12.12.2011р. Б. / Тижневий огляд: переслідування християн (5 - 11 грудня)

 

5 грудня з’явилося кілька повідомлень, зокрема про те, що у В’єтнамі під католицькою каплицею сталось два вибухи. У будинку місії ночували дві монахині, вони, на щастя, не постраждали. Однак вибух знищив приміщення, яке належало місцевій парохіяльній спільноті.

Якщо Єрусалим не отримає міжнародного статусу міста трьох релігій, Базиліка Гробу Господнього може стати мечеттю – попереджає кардинал Жан-Луї Торан.

Мучениця за віру. Так Церква в Пакистані називає 18-річну католичку, яка загинула, захищаючи свою цнотливість. Попри насильство, яке застосовували щодо неї, Марія Маніша відмовилася прийняти іслам і вийти заміж за свого мусульманського мучителя.

Зростання ісламського екстремізму в Іраку є одним із плодів арабської весни народів. На це вказують іракські християни, які все частіше стають жертвами фундаменталістів. Останні напади трапилися аж у трьох містах Курдистану.

За даними 6 грудня читаємо, що вбивства християн, що відбувалися в індійському штаті Орісса з погляду міжнародного права можна розглядати як злочини проти людства. Про це свідчить остання доповідь, яку підготував Національний Народний Трибунал у Кандхамал.

Звинувачення в судах Пакистану в образі Мухаммеда чи Корану в 95 відсотках є фальшивими. Про це сказав організації Допомога Церкві місцевий мусульманський адвокат, який, побоюючись за свою безпеку, не може сказати свого імені.

У понеділок, 5 грудня, в Австрії відбулася акція "День солідарності з переслідуваною Церквою". В університеті Відня відбулася зустріч з коптським католицьким патріархом Антоніо Нагібом.

Упродовж минулого року за звинуваченням в "богохульстві" у Пакистані було засуджено 38 осіб, з яких 14 – християни, зазначається у доповіді Комісії "За справедливість і мир" Католицької Церкви цієї країни.

7 грудня повідомляється, що існує велика ймовірність того, що після закінчення виборів і опрацювання нової конституції Єгипет стане ісламською країною, що значно ускладнить ситуацію місцевих християн.

Антихристиянська нетерпимість у європейських країнах, де закон гарантує свободу віросповідання викликає занепокоєння. Про це говорив представник Ватикану на конференції з питань дискримінації та переслідування християн, яка проходила з 30 листопада по 1 грудня в Москві.

8 грудня з’явилося повідомлення про те, що життя 25-річного пакистанця Хуррама Масіха знаходиться під загрозою після того, як його несправедливо звинуватили у богохульстві.

Згідно з інформацією за 10 грудня читаємо, що у своєму зверненні до Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) секретар Ватикану з взаємин із державами архієпископ Домінік Мамберті запропонував щорічно відзначати міжнародний день солідарності з переслідуваними християнами.

Життя християн в Багдаді сповнене страху і залякування. «Охорона» храмів поліцейськими не є результативною.

11 грудня повідомляється, що зростає кількість актів насилля і дискримінації по відношенню до релігійних меншин в Іраку. Ситуація є настільки драматичною, що у цій країні слід запровадити спеціальний антидискримінаційний закон.

Весна народів у Північній Африці пробуджує щораз більшу заклопотаність серед місцевих християн. «Зміни полягають в тому, що до влади приходять радикальні ісламські угруповання», – підкреслює о. Вальдемар Цісло.

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

09.12.2011р. Б. / Єдиним злом, якого Церква може та повинна боятися, є гріх її членів

 

Єдиним злом, якого повинна боятися Церква є гріх її членів. На це звернув увагу Папа Бенедикт XVI 8 грудня 2011 р., під час покладання квітів перед статуєю Непорочнозачатої Діви Марії на Іспанській площі Риму. Згідно з давньою римською традицією, Святіший Отець прибув на цю площу з нагоди урочистості Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії.

Церемонія розпочався молитвою, далі прозвучало читання з Книги Одкровення, а перед покладенням квітів Папа звернувся до присутніх із повчальним словом. Він зазначив, що зображення Пресвятої Марії на цій статуї відображає прочитаний уривок зі Святого Письма: «І знамення велике видно було на небі – жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її вінець із дванадцяти зірок» (Одкр 12,1). «Яке ж значення цієї картини? – запитав Бенедикт XVI, відповідаючи: Вона зображає, одночасно, Богородицю та Церкву».

Насамперед, ця жінка – це Марія, зодягнена в сонце, тобто в Боже світло. Цей символ також висловлює Її особливий стан повноти благодаті, непорочності. Під ногами у неї місяць, символ смерті, адже Богородиця повністю є учасницею Христової перемоги над гріхом та смертю. «Подібно, як смерть вже не має жодної влади над воскреслим Ісусом, так само через особливі благодать та привілей Всемогутнього Бога, Марія також має її за собою, подолала її», – зазначив Папа, пояснюючи, що ця дійсність виявляється у двох великих таємницях Її життя – в зачатті без первородного гріха та у внебовзятті з душею та тілом. Зрештою, усе земне життя Богородиці було перемогою над смертю.

Далі бачимо корону з дванадцяти зірок. «Цей символ, – пояснив Святіший Отець, – представляє дванадцять поколінь Ізраїля та означає, що Пречиста Діва Марія є в центрі Божого народу, всієї спільноти святих». Цей символ впроваджує до другої великої інтерпретації образу жінки, зодягненої у сонце. Крім Марії, вона також уособлює Церкву, християнську громаду всіх часів. Книга Одкровення змальовує її як жінку при надії, що означає, що вона носить у своєму лоні Христа, якого має народжувати світові, повинна нести людям Ісуса.

«І саме тому, що несе Ісуса, Церква зустрічає спротив злобного ворога, представленого в апокаліптичному видінні у вигляді величезного червоного дракона», – вів далі Бенедикт XVI, вказавши на те, що не зумівши знищити Ісуса, Який через смерть та воскресіння піднісся до Божого трону, зазнавши одного разу і назавжди поразки на небесах, цей дракон скеровує свої напади на жінку – Церкву, яка перебуває в пустелі світу. «Але в кожній епосі Церкву підтримують світло та сила Бога, Який у пустелі живить її хлібом Свого слова та Пресвятою Євхаристією», – наголосив Папа, додаючи, що саме тому, не зважаючи на різні труднощі та переслідування, Церква, в результаті, є переможницею.

«Єдиним підступом, якого Церква може та повинна боятися, є гріх її членів. В той час, як Марія є Непорочною, вільною від будь-якої плями гріха, Церква є святою, та, одночасно, заплямлена нашими гріхами», – сказав на завершення Бенедикт XVI, звертаючи увагу на те, що саме через це Божий народ, у своєму паломництві на землі звертається до своєї Небесної Матері з проханням про допомогу, щоб «Вона супроводжувала його на дорозі віри, щоб заохочувала бути старанними в християнському житті та підтримувала надію. І ми потребуємо цього, особливо у цей важкий період», – сказав Святіший Отець.

Джерела: Радіо Ватикан

Мандрівники Христа Царя

29.11.2011р. Б. / Проголошено Львівську митрополію УГКЦ та інтронізовано Львівського митрополита

Під час Архиєрейської Літургії в архикатедральному соборі св. Юрія у Львові 29 листопада урочисто проголошено про створення Львівської митрополії Української Греко-Католицької Церкви та інтронізовано Митрополита Львівського. Ним став архиєпископ Львівський Ігор (Возьняк). Відсьогодні титул правлячого Львівського архиєрея буде «Львівський архиєпископ і митрополит». Архиєпископство Львова піднесе до гідності Митрополії, а собор святого Юра у Львові оголошено архикатедральним собором Львівської митрополії УГКЦ.

Владика Богдан (Дзюрах) Адміністратор Патріаршої курії, секретар Синоду єпископів УГКЦ зачитав грамоту про створення Львівської митрополії УГКЦ. У ній йшлося про всю історію УГКЦ, про її важкий шлях до створення а потім відновлення структур Києво-Галицької Митрополії, про легалізацію УГКЦ після тоталітарного режиму, про повернення УГКЦ до Києва.

«Боже повеління виявило справедливість, і наша Церква повернулася до первопрестольного граду Києва. УГКЦ прямує до утвердження патріаршого устрою, і ці старання визнають у Римі. Синод вирішив створити на землях Києво-Галицької Церкви три нових митрополії. Ці наші рішення поблагословив і схвалив Папа Бенедикт XVI», – оголошено у грамоті.

Також оголошено, що до складу Львівської митрополії входить Львівська архиєпархія, Стрийська, Самбірсько-Дрогобицька та Сокальсько-Жовківська єпархії.

До Івано-Франківської митрополії – Івано-Франківська та Коломийсько-Чернівецька єпархії.

До Тернопільсько-Зборівської – Тернопільсько-Зборівська та Бучацька єпархії.

Першими митрополитами новостворених митрополій проголошено владику Ігоря (Возьняка), Архиєпископа Львівського, владику Володимира (Війтишина), єпарха Івано-Франківського та владику Василя (Семенюка), єпарха Тернопільсько-Зборівського.

Крім новостворених, ще однією митрополією УГКЦ в Україні є Києво-Галицька митрополія, яку очолює Блаженніший Святослав. До її складу входять Київська архиєпархія, Донецько-Харківський, Одесько-Кримський та Луцький екзархати.

Оголошено, що Києво-Галицька Митрополія є спадкоємницею усього майна УГКЦ. Місто Галич, яке відноситься до Івано-Франківської області, підлягає безпосередньо в розпорядження Києво-Галицького Верховеного архиєпископа, а в майбутньому Патріарха.

Церемонію возведення на престол Митрополита Львівського архиєпископа Ігоря (Возьняка) здійснив Глава УГКЦ Блаженніший Святослав.

У промові Глава УГКЦ назвав Львівську митрополію другою за важливістю після Києво-Галицької Митрополії УГКЦ і наголосив, що здійснилася воля усіх попередніх Глав УГКЦ: Митрополита Андрея ( Шептицького), Патріарха Йосифа (Сліпого), Патріарха Мирослава-Івана Любачівського, архиєпископа Любомира (Гузара), які впродовж своїх служінь йшли до цієї мети.

Участь у Літургії беруть усі владики УГКЦ на чолі з Блаженнішим Святославом (Шевчуком), Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Томас Едвард Галліксон, Апостольський адміністратор Мукачівський ГКЦ владика Мілан (Шашік).

Митрополія в Івано-Франківську буде проголошена 13 грудня. Митрополія у Тернополі – 22 грудня.

За матеріалами: РІСУ


Джерело: КРЕДО

28.11.2011р. Б. / Тижневий огляд: Папа і Апостольський Престіл (21 – 26 листопада)

 

Понеділок. Підсумовуючи візит Святішого Отця до Беніну, отець Федеріко Ломбарді сказав, що Папа поглянув на Африку з іншого боку, за що йому дуже вдячні всі африканці.

21 листопада Папа Римський призначив Архипресвітером римської базиліки Санта Марія Маджоре Архиєпископа Сантоса Абріла і Кастелло. На цій посаді він замінив кардинала Бернарда Лоу, якому на початку листопада виповнилось 80 років.

Вівторок. У Ватикані від Конгрегації богослужінь та дисципліни Таїнств створюється комісія сакраментального мистецтва і літургійної музики. Вона відповідатиме за оцінки проектів нових церков та поглиблення питань пов’язаних з музикою, яка використовується під час літургій. Також комісія планує давати духовенству правильне пояснення літургійної реформи, проведеної під час ІІ Ватиканського Собору.

Середа. Цього тижня на загальній аудієнції, після короткої молитви та читання уривку зі Святого Письма, Папа Бенедикт XVI підбив підсумки своєї подорожі до Беніну. Святіший Отець подякував Богові за можливість ще раз побувати на африканському континенті та пригадав, з яким теплом його там зустріли. Понтифік нагадава, що у своїх проповідях він поставив окремий наголос на духові примирення, на надії, яка повинна одухотворювати шлях Африки, на необхідності побудови суспільства, де стосунки між різними етнічними групами та релігіями відзначались би духом свободи та справедливості.

Після цього Папа Римський привітав паломників з України словами: «Щиро вітаю україномовних учасників. Нехай ваша проща до могил святих Апостолів та зустріч з традиціями Вічного Міста скріплять вашу віру та стануть джерелом духовного росту. Всім вам уділяю своє благословення! Слава Ісусу Христу!»

Того ж дня Бенедикт XVI прийняв на аудієнції змішану делегацію католицьких і православних єрархів, які брали участь у II Європейському католицько-православному форумі на тему «Взаємини між Церквою і державою». Захід відбувався 18-22 жовтня 2010 року на грецькому острові Родос. Серед учасників делегації був також митрополит Мінсько-Могилевський Тадеуш Кондрусевич. Під час зустрічі зі Святішим Отцем єрархи вручили Папі спеціальне видання «Матеріалів форуму».

Рада Єпископських Конференцій Європи (ССЕЕ) та Папська рада cприяння новій євангелізації організували семінар «Європа і нова євангелізація». Виступаючи під час зустрічі, Держсекретар Ватикану кардинал Тарчізіо Бертоне сказав, що у наші часи говорити про Бога доводиться в контексті часто байдужому, а не раз відверто ворожому. Проте, кардинал Бертоне закликав учасників покладати надію в Бозі і Його Слові, з реалізмом розпізнаючи перешкоди, намагаючись розпорошити упередження і приготувати землю під євангелізаційний засів.

Четвер. До Ватикану з візитом «ad limina» прибула друга група американських єпископів. Монсеньйор Фігейредо, котрий несе відповідальність за візити близько 200 єпископів, пояснив, що ці візити дозволяють єпископам інформувати Папу і Ватикан «про становище єпархій в таких важливих питаннях, як покликання, євангелізація, відповідь на кризу сексуального зловживання», а у відповідь отримати «мудрість Папи Бенедикта XVI» і Римської Курії.

В Італії вийшла книжка для дітей, що складається з фрагментів промов Бенедикта XVI про життя Пресвятої Діви Марії та основних літургійних свят, пов'язаних з Божою Матір'ю під назвою «Марія. Мама Ісуса.» У книзі "Марія. Мама Ісуса" промови Святого Отця представлені в дуже легкій і зрозумілій для дітей формі. Папа вчить найменших читачів завжди пам'ятати, що справжню радість приносять не речі, а Бог; дякувати Йому за подарунки, як Марія дякувала своїм «Маґніфікатом»; залишатися мужніми перед темрявою і бути покірними, просячи прощення за провини.

Щоб відзначити 40-річчя італійського «Карітасу» 24 листопада до Ватикану з’їхалось понад дванадцять тисяч представників єпархіальних «Карітасів» з усієї Італії. В базиліці святого Петра для них відправив Службу Божу кардинал Анджело Баньяско, президент Італійської Єпископської Конференції. Опівдні вони мали зустріч із Святішим Отцем Бенедиктом ХVІ. Папа вказав на те, що крім матеріальної допомоги потребуючим, «Карітас» повинен виконувати також і велику виховну місію стосовно церковних громад, сімей та всього суспільства.

У четвер Владика Ренато Корті пішов у відставку з посади єпископа Новари (Італія) через досягнення вікового обмеження. На його місце заступив Владика Франко Джуліо Брамбілла, титулярний єпископ Тулії та єпископ-помічник в Мілані (Італія).

П’ятниця. У Ватикані розпочалося пленарне засідання Папської ради у справах мирян під назвою «Питання про Бога сьогодні». Обговорення також торкатиметься характеру сучасної релігійності, як оцінки душпастирства чи одвічного питання відносин між розумом і вірою.

25 листопада Папа Бенедикт XVI прийняв на аудієнції учасників пленарної сесії Папської Ради у справах мирян, яка проходить у Римі. Понтифік підкреслив, що великим завданням мирян є «християнське натхнення часового порядку», тому, не дивлячись на «закриту на трансцендентність ментальність» сучасного суспільства, вони покликані «свідчити про Бога в родині, на роботі, у політиці та економіці». Бенедикт XVI закликав вірних поглиблювати свою віру через постійний особистий контакт із Богом і завжди ставити Його у центр своїх думок і справ.

У Римі розпочалася щорічна конференція для медичних працівників, організована Папською Радою у справах душпастирства охорони здоров'я. Цього року тема зустрічі не є суто медичною – про вчення та свідчення блаженного Івана Павла II. Як зазначив польський учасник конференції, отець Петро Краков’як, Папа Іван Павло ІІ мав особливу чуйність до хворих. Отець також сказав, що ця зустріч є доброю нагодою пригадати досвід страждання і вчення про страждання, синтезоване в Апостольському листі Salvifici Doloris. «Це дійсно спосіб нової євангелізації у сфері охорони здоров'я та соціальної допомоги.» - запевнив о. Краков’як.

В п’ятницю у відставку з посту єпископа-помічника Портленду в штаті Орегано (США), подав 74-річний Владика Кеннет Штайнер.

Також Владика Хуан Вісенте Кордоба Віллота, SJ, титулярний єпископ Аускурра та єпископ-помічник Букараманга (Колумбія), був призначений єпископом Фонтібон (Колумбія). Він заступив на місце Владики Енріке Сармьєнте Аногуло, який пішов у відставку через досягнення граничного віку.

Субота. З нагоди 40-річчя існування Ради Єпископських Конференцій Європи (ССЕЕ) Папа Бенедикт XVI прийняв делегацію єпископів на аудієнцію.

 Кардинал Енніо Антонеллі представив програму пленарної сесії Папської Ради у справах сім’ї. Вона відбуватиметься з нагоди двох 30-літь: апостольського звернення «Familiaris consortio», а також створення ватиканського «міністерства у справах сім’ї». Перший день засідань буде присвячений впливу «Familiaris consortio» на церковне і душпастирське життя, а другий – ситуації сім’ї в сучасному суспільстві.

Сьогодні датському кардиналу Адріанусу Йоханнесу Сімонісу виповнюється 80 років, і він втрачає право брати участь у конклаві. Таким чином кількість кардиналів, що можуть обирати папу римського становить тепер 111.

Ірландці все ще сподіваються, що Святіший Отець Бенедикт XVI відвідає їх країну з нагоди 50-го Міжнародного Євхаристичного Конгресу 10-17 червня в Дубліні. Один з головних організаторів, о. Джуліан Грін, пояснює, що папський візит ще можливий і ірландці готові до такої можливості.

У суботу Владика Чарльз Джон Браун, помічник секретаря Міжнародної богословської комісії, був призначений титулярним Архиєпископом Аквілеї і Апостольським нунцієм Ірландії.

Єпископ Марек Сольчинскі був призначений титулярним Архиєпископом Кесарії в Мавританії та Апостольським нунцієм у Грузії.

Владика Йоханнес Вільгельм Марія Лізен, титулярний єпископ Туннуна і єпископ-помічник Хертогенбош (Нідерланди), був призначений єпископом Бреда (Нідерланди).

Отець Антоніо Де Лука, C.SS.R., був обраний єпископом Теґьяно-Полікастро (Італія).

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

25.11.2011р. Б. / 32 знамениті особистості підписали «заклик про життя»

В ООН та світі лунають заклики визнати право на життя з моменту зачаття. Спочатку в Нью - Йорку, а потім у Лондоні, Страсбурзі та Римі був представлений відповідний документ «San Jose Articles» (www.sanjosearticles.org), підписаний 32 знаменитими особистостями різних національностей. 

 

У Нью - Йорку документ був представлений Робертом Р. Джоржем, викладачем права Прінстонського Університету, радником з біоетики президента Джорда У. Буша - молодшого, автором книги «Природне право в добу плюралізму», яка нещодавно опублікована в Італії видавництвом «Lindau».

Професор Джорж повідомив ЗМІ та спостерігачам з ООН, що «San Jose Articles» був складений великою групою експертів з права, медицини, міжнародних відносин, щоб допомоги державним чиновникам відмовитися від політики заохочення абортів і скорочення народжуваності.

Серед експертів, що склали і підписали цей документ, фігурують такі особистості, як професор Джон Фінніс з Оксфорда, професор Джон Хелдейн з Університету Св. Ендрю, Франсиско Татад, колишній лідер руху «За життя», що представляє Більшість у Сенаті Філіппін, Хав'єр Боррего, колишній суддя Європейського Суду з прав людини, професор Картер Снід з міжнародного комітету UNESCO з біоетики, Лорд Ніколас Віндзор, прихильник права на життя, член британської королівської сім'ї.

«San Jose Articles» вже був представлений у Палаті Лордів британського парламенту, в Європейському парламенті у Страсбурзі, у Парламенті Італії. Подання цього документа очікується також у громадських місцях у Мадриді, Вашингтоні, Сантьяго, Манілі, Буенос Айресі, Калгарі та Сан Хосе в Коста Ріці.

У дев'яти статтях, що складають цей документ, стверджується, що науково доведено, що людське життя починається з моменту зачаття, що кожне людське життя є континуум, що починається із зачаття і поетапно просувається аж до природної смерті, що всі люди, як члени людської сім'ї, мають право на визнання своєї незаперечної гідності і захисту своїх невід'ємних прав, як це визнається «Загальною Декларацією Прав Людини», Міжнародним Договором про громадянські та політичні права та іншими документами, що мають міжнародний характер.

«San Jose Articles» констатує, що не існує права на аборт, що міжнародні структури не повинні чинити тиск на країни, щоб змусити їх приймати закони, що заохочують переривання вагітності. Такий тиск призводить до порушення свободи і права на життя, зумовлюючи надання економічної та політичної допомоги заходами з обмеження та дискримінації народжуваності.

Країни, навпаки, повинні відстоювати закони, що гарантують право на життя. Вони повинні нести відповідальність за захист дитини з моменту зачаття, а також забезпечувати матерів медичною допомогою для того, щоб полегшити їм народження.

За матеріалами: Католицький Оглядач

25.11.2011р. Б. / Євангелізація та виховання через конкретні знаки милосердя

 

«Карітас» Італії відзначає 40-річчя свого заснування. Італійський «Карітас» входить у міжнародну мережу католицьких доброчинних організацій, яка складається із 165 національних організацій.

 

Щоб відзначити 40-річчя італійського «Карітасу» 24 листопада до Ватикану з’їхалось понад дванадцять тисяч представників дієцезальних «Карітасів» з усієї Італії. В базиліці святого Петра для них відправив Службу Божу кардинал Анджело Баняско, президент Італійської Єпископської Конференції. Опівдні вони мали зустріч із Святішим Отцем Бенедиктом ХVІ.

 

Папа вказав на те, що крім матеріальної допомоги потребуючим, «Карітас» повинен виконувати також і велику виховну місію стосовно церковних громад, сімей та всього суспільства. Бенедикт ХVІ заохотив євангелізувати та виховувати через конкретні знаки милосердя, адже воно говорить про Бога, звіщає надію. А діла милосердя зроджуються з віри. Людство шукає знаків надії, нашим джерелом надіє є Господь наш Ісус Христос. «Карітас» потрібний не тільки для того, щоб доручати йому благодійні діла, але для того, щоб бути знаком любові Христа, знаком, що несе надію.

 

Карітас Італії був заснований 1971 року, незабаром після закінчення ІІ Ватиканського Собору. Слід згадати, що десятки, а може й сотні тисяч українських трудових мігрантів в Італії, користувались і надалі користуються доброчинною діяльністю цієї католицької організації.

 

Координація харитативної діяльності, яку завжди виконувала Церква, в інших країнах настала набагато раніше. Перша організація «Карітасу» була створена в Німеччині наприкінці ХІХ сторіччя. В Україні діють дві церковні структури «Карітасу» – Карітас України УГКЦ та «Карітас-Спес» Римо-католицької Церкви в Україні.

Джерела: Радіо Ватикан

Мандрівники Христа Царя

19.11.2011р. Б. / Боже милосердя і роль Пресвятої Богородиці в християнському житті. Папа Бенедикт ХVІ в катедральному храмі міста Котону (Бенін)

 

Перший день Апостольської подорожі Святішого Отця Бенедикта ХVІ до Беніну (18 листопада 2011) завершився зустріччю з вірними в катедральному соборі.

Прямуючи до катедрального храму Матері Божої Милосердя, спорудженого 1901 року, панорамний «папамобіль» зробив великий круг вулицями міста Котону, проїжджаючи біля осідку Єпископської Конференції Беніну, мостами, які сполучають озеро Нукуе з Атлантичним океаном, обидвома узбережжями, таким чином даючи можливість якнайбільшій кількості людей побачити і привітати Святішого Отця. І, незважаючи на різницю у віросповіданні та на велику спеку, мешканці міста з великим ентузіазмом вітали Бенедикта ХVІ. Бенінці сприймають візит Вселенського Архиєрея, як благословення для всієї Африки.

У бічних каплицях катедрального собору знаходяться гробниці двох попередніх архиєпископів Котону, Хрістофа Адіму та Ісідоре де-Соуза, і віддавши шану Євхаристійному Ісусові, Бенедикт ХVІ помолився біля поховань цих великих церковних провідників країни.

Звернення Святішого Отця до вірних, зібраних у катедральному храмі, було виключно душпастирського характеру. Посилаючись на назву храму – Матері Божої Милосердя – Папа говорив про Боже милосердя та роль Пресвятої Богородиці в християнському житті. Він наголосив, що Боже милосердя виявляється не тільки у відпущенні наших гріхів, але також і у тому, що Господь, наш небесний Отець, іноді не без болю, смутку і страху з нашого боку, наново веде нас шляхом правди і світла, бо не хоче, щоб ми були втрачені. «Цей подвійний вияв божественного милосердя, – мовив Святіший Отець, – вказує наскільки Господь вірний завітові, заключеному з кожним християнином у Хрищенні.

Папа підкреслив особливу роль Пресвятої Богородиці у виявленні Божого милосердя до людей. Завдяки участі у посланництві Свого Сина Ісуса Христа, Вона є Матір’ю Милосердя, отримавши привілей поспішати нам з допомогою завжди і всюди.

Своє слово Бенедикт ХVІ закінчив молитвою до Пресвятої Богородиці, Матері Милосердя, Цариці Надії, Миру, Справедливості, благаючи у Божої Матері, покровительки Африки, одужання для хворих, утішення для пригнічених, прощення для грішників. «Вставляйся за Африкою у Свого Божого Сина та виєднай для всього людства спасення і мир! Амінь!» – цими словами Святіший Отець Бенедикт ХVІ закінчив свою першу зустріч з вірними Беніну в катедральному храмі міста Котону.

Джерела: Радіо Ватикан

Мандрівники Христа Царя

19.11.2011р. Б. / Українські Церкви заснували Благодійний фонд «Християнська освіта»

 

17 листопада за ініціативи Громадської ради з питань співпраці з Церквами і релігійними організаціями при Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України засновано Благодійний фонд «Християнська освіта», повідомляє Інститут релігійної свободи.

Президентом Фонду обрано народного депутата, члена Колегії ХДС Володимира Марущенка, який з 2008 року очолює Громадську раду при Міністерстві.

Головою Опікунської ради став відповідальний за зовнішні зв’язки Римсько-Католицької Церкви в Україні єпископ Маркіян Трофим’як.

“Ідея створення цього Фонду виникла ще рік тому. Його головна мета – поширення в українському суспільстві християнської освіти та виховання, зокрема, викладання у школах християнської етики. Навколо цього завдання об’єдналися представники церков, які стали засновниками фонду”, – повідомив Володимир Марущенко.

Засновниками фонду «Християнська освіта» виступила Українська Православна Церква (в єдності з Московським патріархатом), Українська православна церква Київського патріархату, Українська греко-католицька церква, Римсько-католицька церква в Україні, Всеукраїнський Союз Церков євангельських християн-баптистів, Всеукраїнський Союз Церков християн віри євангельської – п’ятидесятників, Українська Християнська Євангельської Церква.

“Фонд надаватиме допомогу в реалізації науково-освітніх та виховних програм, що ґрунтуються на християнських цінностях та моралі, підтримку вченим, вчителям, студентам та учням”, – зазначив член Правління фонду Юрій Решетніков.

Учасники установчого засідання затвердили Статут, обрали склад Опікунської ради та Правління Благодійного фонду «Християнська освіта», серед яких більшість склали представники церков. Наступним кроком стане офіційна реєстрація фонду в органах юстиції зі статусом неприбуткової благодійної організації.

Джерела: Інститут релігійної свободи, м.Київ


Мандрівники Христа Царя

18.11.2011р. Б. / Папа зустрівся із новим прем'єр-міністром Італії + відео

 

Сьогодні вранці о 9:13 год. Папа Бенедикт XVI зайшов на борт літака, щоб летіти до Африки. Його подорож триватиме 5 годин.

В італійському аеропорту Папу привітав новий прем'єр-міністр Італії пан Маріо Монті і побажав йому приємної подорожі.

Це була перша зустріч Папи Бенедикта XVI із прем'єром Монті.

За матеріалами Romereports.com

Джерело:   Мандрівники Христа Царя

17.11.2011р. Б. / Поширювати Євангеліє серед молоді краще через соцмережі

Сьогодні ключовим засобом для досягнення молоді є нові технології та соціальні мережі. Нещодавно група католицьких експертів з комунікації зібралась у студії Ватиканського Радіо для того, щоб обговорити яким чином Церква може використовувати ці технології для того, щоб досягнути до більшої кількості молодих осіб. Сьогодні ключовим засобом для досягнення молоді є нові технології та соціальні мережі. Нещодавно група католицьких експертів з комунікації зібралась у студії Ватиканського Радіо для того, щоб обговорити яким чином Церква може використовувати ці технології для того, щоб досягнути до більшої кількості молодих осіб. 

 

«Місія Церкви впродовж століть залишається незмінною, але тепер ми мусимо використовувати таку мову, яка зрозуміла людям. Нам потрібно віднайти новий стиль. Ми живемо у багатокультурному суспільстві, яке є більш релігійним, тому мусимо зрозуміти, яку роль маємо відігравати у ньому ми», - зазначає архиєпископ Клаудіо Марія Челлі, глава Папської Ради з соціальної комунікації. 

Зустріч під назвою «Медія для культури миру: створення образів з новим поколінням» була організована Всесвітньою католицькою асоціацією з питань комунікації SIGNIS. Цю неурядову організацію засновано у 2001 році. До її складу входять медіа-професіонали зі 140-ка країн. Головним її завданням є передавати послання Церкви всім людям, а особливо молоді. 

«На даний час для нас важливим є зрозуміти нові технології і нові способи спілкування з молоддю. Особливу увагу слід приділити тому, що треба змінювати не лише проповіді, але й те як ми говоримо. А ще важливо дозволити молоді говорити до нас», - зазначає Авітус де Суза, президент SIGNIS (Італія). 

Під час зустрічі експерти погодились, що соціальні мережі є чудовим інструментом для поширення послання Євангелія. Двома іншими шляхами для досягнення молоді вони визнали музику та фільми. 

За матеріалами: Католицький Оглядач

Джерело:  КРЕДО  

07.11.2011р. Б. / Австрійський професор у Школі біоетики УКУ розповів про найскладніші виклики сучасної науки

  

Сьогодні найскладніші питання, які доводиться вирішувати членам біоетичних комітетів Європи, стосуються завершальної стадії життя (коматозного або вегетативного стану), смерті мозку людини, біомедичних досліджень, застосування репродуктивних технологій, покращення людського організму. Про це розповів австрійський професор морального богослов’я, член біоетичного комітету університетської клініки (м. Грац), член Європейської асоціації зі трансплантації органів, співпрацівник Національної етичної комісії Австрії о. д-р Вальтер Шауп.

 

31 жовтня-2 листопада у Школі біоетики УКУ він прочитав курс лекції на тему «Біоетичні комітети Європейського Союзу».

 

Професор розповів про діяльність етичних комісій та біоетичних комітетів на національному рівні у різних європейських країнах: «Такі установи в Австрії почали створювати кілька років тому. Однак лише зараз вирішують питання освіти людей, які заангажовані у цих інституціях. В Україні, зокрема у Львові, ви ідете іншим шляхом, який, як на мене, є кращим. Адже спочатку людей треба підготувати до праці у таких комітетах та комісіях, а відтак дозволити їм вирішувати непрості, але дуже важливі питання», – зазначив професор.

 

Отець Вальтер Шауп також поділився особистим досвідом роботи у біоетичному комітеті у Граці (Австрія). Свою лекцію він доповнив багатьма прикладами з лікарської практики, також студенти Школи біоетики мали нагоду поставити питання до лектора.

 

Нещодавно Школа біоетики УКУ видала посібник «Провідні етичні цінності в діяльності біоетичних комітетів лікувальних установ Європейського Союзу». Це курс лекцій професора Вальтера Шаупа. «Нове видання допоможе у підготовці компетентних фахівців для роботи в етичних комісіях та біоетичних комітетах, – наголошує керівник Школи біоетики УКУ о. д-р Ігор Бойко. – Сподіваюся, що такі лекції та представлені напрацювання вже незабаром матимуть свої результати. Україна потребує експертів з питань біоетики, які працюватимуть в етичних комісіях і зможуть професійно вирішувати етичні та моральні питання сучасної медицини».

 

Нагадаємо, що співпраця між Школою біоетики УКУ та Університетською клінікою м. Грац розпочалася 2010 року, коли професор Вальтер Шауп вперше прочитав курс лекцій для учасників сертифікатної програми з біоетики «На службі охорони життя».

 

Довідка

О. Вальтер Шауп, проф. морального богослов’я (Австрія), член Біоетичного комітету Університетської клініки (м. Грац), член Європейської асоціації зі трансплантації органів, співпрацює з Національною етичною комісією Австрії, з 2010 року гостьовий професор Школи біоетики УКУ, де викладає курс «Провідні етичні цінності в діяльності біоетичних комітетів лікувальних установ Європейського Союзу».

Школа біоетики УКУ

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

06.11.2011р. Б. / У п’ятницю Східні католицькі єпископи Європи застановлялися над головною темою цьогорічного зібрання

 

У п’ятницю, 4 листопада Східні католицькі єпископи Європи, зібрані в місті Орадеа, Румунія, застановлялися над головною темою цьогорічного зібрання: «Будете моїми свідками: Євангелізація в Східних Католицьких Церквах» - повідомив Владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів УГКЦ. Розпочався робочий день Божественною Літургією, яку учасники Зустрічі служили в греко-католицькій катедрі Орадеа, очолив Блаженніший Святослав. Літургія служилася різними мовами, «виявляючи тим самим єдність у різноманітності місцевих традицій Східних Католицьких Церков Європи». У проповіді Глава УГКЦ підкреслив «особливість стосунку Христа до своїх учнів, яких Господь в Євангелії називає друзями. А це означає, що Господь прагне поділитися з учнями своїм життям та дати їм найбільший дар - Святого Духа. Саме силою Святого Духа вони зможуть бути Його свідками у світі, не вагаючись навіть життя віддати за Христа. Той самий Святий Дух учинить Христових учнів вільними від страху і наповнить їхні серця справжньою любов'ю».

Відтак перед зібраними виступив Владика Сальваторе Фізікелля, Голова Папської Ради у справах нової євангелізації. У доповіді він пригадав слова Венедикта XVI-го з Апостольського Послання «Ubicumque et semper»: «Приймаючи на себе турботу моїх славних Попередників, вважаю корисним запропонувати адекватні відповіді, щоб уся Церква, даючи себе відродити Святим Духом, показала сучасному світові місіонерський запал, здатний здійснити нову євангелізацію. Вона відноситься передовсім до Церков давнього походження, які, живучи в досить різних реальностях і відповідно маючи різні потреби, очікують різних євангелізаційних імпульсів». Аналізуючи даний вислів Святішого Отця, доповідач звернув увагу на необхідність давати «адекватні відповіді» на виклики сучасності, одним з яких є секуляризм, що спровокував глибоку кризу ідентичності в сучасній людині. Ця криза виявляється в дуже низькому рівні обізнаності християн з основними правдами віри, що призводить до нездатності захищати свою приналежність до християнської спільноти. Як наслідок – багато християн віддаляються від Церкви. Говорячи про «місіонерський запал», що має відродитися в Церкві під впливом Святого Духа, владика Фізікелля зауважив, що в ще не далекому минулому дехто помилково вважав, що вистачить лише давати свідчення життям, і не потрібно виразного проповідування Євангелія. Нині Церква, натомість, мусить з новим запалом проповідувати Христа, запрошуючи наслідувати Його. На кінець, пояснюючи «різноманітні реальності», що вимагають «різних євангелізаційних відповідей» доповідач представив роль, яку могли б відіграти Східні Католицькі Церкви в євангелізації європейського континенту. Особливо цінними в цьому контексті могли б бути Літургія, дияконія і краса, за посередництвом яких Східні Католицькі Церкви дадуть виразне свідчення Христові в наших часах.

Другим виступаючим був о. д-р Борис Гудзяк, Ректор Українського Католицького Університету, який виступив з доповіддю «Східні Католицькі Церкви: 20 років після падіння тоталітарних режимів і нова євангелізація». Як приклад нових підходів до проповідування Христа сучасній людині о. Борис представив проект побудови студентського центру у місті Львові, який здійснюється останніми роками. Зокрема, основа, на якій будуватиметься життя Центру, є свідчення новомучеників ХХ-го століття. Зі свого боку мешканці спільноти «Арка», що проживатимуть в Центрі поряд зі студентами, зможуть своїм життям поставити перед ними екзистенціальні питання про сенс життя і про здатність відкриватися до другої особи, любити її безумовною любов’ю. Таким чином стануть «професорами людських взаємин».

Під час після обідньої сесії о. Марко Рупнік, ТІ виступив з доповіддю «Візантійське сакральне мистецтво в контексті нової євангелізації». Відомий митець і богослов зауважив, що євангелізація матиме успіх лише за умови, що самі євангелізатори будуть людьми, відродженими у Святому Дусі. Саме тому євангелізація в першу чергу скерована до членів Церкви. Доповідач вважає, що в Європі зникло розуміння символу як здатності бачити в певній дійсності укриті послання, бачити Бога, присутнього в людській історії. Іншими словами, йдеться про здатність дивитися на світ очима Бога. Відродити цей духовний погляд на оточуючу дійсність – це завдання, яке стоїть перед віруючими в наших часах. У цьому процесі ключову роль, на думку о. Рупніка, відіграє досвід молитви і краса візантійського богослужіння.

Ввечері учасники зустрічі відвідали кілька греко-католицьких парафій в місті Орадеа та околицях, а також, на запрошення місцевого єпископа Римо-Католицької Церкви, молилися Вечірню в латинській катедрі м. Орадеа.

Джерело: Департамент інформації УГКЦ

31.10.2011р. Б. / Блаженніший Святослав узяв участь в урочистостях з нагоди десятирічного ювілею повернення до Києва отців василіан

 

30 жовтня в храмі Святого Василія Великого в Києві відбулися святкування з нагоди десятирічного ювілею повернення до Києва отців василіан. Урочистості розпочалися Архиєрейською Божественною Літургією, яку очолив Блаженніший Святослав (Шевчук), Предстоятель Української Греко-Католицької Церкви.

Під час проповіді він привітав «ченців цієї святої обителі, які сьогодні святкують десять років відновлення чернечого життя Чину святого Василія Великого тут, у стольному граді Києві».

Блаженніший наголосив саме на слові «відновлення», адже ми, за його словами, насправді повертаємося «до коріння Київської Церкви».

«Вітаю з цим святом увесь чернечий чин в особі найвищого настоятеля в Україні отців василіан - протоархимандрита о. Василія Ковбича, ЧСВВ. Предстоятель попросив звернути увагу на те, які рясні плоди принесла молитва, праця отців василіан у Києві».

 

Крім того, Блаженніший Святослав привітав громаду храму Святого Василія Великого з завершенням духовних вправ – реколекцій, які проводив отець Теодозій Янків. Отець Теодозій, по суті, й відновив чернече життя в Києві.

 

«Знаю, що під час реколекційних вправ ви роздумували над особою блаженного Івана Павла ІІ. Нехай він для всіх нас буде прикладом людини, яка сама іде за Христом у життя вічне і провадить за собою всю громаду, всю свою церкву. Нехай Христос буде нашим світлом, нашим дороговказом, поводирем до життя вічного, аби це святе місто, наш золотоглавий Київ, який називаємо «другим Єрусалимом» не був «пасткою смерті», а місцем живих і дорогою до життя вічного».

 

Говорячи про освячення дзвонів, Блаженніший наголосив, що сьогодні «ця обитель пережила історичний момент, тому що голос її, голос проповідника від цього дня буде чутно не лише всередині храму, він поширюватиметься назовні, будитиме всіх людей до зустрічі з Господом Богом. Ми тут освятили дзвони. А ви знаєте, що найбільший дзвін у нашій слов’янській традиції ми називаємо «благовість». А тою благою вістю є Євангеліє, те Боже Слово, яке кличе, будить на зустріч з живим Христом», – додав Предстоятель УГКЦ.

 

Дзвони освятили та ще й охрестили. Тепер кожен з них має ім’я: Богдан, Михайло, Роман, Тарас, Любомир, Василь, Рафаїл, Теодозій, Іван, Сергій, Юрій, Олег. Також вірні у храмі Святого Василія відновили акт Хрещення.

 

Ігумен монастиря Святого Василія Великого у Києві отець Василь Тучапець «дякує Богові, що Він благословляє їхню працю в Києві, бо вони справді відчули присутність живого Христа, адже за ці десять років до їхнього храму на Львівській площі прийшло сотні нових парафіян, особливо молодих».

 

Департамент інформації УГКЦ

31.10.2011р. Б. / Ерозія релігійної свободи у США

 

Існує аргументований острах за стан релігійної свободи у США, які самі ніби інтенсивно цікавляться цією проблемою поза своїми кордонами. Такі підозри має католицький єпископат країни.

У часі зустрічей конституційної підкомісії єпископату у Вашингтоні єпископ Вільям Лорі зауважив, що Церква «із зростаючим неспокоєм зауважує, що народне прив’язання до релігійної свободи стає предметом все частіших атак  і щоразу швидшої ерозії». Єрарх закликав Конгрес якомога швидше зреагувати на ситуацію. В першу чергу йдеться про діяльність Департаменту Здоров’я і Суспільної Опіки, який промує контрацепцію, аборти і стерилізацію, намагаючись включити це все до «базових медичних послуг». Єпископат протестує проти спроб заставити церковні інституції та суспільні організації виконувати ці процедури своїм клієнтам чи пацієнтам.

Неспокій викликають також спроби зміни дефініції подружжя. Тому єпископ порівняв ситуацію американського суспільства до тяжкої хвороби, причини якої «лежать глибоко. Однак доки на неї знайдеться лікарство, необхідними є також протисимптомні засоби, оскільки хвороба поширюється дуже швидко».

За матеріалами: Radio Watykanskie

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

30.10.2011р. Б. / Представники усіх релігій на аудієнції у Папи

 

Представники різних релігій, які приймали участь в Асижському «Дні призадуми, діалогу та молитви за справедливість і мир в усьому світі», повернулися до Ватикану, де Папа Бенедикт XVI прийняв їх на аудієнцію, щоб подякувати за моменти спілкування під час зустрічі. 28 жовтня на завершення міжрелігійної зустрічі, Держсекретар Ватикану кардинал Тарчізіо Бертоне пригостив усіх обідом.

 

Звертаючись до учасників зустрічі, яка стала можливою через відважність та далекоглядність Івана Павла ІІ і його помічників, Папа Бенедикт XVI подякував усім, хто захотів «розділити з ним паломництво» та співпрацювати заради переміни світу на краще. «Озираючись назад ми подивляємо далекоглядність покійного Папи Івана Павла ІІ, який скликав першу зустріч в Асижі. Прагнення багатьох чоловіків та жінок різних релігій до спільного свідчення духовного шляху – це завжди шлях миру».

 

Святіший Отець зазначив, що подібні зустрічі через ряд обставин відбуваються рідко, але, тим не менше, вони показують, що кожного дня у світі люди, які належать до різних релігійних традицій, живуть і працюють разом і в гармонії. Бенедикт XVI впевнений, що День призадуми, діалогу та молитви показав щире бажання усіх зробити внесок для загального добра: «В певному розумінні, ця зустріч представляє мільярди чоловіків і жінок усього світу, які активно співпрацюють у досягненні справедливості та миру. Це також знак дружби і братства, які розцвіли завдяки зусиллям великого числа людей, які першими спробували провадити такий діалог. Нехай і надалі росте дружба між послідовниками усіх релігій світу, а також між людьми доброї волі».

 

За матеріалами: www.radiovaticana.org
 

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

24.10.2011р. Б. / Завершився цикл професійних прощ до Зарваниці

 

13 професійних паломництв до Марійського духовного центру Зарваниця відбулося у 2011 році. «Професійні прощі до Зарваниці започатковано у 2002 році, - зазначає Анна Зварич, координатор мирянського апостоляту єпархії. - Кожного року їх кількість збільшується. Для мирян, які разом працюють та об’єднані професійно, вже стало гарною традицією збиратися у Зарваниці та свідчити свою віру у Господа».

 

22 жовтня відбулося професійне паломництво працівників контрольно-ревізійного управління Тернопільської області. Понад 130 осіб з родинами, в тому числі начальник управління Іван Панцьо, представники усіх районних управлінь області, взяли участь у спільній Святій Літургії. Владика Василій Семенюк, єпарх Тернопільсько-Зборівський, уділив кожному благословення. Відтак декан Зарваницький о. Володимир Топоровський вітав прочан у парафіяльній церкві та благословив присутніх мощами святих.

 

23 жовтня відбулася проща працівників дорожніх служб. Приблизно 600 паломників прибуло з Тернопільської, Рівненської, Хмельницької, Івано-Франківської,Чернівецької та Волинської областей. Божественну Літургію у Соборі Матері Божої Зарваницької очолив генеральний вікарій Тернопільсько-Зборівської єпархії о. Андрій Романків. Священик привітав присутніх від імені владики Василія Семенюка.

 

У зверненні до прочан о. Андрій Романків говорив про велику Божу любов і милосердя до кожної людини: «Євангельські слова «Будьте милосердні, як Отець Ваш милосердний» - це вершина науки, яку залишив нам Христос. Месія своїм прикладом, на противагу думці земної логіки справедливості, яка часто домінує у нашому суспільстві, кличе кожного милосердитися над іншими, любити ворогів, добро чинити нашим недругам». Священик підкреслив, що наш особистий гріх є актом немилосердя у відношенні до самих себе: «Хоронімо себе самих від усякого зла, адже ми храм Святого Духа».

 

Після Літургії о. Андрій Романків нагородив керівників дорожніх служб грамотами та вручив ікони Матері Божої Зарваницької. Відтак відбулося водосвяття, Хресна дорога та екскурсія, яку провели семінаристи тернопільської семінарії.

 

Джерела: http://www.tze.org.ua/

Мандрівники Христа Царя

23.10.2011р. Б. / «Octava Dies». Рік віри

 

"Оголошений Папою Рік віри є однією з ініціатив, які повністю характеризують його понтифікат", - підкреслює в своїй щотижневій рубриці "Octava Dies" о. Федеріко Ломбарді, директор Ватиканського радіо і глава прес-служби Святого Престолу.

О. Ломбарді зазначає, що перші фрази спеціального послання Бенедикта XVI з цього приводу нагадують про першу промову Святішого Отця в Сікстинській каплиці на наступний ранок після його обрання на престол св. Петра про "необхідність відкрити заново шлях віри, щоб показати велику радість і відновити натхнення, яке народжується від зустрічі з Христом". "Ця думка є також основною в словах Папи, виголошених під час подорожі до Німеччини чи у зверненні з приводу створення Папської ради з нової євангелізації", - підкреслює він.

"З великою радістю Папа поєднує Рік віри з 50-річчям відкриття II Ватиканського собору. У той час як Собор продовжує бути в центрі дискусій, добрим є те, що невпинне знайомство з його багатою спадщиною, практичне використання всім Божим народом відбувається під керівництвом Папи, тому що саме під керівництвом Римських первосвящеників вона була створена і стала "компасом"для подальшого руху Церкви", - зазначив о. Ломбарді.

"Бенедикт XVI нагадує нам і про 20-річчя публікації Катехизму Католицької Церкви, твору надзвичайної відваги, появи якого дуже хотів Іван Павло II, вірний рішенням Собору, щоб зробити нашу віру більш повною, органічною і зрозумілою", - звертає увагу директор Ватиканського радіо. Він відзначає також, що про цю ідею добре знав кардинал Ратцінгер, роль якого стала визначальною.

"Рік віри буде насамперед новим етапом в історії, живим шляхом, який бере свій початок ще із старовинних часів Авраама і Мойсея, Давида і пророків, від великої кількості свідків віри, про які говорить Послання до євреїв. Серед них також йде Марія, апостоли, мученики та святі, до яких Папа запрошує нас приєднатися, не відриваючи свого погляду від Ісуса, "автора і вдосконалювача віри". Чого більше ще може навчити пастир народу Божого, який продовжує свій шлях в історії? ", - запитує о. Ломбарді.

За матеріалами Ватыканскае радыё

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

22.10.2011р. Б. / «Нова глобальна етика» загрожує світові, – вважає професор

 

Світові загрожує «нова глобальна етика», – розповіла сьогодні у Варшаві Maргарита А. Петерс, директор Інституту динаміки міжкультурного діалогу в Брюсселі. Цей тип етики прагне виховувати нові покоління, виключаючи посилання на Бога і релігію. Єдиною силою, здатною зупинити розширення «нової етики» є сім'я, –  вважає професор Пітерс.

 

 

За словами Маргарити Пітерс, після падіння комунізму, Організація Об'єднаних Націй намагається побудувати новий глобальний консенсус і нову етику. Міжнародні документи, нова мова, яка включає в себе такі вирази, як: права дітей, принцип партнерства, демократична участь, репродуктивне здоров'я, гендерна проблематика, глобальне управління і глобальна етика.

 

 

Архиєпископ Хенрік Хосер, який брав участь у конференції, зазначив, що аналіз місіс Пітерс має велике значення у зв'язку із систематичним характером її спостережень, а також проблеми Церкви.
«Я усвідомлюю, що зараз, коли ми покликані до нової євангелізації, абсолютно необхідно мати знання про світ, суспільство, культуру, цивілізацію, без яких ми не зможемо підготувати відповідні дії і відповіді на виклики нашого часу», – сказав Архиєпископ.

 

За матеріалами Radio Watykańskie
 

Джерело:  Мандрівники Христа Царя

20.10.2011р. Б. / Довга дорога до священства, - інтерв’ю з дияконом Тарасом Жеплинським

 

У Львівській духовній семінарії Святого Духа, вже четвертий рік поспіль діє програма для пізніх покликань. На ній навчаються студенти, які відчули покликання до священства вже у зрілому віці (понад 30 років). Одним з перших випускників програми є диякон Тарас Жеплинський (52 роки).

На свято Преображення Господнього, 19 серпня 2011 р., він отримав дияконські свячення з рук Архиєпископа Львівського, Високопреосвященнішого владики Ігоря. Про свій шлях до священства, викладач Національного університету "Львівська політехніка", диригент парафіяльного хору при Львівському храмі Вознесіння та випускник Львівської духовної семінарії Тарас Жеплинський розповів Прес-службі Львівської архиєпархії.

– Отче-дияконе, чи пам’ятаєте як і коли Ви відчули покликання до священства?

Це довга історія. Мій дідусь був священиком, і коли я приїжджав на вихідні у с. Наконечне Яворівського р-ну, де він з бабусею мешкав, то брав участь у Божественній Літургії та говорив, що також буду священиком. На це бабуся відповідала, що в такому разі вона прибереже дідусеву реверенду (підрясник) для мене.

Після закінчення школи дорога до семінарії для мене була закрита, оскільки мій батько був репресованим. Наслідуючи батька, який був хіміком, я вступив до Львівського політехнічного інституту на хімічний факультет за спеціальністю «Технологія виготовлення скла». Успішно завершив навчання, вступив до аспірантури, захистив кандидатську дисертацію і залишився працювати викладачем у Львівській політехніці.
Так я спокійно жив і працював до 1995 року, думаючи, що все у мене гаразд і я на своєму місці. Але саме в цьому році біля нашого будинку, що на вул. Володимира Великого, почала діяти капличка і сусідка мене запросила до співпраці в ній.

Близько 25 років я співав у хорі «Дударик» і керував ансамблем у Львівській політехніці. Парох каплиці, о. Володимир Фарат, помітив мої здібності і запросив керувати церковним хором. Коли довідався, що я працюю викладачем, то залучив мене до катехизації та організації вертепу в різдвяний. Я разом із товаришем Зиновієм Боровцем взявся за цю роботу.

Трохи згодом о. Володимир запитав мене, чи не хотів би я навчатися в семінарії. Спочатку я цієї пропозиції не сприйняв і два місяці обмірковував таку можливість. Це було у 1996 році. Зрештою я таки зрозумів, що відчуваю покликання до священства і звернувся до нашого єпархіального єпископа Юліана (Ґбура) з проханням допустити мене до вступу в семінарію. Того часу існували курси пришвидшеної підготовки священиків, бо була потреба в душпастирях, але владика порадив мені здобути добру освіту і вступити до Богословської академії або Люблінського католицького університету (Польща). Оскільки мені тоді було більше ніж 30 років, до Богословської академії мене не прийняли. Тоді я вступив на Катехитичні курси, де навчався разом із своєю дружиною, паном Зиновієм Боровцем, сестрою Дарією Ковальчук. Наступного року я подав документи до Люблінського католицького університету.

– Чи отримали Ви стипендію на це навчання?

Ні, тоді плата за навчання становила 300 злотих, це було не дуже багато. Я навчався екстерном. Заняття були лише в суботу. У п’ятницю я виїжджав зі Львова і перебував у Любліні до суботнього вечора. В Польщі у мене з’явилося багато друзів, які допомагали мені з нічлігом і довозили до кордону, бо я не мав власного автомобіля. Я лише платив за автобус від кордону до Львова.

З Божою допомогою я закінчив університет і захистив магістерську роботу про міжнародний рух «Віра і світло». Мені ця тема була близькою, оскільки в дружини був неповносправний брат (він вже помер). Після закінчення навчання, разом з дружиною, допомагав у розвитку спільноти «Віра і світло» в Україні. Згодом був співголовою нашої парафіяльної спільноти при храмі Вознесіння,  пізніше заступником голови  крайової ради «Віра і світло»  в Україні. Весь цей час мене не покидала думка про те, що я хочу бути священиком. Отож, я знову почав шукати можливість реалізувати своє покликання.

Мені повідомили, що диплом Люблінського католицького університету не є достатньою підставою для ієрейських свячень. Тоді я вирішив зробити ще один крок - вступити на ліцензіат до Українського католицького університету. Там я провчився три роки і здобув ще один диплом. Моїм керівником був о. Мирон Бендик, якому я особливо завдячую за навчання східного богослов’я.

– Отож Ви мали можливість досвідчити вплив східного і західного богослов’я на ваше формування…

Так, західне богослов’я навчило мене виваженого підходу до планування своєї праці і робочого часу. На заході не існує компромісів, недоробок, плагіату. Там справді треба було вчитися. Мені подобається такий метод як розмова викладача зі студентом без будь-якої попередньої підготовки: під час такої розмови викладач справді виявляє, що знає студент. Цікавим для мене було читання праць Томи Аквінського. Негативним досвідом навчання в Польщі було те, що під час вивчення філософії студентам давали зрозуміти, що єдиною правильною філософською течією є неотомізм. Неприйнятним для мене є також спроба пояснити все раціонально. Натомість у східному богослов’ї немає таких конкретних рамок. Воно дає більше можливостей віддатися Богу, і віра тут переважає над розумом. Це мені імпонувало.

– Розкажіть, будь ласка, про свою сім’ю.

Я одружений, у нас є маленька донечка Марія, їй п’ять з половиною років. Коли дівчинці було півроку, ми вдочерили її з дитячого будинку, що на вул. Гвардійській. У нас із дружиною не було власних дітей і після того, як я завершив навчання ми вирішили взяти цю дівчинку до нашої сім’ї.

– Яким чином ви потрапили Львівської духовної семінарії на програму пізніх покликань?

Коли я закінчив ліцензіатське навчання і отримав другий диплом, тоді написав листа Архиєпископу Львівському, владиці Ігорю, про свою дорогу до Бога. Під час візитації нашої парафії я йому віддав цей лист, і через два місяці мені зателефонували з Курії Львівської архиєпархії та запросили на зустріч. Під час зустрічі я дізнався, що крім мене є ще кілька «немолодих» осіб, котрі бажають навчатися в семінарії, тому буде формуватися програма для пізніх покликань. Це був 2007 рік. Я ще рік почекав, поки підростала донечка, і наступного року  вступив до семінарії.

– Як ваша дружина сприймала вашу відсутність під час навчання?

Дружина мене підтримувала, хоч це було важко, навчання на програмі пізніх покликань тривало 3 роки. Звичайно ж, вона хотіла, щоб я був вдома, але розуміла, і я їй за це дуже вдячний.

– Чи давалася взнаки різниця у віці з іншими семінаристами?

Мені було легко спілкуватися з усіма. Звичайно, інші брати розуміли, що я старший від них: з одного боку, це не було панібратство, вони ставилися до мене з певною повагою, а з другого – не цуралися мене, спокійно розмовляли зі мною. Мабуть праця у русі «Віра і світло» також допомогла мені не комплексувати у спілкуванні з молодшими особами.

– Окрім навчання семінаристи виконують чимало різноманітних обов’язків та чергувань…

На кухні я не чергував. Під час літньої практики чергував на семінарійній фірті. Завжди, коли я там сидів, до мене приходили брати-семінаристи і я з ними спілкувався. Найбільш тісні стосунки з хлопцями зав’язалися в мене саме під час цього чергування. Ми спілкувалися на різні теми, це була і музика, і богослов’я, і життя. Звичайно, коли наставала моя черга прибирати кімнату, я сумлінно виконував цей обов’язок.

– Яким було ставлення до Вас з боку викладачів семінарії?

Ставилися з розумінням, але тим не менше поблажок не було жодних. Як і інші, я писав контрольні роботи, приходив на іспити.

– Зрештою цього року Ви завершили навчання у семінарії і отримали дияконські свячення. Що Ви відчували у цей день?

Це, напевно, символічно, що поставлення в диякони відбулося на свято Преображення Господнього, бо для мене це також було певне преображення, перехід в інший духовний стан. Це були приємні відчуття, такі щирі переживання. Мене прийшли привітати багато моїх друзів, у тому числі спільнота «Віра і світло», мої хористи і парафіяни храму Вознесіння. Були присутні також брати-семінаристи, які мене щиро вітали. Дияконат зобов’язує людину до додаткових щоденних обов’язків, до більшого віддання Богові. Разом з тим, розумію, що це перший крок до ієрейських свячень.

– Що б ви побажали своїм наступникам, які навчатимуться на програмі пізніх покликань у семінарії?

Я б побажав їм прислухатися до свого серця, слухати голосу Божого, прагнути відчути, чи Бог справді кличе їх до священства. Ще – не дуже роззиратися довкола, а віддатися Господеві. Старатися йти туди, куди Бог кличе. Більше молитися, пам’ятати, що Господь хоче, щоби ми всі були щасливими, щоб ми були там, де нам найкраще бути. Менше думати, менше планувати, а йти за Богом. 

– Чи збереглася реверенда вашого дідуся, яку бабуся обіцяла приберегти для вас?

Так, вона збереглася, але, на жаль, вона вже не може виконувати свого призначення. Я ще маю ложечку, якою причащав мій дідусь, крім того маю багато дідусевої літератури, яка мені дорога.

– Чи вже готуєтеся до священичого рукоположення?

Не прагну форсувати подій, бо проаналізувавши попередній досвід, розумію, що все так мало бути, як є, зокрема три роки формації в семінарії. Це допомагає мені у дияконському служінні. Ставши біля священика як диякон, я знаю, що маю робити. Звісно, часом помиляюся, адже це тільки початок: саме в тому семінарія мені допомогла. Тому я не дуже поспішаю, щоби потім, коли буду священиком, не робити помилок.

– Який вплив на ваше служіння матиме ваш багатий життєвий досвід?

Усе, що я пройшов, є надзвичайно важливим. Мене не лякає велика аудиторія, я знаю як готувати проповіді, адже постійно готувався до лекцій, знаю, що цікавить молодь, мені відомі проблеми викладачів старшого покоління. Це, безперечно, позитивний досвід. Важливим досвідом є також моє перебування у русі «Віра і світло». Це дає мені навички спілкування з неповносправними особами та їх батьками, допомагає заохочувати інших до підтримки таких осіб.

– Ви продовжуєте викладати у Львівській політехніці. Чи розмовляєте зі своїми студентами на релігійні теми?

Так, я завжди намагався спілкуватися з ними на теми моралі та релігії. Слід згадати, що один із моїх колишніх студентів, Михайло Пазиняк, після закінчення Політехніки також вступив до семінарії і тепер є священиком.
Як, на вашу думку, сьогодні можна вказати молодим людям шлях до Бога?
Насамперед власним прикладом. Викладач, який не бере хабарі, справедливо ставить оцінки, говорить про Бога і мораль – допомагає студентам знаходити шлях до Господа.

– А що необхідно зробити, щоб подолати хабарництво в  українських закладах освіти?

Потрібно працювати з викладачами. Я хотів би розпочати таку роботу саме у Львівській Політехніці, проводити з викладачами щомісячні зустрічі, починаючи з під ставових речей у християнстві і переходячи до хабарництва та інших зловживань, які існують у нашій вищій освіті. Я спілкувався з одним викладачем із Львівського лісотехнічного університету. Він мені заявляв, що брати хабарі – це нормально, а я йому доводив протилежне. Після декількох розмов він змінився, перестав зложивати своїм становищем і зрозумів, що можна прожити на зарплату викладача університету, хоча вона й не є дуже високою.

Розмовляла Віра Ценглевич

Прес-служба Львівської архиєпархії
У матеріалі використано фотографії з приватного архіву диякона Тараса Жеплинського

Джерело: Львівська Архиєпархія УГКЦ

Ваш покірний слуга теж мав таке покликання, але його доля склалася трохи інакше, бо він так і не спромігся себе реалізувати. А тепер, через брак здоров'я, вже й не може навіть сидіти, а не те що стояти і служити біля престолу. Він, колись, ще у 1996р. Б., мав нагоду розмовляти з блаженнішим владикою Любомиром Гузаром (екзархом Києво-Вишгородським)  на тему "пізніх покликань", але Господь, мабуть, вирішив інакше і те покликання реалізував у катехитиці, бо дав можливість від 2002 по 2008рр заочно закінчити КПІ УКУ і далі успішно та й не без допомоги парафіян закопати те все знання в землю...

...все ще катехит парафії Преображення Господнього, негідний р. Б. Леонід.