22.11.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Субота 24 тижня

Євангеліє
Лк. 9, 1–16
«Дав їм силу і владу над усіма бісами»

Бачимо, що у дуже багатьох життєвих ситуаціях ми розгублені та непевні себе, носимо в собі страхи, пережиття, а натомість забуваємо про Божу присутність, що все можливо для того, хто вірує, забуваємо, що ми – хрещені, ті, «що в Христа хрестилися і в Христа зодягнулися», що ми маємо печать Духа Святого, що отримали ми Духа Божого.

Тому, пам’ятаючи про все це, маємо здобувати силу того Бога, в ім’я Якого ми хрещені, в ім’я Якого зодягнулися, маємо пізнавати в собі того Духа, Якого ми отримали. Бо силу чинити чесно і справедливо, поводитись правильно і жити по-християнськи ми в собі маємо.  Лише мусимо її в собі відкрити, пізнати і жити вірою в те, що Бог нас зробив переможцями в собі.

Якщо відшукаємо той скарб в собі, якого ми є повні, то з нашого життя зникне страх, непевність і пережиття!

Апостол

2 Кор. 11, 1–6

«Хоч я і неук словом, але не знанням»

У сучасному світі, розвиненому, технологічному, комп’ютеризованому, люди хочуть здобувати все більше знань, більше сповнятися розумінням всього, вміти передати інформацію якнайточніше і якнайшвидше. Однак той самий засіб, що розвиває людину, дає розуміння, як жити в світі, може і шкодити, якщо неправильно його використовувати. Як ножем можна нарізати хліба і нагодувати голодного, а можна вбити людину. Атом може давати енергію, яка буде на користь людині, але є атом – який вбиває людину. Тому одна річ, коли ми здобуваємо знання, а інша – як ми з цими знаннями далі живемо.

Тому апостол вказує, що хоч він і неук словом, тобто часто немає потрібних людських слів, але має знання про Бога. І для кожного з нас важливо, перше, мати ці знання, мудрість, те що ми осягнули, здобули, а друге – вміти це правильно використовувати для добра як нашого, так і інших людей.

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

21.11.2014р. Б. / Коли ми з Богом, тоді нам легко будувати стосунки з іншими людьми, - владика Венедикт на Собор архистратига Михаїла (+video)

21 листопада Церква святкує Собор архистратига Михаїла і всіх безтілесних сил. Цього дня почитають не лише архистратига Михаїла, а й усіх ангелів. Цей архистратиг вважається воїном, який воює на стороні Бога, через що він глибоко почитається не лише в християнстві. Про це розповідає владика Венедикт (Алексійчук), голова Патріаршої літургійної комісії УГКЦ.

Чому це свято називається «собором», а не просто днем пошанування архангела Михаїла?

Це тому, що саме цього дня почитаються всі ангели. Адже, як відомо, у Церкві існує дев’ять ангельських чинів. Архангел Михаїл є головний з-поміж ангелів. Тому «собор» у контексті цього свята означає пошанування всіх ангелів, а не лише архангела Михаїла. 

Чому архангел Михаїл заслужив таку шану не лише в християнстві, а й в інших релігіях?

Церква каже про те, що в певний момент ангели  на чолі із Сатаною збунтувалися проти Бога. Тоді архангел Михаїл разом із небесними силами вступив у війну із Люцифером. Тому і почитають його як того, хто стоїть на сторожі правди. Він вважається оборонцем цінностей і віри.

А хто такі архангели?

Архангели є головними проводирями ангельських сил. Однак наші людські терміни не можуть охопити цього. Ми вживаємо певні свої поняття, щоб зрозуміти той неземний ангельський світ. Коли ми говоримо про Бога і про ангелів, то вкладаємо в це свої поняття.

Ми звикли молитися до Бога, Марії і святих, а ангелів якось залишаємо поза увагою. Як молитися до них?

Кожна людина має свого ангела-хоронителя, що даний їй Богом з моменту її народження. Покликання ангела-хоронителя полягає в тому, щоб схиляти людину до Бога. Також він охороняє від усякого зла, злих думок та пожадань, спокус. Своїх ангелів-покровителів мають навіть міста (наприклад, Київ). У нашій церковній традиції кожен понеділок є днем почитання ангелів.

Однак, на мій погляд, культ ангелів ще мало розвинений, бо людям важко усвідомити їхнє буття. Навіть коли ми молимося до старозавітного Бога-Отця, то нам складно це робити, бо Його ніхто не бачив. Нам вже легше уявити Ісуса Христа, який є іконою Бога-Отця, бо він був людиною. Адже Богородиця у своєму величному покликанні народила Боголюдину. До святих нам легко також молитися, бо вони були людьми. Це не означає, що ангели - не присутні в нашому житті. Переконаний, кожен із нас може згадати безліч випадків, коли в якийсь момент складної ситуації приходила вірна і правильна думка. Коли придивимося до нашого життя, натхнень і думок, то зауважимо, як Господь послуговується ангелами. Бо вони є посланцями від Бога. Як бачимо із Старого і Нового завітів, ангели були тими, хто приносив звістку. Але оскільки ми живемо в матеріалізованому світі, то нам важко усвідомити те ангельське духовне буття. Ми повинні вчитися це духовне буття відкривати і молитися до свого ангела, просячи його про поміч і духовну опіку.

А чи можна в сучасному контексті воювати на боці Бога?

Війна змушує людину посісти певну позицію і робити певні кроки в цьому напрямку. Однак це крайність! У щоденному житті ми також приймаємо рішення стосовно когось. Зранити чи вбити можна не тільки зброєю. Це можна зробити і словом. Питання вбивства притаманне щодня. Хтось на когось погляне якось не так - для іншого це буде вбивчо.

Мене якось запитала одна жінка про те, чи можна карати дітей. Я відповів їй на те, що потрібно дітей любити. Бо коли ти любиш, ти можеш навіть крізь пальці дивитися на їхні провини і вчинки. Але можна любити дітей караючи і ставлячи їх на місце. Бо, за Іваном Богословом, Бог є любов. І саме тоді, коли ми є з Богом, ми можемо любити. Святий Августин каже, що коли Бог – на першому місці, все решта – також на своїх місцях. Коли Господь є на першому місці, то Він показує грань між захистом і неморальними вчинками. Кожен із нас має досвід, коли він із Богом, то йому тоді легко будувати стосунки з іншими людьми. Коли є навпаки, то скільки дурниць і гріхів можна скоїти.

Розмовляла Руслана Ткаченко

Джерело:    Воїни Христа Царя

21.11.2014р. Б. / Звернення Римо-Католицьких Єпископів України з нагоди Дня Гідності та Свободи

У нашій державі 21 листопада відзначатиметься День Гідності та Свободи. Його мета – розвивати в громадянах України цінності свободи та демократії, зберегти та передати наступним поколінням відомості про доленосні події в житті нашого народу на початку ХХІ століття.

Як навчає Святе Письмо, Бог створив людину на свій образ і свою подобу. Тому ніхто не має права позбавляти її гідності та свободи. Робити це – означає ображати Творця.

Ми, єпископи Римсько-Католицької Церкви в Україні, приєднуємося до відзначення цього дня та заохочуємо наших вірних дякувати Богу за дар людської гідності і свободи.

Молімося, щоб Господь дарував благодать навернення та перемінив серця тих, хто принижує гідність українців та підтримує нікому непотрібну війну на Сході України. Просімо також Господа за тих, хто мужньо, не шкодуючи власного життя захищає мир, спокій та кордони нашої держави. Благаймо Бога про дар мудрості, розсудливості та життя в правді для наших чиновників.

Пресвята Діво Маріє оберігай нас і молися за нас!

20 листопада 2014 року
№ 50/14

Конференція Римсько-Католицьких Єпископів в Україні

Джерела:   Католицький медіа-центр

 

Воїни Христа Царя

20.11.2014р. Б. / У Львові провели засідання секретаріату VI-ої сесії Патріаршого Собору

19 листопада в Українському католицькому університеті в м. Львові відбулося засідання секретаріату VI-ої сесії Патріаршого Собору. Собор проходитиме під загальною темою: «Жива парафія - місце зустрічі з живим Христом», який відбудеться 25-27 серпня 2015 року в м. Івано-Франківськ.

На даному засіданні був обговорений проект Програми Собору, план собору, соборові доповіді.

Собор проходить кожні п’ять років. На минулому соборі, який проходив в Бразилії,  говорили про «Покликання до богопосвяченого життя».

Інформаційний центр ІФДС

Джерело:    Департамент інформації УГКЦ

20.11.2014р. Б. / Папа розповів, що означає покликання до святості

Святість не є чимось, що ми здобуваємо завдяки власним здібностям, але — Господнім даром. Про це говорив Папа у своїй катехизі під час загальної аудієнції 19 листопада.

 

Оскільки святість означає «віднайти себе у спільності з Богом, в повноті Його життя і любові», то вона не є прерогативою якихось окремих людей, але «даром, запропонованим для всіх». 

«Це допомагає нам зрозуміти, що для того, аби бути святим, не обов’язково бути єпископом, священиком чи богопосвяченою особою. Ні, всі ми покликані ставати святими!», — сказав Святіший Отець, зауваживши, що іншою спокусою є вважати, що «святість призначена лише для тих, хто має можливість зректися щоденних занять, присвятивши себе виключно молитві». Навпаки, саме «живучи в любові та даючи християнське свідчення серед щоденних занять» ми покликані ставати святими. «Завжди й на кожному місці можна стати святим, тобто, відкритися на благодать, що діє у нас всередині та веде до святості», — наголосив Папа. 

Далі він заохотив слухачів відповісти у своєму сумлінні на запитання про те, «як ми досі відповідали на Господнє покликання до святості»? Адже дорога святості полягає у тому, щоби прагнути ставати кращими, поводитися більше по-християнському. «Коли Господь запрошує нас ставати святими, то не кличе до чогось обтяжливого, сумного… Навпаки! — підкреслив Святіший Отець. — Це запрошення ділитися своєю радістю, з радістю переживати та жертвувати кожну мить свого життя, перемінюючи його у дар любові для людей, які поруч з нами. Якщо ми зрозуміємо це, тоді все змінюється та набирає нового, прекрасного, значення, починаючи від малих щоденних речей». 

«Кожен крок до святості, — підсумував Папа, — вчинить нас кращими, вільними від егоїзму та замкненості у собі самих, відкритими на ближніх і на їхні потреби». І на цій дорозі ми не самотні, ми йдемо нею разом «в єдиному тілі, яким є Церква, яку полюбив та освятив Господь».

За матеріалами: Радіо Ватикану 

Джерело:    КРЕДО

19.11.2014р. Б. / Блаженніший Святослав (Шевчук): «Бог є з нами – і це була молитва Майдану» (+VIDEO)

Із 21 на 22 листопада 2014 року в Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у Києві відбудуться нічні чування. 21 листопада відзначаємо першу річницю початку революції Гідності. Учасники по-різному згадуватимуть ці події. Згадуванням у християнському ключі є молитва. Також молитимуться за українське військо, народ та його навернення, за відвернення гріхів, які взивають про помсту до неба, та за навернення Росії.

У програмі чувань: Утреня, Вервиця, Акафіст, Ісусова молитва, духовні науки та духовні пісні. Під час нічних чувань до привселюдного почитання будуть внесені мощі святого Папи Івана Павла ІІ.

Початок нічних чувань о 22:00 год.

Джерела: Живе телебачення

Воїни Христа Царя

19.11.2014р. Б. / Тижневий огляд життя УГКЦ (10.11-16.11)

Минулої неділі Івано-Франківська архієпархія і митрополія УГКЦ урочисто привітала свого правлячого архієрея, архієпископа і митрополита Володимира Війтишина із 55-м днем народження. В подячній архієрейській Літургії взяли участь єпископ-помічник Івано-Франківського владики Йосафат (Мощич), протоієреї й ієреї архієпархії й Коломийсько-Чернівецької єпархії та їх вірні, чільники обласної та міської влади, творча інтелігенція та науковці Прикарпаття.

З 10 по 13 листопада цього року католицькі єпископи України двох обрядів збиралися на щорічних реколекціях, які мали місце у Вищій митрополичій духовній семінарії латинського обряду у Брюховичах біля Львова. До вашої уваги Комунікат зі спільної зустрічі єпископів Греко-Католицької та Римсько-Католицької Церкви в Україні

10­-12 листопада 2014 р. у реколекційному центрі Згромадження «Сестер  Місіонерок хрестоносців Церкви» (Las Misioneras Cruzadas de la Iglesia), що на околиці міста Севілья, відбулися чергові загальні збори душпастирів УГКЦ в Іспанії. Захід відбувся під головуванням Преосвященного Владики Діонісія Ляховича, Апостольського візитатора.

12 листопада  відбувалися урочистості у Митрополичій семінарії в Любліні в рамках святкування її 300-річчя існування та 50-ліття присутності греко-католиків у Люблінській Семінарії. Основною частиною святкування була Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив архієпископ Іван Мартиняк – Митрополит Перемисько-Варшавський. Співслужили: архієпископ Станіслав Будзік – Митрополит Люблінський, владика Володимир Ющак ЧСВВ - Єпарх Вроцлавсько – Гданський, владика Євген Попович – Єпископ Помічник Перемисько-Варшавської Архієпархії, владика Мєчислав Цісло – Єпископ Помічник Люблінської Архієпархії, владика Ришард Карпінський – Єпископ Емерит Люблінської Архієпархії та священники з Польщі, України, Словаччини, які прибули на святкування до Любліна.

13 листопада архиєпископ і митрополит Тернопільсько–Зборівський Василій Семенюк відвідав батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Тернопіль» УМВС України в Тернопільській області. Зустріч з міліціонерами відбулася напередодні чергової ротації особового складу у місцях несення бойового чергування на сході України.

Цього ж дня Архиєпископ Томас Е. Ґалліксон, Апостольський Нунцій в Україні, з дружнім візитом відвідав Салезіян у Львові. Його Високопреосвященство ознайомився з присутністю і діяльністю згромадження, відвідавши Храм Покрови Пресвятої Богородиці з провінційним домом, НВК "Школа-гімназія Шептицьких", Молодіжний навчальний професійно-технічний центр та Родинний дім "Покрова".

15 листопада 2014 р.Б., відбулась зустріч лідерів та духівників харизматичних спільнот в єпархіальному управлінні Бучацької єпархії УГКЦ, на якій головував Владика Дмитро Григорак, ЧСВВ. У зустрічі взяли участь 30 осіб, з яких 4 священики. Дана подія розпочалася із Божественної Літургії, після чого, Владика Дмитро виголосив слово, до лідерів та духівників, 

У неділю, 16 листопада 2014 року:

Високопреосвященний владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський звершив освячення престолу у храмі Положення пояса Пресвятої Богородиці (м. Львів, вул. Головатого, 7а). Архиєрей звершив Чин освячення престолу та очолив Божественну Літургію.

Преосвященний владика Венедикт, Єпископ-помічник Львівської архиєпархії, відвідав з пастирським візитом храм Зіслання Святого Духа (м. Львів, вул. Зелена 106). З нагоди святкування 20-річчя заснування парафії Архиєрей очолив Божественну Літургію та виголосив проповідь.

У с. Киданів, Бучацького деканату при парохії Косми і Дам'яна відбулося освячення престолу, проскомидійника та тетраподу, Кир Дмитром Григораком, ЧСВВ. На Архієрейській Літургії з нагоди храмово празника та освячення, разом із Владикою, молилося 10 священиків.

Вперше за час незалежної України церковне відзначення Голодомору відбулося в місті Утрехт. Службу, яка зібрала українців з різних міст та містечок Нідерландів, а також голландців, очолив владика Борис Ґудзяк, єпарх Паризької єпархії святого Володимира Великого. На молитві був присутній посол України в Королівстві Нідерланди Олександр Горін.

Днями в м. Ванкувері (Британська Колумбія, Канада) відбувся Єпархіальний собор Нью-Вестмінстерської єпархії УГКЦ. Священики, монахи і монахині, миряни єпархії зібралися під проводом владики Кена (Новаківського), Єпарха Нью-Вестмінстерського, та за координуванням голови Собору о. Андрія Чорненького для того, щоб упродовж трьох днів спільно молитися і відповісти на заклик Блаженнішого Святослава, готуючись до Патріаршого Собору УГКЦ «Жива парафія − місце зустрічі з живим Христом», котрий відбудеться у 2015 році.

В Івано-Франківську, в невеличкому храмі святого Івана Хрестителя священики спільно с фаховими психологами організували центр духовно-психологічної підтримки воїнів АТО та їх сімей. Сюди за розрадою і підтримкою приходять біженці, солдати, які повернулись з війни, їх сім’ї, а також родичі тих, хто поклав своє життя, воюючи за батьківщину.

ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНИ. "Мова йде не тільки про нас, але і про вас",- Глава УГКЦ про боротьбу своєї країни за свободу

Глава УГКЦ: «Як колись сім’я рятувала Церкву, так і сьогодні Церква має рятувати сім’ю»

Анонси:

Із 21 на 22 листопада 2014 року в Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у Києві (ст. м. "Лівобережна") відбудуться нічні чування.

Львівська духовна семінарія Святого Духа УГКЦ запрошує всіх, хто відчуває себе молодим на молодіжні нічні чування «Мистецтво очищувати серце», які відбудуться з 22 на 23 листопада 2014 року.

Джерело:    Воїни Христа Царя

18.11.2014р. Б. / «Не бійтеся бути іншими, відрізнятися від байдужих», – Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор Возьняк до студентів Львова

У День студента, 17 листопада, у стінах мерії львівські студенти мали духовну зустріч з Архиєпископом і Митрополитом Львівським УГКЦ Ігорем Возьняком.

«Ми хочемо з вами поговорити про те, хто такі студенти? Хочемо з вами розважити, які труднощі в своєму житті вони переживають. Хочемо поговорити про середовище, в якому ви навчаєтесь, про ті виклики, з якими ви зустрічаєтесь. Сьогодні ми зібралися усі такі різні разом, з різних навчальних закладів, але ми об’єднані довкола одного – Господа Бога», – зазначив капелан Львівської міської ради о. Павло Дроздяк.

«Вітаю вас усіх з вашим днем. Приємно бачити ваші світлі та допитливі обличчя. Несподівано ми опинилися в ситуації, про яку ніхто не думав. Нас усіх це турбує, бо гинуть люди: українські батьки, брати, сини, жінки і діти. Тому Церква закликає молитися за припинення війни та заколоту» – звернувся до студентів Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор (Возьняк).

Крім того митрополит висловив позицію Церкви щодо корупції: «Нам необхідно думати про те, як, принаймні, з навчальних закладів викоренити корупційну недугу. Це потрібно чинити зараз, і це ви можете робити, зважаючи на ваших друзів-героїв, які гідно чинили опір неправді і насильству на Майдані. Вітаю посеред вас мужніх осіб, які весь час у різний спосіб підтримують позитивну зміну у суспільстві» – наголосив владика Ігор (Возьняк).

Також архиєрей закликав молодь не боятися бути іншими, відрізнятися від байдужих, бути собою! Не погоджуватися бути масою, опиратися течії світу і поганим прикладам: «Веслуйте проти течії остогидлого життя! Серед вас є багато мужніх і непохитних осіб».

«Закликаю довіритися Богові і проводити доброчесне життя, боротися з поганими гріховними звичками, не потурати злу. З довірою приходьте до святої тайни покаяння, визнайте усе погане. Пам’ятайте, що Господь готовий простити більше, ніж чинили ми з вами», – додав митрополит.

Наприкінці зустрічі учасники спільно виконали релігійний гімн України – «Боже великий єдиний» та отримали митрополиче благословення.

Джерела:   Духовна велич Львова

Воїни Христа Царя

 ***

Владика Ігор (Возьняк) закликав студентів не пускати викладачів-хабарників на роботу

Якщо ви знаєте, що викладач бере хабарі, то станьте на вході в університет і не пускайте його на роботу. Боротьбу з корупцією треба з чогось починати.

Про це  17 листопада під час зустрічі із студентами Львова сказав митрополит Львівський УГКЦ владика Ігор (Возьняк).

Він зазначив, що зараз хабарництво закралося у всі можливі сфери життя. Багато депутатів різних рівнів живуть, беручи хабарі. З цим гнилим явищем необхідно усім боротися.

Митрополит розповів історію про медика-хабарника, який за лікування людей вимагав у родичів гроші.

«Я гадаю, якщо б кілька людей, які знають таких лікаря чи медсестру, зібралося і сказали, що не пустять їх на роботу через те, що вони вимагають грошей від хворих, це б дуже оздоровлювало їх», – сказав Ігор (Возьняк).

«Ви, студенти, думайте і боріться», – наголосив митрополит.

Звертаючись до студентів, він закликав їх не боятися бути іншими, бути собою: «Вмійте опиратися течії світу і поганим прикладам, веслуйте проти течії остогидлого життя. Серед вас багато мудрих, мужніх, чесних і непохитних осіб».

«Закликаю довіритися Богові і проводити доброчесне життя, боротися з поганими гріховними звичками, не потурати злу. З довірою приходьте до святої тайни покаяння, визнайте усе погане. Пам’ятайте, що Господь готовий простити більше, ніж чинили ми з вами», – додав митрополит.

Джерела:  ЗІК

Воїни Христа Царя

18.11.2014р. Б. / Таємниця сповіді є абсолютною навіть після смерті каяника

Таємниця сповіді у Католицькій Церкві зберігається настільки серйозно, що священик, який би її порушив, стає автоматично відлученим від Церкви, навіть якщо пенітент вже помер. Про це йшлося на конференції, присвяченій практиці Сповіді, яка пройшла у Ватикані 12-13 листопада.

 

«Духівник не може бути звільненим від дотримання таємниці сповіді навіть якби він хотів розкрити її зміст, щоби запобігти серйозному злу, — наголосив регент Апостольської Пенітенціарії Кшиштоф Нікель. — Ця таємниця не може бути знятою навіть якщо сам пенітент дав би священику такий дозвіл». 

Нормативи Католицької Церкви щодо покарання за порушення таємниці сповіді є практично незмінними з IV Латеранського Собору 1215 року. Відтоді лише у 1988 році, з розвитком техніки, додалася заборона здійснювати аудіозапис у конфесіоналі, за що теж передбачена екскомуніка. 

За матеріалами: CNS

Джерело:   КРЕДО 

17.11.2014р. Б. / Єпископ Станіслав Широкорадюк: Так, як Майдан змінив Україну, так ця війна змінює наших українців

Увесь район бойових дій в Україні знаходиться на території Харківсько-Запорізької дієцезії, ординарієм якої є єпископ Станіслав Широкорадюк, ОБМ, що також очолює Релігійну Місію «Карітас-Спес» Римо-Католицької Церкви в Україні. В інтерв’ю для Радіо Ватикану він розповів про зв’язки з вірними на теренах, зайнятих сепаратистами, та про специфіку душпастирської і харитативної опіки парафіян, військовиків, біженців і поранених. Наражаючись на небезпеку, миряни в Донецькій і Луганській областях долають блокпости, щоби потрапити до діючих храмів:

Найтрудніша ситуація в Луганську. В Донецьку є священик, який залишився і обслуговує там греко-католиків і римо-католиків. Є греко-католицький священик, який теж там перебуває, правда, не може перебувати так явно, як це було раніше. Намагається так нести служіння, щоби не нервувати сепаратистів. Тому що кожен католицький священик для них, як сіль в оці. Бо вони розуміють, що Католицька Церква – проєвропейська, і бачать нас як persone non grate в цьому конфлікті. Але дуже багато віруючих все-таки виїхало звідти, скориставшись правом біженців. Багато з них знаходиться в Харкові, багато – в Дніпропетровську, але якась частинка наших парафіян залишилась там, в зоні конфлікту.

Також там були монаші Доми. Чи вони також евакуйованіі?

Так, монахині виїхали. Будинки закриті. Сестри отримали розпорядження своїх Головних Настоятельок залишити ці місця і поки-що виїхати звідти.

Чи не зазнали знищень, руйнації храми, монастирі?

Деякі зазнали. В Єнакієво прострілений дах, але, слава Богу, таких великих руйнацій поки-що нема.

Владико, Ви очолюєте «Карітас-Спес», і від самого початку бойових дій на Сході України ця Релігійна Місія надає допомогу потерпілим: мешканцях цих районів, біженцям. Яких заходів вживаєте, щоби полегшити долю цих людей?

Перш за все, ми вирішуємо такі найтрудніші питання, як допомога найбіднішим біженцям. Нещодавно ми роздали понад триста пар зимового взуття прибулим дітям. Замовили багато зимового одягу в різних країнах Європи. Недавно ми отримали перев’язочні матеріали, які розділили між лікарнями в Харкові, в Києві і навіть завезли сім тонн перев’язочних матеріалів в місто Щастя в зоні, які там дуже потрібні. Понад сто матраців завезли в госпіталь у Щасті. У Маріуполі теж працюють наші священики, які через Карітас-Спес допомагають продуктами, питною водою і мають контакти постійно з нами, інформують, інформують нас про нагальні потреби. Навіть є один семінарист, який працює санітаром там, в зоні АТО, сам попросився і теж він є таким зв’язковим між нами, інформуємо, чим ми можемо допомогти.

На Вашу думку, яка допомога нині потрібна для волонтерів, щоби включитися в діяльність Карітас-Спес?

Найбільше потрібно включатися в спільну молитву про мир. Бо я розцінюю, що це якась диявольська агресія. І треба молитися, бо молитва зараз дуже потрібна.

Ми вдячні за будь-яку допомогу. Не так давно нам збирали допомогу з Кам’янець-Подільської дієцезії, з Мукачівської, з Одесько-Сімферопольської. Там люди збирають кошти, продукти, все, що можуть. І ми так робимо, щоби кожна копійчина, кожна допомога доходила до адресанта.

У багатьох місцях, звідки виїхали римо- і греко-католицькі священики, вірні залишилися без недільних богослужінь. Щоб Ви, як єпископ, порадили би людям, як їм себе поводити в цих несподіваних для них умовах?

Люди там навчені, і, до речі, на Сході України більш зорганізовані навіть, ніж на Заході країни. Я був приємно вражений, що з першого дня, як тільки священик мусив виїхати, Служби були завжди в неділю. Правда, не такі, як зі священиком. Була Літургія Слова, були читання, були роздуми і навіть Святе Причастя приймали люди. Так що вірні навчені, як в таких ситуаціях бути Церквою і далі, хоча немає священика. Але час до часу вони завжди мають можливість дочекатися священика, котрий в якийсь спосіб до них приїде. Не хочу розказувати, як це відбувається, однак скажу, що наші священики по-партизанськи приїздять, щоби обслужити людей.

Користуючись нагодою, що би Ви передали тим людям, які зараз знаходяться по той бік фронту?

Що можна радити? Пережити це нещастя. Пережити. Це дуже важливо. Багато-кому це нещастя відкрило очі. І я думаю, що це найголовніше – пережити цю біду, яку ми маємо. Ми підтримуємо цих людей духовно, але я теж хотів би, щоби наш народ прозрів і бачив, де справді є люди, які бажають нам добра і де так званий братній народ йде на нас з танками.

У Харкові, де знаходиться Управління дієцезії, також непроста ситуація. Чи бачите Ви якісь зміни у відносинах між людьми, між представниками різних національностей під час цієї війни?

Звичайно. Зміни дуже величезні. Перш за все, що саме місто Харків дуже змінилося. Воно стало проукраїнським. Скрізь бачимо українські прапори. Бачимо символіку українську. Навіть зовні Харків тепер іншим виглядає. Бачу більшу солідарність між людьми, волонтерів, які нам допомагають. Я бачу наскільки це поєднало нас. І воно єднає ще більше. Ми молимося, щоби не було ще більшої загрози. Бо вона є. Тому я хочу ще раз наголосити, що я дуже прошу про молитву, бо є дуже небезпека велика. Висить просто ця небезпека над головою в нас.

Чи є співпраця з представниками інших Церков і релігійних організацій?

Звичайно. Наскільки це можливо, ми співпрацюємо з київським патріархатом, з протестантськими Церквами. На жаль, Московська Церква веде себе трошки по-іншому, і це зрозуміло. Вона дистанціюється від нас і, звичайно, боїться контактів офіційних чи співпраці з нами. Є в них якась така пересторога, щоби не задалеко йти на співпрацю з католиками.

Дуже багато хворих, поранених перебуває нині в шпиталях на території Вашої дієцезії. До них також навідуються священики і монахині?

Це настільки екуменічна праця. Якщо хтось зі священиків може доїхати на лінію фронту, то можна побачити, як до нього горнуться солдати. Ніхто не питає, якої конфесії священик. Той хоче до Сповіді, той до благословення. Дуже багато просять про розарії. Ми роздаємо розарії, як в минулому на Майдані, де було роздано понад 500 тисяч. Коли тепер їдемо в зону АТО, то вже на постах нас просять, чи маєте розарії. Ми роздаємо освячені розарії і просимо, щоби молилися. Надрукували понад 15 тисяч маленьких катехитичних книжечок для солдатів, щоби мали з чого молитися. Бо переважне число тих воїнів абсолютно не вміють молитися. З трудом вчаться хреститися. І тут приходять на допомогу наші капелани, об’єднують зусилля греко-католики, римо-католики. Київський патріархат дуже активний в цьому. А в лікарнях так само, якщо приходимо до поранених, то вони на священика дивляться зовсім іншими очима, ніж коли вони були здоровими. Ця біда змінила нас дуже. Так, як Майдан змінив Україну, так ця війна змінює наших українців. Це єдине, що я міг би сказати позитивне: я бачу сьогодні, що дійсно єднаються українці. А то нещастя, яке нас спіткало, ті люди, які гинуть, – це величезний біль. Найтрудніше нам їздити на похорони.

Також маємо приклади навернень.

Звичайно, навернень дуже є багато. Є люди, які приходять просити Хрещення, дати їм щось прочитати, навчити їх помолитися, як йти до Бога. Коли війна, то людина зовсім по-іншому дивиться на своє життя, дивиться на те, що її чекає після цього. Там нема атеїстів.

Часом люди хочуть почути слово владики, як їм себе поводити в часі війни?

Бути людиною. Будь-яка війна не звільняє нас від того, щоби бути людиною. Скрізь потрібно поступати по-людськи, мати сумління, і будь-який злочин не може бути оправданий війною. Оце ми повинні пам’ятати.

Костянтин Чавага

Джерела:   Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

17.11.2014р. Б. / Папа: не зберігаймо Божої благодаті в сейфі

Ісус не хоче, щоб ми зберігали Його ласки в “сейфі”, але хоче, щоб ми їх використовували на благо іншим“, – сказав Папа Франциск в розважанні перед молитвою “Ангел Господній” на площі св. Петра 16 листопада 2014 р.

Святіший Отець закликав присутніх віруючих уважно прочитати 25 главу з Євангелія від Матея, в якій міститься притча про отримані таланти:

“Євангеліє сьогоднішньої неділі розповідає притчу про таланти, що описує св. Матей. (25,14-30). Воно розповідає про людину, яка перед від’їздом в подорож скликає своїх слуг і довіряє їм своє майно, роздає таланти, старовинні монети великої цінності. Цей господар дав першому слузі п’ять талантів, другому два і третьому один. Під час відсутності господаря ці троє слуг повинні примножити  довірену спадщину. Перший і другий слуга збільшили вдвічі свій капітал; третій же зі страху, щоб не втратити все, сховав отриманий талант, закопавши його в яму. Після повернення господаря перші двоє слуг отримали похвалу і нагороду, зате третього, який віддав ту ж саму отриману монету, його господар скартав і покарав.

Значення цієї притчі зрозуміле. Господар в цій притчі представляє Ісуса, слуги є учнями і таланти є маєтком, який Господь доручає нам. Яким є його маєток: це Його Слово, Євхаристія, віра в Небесного Отця, Його прощення … можна сказати, Його найбільші цінності. Це спадщина, яку Він залишає нам. Залишає не тільки, щоб ми її зберігали, а й щоб розширювали. Якщо в загальному побуті термін «талант» вказує на великі індивідуальні якості – наприклад, в музиці, спорті й т.д., – то у притчі таланти представляють блага Бога, які Він нам доручає, щоб ми їх використовували з плодами. Яма, викопана в землі “нездібним і ледачим рабом” (Мт. 25,26), свідчить про страх перед ризиком, який блокує творчий потенціал і плоди любові. Ісус не хоче, щоб ми зберігали його ласки в “сейфі”! Цього не хоче від нас Ісус, але хоче, щоб ми їх використали на благо іншим. Всі блага, які ми отримали, є тим, чим ми маємо ділитися з  іншим. Таким чином, вони збільшуються. Це так, наче б Він сказав до нас: “ось моя ласка, моя ніжність, моє прощення: беріть їх і широко використовуйте”. А ми, що ми з цим робимо? Кого ми “заразили” нашою вірою? Скільки людей ми підтримали своєю надією? Скільки любові ми розділили з нашим ближнім? Будь-яке оточення, навіть найвіддаленіше і непрактичне, може ставати місцем, в якому можемо зробити таланти плідними. Не існує ситуацій або місць, в яких виключається християнська присутність і свідчення. Свідоцтво, якого хоче від нас Ісус, не зачинене, але відкрите, воно залежить від нас.

Ця притча закликає нас не приховувати нашу віру і нашу приналежність до Христа і не приховувати слова Євангелія, але поширювати її в нашому житті, у стосунках, в конкретних ситуаціях, використовувати як силу, яка підриває, очищає, оновлює. Крім того, прощення, яке Господь нам жертвує, особливо в Таїнстві Примирення, не тримаймо його закритим в собі самих, але дозвольмо, щоб вирощувало свою силу, і зруйнувало б ті стіни, які наш егоїзм створив; нехай сприяє першим кроком в наших придушених стосунках, дозволить відновити діалог там, де розірваний зв’язок … Необхідно, щоб ці таланти, дари, якими обдарував нас Господь, служили іншим, зростали, давали плоди завдяки нашому свідченню.

Я впевнений, що було б добре, щоб сьогодні кожен з вас взяв у руки Євангеліє від Матея і прочитав 25 главу, 14-25 вірші, і задумався на хвилинку: що я роблю, щоб мої таланти, мої багатства, те все, чим мене обдарував Бог, духовні блага, Боже Слово зростали в інших. Чи  можливо, я тримаю їх в сейфі?

Господь дає для всіх одні й ті ж речі і в той же самий спосіб: Він нас знає особисто і доручає нам те, що є правильним для нас; але в усьому дає однакову велику довіру. Бог довіряє нам, Бог кладе надію в нас. Це стосується кожного з нас. Не розчаровуйте Його! Діва Марія втілює це в найбільш гарний і повний спосіб. Вона отримала і прийняла найбільш високий дар – Ісуса в тілі, і в свою чергу, пожертвувала Його людству щедрим серцем. Попросимо у Неї, щоб допомагала нам бути “добрими і вірними слугами”, які могли б брати участь в “радості нашого Господа”, – сказав Папа Франциск.

Після молитви “Ангел Господній” Понтифік нагадав, що 16 листопада відзначається “Всесвітній день жертв дорожніх аварій”. Папа закликав усіх присутніх помолитися за тих, хто в них загинув,  а всіх водіїв бути обережними під час подорожі, дотримуючись всіх дорожніх правил.

Джерела: http://popefrancis.org.ua

Воїни Христа Царя

16.11.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

23-та Неділя

Євангеліє
Лк. 8, 26–39

«Побачивши Ісуса, закричав, припав йому до ніг і сказав голосом сильним: Що мені й тобі, Ісусе, сину Бога Всевишнього? Благаю тебе, не муч мене!»

Ми цілковито не бачимо з цього євангельського уривку, щоби Христос мучив цього чоловіка. Христос просто собі йшов, але позаяк Христос був Богом, а світло з темрявою не може співіснувати, то в присутності Бога злі духи себе так виявляють.

Тому для освячення, переміни нашої землі, треба осіб святих, в яких перебуває Бог. Саме вони є тим, що перемінює суспільство, вони є тією закваскою, яка дає переміну суспільству. І бачимо, що святі завжди були основою життя та переміни суспільства. Отці Церкви кажуть, що коли ти перемінишся сам, то біля тебе тисячі переміняться. Це річ, на яку ми дуже мало звертаємо уваги, але насправді саме це найкраща євангелізація і катехизація. Коли змінюємося ми, то в геометричній прогресії відбуваються зміни навколо нас.

Святі, які жили колись, дотепер змінюють суспільство, долаючи історичні та географічні простори.

Найкраще, що ми можемо зробити для суспільства, це наблизитись до Бога! Змінюймо себе – це найкраще, що ми можемо зробити для зміни наших ближніх! Ставаймо ближчі до Господа, і тоді Він буде через нас змінювати все довкола!

---

Апостол

Еф. 2, 4–10

«Мертвих нашими гріхами, оживив нас разом із Христом»

У різних життєвих ситуаціях зустрічаємось зі своєю слабістю, обмеженістю, безпомічністю, не знаходимо в собі сили, спроможності когось змінити, на щось вплинути, чуємо свою обмеженість. Це властиве кожній людині, що в трудних ситуаціях вона почувається обмеженою, слабкою, гріховною. І це – правда, що самі ми нічого не можемо, тільки в Бозі.

Важливо пам’ятати, яку силу ми отримали в особі Христа, що в Бозі все стає можливим. Бо Бог став людиною, щоб привести людину до божественного життя. Саме в Бозі, в Христі, для людини зникають будь-які обмеження. Однак маємо жити сакраментальним життям, щоб бути придатним інструментом, через який Бог зможе діяти.

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя