, а також його попередником Іваном XXIII, який готував дорогу для свого видатного наступника. По дорозі до Ватикану українці зможуть відвідати місця, пов’язані з життям і служінням Кароля Войтили: Краків, де він ходив до семінарії і потім був митрополитом Краківским, а також серце католицької Польщі – Ченстохову, яку Івана Павло ІІ досить часто відвідував вже будучи Папою Римським.

«Учасники цього паломництва добре розуміють, що, їдучи до Риму на два дні, вони не зможуть побачити всі ті видатні місця, які ми зазвичай відвідуємо під час наших постійних прощ до Італії. Мотивація цих людей – саме постать Івана Павла ІІ, а також духовна потреба пережити досвід єдності з усією Католицькою Церквою під час процесу беатифікації, а не лише бажання побачити Рим чи Італію».

Не всі охочі українці змогли долучитися до цієї прощі. Як тільки стало відомо про оголошення дати беатифікації, всі готелі в Римі та й по всій Італії почали піднімати ціни. Навіть за підвищеними тарифами забронювати достатню кількість місць досить важко – по цілому світі почався справжній ажіотаж довколо Івана Павла ІІ та дати проголошення його Блаженим.

Джерела:

РІСУ

Мандрівники Христа Царя

21.02.2011р. Б. / Більше мільйона осіб – на беатифікацію Івана Павла ІІ

Більше мільйона паломників вже зареєструвалися на церемонію беатифікації Івана Павла II.

Про це повідомив на туристичному ярмарку в Мілані віце-мер Вічного міста. Він також визнав, що для влади Риму буде важливим випробуванням організація та обслуговування церемонії, але водночас і промоцією туризмусеред паломників. Мауро Кутруфо підкреслив, що Рим може забезпечити 140 тисяч місць на нічліг, також є місця в осередках, пов'язаних з Ватиканом та різними згромадженнями, в італійській столиці.

Віце-мер Риму оголосив, що зараз триває пошук додаткових місць для розміщення паломників у найближчих околицях. Він зазначив, що крім поляків вже підтвердили приїзд багато іспанців, португальців та мешканців Південної Америки. На його думку, заявки зробила лише половина з очікуваних двох мільйонів учасників церемонії беатифікації Папи Івана Павла II.

За матеріалами Radio Watykańskie

Джерела:

Радіо Ватикан

Мандрівники Христа Царя