25.11.2011р. Б. / Євангелізація та виховання через конкретні знаки милосердя

 

«Карітас» Італії відзначає 40-річчя свого заснування. Італійський «Карітас» входить у міжнародну мережу католицьких доброчинних організацій, яка складається із 165 національних організацій.

 

Щоб відзначити 40-річчя італійського «Карітасу» 24 листопада до Ватикану з’їхалось понад дванадцять тисяч представників дієцезальних «Карітасів» з усієї Італії. В базиліці святого Петра для них відправив Службу Божу кардинал Анджело Баняско, президент Італійської Єпископської Конференції. Опівдні вони мали зустріч із Святішим Отцем Бенедиктом ХVІ.

 

Папа вказав на те, що крім матеріальної допомоги потребуючим, «Карітас» повинен виконувати також і велику виховну місію стосовно церковних громад, сімей та всього суспільства. Бенедикт ХVІ заохотив євангелізувати та виховувати через конкретні знаки милосердя, адже воно говорить про Бога, звіщає надію. А діла милосердя зроджуються з віри. Людство шукає знаків надії, нашим джерелом надіє є Господь наш Ісус Христос. «Карітас» потрібний не тільки для того, щоб доручати йому благодійні діла, але для того, щоб бути знаком любові Христа, знаком, що несе надію.

 

Карітас Італії був заснований 1971 року, незабаром після закінчення ІІ Ватиканського Собору. Слід згадати, що десятки, а може й сотні тисяч українських трудових мігрантів в Італії, користувались і надалі користуються доброчинною діяльністю цієї католицької організації.

 

Координація харитативної діяльності, яку завжди виконувала Церква, в інших країнах настала набагато раніше. Перша організація «Карітасу» була створена в Німеччині наприкінці ХІХ сторіччя. В Україні діють дві церковні структури «Карітасу» – Карітас України УГКЦ та «Карітас-Спес» Римо-католицької Церкви в Україні.

Джерела: Радіо Ватикан

Мандрівники Христа Царя

19.11.2011р. Б. / Українські Церкви заснували Благодійний фонд «Християнська освіта»

 

17 листопада за ініціативи Громадської ради з питань співпраці з Церквами і релігійними організаціями при Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України засновано Благодійний фонд «Християнська освіта», повідомляє Інститут релігійної свободи.

Президентом Фонду обрано народного депутата, члена Колегії ХДС Володимира Марущенка, який з 2008 року очолює Громадську раду при Міністерстві.

Головою Опікунської ради став відповідальний за зовнішні зв’язки Римсько-Католицької Церкви в Україні єпископ Маркіян Трофим’як.

“Ідея створення цього Фонду виникла ще рік тому. Його головна мета – поширення в українському суспільстві християнської освіти та виховання, зокрема, викладання у школах християнської етики. Навколо цього завдання об’єдналися представники церков, які стали засновниками фонду”, – повідомив Володимир Марущенко.

Засновниками фонду «Християнська освіта» виступила Українська Православна Церква (в єдності з Московським патріархатом), Українська православна церква Київського патріархату, Українська греко-католицька церква, Римсько-католицька церква в Україні, Всеукраїнський Союз Церков євангельських християн-баптистів, Всеукраїнський Союз Церков християн віри євангельської – п’ятидесятників, Українська Християнська Євангельської Церква.

“Фонд надаватиме допомогу в реалізації науково-освітніх та виховних програм, що ґрунтуються на християнських цінностях та моралі, підтримку вченим, вчителям, студентам та учням”, – зазначив член Правління фонду Юрій Решетніков.

Учасники установчого засідання затвердили Статут, обрали склад Опікунської ради та Правління Благодійного фонду «Християнська освіта», серед яких більшість склали представники церков. Наступним кроком стане офіційна реєстрація фонду в органах юстиції зі статусом неприбуткової благодійної організації.

Джерела: Інститут релігійної свободи, м.Київ


Мандрівники Христа Царя

17.11.2011р. Б. / Поширювати Євангеліє серед молоді краще через соцмережі

Сьогодні ключовим засобом для досягнення молоді є нові технології та соціальні мережі. Нещодавно група католицьких експертів з комунікації зібралась у студії Ватиканського Радіо для того, щоб обговорити яким чином Церква може використовувати ці технології для того, щоб досягнути до більшої кількості молодих осіб. Сьогодні ключовим засобом для досягнення молоді є нові технології та соціальні мережі. Нещодавно група католицьких експертів з комунікації зібралась у студії Ватиканського Радіо для того, щоб обговорити яким чином Церква може використовувати ці технології для того, щоб досягнути до більшої кількості молодих осіб. 

 

«Місія Церкви впродовж століть залишається незмінною, але тепер ми мусимо використовувати таку мову, яка зрозуміла людям. Нам потрібно віднайти новий стиль. Ми живемо у багатокультурному суспільстві, яке є більш релігійним, тому мусимо зрозуміти, яку роль маємо відігравати у ньому ми», - зазначає архиєпископ Клаудіо Марія Челлі, глава Папської Ради з соціальної комунікації. 

Зустріч під назвою «Медія для культури миру: створення образів з новим поколінням» була організована Всесвітньою католицькою асоціацією з питань комунікації SIGNIS. Цю неурядову організацію засновано у 2001 році. До її складу входять медіа-професіонали зі 140-ка країн. Головним її завданням є передавати послання Церкви всім людям, а особливо молоді. 

«На даний час для нас важливим є зрозуміти нові технології і нові способи спілкування з молоддю. Особливу увагу слід приділити тому, що треба змінювати не лише проповіді, але й те як ми говоримо. А ще важливо дозволити молоді говорити до нас», - зазначає Авітус де Суза, президент SIGNIS (Італія). 

Під час зустрічі експерти погодились, що соціальні мережі є чудовим інструментом для поширення послання Євангелія. Двома іншими шляхами для досягнення молоді вони визнали музику та фільми. 

За матеріалами: Католицький Оглядач

Джерело:  КРЕДО  

06.11.2011р. Б. / У п’ятницю Східні католицькі єпископи Європи застановлялися над головною темою цьогорічного зібрання

 

У п’ятницю, 4 листопада Східні католицькі єпископи Європи, зібрані в місті Орадеа, Румунія, застановлялися над головною темою цьогорічного зібрання: «Будете моїми свідками: Євангелізація в Східних Католицьких Церквах» - повідомив Владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів УГКЦ. Розпочався робочий день Божественною Літургією, яку учасники Зустрічі служили в греко-католицькій катедрі Орадеа, очолив Блаженніший Святослав. Літургія служилася різними мовами, «виявляючи тим самим єдність у різноманітності місцевих традицій Східних Католицьких Церков Європи». У проповіді Глава УГКЦ підкреслив «особливість стосунку Христа до своїх учнів, яких Господь в Євангелії називає друзями. А це означає, що Господь прагне поділитися з учнями своїм життям та дати їм найбільший дар - Святого Духа. Саме силою Святого Духа вони зможуть бути Його свідками у світі, не вагаючись навіть життя віддати за Христа. Той самий Святий Дух учинить Христових учнів вільними від страху і наповнить їхні серця справжньою любов'ю».

Відтак перед зібраними виступив Владика Сальваторе Фізікелля, Голова Папської Ради у справах нової євангелізації. У доповіді він пригадав слова Венедикта XVI-го з Апостольського Послання «Ubicumque et semper»: «Приймаючи на себе турботу моїх славних Попередників, вважаю корисним запропонувати адекватні відповіді, щоб уся Церква, даючи себе відродити Святим Духом, показала сучасному світові місіонерський запал, здатний здійснити нову євангелізацію. Вона відноситься передовсім до Церков давнього походження, які, живучи в досить різних реальностях і відповідно маючи різні потреби, очікують різних євангелізаційних імпульсів». Аналізуючи даний вислів Святішого Отця, доповідач звернув увагу на необхідність давати «адекватні відповіді» на виклики сучасності, одним з яких є секуляризм, що спровокував глибоку кризу ідентичності в сучасній людині. Ця криза виявляється в дуже низькому рівні обізнаності християн з основними правдами віри, що призводить до нездатності захищати свою приналежність до християнської спільноти. Як наслідок – багато християн віддаляються від Церкви. Говорячи про «місіонерський запал», що має відродитися в Церкві під впливом Святого Духа, владика Фізікелля зауважив, що в ще не далекому минулому дехто помилково вважав, що вистачить лише давати свідчення життям, і не потрібно виразного проповідування Євангелія. Нині Церква, натомість, мусить з новим запалом проповідувати Христа, запрошуючи наслідувати Його. На кінець, пояснюючи «різноманітні реальності», що вимагають «різних євангелізаційних відповідей» доповідач представив роль, яку могли б відіграти Східні Католицькі Церкви в євангелізації європейського континенту. Особливо цінними в цьому контексті могли б бути Літургія, дияконія і краса, за посередництвом яких Східні Католицькі Церкви дадуть виразне свідчення Христові в наших часах.

Другим виступаючим був о. д-р Борис Гудзяк, Ректор Українського Католицького Університету, який виступив з доповіддю «Східні Католицькі Церкви: 20 років після падіння тоталітарних режимів і нова євангелізація». Як приклад нових підходів до проповідування Христа сучасній людині о. Борис представив проект побудови студентського центру у місті Львові, який здійснюється останніми роками. Зокрема, основа, на якій будуватиметься життя Центру, є свідчення новомучеників ХХ-го століття. Зі свого боку мешканці спільноти «Арка», що проживатимуть в Центрі поряд зі студентами, зможуть своїм життям поставити перед ними екзистенціальні питання про сенс життя і про здатність відкриватися до другої особи, любити її безумовною любов’ю. Таким чином стануть «професорами людських взаємин».

Під час після обідньої сесії о. Марко Рупнік, ТІ виступив з доповіддю «Візантійське сакральне мистецтво в контексті нової євангелізації». Відомий митець і богослов зауважив, що євангелізація матиме успіх лише за умови, що самі євангелізатори будуть людьми, відродженими у Святому Дусі. Саме тому євангелізація в першу чергу скерована до членів Церкви. Доповідач вважає, що в Європі зникло розуміння символу як здатності бачити в певній дійсності укриті послання, бачити Бога, присутнього в людській історії. Іншими словами, йдеться про здатність дивитися на світ очима Бога. Відродити цей духовний погляд на оточуючу дійсність – це завдання, яке стоїть перед віруючими в наших часах. У цьому процесі ключову роль, на думку о. Рупніка, відіграє досвід молитви і краса візантійського богослужіння.

Ввечері учасники зустрічі відвідали кілька греко-католицьких парафій в місті Орадеа та околицях, а також, на запрошення місцевого єпископа Римо-Католицької Церкви, молилися Вечірню в латинській катедрі м. Орадеа.

Джерело: Департамент інформації УГКЦ

09.10.2011р. Б. / У Львові обговорили програму проведення християнських таборів в УГКЦ на 2012 рік

 

Щоб допомогти священикам у практичній катехитичній діяльності в УГКЦ працюють над документом «Душпастирський катехитичний порадник». Він містить розділи щодо молитовного, суспільного, родинного та соціального життя парафії і, зокрема, допомагає у проведенні християнських таборів у парафії. Узгоджено також тему християнських таборів на 2012 рік, який буде Роком Святих Таїнств.

Про це сказав о. Михайло Гарват, голова Митрополичої катехитичної комісії УГКЦ, під час засідання комісії в Брюховичах на Львівщині, яке проходило від 6 до 8 жовтня 2011 року. Учасниками засідання були представники Львівської архиєпархії, Стрийської, Коломийсько-Чернівецької, Самбірсько-Дрогобицької, Тернопільсько-Зборівської, Бучацької та Сокальсько-Жовківської єпархій УГКЦ.

Досвідом проведення таборів в сільських парафіях поділилися о. Михайло Микитчин зі своєю дружиною Лесею з с. Заріччя на Жидачівщині. «Хоч парафія невелика, та все ж, на таборі збирається до сорока дітей. Провідники нашого табору проходять спеціальне навчання. Батьки усвідомлюють переваги християнського табору, долучаються до його організації та фінансово підтримують його», – ділиться досвідом о. Михайло.

«В Тернопільсько-Зборівській єпархії Владика Василь (Семенюк) видав декрет, який зобов’язує священиків спрямовувати 10% парафіяльного доходу в душпастирство дітей та молоді, – сказав Роман Демуш з Тернопільської духовної семінарії УГКЦ. − У цьому році єпархія відкрила таборовий дім в Карпатах. Табір покликань зібрав 150 юнаків, окремий табір організували для Марійських та вівтарних дружин. У містах та районних центрах єпархії відбулися табори «Веселі канікули з Богом».

«Стрийська єпархія проводить християнські табори із спортивною складовою, – відзначив о. Олег Кобель, координатор єпархіальних таборів. − Такі табори відбуваються в смт. Журавно на Львівщині в дитячому санаторію. Особливістю таборів є те, що поряд з катехитичними заняттями діти та молодь вправляються у спортивних вправах і змаганнях на досягнення результату».

Джерело: Департамент інформації УГКЦ

09.09.2011р. Б. / Миряни також покликані євангелізувати

 

«Ідіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всьому створінню» (Мк.16;15)

      За Божим провидінням з 15 по 18 серпня цього року мені пощастило побувати у школі Євангелізації Св. Апостола Андрія, яка проводила курс «Історія Спасіння» у смт. Брюховичі біля Львова у Василіянському  Інституті філософсько-богословських студій. У курсі взяли участь 97 учасників з різних куточків України (Галичина, Закарпаття, Харківщина, Київ, Вінниця) а також з Італії та Португалії.

     В подяку за безмежне Боже милосердя до нас, під проводом Святого Духа, хочу поділитися наскільки це можливо, своїми переживаннями, глибиною і простотою почутого, розумінням того, що є життя в повноті, життя християнське.

     Курс проводив католицький проповідник, мирянин Карлос Аґуейо із Ґвадалахари (Мексика), якого Бог покликав до життя з конкретною місією - бути євангелізатором. Допустивши невиліковну хворобу (рак), Бог дав йому можливість зустрітися з воскреслим Ісусом, який зцілив його і доручив йому місію євангелізувати та допомагає її виконувати. Його свідчення були дуже переконливими і сильно вразили всіх присутніх. Це таких, як Карлос стосується вислів, який є гаслом школи св. ап. Андрія: «Бог не вибирає здібних, а робить здібними тих, кого вибирає». Він йшов до радості – через терпіння, до перемоги – через боротьбу, до світла – крізь темряву ночі. Саме такий шлях визначений для кожного християнина. Наші земні випробування насправді є благословенням Небес, тому що ведуть нас до прекрасного Небесного Царства і іншого шляху до Неба просто немає.

      У курсі брали участь священики, монахи, монахині різних згромаджень та миряни, греко-католики та римо-католики, які бажають глибше пізнати Бога, можливо, змінити спосіб свого життя, по – новому поглянути на важливість молитви, пізнати Божий план спасіння людства, а також зрозуміти що Історія Спасіння є нашою власною історією, а наша власна історія є частиною Історії Спасіння.

     Учасники курсу, за допомогою розгляду головних етапів Плану Спасіння мали можливість пізнати критерії спасительної Божої дії в історії, в духовний спосіб усвідомити, що Історія Спасіння є власною історією кожної людини зокрема. Найважливіше є те, щоб Слово Боже, яке часто не сприймається багатьма людьми, пройшло через наші серця і розум. Знаючи історію нашого спасіння ми можемо допомагати іншим людям, вказати шлях, як пережити теперішню кризу – брак прагнення Бога.  Адже велика кількість охрещених людей не ототожнюють свій шлях з життям Церкви, яка у Плані спасіння: одна, свята, католицька, апостольська. Церква – Таїнство нашого спасіння, яку Ісус побудував на скелі віри апостола Петра, який визнав божественність Ісуса Христа. Не можна відділити Ісуса від Церкви, так як не можна відокремити голову від тіла (1 Кор. 12; 12). Ісус Христос є Головою Церкви, а ми її членами – містичним тілом Христовим. Він дає їй життя і силу, є присутній постійно в Пресвятій Євхаристії, яка є даром над усіма дарами. Церква відкриває двері для всіх, хто вірить, Церква говорить те що хоче Бог, вона дає правильні пояснення Божої науки.

    Неважливо є те, щоб вивчити Біблію напам’ять, але як вчить нас Пречиста Діва Марія, важливим є знаходити час і пізнавати те, чого хоче навчити нас Ісус – істинний Син Божий, Спаситель усіх людей, який був, є і буде в нашому житті, який є центром Історії Спасіння. Святий євангеліст Лука каже, що «Марія оці всі слова зберігала, розважаючи у своїм серці». Вона повірила в ангельське звістування, погодилася стати знаряддям, щоб Слово Всевишнього змогло прийняти людське тіло.

Ми ж слухаємо все і віримо, що каже нам світ, а не чуємо що каже нам Бог, допускаємо зло в наше життя. А Бог дає нам обітницю, яка є обітницею для всієї Історії Спасіння: добро переможе зло (Бут. 3;15). Тож з довірою і любов’ю віддаймо себе до рук Бога, який допоможе зрозуміти нам, чого від нас очікує. Ісус любить нас, називає своїми друзями (Ів. 15;15), йде нам назустріч, йде поруч з нами – хоче супроводжувати нас у житті.

     Саме цей час призначений нам Богом, щоб змінитися, зцілитися і почати нове життя, як сказано в Євангелії від Марка: «Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію»(1;14). Все це можливо, потрібно тільки зробити Ісуса центром свого життя. Він запрошує нас стати, як діти – очистити наші серця Словом Божим. Ісус живий сьогодні, Він посеред нас, навчає, оздоровляє. Важко описати все, що відбулося за ці дні: різні свідчення, переживання, зцілення фізичні і духовні. Всі присутні через дію Святого Духа відчули і прийняли безмежну Божу любов. Святий Дух торкався наших сердець, щоб вони відкрились на слова Правди, Він проникав в кожну людину переконуючи, що Бог відповідає на наші потреби посилаючи відповідну особу у відповідний час.

      Тепер, коли світ так потребує Бога і свідчення нашої віри, не можна зустрівши Христа не показати Його іншим. Саме ця особлива зустріч з живим Богом спонукала мене свідчити про все, що я почула, побачила, пережила (хоча більшість словами передати важко) і в різний спосіб поділитися з усіма, тому що Ісус сказав кожному: «Іди до свого дому, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердився над тобою» (Мр. 5;19).

      Найсильніше відчуття того, чому Бог покликав мене на цей курс, це зрозуміння, що Старий Завіт є невід’ємний від Нового Завіту, а єднає їх Марія, наша люба Матінка, яка навчає нас вірності Божому Слову. Я побачила духовними очима, як події Старого Завіту ведуть нас до Ісуса. На курсі ми просто перейшли Історію Спасіння, як власну, ми порівнювали себе з різними персонажами Біблії, в різних періодах (Адамом, Євою, Каїном, Давидом, пророками і суддями і т.д.)

У моїй свідомості глибоко закарбувалися слова одного священика, який наголошував, що Старий Завіт даний ізраїльському народу, а нам Бог дав Новий Завіт, за яким ми повинні жити. Бог доручив мені 200 спільнот «Матері в молитві», які на своїх зустрічах моляться, читають Святе Письмо; послав в моє життя людину, яка була мені духовно близька, а зараз перейшла з нашої Церкви до «єговістів». Я часто мов запрограмована користувалася фразою: «Ми живемо в Новому Завіті». Наші неправильні думки часто роблять нас рабами і тоді ми наче ізраїльський народ крокуємо по пустині.

Але в перший день курсу Бог дав мені любов до Старого Завіту, розглядаючи етапи Iсторії Спасіння, я побачила там себе неодноразово. Якщо раніше постійно говорила, що Старий Завіт незрозумілий, складний, то тепер буду всім розказувати про його важливість у Плані Божому, який люди часто не розуміють, а не розуміють тому, що не знають цього прекрасного Божого плану.  Дякую милосердному Богу за таку важливу в моєму житті подію, яка пояснює: коли ми не знаємо минулого, то і не маємо майбутнього. В моїй уяві Святий Дух показав дерево в якому корінь – Старий Завіт, а стовбур – Новий Завіт, і це залишиться в моєму серці назавжди! Дякую Богу, що в такий короткий термін прокрутив перед нами колесо Історії Спасіння, дозволивши побачити себе в її різних періодах і обставинах, а також краще засвоїти це через інсценізації учасниками курсу всіх подій.

     Хочу поділитися ще одним свідченням Божої дії. Прокинувшись раненько після першої ночі перебування в монастирі, побачила перед очима білий простір, хоча в кімнаті ще було темно, не розуміла чи очі в мене закриті чи відкриті. Почала так роздумувати, Боже Ти – Світло в цьому темному світі і даєш Себе нам. Ти запалив мене, щоб як свічка, світила іншим, щоб осягнула спасіння і розказала про нього іншим. Ти очистив мене. Ти відкрив нову сторінку в моєму житті…

Але найбільш вразливішим поясненням для мене стало, коли Карлос запропонував відкрити останню сторінку Біблії, де є чистий аркуш,  і сказав що саме тут має бути написане наше свідчення Бога, наші стосунки з Господом, які є продовженням Історії Спасіння. Вся Історія Спасіння є свідченням того, що Бог бачить мене, тебе, нас. Він є перед нашими очима, навколо нас, усередині нас, у кожній нашій клітинці. Він бачить кожну нашу справу, думку, дивиться на нас вдень, стоїть біля нас вночі… Кожен має написати останню сторінку, що Христос зробив у твоєму житті, які чуда Ісус зробив у твоєму житті, як Дух Святий діє в твоєму житті. Якщо не написати свою сторінку в Історії Спасіння, то вона буде не повна, адже наша власна історія є частиною Історії Спасіння.

       Це  мізерна часточка того, що могла досвідчити я, яка є ще меншою, але в цьому велич нашого Бога, який проявив Себе в кожному з присутніх, які ділилися своїми переживаннями.

       Завжди коли мені хочеться щиро дякувати Богу, висловити щось, зробити щось для Нього мені недосяжне, я чую голос Божий в моєму серці: «Роби те, що ти робиш!», пам’ятаючи про те що ми лише інструмент в Божих руках. А тепер на школі, після свідчення Карлоса, в моєму серці записалися ще й такі слова Ісуса: « Прошу тебе не перебільшувати, а говорити те, що є». Правда, Ісус – великий, і не можна додати до Його величі щось більше.

        Отже, ми християни покликані євангелізувати. Ісус вибрав апостолів, тому що хотів співпраці людей із Ним, щоб Добра Новина ширилася по всьому світу, «щоб увірували ви, що Ісус Христос - Син Божий, а увірувавши, - щоб мали життя в Його Ім’я». Він прийшов, щоби нас врятувати. Знаходився в постійному пошуку принижених і переслідуваних, хворих і скалічених, щоби допомогти їм. Саме тому Месія йшов від міста до міста, від села до села, утішав, навчав, благословляв і оздоровляв людей. Ісус і сьогодні зціляє, Він живий і якщо віримо, що Він Дорога, Правда і Життя, тоді все нам можливо. Обітниця Бога – вічне життя – сповниться в нас, якщо слухаючи, говоримо: Ісус – Месія, сповіщений пророками, Він Спаситель. Ісус є вирішенням всіх проблем, ми покликані сказати це всім людям, задля цього нам дається Святий Дух. Ідім до  Ісуса, який любить нас, дав своє життя за нас. Ми потребуємо постійного спілкування з Ним через молитву, слухання Його через читання Святого Письма. Він спасає і повністю міняє наше життя. Христос – центр нашого життя, мати Його в своєму житті – мати постійну радість. Він – шлях і кінцева мета історії спасіння – вічне життя.

        Щира подяка всім організаторам, які з Божою допомогою передбачили і врахували все, що Бог приготував, в особливий спосіб о.Теодору Пилявському, ЧСВВ, під керівництвом якого все відбувалося в простоті і доступності, в сльозах і радості. Неможливо не згадати з подякою Богу о.Йоана Лубіва, ЧСВВ, який приїхав з Ліссабона (Португалія) і перекладав протягом всього курсу з іспанської мови, братів Дієґо Пезука, ЧСВВ та Партенія Підчеху, ЧСВВ, всіх священиків і монахів, які послужили нам. Все це є свідченням і переконанням, що Бог є вічна Любов, що нею мов з цілющого джерела наповнювалися всі.

          Боже, Ти можеш все, дай бажання і можливість усьому українському народу вчитися в школі Святого Апостола Андрія, яка є великим Твоїм даром для нас. Благослови всіх, кого Ти кличеш виконувати таку потрібну людству місію – євангелізувати, сповіщати Слово Боже цілому світу, нести це Слово багатьом. Дай їм  мудрість, витривалість, наповни їхні серця Своєю любов’ю.

                                                                                                           
Тетяна Сівак, Ужгород

http://catholicnews.org.ua/miryani-takozh-poklikani-yevangelizuvati#point